17 березня 2004, 17:52
У СЕРЕДУ, 17 БЕРЕЗНЯ, П’ЯТА СЕСIЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ четвертого скликання продовжила роботу в пленарному режимi.
На початку ранкового засідання відбулося оголошення депутатських запитів. Із заявами, повідомленнями та пропозиціями виступили уповноважені депутатських фракцій і груп.
Далі народні депутати розглядали питання ратифікації. Практично без обговорення було ратифіковано Угоду (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Японії про надання японського культурного гранту на постачання освітлювального обладнання Львівському державному академічному театру опери та балету імені С.Крушельницької.
Натомість наступна Угода – про позику (проект „Україна – розвиток через Інтернет”) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, яка розглядалася у сесійній залі на одному з останніх пленарних засідань і була відхилена, знову викликала у народних депутатів практично ті ж самі запитання: доцільність її ратифікації, невигідні умови надання позики, невигідні умови використання позики тощо. Аргументи доповідача – заступника міністра економіки та з питань європейської інтеграції Людмили Мусіної і співдоповідача – заступника Голови Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Сергія Осики на користь ратифікації Угоди не знайшли підтримки у народних депутатів. За неї проголосувало лише 185 депутатів.
Наступним розглядався Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці та штабом Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України. Обговорення питання було гострим і принципово зацікавленим, оскільки мова йшла про надання збройним силам НАТО права швидкого доступу на територію України, якщо це необхідно для здійснення загальної політики Південноатлантичного альянсу. Меморандумом визнається, що військова техніка збройних сил НАТО (літаки, вертольоти, танки, кораблі) в разі потреби може пересуватися по території України на підставі загального дозволу. Такі умови Меморандуму викликали у тих народних депутатів, хто взяв участь у дискусії, занепокоєння щодо загрози національній безпеці держави, особливо у світлі останніх терористичних актів в Іспанії. Чимало запитань викликало використання Яворівського військового полігону військами НАТО насамперед з точки зору дотримання екологічних умов.
Один з Комітетів Верховної Ради – з питань національної безпеки і оборони, який розглядав законопроект про ратифікацію Меморандуму, як доповів його Голова Георгій Крючков, після довготривалих і гострих дебатів, рекомендував парламенту ратифікувати меморандум із застереженням відносно того, що його положення будуть реалізовуватися за умови додержання в кожному конкретному випадку вимог ст.85 Конституції України та Закону України „Про порядок допуску та умови перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав”. Г.Крючков також зазначив, що деякі положення Меморандуму можна тлумачити як завгодно, зокрема, про пересування по території України літаків, вертольотів, суден іноземних збройних сил, яке відбуватиметься на основі загального дозволу, тобто без прийняття у кожному конкретному випадку спеціального дозволу.
Доповідач з цього питання заступник міністра оборони України Ігор Тимофєєв у заключному слові перед голосуванням привернув увагу до того, що в разі ратифікації цей документ починає діяти тільки після того, як рішення про допуск іноземних військових підрозділів на територію України буде прийматися Верховною Радою. 237-ма голосами меморандум було ратифіковано.
Верховна Рада також ратифікувала ще дві Угоди – між Кабінетом Міністрів України і Виконавчою владою Грузії про приймання і передачу осіб (реадмісію), які знаходяться на територіях держав незаконно і між Україною та Республікою Білорусь про регулювання процесу переселення і захист прав переселенців і членів їх сімей.
Далі у сесійній залі розглядався перший з двох важливих законопроектів порядку денного – про внесення змін до Закону України „Про вибори Президента України”, поданий групою народних депутатів. Доповідав проект народний депутат Юрій Ключковський. Він ознайомив своїх колег з основними позиціями документу, який фактично є новою редакцією діючого закону. Зокрема, законопроектом пропонується забезпечити два механізми висунення кандидатів: через партії і блоки, при цьому немає обмежень щодо того, що партії і блоки можуть висувати позапартійного кандидата, і другий механізм - шляхом самовисування.
Реєстрація кандидатів згідно із проектом відбувається відразу після подання відповідних документів до Центральної виборчої комісії і внесення грошової застави. Розмір грошової застави узгоджено в сумі 500 тисяч гривень. Однак, збір підписів як процедура збережена, проте зміст його дещо змінений. Підписи збираються не для реєстрації, а на підтримку реєстрації. Це означає після реєстрації кандидата протягом певного строку якщо за сорок днів до дня виборів відповідна кількість підписів не подана до Центральної виборчої комісії, то реєстрація кандидата скасовується.
Запропоновані зміни щодо формування виборчих комісій. Прийнята позиція щодо того, щоб забезпечити кожному кандидатові, незалежно від суб'єкта висунення і способу висунення, представництво у всіх виборчих комісій крім, звичайно, Центральної, яка формується на інших засадах.
Автори також пропонують, щоб виборчий фонд кандидата був обмежений сумою, еквівалентною 10 мільйонам гривень (в законопроекті він розрахований у розмірах мінімальної заробітної плати). Водночас враховано, що при виході кандидата на повторне голосування у другий тур потрібні додаткові кошти. У зв'язку з цим передбачено підвищення граничного розміру виборчого фонду на суму, еквівалентну трьом мільйонам гривень, а також забезпечення державного фінансування передвиборної агітації обом кандидатам у цей час з розрахунку у три мільйони гривень на одного кандидата.
Специфікою регулювання передвиборної агітації автори вважають запровадження форми теледебатів. Вони можуть проводитися як перед першим туром голосування, так і для двох кандидатів, які включені до виборчого бюлетеня для повторного голосування. Однак, враховуючи право кожного кандидата вибирати ті форми агітації, які його влаштовують, участь у теледебатах не визнана обов'язковою, тобто, вона залишається добровільною.
Наступна позиція - це підвищення демократичності і прозорості всіх процедур, самих виборчих процедур, а також відповідних механізмів захисту від порушення виборчих прав, порушення порядку і захисту порушених законних інтересів суб'єктів виборчого процесу. Детально розписані відповідні процедури. Законопроектом передбачається встановлення права на апеляційне оскарження судових рішень щодо розгляду виборчих спорів.
Доповідач, відповідаючи на запитання колег, звернув увагу на те, що запропонованим законопроектом значно чіткіше, ніж у чинному законі передбачена заборона несанкціонованого незаконного втручання органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, уповноваження виборчих комісій у перебіг виборчого процесу, що перешкодить використати кандидату адміністративний ресурс .
Співдоповідав – співголова Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню проектів законів про внесення змін до Конституції України Степан Гавриш. Він доповнив виступ одного з авторів законопроекту, зазначивши, що тимчасова спеціальна комісія добилися головного: позиції цього законопроекту мають консенсусний характер. В його розробці прийняли участь основні політичні сили парламенту. С.Гавриш підкреслив, що є всі підстави для прийняття проекту завтра у сесійній залі.
Із особливою думкою щодо законопроекту виступив член Тимчасової спеціальної комісії народний депутат Іван Заєць. Він зазначив, що запропонований законопроект про вибори Президента України є кращим від діючого закону, але не настільки, щоб його можна було прийняти відразу в цілому, без процедури другого читання. На думку І.Зайця, законопроект потребує доопрацювання.
У обговоренні питання взяли участь народні депутати В.Пузаков, Ю.Кармазін, В.Яворівський, І.Шурма, Г.Пономаренко, М.Рудьковський, М.Томенко. Вони висловили окремі зауваження та пропозиції до законопроекту.
Наприкінці засідання народні депутати розглянули ще один важливий виборчий законопроект - про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, внесений народними депутатами О.Морозом, Й.Вінським, М.Мельничуком. За словами одного з авторів народного депутата Михайло Мельничука, який представляв законопроект, обрання депутатів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міських, районних в містах, районних та обласних рад проходитиме за пропорційною системою. Згідно з нею депутат обирається за виборчими списками кандидатів в депутати від організацій, політичних партій, виборчих блоків в багатомандатному окрузі, межі якого співпадають з межами відповідної територіальної громади або адміністративно-територіальної одиниці чи району в місті.
Обрання депутатів сільської та селищної рад пропонується проводити за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села, селища, кількох сіл, жителі яких добровільно об'єднались в сільську громаду.
При цьому передбачається висування кандидатів в депутати до цих рад як організаціями політичних партій, виборчих блоків, так і шляхом самовисування.
Автори, вносячи проект, висловили сподівання на те, що суспільство на сьогоднішній день готове до запропонованої системи виборів. На їхню думку, для цього є всі підстави. М.Мельничук нагадав дані щодо результатів виборів у 2002 році. Вони засвідчили, що обрані депутати до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів за рекомендаціями політичних партій, блоків сьогодні працюють: в обласних радах - 36,5 відсотків таких депутатів; в районних радах - 35,5%; в радах містах республіканських, Автономної Республіки Крим, із спеціальним статусом обласного значення - 43 відсотка депутатів; у радах міст районного значення-27,9 відсотків. Доповідач також зазначив, що передумовою для подання даного законопроекту авторів наштовхнула ситуація, коли у виборчому процесі до місцевих рад беруть участь понад 10 тисяч територіальних громад. „Тому важливо, щоб з прийняттям цього закону все-таки підвищувалася роль і відповідальність місцевих осередків політичних партій і блоків”,- підкреслив Михайло Мельничук.
Співголова Тимчасової спеціальної комісії по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України Олександр Мороз зазначив, що разом із законом про вибори Президента і про вибори до Верховної Ради цей закон створює умову відповідності політичного впливу на владу по всьому вертикальному зрізу суспільства. І це є умова зворотного зв'язку від виборця до всіх ланок влади. Закон передбачає посилення функції і ролі місцевих представницьких органів. „Врешті, приймаючи його, розглядаючи зміни до Конституції, ми приступаємо лише до складної політичної реформи - реформи і державного управління, і реформи умов для підконтрольності влади народу”, - підкреслив Олександр Мороз.
Обговорення законопроекту, як і попереднього відбувалося жваво і принципово. Народні депутати висловили свої думки щодо запровадження нової системи виборів депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, принципові зауваження і пропозиції щодо покращання його положень. Визначатися щодо цих двох законопроектів народні депутати будуть у день прийняття рішень, четвер.
На цьому пленарне засідання Верховної Ради завершилось.
Наступне пленарне засідання п’ятої сесії Верховної Ради відбудеться 18 березня, у четвер.