05 березня 2004, 13:57
Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи розглянув законопроект “Про загальнодержавну Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки” і ухвалив рішення щодо його доопрацювання.
Метою поданої Програми є підвищення ефективності і надійності функціонування житлово-комунальної галузі та її сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.
Реалізація загальнодержавної програми передбачається по 5-и напрямках різного рівня опрацювання та детальності. Але одне з найважливіших серед них – “Технічне переоснащення житлово-комунального господарства” є, на думку Комітету, найменш проробленим. Зокрема, це стосується покращання стану водопровідно-каналізаційного господарства, яке у тексті Програми згадане лише одним рядком: “розвиток і реконструкція централізованих систем водопостачання та водовідведення”. Негативним прикладом такого підходу, вважають народні депутати, є Комплексна програма розвитку водопровідно-каналізаційного господарства, затверджена Кабінетом Міністрів у 1997 році, і яка, до минулого року включно, фактично не фінансувалася. В результаті воно знаходиться у кризовому стані, втрати води у системах водопостачання та водовідведення досягають 40%, незадовільно функціонують або зовсім відсутні системи зливової каналізації, в аварійному стані знаходиться майже 30 тис. км. систем, водні ресурси використовуються нераціонально, існуючі очисні споруди працюють неефективно, нові практично не будуються, почастішали аварійні скиди забруднених зворотних вод. Запропонований до розгляду законопроект не вирішує цих питань.
Зважаючи на те, що житлово-комунальне господарство є багатогалузевим комплексом, Комітет вважає недоцільним включення до однієї Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства усіх напрямів цієї галузі. Таким широкоохоплюючим документом не може бути передбачено виконання конкретних пооб'єктних заходів, а отже і реально визначено ресурсне збереження, контроль за реалізацією тощо.