Огляд головних тем «Голосу України» від 13 березня

Сьогодні у «Голосі України»:

- Мовний закон має продемонструвати, що ми є сильною, демократичною країною

- Лісовій галузі надзвичайно важливо оновити законодавство

- Реформі сфери захисту авторського права та суміжних прав бути?

Мовний закон має продемонструвати, що ми є сильною, демократичною країною

Обслуговування споживачів та медична допомога, згідно із законопроектом, мають надаватися українською мовою, але на вимогу — й іншими мовами. Передбачається створити Національну комісію та запровадити посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Микола Княжицький також відзначив, що переважна більшість норм закону набуде чинності через два роки, а норма щодо україномовної друкованої преси розпочне діяти через 30 місяців. Водночас деякі депутати вважали, що цей закон порушуватиме права представників національних меншин. «Законопроект має розвивати використання української мови, але не примушувати до цього», — заявив Нестор Шуфрич, закликавши спочатку прийняти закон про мови нацменшин.

За даними дослідження ідентичності громадян України, проведеного у березні 2017 року Центром Разумкова, 85% громадян України вважають рідною українську мову, з них 17,4% як «рідну» також сприймають і російську. Частка україномовних телепередач у 2018 році становила 92%, радіопередач — 86%. Частка назв книг і брошур українською мовою у 2018 році становила 75,9%. Частка україномовних друкованих видань у 2018 році становила: газети — 32,9%, журнали — 27,4%. Прогноз у разі ухвалення закону № 5670-д: Частка книжкових видань державною мовою має становити не менше 50%. Ця норма набуває чинності через два роки після ухвалення закону. Після ухвалення закону тираж видання іноземною мовою повинен видаватися в такому самому обсязі й українською. Норма набуде чинності через 30 місяців після ухвалення закону. Виняток з норми — видання кримськотатарською мовою, англомовна преса. (читайте у «Голосі України» на 1,2 стр. >>> article/314705)

Лісовій галузі надзвичайно важливо оновити законодавство

Наприкінці лютого відбувся публічний звіт за результатами роботи Державного агентства лісових ресурсів України у 2018 році. З повним звітом читачі можуть ознайомитися на сайті ДАЛРУ. А «Голос України» вирішив дізнатися про законодавчі аспекти та перспективи для лісової галузі в заступника глави відомства В.Бондаря.

— Розкажіть, будь ласка, коротко, з якими результатами, зокрема фінансовими, лісова галузь завершила 2018 рік?

— Нам вдалося виконати завдання з відтворення лісів. Торік майже на 44 тисячах гектарів було відтворено ліс. Ті території, де відбувалися суцільні рубки у 2017 році, було відновлено у 2018-му. Вдалося ще й створити майже 2 тисячі гектарів нових лісів. Хоча в умовах сьогодення це дуже важко.

У бюджеті 2018 року було виділено кошти лише для бюджетних установ і трохи для науки. Майже всі роботи в галузі відбуваються за рахунок коштів, отриманих за реалізацію деревини, товарів та послуг, наданих державними лісогосподарськими підприємствами. Якщо подивитися на інші країни Європи та світу, то ви, мабуть, не знайдете жодної цивілізованої країни, яка б не виділяла кошти з бюджету для лісової галузі на лісорозведення, збереження біорізноманіття тощо. Україна, на жаль, у цьому плані унікальна.  

Підприємствами галузі у 2018 році отримано 16,8 мільярда гривень чистого доходу від реалізації продукції — це майже 480 мільйонів гривень чистого прибутку. На ведення лісового господарства у 2018-му спрямовано майже 7 мільярдів гривень власних коштів лісогосподарських підприємств.

Із заробленого сплачено мільярдні податки. За 2018 рік нашими підприємствами сплачено податків, зборів, обов’язкових платежів та єдиного соціального внеску на суму 6,2 мільярда гривень.

Загалом лісова галузь прибуткова, але є значна кількість підприємств, які не мають джерела покриття витрат на лісове господарство і виконують виключно природоохоронну функцію.(читайте у «Голосі України» на 7 стр. >>> article/314654)

Наразі в Україні існує ціла низка проблем щодо захисту авторського права та суміжних прав. Серед яких, зокрема, такі, як неефективна та непрозора система збору роялті, використання неліцензійного програмного забезпечення, високий рівень інтернетпіратства тощо.

Про глибинність цих проблем, необхідність докорінних змін та невідкладного реформування цієї сфери яскраво свідчить той факт, що Україна стабільно щороку дедалі більше втрачає свої позиції в таких провідних рейтингах оцінки системи інтелектуальної власності, як Індекс Глобального центру інтелектуальної власності (GIPC) та Міжнародний індекс прав власності (IPRI).

Чинна редакція Закону України «Про авторське право і суміжні права», прийнята в 2001 році, нині фактично є малодієвою на практиці.

По-перше, положення цього закону досі не угоджені з відповідними нормами Цивільного кодексу України, що набув чинності ще 2004-го.

По-друге, ратифікувавши у вересні 2014 року Угоду про асоціацію між Україною з одного боку та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами з другого наша країна взяла на себе зобов’язання наблизити національне законодавство до законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності. Варто зазначити, що глава 9 «Інтелектуальна власність» розділу IV Угоди про асоціацію містить основні положення відповідних директив та регламентів ЄС щодо різних аспектів захисту інтелектуальної власності, у тому числі авторського права і суміжних прав. Тому відповідні європейські нормативно-правові акти вже практично увійшли в законодавче поле України. (читайте у «Голосі України» на 4-5 стр. >>> article/314665)

Повний випуск «Голосу України» від 13.03.2019 на сайті http://www.golos.com.ua