Голова парламентського Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Геннадій Удовенко взяв участь у роботі розширеної колегії Державного комітету у справах національностей та міграції України, присвяченої підсумкам діяльності Комітету за 2003 рік та завданням на 2004 рік

27 лютого 2004, 11:32

У своєму виступі голова Комітету наголосив на тому, що представники вищої законодавчої і виконавчої влад мають об’єднувати свої зусилля для покрашення стану справ у етнонаціональній та міграційній сферах. Ці питання досить актуальні для України – держави з поліетнічним складом населення.

За даними останнього 2001 року перепису, представники національних меншин складають 22,2 % всіх громадян України – майже чверть усього населення.

Г.Удовенко поінформував присутніх про те, що Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин опрацьовує низку законопроектів, які мають на меті законодавче закріплення прав етнічних спільнот в Україні. Зокрема, про внесення змін до Закону України “Про національні меншини в Українi”, “Про національно-культурні автономії національних меншин України”, “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

"Одним із важливих практичних завдань, яким  опікується Комітет, є проблема облаштування й адаптації в українське суспільство депортованих осіб з числа кримських татар та інших етнічних меншин, які повертаються в Україну", - зазначив Г.Удовенко. Він звернув увагу на те, що окремі закони та нормативно-правові акти у етнонацiональнiй галузі “не працюють” або діють не у повному обсязі. Причини цього він вбачає у нерішучості органів виконавчої влади щодо послідовного правового регулювання цієї сфери, у неузгодженості близьких за об’єктами регулювання нормативно-правових актів та через брак матеріально - фінансових ресурсів для практичної реалізації того чи іншого Закону України. За його словами, “ключовим завданням усіх органів влади повинно бути формування такої системи етнонацiональної політики держави, яка б найефективнішим чином задовольняла потреби національних меншин, попереджувала виникнення міжетнічних конфліктних ситуацій, сприяла консолідації української політичної нації”.