19 вересня 2008, 14:38
На засіданні члени Комітету зазначали, що законопроектом (реєстр. №2358) пропонується вилучити із статті 50 чинного закону частини 6 та 7, якими регулюється порядок звернення стягнення на майно боржника у випадку, якщо у виконавчому документі не вказано номера рахунку, з якого мають бути стягнені кошти, та у випадку, коли на такому рахунку відсутні кошти.
Крім цього, частина 1 статті 40 закону доповнюється новим пунктом, згідно з яким підставою повернення виконавчого документу стягувачеві визнається відсутність грошових коштів на рахунку, вказаному у виконавчому документі.
Під час обговорення народні депутати наголошували, що відповідно до статті 1 Закону "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Крім того, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Отже, на думку членів Комітету, головним критерієм ефективності діяльності цієї служби є факт виконання відповідного рішення.
Зверталася увага на те, що запропоноване проектом доповнення не відповідає загальному принципу обов´язковості судового рішення (частина п´ята статті 124 Конституції України), завданням державної виконавчої служби (стаття 1 Закону "Про державну виконавчу службу"), обов´язку державного виконавця щодо захисту інтересів стягувача та здійснення заходів розшуку (стаття 5 Закону "Про виконавче провадження"), що ставить під сумнів обґрунтованість такого доповнення.
Недоцільним, вважають народні депутати, є виключення частини 6 статті 50 чинного закону, яка фактично роз´яснює порядок дій виконавця у випадку, коли у боржника відсутні грошові кошти, що повинні бути стягнуті відповідно до виконавчого документу, де не зазначено рахунку, з якого вони повинні бути стягнуті. Виключення цієї частини, підкреслювалося на засіданні, може "породити проблеми в правозастосуванні".
Крім того, на думку членів Комітету, вилучення із статті 50 цієї норми, яка надає право державному виконавцеві звертатися до суду з клопотанням про заміну способу та порядку виконання судового рішення не узгоджується, зокрема зі статтею 33 Закону "Про виконавче провадження", статтею 373 Цивільного процесуального кодексу, статтею 121 Господарського процесуального кодексу, статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено право державного виконавця на звернення до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання.
Таким чином, Комітет вважає, що впровадження цього проекту не тільки не сприятиме вдосконаленню виконання рішень судів і підвищення ефективності діяльності державної виконавчої служби, а, навпаки, може призвести до невиправданих ускладнень у процесі виконання, узаконення невиконання судових рішень.