Методологічні підходи до визначення розміру єдиного соціального внеску та пропорцій його розподілу між роботодавцем і працівником, а також перерозподілу між усіма фондами соціального страхування обговорювалися у ході "круглого столу", який 21 травня провів Комітет з питань соціальної політики і праці

Голова Комітету Василь Хара, відкриваючи засідання, зазначив, що "чинна система обов'язкового соціального страхування акумулює в собі значний обсяг засобів і має велике значення для фінансування соціальної сфери". В.Хара повідомив, що минулого року доходи всіх соціальних фондів склали понад 86 млрд. грн., або 12% ВВП (ВВП за 2007р. 712,9 млрд. грн.), або 39% від доходів зведеного бюджету (у 2007р. доходи зведеного бюджету склали 219,9 млрд. грн. за даними Держкомстату).

Голова Комітету наголосив на тому, що підвищення якості адміністрування системи збору соціальних внесків має особливо важливе значення для визначення розміру єдиного соціального внеску і пропорцій його розподілу між роботодавцями і працівниками, а також перерозподілу між фондами соціального страхування.

Учасники "круглого столу" у виступах відзначали, що процес запровадження в Україні єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначення його оптимальних розмірів та пропорцій розподілу між роботодавцем і працівником, умови перерозподілу розміру внеску між фондами потребують законодавчого врегулювання.

Ефективне вирішення комплексу завдань, пов'язаних з цим, на їхню думку, дасть змогу усунути дублювання страховими фондами функцій, пов'язаних із реєстрацією страхувальників, формуванням та веденням інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, збором коштів, забезпеченням звітності, здійсненням контролю за повнотою та своєчасністю справляння внесків, а отже скоротити адміністративні видатки фондів, забезпечити більш широке охоплення суб'єктів соціального страхування та зростання власних надходжень, більш ефективне використання коштів соціального страхування.

Промовці наголошували на тому, що запровадження єдиного соціального внеску значно спрощує процедуру взаємодії роботодавців з фондами. Зокрема, представник міністерства праці та соціальної політики повідомив, що за розрахунками міністерства із запровадженням системи збору та обліку єдиного соціального внеску адміністративні витрати роботодавців на нарахування страхових внесків, оформлення платежів, підготовку та подання звітності, актів перевірок скоротяться вдвічі. Загальна економія коштів роботодавців, за словами урядовця, становитиме близько 1 млрд. гривень на рік.

Учасники засідання висловилися за створення Державного реєстру соціального страхування, який включатиме інформаційну систему відомостей про платників єдиного соціального внеску та про застрахованих осіб. Це має забезпечити повноту та надійність персоніфікованого обліку, доступність інформації для застрахованих осіб щодо набутих страхових прав, оперативність та адекватність призначення страхових виплат, цільове використання коштів соціального страхування тощо.

Промовці загалом висловили думку, що оптимальним є розподіл та сплата єдиного соціального внеску у співвідношенні 70% для роботодавців та 30% для працівників. На їхню думку, це дасть змогу посилити зацікавленість найманих працівників до участі в соціальному страхуванні, змусить їх більш серйозно ставитися до сплати соціальних внесків заради того, щоб забезпечити собі пенсію та інші соціальні послуги. У виступах наголошувалося на важливості зміни чинного співвідношення, яке має відбуватися одночасно з відповідним підвищенням заробітної плати, зокрема шляхом перегляду розмірів мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Учасники заходу зазначали, що сьогодні немає об'єктивних підстав для зниження тарифів по соціальному страхуванню, особливо з огляду на очікуване запровадження медичного страхування, тому доцільніше зробити перерозподіл існуючих тарифів між фондами.

Загалом, затвердження кількісних показників розмірів внесків по окремих видах соціального страхування та єдиного соціального внеску, наголошували учасники, має передбачати максимальне залучення та надання реальних повноважень усім сторонам соціального діалогу, зокрема, через включення цих питань до процесу розробки Генеральної угоди та при прийнятті відповідних законодавчих актів.

Промовці висловили занепокоєння з приводу недосконалості форм і механізмів забезпечення самозайнятого населення соціальним захистом. Зазначалося, що "сучасна система загальнообов'язкового державного соціального страхування спрямована переважно на обслуговування найманих працівників, і мало враховує специфіку трудової та економічної діяльності самозайнятих осіб". Як наслідок, система загальнообов'язкового державного соціального страхування не отримує значних фінансових ресурсів для виконання поточних соціальних зобов'язань.

Учасники "круглого столу" висловили застереження щодо механічного поширення на самозайняте населення діючого порядку загальнообов'язкового державного соціального страхування для найманих працівників, оскільки, на їхню думку, необхідно враховувати специфічні особливості трудової і економічної діяльності даної категорії працівників зайнятого населення (об'єднання в одній особі функцій застрахованого і страхувальника; нестабільний характер зайнятості та доходів тощо).

Учасники "круглого столу" за наслідками обговорення рекомендують Комітету з питань соціальної політики та праці врахувати пропозиції та зауваження, висловлені під час обговорення у подальшій роботі.

Кабінету Міністрів рекомендовано створити міжвідомчу робочу групу з розробки законопроекту щодо визначення розміру єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до складу якої включити представників зацікавлених міністерств, фондів соціального страхування, соціальних партнерів, науковців.