16 травня 2008, 16:47
Законопроектом (реєстр. №2344) пропонується доповнити статтю 9 чинного закону положенням, відповідно до якого оптова
торгівля цукром буде підлягати ліцензуванню.
Під час обговорення проекту голова Комітету Н.Королевська підкреслила, що відповідно до Господарського Кодексу України ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.
На засіданні йшлося й про те, що статтею 3 Закону "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" передбачено, зокрема: "для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром протягом року та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього визначаються квартальні та місячні обсяги реалізації цукру; облік операцій з реалізації цукру, зокрема, з квот "А" здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України".
Окрім цього, зазначив, зокрема, голова підкомітету з питань підприємництва М.Чечетов, статтею 4 встановлено заходи щодо регулювання виробництва і реалізації цукру визначає Кабінет Міністрів України та уповноважені ним органи. Рішення органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють заходи щодо регулювання виробництва та реалізації цукру, підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку і є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами підприємницької діяльності.
Народні депутати акцентували увагу й на тому, що статтею 6 Закону "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" передбачено, зокрема, що мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції. При цьому, стаття 9 передбачає, що контроль за виконанням умов виробництва та реалізації цукру здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами.
Комітет вважає, що запровадження ліцензування оптової торгівлі цукром як "ще одного важеля державного регулювання є недоцільним та може призвести до надмірної зарегульованості при провадженні зазначеного виду господарської діяльності".