Декомунізація: Парламентський вимір (інфографіка, відео)

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України
22 червня 2016, 13:52

 

Народні депутати чинної каденції Верховної Ради відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» розробили і прийняли низку законодавчих документів щодо перейменування міста Дніпропетровськ та деяких інших населених пунктів.

Прийняттю рішення передувала робота в комітетах. Зокрема, Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування розглянув пропозиції Українського інституту національної пам’яті щодо перейменування населених пунктів у зв’язку з необхідністю приведення їх назв у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Зокрема, фахівці Інституту повідомили, що у назві міста Дніпропетровськ використано ім’я Петровського Григорія Івановича – особи, яка причетна до здійснення Жовтневого перевороту 1917 р., встановлення радянської влади, переслідування учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст., організації Голодомору 1932–1933 рр. в Україні та яка обіймала керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР та УРСР.

19 травня 2016 року Верховна Рада України 247-ма голосами ухвалила Постанову «Про перейменування міста Дніпропетровська Дніпропетровської області» (проект документа зареєстровано за №3864). Місто отримало назву «Дніпро».

Перед голосуванням Голова Верховної Ради України Андрій Парубій зазначив, зокрема, що «Дніпро став одним з центрів нашого опору російській окупації російської імперії. І наше завдання – віддати честь і громаді, і історії цього українського міста». Народні депутати взяли до уваги, що свою назву Дніпропетровськ в 1926 році місто отримало за назвою ріки та на честь партійного, більшовицького та радянського діяча, керівника революційного руху та голови ЦВК УРСР – Г.І. Петровського (1978-1958), який згодом став одним з ініціаторів організації Голодомору 1932-33 років, і наголосили, що назва несе у собі символіку комуністичного режиму і, згідно закону, має бути змінена.

 Того ж дня народні депутати ухвалили постанови «Про перейменування деяких населених пунктів» (проект № 4691) («ЗА» - 253 голоси) та «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» (проект № 4085) («ЗА» - 249 голосів). Останнім документом, розробленим з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті, перейменовано 9 районів, 6 міст, 284 сіла та селища.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій, підсумовуючи голосування постанов щодо перейменування, зазначив: «На карті України не буде жодного міста з назвою колишніх катів і тих, хто вбивав наших дідів та прадідів».