09 березня 2016, 20:05
За її словами, Громадянська мережа ОПОРА з 2013 року здійснює моніторинг роботи Верховної Ради і, загалом, активності народних депутатів, вивчає міжнародні практики «належного парламентаризму, так званого «доброго врядування»». «Це ті практики, які можуть бути застосованими в Україні до законодавчої гілки влади, якщо ми, все ж таки, рухаємося до позитивних європейських стандартів, які стосуються різних сфер врядування і парламентаризму», - зазначила вона.
Місія Пета Кокса, повідомила О.Айвазовська, працювала півроку в Україні, її представники і безпосередньо сам пан Кокс консультувалися з неурядовими організаціями, які мають досвід роботи з парламентською гілкою влади, - як такими, що готують пропозиції до законодавчих ініціатив, бо є експертними у якихось окремих сферах, так і тими, які в цілому досить активні в оцінці роботи парламенту, тобто здійснюють моніторингову діяльність.
«Ми, звичайно, були залучені до цієї комунікації, - сказала вона. - Але окремо, паралельно «Опора» разом з неурядовими організаціями готувала план «Відкритий парламент», який нещодавно було презентовано у Верховній Раді України. І цей план є невід’ємною частиною рекомендацій місії Кокса, який стосується загального реформування парламенту, як законодавчої гілки влади».
Громадський діяч підкреслила, що такими різними лініями, підходами намагаються забезпечити ту позицію, що «парламент повинен бути доволі таки амбітним, щоб через декілька років долучитися до сім’ї належних парламентів». «Тому що парламент в цілому - це та збалансовуюча гілка влади, яка дає можливість демократії розвиватися у будь-якій країні, реагувати у належний професійний спосіб на будь-які зовнішні виклики і потреби суспільства, реформи і таке інше», - зазначила вона.
На її думку, мова йде не про короткотермінову реформу як про відповідність тим належним стандартам, які б ми хотіли мати в Україні. Мова йде про парламент як інституційно-незалежну гілку влади, коли «парламент є репрезентативним - це стосується ефективної виборчої системи, відкритості, підзвітності і прозорості його у своїй діяльності». «Ці вимоги мінімізують корупційні ризики, популізм, який може мати місце, і змушують переглянути процедурну частину, зокрема, і у частині підготовки законодавчих ініціатив», - зазначила О.Айвазовська.
Громадський діяч також повідомила, що мало де у Європі зустрінеш такий ліберальний підхід до підготовки законодавчих актів і змін законопроектів, як в Україні: «Треба або зібрати необхідну кількість голосів депутатів під законопроектом, щоб він рухався далі, або треба, щоб Комітет його виносив, або, як у Бундестазі, лише 5% депутатів можуть ініціювати законодавчі зміни». «Тому законопроекти у європейських парламентах якісніші на «старті», більш впливові і зрозумілі суспільству, бо треба підготувати суспільну підтримку для довготермінових змін, і такі парламенти більш ефективні у частині реагування на якісь суспільні потреби або реалізацію реформ», - наголосила вона.
О.Айвазовська вважає достатнім у перехідний період переглянути Регламент роботи Верховної Ради України, а не вносити зміни до Конституції. «Потрібно зробити його з одного боку ефективнішим, а з іншого боку – унеможливити будь які маніпуляції , які не дадуть можливості вчасно ознайомитися з законодавчою ініціативою, вивчити її, надати свої пропозиції, щоб увесь цей процес був ефективним і прозорим, - сказала вона. -А не так, коли депутати голосують інколи за зміни, які ними достатньо не вивчені, і експерти їх також не бачили, і суспільство підтримки не надає, а потім, через нетривалий період часу, знову вносяться зміни».
Тобто, за її словами, немає таких розвинених демократичних країн, де законодавчий процес настільки простий: «Він має бути виваженим, складним, але, з іншого боку, ефективним щодо тих змін, які будуть прийняті. І, звичайно, - кваліфіковані».
Серед країн з найкращими парламентськими практиками пані Ольга назвала скандинавські країни, Німеччину, Польщу. «У них зберігається дискурс, який повинен мати місце у повноцінній незалежній гілці влади, а з іншого боку – є певні процедурні вимоги, які надають можливість множити ініціативи, які не мають під собою жодного базису – юридичного, фінансового обгрунтування, і парламент перетворюється на якусь реакцію самих ситуативних груп парламентаріїв , а не суспільства в цілому».
Ольга Айвазовська переконана, що реформи у парламенті неминучі. «Зміна Регламенту і підзвітність роботи Верховної Ради, електронне декларування – це ті політичні, вразливі теми, не реалізація яких означатиме відсутність політичної волі на повноцінну реформу Верховної Ради, - заявила вона. - Бантиків буде не достатньо: просто трансляції засідань Комітетів чи електронний документообіг не можуть бути індикаторами того, що Парламент дійсно прагне змінюватись. А отакі вагомі політичні зміни можуть мотивувати наших партнерів, у тому числі і європейських, до постійної підтримки в тих обсягах і у той період часу, коли це буде потрібно». «У Західного світу є таке поняття, як «історія успіху»: якщо показуєте повноцінну історію успіху, то є і бажання інвестувати, якщо цієї історії немає, - є процес безкінечний і неефективний – тоді сподіватися на подальшу підтримку буде складно», - підкреслила О.Айвазовська.