Акт, зокрема:
· спрощує розвиток сонячних і вітрових електростанцій;
· вводить правила для енергетичних спільнот (коли громади або будинки можуть разом виробляти електроенергію);
· визначає, де можна швидше будувати об’єкти відновлюваних джерел енергії (наприклад, сонячні та вітрові електростанції);
· наближає українські правила до європейських стандартів;
· змінює дозвільні процедури, щоб їх було простіше проходити.
Законопроєкт має стратегічне значення та спрямований на:
· виконання зобов’язань України в рамках Енергетичного Співтовариства;
· імплементацію положень Директиви (ЄС) 2018/2001 про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел.
Крім того, ухвалення Закону сприятиме підготовці України до переговорів щодо вступу до Європейського Союзу, оскільки сектор відновлюваних джерел енергії входить до 15-ї частини переговорного розділу “Енергетика”.
Акт допоможе зробити енергосистему України стійкішою, підвищити енергетичну безпеку й залучити інвестиції до сектору “зеленої енергетики” (сонце, вітер, біоенергія тощо). Збільшення власної “зеленої” енергії в Україні призведе до меншої залежності від імпорту енергії.
Очікується також впровадження критеріїв сталості для біопалива, що сприятиме зменшенню викидів парникових газів, а також реалізація спільних проєктів з країнами ЄС у сфері зеленої енергетики.
Гармонізація українського законодавства з правом ЄС дозволить комплексно модернізувати сектор відновлюваної енергетики в Україні.
Варто зазначити, що на сьогодні рівень імплементації європейського законодавства у сфері відновлюваної енергетики становить близько 61%.
У межах підготовки законопроєкту до другого читання передбачається досягнення балансу між вимогами ЄС та особливостями української енергосистеми. Зокрема, планується усунути техніко-юридичні неузгодженості та врахувати позиції народних депутатів, органів виконавчої влади й експертного середовища.