Військове вторгнення Російської Федерації на територію України вже ознаменувалося цинічним веденням загарбницької війни проти мирного населення.
Світова архітектура безпеки, яка була створена після Другої світової війни, стала непридатною не тільки в геополітичному аспекті, а й в частині неможливості гарантування основоположних прав цивільного населення, військовополонених та поранених (відповідно до чотирьох Женевських конвенцій 1949 року).
Кожного дня перелік зафіксованих в Україні порушень загальновизнаних норм і принципів ведення війни з боку держави-агресора невпинно зростає.
Так, станом на 3 травня 2022 року внаслідок дій окупантів вже підтверджено загибель 220 дітей, постраждалими є 406. При цьому, точну кількість загиблих і поранених дітей встановити неможливо з огляду на триваючі в українських містах активні бойові дії.
Вбивства дітей та цивільного населення здійснюються у поєднанні з примусовою депортацією громадян України з тимчасово окупованих територій. Країна-агресор не приховує та сама офіційно повідомляє про факт вивезення з України майже 1,1 млн. осіб, серед яких близько 200 тисяч дітей. Такі дії здійснюються російськими загарбниками всупереч положенням статті 49 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, відповідно до якої забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави.
Терор, жорстоке поводження з мирними жителями, мародерство на тимчасово окупованих територіях є нормою для досягнення загарбницьких цілей окупантами. Продовжують надходити численні повідомлення про вивезення українського зерна та техніки, яка використовується для посіву і збирання врожаю, на територію країни-агресора. Злочинне вивезення українського зерна є черговим свідченням деструктивних дій Російської Федерації, які, зокрема, порушують основні принципи Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) - гарантування продовольчої безпеки та подолання голоду.
Ще одним доказом здійснення окупантами умисного знищення агро-промислової інфраструктури є бомбардування у місті Рубіжному Луганської області елеватора. За словами Голови Луганської обласної військової адміністрації Сергія Гайдая, на цьому підприємстві було встановлено лабораторію з найсучаснішим обладнанням, включаючи експрес-аналізатор, який забезпечував точні та швидкі аналізи всіх культур, зерносушарка потужністю 1500 тонн. на добу, сепаратор, автоваги, автоматичний пробовідбірник. Відкритий у 2020 році елеваторний комплекс повністю знищено.
Вбивства цивільного населення, обстріли мирних міст та критичної інфраструктури армією країни-агресора зі зброї, забороненої міжнародним гуманітарним правом, катування та жорстоке поводження з нашими захисниками - військовополоненими, примусова депортація цивільного населення - все це є військовими злочинами та злочинами проти людяності та грубим порушенням норм чотирьох Женевських конвенцій 1949 року і повинно бути враховано при притягненні винних осіб до відповідальності в міжнародних судах.
Враховуючи викладене, зважаючи на зростаючу кількість порушень основоположних прав людини на території України, що зумовлено військовим вторгненням Російської Федерації, члени Комітету закликають міжнародну спільноту не зупинятися та продовжувати чинити тиск на державу-агресора з метою припинення геноциду українського народу та встановлення справедливого покарання для осіб, причетних до скоєння воєнних злочинів, злочинів проти миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку.