Сьогодні, у Всесвітній день дитини, який в Україні відзначають як День захисту дітей, варто замислитися над нашою особистою відповідальністю перед дітьми, адже сучасне українське дитинство зазнало суттєвих змін.
Захист, підтримка та створення умов для гармонійного розвитку - це одні з найважливіших завдань, які стоять перед дорослими, щоб забезпечити дітям відчуття безпеки, сформувати у них сильну віру у власні сили та виховати довіру до людей і світу, що їх оточує. Саме ці аспекти є фундаментом здорового дитинства, яке впливає на все подальше життя.
У цей жахливий час війни не можна забувати: російська агресія продовжує здійснювати численні злочини проти українського народу. Одним із найстрашніших є систематичне викрадення українських дітей та навмисне нищення нашої національної ідентичності. Україна робить усе можливе на міжнародній арені, щоб повернути маленьких українців до їхніх домівок і сімей та добитися справедливого покарання для тих, хто скоїв ці жахливі злочини.
Водночас нам слід пам’ятати і про дітей, які зараз особливо потребують підтримки всередині країни. Це ті, хто втратив дім, здоров’я або батьків, став вимушеним переселенцем чи опинився у складних життєвих обставинах.
Ефективна державна політика передбачає не тільки реагування на кризові ситуації, але й формування системи, яка забезпечує раннє виявлення проблем, профілактичні заходи та підтримку сімей. Саме тому держава спільно з громадами та громадськими організаціями активно працює над створенням сучасної моделі соціальних послуг.
Захист дітей - це не формальність у вигляді, статистики, звітів або пунктів законодавства. Першочергово це реальна допомога там, де є потреба: коли необхідно повернути дитину з окупації, підтримати родину, яка залишилася без даху над головою, або забезпечити дитині доступ до психологічної та/або медичної допомоги, а не бюрократичних процедур.
Основна мета полягає не тільки в подоланні наслідків війни, але й у створенні системи, що забезпечить кожній дитині захист і підтримку відповідального дорослого-наставника. Сімейні форми виховання мають стати не лише чудовою ідеєю, а реальною практикою.
Спільним завданням є створення таких умов, за яких кожна українська дитина, незалежно від її місця перебування - в Україні чи за її межами - завжди відчуватиме, що її батьківщина - це Україна. Це її рідна земля, її мова, її незмінний дім. Важливо докласти всіх можливих зусиль, щоб зробити цей дім не лише безпечним, але й настільки міцним, щоб забезпечити надійний захист її майбутнього.
Кожен крок - це не лише боротьба за сьогодення, а й важливий вклад у збереження майбутнього України.