У рамках політики «Зроблено в Україні» Комітет продовжує моніторинг стану справ на вітчизняних переробних підприємствах. Так, керівництво Комітету - Дмитро Наталуха, Дмитро Кисилевський, Ярослав Рущишин та член Комітету Богдан Кицак - відвідали Одеське підприємство "Еверпласт" - завод з виробництва автомобільних причепів і напівпричепів для транспортування газу, а також харчових, хімічних і нафтопродуктів.
Цей завод - дуже наочний приклад застосування різноманітних державних програм підтримки переробної промисловості, які є складовими політики «Зроблено в Україні»:
Вимога локалізації при публічних закупівлях допомагає конкурувати з іноземцями за контракти державних компаній та органів влади. Рівень української складової в автопричепах «Еверласту» - близько 40%.
Компенсація 25% вартості аграрної техніки українського виробництва дозволяє тримати конкурентну ціну порівняно з імпортом. Ця програма після дворічної перерви була відроджена у 2024 році.
Нова програма 2024 року - державна компенсація 15% вартості колісної техніки - дозволяє впевненіше виходити на ринки приватних замовників.
Грант на розвиток переробної промисловості до 8 млн грн також може бути цікавим для таких підприємств.
Ефективне застосування державних програм дозволяє власникам компанії будувати амбітні плани щодо поглиблення локалізації. А один з їхніх партнерів зараз на завершальній стадії переговорів з німецькою компанією щодо відкриття в Україні виробництва осей. Це може стати серйозним проривом для українського машинобудування.
"Ви все ще вважаєте, що в Україні за зарплатами в тренді айтішники чи юристи? - запитує заступник Голови Комітету Дмитро Кисилевський. На заводі «Еверласт» зварювальники отримують до 110 тисяч гривень білої зарплати. Одеський «Еверласт» виробляє автоцистерни для дуже багатьох галузей. Тут і молоковози, і бітумовози, і заправники, і навіть розкидувачі навозу. Це виробник спеціалізованих причепів та надбудов на шасі №1 в Україні.
Держава має всіляко підтримувати такі підприємства. І не тільки тому, що "Еверласт" дає роботу 200 одеситам. Насамперед такі виробництва цінні для країни тим, що створюють довжелезні виробничі ланцюжки з десятків підприємств-підрядників. Саме ці ланцюжки надійно тримають економіку країни в умовах війни."