Шановний пане Голово, дорогий Руслане!
Шановні депутати Верховної Ради України!
Дорогі друзі!
Я памʼятаю четвер 24 лютого 2022 року, він назавжди залишиться у моїй памʼяті як день величезної трагедії — день, коли росія розвʼязала жорстоке вторгнення в Україну. Однак це не було початком російської агресії, вона триває вже десять років. 821 день росія застосовує масову військову силу проти суверенної європейської держави, скоює воєнні злочини та звірства проти українського цивільного населення. Ці дні кардинально змінили безпекову ситуацію в Україні та в усій Європі.
Трагедія України — це також трагедія Польщі. Ми оплакуємо кожне ваше життя й кожне ваше страждання. Оскільки ми століттями живемо поруч, ми дуже добре знаємо, що це — страждання, заподіяні одним і тим самим ворогом, те саме варварство, варварство кремля, обрушилося на український народ і на польський народ.
Я тут сьогодні перед вами, щоби сказати про те, що нас обʼєднує, — про польсько-українську дружбу. Ми віримо у неї й ми її практикуємо. Але ми також добре знаємо, що нічого не дано назавжди. Ми повинні захищати нашу дружбу від недовіри, особливо зараз, коли цю недовіру намагається вселити нам наш спільний ворог — росія. путін прекрасно знає, як до нього це знали сталін і російські царі, що Україна й Польща, коли діють спільно, непереможні. Лише коли нашому спільному ворогові вдається посіяти в нас недовіру, Польща й Україна зустрічаються зі смертельними випробуваннями.
«Немає вільної України без незалежної Польщі й немає вільної Польщі без незалежної України». Ці слова були вимовлені ще у 1920 році тодішнім польським Віце-премʼєр-міністром Ігнацієм Дашинським. Уже тоді ми намагалися допомагати одне одному. І коли ми не змогли перемогти ту росію, спочатку перестала існувати суверенна Україна, а потім перестала існувати суверенна Польща. Обидва наші народи пережили невимовні трагедії.
Польсько-українські відносини — це виклик сьогодення. Це робота, яку виконують наші політики та дипломати, наші історики та підприємці, депутати. Але польсько-українська дружба — це також завдання для наших шкіл і університетів, для вчителів нашої молоді, а також для наших церков.
У новому небезпечному світі ні Польща, ні Україна не можуть вижити поодинці, обидві наші країни потребують Європейського Союзу й НАТО. Нам потрібні друзі як по один бік Атлантики, так і по інший. Польща є в ЄС і в НАТО, Україна має право й повинна бути там.
Процес приєднання повинен відбутися якомога швидше. Київ може розраховувати на нашу підтримку на кожному етапі цього процесу.
Я також хочу нагадати про спільне звернення 24 парламентів, зокрема, і Сенату Республіки Польща, у лютому цього року до Спікера Палати представників США про запуск чергового траншу американської допомоги. Наші спільні дії дали результат: понад 60 мільярдів доларів уже починають допомагати оборонним зусиллям української армії. Ми готові працювати з вами й надалі для досягнення спільних цілей. Проте йдеться не лише про підтримку Польщі, України з боку НАТО та Європейського Союзу, йдеться також про те, чого досвід України й Польщі може навчити ЄС і НАТО.
Насамперед українці та поляки можуть допомогти Заходу набути імунітету проти кремлівської брехні. Польща не лише показує справжнє обличчя конфлікту, повідомляє, хто є жертвою, а хто агресором, але й активно бореться з дезінформацією.
Майбутній мирний Саміт у Швейцарії варто розглядати насамперед як вираз якнайширшої підтримки принципів суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України. Памʼятаємо, що жоден мирний саміт не може стати новим «Мюнхеном» — ніколи, навіть на мить, не можна забути, що лише Україна має мандат, щоби вирішувати своє майбутнє. Навʼязувати вам будь-які позиції чи рішення суперечить принципу суверенітету націй та поваги до їхнього права на самовизначення.
Шановні пані та панове, у найближчу неділю у Польщі — День матері, а через кілька днів День дитини. Це буде свято не лише польських матерів і дітей, але й усіх матерів і дітей з України, які знайшли безпечний дім у Польщі.
Ми пишаємося тим, що будемо святкувати ці символічні дні разом. Але не можемо забути про матерів, в яких забрали дітей, вивезли у незнаному напрямі. Мусимо памʼятати, що тисячі українських дітей є поза своїми сімʼями. росія намагається відібрати у них історію, сімей й ідентичність.
Тому від щирого серця бажаю українським матерям і дітям, щоб якомога швидше вони могли разом зі своїми сімʼями жити у вільній і безпечній Україні.
Дорогі друзі, Польща й Україна — два народи, які так досвідчені історією, — повинні разом творити майбутнє обʼєднаної Європи — Європи сильної, безпечної та солідарної. Бо не буде безпечної Європи без вільної України.
Нехай посланням для всього демократичного світу стануть слова пісні, які співають українські воїни: «Єднаймося, браття, у цю лиху годину, нехай ворог знає — ми за Україну!»
Слава Україні!
Хай живе Польща!