Шановний пане Голово Верховної Ради, дорогий Руслане Стефанчук! Пані та пане заступники Голови! Пані та панове народні депутати! Пане Посол Франції в Україні!

Нарешті настав момент, коли я стою перед вами у цій залі, аби підтвердити вам непохитну підтримку з боку Франції. 

Насамперед я хотіла би подякувати Вам особисто, пане Голово, за те, що приймаєте мене тут, у Верховній Раді, де б’ється серце української демократії, так само, як ми приймали вас у стінах Національних зборів у Франції 31 січня минулого року. Бо навіть якщо наші зв’язки сягають часів Анни Київської, доньки князя Ярослава Мудрого, дружини короля Франції Генріха І, отже, майже тисячу років, саме за часів демократизації України вони невпинно посилювались, аби зрештою стати міцною дружбою між двома суверенними народами, які зробили вибір на користь плюралізму і верховенства права. Без сумніву, саме цей вибір, саме це прагнення демократії остаточно роздратувало господаря кремля. Вибори, які він нещодавно провів, не надурять нікого, як і референдуми під примусом, які він організував у Криму, потім на Донбасі. Його вдавана демократія без вільної преси, без живих опонентів, лише доводить його презирство до прав людини та основоположних гарантій, яким ми так палко віддані.

Більше двох років тому, грубо поправши всі принципи міжнародного права, росія розпочала загарбницьку війну проти вашої країни, порушивши своє слово, не дотримуючись зобов’язань і обов’язків перед міжнародною спільнотою, а також перед вами.

Своїм широкомасштабним скоординованим наступом збройні сили російської федерації порушили кордони  вашої країни, сподіваючись захопити Київ і встановити свій порядок. Але Київ вистояв, вистояла Україна, зламавши цей російський наступ, вистояла Європа. Міжнародне співтовариство відреагувало, вдаривши по агресору численними санкціями, підтримавши жертву агресії на всіх рівнях: політичному, гуманітарному, військовому. Ця війна ще більше згуртувала європейців.  Ми збагнули, що небезпека стоїть біля наших дверей і що ми повинні докласти зусиль, аби гарантувати нашу колективну безпеку. Оборона Європи на сьогодні вже не є табу, а Франція –  простійний член Ради безпеки ООН – значно збільшила свій бюджет у цій сфері, прийнявши, зокрема, амбітний Закон щодо програмування військових витрат.

У 2022-23 роках на двосторонній основі або через Європейський фонд миру Франція надала Україні понад 3,8 мільярда євро у вигляді військової техніки та навчань у відповідь на її оперативні потреби: ракети SCALP, гармати CAESAR, боєприпаси. І запевняю вас: ця підтримка є і буде довгостроковою.

До неї додаються також економічна та фінансова допомога, попри необхідну гуманітарну допомогу для реагування на надзвичайні ситуації на понад 300 мільйонів євро, витраченими безпосередньо через неурядові організації, агенції ООН або міжнародні організації. А на французьких теренах хвиля солідарності дозволила прийняти близько 100 тисяч біженців. Наші місцеві громади мобілізувалися, аби забезпечити навчання у школах для 18 тисяч українських дітей.

У цьому контексті я з гордістю можу сказати, що Національні збори Франції від самого початку мого головування не стояли осторонь.

12 березня цього року мені випала честь головувати на засіданні, під час якого французькі депутати схвалили переважною більшістю Угоду про співпрацю у сфері безпеки з Україною. Це голосування, продемонструвавши підтримку чіткої політики Уряду, є також логічним підсумком численних обмінів та контактів, які відбувалися у 2022 році.

У вересні 2022 року я приїхала з візитом до Києва, де ми підписали протокол про співпрацю між Національними зборами і Верховною Радою. 30 листопада того ж року, одностайно, за винятком лише одного голосу, французькі депутати ухвалили резолюцію, якою підтвердили свою підтримку Україні. 28 березня ми засудили Голодомор як злочин геноциду. 9 травня 2023 року одноголосно схвалили включення групи Вагнера до списку терористичних організацій. А 18 травня минулого року наш Комітет у закордонних справах підтримав європейську резолюцію, яка засуджує примусове переміщення українських дітей російською федерацією.

28 червня в режимі відеоконференції ми провели зустріч з Вами, дорогий Руслане, за наслідками жахливого підриву Каховської дамби, а 7 вересня ми зустрілися знову, цього разу вживу, в Токіо, де ви були почесним гостем парламентського саміту Великої сімки.

Наступного місяця, а саме 24 жовтня, в Празі я брала участь у Другому саміті Кримської платформи. А нещодавно, 6 березня, приймаючи в Парижі очільників 24-ох парламентів з усього світу, я відкрила цей безпрецедентний Саміт, надавши слово вашій нобелівській лауреатці Олександрі Матвійчук, яка емоційно донесла учасникам заходу потребу справедливості, якої прагне ваша нація.

Можу також згадати лист до Спікера Палати представників Сполучених Штатів, якого я підписала разом із 22-ма головами інших парламентів, зокрема, Жераром Ларше, Головою французького Сенату. Це був справді вольовий прорив парламентської дипломатії за Вашою ініціативою, шановний Руслане. І ми згодні, Сполучені Штати повинні поважати свої обіцянки, адже на карту поставлено майбутнє тих, хто вірить у демократію.

Нарешті сьогодні я знову в Києві. Як і у 2022 році, мене супроводжує поважна делегація, у складі якої Валері Рабо, моя заступниця з міжнародних відносин Французької Республіки (ред. — Перша заступниця Голови Національних Зборів). Дякую за її вірний супровід повсякчас. Тома Гасілу – Голова Комітету з питань оборони, а також Бенжамен Адад – Голова групи дружби «Франція-Україна». Дякую їм за те, що вони зі мною, і за те, що ми разом, опліч із вами.

Це і є парламентська дипломатія, в яку я так вірю і палким прихильником якої, як я знаю, Ви є також, дорогий Руслане. Встановлювати прямі зв’язки між нашими парламентами, їхніми відповідними органами, зберігати постійний контакт на рівні наших комітетів і груп дружби. Це означає — зміцнювати зв’язки, вибудовувати нові мости між нашими націями, аж ніяк не послаблюючи виконавчу владу наших країн, оскільки наші цілі є однаковими – гарантувати дотримання міжнародного права, відновити територіальну цілісність України і покарати воєнних злочинців. У цій спільноті поглядів іноді трапляються по-особливому благословенні моменти, і займатися політикою – це також цікавитися і приділяти увагу людям, які нас обирають.

І я хотіла б коротко згадати випадкову зустріч у вагоні потяга одного зі службовців Національних зборів та української біженки, які вподобали один одного аж до рішення поєднати свої долі. Оскільки подружжя облаштувалося в моєму місті, саме я вкладала їхній шлюб в Ратуші, а Ви, шановний Руслане, погодились привітати їх відеозв’язком. І я завжди пам’ятатиму емоції вашої співвітчизниці, яка сьогодні у Франції, коли вона отримала потужний меседж дружби і поваги від Голови українського Парламенту. Це більше ніж просто життєва історія. Доля цієї пари показує нам наскільки тепер Україна та Франція пов’язані міцніше, ніж будь-коли з моменту здобуття незалежності вашою прекрасною Україною.

Вже у 1992 році Франція була серед перших країн, які відкрили посольство в Києві. Із початку війни, доклавши всіх зусиль для збереження миру, Франція захоплюється і підтримує боротьбу українського народу за свою незалежність і свободу.

Ще у ХVІІІ столітті Вольтер гучно заявляв: Україна завжди прагнула бути вільною. Він вітав тоді величну постать Мазепи, а також його народ, який, за його словами, був надміру закоханий у найбажаніше із багатств – свободу. Втілення цього незламного прагнення жити вільно, постать Мазепи надихнула також Віктора Гюго на велику поему, з якої я процитую лише одну строфу, але ж наскільки пророчу: «Його дика велич народиться із його мук».

Так, Україна та її народ зазнали тортур, мук у своїй історії, і сьогодні це повторюється знову через цю безглузду війну, яка занурила всю Європу у багатовимірну кризу, через випробування, через масові вбивства, через найгірші злочини, які вчинялися у Бучі, Ірпені, Маріуполі чи Бахмуті, а також у Львові чи Житомирі, де цивільна інфраструктура регулярно зазнає ударів російських військ. І я ніколи не забуду те, що побачила у Чернігові, під час моєї першої поїздки до вашої країни. Пройшовши через усі ці трагедії, Україна з кривавими ранами здобула повагу світу. Я бачу це, коли мандрую планетою – всюди, де живе демократія, де процвітає свобода, на знак підтримки майорять українські прапори. 

Блакить і золото вашого прапора є також кольорами об’єднаної Європи, всього Європейського Союзу, який підтримує вас, надавши вам на засіданні Європейської Ради 23 червня минулого року статус країни-кандидата на членство. Я вітаю зусилля, докладені для досягнення цього результату, який є першим етапом на шляху до вашої інтеграції у спільний простір демократії, приєднатись до якого з часом є покликанням України.

На шляху до повного членства у Європейському Союзі Україна може розраховувати на допомогу та підтримку Франції, яка з моменту головування в Раді ЄС у 2022 році не шкодувала на це своїх зусиль.

Велич України вимірюється не лише на полі бою. У той час, коли ваші діти протистоять загарбнику, ви, законодавці, ви, політики, провадите реформи, які необхідні для вашої інтеграції у велику європейську родину.

Я хочу висловити вам моє захоплення спроможністю України битися одночасно на двох фронтах: військовому і політичному. Двох фронтах, які зрештою є одним. Перший — проти фатальності диктатури, другий — за надію на демократію та процвітання, яка мобілізує всю вашу націю.

Як європейка, я відчуваю велику гордість, що ваше європейське прагнення є однією з рушійних сил української мужності, якою захоплюється світ. Бо реформуючись, модернізуючи свої структури, борючись з корупцією, Україна не ухвалює закони заради відповідності тому чи іншому, продиктованому ззовні, критерію членства. Вона робить це для себе й заради долі, яку вона для обрала. Перетворюючись, вона міцнішає, стає ефективнішою та потужнішою, збагачується й посідає місце, яке належить їй у ХХІ столітті – місце великої нації з давньою історією, загартованою у випробуваннях і сповненою рішучості відігравати свою роль у складі Європейського Союзу й у міжнародному співтоваристві.

Саме так, ставши плюралістичною демократією, різноманітні складові якої я бачу тут перед собою, Україна вже давно зробила рішучий крок до цієї мети.

Сила України, насамперед, походить із її демократичної природи, яка забезпечує водночас її репутацію у світі та її здатність до мирного та відкритого обговорення важливих питань, підпорядкованих найвищому інтересу країни й лише йому.

Навіть у важкій ситуації, в якій ви перебуваєте, необхідно зберігати цілісність ваших демократичних і парламентських інституцій. Спроможність українських політичних сил брати участь у насиченому суспільному житті, зберігаючи при цьому здатність зібратися разом саме тут заради вищих інтересів батьківщини, коли це необхідно, це і є справжній скарб. Ви змогли його зберегти, і це важливо в той час, коли російська пропаганда завжди готова використати будь-яку вашу слабкість, аби повернути її проти вас.

Автократ путін продемонстрував безглуздість одноосібних рішень та свавілля. Втягнувши свій народ у війну, він зазнав невдачі у своїх планах і претензіях. Україна не тільки не здалася, але й зміцніла. НАТО не тільки не схибило у своїй ролі, але й історично нейтральні держави, такі як Швеція і Фінляндія, вирішили приєднатися до нього. Європейський Союз не тільки не допустив цього, але й мобілізував себе, а також своїх членів, свої місцеві громади, своїх громадян на допомогу дружній демократії, яка зазнала несправедливого нападу. Всього з 2022 року загальний обсяг європейської підтримки Україні становить 89 мільярдів євро.

 Голосом свого Президента Еммануеля Макрона Франція закликала зробити стрибок у підтримці України. Це і був сенс конференції, яка відбулась в Парижі 26 лютого цього року, об’єднавши 27 глав держав і урядів, з метою продемонструвати росії всю нашу рішучість. З цієї нагоди були взяті потужні зобов’язання, аби забезпечити вашій армії необхідні боєприпаси, зміцнити вашу протиповітряну оборону та засоби далекого ураження.

Було вирішено докласти нових зусиль до зміцнення вашого кіберзахисту і можливостей із розмінування, до запуску спільного виробництва зброї безпосередньо в Україні, на убезпечення кордону з білоруссю та захисту країн, для яких існує безпосередня загроза, таких як Молдова.

Крім того, і у цьому весь сенс заяв Президента Еммануеля Макрона, росія, яка не поважає жодних правил, мусить знати, що ми не встановлюємо апріорі обмежень для наших зобов’язань і немає апріорі виключень з того, що може виявитись необхідним для підтримки вас у захисті вашої країни та загальнолюдських цінностей, за які воюють ваші солдати.

Ваша безпека безпосередньо пов’язана з нашою, і ми повинні зробити відповідні висновки. У той час, коли на міжнародній арені російська автократія все сильніше наражалася на осуд націй, маючи підтримку лише від диктатур, таких як білорусь та північна корея, народжена Майданом Україна зуміла піднятися так, що здивували світ.

Саме тому я хотіла би завершити вигуком надії та закликом до всіх сил. У той час, коли конфлікт ніби заходить у глухий кут, коли деякі спостерігачі в Європі та Америці, стурбовані своїм комфортом, наважуються заявляти про втому від драми, яка розгортається на вашій землі, я хотіла би окреслити обрій, до якого прагнуть і ніколи не перестануть прагнути наші зусилля. Настане день, коли мирна Україна відновить свої законні кордони. Настане день, коли 26 вільних міст, що належать Криму і Донбасу, які я бачу тут у залі, будуть заповнені. Настане день, коли міста-мученики постануть знов, коли воєнні злочинці заплатять, коли збіжжя з українських ланів знову безперешкодно годуватиме всіх, хто потерпає від голоду.

Настане день – і цей день, без сумніву, не такий вже й далекий, – коли від Києва до Парижа, від Бреста до Харкова чоловіки і жінки будуть вільно їздити, університети обмінюватимуться студентами, торгівля товарами та послугами єднатиме наші підприємства в мирі ще більше, ніж ми є об’єднаними у війні. Настане день, коли Україна вже не буде фронтом, а буде «східними воротами» Європейського Союзу, величними та привітними, як є увесь ваш народ. Цей день буде днем Перемоги, вашої Перемоги. Задля цього ви не одні, і можете розраховувати на Францію, яка разом зі своїми партнерами допоможе Україні зміцнити оборонну промисловість, так само, як і незабаром вона сприятиме її відновленню.

Післязавтра я поїду до Одеси, до найбільш французького з українських міст, відтоді як Дюк де Рішельє два століття тому перетворив невеличке рибацьке поселення у чудове портове місто за зразком Марселя, який сьогодні є побратимом Одеси. Це красивий приклад того, на що здатні наші два народи, коли вони об’єднують зусилля, коли наші дві культури прагнуть до спільної мети.

Перлина всесвітньої спадщини, промисловий, торговий мегаполіс, Одеса також постраждала і продовжує страждати. Втім, попри бомбардування, всупереч бажанню росіян закрити Чорне море, попри спроби дезінформації та дестабілізації, Одеса чинить опір і протистоїть негараздам, створивши можливість через Чорне море та український гуманітарний коридор вивозити майже стільки зерна та сталі, скільки й до війни. Я поїду, аби разом з її мешканцями показати, що Франція підтримує український народ не лише в Києві, а й по всій країні.

Скрізь, де обстрілюють цивільне населення, скрізь, де вражають історичні пам’ятки та життєво важливу інфраструктуру, знайте: ви матимете підтримку і дружбу від Національних зборів Франції.

Сьогодні я маю велику честь виступати перед вами у Верховній Раді України. А вже за кілька днів у Франції та у світі я буду глашатаєм страждань, потреб і легітимних прагнень українського народу. Ви можете розраховувати на мене, на нас, як можете розраховувати на Францію та Європу. Слава Україні!

 

 

Повернутись до публікацій

Версія для друку

Ще за розділом

“Топ-новина”

21 травня 2024 18:48
20 травня 2024 19:18
17 травня 2024 18:21
17 травня 2024 16:52
15 травня 2024 20:57
15 травня 2024 17:41
15 травня 2024 17:35
15 травня 2024 14:46
15 травня 2024 12:27
14 травня 2024 20:02