Я народився 1975 року, в радянські часи. Тоді домінували російська мова та культура. На нашій вулиці жили лише три сім'ї, які розмовляли українською. Мені пощастило змалечку чути материнські колискові рідною мовою, навчатися в україномовній школі. Я захоплювався силою рядків Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса та інших велетнів українського слова.
Українська мова є найціннішим скарбом волелюбного народу. Вона єднає різні покоління, сприяє збагаченню духовності суспільства. Кажуть: скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина. Але передусім треба любити свою рідну мову. Той, хто не хоче її вивчати, руйнує фундамент своєї особистості.
Тож давайте утверджувати, розвивати та оберігати українську мову, сприяти всебічній підтримці та зростанню її престижу. Нехай українська мова дзвінко лунає в наших серцях і різних куточках планети, возвеличуючи Україну та українців.
З Днем української писемності та мови!