Верховна Рада України прийняла закон щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України.
Коли починаються дискусії і виникає потреба пошуку правди, необхідно звертатись, у першу чергу, до базових першоджерел. У науці кримінального права загальноприйнятою підставою криміналізації того чи іншого діяння визнається його суспільна небезпечність, складовими якої виступають її ступінь та характер.
Безумовно, суспільна небезпечність притаманна й такому ганебному явищу, як кнопкодавство. Прийняті закони в парламенті шляхом натискання кнопки «за сусіда» можуть бути оскаржені в судовому порядку, бо не відповідають ні суті роботи народного обранця, ні змісту законотворчого процесу. Більше того, у випадку такого голосування не може ставитися питання про персональну відповідальність депутата, оскільки суть зводиться не до прийняття важливих для держави рішень конкретним депутатом, а до отримання бажаних 226 голосів будь-якою ціною.
Порядок голосування народними депутатами закріплений на найвищому законодавчому рівні – у статті 84 Конституції України. Також він регламентується Законом України «Про статус народного депутата України» та Регламентом Верховної Ради України, згідно з якими голосування здійснюється народним депутатом України особисто за допомогою електронної системи шляхом голосування «за», «проти» або «утримався» в залі засідань Верховної Ради України або у визначеному для таємного голосування місці біля залу для пленарних засідань.
Про істотний характер суспільної небезпеки неособистого голосування красномовно свідчить і можливість його вчинення виключно спеціальним суб’єктом. Згідно з приміткою статті 368 Кримінального кодексу України народні депутати України визнаються службовими особами, які займають особливо відповідальне становище. Аналогічним чином трактується правовий статус народного депутата в Законі України «Про запобігання корупції». У примітці статті 50 цього Закону народні депутати визначені як службові особи, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, спеціальний правовий статус суб’єкта правопорушення, можливість його вчинення виключно під час виконання народним депутатом службових обов’язків на пленарних засіданнях Верховної Ради України і тільки з прямим умислом дають додаткові підстави стверджувати про ступінь і характер суспільної небезпеки неособистого голосування, достатні для визнання його злочинним.
Криміналізація здійснення народним депутатом України голосування замість іншого народного депутата України відповідає такому принципу, як відносна поширеність і типовість цього діяння. Так, з початку роботи Верховної Ради України ІХ скликання (з 29 серпня 2019 року) було зафіксовано більше 10 випадків неособистого голосування, що з урахуванням кількості обраних членів парламенту (усього – 423) свідчить про високий рівень протиправної активності. Вчинення таких порушень народними депутатами попередніх скликань було масовим. Лише за 2018 рік 140 депутатів кнопкодавили 1270 разів! І це тільки ті випадки, які були зафіксовані представниками ЗМІ та громадянського суспільства.
Необхідність реагування на випадки неособистого голосування саме кримінально-правовими засобами пояснюється тим, що інші засоби запобігання або впливу на це негативне явище не є дієвими. У законодавстві України не передбачено юридичної відповідальності за «кнопкодавство» народних депутатів України та немає порядку притягнення до неї. Тому вказане питання залишається виключно в морально-етичній площині. Високий рівень суспільної небезпеки неособистого голосування зумовлює необхідність встановлення достатньо суворих правових санкцій за такі дії народних обранців, включаючи дострокове припинення їхніх повноважень.
Відповідно до статті 81 Конституції підставою для припинення повноважень народного депутата України є набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього. Тому на сучасному етапі криміналізація неособистого голосування є дієвим і необхідним засобом протидії порушенню відповідних конституційних норм.