15 липня український Парламент прийняв Постанову «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, парламентів та урядів держав-членів ООН, держав - членів Європейського Союзу та НАТО, Європейського Парламенту, ЮНЕСКО, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО щодо засудження політики систематичного культурного геноциду російської федерації, спрямованого проти Українського народу» (реєстр. № 15338).
Постанова покликана консолідувати міжнародну підтримку у захисті української культурної спадщини від системного знищення з боку російської федерації. Законодавча ініціатива ґрунтується на нормах міжнародного права та констатує, що атаки на українські музеї, пам'ятки, архіви, релігійні святині й об’єкти Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є не випадковими наслідками війни, а складовою цілеспрямованої політики, спрямованої на знищення національної ідентичності Українського народу, що має ознаки культурного геноциду.
Основні прояви культурного геноциду, що здійснюються з боку рф:
руйнування пам'яток історії та культури;
пошкодження музеїв, бібліотек, архівів;
викрадення культурних цінностей;
насильницька русифікація;
обмеження української мови;
нав'язування російської історичної політики;
заперечення існування української нації.
Термін «культурний геноцид» прямо не закріплений у Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (1948 р.), водночас він часто використовується в міжнародно-правовій доктрині. Це поняття включає знищення культурних, духовних і історичних засад існування народу. Використання цього поняття сприятиме належній правовій оцінці геноцидних намірів керівництва російської федерації.
У Зверненні наголошується на необхідності міжнародного визнання системної політики російської федерації щодо знищення української культурної спадщини як акту культурного геноциду проти Українського народу, а також містить заклик до міжнародного співтовариства посилити політичний, правовий і практичний захист культурної спадщини України.
Головним з опрацювання проєкту Постанови був Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики, який 30 червня рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні прийняти його за основу і в цілому.