Метою законопроекту є удосконалення окремих положень чинного законодавства щодо міжнародного судового співробітництва у цивільних справах.
Законопроектом пропонується доповнити Господарський процесуальний кодекс, Цивільний процесуальний кодекс, Кодекс адміністративного судочинства положеннями, які стосуються: порядку надсилання судових викликів, повідомлень, а також судових рішень особам, які мають місце проживання або перебування за кордоном; порядку вручення документів, отримання доказів чи
виконання окремих процесуальних дій відносно учасників справи, які користуються судовим імунітетом; звільнення документів, отриманих судом від
компетентного органу іноземної держави на виконання судового доручення, від
вимоги їх легалізації або проставлення на них апостиля.
Проектом також пропонується доповнити ГПК, ЦПК та КАС положеннями, що стосуються форми і змісту судового доручення, а також виконання в Україні судових доручень іноземних судів; у статті 471 ЦПК пропонується встановити презумпцію наявності принципу взаємності у разі, якщо визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, залежить від взаємності; у статтях 469 та 473 ЦПК пропонується передбачити можливість оскарження Міністерством юстиції України ухвал про відмову у задоволенні клопотань про визнання (або визнання та виконання) рішення іноземного суду з мотивів неправильного застосування судом норм міжнародних договорів України щодо підстав відмови у визнанні (або визнанні та виконанні) у випадках, коли клопотання подавалося через Міністерство юстиції України чи його територіальні органи; зміни до статті 22 та стаття 4971 ЦПК спрямовані на імплементацію положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується,
визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей; змінами до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» пропонується доповнити її положенням, яке передбачає, що документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, не визнаються
та не тягнуть настання правових наслідків в Україні незалежно від їх легалізації
чи проставлення апостиля, якщо їх зміст явно несумісний із основами правопорядку (публічним порядком) України; до частини другої статті 47 Закону
України «Про виконавче провадження» пропонується внести уточнення щодо того, що стягнуті з боржника кошти можуть зараховуватися на рахунок у банку
або іншій фінансовій установі, які знаходяться в Україні або в іноземній державі.
Проект Закону зареєстровано за №4428.