Коли 30 років тому ухвалювали Декларацію про державний суверенітет України, більшість із нас були мрійниками і романтиками. Ми вірили, що все зміниться за рік-два, що зовсім скоро українці заживуть щасливим і заможним життям у своїй країні - вільній та незалежній. Ми були наївними оптимістами в рожевих окулярах. Особливо письменники - ті, хто відклав усі свої творчі справи і поринув у політику, у просвітництво, у справу відродження нації та держави.
Чому я так виокремлюю письменників? Та тому, що без їхньої участі, без газети "Літературна Україна", без полум’яних виступів більшості представників красного письменства на численних мітингах, у пресі та на телебаченні не було б і незалежності. Бо радянські люди, а ми тоді були саме такими, боялися змін.
Докладніше - читайте: http://www.golos.com.ua/article/332656