Законопроектом передбачається:
упорядкувати процедуру проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо техногенної та пожежної безпеки;
зменшити адміністративний тиск на суб’єкти господарювання шляхом скасування обов'язкових перевірок в разі наявності полісу страхування відповідальності перед третіми особами за шкоду, що може бути нанесена при експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
забезпечити гарантії щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно життю, здоров’ю, майну третіх осіб та навколишньому природному середовищу внаслідок небезпечної події на територіях, об’єктах нерухомості та/або об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
удосконалити механізм координації між відповідними органами нагляду, господарюючими суб'єктами та установами, що забезпечують надання фінансових послуг;
удосконалити процедуру правового, організаційного та фінансового реагування на наслідки подій, що відбулись в результаті техногенних аварій та пожеж, зокрема щодо взаємодії із постраждалими;
гармонізувати законодавство України із законодавством Європейського Союзу у сфері безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.
Проект Закону передбачає, що у разі наявності у суб'єкта господарювання із середнім та/або незначним ступенями ризику (крім підприємств, установ, організацій державної та комунальної форми власності, об’єктів підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру) діючого договору добровільного страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна життю, здоров’ю, майну третіх осіб та навколишньому природному середовищу внаслідок небезпечної події, що може виникнути на території та/або об’єктах нерухомості, періодичність проведення планових перевірок таких суб'єктів збільшується на строк дії договору страхування відповідальності, але не більше шести років поспіль - для суб’єктів господарювання із середнім ступенем ризику та не більше десяти років поспіль - для суб’єктів господарювання з незначним ступенем ризику.
Законопроектом передбачені норми щодо інформування про укладання договору та щодо вимог до такого договору.
Зокрема, страховик та суб’єкт господарювання подають інформацію про укладення договору страхування відповідальності суб’єкта господарювання центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки. Договір страхування відповідальності укладається відповідно до заяви суб’єкта господарювання на підставі акта оцінки території та/або об’єкта нерухомості на відповідність вимогам техногенної та пожежної безпеки. В зазначеному акті визначається розмір орієнтовних збитків, які можуть виникнути в разі небезпечної події, що є підставою для визначення мінімальної страхової суми. Форма типового договору страхування відповідальності та форма заяви, затверджується органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, форма акта оцінки території та/або об’єкта нерухомості на відповідність вимогам техногенної та пожежної безпеки затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, за погодженням із органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
У разі дострокового припинення дії договору страхування відповідальності страховик протягом десяти робочих днів з дня припинення дії договору письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки. На сьогодні суб’єкти господарювання в порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру розробляють план локалізації і ліквідації аварій. Таким чином, законодавство покладає на суб’єкта господарювання відповідальність за забезпечення захисту населення.
За результатами обговорення Комітет вирішив рекомендувати Верховній Раді прийняти законопроект №3361 за основу.