Заступник Голови Рахункової палати Андрій Майснер поінформував Комітет, що не зважаючи на закладення достатнього правового підґрунтя відповідно до Закону України «Про державну службу» та схваленої Кабінетом Міністрів України Стратегії реформування державного управління України на 2016–2020 роки (далі - Стратегія), пріоритетні цілі реформування державної служби та системи оплати праці державних службовців на сьогодні не досягнені.
Так, за висновками, зробленими у Доповіді SIGMA (Звіт про базові вимірювання), справедливість і конкурентоспроможність системи оплати праці державних службовців в Україні були оцінені у «1» бал (за шестибальною шкалою оцінювання від 0 до 5 балів).
Досягненню встановлених Стратегією завдань перешкоджає, насамперед, наявність міжпосадових диспропорцій та встановлення особливих умов оплати праці працівників низки державних органів, зниження бази розрахунку посадового окладу державного службовця найнижчої категорії, поступове підвищення частки додаткових та стимулюючих виплат у структурі заробітної плати державних службовців, несвоєчасне затвердження схеми посадових окладів працівників державних органів на відповідний рік.
Під час доповіді А.Майснер зазначив, що у результаті утворення в окремих центральних органах виконавчої влади підрозділів з питань формування державної політики та введення до їх штатів посад фахівців з питань реформ гранична чисельність працівників цих органів збільшилася у 2017 році на 1,3 тис. осіб. При цьому оптимізації чисельності працівників у системі органів державного управління, яка ставила на меті потенційне заощадження коштів, у 2018 році не відбулося.
Планування Міністерством фінансів України видатків державного бюджету на оплату праці працівників органів державного управління ускладнено відсутністю актуальних даних про чисельність цих працівників у розрізі державних органів, груп з оплати праці та посад державної служби.
Представник Рахункової палати також зауважив, що нормативно-правова база, яка врегульовує питання оплати праці працівників органів державного управління, залишається суперечливою і непрозорою. Закріплення на законодавчому рівні особливих умов оплати праці для працівників окремих установ у системі органів державного управління зводить нанівець закладені Законом України «Про державну службу» єдині засади і принципи державної служби, знижує мотивацію працівників решти органів державного управління, нівелює встановлені Законом України «Про оплату праці» принципи рівної оплати за рівну працю.
В порушення вимог частини третьої статті 51 Закону України «Про державну службу» схема посадових окладів працівників на посадах державної служби затверджується щороку Кабінетом Міністрів України із значним запізненням після прийняття Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому міжпосадові диспропорції в умовах оплати праці державних службовців з року в рік поглиблюються.
За висновками Рахункової палати за таких умов пріоритетне завдання Стратегії в частині досягнення співвідношення частки посадового окладу та премії на рівні 70/30 % не може бути забезпечено взагалі. А прийняття на законодавчому рівні базової величини для визначення посадового окладу державного службовця на основі рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб (межа бідності) не узгоджується з нормами Закону України «Про прожитковий мінімум» та не сприяє конкурентоспроможності заробітної плати державних службовців в умовах забезпечення фінансової стабільності державного бюджету.
Під час обговорення народні депутати України - члени Комітету зауважили, що інформаційною основою для оптимізації чисельності державних службовців та врегулювання питання їх оплати праці має стати комплексне функціональне обстеження органів державного управління, на необхідності проведення якого Комітет неодноразово наголошував.
За наслідками розгляду Комітет вирішив взяти до відома Звіт про результати аналізу використання коштів державного бюджету на оплату праці працівників органів державного управління, затверджений рішенням Рахункової палати від 19.03.2019 №6-1 та рекомендувати Кабінету Міністрів України вжити заходів щодо врегулювання порушених у звіті питань, інформувавши Комітет про стан виконання наданих за результатами аудиту рекомендацій.
Розгляд питання відбувся на засіданні Комітету 15 травня 2019 року.