Ганна Гопко, яка є співавтором Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», звернула увагу, що пропаганда комуністичного тоталітаризму стала одним з інструментів російської агресії проти України. Тому декомунізація для України не менш важлива, ніж денацифікація у післявоєнній Німеччині.
«Ми маємо йти до ЄС і НАТО, зміцнивши свою ідентичність», – наголосила Голова Комітету у закордонних справах та відзначила такі кроки на цьому шляху: декомунізація, надання Томосу про автокефалію Православній церкві України, збільшення квот для української мови на радіо і телебаченні, ухвалення Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
«Я дуже сподіваюся, що незалежно від політичної кон’юнктури, курс на членство в ЄС і НАТО та реформи, які стосуються історичної пам’яті, укріплення української мови, духовності і культури, будуть незворотними», – підкреслила Ганна Гопко.
Попри те, що було звільнено публічний простір від тоталітарних символів, відкрито архіви комуністичних спецслужб, переглянуто політику пам’яті, залишилися деякі борги. Так, за словами Ганни Гопко, Верховна Рада має завершити процедуру і ухвалити в цілому зміни до Конституції про перейменування Дніпропетровської області на Січеславську і Кіровоградської на Кропивницьку. «Нам також потрібно нарешті завершити процес передбаченої законом заборони комуністичної партії», – зазначила народний депутат.
Виконувачка обов’язків директора Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник акцентувала на тому, що разом з перейменуваннями вулиць відбулася деідеологізація мапи України. Важливе спостереження – «страшилки» про те, що на зміну вулицям Леніна та Свердлова прийдуть винятково вулиці Бандери, не справдилися. Ім’я Степана Бандери носять з понад 52 тисяч перейменованих тільки 32 вулиці.
«Декомунізація, - зауважила Анна Олійник, – це ширше, ніж перейменування і демонтаж пам’ятників. Це зміна підходів, суспільної свідомості, відмова толерувати зло і репресивні методи управління».
«Україна – унікальна країна, де архіви комуністичних спецслужб відкриті для вільного використання», – наголосив директор галузевого архіву СБУ Андрій Когут. Вивчення цих документів допомагає нам протистояти ворогу у розв’язаній проти України гібридній війні, адже методи російських спецслужб не є новими.
«Ця війна не тільки і не стільки за українські території, скільки за ідентичність українців», – доповнив свого колегу Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він підкреслив, що продовженням декомунізації має стати деколонізація – позбавлення від імперської спадщини, яка може бути використана для відновлення імперії.
Нагадаємо, 9 квітня 2015 року Парламент ухвалив закони про декомунізацію, які набули чинності 21 травня. Вони були розроблені Українським інститутом національної пам’яті у тісній співпраці з депутатами, урядом та громадськістю. Йдеться про закони «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» та «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».