У заході, проведеному Комітетом 27 лютого, взяли участь народні депутати, представники Міжнародної організації праці, Проекту USAID «Трансформація фінансового сектору», Світового банку, центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Рахункової палати, Пенсійного фонду, всеукраїнських об’єднань профспілок та організацій роботодавців, наукових установ, громадських організацій.

Перший заступник голови Комітету Сергій Каплін, відкриваючи засідання, зазначив, що запровадження другого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні - накопичувальної системи загальнообов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування - було передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але він досі не створений. Сергій Каплін наголосив на тому, що при її створенні необхідно врахувати негативний досвід інших країн і уникнути основних загроз та ризиків цієї системи, зокрема:

- знецінення пенсійних накопичень унаслідок інфляції;

- можливого впливу фінансово-економічної кризи;

- розбалансування та дестабілізація фінансових ринків, передусім, фондового тощо.

С.Каплін також зазначив, що запровадження другого рівня пенсійної системи не може бути панацеєю від усіх проблем пенсійного забезпечення в Україні, передусім необхідно здійснювати реформу системи оплати праці.

Свою думку з приводу доцільності запровадження в Україні накопичувальної системи пенсійного страхування висловив Кенічі Хіросе - старший спеціаліст з питань соціального забезпечення Групи технічної підтримки з питань Гідної праці та Бюро Міжнародної організації праці для країн Центральної та Східної Європи.

Доповідач щодо запровадження другого рівня пенсійної системи та приватизації пенсій зазначив, що слід вивчити уроки, отримані з досвіду інших країн протягом трьох останніх десятиліть. У багатьох країнах приватизація пенсій не принесла очікуваних результатів.

Під час заходу зазначалося, що рівні охоплення залишалися на тому ж рівні або зменшувалися. Прихильники приватизації пенсій стверджували, що обов'язкові індивідуальні рахунки отримуватимуть більший відсоток, і, таким чином, покращать дотримання та бажання зробити свій внесок. З перенесенням збору внесків від державної системи до приватної рівень охоплення в основному погіршився, наприклад, як це було в Аргентині, де рівень охоплення зменшився більш ніж на 20%. Подібні ефекти спостерігалися у Чилі, Угорщині, Казахстані та Мексиці, тоді як в інших країнах (наприклад, Болівія, Польща) охоплення залишилося на тому ж рівні.

Під час засідання також обговорено питання щодо збільшення гендерної нерівності та нерівності доходів. З запровадженням індивідуальних рахунків скасовувалися перерозподільні складові систем соціального забезпечення. Відмінялися внески роботодавців. Пенсії стали результатом особистих заощаджень, тому люди з низьким рівнем доходів або з перерваною кар'єрою (наприклад, внаслідок материнства або догляду за членами сім’ї) мали дуже малі заощадження і, як наслідок, отримували невеликі пенсії, тим самим збільшуючи нерівність. Наприклад, у Болівії кількість жінок похилого віку, що отримують пенсію, зменшилась з 23,7% у 1995 р. до 12,8% у 2007 р.; у Польщі 0 22,5% жінок похилого віку були бідними.

До ризиків приватизації пенсій також необхідно віднести високі адміністративні витрати; слабке державне управління тощо.

Підсумовуючи доповідь, Кенічі Хіросе зазначив: «Україні зарано запроваджувати таку систему, вона створить нові проблеми, більшість трудящих будуть мати ризики, а не переваги. Економічна ситуація в Україні сьогодні не готова до приватизації пенсій».

Про перебудову систем пенсійного забезпечення в інших країнах, який Міжнародна організація праці вивчає вже 30 років, доповів Фабіо Дюран Вальверде - керівник підрозділу публічних фінансів, актуарних розрахунків та статистики, Департаменту соціального захисту, Міжнародного Бюро Праці.

Він поділився проблемним досвідом країн Східної Європи і Латинської Америки, в більшості яких приватизація не вдалася, і ці країни почали повертатися до старих систем.

Так, з 1981 по 2014 роки тридцять країн повністю або частково приватизували (тобто запровадили накопичувальну компоненту) свої державні обов'язкові пенсії. Чотирнадцять країн Латинської Америки, а саме: Чилі (1981р.), Перу (1993 р.), Аргентина та Колумбія (1994 р.) та інші. Чотирнадцять інших країн - це країни Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, які почали експеримент з приватизацією пенсій: Угорщина та Казахстан (1998 р.), Хорватія та Польща (1999 р.), Латвія (2001 р.), і інші. Крім того, дві країни Африки - Нігерія (2004 р.) та Гана (2010 р.).

Станом на 2018 рік вісімнадцять країн провели реформу та скасували повну або часткову приватизацію пенсій. Значна більшість країн відмовилася від приватизації після глобальної фінансової кризи у 2008 році, коли недоліки приватної системи стали очевидними і їх треба було виправити.

Учасники засідання дискутували щодо перспектив реформування системи пенсійного забезпечення в України, головних пріоритетів цієї реформи, обговорювали доцільність запровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та її організаційні моделі, введення професійних пенсійних програм, питання планування пенсійних заощаджень, витрат на адміністрування та управління пенсійними коштами.

Підсумовуючи, Сергій Каплін наголосив на необхідності розробки та реалізації нового соціального курсу, спроможного забезпечити достатній рівень пенсій сучасним і майбутнім пенсіонерам.