У засіданні взяли участь перший Президент України Леонід Кравчук, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова, предстоятелі церков та релігійних об’єднань України, на засіданні присутні представники урядів та парламентів країн світу, представники дипломатичного корпусу, громадських організацій.

Засідання розпочалося демонстрацією тематичного відеороліка про Голодомор.

Із доповіддю виступив Голова Верховної Ради Андрій Парубій.

Зокрема, Голова Парламенту нагадав: «Протягом останнього тисячоліття наша земля і наш народ зазнали чимало лиха від різноманітних завойовників та поневолювачів, але за всю тисячолітню історію найбільшою трагедією для української нації став спланований і здійснений радянською владою Голодомор».

А.Парубій наголосив: «За задумом організаторів Голодомору фізичне знищення великої частини народу, а також ментальні зміни характеру українців внаслідок страждань мали би упокорити волелюбний дух українства, втримати його в територіальних кордонах імперії і в духовному карцері руского міра».

Він розповів: «Спочатку у селян відібрали землю та особисте майно. Наприкінці 1927 року радянські керівні органи ухвалюють рішення про колективізацію сільського господарства. А вже у січні 1928 року розпочинаються насильницькі хлібозаготівлі з одночасним винищенням високопродуктивних заможних господарств, яких комуністичний режим називав «куркульськими». До 1931 року в Україні було ліквідовано понад 352 тисячі таких господарств та буквально пограбовано близько півтора мільйонів людей». Також посилився тиск на інтелектуалів та представників духовенства, в яких тодішня влада вбачала загрозу комуністичному режиму.

«Інформаційною складовою геноциду було цілеспрямоване блокування інформації про голод. Ті, хто вів щоденники про Голодомор, як Олександра Радченко або фотографував, як Микола Бокань, були засуджені та відправлені у табори. Архівні слідчі матеріали щодо них ви також можете побачити на нашій виставці у кулуарах другого поверху», - зазначив Голова Парламенту.

Він висловив особливу подяку організаціям української діаспори, які пробивали стіни навмисного замовчування, брехні та байдужості, забезпечували широкий розголос теми Голодомору у світі.

Також А.Парубій подякував парламентам та урядам усіх країн, які офіційно визнали Голодомор 1932-1933-х років геноцидом українського народу.

"Із щирим почуттям вдячності польським колегам радий сьогодні повідомити Вам, що позавчора, 21 листопада 2018 року, Сенат Республіки Польща одноголосно прийняв Постанову у роковини Голодомору в Україні", - поінформував він.

«Україну знищити не вдалося! Не зважаючи на мільйонні жертви, український народ знайшов у собі волю і силу відродитися та вирватися із російського ярма», - підкреслив Очільник Верховної Ради.

Однак, за його словами, «сьогодні, як і 85 років тому, проти нас той самий ворог – імперська вічно відстала і смертельно небезпечна у своїх комплексах Росія. І так само, як і тоді, ворог хоче не лише фізично вбити українців на фронті, а перш за все – намагається знищити український дух, українську Церкву, українську мову».

А.Парубій висловив переконання, що українці, більше ніколи і нікому не дозволять їх знищувати і зневажати: «Не дамо забирати в України майбутнє! Ми нічого не забули і не забудемо – ворог за все заплатить!»

Після завершення виступу Голова Верховної Ради оголосив Хвилину мовчання.

Перед присутніми виступив Патріарх Київський і всієї Руси-України Святійший Філарет. Святійший Патріарх зауважив, що він виступає не лише як предстоятель церкви Київського Патріархату, а як один з останніх свідків Голодомору. «У 1932-1933 роках мені було 4 роки, я добре пам’ятаю, що відбувалося. Тільки я не розумів тоді, яка мета і хто керує цим. І яка причина того, що, як батьки говорили, урожай був великий у 1932 році, а хліба не було. А куди ж дівався хліб. Вивезли. А для чого вивезли? Це я зрозумів потім, коли став досліджувати причини Голодомору», - сказав він і додав: «А причина Голодомору та, що перепис населення України, взагалі Радянського Союзу, засвідчив, що кількість українців у Радянському Союзі сягає 85 млн, а росіян – 65 млн».

За його словами, «і тому безбожне радянське керівництво, яке сиділо у Москві, вирішило знищити українців, щоб вони не переважали за кількістю російський народ». «Це одна причина, бо перепис 1939 року свідчить, що українців стало 65 млн, а росіян стало навпаки більше. Друга причина – це слова Бухаріна, який сказав, хто володіє хлібом, той має владу. А хлібом володіли селяни українські. І тому у них фактично у них була влада. Згідно зі словами Бухаріна. І тому почався процес колективізації для того щоб передати хліб у руки радянської влади. А українці не хотіли йти у колгоспи, і це була друга причина знищення українців», - наголосив глава Церкви.

У Верховній Раді виступив Глава і Отець Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав. «Ми з болем і сумом згадуємо у цих днях жертв великої трагедії, злочину проти людства. Рана, яка нанесена не лише українському народу, але й усьому людству, знана під словом Голодомор. Ми сьогодні хочемо перед нашим Господом і Спасителем пом’янути усіх жертв, бо не ми, але Бог знає ім’я кожного, яке записано у нього на небесних скрижалях», - наголосив Предстоятель УГКЦ. При цьому він зауважив: «Але згадуючи цю трагедію, я б хотів сьогодні згадати і героїчні сторінки цих роковин, усіх тих, хто намагався сьогодні бути голосом тих, у кого сьогодні голос відібрали, тих, які рятували жертв цієї величезної трагедії». Глава Української Греко-католицької церкви згадав свого великого попередника, Праведного Митрополита Андрея Шептицького, «який перший серед усіх лідерів світової думки, який перший з церковних лідерів разом зі своїм Галицьким єпископатом підняв голос на захист вмираючих українців».

«24 липня 1933 року наші владики скерували до світової громадськості історичного листа під назвою «Україна в передсмертних судорогах», - сказав він. Блаженнійший Святослав нагадав, що у «тому листі є такі слова «кров робітників, що в голоді орали чорнозем України, кличе до помсти до неба. Усіх християн цілого світу, усіх віруючих у Бога. А особливо усіх робітників і селян, усіх наших земляків просимо прилучитися до цього голосу протесту та болю. І розповсюдити його у найдальші країни світу».

Саме з ініціативи Андрея Шептицького у Львові був створений Комітет національного порятунку, який потім був підтриманий православним духовенством Польщі, зазначив глава УГКЦ. Він розповів про допомогу, яку надавали українці Західної України українцям, які потерпали від Голодомору.

В ході засідання виступив дослідник Голодомору, Надзвичайний і Повноважний Посол, експерт з міжнародного права, доктор юридичних наук, професор Володимир Василенко, який розповів про застосування голоду як зброї масового знищення українських селян.

За його словами, війна російської імперії проти українського народу триває і сьогодні. Тому особливу роль відіграє донесення правди про Голодомор як Геноцид українського народу.

Перед присутніми виступив голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Він наголосив, що Україну не вдалося знищити і закликав пам’ятати жертв Голодомору.

Заступник Голови Верховної Ради Оксана Сироїд надала слово запрошеним представникам парламентарів та урядів світу.

Вони висловили підтримку українському народові, зазначивши, що «злочини проти людства не мають терміну давності і мають бути покарані». Також прозвучав заклик пам’ятати цю страшну трагедію.

Перед присутніми виступив голова Міжнародного координаційного комітету у справі Голодомору, Генеральний секретар Світового конгресу Українців Стефан Романів.

Він розповів про внесок української діаспори у справу визнання Голодомору в Україні геноцидом. С.Романів завірив, що цю роботу буде продовжено.

На засіданні, присвяченому пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, виступив Голова Комітету з питань культури і духовності Микола Княжицький, який наголосив: «Це незапізно протестувати проти більшовицького терору, Європа мусить надолужити те, що злочинно досі проґавила. Протестуючи проти диктатури Гітлера, мусить також протестувати проти диктатури Сталіна». На його переконання, лише тоді цей протест не буде кон’юнктурним і стане виявом людяності і засудження насильства взагалі. М.Княжицький зауважив, що і сьогодні в Європі дуже багато сил, які намагаються виправдати російську агресію і російські злочини.

«Безхребетність Європи щодо Голодомору в кінцевому результаті призвела до змови Гітлера і Сталіна, які розпалили пожежу Другої світової війни. І ті, які виправдовують політику Кремля зараз, ведуть Європу до нової трагедію», - підкреслив голова Комітету додав: «І тому таким важливим завданням є нагадати Європі і всьому світові про український Голодомор». Він зазначив: «Пам’ятаючи про жертв Голодомору ми маємо також пам’ятати про тих, хто намагався допомогти. Українці поза межами СРСР розгорнули велику акцію з допомоги голодуючим братам та інформували світову спільноту». На заклик греко-католицького Митрополита Андрея Шептицького було створено міжнародний міжконфесійний комітет допомоги. М.Княжицький закликав плекати про це пам’ять: «Бо в лиху годину вони дали прекрасне свідоцтво людяності на високих моральних і етичних стандартів, а без них політика завжди стає боями без правил і правом сильного».

У свою чергу Голова Комітету у закордонних справах Ганна Гопко зазначила: «Насправді ті мільйони українці, які вмерли від голоду, чи уявляли вони, що сьогодні, через 85 років в сесійній залі вже незалежної України буде таке поважне товариство. Чи думали вони тоді, що вбиваючи голодом українців, метою сталінського режиму було вбити Україну».

«Я хотіла б подякувати всім, хто приїхав сьогодні з різних куточків світу, щоб разом з нами пом’янути тих невинно загиблих. І щоб разом з нам подякувати тим, хто тоді допомагав Україні. Для того, щоб встала Україна і світ правди засвітила, - наголосила Г.Гопко. Вона висловила переконання, що «для того, щоб централізувати повну владу в руках Сталіна потрібно було знищити Другу радянську республіку». «А отже, вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція було дуже простою і вкрай примітивною – нема народу, отже, нема окремої країни, а в результаті нема проблем, - зауважила Г.Гопко і наголосила, що «така політика в класичному розумінні цього слова означає геноцид».

«Ми дякую всім, хто приїхав, і зрозумів трагедію нашого народу, але з позиції сили, не з позиції туги, а з потуги нашої держави. І тому, колеги, сьогодні я б хотіла сказати до інших –  не бійтеся ті держави світу, які ще не визнали Голодомор геноцидом, а деякі з них бояться це зробити, бо не хочуть псувати свої відносини з Кремлем», - заявила Г.Гопко і закликала «як в Біблії: не бійтеся, бо потрібна правда світу не більша ніж правда, яка потрібна для нас».

«Дійсно, найголовніше визнання та засудження геноциду є запобіжником для його повторення у майбутньому. Так, Україна зараз протистоїть Кремлю. Українська армія - одна з найпотужніших у Європі. Україна вистояла і вистоїть», - підкреслила Г.Гопко і додала: «Я вірю, що одного дня на Червоній площі, замість похованого Леніна у Москві буде пам’ятник жертвам Голодомору. Слава Україні!»

Перед учасниками засідання виступив Голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Григорій Немиря. Він закликав не лише пам‘ятати про Голодомор, як акт геноциду українського народу, а й доносити цю гірку правду до усіх в Україні та за її межами.

«Я впевнений, що багато людей в цій залі і поза нею мають родичів, які не пережили геноцид. І тому ми маємо не лише про це пам‘ятати, ми маємо доносити  цю гірку правду до усіх в Україні та  за її межами», - сказав він під час урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого вшануванню пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. 

«Тисячі  свідчень  жертв Голодомору, від яких просто сльози навертаються. Але, коли ми говоримо про жахливу трагедію, ми повинні не забувати, що трагедії не бувають випадковими або вибірковими. Згадуючи про трагедію українців, ми також мусимо згадувати, що під час Голодомору загинуло багато представників національних меншин – німці, поляки, болгари, євреї,  багато з тих, хто зокрема жили і на Донбасі. Ми маємо про це згадувати, тому що Україна різноманітна, але Україна має бути єдиною», - наголосив Григорій Немиря. 

«Сталінський терор був розправою над свідомістю. Донбас був притулком для всіх, хто тікав від закону, і тому Сталін мав усі причини вважати, що там можна робити геть усе. Диктатор тероризував Донбас саме тому, що цей регіон символізував свободу. Зараз тероризують усю Україну, тому що Україна символізує свободу. Я думаю, що такі уроки означають, що ми відповідальні за те, щоб Україна була вільною, щоб в Україні можна було  вільно дихати  не лише зараз, а й в майбутньому».

 Співголова громадського комітету з вшанування пам’яті жертв Голодомору-Геноциду 1932-33 років в Україні Іван Васюник у своєму виступі підкреслив, що визнання Голодомору 1932-33 років в Україні Геноцидом і відновлення пам’яті про нього стало перемогою над страхом.

Він наголосив на необхідності продовження роботи над Книгою пам’яті, увічнення пам’яті понад 7 мільйонів українців убитих у ці роки.

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій подякував усім, хто взяв участь у засіданні, присвяченому пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.

«Ця трагедія назавжди вкарбована в пам’ять історії і ми маємо засвоїти трагічні уроки, щоб вони у жодному разі не повторилися», - сказав Голова Парламенту.

Він закликав усіх завтра, 24 листопада, у День пам’яті жертв Голодоморів, о 16.00 запалити свічки пам'яті та вшанувати усіх українців, яких знищив тоталітарний комуністичний колоніальний режим.

Андрій Парубій закрив засідання Верховної Ради, присвячене 85-им роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні.