Документ унормовує застосування мов у мовленні телерадіоорганізацій, зокрема – визначає частку мовлення державною мовою телерадіоорганізацій загальнонаціональної, регіональної, місцевої категорій мовлення, телерадіоорганізацій, що здійснюють ефірне та (або) багатоканальне (цифрове), супутникове мовлення; доповнює категорійний апарат базового Закону визначеннями «ведучий (диктор) передачі», «музичний кліп», «новини» тощо.
Згідно з Законом, у загальному тижневому обсязі мовлення телерадіоорганізацій загальнонаціональної і регіональної категорій мовлення передачі та/або фільми, виконані державною мовою, мають становити не менше 75 відсотків загальної тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00 (телерадіоорганізацій місцевої категорії мовлення – не менше 60%).
Відповідно до Закону, телерадіоорганізації здійснюють трансляцію фільмів та/або передач, які не є їхнім власним продуктом, виключно державною мовою, за винятком фільмів і передач (крім дитячих та анімаційних), створених до 1 серпня 1991 року. Фільми та/або передачі, трансляція яких допускається недержавною мовою, субтитруються державною мовою. Фільми, створені на території республік колишнього СРСР, озвучуються або дублюються українською мовою.
За невиконання вимог Закону телерадіоорганізація, що здійснює мовлення, сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору.