Як наголошується у зверненні, зазначений порядок визначає однією з обов’язкових умов надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, наявність відкритого кримінального провадження про вчинення злочину щодо дитини та висновок експерта за результатами судової експертизи, проведеної в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, що встановлює факт отримання дитиною поранення, контузії, каліцтва, отримання фізичного, сексуального, психологічного насильства внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
Члени Комітету вважають, що зазначена умова суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, що застосовуються до держави-учасниці у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, зокрема, Конвенції ООН про права дитини, та Закону України «Про охорону дитинства», а саме визначення дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.
По-перше, запропонована у постанові процедура, призведе до повторної травматизації дітей, які вже постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Тому переважна більшість батьків будуть відмовлятися від подання зазначених заяв, щоб не погіршувати психічний стан дітей.
По-друге, якщо навіть частина батьків звернеться до відповідного регіонального підрозділу Служби безпеки України, Збройних Сил України чи Національної поліції України, це призведе до значного ускладнення їхньої роботи, у тому числі, адже жодним нормативним документом не передбачена видача документів, підтверджуючих факт вогневого зіткнення та вогневого контакту з противником на території вказаного заявником населеного пункту. Крім того, значна частина кримінальних проваджень за фактами отримання травм дітьми будуть лише накопичуватись без проведення розслідування, в зв’язку з відсутністю відповідної правової бази, зокрема невнесення необхідних змін до Кримінального процесуального кодексу.
По-третє, такий забюрократизований та недружній до дитини Порядок набуття зазначеного статусу, не відповідає основним принципам Конвенції ООН про права дитини та суттєво послаблює позиції Української держави у міжнародних судових процесах проти Російської Федерації, оскільки штучно зменшує кількість дітей, постраждалих внаслідок російської агресії.
Комітет також звернув увагу Прем’єр-міністра України, що діти, відповідно до Положення отримують статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, не отримуючи будь-яких коштів чи пільг, а лише мають право на створення умов для медичної, психологічної, педагогічної реабілітації та соціальної реінтеграції дітей.
У зв’язку з цим, Комітет вважає за доцільне спростити порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, у тому числі, передбачити надання зазначеного статусу дитині у разі:
безпосереднього перебування на території, де в той час відбувалися воєнні дії, або на території, що перебувала під обстрілом бойовиків;
подання батьками дитини інших документів, що підтверджують факт отримання нею поранення, контузії, каліцтва, фізичного, сексуального, психологічного насильства внаслідок воєнних дій та збройного конфлікту, викрадення або незаконного вивезення за межі України, незаконного утримування, у тому числі, в полоні.