Дорогі співвітчизники!
Традиційно, починаючи з 1997 року, 9 листопада відзначається День української писемності та мови. Цей день пов'язаний з днем пам’яті святого Нестора Літописця – видатного просвітителя, письменника та історика, перу якого належить одна з перших вітчизняних історичних хронік – «Повість минулих літ».
Про українську мову написано і сказано дуже багато. Світові дослідники вважають її однією з найдавніших, найбагатших та наймелодійніших мов світу. Відомий арабський мандрівник Евлія Челебі, почувши мову козаків, залишив у своєму щоденнику такий запис: «Українці – стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська та інші, які я чув».
Визначний український мовознавець Іван Огієнко – однин з лідерів української діаспори в Канаді та Сполучених Штатах Америки – писав: «Українська мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Етнічні кордони українців визначаються у першу чергу поширенням української мови». І дійсно, у цих словах є глибокий зміст, актуальний і в наш час, адже Україна – там, де українська мова. Без перебільшення, українська мова – складова нашої національної безпеки, основа української незалежності.
Російський агресор, який тимчасово окупував Крим та частину Донбасу, прийшов туди під гаслами захисту російськомовного населення.
У Росії знищують українські школи і українські храми, які є осередками збереження української мови. У Москві знищують єдиний український культурний центр і єдину українську бібліотеку.
Протягом чотирьохсот років московський окупант 134 рази вводив заборону на використання української мови. Попри ці заборони українська мова збереглася та живе, адже це – генетичний код нації, який українці чують від перших днів свого життя у материнських колискових, у дідових оповідях, у казках бабусі, у науці батька.
Переконаний, що наша мова – вічна, як і Україна. Маємо берегти і поширювати нашу мову – фундамент державності.