Законопроектом (№3553) передбачається внесення змін до Закону України "Про охорону атмосферного повітря" стосовно передачі повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, із надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря суб’єктам господарювання, об’єкти яких належать до першої групи, обласним, Київській міським державним адміністраціям та іншим органам виконавчої влади на місцевому рівні.
При цьому законопроектом не повною мірою враховані положення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України 16 вересня 2014 р. № 1678-VII, що передбачає комплексний підхід до питань дозвільної системи, пов’язаної із промисловими викидами. Зокрема, відповідно до розділу "Промислове забруднення та техногенні загрози" додатку ХХХ до Угоди про асоціацію передбачається імплементація до національного законодавства положень Директиви № 2010/75/ЄС про промислові викиди, що передбачає встановлення інтегрованої дозвільної системи.
Також внесення змін до частин п’ятої та шостої статті 11 Закону щодо надання обласним та іншим державним адміністраціям права видачі дозволів для об’єктів першої групи вплине на зниження якості реалізації єдиної державної політики в галузі охорони атмосферного повітря, в тому числі в міжнародному аспекті, включаючи виконання положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті.
Правову невизначеність створить передбачена законопроектом заміна у частині дев'ятій статті 11 Закону терміну "визначається" терміном "формується". Вказане змінює функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, від визначення переліку установ, організацій та закладів, яким надається право на розробку документів, що обґрунтовують обсяги викидів, до формування такого переліку, що по суті нівелює необхідність дотримання обов’язкових вимог до таких організацій, а саме: наявності вимірювальних лабораторій, уповноважених (атестованих) на проведення відповідних вимірювань (забруднювальних речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню та для яких затверджено методики вимірювання.