У законопроекті (№1277) пропонується надати право сільським, селищним та міським радам передавати у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення та земельні ділянки для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), які знаходяться в адміністративних межах відповідних громад.
Стаття 122 Земельного кодексу України у чинній редакції визначає повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування для всіх потреб.
Оскільки на сьогодні усі категорії земель комунальної власності перебувають на стадії формування, до завершення розмежування їх із землями державної власності застосування норм законопроекту є дуже ризикованим, а наслідком вказаного може бути невиправдане створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання повноваженнями у тому числі із землями, на які державою ще не здійснено реєстрацію її права.
Законодавча норма буде суперечити чинному Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” де чітко зазначено, що у державній власності перебувають „усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності…….”, якими і розпоряджається. Ця невідповідність між законами призведе до зловживань.
Корупційні ризики містить норма абзацу 3 частини 1 статті 122, де пропонується надати право сільським, селищним та міським радам передавати земельні ділянки державної власності, що знаходяться в адміністративних межах відповідних громад у власність або користування для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури).
Класифікатор видів цільового призначення земель передбачає, що землі водного фонду можуть надаватися для рибогосподарських потреб.
Питання повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок із земель водного фонду для ведення рибництва земельним законодавством окремо не визначено.
Законодавчу норму необхідно гармонізувати із чинним законодавством у сфері аквакультури (рибництва) та прийнятих до них відповідних нормативно-правових актів.
Нечіткість законодавчої норми може призвести до зловживань також і при розмежуванні повноважень, якими регламентуються питання обмежень у цій сфері, оскільки не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об’єкти, що використовуються для питних потреб та розташовані в межах територій і об’єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України „Про природно-заповідний фонд”.
Діючими нормами статті 122 Земельного кодексу України чітко регулюються повноваження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади за ознакою належності земель до комунальної чи державної власності.
У Комітеті вважають, що будь-які зміни і удосконалення законодавства у цій сфері необхідно проводити комплексно із одночасним веденням глибинних реформ у земельному законодавстві і розподілу повноважень усіх гілок самоврядування і органів державної влади.