Законопроектом №2118 пропонується визначити правові основи звільнення за амністією осіб від відбування кримінального покарання, механізм взаємодії кримінально-виконавчої служби з органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Згідно з проектом, основними критеріями для застосування амністії є:
- незначна суспільна небезпека діянь, що вчинила особа, яка відбуває покарання;
- об'єктивні фактори (тяжка хвороба, похилий вік тощо), що суттєво знижують небезпечність осіб, яких пропонується звільнити від відбування покарання;
- значний строк відбутого засудженими особами покарання на момент проголошення амністії.
Цим законопроектом передбачається оголосити амністію і поширити її дію, насамперед, на ті категорії засуджених, які скоїли злочини невеликої тяжкості, або є найбільш незахищеними та вразливими у соціальному плані, а саме:
- на неповнолітніх;
- жінок і чоловіків, які мають неповнолітніх дітей, дітей-інвалідів;
- вагітних жінок;
- ветеранів війни, інвалідів першої, другої та третьої груп;
- осіб хворих на туберкульоз чи онкологічні захворювання тощо.
Відповідно до законопроекту питання про застосування амністії вирішується виключно судом за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою підсудного чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Під час засідання Комітету зазначалося, що завданням проекту є закладення обґрунтованої системи критеріїв визначення кола осіб, до яких амністія застосовується, та обмежень щодо її застосування.
Законопроект спрямований на зменшення кількості осіб, які утримуються в місцях позбавлення волі, та, як наслідок, заощадження бюджетних коштів, що витрачаються на утримання засуджених, і забезпечення належних умов відбування покарання для осіб, які продовжуватимуть там знаходитися.
Як повідомили Інформаційному управлінню в секретаріаті Комітету, проаналізувавши законопроект, члени Комітету підтримали законопроект, прийняття якого дозволить зменшити чисельність осіб, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі та не становлять значної суспільної небезпеки, сприятиме покращенню побутових умов тримання засуджених та зменшити витрати держави на утримання засуджених у виправних закладах.