УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ

з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України

Зал засідань Верховної Ради України

28 червня 2021 року, 11 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України РАЗУМКОВ Д.О.

11:00:03

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго дня, шановні колеги! Доброго дня, шановні народні депутати! Доброго дня, шановні представники засобів масової інформації, духовенства, представники дипломатичних місій!

Запрошую до зали засідань Верховної Ради України Президента України Володимира Олександровича Зеленського. Прошу привітати Президента. (Оплески)

(Трансляція відеозапису подій прийняття Конституції України)

Прошу воїнів почесної варти внести Конституцію України до зали засідань Верховної Ради України. Прошу всіх встати.

(Лунає "Молитва за Україну")

Шановні народні депутати України! Шановні гості Верховної Ради України! В урочистому засіданні Верховної Ради України беруть участь: Президент України Володимир Олександрович Зеленський; народні депутати України дев'ятого та попередніх скликань; голови Верховної Ради України попередніх скликань; президенти України Леонід Данилович Кучма, Віктор Андрійович Ющенко, Петро Олексійович Порошенко; Прем'єр-міністр України Денис Анатолійович Шмигаль та члени Кабінету Міністрів України; керівники судової гілки влади; судді Конституційного Суду України; Голова Верховного Суду; присутні посадові особи, яких Верховна Рада обирає, призначає і надає згоду на призначення на посаду; Секретар Ради національної безпеки і оборони; голови обласних рад; Київський міський голова; президент Національної академії наук України; предстоятелі церков і релігійних організацій України; голови дипломатичних представництв іноземних держав та керівники представництв міжнародних організацій акредитованих в Україні; представники засобів масової інформації. (Оплески)

Шановні народні депутати, шановні гості Верховної Ради України, урочисте засідання Верховної Ради України з нагоди 25-річчя прийняття Конституції України оголошую відкритим.

(Лунає Державний Гімн України)

До слова запрошується Президент України Володимир Олександрович Зеленський.

11:08:29

ЗЕЛЕНСЬКИЙ  В.О.

Дякую.

Шановні народні депутати України, пане Голово, пане Прем'єр-міністре, представники уряду, Офісу Президента, дипломатичного корпусу, ваші блаженства, шановні судді, шановні журналісти, гості урочистого засідання! Шановні громадяни України! Чверть століття тому саме у цей день, саме у цій залі народився дуже важливий символ, символ нашої історії, нашої незалежності і нашої держави. І я щиро вітаю всіх нас з цим великим особливим подвійним святом – з Днем Конституції України та з 25-річницею з дня її ухвалення. (Оплески)

 Знаєте, у таку знакову унікальну дату мені дуже хотілося не лише щось сказати, але і щось важливе зробити. Зробити дещо більше ніж типові ювілейні марки та монети з написом  "Українській Конституції – 25". Перед тим, як приїхати сюди, я традиційно, як і щороку, покладав квіти до пам'ятника Пилипу Орлику –  гетьману Війська Запорозького і автору знаменитої Конституції 1710 року, яку називають першою писемною Конституцією Європи. Переважна більшість з нас про неї  знає, чула, читала або вивчала. І разом з тим переважна більшість з нас ніколи не бачила її вживу, не бачила частинки своєї історії і своєї спадщини.

Більш того, за 311 років Конституція Пилипа Орлика жодного разу не була вдома, на Батьківщині. І це неправильно, це несправедливо і це потрібно виправити. Десь так можна стисло описати діалог, який декілька місяців ми вели з владою Швеції у Національному архіві якої зберігається оригінал Конституції Пилипа Орлика. І сьогодні ми нарешті можемо поділитися дуже хорошими новинами.

Перша. Національний архів Швеції передав Україні три копії Конституції Пилипа Орлика. Одна вже зранку виставлена  в фойє Верховної Ради України. Друга буде знаходитись в Офісі Президента. Третя – у Конституційному Суді  України, після його оновлення і перезавантаження.

І друга новина. До 30-ї річниці нашої незалежності вперше за 311  років  до України потрапить оригінал Конституції Пилипа Орлика. (Оплески)  Її разом з Булавою гетьмана Пилипа Орлика і гетьмана Івана Мазепи усі охочі зможуть побачити у Софійському Соборі.  (Оплески)

Полотно нашої історії має тисячу років і стільки ж бракуюючих частин пазлів. Ми повертаємо українцям ці частини, ми повертаємо Україні  Україну. Слава Україні! (Оплески)

З цієї високої трибуни я хочу ще раз подякувати нашим швецьким партнерам. За останній місяць, враховуючи "Євро-2020", Швеція вже вдруге показує, що є нашим великим другом. І ми віримо, що і завтра вона втретє покаже, як сильно любить Україну. (Оплески) Насправді, я пожартував,  я всім бажаю завтра успіху, і нехай переможе сильніший. Але хто сильніший ми з вами знаємо. (Оплески)

Пані та панове! 25 років тому відбулася дійсно історична подія, її значення настільки масштабне, що навіть легкий пафос у оцінках виглядає доречним, я вважаю, і органічним. Ухвалення Конституції називають останнім акордом у симфонії державотворення,  біблією правничих заповідей для всіх українців, юридичним щитом і бронею для прав і свобод людини і громадянина, візитною карткою держави і нації, що на найвищому законодавчому рівні відповідає на питання: хто ми, звідки ми, чого прагнемо, як хочемо жити і куди хочемо дійти.

Але я думаю, що найкращу оцінку Конституції дає сама Конституція. Перше слово, яким починається її перша стаття, "Україна", і цим все сказано. Її друга стаття починається словом "суверенітет". А третя – словом "людина". І цим сказано ще більше.

Так, ви знаєте, у порівнянні із віковими конституціями багатьох держав наш Основний Закон є дуже молодим або навіть юним. Але речі, про які я сказав вище, а також оцінка міжнародної спільноти, яка назвала нашу Конституцію дійсно однією з найбільш демократичних, її людиноцентричність (третина статей присвячена правам, саме  правам і свободам людини і громадянина) –  все це каже про те, що наша дійсно молода Конституція, водночас зріла і мудра.

І це абсолютно логічно, адже 25 років –  це тільки її новітній період, в якому передують багатовікові традиції конституційного процесу України. Понад тисячу років "Руській Правді", 367 років – Березневим статтям Богдана Хмельницького, більш ніж століття – Конституції УНР. І згадана сьогодні Конституція Пилипа Орлика. Наш обов'язок – примножувати ці важливі традиції, оберігаючи сучасну Конституцію, знаючи, як  важко далося її ухвалення.

Сьогодні я хочу подякувати депутатам Верховної Ради України другого скликання (Оплески), які дійсно попри політичні протистояння, 15 різних проектів Конституції,  6 тисячок поправок перед другим читанням і безперервне засідання більше 24 годин знайшли в собі сили й досягли єдності, щоб ухвалити довгоочікувану Конституцію України. Дякуємо вам. (Оплески)

Щоб остаточно усвідомити її значення, просто на мить давайте уявимо, що у 96-му році цього б не сталося. І ми досі живемо з вами за радянською Конституцією, називаємося Українською РСР, маємо умовну свободу слова, думки, пересування, віросповідання, політичного вибору, права приватної власності, можливості займатися бізнесом і ще багато-багато всього.

Дорогі громадяни, 28 червня 96-го року поява Конституції України ознаменувала і низку інших дуже важливих речей. Українська мова отримала статус єдиної державної мови, (Оплески) а гривня – статус нашої національної валюти. На найвищому законодавчому рівні були закріплені державні символи: синьо-жовтий прапор, тризуб та гімн "Ще не вмерла Україна". (Оплески)

І всі ці роки існує тільки одне незакрите питання: єдиний державний символ, який прямо передбачений Конституцією України, якого досі не існує, – це Великий Герб України. За ці роки дійсно було багато різних конкурсів, суперечок, бували сварки, думки різні, різні бачення. Це нормально, це демократія. І я гадаю, що у рік 30-ліття Незалежності і 25-ліття нашої Конституції потрібно у цьому питанні нарешті поставити крапку. (Оплески)

А тому, відповідно до статті 93 Конституції України, я вношу на розгляд Верховної Ради України проект законопроекту про Великий Державний Герб України і визначаю його як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою України. І доповідатиме законопроект під час його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України буде перший Президент України Леонід Макарович Кравчук. (Оплески)

І я хочу подякувати всім депутатам. Я знаю, з багатьох партій, фракцій всі долучені до цього процесу, він дуже важливий, а також за системну і велику роботу ще раз дякую депутатам другого скликання.

І наостанок хочу звернутись до народних депутатів України, до урядовців та всіх інших наших поважних державних службовців незалежно від рангу, незалежно від статусу.

Після перших слів трьох статей нашої Конституції, про які ви вже чули, наступні статті Основного Закону починаються такими словами як: держава, земля, суспільне життя, права і свободи, громадяни, діти, екологічна безпека, правовий порядок, захист Вітчизни, державна мова і символи, право голосу, народне волевиявлення. І дуже далеко після них, майже в кінці, вперше згадуються слова: "Президент України, народні депутати і Кабінет Міністрів". В Конституції чітко визначено пріоритети, все те, що набагато вище нас всіх, наших інтересів та наших амбіцій, все те, що ми маємо захищати і забезпечувати, все те, чому і кому ми маємо служити, більшість я сьогодні назвав. Можливо, ви запам'ятали не всі та головне запам'ятати три – Україна, суверенітет, людина.

Зі святом всіх нас, з Днем Конституції України! Слава Україні! (Оплески)

Підписано. Дякую.  (Оплески)

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

СТЕФАНЧУК Р.О.

11:22:23

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати! Шановні гості Верховної Ради України! До слова запрошується Голова Верховної Ради України Дмитро Олександрович Разумков. (Оплески)

11:22:37

РАЗУМКОВ Д.О.

Добрий день, шановні колеги! Я хочу привітати вас всіх зі святом!

25 років тому в цих стінах відбувалася без перебільшення історична подія. Вона стала не тільки важливою складовою українського державотворення, вона фактично поділила нашу історію на до та після.

"Є Конституція!" – саме такі слова першими прозвучали в цій залі після прийняття Основного Закону нашої країни. Лише одне речення, яке мало колосальний вплив на життя багатомільйонної держави. Ухвалення Основного Закону зробило нашу незалежність легітимною в очах всього світу. Ми чітко заявили, за що виступає і за що бореться наша держава, які принципи лежать в її основі. Ухвалення Конституції стало кульмінацією довготривалого процесу.

Передували ж цьому роки наполегливої цілодобової праці десятків фахівців, які крок за кроком творили одну з найкращих конституцій Європи. Шлях до отримання основного закону був непростим, іноді ми можемо говорити навіть тернистим. Це було 6 років підготовки, більше 2 тисяч пропозицій і майже доба безперервних запеклих дискусій в залі Верховної Ради України. І це все було зроблено лише для того, щоб на табло побачити омріяне: 315 – за, рішення прийнято.

Без спільних зусиль Верховної Ради другого скликання, Президента Кучми та українського суспільства всього цього не відбулося б. І це лише вкотре переконує нас, що, коли ми маємо консенсус, ми можемо спільно боротися  і досягати успіхів на користь нашої держави. Коли поринаємо у нескінченні з'ясування відносин та неконструктивну боротьбу політичних позицій, втрачаємо час на розвиток держави. Ухвалення Конституції стало конкретним втіленням права нашого народу на самовизначення, вираження його волі розвиватися і зміцнювати демократичну та правову державу. Документ закріпив правові основи країни, її суверенітет та територіальну цілісність, основні права і свободи громадянина України.

Сьогодні, 25 років потому, ми можемо твердо сказати: у нашій Конституції закріплені ті права, за які упродовж багатьох років ми боролися як нація, такі цінності, які плекаємо як українське суспільство. Ухвалення Основного Закону стало остаточним завершенням нашого багатовікового народного державотворення. Історія свідчить, конституційні традиції України беруться ще з далекого 1710 року, коли з'явився перший, але дуже важливий акт – Конституція Пилипа Орлика, документ, в якому були закріплені ідеї розподілу влади та формувалися принципи для побудови країни.

 Важливими здобутками у розбудові української державності були і універсали Центральної Ради УНР, і Конституція УНР, а також конституційні акти ЗУНР. Всі вони лише вкотре підтверджують прагнення народу України жити у вільній, суверенній і правовій державі. А, найголовніше,  є яскравим свідченням політичної волі для державотворчого процесу, який завжди супроводжував українську націю.

Ювілей Конституції – це також хороша нагода переосмислити і роль українського парламенту. З монету проголошення незалежності Верховна Рада Україна була, є і залишається майданчиком пошуку балансу та досягнення компромісу, компромісу в питаннях життєво важливих політичних рішень в нашій державі.

У часи серйозних викликів, які в різні періоди стояли перед Україною, саме парламент відіграв одну з ключових ролей у відстоюванні інтересів держави та суспільства. Верховна Рада України оперативно реагувала на виклики та завжди займала виключну позицію в інтересах українського суспільства та народу. І так має бути завжди.

Однак сказати, що конституційний процес завершився з прийняттям Основного Закону буде неправильно. Він триває доти, доки існує держава та розвивається суспільство.

З моменту прийняття Конституції до її тексту декілька разів вносились зміни. Цей процес сьогодні триває в стінах Верховної Ради також. Сучасний етап конституційної модернізації України характеризується поглибленням верховенства права, вдосконаленням існуючої системи державного управління та розвитку місцевого самоврядування та територіального устрою.

У 2019 році до Конституції були внесені дуже важливі зміни, там були закріплені наші стратегічні прагнення і стремління до Європейського Союзу та НАТО. В умовах анексії та окупації частини території України надважливим завданням виступає поширення дії Основного Закону на всю територію нашої держави, забезпечення її цілісності і недоторканності у межах існуючих міжнародно визнаних кордонів, (Оплески) поглиблення конституційних гарантій територіального устрою України.

Невід'ємною частиною конституційної модернізації України є також розвиток місцевого самоврядування. Станом на сьогодні реформа децентралізації поки що не завершена. Аби довести її до логічного кінця та реалізувати в повному обсязі, нам необхідно буде внести зміни до Конституції. Це буде не простий, але історичний процес, однак саме він дозволить місцевим органам влади отримати як більше повноважень, так і більше відповідальності для розвитку своїх регіонів. Водночас всі повинні пам'ятати, що зміни до Конституції повинні бути максимально виваженими, обережними та обдуманими, тому що будь-яка, навіть маленька помилка може призвести до глобальних наслідків, іноді катастрофічних.

Перед парламентом залишаються актуальними питання для вдосконалення та модернізації Конституції, але все це буде залежати виключно від нашої з вами  спільної роботи. Саме парламент є моделлю українського суспільства, який представляв та представляє нашу різноманітну країну. І якщо ми хочемо стрімкого розвитку держави, маємо тут, у стінах Верховної Ради України, прагнути політичного консенсусу. І не лише прагнути, але і його досягати. Тим більше, що в цьому скликанні ми вже неодноразово доводили свою спроможність об'єднуватись навколо важливих для держави речей, відкладаючи політичні гасла і політику взагалі.

Втім завершити свій виступ я б хотів на іншому. Ухвалення Конституції 25 років тому дало нам дорожню карту на шляху до демократичного розвитку держави. Основний Закон наділив і затвердив наші права та свободи. У той же час ми повинні не забувати і про наші конституційні обов'язки, вони також закріплені в Конституції нашої держави. Саме їх дотримання буде найбільшим проявом поваги до Конституції, адже цей принцип  починає діяти з кожного з нас, тому що закон один для всіх. Якщо ми не будемо дотримуватись цих цінностей, це вже буде не зовсім Україна, вірніше, це вже буде зовсім не Україна. Тому що наша земля є невіддільною від свободи. демократії, верховенства права та людяності.

Тому нехай Конституція завжди слугує для української влади дороговказом, щоб працювати на інтереси країни заради українського народу, його майбутнього та нашої держави – суверенної, неподільної та незалежної.

Зі святом! З Днем Конституції! (Оплески)

Веде засідання Голова Верховної Ради України РАЗУМКОВ Д.О.

11:31:42

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується другий Президент України, співголова Конституційної комісії з підготовки Конституції України Леонід Данилович Кучма. (Оплески)

11:32:12

КУЧМА Л.Д.

Давно тут не був.

Шановний пане Президенте, шановний Голово Верховної Ради, народні депутати, святі отці! Мені дійсно сьогодні особливо приємно бачити в цій залі депутатів другого скликання, які, не дивлячись на всі політичні негаразди, прийняли Конституцію, срібний ювілей якої ми сьогодні з вами відзначаємо. Спасибі вам. (Оплески) Бо сьогодні дійсно святковий для нас день, святковий, пам'ятний.

Більше 10 років я звертався в цьому залі в якості Президента, але ніколи не бачив перед собою справжньої парламентської більшості, тим більше нинішня монобільшість  готова працювати, співпрацювати, а головне – брати на себе відповідальність. Такого тоді взагалі уявити собі було неможливо.

Останній раз з цієї трибуни я виступав 16 років тому, 8 грудня 2004 року, знаєте, з якого питання, до речі, конституційного питання. Правда, той виступ був не урочистий, а більше драматичний. Для молодих депутатів, а таких переважна більшість в цій залі, чверть століття – це вже історія. Наша Конституція, справді, вже має свою історію. І, як водиться, в історії є і спогади паралельні. Зупинюсь на окремих аспектах.

Не раз приходилося чути, що Конституцію можна і треба було прийняти значно раніше. Важко з цим не погодитися. Але вийшло так, що Україна замикала парад Конституцій серед пострадянських республік, замикала. Ставши Президентом, я робив все, щоб якнайшвидше прийняти нову Конституцію, бо радянська Конституція, хоч і підрихтована, не могла сприяти побудові суверенної, правової, соціально-ринкової держави. Навіть на п'ятому році незалежності дискусії з таких державних значимих питань, як мова, прапор, герб, були надзвичайно гострі. Парламент тоді був дуже поляризований і не тільки політично, але й ідеологічно, тож Конституція стала яскравим прикладом компромісу. Її прийняття було високо оцінено в українському суспільстві та в міжнародній спільноті. Навіть прискіплива Венеціанська комісія визнала її однією з найдосконаліших в Європі.

З позиції сьогоднішнього дня, з 25-річної дистанції можу твердо заявити, що Конституція 96-го року стала двигуном для подолання кризи та здійснення реформ. Спочатку конституційний договір, а потім сама Конституція дала можливість створити ефективну вертикаль виконавчої влади, яка забезпечила подолання глибокої кризи, а згодом високого економічного зростання. Тоді дехто з політиків це називав узурпацією влади. Але тодішні успіхи подолання кризи та зростання економіки сьогоднішні історики пов'язують саме з підвищенням ефективності виконавчої влади.

Хочу особливо підкреслити значення наданих Президенту повноважень видавати протягом 3 років законодавчо значимі укази з економічних питань. Мною було підписано більше 400 указів з однією метою: оперативно та ефективно розв'язувати економічні проблеми. Час підтвердив то були своєчасні та ефективні рішення. Близько 90 відсотків указів згодом були трансформовані в закони. Такі повноваження були потрібні насамперед на перехідний період від старої системи до нової. Вже на початку моєї другої каденції з'явилась можливість зміщення повноважень та відповідальності в бік парламенту, аж до зміни президентсько-парламентської моделі на парламентсько-президентську. Для цього була ініційована політреформа та зміни до Конституції, які зрештою були прийняті в грудні 2004 року.

Я ніколи не вважав 96-го року Конституцію ідеалом на всі часи. В ній були прогалини. Взяти хоча б таку. В конституційну ніч права  народу як єдиного джерела влади було зведено до дорадчого органу  голосу. Між тим законодавча пріоритетність результатів всенародних референдумів – це важливий принцип демократії. Чи не тому питання референдуму квітня 2000 року, 20 років пройшло, досі залишається актуальною темою дискусії політиків та суспільства. На жаль, тоді у 2004 році не всі політичні сили і депутатські фракції підтримали мої  пропозиції, але  віддаю їм належне. Саме вони стали на захист політреформи у 2010 році від конституційного реваншу Януковича. А пізніше, у лютому 14-го року, Конституція 2004 року зіграла свою позитивну роль для розв'язання політичної кризи та відновлення конституційної справедливості.

Кажу про це не для того, щоб комусь дорікнути, а себе похвалити, навпаки, хотів би застерегти від необдуманих кон'юнктурних демаршів по відношенню до Конституції з важкими суспільно-політичними наслідками. Події останніх 16 років лише додавали впевненості в тому, що відповідальність парламентської більшості за формування та діяльність уряду має бути абсолютним пріоритетом. Парламент разом з урядом мають бути в одній згуртованій команді корабля "Україна".

Нарешті, про найголовніше –  дотримання Конституції. В цій царині у нас проблем набагато більше ніж від її недосконалості. Досить згадати, як з подачі групи депутатів "регіоналів" Конституційний Суд проголосував за скасування політреформи та змін до Конституції. Це дійсно відбулося всупереч самій Конституції, яка передбачає можливість зміни її тексту лише через процедуру голосування конституційною більшістю депутатів. Але ж сам Конституційний Суд є підконституційним, а не надконституційним. 

Шановне товариство! Срібний ювілей Конституції дає нам сьогодні привід не тільки для спогадів, але і для погляду у майбутнє. Чверть століття конституційного творення дало нам багато важливих уроків. Хочу наголосити на одному з них. Конституція повинна захищати суспільство та громадян. Але бувають моменти, коли суспільство та громадяни мають захистити Конституцію. Треба пам'ятати про це. Це не означає, що Конституція має бути недоторканною. Вона має розвиватись, вдосконалюватись. Її можна і треба міняти за вимогами часу. Але робити це треба виключно в життєвих інтересах Українського народу.

І я бажаю, щоб в цьому залі завжди була непохитна монолітна більшість, але не партійна, а державницька. Щоб тут була одностайність, коли йдеться про захист національних інтересів України, життєвих потреб нашого народу і нашої Конституції.

Ще раз вітаю вас зі святом! Щиро бажаю українському народу і всім нам конституційної мудрості, гарантування конституційних прав і, звичайно, виконання конституційних обов'язків.

Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Голова Верховної Ради України другого та п'ятого скликань, співголова Конституційної комісії з підготовки Конституції України Олександр Олександрович Мороз. (Оплески)

11:41:09

МОРОЗ О.О.

Шановний Президенте! Шановний Голово Верховної Ради України, Прем'єр-міністре, учасники засідань! Дорогі співвітчизники! Я сердечно вітаю вас з сьогоднішнім днем і святом – Днем Конституції! Вітаю і від себе, і від представників Асоціації колишніх депутатів, які мені доручили звернутися до вас. І хоч їх, правда, героїчний минулий парламент забув згадати, що вони творці держави, тим не менше, вони на це все мають право. Я думаю, що ця недоречність буде виправлена.

Конституція – серцевина правової системи держави. І природно її повинні знати всі, починаючи від Президента і закінчуючи школярем. Треба вчити її і в школі, треба долучати до того тих, хто розуміється на праві і на конституційних нормах, і щоб вони йшли в школу і пояснювали, як треба шанувати Основний Закон, як його дотримуватись і що з того передбачається для суспільства. А це означає, що треба мати відповідні підручники, документи, на які може посилатися і вчитель, і той, хто приходить на зустрічі з молодими, і так далі.

От я заходжу в асоціацію колишніх депутатів і дивлюсь на такий великий фоліант "Історія парламентаризму в Україні". Такої дорогої книжки я ще не бачив, щоб видана була у нас, і, очевидно, вона і змістом така ж сама,  справді цікавий документ.

Я читаю, що було у другому скликанні, коли ухвалювалась Конституція. І там я дізнався про те, що 19 червня робота парламенту над Конституцією була заблокована, і Рада регіонів при Президенті, і РНБО звернулися з проханням до Леоніда Даниловича, щоб він видав Указ про проведення референдуму. Я ж знаю, що так не було. Я піднімаю стенограму, 120 сторінок 19 червня, де дискусія велася про процедуру розгляду у другому читанні проекту Конституції, перенесено на другий день, щоб комітети і фракції розглянули процедури, які дискусійні, і у п'ятницю, через день, почалася продуктивна робота над текстом Конституції. До ухвалення референдуму про… указу про… чи до проголошення референдуму було розглянуто повнокровно 49 статей Конституції, майже третина всього документа.

Я в даному випадку не у претензії до Леоніда Даниловича. Справа в тому, що і він, і всі ми, і більшість депутатів того скликання – вихідці адміністративної системи. Вони розуміли так, що спереду отам є булава, хтось каже гетьман був і так дальше, забуваючи про те, що система влади, яка в нас існувала до того та, власне кажучи, майже і сьогодні, ще запроваджена ще ханом Батиєм. Тому треба її змінювати цю систему. І в Декларації про державний суверенітет було ухвалено як треба змінити. І ця декларація була основою референдуму всенародного у 91-му році. Тому ми повинні, говорячи про Конституцію, мати на увазі, що норми її захищені волевиявленням всього народу, справжнього референдуму, і з такою ж відповідальністю ми повинні ставитися до цього документу.

Так от, я сподіваюся, що і згадана мною ремарка буде виправлена, тим паче, що там редакційну колегію очолював відомий у цьому залі академік, історик, тому я сподіваюся, що він теж почитає те, що підписано, і треба виправляти, тому що людям треба доносити правду.

Яке місце Конституції в демократичній державі? От як ми бачимо формулу демократії, адже демократична держава – це в першій статті Основного Закону передбачено. Так от, формула демократії – це народ, Конституція, влада. Якщо така тріада є і в центрі її знаходиться Конституція, ухвалена народом, тоді влада буде честь мати перед Конституцією і робитиме так як записано в Конституції, а для цього треба забезпечити відповідну і систему влади.

У нас як сьогодні є? Народ, влада, а далі Конституція, яку можна змінити, яку можна замінити, переробити і так далі. Відкрийте, ми на останній науково-практичній конференції дивилися новий текст оновленої Конституції, чомусь мені здалося, що найбільше змін до Конституції внесено в розділі "Президент". Навіщо це робиться? Я знаю, що ні один європейський Президент не дбає так про зміни Конституції, як це траплялося в нас. Чому? Тому що ми всі вихідці із цієї адміністративної системи, де треба, щоб хтось булавою сказав, як треба робити і все інше. Так чи не так, корисно це для держави чи не корисно для суспільства – не в тому річ. Ми повинні забезпечити демократію насправді. А демократія буде тоді, коли кожен – кожен на місці, кожен громадянином стане і буде відповідати за свої політичні рішення. Коли він не буде очікувати, хто йому скаже там з екрана телевізора чи скаже, що цей красивий чи красива, а цей щось обіцяв хороше, а цей гречки приніс додому чи 50 гривень абощо. А він братиме на себе відповідальність за те, кого він обирає, бо він житиме від того, його сім'я житиме від того, хто сьогодні знаходиться при владі на місцевому рівні, на вищому, середньому рівні і у Верховній Раді, чи хто буде Президентом.

Це принципово важливо. Це означає зміну системи влади. Я з часу і прийняття Конституції, і після того кричу про це скільки років – і все нібито... ніби я щось не те кажу, що потрібно суспільству, потрібно державі.

І подивіться, так організована влада державна у скандинавських країнах. Там кожен відповідає, він розуміє, що він громадянин чи у Франції, чи у Польщі абощо. Чому ми не бачимо, що влада сьогодні… вірніше, влада відсторонена від народу. Це факт. Якщо ми не віримо, це тут ми можемо говорити, і сьогодні хотілося б нібито в комплементарному такому тоні говорити, бо справді ж свято, всі прекрасно розуміють, принаймні ті, хто тут знаходиться. А чи зачіпають оці наші дискусії, які тут проходять, проходили і тепер проводяться, чи зачіпають вони людей? Чи бачать вони для себе віддачу позитивно?

Я інколи згадую таку коротеньку фразу великої поетеси Тамари Севернюк: "А ми, немов прибиті мором, усе говоримо, говорим і не пече нам душі сором, як мертві дивляться на нас". А тут же із першого, другого скликання вже багатьох депутатів нема. Вони добивалися, щоб держава була хорошою, благополучною і успішною. А чому так немає? Я відповідаю на це питання: тому що постійно спостерігається порушення Конституції. І це треба визнавати (Оплески). І це треба виправляти.

От ми хочемо в Європу. Те, що Європа нас не хоче, то інша справа, але ми хочемо в Європу. Давайте будемо робити таку систему влади, як у Європі. Давайте робити так, щоб самоврядування було справжнім, а не мальованим, фейковим. Яке може бути самоврядування, коли сьогодні у моєму селі чотири села входять в одну, так би мовити… та не в громаду, бо громада, Господи, у нас яка велика. А призначений там староста, який ніколи не був у моєму селі, не знає ні людей, ні їх проблем, і знати їх не хоче, бо він призначений. А мова йде про те, що він повинен, що люди на місцях, публічна влада повинна бути обрана людьми. І від того, як вона працюватиме, як сформовані будуть бюджетна і податкова системи, людини знатимуть, що вони відповідають за своє благополуччя. І вони не тікатимуть тоді з України, як ми це спостерігаємо сьогодні. Це велика біда і горе,  те, що людей переслідує сьогодні, це ж правда. Прожити ж не можна, тут соціальні проблеми, у нас соціальна держава за Конституцією Україна, а люди вижити не можуть сьогодні через те, що вал відповідальності, вал їх нібито боргів наперед, заданий більш ніж можливості їхні. Це ненормально, це треба виправляти.

Або візьмемо таке. Нам постійно тикають з Європи особливо, та із Сполучених Штатів, корупція у вас он яка, поборіться з корупцією. А ми органи вже створили, які, погляньте.

Я до Володимира Олександровича звертаюся. Володимире Олександровичу, подумайте, подивіться, середовище корупції, організатори корупції – це ті якраз, що створені зараз структури державні (Оплески). І їх подолати, навести порядок може сьогодні Президент разом з правоохоронними органами, якщо вони відповідальні, як ставляться до цієї справи, за півроку навести порядок. І зміниться країна зовсім, по-іншому будуть люди дивитися на владу взагалі, вона не буде їм чужою, як сьогодні це є. Прикро про це говорити. Але колись розумний чоловік говорив, що, відзначаючи свято, треба звернути увагу на виправлення недоліків.  Ось я вважаю, що ці недоліки є, їх можна виправити.

Я багато разів звертався з цього приводу. Є проект змін до чинної Конституції, якому вже 7 років, він опублікований, він поданий попередньому парламенту для розгляду, його не почитали там, бо там люди важко читали, в принципі. І він передбачає ті зміни, які піднімуть Україну, які дадуть змогу зміцнити її зв'язок народу із владою. І це буде демократичний зв'язок, який потрібен суспільству сьогодні, якщо ми хочемо, щоб Україна була успішною.

І завершуючи, прохання. (Оплески) Спасибі. Спасибі, Дмитро Олександрович, я забувся про цей сигнал.

Завершуючи, я прошу всіх присутніх до важливого питання. Володимире Олександровичу, Дмитре Олександровичу, шановні депутати нинішнього скликання, українську землю не можна перетворювати в товар, це буде кінець для України, майте та увазі. (Оплески) Зі святом вас!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Олександровичу.

До слова запрошується Прем'єр-міністр України Денис Анатолійович Шмигаль.

11:53:56

ШМИГАЛЬ Д.А.

Шановний пане Президент України! Шановний пане Голово Верховної Ради! Шановні панове президенти України, шановні народні депутати, шановні українці! 25 років тому, 28 червня 1996 року, була прийнята Конституція України в цьому залі. Це стало однією з подій,  які назавжди змінили Україну, почалась новітня історія нашої держави, і Конституція стала тим базисом, на основі якого ми почали розбудовувати власну демократичну та суверенну Україну.

Звичайно, на цьому шляху було немало труднощів. Нам доводиться зі зброєю в руках захищати незалежність, суверенітет, нашу територіальну цілісність, створювати абсолютно нову економічну та соціальну політику, відстоювати демократичні принципи та засади нашої держави. На жаль, виклики та загрози продовжують поставати перед нами і сьогодні, проте ті основоположні принципи, які визначає Конституція України, допомагають нам тримати незворотній курс незалежної суверенної демократичної європейської держави.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність, безпека визнаються в Україні найвищою цінністю. Саме від всіх нас залежить роль та сила цих слів. Кожен з нас сьогодні несе відповідальність за те, якою Україна буде в майбутньому. Саме відповідальність перед пращурами та майбутніми поколіннями українців є об'єднуючим фактором для всіх нас, так само, як і впевненість в тому, що Україна буде заможною та щасливою державою, де панує мир.

Я щиро вітаю Україну та українців з Днем Конституції. Нехай Бог оберігає всіх нас, нашу державу. Дякую. Зі святом! Слава Україні! (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям слава!

Шановні колеги, я розумію, що урочисте засідання, але регламент все рівно продовжує діяти.

До слова запрошується народний депутат України другого скликання, член Конституційної комісії, голова Робочої групи з підготовки другого розділу Конституції "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина", доктор юридичних наук, професор Володимир Григорович Буткевич. (Оплески)

11:56:37

БУТКЕВИЧ В.Г.

Шановний пане Президенте України! Шановний Голова Верховної Ради України! Шановні народні депутати усіх скликань, поважні присутні на урочистому засіданні Верховної Ради України! Я взяв цю книгу, яку мені дали сьогодні,  тут написано "ювілейне видання", і подивився два слова "ювілей" і "свято". Хочу сказати, що не завжди так було в історії.

Ювілей цей почався, і всі європейські народи запозичили його, у древніх іудеїв. Так от у них ювілей був для народу. А для правителя це був період, коли він міг звітувати перед народом. І він повинен народові сказати, що він зробив за час свого правління. В цій ситуації, в якій були древні іудеї, їм було непогано. Тому що правитель просто не міг не виконати перед ними зобов'язання кожному вернути свободу, яка в них була до його правління, і він не міг повернути їм… на жаль, не те, про що говорив Олександр Олександрович, землю і майно.

Так воно перейшло, і так було для одних це було свято, а для других це був аудит. Поки в 1470 році Папа Павло ІІ не проголосив, що це є свято і хто хоче, той кається в гріхах, а якщо не покаєшся в гріхах, то значить воно так  і буде. Він же встановив  і 25 років, як ми сьогодні святкуємо, це перейшло і до нас. Саме сьогодні ми святкуємо, а не звітуємо перед народом і не повертаємо йому його права.

Але спробую повернутись до елементів звіту. Коли ми працювали над  проектом Конституції України, який мені довелось доповідати у Верховній Раді України, щоб вона прийняла його до розгляду, то перед нами стояло не три, а сім завдань, які ми повинні були вирішити.

Розробити правові положення Конституції на рівні світових стандартів. Добитися, щоб вказані положення Конституції максимально відповідали традиціям і звичаям, що історично склалися в українському праві. В усіх конституційних положеннях виходити з завдання утвердження верховенства  права. Конституція має чітко і виразно закріпити основні засади народовладдя. Конституція має визначити основні права і свободи людини в Україні. Завданням Конституції має бути не конфліктне, а авторитетне визначення основним гілкам влади тільки їм властивого правового статусу. Конституція незалежної України має якісно вдосконалити територіальну організацію народу.

По кожному з вказаних завдань виникали свої, досить складні для вирішення проблеми. Скажімо, нам легше було розробити правові положення на рівні світових стандартів, але вже на проблемі добитись максимальної відповідності положень нової Конституції історичним традиціям і звичаям українського права ми спіткнулись. Справа в тому, що у нас навіть фахівців і консультантів з таких питань не було. Те, що у наших вузах читається як історія українського права, то є не таким, то  є загальна  історія з хронологічним переліком назв українських правових актів і року їх прийняття, інколи окремих цитат із них.

Наша історія права має свою тисячолітню традицію і ще міцно живе в народі, а значить її не можна ігнорувати. Навіть той самий ювілей у нас відзначався інакше ніж на Заході. Тут основне дійство відбувалося у Віче, яке скликалося гучними дзвонами. У нас була досить жорстка регламентація заслуховування звіту князя, але більш демократичні стандарти для народу. Руські літописи називають близько десяти місць проведення таких Віче і значно більше ніж в західних аналогах варіантів рішень на звіт. Якщо князь говорив народу правду, то, як правило, укладали мир з ним, а якщо той брехав, то було кілька варіантів: могли вигнати з Віче, могли обговорювати його справу без нього, позбавляли його нерідко і близьких йому людей майна, замінювали іншим князем або віддавали князя чи його бояр ворогу.

Вкрай нагальним для нас було проголошення верховенства права.    Але біда в тому, що навіть досвідчені наші юристи розуміли це як верховенство закону. Досить часто цим грішили юристи-практики, яким байдуже була якість закону, головне, щоб його застосувати. До речі, завдання ускладнювалося ще й тим, що в країні циркулювали сотні тисяч правових актів з повною плутаниною об'єктів і предметів правового регулювання між ними. Починаючи від закону і закінчуючи міжнародними зобов'язаннями, які покладались на Україну як сторону міжнародних угод, у нас було більше ніж 250 тисяч таких актів.  Сама наша система була в стані стагнації. Тут мова йшла не просто про проголошення верховенства права, а про створення нормальних умов для утвердження цього принципу в законодавстві.

В системах права розвинутих правових держав, як правило, функціонують 70-75 відсотків норм дозволу, 15-20 відсотків норм зобов'язання, 5-10 відсотків норм заборони. Українське право тоді знаходилось в стадії стагнації. Більше 80 відсотків це було або заборони, або зобов'язання і тільки 20 відсотків норм дозволу. Як реакція на це постійні акції протесту, мітинги, демонстрації, майдани і тому подібне. Але не дивлячись на все це, думаю, нам вдалося полагодити основний правовий каркас в державі. Можна було би добитися більшого, якби особи відповідальні за дотримання Конституції самі сумлінно її  дотримувались.

На завершення хочу сказати, що останнім часом наші ЗМІ, на жаль, перенасичені звинуваченням у порушенні Конституції України. Опозиція звинувачує Президента і монобільшість, остання – опозицію, а всі разом проклинають олігархів і корупцію, а останній, як той кіт, а мурий їсть собі та їсть.

Журналісти скоро шиї собі поскручують, роблячи ставку то на одних, то на інших. А все це разом не сприяє спокою в суспільстві, не об'єднує нас навколо нашої Конституції, підмінює спокійну розсудливість емоційною роздратованістю і криком. Це не сприяє утвердженню Конституції, яку ми досі не навчились правильно читати і розуміти. Ми бігаємо по ній як водомірки бігають по воді. У нас панує казуальне мислення, а це ракова хвороба для Основного Закону держави.

Ми не можемо зрозуміти, що Конституція – це складний документ системно викладених положень. Ми плутаємо текст із статтею, статтю – з нормою Конституції...

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте завершити.

БУТКЕВИЧ В.Г. Дякую. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

До слова запрошується Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Леонтіївна Денісова. (Оплески)

12:05:03

ДЕНІСОВА Л.Л.

Шановні панове президенти, народні депутати, почесні гості! Для мене сьогодні велика честь виступати перед вами. Життя людини як найвища цінність, свобода і демократія, національна єдність та верховенство права лягли в основу Конституції України. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини було проголошено головним обов'язком держави. Підтвердженням тому стало запровадження інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Парламент України створив сильну та незалежну модель парламентського контролю для захисту прав, забезпечення їх додержання, сприяння поновленню, використовуючи дієвий механізм впливу на формування та реалізацію державної політики. Омбудсман став посередником між парламентом та людиною для захисту прав від порушень з боку будь-якого.

Уповноваженого наділено правом піддавати аналізу на відповідність Конституції та критиці будь-якого акта законодавства та звертатись з відповідним поданням до Конституційного Суду України.

Основний Закон зробив нас рівними у правах, затвердив принцип поваги до гідності та цінності людської особистості. Люди, незалежно від будь-яких природних ознак, мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Конституція вимагає рівного ставлення один до одного. Оскільки толерантність є не тільки важливим принципом, а й необхідною умовою соціально-економічного розвитку країни.

Конституція зобов'язує органи влади розвивати та забезпечувати повагу до прав людини та основних свобод для всіх і боротися з проявами нетерпимості шляхом утвердження справедливого та неупередженого законодавства та його виконання. Конституційне право людини направляти звернення або особисто звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування для отримання інформації дозволяє реалізувати право на охорону здоров'я, освіту, соціальне забезпечення та інші права.

Особливого значення право на інформацію набуло в умовах карантинних обмежень. 35 відсотків повідомлень громадян, які звернулися до уповноваженого про порушення саме даного права. Органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані забезпечувати реалізацію цього конституційного права. Дбаючи про гідні умови життя людини, держава повинна забезпечувати належний соціальний захист та добробут кожного. Майже третина повідомлень про порушення соціальних та економічних прав на одержання соціальних та пенсійних виплат, медичної допомоги, гідної оплати праці свідчать про неповне забезпечення даної гарантії Конституцією.

При підготовці проекту Закону про Державний бюджет необхідно ґрунтовно підійти до забезпечення реалізації даних конституційних гарантій і перш за все найбільш незахищених груп населення. Ми відслідковуємо суттєве зростання кількості повідомлень уповноваженому про порушення прав громадян. У 2019 році було 34 тисячі, у 2020 році – понад 48,5 тисячі, зараз вже більше ніж 27 тисяч. Це підтверджує як зростання рівня довіри до інституції, оскільки нами було поновлено права 92 відсотків заявників, так і недодержання прав людини органами влади та іншими суб'єктами. Ця тенденція викликає занепокоєння.

Стаття 65 Конституції зобов'язує громадян захищати Вітчизну, її незалежність та територіальну цілісність. І наразі цей конституційний обов'язок є як ніколи актуальним. Збройна агресія Російської Федерації та тимчасова окупація Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, значної частини Донбасу призвела до порушення територіальної цілісності України та посягнула на її незалежність. Українські військові з честю виконують свій обов'язок, щодня ризикуючи життям. За 7 років загинули тисячі наших захисників і ми у неоплатному боргу перед кожним із полеглих за Батьківщину.

На жаль, держава не може гарантувати на сьогоднішній день додержання конституційних прав і свобод на окупованих територіях. Наші співвітчизники змушені виживати за законами природного добору держави-агресора, який викорінює не лише українську, а і людську гідність. 405 громадян України, з яких 44 військовослужбовців та 30 жінок знаходяться в концтаборах та катівнях Російської Федерації та на окупованих територіях. Ми знаємо ім'я кожного. Окупант  відібрав їх право на свободу, особисту недоторканність, правовий захист. Йому не під силу позбавити наших співвітчизників свободи думки і переконання, надії на повернення в Україну.

Відповідно до проголошеного Президентом України  Володимиром Зеленським найвищого пріоритету держави щодо встановлення миру, відновлення суверенітету і територіальної цілісності України наш спільний обов'язок – домогтися, щоб Україна, щоб Конституція України діяла для кожної людини на території нашої держави.

25 років тому з прийняттям Основного Закону було обрано курс на побудову міцної прогресивної демократії в Україні, де право кожного громадянина  гарантоване та захищене. Я впевнена, завдяки продуктивній роботі Верховної Ради України, активній політичній позиції Президента України та належного виконання усіма органами влади своїх обов'язків нам вдасться повернути мир в Україну, забезпечити гідне життя та добробут для кожного громадянина. І тоді настане день, коли-небудь над усіма містами мого рідного Криму, Донецької та Луганської областей буде піднято прапор України.

Зі світом Конституції вас! Щиро дякую всім, хто брав участь у її створенні. Слава Україні!

12:13:22

ГОЛОВУЮЧИЙ. Героям Слава! Дякую.

Шановні колеги, я хотів би зауважити, що після завершення урочистого засідання запрошую усіх до загального фото на сходинках перед Верховною Радою України.

А зараз урочисте засідання Верховної Ради України з нагоди 25-річчя прийняття Конституції України оголошую закритим.

(Лунає Державний Гімн України)