УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ

Сесійний зал Верховної Ради України

08 травня 2015 року, 12 годин 30 хвилин

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

А.В.ПАРУБІЙ

12:35:02

ГОЛОВУЮЧИЙ. Прошу зустрічати Президента України Петра Олексійовича Порошенка. (Оплески)

Доброго ранку! Шановні народні депутати! Гості Верховної Ради України, пані та панове! Вперше в історії України відповідно до Указу Президента України 8 і 9 травня 2015 року проводяться заходи, присвячені 70-й річниці перемоги над нацизмом у Європі, Дню пам'яті та примирення, який відзначатиметься щороку 8 травня.

В Урочистому засіданні Верховної Ради України беруть участь високоповажний гість Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй пан Гі Мун. Прошу привітати. (Оплески).

Ветерани Другої світової війни. (Оплески)

Народні депутати України.

Прем'єр-міністр України Арсеній Петрович Яценюк та  члени уряду,  керівники центральних органів виконавчої влади.  (Оплески)

Президенти України: Леонід Макарович Кравчук, Леонід Данилович Кучма, Віктор Андрійович  Ющенко.  (Оплески)

 Колишні Голови Верховної Ради, колишні Прем'єр-міністри України, голова та члени  Конституційного Суду  України, голова Верховного Суду України та голови вищих спеціалізованих судів, Генеральний прокурор України, голова Національного банку України, секретар Ради  національної безпеки і оборони України, Київський міський голова,  предстоятелі  церков  і  релігійних  об'єднань України.  (Оплески)

На урочистому засіданні присутні представники іноземних парламентів та дипломатичного корпусу, представники громадських організацій і засобів масової інформації.

Шановні народні депутати України, гості Верховної Ради України, пані та  панове! Урочисте засідання  Верховної Ради України, присвячене 70-й річниці  перемоги над нацизмом у Європі, місцю та ролі Українського народу у  Другій світовій  війні оголошую відкритим.

 (Лунає Державний Гімн України )

ПОРОШЕНКО П.О. Героям слава!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати України, гості Верховної Ради України, для українців Друга світова війна розпочалась у березні 1939 року, коли українці розпочали боротьби за Закарпатську Україну з гітлерівськими союзниками і у вересні 1939 роки, коли літаки Вермахту почали бомбардувати Галичину і Волинь, коли ворог прийшов на нашу землю, на фронтах Другої світової війни від Атлантики до Тихого океану від Норвегії до Єгипту українці боролися проти Гітлера та його союзників у арміях Польщі, Канади, Франції, Сполучених Штатів Америки, Великої Британії і Чехословаччини. Але найбільше понад 6 мільйонів українців воювали у складі Червоної армії. І їхній вклад в перемогу важко переоцінити. Понад сто тисяч українців воювали у складі  Української повстанської армії, і це було єдине формування, яке воювало під українським Національним Прапором. Вклад українців у велику перемогу порятунку людства  важко переоцінити. Українець Майкл Стренк один з шести морських піхотинців Сполучених Штатів Америки, які підняли прапор перемоги над Іодзімою, неприступним бастіоном імперської Японії.

Українець Євген Березняк – Герой України. Врятував Краків від повного знищення.

Українець Олексій Берест – Герой України. Один з трьох бійців, що встановлювали прапор перемоги над німецьким Рейхстагом у 1945 році.

Але і заплатила Україна за перемогу над нацизмом найвищу ціну. Загальні втрати українців у цій кривавій війні понад вісім мільйонів людських життів. Страшна ціна, але пам'ятаємо, на фронтах Другої Світової війни українці захищали не тільки своє життя, не тільки свою землю. Ми захищали самі основи людської цивілізації, фундаментальні загальні людські цінності. Так і сьогодні у війні з російським агресором, який прийшов  на нашу землю, обороняючи Україну, ми захищаємо вічні цінності свободи, гідності і справедливості. Ми, українці, – народ-переможець.  І я переконаний, як і  70 років тому в 1945 році, так і сьогодні, ми переможемо агресора. Україна переможе. (Оплески)

(Трансляція відеозапису:  

 ЗАЛУЖНИЙ І.А.  В этом году я мечтал отпраздновать праздник 9 Мая – День Великой Победы со своим внуком – лейтенантом Национальной гвардии, но он погиб в бою при защите своей Родины.

Мой внук часто говорил, что я тоже буду защищать, так как мой дед защищал. Он не раз говорил: "Я готов отдать жизнь за свободу свой Украины").

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати України! Гості Верховної Ради України! Слово надається Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку.

12:46:31

ПОРОШЕНКО П.О.

Дорогий український народе! Присвяті Отці! Дорогі ветерани і дорогі воїни! Шановні народні депутати! Шановні члени уряду! Високоповажні іноземні гості! Шановний пане Генеральний Секретар Організації Об'єднаний Націй!  

Кадри, які ми щойно побачили, це дуже проста історія простої родини Івана Залужного, його онука Івана Гутника-Залужного і доньки Галини Залужної. Неможливо стримувати емоції, відчуваючи біль цієї сім'ї, гіркоту її втрати, як і втрат тисяч українських родин. Двадцятитрьохрічний молодший лейтенант Іван Залужний, рятуючи своїх товаришів, загинув 10 серпня минулого року під Амвросіївкою на Донеччині. Такого онука нагородженого Орденом за мужність виховав дід-герой 96-річний Іван Залужний старший, який пройшов всю війну, брав участь в боях за Сталінград і завершив свій фронтовий шлях в серпні 1945 року звільненням Кореї. І сьогодні під час зустрічі ранком з Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй показав йому медаль за звільнення Кореї, там, де пролунали останні постріли Другої світової війни. А сьогодні він серед нас в цій залі. Прошу привітати його оплесками. (Оплески)

Дорогий Іване Анікеєвичу, вся Україна зараз дякує вам за онука-патріота і вашій донці Галині Іванівні низький уклін за сина, як і всім мамам усіх українських героїв. Дозвольте вклонитися в вашій особі всім ветеранам за ратний подвиг, за звільнення, за порятунок України і всієї Європи! (Оплески)

 Тож хіба можна, дорогі українці, знайти більш переконливу історію, ніж історія родини Залужних? Відповідь на питання, чому ми так відмічаємо і День пам'яті, і День Перемоги над нацизмом: тому що такі великі подвиги не забуваються і в історії України вони карбуються золотими літерами; тому що наша країна, проти якої здійснюється військова агресія, більше, ніж будь-яка інша, цінує мир, який тривав майже 70 років; тому що – сказав би Олександр Довженко, - знову Україна в вогні; тому що надто очевидними є паралелі між подіями в Європі наприкінці 30-х років минулого століття і тепер; і тому що Україна, яка не була в ті роки незалежною державою де-факто, стала членом антигітлерівської коаліції, а ми, український народ, став народом-переможцем. Хоча закінчення Другої світової війни, на жаль, так і не зробило Україну вільною. І наше остаточне звільнення від дурману радянсько-російської імперської пропаганди значно розширює обрії історичного пізнання. І урочистості цих днів дозволяють нам як ніколи глибоко осягнути минуле, оцінити його вплив на сьогодення і зробити правильні висновки на майбутнє; проаналізувати ті події винятково в нашій, українській, системі координат.

Для нас, українців, перші постріли тоді ще майбутньої світової війни пролунали в березні 1939 року на Закарпатті. Короткочасна поява та загибель Карпатської України стали відлунням Мюнхену 1938 року і краху сумновідомої політики умиротворення та задобрювання агресора. Ми дуже добре засвоїли ці сурові уроки історії. Нам не треба пояснювати, що таке окупація чехословацьких Судетів, бо у нас частково окуповані дві області: Донецька і Луганська. Нам не треба нагадувати, що таке аншлюс Австрії. Ми дуже добре засвоїли це на прикладі анексії Криму.

Дозволю собі зачитати короткий вірш, і кожен, хто почує, самі вирішуйте, коли його насправді написано: чи в червні 1943, чи в червні 2014.

"Лежить земля,  тверда, розпечена,

дощу чека, щоб напоїв.

Мов перед бурею, Донеччина

мовчить в передчутті боїв.

Стоять під хатами і клунями

в соломі танки й тягачі,

і тільки дальніми відлуннями

гудуть машини уночі.

Знамена скучили за славою,

ждуть, щоб у бій взяли бійці.

І марить парубок Полтавою

Під Лисичанськом, на Донці".

Дорогі співвітчизники, історія не відає умовного способу, але історично якбитологія  не залишає сумніву планетарної катастрофи, якою стала Друга світова, можна було б запобігти. Якби не ховали голову в пісок. Якби не розраховували на те, що кожна нова порція людської крові от-от наситить хижака-агресора. Якби не тішили себе ілюзіями, мовляв,  нас ця біда омине. Фатальним результатом низки аморальних розрахунків та стратегічних прорахунків і стала Друга світова війна, яка  в життя українців увірвалася майже за два роки до 22 червня.

У вересні 1939 року разом з поляками – а я буквально сьогодні на світанку, ще тільки сонце сходило, – повернувся разом з Генеральним секретарем Організації Об'єднаних Націй Пан Гі Муном з Гданська. Українці першими відчули наслідки змови двох тоталітарних режимів: комуністичного і нацистського. І в цінах цього парламенту абсолютно справедливо ухвалено закон, який юридично прирівнює злочинність нацистської і комуністичної людиноненависних ідеологій і кровавих практик.

(Оплески)

 Дуже своєчасно ухвалений і дуже правильно, і я дякую за це народним депутатам.

Але факт залишається фактом. Протягом майже двох років, з осені 39-го по червень 41-го, Сталінський Радянський Союз був союзником нацистської Гітлерівської Німеччини. Промовистим символом цієї співпраці став спільний радянсько-нацистський парад в Бресті 17 вересня 39-го року. Але це не врятувало Радянський Союз від агресії, а народна СРСР від необхідності сплачувати людськими життями за дружбу Сталіна з Гітлером. Цих навижних маніяків, яким кортіло поділити світ на двох, і в підсумку, ледве чи не кожен другий загиблий в Другій світовій війні був громадянином Радянського Союзу.

Ми з вами поправу пишаємося внеском наших дідів та прадідів вже в боротьбу з нацизмом. І Україна, разом з Білорусію і європейською частиною Росії, опинилася в епіцентрі воєнних дій. Чесно кажучи, не просто в епіцентрі, в самому пеклі. І смерть своєю скорботною косою постукала в двері майже кожної української хати. Україна втратила вбитими, за різними оцінками, від 8-ми до 10-ти мільйонів людей. Понад 2 мільйона українських дівчат та юнаків примусово вивезли на роботу до Третього рейху. Більше половини, від загальної кількості нацистських дивізій, воювало саме на східному фронті. До речі, і розгромлено їх було саме тут, на східному фронті. На території України було проведено майже половину стратегічних операцій німецько-радянської війни. На українських полях і селах в огні і полум’ї вирішується доля людства. Знову зацитую Олександра Довженка. З думкою цього великого українця перегукуються слова американського журналіста Едгара Сноу, зафіксовані в січні 45-го. Звучать вони приблизно так: "Вся ця титанічна боротьба, яку деякі схильні розглядати як славу Росії, було насправді в багатьох аспектах боротьбою, запеклою війною України, яка коштувала їй багатьох болючих втрат. І жодна інша країна Європи не зазнала такого руйнування міст, промисловості, сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей".

За підрахунками істориків в лавах Червоної армії з нацистами билися більше 6 мільйонів мешканців України. Серед них були і обидва моїх діда – дід Іван і дід Сергій, – і дід моєї дружини, який пропав безвісті під Одесою, і брати моєї мами. І я пишаюся, і переказую славу дідів моїм дітям і моїм онукам. І про подвиги українців в тій страшній війні можна говорити годинами.

Я зупинюсь на головному. 2072 українця стали Героями Радянського Союзу. Легендарний льотчик Іван Кожедуб, який збив 64 фашистських літаки, став тричі Героєм. 4 оперативно-стратегічних об’єднання Червоної армії, створені в 43-му році, носили звання українських фронтів. Андрій Парубій вже казав, Олекса Берест разом з Єгоровим і Кантарією піднімав прапор перемоги над Рейхстагом.

Визнанням нашого колосального внеску в перемогу над нацизмом стало приєднання України в 1945 році до кола країн-засновниць Організації Об'єднаних Націй. І ще раз кажу, я радий вітати в цей урочистий день присутнього тут Генерального секретаря Об'єднаних Націй пан Гі Мун. (Оплески)

 Кілька років тому стало шоком для більшості українців сумно відома заява, образлива і зневажлива щодо наших ветеранів і не тільки до них, щодо всіх українців. Нібито Росія виграла б цю війну і без України! Такі слова, це в наруга над пам'яттю загиблих воїнів, і знущання над почуттям живих ветеранів. Не виграли б цієї війни без України і українців! (Оплески)

І тут нема навіть про що сперечатися. А от, до речі, про те, чи почалася б ця війна, якби в Кремлі не підписали пакт Молотова-Ріббентропа, можна було б подискутувати. Бо саме цей пакт відкрив ті шлюзи, які до цього стримували війну.

Ніхто, підкреслюю, ніхто не має права монополізувати перемогу над нацизмом, а тим більше використовувати цю перемогу для апології свої імперської політики. Ця перемога є наш спільний здобуток, всього прогресивного людства, всієї антигітлерівської коаліції та народів Радянського Союзу!

І я зараз від імені Українського народу хотів би привітати всі нації світу з 70-річчям Великої Перемоги. (Оплески)

Але насамперед я хочу ще раз звернутися до наших славних дідів-прадідів. В лавах Червоної Армії і радянських партизанських загонів, в лавах Української Повстанської Армії, у військових з'єднаннях країн Антигітлерівської коаліції, у європейських рухах опору ви врятували цей світ.  Дуже дякую вам за це.  (Оплески)

Ви  відбили агресію проти  України  із  Заходу. Низьким вам за це уклін. Та хіба неправда, що навіть в страшних снах ви, дорогі наші, не могли уявити собі, що після 70 років миру в життя ваших онуків та правників  війна  ввірветься зі Сходу. Слава Богу,  масштаби її не ті, що у світової, але мотиви  ті самі: кордони тиснуть комусь  як  замалі чоботи, імперські амбіції, марення повернення "исконных земель", грубе нехтування  міжнародним правом і нібито  боротьба за  права своїх одномовців. 

Подібна "турбота" в лапках виявилася справжньою трагедією, яку Москва влаштувала насамперед російськомовним громадянам Донбасу, більша частина яких  живе саме на Донбасі. Агресивна політика нашого  сусіда вже коштувала вже  життя майже  7 тисяч громадян України. До речі, це дані Організації Об'єднаних  Націй. Більше тисячі зникли   безвісті. Сотні тисяч людей в наслідок так званої "русской весны" стали біженцями і мусили рятуватися по всій території України.

І вперше за  70 років ми зі зброєю в руках  знову захищаємо  свою  країну, суверенітет,  територіальну  цілісність, незалежність нашої держави. Гідні слави своїх  героїчних предків українці  встали на захист Батьківщини, виконуючи святий обов'язок в лавах Збройних Сил України  і інших військових формувань. Двадцять одній людині присвоєно високе звання Героя України. Країна повинна знати  своїх героїв. І давайте ми з вами привітаємо оплесками кожне прізвище.

Надія Савченко. (Оплески). Ігор Герасименко.  (Оплески). Ігор Гордійчук.  (Оплески). Володимир Гринюк, він зараз буде виступати в цьому залі. Ваші оплески Володимиру. (Оплески) Михайло Забродський. (Оплески) Дуже дякую. Василь Зубанич. (Оплески). Олександр Петряківський. (Оплески). Олександр Порхун. (Оплески). Сергій Собко. (Оплески). Полковник спецназу Олександр Трипак. (Оплески). Командир 128-ї гірсько-піхотної бригади полковник Сергій Шаптала. (Оплески).  Десятеро воїнів звання героїв отримали, на жаль, посмертно. Олександр Оніщенко. (Оплески). Богдан Завада (Оплески). Євген Зеленський. (Оплески). Юрій Коваленко. (Оплески). Сергій Кривоносов. (Оплески). Сергій Кульчицький. (Оплески). Руслан Лужевський. (Оплески). Дмитро Майборода. (Оплески). Костянтин Могилко. (Оплески). Тарас Синюк. (Оплески). Слава героям. Загалом 1675 українських воїнів віддали своє життя за Вітчизну, за нашу з вами перемогу, неминучу, неминучу, тому що добро завжди перемагає зло. І прошу всю країну, весь український народе, хвилиною мовчання вшанувати пам'ять загиблих і в часи Другої Світової війни, і в нашій вітчизняній війні за незалежність 2014-2015 року. Вічна їм пам'ять.

(Хвилина мовчання)  

Дякую. "Тільки б не було війни". Хто з нас трохи старше, той пригадує, що ця фраза часто лунала в пізньорадянські часи. "Тільки б не було війни", – казали і продовжували, "тільки б не було війни, все інше переживемо". 

І зазвичай в новинах розповідають про бої та перемир'я, вбитих та поранених, біженців, полонених. Відбувається все це за декілька сотень кілометрів звідси, на Донбасі. І, коли під вікном не чутно канонади, дійсно, доволі важко збагнути, що саме ця гібридні війна і справляє визначальний вплив на всі сфери нашого життя. На всі без виключення, на курс валюти, на ціни, на зарплати, на пенсії, на бюджет всієї України і кожної родини зокрема. Ми в рази збільшили видатки на оборону. І сьогодні вони складають майже 90 мільярдів гривень, а от доходи впали, бо частину економіки знищено фізично. Десятки великих заводів не працюють, стоять. Десятки заводів  на окупованій території обладнано, розмонтовано і вивезено до Російської Федерації. Десятки заводів фізично знищені і зруйновані, а ще сотні завантажені на 30-40 відсотків. Тому за минулий рік промисловість на Луганщині скоротилася на 31 відсоток, промисловість на Донеччині скоротилась на 42 відсотка. Решта промисловості вплинуло це скорочення по технологічних ланцюжках і ці ланцюжки охоплюють не лише Донбас, не лише Східні область, але всю Україну. Це ефект доміно. 

І тут справа не в  конкретних цифрах, справа в механізмі впливу на економіку. І в світовій історії немає такого прецеденту, щоб у країні, проти якої  розв'язано агресію, і на території якої точиться війна, відбувався економічний бум, текли  молочні ріки з медовими берегами.

 І ми, на жаль, не стали винятком. Але мій оптимістичний  прогноз полягає в  наступному: коли ми виборемо мир вже   наступного року перші  результати реформ дадуться в знаки відновленні – відновленні економічного зростання і відновлення рівня життя людей.

І тому питання війни і миру гострі й актуальні, як ніколи, звичайно, є такі, хто намагається і вимагають сьогодні від влади кавалерійської атаки, щоб перевести дух десь близько Далекого Сходу. На іншому полюсі пацифісти, які вимагають замиритися за будь-яку ціну, посередині – відповідальні реалісти. Реалісти, які тверезо оцінюють наш військовий потенціал, тверезо оцінюють міжнародне середовище, внутрішню ситуацію, які твердо знають, що вирішити проблеми можна лише  в  комбінований спосіб, що  поєднує: оборонно-військові зусилля з політико-дипломатичними.

І цей шлях миру зафіксований у Мінських угодах, які визнані основою всім світом. І скільки б мене не критикували за мій мирний план, я з свого курсу не зверну, бо відчуваю величезну, колосальну відповідальність за країну і колосальну відповідальність за народ, який довірив мені владу. Цей курс єдиний, можливий і правильний, безальтернативний бо він дає можливість зберігати і примножувати наші сили, нарощувати нашу з вами обороноздатність.

Так, Україна неухильно виконує всі домовленості досягнуті в Мінську під час саміту в нормандському форматі. Це дозволило забезпечити певну деескалацію конфлікту і кожен день, якщо в нас немає вбитих, для мене неначе свято. Але рухатися далі ми зможемо лише після того, як наш ворог повністю припинить вогонь і ми маємо скоординувати зусилля всіх країн, наших партнерів, зусилля ОБСЄ, зусилля Організації Об'єднаних Націй для того, щоби наш ворог вогонь повністю припинив, навіть зі стрілецької зброї, щоб він безповоротно вивів всю важку зборю, важку техніку, артилерію за кордон російсько-український, на територію Російської Федерації, ті місця її дислокації мають бути відомі ОБСЄ, ОБСЄ мають отримати право без будь-яких перешкод здійснювати свою контрольну місію, коли відбудеться повне звільнення українських полонених, яких тримають в заручниках контрольовані Росією бойовики.

Та боротьба за мир тим успішніша, чим міцніша оборона. І в березні минулого року на початку агресії проти України готовими для виконання завдань, да і то з натяжкою, були лише 8 батальйоно-тактичних груп. Мізерний на той час бюджет Міністерства оброни не забезпечував навіть мінімальних потреб армії. Завдяки українському народу, завдяки масовому волонтерському руху, який вщент знищив хуторянський міф про хату українця, яка з краю, створено нові Збройні Сили України, створено Нацгвардію, створено інші силові структури, які в запеклій боротьбі звільнили більшу частину Донбасу і локалізували межами окремих його районів той військовий конфлікт, який Російська Федерація планувала розпалити по всій без виключення Україні, саме це їм було і потрібно.

Так, в нашій армії ще багато чого не так і, на жаль, розповідями про це  рясніють засоби масової інформації і соціальні мережі. Але рік тому війська майже не було, а тепер воно є. І на сьогоднішній день ми можемо переконатися, що воно є сильне, боєздатне, з високим рівнем довіри, найбільшим рівнем довіри в суспільстві. Українській армії вірить український народ. Ми це дуже цінуємо. (Оплески)

 І позавчора на засіданні Ради нацбезпеки ми ухвалили Стратегію національної безпеки. Виходячи з того, що російська загроза має довгостроковий характер і розглядаючи агресивну позицію і політику Російської Федерації як головну загрозу нацбезпеці, проект ставить на меті досягнення повної сумісності сектору безпеки і оборони України з відповідними структурами країн НАТО. (Оплески)

 Це має забезпечити можливість набуття в майбутньому перспективи членства з метою отримання дієвих гарантій суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України.

Дорогі співвітчизники! Найголовніше, в чому прорахувався ворог: в готовності українців зі зброєю в руках захищати рідну землю, в незламності нашого духу, в патріотизмі не на словах, а на ділі. Ворог хотів приставити нас і протиставити одне одному, а вийшло з точністю до навпаки. Важкі випробування, одна на всіх біда і спільні радощі, невдачі і перемоги – це все остаточно згуртувало нас в українсько-європейську політичну націю, націю, яка стоїть на основі, міцній основі спільного і сильного громадянства і патріотизму. Я вітаю вас з цим, Україно! (Оплески)

 І хотів би окремо відмітити ще раз і ще раз. Русскоязычные граждане Украины свою украинскую Отчизну любят не меньше, чем украиноязычные, и доказывают это не только языком, не только словами, а потом, кровью, ратными подвигами и иногда самой жизнью. В АТО как минимум каждый второй воин русскоязычный воює… (Оплески) і доводить, що російською мовою він любить Україну ні чуть не менше, ніж ми її любимо українською. (Оплески)

Дорогі друзі, я не маю жодного сумніву, що ми переможемо. Адже ми захищаємо свою рідну землю. Переможемо, як перемогли 70 років тому наші славні діди і прадіди.

Слава воїнам-переможцям в Другій світовій війні! (Оплески)

Слава офіцерам і солдатам, які воювали в Червоній армії! (Оплески)

Слава ветеранам Української повстанської армії! (Оплески)

Слава учасникам українського національно-визвольного руху, які чи не  вперше присутні на подібній церемонії на такому високому рівні! Ми вітаємо вас! (Оплески)

Слава бійцям антитерористичної операції, учасникам війни українського народу за незалежність і європейський вибір! (Оплески)

Слова українським волонтерам і особливо волонтеркам! (Оплески)

Дорогі другі! Слава українським воїнам всіх часів, всіх поколінь!

Боже, великий єдиний, нам Україну храни! Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни! Слава Україні! (Вигуки: "Героям слава!") 

(Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Запрошую до слова почесного голову Всеукраїнського об'єднання ветеранів, ветерана Другої світової війни, людину, яка пройшла воєнними шляхами України, Польщі та Австрії, Героя України, народного депутата чотирьох скликань, видатного українського вченого, державного діяча і громадського діяча, Ігоря Рафаїловича Юхновського. (Оплески)

13:20:32

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.

Вельмишановний пане Президенте, вельмишановний Голово Верховної Ради, вельмишановний пане Прем'єр-міністр і шановний уряду, вельмишановний Пан Гі Мун і шановні президенти України, вельмишановні святі отці, вельмишановні мої друзі, побратими ветерани і я низько кланяюсь перед вами, молоді люди, які зараз захищають Україну. Дякую вам. (Оплески)

 Війна – це завжди лихо, це смерть і страждання, це горе і розруха. Водночас війни, в історії кожного народу, на жаль, виступають тими реперними точками, які змінюють різко долю народу. Так і Друга світова війна, в тисячолітній історії українців, відіграла основоположну роль. Українська Радянська Соціалістична Республіка, на тілі якої у 1991-му році виникла держава Україна, до війни 1941-го року і після війни 45-го року були принципово різними. Після війни українці заселили міста України, з фронтів повернулись переможці над гітлерівською Німеччиною і ввійшли практично до усіх структур.

Я намагався переконати істориків, що народи і природа, в якій живуть ці народи, взаємно пов’язані. Українська земля спонтанно народжує українців і асимілює українців, неукраїнців в українців. Дві вітки українства тих, що були у правлячій частині, і тій, що постійно боролися за незалежність, об’єднались у 1991-му році. І ми проголосили незалежну Україну.

Президент України в своєму чудовому виступі згадав і про всіх видатних українців у цій війні. Вклад українців у перемогу над Німеччиною був одним із вирішальних. У складі Першого, Другого, Третього і Четвертого українських фронтів нараховувалось понад 60 відсотків українців. Визволення Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Югославії здійснили війська саме цих фронтів.

Є внутрішньою справою кожної з держав колишніх республік Радянського Союзу, як визначати себе відносно цієї війни. Але ми беззастережно вважаємо, що Україна є державою-переможницею у Другій світовій війні. В результаті переговорів у Тегерані, Ялті та Потсдамі незалежними стали Польща, Чехословаччина, Румунія, Болгарія, Югославія.

Україна ж не стала, бо не мала своєї держави.

І тепер, коли ми її маємо, кожен українець, кожен громадянин держави повинен знати, що його моральне, матеріальне і нарешті фізичне існування може бути забезпечене тільки у незалежній Україні. І пам'ять про Другу світову війну, пам'ять незалежної держави Україна. Ми дивимось тепер на неї як нація, що перемогла німецький нацизм разом із грузинами, білорусами, росіянами, французами, англічанами, американцями.

Україна належить до держав-переможниць над нацизмом. Ми дивимось на Другу світову війну як нація, що боролась за повну незалежність України як від німецького нацизму, так і проти російського більшовизму. Це пам'ять достойного народу, вдячного тепер сущих і прийдешніх поколінь.

А якими мають бути дні 8 і 9 травня? Не з погляду 1945 року, не з погляду хрущовських, брежнєвських часів XX століття, а з погляду XXI столітті незалежної держави Україна. Ці дні мають бути без парадів. Усі ідуть до своїх церков і моляться. Моляться за велику перемогу, за велику жертовність повстанців та за добру пам'ять про всіх загиблих. Ці дні – дні пам'яті, моління, прощення, спогадів. Ці дні, де ми величаємо переможців і учасників. Спогадів, скерованих у такий розвиток думок і самоствердження, який нас усіх в Україні об'єднує і консолідує. Я дуже радий, що сьогодні, 70 років потому Україна саме так відзначає ці дні.

Колись ми говорили про Гітлера і Сталіна. Тепер говоримо про Путіна, який ганебно скористався наслідками злочинної діяльності  Януковича, про абсурд, непорядність і нечесність Кремля, що спонукав воювати між собою українців і росіян.

Як колишній голова Народної Ради у Верховній Раді  у 1995-1991, як керівник фракції "Державність" у 1996  аналізую наші помилки. Усі наступні роки  я був у конституційних процесах. Конституції, які ми зробили, були надто ідеалізовані.  Я не матиму можливості більше  говорити  із шановними  панами депутатами теперішньої Верховної Ради, але Верховна Рада  після Революції Гідності і перед лицем агресії Росії  є доленосною Радою в історії України. Ви маєте прийняти нову Конституцію, реальну Конституцію України.

Я завжди когось учив  усе життя.  І от мої поради. На базі сьогоднішньої Верховної Ради  створити двопалатний парламент –  Сенат і  Національні Збори, 100 на  350. Перший створює стратегію і регламенти, другий – закони. Місцеве самоврядування має  бути тільки  на рівні  громад і районів. Області – це  проміжна ланка, яка не має свого власного бюджету і яка є  зв'язуючою між державною владою і самоврядними районами. Треба розв'язати питання дублювання державної виконавчої влади між Президентом і  Прем'єр-міністром: або  президентська республіка – тоді  за жодних обставин не можуть бути розпущені Національні Збори, або  парламентська республіка –  Президент виконує протокольні обов'язки.  (Оплески)

 Бажаю вам, шановні депутати, наснаги, витримки, мудрості, здорового глузду і результативності.

Як солдат минулої війни і учасник боїв вітаю вас, усіх в Україні, вітаю вас і всіх в Україні з Днем Перемоги, з Днем примирення. Слава Україні. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. До слова запрошується Герой України, учасник антитерористичної операції Володимир Володимирович Гринюк. (Оплески)

13:30:18

ГРИНЮК В.В.

Дякую. Шановний пане Президенте України, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, шановні народні депутати та почесні гості! Від імені військовослужбовців Збройних Сил України щиро вітаю учасників цього поважного зібрання з 70-ю річницею перемоги над нацизмом. Ми, нинішнє покоління захисників Вітчизни, особливо вклоняюсь перед ветеранами Другої світової війни, бо саме наші діди і прадіди спільно з бойовими побратимами з інших країн звільнили Європу та відстояли право народів на мирне життя. Тоді у 1945 році, здавалося, що довгоочікуваний мир на багатостраждальну землю Європи та України прийшов назавжди. Проте, через 70 років цей мир густо окроплений кров'ю воїнів Другої світової війни був підступно порушений. У 2014 році Російська Федерація розв'язала проти України та всього існуючого світового порядку справжню військову агресію, яка отримала назву гібридна війна. Але планом захоплення нашої держави не судилось збутися. Мільйони українців згадали, що вони по духу нащадки великого козацького роду. Стійкість і мужність учасників антитерористичних операцій у поєднанні з Всеукраїнським волонтерським рухом на підтримку армії стали несподіванкою для озброєних російсько-терористичних військ. Українські військові зупинили агресора, обмеживши його просування в глибинку нашої держави, окремими районами Донецької та Луганської області. 

Користуючись нагодою, я хочу подякувати керівництву держави і Збройних Сил України, волонтерським організаціям та просто не байдужим громадянам за увагу до вирішення проблем українського війська.

За останній рік  зроблено багато з питань зміцнення боєздатності нашої армії. Збройні Сили України набули безцінного бойового досвіду, поповнилися навченим і підготовленим особовим складом, новим озброєнням та військовою технікою.

Шановні товариші, у цей день хочу запевнити присутніх, що нинішнє покоління захисників рідної землі буде гідним своїх славних дідів та прадідів, які 70 років тому перемогли нацизм. Знахабнілий ворог, який топче сьогодні святу українську землю, обов'язково знайде свій безславний кінець та буде викинутий на звалище історії. Адже за тим, за ким правда, завжди перемога. Слава Україні!

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ  Героям слава. (Оплески)

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний пане Президент, шановний Прем'єр-міністр, шановні ветерани Другої світової війни, народні депутати, гості і запрошені, хочу оголосити, що Урочисте засідання Верховної Ради України оголошую закритим.

(Лунає Державний Гімн України)

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Слава Україні!

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Героям Слава!

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Слава нації!

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Смерть ворогам!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую Президенту України та всім, хто брав участь в урочистому засіданні. Вітаю з Днем Перемоги!

Слава Україні!

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Героям слава!