Офіційний портал Верховної Ради України

БЮЛЕТЕНЬ N 43

Опубліковано 17. 12. 1992

ЗАСІДАННЯ СОРОК ТРЕТЄ

Сесійний зал Верховної Ради України.17 грудня 1992 року. 10 година.

Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати! Прохання підготувати картки до реєстрації.

Включайте, будь ласка, систему "Рада". Прошу реєструватися.

У залі зареєстровано 374 народних депутати. Ранкове засідання оголошується відкритим.

Як ми вчора домовилися, розпочинаємо з питання про проект Закону про телебачення і радіомовлення, а потім розглянемо борги за попередні дні і ті питання, які були передбачені на сьогодні. Я зачитаю їх, щоб ви зорієнтувалися:

про проект Закону про Представництво Президента України в Республіці Крим /друге читання/;

про внесення змін і доповнень до законів про Представника Президента України, про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування;

про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності;

про проект Закону про Антимонопольний комітет;

про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу;

про проект Закону про адвокатуру;

про проект Закону про боротьбу з організованою, злочинною діяльністю;

про проекти законів про аудиторську діяльність, цивільну оборону, громадянство... Я вже далі не зачитуватиму. /Запитання із залу/.

Питання про банк немає, тому що комісії, одна і друга, засідали і попросили поки зняти його. Завтра слухатимемо Кабінет Міністрів і потім послухаємо і про банк. /шум у залі/.

Я все розумію, депутате Ягоферов, але хочу, щоб питання було підготовлене, щоб нам не розбиратися в залі з усім цим. Зараз воно не підготовлене. Проведіть ще засідання, погодьте все і опрацюйте. Тому що зараз одна сторона заявляє, що без попереднього розгляду нічого не обговорюватимемо. Другі каже, у чому ж тут розбиратися, тут усе зрозуміло. А третя - що взагалі треба широко розглянути питання, бо протягом року будемо обирати вже третього голову, а толку від цього мало. Сьогодні в такому стані взаєморозрахунки не тільки між Росією і Україною, але й між Дніпропетровськом і Новомосковськом, між Уманню і Черкасами, між Києвом і Харковом. Тому треба з усім цим розбиратися.

Я оголосив порядок денний, починаємо роботу, /Шум у залі/, ми домовилися, що затверджуємо орієнтовний графік, а питання вноситимуться в міру готовності. Розминок не буде. Повторюю: з процедури візьмете слово тоді, коли підійдемо до цього питання.

Починаємо розгляд питання про проект Закону про телебачення і радіомовлення. Слово для доповіді надається Охмакевичу Миколі Федоровичу, президенту Державної телерадіомовної компанії України. /Шум у залі/.

Роблю зауваження народному депутату Ягоферову. Прошу не зривати сесію... Я нічого не порушую. Питання про банк не підготовлене. Хто доповідатиме?.. Можете й ви. але тільки в тому разі, якщо ми вам доручимо. Я вам ще раз кажу, що питання про банк не вноситься зараз. Прошу вас, займіть своє місце.

ГОЛОС ІЗ ЗАЛУ. Ви казали, що це питання ми будемо розглядати тоді, коли його підготує комісія Печерова. Комісія підготувала. На засіданні комісії був Володимир Борисович Гриньов. Чому ж ви заперечуєте?

ГОЛОВА. Я прошу вас, зайняти своє місце. Ви зриваєте сесію.

Володимире Борисовичу, ви готові доповідати?

ГРИНЬОВ В.Б., заступник Голови Верховної Ради України /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. Давайте зробимо таким чином. Питання про банк - це не окреме питання, це питання усієї економічної стратегії, яку сьогодні мають відрегулювати Президент, Уряд і Верховна Рада. Не з'ясувавши, що це за стратегія, куди вона спрямована, до чого вона веде, ми не можемо розглядати у повному обсязі те, що стосується банку.

На мою думку, пропозиція Івана Степановича про те, що спочатку треба заслухати уряд щодо його економічної стратегії, а потім вирішувати питання, що стосується банку, - правильна.

ГОЛОВА. Слово надається Охмакевичу Миколі Федоровичу. /Шум у залі/.

Депутате Ягоферов, я третій раз роблю вам зауваження, щоб ви не зривали сесію. Повторюю, третій раз. Прошу Комісію мандатну і з питань депутатської етики розглянути питання про поведінку депутата.

Прошу вас.

ЯГОФЕРОВ А.М., директор орендного підприємства "Луганський машинобудівний завод" /Артемівський виборчий округ, Луганська область/. Я обращаясь к народным депутатам! Власть сегодня не работает, взаиморасчеты прекращены. Вопросы, касающиеся работы Национального банка, рассмотрение которых было поручено Василию Васильевичу Дурдинцу как первому заместителю Председателя Верховного Совета еще тогда, когда назначали Гетьмана, не рассмотрены. В результате положение дел усугубляется. Уходят первые руководители Национального банка. Уходят в коммерческие структуры специалисты. Практически Национальный банк сегодня замирает, и не рассматривать этот вопрос мы не имеем права. В противном случае, мы просто не депутаты.

Прошу депутатов поддержать меня, проголосовать за внесение этого вопроса на рассмотрение - назначить конкретную дату и конкретное время.

Наша Комиссия по вопросам планирования, бюджета, финансов и цен подготовила этот вопрос.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати !

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., президент синдикату "Олімп", м. Дніпропетровськ /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Извините, пожалуйста.

ГОЛОВА. Табурянський, прошу вас, залишити трибуну.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І. На самом деле банком никто...

ГОЛОВА. Виключіть мікрофон на трибуні. /Шум у залі/.

Депутате Табурянський, ще раз прошу, залиште трибуну!

ДУРДИНЕЦЬ В.В., перший заступник Голови Верховної Ради України /Бобринецький виборчий округ, Кіровоградська область/. Шановні народні депутати. У зв'язку з виступом народного депутата Ягоферова відносно розгляду питання про голову Національного банку України я хотів би зробити деяке роз'яснення. Розгляд цього питання ні в якому разі не пов'язаний з роботою тимчасової депутатської комісії по вивченню дій Національного банку, членів Президії, народних депутатів та інших посадових осіб щодо виготовлення національної валюти. У тому, що говорить депутат Ягоферов, немає ніякого логічного зв'язку. Це два різних питання. Вони повинні розглядатися окремо.

Я хотів це роз'яснити, оскільки наша депутатська комісія практично завершила роботу. На трьох останніх засіданнях ми прийшли до висновку, що сьогодні не готові доповідати Верховній Раді. Потрібно провести ще кілька експертиз, уточнень, щоб у повному обсязі доповісти Верховній Раді про наслідки її роботи.

ГОЛОВА. Хочу ще раз звернутися до депутатів. Ми не порушуємо ні Регламенту, ні наших проголосованих домовленостей. Прошу депутатів вирішувати питання в установленому Регламентом порядку.

Миколо Федоровичу, вам слово. Будь ласка.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф., президент Державної телерадіомовної компанії України, шановний Іване Степановичу! Шановні члени Президії!

Шановні народні депутати! Закон України про телебачення і радіомовлення має увійти до групи законів, що регулюють правові відносини в засобах масової інформації, які вже прийняті Верховною Радою України. Це, зокрема, Закон про інформацію та Закон про друковані засоби масової інформації /пресу/ в Україні.

Зрозуміло, готуючи цей проект на ваш розгляд, ми прагнули якнайповніше використати вже набутий досвід. Водночас телебачення і радіомовлення мають свою специфіку, їх роль і місце в суспільному житті набули тільки їм притаманного характеру, що викликало необхідність вивчення авторським колективом не тільки вітчизняної, а й зарубіжної законодавчої практики. На останній довелося зробити особливий акцент.

Вивчивши і проаналізувавши їх, ми в основу нашого проекту поклали такі правові джерела.

Перше. Це угоди міжнародного рівня і, зокрема, "Міжнародний пакт про громадянські і політичні права", "Європейська конвенція по правах людини", документ, який прямо стосується телебачення - це "Європейська конвенція по транскордонному телебаченню", прийнята в 1989 році.

Друге джерело. Це конституційні положення, що регулюють правові відносини в галузі телебачення і радіомовлення. До речі, лише в конституціях трьох країн - Австрії, Нідерландів і Швейцарії - є такі положення. З інших ми не знайшли.

І третє джерело - найголовніше. Це закони з питань телебачення і радіомовлення. При визначенні, закони яких країн треба проаналізувати, ставилося завдання одержати характерну картину правових систем і традицій у різних регіонах.

Базою даних для аналізу стала також законодавча практика таких країн, як Австрія, Німеччина, Данія, Нідерланди, Італія, Канада, Великобританія, Швейцарія, Швеція і певною мірою США. Структура та окремі положення законодавчих актів цих держав значно відрізняються одне від одного залежно від правової системи та мовної політики, тому пряме запозичення досвіду правового регулювання у цій сфері неможливе. Разом з тим при розробці законопроекту враховувалася світова практика і загальні тенденції розвитку цих видів масової інформації.

Основна мета закону - створити правові умови .для вільного розвитку системи телебачення і радіомовлення України, до складу якої входили б як державні, так і недержавні телерадіоорганізації. Діяльність їх повинна бути спрямована на забезпечення інформаційних, культурних запитів громадян України і додержання загальнолюдських принципів свободи слова, обміну правдивою і достовірною інформацією.

Проект закону пройшов юридичну експертизу в Інституті держави і права Академії наук України, Міністерстві юстиції України, його було погоджено з зацікавленими міністерствами і відомствами, розглянуто в Кабінеті Міністрів України. Неодноразово проект обговорювався в Комісії з питань гласності та засобів масової інформації Верховної Ради. Це допомогло нам ретельніше відпрацювати даний законопроект.

Як позитивний факт слід відзначити, що ми прагнули створити закон прямої дії, який би не потребував розробки підзаконних актів.

Тепер щодо суті законопроекту. Він складеться з преамбули та восьми розділів, які включають у себе 51 статтю. Перший розділ - це загальні положення. Вони складаються з дванадцяти статей, що визначають основні терміни, основні принципи діяльності телерадіоорганізацій, повноваження державних органів у сфері телебачення і радіомовлення, гарантії незалежності мовлення, антимонопольні обмеження, захист інтересів національного телерадіовиробництва, мовну політику, структуру телебачення і радіомовлення України. Це особливо важливі статті.

Я зупинюся на найбільш важливих питаннях. Цей розділ містить ряд надзвичайно принципових положень. Зокрема, статті 4 і 5 встановлюють компетенцію органів державної законодавчої і виконавчої влади у сфері телебачення і радіомовлення, а також повноваження і порядок створення спеціального державного органу, що здійснює реєстрацію телерадіоорганізацій, розподіл частот мовлення і контроль за дотриманням ними чинного законодавства. Я маю на увазі створення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.

Саме за допомогою цього органу, а також статті 7 ми зможемо встановити певні обмеження щодо монополізації ефіру. Слід відзначити, що у більшості зарубіжних країн існують аналогічні антимонопольні обмеження.

Далі. Виняткове значення для забезпечення незалежності творчої діяльності телерадіоорганізацій мають положення, викладені в частині першій статті 6 проекту закону. Нею забороняється втручання в їх діяльність з боку будь-яких державних органів, громадських організацій, а також забороняється цензура. Вивчення аналогічного законодавства зарубіжних країн, зокрема Австрії, Німеччини, Швеції, Італії, деяких інших, показало, що гарантії незалежності мовлення є лише в законодавстві двох країн - Франції і Данії.

Обмеження, як правило, викликані необхідністю забезпечення загальнонаціональних інтересів, недопустимості пропаганди жорстокості й насильства, расової і національної нетерпимості, а також випуску в ефір програм, що підривають суспільну мораль. Ви, звичайно, прекрасно розумієте, що сьогодні ми стоїмо на порозі, якщо ще не переступили цей поріг, телевізійного стресу в нашому суспільстві, і до світової-практики варто було б придивитися.

Не менш важливе значення .для розвитку національної бази телерадіовиробництва, без якої неможливе нормальне функціонування національного телебачення і радіомовлення, має встановлення пріоритетів для виробників телерадіопродукції, які діють в Україні порівняно із зарубіжними виробниками програм. Це передбачено статтею 8. Як ми вбачаємо, завдання цієї статті - змусити телерадіоорганізації, що діють на території України, вкладати кошти в розвиток національної бази телерадіовиробництва, зменшити засилля зарубіжних низькопробних програм, що ними заповнили нині ефір, насамперед, комерційні структури. Але якоюсь мірою ми теж докладаємо до цього руку.

Положеннями цієї статті передбачено, що не менш як 50 відсотків обсягу мовлення мають становити передачі, створені в Україні. Так робиться і за кордоном. Наприклад, у Франції, Італії не менш як 50 відсотків телерадіопродукції повинно бути національного виробництва.

ГОЛОВА. Миколо Федоровичу, от що цікаво. Коли у понеділок чи вівторок ми обговорювали порядок денний, щодо законопроекту про телебачення було дуже багато бажаючих виступити. Скільки було розмов і в цьому залі, і за межами залу, і на мітингах, що телебачення не тим чим треба займається, не те показує, неправильно розподіляє ефірний час тощо. Тож ви, шановні депутати, послухайте, чим займається телебачення, як воно планує свою роботу, які в них проблеми. А потім обговоримо і дійдемо якогось рішення.

Будь ласка.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Тим більше що я намагаюсь якоюсь мірою зачепити все-таки міжнародний досвід, на який дуже часто посилаються. Ми проаналізували, я вам скажу, законодавчі акти більш як 10 країн, на які ми всі посилаємося, що це саме ті цивілізовані країни, з яких треба брати приклад. І я просто просив би вслухатися, бо потім, я думаю, знову почнуться запитання такого ж характеру.

У Нідерландах не менше половини ефірного часу повинно відродитися програмам, які створено самою телерадіоорганізацією або на її замовлення. У канадській державній корпорації Сі-Бі-Сі

- програми переважно канадського телебачення. Аналогічно вирішується питання і у Великобританії. Хоч у деяких країнах, треба сказати, ці питання не врегульовано.

Особливо хотів би підкреслити; вивчення законодавства вказаних країн показує, що більшість з них надають певні пріоритети державним системам мовлення своїх країн. /Стосовно цього, я передбачаю, у нас теж буде дискусія/. А в Австрії, наприклад, дозволено тільки державне мовлення. Тому стаття 12 першого розділу визначає правове становите і завдання, специфіку правового стану державного телебачення і радіомовлення взагалі і основної його ланки - Державної телерадіомовної компанії України. Водночас проектом закону надається повне право на розвиток недержавних телерадіоструктур.

Розділ ІІ проекту закону /це з 13 по 20 статтю/ визначає порядок створення і припинення діяльності телерадіоорганізацій та компетенцію Національні ради з питань телебачення і радіомовлення.

Норми, визначені цим розділом, аналогічні нормам, встановленим у багатьох законах уже згадуваних країн. Так, у дев'яти із десяти країн, крім Італії, встановлено загальні правила, які регулюють діяльність по створенню і трансляції програм, визначають стандарти їх якості.

По-різному вирішується в іноземних законах питання володіння радіопередавальними засобами. В Австрії, Італії, Нідерландах, Швейцарії, Німеччині радіопередавальні засоби знаходяться у віданні державних структур і надаються, так само, як і у оренду телерадіоорганізаціям для трансляції їх програм.

А в шести інших країнах взагалі не існує обмежень у володінні радіопередавальними засобами. Стаття 23 цього проекту закону підтримує саме цей принцип, тобто що не повинно бути тут ніяких обмежень.

У більшості країн не регламентовані питання створення кабельних мереж і супутникового мовлення. Разом з тим, у Великобританії і Швейцарії передбачається, що для введення супутникового мовлення необхідно отримати ліцензію, а у Франції і Данії для створення кабельних мереж телебачення також необхідно отримати ліцензію. Ми в проекті цього закону такого спеціального дозволу не передбачаємо, тобто не передбачаємо запроваджувати якісь ліцензії.

Далі. Як і в статті 28 представленого на розгляд проекту закону, у більшості зарубіжних законодавчих актів є положення, що зобов'язують державні телерадіоорганізації безплатно надавати час для офіційних повідомлень органам державної влади. Таких положень немає тільки в законодавчих актах Канади і Данії. В семи зарубіжних державах, які я вам уже називав, встановлено норми, що забезпечують рівність кандидатів і партій при проведенні виборчої кампанії. Такий принцип закладаємо ми і в себе.

Велике значення для вирішення фінансових питань телерадіоорганізацій мають статті 31 і 32, які регламентують передачу рекламних матеріалів. У законодавчих актах більшості країн передбачається отримання спеціального дозволу на передачу реклами в ефір, за винятком Швеції, де взагалі заборонена комерційна реклама в усіх компаніях, які готують програми.

У п'яти країнах - Данії, Франції, Німеччині, Італії і Швейцарії - закони містять вимоги про те, що реклама повинна чітко відрізнятися від інших передач. До речі, ми таку норму теж вводимо у нашому законопроекті.

У цілому, як на нашу думку, представлений на розгляд законопроект більш ліберальний у питаннях рекламної діяльності, ніж більшість зарубіжних, хоч теж встановлює ряд важливих застережень, у тому числі заборону реклами певної тематики. В проекті закону передбачається також заборона рекламувати вироби алкогольної, тютюнової продукції тощо.

Стаття 33 проекту закону містить деякі норми щодо спонсорства. Заборона спонсорства щодо випусків новин пояснюється тим, що випуски новин мають об'єктивно відображати події, у той час як фінансування цих програм спонсорами може негативно впливати на безсторонність подачі інформації.

До речі, в законах більшості зарубіжних країн, за винятком Данії, введені жорсткі обмеження щодо спонсорства, ніж, скажімо, у нашому законопроекті. У Швейцарії заборонено спонсорство інформаційних і політичних програм, можливо, і нам слід узяти цю норму.

Розділ ІV проекту закону /статті 37-40/ визначає обсяг специфічних прав і обов'язків телерадіоорганізацій та їх працівників.

Порівняння цього розділу з аналогічними положеннями зарубіжних законів показує, що наш законопроект за змістом дещо прогресивніший. Так, гарантії захисту приватного життя громадян, тобто та норма, яка в нас введена в статті 38, передбачена лише в Швеції. Гарантій прав журналістів, передбачених статтею 39

законопроекту, зовсім немає в законодавчих актах таких країн, як Канада, Данія, Німеччина, Італія, Великобританія, Нідерланди, Швейцарія.

Розділ V законопроекту /статті 41-44/ визначає обсяг і порядок захисту прав телеглядачів і радіослухачів. У цілому норми цього розділу адекватні аналогічним положенням зарубіжних законів. Однак слід відзначити, що майже в половині цих законів немає гарантії прав споживачів телерадіопродукції, які містяться в нашому законопроекті. Або, наприклад, права на оскарження інформації передбачене тільки в шести законодавчих актах з одинадцяти.

.Захист інтересів неповнолітніх телеглядачів і радіослухачів /це стаття 42 нашого законопроекту/ передбачений законодавством тільки чотирьох країн. Там, скажімо, заборонено демонстрацію з 7 до 22 години програм, що можуть завдати шкоди моральному і психічному розвитку неповнолітніх.

Розділ VІ законопроекту /статті 45, 46/ регламентує питання фінансування телерадіоорганізацій, визначає суть матеріальнотехнічної бази. І саме в цій частині ми можемо менш за все покладатися на зарубіжний досвід. Як такої економіки телебачення і радіомовлення ми не маємо. Вона була знижена ще в 60-х роках, коли було скасовано абонентську плату. А саме це і є головним джерелом фінансування телебачення і радіомовлення, у тому числі й державного, в більшості країн, які були предметом нашого аналізу. Повернутися до абонентської плати можливо тільки в тому разі, якщо ми таку норму впишемо у цей закон. Поки що ми не наважилися це зробити.

Друге джерело - рекламна діяльність. Але, як ви розумієте, при такому стані економіки це джерело теж безнадійно пересихає. Ці доходи не становлять зараз навіть 1 процента від загальних державних асигнувань.

Що стосується матеріально-технічної бази, то в проекті закону пропонуються норми користування нею, встановлюються правила відповідальності між різними видами телерадіоорганізацій.

Розділ VІІ законопроекту /статті 47-49/ регламентує відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення. Це матеріальна відповідальність телерадіоорганізацій, передбачена статтею 48, а також передбачене статтею 47 та пунктами "в" і "г" статті 16 цього законопроекту право реєстраційного органу припиняти діяльність телерадіоорганізацій в разі порушення ними вимог чинного законодавства.

До речі, такі санкції є і в законодавстві багатьох зарубіжних країн. Так, у Франції передбачене право Вищої Адміністративної Ради накладати штрафи і припиняти дію ліцензії. У Великобританії, Німеччині, Нідерландах, Швеції - право контролюючих органів накладати штраф. У США - право ліквідації ліцензії. Тільки законодавство Італії передбачає за порушення закону про правове регулювання роботи державних і приватних радіо- і телестанцій кримінальне і адміністративне покарання.

В умовах, у яких ми зараз розвиваємо різні форми мовлення, можливо, і нам слід ввести жорсткіші норми відповідальності. Думаю, це можна буде обговорити.

І останній розділ законопроекту - розділ VШ - регулює міжнародне співробітництво в галузі телебачення і радіомовлення. Його положення значною мірою відповідають аналогічним положенням зарубіжних законів та положенням законодавчих актів України, що регламентують міжнародне співробітництво юридичних осіб.

Шановні народні депутати! На завершення хотів би сказати таке. Працюючи над цим проектом" закону, я відчув, що варто лише втягнутися в цей процес і тоді дуже важко бачити його завершення. Щиро зізнаюся, що вже навіть зараз, доповідаючи вам, відчуваю гостріше слабкі місця законопроекту /окремі його статті не дотягують до рівня прямої дії/, є норми, які потребують уточнення саме в умовах продуктивної дискусії.

Спасибі за увагу.

ГОЛОВА. Є запитання до доповідача? Є. Регламент 15 хвилин. Прошу.

Перший мікрофон.

ЧЕРНЕНКО В.Г., голова підкомісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Горлівський - Микитівський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемый Николай Федорович! У меня несколько вопросов.

Первое. Как могло случиться /то ли это объясняется отсутствием законодательства, то ли позицией невмешательства и попустительства, которую заняло руководство телерадиокомпании/, что возникли различные, так сказать, полугосударственные или негосударственные телерадиостанции, кабельное телевидение, которые пропагандируют кровь, жестокость, насилие, секс? Бывают такие телепередачи, что их смотреть даже одному стыдно, и что в соответствии с этим законом предлагается с ними делать?

Второй вопрос связан с регистрацией этих компаний. Какова

будет плата? Если она будет умеренной в нынешнем нашем понимании, то их расплодится еще больше.

И третий вопрос. Он касается статьи 50 раздела VШ. Вы сказали, что он более-менее четкий, Мне думается, это совсем не так. Прежде всего, он не определяет отношения Украины к телерадиопространству стран СНГ - и ближних, и более-менее дальних. Спасибо вам за ответ.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. По-перше. Як виникли такі телеорганізації. Взагалі все, що у нас виникло, було на основі союзного законодавства. Ви пам'ятаєте закон про пресу, який був прийнятий ще Верховною Радою СРСР. Там було записано, що кожна людина, кожний громадянин, юридична особа мають право, якщо вони досягли 18 років, засновувати будь-яку газету, будь-яку телерадіоорганізацію. У результаті цього і з'явилися всі ці телерадіоорганізації.

По-друге. Я вважаю, що вкрай недосконало була організована система отримання ліцензій. Зараз це продовжується. Я думаю, що саме закон, який зараз пропонується, передбачає, що врешті-решт буде налагоджена можливість правильно організувати ліцензування, видачі ліцензій на право заснування такої телевізійної організації.

І по-третє. Я думаю, що після того, як буде прийнято закон, то Національна рада /якщо така структура буде прийнята/ повинна буде переглянути і перереєструвати всі організації, виходячи уже з нового закону.

Що стосується оплати. У цілому по Україні вже зареєструвалося близько 500 організацій. Оплата в них дуже мала - близько 2 тисяч купонів або 2 тисяч карбованців, із них працюють тільки одиниці. Їм навіть не жаль було витратити ці гроші аби одержати свідоцтво. Більшість із них так і не почала своєї діяльності.

І щодо останнього вашого питання. У нас взагалі не існує жодної інстанції, яка б мала право контролю за цими організаціями. Ми теж не маємо права такого контролю і не хотіли б мати такого права, тому що в цьому випадку ми були б не на рівних правах з ними.

Що стосується статті 8.Ми врешті-решт приймаємо закон поки що для України, і я не знаю, чи ми можемо врахувати інтереси всіх інших держав, які входять у СНД.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

БАТІГ М.І., редактор львівської обласної газети "Молода Галичина" /Буський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Мене дуже втішило те, що в запропонованому вами проекті є стаття під номером 7 "Антимонопольні обмеження". Але мене абсолютно не влаштовує зміст цієї статті. Я вбачаю в цьому спробу з вашого боку зафіксувати існуюче сьогодні в Україні монопольне становище Державної телерадіокомпанії. Ви пропонуєте, щоб одна телерадіокомпанія чи телерадіоорганізація не мала права вести мовлення більш ніж на двох каналах телебачення і трьох каналах по радіо. Це саме те, що зараз робить телерадіокомпанія, яку ви очолюєте. Більше того, ви залишаєте собі простір для розвитку у вигляді кабельних мереж та мовлення на зарубіжні країни.

Чи не здається вам, що в Україні за таких умов не скоро виникне реальний конкурент для вас, який би міг створити два загальні українські телеканали, тоді і можна було б реально конкурувати, змагатися. Я противник того, щоб ми розбазарювали наш ефір, не такий він уже великий в Україні, але, мені здається, варто використати досвід російського телебачення. Там є дві програми, і є дві телекомпанії. Це означало б поділ існуючої сьогодні в Україні компанії на два підрозділи: у творчому і в адміністративному плані. Вони могли б працювати на спільній технічній базі, мати спільну бухгалтерію, але в творчому і в адміністративному плані, були б самостійними і незалежними організаціями.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Останнім часом на всіх рівнях, у тому числі і в економіці, ми ведемо активну боротьбу з монополізмом. Я думаю, все-таки нам треба виходити з реальностей.

Я не захищаю, скажімо, ту ситуацію, в якій знаходиться зараз Державна телерадіомовна компанія, її якесь монопольне становище.

Але повинен сказати, Михайле Івановичу, такі норми існують у багатьох країнах, у тому числі в Росії. У проекті закону, який підготовлено на розгляд Верховної Ради Росії, передбачено три програми телебачення, вірніше - дві, і чотири програми радіо. Це вони за собою фіксують.

Такі норми ми можемо знайти і в зарубіжному досвіді, скажімо, в Австрії, де чітко закладено дві державні телевізійні програми і три радіопрограми. Такі приклади можна знайти в Швеції та інших країнах. Так для чого ж штучно створювати несприятливі умови? Навіть Яковлев, коли він ішов з посади голови телекомпанії "Останкіно", і то не допускав думки про розподіл на якісь компанії "Останкіно". Навіть у тій ситуації, коли був глибоко ображений, він зрозумів, що цього робити не можна, тому що це єдиний організм.

Що стосується створення в самому колективі телерадіокомпанії певних творчих об'єднань, то я це підтримую, щоб була конкуренція. Але зруйнувати систему, яка склалася, - сьогодні я не бачу ні технологічної можливості, ні економічної доцільності.

ГОЛОВА. Миколо Федоровичу! Депутати просять лаконічніше відповідати. На два запитання ви витратили 8 хвилин. Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В.1., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Полтавський виборчий округ, Полтавська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Я ні в чому вас не хочу звинувачувати, ви знаєте, скільки у нас бід, і ви знаєте, що у світі немає панацеї від усіх бід. Але найближче до них стоїть гласність. Звичайно, за умови, якщо ця гласність буде чесного і справедливою. У статті 38 говориться:

"Обов'язок телерадіотрансляції - розповсюджувати об'єктивну інформацію". І далі: "Зберігати у таємниці відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали..." А якщо, ця особа передала неправдиву інформацію? Чи не стане це ширмою для того, щоб ваші працівники, використовуючи це положення говорили: "А ми не можемо сказати, хто передав цю інформацію".

І чи не вважаєте ви за доцільне, щоб був один закон про засоби масової інформації?

Не завадило б повчитись у свого, як кажуть, молодшого брата. Наприклад, у газеті "Полтавський вісник" Полтавської міської Ради заведено таке правило, щоб будь-яке звинувачення /ким би воно не подавалось/ було підтверджено документально. І там немає необхідності все спростовувати. Як ви вважаєте?

Трете. У 42 статті записано, що передачі, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку неповнолітніх, забороняється передавати раніше 23-ої години. Це суперечить попереднім статтям. Як ви вважаєте, навіщо взагалі такі передачі, які можуть завдати фізичної чи психічної шкоди підліткам, які о 23 годині, як ви знаєте, ніколи спати не лягають.

Дякую.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Ви звертаєтеся тільки до мене, але майте на увазі, що цей закон готується для всіх телерадіоорганізацій. За себе ми можемо відповідати, це все-таки державне телебачення і воно піддається більшому контролю. А що стосується інших телеорганізацій?.. Тому вважаю , що ця норма потрібна.

Що стосується розголошення псевдоніму. Дійсно, редакції повинні зберігати таємницю, але якщо заведено судову справу, то за таких обставин редакція повинна відкрити цей псевдонім. /Шум у залі/. Безперечно, в цьому сумніву немає.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ІВАСЮК В.П., член Комісії Верховної Ради України з питань здоров'я людини /Ленінградський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Миколо

Федоровичу! Я маю взяти участь в обговоренні проекту закону, який ви представляли, і хотів ,би, залежно від ваших відповідей, можливо, скорегувати свій виступ.

Перше запитання. Чи дотримуються на керованій вами Держтелерадіокомпанії першого принципу демократії - свободи слова.

Друге запитання. Чи практикується в Держтелерадіокомпанії політичне чи професійне цензурування авторських матеріалів журналістів, записів політичних і державних діячів, просто громадян? Але прошу не плутати цензуру з редакторською правкою, що покликана нібито поліпшувати гатунок передачі.

Дякую.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Я взяв би на себе дуже велику сміливість... Я не впевнений у тому, що знайдеться у світі хоч один керівник засобу масової інформації, який би міг сказати, що повністю забезпечує свободу слова. Я розумію, що це може викликати багато критичних зауважень і претензій. Я їх приймаю. Але не можу сказати, що ми дійсно забезпечуємо свободу слова в повному розумінні. Між іншим, це дуже часто залежить не стільки від об'єктивних, скільки від суб'єктивних причин. Ви розумієте, це непроста проблема. Дуже склала проблема.

Що стосується професійного цензурування. Це ви знайшли новий спосіб заявити про те, що воно з'явилося у нас. Професійне редагування існує у всіх без винятку засобах масової інформації, в тому числі є воно і в нас. Можливо, при редагуванні іноді допускаються речі, про які ви говорите, але це не цензурування. Я не виключаю, що такі моменти можуть бути.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ДМИТРИШИН Л.І,, член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Луцький виборчий округ, Волинська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Я хочу, щоб ви знали про те, що я з великою повагою і шаною ставлюся до всіх народів, їхніх мов і їхніх культур. Я свого часу робив вам депутатський запит з приводу цього питання, і ви мені відповіли, що заходи вживаються. Хоч, дивлячись протягом року телепрограми, я переконався в тому, що майже нічого не змінюється. Йдеться про те, що серед чималої частини теле- і радіожурналістів, ведучих передач, - стало звичним явищем: впродовж передачі по кілька разів переходити з української на російську мову, якщо співбесідник російськомовний громадянин України. Як треба це розуміти? Це робиться з поваги до окремого громадянина? Чи він російськомовний, чи він росіянин за походженням - він громадянин України. Тому я хочу запитати вас: чи не вважаєте ви, що це є неприпустимим для такої важливої державної установи - виявляти повагу до окремого громадянина і зневажати державу, її важливий атрибут - державну мову? Прошу мені відповісти.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф., звичайно, хотів би дожити до того часу, коли професіоналізм наших журналістів буде таким, що до якого б громадянина, з якої б країни вони не зверталися, вони могли говорити тією ж мовою, якою говорить він. Цим би ми засвідчили перед цивілізованим світом, на що ми здатні. Разом з тим я вважаю, що зовсім невиправдано, коли журналіст йде на повідку у громадян, які не бажають говорити українською мовою. Інша справа, коли громадянин росіянин. Говорячи з ним російською, ми демонструємо, що ми знаємо російську мову, а вони не знають української. І було б добре, якби ми

дожили до того часу, коли так само, як російська мова звучить в Україні, українська мова звучала б у Росії. І вони розуміли нас так само, як ми їх. Це був би найкращий варіант.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ІЗМАЛКОВ В.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Шевченківський виборчий округ, 3а-порізька область/. Николай Федорович! У меня три коротеньких вопроса. Я попрошу так же коротко ответить на них. Первый вопрос. Почему проект закона о государственном телевидении, то есть не Государственном, а вообще о системе, докладываете вы, президент всего лишь одной компании? Почему не докладывает его вице-премьер или министр культуры, или ктото другой, кроме вас?

Второй вопрос. Как вы оцениваете, может ли президент Государственной телекомпании быть в составе совета директоров другой студии, я имею в виду "Тет-а-тет", не государственной, и получать там то же самое?

И третий вопрос. Сколько процентов населения смотрит телевидение УТ-1, как вы думаете?

ОХМАКЕВИЧ МІ.Ф. Чому не доповідає віце-прем'єр чи міністр культури! Ну, міністр культури взагалі не повинен доповідати. Кабінет Міністрів доручив нам готувати цей законопроект, далі я вже, мабуть, не буду доповідати, а буду тільки відповідати і працювати як рядовий працівник над цим проектом. Доручили мені. я його доповідаю, нічого поганого в цьому не бачу.

Що стосується "Тет-а-тет", я не знаю, про кого ви говорите, про якого директора ви говорите, що він одержує там гроші. Я не директор, я там грошей не одержую. Якщо є такий директор, ви мені скажете, я перевірю і тоді зможу вам доповісти, що він там одержує.

І трете питання?

ІЗМАЛКОВ В.М. Сколько процентов населения смотрит программу УТ-1 регулярно?

ГОЛОВА. Скільки населення дивиться програму УТ-1?

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Я вам повинен сказати, даремні намагання створити враження, що нас нібито ніхто не дивиться. Це не так. У нас є дуже точні дані, які свідчать, що нас дивиться вся Україна.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ШЕХОВЦОВ О.Д., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Новокраматорський виборчий округ, Донецька область/. Вопрос мой связан с тем, что поступают жалобы от радиослушателей в связи с резким сокращением трансляции программ "Маяка". Я у ваших специалистов узнавал. Они говорят, что это связано только с финансовыми проблемами, хотя с некоторыми временными интервалами вместо "Маяка" транслируется "Голос Америки". Наверное, это тоже не бесплатно?

Еще вопрос, касающийся проекта закона. Я в связи о жалобами внимательно знакомился с проектом, в частности со статьями, где говорится о правах радиослушателей и о правах телезрителей. Каким образом предполагается влиять на состав, структуру программ, транслирующихся по радио и телевидению?

Есть в законопроекте такая статья, где говорится о том, что гражданин имеет право слушать и смотреть передачи всех радиостудий и телестудий, в том числе и зарубежных. Но чем это право гарантируется, особенно если это проводное радио? Это важно, ведь здесь человек платит. Вы сказали, что нет абонентной платы по телевидению, а за радио человек платит. Существует принцип: "Кто платит - тот заказывает музыку, и это как-то должно быть отражено в законе. Вы говорили, что изучали международное законодательство. Как там это делается? Согласно этому проекту закона фактически людям оставлено одно право - отключаться. Но ведь это не выход, это только усугубит финансовые проблемы. Этот процесс уже идет, люди уже отключают радиоточки. Как же быть? Почему в законопроекте это не отражено?

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Що стосується радіомовлення, то в Україні створено потужну національну інформаційну базу українського радіо. Вважаю, що вона в достатній мірі забезпечує всі запити населення, тому, мені здається, якісь претензії в цьому плані не зовсім аргументовані.

Що стосується програми "Маяк". "Маяк" звучить у всіх куточках України. Той, хто хоче слухати цю програму, може слухати її по приймачу. Приймач чи ще щось - це справа кожного споживача, хай він себе забезпечує тим апаратом, і законопроект передбачав, щоб він це міг використати.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

АЛТУНЯН Г.О., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Київський виборчий округ, Харківська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Хочу додати кілька слів до того, що говорили переді мною. Люди здивовані, чому так сталося, що про події в Москві /маю на увазі з'їзд/ по радіо "Свобода" було передано на півдоби раніше, ніж по радіо України. Розумієте, про що мова йде? Тут щось треба робити.

А тепер запитання. Ви тут казали, що ніяких політичних обмежень, принаймні закон цього вимагає, не може бути в наших передачах. Але чому, скажіть, будь ласка, така непогана критична передача, як "Окрема думка", в Києві йде, а в провінції, у Харкові наприклад, не йде? Це дуже важливо, розумієте? Виявляється, ще такі передачі не походять до телеглядачів. Це перше.

Друге. Ви казали про абонементну плату, ми з вами майже . одного віку, і ви, мабуть, пам'ятаєте, що коли колишній уряд Союзу скасував абонентну плату за телебачення, у той же час було підвищено ціни на телевізори, і говорили, що ця частка буде йти телекомпаніям. Так чи отримуєте ви зараз свою частку, а якщо ні, то чому?

Спасибі.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Ми ніколи про таку частку не знали, яка вона, і не знаємо, хто її отримував і куди вона йшла. І досі ми цього не знаємо, і знайти кінці не можна. А після того як телевізор став коштувати 40-70 тисяч, взагалі не можна знайти цієї частки.

Що стосується радіо "Свобода", що воно, мовляв, оперативніше, я з вами не зовсім згодний. Ми провели глибокий аналіз листів радіослухачів, і зарубіжних в тому числі, які оцінюють нас приблизно так: тепер об'єктивним українським інформаційним джерелом є радіо "Україна", тобто Київ, далі - "Голос Америки", потім - радіо "Канада". А "Свободу" взагалі ставлять на останнє місце щодо оперативності.

І що стосується передач, які часто закриваються. Буває, що передачі не йдуть на області, і це наша біда. Ми, дійсно, поки що маємо єдиний канал, і найголовніше, над чим треба було б подумати, - це створити спеціальні канали в регіонах. В області теж повинні працювати на своїх каналах. Це був би найкращий. варіант.

Але це не з політичних міркувань. Я так думаю.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

КОЗЯРСЬКИЙ Б.І., секретар Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Червоноградський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Миколо Федоровичу! Прошу сказати, чи це правда, що багато ваших передач знімається просто побутовою технікою, що дуже часто приватні особи мають кращу апаратуру, ніж саме державне телебачення?

І друге. Щодо українського радіо претензій немає. Воно добре виконує свою функцію. Є прекрасні диктори, зокрема такі диктори, як Бойко.

А от щодо телебачення, то і в часовому аспекті ми маємо претензію /"пробуджується" воно досить пізно, в той час коли "Останкіно" вже півтори години працює/, і в аспекті мовному. Дуже часто і щодо української орфоепії є великі претензії: звуки "ч", "щ" вимовляються м'яко, як у жодній слов'янській мові, крім російської, не вимовляються. І щодо лексичних форм: у лексиці дуже багато кальок з російської мови. Навіть щодо синтаксичних структур теж є претензії. Мені здається, що ваші диктори повинні брати уроки мови. Треба було б чи курси організувати для них, чи що. Це ж телебачення, звучить на всю Україну, і бажано, щоб мова була абсолютно чистою і правильною.

ОХМАКЕВИЧ М.Ф. Ви так багато ставите запитань, а потім звинувачуєте, що я довго відповідаю. Чи на побутовій техніці працюємо? Так, працюємо на побутовій техніці. Ми зараз завершуємо будівництво нового телевізійного комплексу в Києві. От мене і в газетах весь час критикують і тут критикували. Але ми все-таки добиваємося того, щоб створити належну матеріальну базу. Я хотів сьогодні про це сказати Верховній Раді. Уже створено державну комісію, яка має приймати цей комплекс. Але він не запрацює як треба до тих пір, поки ми не оснастимо належною технікою на рівні світових стандартів. А що ми працюємо на побутовій техніці, то це ні для кого не секрет.

Що стосується мови. Так, це наша загальна проблема, але я хотів би, щоб ми відділили дикторів. Диктори в нас кваліфіковані.

Є в нас ведучі програм, люди, які не так давно почали займатися цією справою. І багато з них не в ладах з мовою. Ми це знаємо і дуже занепокоєні цим.

ГОЛОВА. Дякую, Миколо Федоровичу! Час вийшов. Слово для співдоповіді надається голові Комісії Верховної Ради з питань гласності та засобів масової інформації народному депутату Спису Миколі Михайловичу.

СПИС М.М., голова Комісії Верховної Ради України з питань гласності та засобів масової інформації /Ялтинський виборчий округ, Республіка Крим/. Уважаемые народные депутаты! Полагаю, нет нужды доказывать, что подготовка проекта Закона Украины о телевидении и радиовещании обусловлена рядом факторов, определяющих исключительную потребность в нем общества.

Всех нас беспокоит судьба телерадиовещания в Украине во всех аспектах этого сложного и многопланового явления в жизни современного общества. И все мы понимаем, что для того чтобы оно было полнокровным и высококачественным, требуется не только решить проблемы развития системы телекоммуникаций, подготовки кадров, укрепления материальной базы, расширения сотрудничества о зарубежными компаниями, но прежде всего разработать законодательную базу цивилизованного развития отношений в этой важнейшей сфере распространения информации.

Президиумом Верховного Совета было поручено нашей комиссии рассмотреть два проекта закона. Один - представленный Кабинетом Министров, второй - подготовленный Украинским телевизионный союзом и представленный народным депутатом Валерием Измалковым. По мнению комиссии, оба эти проекта имеют существенные недостатки. Но поскольку проект, подготовленный Украинским телевизионным союзом, представлял собой не альтернативный вариант данного законопроекта, а только определенную его редакцию, где, вне сомнения, ряд положений отличались новизной и определенными достоинствами, рабочей группе Кабинета Министров было рекомендовано доработать проект с учетом сделанных замечаний.

Суть этих замечаний сводилась к необходимости внесения поправок к нескольким важным положениям проекта, принятие которых позволило бы в перспективе существенно изменить ситуацию, сложившуюся в сфере телерадиовещания в результате действия сегодня совокупности разнообразных подзаконных актов и, таким образом, перейти от методов государственного управления к методам государственного регулирования деятельности в этой сфере.

Речь шла прежде всего о том. чтобы в законе объединить все аспекты деятельности как технических средств распространения телерадиопродукции, так и творческой деятельности телерадиоорганизаций, имеющих отношение к функциям регистрации, распределения частот, квот на эфирное время, контроля за соблюдением антимонопольных ограничений и национальных интересов в этой сфере. Речь шла о законодательном закреплении передачи этих функций единому вневедомственному государственному органу /в проекте - Национальному совету/, закреплении права на владение и использование технических средств связи за юридическими и физическими лицами независимо от форм собственности, установлении антимонопольных ограничений на использование каналов теле радиовещания одной телерадиоорганизацией.

В представленном сегодня проекте ряд этих замечании в той или иной форме учтен.

Я не буду останавливаться на достоинствах этого законопроекта. Об этом достаточно было сказано докладчиком. Безусловно, то, что большинство положений, содержащихся в нем, удовлетворяют требования, которые могут быть предъявлены сегодня к такого рода законодательным актам.

Вместе с тем комиссия считает, что основным недостатком законопроекта являются неразвитость и незавершенность многих изначально приемлемых положений. В связи с этим считаем необходимым обратить ваше внимание на ряд норм, содержание которых имеет принципиальное значение для регулирования отношений между субъектами деятельности в сфере телерадиовещания.

Первое. На наш взгляд, важно более полно и системно изложить положения, связанные с деятельностью Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания. Мы не можем согласиться с тем, что содержание его деятельности будет определяться в основном подзаконными актами, принятыми Кабинетом Министров.

Поскольку его деятельность полностью касается реализации прав и свобод граждан, то мы предлагаем законодательно закрепить не только функции, но и статус, компетенцию, состав, структуру, гарантии независимости и недопустимости коррупции со стороны членов этого совета.

То есть четко указать количество членов совета /скажем 6, 8, 9/, сколько из них будет назначаться Верховным Советом, сколько Президентом, если не ими, то кем, что будет в регионах, каковы требования к членам совета, их полномочия и обязанности.

Бесспорно, важной функцией и гарантией эффективной деятельности совета явится контроль за соблюдением настоящего закона и условий предоставления частот. Однако право прекращать деятельность телерадиоорганизации все-таки, на наш взгляд, лучше предоставить только учредителям и судам, предусмотрев право совета обращаться с иском в суд и самостоятельно накладывать на нарушителей штраф.

Второе. На наш взгляд, статью 23 "Распределение радиочастот и частотных каналов" необходимо расширить. Здесь вновь нам предлагают, чтобы порядок распределения и использования рабочих частот регламентировался полностью подзаконным актом. Без него, видимо, не обойтись, но, учитывая естественную ограниченность частот и каналов, эфирного времени, целесообразно было бы ввести в закон нормы, закрепляющие условия предоставления их, пусть строгие, но справедливые, и, возможно, даже право выбора Национальным советом претендентов. То есть законодательно определить критерии, исходя из интересов государственной политики в этой сфере.

Также должны быть закреплены основания отказа в выделении частот и каналов, возможность его обжалования.

Третье. Нельзя согласиться о декларативностью положений об ответственности за нарушения Закона о телевидении и радиовещании, что в определенной мере заранее обрекает многие его нормы на бездействие. Так, к примеру, в части 3 статьи 30 говорится, что ведущие, дикторы и другие участники телерадиопередачи за пределами времени, отведенного на рекламу, не имеют права специально демонстрировать товары, продукцию или характеризовать их потребительские свойства как прямо, так и опосредованно при помощи одежды или внешнего оформления.

Но что стоит это положение и, кстати, многие подобные, если регулирование ответственности за нарушение ограничивается практически только положением о том, что "виновные несут ответственность согласно действующему законодательству". А этого в действующем законодательстве нет и неизвестно когда будет.

В связи с этим считаем необходимым в этой статье дать перечень деянии, которые влекут ответственность. К примеру, нарушение условий рекламы, нарушение при осуществлении телерадиовещания технических норм и стандартов; нарушение положений настоящего закона, устанавливающих антимонопольные ограничения; отступление от ограничений на осуществление спонсорства и ряд других, я хочу здесь подчеркнуть, специфичных сфер применения этого закона, поскольку все остальные есть в законе об информации. При этом указать, что виновные несут не просто ответственность, а уголовную, административную и гражданско-правовую ответственность.

Четвертое. Бесспорно, надо оговорить в законе условия государственного телерадиовещания, поскольку оно охватывает примерно 90 процентов потенциальных телезрителей и, по сути, сегодня лишь эта система реально и с большой результативностью может быть использована для популяризации идей государственного строительства, демократии.

Но очевидно и то, что, открывая этим законом возможности для демонополизации эфира, то есть создания параллельных структур распространения телеинформации общегосударственного и местного уровня, мы должны исключить из закона, с одной стороны, положения, касающиеся особенностей регламентации деятельности Гостелерадиокомпании, поскольку это право собственника и может быть реализовано в другом документе, окажем в установочном договоре, а с другой стороны - положения, наделяющие Гостелерадиокомпанию правом влиять на развитие телевидения и радио в Украине.

В комиссии есть и другие замечания как редакционного, так и иного плана, есть такие замечания и в ряде других комиссий. Я здесь остановлюсь только на наиболее существенных из них; в частности в части 2 статьи 17 целесообразно оказать о продлении срока действия свидетельства путем перерегистрации, а не повторной регистрации.

В статье 31 нелогично звучит положение, позволяющее прерывать телефильм или какую-либо другую телепередачу продолжительностью до 30 минут рекламными вставками лишь с согласия автора, а телефильм продолжительностью более 30 минут без такового. Принципы авторского права позволяют подобные вольности только с согласия автора, в противном случае будет допущено нарушение права на неприкосновенность произведения.

Статья 33, где говорится об участии спонсоров в создании телерадиопередач, явно страдает неполнотой. Здесь надо однозначно записать, что "спонсорам запрещается прямо или косвенно определять содержание и время выхода финансируемой ими программы, а также любой иной программы, политику и деятельность телеорганизации, в отношении которой осуществляется спонсорство".

Часть 3 статьи 26, где речь идет о праве на внеочередное выступление, конечно, необходимо дополнить словами "Председателю Конституционного Суда". Я думаю, что после событий в России ничего объяснять здесь не надо.

Мы видим также целесообразность выделения в отдельную статью части 2 статьи 6, где речь идет, по сути, о злоупотреблениях телерадиовещанием, за совершение которых в определенных случаях возможно и прекращение деятельности телерадиоорганизации. И об этом надо сказать четко.

Мы считаем, что с учетом изложенных замечаний законопроект можно рассматривать как хорошую базу для будущего закона. В нем нашли закрепление основные положения государственного регулирования всего комплекса деятельности в области телерадиовещания. Устанавливается подробный порядок регистрации телерадиоорганизации, создается специальный вневедомственный государственный орган, ликвидируется монополия государственной компании на лицензирование вещания. Ограничивается числе каналов распространения телепродукции в конкретном регионе для одной компании. Предусмотрена защита отечественного информационного рынка. Тут есть основа для дальнейшей работы.

Поэтому будет правильно, на наш взгляд, принять законопроект в первом чтении и поручить нашей комиссии совместно с Кабинетом Министров, естественно, с учетом всех тех замечаний, которые сегодня будут высказаны, доработать его и внести на второе чтение.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Для запитань і відповідей - 15 хвилин. Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Пролетарський виборчий округ. Донецька область/. Первый вопрос к вам как к председателю комиссии. Нет ли возможности, чтобы Национальный совет формировался с участием Верховного Совета, потому что только в Верховном Совете существует еще какое-то разнообразие мнений?

И второй вопрос как к депутату, представителю Крыма. Телерадиокомпании ведут вещание на государственном языке. Это обязательно для всех - и для кабельных, и для местных. Тем белее, что при регистрации необходимо указать язык, на котором будет вестись вещание.

Еще Винниченко заметил, что если коммерсанту выгодно повесить вывеску на "негритянском" языке, он это сделает. Понимаете?

В округе Богдана Козярского вместо класс - кляса, вместо флот

- фльота. А в Донбассе и в Крыму может по-другому - захотят слушать свое, местное, кабельное телевидение.

Это не предусматривает законопроект?

СПИС М.М. Что касается первого вопроса. Такая возможность есть. Законодательная практика других стран /мы тщательно изучали законодательство Северной Америки, Западной Европы/ свидетельствует о том, что такие вопросы разрешаются там поразному. Все зависит от того, как мы с вами здесь решим. То ли он будет назначаться Верховным Советом, то ли часть - Президентом. Мы такие предложения будем вносить.

Что касается второго. В законопроекте есть статья "Мова передач", и там этот вопрос разрешен достаточно хорошо. По Крыму вопрос не совсем разрешен, потому что есть народ, у которого еще не определен статус на территории нашего государства. А что касается всех остальных - прочитайте внимательно, там все сказано.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВЛОХ О.Г., завідуючий кафедрою Львівського державного університету імені І. Франка /Галицький виборчий округ, Львівська область/. Шановний Миколо Михайловичу! Ви багато говорите про державне регулювання у сфері телерадіоінформації і про відповідальність за дезинформацію. Я хочу вас запитати як голову відповідної комісії і як депутата від Криму: що зроблено в комісії і як передбачається реалізувати цей закон, який ми сьогодні приймемо, щодо інформаційної блокади Криму, яка до цього часу ще існує. Бо саме з Криму йде велика дезинформація. І я б навіть більше сказав:

антидержавна пропаганда саме засобами теле- і радіомовлення.

Прошу відповісти. Дякую за відповідь.

СПИС М.М. Этот вопрос не касается законопроекта. Но я хочу ответить. Существует много путей. На мой взгляд, один из наиболее эффективных - это распространять всеми имеющимися у нас средствами объективную, нормальную, правдивую информацию. Только этот путь обеспечит ликвидацию той блокады, о которой вы говорите.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О., голова Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Світловодський виборчий округ, Кіровоградська область/. Миколо Михайловичу ! Звичайно, головна проблема сьогодні для телебачення, та й для радіо - це вирватися з нашої провінційності, якщо хочете, навіть хуторянства. А головне, витримати на рівних інформативну конкуренцію з "Останкіно", а коли в нас буде супутникове телебачення - то й з іншими телекомпаніями. Тобто чи не загубиться українське телебачення?

Ми в законопроекті закладаємо норму про те, що одна юридична особа може мати не більше двох каналів. Чи не здається вам, що це занадто багато? Сьогодні держава ще буде мати два канали. А завтра, коли будуть багаті фірми, які елементарно можуть забрати ці два канали? Чи не здається вам, що для того, щоб вижило українське телебачення - і комерційне, і приватне, і державне необхідно залишити всього-на-всього один єдиний канал? А якщо залишати державне, то, може, зробити дві компанії, які б між собою конкурували.

І друге запитання. Як ви ставитеся до створення Міністерства інформації?

СПИС М.М. Что касается первого вопроса. Я считаю, что избавиться от беды, о которой вы говорили, может помочь только демонополизация и развитие конкуренции в этой сфере. В законопроекте заложены нормы, позволяющие это сделать.

Отвечаю на второй вопрос. Много ли это, когда государственное телерадиовещание занимает два канала для телевидения и три для радио? Считаю, что нет. Анализируя практику других государств, видим, что в подавляющем большинстве государств приоритет тлеет государственное телевидение. Но я согласен с вами, что государственное телевидение - это не одна компания.

Если хотите знать мое личное мнение, то я полагаю, что, скажем, УТ-2 следовало бы вывести из-под финансового и административного контроля Гостелерадиокомпании. Это была бы иная компания. И уже в сфере государственного телевидения началась бы конкуренция. Плюс телевидение - на региональном уровне. Это тоже весьма существенно будет менять картину.

С этим я полностью согласен. И это, кстати, не только мое мнение, но и мнение комиссии. Мы этот вопрос обсуждали.

Что касается Министерства информации. Да, наша комиссия придерживается той точки зрения, что должен бить единый государственный орган, который бы осуществлял координацию, правовую защиту и единую государственную политику в сфере информационных отношений. Это чрезвычайно важно.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/. Миколо Михайловичу, скажіть, будь ласка, чи не вважаєте ви за потрібне у законі передбачити норму, яка б надавала різним політичним силам рівне право на інформацію про їх роботу.

Аргументація. 75-а річниця Великої Жовтневої революції, трансляцію якої було погоджено з Президентом, Прем'єрміністром, президентом Держтелерадіокомпанії, навіть за умови оплати про билася на екран протягом всього 12 хвилин.

Другий з'їзд соцпартії удостоївся 4-хвилинної, в сумарному виразі, телетрансляції, тоді як нова партія - Рух загалом за кілька днів до з'їзду і після з'їзду приблизно 4 години була на телеекрані. Як ви вважаєте, чи треба передбачити це у законі, щоб праве різних політичних сил на доступ до засобів інформації було рівним?

СПИС М.М. Я в данном случае выскажу свое мнение исходя из того проекта, который представлен. Мое мнение такое, что вообще политическим партиям не давать право учреждать телерадиовещательные организации. Это раз.

Второе. Я согласен о вами, что необходимо предусмотреть выделение определенного времени, но для тех политических партий, которые представлены в парламенте. И таким образом можно разрешить те неурядицы, которые, действительно, имеют сегодня место. Но это мой вариант решения этого вопроса. Возможно, будут другие предложения.

ПАВЛЮК С.П., член Комісії Верховної Ради України з питань народної освіти і науки /Турківський виборчий округ, Львівська область/. Шановний доповідачу! Мене цікавить таке питання. Багато хто скаржився на погану якість, деякі упущення в роботі телебачення. Президент Української телерадіокомпанії пояснює це тим, що ми не мали правового документа. І ось ми правовий документ в принципі маємо і непоганий загалом. То я хотів би вас запитати, оскільки ви уважно аналізували цей документ: чи справді може найближчим часом змінитися на краще культура телебачення, кадри, технічне оснащення? Чого можна чекати, якщо ми приймемо сьогодні цей документ?

СПИС М.М. Что касается материальной базы, то я могу только выразить надежду, что она изменится, потому что действительно многое из того, что делается, делается на уровне бытовой техники. Перемены во многом будут зависеть от того, какие у нас будут экономические возможности. Хотя, скажем, здесь открывается инициатива для юридических и физических лиц и вполне возможно, что улучшение материальной базы будет идти гораздо более быстрыми темпами.

Какие еще изменения можно ожидать? Это - повышенная активность всех, кто заинтересован в создании добротной телерадиосреды в Украине, повышенная активность в создании тслерадиоорганизаций, телепродукции, поскольку положения этого закона открывают не только возможности, но и дают гарантии для нормальной работы. Я полагаю, что открываются возможности и в социальном плане - в привлечении людей к работе, что позволит решить кадровую проблему, которая действительно очень сложная.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В. І. Миколо Михайловичу! У мене до вас запитання щодо статті 35. Мова йде про кабельне мовлення. Чи не вважаєте ви, що потрібно дописати в кінці таке: передачі, що можуть завдавати шкоди фізичному, технічному чи моральному розвиткові молоді, забороняються. Адже ви знаєте, що в основному пропагуються насильство і секс. Якщо у нас є держава, то вона повинна в це втрутитися. І втрутитися, якщо в цій програмі йде явна пропаганда проти держави. Яка позиція в цьому питанні комісії і ваша особиста думка?

Дякую.

СПИС М.М. Позиция комиссии и моя лично, я полагаю, что и позиция в целом Верховного Совета, да и всех здравомыслящих людей, заключается в том, что этого не должно быть. Но не надо в ту статью -вносить дополнения, потому что есть статья 6 "Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій", во второй части которой говорится о том, что запрещается "поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини".

Другое цело, и я уже говорил об атом в содокладе. что там, где предусматривается ответственность, этого нет. То есть этот вопрос надо доработать. Кроме того есть еще две статьи, которые касаются этого вопроса, то есть это все предусмотрено.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРЕП В.І., голова Комісії Верховної Ради України з питань будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства /Білопільський виборчий округ, Сумська область/. Шановний Миколо Михайловичу! Я просив би вас прокоментувати статтю 3, другий абзац: "Дія цього закону не поширюється на спеціальні телевізійні або радіомовні системи закритого типу", і йде перелік. Тобто маються на увазі системи, не розраховані на масовий прийом їх передач. Візьмемо завод "Арсенал", там працює 25 тисяч чоловік. І от по телебаченню щось там транслюють, може технологічні процеси. А в цей період відбувається або збір підписів для референдуму, або, скажімо, виборча компанія. Як ви вважаєте, чи правильно буде, якщо ми ці системи /а це все ж таки розраховано на масову аудиторію - 25 тисяч, а з сім'ями - ще більше/ не будемо підводити під дію цього закону, тим паче, що він так і називається: про телебачення і радіомовлення? Яка ваша думка?

СПИС М.М. Очень хороший вопрос. Трудно с этим не согласиться. Положение, которое здесь записано, не совсем удачно. Почему? Есть виды телерадиовещания, требующие особых условий регулирования. К этим видам как раз и относится телерадиовещание без разрешения, без регистрации, то, о чем вы говорите. Надо дать им возможность работать без регистрации. Скажем, если там меньше 10 или 15 человек, если зона уверенного приема -только одно помещение или территория одного юридического лица, за исключением гостиниц, где люди меняются. Это и экстренное вещание, и социальное - для тех, кто плохо слышит. Но положения этого закона должны на них распространяться. Думаю, это более правильно.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ВАНЭЭВ І.І., заступник голови Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Гагарінський виборчий округ, м. Севастополь/. Уважаемый Николай Михайлович! Я прочитал проект и не обнаружил следующего. Как на ваш взгляд, не следует ли принять специальный закон об информационном налоге на средства массовой информации? Это вопрос к вам как к председателю комиссии.

СПИС. М.М. Трудно на этот вопрос ответить. В других странах такая практика есть, и она отражена в законодательстве. Но я не ожидал такого вопроса и не готов на него ответить. Если официально поступит такое предложение, будем его рассматривать.

Пока же предусматривается плата за выдачу разрешения.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ЛОБАЧ В.І., голова Лисичанської міської Ради народних депутатів, голова виконавчого комітету /Лисичанський виборчий округ, Луганська область/. У меня к вам как к председателю комиссии практический вопрос. Наша Государственная телерадиокомпания имеет свои структуры на территории местные органов власти. Государственная телерадиокомпания не в состоянии материально обеспечивать своих творческих и технических работников на местах, так сказать, на должном уровне. Как вы считаете, могут ли местные органы власти поддерживать зарплатой данных работников? По мнению Государственной компании, это невозможно. Как вы считаете?

СПИС М.М. Не думаю, что это невозможно. Если конкретизировать, что эта поддержка является заработной платой, то тогда, конечно, есть предмет для разговора, и к этому надо относиться осторожно. А если речь идет о средствах, перечисляемых для деятельности телерадиоорганизации или студии, то это уже другое цело. В студии сами решат, как эти средства распределить. Это вполне возможно, на мой взгляд. /Шум у залі/. В законопроекте есть статья о спонсорстве. И там эта возможность предоставлена всем юридическим и физическим лицам.

ГОЛОВА. Миколо Михайловичу! Час закінчився. Дякую.

Шановні народні депутати! Взята участь в обговоренні виявили бажання 15 народних депутатів. Слово надається народному депутату Івасюку. За ним виступатиме депутат Остроущенко.

ІВАСЮК В.П. Шановний Голово! Шановні депутати! Дуже мені кортить поговорити про наше шароварно-бурякове співоче телебачення, яке багато надій покладає на новий телецентр, експлуатація якого, передовсім, думаю, позначиться на чіткості зображення буряків та фарб шароварів. Але будемо про інше. Нарешті є нагода через закон припинити процес глибокої деградації Укртелерадіо, передусім у сфері професіоналізму, свободи слова, та повернення до практики політичної цензури.

Така деградація зумовлена суб'єктивними та об'єктивними чинниками. На перші може вплинути кадрова політика Прем'єрміністра Кучми, на другі - прийняття відповідного законодавства. Саме стаття 6 законопроекту, яка забороняє втручання в творчу діяльність телерадіоорганізацій з боку державних органів, громадських організацій. Забороняє цензуру, покликана ліквідувати механізм, що продовжує існування Укртелерадіокомпанії як пропагандистської майстерні держадміністрації.

Є влучне українське прислів'я і "Святі гроші, моліть Бога за нас". Такі слова до лиця передовсім каналу УТ-3 та його генеральному директору вічному секретарю парткому УТ Зіновію Кулику. Приєднуюсь до Миколи Списа і думаю, що треба прийняти статтю 33 "Участь спонсорів у створенні телерадіопередач" з таким доповненням: "Забороняється втручання спонсорів у професійну діяльність телерадіожурналістів".

Потрібно визначити також відповідальність за таке втручання. Це, напевно, примусить телерадіопатронів керуватися у своїй діяльності виключно професійністю, правдою та економічною доцільністю, що має відповідати моральності, а в так званих спонсорів та комерційників відіб'є охоту купувати з бебехами керівництво телерадіокомпанії.

Після теоретичних вправ хотів би перейти до практичних занять та ілюстрацій. грудня цього року. Напередодні демонстрації програми "Павутиння" по каналу УТ-3 /"Шкодить охороні здоров'я" - такий був анонс цієї програми/, керівництво Міністерства охорони здоров'я через першого заступника президента Держтелерадіокомпанії Ярему Фридрака, руками генерального директора УТ-3 Зіновія Кулика припустилося спроби цензурування цієї програми. Лише принципова позиція журналістів та моє зауваження Куликові про неприпустимість таких дій дозволили програмі вийти в ефір майже в повному обсязі.

Телебачення надало Міністерству охорони здоров'я можливість відповісти на всі запитання та зауваження в ефірі через програму УТ-3. Керівництво УТ-3 доручило зробити програму творчій групі Василя Климчука.

Для Міністерства охорони здоров'я Зіновій Кулик створив сприятливі умови - виділив машину з власним бензином для творчої групи, надав ефірного часу вдвічі більше, ніж опоненту міністерства. Такі дії керівництва Держтелерадіокомпанії можна кваліфікувати як некомпетентні та угодовські.

Але наступна подія, що відбулася від 15 до 16 години 13 числа в стінах Держтелерадіокомпанії, правда, на території комерційного каналу УТ-3,може бути розглянута, як самозахоплення телеефіру при потуранні генерального директора УТ-3 Зіновія Кулика.

С 15 годині 13 числа до УТ-3 прибув Спіженко та один із спонсорів цього каналу з метою перегляду програми, що мала вийти в ефір о 22.40 і була тричі проанонсована напередодні. Наслідком перегляду програми було зняття її з ефіру за вимогою Спіженка, за порадою спонсора УТ-3 та при активній згоді Зіновія Кулика, який, до речі, до приїзду Спіженка та після візиту міністра аж до від'їзду автора програми без жодних зауважень дав згоду на демонстрацію в ефірі о 22.40 авторської програми Василя Климчука, в якій Міністерство охорони здоров'я намагалося спростувати звинувачення на свою адресу. Доставивши програмі та її авторам двійку, Спіженко зняв з ефіру програму, яку сам же і моделював, і натомість вийшов в прямому ефірі.

Ще одна красномовна деталь. За три години до цього про грубе втручання міністра Спіженка в чужі горшки, в технологічнотворчий процес на УТ-3 був повідомлений пан Охмакевич, але він напевно посоромився втручатися в подію. Інформацію, що викладена у моєму виступі вважаєте за депутатський запит, пане президенте Охмакевич.

Вимагаю також відшкодувати моральні збитки, спричинені угодовською позицією керівництва УТ-3.

Дякую за увагу. /Шум у залі/.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати ! Прошу вас не викрикувати. Я не хотів зачитувати, але є така записка: "Пропонуємо, - тут підписалися ряд депутатів, більше 10, - доручити комісіям мандатній і з питань депутатської етики, з питань законодавства і законності підготувати пропозиції щодо впливу на народних депутатів, які видають в ефір фальшиву інформацію, попускають образи службових осіб, принижують їх честь і гідність, своїми некоректними діями перешкоджають нормальній роботі Верховної Ради, пленарних засідань. Ці пропозиції можна було б ввести в норми Регламенту".

Я б не зачитував цієї записки, вона лежить давно. Але звертаю увагу всіх депутатів і на викрики, і на демонстрування свого характеру, демонструйте його десь у себе в окрузі, наприклад, а тут усе-таки треба дотримуватися загальних правил поведінки. Я передаю це в комісії, нехай розглядають і виносять рішення.

Слово надасться народному депутату Остроущенко. За нею виступатиме депутат Пушик.

ОСТРОУЩЕНКО С.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Приморський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые депутаты! Наша комиссия по делам женщин, охраны семьи, материнства и детства поручила мне донести до вас тревогу, которой, наверное, охвачено все общество и прежде всего женщины-матери, для которых превыше всего не только физическое, но и нравственное здоровье детей. Эта тревога звучала на днях и на всеукраинской конференции Союза женщин Украины. Мы чрезвычайно встревожены тем беспрецедентным разгулом порнографии, пропаганды насилия и жестокости, которые сплошным потоком льются со страниц и экранов средств массовой информации. Это касается прежде всего телевидения, особенно коммерческого.

Психика и нравственность детей-подростков травмируется под влиянием этой массированной атаки порока, возводимого на пьедестал. Не имея, как взрослый человек, нравственного иммунитета, не умея отсепарировать хорошее от плохого, молодежь как губка впитывает пропагандируемые с телеэкрана идеи жестокости, суперменства, различных извращений. Газеты широко печатают объявления с предложениями различных нестандартных секс

- услуг. Кажется, в этом мы уже достигли вершин капиталистического свободного рынка и частной инициативы.

Один пример. Когда следователь спросил нескольких подростков, за что они изуверски убили прохожего на улице, они ответили: мы посмотрели фильм по телевидению, сказали себе: вот как надо убивать, пошли и убили.

Какими мерами данный закон может поставить хоть какую-то преграду этому грязному потоку, который захлестывает общество? Они есть, но очень слабые, декларативные. В законопроекте предполагается создание Национального совета по телевидению и радиовещанию, в функции которого будет входить и контроль за исполнением этого закона. Надо дать ему право накладывать крупные штрафы и даже закрывать те телестудии, которые сделали демонстрацию порнографических фильмов, пропаганду насилия и жестокости почти что основным своим содержанием.

Это должно быть записано в законе. В законопроекте есть посвященная этой проблеме статья 6, в которой записано, что телерадиоорганизации не имеют права "вести пропаганду війни, насильства та жорстокості... поширювати порнографію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль, або підбурює до правопорушень, принижує честь і гідність людини".

Но эта статья декларативная. Нигде не сказано о санкциях за нарушение этой статьи. Я предлагаю ввести в этот законопроект положение о штрафах, закрытии студий, санкцию за нарушение этой статьи.

Может быть, немного ограничит грязный поток статья 8, которая обязывает телестудии иметь не меньше 50 процентов собственной продукции, а не импортного ширпотреба, к которому относятся пресловутые фильмы. И все же не в процентах дело, а в содержании. Ведь и в дозволенных 50 процентах можно очень многое натворить.

В основном подобного рода фильмы демонстрируются по каналам коммерческого телевидения. Их уже окрестили клопами, так как они паразитируют на культивировании порока. В западной и отечественной видеопродукции безусловно есть немало прекрасных произведений искусства, настоящих шедевров, но не их отбирают для показа, а всякую мерзопакость. Это настоящие пираты, которые не считаются ни с какими законами - ни с международными, ни с нашими в этой области.

Статья 26 о лицензировании права использования чужих радиопрограмм за соответствующую плату, возможно, умерит аппетиты таких пиратов, но при условии строгого наказания за ее нарушение. Надо распространить действие этого закона и на видео-салоны и видеотеки, где, по-моему, идет целенаправленное растление молодежи. На всех вокзалах, в кафе, подвалах, подворотнях, во всех щелях укоренился этот видеобизнес, на котором наживаются люди без чести и совести, которым наплевать на законы морали, нравственность, на будущее нашего поколения. Неужели общество и дальше будет с этим мириться?

Предлагаем, чтобы в этом законе или, возможно, в другом был выработан механизм контроля за этим морем видеопродукции с точки зрения общественной морали. Наша комиссия предлагает, чтобы на радио и телевидении были созданы постоянные познавательные программы о здоровом образе жизни, о проблемах семьи, воспитании детей.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Пушику. За ним виступатиме депутат Мовчан.

ПУШИК С.Г., член Комісії Верховної Ради України з питань культури та духовного відродження /Коломийський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні колеги! Я вважаю, що нам найперше треба прийняти закон про нагороди і встановити звання "Герой України" і нагородити ним бухгалтерів, які вже, мабуть, 18-й раз перераховують пенсії. Після них - телеоператорів, які постійно транслюють нашу сесію, а заодно і Салія, який Хрещатик перетворив на Бродвей.

Коли я проходжу Києвом, а також центром свого рідного міста, то бачу, як загальнозрозумілою мовою стає англійська. Якщо раніше була російська, то тепер додалася ще й англійська, а для української вже місця нема.

Це ж стосується і телебачення. Навіть назва японської фірми "Мінолта" пишеться англійською мовою.

Вважаю, що пора вже написати в законі, що у нас державна мова українська і відповідно її захищати.

Я вже говорив про те, що такий телесеріал, як "Багаті теж плачуть", можуть зробити і наші кінематографісти, і наш "Укртелефільм", але, на жаль, на це немає грошей і ми купуємо десь аж у Південній Америці, мені у відповідь тоді сказали, що я нібито Маріану зробив диверсанткою Москви. Ні, я говорив, щоб у робочий час, коли йдуть жнива, не крутили такі телесеріали, а крутили у вечірній час, коли люди повертаються з роботи, щоб не кидали роботу і не бігли дивитися то Бето, то Маріану, то ще когось.

Вважаю, що наше телебачення ніколи не буде справжнім телебаченням, якщо ми не будемо дбати про розвиток нашого кіно. Нас заполонять різні фільми, і легальні, і нелегальні. які будуть закуповуватися і транслюватися і через офіційні канали, і через неофіційні, тому що кожна область зараз має по одній, по дві свої студії, і вони на дуже примітивному рівні працюють. В основному інформація йде така, що інколи "відбиває" телеглядача від екрана.

Мене здивував виступ Остроущенко. Я взагалі вважаю, що Остроущенко - це барометр парламенту. Як тільки у нас піде українізація, вона починає розмовляти українською мовою, вона починає десь ніби підігравати на цю сторону, як тільки щось змінюється в суспільстві, вона тоді різко виступає проти України. Але тут я з нею солідарний, що стосується статей 8 і 26. Справді, нам треба щось робити для того, аби перекрити ці канали, які розраховані насамперед на молодь, баламутять її.

Я хочу, аби в законі було щось написано про "Свему". /Треба, мабуть, говорити "Свіма", тому що це Шосткинське об'єднання називається "Світло-матеріалів"/. Останнім часом у нас дуже не вистачав плівки як магнітофонної, так і іншої.

Нам треба і далі щось робити, аби московське телебачення не сіяло дезинформації. Ось приклад про кримського депутата /не хочу називати його прізвище/, який дав інтерв'ю, що його нібито спеціально переслідують за те, що в Криму українцями робиться щось дуже недобре.

Але, виявляється це - хуліган, який бився з міліціонерами і скандалив, але Останкінське телебачення цього не спростувало. Значить, нам треба мати гарячий канал, щоб давати на Останкіно термінову інформацію для спростування дезинформації, що виходить в ефір, як сталося з кримським депутатом.

І взагалі я хочу закликати творчих людей, які дуже впливають на весь народ, аби ми були деколи обережніші з інформацією, яку подаємо, бо вона може пересварити не тільки нас, але й на роди. Як би там не було, нам доведеться жити, працювати, діяти і виходити на світовий рівень. Якраз світового рівня нам і бракує.

Я хотів би сьогодні відмітити таких журналістів, як у Львові Скочеляс, Глинчак, у Києві - Скидан, Лапікура, Лисенко, Стратієнко. І заодно поспівчувати Охмакевичу. Йому дуже нелегко в цій ситуації. І якщо ми не звернемо уваги на виконання законів, які ми приймаємо /а ми тільки декларуємо закони, і майже їх не контролюємо/, то, звичайно, буде мало результатів.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Мовчану. За ним виступатиме депутат Марченко.

МОВЧАН П.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Березняківський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Іване Степановичу! Шановні депутати! Це перший випадок, коли я цілком солідаризуюся з виступом Світлани Вікторівни. З її міркуваннями щодо абсолютного розгулу, де демократія була підмінена абсолютною вседозволеністю, що спричинилася до того, що наш ефірний простір абсолютно неконтрольований. Я почав би переглядати всі пункти, які, мені здається, є важливими, але можуть підлягати сумніву і певним кореляціям.

Перше. Стаття 4: "Верховна Рада і Президент визначають державну політику щодо телебачення і радіомовлення". Можливо, це і приємно, що нам додають ще й функції, що стосуються державної політики телебачення. Але я думаю, що у нас досить і своїх справ, аби визначати ще й державну політику щодо цього. Тому мені цей пункт видається сумнівним.

Далі, це стаття 5 "Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення". Як би не об?рунтовував Микола Федорович необхідність такої структури, вона видається теж сумнівною, тому що ця рада, її функції зводяться до кількох пунктів. Зверніть увагу: реєстрація /ліцензування/; розподіл частот мовлення; контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства про телебачення і радіомовлення.

Мені здається, що пропозиція Володимира Олександровича Яворівського більш слушна, тому що саме ця інституція, яка мусить бути організована Міністерством інформації, має перебрати на себе оцей п'ятий пункт і здійснювати цей контроль, бо інакше ця Національна рада перетвориться у раду хабарників, як уже мало місце з іншими структурами.

Отже, мені здається, треба дещо уточнити місце Національної ради в структурі Держтелерадіо. Вона мусить займатися якраз формуванням політики і технічним забезпеченням.

Я не хотів би зупинятися на тому, що в нас досить проблем саме з технічним забезпеченням телебачення. Ви знаєте, що впродовж багатьох десятиліть усе було зосереджено в Москві. І те, що стан нашого телебачення сьогодні такий тому, що була вибудована ця величезна вежа, з якої видно не тільки Україну, а й далекі - далекі усюди цілого світу.

Мені здається, що якраз Національна рада мала б займатися цим найважливішим питанням - технічним забезпеченням, а не роздачею ліцензій.

Далі. Про заборону втручання у творчу діяльність телеорганізацїй. Говориться про те, що забороняється контроль за ідеологічним змістом програм. Мені здається, що це якраз і мусить бути додатковою функцією Національної ради - контроль за тим, що відбувається на всіх каналах телерадіомовлення.

Дивіться, що робиться сьогодні у містах, де є кабельне телебачення. Його можна перефразувати на "кабельне" телебачення, тому що ця порнуха наводить жах на всіх, від дітей до дорослих. Це абсолютна безконтрольність. Якщо якоюсь мірою ця організація могла б узяти на себе здійснення цього контролю, то ми могли б упоратися з цією абсолютною вседозволеністю.

Мені здається, що в статті 14 /пункт "д"/, де йдеться про порядок реєстрації телерадіоорганізацій, зокрема про мову, якою вестимуться передачі, суперечить положенню про те, що мова є державною. Якщо мова якогось конкретного регіону, де є купне замешкання тієї чи іншої національності - це одна справа. Там, де живуть татари, де живуть гагаузи, де живуть болгари, це припустимо. Взагалі, якщо кожна обласна Рада буде визначати, якою мовою вестиметься трансляція, то, мені здається, це безглуздя. Мусить бути одна державна політика.

Зрештою, я хотів би сказати про те, на чому зупиняв увагу Пушик. Про те, що наша інформаційна служба мусить бути дійсно світовою. Якщо ми хочемо у світі працювати, у нас мусить бути своя кореспондентська мережа. Інформація - це валюта, і ми до цього не підходимо з належним цінуванням. Це валета, яку ми мусимо експортувати в світ і здобувати необхідні сьогодні нам, як кажуть, "зелененькі", тому що сьогодні ми не поправимо своїми внутрішніми резервами справу, якщо не будемо продавати цю інформацію у світ. Що знає про нас світ? Нічого. Через те що рівень такий

"фольклорний" не тільки з технічнім забезпеченням, а й тому, що у нас дуже малий контингент професіоналів. Треба думати над кадровою політикою, як її реалізовувати. Загалом усе зводиться до необхідності створення, ще раз кажу, того самого інституту чи інституції - Міністерства інформації. Бо четверта влада - інформаційна влада, - мені здається, якраз і убезпечить нас від усіх загроз, які сьогодні існують.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Марченку.

МАРЧЕНКО В. Р., член Комісії Верховної Ради України у законодавчих справах /Роменський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые депутаты! Законопроект, который мы рассматриваем сегодня, на мой взгляд, имеет целостную структуру. Но я хочу высказать отдельные замечания.

Статья 4 "Повноваження державних органів щодо телебачення і радіомовлення". "Верховна Рада України і Президент України визначають державну політику щодо телебачення і радіомовлення..."

Я хотел бы обратить внимание депутатов на пункт 4 статьи 97 Конституции Украины, где говорится, что "до виключного відання Верховної "Ради України належить'..." визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики України". Поэтому я считаю, что политику должен определять Верховный Совет, а Президент. и Кабинет Министров должны реализовывать эту политику.

Статья 5 "Національна рада з питань телебачення і радіомовлення". Одной из ее функций является "здійснення контролю за дотриманням телеорганізаціями законодавства про телебачення і радіомовлення". Я считаю, что Национальный совет нельзя наделять функциями Верховного Совета. Это должна быть наша контрольная функция .

Считаю необходимым статья 6 "Заборона втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій" там где говорится о запрещении пропаганды войны, насилия и жестокости, расовой, национальной и религиозной исключительности, дополнить пунктом о политической терпимости.

Одной из основных статей, по моему мнений, является статья 38, в которой закреплены обязанности телерадиоорганизаций. Я считаю, что эта статья имеет существенный недостаток. Она не закрепляет и не обеспечивает баланса политических сил, которые имеются и которые могли бы предоставить правдивую информацию о себе.

В этой связи приведу несколько примеров. Вчера депутат Поровский в своем выступлении говорил о том, что коммунисты своей политикой ведут к краху и тому подобное. Я не буду говорить о том, что депутат Поровский сам бывший коммунист, как и многие другие - Филенко, я просто хочу сказать о достоверности информации.

Вот у меня концепция "державотворення України", которую принял Рух. Зачитаю несколько предложений: "Поділяючи думку щодо закону про приватизацію державної власності, а також що відповідна програма приватизації має недоліки, у той же час необхідно форсувати приватизацію. Обратите внимание далее:

"Дуже небезпечним є підштовхування робітників до викупу акцій тих підприємств, де вони працюють". Поэтому и программа приватизации и Закон о приватизации, против которых выступали социалисты, полностью поддерживаются программой Руха, а к краху, оказывается, ведут социалисты. Еще из программы Руха, смотрите: "потрібно створити ринок землі, який би забезпечив її вільний продаж".

Что я этим хочу сказать? Мы знаем, что и вице-премьер Пинзеник представляет Рух, и советник Савченко, и другие. Если они ведут такую политику и народу она нравится, слава Богу, но только надо честно оказать, что такая политическая партия ведет такую-то политику. Но статьей 38 дать право и оппонентам доказать свою альтернативу.

Я хотел бы сказать о том, что Верховный Совет полностью устраняется от влияния на внешнюю политику. Я приведу пример. Больше двух о половиной лет мы работаем в Верховном Совете, а основные направления внешней политики у нас не разработаны. Ее представляют конкретно Павлычко, Горынь или, окажем, одна политическая партия. Еще один пример приведу. Созывается совещание по национальной безопасности России и Украины, на котором должны обсуждаться возможности совместных решений.

Вчера у нас было заседание комиссии. Но этот вопрос не вносился, в снова мы будем представлены одним политическим движением.

И в заключение хочу сказать о статье 45 "Фінансування телебачення і радіомовлення". Вы знаете, что государственная телекомпания финансируется за счет налогоплательщиков. Посмотрим статью 48 нашей Конституции, я зачитаю: "Відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення та розвитку конституційного ладу громадянам України гарантується свобода: слова, друку, зборів, мітингів...

Здійснення цих політичних свобод забезпечується наданням трудящим та їх організаціям громадських будинків, вулиць і площ, широким розповсюдженням інформації, можливістю використання преси, телебачення і радіо".

Я думаю, что этот законопроект вообще не дает никакой возможности ни трудовым коллективам, ни нашим гражданам прорваться на телевидение. Считаю, что эти изменения необходимо внести и только после этого проголосовать за проект закона.

Спасибо.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Перед тим як оголосити перерву, хочу зачитати деякі записки, які надійшли, Я ж не можу їх ігнорувати. В одній запитують, чому ми не виконуємо графік, у записці від Комісії у питаннях законодавства і законності йдеться про закон про адвокатуру і так далі.

Але щоб більше не було такого галасу і порушень регламенту /а я не хотів переривати обговорення питання/, давайте з'ясуємо все про банки. За орієнтовним графіком, який вам роздано у середу, ми мали розглянути питання про голову Національного банку.

І за Регламентом, і за Конституцією Голова Верховної Ради має право вносити пропозицій про голову Національного банку. І тому Голова, керуючись рішенням Президії і заявою голови Національного банку, готовий був вийти з такою пропозицією. Це питання було і в орієнтовному графіку, який ви затвердили.

Під час обговорення цього графіка, як ви пам'ятаєте, було подано пропозицію створити тимчасову депутатську комісію для розгляду питань, пов'язаних із банками. Ви проголосували і включили це питання: про утворення та склад тимчасової депутатської комісії з питань перевірки і розслідування банківських справ. Воно є на цій сторінці.

Але подивіться в стенограмі, записано, що ініціатор постановки цього питання народний депутат Барабаш має внести пропозиції... Отже, йдеться тепер уже не про голову Національного банку, а про банківську справу і комісію. Ніяких пропозицій щодо комісії я не бачив, але попросив постійну комісію розглянути ці питання. Постійна комісія разом з комісією з питань економічної реформи /тимчасовою/ позавчора збиралась і прийняла рішення, що треба розглянути питання не про голову, а про банківську справу. І в записці, яку передали від групи депутатів, говориться;

"Настаиваем на немедленном рассмотрении вопроса о состоянии и работе банков Украины". Підкреслюю: йдеться не лише про Національний банк, а про систему банків.

Учора я мав розмову з Прем'єром. Він сказав, що коли буде день уряду, вони це питання висвітлять. І тому перед тим як оголосити перерву, раджу вам порадитися. Якщо піднімається питання про голову Національного банку, то я готовий доповідати сесії. А якщо йдеться про банківську справу, то треба, щоб постійна і тимчасова комісії підготували пропозиції і внесли їх. І тоді я буду готовий внести питання на розгляд Верховної Ради.

Тепер ще одне - про Одеське Чорноморське пароплавство. Нас уже закидали записками, і сьогодні також. Повідомляю, що позавчора я мав розмову з Василем Івановичем Євтуховим, нашим депутатом, колишнім головою комісії, а тепер віце-прем'єром. Він сказав, що комісія, створена урядом, майже завершила роботу. Володимир Борисович Гриньов як заступник Голови Верховної Ради тримає з ним зв'язок і, коли отримає матеріали з результатами роботи цієї комісії, повідомить депутатів, які зацікавлені в цьому. І потім ви приймете якесь рішення.

Не поспішайте із цими питаннями, бо виходить, ніби в нас немає орієнтовного графіка. Комусь заманулося сьогодні якесь питання розглянута - і давай... Ми тільки витрачаймо час і дезорганізовуємо роботу.

Оголошується перерва на 30 хвилин.

/Після перерви/

ГОЛОВА. Я вже звертався до вас з проханням економити час. Продовжуємо обговорювати законопроект.

Слово надається народному депутату Головатому. Після нього виступатиме депутат Черненко.

ГОЛОВАТИЙ С.П., член Комісії Верховної Ради України у закордонних справах /Сирецький виборчий округ, м . Київ/. Шановні народні депутати! Шановний Іване Степановичу! Я так розумію, якщо ми розглядаємо проект Закону про телебачення і радіомовлення, то настав час для того, щоб ввести наші телебачення й радіомовлення в нові правові умови і поліпшити ту ситуацію, яка триває щодо них до сьогоднішнього дня. На жаль, не бачу віце-прем'єр -міністра, який контролює ці питання, і голови комісії депутата Списа. Але хотів би, щоб вони звернули увагу на ті речі, про які я говоритиму в своєму виступі. Згоден з тим, що законопроект треба прийняти в першому читанні. Але в мене є деякі міркування щодо його концептуальної зміни ось в якому. плані.

Звертаючись до президента Укртелерадіокомпанії пана Охмакевича, хочу підкреслити, що в цьому законопроекті є дві речі, які я би пропонував і Кабінету міністрів, і телерадіокомпанії, і Комісії з питань гласності та засобів масової інформації, і її голові депутату Спису розглянути в такому порядку.

Мені здається, що на підставі цього законопроекту ми маємо в майбутньому прийняти два закони.

Перший - це Закон про національне телебачення і радіо. І норми, які містяться в даному законопроекті, становлять десь 90 процентів майбутнього закону.

Щодо другого закону. Думаю, що у нас в Україні має існувати державна рада з питань телебачення і радіомовлення як державний орган, за яким би були закріплені функції державного контролю за раціональним використанням ресурсу частот і застосуванням антимонопольних обмежень, а також нагляду за дотриманням телерадіовиробниками їхнього зареєстрованого статуту. Йдеться про орган, на який було б покладено відповідальність за виконання закону про національне телебачення і радіо.

Чому я про це говорю? Бо вважаю, що національне телебачення і радіо, дійсно, повинні мати правову основу як незалежне телебачення і радіо в Україні, і вони не повинні підпорядковуватися чи функціонувати при Кабінеті Міністрів, хоча в статті 5 мова йде про таку національну раду при Кабінеті Міністрів.

Пан Охмакевич прекрасно знав, що значить прив'язка телерадіокомпанії до Кабінету Міністрів. Я пам'ятаю той час, коли саме телебачення найефективніше захищало уряд Фокіна і самого Прем'єра. Зараз помінялися Прем'єр і уряд, змінилися акценти, отже, знову треба захищати новий уряд. Чи вигідно нам, щоб телебачення було прив'язане до виконавчого органу? Думаю, що Україна повинна мати національне телебачення і радіо як незалежну, дійсно, четверту владу. І цьому може сприяти саме те, що я пропоную. Це - заснування державної ради з питань телебачення і радіомовлення, а також прийняття закону про національне телебачення і радіо.

Гадаю, що директор національного телебачення і радіо мав призначатися нашим парламентом за поданням Президента. І директор національного телебачення і радіо не повинен нікому підпорядковуватись, крім того, що він має бути підзвітним Верховній Раді.

На мій погляд, фінансування національного телебачення і радіо має здійснюватися за окремою статтею бюджету. І, як і на інші мовні структури, на них має поширюватися контроль з боку державної ради з питань телебачення і радіомовлення. Це стосується і кількості каналів.

Думаю, що це значно поліпшить ситуацію, і ми знову не будемо критикувати так і телерадіокомпанію і її президента, й інші структури, якщо підемо шляхом утворення незалежної наглядової ради для розв'язання цих конфліктних питань щодо об'єктивності виданих в ефір програм національного телебачення і радіо. До складу такої наглядової ради могли б увійти найбільш авторитетні люди, представники різних політичних партій, комісій Верховної Ради і, можливо, представники деяких структур виконавчої влади. І цей колегіальний громадський орган міг би давати рекомендації директору національного телебачення і радіо та порушувати питання про його зміщення з посади.

Вважаю, що в такий спосіб ми могли б отримати дійсно незалежне національне телебачення і радіо.

І останнє. Стосовно деяких окремих статей. Пане Охмакевичу! Хочу, щоб ви звернули увагу на статтю 39. Усе-таки вона не дає гарантій авторських прав, тобто гарантій творчої діяльності журналіста, оскільки містить дозвіл на цензуру. І тому в цьому плані така редакція статті обмежує принцип дотримання свободи слова. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Черненку. Потім виступатиме депутат Шевченко.

ЧЕРНЕНКО В.Г. Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! К сожалению, обсуждение такого серьезного законопроекта, как проект Закона о телевидении и радиовещании, на мой взгляд, выливается в какую-то политическую разборку с таким вот личностным уклоном.

Думаю, не всегда оправданы претензии к телевидению и радио со стороны представителей политических партий, которые пытаются воспользоваться этим самым массовым средством информации, причем средством, весьма доступным, способным оказывать очень большое влияние на нашу мораль, нравственность, расклад политических сил. Поэтому очень нелегко приходится нашим телерадиокомментаторам и телерадиожурналистам выбрать в этой ситуации какую-то приемлемую середину, чтобы постараться сохранить мир, спокойствие в обществе и какое-то понимание между нами, сложно и не всегда удается.

Здесь было очень много критики по вопросу, касающемуся охраны нашей морали и нравственности. Уважаемый Николай Федорович Охмакевич, выступая перед нами, ссылался на законодательство различных зарубежных стран. Мне ситуация понятна, но не понятен тот либерализм, который просматривается в законопроекте, особенно это касается статьи 6. В общем, в ней весьма декларативно говорится о том, что нельзя разжигать национальную и религиозную рознь. А если кто-то будет разжигать? Тем паче в условиях, когда запрещено вмешательство в творческую деятельность средств массовой информации, в частности телевидения и радио.

Какие же меры? Дескать, в соответствии с каким-то существующим законодательством надо действовать. Сегодня такого законодательства, которое принципиально решало бы эту проблему, просто нет. И я не знаю, появится ли оно в ближайшее время.

Массовая культура, которая хлынула сегодня пот оком, нам, людям с устоявшимися моральными критериями, не страшна. А вот на то поколение, которое сегодня только входит в жизнь, маскультура оказывает разрушительное воздействие.

Мне не совсем понятна система защиты внутреннего телерынка. Почему это пятьдесят процентов общего объема отдано иностранной телепродукции? Весь нормальный мир стремится /и я считаю, правильно/ к тому, чтобы максимально ограничить поступления на свой телерынок зарубежной продукции. Ведь она рассчитана в основном на низменные инстинкты, воспитание этих инстинктов.

Вы посмотрите, насколько жестко подобное законодательство в странах Западной Европы. Не дай Бог попадет на телевидение продукция, которую смотреть даже одному стыдно. А что мы видим в наших телепередачах? Особенно это касается передач коммерческого, кабельного телевидения.

Мне кажется, ситуация становится просто неуправляемой, и вряд ли этим законом, этими либеральными мерами нам удастся остановить поток таких передач.

Дальше. Статьи 19 и 20, в которых говорится о правах Национального совета. Права, скажем, весьма декларативные. Особенно если речь идет о запрете работы телерадиостанций.

Здесь сказано, что ее деятельность прекращается, когда она признана банкротом или сама прекратила свое существование. Считаю, что нужно внести существенную поправку - с введением этого закона в действие провести перерегистрацию всех этих телерадиокомпаний. Сегодня можно четко сказать, кто чем дышит и кто что пропагандирует. А потом определиться на основании этого закона и решить, можно ли дальше такой телерадиокомпании продолжать свою деятельность.

И еще. Надо бы рассмотреть вопрос о массовом тиражировании видеокассет. В данном законопроекте эти вопросы не оговорены.

А то, что сегодня происходит, вышло за пределы разумного. Ведь при помощи существующих средств тиражирования никому не составит большого труда производить ту телепродукцию, которую сегодня придает на каждом перекрестке. Покупай и смотри - то ли один, то ли прокручивай по кабельному телевидению. Обязательно надо определиться в этом вопросе.

И еще одна ситуация, особенно актуальная для восточных

регионов, в частности для того региона, который я представляю. Это отношение к "Останкино". Я считаю, нам нужно решить этот вопрос в законодательном порядке. Либо мы на законных основаниях входим в эту телерадиокомпанию, либо мы будем входить туда частями. Сегодня это уже начинается. Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шевченку. За ним виступатиме депутат Свідерський.

ШЕВЧЕНКО О.С.., член Комісії Верховної Ради України з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий округ, м. Київ/. Я маю 11 поправок до законопроекту, і 12 пункт - мої нові висновки.

Стаття 6. Звертаю увагу на речення: "Цензура як державний чи інший контроль за ідеологічним змістом програм забороняється".

Вважаю, досить обмовитися тим, що сказано в першому реченні: "Не допускається втручання у творчу діяльність телерадіоорганізацій з боку державних органів, громадських організацій та окремих громадян".

Державний контроль за змістом державних програм ми повинні зберегти. Світовий досвід підказує, що розвиток УТ слід направити європейським шляхом - як у Німеччині, Франції. Держава тримає контроль над інформаційним простором. Зараз це дуже важливо, адже ми практично не маємо загальнонаціональних газет.

Опонентам, які сьогодні так активно виступають за альтернативне телебачення та пресу, треба протиставити американську і взагалі зарубіжну практику, коли засоби масової інформації діють у рамках законодавства, яке, звичайно, захищає і інтереси держави, й інтереси видавця чи власника телекомпанії. Спробував би той же Тернер, власник Сі-ен-ен, видати в ефір інформацію, яка б шкодила інтересам США. Його б тут же позбавили ліцензії на право ефіру. У нас же саме комерційні телестудії "Тет-а-тет", "Мегапол", "Канал 32" тощо ведуть, по суті, антиукраїнську пропаганду, насаджують культ насильства, сексу, порнорозваг, російського блатного жаргону.

У статті 8 пропоную замінити 50. відсотків на 75. Саме 75 відсотків мають становити передачі телерадіоорганізації або юридичних осіб, які діють в Україні.

У статті 12 зазначається: "державному телебаченню і радіомовленню надасться пріоритетне право на користування державною телевізійною і радіомережами Міністерства зв'язку України". Вважаю, треба кардинально змінити це положення і записати в законі так: "державному телебаченню і радіомовленню передається право на володіння і розпорядження державною телевізійною і радіомережами від Міністерства зв'язку".

Справа в толу, що 75 відсотків річного бюджету телерадіокомпанія платить Міністерству зв'язку за амортизацію і використання технічних заходів. Воно ж надає можливість виходити в ефір фактично будь-кому.

У Миколаєві існує телекомпанія "Тиднісендер", за попередніми даними, її засновниками є Держкіно СРСР, Радянський Фонд культури та Міністерство оборони СРСР.

Поле діяльності компанії - від Львова до Уралу. В Києві діє підрозділ "Тоніса" - це також, за попередніми даними, телестудія "Тет-а-тет", відома як зразок найгіршого, псевдоамериканського телебачення.

Поправка сьома. У статті 14 пропоную визначити не одномісячний, а тримісячний строк реєстрації Національною радою нових телестудій.

У статті 29 записано, що недержавні телерадіоорганізації можуть надавати кандидатам у Президенти України і у народні депутати ефірний час на договірних засадах. Вважаю, що нам конче потрібно уникнути залучення приватних телестудій до передвиборчої кампанії. Не повинні справу вирішувати гроші. Недержавні телерадіоорганізації не можуть втручатись у хід виборів до державних органів.

У статті 42 пропоную визначити заборону показувати передачі й фільми, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку неповнолітніх, не до 23, а до 24 години.

У статті 48, де йдеться про відшкодування моральної шкоди, варто розв'язати руки судам, щоб вони знали, в яких межах можна встановлювати компенсацію. Тому пропоную після крапки продовжити це речення: "у межах суми, яка не перевищує 100 мінімальних зарплат".

Остання правка стосується звільнення від відповідальності за неправдиві дані. В пункті "г" статті 49 говориться, що це може бути в тому разі, якщо такі дані містилися в авторських виступах, які передаються без попереднього запису.

Пропоную дописати це речення, оскільки тоді незрозуміло, хто ж відповідає за ці неправдиві дані. Тож пропоную поставити не крапку, а кому, й дописати "і таким чином відповідальність за їх поширення несе автор".

Вважаю, що головні наші завдання в побудові незалежної Укртелерадіокомпанії і прийнятті цього закону - це насамперед обов'язкова, неодмінна передача від міністерства зв'язку до Укртелерадіокомпанії телерадіомережі в повне володіння й розпорядження останньої.

Друге. Інтенсивно готувати нові університетські кадри.

Трете. Кабінету Міністрів слід виділити 70 мільйонів доларів на техніку і технології для нового апаратно-студійного комплексу.

І останнє, державне телебачення повинно мати два канали державних, а третій - комерційний, який контролюватиметься Укртелерадіокомпанією.

Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутата Свідерському. За ним виступатиме депутат Ізмалков.

СВІДЕРСЬКИИ Ф.Ф., член Комісії Верховної Ради України у питаннях соціальної політики та праці /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Кількість працівників "Останкіно" становить на сьогоднішній день близько 72 тисяч. Не знаю, скільки працівників на нашому телебаченні, але від цього залежить і кількість різноманітних програм, і їх якість.

Але якщо працівники не можуть доїхати на місця події через відсутність транспорту чи бензину, то звідси теж значна різниця в якості наших телепередач.

Ми всі сподіваємося, що із введенням нового телецентру і оснащенням його новітньою технікою рівень нашого телебачення зросте незрівнянно. Хоч те, що може наше телебачення, ми вже бачили в дні до і після референдуму 1 грудня. Це був фейерверк яскравих можливостей і талантів наших тележурналістів. Але з часом деякі з них зникли зовсім, деякі з'явилися в програмі "Останкіно".

Тут часто звучить пропозиція про закриття каналу "Останкіно". Вважаю, що робити цього не можна принаймні з двох причин. Насамперед - звідти ми маємо більш повну картину подій у світі та в колишніх республіках, а разом з тим на тлі фальшивих інсинуацій - і реальне ставлення до нас наших найближчих сусідів з півночі й зі сходу. Завдяки "Останкіно" ми також пересвідчуємось і у відсталості нашого телебачення. Виражається це в тому, що наші діти й родичі /та часом і ми/ переключають телевізор під час українських теленовин на більш цікаву програму "Останкіно".

Хочу висловити і свої пропозиції, й ті, які надходять нам від виборців. Є хороша програма "Надвечір'я", але вона виходить в ефір дуже рідко. І пенсіонери пропонують, щоб не рідше разу на тиждень була така передача для людей похилого віку, щоб вона виходила постійно.

На радіо є хороші програми "Незалежність", "Колос". Але звучать скарги на те, що "Колос" скоротився уже аж до 15 хвилин. А розповідає передача про життя нашого села, про труднощі селян сьогодні, про життя пенсіонерів. Вважаю, що треба збільшити час цієї програми хоча б до 30 хвилин, або до години в ранкові години, коли вона звучить.

Сьогодні нас щоранку вітає з початком нового дня музика Гімну України. Виборці пропонують, щоб вона була співаною. Ми всі чуємо, як урочисто звучить гімн Америки, і коли кожен американець зі сльозами на очах слухає цей гімн, співає його, він доходить до душі і серця кожної людини.

Раз на тиждень повинен бути і звіт уряду. Одразу після обрання періодично виступали представники уряду, зараз /мабуть, у зв'язку з завантаженістю/ це стало рідше.

Повинен бути і день президента. Вже відомо, що відбудуться й телемости між представниками парламентів України й інших зарубіжних країн.

Хотілося б, щоб транслювання служби Божої, яка відбувається у великі релігійні свята, увійшли в традицію і стало постійним.

Багато виборців пропонують заборони надмірний показ різних реклам, заборонити демонстрацію фільмів з грабежами, вбивствами, засиллям сексу тощо. Це все якраз призводить до того морального занепаду, який спостерігається сьогодні в суспільстві, і в результаті - до зростання злочинності.

І ще. Перехід на перший канал УТ-1 призвело до того, що в нас на долині, принаймні в моєму окрузі, програма УТ-2 виключена. Це при тому, що і раніше УТ-2 охоплювало лише 60 процентів населення України. Звідси - теж обмеженість у виборі. У Волинській області можна вибрати дві програми: "Останкіно" і програму України, яка програє в якості.

Від виборців приходять, скажімо, скарги на те, що з'явився "суржик" із вкрапленнями російських слів, які щоденно повторюються із вуст наших теле- і радіожурналістів. Раніше цього не спостерігалося. Після смерті Вадима Бойка знизилася гострота не тільки "Гарту", але й критичні виступи і матеріали телебачення в цілому.

Думаю, що пропозиції і критика будуть без образи сприйняті і керівництвом і журналістами, які кожною своєю хвилиною, кожним словом і кожною передачею служитимуть творенню і зміцненню нашої незалежної держави.

Побажаємо їм у цій важливій творчій справі успіхів і дерзання!

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ізмалкову.

ІЗМАЛКОВ В.М. Товарищи депутаты! Я не даром спросил у президента телекомпании, сколько населения смотрит подготовленные ею передачи. Очень доволен его ответом, что, мол, вся Украина смотрит. Но, судя по запорожским исследованиям, украинское телевидение УТ-1 находится на последнем месте даже после таких маленьких запорожских новых независимых студий, как "Хортица" или КИЦ, и после "Останкино", и после Российского телевидения. Что-то около семи процентов нашего населения смотрят УТ-1.

И тем не менее скажу, что очень хороший законопроект /на мой взгляд - и демократичный, и прогрессивный/, был подготовлен Украинским телевизионным союзом во главе с президентом его товарищем Цендровским Владимиром Андреевичем. Он здесь присутствует и слушает наше обсуждение.

Думаю, что комиссия, которая будет рассматривать этот законопроект, работает очень хорошо, и того духа, который закладывался в обсуждаемый сегодня проект - духа телерадиокомпании, - там не останется. Если мы посмотрим, к примеру, статью по антимонопольным ограничениям, то сразу увидим, что писался законопроект Охмакевичем, писался для Охмакевича и представлялся для него же здесь, хотя система эта находится по всей стране, и его компания - одна из многих.

Следующее. Поддерживаю предложения, а также буду настаивать на расширении и уточнении полномочий Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания. Абсолютно правильно - совет должен быть! Но здесь записано, что он подчиняется... Кабинету Министров. Значит, будет создаваться Кабинетом министров и работать на Кабинет Министров - то есть опять же будет работать на телерадиокомпанию, котирую возглавляет Охмакевич.

Думаю, законопроект надо расширить, дополнить новыми положениями. В частности, это согласование технической политики, определение квот, использование кино- и радиопрограмм, выделение эфирных каналов.

Эфир не должен принадлежать одной государственной компании или Министерству связи. Это национальное достояние, и оно должно находится в руках Национального совета.

Дальше - о надзорном совете. Здесь правильно говорил Сергей Петрович Головатый, это предусматривается альтернативным проектом Закона о надзорном совете - вневедомственном органе, который будет создаваться.

Он должен создаваться указом Президентам состоять из представителей Президента, Верховного Совета, Кабинета Министров и общественных организаций. Его задачей должно стать утверждение государственной телерадиокомпании, распределение бюджетных ассигнований на содержание государственного телевидения, функционирование, вступление их в различные объединения, санкционирование заключения международных соглашений и так далее. Кроме того, должна определяться статья по финансированию надзорного совета. Думаю, необходимо определить меру защиты общественной морали, меру моральной, а также и материальной ответственности, включая упущенную выгоду, нанесенный ущерб.

В законопроекте не должно быть прямых указаний на какуюлибо конкретную организацию - я имею в виду статьи 11 и 12, где есть непосредственные указания на государство и телерадиокомпанию. Думаю, закон создаётся на долгие годы, и этим надолго закрепляется монопольное положение гостелерадиокомпании. Здесь должно быть определение общее: гостелерадиокомпания и другие телерадиокомпании.

Считаю также, что в статье 20 об условиях прекращения деятельности телерадиоорганизаций надо сказать и об условиях, перечисленных во второй части статьи 6.

И еще одно. В статье 9 законопроекта первое предложение должно, по-моему, начинаться словами: "Государственная телерадиокомпания..." - и дальше по тексту.

И последнее. Думаю, этот законопроект надо принимать в первом чтении, комиссия над ним поработает, привлечет к этому и Украинский телевизионный союз.

А вообще-то хотел сказать, что полтора года назад здесь ходил список, который подписывали многие депутаты, в том числе и я, относительно должностных лиц, причастных якобы к ГКЧП. Из того списка один Охмакевич остался на своей должности, я не понимаю почему.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Написалися для виступу 15 депутатів, виступили - 10. Залишилися Чернявський, Чародєєв, Шовкошитний, Дорогунцов. Припиняємо обговорення? Хто за те, щоб припинити обговорення, прошу проголосувати.

"За" - 219. Приймається.

Звертаюся до депутатів Шовкошитного, Чернявського, Чародєєва, Дорогунцова та інших! Зрозумійте, що я ж дію згідно з регламентом. Ще раз прошу вас керуватися регламентом. Переважна більшість виступаючих і співдоповідач від постійної комісії Верховної Ради вносили пропозицію схвалити запропонований законопроект у першому читанні, доручити Комісії з питань гласності та засобів масової інформації разом із Кабінетом Міністрів врахувати зауваження та пропозиції, які висловили депутати /ті з них, хто не висловив, хай передадуть їх письмово/, доопрацювати і внести на розгляд Верховної Ради. Інших пропозицій не було.

Другий мікрофон.

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Іване Степановичу! Моє зауваження не стосується проекту постанови. Вношу таку пропозицію, можливо, нам варто було б дати чисто протокольне доручення Кабінету Міністрів вивчити ту ідею, яка сьогодні оберталася під час дискусії, - про створення Міністерства інформації.

І, можливо, до другого читання законопроекту ми могли б вибудувати структуру, тобто вивчити дане питання, а також узнати, що думає з цього приводу Уряд. І тоді ми будемо мати якусь певну систему в своїй державі.

ГОЛОВА. Думаю, що всі пропозиції, які звучали, у тому числі й цю, треба розглянути.

До ідеї про створення Міністерства інформації сьогодні в цьому залі ми повертаємося вже вчетверте, Миколо Михайловичу! Прошу вас разом з комісіями вивчити цю пропозицію. Ми не можемо поділити пропозиції на головні й другорядні, адже всі пропозиції вважаються головними, особливо тими, хто їх вносив.

Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО В.1. Іване Степановичу! Вношу таку пропозицію - доручити комісії подати пропозиції про впорядкування роботи відеосалонів. Тут це питання вже порушувалося. Ви знаєте, що там робиться.

Дякую.

ГОЛОВА. У виступах було висловлено багато зауважень щодо діяльності відеосалонів. З цього приводу вже дано протокольне доручення. Отже, вноситься пропозиція, щоб протокольно доручити комісії більш детально розглянути питання, що пов'язані з роботою відеосалонів.

Ще є зауваження? Перший мікрофон.

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Еліта" /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Я не наполягаю на своєму виступі, хоча у мене й є кілька пропозицій щодо поліпшення законопроекту.

Я вже неодноразово говорив про те, що ми, приймаючи закони, створюємо такі питання, які виконати просто неможливо.

От дивіться статтю 30 цього законопроекту. Там записано, що кожен народний депутат має право виступити по українському радіомовленню чи телебаченню на місцях. Але не визначено порядок і ефірний час. Через те ми й бачимо на екранах майже одні й ті ж самі особи. Тому я вношу пропозицію...

ГОЛОВА. Може, у них уже є там заставки?

ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П. Я не знаю, що у них там є, але вважаю, що треба надати рівні права виступати по телебаченню всім депутатам.

Друга пропозиція. Наскільки я пам'ятаю, пан Охмакевич у свій час працював над програмою "Колос", а коли прийшов до влади як президент, то її майже втроє урізали. Висловлюю думку своїх виборців, які люблять цю програму. Вона хоч і не покращить їх долю, долю селян, але всьому населенню України роз'яснює їх становище. Тому просив би дати доручення відновити ефірний час цієї програми /хоча про це в законопроекті, може, і не треба казати/.

І трете. У законопроекті говориться про те, що не повинно бути тенденційності у висвітленні окремих питань. Але давайте подивимося на реальну картину - практично колективні господарства на радіомовленні і телебаченні опинилися "поза законом", хоча і є відповідний закон про колективне господарство. Голови колгоспів чи директори радгоспів стали майже держимордами, хоча ми знаємо, що кожна категорія має таких осіб, адже "в семье не без урода". Але ж не можна перекреслювати все те хороше, що вже здобуто. Наприклад, Польща за три роки лише одне господарство приватизувала. А що ми пропонуємо?

Хотів би, щоб ці питання знайшли своє вирішення.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Так, що ще є в депутатів відносно проекту постанови? Перший мікрофон.

ЧАРОДЄЄВ О.В. Иван Степановичі Я просил слово, и зря вы меня так жестоко обрываете. Когда осталось выступить двум-трем депутатам, зал всегда проголосует за прекращение обсуждения. И люди уже обратили на это внимание. Депутаты записываются на выступления, еще не услышав ни доклада, ни ответов на вопросы. А те, кто посидел, послушал, осмыслил, те не всегда успевают записаться.

Теперь относительно предложений.

Первое. Национальный...

ГОЛОВА. Так, може, відкриємо обговорення? Депутат Шовкошитний мене звинувачує, усі звинувачують... Що ж мені робити? Ми використали три години, а за регламентом повинні - дві.

ЧАРОДЄЄВ О.В. Иван Степанович? Относительно Национального совета. Сейчас, когда идет такая ломка, когда сложилась такая нестабильная ситуация, надо, чтобы Верховный Совет как-то это контролировал. Я делал запрос господину Охмакевичу еще в мае относительно того, кто и с какой политической ориентацией выступил начиная с августа 1991 года, когда произошел путч. Списки у меня есть. 90 процентов -это люди одной ориентации. Депутат Чорновил уже вызвал аллергию даже у депутата Пушика...

Теперь следующий момент. Период нестабильности, голодовка, сбор подписей - пошло все это на экран. Против Верховного Совета

-одни и те же люди! Недаром у нас на конгрессе один одессит сказал; "Судя по телевидению, к власти на Украине пришли киевская партийная номенклатура, люмпен-пролетариат и племенные вожди Галичини".

Областные Советы тут не упоминаются абсолютно. Я хочу, чтобы мнение областных телестудий- было учтено. Они вообще в ущемленном состоянии находятся. Материальная база никуда не годится, больше чем полтора часа им не дают, своего времени нет.

Хочу сказать о языке, хотя судя по начинающееся шуму, мне не дадут это сделать. Тем не менее скажу: это привело к тому, что і донецкий областной Совет принял решение о проведении опросареферендума по языку. Не надо осложнять этот вопрос, поймите! Люди должны чувствовать, что это не какое-то чужое телевидение, это одна страна и это их правительство. А те, кто считает себя самыми большими патриотами, пусть осознают: чтобы сохранить Украину, надо идти на это .

Шовкошитному слова не давайте, он что-то плохое хочет сказать!

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ШОВКОШИТНИЙ В.Ф., секретар Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Xарківський виборчий округ, м. Київ/. Я дуже люблю Чародєєва, і після його виступу у мене, Іване Степановичу, до вас є одне запитання, до якої із цих трьох категорій, про які сказав нам Чародєєв, ви відносите себе?

ГОЛОВА. До київської партноменклатури.

ШОВКОШИТНИЙ В.В. Правильно.

ГОЛОВА. А де депутат Поровський? Я обіцяв йому дати. можливість висловитися. Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І., член Комісії Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки /Рівненський виборчий округ, Рівненська область/. Шановні колеги! У своєму виступі депутат Марченко з притаманною комуністам фальшивістю звинуватив мене у приналежності до комуністів.

Сьогодні я авторитетно заявляю, що комуністом, в справжньому розумінні цього слова, я ніколи не був. У один період свого життя, до речі, з відома людей, які цілеспрямовано боролися проти існуючого в Україні режиму, я належав до компартії. Але ще раз підкреслюю, так само, як і Головатий, який зараз сміється, так само, як Левко Лук'яненко, а також ряд інших боровся проти неї.

Якби російський націоналіст Марченко зробив для відновлення комуністичної партії стільки, скільки я зробив в боротьбі проти цієї фашистської партії, то, напевно, сьогодні Марченко мав би зовсім іншу ситуацію в Україні.

Ще раз заявляю: до цієї фашистської організації я ніколи не належав, і завжди, все своє життя послідовно боровся проти комунізму в Україні.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Перепрошую, я ж вам давав слово, а це репліка на ваш виступ. Другий мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р. Уважаемый Иван Степанович! Считаю ниже своего достоинства отвечать на фальшивку Поровского. Для меня главное в выступлении, чтобы было признано, что экономическая политика, которая проводится сейчас в Украине, является политикой Руха. И не надо ни на кого ее перекладывать.

Внешнеэкономические и внешнеполитические отношения тоже проводятся Рухом и УРП. А на эти, так сказать, мелочи, я не обращаю внимания.

ГОЛОВА. Депутат Шовкошитний вніс доповнення: політика Руху проводиться київською партноменклатурою. А з якого це часу він не належить до київської партноменклатури, я не знаю!

Я не знаю, чи вчора вам вдалося побачити книгу про українське законодавство 1917-І920 років. Я гортав її, і там на початку зазначається, що на Україні в березні 1917 року було більше 10 партій. Давайте почитаємо свою історію. Так от. Тоді був такий рівень цивілізації, що ці партії були згруповані /історики їх групують/ у чотири групи згідно з їхніми програмними вимогами, програмними цілями та іншими ознаками. І що цікаво: одна група -за федеративний устрій самостійної України, друга група - за конфедеративний устрій, третя група - за конгломерат якийсь, так скажемо, а четверта група - за незалежну самостійну Україну. Хто туди входив, як ви думаєте? Правильно, соціалістична партія входила. Так що, як бачите, історія повторюється. Може, справа не в тому, а просто треба міняти підхід.

Учора, виступаючи перед широкою аудиторією, я сказав, що не зовсім правильно ми в усіх гріхах звинувачували компартію. Якби це була компартія, то, може, такого б і не було. Це була державна система.

У Сполучених Штатах компартія скільки існує? А в Італії? Але ж то партії, а не державні структури. Так що давайте цивілізовано підходити до цього питання. Якщо вже хочете, то української компартії взагалі не було. Це був доблесний загін. Розумієте? Треба про такі речі відверто говорити.

Зачекайте, ми ж не прийняли рішення.

Отже, я зачитав вам проект рішення. Були зауваження, ми, їх врахували, які протокольно, які в ході опрацювання. Прошу проголосувати зачитаний проект як постанову.

"За" - 301. Приймається. Ми це питання закінчили.

Як ви пам'ятаєте, перед перервою я просив депутатські групи та фракції порадитись. Оскільки у мене є записка від групи промисловців, то прошу надати можливість висловитися депутату Рябченку.

Перший мікрофон.

РЯБЧЕНКО М.А., директор Криворізького цементногірничого комбінату /Довгинцівський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые народные депутаты! После полученной информации мы побеседовали с рядом народных депутатов, в том числе и подписавших это обращение. Нам кажется, что было бы лучше всего вопрос о банковском деле, который мы должны рассмотреть на закрытом заседании Верховного Совета, разделить на две части.

Первая часть - вопрос о председателе Национального банка. Коль скоро поступила такая информация, что товарищ Гетьман больше не желает работать, то все же нужно нам определиться с новой кандидатурой, на которую сочтет возможным возложить эти обязанности Председатель Верховного Совета, и рассмотреть этот вопрос как отдельный.

И после того как определятся Кабинет Министров, назначенная комиссия во главе с руководителями Верховного Совета, рассмотреть второй вопрос - по банковским делам в целом. То есть разделить этот вопрос на два. Вношу такое предложение и прошу за него проголосовать.

ГОЛОВА. Тобто доповідає комісія, яка нами створена раніше, і на чолі з Дурдинцем Василем Васильовичем, і комісія, яку очолює Гриньов Володимир Борисович.

ГРИНЬОВ В.Б. Краткая информация. Дело в том, что банковские вопросы в широком понимании этого слова сейчас готовят временные комиссии, которые созданы Верховным Советом для парламентских чтений. Разработан большой пакет вопросов, которые сейчас изучаются в разных экспертных структурах. И к 1 января коммерческие банки, экономисты, Национальный банк частично и так далее готовят очень широкий круг вопросов для рассмотрения банковской системы Украины в целом. Мы будем проводить парламентские чтения. Это не заседание пленарное, а парламентское чтение - с привлечением экспертов, с выступлениями, анализом ситуации и выработкой предложений, которые будут внесены на пленарное заседание. Эта работа делается.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Иван Степанович] Хочу поддержать депутата, выступившего от первого микрофона, и добавить следующее.

После того как мы непосредственно рассмотрим заявление депутата Гетьмана и освободим его, будет исполняющий обязанности. Вы говорили, что заслушаем здесь программу правительства, после чего легче будет провести выборы председателя Национального банка. Прошу поставить на голосование предложение о том, чтобы, коль он уже есть в повестке дня, рассмотреть сегодня вопрос об освобождении.

ГОЛОВА. Я вносив таку пропозицію й зараз її підтримую. Третій мікрофон.

БАРАБАШ О.Л., секретар Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Жовтоводський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Як ініціатор питання про створення тимчасової депутатської комісії підтримую таку постановку питання - розділити його на два. Я й не мав на увазі, щоб ця комісія займалася справою голови Національного банку. Депутатська комісія повинна розслідувати, чому склалося таке становище в розрахунках з Росією й таке інше. Тобто це широке питання. А якщо нині з певних причин голова Національного банку вирішив піти, гадаю, немає потреби зволікати з цим питанням. Тим більше що сьогодні треба вирішити питання юридично. Президія 23 листопада таке рішення прийняла, але остаточне вирішення - тільки за Верховною Радою.

Сьогодні в правовому розумінні підвищений статус Національного банку. Давайте ми поставимо юридичну крапку - задовольнимо прохання голови Національного банку і тимчасово, поки закінчить роботу комісія, покладемо ці обов'язки на когось. Тому що остаточні висновки, кого обирати головою Національного банку, ми зможемо зробити тільки після завершення роботи цієї тимчасової депутатської комісії. Пропоную підтвердити сьогодні рішення Президії Верховної Ради від 23 листопада про те, щоб увільнити від обов'язків пана Гетьмана.

ГОЛОВА. Це вже обговорення. Ще раз повторюю - рішення Президії було таке: задовольнити заяву і внести питання на розгляд Верховної Ради. Ми знали, що це компетенція сесії. Отже, ви бачите, що є два питання, як я й говорив, - питання Голови і питання системи банків, яке так просто, одразу розглянути не можна. Тому ми завтра послухаємо точку зору уряду. Ви пам'ятаєте, як Прем'єр казав, що необхідно поділити і законодавче закріпити функції тощо. Це також важливе питання. Тож комісії працюють.

Зараз переходимо до розгляду наступного питання порядку денного. Про проект Закону про Представництво Президента України в Республіці Крим. Доповідач - голова Комісії у питаннях діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування Гришко Михайло Васильович.

ГРИШКО М.В., голова Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Бахмацький виборчий округ, Чернігівська область/. Шановні народні депутати! Законопроект уже вилежався - 18 травня поданий адміністрацією Президента. Тому комісії - наша і з питань законодавства і законності - розглянули й узагальнили всі зауваження і пропозиції, які були подані народними депутатами. Можна сказати, що за своїм характером вони поділені на три групи: загальні пропозиції й зауваження, пропозиції до законопроекту в цілому і пропозиції до окремих статей. Після уважного вивчення й аналізу вони внесені у відповідну таблицю, яка у вас є, - основна і на одному аркуші - додаткова. Тому якщо у депутатів є якісь зауваження загального характеру, то будь ласка. А якщо ні, то можна було б перейти до постатейного голосування цього законопроекту.

ГОЛОВА. Чи є у депутатів запитання до доповідача? Немає.

Тоді прошу взяти порівняльну таблицю текстів проекту Закону України про Представництво Президента України в Республіці Крим та змін і доповнень до цього законопроекту. Знайшли?

"Загальні положення". Бачите, які з них враховано, а які - відхилено?

Далі йде стаття 1. Михайле Васильовичу ! Коментуйте, будь ласка.

ГРИШКО М.В. До статті 1 пропозицій не надійшло.

ГОЛОВА. Тоді прошу проголосувати статтю 1 в редакції комісій.

"За" - 242. Приймається.

ГРИШКО М.В. Стаття 2. Пропозицій не надійшло.

ГОЛОВА. Чи є у депутатів зауваження до статті 2? Немає. Прошу проголосувати її в редакції комісії.

"За" - 252. Приймається.

Стаття 3. Є в депутатів зауваження? Частково враховано, частково відхилено.

Прошу проголосувати статтю 3 в редакції комісій.

"За" - 247. Приймається.

ГРИШКО М.В. Стаття 4. Була пропозиція, її враховано. Тут є одна така поправка. Написано: "громадських організацій". Але у зв'язку з прийняттям Закону про громадські об'єднання варто ці два слова замінити на "об'єднань громадян".

ГОЛОВА. Так, прошу з урахуванням такої правки редакційного характеру проголосувати цю статтю. "За" - 251. Приймається.

ГРИШКО М.В. Стаття 5. Пропозицій не надійшло.

ГОЛОВА. Є зауваження? Прошу проголосувати редакцію статті 5. "За" - 255. Приймається.

ГРИШКО 1Л.В. Стаття 6. Була пропозиція депутата Яценка. Вона частково врахована.

ГОЛОВА. Є в депутатів ще зауваження до статті 6? Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Шановні колеги-депутати! Вважаю, що б слушною пропозиція, що внесена депутатом Демидовим, відносно пункту 4 статті 6. А саме: "забезпечення координації діяльності органів внутрішніх справ, національної безпеки, оборони, статистики та інших органів..." Справа в тому, що останні події в Криму /мається на увазі напад на Верховну Раду/ показали, що потрібна людина, яка могла б оперативно звернутися до органів прокуратури або органів внутрішніх справ і забезпечити введення їх у дію.

До речі, сьогодні Верховна Рада Криму активно змагається за створення якихось своїх підрозділів. Гадаю, що цей пункт треба все-таки включити. Депутат Демидов мав абсолютну рацію.

ГРИШКО М.В. Шановні народні депутати! Це б мало рацію, якби Представництво Президента в Криму було виконавчим органом. Але у пункті 4 статті 6 йдеться про забезпечення координації діяльності тих органів, які належать уже до виконавчої функції. Тому ми вважаємо, що це потрібно виключити.

ГОЛОВА. Миколо Івановичу! Давайте керуватися законами і не створювати прецедент.

ГРИШКО М,В. І це суперечить закону про розмежування повноважень між Республікою Крим і Україною.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Шановні колеги ! Шановний доповідачу ! Ви самі собі суперечите. У статті 1 записано, цитую: "Представництво Президента України в Республіці Крим є органом державної виконавчої влади України". І якщо в статті 1 написано, що це є органом державної виконавчої влади, то ви з цієї трибуни заперечуєте самі собі.

ГОЛОВА. Ви наполягаєте на голосуванні?

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Звичайно!

ГРИШКО М.В, Для цього є Президент, який може ними керувати...

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

МАТ1ЙКО А.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи /Алуштинський виборчий округ, Республіка Крим/. Уважаемые депутаты! Посмотрите внимательно, что предлагал депутат Демидов. Он же предлагал "виключити", а не " включити". Читать-то надо учиться!

ГРИШКО М.В. Ми цей пункт виключили.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

НАГУЛКО Т.Д., член Комісії Верховної Ради України у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Шепетівський виборчий округ, Хмельницька область/. Якраз йдеться про виконавчу владу. І Президентське Представництво є виконавчою владою. І те, про що йдеться у пункті 4, теж відноситься до виконавчої влади. І думаю, що є сенс у тому, щоб залишити цей пункт.

ГОЛОВА. Прошу, Михайло Васильовичу!

ГРИШКО М.В. Я не можу погодитися з тим, що орган виконавчої...

ГОЛОВА. Ви так і скажіть, що комісія погодилась. І все. Правка депутата Демидова стосується "виключити". Перший мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Пропоную поставити на голосування, а якщо не пройде, тоді, очевидно, залишиться перший варіант. Я особисто вважаю, що виключати не можна.

ГОЛОВА. Ставлю на голосування, Іване Васильовичу, ви ж з однієї комісії.

Другий мікрофон.

БОЙКО І.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Першотравневий виборчий округ, Чернівецька область/. Іване Степановичу! Хочу звернути увагу, що органом виконавчої влади в Криму є Рада Міністрів, якій підпорядковані органи внутрішніх справ. У законопроекті, який ми розглядаємо, не передбачається, що ці структури керуватимуть виконавчою владою. У них свої специфічні функції. Демидов абсолютно правий, і комісія з ним погодилась.

Вважаю, що треба підтримати думку комісії.

ГОЛОВА. Голосується редакція, запропонована комісією.

"За" - 231. Приймається.

Ще є поправки до цієї статті? Немає.

Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Іване Степановичу, прошу не порушувати процедуру. Я пропонував включити забезпечення координації діяльності органів внутрішніх справ, національної безпеки...

ГОЛОВА. Це вже інша справа.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Поставте на голосування, прошу.

ГОЛОВА. Ставлю на голосування цю пропозицію. Прошу проголосувати. "За" - 110. Не прийнято.

Ще є у депутатів зауваження щодо статті 5? Немає. Прошу .проголосувати статтю в цілому в редакції, запропонованій комісією.

"За" - 255.

ГРИШКО М.В. Стаття 7. Більшість зауважень враховано. Згідно з додатковою таблицею у пункті 3 пропонується замінити слова "актами законодавства" словом "законам".

ГОЛОВА. Більше зауважень немає?

Прошу проголосувати статтю 7 в редакції, запропонованій комісіями.

"За" - 260. Приймається.

Щодо статті 8 є зауваження? Прошу проголосувати.

"За" - 266. Приймається.

ГРИШКО М.В. Стаття 9. Зауваження частково враховані. Одна поправка відхилена.

ГОЛОВА. Є зауваження?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Немає.

ГОЛОВА. Щодо статті 10 теж немає? Добре.

Стаття 11? Немає.

Щодо статті 12 зауважень теж немає.

Прошу проголосувати статті 9-12 включно в редакції, запропонованій комісією.

"За" - 257. Приймається.

Усі статті проголосовані. Прошу проголосувати в цілому Закон про Представництво Президента України в Республіці Крим та зміни і доповнення до цього законопроекту.

"За" 268. Приймається. Дякую.

Вам роздано проект Постанови Верховної Ради України про порядок введення в дію Закону України про Представництво Президента України в Республіці Крим. Немає зауважень?

Прошу проголосувати.

"За" - 282. Приймається.

Подивіться, який збіг обставин: коли в першому читанні приймали, було 283 голоси, а зараз 282.

Третій мікрофон.

ПОРОВСЬКИЙ М.І. Шановні колеги! Після виходу нашого закону представник Президента буде абсолютно номінальною фігурою в Криму. Ви сьогодні ще раз проголосували за те, щоб здати Крим і від'єднати його від України. Згадаєте мої слова.

ГОЛОВА. Прошу бути дуже обережними у своїх висловлюваннях. Другий мікрофон.

МАТІЙКО А.С. Большое вам спасибо, уважаемые депутаты, за то, что вы не нарушили Закон о разграничении полномочий, который предполагает внесение изменений в этот закон только при согласии

100

двух Верховных Советов. И что бы уважаемый Поровский не говорил, мы не нарушили закон, принятый нами. Благодарю нас.

ГОЛОВА. Наступні законопроекти - про внесення змін і доповнень до Закону України про Представника Президента України про внесення змін і доповнень до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеву і регіональне самоврядування".

Доповідає голова підкомісії Іван Васильович Бойко. Є запитання до нього? Прошу, Іване Васильовичу.

БОЙКО І.Б. Декілька слів хотів би сказати стосовно цих законопроектів. Практика застосування законів про Представника Президента і про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування, якими регулюються статус і взаємовідносини місцевої державної адміністрації та органів самоврядування, виявила необхідність доповнення і уточнення деяких положень, приведення у відповідність окремих неузгоджених норм цих законів. Є цілий ряд листів від обласних, районних Рад, від місцевих державних адміністрацій з проханнями про приведення їх у відповідність. Комісія розробила цей законопроект і більш як місяць тому роздала всім депутатам. Уже деякі комісії встигли и проглянути, розглядала його депутатська рада. Тому звертаюся до вас з проханням розглянути проекти постатейно і прийняти сьогодні.

ГОЛОВА. Є загальні зауваження? Третій мікрофон.

101

БІЛИЙ В.ІІ., член Комісії Верховної Ради України з питань відродження та соціального розвитку села /Дубнівський виборчий округ, Рівненська область/. Є запитання до статті 2. Представник Президента в області, місті тощо після прийняття цієї статті може бути призначений лише після погодження його кандидатури з відповідною Радою. Виходить, кандидатури тих представників, які сьогодні працюють, не погоджувалися з Радою, бо діяв інший закон, а вже наступних представників - повинні погоджуватися. Тобто статус їх буде неоднаковим? Чи як розуміти?

ГОЛОВА. А цих, що працюють, теж треба погодити.

БОЙКО І.Б. Шановний депутате Білий! По-перше, Закон не має зворотної сили. І друге. Згадайте - в березні, коли ми розглядали законопроект про Представника Президента, в першому варіанті була ця стаття, що представник Президента призначається тільки за погодженням. Але тоді не все було для нас якоюсь мірою нове. Ви пам'ятаєте, Леонід Макарович у доповіді говорив, що вводиться представництво на період переходу до прийняття нової Конституції, і треба відпрацювати практику застосування цього закону. Так от, практика й показала, що треба повернутися до цієї статті і дописати таку умову. Це стосуватиметься тільки тих кандидатур, які будуть призначатися вже після введення в дію цих доповнень. А працюватимуть вони - один і другий - на підставі чинного законодавства. І ніяких сумнівів на зразок "хто вищий, хто нижчий" не повинно бути.

102

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ПАНАСЮК Ф.Т., голова Чуднівської районної Ради народних депутатів /Любарський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Васильовичу! Просив би викласти ваші погляди або внутрішнє переконання в правильності положення стосовно заступника голови Ради. Невже ви, людина, яка знає стиль, методи, всі труднощі роботи органу громадського самоврядування, могли написати, що заступник голови Ради працює на громадських засадах?

Я можу погодитися з цим на рівні сільської Ради, ну, ще, можливо, районної. Але в обласній Раді? Сьогодні залишити одну керівну особу! Чи вона захворіла, чи у відрядженні - і все, немає керівника представницького органу. Ну, яка тут мотивація? Хто вас присилував на це діло? Чи й справді ви настільки знецінюєте своєю комісією роль і значення обласної Ради народних депутатів? Конкретної відповіді прошу.

БОЙКО І.В. Хотів би нагадати вам, що комісія двічі вносила на розгляд Верховної Ради пропозиції про те, щоб на рівні району й області заступник голови Ради був звільненим.

Однак Верховна Рада не підтримала. Ця позиція комісії чітка

- ми вважаємо, що повинен бути штатний працівник. Сьогодні ми не вносимо цих змін, бо вже два рази голосували. Але я хотів би як практик сказати, що є один можливий варіант. Для цього обирається заступник на громадських засадах, а опісля розпорядженням голови Ради призначається керівник секретаріату. Цей керівник секретаріату може виконувати функції заступника голови і одержувати за це заробітну плату.

103

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ТКАЧУК А.Ф., заступник голови Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Заводський виборчий округ, Хмельницька область/. Шановні депутати! Прошу вас узяти розданий проект. Закону /за підписом Кравчука і Кучми/ про Кабінет Міністрів України. Там є стаття 20, яка стосується відносин Кабінету Міністрів України з представниками Президента. І там написано, що Кабінет Міністрів України подає Президентові України пропозиції щодо призначення і звільнення з посад представників Президента України в областях, містах Києві та Севастополі. Наголошую - нині в діючому законодавстві існує одна норма, комісія пропонує іншу норму, а Прем'єр-міністр і Президент - ще іншу. Як це погодити? Напевно, треба спочатку вирішити це принципово всім трьом службам разом і внести щось одне.

Тому просив би це питання не вирішувати і не голосувати. Дякую.

БОЙКО І.В. Дякую за запитання. По-перше, тут не три норми є а дві. І ми не розглядаємо сьогодні законопроект про Кабінет Міністрів, це доповнення до того положення, яке може бути прийнято нами навіть сьогодні.

104

А стосовно того, як було у першому варіанті у березні і як тепер, я вже депутату Білому пояснив.

ГОЛОВА. Ще є запитання? Третій мікрофон.

СТЕПЕНКО Б.І. Іване Васильовичу! Чи потрібно вносити зміни до закону, якщо не дотримуються ті, які ми раніше прийняли? Наприклад, у Законі про Представника Президента чітко записано, що він не може бути депутатом відповідної Ради - чи сільської, чи районної. Вони ж сьогодні є депутатами. До честі Верховної Ради - ми звільнили від депутатських обов'язків представників, яких направили в області. Але загалом закон не виконується.

Сьогодні можемо створити інший прецедент. Їх кандидатури треба погоджувати з обласною Радою, цей претендент є її депутатом. Який же тут розподіл влад? Адже ця посада вводилася тимчасово, на перехідний період. Сьогодні Ради взагалі ніякої влади не мають. Давайте чесно це визнаємо. Чи не краще було б підготувати і добре опрацювати ті статті в Конституції, які ліквідують ці дві паралельні структури? Варто б зробити так, щоб, справді, це була система, якою можна управляти.

Дякую.

БОЙКО І.В. Дякую па запитання. Відповідаю на нього. У нас, справді, є проблема з виконанням тих законів, які ми приймаємо. І це проблема для всіх постійних комісій Верховної Ради.

105

Стосовно того, щоб депутати не були представниками Президента. Очевидно, треба найближчим часом прийняти Закон про статус депутатів - взагалі, не тільки про народного депутата. І там варто передбачити цю норму, як ми передбачили стосовно народного депутата України. Тоді виникне питання про припинення повноваження, Рада прийматиме рішення про припинення повноваження того чи іншого депутата, який в представником Президента.

Якби комісія швидше підготувала такий законопроект, тоді реально в цьому положенні виконуватиметься даний закон.

ГОЛОВА. Хто в нас на черзі? Перший мікрофон.

МАРЧЕНКО В.Р. У меня предложение и вопрос. Поскольку расширяются полномочия Совета, то я вношу предложение, чтобы заместители на уровне области и района работали не на общественных началах, то есть чтобы это были оплачиваемые должности. Прошу поставить на голосование данное предложение.

Теперь вопрос. Не могу согласиться с принципом формирования исполнительного комитета, который записан в статье 31. Он состоит в том, что председатель формирует исполнительный комитет. Чем вызвана мотивация этого принципа?

БОЙКО І.В. Відносно пропозиції зрозуміло, з цього приводу я вже пояснював.

Відносно вашого запитання, що стосується одноосібного формування виконавчих комітетів для Рад базового рівня, маються на увазі сільська, міська і селищна Ради.

106

Передусім сьогодні ми не пропонуємо вносити ніяких змін до цієї статті. Коли ми розглядали навесні цього року даний законопроект, то вносилася пропозиція про те /і в законі це підтверджено/, що голова Ради обирається населенням. Таким чином обраний населенням голова і повинен одноосібно формувати виконавчий комітет.

Якщо ж ви мене особисто питаєте, то відповім, що вважаю, що при прийнятті цього законопроекту ми в проекті постанови передбачили цілий ряд статей, які діють до всенародного обрання голови, забувши про те, що треба було б передбачити й статті, які діятимуть після його обрання. І оця норма якраз стосується того, що ми пропустили.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

НОВИЦКИЙ Є.А., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань діяльності Рад народних депутатів, розвитку місцевого самоврядування /Рожнятівський виборчий округ, ІваноФранківська область/. Наша комісія підтримує пропозицію депутата Марченка і ще раз просить поставити питання про заступників голів обласних і районних Рад на голосування. Йдеться про те, щоб, заступниками працювали люди на звільненій основі. Просимо депутатів підтримати цю пропозицію.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

107

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В., секретар Комісії Верховної Ради України мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановний Іване Васильовичу! Я хотів би з'ясувати пункт 10:"..заслуховування звітів представника Президента України про виконання бюджету, програм..." і так далі. Чи йдеться лише про представника Президента, чи йдеться також про керівників відомств, скажімо, керівників внутрішніх справ? Чи має сесія обласної Ради право заслуховувати відповідні звіти, чи не має?

БОЙКО І.В. У принципі має. Але в законопроекті ми передбачили, що звіт представника президента заслуховують. Щоправда представник може делегувати питання про звітування перед Радою з того чи іншого питання своїм заступникам або начальникам управлінь.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В. Судячи з вашої відповіді, якраз і немає такого права. Адже представник Президента може послати звітувати того, кого він вважав за потрібне, а може - й ні. А обласна Рада, припустимо, хоче послухати звіт про діяльність конкретної галузі. Тоді її слово є вищим, чи буде так, як скаже представник Президента?

108

БОЙКО І.В. Ви мене не зрозуміли. Я мав на увазі те, що Рада має право заслухати звіт представника Президента. Але це не означає, що з кожного питання звітуватиме саме представник, адже можуть звітувати і його заступники. Отже, має право заслуховувати звіти.

ГОЛОВА. Це було і в тому законі. Перший мікрофон.

ЄМЕЦЬ О.І., радник Президента України з політико-правових питань - голова Комісії Президента України з політико-правових питань /Центральний виборчий округ, м. Київ/. У мене процедурне питання. Це в нас перше чи друге читання?

ГОЛОВА. Остаточне читання.

ЄМЕЦЬ О.І. А чому не розглядається в першому? Свого часу ми приймали рішення, що немає законопроектів першого і другого сорту. Законопроект про внесення змін так само мав проходити перше і друге читання.

Ми ж приймали таке рішення. Чому ж його не виконуємо?

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

109

БОРЕЙКО М.С., голова Коростишівської районної Ради народних депутатів /Коростишівський виборчий округ, Житомирська область/. Шановний Іване Степановичу! Шановний доповідачу! Звертаюся до залу. Люди добрі! Ми ж конкретно працюємо - хто в обласній, хто в районній Радах. І вже вкотре порушуємо питання про те, щоб заступник голови відповідної Ради працював на звільненій основі. Прошу поставити це на голосування.

Відносно пункту 10 статті 52. Йдеться про те, що говорив депутат Волковецький. Як би ми тут дипломатично не говорили про заслуховування звітів представників Президента, але якщо не запишемо це, то він відзвітує раз на рік і скаже: "До побачення!". Треба записати те, що говорив депутат Волковецький. І прошу поставити це на голосування.

ГОЛОВА. Перший мікрофон. Прошу вибачити, третій.

СОБОЛЄВ С.В., член Комісії Верховної Ради України у питаннях законодавства і законності /Хортицький виборчий округ, Запорізька область/. Звертаюся до доповідача і до Івана Степановича. Ми опинилися в ситуації, коли до цього часу поняття "представник Президента" не визначено в Конституції. Ми продовжуємо вносити зміни до Закону про Представника Президента України, які повинні бути, погодьтеся, закріплені на конституційному рівні. Хоч би ті нові положення, які є у статті 2.

Крім того на сьогодні існує декрет уряду, якому ми передали повноваження, котрий конкретно стосується розподілу повноважень представника Президента. Чи не варто нам все-таки вирішити принципове питання: закріпити ці норми в Конституції.

110

БОЙКО І.В. Ви правильно все сказали. Якби ми дотримувалися цієї практики постійно - спочатку вносили норми і зміни в Конституцію, а потім на підставі цих змін приймали закони, то це був би ідеальний варіант. На жаль, на практиці виходить навпаки.

ГОЛОВА. Хочу додати, що це негативна практика, і від неї треба відмовлятися. Я багато критики вислухав від народного депутата Воробйова.

Але давайте по суті. Не треба робити проблем. Ми приймали Закон про Представника Президента України. Доповідач, Іван Васильович, нагадав вам не тільки виступ Леоніда Макаровича, а й стенограму того засідання.

Дійсно, ми запровадили цей інститут до прийняття Конституції. Але життя іде, реальність така, що прийняття Конституції сьогодні стримується цілим рядом об'єктивних і суб'єктивних причин. Але люди уже працюють. І оскільки ситуація загострюється, а про це свідчать наші зустрічі, реальні факти, то треба загострення якось знімати.

Комісія, розглянувши всі пропозиції, заслухавши представників, підготувала такий проект, який, на її думку, дав би змогу зменшити ті суперечності, які існують у нашому неідеальному законодавстві .

Є два шляхи: або прийняти і намагатися, щоб закон діяв, або не приймати і вирішувати питання на конституційному рівні. От і все.

111

Ні, перерви не буде, доки не приймемо. Отже, перша пропозиція - від комісії. Ставлю її на голосування. Треба було б тоді не включати. Як же так? Доповідь була, обговорили, проголосували усі статті, а тепер надумалися.

Отже, законопроект про внесення змін і доповнень до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування. І Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України про Представника Президента України. Знайшли?

Так що, ставимо на голосування? Ми вже провели обговорення. Голосуємо? Депутат Черненко погоджується на голосування.

Отже, прошу визначитися голосуванням щодо проекту Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України про Представника Президента України.

Прошу голосувати.

"За" - 248. Приймається. Прошу, Іване Васильовичу, другий проект.

БОЙКО І.Б. Другий законопроект стосується місцевих Рад народних депутатів та місцевого і регіонального самоврядування.

Прошу депутатів відкрити порівняльну таблицю, щоб ми оперативно проголосували статті.

ГОЛОВА. Є зауваження щодо статті 31? Немає. Щодо статті 42? Немає.

Стаття 51? Є зауваження.

Прошу проголосувати статті 31 і 42.

"За" - 265. Приймається.

112

Стаття 51. Перший мікрофон.

ГРИЩЕНКО І.М., член Комісії Верховної Ради України у справах молоді /Кролевецький виборчий округ, Сумська область/. Сторінка 2, останній абзац у правій колонці: "Голова обласної, районної Ради є найвищою посадовою особою в системі самоврядування". Пропоную слова "в системі самоврядування" вилучити. Тоді залишиться: "Голова обласної, районної Ради є найвищою посадовою особою відповідно області району".

БОЙКО І.В. Можна погодитися.

ГРИЩЕНКО І.М. Поясню, чому я так вважаю. Ми майже одноголосно прийняли Декларацій, яку підтримав і народ. У Декларації є стаття "Народовладдя". Там написано, що єдиним джерелом влади в народ. Якщо в районі, де проживають ці люди, чи в області кожен чоловік своїм голосуванням частинку влади передає депутатам, депутати утворюють Раду і обирають голову. Отже, голова є представником народу, в найвищою посадовою особою району чи області.

Гадаю, що треба з цим погодитися і вилучити ці два слова.

ГОЛОВА. Чи є у депутатів зауваження до статті 51?

113

ГРИЩЕНКО І.М. Іване Степановичу! Звільнений заступник передбачається статтею 51, просив би поставити її на голосування окремо.

ГОЛОВА. Зачекайте. Щодо цієї норми - думка комісії?

БОЙКО І.В. Комісія погоджується з пропозицією, яку висловив Іван Михайлович.

ГОЛОВА. Іване Васильовичу, якщо ви погоджуєтесь, то взяли б викреслили та й усе. А ви ж вносите від комісії. Ще є зауваження до цієї статті? Перший мікрофон.

ЄМЕЦЬ О.І. Стосовно зауваження, яке прозвучало. Воно в письмовому вигляді не викладено в порівняльній таблиці. Дякую.

ГОЛОВА. Прошу проголосувати пропозицію, внесену народним депутатом Грищенком і підтриману комісією. "За" -243. Приймається.

БОЙКО І.В. Іване Степановичу! Хочу пояснити стосовно останнього абзацу статті 51, де передбачено посаду заступника голови на громадських засадах. Для того щоб привести у відповідність, не треба ніяких додаткових записів, лише необхідно вилучити слова "заступник голови Ради". А далі тільки "голова підкомісії на громадських засадах", і привести це у відповідність з іншими пунктами.

114

ГОЛОВА. Зрозуміла позиція? Другий мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Будьте ласкаві, ще раз прочитайте вашу поправку.

БОЙКО І.В. Вилучити слова "заступник голови Ради, а також". І залишиться в цій статті: "Голова, заступник голови, секретар та члени постійних комісій Ради працюють на громадських засадах". Прошу підтримати.

ГОЛОВА. Зрозуміла позиція? Прошу проголосувати. "За" - 243. Приймається.

Ще є зауваження? Немає. Прошу проголосувати статтю 51 в цілому з внесеними зауваженнями і поправками. "За" - 251. Приймається. До статті 52 є зауваження? Третій мікрофон.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В. Шановний Іване Степановичу! Шановні . колеги! Закон не повинен бути двозначним, тож хочу уточнити свою пропозицію, яку висловлював раніше.

Йдеться про пункт 10, де сказано: "заслуховування звітів Представника Президента". Гадаю, варто після слів "Представника Президента України" додати "а також його заступників і начальників управлінь".

115

ГОЛОВА. Звичайно, поняття "представник" ширше. Бо якщо представника, тоді вже все зрозуміло. Але не кожного разу представник повинен звітувати.

БОЙКО І.В. І, крім того, в Положення про місцеву державну адміністрацію, яке затверджується указом Президента, може бути внесене це доповнення. Якщо ви звернете увагу на проект постанови, яку ми маємо прийняти, то там запропоновано, що Президенту привести все у відповідність. Так от, на підставі вашого зауваження і нашого прийнятого закону Президент зобов'язаний внести зміни, і це має бути у Положенні про місцеву державну адміністрацію.

ГОЛОВА. Можна й записати. Представник і його заступники.

Не треба? Представник може уповноважувати когось замість себе,

БОЙКО І.В. Пропоную проголосувати.

ГОЛОВА. Депутат Гришко щось хоче сказати. Перший мікрофон.

ГРИШКО М.В. Шановні народні депутати! Вважаю, що треба все ж записати про заступників і начальників управлінь. Тому що на практиці тлумачить хто як хоче. А тут буде чітко визначено, і Рада вирішить.

ГОЛОВА. Записуємо. Четверта сторінка, пункт 10 "заслуховування звітів Представника Президента України, його заступників та начальників відділів", а далі за текстом - про виконання бюджету, програм і так далі. Прошу проголосувати.

116

"За" - 262. Приймається.

Ще є поправки? Прошу проголосувати статтю 52 з цією поправкою.

"За" - 258. Приймається.

Всі поправки і статті проголосовані. Тепер голосуємо проект закону.

Перший мікрофон.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Я закликаю депутатів до великої уваги й пильності:

щодо голосування в цілому за цей законопроект. У статті 51 ми проголосували за те, що голова обласної, районної Ради є найвищою посадовою особою в системі самоврядування відповідно області, району. Це означає, що ми сьогодні фактично зробили маленький переворот у системі влади. Знищена єдина система Державної влади. Якщо дивитися далі, то це основа для князівств. Якщо хочете ще далі - це основа для регіоналізації нашої України.

І тому я закликаю депутатів, які мають здоровий глузд, не голосувати у цілому законопроект з цією поправкою. Бо це означає відновлення радянської системи народовладдя з регіоналізацією України.

Дякую.

117

БОЙКО І.В. Хотів би два слова сказати депутату Зайцю. Справа в тому, що представник Президента в області чи районі згідно з нашим законом є найвищою посадовою особою в структурі виконавчої влади. А пропозиція Івана Михайловича базується на Декларації про державний суверенітет.

Я прошу депутатів проголосувати за законопроект в цілому.

ГОЛОВА. То що, відкриємо дискусію?

Ставлю проект закону на голосування. Прошу голосувати. "За"

- 259. Приймається.

Так, тепер проект постанови про порядок введення в дію Закону України про внесення змін і доповнень до Закону України про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування.

Третій мікрофон.

ТКАЧУК А.Ф. Шановні депутати! Шановні журналісти! Шановний Голово Конституційного Суду і претенденти на цю посаду! Сьогодні прийнято закон і постанови з порушенням Конституції. У статті 104 Конституції записано, що кожен депутат голосує особисто. Прошу журналістів звернути увагу, що деякі депутати голосували за своїх колег. Тому відповідно до Закону про Конституційний Суд зміни, прийняті сьогодні, підлягають відміні.

Дякую.

ГОЛОВА. Вам проект постанови розданий. До постанови є зауваження? Немає. Прошу проголосувати. "За" - 233. Приймається. Оголошується перерва до 16 години.

118

Повернутись до публікацій

Версія для друку

БЮЛЕТЕНЬ N 43

Верховна Рада

Склад та структура

Народні депутати України минулих скликань

Довідкова інформація

Законотворчість

Законопроекти

Архів законопроектів (третє – дев'яте скликання 1-6 сесії)

Планування та порядок розгляду питань

Погоджувальні ради

Розгляд питань порядку денного

Парламентські слухання

Законодавство

Нормативно-правова база України

Правова база діяльності парламенту

Діяльність

Призначення на посади

Контрольна діяльність

Міжнародна діяльність

Європейська інтеграція

Фінансово-господарська діяльність

Очищення влади

Запобігання та протидія корупції

Громадськості

Участь у роботі парламенту

Відвідування парламенту

Звернення громадян

Запити на публічну інформацію

Громадське обговорення законопроектів

Довідкова інформація

Інформаційні ресурси

Державна служба в Апараті

Прес-центр

Новини

Для ЗМІ