Офіційний портал Верховної Ради України

БЮЛЕТЕНЬ N 59

Опубліковано 19. 12. 1990

ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ ДЕВ'ЯТЕ

Сесійний зал Верховної Ради Української РСР. 19 грудня 1990 року. 10 година.

Головує Голова Верховної Ради Української РСР КРАВЧУК Л.М.

ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати! Прошу займати місця. Запрошую до залу всіх народних депутатів.

Поки народні депутати сходяться, я хочу привітати з днем народження народного депутата від Луганської області Попова Миколу Михайловича і побажати йому міцного здоров'я.

Прошу реєструватися, поіменна реєстрація. Зареєстровано 348 народних депутатів. Сьогодні я зроблю оголошення і назву прізвища тих депутатів, про яких Президія Верховної Ради не має ніяких даних, де вони перебувають. Якщо хто забув картку, нехай дасть мені письмову довідку. От Желіба вже забув. Не встиг. Хто ще не встиг? Значить, повторна реєстрація. Не забудьте зареєструватися. Будь ласка, встигайте. Повторно реєструємося.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Зареєстровано 355 народних депутатів. Більше. Значить, я зберу матеріал, хто постійно запізнюється і хто винен у тому, що ми повторно реєструємося, і з депутатських вирахуємо певну суму за папір. Немає заперечень?

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Комісії депутата Кондратьєва треба ще деякий час /скажімо, години дві /для того, щоб дещо уточнити у формулюваннях законопроекту.

Зараз ми могли б розпочати обмін думками щодо принципів укладання Союзного договору. І друге питання - про розмежування прав і повноважень між союзними та республіканськими органами управління.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Бачте, як побігли до Секретаріату? Я що хочу запропонувати? Щоб ми зараз...

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Одну хвилиночку. Там записано 100 чоловік. Мені подадуть список, і я вже буду відповідно регулювати, щоб виступили з цього питання, щоб були представники різних політичних організацій, партій, депутатських груп, комісій, тому що питання надзвичайно важливе. Це перше.

Друге. Коли я познайомився з деякими матеріалами, що надійшли від Ради Міністрів, від комісій, від окремих депутатів, то мені стадо абсолютно ясно, що ці два питання між собою органічно пов'язані. Тому що розмежування повноважень в найбільш важливої) складовою частиною опублікованого документа, принциповим положенням концепції Союзного договору.

Тому я вношу таку пропозицію: заслухати дві інформації-доповіді: депутата Корнєєва, який від комісії висловить концептуальні думки і висновки щодо опублікованого проекту Союзного договору, і від Уряду - першого заступника Голови Ради Міністрів УРСР товариша Масика, який висловить думку Уряду з питання розмежування прав та повноважень.

Після цього будемо обговорювати, висловлювати думки щодо цих двох інформацій-доповідей. Згодні з такою пропозицією?

Перший мікрофон.

МОРОЗ О.О., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР з питань агропромислового комплексу /Таращанський виборчий округ, Київська область/. Леоніде Макаровичу! У мене така пропозиція. От бачите, сьогодні перед обговоренням цього питання і особливо під час обговорення "Різного" у вас виникає така ситуація, що бажаючих виступити більше, ніж є така можливість.

Так от я вношу пропозицію: перед тим як починати обговорення, треба щоб і представники опозиції, і представники більшості, і ті, хто, я так думаю, стоїть на нейтральній позиції, визначилися і попросили вас, щоб по можливості ви враховували ці пропозиції, щоб це було і справедливо, щоб це захищало права меншості, щоб це була справді політична дискусія. Адже питання

надзвичайно важливої політичної ваги. Я думаю, що такий підхід був би абсолютно справедливим і не потрібно було б бігти, щоб зайняти чергу на виступ.

ГОЛОВА. Я не заперечую, якщо мені подадуть такі пропозиції, я їх буду враховувати. Другий мікрофон.

ЗАДОРОЖНИЙ Б.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях екології та раціонального природокористування /Маріупольський - Центральний виборчий округ, Донецька область/. Леоніде Макаровичу! У мене таке запитання: коли, нарешті, ми зможемо користуватися системою "Рада" в повному обсязі? Адже там є і система запису на виступи -і з трибуни, і біля мікрофона. Пройшло вже півроку, а нічого не відало. І ця біганина на запис виникав щоразу. Ми вже авторам "Ради" подяки винесли, все, здається, гаразд, тільки невідомо, коли вона працюватиме. Давайте ж якось вирішимо це питання.

ГОЛОВА. З'ясуємо й це питання.

ЗАДОРОЖНИЙ Б.В. А щодо питання про обговорення Союзного договору, мені здається, що треба встановити регламент на виступ три хвилини.

ГОЛОВА. І до регламенту дійдемо. Зараз ідеться лише про порядок обміну думками. Третій мікрофон.

ГРИЦАЙ І.Т., голова Миколаївської обласної Ради народних депутатів, перший секретар Миколаївського обкому Компартії України /Миколаївський виборчий округ, Миколаївська область/. Шановний Леоніде Макаровичу! Ми маємо проект Союзного договору, надісланий Президентом СРСР до Верховної Ради України. Є пропозиція щодо концепції принципів розмежування прав і повноважень між союзними та республіканськими органам управління. Є концепція нового Союзного договору депутата Юхновського, є офіційний документ, направлений в комісію з пропозицією розглянути проект заступника Голови Верховної Ради республіки Гриньова. Цей документ називається /я сьогодні його побачив/ чи "ЄвропейськоАзіатська співдружність", чи "Афро-Європейська співдружність". Тому я пропоную послухати думку Ради Міністрів, депутатів Юхновського, Гриньова, мабуть, щось напрацьовано в комісії, а потім обговорювати це питання.

ГОЛОВА. Зрозуміло. Другий мікрофон.

ВОРОБЙОВ О.М., заступник голови Сумської міської Ради народних депутатів /Ковпаківський виборчий округ, Сумська область/. Уважаемые коллеги, Леонид Макарович! Прошу, чтобы вы поставили тогда на голосование. Два часа для обмена мнений по такому вечному принципиальному вопросу, я считаю, очень и очень мало. Давайте мы хотя бы поступим так, как в России, будем обсуждать целый пленарный день, чтобы можно было обменяться мнениями всем в спокойной обстановке, без гонки и для выступления не менять Регламент до 3 или 5 минут, а чтобы было так, как записано, - 10 минут. Поэтому я настаиваю на своем предложении. Просил бы, Леонид Макарович, учесть его и проголосовать.

ГОЛОВА. Так, перший мікрофон.

ДЕПУТАТ /не представився/. Шановний Леоніде Макаровичу! виборці прохають, щоб ви, коли будете називати виступаючого, обов'язково називали, до якої політичної партії чи угруповання він належить та посаду депутата. Я вважаю, що депутати, які записуються на виступи в Секретаріаті, мають це все дати, щоб вам було легше працювати.

ГОЛОВА. Ну, тоді я звертаюсь до депутатів: якщо хто подаватиме записку до Секретаріату, то нехай пише, що він член такої-то партії, від такого-то округу. Машини поки-що немає. Третій мікрофон, останній, і будемо підбивати підсумок.

ШЕВЧЕНКО О.Є., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Голосіївський виборчий

округ, м. Київ/. Шановні депутати! Вчора 40 народних депутатів СРСР від України подали заяву Президенту СРСР Горбачову про те, що вони підтримують рішення Верховної Ради України, згідно з яким розгляд питання про новий Союзний договір до побудови суверенної Української держави є передчасним.

Я ще раз звертаюсь до всіх вас: давайте будемо поважати наші власні рішення. І вношу, крім цього, пропозицію. Леоніде Макаровичу! Якщо все-таки станеться це обговорення, якщо ми всупереч нашому рішенню поставимо на порядок денний це питання, то я прошу поставити на голосування мою пропозицію про те, щоб усі виступи були опубліковані в пресі.

ГОЛОВА. Давайте підіб'ємо підсумки цього всього. Почнемо з останнього. Воно в нас у порядку денному вже є, і ми за це проголосували. Це - перше. І я думаю, що вже нема потреби його переголосовувати. Ми проголосували за те.

Друге. Ми не приймаємо сьогодні Союзного договору, не підписуємо і рішення такого не приймаємо. Ми ведемо обмін думками. І тільки. Я це говорив того разу і кажу зараз шановному народному депутату Шевченку. Здається, зрозуміло, якщо я можу на це сподіватись.

Третє. Я не говорив, шановний депутате Воробйов, що ми на це відводимо 2 години. Я такого не говорив, а говорив, що комісії Кондратьєва треба 2 години, щоб вона була готова. Моя пропозиція

- давайте будемо обговорювати це питання до вечірнього засідання. Першу половину, тобто ранкове засідання, відведемо для цього. Давайте за це проголосуємо. І регламент - 5 хвилин. Від мікрофонів - 3 хвилини. Прийнято рішення. 250 - "за".

Депутат Воробйов говорив про те, щоб обговорювати це питання цілий день. Прошу проголосувати за це. Весь день він просить. Прошу проголосувати. "За" - 80. Не приймається. Значить, ранкове засідання, відводиться 5 хвилин - за трибуною, 3 хвилини - від мікрофонів.

Так? Даю слово депутату Воробйову, який стоятиме до вечора, якщо я йому не дам слова. Будь ласка.

ВОРОБЙОВ О.М. Леонид Макарович! Вы знаете, я все-таки стараюсь как можно более корректно относиться к вам. Я понимаю, что вам трудно вести сессию. Но вы постоянно нарушаете Регламент. Мое предложение, по сути, было первым. Вы комментируете и так далее. Это просто не соответствует на заседании вашему статусу. Я прошу вас придерживаться Временного регламента. И еще раз обращаюсь к Мандатной комиссии: когда вы пригласите Леонида Макаровича Кравчука и меня на комиссию по тому заявлению, которое я дал? Потому что я чувствую, что по-другому никак нельзя воздействовать на нашего Председателя.

Спасибо за внимание.

ГОЛОВА. Що ще з цього питання? Другий мікрофон.

ХМЕЛЬНЮК В.Я., перший секретар Одеського міськкому Компартії України /Таїровський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые коллеги, уважаемый Леонид Макарович! У нас вчера прозвучала, как мне показалось, достаточно робко, очень важная и интересная постановка вопроса.

Я просил бы всех депутатов внимательно выслушать и решить этот

вопрос один раз и, видимо, навсегда. Что я имею в виду? Вот эти пикировочки, которые происходят между нашими депутатами, не случайны, потому что каждому хочется погарцевать перед телевидением.

Я хочу поставить вопрос на голосование о том, чтобы после обсуждения вопроса по Союзному договору прекратить телетрансляцию из нашего зала. Спасибо за внимание. /Оплески/.

ГОЛОВА. Давайте робити так, щоб не було експромтів. Ми вже на Президії це питання обговорювали. У нас залишилося до кінця цієї сесії вже не так багато часу. Після 20 січня почнеться чергова сесія. Тоді можна буде після обговорення на Президії до цього питання повернутися. Не треба зараз знову отак раптом приймати якесь рішення без попереднього обговорення. Перший мікрофон. Що у вас ще, депутате Шевченко?

ШЕВЧЕНКО О.Є. Я тільки запитаю. Як, Леоніде Макаровичу, щодо моєї пропозиції? Адже пропозиція була внесена щодо того, щоб публікувалися в пресі всі наші сьогоднішні виступи. Я гадаю, що народу України буде цікаво ознайомитися з ними, а не тільки телеглядачам.

ГОЛОВА. Значить, була пропозиція народного депутата Шевченка, щоб усі виступи опублікувати в пресі. Зрозуміла пропозиція? Так. Ставлю на голосування. Рішення не прийняте.

Шановні депутати! Депутате Хмельнюк, займіть, будь ласка, своє місце. Я не запрошую вас до дискусії.

Визнаєте, що питання про висвітлення сесії вирішувалось самою Радою, і це внесено до Регламенту. Для того, щоб поставити ваше питання на голосування, ми повинні внести це до порядку денного, обговорити і проголосувати. Це не просто рядове питання, як ви думаєте. Ви ж депутат і знаєте, що то є Регламент. Знаєте чи ні? Тож і вносьте відповідні пропозиції, які корегуються відповідно з нашими документами. А це конкретне питання про висвітлення теж конкретного питання. Я вже не раз чую: негайно моє! Але подивіться у Регламент, зверніться до плану нашої роботи.

Це не процедура, це - зміна Регламенту, порядку висвітлення роботи всієї сесії. Де ви таке бачили?

Все, сідайте. Ви свідомо зволікаєте час. Подивіться: 20 хвилин займаємося другорядними питаннями, вже можна було б послухати дві інформації.

Депутате Корнєєв, прошу вас. Скільки вам потрібно хвилин?

КОРНЄЄВ А.В., заступник голови Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Ворошиловський виборчий округ, Донецька область/. Я думаю, що 15 хвилин вистачить.

ГОЛОВА. До п'ятнадцяти хвилин регламент. Костянтине Івановичу, вам також до 15 хвилин.

КОРНЄЄВ А.В. Уважаемый Председатель, уважаемые народные депутаты! Еще вопрос не начал обсуждаться, а у нас уже состоялись первые пикировки, мы уже опять разбиваемся на "більшість" і "меншість", и я думаю, что это будет большим препятствием для серьезной работы. Вопрос, который сегодня вынесен на обсуждение, исключительно важен и сложен. И я беру на себя смелость обратиться к вам, народным депутатам, представителям различных политических направлений, с просьбой смягчить свои предубеждения, во имя народа Украины постараться объективно и с холодной головой оценить положение, в котором мы находимся.

Я осмеливаюсь просить об этом еще и потому, что это не только важно, но и возможно, в чем мы убедились вчера на заседании нашей комиссии, обсуждая эту проблему. И результаты налицо: анализировали самые сложные процессы, самые сложные тенденции сегодняшние, насколько нам позволяло время, - и все-таки пришли к общим выводам и предложениям.

Мы с вами приняли исторический документ: Декларацию о государственном суверенитете Украины. И люди в тот день - 16 июля - одаривали всех нас цветами. Это был день гражданского мира, национального мира, это был праздник. Но давайте не будем забывать о том, что в этот день мы возложили на свои плечи и на плечи Верховного Совета огромную ответственность перед народом Украины за реализацию этой Декларации.

Уже прошло б месяцев, и у нас есть о чем говорить. Мы провели большую работу по реализации Декларации по линии законодательства, подготовили проекты и приняли законы и постановления, которые закрепляют нашу суверенность. Это Закон об экономической самостоятельности Украинской ССР, Закон о приоритетности социального

развития села и агропромышленного комплекса в народном хозяйстве Украины Закон о местных Советах народных депутатов Украинской ССР и местном самоуправлении, постановление о прохождении срочной воинской службы. Это все - в русле нашей Декларации.

Сознавая, что суверенитет - это не только самоопределение, но прежде всего определение через отношения с другими государствами и странами, мы проделали большую работу по развитию переговорного процесса, прежде всего с другими республиками, чтобы нашу суверенность закрепить через признание ими ее и соответственно наше признание других республик как суверенных. Результатом этого является прежде всего Договор с Российской Федерацией, высокая степень готовности к подписанию договоров с Белоруссией и другими республиками.

Вместе с тем в Декларации ставятся вопросы, которые могут быть решены только сообща, всеми советскими республиками. Таков вопрос о судьбе Союза, или об отношении к Союзному договору.

Участвуя в рассмотрении этой проблемы вчера на заседании комиссии, я не мог избавиться от ощущения, что продолжается то последнее заседание нашей комиссии, когда мы заканчивали отработку текста Декларации. Уже тогда необходимо было четко определиться по этому вопросу. К сожалению, мы потеряли время. И не только время - мы потеряли инициативу, отдали инициативу в Другие руки, тому же центру. И выжидательная позиция нас не спасет. Мы опять стоим перед теми же проблемами, перед которыми стояли пять месяцев назад, и должны определяться.

Определяться мы должны, прежде всего по вопросу: быть нам в Союзе в содружестве, в объединении с другими республиками - или нет. Высказываний по этой проблеме в пользу того или иного

варианта уже достаточно много. Высказались руководители республик. Они принципиально - за. С разными нюансами, но принципиально - за. Коммунистическая партия Украины принципиально

- за, Рух - против, Демократическая партия, насколько я слышал, - тоже против, Партия демократического возрождения Украины - за. Можно и дальше перечислять, но примерно размежевание будет таким же.

Приводится много аргументов, они известны, мы с вами обсуждали их в кулуарах и здесь неоднократно. Среди противников Договора бытуют убеждения, что в одиночку мы легче справимся со всеми проблемами. В частности, используется последний аргумент - заключение экспертов немецкого банка относительно того, что у нас лучшие шансы, чем у других советских республик. Правильно - лучшие. Но нам дается пятьдесят шансов из ста, что мы справимся с этими проблемами, и то при условии территориальной целостности Украины.

Я хотел бы обратить ваше внимание на то, что и эта проблема

- территориальная целостность Украины - у нас сейчас под вопросом. Полагаю, здесь я ответственно могу сказать, что непродуманные атаки под лозунгом: "Никакого договора, никакого союза" - породили не менее агрессивные сепаратистские устремления в отдельных регионах. Это и Крым, и южные области, и восточные области, в которых большинство все-таки выступает за Союз и за Договор. Не отвлечем ли мы значительные силы, которые необходимы для решения наших проблем, на борьбу за обеспечение территориальной целостности и гражданского мира?

И вот с учетом всех объективных условий и субъективных моментов, трезво оценивая сложившуюся ситуацию, практически все члены нашей комиссии высказались в принципе за необходимость договора, за необходимость союза с другими республиками. Но в таком случае

актуальным становится вопрос: а какой союз, какой договор отвечает коренным интересам народа Украины и положении Декларации о государственном суверенитете? Здесь у нас тоже принципиальное единство.

Опубликованный проект Союзного договора не может быть принят, он противоречит указанным условиям. И критика, которая была, довольно убедительна. Все это так. Но тогда позволительно спросить: а откуда может появиться хороший договор, проект хорошего договора? Кто его подготовит? В центре его подготовят? Это иллюзия. Там другие цели и другие, интересы. А мы сами что сделали до сегодняшнего времени, чтобы был хороший проект? Что мы сделали? Умыли руки? Застыли в ожидании подарков сверху, чтобы только подписать или не подписать?

Так не бывает. Реальная практика выработки соглашений, которую мы уже имеем даже на примере в целом дружественных отношений с Россией, говорит о том, что над каждой формулировкой надо работать - и очень много. Надо спорить, дискутировать, вскрывать все нюансы, понимать позиции и интересы другой стороны. Лишь тогда получается действительно дельный результат.

И, соглашаясь с этим, наша комиссия считает, что Украина должна включиться в переговорный процесс и активно отстаивать свои интересы. Надо сформировать компетентную и полномочную делегацию республики, как это сделали Верховные Советы России, Белоруссии, других республик. Вместе с тем, отвергая предложенный проект Союзного договора как воспроизводящий фактически унитарность, необходимо выработать собственную концепцию, собственный проект договора, отвечающий интересам Украины и учитывающий интересы других советских республик.

Наработки предварительные в этом плане уже есть. Они могут стать отправным пунктом для предметной работы комиссий Верховного Совета по вопросам государственного суверенитета, межреспубликанских и межнациональных отношений, по вопросам законодательства и законности, по вопросам экономической реформы и управления народным хозяйством, по вопросам планирования, бюджета, финансов и цен и других постоянных комиссий Верховного Совета. Я думаю, что нам необходимо принять постановление, в котором должно быть записано поручение этим комиссиям, и они должны все принять это поручение, как первоочередное. Материалами, которые будут подготовлены этими комиссиями, должна, прежде всего, руководствоваться наша делегация. Они должны определять позицию нашей делегации на переговорах. Но, кроме того, мы должны выработать конкретные положения, которые обеспечивали бы гарантии суверенитета Украины и в сфере политики, и в сфере экономики, и в сфере культуры. И эти положения для делегации должны стать непреложным руководством.

Здесь уже Олесь Евгеньевич Шевченко высказался, и вчера на заседании комиссии он говорил, и другие скажут, что мы приняли решение не подписывать Договор до принятия новой Конституции и до определения Украине подлинного суверенитета. Правильно, но, во-первых, не подписывать - это не запрет на участие в переговорах, а во-вторых, без этих переговоров /думаю, вы согласитесь с этим/ мы никогда не обретем полного суверенитета.

Даже выйти из Союза можно только путем переговоров, и поэтому надо на переговоры идти. А уж если мы сумеем подготовить действительно хороший проект, то, думаю, народ Украины на референдуме, к которому нас сейчас призывают, снимет все ограничения для подписания этого договора.

Самое опасное для нас, и давайте это поймем сейчас, - это промедление. Недопустимо сидеть и ждать, надо работать. К этому призывает весь Верховный Совет наша Комиссия по вопросам государственного суверенитета, межреспубликанских и межнациональных отношений, и я разделяю полностью этот призыв. Позвольте на этом закончить.

ГОЛОВА. Слово надається Костянтину Івановичу Масику. Регламент 15 хвилин.

МАСИК К.І., перший заступник Голови Ради Міністрів Української РСР. Шановні народні депутати! На виконання постанови Президії Верховної Ради УРСР Голова Уряду республіки Вітольд Павлович Фокін 15 грудня направив пропозиції щодо принципів розмежування прав та повноважень між союзними та республіканськими органами управління. Дозвольте мені в межах регламенту висловити декілька позицій Уряду з цього важливого питання.

Передусім, чим ми керувалися в процесі відпрацювання принципів розмежування прав та повноважень між союзними та республіканськими органами? Вихідними для нас були: Декларація про державний суверенітет України, Закон про економічну самостійність, зокрема в тих частинах, де мова йде про те, що Українська РСР самостійно вирішує будь-які питання свого державного життя, визначення економічного статусу. Народ України мав виключне право на володіння,

користування і розпорядження національним багатством України.

Ми виходили з того, що адміністративно-командна система управління розвитком народного господарства довела свою нежиттєздатність й вимагав демонтажу. Ми брали до уваги, що перебудова союзної системи державного управління, перехід до ринкової економіки невиправдано і надмірно затягуються Ми спиралися також на реальну оцінку соціально-економічної ситуації, що склалася як у Союзі в цілому, так і в нас на Україні, суть якої полягає в розвалі економіки, некомпетентній грошовій та фінансово-кредитній політиці центру, в руйнуванні споживчого ринку та повному дефіциті, в глибокій інфляції. Ми керувалися тим, що на сьогодні Верховною Радою республіки прийнято ряд основоположних законів Української РСР, які вимагають кардинальних змін в функціях та організації роботи республіканських органів управління.

Безперечною, на наш погляд, в також вимога повної відповідності системи управління наявному економічному, виробничому та науково-технічному потенціалу. Водночас є незаперечним і той факт, що протягом десятиріч Україна розвивалась у складі Союзу РСР і її зв'язки тісно переплелися з усіма республіками Союзу. Загальносоюзний обмін .../нерозбірливо/... третина валового суспільного продукту. Незадоволення економічних потреб - республіка ввозить 60-80 процентів нафти, кольорових металів, верстатів і інструментів, 40-50 процентів лісоматеріалів, виробів текстильної і медичної промисловості. Складною і до кінця невирішеною сьогодні залишається система взаємних розрахунків. Навіть якщо

перейти на ціни світового ринку, дефіцит становить близько трьох мільярдів карбованців.

Нарешті, світові тенденції свідчать про те, що однією з основних умов для успішного розвитку ринкової економіки є широкий економічний простір, подолання всіляких бар'єрів на шляху товарних фінансових та ресурсних потоків.

Що ми пропонуємо на ваш розгляд? Концептуальний підхід. У компетенції Української РСР повинні бути всі питання економічного, соціальнополітичного і духовного розвитку, окрім тих, які в інтересах республіки більш доцільно передати у відання Союзу. Сукупність делегованих нашою та іншими республіками чітко визначених суверенних прав може становити основу нового Союзного договору, компетенцію Союзу, юридичну базу його державного суверенітету, У зв'язку з цим запропонований проектом нового Союзного договору принцип спільної компетенції республік та Союзу неприйнятий. При розробці, опрацюванні Союзного договору обов'язково слід передбачити організаційноправовий механізм контролю за ефективністю діяльності союзних органів з боку кожної із суверенних рівноправних республік - суб'єктів Союзу.

Мабуть, найбільш складне завдання, яке нам належить розв'язати, полягає в тому, щоб визначити, які питання входять виключно до компетенції Української РСР і які доцільно передати у відання Союзу. Уряд пропонує віднести до виключної компетенції Української РСР таке: здійснення управління економічними процесами на власній території, у тому числі - і зовнішньоекономічною діяльністю; визначення структури народного господарства, пріоритетних напрямів господарської діяльності, форм і методів господарювання; формування власної бюджетної системи на основі зарахування до бюджету

республіки усіх податків, зборів та обов'язкових платежів, які сплачують підприємства, об'єднання, організації, розташовані на території республіки; спрямування бюджетних ресурсів в інтересах народу України; встановлення на своїй території видів податків, зборів та обов'язкових платежів, визначення об'єктів та розмірів ставок оподаткувань; укладання угод з союзними республіками та іноземними державами; боротьба із злочинністю, попередження правопорушень, захист прав та інтересів громадян; соціальна політика і законодавство з питань праці; соціальне забезпечення і страхування, охорону здоров'я, піклування про материнство і дитинство; регулювання суспільних відносин в галузі виховання, навчання, професійної підготовки громадян.

На наш погляд, можна було б здійснювати спільними зусиллями, використовуючи можливості та переваги Союзу, таке: стратегічну оборону, охорону Державного кордону, державну безпеку, стратегію зовнішньополітичної діяльності, загальнодержавні фінанси, атомну енергетику, зв'язок, освоєння космосу, охорону навколишнього середовища, метрологію та стандартизацію.

Для фінансування переданих Союзу повноважень республіки вносять відповідні відрахування із власних бюджетів до союзного бюджету.

Використання землі, надр, інших природних ресурсів або частини державного майна республіки для здійснення на її території повноважень Союзу РСР можливе лише на основі окремої угоди між Українською республікою і Союзом РСР.

Про механізм розмежування прав та повноважень між союзними республіками і органами управління.

З урахуванням викладених вихідних умов ми вважаємо, що процес розмежування прав та повноважень між союзними і республіканськими органами управління слід провести поетапно.

Насамперед має бути остаточно опрацьована правова база. Належить також закінчити роботу над такими життєво важливими законами, як закони про власність, фінансово-бюджетну систему, роздержавлення власності та інші.

Слід завершити укладання угод та договорів з союзними республіками. На сьогодні відповідні відносини встановлено з 11 республіками, які входять до складу Радянського Союзу. Мабуть, треба і законодавчо ратифікувати їх.

При підписанні нового Союзного договору, на наш погляд, необхідно розділити валютний борг Союзу РСР, заборгованість інших республік Союзу РСР, активи Союзу в закордонних банках між союзними республіками. Принциповий підхід тут може бути різний. На наш погляд, було б найбільш справедливо, коли б розподіл здійснювався пропорційно питомій вазі в загальному імпорті кожної республіки.

Одночасно ми вважаємо за необхідне визначити чітку частку кожної республіки в загальносоюзному алмазному фонді та золотому запасі, що створені завдяки зусиллям усіх народів.

У новому Союзному, договорі нам належить чітко визначити порядок відрахування коштів з власних бюджетів до бюджету Союзу, диференціювання переданих йому повноважень.

На цьому ж підготовчому етапі окремими союзними та міжреспубліканськими угодами повинні бути визначені права, обов'язки та форми функціонування на території України підприємств союзного підпорядкування та інших республік.

Ця підготовча робота за умови формування чіткої позиції Верховної Ради і Уряду з цього питання могла б бути проведена, на наш погляд, протягом 3-4 місяців. У нас же цей розподіл повноважень, особливо в таких галузях, як управління економічною та зовнішньоекономічного діяльністю, формування бюджетної системи і таке інше, можна було б здійснити протягом 1991 року. Дякую.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати, приступаємо до обговорення. Що, запитання? Костянтине Івановичу, одну хвилинку, є запитання. Перший мікрофон.

НАГУЛКО Т.Д., лікар Шепетівської залізничної лікарні /Шепетівський виборчий округ, Хмельницька область/. Шановний Костянтине Івановичу!

ГОЛОВА. Одну хвилиночку, 10 чи 15 хвилин? Будемо голосувати? Хто за те, щоб надати 10 хвилин на запитання, прошу проголосувати.

Прийнято - 10 хвилин.

НАГУЛКО Т.Д. Шановний Костянтине Івановичу! Дякую вам за інформацію, яку ми зараз почули. Але я вас дуже хочу попросити: кількома словами поінформуйте, будь ласка, про те, як ви були нещодавно в Раді Міністрів СРСР.

Там йшлося про Союзний договір або торкались його. У вас була розмова з Абалкіним. Мова йшла про виділення коштів для Чорнобильської зони, зокрема й про інвалютні кошти. Будь ласка, повідомте про це сесію.

МАСИК К.І. Дякую.

Я згоден з попереднім виступаючим з цієї трибуни, що, справді, питання укладення Союзного договору, питання, пов'язані з утворенням бюджету, плановосоціальним розвитком, дуже в Україні затягнулися. Тому зараз і Президент Горбачов, і Уряд Рижкова шукають шляхи виходу із цього кризового стану, страшного кризового стану.

Я не пам'ятаю, щоб у нас у грудні не було ні союзного бюджету, ні нашого республіканського. Ми тільки в четвер будемо вам пропонувати розглянути його.

І тому і Горбачов, і Уряд Рижкова вимагають підписання зараз тимчасової угоди для роботи в 1991 році. Навіть ідуть на те, щоб укласти таку угоду між республіками і Союзом на перший квартал 1991 року.

Ми уважно розглянули ці питання і, виходячи із складного кризового стану в економіці, в усіх питаннях, що сталися в розвалі грошового обігу, внесли свої пропозиції, які передбачають різні частки /на думку Рижкова і нашу/ внесення до союзного бюджету коштів. Немає договору, немає повноважень, ми не можемо за все це сплачувати. У нас, ви знаєте, у бюджеті сьогодні є такий прорахунок - 11,9 мільярда карбованців. Не вистачає коштів між доходами і витратами.

І коли ми ці питання поставили, що Уряд республіки вважає за доцільне укласти таку тимчасову угоду, я підкреслюю, на непродовольчі товари... Погодитися з внесеними пропозиціями, але врахувати і створення механізму контролю за матеріально-технічним постачанням Україні якого сьогодні немає. Тоді, на жаль, Леонід Іванович Абалкін вдався до таких неприпустимих, на мій погляд, дій.

Було сказано таким чином: якщо ви будете так виявляти свою самостійність, то тоді союзний уряд застосує функції. Які саме були запропоновані?

Перша функція. Не буде дозволено союзним підприємствам та підприємствам союзного підпорядкування мати відносини з республіканським бюджетом. Це-перше.

Друге. Буде припинено фінансування заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з союзного бюджету. На це ми дали свої належні відповіді і, перебуваючи в Москві, розглянули це питання з Головою Верховної Ради Леонідом Макаровичем Кравчуком. Ми дискутували з цього приводу, і Леонід Макарович підписав пропозиції, які підтримують позицію Уряду у цьому питанні, і передав їх Президенту Горбачову. От коротенько про це.

ГОЛОВА. Я хочу додати, що позиція Абалкіна не є для нас позицією.

МАСИК К.І. Мені підказують, що це стосується і інвалютних коштів теж. На Чорнобиль нам обіцяли дати на два роки за рішенням Уряду 27 мільйонів карбованців на придбання медичного обладнання, ліків і 21 мільйон доларів на придбання технологій для харчової промисловості. Але дивились, балакали і зараз запропонували нам 20 мільйонів на всю цю частку. Ми сказали, що такий договір ми підписувати не будемо.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

СВІДЕРСЬКИЙ Ф.Ф., начальник технологічного бюро Нововолинського виробничого об'єднання "Оснастка" /Нововолинський виборчий округ, Волинська область/. Костянтине Івановичу! Враховуючи те, що з союзного бюджету нам по Чорнобильській трагедії нічого не буде виділено, враховуючи те, що Україна більше всіх завантажена атомними електростанціями /по другій програмі телебачення була інформація, що на Ростовській атомній електростанції всі кошти будуть іти до місцевих бюджетів, як ви дивитесь на те, щоб всі атомні електростанції ввійшли під володіння Уряду України і кошти залишалися б на Україні? Прохання відповідати коротше у зв'язку з браком часу.

МАСИК К.І. Коротше дуже важко. Я скажу вам тільки одне: це - пропозиція Уряду. Ми вважаємо, що атомну енергетику на цьому етапі нашого розвитку/ і, найголовніше, враховуючи те, що ми не маємо ніякої виробничої бази/ на себе взяти сьогодні не можемо.

Що ж стосується податку за користування тим чи іншим - це буде використано повністю Урядом України. Я про це казав.

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ВЕРЕТЕННІКОВ В.О., генеральний директор виробничого молочного комбінату "Придніпровський", м. Дніпропетровськ /Індустріальний виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемый Константан Иванович! У меня такой вопрос. Мы понимаем, что есть или вообще сложился сегодня Союзный договор?

Он такой, каким был и какой он есть сейчас, является высшей ступенью иерархической системы власти в нашей стране и уже сегодня вступил в противоречие с Декларацией о государственном суверенитете Украины. Но все же все мы понимаем и знаем, что исторически сложились тесные связи, и экономические в том числе, и что их сегодня враз не разорвать, потому что все это приведет к хаосу.

Поэтому очень хорошо сказал депутат Корнеев, что нужно что-то конкретно делать. Мы не согласны с тем проектом Договора, который предложил Президент. Но есть ли у Правительства свои предложения, которые мы могли бы обсуждать, или их нет?

МАСИК К.І. Я же конкретно называл вам в своем выступлении наши предложения и те позиции относительно разделения функций между центром и республиками, которые видит сегодня Правительство Украины.

ГОЛОВА. Перший мікрофон.

ЧЕРНЯВСЪКИЙ О.П., голова ради агропромислових формувань Сумської області /Сумський виборчий округ, Сумська область/. Костянтине Івановичу, ви в своїх відповідях і в доповіді відзначили, що з боку союзного уряду допущено ряд помилок /Президент на ІV з'їзді народних депутатів СРСР також визнав, що нинішнє керівництво допустило ряд помилок/, але ми не пригадуємо випадку, щоб хтось за це відповідав, в тому числі Абалкін. То як ви дивитесь, чи не робимо ми чергову помилку, коли все пов'язуємо з переходом до ринку? Я можу навести, ви це також знаєте, думку з цього питання відомих англійських банкірів, нещодавно опубліковано думку генерального секретаря Швейцарської партії праці. Думки ці зводяться до того, що холи немає товарів, то ринок не принесе нам очікуваних результатів. Як ви дивитесь на це?

МАСИК К.І. Я цілком вас підтримую. Таку думку висловлював і Голова Уряду. Щоб перейти до ринку, треба створити для цього необхідну базу. Її сьогодні немає ні в соціальній, ні в економічній сферах, ні в грошовому обігу. Але відкладати це питання до якихось кращих часів також не можна, як нас з вами вчили багато років.

ГОЛОВА. Другий мікрофон.

ЗАЄЦЬ І.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним

господарством /Святошинський виборчий округ, м. Київ/. Костянтине Івановичу, ви говорите, що віддаєте за своєю пропозицією до компетенції союзних органів такі галузі, як стратегічна оборона, зовнішньоекономічні, зовнішньополітичні зв'язки і так далі.

Ви нічого не сказали про власність. Тому що передавати якісь функції, не вирішивши питання про власність, наприклад, на союзні підприємства, на союзну власність... Тоді не може бути ніякої мови про суверенність.

Це перше питання. І принагідно я хочу спитати: чому ми на руках не маємо принципів, які ви подали до союзного Уряду? Яка в підстава для того, щоб обговорювати це питання сьогодні, не ознайомившись із позицією своєї Ради Міністрів?

Це говорить про те, що знову ж таки ви - Перший заступник по надзвичайних ситуаціях: Чорнобиль - ви, військо - ви, союзний Уряд - ви ... А де буде постійність нашої влади по відношенню до долі України?

МАСИК К.І. Ну, по-перше, мені прикро, що ви мене не зрозуміли. Мабуть, я нечітко висловив думку, повторюю вам. Я казав про те, що вся соціальноекономічна діяльність...

Депутате Заєць, я вас слухав уважно, послухайте мене трошки, я відповідаю вам особисто. Я казав про те, що все ведення господарства, економіки, соціальнокультурне життя належить виключно Уряду України, вибачте, народу України. Існування інших підприємств на території України можливе лише за умов укладання договорів між Урядом республіки і тими підприємствами, які будуть діяти на нашій території. Це - відповідь на ваше запитання.

Я вам окреслив етапність цих справ. Сьогодні не можна вилучити ці питання.

Що стосується вашого другого запитання, то я зрозумів його як критику на свою адресу і робитиму з цього висновки.

ГОЛОВА. Костянтине Івановичу, дякую вам.

Переходимо до обміну думками.

Час вичерпано, незалежно від того, хто біля якого мікрофонів стоїть. Слово надається народному депутату Юхновському. За ним виступатиме Василенко Володимир Андрійович, доктор юридичних наук. Регламент 5 хвилин. Описок в, ось він. Одну хвилиночку. Ігор Рафаїлович Юхновський один з авторів того проекту, про який говорили депутати біля мікрофонів. Він просить для виступу 10 хвилин.

Я не буду слідувати за цим списком. Мені подають записки - хто від партії, хто від групи, хто від комісії. Я буду регулювати виступи. Не всі зможуть, звичайно, виступити, але представники виступлять.

Будь ласка, Ігоре Рафаїловичу!

ЮХНОВСЬКИЙ І.Р., голова Комісії Верховної Ради Української РСР в питань народної освіти і науки /Червоноармійський виборчий округ. Львівська область/. Вельмишановні депутати республіки! Перед вами три проект Союзного договору. Один, зроблений мною, є найменш досконалим. Я виходив з проекту, поданого Президентом, і намагався викреслити з нього речення, які прийняти неможливо і замінював їх реченнями потрібними, але написаними у стилі всього документа. Проте і в моєму варіанті, як і у варіанті Уряду, є ще неточності, які я хочу зараз виправити.

Зокрема, у мене на сторінці 4 потрібно писати "стратегические вооруженные силы", а не "вооруженные силы", бо прийняття їх завдало б нам шкоди. В цілому Союзний договір, який нам хочуть накинути, потрібний для Президента, який хоче виконати свою велику визвольну місію. Можливо, нам потрібно йому в цьому допомогти. Мій виступ складатиметься з трьох частин:

а/ опис ситуації;

б/ означення України - держави;

в/ утворення співдружності.

Опис ситуації.

Розпад Союзу на сукупність незалежних держав в єдиним реальним виходом країни з глибокого катастрофічного розриву величезної сукупності доведених до абсурду політичних і економічних зв'язків, які утримувалися в державі ціною витрати все більших зусиль і засобів. Суперцентралізований держпланівський міністерський соціалізм на практиці виявився трагічною утопією. Він довів країну до такого ступеня занепаду, що без енергійної і значної зовнішньої допомоги нам з цього не вибратися.

Згідно з загальним ходом історії, підпорядковуючись йому, ми прийняли Декларацію про суверенітет України, Закон про економічну незалежність і тепер, розробляючи закони, поволі будуємо незалежну державу. При тому існує союзна надбудова у формі Президента, уряду Рижкова, які у цьому об'єктивному процесі до незалежності можуть, здавалося б, стати зайвими. Ми, будуючи державу, могли б створювати горизонтальні зв'язки. Так ми і будемо робити. Але при цьому всьому ми залишаємося жебрацькою Україною, весь спільний валютний і золотий запас якої знаходиться в Москві. Існує спільна потужна армія зі стратегічною зброєю, яка, проте, дуже швидко втрачає свій потенціал у зв'язку із тотальним

відставанням країни У техніці і технології.

Існують найтісніші господарські взаємні поставки, від яких ми не зможемо, навіть якби це нам було вигідно, відірватися ще добрий десяток років.

Існують тісні, родинні зв'язки і спільність історичного процесі. І, нарешті, існує економічна, політична і військова сила, з якою завжди потрібно рахуватися.

І при тому усьому має місце незворотній процес розпаду Союзу на незалежні держави.

За яких же умов ми можемо піти на Союзний договір? Розглянемо коротко пункт "б". Якої України ми хочемо? Україна

-держава, що виникає як результат самовизначення української нації, мав бути державою демократичною, ліберальною і децентралізованою.

Усі громадяни мають мати рівні можливості і бути рівними перед законом. Не існує "ізмів". Існують усі форми власності і уклади, як соціалістичний, так і капіталістичний, у оптимальних для кожного часу взаємних пропорціях.

Якщо світ побачить, що ми таку державу будуємо, нам усі допоможуть. Бо ж усім державам світу, які зараз зайняті оптимізацією свого внутрішнього життя, вкрай вигідно мати перед собою не колосальний, безпомічний Радянський Союз, а співдружність добре загосподарованих республік.

Тому, прийнявши основну мету, ще раз визначимо, чого ж ми хочемо від нашого Президента Михайла Сергійовича Горбачова?

Я переходжу до пункту "в" - утворення співдружності. Тут питання стоїть так, як нам іти далі. Чи ми будемо лаяти Москву і йти до незалежної України, а Горбачов зі своєю командою буде нам в усьому протидіяти, втягуючи в свої дії КПРС і намагаючись відтворити попередню соціалістичну імперію /а це ж буде абсолютно абсурдна акція/? Чи Горбачов теж розуміє, що єдиний вихід - це утворення незалежних держав і хоче сам сприяти в такому ділі, і хоче, щоб це були держави з прогресивними внутрішніми укладами?

Ми можемо допускати лише другу альтернативу, і, якщо Михайло Сергійович Горбачов бажає її щиро, то нам слід йти з ним разом. Ми могли б зараз визначити в принципі, що можна було б вважати предметом спільної домовленості.

Перше. Оборона. Існують дві армії - національна армія України і стратегічні Збройні Сили Союзу, спільні для співдружності.

Друге. Космос. Існують спільні космічні дослідження.

Третє. Екологія, Охорона атмосфери, річок, землі - спільна проблема.

Четверте. Координація політичної і зовнішньоекономічної діяльності і стандартизація. Відповідно до цього створюються чотири спільних міністерства.

Існують ще спільні структури перехідного періоду:

а/ фінансовий комітет, напрямок діяльності якого спрямований на зміцнення банківсько-фінансової системи республік;

б/ комітет роздержавлення і переходу підприємств, установ, транспорту, енергетики, ліній зв'язку у власність республік.

Все це станеться саме по собі, але вже після повного краху системи. Але все це можна робити узгоджено, з меншими витратами, якщо у Президента і у республік буде спільна мета.

Нарешті пункт останній. Як йти на переговори?

Так, як ми вже між собою твердо домовились, як ми оголосили урочисто народові України.

Спочатку ми будуємо суверенну державу, приймаємо Конституцію, створюємо Міністерство оборони, Національний банк і таке інше. А далі домовляємося у принципі з Президентом:

а/ про Національну армію республіки і стратегічну армію співдружності;

б/ про визнання фінансово-банківської незалежності республіки, утворення Національного банку України, випуску власних грошей і про підтримку цієї акції;

в/ про перехід майна у власність республіки;

г/ про визнання пріоритетності законів республіки на її території;

д/ про ліквідацію Прокуратури Союзу РСР.

Після прийняття Конституції, законів, підписання цих попередніх угод між Президентом і Президією Верховної Ради республіки і визнання їх Верховними Радами Союзу і республік можемо посилати повноважну комісію для укладення Союзного договору. Бо це буде означати, що ми йдемо в одному правильному напрямку.

Тепер про відмінності між проектами угод, запропонованими мною й іншими проектами. Мій проект, то є змінений проект Президента. Він відрізняється від проекту Уряду і проекту шановних юристів, вчених тим, що у відання Союзу не передаються ні енергетика, ні транспорт. Ці речі є життєво необхідні для республіки. Хоч і з свого боку ми повинні твердо дотримуватись угод про транзит енергії і вантажів. Але за все це потрібно брати гроші і все утримувати в нормальному порядку.

Шановні товариші!

Те, що ми мали в політиці досі, то було легке хвилювання. Основні бурі нас чекають попереду. І в проблемі мудрої побудови демократичної України - найважливішої мети життя багатьох поколінь, що прагнули до щастя і свободи на цьому великому шматку багатостраждальної землі, - ми повинні йти розумно і спільною силою. По-перше -Україна, а пізніше - партії, релігії і все інше.

ГОЛОВА. Слово надається Василенку Володимиру Андрійовичу, доктору юридичних наук, професору, який брав участь у підготовці проекту Союзного договору.

ВАСИЛЕНКО В.А., доктор юридичних наук, професор. Шановний Голово, шановні народні депутати! Так сталося, що проблемою суверенітету республіки, зокрема України, і проблемою Союзного договору я почав займатися понад 30 років тому і можу висловити своє судження щодо проекту Союзного договору, який було опубліковано 24 листопада цього року на тлі історичного розвитку Союзу РСР.

Якщо оцінювати коротко цей проект і мати на увазі, що ми прагнемо позбутися наслідків панування адміністративно-командної системи, то цей проект є в принципі незадовільним. І справа не тільки в тому, що цей документ створений не самими республіками, а в тому, що цілий ряд його принципових положень не узгоджується з процесами національного відродження, набуття економічної самостійності, зміцнення політичного суверенітету республіки, з ростом національної самосвідомості. Він є спробою зберегти Союз на старих унітарних принципах. Якщо ви порівняєте статтю 5 пропонованого проекту Союзного договору

із статтею 73 нині діючої Конституції, Конституції 1977 року, то ви легко зробите висновок, що до компетенції Союзу пропонується віднести ті ж самі, якщо не більші повноваження, якими центр володів в часи розквіту адміністративно-командної системи.

Що це означає у практичному плані? У практичному плані - це буде означати збереження суперцентралізованих структур на шкоду суверенітету і національним інтересам союзних республік і врештірешт призведе до ще більшого поглиблення кризи.

Тут може бути заперечення, що більшість повноважень, які пропонується віднести до Союзу, центр буде здійснювати разом із союзними республіками. Але в проекті не визначено, що в рамках цієї спільної компетенції буде конкретно віднесено до безпосередніх повноважень Союзу, а що - до повноважень республік. А практика свідчить, що в сферах спільної компетенції Союз практично ніколи не залишав республікам будь-яких суттєвих прерогатив.

Далі. Як випливає із змісту пункту І статті 5 проекту, Союзний договір не є єдиним установчим актом оновленого Союзу. Крім нього, такою має бути Конституція Союзу РСР. Ну, а створювати, приймати, змінювати, доповнювати цю Конституцію будуть уже не республіки як суверенні держави, а органи Союзу. Тим самим тут закладається такий механізм змін Конституції Союзу РСР, який свого часу вже відкрив шлях до обмежень суверенітету республік.

І хоч у статті 5 проекту є заборона змін повноважень Союзу без згода всіх республік, цей порядок прийняття і доповнення Конституції Союзу РСР створює можливість непрямого перерозподілу компетенції на користь Союзу і на шкоду союзним республікам, тому що у проекті договору немає чіткого розмежування повноважень Союзу і республік і тих повноважень, які віднесені до сфери їх спільної

компетенції.

Далі. Положення частини 3 статті 7 проекту створює підстави для обмеження прав власності республіки на землю, її надра, інші природні ресурси. В проекті відсутній цілий ряд ознак, визнаних вже радянським конституційним правом, які гарантують суверенітет республік. Зокрема, відсутнє положення про те, що територія республіки не може бути змінена без її згоди і що кожна республіка зберігає право вільного виходу із Союзу РСР.

Проект не дає ніякої уяви про те, хто буде суб'єктом Союзного договору і хто буде членом Союзу. Не передбачено там положень про строки дії договору і таке інше. І можна довго ще продовжувати перелік суттєвих недоліків цього проекту.

Часто чути голоси, що нам не треба взагалі ніякого Союзного договору. Це, звичайно, неправильно. Але дуже важливим є зміст Союзного договору, і нам треба визначитись, чого ми хочемо. В якому союзі ми хочемо бути: чи ми хочемо бути в союзі справді суверенних держав, який створюється самими республіками, чи ми хочемо бути в союзі суверенних держав, який заснований на федеративних засадах.

Оця формула союзу суверенних деркав на федеративних засадах, яка висунута Президентом в його останній промові, м'яко кажучи, явно невдала. Не можна створювати союз суверенних держав і одночасно говорити про якісь федеративні засади. Справа в тому, що федеративна держава - це не союз суверенних держав, це союзна держава. Це зовсім інші категорії, зовсім інші правові явища. І якщо ми хочемо уникнути тих помилок, які були зроблені уже в рамках цього Союзу РСР як федеративної держави, ми маємо будувати союз суверенних держав, який би створювали самі республіки шляхом прямих переговорів між ними, без усякого втручання центру, на засадах, які вони самі визначать.

Засади, на яких може будуватися нова співдружність суверенних держав, викладено в концепції договору про співдружність держав, підготовлену вченими групи наукових консультантів Верховної Ради. Я вважав, що ми могли б обговорити іншим разом цю концепцію на будь-якому рівні - в комісіях і, так би мовити, в неофіційній обстановці.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Остроущенко. За нею виступатиме депутат Івасюк.

ОСТРОУЩЕНКО С.В., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства /Приморський виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые товарищи! Вы помните, как депутат Шевченко, увидев в повестке дня вопрос всего лишь об обмене мнениями по поводу проекта Союзного договоре, воскликнул, что сегодняшний день войдет в историю Украины "як день зради". Видите: даже думать и говорить о Союзном договоре нам хотели

бы помешать наши радикалы, давно уже обставив само это понятно частоколом лозунговых шаманских заклинаний типа "нове ярмо" и т.д.

Нет, товарищи, сегодняшний день в историю не войдет, потому что это рядовой день той огромной и длительной работы над Союзным договором, которая нам еще предстоит. А войдет в историю тот день, когда мы этот договор подпишем, ибо это будет спасение от окончательного развала, хаоса и гибели.

Но чтобы было что подписывать, эту работу надо начинать сейчас. И Конституцию свою мы успеем принять за это время, и постановления своего не нарушим. Ведь нет ничего важнее для отдельной личности и нации в целом, чем государственное единство и крепкая государственная власть, ибо только это гарантирует всем гражданам безопасность, обеспечение неотъемлемых прав и процветания.

Нам выпала печальная участь пережить смутное время, стать свидетелями распада государства и паралича власти. Но нам выпала я счастливая участь похоронить отмершее и прогнившее и на "обломках самовластия" возвести здание нового государства, в котором, может быть, человеку будет житься уютнее и радостнее, чем жилось до сих пор.

Но я не верю, что этого можно достичь в каждой из республик в отдельности. Веками создавалась многонациональная отрава наша. Экономическая интеграция, как диффузия металла на молекулярном уровне, пронизала все поры республик, и разрыв этих связей губителен для всех. Общность исторического пути, взаимопроникновение культур, наконец, просто привычка народов жить без границ и барьеров в составе единого государства - все это не позволят разорвать страну. Люди не позволят, не захотят

этого. Об этом говорят социологические исследования, по которым 70-80 процентов высказываются за обновленный Союз. И есть все основания полагать, что референдум, который будет проведен по этому вопросу, скажет "да" Союзному договору. Но какому?

Будет еще много споров о различных механизмах, проектов. Но фундаментальные принципы, мне кажется, уже определены и особых споров не вызывают.

Это - добровольный свободный союз суверенных республик, причем субъектом Договора могут быть отнюдь не только союзные республики, но и автономные республики, края, области. Словом, ничья свобода не должна быть попираема.

Это - свобода не только вступления в Союз, но и выхода из него в любое время, а также исключение из него за невыполнение условий договора.

Это - добровольное делегирование республиками центру тех функций, которые выгоднее выполнять сообща.

По последнему вопросу, очевидно, будет больше всего споров, потому что порой политические амбиции берут верх даже над экономической целесообразностью. Но уже и сейчас в принципе без особых споров называются такие сферы, как стратегическая оборона, охрана границы, государственная безопасность, глобальные экологические проблемы, космос, важнейшие фундаментальные исследования, стратегия внешней политической деятельности, может быть, кое-что другое. При единой валютной системе и глубоко интегрированном общем рынке, на мой взгляд, не обойтись без какого-то координирующего органа.

Несомненно, что именно республики должны передавать полномочия Союзу, а не наоборот. Причем каждая республика сама определяет эти полномочия и отнюдь не обязательно, чтобы они были

общими для всех республик. Совет Министров Украины ухе внес свои предложения по этому вопросу, и здесь есть что обсуждать. Конечно, в ходе выработки Союзного договора будут возникать бессчетные проблемы, каждая из которых требует отдельного обсуждения и в парламентах республик, и на межпарламентском уровне. Например, иметь ли единую налоговую систему или в каждой республике свою, иметь ли общую денежную единицу или каждая республика начнет чеканить свои деньги во имя суверенитета? Но как тогда будет функционировать общий рынок и многое другое?

О чем, мне кажется, мы должны договориться сегодня? Ведь всех проблем мы не охватим и не обсудим за полдня. А должен быть у вас какой-то итоговый, организационный, что ли, момент, решение наше. Я предлагаю решить, как именно надо работать над проектом Союзного договора. Ведь уже сегодня существует три документа. А будет их еще больше. Кто будет их изучать и сводить в один, отбирая у каждого рациональное зерно?

Очевидно /это мое предложение, может быть, мы за него проголосуем в конце/, надо создать небольшую мобильную, очень работоспособную рабочую группу не только из депутатов, но и из ученых. Пусть Президиум предложит сессии ее ориентировочный состав еще до нашего ухода на каникулы. А у этой группы никаких каникул не будет, она должна впрягаться сразу, нарабатывать идеи, но в постоянном общении с коллегами из других республик и из центра. Такое общение особенно важно. Ведь мы все-таки стремимся создать Договор, который был бы приемлемым для большинства республик, создать в итоге Союз, в котором всем было бы хорошо.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати, я прошу вас дотримуватися

регламенту. Тому що той, хто порушує регламент, позбавляє когось можливості виступити.

Слово надається народному депутатові Івасюку. За ним виступатиме депутат Євтухов.

ІВАСЮК В.П., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань здоров'я людини /Ленінградський виборчий округ, м. Київ/. Шановний Голово! Шановні депутати! 16 липня 1990 року тут, у цьому залі, народилася дитина, якій щойно виповнилося 5 місяців. Її ім'я - суверенна Українська держава. Це дитя, щоправда, вродилося дуже кволим, бува, ледь дихав, і я як лікар за фахом не можу дати повної гарантії щодо його перспективи на виживання. До речі, маємо сьогодні велике християнське свято - день святого Миколая, на яке було прийнято робити дітям подарунки, ховаючи звечора під подушку, - на ранок дітлахів чекав сюрприз.

Повертаючись до питання порядку денного, не можу втриматись від відчуття якогось сюрпризу, який готується і для нашого немовляти, котре ледве ще силкується зробити перші невпевнені кроки на шляху суверенності. Чи буде цей шлях від Декларації, так би мовити, своєрідного свідоцтва про народження до повноліття, коли, як відомо, у нас прийнято вручати паспорт із обов'язковою пропискою? Отже, чи одержить Україна невдовзі паспорт із союзною пропискою, або наважиться на самостійне - вільне і незалежне - існування, не обтяжуючи себе таким атрибутом сталінської системи, як обов'язкова прописка.

Сьогодні вже всім - і лівим, і правим, які ще не втратили здатності адекватно реагувати на зовнішню реальність, цілком зрозуміло: старий Союз, який базується на договорі від 30 грудня 1922 року, приречений і доживає останні дні. Що далі?

На мою думку, яку, до речі, розділяють тисячі і тисячі робітників київських підприємств, це мені довелося нещодавно зустрічатися і говорити з людьми, майбутнє Союзного договору повинно вирішуватися республіканським референдумом. Нехай вирішують народи, а не їх обранці.

Це якраз такий випадок, коли жоден парламент, яким би презентабельним чи супердемократичним він не був, просто не має повноважень для вирішення такого роду питань.

Не буду торкатися конкретних недоліків опублікованого проекту Союзного договору, про них вже сказано чимало. Хочу лише відзначити, що, на мою думку, на думку багатьох фахівців, навіть той самий договір 1922 року передбачав значно більше прав і гарантій для суверенності республік порівняно із запропонованим нині.

Якщо коротко, то перед нами знову суто апаратний варіант державного переустрою, народжений людьми, які мов би не читали жодної з республіканських декларацій про суверенітет, жодним словом про це не згадали, і як результат - навіть не зафіксували цю "дрібничку" в такому серйозному документі.

Тепер спробуємо і собі змоделювати ситуацію в найближчому майбутньому. Нагадаю, що згідно з постановою Верховної Ради від 17 жовтня щодо задоволення вимог голодуючих студентів, нами було. ухвалено протягом 1991 року на республіканський референдум винести питання про довіру до сьогоднішнього парламенту України.

Переконаний, що воно повинно вирішуватись перед референдумом щодо входження республіки у Союзний договір чи вихід із складу Союзу. Адже народ України має визначитись: бути в Союзі з парламентом нинішнього складу, чи обирати новий, за умовами справжньої багатопартійності і демократії. І тоді вже вирішувати питання про участь у Союзному договорі /до речі, існує, нехай теоретично, і такий варіант: цей парламент отримує квоту довіри, а договір не підписує/.

Проте не буду лякати виборців перспективою залишитися сам на сам у незалежній державі із диктатурою групи "239," яка тоді від слів про правлячу партію КПУ перейде до діла. Мені здається, що на справжній суверенітет заслуговує те державне утворення, в якому однозначно розв'язали принаймні дві фундаментальні проблеми: широкий демократизм суспільного життя і питання власності. В яких стадіях вирішення цих питань в нашому парламенті, відомо.

Водночас я хотів би категорично відкинути звинувачення тих затятих апологетів зміцнення унітарно-імперських структур через укладення нового Союзного договору, котрі приписують своїм опонентам розпалювання міжнаціональної ворожнечі, втягування до сепаратизму, різанину по живому, прогнозують якісь заворушення, кров та інші суцільні катаклізми. Це елементарний політичний наклеп, сфабрикований за тими ж спорохнявілими схемами, за якими нас лякали американським імперіалізмом.

Давайте, нарешті, покінчимо із сталінським способом мислення та ведення політичних дискусій. Так само будуть збережені і розвиватимуться всі взаємовигідні економічні, торговельні, наукові, культурні відносини між республіками на підставі угод між ними як суверенними суб'єктами цих відносин.

А для цього, щонайменше, слід стати справжнім суб'єктом міждержавних стосунків, пережити процес взаємовизнання самостійних республік і лише тоді вирішувати питання про утворення якоїсь нової співдружності або конфедерації народів колишнього СРСР. Економічної, передусім.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Євтухову. За ним виступатиме депутат Павличко.

ЄВТУХОВ В.І., голова Комісії Верховної Ради Української РСР з питань розвитку базових галузей народного господарства /Центрально-Міський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Тут була пропозиція казати більше, хто є хто. Член КПРС, за політичними переконаннями ближче до центру. Все своє життя працював тільки на одному підприємстві - від інженера до директора.

Шановні депутати! Питання Союзного договору надзвичайно складне і важлива і мене дивує, з одного боку, та непримиренність до нього одних, в яких тільки й розмов про Союзний договір, тільки від однієї розмови вони пацають і непритомніють, а з другого боку - які хочуть не бачити того, що коїться навкруги, і сховати голову в пісок, наче навкруги нічого не коїться. Справа в тому, що, по-перше, договір 1922 року де-юре діє, ніхто його не відміняв. І якій би критиці його не піддавали, він діє.

А це дає юридичну основу центру /як тільки що Масик сказав, коли відповідав на запитання/, у Абалкіна це прозвучало...Це дає юридичну змогу центру приймати відповідні рішення, які захищають загальносоюзні інтереси і базуються саме на цьому договорі. Так

невже всі ми тут цього хочемо? З іншого боку, ми розуміємо, що договір 1922 року має багато негативних сторін, що виявилися у житті за роки його існування. Слід ці хиби виправити. Але це треба робити, підкреслюю, а не ховати голову в пісок, наче нічого не діється. А щоб це робити, то треба, насамперед, вести переговори з центром, захищати свою позицію, відхиляти, змінювати або знаходити компроміси у цих договірних відносинах. Тобто слід утворити повноважну комісію чи групу, яка б це робила, а не тільки мовчки слідкувала за розвитком подій, втрачаючи ініціативу.

Потрібен чи не потрібен нам новий Союзний договір? Я хотів би відповісти на це запитання, об?рунтувати суто логічними мотивами і реальностями життя.

Переді мною шановний депутат говорив, що в нього є пакет, де київські робітники проти Договору. А у мене є пакет, де інші робітники /а цей пакет близько двохсот тисяч, на десяти сторінках/, які за Союзний договір. Тобто кожен хоче бачити те, що йому хочеться бачити. Не буду я на цьому зупинятися. Я скажу тільки одне, що, до речі, у цих матеріалах агітаційною роботою КПРС і "не пахне." З одного боку - це мітинги, двохтисячний мітинг у Харкові, який організували профспілки, з іншого боку - це нікопольський Південнотрубний завод та інше.

Так потрібен нам новий Союзний договір чи ні? За браком часу всього не скажеш, але, виходячи з того, що нас сьогодні старий договір не влаштовує, мабуть, потрібен інший. Більше того, думаю, що ні в кого не виникає сумнівів відносно того, що,

живучи історично, і не тільки впродовж останніх 73 років, а століттями, в одній державі, ми всі поєднані один з одним і культурою, і сім'ями, і господарством, і інтересами, і єдиним ринком, і єдиною, хоч і кульгавою, але єдиною економікою. І знову все руйнувати і на цих руїнах щось нове створювати, киваючи на Захід, неначе у них немає проблем? Я вважаю це щонайменше не зовсім розумним. Замисліться, як звучить:"...мы старый мир разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим..." .

Так навіщо ж, критикуючи більшовиків зразка 1917 року, нові політики зразка 1990 року хочуть через 73 роки знову повторити ті ж помилки, які вони критикують протягом 73 років? Мабуть, історію треба не тільки ревізувати і критикувати, а й робити з неї відповідні висновки, тобто ми повинні, по можливості не викликаючи соціальних напружень і конфліктів, вирішувати проблеми України, а не своєї політичної кар'єри.

Я хотів би підтвердити цю думку словами мого політичного опонента, що виступав на сесії Львівської обласної Ради, народного депутата /я можу помилитися в прізвищі/, здається, Гриніва, який сказав про ту шкоду демократичному рухові, що несе в собі той екстремізм, який виливається в незаперечне "ні" Союзному договору. Від себе додам - не тільки демократії він несе, а й усій Україні.

І третє. Яким повинен бути Союзний договір? За браком часу не вдаючись у деталі, хотів би сказати, що потрібно ревізувати тільки статтю про повноваження. Над цим треба працювати. А Союзний договір потрібен.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Павличку. За ним виступатиме депутат Квасов.

ПАВЛИЧКО Д.В., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у закордонних справах /Збаразький виборчий округ, Тернопільська область/. Шановні депутати, шановний Леоніде Макаровичу! Я хочу відразу сказати, що я готовий бути в незалежній державі, де буде командувати група "239". Я був би радий, щоб у нашій незалежній Українській державі була правлячою і Комуністична партія, з якої я вийшов. Я був би радий, якщо б ми прийшли до такого становища. Але я хочу вам сказати декілька слів, які я привіз із Москви, бо я зійшов тільки що а поїзда. Я вчора був на засіданні 3"їзду народних депутатів Радянського Союзу. Той лист, який Олесь Шевченко тут оголосив /що вчора був відданий відповідний папір Президентові Радянського Союзу/, оригінал цього документа у моїх руках, і я хотів би його зачитати.

"Ми, народні депутати СРСР від України, виражаючи волю своїх виборців, виходячи з принципів Декларації про державний суверенітет України, зважаючи на постанову Верховної Ради УРСР, де зазначено, що до прийняття нової Конституції правової незалежної Української держави передчасно розглядати питання нового Союзного договору, вважаємо, що схвалення проекту нового Союзного договору та механізму його укладення є виключною прерогативою парламенту України та парламентів інших республік.

Ми переконані, що прийняття будь-яких рішень на ІV з'їзді народних депутатів СРСР щодо Союзного договору є неправочинним. Ми вважаємо, що Договір, підписаний 19 листопада 1990 року між УРСР та РРФСР, в якому сторони визначають державний суверенітет одна одної і визначають характер свого конструктивного співробітництва в усіх галузях життя, є надійною базою для нових і

справедливих міжреспубліканських і міжнаціональних взаємин в СРСР. Не оновлена централізована федерація, а співдружність суверенних держав - така наша позиція, яку ми будемо відстоювати".

Тут підписався 31 народний депутат Радянського Союзу від України. Але вчора збиралися підписи, і їх уже стало понад 40. Цей процес іде, тому що, ви розумієте, іде засідання. Я хотів би сказати, що тут є підписи не лише українців, а й таких добре вам знайомих росіян, як академік Амосов, кінорежисер Беліков та інших народних депутатів СРСР від України.

Я хотів би додати до цього лише кілька думок, які я маю час за регламентом викласти. Ніколи не буде у нас громадської згоди, згоди різних частин українського народу, згоди різних націй, які живуть на Україні, згоди різних класів, які живуть на Україні, доки ми не будемо мати державного словоутворення. Це закон. За цим законом розпадалася османська імперія. За нею розпалася англійська, іспанська, голландська і, нарешті, на наших очах розпалася португальська імперія. За цим законом вийшли з підпорядкування певному центрові держави Східної Європи. За цим законом стають до державного національного життя прибалтійські, закавказькі республіки.

Ми хочемо тільки одного - щоб перехід від Союзунаддержави до співдружності незалежних держав відбувався спокійно, мирно і розумно. Це мусимо визначити всі, хто б ми не були - чи за Союз, чи проти Союзу, бо ми повинні йти спокійно і розумно. Не так просто розділили нажите спільне майно, не так просто вирішити питання з однією чи з республіканськими арміями, не так просто сьогодні відібрати у Союзу його власність на нашій території, не так просто зберігати всі долари, які ми заробляємо, у своїй касі.

Всі ці питання надзвичайно складні. Тому ми повинні думати про Союзний договір, який повинен бути, на мій погляд, тільки в одному розумінні точний - добровільний. Добровільність. Якщо ми зуміємо домогтися його добровільності, якщо ми проведемо референдум під контролем політичних сил нашої республіки і, може, під контролем міжнародним, тоді ми можемо говорити реально, чого хоче наш народ.

Ми повинні спиратися на волю, на добру волю нашого народу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Квасову. За ним виступатиме депутат Матвієнко.

КВАСОВ В.І., генеральний директор виробничого об'єднання "Луганськтепловоз" /Ватутінський виборчий округ, Луганська область/. Уважаемые товарищи депутаты! Все большую остроту по мере нарастания кризисных явлений в политике, экономике, на потребительском рынке в республике приобретает вопрос о заключении Союзного договора. Накал страстей здесь чрезвычайно высок, причем он возникает сам по себе, а направлялся, организовывался вполне определенными политическими силами: Рухом, УРП, а также оппозицией в парламенте - Народной радой. Воспользовавшись лояльным отношением парламентского большинства, агрессивно воинствующее меньшинство обрушило на него массовый шантаж, клевету, угрозы, оскорбления устами приведенных к парламенту сторонников Руха. Определенное прозрение произошло после решительного отпора трудящихся южных областей и затем других регионов республики, за что им большое спасибо. Народные массы все больше начинают понимать, куда их толкают откровенные националисты. Все эти приемы не новые. Вот

что писал почти 200 лет назад отец американской демократии Джордж Вашингтон: "Решительность необходима для защиты отечества от нападения извне. Она же не менее необходима для сторогого исполнения законов, защиты собственности, предохранения свободы от происков и нападок, амбиций, фракционности, анархии".

Ну, если и Вашингтона можно подозревать в партократии и коммунистической пропаганде, то дальше, как говорится, ехать некуда. В течение многих десятилетий экономика республики строилась на едином организме. Мы значительно преуспели в разделении труда. События последнего года убедительно продемонстрировали, сколь высоки материальные потери, порой не поддающиеся учету, когда в дело вмешивается национальная амбициозность. Материально-техническое снабжение базовых отраслей в судорогах, а за этим - спад производства, пустые прилавки, вспышки гнева народа. Этим умело манипулируют деструктивные силы, подбрасывая мысли торпедировать Указ Президента. Чем хуже, тем лучше. Опять виноваты коммунисты, и опять у микрофона Олесь Шевченко пытается не пропустить в повестку дня даже вопрос об обмене мнениями о Союзном договоре. И пример Российского парламента здесь уже не пример. Причем раньше идеологические догмы спускались вниз руководящими структурами КПСС, а сегодня они навязываются из парламентов демократами от Демплатформы. С изощренным мазохизмом и подобострастием, как отмечает Лимонов, разгулявшаяся псевдогласность, претворяя в жизнь план, разрабатываемый десятилетиями заокеанскими спецслужбами... /нерозбірливо/... повнушительнее изобразить СССР... /я просил бы вас, депутат Заец, помолчать/... повнушительнее изобразить СССР самой большой и хищной империей на земле, деморализовать его население, заставить

отвернуться и забыть собственную историю, возродить национально-религиозный экстремизм. Что ж, похоже, это единственный план, который в текущей пятилетке деструктивные силы намерены выполнить полностью.

Перестройка - от слова строить, а не поджигать. Гласность - это поиск истины, а не моральный террор и надругательство над всем святым: памятью Ленина, наших отцов и дедов, оставшихся навечно в Прибалтике, Польше, Венгрии, Чехословакии, Югославии, Германии, Болгарии, Монголии, Западной Украине. Там рушат и оскверняют наши национальные святыни. И хотя я атеист, если нет другой силы, пусть покарает их Бог.

Демократия - это, в конце концов, власть, а не анархия. Так не пора ли, уважаемые депутаты, всем нам обратиться к созданию общего дома, фундамент которого еще в ІX веке заложен Ольгой и Игорем, Святославом и Владимиром, позже - Иваном Калитой и Богданом Хмельницким.

Луганская делегация сдала в Секретариат подписи более двухсот тысяч луганчан, которые стоят за Союзный договор. И каждый, кто заглянул в бездну, для кого советский патриотизм не абстракция, не может не осознать: не спасешь себя и близких, если не спасешь государство - Советский Союз, Благодарю за внимание.

ГОЛОВА. Слово надається Матвієнку. За ним виступатиме Грабін.

МАТВІЄНКО А.С., голова Комісії Верховної Ради Української РСР у справах молоді /Бершадський виборчий округ, Вінницька область/. Шановний Голово! Шановні народні депутати, виборці! Слухаючи тих, хто сьогодні з усіх сил заперечує прийняття Союзного договору, пригадуєш вислів: "Мета виправдовує засоби". Але, шановні депутати, ми вже це проходили і, як виявилося, невдало.

Але давайте все-таки розберемося в цьому. На мій погляд, єдиною інтегруючою метою для нас повинно бути: добробут, розквіт нашого народу, розквіт української нації, як і всіх національностей нашої республіки.

Якщо б сьогодні здоровий глузд, розрахунок, перспектива були такими, які забезпечували б мету за умови, що слід відокремлюватися, я б голосував "за".

Але це не так. І про це вже говорилося. Використовувати сепаратизм як чарівного казкового коника-горбоконика, щоб когось винести на верхівку їхньої політичної мети, вибачте за таку відвертість, але мені здається, що це злочинно.

Не поділяю намагання займатися політичним шантажем: мовляв, обіцяли не підписувати Союзний договір, прийняли Декларацію. Це не так. У Декларації йдеться про те, що вона є основою Союзного договору. Не підписувати обіцяли лише до прийняття Конституції. Тому сьогодні повинно бути, на мій погляд, прийняте рішення, що Україна готується підписувати Союзний договір. І слід негайно створити відповідну комісію. Переконаний, що референдум, який, очевидно, буде проводитися, підтвердить правильність цього рішення.

Це дасть нам можливість:

1. Зберегти Україну, а значить майбутнє її молодого покоління.

2. Вгамувати різноголосся і настрої як в середині, так і за межами України, серед наших партнерів наявних і можливих.

3. Припинити сьогодні намагання займатися в парламенті перетягуванням каната від невизначеності і працювати більш ефективно.

4. Стати активним суб'єктом політичного життя, а не залишатися на обочині, позбавивши себе можливості не впливати на те, до чого об'єктивно ми прийдемо.

Конкретно я веду мову про те, яким буде цей Союзний договір. І нам просто не потрібно бути осторонь і лише критикувати його.

Але хотів би сказати декілька слів відносно принципів, якими ми сьогодні повинні керуватися. До них необхідно підійти надто серйозно. Торкнуся лише двох аспектів цих принципів.

Перший. До мети слід, на мій погляд, іти поступово, зважаючи не лише на бажання, а й на можливості. Інколи ми, на превеликий подив і жаль, керуємося емоціями, а не здоровим глуздом, а це вже не політика. І як приклад я тут хотів би навести те, що ми непослідовними були щодо питання проходження строкової військової служби і в результаті маємо те, що маємо.

І другий аспект принципів. Ідеологія відносин Союзу і суверенної республіки. Це надзвичайно серйозне питання. Вона повинна бути докорінно змінена. Піраміда, на мій погляд, перевернута. Не хочу займати час конкретними питаннями, скажу лише в цілому. Якщо вчора наші дії регламентувалися формою: "Буде добре Союзу, буде добре і республіці", то сьогодні, на мій погляд, потрібно виходити з принципу: "Союзу добре те, від чого буде добре народу вашої України, нашій республіці". Це не егоїзм, а необхідна умова, на мій погляд, єдності і поваги всіх республік. Виходячи з цього, і повинні ми, очевидно, будувати новий Союзний договір та розмежовувати повноваження, про які ми сьогодні вели мову. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Грабіну. За ним виступатиме Артеменко, від ветеранів.

ГРАБІН В.В., другий секретар Сумського обкому Компартії України /Глухівський виборчий округ, Сумська область/. Шановні товариші депутати, шановний Леоніде Макаровичу! Думаю, що кожен з нас, незалежно від того, до якої партії або політичної течії належить, розуміє, що обговорюємо питання, яке має величезне значення. Ми прийняли рішення не підписувати Союзний договір до прийняття нової Конституції, що цілком природно. Але не можна і надалі робити вигляд, нібито ми, депутати, і наші виборці байдужі до запропонованої концепції Союзного договору. Бути чи ні Союзному договору, турбує і тих, хто "за", і тих, хто "проти". Про це свідчать сьогодні виступи в нашому залі. Враховуючи думку більшості депутатів і наших виборців, треба сказати відверто про те, що Договір потрібний, і він, безумовно, буде. І навіть ті, хто сьогодні проголосує гасло: "Союзному договору - ні!" - свідомо чи несвідомо захищають Союзний договір, але.../нерозбірливо/...тому що не рахуватися з реаліями сьогодення не можна. Хоче хтось цього чи ні, але нині Союз, хоч і розслаблений, але є. Він потребує свого зміцнення на принципово новій політико-правовій основі. Це - перше.

Друге. Всі ми розуміємо, що наша республіка, як і вся країна, перебуває у глибокій економічній і політичній кризі. Подолати її сьогодні і навіть у найближчий час наша республіка окремо, відверто кажучи, не зможе. І це треба нам зрозуміти всім і кожному.

Сьогодні це розуміють навіть так звані ліві радикали, про що свідчать їх виступи на 3"їзді народних депутатів СРСР, - навіть зрадника нашої партії, КПРС, депутата Павличка.

І ще одне, найбільш важливе. Народ України мав Декларацію про державний суверенітет і надію на те, що республіка буде суверенною державою. Тому новий договір буде мати право на існування, якщо у ньому будуть враховані всі вкрай важливі обставини, про які я сказав.

Зрозуміло, що новий Союз - це союз суверенних деркав, у якому повноваження розмежовані. І, перш за все, повноваження повинні делегуватися від республіки до Союзу, а не навпаки. Підписати Договір, як ми вирішили раніше, потрібно, на мою думку, після прийняття нової Конституції. Виходячи з останнього, я підтримую пропозицію Леоніда Макаровича Кравчука, яку він запропонував на Пленумі ЦК КПРС, про підписання тимчасової економічної угоди керівниками країни і республіки на вищому рівні на 1991 рік, щоб була можливість термінового вирішення складних політичних і економічних питань до підписання Союзного договору.

Тепер що стосується концепції Союзного договору, яку запропонував Президент Союзу РСР, тому що з іншими концепціями я поки-що не знайомий. Як на мій погляд, вона створює основу для демократичного і гуманного перетворення нашого багатонаціонального договірного державного устрою, об'єднання всіх прошарків населення.

Особливо важливо те, що договір повинен зміцнити Союз на принципах добровільного об'єднання народів, пріоритету прав людини і народів на самовизначення і багато такого іншого.

Разом з тим в концепції договору багато того, що не може нас задовольнити. Перш за все, багато таких заперечень: проект договору обмежує суверенність республік, найперше, в міжнародних зносинах. Протягом року центр пропагував варіант, за яким різні республіки делегуватимуть різну кількість функцій Союзу. Тепер же про це нічого не згадується. Не розкривається механізм створення і використання федерального бюджету, в тому числі на програми, здійснення яких зацікавило б суб'єкти Союзу.

І останнє. На мою думку, ми Верховною Радою не маємо правового, повноважного права вирішувати - бути чи не бути Союзному договору. Це важливе питання повинно бути вирішене народом України через референдум. І я підтримую пропозицію депутата Остроущенко про створення комісії, яка б негайно приступила до вироблення проекту нового Союзного договору, який можна було б обговорювати з народом України. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Артеменку. За ним виступатиме Горинь Михайло - Рух.

АРТЕМЕНКО М.М., генеральний директор наукововиробничого об'єднання "Сад", директор Мліївського науково-дослідного Інституту садівництва України імені Л.П. Симиренка /Шполянський виборчий округ, Черкаська область/. Шановні народні депутати, шановний Леоніде Макаровичу, дорогі виборці! Є така українська казка: "Було у батька дванадцять синів. Коли діти підросли, зібрав батько синів, роздав по лозині і попросив помірятись силою. Навіть найслабший легко переламав лозину. Тоді зв'язав батько докупи 12 лозин і дав спочатку найсильнішому. Найсильніший не здолав пучка, віника із лозин. Отож, каже батько, ідіть діти в життя і тримайтесь міцно один одного, і ніхто вас не подужав".

Сьогодні немає серед нас такого, хто взагалі не розуміє значення Союзного договору, значення Союзу, хто не розуміє, що саме новий договір може відкрити нову дію, припинити дію старого, 1922 року договору. Ми теж за Союз, але з концепцією, запропонованою Президентом СРСР, погодитися, а тим більше - схвалити її чи приймати, не маємо права. Будь-який договір можливий за двох умов.

Перше, коли є суб'єкт договору. Друге, коли тим суб'єктам обопільно вигідний об'єкт договору. Саме цих двох факторів у запропонованому Президентом проекті ми не знаходимо. І ось чому. Перше. Союз суверенних держав-республік - це перший абзац запропонованої концепції. Де, в якій республіці, в тому числі, і в першу чергу, на Україні визнано суверенітет Української держави? Ми прийняли Декларацію про державний суверенітет, про верховенство на Україні законів республіки. А хто визнав цю Декларацію? Хто погодився з верховенством наших законів?

Прийняв Союз рішення про дво-, трикратне підвищення цін, а ми собі, нікого не питаючи, зразу ж продублювали цей закон. А де ж та суверенність і верховенство законів України для України?

Отже, перше і найнеобхідніше - насамперед визнати на союзному рівні Указом Президента чи рішенням Верховної Ради СРСР Декларацію про державний суверенітет України і тільки тоді вести мову про союзний рівноправний договір, а не про диктатуру з боку центру.

Друге - об'єкт договору. Це абзац другий і наступний: держава в державі. Його суть абсолютно не змінена. Це - диктат зверху, а не союз "суверенних держав. Сьогодні ми говоримо про нездатність колгоспів вийти з становища, бо їм заважає диктат району, області, інших інстанцій і структур. А чим це відрізняється від спроби зв'язування групи республік центром? З мого погляду, ніякої. Концепція, яка запропонована для обговорення, модель договору, абсолютно не придатна для життя, для самостійного розвитку республік. Модель Союзного договору суверенних республік повинна на 60-90 і більше процентів передбачувати зв'язки республік між собою по горизонталі, можливість республік вийти у будьякий момент з цього договору, на 10-15 процентів, а може, й менше, - вертикальні зв'язки, які виражатимуться в об'єднанні зусиль у вирішенні таких питань, які вирішити поодинці республікам не під силу. Це - оборона, енергетика, транспорт, зв'язок, ряд інших. Запропонована Президентом концепція, з мого погляду, це - новий варіант кайданів на розвиток і змагання республік.

У комісію надійшло від наших українських авторів три проекти нових концепцій. Усі три, я б сказав, цілком підходять. Про один з них вже доповідав депутат Юхновський.

Проте, на мою думку і на думку комісії, концепція Союзного договору, поданого Радою Міністрів України, найповніше відповідає тому, яким має бути цей Договір. Отже, вношу пропозицію прийняти його за основу і, вдосконаливши з урахуванням решти проектів і наших виступів, прийняти саме цей проект.

Ще одне. Багато депутатів, у тому числі і я, хотіли б мати копію союзного Договору 1922 року, щоб можна було предметно оцінити, чим відрізняється сьогоднішнє від минулого.

І останнє. В лексиконі багатьох депутатів і сьогодні з цієї трибуни весь час чути: парламентська більшість, "239", опозиція, партії і так далі. Дорогі товариші! Чи не пора вже нам користуватися тільки такими висловлюваннями і діями, які об'єднують, а не розмежовують депутатів? Хіба якщо в мене якась інша думка, то це вже і опозиція? Це абсолютно природно, якщо ми хочемо, щоб у спорі народилася істина.

Більше довіри одне одному, розумних дискусій, а не злобності й недовіри. В душах і в справах народних депутатів має бути одне: народ, його інтереси, його життя і добробут. Якщо це не в душі - то це вже не народний депутат.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гориню. Після перерви виступатиме Савченко.

ГОРИНЬ М.М., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин /Залізничний виборчий округ, Львівська область/.

Шановні депутати! Ми сьогодні торкаємося надзвичайно важливого питання, яке після прийняття нашої Декларації, мабуть, найважливіше з усього того, що ми тут розглядали. Ми торкаємося питання, . яке повинно визначити подальшу долю українського народу. Ми тут заслуховували різні міркування з приводу Договору. Я хотів би звернути вашу увагу на такі деталі, котрі з'ясовують позицію не тільки центральної влади, а й багатьох наших депутатів, та знаходяться ті деталі ніби в затінку.

Чого прагне Договір, котрий запропонований центральною владою в Москві? Він прагне утворення унітарної держави. І не випадково на цьому я наголошую. У ньому не говориться про те, що будуть зміщені такі посади, як посада Президента республіки. Буде наявна Верховна Рада, буде наявна Рада Міністрів, буде Конституція СРСР, буде армія СРСР, будуть кордони СРСР. Тобто, ми матимете державу, в якій Україна залишиться у такій самій ситуації, яка була до сьогоднішнього дня.

Ні, ми не утворимо союзу суверенних держав, ми утворимо унітарну державу, в якій Україна не матиме більше прав, ніж мала після 1922 року, а то й менше.

Нам говорять: ми повинні зараз мати свій проект Договору, який би був вигідний для нашого народу. Я хотів би вас запитати, шановні депутати: а де є гарантії, що за тих умов ми можемо забезпечити виконання наших договірних засад? Наш досвід після 1654 року, після 1922 року дає нам підстави сумніватися в тому, що при такій централізації влади ми зможемо забезпечити гарантію суверенності Української держави.

Я завжди дивувався, що в період підготовки до укладення Союзного договору центральною владою приймаються такі рішення, котрі повинні б нас відштовхувати від цього. Договору.

Адже виступ Язова, останні Укази Президента говорять про те, що ігноруються навіть ті наші закони і постанови, котрі ми сьогодні приймаємо. Прийняли ми постанову про строкову службу в армії. Які результати? Прийняли ми Закон про економічну самостійність України. Які результати? Хіба ця преамбула до вступу у Радянський Союз не дає нам підстави сумніватися в тому, що гарантій ми не маємо?

Я хотів звернути увагу ще на одну деталь. Нас звинувачують у тому, що ми сепаратисти, що ми хотіли б ізолюватися. Але хочу нагадати, що саме Народна Рада першою запропонувала поїхати у союзні республіки і домовитися про горизонтальні зв'язки.

Ні, ми не за руйнування зв'язків. Ми за підтримання горизонтальних зв'язків між усіма республіками, ми за те, щоб перехід до нової форми української державності відбувався поступово і незашкодив жодній з республік, не говорячи вже про нашу республіку. Я за те, щоб ми в перехідний період утворили міцні економічні контакти з усіма республіками. Я за те, щоб демонтаж такої держави, яка називається Радянським Союзом, відбувався розумно, поступово і дав нам можливість вийти з цього Союзу цілком нетравмованими, як і іншим республікам.

І для цього я пропоную обговорити питання, як зберегти економічні контакти, як переходити до утворення української армії, виходячи з ситуації, яка у нас склалася, як перейти поступово до передачі всесоюзних підприємств у руки нашого народу.

Якщо сьогодні хтось хоче говорити про те, що ми ріжемо по живому, що ми рвемо сімейні контакти, що ми рвемо контакти економічні, бо у нас є тісні економічні кооперовані зв'язки, то я хотів би вас запитати: де в європейській державі ви маєте ситуацію, в якій окремі держави могли б ускладнювати сімейні, кооперовані і всілякі інші зв'язки? Ні, ця мотивація абсолютно не дає підстав виступати проти утворення Української незалежної держави.

Ми за утворення Української незалежної держави, ми за тісні економічні, культурні зв'язки з іншими республіками. Але ми проти того, щоб таке утворення, як Радянський Союз, продовжувало надалі існувати. За поступовість, за розумність, за утворення Української держави.

ГОЛОВА. Хвилиночку. Тут надходять записки, що я не надаю слова у порядку запису. Я на початку сказав, що регулюватиму: скажімо, подають записки Поровський і Михайло Горинь -я надав перевагу Михайлу Гориню, подають записки Чобіт і Лук'яненко - я надаю перевагу Лук'яненку, а не Чобіту. Так буде й надалі.

Оголошується перерва.

/Після перерви/ ГОЛОВА. Поки там заходять, другий мікрофон.

ШЕВЧЕНКО О.Є. Леоніде Макаровичу! Я в офіційному списку Секретаріату зарахований під номером першим. Депутат Остроущенко

- у третьому десятку. З належною до неї повагою, але я все-таки хотів би, щоб мені від групи "Незалежність" було надано слово.

ГОЛОВА. Шановні товариші, я ще раз до вас звертаюсь: чи хтось не хоче чути, чи свідомо загострює. Ми домовилися /давайте тоді проголосуємо/, що я надаватиму слово, щоб виступили представники всіх груп, партій, комісій. Скажімо, я вадам слово Лук'яненку. Наскільки мені відомо, шановний депутате Шевченко,

ви в одній партії, чи й заступник шановного Лук'яненка, так я розумів? Слово надається народному депутату Савченку. За ним виступатиме депутат Лук'яненко.

САВЧЕНКО А.П., секретар ЦК Компартії України /Вознесенський виборчий округ, Миколаївська область/. Шановні народні депутати, шановна президіє! Компартія України на своєму ХХVІІІ з'їзді чітко висловилась за Договір, за новий Союз. Але зразу ж ми відкидаємо, як безпідставні звинувачення партії в намірах зберегти імперію, диктат центру. Що б не говорили в цьому залі, ми за оновлений союз рівноправних, суверенних, радянських соціалістичних держав і послідовно будемо йти до цієї мети. Це підтверджується і тим, що, підтримуючи Декларацію про суверенітет Української РСР та Закон про економічну самостійність вашої республіки, ми прийняли на своєму з'їзді такий політичний документ, як Статут Компартії України. В документах з'їзду Компартія Україні підтримує такі основні ідеї нового Договору, як добровільність об'єднання у Союз, пріоритет прав людини, невід'ємне право кожного народу на самовизначення і самоуправління, державний суверенітет республіки, а також такі фундаментальні принципи державної політики, як курс на демократів, соціальну захищеність, економічну свободу, різноманітність і рівноправність форм власності, поєднання загальнолюдських і національних цінностей. Але ми усвідомлюємо, що справжнього суверенітету Україна може досягти лише в союзі з іншими республіками, в єдиній системі. І ми вважаємо і впевнені в тому, що через референдум народ України підтримає цю думку.

Чим це стверджується зараз? Перше. І в залі, і в пресі зараз "гуляє" думка, вибачте за вираз, що майбутнє України, її процвітання - у відокремленні. Але подивімось навколо. Є Радянський Союз, в Союзний договір, є Конституція Радянського Союзу. Але тільки-но ми з вами трохи почали нехтувати діючими законами - і пішов хаос. Пішло зниження виробництва, пішло те, що зараз ми бачимо у нас на полицях магазинів.

Але щоб Декларація про державний суверенітет була реалізована, ми вважаємо, що функції центру повинні визначатися республіками, які делегують йому частину своїх повноважень і функцій, і ніяк не інакше. Тому ми вважаємо, що навряд чи доцільним, якщо звертатися до проекту Союзного договору, в включення до повноважень Союзу /і про це сьогодні вже говорилось/ таких функцій, як рішення питань умов праці, її охорони, соціального забезпечення і страхування, охорони здоров'я, встановлення основ використання природних ресурсів у той час, як у тій же статті 7 цього проекту Договору республіка оголошується їх власником. Те ж можна сказати про координацію в галузі культури і освіти, про створення єдиної фінансової, кредитної, грошової політики. Якщо ж за цим стоїть утиснення прав республік, як це має місце в цьому році при можливості використання в республіці економії з емісії, якої ми сьогодні з вами досягли, то ми категорично проти такої єдиної політики. Є й інші проблеми Договору, за якими Компартія України має намір більш рішуче відстоювати принципи, закладені в Декларації про державний суверенітет Української РСР.

Але водночас не слід замовчувати і відкрите протистояння Союзному договору з боку націоналістичних і антикомуністичних сил. Тому, закінчуючи, я хотів би сказати, що зараз ми з вами не укладаємо Договір, зараз ми йдемо до того, щоб його зробити розумним, виваженим, таким, який би відкрив можливість республіці працювати за своєю Декларацією про державний суверенітет, таким, який би підтримав увесь народ. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Лук'яненку. За ним виступатиме депутат Баландюк.

ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г., член Комісії Верховної Ради Української РСР у питаннях законодавства і законності /Залізничний виборчий округ, Івано-Франківська область/. Шановні депутати, шановний Голово! Українська республіканська партія і я особисто виступаємо проти Союзного договору із таких міркувань. Коли ми глянемо на розвиток людства за останні дві тисячі років, то побачимо, що в ці минулі століття основною політичною вартістю була імперія, бо вона найбільше гарантувала існування народу.

Ми бачимо, як імперії розвивалися і досягали своєї найвищої точки, а потім вони розвалювались. XX століття - це століття національно-визвольних рухів і створення незалежних держав. XX століття відрізняється від усіх попередніх дев'ятнадцяти століть тим, що ми маємо два важливі фактори розвитку. Поперше, визнано, що кожна людина є окрема індивідуальність і має право на свої права, і ці права людини важливіші, ніж державні об'єднання.

По-друге, нація, як форма об'єднання, як окрема система, організм, вона є також, має вартість сама в собі, і тому об'єднання вже в імперську структуру заважає її розвитку. І тому Українська республіканська партія виступає проти Союзного договору, що всі імперії розвалювалися, як ми бачимо, і залишилася одна, яка називається Союз Радянських Соціалістичних Республік. Через те, що із соціологічної і філософської точки зору жодна частина земної кулі не може залишитися поза загальнолюдськими законами, то є таким самим закономірним розвал і цієї імперії, як закономірним був розвал британської імперії, португальської імперії та інших. Отже, філософія Української республіканської партії будується на правильному розумінні філософії розвитку людства загалом.

Друге. Що нам пропонують під виглядом Союзного договору? Під виглядом нового Союзного договору нам, як бачимо, пропонують майже непоновлений ніскільки Союз, той, який був у 1922 році. Тоді до союзного керівництва належав 21 пункт повноважень, а тепер нам пропонують 35 повноважень віднести до центру. Отже, цей Союзний договір нічого доброго нам не може гарантувати. Прагнення до поділу величезної держави, яка називалась Радянським Союзом, є закономірними з тої точки зору, що керувати з одного центру територією в 22 мільйони квадратних кілометрів неможливо, що сам розвиток продуктивних сил вимагає децентралізації. Про це дуже багато писали в попередні десятиріччя /зокрема академік Аганбегян та інші/, що з точки зору раціоналізації управління промисловістю і взагалі економікою необхідно менше території, ніж весь Радянський Союз. Отже, закономірність економічного розвитку також штовхає нас до створення Українського економічного комплексу. Це друга позиція, чому республіканська партія виступає проти збереження старої імперської структури.

Що ми маємо реально на сьогоднішній день? Союзні республіки, які хочуть укласти договори по горизонталі, і маємо над союзними республіками структуру. Що таке Союз і що таке республіканська конструкція?

Людство в процесі свого розвитку прагне до раціоналізації управління, так би мовити, само собою. Так ось, з точки зору раціоналізації... є управління районом, областю, республікою. І над цим ми ще маємо пірамідальну надбудову, яка складається із багатьох союзних міністерств. Ця надбудова реально потребами розвитку продуктивних сил не зумовлена. Вона непотрібна. З точки зору економії людських ресурсів сама імперська надбудова є шкідливою і складається із дармоїдів. Раціоналізація системи управління вимагає її скасування. Ті шановні депутати, добродії, які кажуть, що перехід Радянського Союзу як імперії до республіканської структури буде пов'язаний з великими перетрубаціями.

Політика республіканської партії полягає в тому, що ми за збереження економічних, культурних та інших договорів і союзів з Росією, Білорусією та іншими республіками. Коли ми говоримо про Союзний договір, то ми розуміємо це як політичний договір і виступаємо проти цього політичного договору.

Ми за різноманітні економічні зв'язки, що не зашкодять розвитку економіки, а, навпаки, будуть сприяти. І наше розмежування із поляками у період після другої світової війни, де не менше було переплетено польське і українське населення і інтереси, показує, що цю проблему можна ділком гуманно розв'язати.

Отже, ці міркування ведуть до того, що тільки створення незалежної республіки дасть нам можливість потім укладати якісь інші Союзні договори.

Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Баландюку. За ним виступатиме депутат Карпенко.

БАЛАНДЮК М.С., начальник цеху виробничого об'єднання "Придніпровський хімічний завод", м. Дніпродзержинськ /Баглійський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемые товарищи! Еще весной, когда в моем регионе, пожалуй, был пик, апогей политической активности населения, никто из кандидатов, а затем из депутатов различных уровней не брал на себя ответственность произнести фразу "Нет Союзному договору".

И не только потому, что эта фраза могла выбить его из седла, перечеркнуть какие-то его политические перспективы, а, наверное, потому, что многие не предполагали, что за такое короткое время события начнут развиваться именно в этом направлении. Что послужило такому неординарному развитию этих событий? В первую очередь, конечно же .../нерозбірливо/... союзной власти. Это бездеятельность союзного Правительства в решении и экономических, и социальных, и национальных вопросов.

Второе. Определенную лепту в это дело внес и наш Верховный Совет. Мне не хотелось бы, чтобы с этой фразы началось восхваление Леонида Макаровича как руководителя Украины. Но все-таки его выступление на Пленуме Центрального Комитета было толерантным и политически грамотным. Но есть одна фраза, с которой я не согласен. Вы на Пленуме сказали о том, что отношение к проекту Союзного договора на Украине неоднозначно.

Я бы сказал, что все-таки на Украине неоднозначное отношение к тому, подписывать иди не подписывать его. А в отношении проекта, то я ни в стенах этого парламента, ни за его пределами не встречал человека, который бы согласился именно с этим проектом Союзного договора. Потому что в новом Союзном договоре нет практически ничего нового для союзных республик, более того, если Союзный договор 1922 года делегировал центру 7 позиций, то в новом варианте их уже 12, то есть налицо усиливающаяся централизация. Кроме этого, проект содержит массу статей, которые не проводят четких границ между полномочиями союзных республик и тем самым закладывают в этот грандиозный документ противоречия на многие годы.

Какие все-таки краеугольные каши я бы положил в основу концепции Союзного договора?

Первое. В соответствии с Декларацией я вижу Украину с мощными, четко налаженными горизонтальными двусторонними связями с другими республиками и зарубежными государствами.

Второе. Мне более всего импонирует ельцинский тезис о том, что республика должна взять на себя столько полномочий, со сколькими она справится. То, что не под силу ей, что трудно на данном этапе, - эти полномочия нужно передать в Союз. И это, в первую очередь, стратегические вооруженные силы - раз, оборонная промышленность - два, атомная энергетика - три, охрана границ - четыре, космос - пять, и, может быть, некоторые виды связи. Но сколько и какие? Все остальное должно быть в республике: какие книги и сколько печатать, как учить детей, сколько добывать угля и что продавать за рубеж - это исключительное право каждой республики.

Третье. Союз создан. А сегодня мы, товарищи, ведем его реконструкцию не ради того, чтобы при деле был кто-то в союзном правительстве, не ради союзных министерств и ведомств. Он создается, чтобы республики, их народы жили свободнее, спокойнее, увереннее и богаче. В противном случае он не нужен, это был бы нонсенс. Поэтому Союз должен образовываться не сверху вниз, а, естественно, снизу вверх, то есть республиками. А если это так, то мы, уважаемые депутаты, должны сегодня или в ближайшее время создать комиссию и поручить ей заниматься разработкой своего проекта Союзного договора. Такая мера, товарищи, нисколько не противоречит тому постановлению, которое мы приняли и в котором наш Президиум поддерживает идею не подписывать Союзный договор до тех пор, пока у нас не будет своей Конституции. Потому что подписание договора и работа над концепцией его проекта - это вещи совершенно разные - с одной стороны. Далее - мы никогда не останемся в такой ситуации, в цейтноте. Многие республики нуждаются сегодня в помощи. И я за то, чтобы на каком-то этапе Украина помогала этим республикам, если на это есть добро парламента и народа Украины.

Но я не приемлю перспективы Союза, где: кто больше произвел

- у того больше забрали, а все, что забрали, распределили поровну между всеми. Я за то, чтобы в Союзе действовали принципы, что если республика работает более эффективно, то и народ этой республики живет лучше и богаче.

И последнее. Выход республики из Союза - это исключительное право республики и абсолютно недопустимы со стороны центра любая открытая или замаскированная сила, диктат и давление.

Говорят, что великое познается на расстоянии. Договор - это великое дело. И я бы не хотел, чтобы те люди, которые придут после нас, обвиняли меня в том, что я причастен к развалу Союза.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Карпенку. За ним виступатиме депутат Табурянський.

КАРПЕНКО В.О., редактор газети "Вечірній Київ" /Прирічний виборчий округ, м. Київ/. Шановні народні депутати! Шановний Голово! Обговорюючи проект нового Союзного договору та можливість його підписання, слід виходити принаймні з трьох принципових положень.

Перше. Врахування інтересів народу України. Друге. Непорушність жодного з принципів, закладених у Декларації про державний суверенітет України. І третє. Реалії історичних економічних зв'язків, які складалися чи нав'язувалися протягом десятиріч і становлять нині затверділі економічні шаблони і структури.

Якщо перші два положення настільки ясні, що навряд чи викличуть заперечення у будь-якої людини із здоровим глуздом, то третє дещо складне і суперечливе.

З одного боку, ці економічні реалії мають яскраво виражений імперський характер, що й проявляється в структурі нашої промисловості, її повній залежності від центру, існуванні монополії центральних міністерств і відомств, жалюгідному екологічному стані нашої природи тощо. З другого боку, їх неможливо обірвати, бо

так званий єдиний народногосподарський комплекс саме так був задуманий, щоб усіх виробників поставити в залежність від усіх. Ось тому і доводилося і зараз доводиться дріб'язкові деталі, без яких неможливо випускати ті чи інші складні машини... й за возити вузли. Так звані комплектуючі вироби завозилися з Прибалтики, Закавказзя, Сибіру. І сьогодні при переході до ринку, коли ці зв'язки нестабільні, наші підприємства постійно знаходяться під загрозою припинення виробництва через нестачу тих самих комплектуючих.

Єдиний народногосподарський комплекс став головним козирем для збереження централізованої унітарної держави, став тим інструментом, за допомогою якого можна без особливих зусиль задушити економічно будь-яку республіку. Тверезі політики не можуть, не мають права не враховувати цей фактор.

Тому фактичне, реальне, а не декларативне забезпечення економічної самостійності в усіх вимірах і параметрах мав стати в центрі уваги. Шлях до цього широкий: горизонтальні економічні зв'язки з іншими республіками, іншими державами.

Тепер кілька зауважень до опублікованого проекту нового Союзного договору. Він не в справді демократичним, він не враховує ні інтересів, ні суверенітету республік, він спрямований на збереження імперії з її унітаризмом і єдиним центром. І ось чому.

1. Новий проект консервативніший і .../нерозбірливо /... у плані свобод, ніж відомий сталінський договір 1922 року. Той хоч теоретично передбачав право націй на самовизначення, аж до відокремлення. Нинішній - лише дозволяє самовизначення і самоврядування.

2. Пропонований проект складений таким чином, що новий договір мають підписувати не вільні і незалежні, а підневільні республіки, якими вони є /і це визнано/ після 1922 року. Адже стаття 22 підкреслює, що договір 1922 року втратить чинність тільки тоді і для тих республік, які підпишуть новий Союзний договір. Як бачите, тут усе поставлено з ніг на голову, тому твердження статті 1 про те, що членство республіки у Союзі РСР є добровільним - відверто лукаве.

3. Верховенство союзної Конституції і союзних законів над республіканськими у найважливіших сферах, єдина фінансова система

- все це зводить нанівець принципи Декларації про державну незалежність.

4. Визнання єдиної мови державною ставить у підпорядкованість і залежність національної мови і національні культури.

5. Президентська форма правління, як вона маслиться в проекті, Президент - це головнокомандуючий, гарант додержання Союзного договору і так далі, є формою скоріше імператорською і суперечить та протистоїть Радянській владі як такій. Ради за такої форми стають суто декоративними.

Виходячи з вищезазначеного, вважаю, що опублікований проект нового Союзного договору не відповідав інтересам і сподіванням України. Хочу підкреслити, я висловлював особисту думку і не ототожнюю її з думкою народу, але переконаний, договір можна і треба підписувати з республіками, а не з Союзом, якого ще не існує. Розумію, що це може викликати звинувачення певної категорії людей мене в націоналізмі, сепаратизмі в негативному значенні цих слів. Я ніколи не був ні націоналістом, ні сепаратистом у відомому значенні, але, якщо називати націоналізмом і сепаратизмом бажання бачити свій народ щасливим, гордим, самостійним,

заможним поміж іншими такими народами, то я за такий націоналізм і за такий сепаратизм.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Табурянському. За ним виступатиме Воробйов, Запоріжжя.

ТАБУРЯНСЬКИЙ Л.І., голова виробничого кооперативу "Олімп", голова Народної партії України /Петровський виборчий округ, Дніпропетровська область/. Уважаемый Председатель, уважаемые депутаты!

Мнения диаметрально противоположны, но мы в одной лодке. Одни говорят, что договор нужен и он обязательно будет. Другие - наоборот. Мы доходим до того, что называем своих коллег изменниками Коммунистической партии.

Давайте вспомним. Уважаемый Владимир Ильич Ульянов-Ленин тоже принадлежал к классу дворянства, но он от этого не перестал быть гением. Ну, каким гением - это другой вопрос, но гением.

История учит нас, учит, а мы все думаем, что мы делаем историю. Давайте вспомним Финляндию, Польшу. Они отошли от царской России. Где они сегодня? Несмотря на все коллизии, которые они пережили, они сегодня начали занимать соответствующее место в Европе.

Можно другие примеры приводить. Япония, Германия, Италия после войны не входили в состав никаких союзов. Где сейчас эти страны? Страны Восточной Европы, которые вырвались из-под нашего ига. Где они пребывают сейчас?

Сегодняшний Союз. Тоже можно вспомнить историю. Это ведь все завоеванные земли: Сибирь, Дальний Восток, Крым, Украина, Прибалтика и так далее.

Ну, можно посмотреть на Союзный договор и с другой точки зрения. Во-первых, если бы из него были исключены общая союзная Конституция и существование общих законов. Во-вторых, если мы исключили бы существование общего союзного правительства как лишнего органа.

И наконец, в-третьих, если бы были ликвидированы вертикальные, что самое главное, на наш взгляд, экономические связи, то тогда можно было бы думать о том, какой это союз получается. Но давайте не будем себя тешить иллюзиями, делать вид, что мы не понимаем о чем идет речь. Речь идет о том, чтобы загнать нас опять в эту структуру. Никогда не откажется ни Горбачев, ни его команда от союзного Правительства и от командно-административной системы. И нам опять хотят навязать новый Союзный договор, но только в другой оболочке. Можно, конечно, сохранить Советский Союз как какую-то структуру историческую. Можно, может быть, даже и нужно, вот так, как сохранен сегодня Ватикан. Это Кремль, огражденный кремлевской стеной, вокруг которого находятся независимые суверенные государства - Россия, Украина и так далее. Просто для истории, чтобы все остальные народы видели: упаси боже, никогда более не создавайте подобной структуры. Только, может быть, это.

Товарищи! Мне кажется, не может быть суверенных государств Украины, России, Прибалтики над которыми находится еще одно суверенное государство - Советский Союз. Мир не знает подобных построений. Есть одно суверенное государство. Само слово "суверенное" об этом говорит. Ну и не надо, конечно, быть большим экономистом, и нужно уже нам всем это понять.

Народная партия, которую я имею честь здесь представлять, считает: давайте отдадим оборону, давайте отдадим космос, атомную

энергетику, но давайте подумаем, что мы получим. Армию надо содержать? Надо. Сколько мы можем вырабатывать на Украине угля? Вот некоторые товарищи говорят - сколько мы захотим. Да не сколько мы захотим, а сколько Вооруженные Силы СССР прикажут на их содержание, столько и будем вырабатывать угля, давать металла и прочего. Сколько нам мальчиков заставят произвести для армии, столько мы их будем производить. Армия будет диктовать нам и остальные структуры.

Народная партия Украины, выступая, в основном, за экономическое возрождение Украины, говорит категорическое нет Союзному договору, категорическое нет! Спасибо за внимание. /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Воробйову. За ним буде виступати Сугоняко.

ВОРОБЙОВ О.К., секретар Запорізького обкому Компартії України /Пологівський виборчий округ, Запорізька область/. Уважаемый Леонид Макарович, уважаемые народные депутаты! Отношение к Союзному договору - это водораздел между силами созидания, патриотизма, кому дорог Советский Союз, наше Отечество, и силами разрушительными, антикоммунистическими, которые уже не скрывают своих целей разрушить Союз, демонтировать общественный строй. Если первые видят в обновленном Союзе выход из кризисной ситуации, то вторые - главное препятствие к выходу Украины из Советского Союза. Поэтому они уже заранее осуществили тяжелую артподготовку и бомбардировку еще не существовавшего даже проекта договора. Не зная даже концепции проекта договора, уже объявили его реакционным, имперским, кремлевским заговором и прочим.

Теперь проект Договора опубликован. Он заслуживает критики. Там есть слабые, неприемлемые положения, противоречащие Декларациям о государственном суверенитете республик. Можно с чем-то не соглашаться, вносить предложения, вести поиски приемлемых согласованных решений, однако такой подход нашими политическими оппонентами сходу отвергается. Тем более сегодня Съезд народных депутатов начинает обсуждать новую концепцию Союзного договора уже с учетом критических замечаний и предложений после анализа проекта практически во всех регионах страны.

Какие аргументы, на мой взгляд, убедительны в пользу Договора? Они очень четко изложены в позиции КПСС на последнем Пленуме ЦК и на втором этапе ХХVІІІ съезда Компартии Украины. Важно то, что он учитывает наш исторический опыт, а ему не десятки лет, а сотни. И он учитывает то, что никто не давал права... Во имя Союза нынешнего столько принесено жертв! Для того, чтобы эти жертвы были не напрасны, нельзя так легко пустить под откос наш Союз.

Товарищи, продолжать разрушать Союз, выступать против его обновления, - означает на практике сеять вражду между нашими народами, обрекать их на вечное отставание, на прозябание, на унижение и на интеллектуальное.../нерозбірливо/. Цивилизованный мир готовятся перейти уже к новой фазе цивилизации - информационному обществу, а мы куда тянем - к феодализму, к рабству?

Разве кровавые события в ряде регионов страны, сотни тысяч беженцев, лишения миллионов элементарных прав человека - все это не является для нас и для нашего парламента серьезным предостережением, горьким уроком. Или кое-кто хотел бы, чтобы мы имели собственные горькие уроки?

Дитя кризиса - Народная рада - постоянно, планомерно организует провокационные кампании по любому поводу и без повода. Мы это ощущаем ежедневно. Не могли они, конечно, не воспользоваться и нынешней повесткой дня, чтобы торпедировать даже внесение данного вопроса в повестку дня.

Вчера многие из нас смотрели видеофильм со львовской сессии. Сколько оскорблений, угроз, клеветы, злости, грязи! Содержание львовской сессии еще раз убеждает в том, что к власти пришли антикоммунистические силы, возрождается бандеровская идеология. Сегодня "Правда Украины" показала политический портрет предателя народа Украины. Вызывает удивление, почему мы до сих пор, и, прежде всего, большинство в парламенте, миримся с тем, я бы сказал, абсурдным положением. Я понимаю, что явление нормальное, когда есть оппозиция. Но когда оппозиция в рабочем органе, в Президиуме, которая сняла с себя ответственность за любую деятельность! Это- рабочий орган, и я считаю, что на зимней сессии мы должны поставить вопрос. Это право есть у Председателя, и он.../не чути/...товарища Ивашко... Я думаю, так мы никогда не выполним волю народа, волю избирателей. Я за Союзный договор, это спасет наше Отечество. /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Сугоняку. За ним виступатиме депутат Спис.

СУГОНЯКО О.А., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань економічної реформи і управління народним господарством /Корольовський виборчий округ, Житомирська область/. Шановні депутати!

Дозвольте мені як члену правління Соціалдемократичної партії України ознайомити вас з позицією нашої партії відносно Союзного договору.

Перше. Соціал-демократична партія України бачить Україну невід'ємною, самостійною складовою частиною загальноєвропейської цивілізації. Виходячи з цього, СДПУ виступає за включення України як незалежного суб'єкта міжнародних стосунків у процес загальноєвропейської інтеграції поруч з Росією, Білорусією, республіками Прибалтики, іншими державами Східної Європи.

Саме така політика, на наш погляд, може забезпечити Україні гідне місце у майбутній європейській спільності. Необхідною умовою такого перебігу подій є досягнення Україною реального державного суверенітету.

Друге. Процес інтеграції в Європі є довготривалим і багатоетапним. Усвідомлюючи цей факт, СДПУ виступає проти розриву сталих економічних, культурних, людських та інших стосунків з колишніми республіками Радянського Союзу, що змушені вирішувати проблеми, подібні до тих, які стоять перед Україною. Заради переустрою і розвитку цих зв'язків СДПУ вважає вкрай необхідним якнайшвидше укладання двосторонніх договорів з суверенними державами та прямих угод про співробітництво з ними на горизонтальному рівні. Першим з таких договорів ми вважаємо Договір між Україною та Росією від 19 листопада цього року.

Третє. СДПУ вважає прийнятним укладання багатостороннього договору про співдружність суверенних держав, що входили до складу Радянського Союзу, спрямованого на утворення економічного союзу, системи колективної безпеки на захист прав людини та національних меншостей за таких умов: якщо цей договір буде укладено

на суто добровільних взаємовигідних та рівноправних засадах після досягнення Україною реального державного суверенітету; якщо цей договір буде прямим та горизонтальним за структурою, без посередника, паразитуючого на посередництві, без існуючого сьогодні союзного центру; якщо цей договір не буде передбачати створення нового центру - наддержавного утворення з власними атрибутами держави; якщо цей договір буде укладено з надійними партнерами, тобто урядами, які підконтрольні своїм народам, які користуються їх підтримкою, якщо цей договір не буде перешкоджати Україні укладати прямі міжнародні угоди та договори з іншими державами світу; якщо цей договір буде мати чітку і прийнятну процедуру виходу із співдружності будь-якої держави за її бажанням. Договір мав бути ратифікований не Верховною Радою України, а волевиявленням усього народу шляхом референдуму.

Четверте. Проект Союзного договору, запропонований Президентом Горбачовим, не відповідає цим умовам. За своєю концепцією цей проект не враховує Декларації про державний суверенітет, які прийняли парламент України та парламенти інших союзних республік, та спрямований на консервацію існуючої централістської побудови Радянського Союзу.

Так званий "союзний центр" зберігає і навіть розвиває паразитичні ознаки наддержави, що в силу своєї природи прагне до домінування, до придушення суверенітету республік, членів Союзу.

Проект Президента Горбачова позбавляє Україну найважливіших атрибутів державності, закріплює її неповноцінний статус в міжнародному співтоваристві та суттєво обмежує зв'язки України з Європою і світом.

Водночас СДПУ зазначає, що ініціатор проекту, що досягнув межі своєї компетенції на шляху демократизації та децентралізації в суспільстві, береться за реалізацію моделі авторитарної модернізації на азіатсько-латино-американський зразок. Цей шлях, на нашу думку, є неприйнятним для суверенної України, що орієнтується на загальноєвропейську інтеграцію.

П'яте. СДПУ впевнена, що укладення Союзного договору, запропонованого Президентом, не принесе Україні, її народу ні волі, ні процвітання. Тому наша партія виступає проти президентського проекту Союзного договору. Дякую.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Спису. За ним виступатиме депутат Шевченко, місто Київ.

СПИС М.М., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань гласності та засобів масової інформації /Ялтинський виборчий округ, Кримська область/. Уважаемые народные депутаты! Уважаемый Председатель! Без сомнения, вопрос о Союзном договоре является одним из важнейших вопросов, который предстоит решить парламенту и народу нашей республики. Он не терпит отлагательства, ибо жизнь с каждым днем все сильнее убеждает нас, что Союз ССР в том виде, в каком он сложился к настоящему времени, не устраивает входящие в него республики.

Практически каждая из них, в том числе и мы, предъявляет счет Союзу за отобранные доходы и упущенные выгоды, ведомственный диктат центра и игнорирование республиканских интересов. С

каждым днем все громче звучат требования о самоопределении, суверенитете. Принимаются законодательные акты, утверждающие этот суверенитет. Мы являемся свидетелями самых разных подходов, разных точек зрения о будущем Союза. И в этой обстановке очевидна настоятельная необходимость решения этого вопроса, причем как можно быстрее.

Здесь уже неоднократно высказывалось мнение, что Союзный договор нам не нужен, и с этой трибуны говорилось, что Украине нечего делать в Союзе. Поэтому я хочу обратить ваше внимание лишь на два момента.

Первое. Нам не надо быть в плену крайних суждений и прежде всего того, что передача республикой прав Союзу представляет собой ущемление ее суверенитета. Говоря о независимости, нельзя не видеть необходимости взаимодействия, признания совместных интересов и соответственно - создания для их реализации наднациональных структур. Об этом говорит и мировое развитие, движение которого явно направлено в сторону усиления взаимосвязанности суверенных государств, их согласия на передачу своих прав в иные структуры.

Мы ведь и у нас видим, что у всех республик есть много общих функций, и через призму сегодняшней действительности очевидно, что сообща их решать будет проще. Это и охрана границы, обеспечение государственной безопасности, обеспечение стратегической обороны, становление рыночных отношений, развитие транспорта и связи, энергетики и космонавтики. И в этом плане - плане разделения полномочий и функций - я поддерживаю предложения, которые были высказаны здесь Правительством.

Наконец, нельзя забывать об исторических связях, складывавшихся веками, разрывать которые - все равно, что резать по живому. И если честно оценивать наше сегодняшнее политическое, экономическое положение, наши связи в этих да и не только в этих сферах, то мы объективно должны быть заинтересованы в Союзе. Другое дело - в каком?

Второе. Я думаю, что сегодня мы должны исходить из того понимания, что ни я, ни кто-либо другой, ни все мы вместе не вправе решать вопрос, быть Украине в Союзе или нет. Это должен решить народ Украины. И нам надо не говорить от имени народа, а дать возможность ему самому высказаться. А для того, чтобы он высказался "за" или "против" надо подготовить документ, то есть проект Договора, который и вынести на всенародное обсуждение. Мы не имеем права лишать свой народ возможности сделать выбор, ведь речь идет о праве на самоопределение народа, а не Верховного Совета.

Я убежден, что если положение Договора принципиально изменит взаимоотношение центра с республикой, если сама республика определит и характер, и объем полномочий, передаваемых союзным органам власти и управления, если принципами объединения станут права граждан и их равенство, право на полную независимость республик и первичность их прав по отношению к правам Союза, если будет четко определена исключительная компетенция Союза, в которую должно войти то, и только то, что передадут центру союзные республики, - люди скажут: да, такой Союз будет служить прогрессу, позволит вырваться из кризиса.

Поэтому нам надо думать и говорить не о том, как выйти из состава СССР, а о том, как кардинально изменить структуру отношений, сложившихся в Союзе.

И в связи с этим я считаю, что хотя опубликованный проект далеко несовершенен, многое в нем нас не устраивает, нами не принимается /да по-другому и не могло быть, потому что мы самоустранились, не принимали участия в его подготовке/, но все-таки то, что он появился - в этом есть определенная полезность. Он дал немало пищи для раздумий, анализов, конструктивных предложений, для того чтобы состоялся сегодняшний разговор.

И мы сегодня начинаем понимать, что должны включиться в этот процесс, с тем, чтобы в итоге был выработан документ, содержащий оптимальный политический механизм, сочетающий две главные реальности нашей жизни: первая - необходимость и стремление преодолеть трудности вместе, сообща, в Союзе, и вторая - необходимость и стремление укреплять суверенность республики. Нам надо включаться в этот процесс, чтобы не остаться на обочине истории, ибо процессы взаимодействия, сотрудничества, интеграции столь же объективны по своей природе, как и то, что земля вращается и день сменяется ночью.

Спасибо.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Шевченку. За ним виступатиме депутат Гриньов.

ШЕВЧЕНКО О.Є. Так уже судилося історією, що ми опинилися разом: і комуністи, і республіканці, Рух, представники інших партій. Але що ж нам робити? Починати громадянську війну? Ми всі живемо в одному домі, і треба рятувати цей дім. Давайте шукати якихось способів для спільних дій.

Я вам заявляю чесно і відверто, що ми проти громадянської війни. І дуже хочу закликати вас до спільних конструктивних дій. Давайте візьмемо в руки рахівницю чи, більш по-сучасному, - калькулятор - і будемо рахувати.

Централізовані фонди Радянського Союзу формуються за рахунок коштів, які вносяться республіками у плановому порядку за завданнями центральних московських відомств. Але окремі республіки взагалі не вносять у централізовані фонди певні види внесків. Так, середньоазіатські республіки і Казахстан - це ті регіони, в чиєму розпорядженні одночасно залишаються і податок з обороту, і прибутковий, податок від населення. Наприклад, на 1988 рік вони, крім того, отримали дотацію на суму 5 мільярдів карбованців.

У той самий час на Україні не вистачало коштів на ліквідацію наслідків Чорнобильської аварії. 7,8 мільярда карбованців від податку з обороту було відраховано в центральний бюджет, що склало Найвищий процент /31,6/ виплат серед решти п'яти республік, які роблять такі відрахування.

Зрозуміло, що ця штучно створена стагнація економічних зв'язків між націями, що ця економічна основа не здатна розриватися, бо вона розбещує вже не окремих працівників, а цілі нації, оскільки дозволяє їм працювати спустивши рукава і кити за рахунок інших народів. Це говорить не Українська республіканська партія, а популярна брошура товариства "Знання".

"Господар власних засобів виробництва, звичайно, турбувався б краще про своїх дітей, про ці засоби виробництва.

Я хочу вам сказати таке. Відомо, що єдиним джерелом підвищення матеріального стану народу є національний прибуток, який у 1987 році виріс у країні на 2,3 відсотка, а реальні доходи

- на

1,75 відсотка. На Україні ж за названий період цей прибуток збільшився на 2,9 відсотка. Отже, приріст реальних прибутків повинен був скласти 2,2 відсотка, а виявилося, що він виріс тільки на 0,85 відсотка. Темпи приросту реальних прибутків були у два з лишнім рази нижчі, ніж по Радянському Союзу в середньому. Темпи приросту реальних доходів з врахуванням приросту населення повинні були у нас становити 2,6 відсотка, або в три рази більше, ніж вони були насправді. Пояснення цьому феномену одне: центральні відомства вилучають національний прибуток окремих республік з метою нееквівалентного розподілу.

І ще вам один приклад - щодо розподілу зерна. В комори України здається 35-36 відсотків нашого зернового урожаю. Держави світу, які виробляють зерна на душу населення близько тонни, як правило, є його експортерами. Ми ж, Україна, не є експортерами зерна, і це незважаючи на те, що у нас теж виробляється так само, як у розвинутих країнах, - одна тонна на душу населення.

На жаль, ці цифри можна наводити ще дуже довго і багато. Я хотів би тільки закликати на закінчення: давайте ми візьмемо рахівниці і наше національне багатство - 409 мільярдів карбованців - давайте прикинемо, що з цього багатства піде на утримання однієї нашої держави України, і що піде на утримання центру.

Той, хто відстоює новий Союзний договір, хай доведе, хай докаже це, скільки піде на це грошей.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Гриньову. За ним виступатиме Серебрянников, Донецька область.

ГРИНЬОВ В.Б., заступник Голови Верховної Ради Української РСР /Індустріальний виборчий округ, Харківська область/. Я бы попросил уважаемых народных депутатов дать мне дополнительно три минуты для того, чтобы проинформировать.

Я хочу проинформировать вас о той деятельности, которая велась руководством Верховного Совета по вопросу Союзного договора. Сегодня возникает ощущение, что руководство Верховного Совета оказалось политически наивным, как бы отказавшись от всех мероприятий, связанных с деятельностью вокруг Союзного договора. Это далеко не так. Сразу же, после принятия Декларации о государственном суверенитете Украины мы начали активно обсуждать ситуацию. Ведь сегодня ясно, что мы живем в двух ипостасях. С одной стороны, есть парламент Союза, Президент, вся совокупность законов, которые действуют до сих пор. Есть старый Союз. А с другой стороны, есть Декларация о государственном суверенитете Украины.

Это две разные ипостаси. Надо к этому подходить как к таковому. Мы живем вот в такой двойственности. И от того, как мы будем учитывать эту двойственность, зависит успех нашей политики. Поэтому, когда возник вопрос в Верховном Совете о Союзе, о том, что надо работать над Союзным договором, мы, невзирая на то, что не было согласия парламента, включились в этот процесс. Но включились в этот процесс полуподпольно, я вам скажу, потому что это было решение Президиума, а не решение парламента, поэтому мы получали шишки в парламенте. Мы вдруг ощутили, что Декларацию о государственном суверенитете воспринимать серьезно никто не хочет. Это были большие шутки с точки зрения центральных органов, и мы пытались несколько раз участвовать в заседаниях, пытались отстаивать позицию.

На наше счастье, мы получили поддержку со стороны парламента России, со стороны парламента Белоруссии, со стороны других парламентов. Это было очень важно, чтобы психологически почувствовать, что вопрос суверенности - это не вопрос личный парламента Украины и вообще Украины. Это вопрос сегодня общесоюзный, суверенность - серьезное явление. Это первое.

Второе. Невзирая на то, что не было согласия парламента, мы создали рабочую группу из очень серьезных специалистов по разработке нашего виденья Союзного договора. Эта группа работала в сентябре и к концу месяца я направил во все комиссии предложения рассмотреть эту концепцию Союзного договора. Мы предполагали, что ситуация, которую сегодня имеем, обязательно возникнет, потому что Союз не намерен отказываться от формирования своего виденья Союзного договора. И мы видели опасность в том, что Союз, центральные органы придут к своей концепции.

Здесь говорилось, что никто не поддержит концепцию Горбачева. Это глубокая ошибка. Если бы сегодня был проведен референдум, то концепция Горбачева получила бы поддержку народа. Ошибка связана с тем, что концепция Горбачева - это психологически единственный выход из катастрофы, которая нас ждет. В общественном сознании это именно так.

Поэтому мы пытались будировать рассмотрение Союзного договора, пытались выяснить позицию комиссий и пришли к той ситуации, в которой сейчас находимся. Я думаю, что сегодняшнее обсуждение очень целесообразно и важно. То есть, мы сегодня должны обязательно прийти к этим решениям, которые в этой новой ситуации дадут нам новый импульс деятельности. Ведь привлекательность концепции, о которой говорил Горбачев, действительно, состоит в том, что он

предлагает не только нам. Я беседовал со многими зарубежными представителями средств массовой информации, с бизнесменами. Для них однозначно: то, что предлагает Горбачев, - это единственный выход из ситуации, когда перед западным обывателем не будут стоять разделенные государства, вооруженные ядерным оружием, враждующие между собой.

Это очень важно. И сегодня наша задача единственная, на мой взгляд, если мы исповедуем идеи Декларации о государственном суверенитете: это показать, что стабильность тем путем, который предлагает Президент, не может быть достигнута. Возврат к тому варианту авторитарного государства, который явно просматривается в том варианте проекта Союзного договора, который нам предложен,

- это не путь к стабильности. Стабильность возможна только через четкий учет суверенитета республик. И это наша задача. Надо дать альтернативу сегодня народу Украины, сказать, что мы так видим стабильность. Позиция Президента сегодня ошибочна. Если мы этого не покажем, то референдум нас сметет. Мы должны это ясно понимать сегодня. Никакого хорошего будущего у парламента, который сделал такую катастрофическую политическую ошибку, не будет, потому все наши силы должны быть направлены сегодня на это. Как свидетельствует история, декларации, подобные нашей, это .../нерозбірливо/... явления, когда мы меняем тип государства.

Декларация наша, принятая вчера декларация Казахстана - это для меня совершенно однозначно, они могут быть поставлены в ряд с Декларацией независимости США. Может быть, это и высоко, но, тем не менее, это так. Декларация прав человека гражданина Франции, декларации, которые в 1917 году принимались в России, - это одного ряда явления, это исторический факт.

И вот из реального суверенитета должно вытекать наше будущее. Действительно, здесь говорилось много, что мы должны сегодня исходить из прямых договоров между республиками. Я с уважением отношусь к позиции, высказанной сегодня, которая звучит так: "Нет" Союзному договору! Но я как математик могу предъявить претензии. По сценарию, каким я его себе представляю, мы уже заключаем Союзный договор. Потому что тот Договор, который мы подписали с Россией, - это уже союзный договор. И договоры, которые мы подписываем между правительствами республик, - это уже элементы экономического Союзного договора. То есть "нет" Союзному договору или "да" Союзному договору - значения не имеет. Здесь депутат Воробьев пытался разделить нас по тому, как мы относимся к Союзному договору. Так нельзя сегодня делить людей. Я претензии имею и к Альберту Васильевичу Корнееву, который пытался бросить: партии "за", партии "против". Это неверно. Что такое сегодня Союзный договор? Какое содержание мы вкладываем? Как суверенитет республики учитывается в этом плане? Поэтому мы должны сегодня работать над тем, чтобы содружество... /не чути/. Здесь выступал Василенко, так я принципиальный сторонник той концепции, о которой он говорил.

Важнейший элемент этой концепции - теоретический вопрос: является ли новое содружество государств.../нерозбірливо/...государством?

Казалось бы, это однозначно решаемый вопрос. Но нет, неоднозначно. Потому что, я приведу цитату Маркса /это, может, и не очень хорошо/, но цитата Маркса вот какая: "две суверенные власти не могут одновременно бок о бок функционировать в одном государстве. Это нелепость против квадратуры круга".

Это действительно цитата Маркса, и мы сегодня должны ясно сознавать, что мы можем передать функции обороны, я согласен, и многие другие функции Союзу, но будет ли Союз государством над государствами? Вот это вопрос центральный, и его мы должны решать. На мой взгляд, нет, не может быть, потому что иначе суверенитета не будет. Суверенитет - это не есть замкнутость, это возможность распоряжаться. Так вот, мы не сможем тогда распоряжаться своим суверенитетом.

Возникает вопрос о законе, о взаимодействии законов союзных и республиканских. Этот вопрос концепции Василенко - Юзькова /как ее рабочее название/ решается довольно просто. Я думаю, что вы должны все познакомиться с этой концепцией, прежде чем решать серьезные проблемы.

Здесь есть только один тип законов - республиканские. Но структура такова, что можно восстановить всю унитарную структуру, которая у нас есть сегодня. Если все республики ратифицируют законы, которые есть сегодня, изданные Верховным Советом, то есть права республик... Через суверенитет республик создавать новое качество. Другого пути у нас нет.

И вот сегодня мы действительно должны подумать над тем, какое мы примем постановление, какие сформируем структуры. Нам нельзя оставаться в стороне от этого серьезнейшего процесса, который проходит вокруг нас. Попытка еще раз забыть, оставить в стороне, чревата нашей политической катастрофой. В этом я глубоко убежден.

Спасибо за внимание. /Оплески/.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Серебрянникову. За ним виступатиме депутат Червоній.

СЕРЕБРЯННИКОВ Ю.П., завідуючий лабораторією Всесоюзного науково-дослідного, проектноконструкторського і технологічного інституту вибухозахисного та рудничного електрообладнання, м. Донецьк /Калінінський виборчий округ, Донецька область/. Партия демократического возрождения. Сейчас параллельно с нашей сессией проходит союзный Съезд. И практически во всех выступлениях говорится о кризисной состоянии и полном развале во всех сферах жизнедеятельности вашего общества. То же мы слышим и от своих избирателей. Сейчас, например, в Донецке сложилась очень острая ситуация в школах и дошкольных учреждениях. Школы перегружены на 80-90 процентов, особую тревогу вызывает материальное положение учителей в связи с постоянным ростом цен на продукты питания и бытовые услуги. Ничего неизвестно о реальности выполнения обещаний повысить зарплату учителям на 40-60 процентов с 1 января 1991 года. Мы пришли к тому, что и учителя готовы начать забастовку с целью защиты своих прав. И таково положение дел повсюду.

Возникает вопрос: почему? Многие обвиняют переходный период, что, мол, командноадминистративную систему мы разрушили, а вот рывок не создали. Да, для перехода к рыночным отношениям мы, действительно, пока еще ничего не сделали, во и административно-командную систему никто не разрушил. Это утопия. Именно эта бюрократическая система продолжала успешно разрушать наше общество, цепляясь за Союз как за спасительную структуру, которая ее породила, взлелеяла и в рамках которой она надеется найти свое место и в рыночной экономике. Здесь выступал Василий Иванович Евтухов, который сказал, что вам надо бы, наверное, не повторять ошибок большевиков, не выполнять их лозунг: "Весь мир

насилья мы разрушим". Дело в том, дорогие товарищи, что вам как раз и не нужно будет выполнять, во всяком случае, эту часть лозунга. Так как эту как раз часть лозунга большевики успешно выполнили. И вам только остается сейчас найти вариант, чтобы что-то созидать.

В этой ситуации республики пытаются самостоятельно ослабить этот удар, и парад суверенитетов - не что иное, как защитная реакция республик от разрушающего воздействия центра. И вот тут, действительно, можно согласиться, что все беды оттого, что до конца защищаться от центра республики еще не могут и своей полноправной системы управления еще не создали. Сложилось двоевластие, когда республики принимают законы, направленные на преобразование структур управления с целью улучшения жизни народа, а Президент издает указы, направленные на разрушение созидательной деятельности республик и сохранение административно-командной системы. До тех пор, пока будет двоевластие, ожидать положительных результатов не следует. Власть должна быть одна. Власть центра у вас уже существовала более 70 лет. Каков результат этого правления, мы уже знаем. Следовательно, остается одно - единовластие или полновластие республик.

Говорят, что вам нужно единое экономическое пространство, которое может обеспечить только Союз, понимая под этим существующий аппарат центра. Но ведь экономическое пространство гораздо лучше создается и лучше защищено путем заключения непосредственных союзных договоров между республиками при одновременном обеспечении свободы предприятиям. Запугивание экономической разрухой несостоятельно. Для чего это делается, хорошо объясняет статья 5 предлагаемого вам Союзного договора, где административно-командная система мечтает взять на себя еще больше полномочий, чем в 1922 году.

Когда рассматриваешь эти полномочия, то убеждаешься, что большинство из этих функций гораздо лучше могут выполнять республики для координации действий. По-моему, республики могут все же создать какой-то центральный управляющий орган. Но это не орган управления республиками, это - орган управления направлениями хозяйственной, культурной, другой деятельности.

Исходя из этого изменяются и полномочия Президента. Он - координатор отношений между республиками. Это представитель союза республик в мировых отношениях. Это, можно даже допустить, и главнокомандующий совместными Вооруженными Силами. Такой Президент, я думаю, будет полезен уже потому, что не будет иметь права издавать предписания республикам. Таким образом, несомненно наиболее эффективной формой нового Союза будет содружество суверенных государств. И здесь я поддерживаю докладчика Корнеева Альберта Васильевича, что нужно немедленно приступить к подготовке именно такого Союзного договора, который нужен вам, а не прогнившему центру. И я думаю, что мы все же проиграли, не предложив всем республикам сразу же после принятия Декларации о суверенитете свой вариант Союзного договора. Это была бы я демонстрация центру, что основатель содружества - республики, а не центр.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Червонію. За ним виступатиме депутат Дорогунцов.

ЧЕРВОНІЙ В.М., апаратник Ровенського виробничого об'єднання "Азот" /Ленінський виборчий округ, Ровенська область/. Шановні народні депутати! Президент Михайло Горбачов надіслав вам проект нового Союзного договору, виражаючи, як записано в ньому, волю народів до оновлення

свого Союзу. Але народ України через своїх представників вже висловив свою волю до незалежності, проголосивши 16 липня Декларацію про державний суверенітет. Свою незалежність проголосили також практично всі республіки. Проте шановний Михайло Сергійович, "виражаючи волю народів, називає цю волю "парадом суверенітетів"...

ГОЛОВА. Я звертаюсь до Салія Івана Миколайовича, щоб він припинив бродіння по залу, дискусії і все інше, зайняв своє місце і брав участь в обговоренні дуже важливої проблеми. Прошу вас, будь ласка.

ЧЕРВОНІЙ В.М. Проте шановний Михайло Сергійович, "виражаючи волю народів", називав цю волю парадом суверенітетів" і обіцяє всім західним політикам боротися рішуче з сепаратизмом союзних республік, тобто з нами. Постав питання, чи виражав волю народів Президент, якого ці народи не обирали?

Проаналізувавши проект Союзного договору Горбачова, як член Комісії з питань державного суверенітету можу з повною відповідальністю заявити, що він повністю суперечить нашій Декларації про суверенітет. У цьому проекті йдеться не про союз незалежних держав, а про унітарну централізовану державу з усіма атрибутами законодавчої, виконавчої і судової влади. У світі існує багато союзів незалежних держав, але жоден союз держав не є федерацією, не має спільної Конституції, єдиного громадянства, єдиної армії, єдиного органу державної безпеки, єдиного кордону з єдиною прикордонною митною службою, єдиної зовнішньої політики, єдиної банківської системи, єдиної паливно-енергетичної системи, залізниці, повітряного, морського і магістрального транспорту, єдиної оборонної промисловості і, звичайно, єдиного, нехай і шановного, Президента

разом з кабінетом міністрів, судом, прокуратурою і єдиною державною мовою, як запропоновано в цьому проекті.

У союзах справді суверенних держав спільні союзні органи не виконують законодавчих, виконавчих функцій. Їх рішення носять координаційний, рекомендаційний характер і приймаються консенсусом, але кожна держава має право накласти вето на спільне рішення. Такого права цей проект нам не дає. Стаття 22 проекту взагалі позбавляє республіки права вибору, а нації - прав на самовизначення. Цитую:

"Союзний договір набирає чинності з моменту його підписання для республік, які його підписали. З цієї ж дати вважається таким, що втратив чинність договір про утворення СРСР 1922 року". А якщо не підписали? Прямої відповіді немає. Але кожному зрозуміло, що це і є той капкан, з якого республіки не вирвуться. Підписуй - не підписуй, все одно залишаться в Союзі. Якщо не за новим, то за старим Союзним договором, навіть без права голосу.

До речі, Союзний договір 1922 року зберігав за центром лише 7 функцій. У новому проекті договору Президент Горбачов, виражаючи суверенну, так би мовити, волю багатомільйонної всесоюзної демократії, вимагає вже біля 30 функцій. А .../нерозбірливо/...зростають, як бачимо, у прямій відповідності до падіння життєвого рівня населення. Бо чим більше функцій управління переходу республік до Союзу, тим більше платили народи цих республік центру за те, щоб ними, народами, успішно керували і вели їх до світлого майбутнього. Кожна функція управління, передана Союзу, вимагає створення чи утримання відповідного міністерства чи комітету з багатотисячним апаратом. Кожна функція, передана Союзу республікою, автоматично тягне за собою сотні мільйонів або й мільярда карбованців, які повинні платити наші

люди, щоб забезпечити безбідне існування всесоюзної бюрократії. Але за 73 роки історія довела неефективність і неспроможність керувати такою величезною державою з єдиного центру. Набагато дешевше обійдеться нашому народові, якщо всі ці ЗО функцій управління залишаться в республіці, як і передбачає наша Декларація. А інтереси нашої держави у міжнародних зносинах Леонід Макарович Кравчук, я думаю, зможе не гірше відстояти на Єлисейських полях, чи на Рейні, ніж це робить за нас Михайло Сергійович з Раїсою Максимівною. Намагання центру затягнути республіки у Союз за таким проектом Союзного договору можна порівняти з колективізацією селянських господарств, що центр проводив насильницькі дії під гаслом: "Земля селянам, а врожай нам". Мета в одному й другому випадках та ж сама - заволодіти результатами праці виробників і за рахунок цього існувати, нічого не виробляючи, а лише розподіляючи.

Але коли селян затягнули до колгоспів, то вони, як відомо, жити краще не стали. Натомість величезна кількість селян перестала працювати безпосередньо на землі, перейшовши до колгоспних контор і забезпечивши собі у колгоспі, навіть на дрібних посадах комірника чи писаря, життя набагато краще тих, хто працював на землі. У селянина-одноосібника товар можна лише придбати за гроші або обміняти на інший товар, а об'єднавши селян у колгоспи, їх можна на підставі законів, виданих тим же центром, пограбувати до нитки. Так і з республіками, якщо вони незалежні, то товари у них можна лише придбати за валюту або обміняти, якщо ж їх об'єднати у колгосп чи в Союз, то можна на вибір або розкуркулити, або обкласти податками, або надрукувати папірців і пустити, а врожай - "в закрома Родины". Причому за заниженими тим же центром цінами.

Вношу пропозицію депутації Ровенської області.

1. Визнати проект нового Союзного договору, запропонований Президентом Горбачовим, таким, що суперечить Декларації про державний суверенітет України, шляхом голосування.

2. Доручити Комісії з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин опрацювати проект Договору про економічну та екологічну співдружність держав-колишніх республік СРСР, залучивши до цього необхідних фахівців.

3. Долю Союзу українська делегація з іншими делегаціями союзних республік повинна вирішувати без представників центру.

Лише в цьому можуть бути гарантії нашого суверенітету. Дякую за увагу.

ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Дорогунцову.

ДОРОГУНЦОВ С.І., голова ради по вивченню продуктивних сил Української РСР АН УРСР /Суворовський виборчий округ, Одеська область/. Шановні народні депутати! Замість вступу.

Сьогодні існують певні реалії, з якими ми не можемо не рахуватися. Дехто з наших колег тут виступає так, ніби Україна споконвіку була незалежною, ніякого Союзу немає. Ось уже понад 300 з гаком років з Росією, а пізніше і з інтими народами, цей Союз є. Він існує, він діє, є Союзний договір. Якщо вас не влаштовує новий, то буде цей, що є.

Це перше.

І друге. Є Декларація, за яку ми одностайно проголосували. Я щось не чув тоді, шановні депутати з Києва, щоб ви протестували

проти Декларації. А в Декларації записано: "Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання Союзного договору". Ви голосували за Декларацію? Дуже добре.

Це замість вступу. А тепер відносно питання, чи потрібен нам Союз.

Оновлений, демократичний і так далі, і тому подібне. Ця проблема має кілька аспектів. Я хотів би дуже стисло і коротенько зупинитися на цих аспектах.

Перший аспект, політичний. Існують вже багато років, я називав вам тут деякі дати, або терміни, або часові інтервали. Існують відповідні політичні структури, політичні взаємини між народами. У сфері національній, демографічній і в багатьох інших сферах. Хіба ми можемо сьогодні відмахнутися від всього цього одним помахом, як тут пропонують деякі товариші? Проголосити все це неіснуючим? Ми цього зробити не можемо.

Другий аспект, економічний. Україна протягом багатьох десятиліть пов'язана не тільки з Росією, а й з багатьма іншими союзними республіками. Ви знаєте, що наша економіка органічно злита з економіками інших народів і від цього відійти не можна. Я вам наведу тільки цифри, які давно відомі.

Україна добуває менше 5 мільйонів тонн нафти на рік. Одну хвилиночку, треба працювати так, як Японія працює. Менше 5 мільйонів тонн нафти. Одержуємо від Росії 60 мільйонів тонн нафти. А що завтра, якщо вони припинять поставляти нам нафту? Зупиняться електростанції, зупиниться весь транспорт тощо. Шановні товариші! В тому Договорі дуже таємні речі викладені: "високі Договірні Сторони вітають одне одного". Але ж економіки там немає. Третій аспект, товариші, міжнародний. Шановні народні депутати, ми не маємо

100

права розвалити сьогоднішній Союз в ситуації, коли існує така наддержава, як Сполучені Штати Америки. Згода, давайте так - як Сполучені Штати розділяться на десятки штатів своїх, тоді ми розпадемося на всі республіки.

Друге питання. Який Союз нам потрібен? І я тут поділяю думку ряду товаришів, що нам потрібен цілком новий Союз. І у ніяку співдружність суверенних держав я не вірю, бо я не бачу і не бачив такої співдружності. Є НАТО, був сумної пам'яті Варшавський договір.

ШУМ У ЗАЛІ.

ДОРОГУНЦОВ С.Л. А інших співдружностей я не знаю. Тому нам треба подумати про новий Союз. І далі. Я вважаю, Леоніде Макаровичу, що переговори щодо Союзного договору від імені Верховної Ради, нехай це будуть попередні переговори, але мають вести люди, які відображають думку принаймні більшості.

ШУМ У ЗАЛІ.

ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Нам до перерви заллялось десять хвилин. Тут багато є пропозицій, і ми мусимо закінчити. Одну хвилинку, я прошу заспокоїтись, зайняти свої місця. Я також маю право сказати декілька слів.

Перш за все, я думаю, що наша Верховна Рада вчинила політичне виважено і правильно, що винесла на обмін думками таке важливе для життя нашого народу питання, як ставлення до концепції нового Союзного договору і до тих пропозицій, які. вніс наш Уряд щодо

101

розмежування повноважень. Я свою позицію щодо нової концепції Союзного договору висловив і на Пленумі ЦК КПРС, і на ХХVІІІ з'їзді Компартії України.

Хочу тільки наголосити на тому, що життя наше, життя народу України багато в чому залежатиме від того, який крок ми зробимо сьогодні. Яку будівлю ми будемо зводити сьогодні, такою вона буде завтра, так довго і міцно вона стоятиме на нашій землі.

Я вважаю, що та будівля буде стояти на фундаменті, в основі якої будуть лежати суверенні державні республіки. Тоді вона буде міцною. Якщо в її основі буде лежати центральний уряд або тільки центр міцний, то вона розвалиться.

Я думаю, що це позиція, яку висловила більшість народних депутатів. Друге те, що ми мусимо виходити від суверенних держав, які вирішуватимуть долю Союзного договору, - яким йому бути і чи йому бути.

Я думаю, що сьогодні не може йти мова про те, щоб остаточно, як тут дехто пропонував, відмовитись від участі в обговоренні, розробці Союзного договору. Розумні політики, які тут виступали /я до таких відношу і Юхновського, відношу і Павличка, я вже не кажу про більшість народних депутатів, які виступали від різних партій, в тому числі від Комуністичної партії України/, висловлювались за те, щоб шукати істину. Щоб шукати істину і творити наше бачення Союзного договору. Народ України піде в Союз тільки тоді, коли він буде мати в тому інтерес, і коли отой договір буде відображати його корінні надії і сподівання. Іншого шляху не буде. Ці заяви - "ні" або "так", не знаючи, яким буде сьогодні цей договір, це просто політичні ілюзії, ейфорія.

102

Одні не бачили Союзного договору і кажуть, що вони готові сьогодні підписувати. Інші не бачили його і не хочуть бачити, і кажуть, що вони проти нього.

Ті цифри, які тут наводились, ще мають бути піддані експертизі, бо кожний наводить ті цифри, які йому підходять.

Я не можу погодитися з тим, що Союзний договір або договори, які ми укладаємо з республіками, це просто гра. Це серйозна справа і серйозна відповідальність.

І ми з повагою до того маємо ставитись. З чого починати нам? Починати нам, мабуть, з того, що треба розробити конкретний документ. Я тут так міркував, коли вели розмову депутати. Хочу запропонувати не як документ, а як основу для роботи комісії, для того, щоб нам все-таки висловити своє ставлення, свою позицію до проекту договору, який надруковано.

Перше. Я думаю, що нам потрібно дати йому концептуальну оцінку, концентровану. Більшість з тих, які виступали, сходяться на тому, що він сьогодні в такому вигляді, який є, не підходять для нас. Я думаю, що це має бути точно виважено, спокійно сказано в преамбулі нашого документа.

Друге. Парламент України не бере на себе повної відповідальності і не може дати відповіді - бути чи не бути Союзному договору. Він висловлюється за те, щоб це сказав народ України. Але парламент бере на себе відповідальність, бере на себе величезну роботу запропонувати народові України такий варіант договору, який би відповідав його інтересам. Це, мабуть, наша з вами відповідальність, якщо ми дійсно Верховна Рада України.

103

Друга наша відповідальність 5 тому, що ми мусимо роз'яснити народові Україні спокійно, спокійно, підкреслюю. Не перетягуючи, як тут казали, вірьовки, або не даючи один одному політичних якихось оцінок. Просто запропонувати розумний документ, від якого залежатиме доля народів усіх, які живуть на нашій землі.

Третє. Ми повинні, мабуть, сказати, що ми маємо намір брати участь у переговорах делегацій радянських республік щодо підготовки проекту нового Союзного договору на основі Декларації про державний суверенітет України з урахуванням прийнятих законів і постанов Верховної Ради Української РСР. Точно сказати, що ми не будемо відступати від Декларації, бо тут у декого сльози були на очах, коли приймали Декларацію. І ми не можемо сказати, що зараз ми будемо переглядати її якісь позиції.

Наступне. Доручити комісіям Верховної Ради з питань державного суверенітету, міжреспубліканських і міжнаціональних відносин, з питань законодавства і законності, у закордонних справах, а питань економічної реформи і управління народним господарством, іншим комісіям відповідно опрацювати разом те, що ми тут обговорили - відповідні розділи концепції нового Союзного договору. Треба взяти варіанти, які тут обговорювались, і запропонувати свій варіант.

Тепер я хочу звернутися до вас, щоб ми подумали разом, чи може, ми навіть надрукуємо свій варіант? Це вже якщо ми ще раз його обговоримо. І це зовсім не означав, що ми абсолютно відкидаємо варіант, який запропонував Президент. Ігор Рафаїлович Юхновський сказав, що він свій варіант зробив на основі варіанта Президента. Тобто треба враховувати те, що вже знайшло схвалення.

Далі. Я думаю, що нам потрібно сформувати повноважну делегацію України для переговорів щодо підготовки проекту нового Союзного договору.

104

Можна запропонувати, скажімо, таких депутатів: Гриньов, Шульга, Пилипчук, Коцюба, Печеров, Павличко.

Хвилиночку, я запропонував, а ви ж... Це ж тільки для роздумів. Повторюю: це ще не документ, це тільки підходи.

Думаю, що буде правильно взяти, скажімо, за основу проекту договору розробки і ті пропозиції, які внесла Рада Міністрів, про що доповів перший заступник Голови Ради Міністрів товариш Масик Костянтин Іванович щодо розмежування повноважень. Після цього врахувати виступи. У дискусії, яка відбулася, при всьому розмаїтті думок і позицій було багато пропозицій, які можна і потрібно врахувати при розробці свого варіанту.

Але ще раз підкреслюю, що народ має сказати, а Верховна Рада

- запропонувати. Оце буде правильна позиція. Якщо ми чекатимемо і говоритимемо одне слово: "ні" - то це дорога в глухий кут. Велика республіка, велика держава українська не може стояти осторонь політичних процесів, коли йдеться про долю нашого народу і про долю інших народів. Навіть не треба думати так, що от сьогодні ми не підпишемо Договір і раптом залишимося одні на цій землі. Я хочу вам сказати, що референдум буде не тільки про те, підписувати чи не підписувати. Уявіть собі ситуацію, що раптом не відбувся референдум /хоч я в це ніколи не повірю, тому що більшість людей, це Володимир Борисович говорив сьогодні, виступить "за"/. То це ще не означатиме, що ми вже вийшли з Радянського Союзу. Ще один буде референдум - про вихід. А потрібно для того, щоб вийти, набрати дві третини голосів на цьому референдумі. Вже не половину, а дві третини.

От вам і відповідь на запитання. Щоб не було політичної ейфорії, щоб не думати, ніби мовчати і нічого не робити - це означає бути самостійними Треба робити, працювати, пропонувати для

105

того, щоб іти вперед і думати про народ України. Думати розважливо, а не під впливом емоцій або під тиском тих партій, які це роблять. Оце все, що я хотів сказати.

Тепер давайте підведемо підсумок. Підходить така схема нашої роботи? Хвилиночку. Але ж тепер треба визначити терміни, щоб це не було загалом. Скільки можна дати днів для того, щоб оце опрацювати і внести на Верховну Раду проект документа? Це не документ, це тільки підхід, я підкреслюю. Давайте до понеділка. Все ж таки треба розмножити, роздати... На понеділок можна було б, Володимире Борисовичу, проект документа виробити на основі дискусії і того, що тільки-но говорилось. Ми ж мусимо висловити своє ставлення, оцінки, свої пропозиції, як постанова, що її прийняла Російська Федерація. Ви ж читали? Ну от.

Є якісь пропозиції? Перший мікрофон.

ОСТРОУЩЕНКО С.В. Леоніде Макаровичу! Все правильно. Ви підвели підсумки, я з ними згодна. Але я вносила конкретну пропозицію, щоб була створена робоча група, робоча комісія якась

- мобільна, не дуже велика, яка б усе це розробила і працювала б у подальшому над проектом договору, бо за кілька днів до понеділка проекту договору не буде.

ГОЛОВА. Правильно. Я доручаю... Хвилиночку! Я доручаю головам комісій створити з представників усіх комісій таку робочу групу і залучити вчених.

Другий мікрофон.

ЗАЄЦЬ І.О. Леоніде Макаровичу! Для того, щоб не треба було

106

вбирати три чверті голосів для виходу з Радянського Союзу /а ви добре знаєте, що за договором 1922 року кожна республіка має право на вільний вихід/ і для того, щоб нам розпочати роботу, про яку ви говорите /я якраз виступаю за те, щоб ми не ховали голову в пісок/, треба обов'язково, щоб центральні органи влади Радянського Союзу визнали нашу Декларацію. Якщо цієї Декларації вони не визнають, ніякої роботи тут не можна вести, бо це, дійсно, закабалення. І ми самі пхаємося туди, де нас не чекають, будемо так говорити.

ГОЛОВА. Я не погоджуюсь з такою позицією. Що значить, визнали - не визнали? Як нас не визнають, то що, ми рабами будемо?

Ми суверенна, Іван Заєць, ми суверенна держава і робитимемо те, що належить нам, парламенту. А якщо ви боїтеся, визнають вас чи не визнають, то вам загалом важко працювати.

ЗАЄЦЬ І.О. То чому ж ми повинні, Леоніде Макаровичу, чому ж ми повинні тоді...

ГОЛОВА. Третій мікрофон.

ВОЛКОВЕЦЬКИЙ С.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР мандатної і з питань депутатської етики /Долинський виборчий округ, ІваноФранківська область/. Я хотів би сказати, що в основному підтримую те, що запропонував Леонід Макарович. Але, з другого боку, думаю, коли ми говоримо про новий Союзний договір, то не тільки ми, а й широкі народні маси, громадськість мали собі уявляти, що

107

таке старий Союзний договір 1922 року.

Тому я пропоную, щоб текст Союзного договору 1922 року був опублікований в центральній пресі і щоб до того тексту були коментарі різних політичних сил, партій - комуністичної і нових партій, які утворилися. Я вважаю, що це буде тією основою, на якій можна порівнювати і говорити про новий Союзний договір. Дякую.

ГОЛОВА. Оголошується перерва до 16 години.

108

ТЕКСТИ НЕВИГОЛОШЕНИХ ВИСТУПІВ

САНІН В.Н., начальник Політвідділу внутрішніх військ МВС СРСР по Українській РСР і РСР Молдова /Жовтневий виборчий округ, Харківська область/. Уважаемые депутаты, уважаемый президиум Вопрос о Союзном договоре пора выводить, извините, из "подполья" и во всеуслышанье высказать мнение народных депутатов.

Ни у кого не вызывает сомнения, что из кризисных явлений выходят через развитие, причем развитие необъективным курсом. А для этого Украине необходимо иметь концептуальные системы, обеспеченные по технологии и по кадрам, при этом на уровне мировых достижений как в теории, так и в практике. Всеохватывающий размах и глубина кризиса, развивающегося в целом в стране и на Украине, свидетельствует о том, что его успешно преодолеть можно только системой прогрессивного развития, т.е. через систему договорных обязательств, выполнение взаимных поставок, качественное развитие духовной сферы, а также через систему самосовершенствования личности.

Важнейшим элементом системности является Союзный договор. Именно он регламентирует общественно-политические, социально-экономические системы, реализацию которых обеспечат обновление среды обитания человека и создадут реальные условия для его самосовершенствования.

В упомянутом Договоре должен быть оговорен оптимальный путь преобразования общественногосударственных систем и управленческих органов.

У меня не вызывает сомнения, что Украина должна иметь полную самостоятельность в решении всех своих государственных вопросов.

109

Но ситуаций такова, что мы так целостны в системе государств, что вне Союза Украина не сможет двигаться качественно.

Я бы убедительно просил всех депутатов, независимо от политических симпатий и течений, приступить к конструктивной работе по подготовке подлинно народного проекта. Это и будет принцип выработки Союзного договора снизу вверх.

Я согласен с тем, что именно право республики, а не центра решать вопрос - быть Украине в Союзе или нет. Но я не согласен, когда отождествляют Украину лишь народные депутаты УССР. Это по меньшей мере некорректно, ибо на Украине, кроме Верховного Совета, функционируют еще тысячи Советов, которые уже о своей самостоятельности заявили.

И только народ, и именно народ Украины, должен решить: быть в Союзе или не быть, подписать /и именно - какой подписать/ Союзный договор. И хотим мы этого или не хотим, но Верховный Совет, если он уважает свой многомиллионный народ, обязан принять решение о проведении всеукраинского референдума по этому вопросу.

И последнее. При подготовке проекта Союзного договора необходимо провести Правительству глубокое исследование, без каких именно связей с республиками Союза Украина не может самосовершенствоваться.

110

ТКАЧУК А.Ф., інженер-конструктор Хмельницького радіотехнічного заводу ХХV з'їзду КПРС /3аводський виборчий округ, Хмельницька область/. Днями я одержав з Міністерства оборони СРСР листа, де записано:"...передислокация воинской части производится вместе с личным составом, независимо от желания военнослужащего. Ссылка в данном случае на постановление Верховного Совета УССР неправомерна, так как согласно Указу Президента СССР от 1 декабря с.г. это постановление не имеет юридической силы и не подлежит исполнению". Звертався я не в Союз, а до свого українського Уряду, і одержав цінне роз'яснення з Москви. І так мені стало сумно і боляче, що як були ми "кишеньковою республікою, так і залишилися, як не могли захистити своїх громадян від війни в Кореї і В'єтнамі, Єгипті і Афганістані, так і не можемо. То для чого ж ми тут? Невже для того, щоб комуністи чубили демократів, а демократи - комуністів, а тим часом, щоб європейський народ України не мав прав папуасів Нової Гвінеї, Верховна Рада УРСР вважалася Москвою за обласну Раду?.

Зараз кругом тільки й розмов про необхідність нового Союзного договору. В Москві навіть засідає З'їзд з цього питання. Послухаєш доводи, ніби, дійсно, це найнеобхідніша річ. Але зовсім недавно найнеобхіднішими речами були: антиалкогольна кампанія, боротьба з нетрудовими доходами, житло2000, президентське правління . А сталися зміни на краще? Ні! Хоча б один з Указів Президента почав діяти? Ні! Але ж Союзний договір 22 року ніхто ще не розривав, він же діє. Так чи не є гарячка навколо нового Союзного договору черговою пропагандистською акцією, що відверне увагу народу від провалу політики центру в економіці?

111

В нас весь час хтось винен - то Сталін, то пияцтво, то нетрудові доходи, то екстремісти, тепер, - суверенітети. Я тепер думаю, що коли ми навіть підпишемо такий договір, нічого не зміниться і вивести економіку СРСР з клінічної смерті в Москві не зможуть. Але коли вже є проект, давайте на нього подивимось ближче.

І. Існуючий Союз - унітарна держава, нікого не потрібно переконувати, що це погано, але новий договір пропонує залишити таку ж унітарну державу, тобто повністю перекреслити наш суверенітет. . .

2.У новому Союзі має бути своя Конституція, свій Президент, Уряд, міністерства і таке інше. Тобто наші закони і постанови, як теперішня, про службу в армії на території України, так і залишаться папірцями, а де воювати нашим хлопцям і за чиї інтереси - вирішать у Кремлі.

3. Пропонована система виборів Президента СРСР така, що якщо кандидат у Президенти не одержить на Україні навіть жодного голоса, він може досить успішно нами керувати за рахунок голосів в інших республіках.

4. Про недолугість концепції цього проекту можна було б говорити ще дуже довго, але найкращий перл - це те, що для республік, які не схочуть підписати новий договір, залишається в силі договір 22-го року. Цей пункт зайвий раз підкреслює, що мудрість проекту не від бога, а від лукавого, а сам новий Договір потрібен лише для створення вигляду діяльності.

Зважаючи на сказане, я думаю, що цей проект ми повинні відкинути зовсім, і запропонувати свою концепцію Договору, яка Повинна базуватись на таких постулатах:

112

1. Ми проти Союзу як держави, але ми за Союз - як співдружність держав.

2. Ми проти Конституції Союзу, але ми за чіткі рівноправні договірні відносини між державами незалежно від їх потенціалу.

3. Ми не проти союзного ринку, а через створення ринків республік.

4. Ми за спільні сили стратегічної оборони для недопущення розповзання ракетно-ядерної зброї, але через свою республіканську армію.

Тепер щодо підписання можливого Договору. Коли між державами підписуються рівноправні угоди, які не принижують суверенних прав народу, такі угоди може підписувати Уряд чи парламент держави. Коли ж має підписуватися Договір , що обмежує права народу від бога, що не дозволить піднятись українському народові в правах державності до рівня народів Сейшельських островів чи Буркіна Фасо, санкцію на такий договір повинен дати сам народ. Тому я вважаю, що підписанню нового договору повинен передувати всеукраїнський референдум про доцільність підписання, і термін його дії. Прийшла пора зробити другий крок. Перший крок ми зробили 16 липня. Дай, боже, не відступитися від нього, Я безпартійний. Я перед цим кроком закликаю представників усіх партій боротися не один з одним, а боротися за Україну.

113

ГАЙОВИЙ В.М., голова Ревізійної комісії Компартії України /Червоноармійський виборчий округ, Житомирська область/. Шановні народні депутати! Всі ми, яких би позицій не дотримувалися в нашому парламенті, уважно стежимо за роботою четвертого 3"їзду народних депутатів Радянського Союзу, одним з головних питань якого - обговорення концепції Союзного договору.

Президент країни М.С.Горбачов, не дивлячись на притаманний йому оптимізм і впевненість, змушений заявити на 3"їзді, що криза в країні продовжує зростати, в суспільстві відчутна велика тривога за долю Вітчизни, долю її громадян.

Сталося так, що слово "криза" стало сьогодні найбільш популярним. Без цього лякаючого слова немає жодної передачі по телебаченню, радіо, навіть в розважальних програмах, більшості газетних публікацій.

Розхиталась дисципліна, розвалюється економіка, в занепаді мораль. Вирують національні пристрасті. Злочинці загрожують майже кожному дому.

І хоча священнослужителі служать молебні, а газети друкують все що їм заманеться, і вже ніхто не боїться ні міліції, ні КДБ - втіхи від цього мало. Відчуття тривоги, безнадії, апатії охоплює наших співвітчизників.

Зростає загроза того, що позитивний процес переходу від унітарної держави до справжнього рівноправного і добровільного Союзу суверенних республік, може перерости в процес розвалу країни, трагедію мільйонів і мільйонів людей.

Життя поставило на порядок денний вирішення найважливішого політичного завдання - розробки і заключення нового Союзного договору суверенних республік, заснованого на рівності всіх учасників

114

Договору, повній добровільності, вільному національному самовизначенні.

Нам надана можливість в цей тривожний час висловити свою позицію, виказати думку своїх виборців про принципи заключення Союзного договору.

Я глибоко переконаний, що опублікований проект Союзного договору, не дивлячись на наявні протиріччя, про які сьогодні йшла мова в доповідях і у виступах народних депутатів, може бути прийнятою основою для підготовки нової угоди.

Вихід з кризи, яка вразила нашу державу - Союз РСР, вбачається в диференційованому підході, в переході до різноманітних форм взаємозв'язків його суверенних республік. Майбутнє України тісно пов'язане з долею оновленої Федерації.

Спроби обособлення, відгородитися економічними і митними перепонами, створення замкнутих ринків не відображають справжніх національних інтересів і потреб народів, в тому числі і українського.

Такі дії породжують міжнаціональну напруженість, завдають шкоди міжнародному авторитету країни, йдуть наперекір з світовою тенденцією суспільноекономічної інтеграції. Історію неможливо відмінити, неможливо розірвати тисячі економічних, соціальних, просто людських зв'язків.

Шановні депутати, ми всі - комуністи, представники інших партій і течій, безпартійні - одностайно проголосували за політичний і економічний суверенітет нашої України. І всі ми вважаємо своєю повинністю, своїм обов'язком перед виборцями боротися за суверенітет України, як кажуть, і "де-юре", і "де-факто". Проте це зовсім не означає, що народ України може в одноособицю зразу стати і щасливим і багатим.

115

Давайте з'ясуємо для себе ще раз таке.

Внутрішні потреби економіки і населення України забезпечуються продукцією власного виробництва тільки на 82 відсотки. Велика залежність нашої економіки від поставок багатьох ключових видів сировини - нафти, газу, лісоматеріалів, бавовни і інших.

За рахунок привозу з інших республік повністю формуються ресурси гуми, що споживається на наших підприємствах, на 60-80 відсотків - потреба у кольорових металах, верстатах і інструменті, автомобілях, хімічних волокнах та нитках, парфюмерно-косметичних виробах, на 40-50 відсотків в целюлозно-паперовій, текстильній, медичній продукції, електротехнічних та кабельних виробах.

Крім цього, специфіка роботи окремих галузей промисловості республіки така, що їх неможливо відмежувати від єдиного народногосподарського комплексу країни. Зокрема, енергетика, яка працює в єдиній енергосистемі Союзу РСР. Це стосується також і виробництва тих видів продукції, де республіка займає монопольне становище /магістральні тепловози, кукурудзозбиральні комбайни і т.і./. Зберігається велика залежність від підприємств інших республік, які поставляють комплектуючі вироби на цю продукцію.

Виходить, що наша республіка не може замкнутися тільки на власному господарстві. Їй не обійтися без встановлення контактів з іншими союзними республіками, контактів багатосторонніх, за допомогою союзних органів.

Важливі питання постають при формуванні бюджету та його використанні для окремих проблем - чорнобильської вугільної, металургійної і інших, де без допомоги Союзу ніяк не обійтися. Укладені вже з багатьма республіками двосторонні угоди - це торування шляху до єдиної союзної держави, це вичленення проблем для передачі в вирішення союзним органам.

116

Скажу від імені народних депутатів, об'єднаних в регіональну групу " Чорнобиль" - Союзному договору альтернативи нема. За Союзний договір висловлюються виборці при зустрічах, пишуть нам у своїх листах.

Ось один з багатьох листів. Жителі села Очеретянки Червоноармійського району Житомирської області на зборах трудових колективів колгоспу імені Паризької комуни і учителів місцевої школи прийняли звернення до Верховної Ради УРСР і просять мене, їхнього депутата, проголосити його на сесії.

Лист великий. Я передам його до Секретаріату.

Ось лише один абзац:

"Ми - за Союзний договір, ми - за Союз Радянських Суверенних Республік в оновленому складі..."

Це думка трудової Житомирщини.

Суверенітет республіки не означає вихід з Союзу РСР чи економічне відокремлення. Розрив економічних зв'язків, які склалися протягом багатьох років, поставить республіку у скрутне становище, не тільки не виведе з кризи, а, навпаки, поглибить її.

Я і мої виборці голосуємо за нову федерацію на договірних засадах, за чіткий розподіл функцій між республіками і Союзом, за нову податкову систему і новий порядок формування бюджетів всіх рівнів, але проти сепаратизму при визначенні майбутнього України.

117

БОНДАРЧУК А.І., власний кореспондент газети "Голос України" по Волинській області /Горохівський виборчий округ, Волинська область/. Шановні депутати, шановний Голово! Після Декларації про суверенітет України це питання найголовніше. Це дійсно гамлетівське питання - бути чи не бути Україні, Україні суверенній, незалежній? Проект договору можна оцінити як репресивний, антидемократичний. У деяких позиціях він навіть жорстокіший, ніж договір 1922 року. В завуальованій формі він пропонує збереження тої ж адміністративно-командної системи, зводить нанівець суверенітет республік, перекреслює навіть проголошене Конституцією право на вихід із Союзу, по суті відкидає Конституцію України.

Виступи на 3"їзді народних депутатів СРСР, політика центру, кермо якої повернуто різко вправо, показують, що вся робота республіканських парламентів - це мишача метушня. Одне слово з Москви - і всі наші постанови, декларації, наші розмови отут - порожній звук. Декларації республік з високої московської трибуни називають зневажливо то парадом суверенітетів, партизанщиною, а то й дрібними тоталітарними режимами. Останнє вірно в тому, що більшого тоталітаризму, аніж він в з боку Союзу, дійсно нема. Кажуть, що без Союзу нам не вибратись з біди. Тут є три питання: чому за 73 роки, будучи в складі Союзу, ми падаємо все вниз і, як жебраки, побираємось по всьому світу? Руку допомоги подає ФРН, яку ми перемогли "з сльозами на очах". Чому життєвий рівень людей, які йдуть до комунізму, чи не найнижчий у світі? Звинувачують демократичні сили - хіба вони при владі?

Друге. Наш Союз нагадує великий колгосп, яким не можна управляти. Що в цьому випадку роблять з колгоспом, аби поправити

118

справи? Розукрупнюють, і це завжди виправдовувало себе. Зараз нам пропонують зберегти ті ж зв'язки, той же Союз. І що ж буде? Згадаймо, як європейські країни приймаються у "Спільний ринок", тобто теж у союз, співдружність. Це робиться тоді, коли вони досягнуть певного рівня економічного і соціального розвитку. Жебраків там нема. Тому там додають багатство до багатства і стають багатшими. Ми додаєм біду до біди, і буде велика біда.

Третє. Якщо два торгових партнери домовляються з собою, то чи їм потрібен третій? Я купую на ринку щось, і ні мені, ні тому, хто продає, третього не треба. У ролі третього тут виступає Союз. Мета московського центру - зберегти свою величезну багатомільйонну чиновницьку рать. Друга мета - зберегти збанкрутілу партійну ідею і саму КПРС. Добробут людей, економіку принесено в жертву комуністичній ідеї.

Треба сказати, що прихильники Союзного договору, яким його представили в пресі, свідомо перекручують позицію демократичних сил. Ніхто не пропагує розриви зв'язків. Це абсурд. Зрозуміло й дитячій голові - без економічних зв'язків ніяка з республік не може існувати та й не хоче. Зв'язки по горизонталі - так, а по вертикалі - лише в тих позиціях, про які сказав шановний Ігор Рафаїлович Юхновський. Нам треба союз суверенних держав - міцних економічно, такий союз, який вигідний республіці, а не політичному центру. Це, якщо хочете, - не союз, а повинна бути співдружність рівноправних держав типу "Спільного ринку".

До речі, про "оновлений" Союз - на це слово особливо наголошують деякі депутати. Воно означає лише зміну зовнішнього вигляду, надання речі первозданного вигляду. Світ не знає суверенної держави у суверенній державі - це нонсенс.

119

ЧОБІТ Д.В., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Бродівський виборчий округ, Львівська область/. Шановні депутати! Шановний Голово! Все пізнається в порівнянні. Тому хочу порівняти запропонований Президентом М.Горбачовим проект нового Союзного договору з програмними документами 1922 року.

Декларація про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, прийнята ЗО грудня 1922 року, називала три основні причини створення єдиної союзної держави.

Перша: відновлення спільними зусиллями зруйнованого в роки громадянської війни народного господарства.

Друга: створення єдиного фронту радянських республік супроти капіталістичного оточення.

Третя: наявність спільної класової природи в особі партії більшовиків, яка на цей час стала правлячою в усіх радянських республіках.

Мета створення СРСР перегукувалася з причинами: забезпечення зовнішньої та внутрішньої безпеки, господарське процвітання і свобода національного розвитку. Виходячи з догми тодішньої марксистської ідеології, проголошувалось, що створення СРСР служитиме вірним оплотом проти світового капіталізму. І в декларації і в договорі 1922 року відкрито висловлювалась гегемонівська претензія на те," що СРСР стане "новим рішучим кроком на шляху об'єднання трудящих всіх країн в світову Соціалістичну Радянську Республіку."

Через 68 років після проголошення цих принципів ми можемо підвести підсумки і вияснити, чи досягнуто цілей, які були визначальними в 1922 році?

120

Перше: чи була забезпечена зовнішня і внутрішня безпека народів, об'єднаних в єдину союзну державу? Якщо взяти до уваги, що у війнах, які вів Радянський Союз, за офіційними радянськими даними загинуло понад 30 млн. чоловік, то цілком зрозуміло напрошується висновок, що мети по забезпеченню зовнішньої безпеки не було досягнуто, як не було досягнута і внутрішня безпека, оскільки від створеної і очолюваної Комуністичною партією тоталітарної системи було репресовано і загинуло 70 мільйонів співвітчизників, з них -30 млн. на Україні.

Про другу ціль - господарське процвітання-і говорити нема чого, бо саме створення СРСР та його самоізоляція від зовнішнього світу прирекли країну на безнадійне відставання в усіх галузях суспільних відносин, сільського господарства, техніки, науки, освіти, культури і як наслідок-поставила життєвий рівень населення СРСР на останнє місце в Європі, якщо, звичайно, не рахувати комуністичної Албанії. Чи була забезпечена свобода національного розвитку, яка замикала тріаду головних цілей Союзного договору 1922 року? Відповідь на це питання дає саме життя - варто лише глянути на суцільний вузол міжнаціональних конфліктів, породжених якраз завдяки утворенню СРСР. Гегемоністська мрія про об'єднання всіх країн в Світову Соціалістичну Радянську Республіку в наш час виглядає, по меншій мірі, абсурдно смішною. Що стосується тези, що СРСР стане оплотом капіталізму, то це єдине, чого успішно добилася Комуністична партія. Проте вже в наші дні саме так звані капіталістичні країни дають всебічну фінансову, матеріальну, технічну і гуманітарну допомогу цьому комуністичному "оплоту" і рятують його населення від голоду і безпросвітніх злиднів.

121

Загалом цілі, поставлені в договорі 1922 року, на перший погляд виглядають привабливими. А чи потрібно було заради них здійснювати жорстку централізацію всього господарського і суспільного життя республік, що звело нанівець їх суверенітет, а населення прирекло на злиденне життя?

Потрібно дати чітку відповідь: договір 1922 року про створення СРСР - це передусім торжество великодержавного шовінізму, яке фактично привело до відновлення більшовиками усіх імперських структур "единой и неделимой", що якраз і було справжньою метою договору 1922 року, хоча про це в ньому не наважувались писати відкрито.

Але саме ця ідея "единой и неделимой", про яку так відверто говорив 26 листопада ц.р. з трибуни Верховної Ради України представник імперського центру генерал Мойсєєв, проходить червоною ниткою крізь весь проект нового Союзного договору.

Перший же абзац першого розділу проекту нового Союзного договору - "кожна республіка - учасник Договору є суверенною державою і має всю повноту державної влади на своїй території"- абсолютно не узгоджується, більше того, знаходиться в повному протиріччі з рештою положень проекту. Про яку суверенність можна говорити, коли Центр залишає за собою право необмежених повноважень в усіх найважливіших для життєдіяльності республік сферах, що детально викладено в статті 5 проекту Договору. Про яку суверенність республік можна говорити, коли спільні Конституція, зовнішня політика, економіка, єдині фінансово-грошова система і бюджет, навіть наука, освіта і культура підпорядковуються центру. Що ж залишається республікам?

122

На відміну від, договору 1922 року в представленому Президентом СРСР проекті нового Союзного договору чітко не визначена мета, заради якої він створюється. Але в цьому проекті говориться, що найважливішими принципами, об'єднання республік визначаються поряд з добровільністю самовизначення і самоврядування кожного народу, пріоритет прав людини, проголошений у Загальній декларації прав людини 00Н та інших міжнародних пактах. Нонсенс, чи не правда? Для того, щоб набути невід'ємне право кожного народу на самовизначення і самоврядування, для того, щоб визнавати права людини, закріплені в міжнародних пактах, конче потрібно об'єднуватися в "оновленому" Союзі Суверенних Радянських Республік?

Цілком зрозуміло, що за цією словесною еквілібристикою, якої так багато в проекті Договору, ховається справжня мета - будь-що зберегти від розпаду останню в світі імперію. Саме заради збереження імперії передбачені окремі положення, зокрема, що учасники Договору входять до Союзу безпосередньо або в складі інших республік /маються на увазі автономні об'єднання/, зазначається, що це не звільняє їх від обов'язків за Договором. Тобто, коли союзна республіка раптом захотіла вийти з Союзу, то автономні, утворення можна було б використати проти цього /що вже центром широко практикується на Закавказзі/. Готується подібний ?рунт і в Молдові, Прибалтиці та на Україні. Це і не дивно, бо провідною політикою всіх імперій завжди була теза: поділяй і володарюй.

Збереженню імперії служить 22 стаття проекту, яка передбачає, що для тих республік, котрі не підпишуть оновлений Союзний договір, чинним вважатиметься Договір про утворення СРСР 1922 року. А стаття 23 фактично унеможливлює зміну Союзного договору, а отже, і виходу з нього республік, оскільки для цього потрібна

123

згода всіх членів СРСР. До речі, про вихід з оновленого Союзу на відміну від договору І922 року взагалі не говориться. Що ж, зрозуміло - палким прихильникам імперії не хочеться давати навіть пустопорожніх обіцянок. Нічого не говориться в проекті, на який строк розрахований Договір. Судячи з тексту, він безстроковий. Тобто "оновлений" Союз мають намір перетворити на безстрокове і вічне ярмо. То хто в такому разі має елементарне моральне право підписувати такий Договір і бездумно визначати долю наступних поколінь?

Запропонований варіант Союзного договору по суті є черговою спробою повністю зберегти слідуючі принципи державного устрою Союзу, як єдиної держави. Проект намагається зв'язати всіх одним міцним вузлом і віддати у повне розпорядження центру. Саме центральна неподільна імперська влада є надійним каменем і головною ідеєю проекту "оновленого" Союзу. Вона не залишає каменя на камені від проголошених суверенітетів республік, від прагнення народів до свободи і незалежності. Бо ніякої суверенної республіки не може бути, коли в держави нема незалежного уряду, незалежної економіки, незалежних збройних сил, відсутні власні гроші і банки. І як взагалі може стати суверенною Україна, поки на її чолі буде стояти несуверенна КПУ?

Неупереджений погляд на події останнього часу свідчить про гарячкове намагання лідерів КПУ прискорити процес укладення так званого "оновленого" Союзного договору. Для цього в республіці створюється відповідна громадська думка, в центрі формування якої є дискредитація демократичних сил України. Необхідною умовою тут стала добре скоординована центром широкомасштабна кампанія переслідування і наступу на національно-визвольний рух, на

124

залякування народу. Безпрецедентний тиск і сваволя простежується від Верховної Ради республіки, де цілковито нехтуються права опозиції і навіть порушуються закони, до очолюваних членами КПУ, місцевих органів влади, які там не зупиняються ні перед чим. В хід пішли погрози, провокації і навіть фізичне насилля над народними депутатами України. Великі надії поборники "оновленого" Союзу покладають на Російську православну церкву на Україні, задля її підтримки КПУ поступилася своїми атеїстичними принципами і пішла на консолідацію та загравання з РПЦ.

Український народ мас гіркий досвід укладення союзних договорів, тому варто хоч штрихами їх торкнутися. Свій перший договір з Росією Україна уклала в 1654 році. Тоді Україна мала атрибути суверенності: свою державу, свій уряд, власні економіку і збройні сили, зовнішні зносини, незалежну церкву. З плином часу Україна все це втратила, а на те місце отримала найжорстокішу в Європі феодальнокріпосницьку систему, нещадну експлуатацію народу і природних ресурсів, національний гніт та відверту русифікацію. Другий Союзний договір 1922 року теж позбавив Україну усіх атрибутів суверенності і перетворив її на звичайну колонію в центрі Європи. Цей договір не тільки забезпечив Україні зовнішню безпеку, навпаки - імперський центр без будь-якої згоди народу України торгував його споконвічними землями, поблажливо і легковажно передаючи їх сусідам: Польщі, Білорусії і Росії. Прямим наслідком договору 1922 року стала економічна, технічна і культурна відсталість та цілковите зубожіння населення України.

Представлений Президентом проект Союзного договору по суті не несе нічого нового, за винятком абревіатури, де замість "Союз Радянських Соціалістичних Республік" пропонується назвати

125

оновлене державне утворення "Союзом Суверенних Радянських Республік". Проект передбачає залишити непорушною імперську суть держави і колоніальну структуру влади. Цей проект несумісний з проголошеною Декларацією про суверенітет України, тому він повинен бути рішуче відкинутий як такий, що не відповідав життєвим інтересам народу України.

Це не означає, що потрібно, як дехто лякає, не рвати економічні, культурні і родинні зв'язки. Навпаки, їх потрібно усіляко розвивати, але вони мають бути рівноправними, партнерськими і взаємовигідними. Співробітництво з іншими республіками і країнами повинно йти в руслі договорів у різних сферах безпосередньо і без будь-якого посередництва центру, владні функції якого безнадійно застаріли.

Враховуючи те, що підписання Союзного договору може мати надзвичайні наслідки для майбутнього розвитку Української держави та життя її народу, Верховна Рада республіки може приймати рішення з цього питання лише після того, як отримає вотум довір'я на загальноукраїнському референдумі, рішення про проведення якого парламент прийняв у жовтні ц.р. Це перше. Друге. Верховна Рада України прийняла рішення - поки не буде прийнято Конституції України, яка законодавчо закріпить суверенітет республіки, мови про підписання союзного договору вести не можна.

Варто також створити парламентську комісію по вивченню та виясненню всіх обставин входження України до складу СРСР в 1922 році та надання правової, політичної та історичної оцінки підписаному представниками РКП/б/ без згоди народу так званого Союзного договору та його наслідків.

126

РОМАНЮК В.С., член Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Стрийський виборчий округ, Львівська область/. Шановний Голово! Шановне товариство! Підписати Союзний договір в даний момент, коли суверенність України значиться лише на папері, значить знову позбавити Україну державності, як це вже було після договору Богдана Хмельницького з Росією, договору 1922 року і впродовж десяти віків після княжих часів. Правда, конституційну державність України кілька віків утримувало своїми шаблюками славне лицарство запорізьке, і навіть воно не змогло вистояти перед своїм підступним сусідом, який нахабно зруйнував цю державність, потоптав волю, гідність і честь народу.

Підписати Союзний договір сьогодні, коли панує глибока криза довір'я, законності, влади, криза економіки, політики, влади, криза моралі і демократії, значить зганьбити нашу національну ідею, накинути на шию розп'ятого на чорнобильському хресті народу ще важче, ще осоружніше ярмо нинішнього кріпосного устрою.

Підписати Союзний договір сьогодні - це означає дозволити дальше глумлення над людиною і землею, терпіти ганебне зрощення апарту з бюрократичного елітою і бандократією, визнавати низький інтелектуальний потенціал правлячої партії, що спонукало створенню дивовижної системи приниження людини, ставити під загрозу взагалі життя людей на українській землі.

Україна з омертвілими ?рунтами і отруєними водами, з прийдешнім чорнобильським смертоносним мором стала зоною суцільної екологічної біди. Щоб врятуватися від загибелі, себто вижити, потрібні гроші, багато грошей. А їх під мітлу забирає Москва, і на екологію - спасіння наше - не виділяє жодної копійки. Катастрофа наростає. Якщо ми самі всією українською громадою

127

не зуміємо віднайти кошти, щоб спасти отруєну землю і приречених людей на ній, ми загинемо. Вихід один - незалежність.

Підписати Союзний договір - це продовжувати жити найбідніше в нинішньому і завтрашньому Союзі, хоч на Україні зосереджений величезний сировинний, енергетичний і промисловий потенціал. Україна, що складає 2? відсотка території Союзу і 18 відсотків населення, виробляв 34 відсотки овочів, 20 - пшениці, 25 - картоплі, 50- соняшника, 80 - цукрових буряків, 25 - молока, 25 - м'яса, 37 - сталі, 40 - прокату чорного металу, 45 - чавуну, 41 - кольорових телевізорів, 26 - тепловозів, 15 - союзного вугілля. А ми - голодні і холодні.

Править Україною Мінфін СРСР. Україна сплачує імперській Москві, як писала нещодавно "Літературна Україна", найганебніше мито - найбільший в Союзі відсоток від податку з обороту на суму

7-8 мільярдів карбованців. Союзні міністерства і відомства грабують з України 100 мільярдів карбованців в рік, тобто три річних бюджети нашої республіки, з Росії - всього 70 мільярдів. За останні 24 роки центр узяв з України 2 трильйони 400 мільярдів карбованців.

Україна експортує 30 мільярдів кіловат-годин електроенергії, а всю валюту забирає Москва в особі Мінатоменерго.

Донецький інститут "Автоматгірмаш" випускає роботи для видобування вугілля на глибоких крутоспадних горизонтах - усі автомати скуповують Англія, Німеччина, а валюта знову іде в Москву.

І те, що Україна досі не має міністерства сільськогосподарського машинобудування і міністерства приладобудування, машинобудівної промисловості металургії, мінхімпрому - теж

128

імперська колоніальна далекоглядність Москви.

І ще один найважливіший факт. Іде передислокація військових частин з країн Східної Європи в Союз. Центр виділяє для командного складу житлову площу в Білорусії - 400 тисяч метрів квадратних, в Росії - 600 тисяч метрів квадратних, на Україні - 1200 тисяч метрів квадратних. І це робиться тоді, коли ми не маємо куди переселити хворих дітей Чорнобиля!

Така уже колоніальна звичка центру: грабувати, а потім награбоване розподіляти. Розподіляй і владарюй. Власне, на розподілі награбований і зійшовся нині клином світ. Тому й розрослися до неможливого за 73 роки центральні міністерства-монстри, тому й збіднів Союз вкрай, так як не займається виробництвом, а лише розподілом.

Підписати Союзний договір - значить дозволити в майбутньому займатися тим же. Дай лише план, і пішла вакханалія по розподіленню замовлень, ресурсів, обладнання, капіталів. Усе під жорстоким контролем, усе організовується і мобілізується, створюється напруга, проводиться звітність. З боку ніби все гаразд, а копнути глибше, стає очевидним, як з дня на день бідніє і розвалюється кріпосна система на чолі з центром.

От і ми - затверджуємо бюджет, нові економічні шанси і можливості, і знову все починається постарому, - лише додається новий фонд стабілізації. І знову Москва збиратиме зі всіх, хто що має, і роздаватиме тим, хто ніколи не мав і мати не буде. Це призводить до того, що в Союзі майже 70 відсотків індустрії на споживача не працює. Усе далі лише перерозподіляється. Отже, ніхто серйозно не трудиться, тільки розподіляє награбоване. Так буде завжди, поки існуватиме імперія. Будемо ми при наших дивовижних

129

багатствах стояти на роздоріжжі і просити милостиню з простягнутою рукою.

У перспективі нового Союзного договору на одного жителя Союзу передбачається зробити капіталовкладень 781 карбованець, в Російській Федерації - 950 карбованців, а на Україні - тільки 600 карбованців. Ось вона-істинна суть поневолення.

Підписати Союзний договір - означає не дати можливості усім підприємствам, які підпорядковані нині союзним відомствам, бути реекспропрійованими /націоналізованими/. А без цього не вилізти нам з економічної ями, а далі плодити бідних людей, яких і так нараховується в Союзі близько 100 мільйонів.

Підписати Союзний договір - це признати ганебний і трагічний факт подальшої русифікації народу, що несе моральне і духовне виродження, несе бідність, розбрат, зневіру, ворожбу і кров.

І справді, якщо нині вже нема що дати народові, даймо йому волю!

РОМАНОВ Ю.С., завідуючий відділом астрономічної обсерваторії Одеського державного університету імені І.І.Мечникова /Жовтневий виборчий округ, Одеська область/. Уважаемые народные депутаты! При рассмотрении вопроса о подписании Союзного договора мы должны исходить из следующих трех основных позиций. Во-первых, из текста Декларации о государственном суверенитете Украины, где в частности записано: "Принципи Декларації про суверенітет України використовуються для укладання Союзного договору". Во-вторых, соблюдать постановление Верховного Совета УССР от 17 октября 1990 года. То есть Договор подписывается после принятия новой Конституции УССР.

130

Это не мешает вести параллельно подготовительную работу по тексту Договора. Более того, такой подход способствовал бы конструктивной работе. В-третьих, окончательно вопрос о подписании Союзного договора должен решаться после всенародного референдума.

В связи с таким подходом считаю необходимым создать группу депутатов с соответствующими полномочиями от имени Верховного Совета УССР. Принимать участие в обсуждении вопросов по тексту Союзного договора с представителями других республик. Желательно включить в группу полномочных представителей и специалистов-юристов. Из числа депутатов предлагаю включить: Дорогунцова С.И., Шульгу Н.А., Демидова Г.В., Головенко Н.Я. и Залудяка Н.И.

В любом случае при составлении текста Договора необходимо учитывать "Всеобщую декларацию прав человека", необходимость защиты каждого отдельного человека, обеспечение выполнения решений социальных экономических и экологических проблем, а также развития образования, науки и культуры. Договор должен обеспечивать децентрализацию управления с соблюдением законодательства.

После референдума и подписания Договора должна последовать его ратификация в Верховном Совете УССР.

БАНДУРКА О.М., начальник управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів /Дергачівський виборчий округ, Харківська область/. Дозвольте оголосити звернення 63 колективів промислових підприємств міста Харкова та Харківської області, в яких

131

працює більше 250 тисяч трудівників.

"Звернення до депутатів Верховної Ради УРСР.

Шановні народні депутати України! Виробництво матеріальних благ у республіці продовжує знижуватися. Незважаючи на заходи, які вживаються для вдосконалення виробничо-технічної бази, збільшення кількості та підвищення якості продукції, що випускається, ми не відчуваємо змін щодо поліпшення чи хоча б стабілізації економічного і соціального становища трудящих.

Суб'єктивність розподілу матеріальних благ у республіці набирає дедалі більш незрозумілі, іноді спекулятивні форми.

Крім того, сьогодні нависла нова загроза, яка може призвести до катастрофічних наслідків і подальшого зниження життєвого рівня працівників промислових підприємств. Це загроза остаточної дестабілізації виробничих зв'язків.

Робота наших трудових колективів пов'язана з тисячами промислових та науково-виробничих підприємств, розташованих на всій території країни. Від своєчасного укладення взаємних договірних зобов'язань залежить реалізація нашого права на працю та благополуччя наших сімей у 1991 році.

Але неясність позицій Верховної Ради України, нескінченні політичні суперечки без вирішення життєво важливих проблем і, нарешті, негативне ставлення деяких депутатів до укладення Союзного договору підривають довіру до наших промислових підприємств з боку підприємств інших республік, з якими нас зв'язують взаємні зобов'язання. Ми стоїмо на грані зриву договірної кампанії.

Подальше ухилення Верховної Ради республіки від укладення

132

Союзного договору може залишити тисячі харків'ян без роботи і засобів існування. Союзний договір нам необхідний. Це - єдиний шлях до союзного ринку, від нього залежить надійність наших економічних зв'язків і наш добробут. Яким йому бути, як йому вдосконалюватися, залежить не лише від стану економіки, її позитивних змін, але й від волі народів, від компетенції Верховних Рад республік.

Союзний договір має бути укладений якомога швидше, оскільки відбиває життєві інтереси трудящих Харкова, трудящих України.

Шановні депутати! В такий важкий і відповідальний для народу України період ви повинні пам'ятати, що представляєте передусім інтереси своїх виборців, виконуєте їхній наказ.

Звернення прийнято одноголосно на загальних зборах членів Харківської обласної асоціації державних підприємств /об'єднань/ і організацій промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку і галузевої науки 124.10.90р."

Від імені 63 колективів області, що нараховують 250 тисяч трудівників, звернення підписав голова ради обласної асоціації, генеральний директор НВО "Укрелектромаш" Білоус М.П.

133

ЄМЕЛЬЯНОВ О.С., заступник Голови Державного комітету Української РСР по економіці /Соснівський виборчий округ, Черкаська область/.

Поддерживаю тезис о необходимости Договора, объединяющего республики в Союз суверенных советских республик.

Обращаю внимание, что в президентском проекте изменено само название Союза. Это - не союз социалистических республик, а союз суверенных республик.

Это - поддерживаю.

Не четко и не совсем логично сформулировано существо Союза ССР. Сказано, что "участники Договора суверенные государства", а Союз ССР - "суверенное федеративное государство". Полагаю, было бы правильнее в пункте 1 раздела 1 записать: "Союз ССР - объединение суверенных государствреспублик на началах конфедерации /федерации/, осуществляющее отдельные функции государственной власти в пределах полномочий, которыми его наделили участники договора". Считаю, что такая формулировка позволит по-другому сформулировать и все другие противоречивые положения, особенно по разделу "Полномочия Союза".

По статье 5 раздела ІІ:

Необходимо убрать традиционную формулировку "совместно". Это уже было, и мы знаем, что это значило.

Следовало бы изменить тональность этого раздела. Центр не "управляет", "решает", "проводит", "распределяет" и т.д., а делает лишь то, что ему "поручили", за что ему платят, для чего его "наняли".

В частности:

Пункт 3 - не "регулирование внешнеэкономической деятельности СССР и координация внешнеэкономических связей республик", а "содействие самостоятельной внешнеэкономической, деятельности

134

суверенных государств-республик Союза ССР и осуществление внешнеэкономических связей в рамках общесоюзных программ и выделенных республиками валютных, материальных и других видов ресурсов".

Пункт 4 - не "проведение единой финансовой, кредитной и денежной политики", а "координация финансовой, кредитной и денежной политики суверенных республик"; не "составление и использование союзного бюджета", а "составление и использование бюджета Союза ССР на основе целевых взносов суверенных республик"

Пункты 6 и 7 объединить и сохранить лишь функции координации в области социальных вопросов, осуществления общесоюзных социальных программ, определяемых республиками и т.д.

Статья 7, абзац - заменить "собственность", которая необходима" на "собственность, которая оставлена республиками в ведении Союза ССР для осуществления общесоюзных программ и других полномочий";

абзац 3 не несет новой нагрузки, его следует убрать.

Статья 8:

устанавливаются не "союзные налоги и сборы", а "республики вносят в союзный бюджет целевые взносы на осуществление общесоюзных программ и выполнение полномочий, которыми они наделили Союз и его органы власти и управления".

Необходимо уточнить и другие статьи Договора. Стоит подумать и о внесении раздела "Предмет Договора".

Внесение этих концептуальных положений в проект позволило бы и сохранить Союз /точнее - создать!/ на действительно новых началах, и обеспечить истинный суверенитет республик в соответствии с декларациями о суверенитете.

Кстати, считаю, что в преамбуле Договора необходимо отразить, что одним из отправных его постулатов являются декларации всех республик о суверенитете.

135

ОСАДЧУК П.І., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР з питань культури та духовного відродження /Тлумацький виборчий округ, ІваноФранківська область/. Шановні народні депутати! Уявіть собі, що кожен з нас думає тільки про одне: скоріше б той Союзний договір підписали, бо життя нема без нього!

І навіть в такому разі виникають десятки, сотні питань і щодо політики нині союзної держави, і щодо проекту цього договору, спущеного нам "згори".

Попробую поставити лише кілька питань.

Перше. Мене вражає та легкість, з якою найвищі керівники центру оперують поняттями "Союз", "федерація", "оновлений Союз суверенних республікдержав". З легкої руки М.С.Горбачова, приблизно, рік тому в усіх засобах масової інформації розгулялося поняття "оновлена федерація". Тепер побутує визначення "оновлений Союз", а в запропонованому проекті, з одного боку - "Союз суверенних Радянських Республік", а з другого - "Союз" трактується як "суверенна федеративна держава". Словом, у новій упаковці Йдеться знову про федерацію.

Що воно таке? І яким чином суверенні /тобто незалежні/ республіки-держави можуть бути складовими частинами єдиної, суверенної федеративної держави? Це мені якоюсь мірою нагадує російську іграшку-матрьошку, в якій менша лялька входить в більшу, більша в ще більшу, і, скільки б тих ляльок не було, всі вони поглинаються найбільшою лялькою, яка всіх представляє в білому світі, будучи в суті своїй суперлялькою, єдиною, неділимою матрьошкою.

136

Союз, як відомо, - це кращі елементи федерації в поєднанні а кращими елементами конфедерації. У проекті Союзного договору закладена кричуща несумісність принципів. Не можуть за цією моделлю існувати суверенні республіки-держави, які водночас складають єдину союзну державу, що являв собою єдиний суб'єкт міжнародного права. Федерація в такому вигляді, виходячи з нашого гіркого історичного досвіду, - це щось ближче до сумнозвісної сталінської "автономізації", аніж до того Союзу, який був обіцяний в 1922 році. В умовах тоталітарної системи це призвело до кричущих перекосів у національній політиці, кривавих злочинів проти народів, зрештою, до сучасної економічної, екологічної, духовної кризи в суспільстві. Такої "федерації", з ухилом у бік сталінської "автономізації" і супер-централізованої держави, на мою думку, не захоче більше жоден народ, якщо він усвідомлює себе народом.

Друге. Проект Союзного договору, проголосивши нові принципи розбудови нового Союзу /до речі, загалом справедливі принципи, що передбачають повагу до поєднання загальнолюдських і національних цінностей/, у другому розділі "Устройство Союза" дивує очевидними протиріччями і несумісностями. Впадає в око рівень повноважень і прав республік та Союзу навіть у назвах статей 1,2,3,4,5. Перші чотири статті - дуже маленькі й обтічні - членство в Союзі, громадянство, територія, взаємовідносини між республіками. Годі шукати в них чітко означених прав союзної республіки як залежної держави, що є суб'єктом міжнародного права - тобто всього того, що записано в прийнятій нами 16 липня цього бурхливого 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Зате стаття 5 - "Полномочия Союза" - дуже обширна і дуже конкретна. Вона містить вісім пунктів універсальних повноважень, якими учасники договору ніби-то наділяють Союз - по суті "добровільно"

137

відмовляються від свого ж таки, нещодавно проголошеного державного суверенітету.

Прийняти такі принципи - не що інше/ як відмовитися від самого себе, від того, що ми з вами проголосили в цьому залі як найвище державне одкровення, якого чекав народ століттями.

Третє. Чи не найбільше тривожних роздумів викликає третій розділ проекту "Органи власти и самоуправления". Після того, як провалилося кілька спроб центру реформувати недієздатну економіку, після того, як Президент СРСР М.С.Горбачов відмовився від уже схваленої ним програми ШаталінаЯвлінського і підтримав безперспективну економічну програму уряду Рижкова, що увійшла в ще більш безперспективні "Основні напрями стабілізації економіки і переходу до ринку", з'являється цей проект з його моделлю нової структури нейтральної влади. Не випадково на з'їзді народних депутатів Російської Федерації проект Союзного договору був названий декретом про президентську владу. На мій погляд, планується будівництво нової команднобюрократичної системи, ще більш централізованої, аніж це було раніше.

Складність теперішньої політичної ситуації обумовлена хаосом в економіці. Якщо йти від класичної формули: "Політика - це сконцентроване вираження економіки", то в теперішній ситуації ми не зрозуміємо нічого. Тому що в країні зруйнована економіка. І не випадково в пропагандистськополітичному арсеналі з'явився зловіщий вислів сталінських часів "економічний саботаж", а Президент доручає говорити від його імені міністрам оборони, внутрішніх справ, голові КДБ. Ставка - на силу, на репресивні органи. Коли не спрацьовують економічні механізми, коли зруйнована економіка, ставка на силу, на зміцнення дисципліни і порядку ще більше поглиблять економічну кризу, загострять

138

суспільно-політичну ситуацію. Це шлях безперспективний, шлях в нікуди.

Відколи виникла проблема Карабаху, а три роки тому на засіданні Президії Верховної Ради СРСР у відповідь на аргументований виступ академіка Амбарцуяна з його закликом: "Надо решать этот вопрос", М.С.Горбачов, тоді генсек правлячої партії, сказав: "Если решить, тогда все захотят!", - відтоді не вирішено жодної проблеми у міжнаціональних відносинах, що накопичувались упродовж десятиліть, а то й століть. Не вирішено і не вирішується! Зате в засобах масової інформації повно кривотлумачень з цього приводу, а останнім часом пущено в хід на всю потужність ярлики із старих арсеналів: "націоналісти", "сепаратисти". Пущено в хід те, що було і при Сталіні, і в часи царського самодержавства.

Читаючи третій розділ проекту, мимоволі згадуєш, як в середині вересня, коли М.С.Горбачов буквально "виривав" собі у всесоюзному парламенту особливі повноваження, він сказав: "Декларационная эйфория закончилась". Згодом були зневажливі слова про "парад суверенитетов", був заклик: "Новоявленным радетелям суверенитетов нанести политическое поражение".

То чи не є даний проект своєрідною формою реалізації цих високих оцінок і погроз?

Нам треба повернутися до нашого основоположного документа - Декларації про державний суверенітет України, повернутися до Закону про економічну незалежність республіки і будувати державну політику України, виходячи з наших суверенних принципів і тих економічних інтересів, що закладені в прямі, без посередника в центрі, так звані горизонтальні угоди України з Росією, Білорусією, Вірменією, іншими братніми республіками. Це поки що єдиний надійний шлях економічної інтеграції, цивілізованих взаємозв'язків між народами, що живуть поряд і хочуть жити, як добрі сусіди.

139

ТОЛСТОУХОВ А.В., секретар Комісії Верховної Ради Української РСР у справах молоді /Волноваський виборчий округ, Донецька область/. Уважаемые депутаты! Уважаемый Председатель! Обсуждаемый нами вопрос об отношении к Союзному договору имеет судьбоносное значение. И очень хорошо, что решаем мы его в условиях, когда ''улица" не давит на парламент, а в самом парламенте наконец-то воцаряется атмосфера деловой работы. Теперь-то различия в философских взглядах, экономических подходах и политических пристрастиях только помогут восторжествовать той истине, на которую претендовали и претендуют самые разные партии, организации, движения, но право на которую принадлежит исключительно народу.

Сегодня важно заглянуть в историю так глубоко, чтобы увидеть в ней будущее. Сегодня важно, выступая против тоталитаризма, не спутать его с централизмом. Сегодня важно, говоря об обновленном Союзе, не предрекать людям повторение пройденного.

Мы все заявляем, что не хотим гражданской войны, стремимся к национальному согласию. Приблизить нас к желанной цели может не только результат, который выявится в ходе всенародного референдума, но и сам процесс осмысления вопроса, его решения. Ответственность за это ложится на Верховный Совет, руководство политических партий и движений, средства массовой информации.

Что сегодня за Союз? На мой взгляд, это исторический опыт, международная ситуация, общественное мнение, кризис общества, из которого лучше выбираться вместе, чем вползать в него дальше по одиночке.

Что против Союзного договора? Неудовлетворенность президентской концепцией Договора, позиция отдельных партий, движений, организаций, иллюзии на украинский путь в мировое сообщество и к

140

благополучию, жуткое состояние экономики...

В моем представлении "за" и "против", как солнце и облачность. Надеюсь, нам достаточно разума подняться выше облаков, чтобы спустя некоторое время ощутить живительную силу солнечных лучей в каждой республике и в Союзе в целом. Для этого важны две вещи. Первая: суверенитет - не ухмылка на лице республики, это само лицо. Вторая: размежевались компетенции Союза и республик - не перетягивание каната, а ключевой вопрос политики суверенных республик. С этих позиций мы и должны продолжать работу.

СТЕЦЬКІВ Т.С., голова підкомісії Комісії Верховної Ради Української РСР у правах людини /Мостиський виборчий округ, Львівська область/. Коли ми, Верховна Рада, збираємося укладати будь-який договір від імені України як суверенної держави, то повинні при цьому давати собі відповідь на питання - з якою метою ми це робимо? Якщо для зміцнення нашої ще кволої і куцої державності, для утвердження авторитету України на міжнародній арені - то такий договір безумовно потрібен. Саме таким був договір з Російською Федерацією. Якщо ж договір спрямований на обмеження суверенітету республіки, на підпорядкування України якимось наддержавним структурам - то він, безумовно, неприйнятний, і ми б вчинили величезний злочин перед власним народом, якщо б згодилися його підписувати.

Основне в Союзному договорі - проблема державного устрою: буде на його основі відтворена єдина держава як суб'єкт міжнародного права, чи витвориться та чи інша форма співдружності незалежних держав. Запропонований Президентом Горбачовим проект не залишав

141

жодних сумнівів у тому, що під виглядом "оновленої федерації" Україні нав'язується єдина централізована держава з колосальним пріоритетом центру над республіками. Яскравим свідченням цього служить стаття б про виключні повноваження Союзу і розділ ІІІ, в якому узаконюються сьогодні органи влади, що підминають під себе республіки, чим де-факто ліквідовують їх суверенітет. Визнання в проекті Союзного договору СРСР як єдиної федеративної держави, як суб'єкта правовідносин всередині і на міжнародній арені, з союзною Конституцією і союзною власністю, як економічною основою цієї єдиної держави в корені заперечує існування суверенної Української держави, оскільки в жодній федеративній державі світу не можуть бути однаково суверенними федерація і суб'єкт федерації.

У декларації про державний суверенітет України Верховна Рада проголосила про свій намір рухатися до побудови суверенної незалежної держави. Раз так, то, виходячи з цього, СРСР як єдина держава і антипод незалежних республік повинен припинити своє існування. Вживаючи вислів народного депутата СРСР Афанасьєва, мав відбутися цивілізований керований процес розпаду імперії, результатом якого стане виникнення на місці Союзу незалежних держав, об'єднаних тією чи іншою формою взаємозв'язку, якщо самі республіки цього побажають.

Ми не наївні люди і чудово розуміємо, що в ізоляції зараз не виживає жодна держава. Ніхто з опозиції за це не виступає. Ми розуміємо, що основною формою взаємодії державу світі є договори, співробітництво, інтеграція. Ми тільки не розуміємо, чому для цього імперський центр знову обрав для нас централізовану федерацію. Адже світ знає значно прогресивніші форми співжиття держав, де враховуються їх національні, економічні

142

та політичні інтереси і не ущемляється суверенітет. Французька співдружність держав, Британська співдружність, нарешті, Європейська спільна держава - чому не брати приклад звідти?

Я хочу нагадати той факт, що ні в Римському договорі 1957 р. про утворення ЄС, ні в усіх наступних договорах, прийнятих європейськими державами, не передбачалось і не передбачається наділення спільних органів ЄС якимись законодавчими, тим більше виключними повноваженнями. Ці органи /Європейська Рада, Рада Міністрів ЄС, Європарламент/ є спільними утвореннями держав на паритетних засадах, які не стоять над державами і не урізають їх суверенітет і які мають виключно рекомендаційно-консультативні функції. Практично всі рішення на рівні ЄС приймаються консенсусом і підлягають затвердженню на національному рівні. Основна ж діяльність ЄС будується у вигляді спільних соціально-економічних, науково-технічних, культурних програм розвитку, під які держави підводять цільове фінансування і створюють спільні робочі органи, які самі ж контролюють. А тим депутатам, які так часто посилаються на об'єднавчі тенденції, що справді мають місце у Європі, варто було б знати, що за останні 40 років європейської інтеграції періоди зближення і об'єднання держав зміцнювались такими ж періодами відцентрових рухів і росту національного фактору.

Існування СРСР як єдиної централізованої федеративно-унітарної держави не виправдало себе ні з політичної, ні з економічної точки зору, більше того - Союз на багато десятиліть фактично зупинив розвиток націй, що увійшли до нього. Тому зараз ми повинні думати не про те, як укладати новий Союзний договір, а про те, як прийти до якісно нового типу взаємовідносин між республіками, який передбачав би їх незалежне існування як безумовний фактор. Але ми не

143

можемо закрити очі на реально існуючий факт - існуючий Союз. Разом з тим у нас є мета - незалежна Україна. Звідси випливає висновок: основне завдання сучасного етапу полягає у створенні і запущені в дію механізму перетворення СРСР на сукупність незалежних держав. Основними складовими такого механізму мені бачиться наступне.

Для України як суверенної держави неприйнятим є делегування Союзу будь-яких виключних повноважень. Центр не повинен мати жодної виключної компетенції, вся виключна компетенція повинна перейти до республік. На міжреспубліканському /а не союзному/ рівні можуть створюватися дише спільні органи координуючого характеру з спільною компетенцією всіх республік. Вся різниця між спільною компетенцією республік і виключними повноваженнями Союзу полягав в тому, що у першому випадку республіки контролюють і затверджують рішення спільних органів, а у другому - повністю командує центр.

Верховна Рада СРСР повинна втратити законодавчі функції, які повністю перейдуть до республік. Це не означатиме негайного розпуску Верховної Ради, навпаки, враховуючи великий інтелектуальний потенціал союзного депутатського корпусу парламент Союзу міг би стати рекомендаційним робочим органом для впровадження проектів програм, законів та рішень, які потім республіки розглядали б і приймали або відхиляли.

Замість новостворених з ініціативи Президента СРСР Ради Федерації та інших, республіки мають утворити координаційний Політичний комітет з глав республік, який би зайнявся основними питаннями, які вимагають спільних рішень - розподілу союзної власності, золотого, валютного фонду, узгодженням дій при переході до ринку, розробкою антикризових заходів, виробленням зовнішньополітичної лінії іншими питаннями перехідного періоду.

144

Рішення мали б прийматися консенсусом і підлягати затвердженню на республіканському рівні. Вінцем діяльності комітету мало б стати рішення про денонсацію Союзного договору 1922 року і припинення дії Конституції СРСР.

Існуюча Рада Міністрів повинна бути ліквідована, а замість неї республіки створюють спільну Раду Міністрів на рівні прем'єр-міністрів або їх заступників з рекомендаційними функціями і рядом робочих комітетів і груп, які б зайнялися конкретною переробкою спільних для республік проблем і виробленням програм їх вирішення /екологія, продовольче питання, космос, узгодження цінової, процентної політики, валютних курсів і т.д./. При цьому Рада Міністрів втратила б функції безпосереднього управління економікою республік. Що стосується союзних міністерств і союзної власності, якою вони розпоряджаються, то республіки через Політичний комітет і можливо через спеціальний комітет по роздержавленню союзної власності розроблять програму, порядок і терміни передачі цієї власності до республік. У міру такої передачі підлягатимуть ліквідації союзні міністерства, а їх функції перейдуть до республік. Як один з можливих варіантів можна розглядати варіант перетворення союзних міністерств у спільні координуючі органи, створені республіками на спільних началах / скажімо, замість міністерства енергетики енергетичний комітет і т.д./.

Здійснення на практиці цих та інших кроків означало б поступовий еволюційний процес демонтажу союзних структур влади і паралельний процес творення суверенних держав. Фактично мова йде про утворення республіками свого роду похоронної команди, яка цивілізовано і культурно відправить останню на Землі імперію

145

у небуття. Лише після того, як республіки остаточно стануть суверенними і незалежними, вони зможуть приступити до укладення спільної угоди, якщо визначать у цьому доцільність. Але це буде не Союзний договір, оскільки не буде Союзу ж держави, а співдружність держав, вихідною умовою і базою якої будуть незалежні республіки, в т.ч. і незалежна Україна.

146

Повернутись до публікацій

Версія для друку

БЮЛЕТЕНЬ N 59

Верховна Рада

Склад та структура

Народні депутати України минулих скликань

Довідкова інформація

Законотворчість

Законопроекти

Архів законопроектів (третє – дев'яте скликання 1-6 сесії)

Планування та порядок розгляду питань

Погоджувальні ради

Розгляд питань порядку денного

Парламентські слухання

Законодавство

Нормативно-правова база України

Правова база діяльності парламенту

Діяльність

Призначення на посади

Контрольна діяльність

Міжнародна діяльність

Європейська інтеграція

Фінансово-господарська діяльність

Очищення влади

Запобігання та протидія корупції

Громадськості

Участь у роботі парламенту

Відвідування парламенту

Звернення громадян

Запити на публічну інформацію

Громадське обговорення законопроектів

Довідкова інформація

Інформаційні ресурси

Державна служба в Апараті

Прес-центр

Новини

Для ЗМІ