ЗАСIДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ

 

С е с і й н и й   з а л   В е р х о в н о ї   Р а д и

 

У к р а ї н и.   4 б е р е з н я 1997 р о к у.

 

10 г о д и н а.

 

Веде засідання Голова Верховної Ради Українию  МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Доброго   ранку,   шановні   депутати,   представники Кабінету Міністрів, журналісти, шановні радіослухачі!

 

     Запрошую депутатів   сісти   на   місця,   взяти   картки   й підготуватися до реєстрації. Проводиться поіменна реєстрація.

 

     Зареєструвалися 314 депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.

 

     Зараз у нас час,  відведений на запити,  оголошення, виступи. Розпочнемо з депутатських запитів. Пропонується розглянути запити:

 

     Поровського Миколи  Iвановича  -  до  голови  Служби  безпеки України стосовно ненадання відповіді на два депутатських звернення з приводу причетності  до  явищ  корупції  та  рекету  працівників Донецького  та  Торезького  управлінь СБУ і до міністра сільського господарства стосовно виділення коштів КСП "Застиря" Демидівського району  Рівненської області на придбання племінних свиней згідно з державною  програмою  селекції  у  тваринництві,   про   що   було повідомлено на депутатське звернення ще в 1995 році;

 

     Кияка Тараса  Романовича  -  до  Прем'єр-міністра  України  у зв'язку  з  тим,  що  не  отримано  відповіді  на  запит  стосовно зволікання  із здійсненням протизсувних заходів у місті Чернівцях, де геологічна обстановка різко погіршилася;

 

     Осадчука Петра  Iлліча  -  до   Голови   Верховної   Ради   і Прем'єр-міністра   стосовно  впорядкування  одержання  громадянами України компенсації  за  роботу  в  Німеччині  або  перебування  в концтаборі під час Другої світової війни;

 

     Білоуса В'ячеслава   Олександровича   -   до  Прем'єрміністра України стосовно надання інформації про річний фонд  оплати  праці Адміністрації Президента,  Кабінету Міністрів України та галузевих міністерств за 1996 та 1997 роки;

 

     Пронюка Євгена Васильовича - до Прем'єр-міністра України щодо заборгованості  у виплаті зарплати працівникам Центру гуманітарної освіти,  Iнституту  філософії,  Iнституту  української   мови   та Iнституту мовознавства Національної академії наук України.

 

     Ці запити  оформлені  відповідно  до  вимог  Регламенту,  і є пропозиція направити їх адресатам, за що треба проголосувати.

 

     Прошу вас підтримати цю пропозицію шляхом  голосування.  Будь ласка, голосується пропозиція про направлення запитів адресатам.

 

     "За" - 229. Прийнято, спасибі.

 

     Відповідно до  статті 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України повідомляю,  що згідно з рішенням депутатської  фракції  "Народний рух України проти комунізму,  імперіалізму,  мафії за державність, демократію,  реформи" її  назву  змінено  на  "Рух  за  народ,  за Україну" (Шум у залi).

 

     У нас  є  ще  час  -  20  хвилин.  Хто  хотів би висловитися, запишіться.

 

     Депутате Моцпан, будь ласка.

 

     МОЦПАН А.Ф.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань боротьби  з  організованою злочинністю і корупцією (Амвросіївський виборчий округ,  Донецька область).  Прошу передать слово депутату Мармазову.

 

     ГОЛОВА. Депутат Мармазов.

 

     МАРМАЗОВ Є.В.,   член   Комісії   Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з  СНД  (Олександрійський  виборчий округ,  Кіровоградська  область).  Уважаемые народные депутаты!  Я хотел бы сказать несколько слов о выборах по  доизбранию  народных депутатов, которые состоялись недавно в двух округах. Мне пришлось побывать в Волновахском избирательном округе,  где баллотировались восемь  кандидатов в депутаты.  И я своими глазами увидел,  во что превратили  сейчас  выборы.  Это  какая-то  вакханалия,   сплошное нарушение законов.

 

     За неимением  времени  приведу  лишь  два примера.  По округу баллотировались четыре кандидата от Либеральной партии.  Для  этой партии  характерна  (и  она  продолжает эту линию) тактика подкупа избирателей. Это уже делается открыто: раздаются пакеты, которые в зубах навязли,  дешевые фуфайки - только проголосуйте за них! Идут в ход розовые обещания и так далее.

 

     Я обращаюсь в Центризбирком, а там требуют: дайте доказательства,  дайте  нам  протокол.  Ну  какой  еще нужен протокол,  когда по Донецкому телевидению выступает  представитель Либеральной  партии  Вялов  (кстати,  он предприниматель из Крыма, который теперь в Волновахе строит розовую жизнь, в Крыму он ее уже построил)  и  открыто  говорит:  "Сегодня,  в  день выступления по телевидению,  я лично раздал школьную форму ученикам  Новотроицкой школы". Какое еще требуется подтверждение? Это же открытый продкуп избирателей. Притом сам нарушитель закона в этом признался.

 

     Второй пример.  Накануне выборов областная  газета  "Донбасс" дала   сообщение,   что   решением  Волновахской  райадминистрации кандидат от Коммунистической партии Иванов снят с  регистрации  за нарушение  Закона  о выборах.  Явная ложь!  Претендент не успевает дать опровержение.  По этому факту будет подан  судебный  иск.  Но факт свершился и оказал влияние на избирателей.

 

     И вот,  несмотря  на  такое  давление,  необкективный  подход областной администрации к кандидату  от  Коммунистической  партии, Иванов  вышел  победителем  в  первом  туре  с  большим отрывом от либерала Вялова.  Приближается второй тур.  Я понимаю,  что  будет делать  Либеральная  партия,  потому что она сейчас на все пойдет, чтобы не сдать последний бастион.

 

     Мы от фракции  коммунистов  требуем,  чтобы  Центризбирком  - обращаемся  лично  к  Ивану  Григорьевичу Емцу - взял под контроль проведение выборов в этом избирательном округе.  Надо послать туда представителей от Центризбиркома, чтобы они своими глазами видели, как там соблюдается законность при проведении выборов.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Депутат Раханський.

 

     РАХАНСЬКИЙ А.В., член Комісії Верховної Ради України з питань державного    будівництва,   діяльності   рад   і   самоврядування (Євпаторійський  виборчий  округ,  Автономна   Республіка   Крим). Уважаемые   коллеги!   Уважаемый   Александр   Александрович!   На территории моего избирательного округа,  как и в  других  округах, заработная  плата  учителям,  медикам  не  выплачивается месяцами. Положение  еще  более  усугубилось  после  первого  этапа  раздела Черноморского флота. Правительство Украины передало в коммунальную собственность два бывших военных городка - Мирный  и  Новоозерный, где  проживает  около  20 тысяч населения,  не выделив денег на их содержание.

 

     А 27 февраля по  УТ-1  сообщили  о  проведении  международных военных  учений  с  участием  стран  НАТО  не где-нибудь,  а "біля Євпаторії",  как было сказано,  то есть возле детского  курорта  с мировым  именем.  Как  это  называется  -  проводить  учения возле детского курорта?

 

     Жители города-курорта  возмущены  такой  "рекламой",  которая направлена  на  срыв  курортного  сезона.  Ведь  отдых  -  главный источник доходной части городского бюджета.  Жители города просили сообщить об этом руководству страны для принятия мер.

 

     Можно проводить  учения,  это важный политический вопрос,  но надо  же  думать,  когда  об  этом  говорить  по  телевидению.   Я представляю мою реакцию, если бы я услышал это, живя во Львове или на Волыни.  Отправил бы я своего ребенка в Евпаторию на отдых либо лечение?  За такое надо строго спрашивать.  В городе сегодня очень серьезное положение.

 

     Кроме того,  Александр Александрович,  мы уже  несколько  раз поднимаем вопрос о том, чтобы правительство представило нам проект Закона о курортах. Отсутствие такого закона тоже пагубно влияет на доходную часть бюджета города-курорта.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Депутат Сікалов.

 

     СІКАЛОВ В.І.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (Горлівський-Микитівський   виборчий   округ,  Донецька  область). Спасибо.  Александр Александрович,  прошу передать слово Екатерине Самойлик.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     САМОЙЛИК К.С.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних  відносин (Чаплинський виборчий округ,  Херсонська область).  Фракція  комуністів   України.   Шановні   колеги!   За ініціативою  Спілки  жінок  України  за  майбутнє  дітей України в Черкаській області протягом двох днів - 28 лютого та 1  березня  - проводилось  Всеукраїнське  материнське  віче під гаслом "Україно, діти  твої  в  небезпеці!"   Це   віче   проводилося   напередодні Міжнародного жіночого свята 8 Березня.  Однак не святкові, а сумні думки оволодівають нами  від  тієї  безвиході,  в  якій  опинилися сьогодні наші жінки й діти. Учителі не одержують зарплатню.

 

     Завдяки тому,  що  18  березня буде проведена акція,  виплата боргів активізувалася, але ми зовсім забули про профтехучилища. На них  ніхто  не  звертає сьогодні уваги.  Не звертають уваги ані на становище дітей у профтехучилищах, ані на викладачів і майстрів. А вони  ж  працюють  на  завтрашній  робітничий день.  Чи він уже не цікавить нашу державу?

 

     Горлівські жінки підходили і з болем говорили про  те,  що  в них закривають дві шахти,  і шість тисяч чоловіків залишаються без роботи.  А це знову - знедолені діти,  жінки.  І це ознака  нашого сьогодення.

 

     Жінки-матері повсякденно    виявляють    справжній   героїзм, борючись за діток,  за те,  щоб вони були  не  голодні,  щоб  вони вижили.  Та  подивіться,  які жахливі факти.  Сьогодні жінка,  яка вирішила народити дитину (а в наш час це справді героїзм)  одержує від  лікаря  перелік  того,  що  вона  повинна принести з собою до пологового будинку.  Вартість усього цього - 300 доларів.  Це  що, так  держава  піклується  про  те,  щоб Україна не була вимираючою країною?

 

     За роки незалежності з  різних  причин  відійшли  у  вічність майже  півтора  мільйона  чоловік  (стільки  проживає в Черкаській області).  Ми це знаємо й мовчимо,  начебто нічого не сталося,  бо самі поки що живемо.

 

     Я мушу  передати  всім  народним  депутатам  рішення  великих жіночих зборів.  За розтління  дітей  наших,  за  жебрацтво  -  за духовне  і  фізичне  жебрацтво  -  не буде прощення нікому!  Жінки вимагають,   звертаючись   передусім   до    народних    обранців: схаменіться, інакше прокляття впаде на голову тих, хто не дбає про наше майбутнє!  Терпець уже увірвався.  Народні обранці,  ви ж усі проголошували захист прав матері й дитини! Де цей захист сьогодні? Дайте відповідь своїм жінкам, подругам, матерям, своїм дітям.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Манчуленко.

 

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України   у закордонних  справах  і  зв'язках  з  СНД (Заставнівський виборчий округ, Чернівецька область). Фракція Народного руху України.

 

     Прошу передати  слово  депутату  Чорноволу,  голові   фракції Народного руху України.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з  питань  культури  і  духовності  (Подільський  виборчий округ,  Тернопільська область).  Шановні колеги!  Шановні виборці! Тут Олександр Олександрович дуже ефектно  подав  повідомлення  про зміну  назви  нашої  фракції.  Це  не  означає,  що ми перестанемо боротися з мафією,  із злочинною комуністичною  ідеологією  і  так далі.  Але справа в тому, що нещодавно створено виборче об'єднання (до нього увійшли Рух і найбільші громадські організації України), яке називається "Рух за народ, за Україну". І тому ми вирішили, як цього потребує положення,  зберігши слово "Рух" у  назві  фракції, змінити  її  назву  на  "Рух  за народ,  за Україну",  щоб люди не плуталися.  І щоб депутати Верховної Ради з інших груп і  фракцій, які  вже  вступили  у  виборче  об'єднання і хочуть перейти в нашу фракцію, теж мали для цього більші підстави. Це - одне.

 

     Друге. Через  два  тижні  вся  Україна,  я  вважаю,   повинна відзначити вісімдесятиріччя створення Центральної ради - прообразу першого українського парламенту,  а потім і  першого  українського парламенту. Ліві сили вирішили чомусь присвоїти це свято собі (там уже є якась програма в соціалістів),  тому що, мовляв, Грушевський і  Винниченко  були  соціалістами.  Вони були соціалістами,  та не такими.  Тоді багато чого йшло під прапором соціалізму.  Але  вони були  патріотами  і  державниками.  Це  те,  що потім було названо соціал-демократією.  Але це соціалізм зовсім не марксо-ленінського напряму.  Тому  ми,  об'єднання "Рух за народ,  за Україну" будемо відзначати цей ювілей,  як ювілей створення  першого  українського парламенту  чи  передпарламенту.  І  будуть  проведені  відповідні заходи, у тому числі 20 березня в будинку Центральної Ради.

 

     І ще одне.  Протягом кількох місяців  ліві  сили  накручували ситуацію  навколо акції,  запланованої на 18 березня.  Нібито вони хочуть вивести людей на вулиці з виключно антидержавними  гаслами. Ми  ознайомилися  з  їхніми листівками,  з їхніми закликами.  Там, виявляється,  немає критики влади! Там тільки: "Геть Президента!", "Геть  уряд!" і "Хай живуть Ради робітників і службовців!".  Що це за таке нове явище (я прочитав у листівці) "робітники і службовці"

- не знаю. А де ж ви діли матросів і селян?

 

     Так от   справа  в  тому,  що  скрізь  на  місцях  при  владі комуністи. Ми зараз закінчуємо підбивати підсумки. В одній області всі  колишні  секретарі  райкомів  стали  сьогодні  представниками Президента,  головами державних адміністрацій.  Якщо комуністи  не відмовляться від своїх заходів,  ми теж виведемо людей 18-го числа із соціальними вимогами і покажемо пальцями,  хто довів до  такого стану Україну,  що сьогодні комуністи при владі,  і треба рятувати владу від комуністів.  Центральним заходом 18-го числа буде  такий самий  похід  соціально  скривджених  людей,  які  хочуть  усунути комуністів від влади, від Європейської площі до Верховної Ради.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Лупаков.

 

     ЛУПАКОВ Є.О.,  член Комісії Верховної Ради України  з  питань оборони   і   державної   безпеки   (Вижницький   виборчий  округ, Чернівецька область).  Спілка офіцерів України.  Фракція Народного руху.  Шановний Голово!  Шановні народні депутати! Спілка офіцерів України, депутати від цієї організації постійно піднімають питання про  те,  що  в  Україні не виплачуються заробітна плата,  пенсії, стипендії.  Люди доведені до відчаю.  У них немає вже навіть за що купити    хліба.   А   надто   в   тяжкому   становищі   опинилися військовослужбовці запасу,  100 тисяч яких безквартирні і не мають можливості не те що оплачувати квартири,  а навіть прокормити свою сім'ю.

 

     А в той же час подивіться  розклад  засідань  Верховної  Ради України:  абсолютна  більшість  запланованих для розгляду питань - зміни,  зміни й зміни до чинного законодавства. Чому не ставляться

- а ми вимагаємо, щоб вони негайно були поставлені - проекти нових податкових законів?  Невже нам потрібна податкова ніч?  Невже  нам потрібна бюджетна ніч,  щоб,  урешті-решт,  навести порядок і дати можливість нашому уряду виконувати його функції?

 

     Наступне питання - його було цілком правильно піднято зараз - про проведення навчань на Чорному морі. Пора вже давно поставити й закрити це питання (у нас є відповідні норми в статтях 17, 85 і 92 Конституції) і визначити,  що за військове формування перебуває на території України, чому Росія не платить нам по 4 мільярди доларів щорічно  за  перебування  її  фактично  військ на нашій території. Невже ці гроші нам будуть зайві?

 

     Якраз цих грошей і не вистачає для того,  щоб люди отримували зарплату,  пенсію,  стипендії,  щоб  могли  нормально лікуватися в наших лікарнях.  І тому я вимагаю,  щоб це питання було поставлене якомога   швидше,   буквально   на   цьому   тижні  -  про  статус Чорноморського флоту,  а також  про  умови  перебування  іноземних підрозділів, як того вимагає Конституція.

 

     І останнє.  У  п'ятницю  підписано  чергову угоду про спільне використання радіолокаційних станцій у Криму та в  Закарпатті.  Ще раз  втягують  Україну  у  військовий  блок.  А  як  же  тоді  наш позаблоковий статус?  Чому Верховна Рада не розглядає цих  питань? Чому   за  нашими  спинами,  таємно,  за  спинами  народу  України підписуються  військові  угоди?  Невже  пакт   МолотоваРіббентропа нічому нас не навчив?

 

     Тому я  вважаю,  що Верховна Рада повинна розглянути питання, які військові договори,  угоди підписуються за спинами нашими і за спинами всього народу.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Омельчук.

 

     ОМЕЛЬЧУК Р.Ю.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань ядерної політики  та  ядерної  безпеки  (Замковий виборчий округ, Рівненська область). Прошу передати слово депутату Ковтунцю, виборчий округ 333.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     КОВТУНЕЦЬ В.В.,  член Комісії Верховної Ради України з питань бюджету   (Вересневий   виборчий   округ,   Рівненська   область). Депутатська група "Реформи". Шановні колеги! Ми прийняли Закон про державні   гарантії  відновлення  заощаджень  громадян,  але  уряд намагається переконати нас у тому, що для виконання цього закону в 1997  році  немає  коштів.  Ця обставина змушує нас повернутися до цього питання.

 

     Громадяни, які перебувають у скрутному фінансовому становищі, звертаються до нас із проханням,  щоб їм повернули хоча б невелику частку коштів,  які вони  або  їхні  батьки  зберегли  на  ощадних книжках.  У багатьох випадках це могло б або врятувати життя, або, принаймні, достойно провести людину в останню путь.

 

     З мого округу звернулися більш як сотня  виборців.  Розуміючи всю  скруту  держави,  відсутність  коштів,  вони  просять одного: частину їхніх заощаджень повернути як допомогу  на  поховання,  як деяку  добавку  до тої суми,  яка виділяється органами соціального забезпечення.

 

     Є багато крайніх випадків,  коли повернення грошей могло б  у прямому розумінні врятувати життя молодим людям.

 

     Гадаю, я   висловлю   спільну   думку,   що   Верховна   Рада відстоюватиме виконання цього закону і що Державний бюджет України на  1997  рік,  у  якому не буде передбачено хоча б невеликої суми коштів на повернення нашим громадянам заощаджень,  - такий  бюджет не має шансів на проходження в цьому залі.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Анісімов.

 

     АНІСІМОВ Л.О.,   голова  підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України з питань базових галузей та соціальноекономічного розвитку регіонів   (Заводський   виборчий   округ,   Запорізька  область). Уважаемый Александр Александрович!  Уважаемые народные депутаты! Я смотрю на повестку дня, которую роздали нам, на эту неделю. Можно, конечно,  согласиться с этим перечнем вопросов,  и, может быть, не стоит критиковать,  что предлагаются изменения к законодательству, потому что так устроено наше  законодательное  поле.  Но  то,  что законопроект о реструктуризации долгов отнесен на четверг,  это, я думаю, не годится.

 

     Я просил бы поставить на голосование предложение  рассмотреть вопрос о реструктуризации долгов в среду,  одним из первых. И хотя конкретно  он   касается   Криворожского   горно-металлургического комбината,  это не означает, что мы хотим выделить, вычленить один из обкектов.  Речь идет и о других обкектах,  и о  Кривом  Роге  - городе  с  почти  миллионным  населением,  и  обо  всех проблемах, связанных  с  реструктуризацией.   Вот   передо   мною   обращение Запорожского  областного  союза  промышленников и предпринимателей "Потенциал" к депутатам Верховного Совета.  Эта  проблема  сегодня зависла над предприятиями и над их руководителями,  и не решив ее, мы не сможем нормально двигаться дальше.

 

     Второй вопрос,  Александр Александрович.  Помните,  наверное, это  произошло  14  января.  Я поднимал здесь три вопроса,  два из которых решены. Это и вопрос об индексации доходов, и о том, чтобы 10  процентов  балансовой прибыли не облагать налогом.  Мы приняли это решение, и спасибо за это народным депутатам.

 

     Но один из вопросов,  который сегодня завис, - это информация Кабинета  Министров  о  ходе  выполнения  постановления Верховного Совета по  минимальной  заработной  плате  и  минимальной  пенсии. Законопроект о минимальной пенсии уже вносился в повестку дня.  По нему готов был докладывать  председатель  комиссии.  Я  думаю,  мы никуда от этого не уйдем,  его надо принимать. И надо принимать из тех хотя бы соображений,  что  (мы  ведь  все  слушали  программу, касающуюся  молодежной  политики),  не решая этой проблемы,  мы на долгое время законсервируем рабочие места.  Казалось бы,  народные депутаты приняли прекрасное решение: отвергли предложение Кабинета Министров об увеличении возрастного ценза для пенсионеров.  Но  не разрешив  этот  вопрос  и  не  выплачивая людям нормальной пенсии, которая позволяла бы им  не  работать  по  достижении  пенсионного возраста, мы практически сделали этот срок беспредельным. Не уйдет человек на 37 или на 49 гривень,  будет работать до того  времени, пока его будуть носить ноги.

 

     Это проблема  не только экономическая,  но и политическая.  Я прошу все-таки этот вопрос приблизить к рассмотрению, он уже был в повестке дня.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Депутат Єгудін.

 

     ЄГУДІН В.І.,  виконуючий  обов'язки голови підкомісії Комісії Верховної  Ради  України  з  питань  агропромислового   комплексу, земельних     ресурсів     та     соціального     розвитку    села (Красногвардійський виборчий округ,  Автономна  Республіка  Крим). Прошу передать слово депутату Юрковскому.

 

     ГОЛОВА. Прошу.

 

     ЮРКОВСЬКИЙ А.В., член Комісії Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Ленінський  виборчий округ,  м.  Севастополь).  Фракция  коммунистов.  Здесь в зале уже высказывались   соображения   относительно   планируемых    учений "Бриз-97". Правда, эти учения рассматриваются в разных ракурсах, в частности и с той позиции, что они являются следствием присутствия на территории Крыма Черноморского флота, с чем согласиться нельзя. В этой связи я хотел бы обратить внимание депутатов  на  заявление севастопольских коммунистов по этому вопросу. Суть этого заявления такова.

 

     В средствах    массовой    информации    развернута    шумная пропагандистская  кампания  в  поддержку военных маневров Украины, США  и  других  стран  НАТО  и  Черноморского  бассейна,   которые планируется  провести  с  25  по 31 августа 1997 года в Крыму,  на Черном море.

 

     В крупных военно-морских учениях,  как предполагается, примут участие 13 стран, представляющих на маневрах подразделения морской пехоты и корабли.  На правах хозяина Военно-Морские  Силы  Украины собираются  задействовать в маневрах "Морской бриз-97" 8 кораблей, роту морской пехоты и десантно-штурмовую.  От США (прошу  обратить внимание)  планируется два корабля и подразделение морской пехоты. К ним следует добавить силы  Турции,  Греции,  Франции,  Германии, Италии,  Великобритании,  Болгарии, Румынии и других стран - общим числом 13.

 

     На брифинге,  который проведен для  журналистов  заместителем командующего  ВМС  Украины  по  боевой  подготовке контр-адмиралом шалытом,  была изложена  легенда  маневров  (тоже  прошу  обратить внимание), по которой предполагается, что в отдельно взятой стране произошел вооруженный конфликт  между  законным  правительством  и незаконными формированиями.  А законное правительство обратилось с просьбой в ООН об оказании ему  помощи  в  эвакуации  населения  и дипломатических представителей. То есть, по замыслу организаторов, маневры ставят не военные,  а чисто политические, я бы даже сказал полицейские, репрессивные цели.

 

     В соответствии   с   изложенным,   Севастопольский  городской комитет   Компартии   Украины,   депутатская   группа   горсовета, коммунисты Севастополя считают необходимым заявить следующее:

 

     "Первое. Намечаемые  учения  по  составу  участников  и целям являются фактически аналогом военной  интервенции  стран  коалиции 1851  года  и  стран Антанты в 1918 году и способны спровоцировать военный конфликт в районе Крыма и Севастополя.

 

     Второе. Предоставление правительством  Украины  территории  и вод для проведения военных маневров других государств противоречит Конституции Украины.

 

     Третье. Политика демонстрации  силы,  проводимая  правителями Украины, направлена на усиление политического противостояния между Украиной и Россией при  решении  вопросов  Черноморского  флота  и статуса  Севастополя.  Она  чревата  резким усилением политической нестабильности в регионе и непредсказуема по своим последствиям.

 

     Четвертое. Легенда маневров "Морской бриз-97" свидетельствует об опасениях режима в Украине, что за свою разрушительную политику придется нести ответственность перед  народом,  и  его  готовности пойти на крайние меры.

 

     Пятое. В то время как 70 процентов граждан Украины..."

 

     Ладно. Главное   сказано.   И   поэтому   еще  раз  хотел  бы подчеркнуть,  что когда мы говорим о суверенитете Украины, то надо не забывать,  что нас втягивают туда, где мы суверенитета иметь не будем.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні депутати!  Усі  виступи  беруться  до уваги.  А  на  тих моментах,  що потребують якогось з'ясування,  я хотів би зупинитися.

 

     Про порушення  під  час  виборів  говорив  Євген   Васильович Мармазов.  Будь ласка, підготуйте запит до Центрвиборчкому. Думаю, там відреагують відповідно до вимог  закону.  А  крім  того,  хочу поінформувати,  що  до  сьогоднішнього  порядку  денного  включено питання про внесення поправок  до  Закону  про  вибори,  за  якими передбачається за рік до наступних виборів не проводити довибори в округах,  оскільки це вимагає тільки витрат коштів,  а ефекту  дає мало.  Але  це  не стосується,  звичайно,  Волноваського округу та інших округів.

 

     Пропозиції депутата Раханського щодо вчень НАТО біля  берегів Криму   переплітаються  з  пропозиціями  депутата  Юрковського.  Є прохання  теж  підготувати  звернення  з  цього  приводу,  вивчити всебічно це питання й відповідно відреагувати.

 

     Депутат Лупаков  дещо  з  іншої  позиції  підходив  до  цього питання. Та тим не менше це все потребує з'ясування - і правового, і з погляду міжнародного права, і так далі.

 

     Претензій В`ячеслава   Чорновола   до  мене  я  не  сприймаю, оскільки  я  прочитав  те,  що  він  написав,  і  ні   словом   не відреагував.  А  міг  би сказати просто,  що раніше Рух був проти, тепер - за, а все залишилося ніби так, як і було.

 

     Стосовно вісімдесятиріччя УНР і оцінки  того,  що  соціалісти щось роблять з цього приводу. Те, що Грушевський був представником українських соціалістів - це історичний факт.  І той факт,  що він не був членом Руху, - теж правда.

 

     А хто довів до якого стану - не треба зараз нікого агітувати. Люди розібралися самі, і аналіз цей буде зайвий.

 

     Пропозиція Євгена Лупакова.  Я хочу сказати і попередити:  не буде  ніякої  податкової  чи  бюджетної  ночі.  Буде систематична, системна робота над законопроектами і прийняття рішень  відповідно до  змісту  самих  законів.  Прошу  депутатів не агітувати всіх за необхідність  готувати  ці  законопроекти,  а  брати  безпосередню участь  в їх обговоренні й у роботі над ними в комісіях.  Тоді все робитиметься скоріше.

 

     Пропозиції депутата Ковтунця дуже зважені,  і стосуються вони виконання  Закону  про  державні  гарантії  відновлення заощаджень громадян України. Думаю, коли ми будемо розглядати проект бюджету, то   принаймні   хоч  невелику  частку  коштів  на  це  там  треба передбачити.  Я розумію,  чому так насторожено ставляться до цього представники  Кабінету  Міністрів.  Бо якщо в бюджеті 1997 року ми передбачимо  хоч  невелику  частку  видатків  на   погашення   цих заборгованостей,  це означатиме, що такий закон з таким механізмом буде діяти до кінця,  тобто і встановлений курс працюватиме і  так далі.  Тому,  звичайно, такі остороги з боку уряду передбачаються. Проте депутат Ковтунець правильно ставить питання  і,  гадаю,  під час  розгляду  проекту  бюджету  на  сесії ми зуміємо відстояти цю позицію.

 

     Пропозиція депутата Анісімова про перенесення з  четверга  на середу  питання  про реструктуризацію заборгованості Криворізького комбінату.  Це слушна думка.  Власне,  ми так і вирішили вчора  на нараді  голів  комісій і фракцій.  Це питання ми можемо розглянути завтра вранці і, думаю, вирішимо його.

 

     А щодо   інформації   Кабінету   Міністрів   про    виконання законодавства  про  мінімальну  зарплату і пенсію,  то я звертаюся зараз до Юрія Буздугана (він одержав і  письмове  розпорядження  з цього приводу).  Це нагальне питання,  відкладати його далі просто не можна.  До кінця цієї сесії ми обов'язково маємо вирішити  його остаточно.

 

     Стосовно пропозиції  депутата  Юрковського.  Я вже казав,  що вона збігається з пропозиціями депутатів  Єгудіна  й  Раханського. Будь   ласка,   готуйте  свої  міркування,  свої  пропозиції  щодо врегулювання цього питання.

 

     _________________

 

     Розглядається питання про проект Закону України про  внесення змін   і   доповнень  до  Земельного  кодексу  України.  Доповідає Новаковський Леонід Якович, голова Держкомзему України.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.,  голова  Державного  комітету  України  по земельних  ресурсах.  Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні народні депутати!  Чинний Земельний кодекс  України,  прийнятий  у березні  1992  року  у  зв'язку  з  запровадженням Верховною Радою України приватної і колективної форм власності на землю, діє майже п'ять  років.  За  цей  період  у  земельних  відносинах в Україні відбулися суттєві зміни. Прийнято ряд законів і нормативних актів, які    вплинули    на   характер   формування   землеволодіння   й землекористування та на вирішення земельних питань.

 

     Згідно з Постановою Верховної Ради  України  від  13  березня 1992  року про прискорення земельної реформи та приватизацію землі проведено велику роботу з роздержавлення частини земельного фонду. Істотні зміни відбулися й у структурі землекористування. За станом на  1  лютого  цього  року   у   власність   сільськогосподарським товаровиробникам  безплатно  передано 25,3 мільйона гектарів,  або майже 42 проценти  земельного  фонду  України.  У  7  тисячах  576 господарствах   (це   82   проценти   всіх   сільськогосподарських підприємств),  яким  передано  землю   в   колективну   власність, здійснено  паювання  угідь.  Сертифікати  на земельну частку (пай) отримали майже 2 мільйони селян. Для ведення особистого підсобного господарства,  садівництва,  городництва,  сінокосіння й випасання худоби та під присадибними ділянками використовується 5,6 мільйона гектарів, або майже 16 відсотків сільськогосподарських угідь.

 

     Зазначене землекористування    громадян   за   роки   реформи збільшилось  у  2,7  раза.  На  площі  понад  835  тисяч  гектарів сільськогосподарських  угідь  господарюють  фермери,  які  пройшли нелегкий шлях становлення.  На  черзі  трансформація  близько  700 державних господарств у недержавні сільськогосподарські структури, де згідно із  законодавством  буде  проведено  передачу  земель  у власність.

 

     У країні   запроваджуються   економічні   важелі  регулювання землекористування.  Введено земельний податок,  здійснено  грошову оцінку   сільськогосподарських  угідь,  розпочато  грошову  оцінку земель несільськогосподарського призначення.

 

     Дуже важливий  вплив  на  формування   сучасного   земельного законодавства   мають  положення  нової  Конституції  України.  Як відомо,  у  Конституції  гарантовано  право  власності  на  землю. Набувати  його можуть громадяни,  юридичні особи і держава.  Землю віднесено до матеріальної основи  місцевого  самоврядування,  вона перебуває  під  особливою  охороною  держави.  Принципово  важливе значення   для   вдосконалення   земельного   законодавства    має конституційна  норма щодо здійснення від імені українського народу права  власника  землі  органами  державної  влади   та   органами місцевого самоврядування в межах, визначених у Конституції.

 

     Виходячи з  положень  нової Конституції України,  практичного досвіду реалізації норм чинного Земельного кодексу,  а також інших законодавчих  актів  у  галузі  регулювання земельних відносин,  а також  із  зауважень  і  пропозицій,   що   висловлені   народними депутатами, державними та громадськими установами й організаціями, підготовлено проект змін і доповнень до Земельного  кодексу,  який вноситься на ваш розгляд.

 

     Змін структури  Земельного  кодексу  не  передбачається.  Він складатиметься із 109 статей,  об'єднаних,  як і раніше,  у десять розділів.   Пропонується   доповнити   кодекс   новими   статтями: "Обмеження щодо набуття права власності на  землю  громадянами  та юридичними особами",  "Особливості придбання у власність земельних ділянок під об'єктами,  що приватизуються",  "Сервітути", "Порядок передачі  земель  у  власність  недержавних  сільськогосподарських підприємств".

 

     До ряду  статей  вносяться  зміни  й  доповнення.   Передусім статтею   1   визначається,   що   земельні  відносини  в  Україні регулюються Конституцією України,  Земельним  кодексом  та  іншими актами законодавства України.  Встановлюєтсья, що норми цивільного законодавства щодо права власності на  землю  громадян,  юридичних осіб,   територіальних   громад   та   держави,   а   також  норми законодавства  щодо  регулювання  гірничих,  лісових   та   водних відносин,  відносин  з питань використання й охорони рослинного та тваринного   світу,   атмосферного   повітря   застосовуються    з урахуванням положень цього кодексу.

 

     Суттєво змінюється зміст статті 3 кодексу "Право власності на землю в Україні".  У ній відповідно  до  Конституції  пропонується визначити,  що  право  власності  на землю в Україні може належати громадянам,  юридичним особам, державі та територіальним громадам, у тому числі на засадах спільної власності.

 

     Підтверджено норму,  за  якою  колишнім  власникам  землі (їх спадкоємцям)   або   землекористувачам   земельні    ділянки    не повертаються. За їх бажанням їм на загальних підставах можуть бути передані у власність  або  надані  в  користування  інші  земельні ділянки.

 

     Виходячи зі    світової   практики   дипломатичних   відносин передбачається  надання  права  придбання   іноземними   державами земельних  ділянок  у  власність  для розміщення будівель і споруд дипломатичних   преставництв   та   інших   прирівняних   до   них представництв міжнародних організацій.

 

     Пропонується надати  іноземним  юридичним  та фізичним особам можливість набувати право власності на  земельні  ділянки  лише  в межах   населених   пунктів   для  спорудження  об'єктів  ринкової інфраструктури з метою  здійснення  підприємницької  діяльності  в Україні,  а  також  на земельні ділянки під об'єктами нерухомості, придбаними у власність способами,  не забороненими  законодавством України.

 

     Визначено підстави   та   способи   набуття  права  власності громадян на земельну ділянку.  Зокрема,  встановлюється  вичерпний перелік  випадків,  коли  земельні ділянки передаються у власність громадян  безплатно.  Передбачається,  що  безплатна  передача   у власність  громадян  земельних  ділянок  здійснюється  один раз за кожним видом їх цільового використання в межах норм,  передбачених цим кодексом.  Визначено, що за плату земельні ділянки передаються громадянам на підставі цивільно-правових угод,  у  тому  числі  на конкурентних засадах.

 

     Питання набуття   права   власності   на   земельні   ділянки юридичними   особами   для   здійснення    статутної    діяльності врегульовано  у  статті 5 проекту.  Встановлено зокрема,  що права власності на земельні ділянки юридичні особи набувають у випадках, коли  в  їх  статутному  фонді  вісутня будь-яка частка майна,  що перебуває в державній власності.

 

     Статтею 6  відповідно  до  статей  142  та  143   Конституції визначено   право   власності   на   землю  територіальних  громад (комунальна власність).  До цих земель віднесені землі  загального користування  в  межах населених пунктів,  а також землі,  на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

 

     Передбачено запровадження  додаткової  статті   61   стосовно обмежень  щодо  набуття  права  власності  на землю громадянами та юридичними  особами.  Зокрема,  визначено,   що   їм   не   можуть передаватись  у  власність  землі  загального користування в межах населених пунктів,  землі лісового й водного фондів  (за  винятком окремих невеликих ділянок), лісів та господарських водойм, а також землі природоохоронного,  історикокультурного  призначення,  землі сільськогосподарських    науково-дослідних   установ,   навчальних закладів, насінницьких і племінних господарств та інші.

 

     Додатково віднесені до земель,  які не можуть передаватись  у власність,  площі  зон  відчуження  та безумовного відселення,  що зазнали забруднення внаслідок Чорнобильської  катастрофи  та  інші землі.  Загальна  площа  земель,  які  не  можуть  передаватись  у власність фізичних і юридичних  осіб,  за  розрахунками  становить майже 30 процентів території країни.

 

     Статтею 7  встановлено  право  власності  держави  на  землю. Виходячи з положень статей 85,  92 та 116 Конституції передбачено, що суб'єктами права власності держави на землю виступають районні, обласні,  Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та Кабінет Міністрів України.

 

     Статтями 8  і 9 визначено загальні засади права постійного та строкового   користування   землею.   Встановлено,   що   строкове користування   землею  здійснюється  виключно  на  умовах  оренди, зокрема оренди на конкурентних  засадах.  Пропонується  норма,  за якою   право  на  оренду  земельної  ділянки  може  бути  продане, подароване,  успадковане,  обміняне,  заставлене,  а також  іншими законними  способами відчужене або передане як внесок до статутних фондів підприємств і товариств.

 

     У статтях 10,  11,  12,  13 відповідно до Конституції України визначається  компетенція  сільських,  селищних та міських рад,  а також районних і обласних,  Київської та Севастопольської  міських державних  адміністрацій,  Ради  Міністрів  Автономної  Республіки Крим,  Кабінету Міністрів України в галузі  регулювання  земельних відносин.  При цьому встановлено,  що сільські,  селищні та міські ради,   а   за   їх   рішеннями   відповідні   виконавчі    органи розпоряджаються   землями   територіальної   громади  або  землями комунальної  власності,  а  органи  державної  влади   -   землями державної власності.

 

     Крім того,      встановлюється     компетенція     спеціально уповноважених органів  регулювання  земельних  відносин,  до  яких віднесено Державний комітет України по земельних ресурсах, а також Міністерство  охорони  навколишнього  природного   середовища   та ядерної безпеки і їх органи на місцях.

 

     Принципові зміни  вносяться  до статей,  що регулюють порядок передачі земель у власність і надання їх у  користування.  Так,  у статті   17  "Порядок  безплатної  передачі  земельних  ділянок  у власність громадян" відповідно до норм статей 14 та 41 Конституції виключено  положення,  яке було в попередній редакції цієї статті, про шестирічний мораторій на право продажу  або  іншими  способами відчуження  приватизованих  земельних  ділянок,  одержаних від рад народних  депутатів.  Визначено   механізм   безплатної   передачі громадянам   земельних   ділянок  із  земель  державної  власності місцевими адміністраціями або органами місцевого самоврядування за місцем знаходження земельних ділянок.

 

     Статтею 18 у новій редакції регламентується порядок придбання земельних ділянок у власність. Встановлено, що придбання земельних ділянок  громадянами,  юридичними  особами  здійснюється  за плату шляхом укладення договору купівлі-продажу.  Рішення  щодо  продажу земельних ділянок, у тому числі на конкурентних засадах, із земель державної  чи  комунальної  власності   приймається   відповідними державними  адміністраціями  чи  радами за місцем розташування цих ділянок.

 

     У разі відмови відповідної сільської,  селищної, міської ради чи місцевої державної адміністрації в передачі, продажу чи наданні земельної  ділянки  у  власність  або  користування   ці   питання вирішуються в судовому порядку.

 

     Пропонується прийняти  нову статтю 181 "Особливості придбання у власність земельних ділянок під об'єктами,  що  приватизуються". Визначено,  що земельні ділянки під об'єктами,  які приватизуються відповідно  до  законодавства  України,  або  під  об'єктами,  які приватизовані,   можуть  бути  придбані  за  плату  разом  з  цими об'єктами  за  ціною,  визначеною  на  аукціоні  або  конкурсі  чи розрахованою за методикою грошової оцінки земель.

 

     Пропонуються окремі зміни норм щодо надання земельних ділянок у  користування  (статті  19,   20,   21   і   22).   Статтею   23 встановлюється,  що  право власності на землю або право постійного користування землею  посвідчується  державними  актами,  право  на оренду  оформляється договором оренди,  а право на земельну частку (пай) посвідчується сертифікатом.

 

     У новій  редакції  викладено  статтю  28  "Припинення   права власності  громадян  і  юридичних  осіб  на земельну ділянку",  де встановлено вичерпний перелік випадків,  коли право  власності  на землю може бути припинене.  Врегульовано питання переходу права на земельну ділянку в разі переходу права  на  будівлю  або  споруду. Відповідно  до  норм  Конституції  врегульовано  питання вилучення (викупу) земельних ділянок, зокрема повноважень щодо цього органів місцевого самоврядування та державних адміністрацій.

 

     У статтях 35,  36, 37 та 38 законопроекту враховано зміни, що були внесені до Закону України про плату за землю.

 

     Запропоновано зміни й доповнення до статей, якими регулюються права    й    обов'язки    власників    земельних    ділянок    та землекористувачів,  захист їх гарантій і  прав.  Так,  в  останній частині   статті   39   "Право   власників   земельних  ділянок  і землекористувачів"  виходячи  з   норм   статті   41   Конституції встановлено,  що  власники земельних ділянок мають право володіти, користуватися,  розпоряджатися  ними  шляхом  продажу,  дарування, заповіту,   обміну,   застави,  здачі  в  оренду  або  відчужувати будь-яким іншим законним способом.

 

     Пропонується доповнити кодекс статтею 401 про  сервітути,  що зумовлено   необхідністю   врегулювання  правовідносин  власників, передусім  сусідніх  земельних  ділянок,  щодо  прав  на  обмежене використання цих ділянок не їх власниками або користувачами.

 

     Чіткіше й  детальніше  врегульовується порядок користування й розпорядження земельними ділянками,  наданими в  спільну,  сумісну або   часткову   власність   або   в   постійне  користування  для обслуговування будівель і споруд (стаття 42).

 

     Проектом закону передбачаються зміни, що випливають із Закону України  про  селянське  (фермерське)  господарство.  Рішення щодо передачі у власність або надання в користування земельних  ділянок громадянам  для  ведення  селянського  (фермерського) господарства приймають  відповідні  державні  адміністрації,  у  тому  числі  у випадках створення господарства громадянами - членами недержавного сільськогосподарського підприємства, які виходять з його складу.

 

     Що стосується  розмірів   земельних   ділянок   для   ведення особистого  підсобного  господарства,  то  вони  згідно  з поданим законопроектом можуть бути збільшені  на  площу  земельної  частки (паю)  у  разі отримання її громадянином при виході з недержавного сільськогосподарського підприємства.

 

     У статті 58 проекту "Землі недержавних  сільськогосподарських підприємств"  досить  широко  висвітлено  механізм  формування  їх землекористувань.  Дозвольте докладніше зупинитися  на  положеннях цієї статті.

 

     Встановлюється, що  члени  недержавних  сільськогосподарських підприємств,  яким земля передана  у  власність,  мають  право  на паювання   сільськогосподарських   угідь,   за   винятком   земель загального   користування   та   несільськогосподарських   земель. Передбачено,  що  паювання сільськогосподарських угідь недержавних сільськогосподарських підприємств  здійснюються  без  виділення  в натурі  (на  місцевості)  шляхом  їх  поділу на рівні частки (паї) серед членів цих підприємств, у тому числі пенсіонерів, які раніше працювали в них і залишаються їх членами відповідно до списку,  що додається до державного акта на право власності на землю.

 

     Право на земельну частку  (пай)  посвідчується  сертифікатом, який   видається   відповідними   державними   адміністраціями   і реєструється органами Державного комітету по  земельних  ресурсах. Сертифікат  на  право  на  земельну  частку  (пай),  не виділену в натурі,  може бути  переданий  на  договірних  засадах  у  довірче управління недержавному сільськогосподарському підприємству. Право на земельну частку, посвідчене сертифікатом, може бути успадковане в порядку й на умовах,  передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна.

 

     Власник земельної частки (паю) має право передати її в оренду недержавному сільськогосподарському підприємству,  іншим юридичним особам або громадянам.

 

     Загальні збори або інші вищі  органи  управління  підприємств визначають  черговість  виділення земельних часток у натурі в разі виходу  громадян  із   цих   підприємств   з   урахуванням   вимог раціональної      організації     території     і     компактності землекористування.  У разі відмови власника земельної частки (паю) від  одержання  ділянки  в  натурі  при виході з підприємства йому надається право на компенсацію вартості земельної ділянки  грішми, натуральною  оплатою,  наданням  відповідних  послуг  або  в іншій формі, обумовленій угодою між власником паю та підприємством.

 

     Таким чином   створюється   механізм   формування    великих, конкурентоздатних   товарних   недержавних   сільськогосподарських підприємств,  які базуються на  приватній  власності  на  землю  і майно,  де  селяни  стають  справді  реальними  господарями.  Слід звернути  увагу  на  те,  що  в   разі   ліквідації   недержавного сільськогосподарського  підприємства  задоволення вимог кредиторів за рахунок земельних часток паїв не допускається.

 

     Пропонується додатково  внести  статтю  601  для   визначення порядку     передачі     земель     у     власність    недержавних сільськогосподарських підприємств.

 

     У зв'язку зі змінами  в  законодавстві,  що  відбулися  після прийняття  кодексу  13  березня  1992  року,  проведено  уточнення статей,   якими   регулюються   земельні   відносини   на   землях природоохоронного,       оздоровчого,       рекреаційного       та історико-культурного  призначення.  Внесено  необхідні   зміни   в розділи  Земельного  кодексу,  які  стосуються  охорони  земель та відшкодування збитків  власникам  землі  та  землекористувачам,  а також    втрат    сільськогосподарського    й   лісогосподарського виробництва.

 

     У законопроекті уточнено положення про призначення державного земельного кадастру,  його зміст та ведення, а також визначено, що в складі цього кадастру ведеться державна реєстрація прав громадян та   юридичних   осіб   на  земельні  ділянки,  включаючи  об'єкти нерухомості,  які на них  розташовані.  З  огляду  на  обмеженість коштів  у бюджетах усіх рівнів пропонується встановити,  що роботи по  землеустрою  можуть  також  провадитися  за   рахунок   коштів підприємств, установ і громадян.

 

     У статтях   103,   104,   105   проекту  закону  пропонується встановити,  що всі спори,  пов'язані  з  земельними  відносинами, вирішуються в судовому порядку.

 

     Внесено також ряд редакційних змін.

 

     Просимо розглянути в першому читанні поданий законопроект.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Є запитання до доповідача? Запишіться на запитання.

 

     Поки йде запис, Леоніде Яковичу, дайте, будь ласка, відповідь на таке запитання.  Ще  за  Земельним  кодексом  1992  року  земля колективних  господарств  перестала  бути  державною.  I,  власне, сьогодні державної землі  як  такої  немає,  вона  вся  вже  давно розподілена, навіть резервна використана.

 

     Чому тепер  ви  передбачаєте  в  розпорядженні  адміністрації землі, які знаходяться за межами населених пунктів?

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Олександре Олександровичу, за станом на 10 лютого  цього  року  за  межами  населених  пунктів  знаходиться 3 мільйони  154  тисячі  земель  запасу.  Ці  землі  є  в  державній власності.  Крім  того,  у  державній власності - землі резервного фонду, який сформований при передачі земель у колективну власність колективним  сільськогосподарським підприємствам.  Це 15 процентів площі сільськогосподарських угідь.  У  державній  власності  також землі лісового, водного фонду та інших.

 

     За станом  на  1  січня 1997 року землі державної власності в України становлять 55 процентів.

 

     ГОЛОВА. Добре.  Але  статті  6  і  7,  де  йдеться  про   це, стосуються зовсім інших речей.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Статті  6  і 7 стосуються земель,  які є у власності юридичних осіб,  і земель державної  власності,  які  не передано  у  власність  юридичних  осіб і громадян та в комунальну власність.

 

     ГОЛОВА. Давайте пізніше про це поговоримо.

 

     Депутате Писаренко,  будь ласка... Це не той список, вибачте. То він в обговоренні виступатиме перший.

 

     Депутат Заєць.

 

     ЗАЄЦЬ I.О., заступник голови Комісії Верховної Ради України у закордонних справах  і  зв'язках  з  СНД  (Святошинський  виборчий округ,  м.Київ).  Шановний  доповідачу,  прошу  відповісти  на два запитання.

 

     Перше запитання.  Є зауваження профільної комісії щодо  цього законопроекту.   Щоб  з`ясувати  різницю  в  підході  депутатів  і Кабінету Міністрів, яке ваше ставлення конкретно по кожному пункту цих зауважень?

 

     I друге  запитання.  Згідно  з  вашим законопроектом право на отримання в  натурі  земельної  частки  (паю)  реалізується  через прийняття  рішень  вищих  органів  підприємства.  З  другого боку, сказано, що це право має бути реалізоване не пізніш як через шість місяців.  Чи  не  здається  вам,  що  такий  механізм унеможливить реалізацію права громадян на одержання своєї частки в натурі?

 

     Дякую.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Дякую Iване Олександровичу.  Що стосується висновку базової комісії,  то передусім я хотів би підкреслити, що базова  комісія  не  раз  і  дуже   прискіпливо   розглядала   цей законопроект, усі його положення. Те, що базова комісія не виявила суперечностей   цього   законопроекту   Конституції   і    чинному законодавству,  свідчить  про  те,  що  комісія в цілому підтримує законопроект.

 

     Щодо зауважень  базової  комісії,   то   їх   чотири.   Перше стосується  надання земель для сільськогосподарського призначення, яке,  на думку комісії,  має здійснюватися сільськими та селищними радами.  Ми виходимо з положень Конституції, що сільські й селищні ради як органи місцевого  самоврядування  згідно  із  статтею  143 Конституції повинні розпоряджатися землями комунальної власності.

 

     Землями державної  власності  повинні  розпоряджатися  органи державної виконавчої влади та органи  судової  влади  у  випадках, коли  питання  не  вирішується або коли одна із сторін не згодна з вирішенням цього питання.

 

     Щодо виключення прибережних захисних смуг  зі  складу  земель водного  фонду,  то  ми  формували цю норму згідно з діючим Водним кодексом.  Якщо комісія наполягатиме і депутати її підтримають,  я думаю, можна буде внести зміни і сюди, і у Водний кодекс.

 

     Що стосується      переведення     земель     з     категорії сільськогосподарського призначення  до  інших  категорій  лише  за рішенням  Верховної Ради України,  то в принципі постановка такого питання можлива,  але це величезний обсяг роботи.  Верховній  Раді довелося     б     тоді     затверджувати    всю    землевпорядну, проектнопланувальну та іншу документацію,  потрібну для  вирішення питання переходу земель з однієї категорії до іншої.

 

     Це думка  комісії,  і  в  принципі  вона може бути підтримана Верховною Радою,  якщо питання стоятиме саме так.  Проте, гадаю, в цьому немає потреби.

 

     Стосовно віднесення   сертифікатів   до  цінних  паперів.  Ми вважаємо, що сертифікат - це документ на право власності на землю, і  він  не є цінним папером.  Якщо його визнати таким,  тоді треба вносити зміни в Закон про цінні папери та фондову біржу,  тобто  в закон,  який  не  має  відношення  до  Закону про внесення змін до Земельного кодексу.

 

     Щодо другого  вашого  запитання  -   про   реалізацію   права громадянина  на отримання земельної частки протягом шести місяців, то ми виходимо з того положення,  що  кожний  вихід  пов'язаний  з рішенням      вищого      органу      управління      колективного сільськогосподарського підприємства  або  іншого  підприємства  чи організації. Є статутні вимоги цих підприємств, є строки розгляду, і ми з ними повинні рахуватися.  Думаю,  ми тут ніяк не  обмежуємо право  громадянина,  оскільки  рахуємося  з положенням,  яке діє в демократично створеному колективі,  що регламентує свою діяльність рішеннями загальних зборів.

 

     ГОЛОВА. Леоніде   Яковичу,   я   дуже  прошу  давати  коротші відповіді, тому що багато депутатів бажають поставити запитання.

 

     Депутат Шаланський. Будь ласка.

 

     ШАЛАНСЬКИЙ А.М., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів  і  банківської  діяльності (Знам'янський виборчий округ, Кіровоградська область). Шановний доповідачу! Я уважно ознайомився зі  змінами й доповненнями,  які пропонується внести до Земельного кодексу,  і  хотів  би  отримати  відповідь  на  таке   запитання. Хто-небудь  прогнозував  соціальні  наслідки  від оцього розподілу земель на смужечки?

 

     Далі. Які  і  скільки  запитів   до   уряду   надходило   від землекористувачів  у  зв'язку  з  тим,  що  не  з'ясовано  питання власності і земельних відносин?

 

     I останнє.  Основна мета  цих  змін  насамперед  впровадження торгівлі  землею.  Давайте  не лукавити,  а говорити відверто,  це справді так.  Основна мета - аби за майновим сертифікатом,  за цим земельним паєм відбувався подальший продаж,  торгівля,  передача й таке інше.  То що, завдяки цьому підвищується продуктивність землі чи просто хтось наб'є кишеню?

 

     Дякую.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я. Я хотів би пояснити, що паювання землі - це не поділ землі на смужки.  Ніхто на смужки  землю  не  ділить.  Ви знаєте,  що  пай  у  натурі не встановлюється,  тобто смужки ми не робимо.  Відповідно до законопроекту,  який я доповідаю,  паювання землі  -  це  визначення  розміру частки,  яка припадає у спільній власності на кожного  власника  без  встановлення  цієї  частки  в натурі.

 

     Що стосується запитів до уряду. Ми отримуємо від уряду окремі запити,  які стосуються в основному порушень прав  громадян,  коли громадянам     не     дозволяють     виходити     з    колективних сільськогосподарських підприємств.  Інших запитів від  уряду  щодо порушення прав громадян при паюванні до комітету не надходило.

 

     Ви вважаєте,  що  мета  цього  законопроекту  -  необхідність купівлі-продажу   землі.   Я   вам   відповідаю:   у   статті   58 законопроекту,  який  ми внесли на ваш розгляд,  не передбачається купівля-продаж,  застава або  інші  дії  із  земельними  частками. Питання  про купівлю-продаж земельних часток ми не ставимо в цьому законопроекті,  йдеться про купівлю-продаж земельних ділянок,  які перебувають не у спільній власності, а у власності громадянина або юридичної особи.

 

     ГОЛОВА. Депутат Масенко.

 

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомісії  Комісії   Верховної   Ради України   з   питань  державного  будівництва,  діяльності  рад  і самоврядування (Оржицький  виборчий  округ,  Полтавська  область). Шановний доповідачу!  Будь ласка, детальніше розкажіть, що означає оце положення у статті 5  законопроекту:  "Юридичні  особи  можуть мати  у  власності  земельні  ділянки  для  провадження  статутної діяльності".  Якщо статут обумовлює якусь форму господарювання, то інші законодавчі акти можуть змінити цю форму господарювання?

 

     І ще таке запитання.  Ви у своєму виступі сказали про те,  що за колективної форми  власності  члени  цього  господарства  мають право на пай і мають право паювати землю.  Мати право - не означає обов'язково це робити. Так я розумію чи ні?

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Право на землю юридичних осіб визначене  в статті  14  Конституції.  І  ми  це  право  пропонуємо перенести в Земельний кодекс.

 

     Відповідно до проекту змін  до  Земельного  кодексу  будь-яка юридична особа, у статутному фонді якої немає жодної частки майна, що перебуває  у  державній  власності,  може  набути  на  законних підставах  право  власності  на  землю,  незалежно від того,  якою статутною діяльністю вона займатиметься.  Головне, щоб ця юридична особа  була  зареєстрована у встановленому порядку,  щоб її статут був зареєстрований і щоб у її статутному фонді не  було  державної власності.

 

     Відповідаючи на ваше третє запитання,  я повторю,  що рішення про   паювання    землі    приймає    вищий    орган    управління сільськогосподарського   підприємства.   У   нас  у  країні  є  44 господарства,  які залишилися  державними,  не  обрали  колективну форму власності.  Є господарства,  які прийняли рішення не паювати свої землі,  і їх ніхто не примушує.  Загальна картина така:  9200 господарств  отримали землю у колективну власність,  а рішення про паювання землі прийняли загальні збори 9800 господарств,  тобто на 600  господарств більше.  З рішенням загальних зборів селян ми теж повинні рахуватися.

 

     ГОЛОВА. Депутат Горбатюк.

 

     ГОРБАТЮК М.П.,  член Комісії Верховної Ради України з  питань науки  та  народної освіти (Радянський виборчий округ,  м.  Київ). Шановний доповідачу! Скажіть, будь ласка, буде чи не буде спрощено процедуру отримання земельної ділянки мешканцями міст?  Як це може бути  реалізовано?  Які  юридично-правові  кроки  повинен  зробити мешканець міста, щоб отримати свою частину землі для користування? Куди він має звернутися?

 

     Дякую.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Дякую. У чинному законодавстві є норма, за якою  громадянин,  який  постійно користується земельною ділянкою, може приватизувати цю ділянку.  Для цього йому треба подати  заяву до відповідної ради народних депутатів,  а також підтвердження про наявність  у  нього  цієї  ділянки  від  органів  Бюро   технічної інвентаризації  або  від  правління  садівницького  товариства.  У місячний строк рада може прийняти рішення про  передачу  земельної ділянки у приватну власність.

 

     Отримати державний  акт  на  право  власності  на землю можна після виконання відповідних геодезичних робіт в єдиній для  країни системі  координат.  Зазначені  роботи  потребують  затрати коштів держави або громадян і здійснюються за бажанням громадянина або  в разі необхідності видачі документа на право власності на землю.

 

     Отже, спрощений   порядок,   встановлений  декретом  Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року,  є чинним, і він зафіксований у статтях 17, 18 законопроекту, який подано вам на розгляд.

 

     ГОЛОВА. Депутат Магда.

 

     МАГДА І.І.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України з питань фінансів і банківської діяльності (Апостолівський виборчий  округ, Дніпропетровська  область).  Прошу  передати слово моєму колезі по групі Паламарчуку.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ПАЛАМАРЧУК В.О., член Комісії Верховної Ради України з питань фінансів   і   банківської   діяльності  (Миколаївський  сільський виборчий округ,  Миколаївська область).  Дякую,  Іване  Івановичу. Леонид Яковлевич,  я к вам обращался,  вносил изменение к статье 4 Земельного кодекса,  но от вас не получил ни ответа,  ни  привета, как говорится.  Отношение к депутату должно быть иным. Я предлагал в этой статье расширить  список,  добавив  "дворы  многоквартирных домов".  Почему?  Потому  что  когда  можно будет продавать землю, подойдет ко мне кто-нибудь и скажет:  "У меня стоит гараж на  этой земле,  прошу  его продать.  Он стоит столько-то.  Прошу продать и землю".  Не знаю, включено мое предложение или не включено, ответа мне не было, а сравнительной таблицы у меня нет.

 

     Следующее. На местах созданы органы Государственного комитета по земельным ресурсам,  то  есть  создана  единая  государственная система.  Собственниками  земли  выступают  у  нас местные советы, наделенные  полномочиями   Земельным   кодексом,   постановлениями Верховного  Совета.  В  то  же  время  в  соответствии  с  указами Президента эти полномочия могут осуществлять  органы  этой  единой государственной  системы.  Налицо двоевластие.  Но на земле должен быть один хозяин.  Это местный совет, который по Конституции имеет такое   право.   Этот  момент  в  Земельном  кодексе  должен  быть отрегулирован.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.   Щодо   вашого   першого   запитання.   Ми розглядали  ваші  пропозиції,  у  нас є різні підходи до вирішення таких конкретних питань,  і ви,  безумовно,  отримаєте відповідь з цього приводу.

 

     У принципі можна ставити питання про те,  що на землі повинен бути єдиний господар.  Але в нас за Конституцією господарями землі можуть  бути  власники  й  органи,  які їх представляють.  У нас є власники - громадяни,  у нас є власники - юридичні особи,  у нас є держава,  у  нас є місцеве самоврядування.  Отже,  єдиного органу, який би розпоряджався всіма землями, у нас не може бути. Цей орган міг би бути тоді, коли б у державі була лише державна власність на землю і не було інших форм власності.

 

     ГОЛОВА. Ще є потреба задавати запитання?  Час,  відведений на запитання, ми використали.

 

     Леоніде Яковичу,  я не кажу про зміст проекту закону.  Він не сприймається мною,  оскільки не дає можливості реалізувати  навіть ті  права,  які  були  передбачені  в  Земельному кодексі України, прийнятому в 1992 році.

 

     Але от я вчора одержав скаргу  від  жителів  приміської  зони Києва.  Племрадгосп  "Кучаківський" і колективне господарство,  не пам'ятаю, здається, Пухівське. Було раніше одне господарство, одна сільська   рада.   Свого  часу  розділилося.  I  тепер  колективне господарство має в середньому по 3-4 гектари на  душу,  по  такому паю   виходить   за   указами,   які  намагаються  запровадити,  а племрадгосп,  скажімо,  по 20 соток.  I люди говорять:  ми  ж  вік робили  на  цій землі,  тепер виходить,  що ми права тут не маємо. Яким чином це можна відрегулювати законом?

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я.  Діючим Земельним кодексом встановлено,  що колишнім  користувачам землі не повертаються.  Тобто якщо з одного господарства утворюється два,  то не може питання  ставитися  так, щоб кожному повернути те,  що було в нього.  Практика показує,  що тоді ми маємо такі випадки, про який ви сказали.

 

     Стосовно цього  питання  ви  нам  звернення  направте,  а  ми складемо   проект   організації   територій   цих   господарств  і запропонуємо таке рішення,  яке даватиме цим  колективам  однакові права  на отримання земельної частки (паю).  Iншого виходу з цього становища, Олександре Олександровичу, я не бачу.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати!  У вас на руках є проект постанови, який  підготував  депутат  Носов,  з  приводу відкладення розгляду цього проекту закону.  Він має право відповідно до  Регламенту  на обгрунтування проекту постанови. Будь ласка.

 

     НОСОВ В.В.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України з питань бюджету (Октябрський виборчий округ,  Полтавська область). Шановні депутати!  Я  подав  пропозицію  з  приводу  цього  проекту закону України.  Вона полягає в тому,  що я ставлю відкладальне  питання, щоб  не  розглядати  цей  проект  закону.  У  зв'язку  з чим?  Нам приносять  документи  про  приватизацію.  Читаєш  -  начебто   все правильно. Минув час, документів про приватизацію зібралось уже от така папка,  сантиметрів десять завтовшки. I суцільні зловживання. Коли читали проект декрету стосовно трастів, начебто все було так. Чим це закінчилося - ви знаєте. Те саме відбудеться і з землею.

 

     Тому треба було б уряду,  а слідом за урядом і Верховній Раді вивчити  історичний  досвід,  як  це  все було.  Скажімо,  вивчити кривавий переділ латифундій в Iталії,  в Iспанії,  з чим  це  було пов'язано.  До речі,  в нас не передбачається обмеження граничного розміру площ у володінні однієї людини.  Тобто можна  Лівобережжям заволодіти,  можна  латифундії  будь-які  створювати.  Є  кривавий історичний досвід. Чи думає про це уряд? Я не впевнений. Принаймні з поданих документів цього не видно.

 

     Далі. У   Росії   розпочалася   приватизація.   I  серед  нас розповсюджували цікавий інформаційний матеріал "Сказка  о  рыбке". Там говориться,  як,  здається, в Калузькій області хлопці скупили землю трьох районів.  Є  можливість  віддати  тепер  її  в  оренду Міжнародному земельному фонду на 90-100 років,  а долари забрати й поїхати собі під південне сонце.  А ви тут сидіть.  Землю наче  не забрали, земля є, але право користування землею не ваше. Тобто тут зловживань може бути стільки, що далі нікуди, особливо коли криза.

 

     Я наголошую,  що в 1931-1932 роках Америка це пройшла (Шум  у залi).

 

     Не заважайте мені виступати, сидіть собі тихенько.

 

     ГОЛОВА. Одну  хвилинку.  Я  роблю зауваження голові Комісії з питань Регламенту.  Будь ласка,  ви сидіть спокійно,  тому що  він користується правом депутата, виступає на трибуні.

 

     НОСОВ В.В.  Коли  в період кризи починають торгувати на повну міць землею... (Шум у залi).

 

     Я розумію,  що  Шейко  хоче  стати  латифундистом.  Потерпіть трошки, станете!

 

     Через скуповування  землі в період кризи Америка вже пройшла. Банки загребли під заставу всю землю,  запустити в оборот вони  її не можуть,  і чим це закінчилось?  Держава дала фермерам кредит на викуп цієї землі у банків.  Хто повернув той кредит,  а хто  й  не повернув.  Навіщо це все робити, коли криза? Це історичний досвід, треба його вивчати, в тому числі й нетерплячому Шейку...

 

     Далі. Виділення землі  в  натурі,  її  орендування.  Якщо  ви віддаєте  в  оренду,  то треба ж у натурі знати,  де я буду сіяти. Якщо ви її  продаєте,  то  не  треба  нас  дурити,  що  це  тільки паювання. В натурі буде виділення.

 

     Розпаювали, виділили  в  натурі  400  гектарів,  на  шматочки поділили.  Одне посіяло картоплю, друге - кукурудзу, третє - горох посіяло.  Хто  і  як  збиратиме,  хто  і  як добиратиметься до цих ділянок? Хтось над цим думав?

 

     Коли я питаю,  то кажуть:  воно ж якось колись  було.  Колись було,  але  воно  складалось  тисячоліттями,  зараз цього ніхто не передбачив.

 

     Тому я просив би відкласти  розгляд,  проголосувати  поіменно проект постанови про відкладення розгляду цього питання.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Питання відкладальні... (Шум у залi).

 

     Я прошу  уваги!  Слухайте  уважно.  Відповідно  до Регламенту питання про неприйнятність,  преюдиціальні та відкладальні питання голосуються одразу після внесення без обговорення (Шум у залi).

 

     Шановний Петре  Володимировичу,  буде  час,  ви  будете вести засідання,  тоді  будете  так  користуватися  Регламентом.   А   я користуюся так, як записано в Регламенті.

 

     Будь ласка,  була  пропозиція  депутата Носова.  Він пропонує поіменно проголосувати за той проект  постанови,  який  у  нас  є. Проект такого змісту:

 

     "Розглянувши внесений  Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення  змін  і доповнень  до  Земельного  кодексу України в редакції від 31 січня 1997 року, Верховна Рада України постановляє:

 

     1. Відкласти розгляд внесеного  Кабінетом  Міністрів  України проекту  закону до докладного вивчення Кабінетом Міністрів України негативного досвіду інших країн, пов'язаного з приватизацією землі на  основі  спрощених  законів,  способів  і  вартості розв'язання відповідних конфліктних та кризових ситуацій, та подання Кабінетом Міністрів  України до Верховної Ради України пояснювальної записки до законопроекту з інформаційними і аналітичними матеріалами  щодо зазначених   питань,   а  також  надання  Верховній  Раді  України перекладів законодавства зарубіжних країн,  опрацьованих Кабінетом Міністрів під час підготовки розглядуваного законопроекту.

 

     2. Цю постанову опублікувати в газеті "Голос України".

 

     Була пропозиція  поіменно  голосувати  цей  проект постанови. Ставлю її на голосування.

 

     "За" - 187.

 

     Проект постанови депутата Носова ставиться на  голосування  в поіменному режимі. Будь ласка.

 

     "За" - 188. Не приймається.

 

     Будь ласка, результати голосування по фракціях опублікуйте.

 

     Продовжується обговорення  цього  питання (Шум у залi).  Одну хвилиночку.  Я прошу уваги.  Відповідно  до  Регламенту,  коли  ми оголосили    пропозицію    про   неприйнятність   (невідповідність Конституції або  неконституційність),  тоді  ми  розглядаємо  далі питання,  а профільна комісія паралельно розглядає,  чи відповідає воно  Конституції.  А   про   відкладальне   питання   вирішується остаточно:  або приймається,  або не приймається. В даному випадку голосів не вистачило для  того,  щоб  прийняти.  Тому  ми  повинні розглядати питання далі.

 

     Від комісії хто виступає?

 

     Володимир Кирилович  Олексєєнко,  заступник  голови Комісії з питань   агропромислового   комплексу,   земельних   ресурсів   та соціального розвитку села. Будь ласка. Увага.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.,  заступник  голови  Комісії  Верховної  Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального  розвитку  села (Мар'їнський виборчий округ,  Донецька область).  Шановний  Олександре  Олександровичу!  Шановні  народні депутати і виборці! Не викликає найменшого сумніву, що у зв'язку з розвитком суспільства,  прийняттям нової  Конституції  України  та інших   законодавчих   актів,  що  зачіпають  земельні  відносини, необхідні розробка і прийняття відповідних змін  та  доповнень  до чинного Земельного кодексу України.

 

     Сьогодні на   ваш   розгляд   знову  запропоновані  зміни  та доповнення   до   Земельного   кодексу   України   як   одного   з найактуальніших земельних законів,  що торкається кожного з нас та наших виборців.

 

     У цьому залі ми  вже  двічі  обговорювали  на  парламентських читаннях  найболючіше питання реформування земельних відносин.  Це варто витраченого часу, бо земля - головний скарб України.

 

     Отже, поданий Кабінетом Міністрів  України  законопроект  про зміни  і  доповнення  до  Земельного  кодексу відтворює і розвиває норми  Конституції  України  щодо  набуття  і   реалізації   права власності    на    землю    громадянами,    юридичними    особами, територіальними громадами та державою.

 

     Враховано також  положення  Лісового  та   Водного   кодексів України,  законів  України  про  плату за землю,  про транспорт та інших  законодавчих  актів  України  щодо  регулювання   земельних відносин.

 

     У той же час уважний аналіз цього законопроекту засвідчує, що внесення  окремих  змін  і  доповнень  до  Земельного  кодексу  не забезпечує  трансформування  його та приведення у відповідність із сучасними   вимогами,    оскільки    зберігається    концептуальна суперечливість    положень    проекту    закону,    складність   і невпорядкованість тексту. У цьому позиція нашої комісії збігається з  висновками  науково-експертного  відділу Секретаріату Верховної Ради України.  Є потреба, на наш погляд, враховуючи численні зміни та доповнення до Земельного кодексу, викласти його взагалі в новій редакції і почати із статті "Тлумачення термінів",  тому  що  вона необхідна для правильного розуміння і тлумачення тексту.  Зокрема, як можна зрозуміти багатьом із вас,  шановні колеги, такі поняття, як "земля" і "земельна ділянка"?

 

     Не узгоджується проект змін і доповнень з проектом Цивільного кодексу України щодо  регулювання  права  обмеженого  користування чужими   земельними   ділянками   між   набувачами   цих  прав  та землевласниками.

 

     Суперечать також   норми   цього   законопроекту    схваленим Верховною  Радою  в  першому  читанні  законопроектам  про місцеве самоврядування  та  місцеві  державні   адміністрації   в   галузі регулювання  земельних відносин.  Члени нашої комісії дійшли майже одностайної  думки  про  недопустимість  передачі   в   одноосібну компетенцію  главам  районних  адміністрацій  права  розпорядження землями  державної  власності,   землями   запасу   на   території сільських, селищних рад, що була споконвічно у їх віданні.

 

     Не визначено  в законопроекті особливості використання земель у приміських зонах,  хоча постановою Верховної Ради України  ще  в червні  1995  року схвалено концепцію державної житлової політики. Нею,  зокрема,  було   передбачено   покласти   в   основу   актів законодавства  України  положення  цієї концепції.  Але,  на жаль, цього  не   зроблено,   що   викликає   певні   питання   відносно перспективних  зон  обов'язкового резервування земель у приміських зонах для житлового будівництва.

 

     Зважаючи на численні звернення громадян до нашої  комісії  та місцевих органів влади,  вважаємо за доцільне скасувати віднесення прибережних захисних  смуг  уздовж  морів  та  лиманів  до  земель водного  фонду.  Оскільки  це  є  норма  лише  Земельного кодексу, записати її більш грунтовніше,  тому що сьогодні вона не  дозволяє розвиватись  населеним  пунктам у цих смугах і,  головне,  обмежує права громадян.

 

     Особливо пильної уваги потребує  правове  регулювання  земель сільськогосподарського  призначення,  які  передані  у  колективну власність юридичних осіб - сільськогосподарських підприємств.

 

     Важливо визначитись раз і назавжди,  що змінювати призначення цієї  категорії  земель  не  дозволено  нікому,  хіба що в окремих випадках для найважливіших  державних  потреб.  Це  повинно  стати нормою  нашого  життя,  і  так повинно бути визначено в Земельному кодексі.

 

     Привабливим здається надати право власнику  земельної  частки (паю)  передавати її в оренду сільськогосподарським підприємствам, іншим юридичним особам  або  громадянам.  Проте  сертифікати  лише посвідчують право на отримання у власність земельної ділянки, а не конкретне право власності на реальну земельну ділянку.

 

     Згідно з   цивільним   законодавством   право   кожного    із співвласників поширюється на весь земельний масив,  що переданий у колективну власність,  з визначенням ідеальної частки у  праві  на спільну землю. Тому при передачі громадянами своїх часток (паїв) в оренду різним юридичним особам  чи  громадянам  неухильно  виникає питання  про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості). I  ті,  які  твердять  сьогодні,  що  в  цьому  разі   не   будуть встановлюватись  в  натурі  і  не  будуть  подрібнюватись земельні масиви,  або не розуміють суті питання,  або свідомо вводять нас в оману. I скоріше - це останнє. Незрозумілим це стає тому, що дехто із співавторів цього законопроекту є  одночасно  співробітником  і іноземних фірм.

 

     Комісія, яка розглядала законопроект,  добре усвідомлюючи всі суперечності  й  колізії,  закладені  в  ньому,  вважає   все-таки можливим   схвалення   його   в   першому   читанні   з  наступним доопрацюванням  у  комісії  із   залученням   провідних   наукових працівників,  юристів,  які ставлять за мету не узаконення продажу землі  іноземцям,  а   створення   міцної   правової   бази   щодо раціонального    використання    земельних    ресурсів    України, забезпечення прав громадян на землю та приведення у  відповідність з конституційними нормами всіх нормативно-правових документів.

 

     Дозвольте мені  поінформувати  вас  і про деякі висновки,  що були зроблені науково-експертним відділом. Наприклад, незрозумілим є  те,  що  в  статті  7  серед  кола  суб'єктів,  які набувають і реалізують право державної власності на землю, не названі Верховна Рада  України,  Верховна  Рада  Республіки  Крим,  інші ради,  які перелічені як суб'єкти права державної власності в Законі  України про власність.

 

     У той  же  час  в частині третій статті 3 передбачено надання права  власності  на  землю  в  Україні  іноземним  державам   для розміщення на ній будівель і споруд дипломатичних представництв та прирівняних до них  представництв  міжнародних  організацій.  А  в частині  п'ятій  цієї  ж  статті  йдеться  про надання у власність земельних ділянок іноземним фізичним та юридичним особам  у  межах населених пунктів для спорудження об'єктів ринкової інфраструктури з  метою  провадження  підприємницької  діяльності  на   території України.

 

     Тоді виникає запитання: а чому в діючому законі, прийнятому в 1992 році,  в статті 18 це  питання  знято?  Не  можна  однозначно встановлювати це право нормами Земельного кодексу.  Адже згідно зі статтями 13,14 Конституції України земля визнана як  об'єкт  права власності  народу  України,  як основне національне багатство,  що перебуває під особливою охороною держави.

 

     Тому, напевне,  говорити про надання права власності на землю в  Україні  іноземним  фізичним  та  юридичним  особам  недоречно. Вважаємо,  що для зазначених щодо цього в проекті цілей,  як  і  в інших  можливих  випадках,  може  застосовуватися  правовий  режим постійного або тимчасового користування землею,  у тому  числі  на умовах оренди.

 

     Що стосується   питання  про  надання  земельних  ділянок  на території України у власність іноземним державам для розміщення на них  будівель та споруд дипломатичних представництв та прирівняних до них представництв  міжнародних  організацій,  то  в  Земельному кодексі  можна  було  б  закріпити  надання  цього  права Україною зазначеним суб'єктам на умовах взаємності, на підставі відповідних міжнародних договорів.

 

     I, нарешті, хотілося б мені навести як власні думки із статті письменника Данила  Кулиняка,  опублікованої  в  газеті  "Сільські вісті",  "Як ділили землю в Старому кропивнику,  або Скільки можна наступати на граблі?".  Особисто я не знаю цієї людини,  але  мені імпонує  його громадянська позиція.  Він робить декілька висновків після проведення земельної реформи на Львівщині.

 

     Перший. Безробіття,  голод  і  злидні,  про  які  в   останнє десятиліття  вже почали забувати,  знову повертаються в бойківські Карпати і стають суворою реальністю для більшості їх мешканців.

 

     Другий. Автор,  порівнюючи  наше  реформування  з  німецьким, робить  такий  висновок:  найцінніше в цьому явищі те,  що нинішнє керівництво Федеративної  Республіки  Німеччини  виявило  розумний підхід  і  не  стало  нав'язувати  якусь  схему  чи рішення;  вони зберегли колективні господарства і надали  їм  всіляку  підтримку, допомогу і державну дотацію.

 

     Про це  варто  пам'ятати  деяким гарячим головам у середовищі наших малокомпетентних,  зате суперрадикальних реформістів, які як заклинання повторюють:  "земля - товар, її треба продавати", а для цього, мовляв, необхідно розігнати колгоспи, радгоспи.

 

     I, нарешті,  головний  висновок.  Там   (мається   на   увазі Федеративна  Республіка  Німеччина)  до  селянина ставляться як до годувальника народу,  шанованого члена суспільства, а не так, як у нас,  де  він  волею  держави перетворений на обкраденого жебрака, злидня,  пасинка на  рідній  землі.  Загубимо  українське  село  - втратимо  й державу,  бо ніхто ще не навчився обходитися без хліба насущного.

 

     Усе це я навів довідково для тих,  які сидять у цьому залі  й агітують   за   вільну  купівлю-продаж  землі,  за  розвал  роками відпрацьованого агропромислового комплексу.

 

     Наведу ще один такий висновок наших учених: скасування колективної   власності,   перехід  на  режим  спільної приватної власності у  сільському  господарстві  та  промисловості призведе  до  дестабілізації  виробничих  комплексів,  поступового підриву їхнього потенціалу, можливості ефективного функціонування.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи є запитання до Володимира Кириловича?  Будь ласка, запишіться.

 

     Володимире Кириловичу,  ви не помітили, що порівняння чинного кодексу і цього зроблено процедурно некоректно.  Це страшний  суд, прочитайте ці два документи.  Я витратив майже добу на те,  щоб їх можна було порівняти.  Ви знаєте,  як оформляються такі документи. Те,  що  відмінне,  підкреслено,  тоді  можна  зрозуміти,  про  що йдеться.

 

     Двадцять хвилин, як і на запитання першому доповідачу.

 

     Депутат Глухівський.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.,  член  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань  науки  та  народної  освіти  (Золочівський виборчий округ, Львівська  область).  Фракція  Народного   руху.   Шановний   пане доповідачу!  Ви  у  своїй доповіді висловилися проти права оренди, проти надання можливості тим,  хто має  земельний  пай,  віддавати його в оренду іншим користувачам землі.  Ви кажете, що це призведе до виділення в натурі земельної ділянки.  Отже, ви проти виділення земельних  ділянок в натурі.  Чи не здається вам,  що це приблизно так,  як  колись  національна  політика  проводилася:   право   на самовизначення нації аж до відокремлення,  але ніхто того права на відокремлення, на жаль, отримати не зміг?

 

     Чому ви заперечуєте право на оренду,  адже воно може  бути  і без виділення земельної ділянки? Скажімо, у моєму виборчому окрузі часто приходять до мене виборці,  старенькі дідусі й бабці,  котрі вже  працювати не можуть,  але вони мають ту частку.  Чому вони не можуть тому ж колгоспу віддати в оренду і мати гарантовану платню, а не отримувати якийсь подарунок наприкінці року?

 

     Дякую.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К. Дякую вам за запитання. Ну, з приводу першого запитання я з вами в дискусію не буду з цієї трибуни вступати.

 

     А що стосується передачі в оренду земельних ділянок,  то,  як ви бачите,  у цьому проекті закону, який подано, питання оренди не врегульовано. І комісія підтримала цю позицію. Від себе особисто я тоді вам казав і зараз додам, що це буде той випадок, який наводив переді мною Носов на прикладі Росії.  Хто вчора уважно слухав УТН, зокрема,  про поїздку Президента у Львівську область,  то чув,  що вже до Львівської області завозять молоко з Польщі. А що далі? Оце і є якраз одна з тих причин.

 

     До речі,  я  вам наведу ще одну цифру.  В Америці 5 відсотків фермерських  господарств  дає  57-60  відсотків  товарної  валової продукції сільського господарства. А ми хочемо роздрібнитися. А де ж  та  техніка?  Сьогодні  агітувати,  щоб  ми  копали   лопатами, недоречно (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Леве   Йосиповичу,   ще   є   Закон   про  колективне сільськогосподарське  підприємство.  Якби  працювала   стаття   24 чинного кодексу,  а не була зупинена декретом 1992 року, то тоді в сумі той закон і цей давали б  те  право,  про  яке  ви  говорите: користуватися доходами господарства за результатами року.

 

     Будь ласка. Депутат Глухівський.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й. Я хотів, власне, те саме сказати, що й ви. Я не розумію,  чому доповідач заперечує,  щоб ті, які мають право на земельні  частки,  здавали  їх  в  оренду  тому самому селянському господарству без виокремлення? Чому він це заперечує?

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.  Я вам дам відповідь.  Але ви мене не  можете зрозуміти, як я вас не можу...

 

     ГОЛОВА. Депутат Симоненко.

 

     СИМОНЕНКО П.М.,  член Комісії Верховної Ради України з питань культури і духовності (Красноармійський виборчий  округ,  Донецька область).  Спасибо.  Уважаемый  Владимир  Кириллович,  я хотел бы, прежде чем поставить вопрос,  обосновать его.  Ясно,  что здесь мы имеем  политический аспект и последствия очень серьезные.  По сути дела инициаторы внесения подобного проекта  развязывают  земельную войну в Украине. Это очевидно. Никогда "межа" не обкединяла людей.

 

     Кроме того,   это   доказывает   несостоятельность  власти  в сложнейшей   ситуации   обеспечить   нормальное   функционирование народнохозяйственного     комплекса,    предупредить    разрушение сложившегося сельскохозяйственного комплекса.

 

     Экономическое положение хозяйств свидетельствуют о  том,  что островки   демократии   у  нас  сорняками  заросли.  Недавно  наши товарищи,  представители фракции,  вернулись  из  ИваноФранковской области.  Они  видели,  как  на  распаеванных  участках  на той же лошади,  плугом,  сохой сейчас пашут и обрабатывают землю. То есть нарушается технология, нет обеспечения техникой и многого другого, что способствует нормальной работе.

 

     Вопрос мой заключается в следующем.  Вы - опытный  специалист сельского хозяйства, вы анализируете и прогнозируете эту ситуацию, пожалуйста,  ответьте:  если сейчас  силовым  порядком  навязывают подобные   вещи,   чем   это   обернется   для   продовольственной безопасности,    экономической     безопасности,     экологической безопасности   Украины   и   социальных  проблем,  с  которымы  мы сталкиваемся?

 

     Благодарю.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.  Дякую за запитання.  Петре  Миколайовичу,  я згоден  з  тим,  що ви сказали.  Роздрібнювання я як фахівець,  як агроном не сприймаю.  Я не можу зрозуміти,  як можна на  п'яти  чи десяти  гектарах  запровадити  інтенсивну  технологію  вирощування великих урожаїв  високоякісної  озимої  пшениці?  Адже  для  цього потрібен   механізований  обробіток  землі  і  захист  рослин  від шкідників,  від бур'янів.  Тільки в цих умовах ми можемо  одержати великі  врожаї  високоякісного  зерна.  Подальше роздрібнення може загнати село в такий тупик,  що  неможливо  з  нього  буде  вийти, напевне, ніколи. Я не зможу цього зрозуміти...

 

     ГОЛОВА. Депутат Заєць.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.  Шановний доповідачу! У мене два запитання. Перше. Наскільки я  знаю,  ваша  комісія  подала  рішення  про  підтримку урядового  законопроекту.  Тоді  мені  не  ясно,  яку  позицію  ви доповідали - свою особисту чи комісії? Чи ви доповідали пропозиції комісії для поліпшення цього законопроекту?  Мені видалося,  що ви доповідали  власну  позицію,  а  не  комісії.  Хотілося  б  почути комісію.

 

     І друге  запитання.  Чи  не  відомо  вам,  що  вже  розвалено сільське господарство,  що в  сільському  господарстві  дуже  мало залишилося робочих рук і якщо не змінювати земельні відносини,  то через 5-7 років ми  залишимося  з  однією  землею  і  з  голодними людьми? І тому назріла потреба саме змінювати ці відносини.

 

     Отже, сьогодні   стоїть  питання  справді  політичне  -  і  я підтримую вас у тому,  - чи дати право власності на  землю  людям, зробивши людей економічно незалежними, чи позбавити їх цього права і привести Україну до голоду.

 

     А Петру Симоненко відповім на його репліку так:  хай поїде на південь  України,  на  схід України і подивиться,  скільки землі в колективних господарствах не засіяно,  скільки парів не зорано.  І це   йому   буде   відповідь  на  його  запитання  про  колективні господарства.

 

     Дякую.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К. Дякую, Іване Олександровичу. Треба було трохи уважніше  слухати,  що  я  доповідав.  А  я  доповів,  що  комісія розглянула законопроект і,  добре усвідомлюючи всі суперечності  й колізії, які закладені в ньому, вважає все-таки можливим схвалення його в першому читанні з наступним доопрацюванням. Це перше.

 

     ГОЛОВА. Володимире Кириловичу. Одну хвилиночку.

 

     Анатолію Андрійовичу!  Йосипе  Вікентійовичу!   Ви   ж   такі інтелігентні люди. Тому ж, що ви кричите в залі?

 

     Будь ласка.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К. І друге ваше запитання, Іване Олександровичу. Ви ж також фахівець сільського господарства, але пішли в політику, бо тут трохи краще. А село загубили, загубили - і все.

 

     ГОЛОВА. Депутат Шейко.

 

     ШЕЙКО П.В.,  голова  Комісії  Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської   етики   та   забезпечення   діяльності депутатів  (Бобровицький  виборчий  округ,  Чернігівська область). Шановний Володимире Кириловичу!  Я звертаюся до вас  як  аграрник, який,  як ви розумієте, трохи знається на земельному законодавстві і знає, що таке земля та як з нею поводитися, на відміну, скажімо, від мого колеги Носова, який про ці речі знає тільки з книжок. Ну, це між іншим.

 

     У мене  є  два  запитання  до  вас,  Володимире   Кириловичу. Скажіть, будь ласка, що сьогодні краще: коли земля належатиме тим, хто хоче її мати і хто вміє працювати на цій землі,  чи коли земля заростатиме бур'янами, так, як вона, за вашою філософією, заростає нині? Це перше запитання.

 

     І друге.  Я хочу знати,  чому Державний комітет по  земельних ресурсах за те,  щоб ми почали реформу в земельному законодавстві, уряд - за, половина депутатів - за, а ваша комісія (чи ви особисто доповідали сьогодні зовсім іншу думку) проти цього?  Ви знаєте, що нині критична ситуація в сільському господарстві.  А критична,  то треба робити зрушення,  як кажуть. Давайте приймемо законопроект у першому читанні й почнемо  детально  вже  працювати  над  ним,  не відхиляти його як такий.

 

     Дякую.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.  Петре Володимировичу, шановний мій колего! Я вам наведу  приклад,  як  розпайовувалися  і  як  перебудовувалися колективні господарства в колишній НДР...  Знаєте?  Дуже добре. То навіщо тоді ставити такі запитання, якщо знаєте?

 

     Я не випадково навів висновки письменника Данила Кулиняка про те,  що там порахували, що там селянам дали підтримку, дали гроші. І вони вижили і стали нарощувати виробництво продукції.

 

     У нас за 1994 рік борги є,  за 1995 рік є, за 1996 ще з селом не  розрахувалися...  І як далі селянам жити?  Ви ж теж агроном за фахом. Будь ласка, скажіть.

 

     ГОЛОВА. Віктор Герасимович Кочерга.

 

     КОЧЕРГА В.Г., заступник голови Комісії Верховної Ради України з питань законності і правопорядку (Добропільський виборчий округ, Донецька область).  Фракция "Коммунисты  Украины".  Я  тоже  хочу, Владимир  Кириллович,  обосновать свой вопрос.  Дело в том,  что в предлагаемом законопроекте четко проводится линия  на  превращение земли    в    товар,    что   абсолютно   противоречит   пратформе Коммунистической партии.

 

     Вот хотя бы остановимся на отдельных моментах  этого  проекта закона.  Предметом  регулирования  прежнего земельного закона были земельные отношения, теперь - право собственности на землю.

 

     Бывшим владельцам,  то есть тем,  которые  покинули  Украину, тоже будет предоставлено право получить земельные участки.

 

     "Іноземні фізичні  та  юридичні особи" тоже будут иметь право получать   участки   земли   для   создания   какой-то    рыночной инфраструктуры. Сказано весьма расплывчато.

 

     Землей вообще,  конечно,  грешно  и  преступно торговать.  Но сейчас,  когда в государстве обстановка нестабильная, когда власть коррумпирована во всех эшелонах,  когда Украина безропотно зависит от  своих  иностранных  хозяев,  не  является   ли   это   двойным преступлением?

 

     Спасибо.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.  Я  у  своїй  доповіді  відповів  на  це ваше запитання.  Тут у нас виникає дискусія, чому село загнане в глухий кут  і чому селяни не отримують заробітної плати за свою працю.  Я хотів сказати,  що якби  на  час  реформування  всього  сільського господарства  ми  дійшли  одного  висновку,  що  потрібно спочатку врегулювати систему оплати праці в сільському господарстві,  то за певної підтримки держави були б у нас наслідки сьогодні кращі, ніж ми маємо.

 

     Можна погодитися  з  тим,  щоб  землю  продавати.  Її   можна продавати,  але не іноземним державам, не іноземним особам, а лише на власному внутрігосподарському  ринку  під  присадибні  ділянки, дачі,  гаражі,  колективні городи,  сади.  І продавати не землю, а право на користування земельною ділянкою,  як  це  є  в  більшості іноземних держав.

 

     ГОЛОВА. Депутат Довгань.

 

     ДОВГАНЬ С.В.,  член  Комісії  Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (Великоолександрівський виборчий округ,  Херсонська  область).  Селянська партія України.  Шановний Володимире Кириловичу! Я хотів вам подякувати за вашу громадянську патріотичну   позицію  щодо  нашого  села.  Адже  той  курс,  який започатковано у 1991 році, і всі експерименти, які проводять різні організації, у тому числі ця, що сьогодні доповідала і називається Державний комітет по земельних  ресурсах,  ліквідують  державу  як таку, тому що коли землі не буде, то й держави не буде.

 

     Тут записано,  що  суб'єктами  права  власності  можуть  бути підприємства,  які  повністю  належать  іноземним  інвесторам.  Це означає,  що  якраз  ці  підприємства  й  будуть  суб'єктами права власності,  оскільки у наших селян  ніколи  не  буде  грошей,  щоб купити не те що 10 соток землі,  а навіть хліба.  А нам пропонують такі законопроекти. Як ви ставитеся до цього?

 

     У Конституції записано,  що  права  місцевого  самоврядування гарантуються.  У  цьому  законопроекті  право  власності  на землю передається державним адміністраціям.  Це організації, які повинні завершити  розвал  держави.  Їх  не буде,  тому що в усіх державах таких контор немає...

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, закінчуйте.

 

     ОЛЕКСЄЄНКО В.К.  Дякую за запитання.  У нас взагалі в жодному законі,  інших  документах не записано,  що земля може продаватися або надаватися іноземним громадянам,  за  винятком  одного  указу, який підписав ще Леонід Макарович,  стосовно земельних ділянок під незавершеним будівництвом,  під автозаправками. Це єдиний випадок, коли  надається  таке  право.  Якщо  його  записувати  в Земельний кодекс,  то воно повинно спочатку бути десь передбачене  -  або  в Конституції,  або  в інших законах.  А ми в Конституції не визнали права продажу землі  іноземним  громадянам.  У  Конституції  чітко записано,   що   земля  є  основним  національним  багатством,  що перебуває під особливою охороною держави.

 

     І друге ваше запитання.  В усіх документах у нас записано, що землею розпоряджаються ради.  І ради повинні розпоряджатися.  Якщо ми  хочемо  змінити,  то  давайте  будемо  змінювати.  Але  одразу записувати так, як кому хочеться, неможливо.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Володимире Кириловичу.

 

     Я просив би депутатів підготуватися до обговорення.  У вас ще півгодини на роздуми. О 12.30 буде обговорення.

 

     Перерва.

 

      (П і с л я п е р е р в и).

 

     ГОЛОВА. Ви заслухали доповідь від уряду і від комісії, задали запитання.  На  обговорення  записалися 23 депутати.  Є пропозиція відвести на обговорення півгодини. Немає заперечень? Приймається.

 

     Депутат Писаренко виступить від Комісії з питань  екологічної політики. За ним - депутат Моцпан.

 

     ПИСАРЕНКО А.А.,   заступник  голови  Комісії  Верховної  Ради України з питань екологічної політики (Кіровський виборчий  округ, Донецька  область).  Шановний  Олександре Олександровичу!  Шановні колеги депутати! Ми вже тричі розглядали оці зміни і доповнення до Земельного кодексу.  А скільки разів відхиляли їх! Склад Верховної Ради з тих пір не дуже змінився,  ставлення більшості депутатів до торгівлі   землею   -  основним  національним  багатством  теж  не змінилося.

 

     Конституція України  -  основний  документ,  що  має  найвищу юридичну  силу,  є  законом  прямої  дії.  У статті 14 Конституції передбачається,  що  право  власності  на  землю  "набувається   і реалізується громадянами,  юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".

 

     Законами, що  регулюють  земельні   відносини,   визначається механізм реалізації права власності. Це передусім чинний Земельний кодекс та Закон України про селянське (фермерське) господарство.

 

     У поданому на розгляд законопроекті ми знову бачимо норми про паювання   і   сертифікацію  товарної  землі  з  правом  власників сертифікатів на продаж,  дарування,  заставу тощо,  право на пай і купівлюпродаж   земельних  ділянок  зі  скасуванням  обмеження  їх вільного продажу протягом  6  років  всіма  власниками  землі.  Це статті 4, 39.

 

     Статті 10, 11 цього проекту суперечать статтям 13, 119, 142  Конституції  України.  Наведу  приклад.  Цими   статтями проекту  закріплюється  за  районними  державними  адміністраціями право розпоряджатися землею,  а за радами - тільки право  нарізати городи в межах населених пунктів. Таким чином районні ради взагалі позбавляються права врегульовувати  земельні  відносини.  Це  явна невідповідність  Конституції України,  у статті 142 якої записано, що матеріальною і фінансовою основою  місцевого  самоврядування  є поряд з іншим земля.

 

     Шановні колеги! Цим законом буде ліквідована колективна форма власності на землю.  З власності  колективу  вона  стає  власністю членів   колективу,   тобто   фактично   приватною   власністю.  Я переконаний  у  тому,  що  колективна   власність   повинна   бути збережена, залишатися неподільною, поки існує колектив.

 

     Стаття 78   проекту   суперечить  статті  4  Водного  кодексу України.  Автори законопроекту  вперто,  яка  кажуть,  в  упор  не помічають  Водного кодексу,  де в статті 6 записано,  що всі землі водного фонду без винятку перебувають у державній власності.

 

     Для того щоб припинити знищення річок басейнів  Азовського  і Чорного морів,  Верховна Рада України в цьому складі 6 червня 1995 року прийняла Водний кодекс України.  Згідно  з  цим  кодексом  до земель  водного фонду включаються землі під прибережними захисними смугами вздовж річок,  морів та навколо водойм. Причому це питання розглядалося  окремо,  і  Верховна Рада виявила свої кращі якості, проголосувавши про включення цих земель до земель водного фонду.

 

     Думаю, що тут питань немає. Річка без берега існувати не може

- це ми з вами в округах побачили.

 

     Проте у  статті 78 запропонованого проекту прибережні захисні смуги  чомусь  вилучено  із  земель  водного  фонду,  за  винятком рибогосподарських,  протиерозійних прибережних захисних смуг тощо. Комусь потрібно знищити ті річки, що залишилися, хтось свідомо йде на це.

 

     Необхідно статтю  78  проекту  привести  у  відповідність  до статті 4 Водного кодексу.  Нас ніхто не зрозуміє,  якщо ми  щороку змінюватимемо  ту  чи іншу норму закону.  У постанові про введення Водного  кодексу  в  дію  записано  про  необхідність   приведення законодавчих  актів у відповідність до Водного кодексу.  Стаття 78 проекту суперечить також статті 13 Конституції України.

 

     Тому я пропоную відхилити цей законопроект,  доручити Комісії з  питань  АПК  і  уряду  доопрацювати його для повторного першого читання і внести на розгляд після прийняття  законів  про  місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації.

 

     Зауважу, що це думка більшості членів нашої комісії, особливо мого колеги Віктора Петровича Брита,  який багато працює  в  цьому напрямі. На жаль, він у відрядженні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Виступає  Анатолій  Федорович Моцпан.  За ним виступатиме  Сергій  Володимирович  Сас  від  Комісії   з   питань економічної політики.

 

     МОЦПАН А.Ф.    Фракция   социалистов.   Уважаемый   Александр Александрович!  Уважаемые коллеги!  Уважаемые избиратели!  В нашем парламенте  неоднократно  в  той или иной плоскости рассматривался вопрос земли, вопрос земельных отношений.

 

     И что я заметил?  Как правило, зачастую превалируют две точки зрения.   Часть  депутатов  выступает  за  сохранение  действующей системы в сельском хозяйстве без ее  реформирования.  То  есть,  я полагаю,  за сохранение колхозно-совхозной мафиознобюрократической системы. Это надо признать.

 

     Другая часть депутатов выступает за обкявление земли товаром, то есть частной собственностью. И надо говорить прямо о том, какую цель преследует эта  группа  депутатов.  Они  преследуют  цель,  о которой  уже  достаточно  красноречиво  сказал  уважаемый  депутат Владислав Васильевич Носов, а именно: насаждение крупного помещика в сельском хозяйстве.

 

     Я хотел бы обратить внимание наших уважаемых избирателей, что за всей этой полемикой,  которая ведется в действующем парламенте, а   она  получила  свое  начало  в  предыдущем  парламенте,  стоят глобальные вопросы, и от их решения зависит будущее Украины. Ибо я глубоко убежден,  что при разумной политике властей - Президента и Верховного Совета - Украина могла бы получить громадный потенциал, наращивая сельскохозяйственное производство.

 

     Уважаемый депутат Иван Александрович Заец говорит о том,  что у нас много земли не засеивается.  Я должен добавить следующее.  У нас за последние годы 4 миллиона гектаров выведено из оборота. Это как раз следствие тех реформ,  уважаемый Иван Александрович  Заец, которые  вы поддерживали в предыдущем парламенте и поддерживаете в действующем парламенте.

 

     Уважаемые коллеги!  Статья 4  "Право  власності  громадян  на земельну   ділянку"   предложенного   законопроекта,   как  бы  ни рассказывал нам представитель  правительства,  содержит  четкую  и ясную  позицию  -  обкявление  земли товаром,  то есть земля будет покупаться и продаваться.  Представитель правительства заявил, что предложенный   законопроект   не   противоречит  Конституции.  Тут уважаемый  представитель  правительства  прав,  тут  с  ним   надо согласиться.  Действительно, статья 14 Конституции, против которой я  лично  голосовал,   как   и   против   Конституции   в   целом, провозглашает: "Право власності на землю гарантується".

 

     Уважаемые коллеги! Я обратил внимание, что некоторые депутаты несколько,  я бы  сказал  так,  произвольно  комментируют  понятие "право собственности".  Право собственности на землю, они считают, не   предусматривает   купли-продажи.   Право   собственности    - юридическая  формула  -  означает  право  пользования  плюс  право владения,  плюс право распоряжения.  И если мы обкявляем в законе, что земля является собственностью,  то это значит,  что она пойдет под куплю-продажу.

 

     Уважаемые депутаты! Я глубоко убежден, что сельское хозяйство реформировать нужно,  но на началах подлинной сельскохозяйственной кооперации как обкединения крестьян  во  имя  благополучия  своего государства или,  допустим,  фермерского пожизненного наследуемого владения.  Если пойдем  по  пути  частной  собственности,  не  дай Господь, будем иметь гражданскую войну.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Депутата  Саса  немає зараз у залі.  Виступає депутат Масенко. За ним - депутат Заєць.

 

     МАСЕНКО О.М.  Фракція "Комуністи України".  Шановні депутати! Шановний  Олександре  Олександровичу!  Мета  внесення змін до нині діючого Земельного кодексу - перетворити землю на  товар,  на  мою думку, всім дуже зрозуміла. Чиниться силовий тиск на всі структури з тою метою, щоб зруйнувати земельні відносини, які в нас існували до  цього  часу.  Також  переслідується ще одна мета - ліквідувати колективну     форму     власності     й     господарювання      в сільськогосподарському виробництві.

 

     Я вже  не  раз  говорив  про те,  що методи реформування нині застосовуються набагато страшніші й жорсткіші,  ніж при проведенні колективізації.  В  основній  більшості народ не сприймає реформи, які проводяться в державі,  в тому числі й реформування  земельних відносин.

 

     У законопроекті закладається норма, яка передбачає, що землею розпоряджатимуться державні адміністрації,  а  в  рад  таке  право фактично  відбирається,  чим  принижується  роль  самоврядування в нашій державі.  На практиці,  шановні колеги,  ми вже побачили, що жоден   голова   районної  державної  адміністрації  за  нинішньої ситуації не піклуватиметься про людей,  які знаходяться на тій  чи іншій  території.  Йому  важливо,  як  на  нього подивиться голова адміністрації вищого рівня чи Президент: скоса, прямо, спідлоба чи ще як.

 

     І тому   давати   право   розпоряджатися   землею   державним адміністраціям вкрай неприпустимо.

 

     Я ставив  запитання  доповідачу   про   право   і   обов'язок проведення   паювання   земель.   Отримав   відповідь,   яка  мене задовольняє. Я хочу ще раз повторити її на всю Україну, щоб почули це  і  на  місцях  голови  державних  адміністрацій різного рівня, різного роду юристи,  які з  шкури  лізуть,  щоб  догодити  вищому начальникові і мати більший процент паювання.

 

     Ще раз  наголошую:  рішення  про  проведення паювання приймає найвищий  орган  управління  організацією,  тобто  загальні  збори колективу.

 

     Леоніде Яковичу,  звертаюся до вас і прошу ще раз підтвердити на всю Україну ці слова.

 

     Ще одне питання, яке не знайшло відображення в законопроекті. Історично  складалося так,  що за певними громадами закріплювалася певна   кількість   землі.   Потім   господарства   об'єднувалися, роз'єднувалися,  а землі передавалися без згоди громад.  Я вважаю, що зараз настав час повернути історичну справедливість.

 

     Оцими всіма   реформами   земельних   відносин   ми   вносимо дезорганізацію  в  сільськогосподарське виробництво.  Як не важко, але все-таки на селі хтось би щось побудував.  А  зараз  керівники дивляться:  ну для кого, для чого будувати, кому воно дістанеться? І нічого не робиться, а тільки розвалюється...

 

     Мені дивно,   що    такі    фахівці    сільськогосподарського виробництва,  як  Заєць,  Шейко  не  розуміють,  що  за нинішнього ставлення   до   сільськогосподарського   товаровиробника    земля залишиться не зораною,  не засіяною, в чиїх би руках вона не була. Ваша мета зрозуміла - це влада.

 

     І на закінчення мені хотілося б порадити і Зайцю,  і Шейку, і Чорноволу. Ви вже й так практично все зруйнували в Україні. То щоб зовсім  вона  не  вмерла,  не  зачіпайте  хоч   землі.   Підтримую пропозицію запропонований законопроект відхилити як неприйнятний.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Іван Олександрович Заєць виступає від фракції. За ним

- депутат Вінський від фракції.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.  Народний рух України.  Шановні депутати!  Давайте говорити  правду,  що сьогодні ми обговорюємо питання надзвичайної політичної ваги.  І саме політичні аргументи  будуть  головними  в нашому обговоренні.

 

     Чим викликані  доповнення  і  зміни  до  Земельного  кодексу? Насамперед прийняттям нової Конституції. У новій Конституції чітко введено право власності громадян на землю. Але в новій Конституції немає механізму реалізації цього права власності на землю. В новій Конституції  в  статті 14 чітко зазначено,  що "право власності на землю  гарантується.   Це   право   набувається   і   реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".

 

     Тому наше з  вами  завдання,  якщо  ми  хочемо  дотримуватися Конституції,  а  не  стати  перешкодою  на  шляху  її  реалізації, прийняти закон,  який право власності на  землю  гарантує  і  який гарантує  створення  такого  механізму.  Отже,  ми  з  вами мусимо сьогодні ставити питання не про те,  треба  чи  не  треба  вводити власність на землю аж до купівлі-продажу, а про те, чи відповідає, чи не відповідає  механізм,  запропонований  Кабінетом  Міністрів, реалізації Конституції.

 

     Я особисто  стверджую,  що  цей механізм переважно відповідає реалізації права власності на землю.  І ми  з  вами  можемо  вести мову, якщо ми поважаємо закон, якщо ми поважаємо нашу Конституцію, лише  про  те,  щоб  створити  такий  механізм,  який  не  дав  би можливості   розкрадати   землю,  який  дав  би  можливість  нашим громадянам як власникам  забезпечити  економічну  незалежність,  а отже гарантувати свою свободу, свої права і обов'язки.

 

     Тому, шановні  захисники  народу  (це  я  і до Моцпана,  і до Масенка звертаюся),  не обманюйте  людей,  не  підмінюйте  предмет обговорення  у Верховній Раді,  бо йдеться про те,  чи визнаєте ви Конституцію,  чи не визнаєте. Ви тут зізнаєтеся, що не визнаєте. У цьому горе українського народу,  що ви створили такий механізм, де не пішли далі,  а зробили один крок до розкрадання землі і хочете, щоб  закону  не  було,  хочете розкрадати без закону,  щоб не було відповідальності.  Так ось наше завдання полягає саме в тому,  щоб унеможливити  розкрадання  землі.  А  це  стане можливим,  коли ми матимемо закон.

 

     Конституція вводить такі форми власності: державна, приватна  і  комунальна.  Раніше  в  нас  була державна, приватна і колективна.  На жаль,  тим людям цієї колективної форми не вистачає,  тобто форми колективної безвідповідальності.  І тому треба наше законодавство привести у відповідність із Конституцією.

 

     Отже, саме Конституція  вимагає  від  нас  цих  кроків.  І  є економічна доцільність. Я сьогодні вже, ставлячи запитання, казав, що на селі залишилось робочої сили на  5-7  років.  Що  ми  будемо робити  через 5-7 років,  коли буде стояти земля і не буде людей у селі? То поки є люди, дайте їм землю.

 

     Спонукає до внесення доповнень й існуюча практика регулювання земельних  відносин.  Кожен  із вас знає,  як сертифікати заховані головами колгоспів,  директорами у сейфах,  і людям пояснюють:  ви знаєте,  немає  коштів,  щоб викупити ці сертифікати.  А тим часом реорганізується господарство,  де  засновником  стає  номенклатура сільськогосподарська, а потім людям кажуть: "Віддайте сертифікати, а ми вам дамо один чи два відсотки від урожаю".  Таким чином  вони хочуть  стати  саме  цими  латифундистами,  про  яких сьогодні тут багато говорилося.

 

     Шановні голови  колгоспів,  шановні  голови  КСП!  Ви  хочете узаконити саме свою власність,  користуючись тим, що немає закону, і не хочете людям віддати землю,  щоб вони могли розпорядитися нею так,   як  вони  цього  хочуть.  От  у  чому  суть  сьогоднішнього обговорення цього законопроекту.  Я був у  Полтавській  області  у Лохвицькому  районі,  де  мені розказували,  як виділяють паї,  як дають далекі ділянки,  як дають неродючі землі і кажуть:  "Хочеш - іди  за  14  кілометрів,  бери ту землю і працюй".  Ви заблокували зростання фермерства, ви хочете заблокувати й реорганізацію, і всі реформи у сільському господарстві. І це йде від тієї програми, яку ви,  перебуваючи у більшості,  прийняли ще  в  червні  1994  року, згадайте  цю  програму:  основні напрями подолання кризового стану (Шум у залі).

 

     Я завершую! Саме тоді ви запропонували такі механізми, які не дають можливості людині відчути себе господарем.  Отже, я пропоную підтримати законопроект, поданий Кабінетом Міністрів, добряче його опрацювати  у Верховній Раді,  взяти у свої руки цей процес з тим, щоб не розкрадали землю в Україні,  щоб латифундисти, які сидять і в цьому залі, не мали по 100 земельних ділянок.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Виступає   Йосип  Вікентійович  Вінський.  За  ним  - депутат Борзих.

 

     ВІНСЬКИЙ Й.В.,  голова  підкомісії  Комісії  Верховної   Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села (Городоцький виборчий округ, Хмельницька область).   Соціалістична   фракція.  Шановні  товариші!  Функцією Верховної Ради є прийняття законів, рішень, які визначатимуть долю мільйонів людей,  долю суспільства,  долю держави.  Безумовно, всі рішення  важливі,  але  серед  них  є  доленосні.  Проблемою,  від розв'язання  якої  буде  залежати доля народу України,  є проблема землі.

 

     Власне кажучи,  ми  маємо  сьогодні  вирішити:  Україна  буде торгувати хлібом чи землею, українці будуть жити на своїй землі чи будуть наймитами на  чужій,  Україна  буде  експортером  продуктів харчування    чи    стане   державою   з   натуральним   сільським господарством?

 

     Невипадково вже протягом  п'яти  років  через  Верховну  Раду намагаються протягнути проект закону, за яким сільськогосподарські угіддя стануть предметом торгу.  Цей напад відбила  Верховна  Рада минулого   скликання,  це  робила  до  сьогодні  і  Верховна  Рада нинішнього скликання.  Ми відкинули  торг  землею,  коли  приймали програму уряду. Ми кілька разів повертали законопроект про зміни в Земельному кодексі на доопрацювання.

 

     Те, що не вдалося зробити через закони,  через Верховну Раду, зробив Президент України Леонід Данилович Кучма через сумнозвісний указ, яким передбачається незаконна сертифікація.

 

     Наші можновладці,  партії влади,  які  не  звикли  робити  за законом,  а  готові  сліпо  виконувати  будь-яку  вказівку зверху, взялися до діла.

 

     Проте найрозумніші представники команди  усвідомлюють:  землю можна  взяти  й  дати  згідно  з  незаконним  указом,  а  в  тюрмі доведеться сидіти за законом.

 

     Саме тому сьогодні робиться спроба незаконний указ перекласти на   мову   закону   і   через   Верховну   Раду   виправдати  тих правопорушників,  які хочуть і торгують землею. Свідченням цього є те, що цим законопроектом знімається мораторій на торгівлю землею.

 

     Ми хочемо  їм  нагадати статтю 14 Конституції,  яка говорить: "Земля  є  основним  національним  багатством,  що  перебуває  під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це  право  набувається  і  реалізується  громадянами,   юридичними особами та державою виключно відповідно до закону".

 

     Я хочу   сказати   тим  керівникам  на  місцях,  які  спішать виконувати указ Президента:  "Ваші намагання даремні,  всі ці  дії незаконні, і рано чи пізно доведеться повертати назад".

 

     Я хотів  би  звернути  увагу тих депутатів,  які "заколисані" доповідачами.  Подумайте,  нас  переконували:  коли   роздамо   на сертифікати заводи і фабрики,  люди стануть господарями і запрацює виробництво.  Немає ні виробництва,  ні господарів.  Так буде і  з землею:  не одержимо ми господаря,  не збудимо інтерес до праці, а втратимо те, що є, і будемо мати пана і холопа.

 

     Підходи до земельної політики Соціалістичної  партії  України оприлюднені  в  заяві  нашої  фракції.  Ми проти надання іноземцям права власності на землю. Ми за державну політику збереження землі і  примноження  її  родючості.  Це  питання  не вирішує,  до речі, запропонований  законопроект.  Ми  проти   купівліпродажу   землі, маються  на увазі землі сільськогосподарського призначення перш за все.  Тому ми за те,  щоб продовжити мораторій ще на шість  років. Усі   земельні   проблеми   повинні   розв'язуватися   тільки   за Конституцією  і  за  законами.  Укази  Президента  не  дійсні,   і необхідно все зробити, щоб вони не діяли.

 

     Кілька слів,  щоб  уточнити  інформацію  пана  Новаковського. Скажіть мені,  кому незрозуміло,  що коли земля  буде  одержана  в натурі  (а це по 3-5 гектарів на одну людину),  то це будуть якраз або смужки, або квадратики, або кружечки, як вам заманеться?

 

     Якщо вихід із господарства справа  самостійна,  то  чому  так влада  місцева  тисне на звітно-виборних зборах на керівників перш за все  і  на  членів  колективних  господарств,  щоб  вони  брали сертифікати і навіть погрози є в цьому напрямі?

 

     Яку ще   орну   землю  хоче  ділити  пан  Новаковський,  коли більшість  господарств  одержали  акти  колективної  власності  на землю? І ніхто, крім членів цих колективів, цих господарств не має права лізти до цієї землі.  А знову  влазять,  і  з  боку  держави влазять, хоча не мають права сюди лізти.

 

     Я хотів  би  ще  розвінчати  байку про оренду землі,  мовляв, дадуть пенсіонери свою землю в оренду і щось за  це  одержать.  Не одержать  пенсіонери  нічого,  тому що всі господарства збиткові в Україні. І всім зрозуміло, що в збитковому сільському господарстві ніяких дивідендів не може бути і ніяка оренда не запрацює. Це всім зрозуміло.  Це чергова байка,  щоб обдурити зал і  обдурити  народ України.

 

     На мій  погляд,  ми  повинні доручити прокуратурі (і зараз це зробити) дати правову оцінку таким  діям  деяких  чиновників,  які порушують закон і Земельний кодекс,  діють відповідно до указу.  Я думаю,  ми повинні попередити Прем'єр-міністра,  який  заявив,  що земельну   реформу  будуть  здійснювати  на  основі  указів,  якщо Верховна Рада не прийме новий Земельний кодекс.

 

     І на закінчення я хотів би  сказати  Івану  Зайцю:  якщо  вам треба  виділити  шмат землі,  ми виділимо індивідуально.  Але дуже прошу Зайця: не чіпайте землю і не чіпайте Моцпана.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, спокійно.

 

     Слово має депутат Борзих від групи "Конституційний центр". За ним виступатиме депутат Паламарчук від групи "Єдність".

 

     БОРЗИХ О.I.,  член  Комісії  Верховної  Ради України з питань охорони  здоров'я,  материнства  і   дитинства   (Кам'янобрідський виборчий   округ,   Луганська  область).  Группа  "Конституционный центр".  Уважаемые  коллеги!  Уважаемый  Александр  Александрович! Хотим  мы  или нет,  а приводить Земельный кодекс в соответствие с положениями   принятой    Конституции    все    равно    придется. "Конституционный центр" считает,  что лучше это делать сегодня или даже еще вчера.  Однако большинство депутатов нашей группы  знают, что урегулировать земельные отношения крайне сложно.

 

     Я шесть  лет  проработал  главным  агрономом.  А  тогда  было заведено,  что земельно-шнуровые книги приусадебных хозяйств  вела агрономическая служба. И я знаю из своей практики, как зачастую за несколько сантиметров земли люди становились врагами на всю жизнь.

 

     Поделить землю, безусловно, очень сложно. У нас есть, скажем, орошаемые  земли.  Как  здесь  быть?  В  предлагаемых изменениях к Земельному кодексу об этом ничего не говорится.  У нас  существуют севообороты.  Тут тоже просто так рубить,  как говориться, с плеча не всегда нужно.

 

     Здесь приводился пример,  что сегодня пять  процентов  земли, принадлежащей      собственникам,     дают     50-55     процентов сельскохозяйственной продукции.  Я думаю,  что это не совсем  так. Потому   что   производство   животноводческого  товара  в  личных подсобных  хозяйствах,  как  правило,  базируется  на  колхозах  и совхозах.  Ведь  там и земли,  и механизированное возделывание,  и заготовка кормов и так далее. Следовательно, вопросы эти далеко не однозначные.

 

     Но, с  другой стороны,  реальность нынешнего дня такова,  что земля давно уже стала товаром.  Все это прекрасно понимают (имею в виду руководителей сельхозпредприятий).

 

     Скажем, дом на приусадебном участке.  Еще в советские времена там,  где лучше был участок, он всегда дороже ценился. Узаконивать это надо? Безусловно.

 

     Или вот  коллега Климпуш говорил о наших горных районах.  Там просто нет базы  для  коллективной  собственности  на  землю.  Эту ситуацию  урегулировать  законодательно  нужно?  Должен  там  быть собственник? Я считаю, что должен, и это необходимо делать.

 

     Или возьмем  такое  направление,  как  фермерство.  Я  был  и остаюсь  сторонником  этого  направления.  Но прошли годы,  как мы приняли Закон о фермерстве,  и уже можно кое-что сказать  об  этой практике.   В   изменениях   к   Земельному   кодексу   снова  нет урегулирования земельных отношений, касающихся фермеров.

 

     Раньше я был сторонником того,  что фермер может иметь 50 или 100  гектаров.  Но  если  сегодня ставить всех в равное положение, почему остальные члены коллективного хозяйства будут иметь  только два-три  гектара,  которые  они  могут  получить  в  собственность бесплатно, а фермер может получить 50 гектаров?

 

     Все эти  вопросы,  безусловно,  требуют   урегулирования.   Я согласен с депутатом Иваном Зайцем, который говорил, что нам нужно кропотливо поработать, особенно аграрной комиссии.

 

     Стою на  позиции,  что  внесенный  законопроект  изменений  к Земельному кодексу необходимо принимать в первом чтении.

 

     Разработчики проекта закона обязательно должны отразить в нем отношения землевладельцев с  энергетиками,  газовиками  и  другими хозяйственниками,  которые пользуются землей. Если раньше все было государственное,  то сегодня  частные  организации  транспортируют газ,  электроэнергию  и  землепользователям практически не платят. Этот вопрос обязательно надо отработать.  Отношение к земле  нужно менять - это наше достояние. А она этими организациями ставится ни во что, абсолютно не ценится.

 

     Александр Александрович, вы стоите на позиции: "пока я  здесь,  купли-продажи земли не будет".  Президент считает по-другому.  Давайте мы от чего-то оттолкнемся.  Может, определим, что  50  процентов  земли можно распаевывать,  а 50 - оставить.  И тогда посмотрим:  пусть эти две формы  поработают  параллельно.  С чего-то надо, безусловно, начинать.

 

     Призываю коллег    принять    в   первом   чтении   внесенный законопроект.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово має депутат Паламарчук.  За ним від  комуністів виступатиме депутат Роєнко.

 

     ПАЛАМАРЧУК В.О.  Уважаемые народные депутаты! На вопросы, что задавали народные депутаты,  я,  по крайней мере на свои,  услышал недостаточно информационно емкие ответы,  не те,  которые хотел бы услышать.  И тем не менее, учитывая важность данного вопроса и то, что  здесь  присутствует председатель Государственного комитета по земельным ресурсам,  хочу сосредоточиться на вопросах,  ответы  на которые  меня,  моих  избирателей,  моих  коллег депутатов низовых уровней не удовлетворяют.

 

     В проекте    предлагается    наделение    районных    советов полномочиями  отводить  земельные  участки за границами населенных пунктов для решения проблем этих же населенных пунктов.  В  то  же время  процедура  изменения  границ  сельских  населенных  пунктов решается областным советом.  В связи с этим  целесообразно  данные полномочия  не предоставлять районным советам,  а в соответствии с генеральным  планом  развития  населенных  пунктов  корректировать границы  и  после  этого  решать  вопросы на уровне советов тех же населенных пунктов.

 

     Леонид Яковлевич,  я задавал вопрос  о  статье  4  Земельного кодекса. В нее нужно обязательно включать земли общего назначения, дворы многоквартирных домов. По этому поводу возникает очень много споров.

 

     Остановлюсь еще  на таком вопросе.  В городах скупают частные индивидуальные дома - по три, по четыре. На этой территории строят многоквартирные  многоэтажки.  Правильно это или неправильно?  Оно может вызвать коллизию.  Как  быть  земельщикам  на  местах?  Надо отводить, естественно, но это должно быть целевое назначение.

 

     Есть частная  собственность.  Но  субкектом  все  же является совет.  Местный совет, который сегодня распределяет землю, требует ликвидации земельных управлений в городах. Требуете ли этого и вы? Я   считаю,   что   эта    общественная    структура    образована государственным  комитетом для утаивания денег налогоплательщиков. Считаю это лишней надстройкой системы, которая сегодня образована. Городские земельные управления, образованные в Николаеве, Херсоне, Кировограде и так далее,  областные структуры сегодня ликвидируют, и   они   идут  под  одну  систему  монстра.  Я  считаю,  что  это неправильно.  Нужно над этим вопросом подумать специалистам прежде всего. Расходуются большие деньги, а отдачи мы пока не видим.

 

     Статья 19    относительно    полномочий   районных   советов. Полномочия   районным   советам   нужно   оставлять   только   для предоставления земель для сельскохозяйственных целей.

 

     Далее. Полномочия,  предусмотренные в части первой статьи 19, оставить за сельскими  и  поселковыми  советами  и  не  давать  их районным  советам.  Почему?  Да  потому,  что  если  у  села  есть перспектива,  то у сельского или поселкового  совета  нет  никаких проблем  обратиться в областной совет.  Областной совет собирается

3-4 раза в году,  поэтому такой вопрос решается на месте, не нужно им никуда обращаться. А так получается, что у нас за границей села образовывается другое село либо  растет  промышленное  или  другое предприятие, а мы не можем найти хозяина.

 

     И еще.  Не  все  понятно  (правда,  сегодня  это  не  бьет по земельным управлениям,  которые находятся на местах)  относительно платежей  за  землю.  Мы  понимаем,  что платежи за землю включают налог и арендную плату.  Предусмотрено,  что 30 процентов  идет  в государственный бюджет, а 10 процентов - в областной. Вот это тоже нужно разкяснить, какие платежи подразумеваются...

 

     Это, естественно,  нужно уяснить и нам, народным депутатам, и разкяснить областным, городским земельным управлениям.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово  має депутат Роєнко від фракції комуністів.  За ним - депутат Попеску.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член Комісії Верховної Ради  України  з  питань агропромислового  комплексу,  земельних  ресурсів  та  соціального розвитку  села  (Уманський  виборчий  округ,  Черкаська  область). Фракція  "Комуністи  України".  Тут усі посилаються на Конституцію України,  зокрема Iван Заєць назвав статтю 14.  Я назву статтю 13, де записано:  "Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності господарювання,  соціальну спрямованість економіки". Це, Олександре  Олександровичу,  саме  та  стаття,  з  приводу якої ми сперечалися, обговорюючи проект Конституції, в одній з підкомісій. Я  казав,  що  саме на цьому питанні спекулюватимуть наші,  так би мовити,  можновладці,  які хочуть забезпечити лише право приватної власності.

 

     Згідно з   цією   статтею,   ви  бачите,  право  власності  і господарювання  мають  всі   суб'єкти   права   власності.   Тобто колективним  господарствам  жити.  Саме  тому  сьогодні у виступах багатьох  депутатів  все-таки   проглядається   бажання   зберегти колективні господарства.

 

     I зазначу, що 1997 рік характеризується програмою Президента, уряду і відповідно тих,  хто  їх  підтримує,  а  саме  завершенням обвальної  приватизації  середніх  і великих підприємств,  а також намаганням  через   роздрібнення   земель   сільськогосподарського призначення,   що   називається  розпаюванням,  довести  землю  до купівлі-продажу не тільки своїм буржуям, а відповідно й іноземним.

 

     Тому і виник цей законопроект, щоб узаконити вже на віки саме розпродаж  земель  сільськогосподарського  призначення.  А чому це так?  Та тому,  що  всі  резерви  сучасної  виконавчої  влади  для стабілізації    економіки,    зокрема   сільського   господарства, вичерпалися.   Стався   повний   занепад    сільськогосподарського виробництва через бездумний,  безвідповідальний підхід керівництва цієї галузі. Щоб уникнути відповідальності за цей злочин, вчинений проти  селян,  а  також  на  догоду  Сполученим Штатам Америки (це підтверджують всі документи,  які тут обговорювалися,  і Світового банку,  і  Міжнародного валютного фонду),  ніби з добрими намірами знайти господаря землі,  задумано  блюзнірський  вихід  -  пустити землю з молотка.

 

     А хто  відповідатиме за те,  що вже розтринькали землю площею понад дві області України (мається на увазі в загальному  обсязі), хто  відповідатиме  за те,  що заростає бур'яном земля?  I завтра, якщо  ми  тільки  допустимо  роздрібнення  землі,  ще  більше  цих бур'янів буде.

 

     Комуністи України  не  можуть  підтримати  цей  законопроект, спрямований   на   роздрібнення   земель    сільськогосподарського виробництва,  що перетворить землю на товар, вони проти закладання до  Земельного  кодексу  ідеї  купівлі-продажу  землі.  Але   наші реформатори не врахували одну деталь.  По-перше,  не враховано те, що споконвіку більшість сільського населення тягнеться до  общини, по-друге,  упродовж віків на селі відбувається соціалізація.  Тому щоб іти за варіантом, який пропонують наші реформатори, варто було б у статті 58 відповідно визначити всі ці деталі. Їх, на жаль, тут не враховано.

 

     Не врахована і думка трудових колективів, які виносять ухвали не  розпайовувати  землю  і  господарювати відповідно до статті 13 Конституції  колективно.  Отже,  робиться   все   для   узаконення розпродажу землі.

 

     Президент і    уряд,    довівши   до   банкрутства   сільське господарство,  залишивши його без  матеріальнотехнічної  бази,  не розраховуючись  роками  з  сільгоспвиробниками,  малюють  рай,  що окремі селяни,  відділившись від колгоспів зі своїм паєм, зроблять Україну і народ багатими.  А де ж база для тих людей,  які справді захочуть вийти з колективних господарств і створити своє  маленьке господарство?

 

     Не зробивши нічого для колективних господарств,  сподіваємося на дрібних товарних виробництвах зробити таку базу. Це ж абсурд!

 

     То кому ж тоді це вигідно? Насамперед іноземцям для того, щоб заповнити  ринки продовольчою продукцією,  наявність окремих видів якої  сьогодні  в  країні  сягає   80   відсотків.   Фактично   ми забезпечуємо  іноземного  товаровиробника робочими місцями,  даємо йому можливість поліпшити свій добробут. Народ України залишається без цього права.

 

     Отож залишається  вирішити  сьогодні  єдине - чи допустимо ми купівлю-продаж землі України? Ні!

 

     Селяни приєднуються до всеукраїнського страйку робітників  18 березня.  Робітники  кажуть:  "Ні!"  -  обвальній  приватизації  і націоналізації промислових підприємств,  які вже приватизовано,  а селяни кажуть: "Ні!" купівлі-продажу землі.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Сідайте, будь ласка.

 

     Депутат Попеску.

 

     ПОПЕСКУ I.В.,   голова   підкомісії  Комісії  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних  відносин (Глибоцький виборчий округ,  Чернівецька область).   Міжрегіональна   депутатська   група.   Вельмишановний Олександре Олександровичу! Вельмишановні колеги! Оскільки на деякі проблеми вже звернули увагу попередні промовці,  зокрема  депутати Паламарчук та Роєнко, дозвольте мені спинитися на таких проблемах.

 

     Чи треба  привести  Земельний  кодекс  у відповідність із уже прийнятими законами та указами про земельні  відносини?  Звичайно, але при цьому мусимо виходити з таких постулатів: а) відповідність Конституції України; б) усунення наявних колізій; в) захист, тобто протекціонізм власника-виробника сільськогосподарської продукції з метою  підвищення  добробуту  населення  України,   і   насамперед мешканців сільської місцевості;  г) запобігання конфліктам під час здійснення реформування земельних відносин.

 

     Тим часом запропоновані  зміни  та  доповнення  не  вирішують багатьох питань і не зовсім відповідають вищеназваним принципам.

 

     Вважаю за  потрібне  спинитися лише на двох моментах,  бо про інші вже говорили.  Йдеться про проблему передачі землі в приватну власність   через  механізм  паювання  у  відповідності  з  указом Президента і доповненнями до кодексу,  згідно з  якими  в  процесі паювання не враховуються інтереси цілих верств населення,  що може спричинити їх незадоволення та призвести до  конфліктів.  Ось  які тут маємо проблеми:

 

     а) не  враховуються інтереси тих,  хто пропрацював у колгоспі або радгоспі по 20-30 років,  але з різних причин перейшов на іншу роботу і вийшов на пенсію не з колгоспу.

 

     Ці люди не мають права на свою частку.  Тим часом людина, яка пропрацювала нетривалий період,  але під час паювання працювала  в колгоспі,  в дочірньому господарстві, має таке право. Це вже перша передумова конфлікту;

 

     б) не враховано інтереси тих,  які  живуть  на  цій  землі  і працюють     у     сфері     обслуговування     колгоспників    та робітників-аграріїв.  Це  працівники  бюджетної  сфери   сільської місцевості:  вчителі,  які  вчать  їхніх  дітей,  лікарі,  які  їх лікують,  культпрацівники,  які забезпечують їхнє  дозвілля  тощо. Iнтереси  цих  категорій знехтувано.  Щодо вчителів,  то Закон про освіту це передбачає... Ось вам і друга передумова конфлікту;

 

     в) не враховано інтереси тих,  які заснували колгоспи. Багато з них ще живі. Це стосується мешканців Західної України: Буковини, Галичини,  Закарпаття. Ці люди здавали і землю, і плуги, і сівалки в  колгоспи,  а  вони  та  їхні нащадки не мають права на пай лише тому, що вийшли на пенсію не з колгоспу.

 

     Шановні колеги!  Не  можна  говорити   про   священне   право приватної  власності на землю,  якщо під час її приватизації (а це фактично нам нині пропонується) не  врахувати  інтереси  тих,  які протягом останніх 50-70 років працювали на цій землі, вклали у неї свою працю, піт та кров; інтереси тих, які живуть і працюють тут у бюджетній сфері, але годуються з цієї землі (особливо, коли вчасно не отримують зарплати та пенсії),  і,  нарешті,  інтереси тих, які заснували колгоспи і віддали власну землю. Цього Бог не простить і без цього не можна говорити про святість землі.

 

     Далі. За Конституцією  України  власність  зобов'язує.  А  це насамперед   пов'язане   з   платою  за  землю  та  оподаткуванням підприємств-виробників сільськогосподарської продукції.

 

     Під час  останніх  зустрічей  з  виборцями   Глибоцького   та Герцаївського   районів,   а   також  сусідніх  Новоселицького  та Сторожинецького районів Чернівецької області люди застерігали,  що будь-які  зміни  сприйматимуться ними лише в тому разі,  якщо:  а) буде      протекціонізм,      захист      власного       виробника сільськогосподарської  продукції  і перегляд цінової політики;  б) внаслідок реформування земельних відносин будуть відчутні  реальні ефективні   результати,  а  це,  на  думку  моїх  виборців,  можна досягнути   лише   за    умови    впровадження    для    виробника сільськогосподарської  продукції лише двох податків:  на землю (це має бути відображене в Земельному кодексі) та з продажу продукції; в) право розпорядження землею буде надано тільки органам місцевого самоврядування: радам сіл, селищ та міст.

 

     Отже, ці проблеми мають  бути  розв'язані  в  доповненнях  до Земельного   кодексу   поряд   із   пролонгацією,   а  можливо,  і замороженням на два-три  роки  картотек,  запровадженням  протягом того   періоду   дійового   механізму   банкрутства   та  жорсткої кредитнофінансової    політики,    за     якою     кредити     для сільськогосподарських    виробників   надаватимуться   під   10-12 відсотків річних плюс офіційний відсоток інфляції за рік,  а кошти від  стягнення  плати  за  землю  направлятимуться  на інноваційні заходи тощо.  Без цього реформування земельних відносин  не  дасть бажаного  ефекту,  а  запропоновані  нам  сьогодні  зміни  якраз і спрямовані на їх реформування.  I нехай допоможе нам Бог  уникнути конфліктів,  посправжньому допомогти людям, які живуть та працюють на землі.

 

     Дозвольте нагадати всім  ситуацію,  описану  в  романі  Ольги Кобилянської  "Земля",  коли під час розподілу землі брат пішов на брата з сокирою... Мусимо те все пам'ятати.

 

     А зміни та доповнення остаточно я  пропоную  прийняти  тільки після   прийняття   податкових  законів  та  законів  про  місцеве самоврядування і місцеві державні адміністрації для  того,  щоб  у нас було узгоджене і гармонізоване внутрішнє законодавство.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні депутати! Ми використали на обговорення цього питання майже два регламенти (Шум у залi).

 

     Анатолію Степановичу, ви можете взяти, звичайно, слово, бо ми з повагою ставимося до того, що ви голова комісії, але від комісії виступав уже сьогодні Володимир Кирилович.

 

     Одну секунду,  почекайте.  Тому я прошу:  3 хвилини,  а потім виступить  Леонід Якович Новаковський із підсумковим словом.  Будь ласка (Шум у залi).

 

     Слово має депутат Яворівський з процедури. Будь ласка.

 

     ЯВОРIВСЬКИЙ В.О.,  голова підкомісії Комісії  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних   відносин   (Світловодський    виборчий    округ, Кіровоградська   область).   Шановний  Олександре  Олександровичу! Шановні народні депутати!  Ми ж добре всі розуміємо,  що це одне з основоположних  питань  реформування економіки.  Дуже багато людей записалися на виступи. Питання болюче: чи знайдемо ми якийсь шлях, щоб  село  потроху  підняти,  щоб  воно  не занепало?  Ви сказали, Олександре  Олександровичу,  таке:  "Хто  за  те,  щоб  30  хвилин обговорювати?" Немає нікого проти - і пішли далі.  Хіба можна таке питання розглядати поспіхом?.. Ну пролунали якісь політичні гасла, здебільшого  однієї  сторони...  Давайте  все-таки  обговоримо  це питання. Ми його відкладати не можемо.

 

     Коли сьогодні це питання  ми  не  обговоримо  і  не  знайдемо розумного  виходу,  то  думаю,  що  правильно  зробить  Президент, врегулювавши це все своїм указом, бо далі блокувати це питання вже неможливо.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка,  для довідки:  обговорення цього питання, тільки обговорення без доповіді і всього іншого,  триває понад  50 хвилин.

 

     Депутате Даниленко, будь ласка.

 

     ДАНИЛЕНКО А.С.,  голова  Комісії  Верховної  Ради  України  з питань   агропромислового   комплексу,   земельних   ресурсів   та соціального  розвитку села (Миронівський виборчий округ,  Київська область). Шановні народні депутати, дорогі мої друзі! По-перше, до виборів 1998 року ще далеко,  і сьогодні виборці забудуть,  про що ви казали.  А тому дозвольте опустити  вас  на  цю  землю,  политу кров'ю  і  потом  наших  батьків.  Ми сьогодні справді розглядаємо питання, яке вирішує долю нашої країни.

 

     Сказати однозначно,  що все  йшло  гладко  під  час  розгляду даного   питання   в   нашій  Комісії  з  питань  агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку села - то це не так.  Маємо багато зауважень, пропозицій, сумнівів, тривоги від депутатів,  членів комісії, які обговорювали законопроект, поданий на розгляд Верховної Ради.

 

     Мушу сказати своїм колегам,  які тут виступали і говорили про форми власності,  зокрема колективну,  про фермерський  рух:  якщо говорити  про колективну форму власності як нічию,  то,  звичайно, далі так уже йти не можна.  Але  коли  ми  говоримо  сьогодні  про колектив  власників,  про  господарів  - людей,  які безпосередньо працюють на землі і мають право розпоряджатися результатами  своєї праці,  то  сьогодні  якраз  маємо це розглядати.  Таке саме право мають наші фермери.

 

     Подивімося, шановні колеги,  ті, які критикували одну і другу форми, а чому це так? А тому, що на сьогоднішньому етапі не все ми разом із вами зробили,  і  сюди  треба  приплюсувати  й  виконавчу владу,  питання розумної і виваженої державної політики.  В жодній країні  сьогодні  немає  такого,  щоб  сільське  господарство   не підтримували б.  I що б ми сьогодні не говорили,  але без належної державної підтримки ми не зможемо, звичайно, далі рухатися.

 

     Чи руйнується сьогодні інфраструктура? Чи руйнується сьогодні колектив? Ні. Ні в якому разі, люди добрі, навпаки. Iнфраструктура має зберегтися,  бо це  десятками  років  створювалося,  на  новій основі,   на  основі  зацікавленості,  на  основі,  що  це  дійсно створюється колектив добровольців, тих, що мають спільні інтереси, тих,  що  хочуть  працювати.  Водночас цей законопроект передбачає свободу вибору:  коли одна людина захоче попробувати сили сама, то дай Боже, нехай іде і пробує. Ось суть цього законопроекту.

 

     Тепер щодо паювання, отримання сертифікатів. Так, справді, ми вже подолали на сьогодні два етапи.  Перший етап  -  це  отримання документів  на  право  колективної  власності.  Другий - отримання права на сертифікати. I сьогодні коли ми не розпишемо всі норми на третьому   етапі,   то  станемо  співучасниками  того,  що  землею розпоряджатимуться  ті,  які  на  це  не  мають   ніякого   права. Співучасниками будуть і ліві, і праві, ті, що блокують цей проект, над яким, звичайно, ще треба попрацювати.

 

     Мушу попросити шановних  колег,  які  так  палко  виступають, б'ють себе в груди і кажуть,  що селяни того не хочуть. Прошу вас, не спекулюйте!  Люди хочуть бути господарями,  але вони пам'ятають те,  що  було  в нашій історії.  I чекають нормальної законодавчої бази,  щоб кожний,  хто працює і хто піде на пенсію,  мав  відчути себе  господарем,  а  не  рабом  тих панів,  які сидять сьогодні у кріслах великих чи малих господарств (Шум у залi).

 

     Вибачте, не перебивайте мене...

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, завершуйте, Анатолію Степановичу.

 

     ДАНИЛЕНКО А.С. Я можу говорити без папірця, бо коли я не знаю справи,  то ніколи про неї не говорю.  Я виріс на землі,  працюю і буду на ній жити. То я знаю те, про що кажу.

 

     Не може  сьогодні  адміністратор  такого  чи   вищого   рівня розпоряджатися землею. I я особисто як народний депутат подав свої пропозиції до законопроекту про самоврядування. Сьогодні ми можемо записати цю норму у другому читанні обговорюваного законопроекту.

 

     Прошу вас   прийняти   у   першому  читанні  законопроект  із пропозиціями,  зауваженнями народних  депутатів  та  членів  нашої комісії, потім доопрацювати і прийняти його як закон.

 

     Хочу сказати  своєму шановному колезі Роєнку:  ще Адам Сміт у 18 столітті сказав:  "Капіталіст ніколи не матиме успіху, якщо він не буде соціалістом", - тобто якщо він не буде захищати людей. Ось у чому суть.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Леонід Якович Новаковський. Підсумкове слово.

 

     НОВАКОВСЬКИЙ Л.Я. Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати! Насамперед дозвольте подякувати вам за ту увагу, з  якою  Верховна  Рада  цього  скликання  ставилася  до  проблеми регулювання земельних відносин.

 

     Недавно у мене були представники Києва,  які ставлять питання про  передачу  у  власність  ділянок  землі  для   підприємницької діяльності.  За Конституцією вони мають таке право.  Конституція - це норма прямої дії.  Будь ласка,  поставте себе на  моє  місце  і скажіть,  як я піду до суду для того, щоб вирішувати це питання? Я міг би навести багато таких прикладів.  А тому в принципі,  хочемо чи не хочемо, але треба ухвалювати зміни до Земельного кодексу.

 

     Я поважаю думку кожного з вас,  ціную ваші програмні рішення. В мене немає можливості виступати з політичних мотивів  через  те, що  професійна  робота мені цього не дозволяє,  треба розв'язувати проблеми.  А тому я прошу вас,  коли є якісь питання,  які  ми  не сприймаємо,  давайте ми голосуванням знімемо їх у другому читанні. Прошу прийняти в першому читанні законопроект, що дасть можливість працювати нашій Конституції.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.   Відповідно   до   Регламенту   мені  треба підсумувати обговорення.  Ми витратили на нього понад годину. І не треба  ображатися  на  те,  що,  з  одного  боку,  не  всі встигли висловитися,  бо питання справді болюче,  всіх  стосується  і  всі хотіли  б взяти участь в обговоренні (ще 14 чоловік не виступило), а з другого боку,  не треба дивуватися з того,  що так  пристрасно ведеться  обговорення,  оскільки  це  питання  справді надзвичайно важливе, одне з найважливіших в Україні взагалі.

 

     Я з самого початку (вже в запитанні) говорив про те,  що дещо неохайно  юридично  підготовлений  цей  документ.  І поцікавився в Міністерстві юстиції - візували цей документ чи ні?  Тут присутній заступник міністра юстиції, будь ласка, скажіть вашу думку з цього приводу, точніше, дайте відповідь на запитання.

 

     ПУКШИН І.Г.,  заступник міністра юстиції України.  У  довідці вказано,  що зазначений проект погоджений зі мною. Але зі мною він не погоджувався.  Є віза іншого заступника  міністра  на  проекті, поданому Держкомземом до Кабінету Міністрів у жовтні.  При цьому я мушу категорично заперечити щодо двох  статей  -  97,  98,  де  до державного   земельного   кадастру   включається  реєстрація  прав власності на нерухоме майно,  як і на  землю,  так  і  на  об'єкти нерухомості,  розташовані на ній. У світовій практиці це дві різні системи реєстрації:  окремо система земельного кадастру і  система реєстрації   прав.   В   одних  країнах  створена  окрема  система централізованого органу,  в інших випадках ці  функції  здійснюють суди.   На   сьогодні   Кабінет   Міністрів   підготував   окремий законопроект про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, який невдовзі буде поданий Верховній Раді.

 

     І останнє.  Я  вважаю,  що  зміст  земельного кадастру не має жодного стосунку до реєстрації прав на нерухоме майно.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     У виступах йшлося про те,  що  в  Конституції  введено  право приватної  власності  на  землю,  і  треба  тепер  все врегулювати законом. Одначе право приватної власності на землю запроваджене за чотири  роки до прийняття Конституції Законом про власність.  Нині воно регулюється іншими законами, але, поза всяким сумнівом, треба це питання відображати і в Земельному кодексі.

 

     Далі. Вихід   із   господарства   зі   своїм  земельним  паєм передбачено чинним  Законом  про  колективне  сільськогосподарське підприємство.  Це  не  новація,  за  яку  треба  вести  агітацію в Земельному кодексі. Треба просто привести норми Земельного кодексу у  відповідність  із  чинним  законом,  який діє вже протягом десь майже п'яти років.

 

     Чи всі норми чинного земельного  законодавства  задовольняють потреби   населення,   зокрема   тих,  що  працюють  у  сільському господарстві?  Треба відверто сказати, що ні. Зараз виникло чимало питань,  які  потрібно  вирішувати.  Наприклад,  та сама оренда на основі  паю,  про  що   говорили   тут.   Закон   про   колективне сільськогосподарське підприємство дає можливість розв'язувати таку проблему.  І якщо потрібно узаконити вже офіційно,  тобто записати як  норму,  від  якої  відступати не можна,  це слід передбачити в доповненні   до   Закону   про   колективне   сільськогосподарське підприємство. І питання вичерпується.

 

     Врегулювання в  Законі  про  колективне  сільськогосподарське підприємство  -  це,  ще  раз  кажу,  передбачено.  Треба   просто завершити  юридично  норму,  і  це можна зробити чи в цьому законі (але треба виписувати детальніше,  а не так,  як у статті 58),  чи іншим способом.

 

     Є потреба вирішити питання оренди землі фермерами. Адже маємо багато прикладів,  коли фермер працює ефективно, але не може взяти більшу   площу   землі   для   оренди,   ніж   передбачено  чинним законодавством.  А  ясно,  що  на  площі,  обмеженій  нині  чинним законодавством,  ефективно  вести господарювання не можна.  Це теж треба було б відобразити у проекті змін до Земельного кодексу.

 

     Багато невирішених  питань  (і  практика  це  підтверджує,  і комісії мають з цим клопіт) із землею в містах. Треба ці норми теж виписати  докладніше,  аби  не  виникало  питань,  на  які   щойно посилався голова Держкомзему.

 

     Але ще раз повторюю,  що не це є суттю змін, і тут багато хто висловлювався з цього приводу. Думаю, що повторювати не варто.

 

     Постає весь час запитання:  чому Верховна Рада, прийнявши вже дві постанови про проведення земельної реформи,  не змогла досягти ефекту в цьому відношенні? А вся справа в тому, що основою реформи було узаконення права на землю суб'єктами господарювання, в тому ж числі і колективними господарствами,  а дія статті  24  Земельного кодексу,  яка  передбачала  це  право,  була призупинена 1992 року декретом Кабінету Міністрів.  І в тому вся причина.  Тому  давайте скасуємо  цей  декрет,  проведемо  перший  етап,  який  треба було провести 1992 року за постановою Верховної Ради.  Видамо документ, який засвідчить право на землю.  А потім, на основі змін до Закону про колективне сільськогосподарське підприємство,  розвиваючи його норми,  дамо  можливість  скористуватися  паєм  як  основою  і для оренди, і для виходу. Тобто все можна відрегулювати.

 

     І нарешті  -  продаж  присадибних  ділянок,  про  що  говорив Олександр  Іванович  Борзих,  передбачено  чинним  законодавством, зокрема Земельним кодексом.  Правда,  це не відрегульовано  іншими нормами,  бо сьогодні держава з того нічого не має. А відбувається відверта спекуляція земельними ділянками,  особливо  в  приміській зоні.

 

     І треба було б, щоб, працюючи над Земельним кодексом, комісія негайно врегулювала Закон про плату за землю,  який би  реалізував усі пропозиції, що тут вносилися. Це повинен бути основний податок на землю того суб'єкта, який працює на ній.

 

     А в даному випадку ми  маємо  кілька  проектів  постанови.  Є кілька  нюансів,  пов'язаних із прийняттям рішення.  Ми зараз щодо них зробимо відповідні висновки шляхом голосування.  Я прошу  всіх ставитися   до   цього   питання  відповідально,  бо  йдеться  про надзвичайно серйозні речі.

 

     Зокрема маємо  кілька  пропозицій,  в  тому  числі  депутатів Довганчина, Довганя, Луньова, Саса про неприйнятність проекту. Але ми вже голосували неприйнятність  на  основі  пропозиції  депутата Носова (Шум у залі)

 

     Я прошу...  Є  проект,  внесений  групою  депутатів (Семенюк, Парубок,  Петренко, Брит та інші), яким пропонується повернути цей проект  на  доопрацювання  до комісії.  Я тільки зауважу:  коли ми повертаємо   на   доопрацювання,   то   суб'єктові    законодавчої ініціативи,  а не до комісії.  Комісія опрацьовує проект,  готуючи його до другого читання.

 

     Є пропозиція  депутата   Марченка   поставити   на   поіменне голосування  пропозицію  про неприйнятність запропонованих змін як таких,  що суперечать рішенню всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

 

     Справа в  тому,  що питання про неприйнятність може ставитися стосовно  норм  Конституції.  Тому  я  ставити   це   питання   на голосування  просто не маю права,  а юридичну дискусію проводити з цього приводу не час.  Можна  по-іншому  це  зробити.  Крім  того, Володимире  Романовичу,  спочатку  треба внести проект постанови з цього приводу,  а тоді  можна  говорити  про  обгрунтування  цього проекту (Шум у залі).

 

     Ми маємо  проект постанови,  який пропонує Кабінет Міністрів, проект постанови,  внесений комісією (який,  власне, збігається із цим  проектом),  проект  постанови,  внесений  депутатами Семенюк, Парубком і групою депутатів, і проект, внесений депутатом Довганем та іншими депутатами. Я в такій послідовності можу поставити їх на голосування (Шум у залі).

 

     Пропонується поіменно  голосувати.  Ставлю   на   голосування пропозицію про поіменне голосування.

 

     "За" - 160.

 

     Петре Володимировичу,  подивіться,  чи відповідає це... Можна ставити на голосування?  Голосуватиметься в поіменному режимі (Шум у залі). Я зачитуватиму проекти.

 

     Проект постанови,  внесений Кабінетом Міністрів... Я, правда, його не бачу.  Отже,  проект постанови, внесений Комісією з питань агропромислового  комплексу,  земельних  ресурсів  та  соціального розвитку села,  зводиться до того,  щоб  прийняти  законопроект  у першому  читанні,  доручити  комісії доопрацювати його і внести на розгляд у другому читанні.

 

     Ставлю на голосування цей проект постанови.

 

     "За" - 148. Не підтримується.

 

     Ставиться на   голосування   проект,   внесений    депутатами Довганем, Довганчиним, Луньовим, Сасом, про неприйнятність проекту Закону  про  внесення  змін  і  доповнень  до  Земельного  кодексу України:  "У  зв'язку  з  невідповідністю  рішенню  Верховної Ради України  про  схвалення  Програми  діяльності  Кабінету  Міністрів України відкласти розгляд проекту Закону про зміни і доповнення до Земельного  кодексу  до  приведення  його  Кабінетом  Міністрів  у відповідність  з  Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, вилучення з законопроекту в статтях 4, 9, 18, 39, 58 норм продажу, дарування  і  застави  земель сільськогосподарського призначення і відміни   намірів   припинення   мораторію   на   продаж    земель сільськогосподарського  призначення,  відповідно до частини другої статті 3.5.1 Регламенту Верховної Ради України".

 

     Власне, можна було б ставити на голосування  питання  не  про неприйнятність, а просто цей проект.

 

     Ставлю на голосування проект,  внесений групою депутатів (Шум у залі). Поки що за основу, а тоді можна внести зміни...

 

     "За" - 144. Теж не підтримується.

 

     Проект Постанови про проект Закону України про внесення  змін і   доповнень  до  Земельного  кодексу  України,  внесений  групою депутатів (Семенюк, Парубок, Брит, Коструба, Дудченко та інші): "У зв'язку  з  тим,  що  проект  Закону  України  про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу України  суперечить  схваленому  в першому читанні Верховною Радою України проекту Закону України про місцеве  самоврядування  в  Україні  щодо  компетенції  сільських, селищних   рад   та  місцевих  державних  адміністрацій  в  галузі регулювання  земельних  відносин,   Верховна   Рада   постановляє: передати  проект  Закону  України про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу  України  на  доопрацювання  постійній  Комісії Верховної   Ради  України  з  питань  агропромислового  комплексу, земельних  ресурсів  та  соціального  розвитку  села  з  повторним поданням його на перше читання до 28 березня 1997 року".

 

     Зазначу шановним  авторам,  що  ми  можемо  приймати  рішення тільки про направлення законопроекту на  доопрацювання  суб'єктові законодавчої  ініціативи,  тобто  Кабінету  Міністрів доопрацювати разом з комісією. Ви згодні?

 

     Ставлю на голосування пропозицію прийняти  за  основу  проект цієї постанови зі змінами, на які автори погодилися.

 

     "За" - 137. Теж не приймається.

 

     Які ще   будуть   міркування?..   Пропоную   прийняти   такий коротенький проект постанови:  повернути проект Закону про зміни і доповнення  до  Земельного  кодексу  на  доопрацювання  і повторне внесення його на  розгляд  Верховної  Ради.  Можна  проголосувати? Ставлю на голосування ще раз цю пропозицію. Будь ласка.

 

     "За" - 180.

 

     Теж бракує голосів (Шум у залі).

 

     Де ваш   проект   постанови?   Про   неприйнятність   ви   не поставили...  Ваша аргументація не відповідає  вимогам  Регламенту (Шум  у  залі).  Я ще раз прошу,  не морочте мені голову.  Тому що Регламент  визначає,  на  якій  підставі  ставиться  питання   про неприйнятність (Шум у залі).

 

     Ваш проект?.. Депутат Шаланський.

 

     ШАЛАНСЬКИЙ А.М.  Дякую.  Олександре Олександровичу, є ще один проект постанови з цього приводу за  2861/4  від  3  березня  1997 року, внесений депутатом Сасом.

 

     У чому  полягає суть цього проекту постанови?  Справа в тому, що  ми  вже  вчетверте  чи  вп'яте  повертаємо  на   доопрацювання запропоновані  зміни  і доповнення до Земельного кодексу.  Так от, бажано було б сьогодні в залі визначити  ті  критерії,  на  основі яких  уряд  мав  би  доопрацювати  оцей  документ.  І  цей  проект постанови саме визначає ті критерії, за які має бути проголосовано на  пленарному  засіданні  і за якими має відбутися доопрацювання. Такою є ідея проекту постанови.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дайте мені, будь ласка, цей проект постанови.

 

     Пропоную проголосувати проект постанови про доручення Комісії з   питань   агропромислового   комплексу   забезпечити  виконання постанови Верховної Ради про проект Закону  про  внесення  змін  і доповнень до Земельного кодексу України.  Постанову прийнято... А, це ви тепер пропонуєте?  Депутат Сас вносить зараз?  Вона в нас є? Ще  не  голосувався  цей  проект постанови.  Ставлю на голосування пропозицію про те,  щоб проект постанови, запропонований депутатом Сасом, взяти за основу.

 

     Будь ласка, проголосуйте.

 

     "За" - 108.

 

     Даремно ви не підтримали.  Тут ураховано всі вимоги і йдеться про те, що треба зробити. Тому... (Шум у залі).

 

     Одну хвилинку. Заспокойтеся, будь ласка.

 

     Пропоную проголосувати    доручення    Комісії    з    питань агропромислового  комплексу,  земельних  ресурсів  та  соціального розвитку села:  разом із Кабінетом  Міністрів  внести  на  розгляд Верховної Ради проект Закону України про внесення змін і доповнень до Земельного кодексу України,  який стосується невирішених питань щодо  оренди  землі,  продажу  землі (до речі,  теж треба записати норми),  врегулювання земельних відносин у межах  міста  та  інших питань, про які сьогодні йшлося. Будь ласка, не вигукуйте з місця. Про доручення комісії з цього приводу,  щоб вона  попрацювала  над законопроектом  разом із Кабінетом Міністрів і внесла на розгляд у повторному першому читанні. Ставлю на голосування таку пропозицію.

 

     "За" - 152.

 

     Теж не приймається.  Тоді в  нас  залишається  одне.  Кабінет Міністрів з комісією працює над проектом.  Коли врахує всі вимоги, про які  говорили  депутати,  тоді  вносить  пропозицію  про  його розгляд,  Верховна  Рада  ставить  до порядку денного це питання і розглядає його по суті.  Іншого шляху немає, та й Регламент іншого не передбачає. Усе! (Шум у залі).

 

     ________________

 

     До перерви  залишилося дев'ять хвилин.  Прошу уваги!  У нас в порядку денному наступне  питання  -  проект  Закону  України  про внесення  змін  і  доповнень  до Цивільного процесуального кодексу України.

 

     З цього   питання   співдоповідачем   має   виступити   Петро Володимирович  Шейко,  який  зробив свої висновки,  але оскільки я вносив цю пропозицію,  то зобов'язаний робити стислу доповідь (Шум у залі). Прошу уваги, шановні депутати! (Шум у залі).

 

     Я ще  раз  звертаюся  до Анатолія Степановича.  Розглядається питання,  яке оголошено,  і на трибуні стоїть доповідач!  Сідайте, будь  ласка,  і  надалі готуйте документи так,  як треба,  тоді не виникатиме проблем (Шум у залі).

 

     Будь ласка.  Вам  запропоновано  проект  змін  до  Цивільного процесуального  кодексу  стосовно  розгляду  не  тільки  справ про дострокове припинення повноважень депутатів,  але й щодо процедури розгляду судових справ.

 

     Прийняття цього   закону   зумовлено   потребою   додаткового врегулювання процесуальних відносин,  пов'язаних із  забезпеченням своєчасного розгляду судами цивільних справ.

 

     Практика свідчить,   що   чинне   законодавство  не  виключає можливості  ухилення  недобросовісного  відповідача  від  явки  на судове засідання,  що призводить до зриву розгляду справи,  в якій відносини  сторін  є  очевидними  і  немає  потреби  в   особистих поясненнях відповідача.

 

     Унаслідок цього  щорічно відкладається розгляд десятків тисяч цивільних справ,  а відтак дезорганізується робота судів  і  марно витрачаються державні кошти,  порушуються законні права позивачів. Тому судові органи зацікавлені в прийнятті цього закону.

 

     У зв'язку з цим в проекті  передбачено  відповідні  зміни  до статті  172  Цивільного процесуального кодексу,  до статей 243-22, 243-24 того самого кодексу.

 

     Статтю 243-24 треба включити до цього  проекту,  бо  народний депутат  України не є відповідачем у справах,  передбачених главою 30 зазначеного кодексу. Це перше.

 

     Друге. Суть запропонованих  змін  полягає  в  тому,  що  суду надається  право  розглядати  справу  за  відсутності відповідача, незалежно від причин його неявки,  якщо він  до  цього,  отримуючи повістку, двічі не з'явився на судове засідання з причин, визнаних судом поважними, і розгляд справи через це відкладався.

 

     Чинний закон   передбачає   обов'язок   суду    встановлювати поважність  причини  неявки  відповідача  кожного разу,  скільки б разів  той  не  пропускав  засідання.  Але  ж  оціночна  категорія поважності  причин  неявки  створює  умови не лише для відповідача ухилятися від явки в суд,  але й для не досить сумлінного судді  - підігрувати одній зі сторін.

 

     Пропонуючи ці зміни до Цивільного процесуального кодексу,  ми ніякого порушення прав відповідача не закладаємо.  Перше.  Суд і в цьому  випадку  має право за потребою заслухати особисті пояснення відповідача і, заслухавши, відкласти розгляд справи.

 

     Друге. Якщо без відповідача суд вирішить справу  неправильно, той  має  право  оскаржити  рішення  суду.  Нарешті,  як сторона в процесі,  відповідач має право уповноважити представника на участь у розгляді справи.  І ця практика,  до речі,  уже використовується судами.

 

     Третє. Комісія з питань  Регламенту  запропонувала  зміни  до згаданих  статей,  які  не  можуть бути прийняті.  Мабуть,  автори недостатньо усвідомили логіку внесених ними  пропозицій.  Адже  за їхнім проектом виходить, що відповідач може двічі не з'являтися до суду без поважних причин і тоді суд має  право  розглянути  справу без участі відповідача, якщо той і втретє не з'явився без поважних причин.  Але ж і сьогодні Цивільний процесуальний кодекс  дозволяє суду розглядати справу з першого разу, коли відповідач не з'явився без поважних причин на судове  засідання.  Отже,  така  пропозиція лише  дезорганізує  роботу  суду  і  набагато  посилить можливості відповідача ігнорувати виклики до суду.  Те ж  саме  стосується  і запропонованих  змін  до  статті  243-24 Цивільного процесуального кодексу,  яка нічого нового не додає до наявного порядку,  а  лише узаконює  можливість  для  депутата  не  з'являтися  до  суду,  як мінімум, двічі, незалежно від поважності причин неявки.

 

     І нарешті, щодо статті 243-22. Її запропоновано для того, щоб залучити  до подання матеріалів до суду профільну Комісію з питань Регламенту,  депутатської   етики   та   забезпечення   діяльності депутатів. Це робота комісії, а не лише Голови Верховної Ради. Але задля компромісу можна вилучити таке доповнення, якщо його не буде підтримано.  Бо право звернення до суду,  в принципі, врегульовано Цивільним процесуальним кодексом.  Але залучення комісії має  тоді передбачатися   внутрішнім   документом   Верховної   Ради,  тобто Регламентом, або постановою, яка пропонується разом із законом для врегулювання  всіх  випадків  дострокового  припинення повноважень народних  депутатів,  передбачених  статтею  81  Конституції.  Усе Регламентом урегулювати неможливо.

 

     Нарешті, мушу  сказати таке.  Ми зіткнулися з такою колізією, коли Голова Верховної Ради поставлений перед  потребою  звертатися до  суду з приводу порушення вимог Конституції деякими депутатами. І виходить так, що нібито це його особиста зацікавленість у тому.

 

     Вважаю, що   з   цього   приводу   ми   повинні   визначитися законодавчо.  Це  не має залежати від волі однієї людини або групи депутатів.  Має бути передбачена процедура,  в якій  повинна  бути визначена  участь Комісії з питань Регламенту,  депутатської етики та  забезпечення  діяльності  депутатів,  бо  йдеться  про   права депутатів,  про честь,  врешті-решт,  депутата, про його статус. І пропозиції стосовно цього вам роздано.

 

     Вважаю, що прийняття таких поправок зняло б усі  ті  колізії, які виникають сьогодні.  У мене немає ніякої, сказати б, особистої неприязні до тих людей,  які сьогодні змушені через  суд  захищати свої права.

 

     Є група депутатів,  щодо яких подання до суду не зроблене, бо треба ще підготувати  проект  закону,  який  врегульовує  проблему несумісності посади депутата з іншими посадами. Це теж предмет для підготовки до його розгляду Верховною Радою.  Це  повинна  зробити наша  Комісія з питань Регламенту,  очевидно,  разом із Комісією з питань правової політики і судово-правової реформи.

 

     Пропозиції щодо цього ви маєте.  Проекти,  документи роздано. Внесено  зміни  після розгляду законопроекту на засіданнях минулої сесії.

 

     Будь ласка,  коли маєте запитання,  я можу на них відповісти. Якщо  немає  запитань,  можна  по  суті  розглянути.  Будь  ласка, задавайте запитання.

 

     Депутат Шевченко.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,   член   Комісії   Верховної   Ради    України законодавчого   забезпечення  свободи  слова  та  засобів  масової інформації  (Фастівський  виборчий   округ,   Київська   область). Шановний Олександре Олександровичу!  Шановні колеги!  Я виступаю з позиції депутатів,  які переконані у  потребі  чіткого  узгодження статусу  депутата із конституційними вимогами.  У цьому зв'язку чи не могли б ви на вимогу депутатів оголосити повний список тих,  на кого  ви  подали  до суду,  коли подали,  і на кого не подали,  із зазначенням причин. Це перше.

 

     Друге. Ви користуєтеся правом звертатися від імені  Верховної Ради.  Чи є на сьогодні хоча б один депутатсумісник,  документи на якого б ви не передали до суду, і чому?

 

     ГОЛОВА. Пояснюю.  Головою  Верховної   Ради   до   Київського міського  суду  за станом на 10 лютого подано заяви про дострокове припинення повноважень 33  народних  депутатів:  Боделана,  Бойка, Бондаренка  В.Д.,  Бондаренка В.С.  - заступника голови Луганської облдержадміністрації,  Бородіча,  Бутейка, Волковецького, Гладуша, Григорович,  Гурвіца,  Данчі, Дьоміна, Завалевської, Загороднього, Засухи,  Кальника,  Карасика Ю.М.,  Коваленка,  Ковалка, Костенка, Костюченка,  Кравчука  В.І.,  Овчаренка,  Пинзеника,  Семиноженка, Скіпальського,  Спіженка,  Степанюка,  Філіпчука,  Шибка,   Шпека, Яковенка, Ямкового.

 

     Тобто із   тих   депутатів,  які  (хвилинку!)  відповідно  до Конституції не мають права суміщувати посади, я не подав тільки на одного  -  на  Прем'єр-міністра Лазаренка.  І пояснював це не один раз,  бо вважаю,  коли  Голова  Верховної  Ради  подає  в  суд  на Прем'єр-міністра, то щось негаразд у цій державі. Є Конституція, є гарант Конституції - Президент.  Я двічі до нього  звертався,  аби він допоміг Прем'єр-міністру вирішити це питання.

 

     Далі. Стан розгляду справ такий. Справи припинено у зв'язку з переходом трьох народних депутатів на постійну роботу до Верховної Ради (Ямкового,  Скіпальського,  Данчі).  І ми знімаємо з розгляду питання про Волковецького, оскільки він теж переходить на постійну роботу.  Так  він написав у заяві,  але у нього ще є мандат голови обласної ради.  Це ще треба вирішувати, хай він там звільняється і тоді переходить на цю роботу.

 

     Заяви Голови  Верховної  Ради  розглянуто  Київським  міським судом.  Заяви задоволені щодо п'яти депутатів:  Боделана, Гладуша, Костенка,  Бойка,  Бутейка.  Це  колишні депутати.  На всі названі рішення  міського  суду  до  Верховного  Суду  України   народними депутатами  було  подано  касаційні  скарги,  які  Верховним Судом України  розглянуто,  і  відхилено,   щодо   чотирьох   депутатів: Костенка, Бутейка, Боделана, Бойка.

 

     Отже, рішення  щодо  цих  народних депутатів набрало законної сили,  а  розгляд  касаційної  скарги  Гладуша  відкладено  на  12 березня.

 

     На розгляді в Київському міському суді перебуває 25 справ,  у тому  числі  з  жовтня  1996  року   -   вісім:   щодо   Бородіча, Волковецького   (я   сказав  вже  про  нього),  Засухи,  Кальника, Пинзеника,  Шпека,  Філіпчука, Бондаренка. З листопада 1996 року - сім:  щодо Бондаренка,  Карасика,  Дьоміна,  Коваленка, Овчаренка, Семиноженка, Спіженка.

 

     Єдиною причиною тривалого розгляду справ міським судом  є  їх систематичні  вікладення через неявку на судові засідання народних депутатів.  Так,  відкладалися справи щодо Бородіча  -  12  разів, Волковецького  -  8,  Засухи  - 9,  Кальника - 8,  Пинзеника - 10, Філіпчука - 11,  Шпека - 11 разів, інших - по 5-6 разів. Неявки до суду   пояснювалися   хворобою   або  заявами  про  перебування  у відрядженні, що не завжди підтверджувалося лікарняними листками та відповідними   документами,   а   інколи   просто  не  відповідало дійсності.

 

     Відкладення розгляду справ у цих випадках  судом  мотивується поважністю  неявки депутатів,  проте,  фактично,  йдеться про явну спробу деяких народних  депутатів  ухилитися  від  явки  до  суду, використовуючи недосконалість процесуального законодавства.

 

     Ми продовжимо   процедуру  запитань  і  відповідей  після  16 години.

 

     Перерва до 16 години.

 

     ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

 

     ЛУНЬОВ Г.О., голова підкомісії Комісії Верховної Ради України з     питань     ядерної     політики     та    ядерної    безпеки (Кам'янсько-Дніпровський виборчий округ,  Запорізька  область).  У поданому  на  розгляд  Верховної  Ради  проекті Закону про зміни і доповнення до Земельного кодексу України  закладені  концептуальні норми  продажу,  дарування і застави земель сільськогосподарського призначення,  які  були  відхилені  Верховною  Радою  у   Програмі діяльності Кабінету Міністрів України.

 

     Кабінет Міністрів,    ігноруючи   рішення   Верховної   Ради, намагається спрямувати аграрну реформу всупереч курсу, визначеному в   схваленій   Верховною   Радою   Програмі  діяльності  Кабінету Міністрів,  протягнути норму продажу землі  сільськогосподарського призначення   майже  у  всіх  проектах  законів,  тобто  скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

 

     Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3.5.1 Регламенту Верховної  Ради України група депутатів - членів Селянської партії ставить питання про неприйнятність цього законопроекту і  пропонує направити  його  на доопрацювання для приведення у відповідність з Програмою діяльності Кабінету Міністрів: вилучення із статей 4, 9, 18,  39  і  58  норм  продажу,  дарування  і застави землі.  Тобто мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення  має діяти до виходу країни із загальної економічної кризи.

 

     Вважаємо також за необхідне доповнити кодекс двома статтями.

 

     "Стаття 1. Основні терміни та визначення.

 

     Наведені у  законі  терміни та визначення вживаються у такому значенні:

 

     земельний сертифікат  -  це  посвідчення  права  на  земельну частку     (пай)     у     колективній    власності    недержавних сільськогосподарських підприємств без виділення її  в  натурі  (на місцевості),  не  засвідчену  державним  актом  на право приватної власності на землю;

 

     земельна ділянка -  це  виділена  в  натурі  (на  місцевості) земельна   частка  (пай),  засвідчена  державним  актом  на  право приватної власності на землю, та інші земельні володіння, виділені в  натурі  (на  місцевості),  засвідчені  державним актом на право приватної власності на землю;

 

     недержавні сільськогосподарські підприємства - це  колективні сільськогосподарські  підприємства,  акціонерні товариства та інші недержавні сільськогосподарські підприємства і об'єднання".

 

     "Стаття 2.   Введення   мораторію   на    продаж    земельних сертифікатів    і    земельних    ділянок   сільськогосподарського призначення.

 

     Вводиться мораторій  на  продаж  земельних   сертифікатів   і земельних  ділянок  сільськогосподарського  призначення  до виводу країни із загальної економічної кризи".

 

     Статтю 58 доповнити пунктом:  "Власник земельного сертифіката не  має  права  його  продажу,  дарування,  передачі  в  оренду  і заставу".

 

     Вилучити із статті 58 пункт  12:  "Власник  земельної  частки (паю) має право передати її в оренду..." і далі за текстом.

 

     Пункт 13 статті 58 записати в редакції:

 

     "Працюючі власники  і  пенсіонери - власники земельної частки (паю),  не виділеної в натурі  (на  місцевості),  мають  право  на одержання частини доходу" і далі за текстом.

 

     Вилучити пункт  17:  "У  разі  відмови власника від земельної частки..." і далі за текстом.