ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

         У к р а ї н и.   10  к в і т н я  2001  р о ку.

                         10  г о д и н а.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

     України МЕДВЕДЧУК В.В.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, запрошені,  гості Верховної Ради України! Прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації.

 

     Поки, шановні колеги,  ви готуєтеся до реєстрації, я хотів би від  вашого  імені  поздоровити  наших  сьогоднішніх іменинників - Онопенка Василя Васильовича і  Кульчинського  Миколу  Георгійовича (Оплески).

 

     Прошу народних депутатів зареєструватися.

 

     У залі Верховної Ради зареєстровано 338 народних депутатів. Ранкове засідання оголошується відкритим.

 

     Оголошення. Відповідно до статті 4.2.2  Регламенту  Верховної Ради України інформую про вихід народних депутатів України:

 

     Литюка Анатолія  Івановича  -  зі складу депутатської фракції "Яблуко" та входження його до складу депутатської  групи  "Регіони України".

 

     Мельникова Ореста Борисовича - зі складу депутатської фракції "Батьківщина" та входження його  до  складу  депутатської  фракції "Яблуко".

 

     Ткачука Василя  Михайловича  -  зі  складу депутатської групи "Відродження регіонів" та входження його  до  складу  депутатської групи "Регіони України".

 

     Про входження народного депутата Креча Едуарда Едуардовича до складу депутатської фракції "Яблуко".

 

     Шановні народні депутати!  На виконання  постанови  Верховної Ради  України  від  22  березня  на  черговий День уряду України у Верховній Раді подається інформація Кабінету Міністрів України про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні, з якою від імені уряду виступить міністр освіти і науки  України  Кремень Василь Григорович.

 

     Дозвольте, шановні   колеги,   нагадати,   що  відповідно  до положення про День уряду у Верховній Раді України доповідачеві для інформації надається 15 хвилин, для відповідей на запитання (усних і письмових) - до 1 години,  для уточнення запитань  і  відповідей представникам  профільного  комітету  надається  до  5 хвилин і 20 хвилин відводиться для дебатів.

 

     Переходимо до розгляду інформації.  Слово для інформації  про стан,   напрями  реформування  і  фінансування  освіти  в  Україні надається  міністру  освіти  і  науки   України   Кременю   Василю Григоровичу. Будь ласка.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.,   міністр  освіти  і  науки  України.  Шановний Вікторе Володимировичу!  Шановні  народні  депутати!  Міністерство освіти  і  науки  розглядає включення до порядку денного Верховної Ради питання про стан реформування та фінансування освіти як прояв глибокого  розуміння  народними депутатами надзвичайної важливості цієї сфери і турботи про те,  щоб справи  галузі  з  кожним  роком поліпшувалися. Ми щиро дякуємо за таке розуміння.

 

     Вам роздані  довідкові  матеріали,  де  висвітлюються основні напрями діяльності в освітянській сфері,  а також наведено основні показники  її  функціонування.  Окрім  цього,  на  другому поверсі розгорнута освітянська виставка.

 

     Тому дозвольте  зосередитися  на  деяких  ключових,  на   мій погляд, питаннях.

 

     Перш за  все  я  хотів  би зазначити,  що стан справ у галузі носить суперечливий характер,  де поряд з певними досягненнями є і цілий ряд проблем, які на сьогодні ще не вдалося вирішити. Почну з позитиву.

 

     Нам, скажімо,  вдалося  за   останній   період   посилити   в педагогічному середовищі атмосферу творчості, надати більше прав і можливостей для конкретного вчителя,  викладача з тим, щоб підняти планку ефективності в роботі.  Вдалося зберегти і навіть розвинути основні показники діяльності освіти.  Це не лише збереження,  а  й збільшення   кількості   студентів.   Минулого  року  порівняно  з попереднім до вищих навчальних закладів було прийнято молоді на 14 відсотків  більше.  На  сьогодні  маємо  285 студентів на 10 тисяч населення,  у найкращі 80-ті роки мали 176 студентів. Але ця цифра

- 285 менша,  ніж у Росії,  менша,  ніж у Білорусії, не кажучи вже про європейські країни.

 

     У 2000 році вперше за  останні  роки  в  повному  обсязі  був профінансований   випуск   підручників,  а  собівартість  кожного, видрукуваного у 2000 році, і витрати на доставку були нижчими, ніж у 1999 році. При тому, що нам дістався борг у розмірі 12 мільйонів гривень за видрукувані раніше книги,  було випущено 12,5  мільйона підручників.  Уперше видрукувано підручники для дітей з особливими потребами, збільшено випуск книг для національних шкіл. Усю роботу по випуску підручників виконали вітчизняні видавництва.

 

     Разом з  тим  недофінансування цієї важливої ділянки освіти у попередні чотири роки  не  дозволило  видрукувати  заплановані  за попередні чотири роки 40 мільйонів підручників.  Тому забезпечення підручниками сягає, на жаль, у середньому лише 70 відсотків.

 

     У 2000  році  вперше  за  останні   роки   було   ліквідовано заборгованість  із виплати зарплати з державного бюджету.  Якщо на початок  2000  року   заборгованість   місцевих   бюджетів   перед освітянами,  перш за все в школах, становила близько двох місячних фондів заробітної плати,  то на початок  квітня  цього  року  вона ліквідована  в  усіх  областях України.  Для цього урядом у серпні минулого року було виділено 130 мільйонів,  а в цьому році - більш як 50 мільйонів гривень, які були направлені до областей.

 

     До позитиву  слід  віднести  і те,  що в цьому році вперше за останні п'ять років підвищили зарплату освітянам: з 1 березня - на 25  відсотків  посадовий  оклад,  з  1  січня почали виплачувати в 50-відсотковому   розмірі   передбачені   законом    виплати    за педагогічний  стаж  і в 40-відсотковому - оздоровчі та преміальні. Тобто в цьому  році  вперше  тією  чи  іншою  мірою  працюють  усі складові статті 57 Закону про освіту.

 

     Сподіваємося, що  і  з  1  вересня цього року на 15 відсотків будуть підвищені  оклади.  Хоча  і  після  цього  заробітна  плата освітян  залишається,  по  суті,  ганебною  і  ніяк  не відповідає важливості їх функцій у суспільстві, кількості і якості праці. І я думаю,  що ми з вами, шановні депутати, повинні все зробити, аби з наступного календарного року передбачити  повною  мірою  виконання статті 57 Закону про освіту.

 

     Щодо реформування  галузі.  Ми з шаною і повагою ставимося до надбань нашої системи освіти  і  вважаємо:  їх  треба  зберегти  і примножити.  Однак  ми  глибоко  переконані,  що  без модернізації освіти  не  зможемо  забезпечити  конкурентоспроможність  держави, нації у світовій спільноті.

 

     Основним напрямом  модернізації є переведення освіти із стану індустріальної епохи,  в якій вона знаходиться,  до  стану  освіти інформаційного суспільства,  до якого йде весь світ.  Це, з одного боку,  вимагає формування нових якостей,  що стають актуальними  в нових  умовах,  з  другого,  використання  нових  можливостей  для організації освітянської діяльності,  що стосується  перш  за  все комп'ютерної техніки, інформаційних технологій.

 

     Міністерство зробило лише перші кроки по модернізації освіти, тобто приведення її у відповідність із вимогами часу.  У найближчі роки цю роботу конче потрібно продовжити, тому що це ті зміни, які можуть відбутися лише протягом багатьох років.

 

     Коротко зупинюсь на основних моментах модернізації.

 

     Перше. Перехід на 12-річний термін  навчання.  Хоча  це  було зроблено  до  того,  як  запрацював  цей  уряд,  і це,  я нагадаю, зроблено вами,  шановні народні  депутати,  Законом  про  загальну середню освіту.  І незважаючи на певні критичні зауваження з цього приводу,  я хотів би зазначити:  це абсолютно вірне  рішення.  Нам потрібно  зняти рожеві скельця,  коли ми свідчимо про те,  що наша освіта найкраща.  Якщо взяти,  скажімо,  час навчання  в  середній школі,  то  ми,  Україна,  є  однією  з найбільш відсталих країн в Європі.  І з великих країн лише Росія ще не перейшла  на  12-річне навчання. А якщо я скажу, що половина учнів у нас навчається не 11 років, а лише 10 років, то це значний відступ від того, що було ще 30  років  назад,  коли  декілька років у всій країні існувала 11- річна освіта.

 

     Другий напрям  -  це  зміст  навчання.  На  превеликий  жаль, сьогодні  в  змісті навчання ще не відображено те,  що ми живемо в час все більш багатих інформаційних можливостей,  і  це  зумовлює, аби  ми  відмовилися  в  частині змісту від тої її складової,  яка зорієнтована на запам'ятовування конкретних даних, які легко можна взнати  і  необов'язково  їх  пам'ятати.  Тому  міністерство  буде продовжувати роботу над оптимізацією змісту  освіти,  особливо  що стосується переходу до 12-річного навчання.

 

     Третє. В   умовах   переходу  до  інформаційного  суспільства життєво важливим є здійснення  певної  переорієнтації  навчального процесу.  Поки  що,  на превеликий жаль,  наша освіта зорієнтована лише на те, аби учень засвоїв певну суму знань і в кращому випадку переказав   на  іспиті.  Цього  на  сьогодні,  а  тим  більше  для майбутнього,  не досить.  Поряд  з  цим  ми  повинні  зорієнтувати навчальний  процес  на  те,  аби  навчити  учня  самостійно шукати знання,  осмислювати їх і навчити використовувати активно знання в повсякденній   практичній   діяльності,  професійній,  громадській діяльності тощо.

 

     Четверте. Ще один напрям модернізації  полягає  в  тому,  щоб замінити авторитарну педагогіку, яка значною мірою поки що панує в нашій  освіті   на   педагогіку   толерантності,   переорієнтувати навчальний  процес  на  особистісну педагогіку.  Це в підсумку має привести до формування  самодостатньої  особистості,  без  чого  є неможливим   ні  дійсно  демократичне  суспільство,  ні  ефективна ринкова   економіка,   ні   формування   громадянина,    патріота, самодостатньої особистості.

 

     П'яте -  це  переведення  освітянських технологій на сучасний рівень.  Йдеться  про  комп'ютеризацію,   інформатизацію   освіти. Комп'ютер   у   сучасній   освіті   -  це  не  просто  комп'ютерна грамотність,  без якої вже практично нема чого робити в  будь-якій сфері розвинутого суспільства. Комп'ютер сьогодні використовується при вивченні будьякого предмета:  від історії до хімії і  дозволяє значною   мірою   реалізувати   індивідуальний   підхід  до  учня. Комп'ютер,  підключений до Інтернету, - це можливість спілкуватися зі  знаннями всього світу і формувати планетарну свідомість,  а не хуторянську в гіршому розумінні цього  слова.  І  ми  повинні  все зробити, аби найближчим часом зліквідувати надзвичайну відсталість нашої освіти у сфері комп'ютеризації.

 

     Минулого року ми вперше направили більше 1000  комп'ютерів  у сільську  школу  за  рахунок  капітальних  вкладень.  У цьому році передбачено  20  мільйонів   гривень   у   центральному   бюджеті, підключилися  області.  Але  я  глибоко переконаний,  що без більш рішучих кроків нам не вдасться в  найближчий  період  подолати  цю відсталість.  І  Міністерство  освіти  і  науки сьогодні подало до Кабінету Міністрів відповідну програму  комп'ютеризації  середньої школи, інформатизації освіти.

 

     Шосте. Щодо  мовної  політики.  Ми  повинні відійти,  шановні колеги,  на мою  думку,  від  принизливого  для  громадян  України будь-якої  національності протиставлення - українська чи російська мова.  Безумовно,  всі  випускники  шкіл  України  повинні   знати українську державну мову,  а всі,  хто хоче вчити і російську, теж мати можливість це  робити.  Але  школяр,  окрім  цього,  сьогодні повинен   знати  ще  одну-дві  іноземні  мови.  Тобто  ми  повинні ствердити багатомовність,  бо тільки цим у  сучасному  глобальному просторі     можемо    мати    конкурентоспроможну    особистість, професіонала,  фахівця і,  врештірешт, конкурентоспроможну країну. Тому  ми  передбачили в новій програмі,  в новому плані початкової школи можливість з другого класу вивчати іноземну мову в будь-якій школі.

 

     Говорячи про зміни в загальноосвітній школі,  треба сказати і про  те,  що  ми  відпрацьовуємо  механізм  врахування  нахилів  і здібностей  учня,  що  передбачається  при  переході  до 12-річної освіти (я нагадаю,  мова йде про профільні три заключні класи).  У цьому відношенні ми зробили зміни в системі випускних іспитів,  де враховано більше особистісні підходи. На це скеровано і перехід до багатобальної  системи оцінювання знань,  на посеместрове навчання тощо.

 

     У системі управління освітою,  шановні колеги,  ми реалізуємо курс    на    перехід    від   суто   державного   управління   до державногромадського.  З  цією  метою  розроблено  і   затверджено положення  про  піклувальну  раду  школи.  Її дві основні функції: допомога школі і громадський контроль за школою. На наш погляд, до ради  повинні  увійти  найбільш  авторитетні  люди селища,  міста, мікрорайону.  І  ми  запрошуємо  вас,  шановні  народні  депутати, особистим прикладом підтримати цей рух у своїх округах.

 

     Розроблене також  положення  про  шкільні округи,  які будуть створюватися на чолі з директором середньої школи  і  куди  будуть входити   всі   школи  першого  і  другого  рівнів.  І  учні,  які продовжують навчання у відповідних школах.

 

     Завершуємо розробку програми "шкільний автобус"  з  тим,  щоб забезпечити підвіз сільських дітей до школи.  Хочемо передбачити в майбутньому 2002 році фінансування цієї програми. Хотів би всіляко вітати,  скажімо, Чернігівську область, де з місцевого бюджету вже в цьому році виділено кошти на придбання 35 шкільних автобусів.

 

     Щодо вищої освіти.  Шановні колеги!  Глибоко переконаний, що, лише  порівнюючи  наші  дії із тенденціями загальноцивілізаційного розвитку,  ми зможемо динамічно  прогресувати.  Так  от,  якщо  це робити у сфері вищої освіти,  то ми повинні зрозуміти, що сьогодні у світі вища освіта перестає бути лише засобом підготовки фахівців з вищою освітою для народного господарства.

 

     Сьогодні все  більше  вища освіта - це обов'язковий ступінь у розвитку    особистості.    І     цим     самим     забезпечується конкурентоспроможність країни в цілому.

 

     Тому Міністерство освіти і науки вважає:

 

     Перше. Ні  в  якому разі не зменшувати державних замовлень на підготовку фахівців. І це в нас поки що є.

 

     Друге. Ми вважаємо необхідним шукати нові шляхи  фінансування отримання вищої освіти.  У минулому році вперше було введено новий тип фінансування за державним кредитуванням.  Сьогодні дві  тисячі студентів навчаються за цією формою.

 

     У минулому  році ми демократизували вступ до вищих навчальних закладів:  розвели в часі вступ до різних типів  вищих  навчальних закладів і дозволили абітурієнту складати іспити зразу в декількох навчальних закладах,  що суттєво підвищило шанси вступити до вузів найбільш підготовлених.

 

     Важливою сферою  є  професійно-технічна освіта.  Міністерство вважає, що тут не тільки важливо зберегти кадри, матеріальну базу, кількість  тих,  хто  навчається,  а  й  більш органічно вплести в систему вищої і середньої  школи,  що  ми  робимо  ряд  конкретних кроків.

 

     Разом з  тим хотів би зазначити,  що обмеження в фінансуванні особливо  негативно  позначилося  на  матеріальній  базі  закладів освіти, що не дозволяє на сучасному рівні реалізовувати навчальний процес.  Це стосується перш за все профтехосвіти, технікумів і, на жаль, більшості середніх шкіл.

 

     Шановні колеги! Не раз можна почути ствердження про те, що за останні роки зменшилась ефективність виховної діяльності у  школі, інших  закладах  освіти.  Це  дійсно так.  Ми будемо виправляти цю ситуацію, але на іншому фундаменті, ніж це було раніше, а саме: на фундаменті  шани  і  поваги  до особистості дитини,  на визнанні і реальному дотриманні  її  прав  у  сім'ї,  де  вона  повинна  бути абсолютно  рівноправним  членом,  на  наданні їй статусу активного суб'єкта  навчального  процесу  в  школі  замість  долі  пасивного об'єкта,  на  позитивному  заохоченні  з  боку  дорослих,  а не на руйнівному зневажанні і бездумному покаранні.  Ось тоді ми  будемо мати  свідомих громадян,  патріотів суверенних,  самостійно діючих особистостей, а не заляканих конформістів.

 

     Я б сказав,  що головним,  мабуть,  гаслом повинно бути таке: "Шануймо дитину".  Це гасло, яке ми повинні всіляко стверджувати в суспільстві.

 

     Шановні колеги!  Шановні народні депутати! Названі мною кроки щодо  модернізації системи освіти не є самоціллю.  Вони є способом досягнення більш ефективного  розвитку  нашого  суспільства,  його достойної  адаптації  у  світовому  співтоваристві.  Через зміни в освіті,  її осучаснення ми повинні сформувати нове  покоління,  що буде  позбавлене негативних рис - рис своїх попередників,  бо саме через  якості  людини,  її  розвиненість  буде  визначатися   доля будь-якої  країни  в  ХХІ  столітті.  Ось чому ми повинні всебічно проаналізувати стан справ в освіті,  подальші кроки по її розвитку на  ІІ  всеукраїнському  з'їзді  освітян,  що відбудеться згідно з указом Президента України в жовтні цього року.

 

     Проект Національної    доктрини    розвитку    освіти    буде розроблятися  з широкою участю освітян,  народних депутатів,  усіх громадян України,  попередньо широко обговорений у країні, а потім буде розглянутий на з'їзді.

 

     Шановні народні    депутати!    Процеси    глобалізації,   що відбуваються у світі на грунті  утвердження  науково-інформаційних технологій,  роблять  в  якості  основної  складової виробництва і життєдіяльності взагалі  знання.  Тому  головними  пріоритетами  в сучасному   світі  стали  дві  взаємопов'язані  сфери:  наука,  що продукує нові знання,  і освіта - сфера,  що  забезпечує  передачу знань новим поколінням людей, оволодіння знаннями.

 

     Зможе наше  суспільство гідно відповісти на виклики часу щодо освіти - буде Україна серед розвинутих країн. Не зможе - опинимося на  узбіччі  людського  прогресу.  Із  цього  і  слід  нам  з вами виходити.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Василю   Григоровичу.   Переходимо    до відповідей на запитання.  Письмові запитання у вас є.  Будь ласка, запишіться на запитання, і будемо чергувати, як завжди.

 

     Прошу висвітити.

 

     Василю Григоровичу, письмове запитання

- відповідь, наступне усне - і так чергуємо.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г. Шановні колеги! Перше запитання має досить довге формулювання.  З  вашого  дозволу  буду  скорочувати,  щоб  більше відповісти.  Мова  йде  про  показники державного прийому до вищих навчальних закладів в останній період.

 

     У вузи ІІІ і ІV рівнів акредитації в 1998  році  ми  прийняли 290,1  тисячі  осіб,  у тому числі за рахунок державного бюджету - 134,7;  у 1999 році - 300,4 тисячі  осіб  і  135,1  відповідно  за державний бюджет; у 2000 році - 346,4 тисячі та 134,2 тисячі осіб. Є відповідні дані щодо міністерств.  Якщо хтось  цікавиться  більш конкретно, я відповім потім.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Богатирьова. Наступний - депутат Попеску.

 

     БОГАТИРЬОВА Р.В.,  народний депутат України  (виборчий  округ 41,  Донецька  область).  Місто Донецьк.  Християнськодемократична партія,  група "Регіони України".  Шановний Василю Григоровичу!  У мене до вас два запитання.

 

     Перше. Ви сказали, що не виконуються окремі частини статті 57 Закону про освіту (що стосується виплат надбавок за вислугу  років та  щорічної  допомоги  на  оздоровлення).  У  мене запитання.  Що передбачає зробити уряд, щоб виправити цю ситуацію?

 

     І друге запитання.  Проектом програми Кабінету  Міністрів  на 2001  рік передбачається забезпечити навчання за рахунок бюджетних коштів лише для 56 відсотків студентів.  Більше  того,  планується розширення  на  11  відсотків  сфери платного навчання.  Це робить майже недоступним здобуття професійної  та  вищої  освіти  для  90 відсотків  дітей  із  малозабезпечених  сімей.  Чи не слід урядові переглянути ці питання і змінити зазначену  пропорцію  на  користь безплатного навчання?

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі,  Раїсо Василівно. Щодо статті 57. Хочу зазначити, що в цьому році вперше за всі роки стаття 57 працює тою чи іншою мірою. Що це означає?

 

     Якщо за стаж передбачається відповідно до років стажу добавка до окладу заробітної плати 10,  20,  30 відсотків,  то з  1  січня виплачується відповідно 5, 10, 15 відсотків. Це перше.

 

     Друге. У цьому році передбачено виплати: 40 відсотків у оздоровчих і 40 відсотків  від  окладу  преміальних плюс  також  з 1 березня підвищення окладів на 25 відсотків.  І ми передбачаємо, що це буде зроблено, як мінімум 15 відсотків, ще з 1 вересня цього року.

 

     Але я  з  вами абсолютно згоден,  що ми всі разом - і Кабінет Міністрів і народні депутати - повинні вишукати можливість,  аби з 1  січня  наступного  року  повною мірою реалізувати статтю 5 щодо виплати заробітної плати.  Це важливо не тільки  для  освітян,  це важливо  для всього суспільства,  бо,  шануючи таким чином учителя сьогодні, на жаль, кращі випускники середньої школи часто не йдуть до  педагогічних вузів,  і ми будемо мати через п'ять-десять років не кращих вчителів, і ще більше заженемо цю проблему в глухий кут.

 

     Тепер щодо  підготовки  студентів.  Вам,  шановні   депутати, роздані дані таблиці,  і я їх не буду повторювати. Про що йдеться? Я противник або-або, і-і. Я ще раз повторюю, що ми повинні, і це є для міністерства головне гасло, створити умови, щоб якомога більше громадян України отримали вищу освіту.  Безумовно, максимум, що ми можемо  зробити  за  бюджетні  кошти.  Я взагалі прибічник позиції такої,  як у Німеччині,  де кожний,  хто закінчив  тринадцятирічну середню  школу,  має право безоплатно навчатися у вищих навчальних закладах.  Але,  ви розумієте, ми поки що цього зробити не можемо. Тому,  постійно підвищуючи кількість студентів,  які навчаються за державним замовленням, ми, окрім того, повинні шукати нові способи фінансування отримання заробітної плати. І кредитування державою - це вперше на терені України той спосіб,  який власне не є  якимось нашим відкриттям. Я його бачив тридцять років тому у Фінляндії. Ми повинні різко  збільшити  з  наступного  року  кошти  на  державне кредитування  бажаючих  отримати  вищу освіту.  І тоді та дитина з бідної родини також матиме можливість отримати вищу освіту.

 

     Окрім цього,  я просив би  економічне  крило  Верховної  Ради долучитись до наших пошуків шляху створення освітнього банку, який би дав змогу накопичувати кошти упродовж  усього  життя  дитині  з тим,  щоб  забезпечити знову ж таки навчання у разі,  якщо вона не зможе навчатися за кошти державного бюджету до того часу.

 

     Тому наш підхід тут цілком  свідомий.  Максимум  збільшувати, наскільки   можемо,  кількість  дітей,  які  навчаються  за  кошти державного бюджету.  Але разом з тим дати можливість тим, хто може оплатити  навчання,  навчатися,  бо  десь  після  25 років молодий чоловік вже,  можливо,  і не буде вступати до  вищого  навчального закладу, він назавжди втратить таку можливість.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, письмове.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  "Які  заходи  проводить  Міністерство  освіти і науки України  для  забезпечення  неповнолітнім  повної  загальної середньої освіти"?

 

     Шановні колеги!  За  ініціативою  міністерства  розроблено  і затверджено постановою Кабінету Міністрів від 12  квітня  минулого року Інструкцію з обліку дітей і підлітків шкільного віку. Завдяки цьому і в іншій роботі досягнуті певні позитивні зміни.  І я хотів би сказати,  що коли, за оперативними даними, на 1 січня 2000 року не навчалися 13,8 тисячі дітей,  то на 1 січня 2001  року  -  11,6 тисячі.  Тобто  ми протягом року повернули більше двох тисяч дітей до школи.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вибачте,  Василю  Григоровичу,  називайте  автора запитання.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Обидва  запитання від Комітету з питань науки і освіти.

 

     Я хотів би зазначити,  що це крок у правильному напрямі,  але проблем   тут   дуже   багато.  Гадаю,  що  ми  повинні  підвищити відповідальність не тільки освітян,  а й органів  місцевої  влади, місцевого  самоврядування  за  те,  аби  всі  діти мали можливість ходити до школи.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Попеску. Наступна -Ващук.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 204, Чернівецька область).  Вельмишановний Василю Григоровичу! За час,  коли ви були міністром,  було зроблено дуже багато  доброго. Але  в  той же час є деякі проблеми.  Я не буду вас запитувати про 12-бальну систему оцінювання знань, яка викликала стільки обурень. Я  також  вас  не буду запитувати про те,  чому місцеві управління освіти не відповідають на звернення народних депутатів, як це було у  селі  Червоному Яру Одеської області щодо порушення прав дітей. Два роки немає відповіді.  Я не буду запитувати про те, чому немає відповіді  щодо  дискримінації  за національною ознакою Глибоцьким райвно Чернівецької області Шапки Флорія Валерійовича.

 

     Але я запитаю інше:  те,  що викликає обурення на рівні  Ради Європи.  В одному з інтерв'ю ви сказали,  що цей рік був останній, коли ви дозволили приймати вступні екзамени  угорською  мовою.  Ви сказали,  що  це  не  є  офіційна позиція міністерства і Верховної Ради.  Я просто хотів  би  знати.  Це  позиція  ваша  особиста  чи міністерства? Або спростуйте, або підтвердіть.

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г. Спасибі. Шановні колеги! Я все-таки відповім про 12-бальну  систему.  Окрім  цього,  ще  запитання  від  одного   з комітетів.   Шановні   друзі!   Я  хочу  сказати,  що,  безумовно, запровадження будь-якого  нового  підходу  в  діяльності  в  такій широкій  галузі,  як  освіта,  як  і в інших галузях,  викликає не тільки захоплення,  а й критику.  І я розумію вчителя,  який 20-30 років  оцінював за звичною 4-бальною системою (у нас 5- бальної не було),  а тепер раптом йому треба  перейти  на  12-бальну  систему оцінювання.  Але, шановні друзі, у світі, окрім Росії, немає такої анахронічної системи оцінювання знань,  яка  була  у  нас.  Країни Балтії  - Литва,  Латвія,  Естонія,  - а також Молдова перейшли на багатобальну систему. Білорусь переходить. Інші країни світу мають від 100-бальної до 10- бальної системи. Дві країни мають 6-бальну, але повноцінну.  Я  вже  не  раз  пояснював,  чим  викликаний  цей перехід.  Окрім іншого,  і тим, що він надає можливість спонукати, заохотити   школяра   до   підвищення   ефективності    навчальної діяльності.  Чому? Та тому, що вивчив учень, засвоїв знання на два відсотки і отримав трійку цілком законно,  на 32 - теж трійку,  бо на кожний позитивний бал маємо 33 відсотки, якщо взяти всю систему знань за 100 відсотків.  Дитина засвоїла знання на 67 відсотків  - відмінно,  на  97  -  теж  відмінно.  Тому  ось  12-бальна система оцінювання дає змогу заохотити більшою мірою дітей.  До того ж  це не  тільки  позитивний  приклад і позитивний вияв цієї системи.  У творчого,  відповідального учителя з'являється більше  можливостей впливати на дитину не через острах,  не через залякування, а через заохочення.  І дехто мені говорить,  що треба було зачекати рік, а потім почати це впровадження.  Шановні друзі!  До тих пір,  поки в воду не зайде людина,  вона не навчиться плавати.  Скільки б ми не готувалися, до тих пір, поки б ми не приступили до цієї роботи, ми б її не здійснили.

 

     До того ж я хочу нагадати,  що з 1 вересня до грудня минулого року  ми  розглядали як перехідний період і надавали можливість за цей час адаптуватися.  І я хочу  сказати,  що  сьогодні,  особливо серед  школярів,  ніяких  проблем  з  цього  приводу немає і серед більшості вчителів також.  Ми розробили критерії оцінок,  потім їх поновили і зараз поновлені критерії направлені в кожний навчальний заклад.

 

     Щодо моїх відповідей на прямій лінії  в  газеті  "Факты".  Це дійсно  моя  особиста  позиція,  і  вона  зумовлена  тим,  що,  на превеликий жаль,  ряд національних шкіл до цих  пір  не  домоглися доброго  знання  учнями  української  мови.  Це  веде  до зниження конкурентоспроможності цих дітей в українському  суспільстві.  Ось чому  була висловлена така позиція.  Але ми спілкувалися і з вами, Іване Васильовичу,  і з іншими представниками національних меншин. Ми  залишимо ставлення до національних шкіл у тому варіанті,  що і до цього,  але я глибоко переконаний, що самі школи і батьки дітей колись  дійдуть до необхідності і розуміння необхідності підвищити рівень знань української мови. Дякую.

 

     Шановні колеги,  знову  ж  таки  запитання  про  зменшення  в навчальних  планах годин на вивчення російської мови і літератури, а  також  предметів  математичного   та   природознавчого   циклу, математики,  фізики,  хімії,  біології.  Це  від Комітету з питань науки і освіти.

 

     Шановні друзі,  за час діяльності уряду  Віктора  Андрійовича Ющенка і мене, як міністра освіти і науки, жодного зменшення годин з цих предметів не було і не передбачається.  Навпаки ми вводимо з наступного  року  невеликий  курс  астрономії  у  середній школі в останніх класах,  надаємо можливість ці предмети уже в  початковій школі дещо розширити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Ващук. Наступний - Давидов.

 

     ВАЩУК К.Т.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  20, Волинська  область).  На  одне  запитання  відповідь  ви дали,  це стосовно заробітної  плати  вчителів.  А  мене  цікавить  ще  таке питання.  Кожен з нас, депутатів, хто обраний по округах, постійно має проблеми з ремонтом шкіл,  з їх  технічним  забезпеченням.  Ви гарно  нам  розповіли  про комп'ютеризацію,  але відповіді на наші листи,  звернення  хоча  б  деякі  школи   комп'ютеризувати   дуже дипломатичні, ви практично нічого не вирішуєте.

 

     То я  хочу  запитати:  чи має Міністерство освіти підрахунки, скільки  треба  коштів,  аби  хоча  б  середні  школи   мінімально комп'ютеризувати?  І  скільки треба коштів,  щоб добудувати школи, які уже збудовані на 80 відсотків,  і щоб хоча б зробити невеликий ремонт   шкіл,   які  потребують  капітального  ремонту?  Це  одне запитання.

 

     І друге.  Є побажання Міністерству освіти взяти  на  контроль підручники, які видаються дітям для навчання.

 

     Я, наприклад,  нещодавно  прочитала  у підручнику свого внука такий вираз: "Він поступив так, бо йому не дали на лапу".

 

     Якщо такі звороти є в підручниках історії,  то чого ми  вчимо наших дітей?

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г. Спасибі, Катерино Тимофіївно. Щодо ремонту шкіл. Шановні друзі,  ви добре знаєте, що фінансування середньої освіти, в  тому  числі  матеріальнотехнічної  бази,  -  це справа місцевих бюджетів.  І я вас дуже прошу подивитися у своїх округах і у своїх областях,  адже,  наприклад,  минулого року кожна область виконала обсяг надходжень до місцевих бюджетів,  але, на превеликий жаль, у багатьох  областях  чомусь не вистачило коштів не тільки на ремонт шкіл, а й навіть на заробітну плату вчителям.

 

     Водночас псевдопрестижні  будови  ведуться   дуже   часто   в обласних центрах передусім. Тому, я думаю, тут підхід тільки через місцевий бюджет. Це перше.

 

     Друге. Щодо комп'ютеризації.  Так,  20 мільйонів гривень, які виділено цього року,  - обмаль.  Катерино Тимофіївно,  обов'язково враховуємо всі побажання  депутатів,  але  зробимо  це  спільно  з обласними управліннями освіти.  Десь по десять у середньому класів у кожну область ми цього року направимо.  Але поки що ми в першому кварталі не мали жодної копійки на комп'ютеризацію.  Тому я не міг більш рішуче відповідати, брати на себе зобов'язання.

 

     Щодо того,  скільки потрібно коштів.  Як мінімум сьогодні  на проведення  комп'ютеризації  хоча  б  середньої школи потрібно 300 мільйонів гривень.

 

     Я дуже вас прошу,  шановні друзі,  давайте проаналізуємо,  що будується, що реконструюється, де ще витрачаються кошти. Це зовсім не   розумно   часто   робити   поряд   з   тим,   що   ми   маємо некомп'ютеризовану освіту. Ми живемо навіть не в ХХ, а часто в ХІХ столітті в освітянській діяльності.  Ми поставили вчителя в умови, за яких він не знає,  як до цього комп'ютера підійти,  він не може його   використати,   і   ми   формуємо    неконкурентоспроможного громадянина.  Тому  на  це ми повинні передусім знайти кошти,  уже починаючи з наступного року.

 

     Стосовно підручників.  Шановні друзі,  багато  було  зроблено підручників,    все-таки    раніше   Україна   не   мала   функції підручникотворення.  Ми,  єдина з усіх країн, що виникли на терені колишнього  Союзу,  створили  повний цикл вітчизняних підручників. Але це відбилося на якості певною мірою,  і  ми  зараз  оголосили, скажімо,   щодо   початкових  класів  конкурс  на  нове  покоління підручників  і  активно  працюємо  над  тими   підручниками,   які підготовлені, випускаються, але кожний рік доопрацьовуємо.

 

     Якщо б ви конкретніше показали цей підручник,  я б...  Дякую, дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове, Василю Григоровичу.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Так. Шановні колеги. Письмове запитання Віталія Журавського.  "Прошу  відповісти  на  таке запитання.  На сьогодні залишаються не розв'язаними деякі соціальні  проблеми  працівників освіти,   зокрема,   потребує   погашення   заборгованість   перед працівниками закладів освіти, що виникла упродовж 1997-1999 років. Чи   будуть   вживатись  які-небудь  заходи  щодо  виходу  з  цієї ситуації?"

 

     Я буду чесним у відповіді на це запитання. Як міністр освіти, я зацікавлений,  щоб кожна додаткова копійка дійшла до освітянина, до школи,  до вищого навчального закладу.  Але я хотів би сказати: давайте  не  обманювати  тих вчителів,  які сподіваються,  що вони отримають за 1997-1999 роки не нараховані, не передбачені бюджетом кошти по статті 57. Цього, на превеликий жаль, не відбудеться.

 

     Я знаю   позицію   частини   львівських   шкіл  і  хотів  би, звертаючись до них,  сказати,  що я цілком їх бажання,  їх  вимоги підтримую  щодо  виконання  статті  57 у майбутньому році.  Але їх позиція щодо повернення боргів за попередні  роки  -  це  наслідок нечесної розмови представників місцевої влади із вчителями.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат  Давидов.  Наступний  - Пустовойтов.

 

     ДАВИДОВ В.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань бюджету (виборчий округ 108,  Луганська область).  Шановний Василю Григоровичу!  Державним бюджетом передбачені кошти  на  підвищення заробітної  плати  вчителям.  Але якщо подивитися місцеві бюджети, наприклад міста Лисичанська,  у  2000  році  було  передбачено  на зарплату  вчителям  3  мільйони 337 тисяч,  а у 2001 році - лише 2 мільйони 879 тисяч,  тобто майже на 500 тисяч менше. Яким же чином підвищуватимуть заробітну плату вчителям?

 

     І я хочу задати вам таке запитання. Як міністерство контролює питання підвищення заробітної плати на місцях? Будь ласка.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Дякую.  Щодо  контролю,  то  на  стіл  міністра щотижня  даються  дані  з  кожної  області стосовно заборгованості заробітної плати,  і час  від  часу,  десь  один  раз  на  місяць, доповідні  за підписом міністра подаються Прем'єр-міністру України і в Адміністрацію Президента України.

 

     Я хочу сказати,  що ми  мали  багато  доручень  і  Президента України органам місцевої влади,  і Прем'єр-міністра, що дало змогу ліквідувати заборгованість.

 

     Водночас, шановні колеги, я хотів би просити у вас і допомоги щодо  контролю  за  формуванням  і  виконанням  бюджету на місцях. Справді є випадки,  коли  в  окремих  районах,  в  окремих  містах знаходяться    кошти   на   інші   витрати,   особливо   там,   де реконструюється  чи  будується,  немає  коштів  на   освітян.   Ми втручалися  декілька  разів,  у тому числі,  що стосується кількох районів Луганської області,  і я  днями  отримав  вдячний  лист  з одного  з райцентрів,  від учителів цього райвно.  Хотів би ще раз зазначити,  що йдеться про дисципліну, спільний контроль і органів місцевого самоврядування, і місцевих депутатів, лише за таких умов ми зможемо досягти нашої мети.

 

     Шановні друзі, письмове запитання: "Міністерство освіти   і  науки  України  тепер  розробляє  проект національної доктрини розвитку освіти, яка буде внесена на розгляд всеукраїнського  з'їзду працівників освіти в жовтні 2001 року.  Чи слід готувати такий документ, якщо є законодавча база?"

 

     Шановні друзі,  законодавча база у нас є,  і це дуже добре, я думаю, найближчим часом буде Закон про вищу освіту. Я щиро вдячний депутатам з Комітету з питань науки і освіти за їх  уболівання  за сферу освіти щодо фінансування і щодо іншого.

 

     Шановні друзі,  є сфери,  які не можна і не потрібно, і це не цілі,  щоб,  так би мовити, відображати їх у законодавчому полі, є сфери  змістовних  змін в освіті.  Я про деякі з них говорив,  про багато  що  не  говорив.  Ми  повинні   на   професійному   з'їзді випрацювати курс на найближчі роки і десятиліття з тим,  щоб зміна людей,  які ведуть політику  у  сфері  освіти,  не  спричиняла  до шарахання кожного разу,  а щоб це був визначений і цілеспрямований рух у змінах,  тим більше що зараз модернізація освіти - це ознака буквально кожної країни сучасного світу,  тому такий документ,  на нашу думку, обов'язково потрібно зробити.

 

     Інша річ,  і я це обіцяю, він буде видрукуваний десь у травні для широкого обговорення всіма освітянами,  буде обговорений, і ми сприймемо все розумне з тим,  щоб потім після його обговорення  на з'їзді  затвердити  чи  то  указом  Президента,  чи  то постановою Кабінету Міністрів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Пустовойтов. Наступна - Безугла.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 33, Дніпропетровська   область).   Фракція   комуністів.   Василю Григоровичу,  скажіть, будь ласка, чи знає міністерство про те, що вчителі,  крім  заборгованих  заробітних  плат,  з  1997  року  не отримують грошові відшкодування за відрядження на  перепідготовку? Місцеві  органи  влади упродовж цих років навіть не закладали це у свої бюджети,  і від освітян надходить багато  скарг.  Яким  чином можна вирішити цю проблему, чи є відповідний механізм?

 

     І наступне. Я з вами спілкувався, але до мене підійшли колеги і все-таки попросили  задати  це  запитання.  Те,  що  є  механізм виплати  за  статтею 57,  на місцях,  особливо в районах,  люди не знають.  І виходить так, там вилочка у вас "мінімум" і "максимум". Тому уже є такі дані,  що розраховують тільки по мінімуму. Виникає запитання: як це проконтролювати?

 

     І останнє  запитання.  Як  ви   оцінюєте   співпрацю   вашого відомства із профспілками?  Тому що на місцях місцеві органи влади законні вимоги вчителів через профспілки інколи просто ігнорують.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Дякую.  Щодо визначення  підвищення  заробітної плати.  Шановні  колеги,  ось  перед  вами наказ міністра освіти і науки від 29 березня цього року,  який готувався декілька  тижнів. Чому декілька тижнів?  Йшла гостра боротьба з фінансовоекономічним крилом Кабінету Міністрів: ми хотіли більше, вони, як завжди, роль у  них така,  повинні були намагатися зробити менше.  Цей матеріал розісланий  у  кожне  обласне  управління  освіти,  в  тому  числі електронною поштою.  І кожному начальнику обласного управління про цей  матеріал  повідомлено.  Тому,  будь  ласка,  звертайтеся   до області.  Ми  можемо  дати  ксерокопію,  я вам можу подарувати цей примірник після закінчення Дня уряду.

 

     Щодо співпраці з профспілками. Я вам скажу, що у нас є ділові контакти з профспілками.  Нам,  Міністерству освіти і науки важко, бо ми маємо зубаті профспілки.  Це єдині  профспілки  в  бюджетній сфері,  які  ось,  я  рік  і три місяці міністром,  які тримають у постійному  напруженні,  у  конфлікті  відносини  з  Міністерством освіти  і  науки.  І  це,  звичайно,  зумовлює  нашу більш активну діяльність щодо виконання їх вимог.  І я хочу вам сказати,  що  це була  їх  вимога  у  січні  чи  на  початку лютого,  що підвищення зарплати,  окладів відбулося не з 1 квітня, а з 1 березня. Це була умова  непочатку  масового  страйку  вчителів.  Ми  звернулися  до Президента України,  до Прем'єр-міністра,  і  керівництво  держави пішло назустріч, і тому підвищення здійснили саме з 1 березня.

 

     Я вважаю,  що з профспілками треба співпрацювати. Ми максимум це робимо.  І  ми  рекомендуємо  органам  влади,  у  всякому  разі освітянській владі на місцях,  також співпрацювати з профспілками. Якщо є конкретні зауваження, я готовий втрутитись у цей процес.

 

     І останнє,  відрядження.  Так, на превеликий жаль, коштів для відряджень  не  вистачає  не  тільки  для вчителів,  а й часто для працівників міністерства,  щоб  поїхати  і  побачити,  як  вчителі працюють.

 

     Але водночас усе залежатиме від того,  хто і як турбується на місцях про освіту.  Я,  наприклад, міг би назвати район, по-моєму, це  Чорнобаївський  Черкаської  області,  я  був  минулого  року в Черкасах,  і там завдяки зусиллям органів місцевої влади не тільки безоплатно  харчуються всі школярі,  підвозяться не тільки учні до середніх шкіл,  а й вчителі, і кожному вчителеві безоплатно видане паливо на зиму тощо.

 

     Поряд з  цим маємо багато прикладів відсутності таких коштів. Це неподобство,  тому  що  сьогодні,  як  ніколи  раніше,  повинні організувати   підвищення   кваліфікації   освітян,   бо  з'явився комп'ютер,  нові вимоги,  нові програми. Ми цю ланку роботи будемо всіляко активізувати.

 

     Наступне запитання:  "Які кроки зроблено на шляху виховання у дітей свідомого ставлення до свого здоров'я як найвищої соціальної цінності,  гігієнічного навчання і виховання, формування здорового способу життя?  Комітет з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства".

 

     Шановні друзі,  це  справді  надзвичайно  актуальна проблема. Зневага до людини десь проявлялася і у зневазі людини до  власного самопочуття.   Тому   ми  з  першого  класу  в  початковій  школі, чотирирічній,  дванадцятирічної  освіти  вводимо   новий   предмет "Основи  здоров'я і фізична культура" з тим,  щоб йшлося не тільки про те,  аби  дитина  45  хвилин  попрацювала  на  уроці  фізичної культури,  а  й  щоб  дати  знання  дитині,  як доглядати за своїм організмом, за своїм здоров'ям, як правильно харчуватися, якою має бути  поведінка  і  таке  інше.  Сподіваємося,  що  цей  курс буде продовжений і в наступних класах.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Безугла.  Наступний  -  депутат Костинюк.

 

     БЕЗУГЛА Л.Я.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний    загальнодержавний   виборчий   округ,   ПСПУ). Прогрессивная     социалистическая      фракция      Прогрессивной социалистической  партии.  Василий  Григорьевич,  ответьте  мне на такой вопрос.  Я считаю,  что представленная  вами  статистика  не соответствует  действительности.  В  приложении 2 у вас за цифрами скрыты не только те дети,  которые не пошли в 6 лет в школу  и  не закончили  до  17  лет,  получили  среднее  образование,  но и те, которые сегодня  в  школу  вообще  не  ходят  от  систематического недоедания,  от того, что матери уехали за границу на заработки, а бабушки не могут заставить этих детей идти в школу  и  учителя  на них уже, просто-напросто, перестали обращать внимание. Таких детей тысячи  по  Украине.  Они  становятся   бездомными,   а   народное образование  сегодня  не может вовлечь их в школу.  А мы говорим о каких-то  поднебесных  задачах,  тогда  как  мы  имеем   множество безграмотных  детей,  которых  начиная  с  1917 года мы не имели и которые не умеют читать и писать. Это первый вопрос.

 

     И второй.  Отдаете ли вы себе отчет,  что вы  сегодня  вывели русский язык вообще за рамки права в Украине? Вы его не относите и к  государственному  языку,  вы  осуществляете  националистическую политику.  И вы подтверждали это в своем интервью в газете "Факты" и в других,  говоря,  что когда-то,  может быть,  у русского языка будет хорошее будущее.

 

     И третий    вопрос.    Сегодня   учителя   введены   в   ранг нищенствующих.  Почему вы не только не выводите учителей на  улицу защищать свои права,  но и наказываете тех,  кто требует,  чтобы у него была зарплата выше прожиточного уровня?

 

     Спасибо.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі,  Людмило   Яківно,   шановні   народні депутати.  Передусім жодного вчителя,  жодного освітянина, жодного учня чи студента Міністерство освіти і  науки  не  покарало  і  не спонукало до покарання. Якщо є такі конкретні випадки, будь ласка, ми виправимо цю ситуацію, ми вже виправляли її. Це перше.

 

     Друге. Щодо російської мови.  Шановна Людмило Яківно,  норми, які  діють  сьогодні  в  середній  школі,  визначені  відповідними постановами і наказами 1993 року.  Повірте,  я  жодного  кроку  не зробив для погіршення ситуації. І хотів би зазначити, я говорив це публічно,  і ще раз наголошую,  що ми не  повинні  допустити,  щоб українські громадяни не знали російської мови, бо російська мова - це  для  нашого  покоління  часто  шлях  до  світової  науки,   до міжнародного   спілкування.   Хоча   разом   з   тим  треба  задля справедливості зазначити,  що спілкування російською мовою у світі скорочується,  перестали вивчати російську мову країни Центральної Європи, Кавказу та інші. Але ми повинні знати російську мову, я це ще  раз підтверджую.  Я взагалі противник у мовній політиці,  як і взагалі в підході до будь-якого питання,  абоабо, і-і. Скажімо, та ж  Фінляндія  вивчає  з  першого класу фінську мову,  з третього - англійську,  з п'ятого,  якщо не помиляюся,  шведську,  а потім ще одну   іноземну   мову.   Недавно   Італія  прийняла  рішення  про обов'язкове  вивчення  двох  іноземних   мов   -   англійської   і французької.  І ми повинні так переглянути навчальні процеси,  щоб зробити можливим вивчення не однієї,  а декількох  мов.  В  умовах глобалізованого     простору     це     обов'язкова     передумова конкурентоспроможності будь-якої дитини.

 

     І щодо статистики.  Шановні колеги,  статистика вся взята  із центрального статистичного управління нашої країни.  Значить, якщо там десь є помилки, то ми слідом за ними помилились. Але те явище, про  яке ви говорите,  є.  І я про своє ставлення до нього говорив дещо раніше.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Знову про стан  забезпечення  підручниками.  Це запитання  фракції Народного руху.  Шановні колеги,  на превеликий жаль,  у середньому забезпечення - 70 відсотків,  причина цього  - недофінансування  за  попередні  до  2000 року чотири роки великої суми запланованих у бюджеті коштів.  Для того,  аби  нам  вийти  з ситуації, на цей рік дещо збільшене фінансування, навіть порівняно з минулим,  - 94 мільйони гривень.  Цього року  ми  будемо  вперше видавати  підручники  для  шкільної бібліотеки.  Цього року вперше виділені кошти (я відповідаю ще на одне  запитання)  -  близько  7 мільйонів  на  підручники  для  вищої  школи.  Раніше таких коштів взагалі не планувалося в бюджеті.  В цьому році виділені  кошти  в межах 5 мільйонів гривень на методичні розробки для освітян. Цього не вистачить для того, щоб ліквідувати проблему повністю.

 

     Нам для  повного  забезпечення  потреб  навчальних  закладів, шановні колеги,  треба було б видати майже 42 мільйони примірників книг і треба для цього,  за сьогоднішніми  цінами,  327  мільйонів гривень.  Сподіваємося,  наступного  року  буде краще фінансування цієї статті.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Костинюк.  Наступний  -  депутат Беспалий.

 

     КОСТИНЮК Б.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань  будівництва,   транспорту   і   зв'язку   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Народний  рух України. Шановний доповідачу, насамперед хочу подякувати вам за ту виставку книг - українських підручників - для вищої і середньої школи,  яку вашими зусиллями розгорнуто тут, на другому поверсі.

 

     Я хотів  вас  ще  більше  похвалити,  але  ви  так  відповіли попередньому депутату на його запитання,  що не буду цього робити. Навіть дозволю  собі  репліку:  як  це  можна  зобов'язувати  всіх громадян  України,  щоб вони знали російську мову?  Такого бути не може.  Ми святкуємо  десять  років  незалежності  незабаром.  Ціле покоління  виросло,  котре  просто не вивчало,  не знає російської мови, натомість добре володіє кількома іншими іноземними мовами.

 

     А моє запитання стосується ось чого. У своєму виступі ви дуже добре  сказали,  що  всі  випускники  середніх  і вищих навчальних закладів повинні  володіти  державною  мовою.  Так  от,  що  треба зробити  для  цього,  яких  заходів  треба  вжити?  Який  відсоток випускників не знають державної  мови  на  сьогодні?  І  чому  цих заходів за десять років ще досі не вжито?

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.   Дякую.   Шановні  колеги,  надзвичайно  гостре запитання.  Я  хотів  би  ще  раз  сказати,  що  я  тут  прибічник орієнтації  на  особистість,  як  і взагалі в усій діяльності щодо реформування школи і освіти.  У школі головна людина  -  учень,  у вузі - студент, улітку - абітурієнт.

 

     Тому щодо  російської мови,  то я ще раз повторюю:  всі,  хто бажає вивчати,  повинен мати таку можливість, хто не бажає вивчати цей предмет, не повинен це робити. Ось цим і будемо керуватися.

 

     Щодо української  і російської мов.  Шановні друзі,  динаміка тут така:  якщо десять років тому в  Україні  навчалися  в  школах українською  мовою 49,7 відсотка школярів,  то в цьому навчальному році - 69,7.  Тобто за десять років - зростання на  20  відсотків. Сьогодні  29,7 відсотка учнів навчаються російською мовою.  Решта, небагато, - мовами інших національних меншин. Але ця динаміка дуже різна по областях.

 

     Наприклад, якщо  у  Вінницькій області навчаються українською мовою 97,7 відсотка і  російською  2,3,  то  в  Донецькій  області українською  мовою (між іншим,  часто лунають звинувачення,  що ми там десь українізуємо)  -  13,9  відсотка,  а  російською  -  86,1 відсоток. Це всіх.

 

     Я вже  не кажу про Автономну Республіку Крим,  де українською мовою - 0,9 відсотка, а російською - 97,3 відсотка.

 

     Разом з  тим  у  Львівській  області  українською   -   98,4, російською - 1,6 відсотка.

 

     Шановні друзі,  не сваріться.  Таке життя.  Давайте не будемо мучити самих себе,  дітей і суспільство. Життя приведе до найбільш розумної  ситуації.  Давайте  не перешкоджати,  а сприяти розвитку особистості, в тому числі в цьому багатомовному просторі.

 

     Спасибі.

 

     Телебачення Міністерством освіти і науки  не  керує.  Давайте боротися разом.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. І на письмові.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Я, наприклад, пропоную ввести освітньо-науковий канал на телебаченні. От давайте зробимо це. Тому що сьогодні щодо освітянської діяльності в засобах масової інформації не робиться й того,  що робилося десять чи п'ятнадцять років тому. Чесно вам про це скажу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Василю  Григоровичу,  кажуть,  що  ви не повністю відповіли на запитання Костинюка.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г. Нагадайте, про що ви ще питали.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон Костинюка ще раз.

 

     КОСТИНЮК Б.І. Чому всі випускники середніх і вищих навчальних закладів  не  знають  державної мови?  І які заходи вживаються для того, щоб вони знали?

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Шановний  народний  депутате,  так   не   можна сказати,  що всі не знають.  От ви знаєте і я знаю. Ми закінчували наші навчальні  заклади.  І  інші  народні  депутати  знають.  Але перехідний  період  існує  в  усьому,  в  тому  числі й у вивченні української мови. І ми, на жаль, часто спостерігаємо таку подвійну поведінку  учня  -  одна  мова  на  уроці,  інша  - в туалеті чи в коридорі, скажімо.

 

     Але знову-таки це процес.  Я вам навів приклади і статистичні дані.  Він  рухається,  рухається  в  правильному  напрямі.  Що ми робимо?  Та робимо те,  що ви бачили  ось  на  виставці:  створили покоління   українських   підручників.   Створюємо  зараз  шкільну бібліотеку.  Маємо освітянську сферу. Між іншим, створили декілька десятків  журналів  для  педагогів різних напрямів теж українською мовою.  Разом з тим є й журнали для  викладачів  російської  мови. Тобто робота провадиться в усіх напрямах.

 

     Але, шановні   друзі,   там,  де  стосується  зміни,  великої кількості людей,  не можна круто  кудись  повернути.  Навіть  віз, запряжений  у  коня,  при крутому повороті перекидається.  Тому ви пам'ятайте, що коли хтось бажатиме круто повернути, то переверне й суспільство. Цього нам не треба робити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Депутатська група "Солідарність" десь відшукала соціологічні  дослідження,  які  показують,  що   дванадцятибальна система не дає змоги об'єктивно оцінювати знання учня. Чи не варто було  б  повернутися  до  старої,  але  прозорої   та   ефективної п'ятибальної системи?

 

     Я вже  говорив,  по-перше,  що  в нас п'ятибальної системи не було, була чотирибальна.

 

     По-друге, я не бачу,  в чому  менш  прозора  дванадцятибальна система порівняно із чотирибальною.

 

     По-третє, я   хотів   би   зазначити,   що   однією  з  вимог міністерства при введенні нової системи оцінювання і  семестрового оцінювання була вимога про те,  щоб учитель по завершенню семестра при виставленні тієї чи іншої оцінки публічно перед класом пояснив учню, чому в нього саме така, а не інша оцінка.

 

     Тому це   абсолютно   невиправдана   позиція  і  невиправдане твердження.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Беспалий.  Наступний  -  депутат Подгорний.

 

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий округ,   НДП).  "Реформи-Конгрес".  Шановний  Василю  Григоровичу, відомо,  що бездонну діжку наповнити водою не можна.  Так  само  і тут.  Скільки  б ми коштів не вкладали у фінансування школи,  якщо школа знаходиться у воді,  то це виділення коштів буде те саме, що наповнення бездонної діжки.

 

     Я звертаюся до вас з приводу конкретної ситуації:  підтоплені школи не  де-небудь,  а  в  центрі  міста  Херсона,  точніше  -  у Комсомольському   районі.   Міністерство   з  питань  надзвичайних ситуацій готове допомогти виконати роботи,  інші служби також. Але схоже  на  те,  що без вашого втручання і без вашої координації це вирішено не буде. Тому запитання таке: чи буде це питання вирішено реально?

 

     І друге  запитання  стосується студентів,  які працюють,  які самі допомагають собі,  тобто вони потребують менше інвестицій.  Я вніс такий проект, у якому пропоную запровадити для студентів, які працюють,  пільгове  оподаткування  -  не   оподатковувати   п'ять мінімумів.  Проте  відгук  вашого  міністерства  несхвальний  щодо цього.  Я хотів би зрозуміти чому?  Люди  не  вимагають  коштів  з бюджету,  вони готові поряд із навчанням ще й працювати, самі собі готові  допомагати,  і  це  не  стимулюється.  Відповідний  проект внесено.  Якщо ви його підтримуєте, то допоможіть, щоб він був тут поставлений у порядок денний і прийнятий.

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Дякую,  пане Борисе. І я, і міністерство готові втрутитися  в  ситуацію,  яка склалася в Херсоні.  Але разом з тим хотів би сказати, що Херсонська область - це одна із тих областей, керівництво  якої  ставиться  без  належної  уваги до освітянської діяльності.  Я це заявляю з трибуни перед усією країною.  Тому  що найбільша  заборгованість  була  до  недавнього часу в Херсонській області.  І стосовно ряду інших речей можна те  саме  сказати.  Це перше.

 

     Друге. Щодо оподаткування.  Я не можу повірити,  щоби хтось у нас підписав негативний відгук щодо ваших пропозицій.  Навпаки, на друге  читання  до  Податкового  кодексу ми подали пропозиції щодо запровадження  пільг  по  відношенню  до   виробничої   діяльності закладів профтехосвіти та інших навчальних закладів. І я просив би народних депутатів підтримати нас у цьому, тому що це питання, які вирішуються економічними законами, а не освітянськими. І ми хотіли б підтримати в цьому відношенні і позицію в указі  Президента  про молодіжну   політику,   недавно   виданому,  де  теж  є  доручення передбачити це при створенні Податкового кодексу.

 

     Дякую.

 

     Шановні колеги,  запитання  Комітету  з  питань   екологічної політики.  У  вищих  навчальних  закладах  яких областей і скільки молодих  громадян  отримали  довгострокові  кредити  для  здобуття освіти?

 

     Я маю дані по всіх областях.  Я назву лише декілька, незручно час забирати. Було дві тисячі квот на суму 5 мільйонів. Між іншим, в цьому році ми дещо поправимо. У минулому році це вирішилося дуже швидко,  по-перше,  і  не  було  досвіду.  Тому  ми  визначили  не оптимальний  варіант:  ми  зафіксували  однаковий  кредит для всіх навчальних закладів - 2,5 тисячі гривень.  Ми вважаємо,  що  треба розвести - від тисячі і з кратним по півтисячі десь до 2,5-3 тисяч гривень. І в цьому році це зробимо.

 

     Так от,  скажімо,  Вінницька область - 30,  Волинська  -  35, Дніпропетровська   -   85,   Донецька  -  108,  Житомирська  -  9, Закарпатська - 39,  Запорізька - 60 і так далі. Було вироблено ряд критеріїв,  за  якими  були розподілені оці місця.  Кого конкретно цікавить це питання, підійдіть, щоб я не витрачав часу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Подгорний.  Наступний -  депутат Філіпчук.

 

     ПОДГОРНИЙ С.П., член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, НДП).  "Яблуко",  Луганська область.  Шановний Василю Григоровичу! Думаю,  що  ставлення  до шкіл з українською мовою навчання з боку місцевих  владних  структур  на  далекому  сході,   м'яко   кажучи російською, "безразличное".

 

     Того, що  обласне управління освіти перевело своє діловодство на українську мову,  недостатньо.  Для батьків це не  аргумент  на користь   української   мови.  Тільки  належна  матеріальна  база, оснащення технічними  засобами  навчання,  комп'ютеризація  можуть бути  аргументом на користь української мови.  Тому,  думаю,  що й міністерство повинно тут більш активну позицію займати. Це перше.

 

     І друге. Безперечно, заробітна плата вчителів - це головне, а може,  і  основне.  Але  моральне  становище,  яке склалося нині в школі,  особливо це проявилося  під  час  останніх  президентських виборів, так званого референдуму, не те що незадовільне, а взагалі вчителя поставили нижче всякого рівня.

 

     Тож як ви вважаєте,  які заходи  повинно  вжити  Міністерство освіти і науки, уряд у цілому, щоб більше такого не допускати?

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі.  Відносини  в  школі між учителями,  а особливо - учитель і учень,  я  вже  сказав,  потребують  суттєвої корекції  -  переходу  від  авторитарної  педагогіки до педагогіки толерантності.  Це  завдання,  яке  ми  повинні  реалізовувати   і реалізуємо,  але,  на  превеликий  жаль,  цього відразу зробити не можна.

 

     Скажу більш конкретно. В Україні майже 22 тисячі  шкіл.  І ви розумієте,  що Міністерство освіти і науки, яке  й  на  освіту,  і  на  науку,  і  на   прибирання   приміщень міністерства має на все про все 300 чоловік, не зможе своїми діями і своїм контролем забезпечити відповідну атмосферу в кожній школі. Тому наша дія - запровадження піклувальних рад.  Це не батьківські ради,  бо  батьківські  ради  часто  залежні  від  учителів,   від директора школи.  Це піклувальні ради, до яких би входили найбільш авторитетні люди,  скажемо, району, які б уболівали за освіту, які б, з одного боку, допомагали школі, а з другого боку, контролювали і  діяльність  освітянського  колективу,  і  ставлення  влади   до освітянського колективу.  І я вас прошу, шановні народні депутати, особливо тих,  хто в  округах  працює:  будь  ласка,  очольте  для прикладу   в  одній  школі  округу  піклувальну  раду.  Відповідне положення,  затверджене  урядом...  От  я  знаю,  що  пан  Віталій Журавський це зробив.  Між іншим, як приклад, можу сказати, що він постійно  турбується  про  підручники  і  таке  інше  і   постійно "надокучає"  Міністерству  освіти  і  науки.  Правда,  шукає й сам кошти, за що йому спасибі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Письмове.  "Чому неакредитовані в установленому порядку  недержавні вищі навчальні заклади продовжують працювати в Україні? Скільки їх?"

 

     Шановні колеги!  Функціонування  вищих  навчальних   закладів різних  форм  власності  регламентується чинним законодавством,  у тому числі Законом про освіту.  Є неакредитовані,  але обов'язково ліцензовані навчальні заклади.  Законодавча база дозволяє існувати таким навчальним закладам,  але за умови,  що ці навчальні заклади видають  диплом не державного зразка,  а свій власний диплом.  Але після того як навчальний заклад відпрацює п'ять років, він повинен акредитуватися.  Я  думаю,  що  Закон  про вищу освіту,  який буде прийнято,  я сподіваюся,  скоро Верховною Радою,  дасть  додаткові можливості  Міністерству  освіти  і  науки  як  для  того,  щоб не допускати існування неефективно діючих навчальних закладів,  так і для  того,  щоб  підтримувати  ефективно  діючі навчальні заклади, незалежно від форм власності.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Філіпчук.  Наступний  -  депутат Асадчев.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 203,  Чернівецька область).  Василю Григоровичу,  я  в  принципі  підтримую  багато речей,  про які ви говорите,  і особливо те,  що найбільш аморальним сьогодні  виявом держави  по відношенню до освіти є система оподаткування,  зокрема навіть інтернатів,  коли праця і творчість сліпої, глухої і хворої дитини сьогодні оподатковується. І я хочу думати, що Верховна Рада і уряд спроможні будуть внести корективи у відповідний  Податковий кодекс.

 

     Але є  друге  питання  в  мене.  Воно стосується того,  що ми сьогодні  даємо  ліцензію  багатьом  регіональним   телекомпаніям, центральним,  комерційним  та  іншим.  І якщо уряд і Верховна Рада сьогодні не зможуть на це вплинути,  якщо  як  один  із  критеріїв видачі  ліцензій  не  буде  запропонована  хоча б одна-дві освітні виховні передачі,  ми втратимо сьогодні молодь.  Тому що сьогодні, крім бойовиків, ми маємо "Елку і кореша", ми маємо золотих і ситих гусаків,  ми маємо похабні анекдоти,  і всі люди - від Донбасу  до Закарпаття - ображені.  Я вже не кажу про освітян. Владні чинники, зокрема і Верховна Рада, і Національна рада з питань телебачення і радіомовлення,  не можуть допомогти освіті в цій частині.  Я хотів би знати вашу точку зору.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Георгію Георгійовичу,  я  абсолютно  згоден  із вашою  позицією і хотів би сказати,  що намагання деяких передач у засобах масової інформації і взагалі  засобів  масової  інформації спекулювати  на  ненайкращих  рисах  людини  -  це  само  по  собі аморально і антисуспільно,  це антигромадська поведінка.  Я  скажу більше,      я     вважаю,     чим     скоріше     ми     створимо науковотехнолого-освітянський канал, тим краще буде для всіх нас.

 

     Адже, шановні друзі,  подивіться, що відбувається. Ми поки що і  щодо технологічних знань знаходимося в замкнутому просторі.  Ми не знаємо про досягнення в сфері аграрної культури, в інших сферах навіть  у тих країнах,  які розташовані поряд з нами.  А як багато можна було б зробити через  телебачення,  продемонструвати  нашому фермеру найбільш сучасні способи обробки землі і таке інше.

 

     Тому я  тільки  підтримую вашу позицію і вважаю,  що ми разом повинні реалізувати цю мету.

 

     Письмове запитання.

 

     Які кошти передбачається спрямувати на освіту в 2002 році?

 

     Шановні друзі, я хочу сказати, що Міністерство освіти і науки в минулому році в процесі підготовки бюджету двічі подавало проект бюджету,  який повною мірою враховував виконання статті 57 і інших законодавчих норм.

 

     Я хочу сказати, що і в цьому році Міністерство освіти і науки буде подавати бюджет,  який би  повною  мірою  враховував  потреби освіти  в нашій країні у відповідності із законодавчою базою.  Але ми повинні разом,  мабуть, тут попрацювати, щоб віднайти кошти для цієї мети.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Асадчев.  Наступний  - депутат Ніколаєнко.

 

     АСАДЧЕВ В.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  бюджету  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Дякую. Шановний Василю Григоровичу, у мене до вас є два запитання і одне прохання.

 

     Запитання перше.  Лідер СДПУ(о) пан Медведчук заявив,  що він вважає роботу уряду незадовільною.  Яку  оцінку  даєте  діяльності уряду ви,  як міністр, який до призначення на цю посаду був членом фракції СДПУ(о)?

 

     Питання друге.  Справді,  в цьому  році  почалося  підвищення заробітної плати вчителям:  на 25 відсотків з квітня,  з вересня - на 15.  Ви знаєте,  я,  як член  бюджетного  комітету,  завжди  це підтримував. І я можу вам сказати, що ми вже сьогодні готуємося до того,  щоб справді в бюджеті 2002 року ми повинні не тільки повною мірою  виконати статтю 57 Закону про освіту,  а й підвищити рівень заробітної плати вчителів - довести його  до  середнього  рівня  в промисловості.

 

     Але, досліджуючи місцеві бюджети,  ми сьогодні з'ясували, що, незважаючи  на  те,  що  гроші  були  передбачені  при  формуванні державного  бюджету,  в  областях  зацентралізували  ці  гроші,  і заклади середньої освіти,  які в основному фінансуються з бюджетів місцевого  самоврядування,  сьогодні не мають достатньої кількості грошей на підвищення зарплати.

 

     Я хотів би,  щоб ви відповіли, чи маєте ви такі дослідження і такі факти?

 

     І третє.  Депутати попросили,  якщо можна, щоб на ті питання, на які ви  не  дасте  відповіді  за  браком  регламенту,  все-таки міністерство дало письмові відповіді.

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.   Дякую.  Щодо  останнього.  У  нас  є  письмові відповіді буквально на всі запитання, і ми передамо.

 

     Щодо питання фінансування. Шановні колеги, ви знаєте, взагалі така  сфера  освіти,  як  економіка  освіти - економіка середньої, вищої освіти,  - у нас до останнього часу взагалі не знаходилася в полі  зору,  тому що спрацьовували інші методи фінансування.  І ми повинні шукати оптимальні можливості,  оптимальні засоби і  канали фінансування різних сфер.

 

     Стосовно вашого  питання  щодо  концентрації  в  областях.  З одного боку, це наче погано. Але з другого боку, шановні друзі, є, скажімо,  і  така  тенденція:  давайте передамо фінансування школи майже на бюджет сільської  ради.  Це  означає  зразу  погубити  цю школу.  Навіть  на  фінансування  окремих  районів  -  це  означає втратити тут середню освіту. Адже той чи інший район не винний, що область  будувала в обласному центрі промислові підприємства,  які хоча б якийсь дають прибуток,  що,  скажімо,  контора,  яка торгує хлібом,  вирощеним  у  селі,  знаходиться в обласному чи в якомусь іншому центрі і платить там податки, а не в конкретному селі.

 

     Тому розумний  перерозподіл  на  рівні  області  сьогодні,  в усякому разі, потрібний, але розумний, я з вами згоден.

 

     І щодо оцінки діяльності уряду. Я вважаю: і Віктор Володимирович,  і будь-який інший громадянин має право на свою власну думку.

 

     Яка моя думка? Не тільки тому, що я працюю в уряді, а й тому, можливо,  що я бачу діяльність уряду,  моя оцінка діяльності уряду позитивна.  Це  стосується різних напрямів діяльності,  і я думаю, якщо подивитися за об'єктивними показниками півтора  року  тому  і сьогодні,  то  ми ствердимо,  що є позитивні зрушення.  Безумовно, дуже багато є недоробок, дуже багато є такого, що треба поправити, але це вже інше питання. Дякую.

 

     І між  іншим,  якщо  вже  на  те  пішло,  я вважаю,  що зміна Прем'єр-міністра  не  буде  в   національних   інтересах   України стратегічного плану (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове запитання, Василю Григоровичу.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.   "Чому   видатки   на   комунальні  послуги  та енергоносії закладів профтехосвіти профінансовані на  одну  десяту від  потреби?  Фракція  блоку  Соціалістичної  партії  України  та Селянської партії (Лівий центр).

 

     Шановні колеги,  це не зовсім так.  Недостатньо фінансується, але  не  в  таких  пропорціях.  Скажімо,  у  2000  році  на оплату комунальних  послуг  закладам  профтехосвіти  було   виділено   53 мільйони  при  потребі  89 мільйонів,  тобто 59 відсотків.  Десь у таких пропорціях, трошки краще на цей рік, і на 1 квітня всі кошти виділені для системи профтехосвіти для цієї мети.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Ніколаєнко.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар  Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ  185,  Херсонська  область). Шановний  Василю Григоровичу!  Іван Франко колись казав,  що школа учителем стоїть. У зв'язку з цим у мене до вас таке запитання.

 

     Ви знаєте,  що  розумні  і  тямущі  діти,  які  проживають  у багатьох сільських областях, на так званих депресивних територіях, сьогодні не отримують тієї якості знань, передбачених Конституцією України,  законами про освіту. Як ви ставитеся до того, щоб внести зміни до Закону про Державний бюджет  України  на  2001  рік  щодо безсумнівного  підвищення  заробітної  плати  освітянам,  проплати комунальних послуг,  про які ви говорили,  і у 2002 році в повному обсязі ввести в дію статтю 57 Закону про освіту? Це перше.

 

     І друге  питання.  Вища освіта,  держзамовлення.  Я просив би вас,  як міністра,  людину,  яка  багато  робить  для  збереження, розвитку освіти,  звернути увагу на галузеві міністерства.  Я хочу попросити  Міністерство  економіки,  щоб  воно  не  дарувало   нам напровесні   і   на  початку  літа  дарунків  у  вигляді  рішучого скорочення держзамовлення в агропромисловому секторі і  в  охороні здоров'я.  Тому  що  по  Міносвіти  ніби  щось робиться,  а по цих галузях зрізається вдвічі і втричі держзамовлення.

 

     Дякую.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Станіславе Миколайовичу,  дякую за запитання. Я вже  говорив  і  ще раз хочу повторити,  що ми спільними зусиллями повинні зробити все, аби максимально реалізувати статтю 57 та інші статті Закону про освіту.  Думаю,  що цілком реально,  якщо справи будуть іти так, як у першому кварталі, ставити питання про те, щоб з  1  вересня  підвищити  заробітну  плату не на 15 відсотків,  а, скажімо,  на 25,  з наступним підвищенням  з  нового  календарного року.

 

     Що стосується вищої освіти.  У нас,  на превеликий жаль, не у всіх верствах суспільства, в тому числі й серед тих, хто причетний до   управлінської   діяльності,   є  розуміння,  що  надлишкового інтелекту в сучасних умовах просто бути не може.

 

     Я вже якось наводив цей приклад у пресі.  Я  запитую:  як  ми будемо  конкурувати  як нація,  як держава?  Не будемо брати таких гігантів,  як США,  Франція,  Велика Британія.  Візьмемо  Південну Корею,  країну  приблизно  з  таким  самим  населенням.  Вона  має розвинуту вищу освіту,  до того ж 390 тисяч студентів навчаються в американських   вищих   навчальних  закладах,  в  університетах  і повертаються практично 100 відсотків.  Країна,  у якій кожна школа підключена  до  Інтернету.  Як ми через 10-15 років із своїм часто архаїчним навчальним процесом будемо конкурувати з такою державою? Тому  ми  повинні  все зробити,  аби не тільки виплатити заробітну плату і її підвищити,  а й привести у відповідність  із  сучасними вимогами можливості навчального процесу в системі середньої школи.

 

     Письмове запитання:   "Яке   співвідношення   між  посадовими окладами вчителів та надбавками і доплатами  до  них?"  Комітет  з питань соціальної політики та праці.

 

     Надбавки і  доплати  до посадових окладів вчителів становлять 27 відсотків на сьогодні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть  мікрофон  народного  депутата  Сухого, останнє запитання.

 

     СУХИЙ Я.М.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ  78, Запорізька  область).  Дякую.  Василю  Григоровичу,  у  мене  одне коротеньке  питання,  але  воно  дуже   болюче   для   працівників професійно-технічної  освіти  міста  Запоріжжя.  Я особисто не раз звертався до вас,  до віце-прем'єр-міністра Миколи  Жулинського  з проханням  погасити заборгованість із заробітної плати працівникам запорізьких ПТУ.  Скажіть,  будь ласка,  які перспективи погашення цієї заборгованості?

 

     І ще  одне.  Ось  у  матеріалах Рахункової палати (випуск 16) говориться про те,  як нерівномірно і несправедливо розподіляються бюджетні  кошти між областями:  у Кіровоградській області погашена заборгованість на 32 відсотки,  у Волинській - на 95,в Одеській  - на 83. У чому причина такої несправедливості?

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Високошановний  пане Ярославе,  у вас застарілі дані.  Що стосується другого питання,  я ще  раз  повторюю:  на  2 квітня (у вас таблиця на кінець березня, на жаль) у жодній області заборгованості перед освітянами немає.

 

     Що стосується профтехосвіти,  то хотів би ще раз сказати,  що за  перші  два  місяці  цього  року виплачено 26 мільйонів гривень заборгованості перед профтехосвітою за попередні періоди,  до 2000 року.  У  нас  на  початок квітня була не виплачена лише заробітна плата за березень у середній школі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Григоровичу. Сідайте, будь ласка.

 

     Василю Григоровичу, прохання щоб ви відповіли на ті запитання письмові, що залишилися, фракціям і окремим народним депутатам.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г. Спасибі. Ми обов'язково це зробимо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  для співдоповіді надається голові Комітету з питань науки і освіти Юхновському Ігорю Рафаїловичу.

 

     Будь ласка, Ігоре Рафаїловичу.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.,  голова Комітету Верховної  Ради  України  з питань  науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Шановний Вікторе Володимировичу!  Шановні депутати! Говорити мені про важливість освіти немає сенсу. Дозвольте перейти до переліку найважливіших завдань уряду і Верховної Ради  стосовно розвитку освіти в Україні.

 

     Першою найважливішою  проблемою  є  проблема заробітної плати вчителів і науково-педагогічних працівників.  Уряд має гарантувати домовленість,   підписану  першим  заступником  міністра  фінансів Германчуком,  міністром освіти Кременем і мною - головою  комітету Верховної Ради України, що з 1 квітня посадові оклади педагогічних і науково-педагогічних працівників збільшуються на 25 процентів та завдяки  старанням  комітету  з  1  вересня  - ще на 15 процентів, загалом на 43,3 процента.  А з 1 січня 2000 року на  50  процентів здійснюється   виплата   за   стаж   і  40  процентів  виплати  на оздоровлення при наданні щорічної допомоги.  У результаті посадові оклади  зростуть  до 169 гривень на місяць,  або на 43,3 процента, середня заробітна плата на 64 проценти і становитиме  241  гривню, або 43 долари на місяць.

 

     Для порівняння. Служба безпеки: середній офіцер - 850 гривень,  старший офіцер - 1450,  генерал  - 2000  гривень.  Цивільна  оборона:  середній офіцер - 650 гривень, старший офіцер - 817 гривень,  генерал - 1160 гривень.  Ми будуємо державу адміністративного примусу і свавілля.

 

     Комітет вважає   за  необхідне  і  можливе  ще  в  2001  році збільшити з 1 вересня ставку вчителя додатково до тих 15 процентів ще  на 35 процентів,  разом на 50,  а в Державному бюджеті на 2002 рік виконати повністю вимоги статті  57  Закону  про  освіту.  Для цього  в  Державному  бюджеті  на  2002  рік  додатково до коштів, виділених на 2001 рік,  необхідно додати 1 мільярд  680  мільйонів гривень,  а  з  урахуванням  тих  35  процентів  -  лише 1 мільярд гривень.  Задача піддається виконанню.  Зауважимо,  що саме  цього вимагає  і  указ  Президента від 29 березня 2001 року 221.  Якщо в 2000 році нас Президент  не  підтримав,  то  тепер  звертаю  увагу уряду, що маю ще й підтримку Президента.

 

     Другим важливим  питанням є модернізація шкіл і реорганізація мережі шкільної освіти.  Мова йде про реорганізацію системи освіти на селі,  про створення системи сільських округів з однією базовою школою 12-річкою, яка матиме все необхідне для повноцінної освіти. Має бути організоване регулярне,  щоденне довезення учнів до школи і зі школи.  Число базових  шкіл  сільських  округів  становило  б приблизно 10 тисяч на державу, зараз маємо 15 тисяч сільських шкіл із середнім числом 9 учнів на одного вчителя при нормі 12 учнів.

 

     Модель реформування сільської  школи  Міністерство  освіти  і науки  відпрацьовує  на  прикладі  Козятинського району Вінницької області.  Значну допомогу в налагодженні  у  районі  сателітарного зв'язку  і підключення до Інтернету надає ВАТ "Укрсат" (Українська сателітарна служба).  Модернізація шкіл є однією  з  найголовніших проблем  уряду  і  Верховної  Ради.  Це  означає - нове обладнання фізичних,  хімічних, біологічних, мовних, комп'ютерних кабінетів з витратами приблизно 200 тисяч гривень на одну школу, а в цілому це потребує майже 3 мільярди гривень.  Має бути  визначений  стандарт сучасної  школи.  Знову-таки  це  не  такі великі кошти,  і справу модернізації необхідно спланувати і методично  проводити  протягом

3-5 років.

 

     Третє. Спортивне,  мистецьке  і  патріотичне  виховання.  Усі середні школи повинні мати  стадіони,  легка  атлетика  має  стати основною  дисципліною  фізичного виховання дітей.  Музика,  співи, малювання  мають  довершувати   освітнє   виховання.   Повага   до Державного  Прапора,  Державного Герба і Державного Гімну - один з атрибутів  патріотичного   виховання.   Спортивне,   мистецьке   і патріотичне   виховання  є  природним  доповненням  до  предметних стандартів системи середньої та вищої  освіти  держави  і  виховує повноцінного  громадянина  і  спеціаліста.  І  безумовно,  нечесні політичні  заходи,  пов'язані   з   адміністративним   тиском   на вчительські  і  студентські колективи,  наносять непоправної шкоди нашій освіті.

 

     Дозвольте мені торкнутися оцінки роботи уряду Ющенка впродовж 2000 і 2001 років.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ігоре Рафаїловичу, скільки вам треба ще часу?

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Дві хвилини.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дві хвилини,  шановні колеги,  у нас є час.  Будь ласка, Ігоре Рафаїловичу.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Перш  за  все  обсяги  фінансування   нового покоління  національних  підручників  зросли  втроє  і у 2000 році становили 84 мільйони гривень.  Вперше за  часів  незалежності  на одного  учня  випущено по два підручники,  раніше було на чотирьох учнів по одному підручнику.

 

     Шановні друзі,  не слід закривати очі  на  потуги  політичної дестабілізації.  Лозунги  політичної  дестабілізації  торкаються і проблеми освіти. Між тим стабільність більшості у Верховній Раді і стабільність   трикутника  Кучма  -  Плющ  -  Ющенко  є  запорукою стабільності у державі (Шум у залі). Я хочу тепер звернути увагу і на  те,  що  уряд  все-таки  здійснив  дуже великі заходи протягом 2000-2001 років у школі. Майже за один рік уряд Ющенка справився з боргами із зарплати, майже вирішив проблеми енергозабезпечення, на 64  проценти  підвищив  середню  заробітну  плату  вчителів.  Уряд виконав титанічну роботу.

 

     На жаль, ніхто, м'яко кажучи, не говорить про те, який спадок одержав цей уряд,  прийшовши в кінці 1999 року. І якщо дуже уважно проаналізувати,  що було зроблено впродовж 1997-1999 років,  і те, що зробив уряд для виправлення ситуації, то потрібно сказати, що в цілому уряд справився з задачею підйому освіти в Україні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Ігоре Рафаїловичу.  Почекайте хвилиночку, до вас  запитання,  мабуть,  будуть.  Будь  ласка,  запишіться  на запитання. Висвітіть, будь ласка.

 

     Народний депутат Ніколаєнко. Наступний

- депутат Журавський.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М. Фракція Соціалістичної партії. Шановний Ігоре Рафаїловичу!  Ми працюємо в одному комітеті,  тому я поставлю одне дуже легеньке запитання,  але знаю,  що ви вхожі до Президента, то воно до вас.

 

     Ще колись  в  давнину  Будда  казав:  "Як в будинок з поганим дахом просочується дощ, так в погано розвинений розум просочується аморальність і похіть".

 

     То я  хотів  би вас запитати,  чи не можна переконати Леоніда Даниловича,  Бориса Івановича Холода,  щоб  усе-таки  сьогодні  на нашому телебаченні,  на нашому радіо були не долганови і лапікури, а були кращі вчителі вузів,  сільських шкіл,  профтехучилищ, які б несли розумне, добре, вічне?

 

     Давайте організуємо  цю зустріч із телерадіокомпанією.  І щоб не кілери політичні розправлялися над неугодними  удень  і  вночі, несли  ненависть  у  людські серця з телеекранів,  а щоб наші діти вчилися добру.

 

     Дякую.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Станіславе Миколайовичу,  я з вами  повністю згоден.  Мушу  сказати,  що  після  цього  питання я вас ще більше полюбив.  І вважаю, що абсолютно те саме стосується всіх депутатів цієї Верховної Ради.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Журавський.  Наступний - депутат Косаківський.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська область).  Депутатська група  "Регіони  України", Християнськодемократична  партія  України.  У  мене  є  до вас два запитання.  Ви  пам'ятаєте,  як  тут  було   виголошено   послання Президента до Верховної Ради в 2000 році і як ми приймали програму діяльності уряду,  де було сказано -  і  в  одному,  і  в  другому документах  -  про  пріоритетність  освіти  і  про  те,  що  треба здійснити комп'ютеризацію шкіл,  особливо сільських.  Що конкретно зроблено в цьому плані, на вашу думку?

 

     І друге  запитання.  Хто  і  навіщо  встановив  таку  систему атестації:  спеціаліст,  бакалавр,  магістр? Чому це зроблено поза законом? І чи за цим не стоїть чийсь чиновницький інтерес?

 

     Дякую.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Питання комп'ютеризації шкіл так само,  як і питання інформатизації всієї держави,  відноситься до  компетенції комітету.

 

     Щодо комп'ютеризації шкіл.  На прикладі Козятинського району, я  вже  казав,  відпрацьовується  модель,  як  має   здійснюватися комп'ютеризація  шкіл.  Район розбитий на 16 сільських округів,  у кожному окрузі є центральна школа  12-річка,  яка  матиме  сучасні кабінети   і  комп'ютерний  клас.  Наявність  комп'ютерного  класу передбачає наявність сателітарного зв'язку, і тому над приміщенням районної державної адміністрації встановлюється сателітарна антена і налагоджується відповідний зв'язок з  базовими  школами  і  цієї антеною.

 

     Мушу вам сказати, що просто встановити комп'ютерний клас - це означає зайняти його не більш як на 3 проценти  учбовою  системою. Ми  маємо прекрасний Інститут штучного інтелекту в Донецьку,  який зробив  повний  набір  всього  курсу.   Ці   набори   мають   бути розтиражовані і надані в усі сільські школи.  Крім того, так звана дистанційна освіта  поки  що  для  України  недосяжна  через  брак відповідних засобів зв'язку.

 

     Одним словом,  я  хочу  сказати  таке.  Ми  починаємо  робити модельний  район  комп'ютерного  зв'язку,   а   далі,   коли   все працюватиме нормально, ми поширимо це дуже швидко на всю країну.

 

     Тепер щодо другого питання.  Насправді готується до прийняття проект Закону про вищу освіту, роботу над яким ми майже завершили. У цьому законопроекті передбачені такі спеціальності вищих учбових закладів третього і четвертого  рівнів  акредитації.  Є  бакалавр, людина  з  такою  освітою і має право після трьох років навчання у вищій  школі  працювати  як  обслуговуючий   персонал   по   даній спеціальності.   Він   знає  все  загально,  що  стосується  даної спеціальності.

 

     Спеціаліст - це той,  який за радянських часів був інженером. Тобто спеціаліст може працювати по спеціальності як інженер, маючи вищу освіту.

 

     І магістр -  це  на  рік,  на  два  роки  більше,  як  освіта спеціаліста,  це  поглиблена  освіта  як  у теоретичному,  так і у прикладному напрямах.  Зокрема,  по сільськогосподарському профілю будуть магістр насінництва, магістр ветеринарії і так далі. А крім того,  є магістри, які більш теоретично підготовані. Одним словом, ця  триступенева  система  є  зовсім нормальна,  і вона відповідає світовій практиці.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат   Косаківський.   Наступний   - депутат Кармазін.

 

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань бюджету (виборчий  округ  223,  м.  Київ).  Шановний  Ігоре Рафаїловичу!  Ви  пам'ятаєте,  як  ми  важко  разом шукали гроші в бюджетному комітеті на освіту. Знайшли 200 мільйонів.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. 400 мільйонів.

 

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.  Мається на увазі,  додатково 200, а всього 400  мільйонів.  Я  хотів би задати таке запитання.  Я вніс проект постанови про  недоцільність  фінансування  з  державного  бюджету проекту  чергової  реконструкції  Майдану Незалежності,  другої за останні три роки.  Є пропозиція спрямувати ці кошти  на  погашення заборгованості   і   підвищення   заробітної  плати  освітян.  Яке ставлення вашого комітету до цього?  Оскільки я  бачу  з  розданих матеріалів,  що  на  1  січня 2001 року заборгованість із зарплати працівникам закладів освіти, що фінансуються з державного бюджету, становила    27,4    мільйона   гривень.   А   попередній   проект реконструкції,  за  розрахунками,  поданими  в   міську   державну адміністрацію,  в  Кабінет  Міністрів,  буде коштувати 52 мільйони гривень.  Доцільно  це  робити?  Коли   немає   ні   проекту,   ні затвердженої  проектно-кошторисної документації,  роботи ведуться, мільйони витрачаються, а в той же час освітяни голодують.

 

     Яка ваша позиція з цього приводу і чи не вважаєте ви, що саме тут є резерв поповнення скарбниці для наших освітян?

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Леоніде Григоровичу, я, як голова комітету, і весь  наш  комітет  дуже  вдячний  бюджетному  комітету  за  тісну співпрацю  і  за розуміння того,  що треба було б підняти зарплату вчителів, і ми все-таки трошечки добилися, хоч і небагато.

 

     Ми глибоко переконані,  що тепер можна ще  на  35  процентів, тобто  50  процентів  в  цілому,  збільшити  ставки  починаючи з 1 березня, і уряд знайде відповідні кошти. Ми глибоко переконані, що з  наступного року статтю 57 Закону про освіту можна буде повністю виконати.

 

     Щодо Майдану Незалежності,  я знову  всетаки  хочу  висловити свою  власну  думку.  Я глибоко поважаю Київського міського голову пана Омельченка,  це зовсім добрий господар,  і якщо весь комплекс буде  зроблено  так,  як  пропонується,  на  Майдані  Незалежності Україна матиме шедевр архітектурного і мистецького  значення.  Він забезпечить Києву збільшення притоку туристів настільки,  що через пару років, я вас запевняю, повністю покриються витрати, які зараз робляться.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Кармазін.  Наступний - депутат Чубаров.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  боротьби з організованою злочинністю і корупцією (виборчий округ 134,  Одеська область). Місто-герой Одеса, Партія захисників Вітчизни,   група   "Солідарність".   Шановний  співдоповідачу!  Я ознайомився  уважно  з  текстом,  який  ви   пропонуєте,   проекту Постанови  про стан,  напрями реформування і фінансування освіти в Україні,  а також з доповіді побачив,  що все в країні гаразд.  Я, правда, не можу зрозуміти, чому в Одесі вчителі три останні місяці заробітної плати не отримували,  підкреслюю, останні три місяці? І це  в  той  час,  коли  за  всіма довідками виходить,  ніби за все розрахувалися. Якісь віртуальні довідки, якісь віртуальні доповіді весь  час  лунають  з трибун,  що Кабінет Міністрів все зробив.  Я зустрічаюся з людьми,  а вони зараз ще тільки за грудень отримують зарплату. Що робити? Ви розумієте? Це перше питання.

 

     І друге. Чи не вважаєте ви, що у цьому проекті постанови мало б бути враховано те,  що 50 відсотків виплат, передбачених статтею 57  Закону про освіту (нарахованих,  бо ще в жодному місці вони не виплачені,  принаймні  в  Одесі  не  виплачені)  -  це   порушення Конституції   України.   Я   підготував   про   це   звернення  до Конституційного Суду.  Так,  як і  стаття  62  нашого  Закону  про Державний  бюджет теж не відповідає Конституції.  Наскільки можна, на вашу думку,  змінити проект постанови з тим,  щоб  це  була  не просто  чергова  постанова,  а  щоб  вона  впливала  на  подальший розвиток і фінансування освіти? Може, зараз передбачити якісь інші зміни в державному бюджеті на користь освітян?

 

     Дякую.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.   Шановний   Юрію  Анатолійовичу!  Я  повинен сказати,  що ми говоримо про те,  що зробив уряд протягом  півтора року   своєї  діяльності.  І  якщо  порівнювати  цю  діяльність  з діяльністю попереднього уряду,  то вона на 500 процентів є кращою, тобто в п'ять разів більше і краще зроблено.  Тому ми вважали,  що проект постанови має фіксувати ті досягнення,  які  були  зроблені нинішнім урядом.

 

     Тепер стосовно невиплати заробітної плати в Одеській області. Хочу вам сказати, що ми в комітеті одержуємо дуже багато листів не тільки,  скажімо,  з  Одеської  області,  а  й  з  інших районів і областей держави.  У них говориться,  що обласні  ради  самовільно перекроюють   місцеві  бюджети,  спрямовуючи  кошти,  виділені  на освіту,  на фінансування інших бюджетних статей. Це є незаконно. І за  цим  треба  слідкувати,  зокрема,  за цим треба слідкувати і в Одесі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Чубаров.

 

     ЧУБАРОВ Р.А., перший заступник голови Комітету Верховної Ради України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 8, Автономна  Республіка  Крим).  Шановний  Ігоре Рафаїловичу!  В Автономній  Республіці  Крим  протягом  останніх  трьох  років  ми відслідковуємо   незаконне   втручання   місцевих   керівників   у організацію навчального процесу в школах.  Так до мене  звернулися батьки  школярів  середньої  школи  села  Добре  Сімферопольського району з тим,  що за вказівкою директора школи пані Королькової  у цій школі дітей примушують вступати в піонерські загони, водять їх до пам'ятника Ульянову-Леніну і  таке  інше.  До  речі,  це  стало можливим  внаслідок  рекомендації  пані  Левіної - міністра освіти Криму і члена КПУ.

 

     Я хотів би  вас  запитати,  Ігоре  Рафаїловичу,  ваш  комітет відслідковує  такі  ситуації в Україні взагалі?  Чи ми щось будемо робити, щоб на ділі, а не на словах деполітизувати середню освіту?

 

     Дякую.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.  Я  хочу  вам  сказати,   що   ми   одержуємо фотографії  аналогічної  поведінки  не тільки в Криму,  а й в усій Україні, зокрема, десь і в Київській області я бачив подібні отакі офіційні   почесні   стояння   учнів  коло  пам'ятника  Володимиру УльяновуЛеніну. Я вважаю, що це неправильно.

 

     Я чітко можу довести, що теза Маркса про додану вартість, так само  як  і твердження Леніна про можливість побудови соціалізму в окремо взятій країні,  так само як і теза Сталіна  про  можливість експропріації,  керування  добром  з єдиного центру є ненауковими. Основні тези комунізму є ненаукові,  і тому  це  є  не  партія,  а секта.  І  ця секта має бути відділена від держави так само,  як і інші вірування  чи  секти.  Подібні  речі  не  можна  допускати  в державі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Рафаїловичу. Сідайте, будь ласка.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Ще є одне питання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Письмове? Будь ласка.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р. Є письмове питання: "Ми глибоко ображені,  що ви назвали гарантами стабільності тільки Кучму,  Плюща  і Ющенка.  Ми вважаємо,  що серед них варто назвати обов'язково Кравчука  і  його  "полкана".  Несправедливо  називати тільки праведних,  не забуваймо й тих, хто правив і допомагав їм". Група депутатів, які люблять Кравчука і його "полкана".

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Ігоре  Рафаїловичу.  Шановні  колеги!  На обговорення  даного  питання  на  Дні уряду записалися 25 народних депутатів. Зважаючи на те, що у нас є час до 14 години, думаю, всі матимуть можливість виступити.

 

     Переходимо до   обговорення.   Слово  для  виступу  надається народному депутату Краснякову. Наступна - депутат Пасечна.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ).  Уважаемые народные  депутаты,  члены  правительства,  гости Верховного Совета Украины! Думаю, ни у кого не возникает сомнений, что обсуждаемый вопрос является жизненно важным, актуальным именно сегодня.  Учебные  заведения  страны  на пороге окончания учебного года,   педагогическая   общественность   активно   готовится    к предстоящему Всеукраинскому сезду работников образования. Те, кто учится,  и  те,  кто  учит,  уже  сегодня  хотят  услышать  оценку проводимых реформ в системе образования, знать, какие новшества их ждут в предстоящем учебном году,  стоит ли надеяться на то,  что в Украине      начнут     действовать     законы,     обеспечивающие жизнедеятельность учебных заведений,  будет ли  социально  защищен учитель.

 

     Не секрет,  что  кризисная ситуация в стране крайне негативно отражается на функционировании системы образования. Ограниченность денежных  средств  в  бюджетах  всех уровней уже сегодня поставила образование  на  грань  выживания.  В  стране   сложилась   дивная ситуация,  когда  на  словах  высшие  государственные чиновники не устают говорить  о  приоритетности  образования,  в  то  же  время сокращается бюджетное финансирование отрасли.  Достаточно отметить (Игорь Рафаилович,  это при  нынешнем  правительстве),  что  темпы сокращения  расходов  на  образование  в полтора раза больше,  чем темпы сокращения  фактических  обемов  консолидированных  годовых бюджетов  страны  последних лет.  Статьей 61 Закона об образовании предусмотрено ежегодное выделение на нужды образовательной отрасли не  менее  10 процентов национального дохода.  В текущем бюджетном году  планируется  направить   не   многим   более   4   процентов национального  дохода,  и  это  тоже правительство Ющенко.  Именно поэтому продолжается губительный процесс сокращения числа  учебных заведений,   их   коммерциализация,   открытие   платных   учебных заведений.

 

     Как можно расценивать то, что с 1993 года  в  сельской  местности  закрыто 320 общеобразовательных школ?  Хотя в 3 тысячах сел с населением от 300  и  более  жителей совсем  нет  ни  одного учебного заведения.  Теперь,  как и 30 лет назад,  вновь обсуждаются варианты какого-то автобусного  подвоза, интернатного обучения, семейной школы.

 

     Но ведь   эти  варианты  уже  использовались  после  страшной разрушительной войны,  и  уже  к  началу  70-х  годов  подавляющее большинство  украинских  сел было обеспечено учебными заведениями. Это за короткий период сделала советская власть.

 

     На протяжении  последних  лет   фактически   не   обновляется материально-техническая  база  образования.  Руководители  учебных заведений забыли о том, что такое расходы на приобретение твердого и мягкого инвентаря, командировочные расходы, капитальные ремонты, хотя  аварийными  сегодня  являются  более   400   школ   Украины. Приостановлено  строительство  811  школ.  В  учебных  заведениях, особенно в сельской местности,  не хватает  более  1000  учителей. Скажите,  Игорь  Рафаилович,  как  быть  с  реализацией  статьи 57 "Закону про освіту"?

 

     На сегодняшний день в судах уже есть более 10 тысяч исков, по ним  приняты  положительные  решения.  Мы,  например,  с  коллегой Пасечной в своем проекте  постановления  предлагаем  правительству признать, что это долг государства перед нашими "освітянами".

 

     И хочеться  сделать  общий  вывод.  Мы  сегодня  говорим не о работе Министерства образования. Мы говорим сегодня о деятельности правительства Украины.  А у нас получается какой-то парадокс:  над Министерством    образования    стоят    Министерство    финансов, Министерство  экономики,  и  именно  они  решают  сегодня  вопросы финансирования системы образования. Все беды системы образования - от  недофинансирования  отрасли.  И  виноват  в этом целом Кабинет Министров Украины! Поэтому мы и предлагаем признать сегодня работу Кабинета  Министров по выполнению законодательства Украины в части финансирования образования неудовлетворительной.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для виступу  надається  народному  депутату Пасечній. Наступна - депутат Юхимець.

 

     ПАСЕЧНА Л.Я.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Уважаемые народные депутаты! Я хочу начать свое выступление с ознакомления с письмом городского головы города Лубны Полтавской области. Уже не учителя обращаются в наш комитет, уже обращается городской голова.

 

     Он говорит:  "Лубенська міська рада звертається до вас, як до останньої  інстанції,  з  надією на справедливе вирішення проблеми фінансування  системи  освіти".  Він  каже,  що  в  місті   Лубнах ліквідовано   дві   школи,   чотири   дошкільні   заклади,  міська фільмотека,   ліквідовано   всі   групи   подовженого   дня,   які фінансувалися   за  рахунок  бюджетних  коштів,  скорочені  посади психологів у  школах  та  методистів  у  дошкільних  закладах,  не оплачується  робота  жодного  гуртка,  жодної  спортивної  секції. Обов'язкову курсову перепідготовку  педагоги  оплачують  зі  своєї жалюгідної  заробітної  плати,  їм  не відшкодовується плата ні за проїзд, ні за проживання, ні добові.

 

     Харчування дітей (зверніть  увагу!)  дошкільних  закладів  та школярів пільгової категорії зведено до мінімуму, про фізіологічні норми  нічого  навіть  мріяти,  бо  на  одну  дитину  на  день   у дошкільному  закладі  дістається 1 гривня 9 копійок,  у школі - 83 копійки і так далі. Можна й далі продовжувати цитувати цей лист.

 

     Но я хотела бы обратить внимание на то,  что это не еденичные случаи,  за  месяц  таких  писем  приходит  в  наш  комитет сотни. Следующий пример  говорит  о  том,  что  делается  в  моем  городе Константиновке  Донецкой  области и во всей Донецкой области.  Что сделала власть?  За  два  месяца  до  окончания  учебного  года  в нарушение  статей  13,  22,  25  Закона  Украины  об общем среднем образовании  власти  решили  сократить   педагогическую   нагрузку учителей  и  по их указанию отделы здравоохранения и образования в массовом порядке ликвидировали обучение детей, нуждающихся в учебе на  дому.  Больных  детей  усадили  за  парты,  сократили  учебные нагрузки учителей,  и никто при этом  не  подумал  ни  о  здоровье ребенка, ни о заработной плате учителя.

 

     Я хотела  бы  напомнить  вам  такую  страшную статистику:  за последних девять лет сокращено 7,3 тысячи детских  садов,  закрыто 140   общеобразовательных   школ,   более  13  тысяч  классов,  71 внешкольное учебное заведение и так далее.  Мы эту статистику  уже слышали не один раз.

 

     Именно такое  отношение  правительства  к сфере образования и вынуждает сегодня учителя идти на улицу,  как это сделали  учителя Львовской   области.   Мы  все  знаем,  что  ни  на  один  миг  не прекращалось  такое  отношение  власти  к  учителям,  а  отношение учителей  к  власти  (я  имею  в  виду  все  митинги,  протесты) - результат этого.

 

     Сейчас депутат Красняков в своем выступлении  сказал  о  том, что в течение многих последних лет не выполняется статья 57 Закона об образовании и что мы в  своем  проекте  постановления  все-таки предлагаем считать это все государственным долгом.  Я прошу, чтобы вы поддержали нашу инициативу.

 

     Я сожалею  о  том,  что  министр  образования  в  ответе   на обращение  нашего  комитета  по  этому  вопросу  к Премьерминистру Ющенко говорит,  что надо уговаривать  учителей  не  обращаться  в суды,  потому что от судов, дескать, ждать нечего. Лично я считаю, что это аморально со стороны самого министра,  потому  что  именно ему следует защитить тех, кем он руководит.

 

     А чтобы в нашей стране (я заканчиваю!) не получилось так, как с выполнением статьи 57,  я хочу напомнить сегодня  представителям Кабинета Министров,  что с 1 сентября этого года в соответствии со статьей 43 Закона о всеобщем  среднем  образовании  финансирование заработной   платы   нашим   учетелям   будет   осуществляться  из государственного бюджета.  Я думаю,  пора при принятии бюджета  на 2002  год учесть эту норму закона,  чтобы потом общество в течение пяти лет не водить за нос.

 

     И последнее,  что я хотела сказать.  Бездарное реформирование нашего  общества Президентом и правительством завело нашу страну в тупик.  И в противовес уважаемому Игорю Рафаиловичу,  руководителю моего  комитета,  я  хотела  бы сказать,  что сделал Ленин,  о его наследии.  Все было совершенно по-другому.  Поэтому  реформировать систему образования надо очень осторожно, и горе-реформаторам надо не забывать о  том,  что  за  этими  реформами  стоят  дети,  наше будущее.   Поэтому  мы  в  своем  проекте  постановления  все-таки предлагаем признать работу Кабмина неудовлетворительной.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для  виступу  надається  депутату  Юхимець. Наступний   -   депутат   Пустовойтов.  Шановні  колеги!  Я  прошу дотримуватися регламенту.

 

     ЮХИМЕЦЬ О.Ф.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань національної  безпеки  і  оборони  (виборчий округ 196,  Черкаська область).  Шановні колеги!  Дорогі колеги! Більшість із нас вийшли із  сільської школи.  І трагедія України буде полягати в тому,  що першою  буде  знищена  сільська  школа.  Мені  сьогодні   хочеться наголосити,  що  лідери Аграрної партії заявили про свою політичну відповідальність за все,  що відбувається на селі,  в тому числі і за те, що робиться навколо сільської школи.

 

     Наведу цифри, а за кожною - біль. У 1998 році в 44 відсотках сіл України не народилося жодної  дитини. Близько  1 тисячі сіл України сьогодні не мають жодної дитини.  Це результат бездарних реформ в цілому, і на селі зокрема.

 

     Мій Золотоніський виборчий округ. Тут 33 відсотки  сільських  шкіл  не  мають доступу до комп'ютера,  40 відсотків шкіл  мають  тільки  частковий  доступ  до  сьогоднішніх новітніх технологій,  причому всі комп'ютерні класи були обладнані до 1990 року,  і сьогодні вони  становлять  загрозу  для  здоров'я дітей.

 

     Скорочено посади  медичних сестер.  Наприклад,  Гельмязівська середня школа,  де навчається 712 учнів, посади медичної сестри не має.

 

     Як живе сільський учитель? Конкретні цифри. В середньому його заробітна плата - 1200 гривень на рік.  Сьогодні сільський вчитель за  600  гривень купує 2 тонни вугілля;  п'ять балонів газу коштує йому 250 гривень,  електроенергія - 200 гривень.  І для того,  щоб учитель був учителем, йому на рік залишається всього 200 гривень.

 

     Трагічним є ще й те, що сьогодні сільський учитель воює не за книгу,  а за земельну ділянку,  яка дає  йому  можливість  вижити. Вчитель  сьогодні  йде  на  урок  і повертається зі школи з єдиною думкою - чим нагодувати корову і де  зайняти  ще  якусь  діляночку поля.

 

     Треба сказати,   що   особливо   трагічну   долю  ми  відвели дітям-сиротам.  Як співається в пресловутій пісні: "За таблеточку, за монеточку, сняли нашу малолеточку". І ці малоліточки народжують дітей, які стають сиротами. На харчування дитини в школі-інтернаті виділяється 3 гривні 60 копійок на день.

 

     Наступне питання  -  будівництво шкіл.  Ось цікавий документ, Президентська телеграма: 28 серпня 1998 року, 16 година 45 хвилин. Сьогодні   ця   школа  не  працює.  Я  думала,  що  тут  буде  пан Безсмертний,  хай би він заніс Леоніду  Даниловичу,  показав,  хто підриває його авторитет.

 

     Ще одне  питання,  про  яке я не можу не сказати.  Сьогодні в школах відверто порушується стаття 35 Конституції.  Сьогодні дітей насильно окатоличують. Особливо активно це проходить у Волинській, Хмельницькій,  Житомирській областях. Відверто порушуються права і свободи  дітей.  Я  хочу  запитати,  яка  церква буде будуватися у військовому ліцеї в Боярці,  якої конфесії,  пане міністре?  Щодня говорять про це будівництво.

 

     Як учитель  з  багаторічним стажем я говорю:  "Ганьба режиму, який сьогодні нищить школу - майбутнє України!  Не буде  сільської школи  -  не  буде  України,  не  буде майбутнього у цієї держави. Ганьба  цьому  режиму,  який  за  рахунок   дитини,   за   рахунок майбутнього вирішує свої сьогоденні питання!"

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний депутат Пустовойтов. Наступний - депутат  Мигович.  Шановні  колеги,  ще  раз  до  вас   звертаюся: дотримуйтеся регламенту.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.  Фракція комуністів.  Шановні колеги, ми всі вийшли із школи.  Це я кажу як  учитель  із  30-річним  стажем.  І знаєте,  чого  у  нас  таке ставлення до освіти?  Тому що ось отут сидять ті,  які ще хоч трошечки хочуть щось  допомогти  освіті,  а отам,  де  Кабінет  Міністрів,  сидять  ті,  які хочуть за рахунок освіти що-небудь узяти.

 

     Але я скажу ще й таке:  усі ми,  хто тут сидить, є злочинцями по  відношенню  до наших дітей.  Бо тільки через безпринципність з боку більшості ми затвердили такий  бюджет.  І  тому  я  підтримую пропозицію  своїх  колег  із фракції комуністів визнати діяльність уряду в цьому напрямі незадовільною.

 

     Ось отам були учителі,  які просили Верховну Раду  і  Кабінет Міністрів,  щоб їм підвищили заробітну плату.  Я підійшов до них і сказав: люди добрі, як ви цих людей навчили, така й відповідь вам. Так  я хочу сказати урядовцям,  особливо фінансистам,  що вони або відмінники, які думали і думають, що вони вивчилися тільки завдяки своїй   настирливості,  або  в  Кабінеті  Міністрів  одні  колишні двієчники, які взагалі не поважають ні вчителя, ні школу.

 

     Сподіваюся, що наступного разу ми всетаки зробимо все можливе для  того,  щоб  освіта  мала  таке  фінансування,  якого потребує демократичне  суспільство,  йти  до  якого  так   закликають   нас демократи.

 

     А тепер  кілька  думок  щодо  того,  чого  треба добиватися і Кабінету Міністрів,  і владі на місцях,  і Міністерству  освіти  і науки.

 

     Василю Григоровичу!  Перше: давайте захистимо права вчителів. Найбільш незахищена частина наших бюджетників - це  саме  вчителі. Дивіться:   вчителі   метуть   дороги  й  парки  разом  з  учнями; переписують усе,  що можна  переписати,  навіть  оту  худобу,  яку переписували;  чергують  там,  де  ніхто  не  чергує;  звітують  і агітують там,  де не потрібно  агітувати.  При  цьому  вони  ще  й зазнають приниження від чиновників місцевих органів влади.

 

     Давайте візьмемо вже відоме - збір грошей. Влада сама штовхає учителя,  директора на те,  щоб вони збирали гроші,  і потім ті  ж учителі,  ті  ж директори виправдовуються перед владою або сідають на лаву підсудних.  Якщо раніше чиновницькі  бонзи  будь-які  дії, спрямовані на захист освітян, називали антипартійними, то тепер їх називають антидержавницькими діями. Так що ж це таке?!

 

     Наступне, на  що  не  звернули  уваги.  Поширилося   тотальне хабарництво  серед працівників вищої освіти.  Шановні мої колеги і урядовці!  Якщо ми не наведемо порядок у цій  сфері,  якщо  ми  не вдаримо по руках усім тим,  хто за кожен залік,  кожен екзамен, за вступ бере неймовірні хабарі, ми нічого не зробимо.

 

     Але я підтримую нашу фракцію: діяльність Кабінету Міністрів в даному разі ми повинні визнати незадовільною.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги! Оголошується перерва до 12 години 35 хвилин.  Після перерви буде виступати  народний  депутат Мигович.

 

      (Після перерви)

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, продовжуємо наше засідання. Слово надається  народному  депутату  Миговичу.   Наступна   -   депутат Покотило.

 

     МИГОВИЧ І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних    відносин   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановні члени  уряду,  колеги,  запрошені! Скрізь  сьогодні  молодим  людям все важче здобути освіту.  Так на Закарпатті кількість учнів старших класів становить лише  половину числа   постійного  населення  відповідної  вікової  категорії.  В особливо важкому становищі школи в сільських районах,  про що  вже тут  говорилося.  Зокрема,  після березневої повені у нас потерпів 131 навчальний виховний заклад.  Ці заклади зазнали збитків на  11 мільйонів гривень.

 

     Державної підтримки  потребують школи національних меншин.  У 144 із них навчання  ведеться  сімома  мовами,  однак  досвідчених кадрів,  навчальних підручників та іншого вкрай необхідного немає, і  учні  змушені  користуватися  посібниками,  виданими  в   інших державах.  Освітянські  проблеми змушують закарпатців до виїзду на навчання та постійне місце проживання в інші країни. Там знаходять роботу і чимало педагогів, що володіють кількома мовами.

 

     Небезпечні тенденції намітилися у підготовці спеціалістів. Це насамперед  приватницька  вузоманія.  Останніми  роками  стихійно, сумнівними  шляхами  скрізь  створюються  філії недержавних вузів. Оскільки складати вступні іспити,  проводити конкурси  до  них  не треба, бажаючих легко отримати дипломи виявляється немало. Торік у нас діяло 30 таких структурних підрозділів. Їх не мають уже тільки два   райцентри.  Як  тільки  не  іменуються  "вузи  під  дубами": академії,  інститути,  відділення,  філії, центри, консультпункти, курси і навіть товариства з обмеженою відповідальністю.  Остання в них дійсно обмежена, недержавницька. Не встиг, наприклад, стати на ноги  Інститут  інформатики,  як  він  уже  створює  свої  філії в районах. Головне, щоб тільки батьки платили "зелені". А про те, як витрачають ці "зелені", по Ужгороду ходять легенди.

 

     У створенні  нової  мережі  вищої  школи на Закарпатті беруть активну участь львівські, київські, івано-франківські, запорізькі, черкаські  та  інші  вузи.  При цьому ігноруються нормативні акти, думка  місцевих  органів  влади.  Загалом  у  цій  сфері   діються незрозумілі речі.  Скажімо,  для чого створювати в Ужгороді філіал медучилища зі  Львова,  коли  тут  потужний  медфакультет  і  своє місцеве училище?  Ми не проти різноманітних форм вищої освіти, але освіти, а не її імітації.

 

     Що ж насправді  відбувається?  По-перше,  знижується  престиж навчання,  оскільки його якість у цих філіях низька;  по-друге, це економічно недоцільно, бо через цей канал вимиваються великі гроші від  батьків,  які  потім  осідають  хто  знає  в кого;  по-третє, внаслідок псевдоновацій занепадає авторитет  і  моральність  вищої школи; почетверте, загострюються соціальні проблеми, адже сьогодні десяток вузів готує в області правників.  Куди через кілька  років подіти людей з дипломами, але без достатніх знань і вмінь?

 

     Тому, завершуючи, пропоную: перше - надати управлінням освіти і науки право розглядати спільно з відповідними комісіями обласних рад  питання  про  невідокремлювальні структурні підрозділи вузів, стимулювати  і  контролювати  їхню  діяльність;  друге  -  з  боку міністерств   і   відомств  надати  потерпілим  школам  Закарпаття відчутну,  реальну допомогу;  третє - за  основу  прийняти  проект 7199.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Покотило. Наступний - депутат Чубаров.

 

     ПОКОТИЛО Н.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань культури  і духовності (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок СПУ та СелПУ). Фракція Соціалістичної партії. Союз жінок України "За майбутнє дітей". Шановні депутати, гості! У звіті Кабміну,  отриманому нами,  визначено,  що головне  завдання сьогоднішньої  освіти у виховному плані - виховати індивідуаліста. Про результати навчальної роботи сучасної школи правильно сказав у одному  із  своїх інтерв'ю Українському радіо начальник Київського управління освіти:  "Рівень знань з мов,  математики став  нижчим, зате учні добре орієнтуються в навколишньому середовищі".

 

     Сумно слухати   про   комп'ютеризацію   сільських   шкіл,  де відключена електрика, де діти місяцями не ходять до школи, бо ні в що обутися,  одягтися,  де одна Марія Іванівна читає до півдесятка різних  предметів,  веде  домашнє   підсобне   господарство,   щоб допомогти  вижити  власним  дітям,  у  той же час не передплачуючи жодної газети,  бо знову ж немає грошей, не отримуючи жодної нової методички.  Добре,  що  радянські  педагогічні  вузи забезпечували міцні знання, на яких можна протягнути десяток, а то й два десятки "демократичних" років.

 

     Сьогодні можна  з  упевненістю  констатувати  факт,  що  уряд "успішно"  забезпечив  естетичне  виховання  молодого   покоління, заклавши  підвалини  майбутньої  духовної  деградації українського суспільства.  Державні спеціалізовані мистецькі навчальні  заклади позбавлені   дотацій.   Викладачі   цих  шкіл  позбавлені  статусу педагогічного працівника,  який мали майже  80  років,  позбавлені права на пенсії за вислугу років.

 

     У той  же час кількість бродячих,  бездоглядних дітей зросла. Жодне відомство - ні Міністерство освіти, ні МВС, ні всевидяще СБУ

- не можуть підрахувати кількість цих дітей,  а їх від 20 тисяч до 500 тисяч.  І живуть ці діти за своїми законами, як зграя хижаків. Там   перемагає   і   виживає   найсильніший.  Вони  вчаться  бути безжалісними,  тому  що  життя  до  них  безжалісне.  Ви,   панове міністри,  жорстокі,  бездушні до них. Через десять років на наших вулицях буде війна,  бо саме ці діти  стануть  господарями  темних вулиць і під'їздів. І хто в цій війні переможе - ще невідомо. Один юний наркоман перед телекамерою сказав:  "Скоро нас  буде  більше, ніж вас".

 

     Переконана, що ця проблема не буде вирішена доти,  поки Кучма буде "кучмити" і розвивати  "кучмізм"  в  Україні.  Тому  пропоную негайно  розпочати  процедуру  імпічменту  Президента,  якщо  вам, шановні депутати, не байдужа доля ваших власних дітей.

 

     Декілька слів про  типові  навчальні  плани  загальноосвітніх навчальних  закладів  на перехідний період.  Враження таке,  що їх складають  не  дипломовані  фахівці,  а   оті   діти   з   вулиці. Скорочується кількість годин на вивчення точних наук, географії. У період НТР та загострення глобальних проблем цей факт свідчить про неусвідомлення на всіх рівнях сутності сьогодення.

 

     Обласні ради  своїми рішеннями вводять у навчальні плани нові предмети (маю на увазі християнську етику,  встановлено екзамен  з цього предмета).  Панове урядовці,  дайте відповідь,  хто ж у домі господар?!  Чому ви порушуєте Конституцію?  В які  кущі  заховався гарант Конституції?

 

     Міністерство уже   схиляється   до   того,  щоб  при  виданні підручників та складанні навчальних програм проводити консультації з     церковними     фахівцями    для    забезпечення    належного релігійно-наукового виховного рівня.  Тут уже інакше не скажеш, як "приїхали". У жодній країні світу подібне не практикується. Так що нашим урядовцям є  над  чим  працювати  у  сфері  освіти.  Фракція соціалістів проводить акцію "Кожній дитині - державну турботу". Ми готуємо освітянське  віче,  де  будуть  розроблені  пропозиції  до другого  з'їзду  вчителів.  Проблем  стільки,  що роботи вистачить усім.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Чубарову. Наступний - депутат Малолітко.

 

     ЧУБАРОВ Р.А.   Шановний  головуючий!  Шановні  колеги,  члени уряду!   Хочу   нагадати   присутнім,   що   нашим    національним законодавством гарантоване право громадянам України як на вивчення рідної мови,  так і на навчання рідною мовою. Але в той же час ми, представники  різних  етнічних  спільнот,  тут маємо досить багато проблем.

 

     Хочу звернути ще раз вашу  увагу  на  те,  що,  маючи  досить ліберальне  законодавство  у  сфері  освіти рідною мовою,  а також закріплені Конституцією України гарантії,  ми стикаємося на місцях із свавіллям чиновників.

 

     Однією з таких проблем, яку ми відчуваємо, є брак підручників мовами національних меншин.  Державне видавництво,  яке спеціально цим  займається,  за сучасного фінансування спроможне задовольняти реальні потреби  в  такій  навчальній  літературі  лише  на  30-35 відсотків.   Не  є  виходом  завезення  з  інших  держав  багатьох підручників, які мають бути розроблені й надруковані в Україні.

 

     Тепер щодо  діяльності  Міністерства  освіти  по  організації роботи  місцевих  органів  освіти.  На  жаль,  Міністерство освіти України не встигає контролювати виконання на місцях  норм  чинного законодавства про освіту.

 

     Ставлячи запитання співдоповідачу,  колезі Юхновському, я вже згадував про ситуацію в Автономній Республіці  Крим,  де  саме  за офіційною   вказівкою   міністра  освіти  пані  Левіної  в  школах створюються піонерські загони або  дітей  примушують  виходити  на першотравнені  демонстрації і таке інше.  Хтось має цьому покласти край.  Я,  як батько,  а  також  мільйони  інших  батьків,  думаю, направляють  дітей  у школу за знаннями,  але не для того,  щоб їх строєм водили до пам'ятника якогось політичного діяча. Я думаю, що батьки мають самі водити дітей, а вчителям примушувати їх до цього не слід.

 

     І останнє.  Я повністю поділяю тези пана міністра освіти  про те,  що  випускники  шкіл  з  неукраїнською мовою навчання мають у повному обсязі володіти українською мовою як державною,  як мовою, яка   через   деякий   короткий  термін  обов'язково  стане  мовою спілкування всіх громадян України.  З таким підходом, я впевнений, згодні і представники всіх інших етнічних спільнот України.

 

     Але мова  йде і про те,  що Міністерство має докладати зусиль до того,  щоб виправити те штучне  деформування,  яке  сталося  за радянських  часів.  До територій,  де ще кілька років тому ми мали школи  тільки  з  однією  мовою  навчання,  російською,   належить Автономна  Республіка  Крим.  Ще  п'ять років тому в Криму не було жодної  української  школи,  сім  років  тому  -  не  було  жодної татарської  школи.  Сьогодні  маємо там чотири школи з українською мовою навчання і десять шкіл з кримськотатарською мовою навчання.

 

     Ще я хочу сказати,  звертаючись до пана міністра: якщо вам не досить  тих  важелів,  які  є  в чинному законодавстві,  подавайте пропозиції,  і ми їх приймемо.  Треба,  щоб контроль за  місцевими органами  освіти  був  усе-таки  саме  в руках Міністерства освіти України,  щоб ті підручники (десятки тисяч підручників),  які були направлені  для українських шкіл,  не лежали в підвалах кримського міністерства освіти (Подумайте,  про що я зараз кажу,  але це було так!), щоб ми не бачили там шаленого опору саме з боку працівників освіти намаганням батьків відкривати школи  з  кримськотатарською, українською,  вірменською  чи  іншими  мовами  навчання.  Адже  це сьогодні  в  Криму  є,  а  ви  не  маєте  важелів  впливу  на  цих чиновників.

 

     І останнє.  Я б дуже просив: якщо для цього у вас не вистачає грошей,  подавайте нам пропозиції,  ми подумаємо,  можливо, будуть вноситися   до   бюджету.   Але   не  можна  займатися  школами  з національними мовами  навчання,  коли  ваші  працівники  не  мають можливості  виїжджати  в  ці  регіони,  зустрічатися  з  батьками, вчителями,  з представниками місцевих  органів  влади,  бо  багато рішень ви приймаєте на основі тих довідок,  які дуже часто бувають не зовсім об'єктивними.

 

     Я дякую вам усім.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний депутат Малолітко.  Наступний  - депутат Ніколаєнко.

 

     МАЛОЛІТКО І.Ф., член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, ПСПУ).  Шановні народні депутати!  Шановна президіє! Шановні члени уряду!  Сьогодні сільська школа,  як ніколи, потребує допомоги від держави. Адже саме від того, як ми виховаємо і освітньо підготуємо молоде покоління,  залежить перспектива розбудови  нашої  України. Однією   з   головних   проблем   сільської  школи  є  матеріальне забезпечення  освітніх  потреб.  Моральне  та   фізичне   старіння матеріальнотехнічної   бази,   низький  рівень  інформаційного  та методичного  забезпечення   педагогічних   працівників   негативно позначаються  на якості освіти.  На технічному озброєнні сільської школи  залишилися  дошка  і  крейда,  це  те  ж   знаряддя,   яким користувалися ще керівники нашої держави і яке вони залишили нам у спадок.

 

     Перспективний проект    комп'ютеризації    сільських     шкіл залишається тільки на папері. Гострою була і є проблема сільського вчителя.  Низька  заробітна  плата  та  несвоєчасна  її   виплата, відсутність   житла,  культурно-методична  ізоляція,  необхідність ведення  присадибного  господарства  (вчителі   зараз   займаються господарством,  а  не підвищують свій фаховий рівень) - усе це і є причиною плинності педагогічних кадрів на селі. У зв'язку з цим до роботи  в  школі залучено 14375 тисяч пенсіонерів та 2264 чоловік, що не мають відповідної фахової підготовки.  Проблемою залишається заміщення  вакантних  посад  вчителів  з  інформатики,  які  мають усього-на-всього чотири або шість учбових годин.

 

     Протягом останніх років було закрито 348 шкіл,  тільки  у  Веселівському  районі  Запорізької області в цьому році закрито чотири школи.  І таких прикладів можна  навести безліч.

 

     Більш як  500 шкіл - в аварійному стані,  потребує капремонту 2101 загальноосвітня сільська  школа,  більш  як  3,5  тисячі  сіл взагалі не мають шкіл.  Виходячи з цього,  необхідно передбачити в державному бюджеті на 2002 рік збільшення коштів  на  модернізацію матеріально-технічної   бази,   завершення   будівництва  освітніх установ,  видання підручників і  навчально-методичної  літератури, придбання  наочних  посібників,  новітньої техніки,  лабораторного обладнання.

 

     Зростання соціальної   напруженості   на    селі    зумовлене невиконанням статті 57 Закону України про освіту. Якщо і надалі це питання вирішуватиметься на нинішньому рівні, школа залишиться без учителя.   Треба   запровадити   систему  пільгового  кредитування придбання  і  будівництва  житла  для  педагогічних   працівників, піднести  їх  зарплату  до  середньої  по  промисловості  України. Збільшення зарплати вчителів на  декілька  гривень  є  центральною подією у засобах масової інформації та в державі,  а збільшення на 100-200   процентів   зарплати    силовим    структурам    взагалі замовчується. Чи не є це наругою над вчителями?

 

     Для більш  якісного  навчання найближчим часом слід відновити поділ  класів  при  вивченні  іноземної  мови,  відновити   оплату позакласної   і   позашкільної   роботи,   забезпечити  дотримання санітарних   вимог,   забезпечити    підручниками,    обладнанням, харчуванням шестиліток, створити умови для розвитку талановитих та обдарованих дітей сільської місцевості.  Сільська школа  практично стала  стабілізуючим  фактором існування села:  і в демографічному відношенні (бо  закріплює  там  жителів),  і  в  економічному  (бо безпосередньо   готує   майбутніх   сільських  трудівників),  і  в культурному (бо є центром  інтелектуального  і  культурного  життя села).

 

     Я співчуваю    нинішньому   міністру   освіти,   який   через реформування школи мріє поставити освіту на якісно  вищий  рівень. Але  ніякі  реформи  не  будуть працювати без фінансової підтримки освіти з боку уряду.

 

     Прошу підтримати законопроект за номером 7199.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Ніколаєнку. Наступний - депутат Журавський.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М. Шановні колеги! Фракція Соціалістичної партії України запропонувала конкретний проект постанови щодо  поліпшення становища  у  галузі освіти.  Він виважений і конкретний.  Що,  ми вважаємо, необхідно сьогодні зробити?

 

     Перше. Треба негайно внести зміни до  Державного  бюджету  на 2001  рік,  щоб  підвищення  заробітної  плати  вчителям,  яке  ми продекларували,  відбувалося не за рахунок  скорочення  штатів,  а через  реальне фінансування.  Дослідження цієї проблеми,  шановний Василю Григоровичу, свідчить, що в ряді регіонів планують на 30-40 відсотків скоротити кількість учителів, технічних працівників і за рахунок цього підвищувати заробітну плату тим, хто залишиться.

 

     Друге. Нам треба профінансувати вартість комунальних  послуг. Ну не на десяту частину всього профінансували,  хай,  скажімо,  на третю частину профінансували.  Але що робить Казначейство?  Микола Григорович  посилає  листа  і  пише,  що  коли  не профінансована, скажімо,  вартість електроенергії,  то навчальним закладам, вузам, які  заборгували,  припинити  виплату стипендій і заробітної плати педагогам. Як це може бути?

 

     Третє - формування Бюджетної резолюції і проекту  бюджету  на 2002  рік.  Я  бачу,  що у нас є всі можливості виконати положення Закону про освіту щодо спрямування  на  освіту  10  відсотків  від обсягу внутрішнього валового продукту.

 

     Четверте -  проблеми  сільської  школи.  Тут  їх дуже багато. Торкнуся однієї.  Сьогодні в сільській школі вчителі  мають  право взяти до 2 гектарів землі.  Що вони з нею зроблять?  Обробити не в змозі і передати  її  комусь  не  можна.  Можна  було  б  сьогодні простимулювати створення так званих освітянських кооперативів,  до яких могли  б  долучитися  працівники  іншої  соціальної  сфери  і прокредитувати  їх,  так  само,  як кредитуються сьогодні приватні підприємства.  І тоді можна було б організувати  обробіток  землі. Можна надавати землі самим школам,  профтехучилищам,  технікумам і таке інше.

 

     П'яте -  службові   квартири.   Десятьдвадцять   років   тому сільський  учитель отримав житло.  Сьогодні йому кажуть:  "Ми ваше житло     включили     до     основних     фондів     реформованих сільськогосподарських  підприємств.  Тепер  викупляйте  за  30- 40 тисяч гривень той будинок,  який ви фактично відбудували".  Треба, щоб Кабінет Міністрів урегулював це питання.

 

     Далі. Професійно-технічна  освіта.  Нам потрібно зробити все, щоб не дати їй загинути. Вона як складова частина продуктивних сил відродить  потім  економіку.  Але я хочу сказати,  що в цій галузі сьогодні  абсолютно  немає  перспективного  наукового  планування. Просив би Василя Григоровича (тут є його перший заступник):  нехай Академія   педагогічних   наук    усе-таки    створить    Інститут профтехосвіти, щоб він займався цією галуззю.

 

     Що стосується   платного   навчання   і   взагалі  державного замовлення. Я хочу сказати так: якщо ми будемо зменшувати державне замовлення,  а  поступово нарощувати кількість приватних закладів, то ми взагалі знищимо нашу освіту.  Я і наша фракція  за  те,  щоб державне  замовлення на фахівців нарощувалося,  щоб усі талановиті діти  навчалися.  Особливо  потребує  надання   допомоги,   Миколо Григоровичу,  медична  галузь  -  Міністерство  охорони здоров'я і Міністерство аграрної політики,  тому що Кремень,  як член  уряду, відстоює   інтереси  свого  міністерства,  а  керівники  цих  двох міністерств не роблять цього.

 

     І на  завершення  хочу  сказати  одну  таку  фразу,   Вікторе Володимировичу.   Древні   китайські   філософи  казали,  що  коли державному діячеві (а учитель - це державний  діяч)  платити  малу зарплату,  то  народ  ніколи  не  повірить,  що він робить важливу роботу. А вчитель усе-таки в нас робить важливу роботу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний депутат Журавський.  Наступний - депутат Філіпчук.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.   Група   "Регіони  України".  ХДПУ.  Шановні колеги!  Підтримуючи реформаторську  діяльність  шановного  Василя Григоровича  Кременя,  я  хотів  би  загострити  увагу  на  деяких питаннях,  які вирішуються неналежним  чином  або  не  вирішуються взагалі.

 

     По-перше, у  нас  порушується  стаття  53 Конституції України щодо забезпечення безоплатної освіти на всіх рівнях у державних  і комунальних   закладах.   При   цьому   постійно   спостерігається розширення сфери платного навчання у  вузах  та  розширення  сфери надання   платних   послуг  освітніми  державними  і  комунальними закладами.  Це позбавляє можливості  здобути  професійну  та  вищу освіту  дітей  і юнаків,  що не мають змоги плати за навчання.  До того ж середня школа,  яка перебуває на  бюджетному  фінансуванні, весь час вимагає від батьків плати за ті чи інші послуги. Але ж не всі батьки в змозі виконувати подібні  вимоги.  Це  призводить  до того, що певний відсоток дітей шкільного віку фактично не відвідує школи.  В особливо тяжкому стані перебувають сільські школи, які в ряді регіонів України, на жаль, припиняють своє існування.

 

     Друге. Залишаються  нерозв'язаними і деякі соціальні проблеми працівників освіти.  Зокрема,  треба погасити заборгованість перед працівниками закладів освіти, що виникла протягом 1997-1999 років. Це наш борг перед ними.

 

     Третє. Вимагає розв'язання така болюча  проблема,  як  дитяча безпритульність.  В  Україні  для всіх,  без винятку,  дітей мають існувати навчально-виховні заклади,  і держава повинна забезпечити для  всіх  дітей можливість отримувати належне виховання і освіту, якщо ми справді прагнемо жити в цивілізованій державі.

 

     Для того щоб покращити стан  справ  у  сфері  освіти,  треба, безумовно,   збільшити   фінансування   для  освітян.  Це  ключова проблема,  ключове питання.  Була б моя воля, я б 10 відсотків від доходної частини бюджету спрямував на освіту, якщо ми хочемо в ХХІ столітті  бути  не  банановою  республікою,  а  сильною   потужною Українською державою в Європі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Філіпчуку. Наступний - депутат Раханський.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.  Дякую. В залі стає менше депутатів, в урядовій ложі  стає менше представників уряду,  і,  власне,  це є адекватна реакція на те, що відбувається з освітою. Це прикро, але ми мусимо констатувати,  що  ми  хочемо в ложе відомчого характеру абсолютно локально  поставити  сьогодні  сферу,   яка   має   10   мільйонів рафінованих людей,  зайнятих безпосередньо у системі освіти.  І це питання є надзвичайно важливим у соціальному і політичному  плані. Минулого року ми програли бюджет,  і це слід усім визнати.  Те, що сьогодні відбувається (критика чи критиканство),  -  це  результат того,   що  ми  передбачили  на  одного  учня  в  сільській  школі фінансування в межах 350-380 гривень,  а обласних центрах  508-510 гривень.  Лише  в  місті  Києві  ми  маємо той мінімум,  який може забезпечити у нинішніх умовах нормальне функціонування освіти.  Це перша проблема.

 

     Проблема друга,  кадрова.  Василю Григоровичу,  я уболіваю за те,  щоб 12-річна система освіти ефективно  спрацювала.  Але  я  з тривогою  думаю  про  те,  що,  коли  ми разом (законодавча влада, виконавча,  регіональна) не порятуємо, я це підкреслюю, дошкільної системи,  ми  практично не матимемо ніякого ефективного результату від 12-річної системи освіти.

 

     Сьогодні ми  говоримо  про  дошкільне  виховання.   Вчора   я перебував  у своєму виборчому окрузі.  У Чернівцях за останній рік 90 відсотків вихователів поїхали гувернантами у зарубіжні держави. Ми кинули своїх дітей,  дошкільнят.  Якщо зарплата вихователя буде 120 гривень,  ми ніяк не зможемо зберегти цю  надзвичайно  важливу ланку першого етапу нашої освіти.

 

     Проблема третя   -   податкова.  Вона  стосується  не  тільки податківців,  а й нас з вами,  бо ми формуємо бюджетну і податкову політику.   Якщо  ми  оподатковуємо  сьогодні  школу-інтернат  для хворих,  інвалідів чи загальноосвітню школу,  то на яких,  власне, моральних  засадах  ми будуємо відносини держави і системи освіти. Це треба зняти.

 

     Я особисто висловлюю свою точку зору. Я буду голосувати проти цього  Податкового  кодексу,  якщо  не  вилучена  ця  аморальна по відношенню до освіти норма.

 

     І насамкінець. Ми повинні захистити свій освітній простір. Ми не  можемо  сьогодні  відкрити найменший заклад за межами держави, щоб працювати,  скажімо,  з нашими співвітчизниками.  Сьогодні  на території  України  без  відома міністерства освіти у Криму Росією створено вісім закладів.  Там виплачують у три рази вищу заробітну плату, у три рази вищу стипендію. Туди сьогодні переходять кадри з Таврійського   університету.   Сьогодні   це    питання    повинно розглядатися на рівні держави. Це ж міграція розуму з України - як викладачів,  професорів, так і наших талановитих дітей. Це питання проблем національної безпеки,  і,  напевно,  якщо ми не упереджені політично, ми повинні уважно проаналізувати підписаний президентом документ,  виданий  у  Російській  Федерації,  -  про  патріотичне виховання громадян  Росії.  Він  реалізується  сьогодні  на  рівні освітньої,  інформаційної,  бюджетної  політики,  і ми зобов'язані сьогодні взяти це за приклад для  української  освітньої  реформи, якщо хочемо,  щоб реформи йшли,  то ми повинні мати хоча б одну їх модель. Якщо освіченість і вихованість буде поцінована і якщо буде економічно  вигідно  бути  освіченою  і  вихованою  людиною,  тоді реформи підуть!

 

     А якщо сьогодні людині невигідно  бути  вихованою,  невигідно бути  освіченою,  то  скажіть,  які  реформи  ми  можемо практично реалізувати в нинішній Україні?

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для виступу  надається  народному  депутату Раханському. Наступна - депутат Богатирьова.

 

     РАХАНСЬКИЙ А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  державного   будівництва   та   місцевого   самоврядування (виборчий округ 4,  Автономна Республіка Крим). Дякую. Депутатська група "Трудова  Україна".  Шановні  колеги!  Як  свідчить  світова практика,  держава,  яка  витрачає  на  освіту  і  науку  менше  2 відсотків ВВП,  стоїть перед загрозою втрати  своєї  незалежності. Саме  ті  країни  Європи  і  світу досягли високого економічного і культурного рівня, уряди яких ставилися до проблем освіти, науки і культури, як до пріоритету.

 

     Після звіту  уряду  стає  сумно і прикро за нашу державу.  За 0,34 відсотка  ВВП  цю  галузь  не  підняти!  В  моєму  окрузі  (я впевнений,  що і в інших округах) значна частина шкіл тривалий час не ремонтується,  технічні засоби навчання морально застаріли. Про обладнання  кабінетів простою комп'ютерною технікою вже взагалі не йдеться.

 

     Практично ліквідовано     позакласну      та      позашкільну навчально-виховну  роботу.  Не  працюють заклади творчого розвитку дітей та юнацтва.  Спортивні клуби,  якщо вони десь і  залишилися, працюють лише на платній основі.

 

     Переконаний, що без державної підтримки цих установ в Україні не може бути гармонійного розвитку  підростаючого  покоління.  Про яку  реформу  йдеться,  коли  до  цього  часу  не вирішені питання забезпечення підручниками?

 

     Учнівський парламент шкіл міста Євпаторії,  з яким я постійно співпрацюю,  висловлює  думку,  що шкільна реформа підготовлена на недостатньому рівні і проходить непрозоро.  Учнів  старших  класів насторожує   невизначеність,  а  фахівців  вищої  школи  непокоїть майбутній рівень підготовки спеціалістів з точних дисциплін.

 

     У державі повною мірою не працює Закон про  освіту,  особливо його   статті   57   та  61.  Такий  стан  речей  змушує  вчителів страйкувати, масово звертатися з позовами до судових органів. Лише в  Автономній  Республіці  Крим  до суду на сьогодні звернулися 20 тисяч  освітян  з  позовами  на  суму  33  мільйони  гривень.   Їм залишилося  звернутися тільки до Європейського суду з прав людини, і сума позовів збільшиться у десять - двадцять разів.

 

     Аграрна реформа на селі проводилася без урахування  інтересів освітян,  медиків,  працівників культури,  молодіжних і спортивних організацій,  що призвело до порушень Конституції,  Конвенції  ООН про права дитини.  Освіта,  культура, медицина на селі руйнуються. Такий стан речей призведе  до  того,  що  на  селі  не  буде  кому обслуговувати сучасну техніку,  новітні технології.  Прикро, але я повинен сказати,  що Прем'єр-міністр України протягом  півроку  не приймав  мене,  як  голову  Комітету  з питань культури,  науки та освіти,  Парламентської Асамблеї Ради Європи,  саме з пропозиціями про   поліпшення   стану   справ   у  цих  галузях  з  урахуванням європейського досвіду,  і це, мабуть, характеризує ставлення уряду до розвитку цих галузей,  а можливо,  і до Парламентської Асамблеї Ради Європи.

 

     Шановні колеги! Вважаю за доцільне: визнати борг  держави  відповідно  до статті 57 Закону України про освіту і передбачити його  погашення  при  коригуванні  Державного бюджету  на 2001 рік:  скласти графіки погашення заборгованості із заробітної плати вчителям;  підвищити  найближчим  часом  посадові оклади  вчителів  до  рівня  середніх  у  промисловості;  поновити освітянам пільги,  особливо педагогічним працівникам  у  сільській місцевості.

 

     Василю Григоровичу, Міністерство освіти і науки повинно разом із  зацікавленими   міністерствами   (Мінкультури,   Міністерством аграрної   політики,   Держтелерадіо,   Держкомспорту)   розробити комплексну програму виходу з кризи  цієї  доленосної  для  держави галузі.  По іншому ви самі нічого не зробите.  А Кабінет Міністрів повинен взяти вирішення цієї проблеми у свої руки.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Богатирьовій. Наступний - депутат Бандурка.

 

     БОГАТИРЬОВА Р.В.  Група  "Регіони  України".  Шановні народні депутати!  Дозвольте мені привітати вас усіх з нашим  національним святом, перемогою команди "Шахтар" (Донецьк) у суботньому матчі, й побажати нам і нашим спортсменам подальших злетів та успіхів.

 

     А тепер щодо стандартів і щодо стану справ у  галузі  освіти. Треба  подякувати  міністру освіти за оптимізм,  з яким він виклав питання  реформ  у  галузі  освіти.  Дійсно,   Василь   Григорович досвідчений політик, і саме він у своїй доповіді використав пораду Черчілля: коли не вистачає аргументів, треба додати голосом.

 

     Аналіз запровадження реформ,  намірів щодо поглиблення, чітко вказує  сьогодні  на  те,  що  є  прорахунки  в запровадженні цієї реформи,  які було б бажано якомога швидше виправити.  Що я маю на увазі?  Передусім  це створення і вдосконалення матеріальної бази, запровадження нових технологій навчання,  забезпечення  необхідною методичною  літературою.  Слід відновити статус шкільних бібліотек та бібліотекарів.

 

     І найголовнішим  у  реформі  мусить  бути  соціальний  статус вчителя.  Яким  він є на сьогодні?  Чи та мізерна зарплата (навіть після химерного її  підвищення)  забезпечить  педагогу  можливість утримати  родину,  підвищити  свою  кваліфікацію,  відновити  своє здоров'я.  Треба повернути повагу суспільства до професії вчителя, щоб   на   зміну  старшому  поколінню  вчителів  прийшли  найкращі представники молоді.

 

     Не можу забути слова вчительки з мого виборчого округу,  яка, слухаючи  мене,  сказала  у  своєму  колективі:  "Раїсо Василівно, передайте уряду і  шановним  народним  депутатам:  раби  виховують рабів".  Я переконана, що і ви розумієте ці слова, як вирок і нам, і виконавчій владі.

 

     Отже, ті позитивні моменти,  про  які  сьогодні  говорив  нам міністр,  не  можна вважати сталою тенденцією.  Ми можемо серйозно говорити про зміну стану  справ  у  цій  галузі  лише  тоді,  якщо зробимо кроки у цьому напрямі в такій послідовності.

 

     Перше -  широке  обговорення  проекту Національної доктрини у галузі освіти.

 

     Друге - відновлення соціального  статусу  вчителя,  для  чого слід  передбачити  стовідсоткове  фінансування  галузі,  і у першу чергу, безумовно, суттєве підвищення заробітної плати освітянам.

 

     Третє - запровадження реформ у вигляді  окремих  проектів  на окремих  територіях.  І  тільки  з  2004 або 2005 року запровадити реформи у цій галузі на всій території України.

 

     Користуючись тим,  що сьогодні на засіданні присутній  Микола Григорович   Жулинський,   хочу   запитати:   хто   допустив  таку несправедливість  щодо  працівників  охорони  здоров'я?  Заробітна плата медикам не підвищилася ні з 1 березня, ні з 1 квітня.

 

     Прошу вас,  Миколо Григоровичу, скористатися засобами масової інформації і повідомити медиків,  хто  нехтує  указом  Президента, дорученням Прем'єра і хто персонально несе за це відповідальність.

 

     Дякую.

 

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

 

     ГАВРИШ С.Б.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Раїсо Василівно. Слово надається народному депутату Бандурці. За ним буде виступати народний депутат Кірімов. Олександре Марковичу, якщо ви поділяєте радість з приводу перемоги "Шахтаря", прошу на парламентську трибуну.

 

     БАНДУРКА О.М.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України   з   питань   законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності  (виборчий  округ  175,  Харківська  область).   Дякую, Степане  Богдановичу.  Шановні  колеги!  Даний  законопроект  дуже активно обговорюється (записалися 26 депутатів), і це говорить про той  величезний інтерес депутатського корпусу до цього проблемного питання.  І не в тому  справа,  скільки  нас  тут  залишилося.  Це говорить про те,  що тут залишилися ті,  хто є патріотами освіти і науки.

 

     Ми спостерігаємо сьогодні  у  галузі  освіти  два  протилежні процеси.  З  одного  боку - наближення нашої освіти до міжнародних стандартів  (ідеї  глобальної  освіти,   використання   Інтернету, вивчення   іноземних   мов,   використання  сучасних  педагогічних технологій). Усе це є, і цього не можна відкидати, і треба віддати належне  нашому  Міністерству освіти і науки,  воно цим займається предметно, і ми маємо зрушення.

 

     З другого боку,  ми бачимо соціальний занепад школи,  перш за все  через  її  недостатнє  фінансування.  Проект постанови,  який вноситься групою народних депутатів,  безумовно, слід підтримати з посиленнями  положень,  де  йдеться  про зобов'язання уряду повною мірою  забезпечити  виконання  відповідних  положень  Закону   про Державний бюджет та додаткове фінансування.

 

     І в  той  же  час  мені бачиться,  що Міністерство освіти має приділити увагу більш чіткому визначенню освітніх рівнів. Сьогодні такий   розгардіяш:  молодший  спеціаліст,  бакалавр,  спеціаліст, магістр.  Яка між ними різниця,  навіть не кожний ректор скаже, бо тут є,  будемо говорити,  характеристики настільки розмиті,  а час потребує чіткого визначення рівня  освіти,  який  ми  надаємо.  Це перше.

 

     І друге.  Я хотів би зупинитися,  Василю Григоровичу,  Миколо Григоровичу,  на таких моментах.  У нас  є  небезпечна  така  ідея протиставлення  чи  розділення  освіти  на  державну  й недержавну (приватну).  Освіта вся є  державною.  Можуть  бути  тільки  різні джерела  фінансування.  Ми  видаємо  державний  диплом,  учимо  за державними   стандартами,    затверджуємо    державні    програми, врешті-решт,  ми  готуємо  викладача  в  державних  вузах  і  тому подібне.  Тому не слід було б нам  ділити  освіту  на  приватну  і державну.  Вона  є державною!  Контроль має бути державний!  І оці ідеї могли би бути закладені в цій постанові.

 

     Я думаю,  що слід підтримати Міністерство освіти і  науки.  Я вже  маю  щастя  теж  працювати в системі освіти,  науки.  Дійсно, сьогодні творять подвиг ті,  хто працює  в  школі.  Треба  віддати належне  нашому вчителю,  нашому педагогу і нашому міністру освіти та науки.  Тут було  багато  критики,  але  те,  що  робив  Василь Григорович, на жаль, не вдалося зробити його попередникам. Хай він це робить за нашої підтримки.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олександре  Марковичу.  Народний  депутат Кірімов. За ним - народний депутат Пухкал.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95, Київська область). Дякую, Степане Богдановичу. Шановні колеги! Шановні члени уряду! Сьогодні обговорюється дійсно дуже важливе питання,  адже від того, як ми будемо навчати молодь, залежить те,  якою буде наша Україна  через  десять,  п'ятнадцять, двадцять  років  і  далі.  І,  безперечно,  підтримуючи Олександра Марковича, хочу сказати, що освіта повинна бути державною, тому що держава  в першу чергу повинна турбуватися про освіту.  І,  ведучи мову про освіту, не можна аж ніяк забувати тих, хто навчає дітей у школах  -  учителів.  Ми  знаємо,  що в багатьох школах вчителі не одержують  вчасно  заробітної  плати,  багато  років   підряд   не оплачують  їм  комунальні  послуги.  Якщо навіть говорити про таку річ,  як передплата професійних журналів і газет для вчителів,  то десь 10-15 років тому,  ще за радянської влади,  хоча в мене немає ностальгії по тій владі,  з  цим  не  було  проблеми,  а  нині  ця проблема існує майже в усіх школах. Це одна з проблем нашої школи. Якщо ми не будемо турбуватися про вчителів,  то,  безперечно, наша школа  буде  відставати.  А  поки  що потрібно зазначити,  що коли порівняти випускників шкіл України з  випускниками  шкіл  багатьох зарубіжних   країн,  то  можна  зазначити,  що  поки  що,  завдяки титанічним зусиллям наших учителів,  діти одержують знання. Але як вони їх одержують? В основному завдяки силі волі вчителів.

 

     Я думаю,  достатньо навести такий приклад.  У моєму виборчому окрузі:  Іванківському, Поліському, Макарівському та Бородянському районах   учні  загальноосвітніх  шкіл  забезпечені  підручниками, підкреслюю,  лише на 52 відсотки.  Що вже говорити про комп'ютери? Це щось таке з області фантастики.

 

     Особливо складною   проблемою  залишається  матеріальна  база шкіл,  зокрема сільських шкіл.  Навіть не йдеться  про  якісь  там спортивні   снаряди,  хоча  б  мати  волейбольний,  футбольний  чи баскетбольний м'ячі, але це вже теж стає проблемою.

 

     Проблема і в тому, що особливо в сільських школах не вистачає педагогічних  кадрів і дуже часто один вчитель викладає два,  три, чотири,  а то і п'ять предметів,  але не є фаховим спеціалістом  з цих   предметів.   Безперечно,  мені  думається,  що  кадри  -  це надзвичайно велика проблема нашої школи. І я думаю (про це тут уже говорили попередні промовці),  що освіта повинна бути престижною в нашій державі.  Якщо освіта буде престижною,  тоді всі діти будуть намагатися  добре вчитися.  А навіщо зараз їм гарно вчитися,  коли вони бачать,  що вчителі  заробітну  плату  вчасно  не  одержують, заробітна плата маленька?  Для того щоб вижити,  учитель вимушений працювати на ділянці землі,  хоча покликання вчителя - працювати в школі, вчити дітей, а не обробляти землю чи вирощувати худобу.

 

     Тому мені думається,  що сьогоднішнє наше засідання, на якому було висловлено стільки точок  зору,  пропозицій,  спрямованих  на поліпшення навчально-виховного процесу,  сприятиме не просто нашій школі,  не  просто  учням,  педагогам,  а  сприятиме  зростанню  і зміцненню нашої держави.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Захаровичу. Народний депутат Пухкал. Народний  депутат  Сафронов.  Народний  депутат  Роєнко.  Народний депутат Сахно. За ним - народний депутат Глухівський.

 

     Не поспішайте,   ми  включимо  табло,  коли  ви  прийдете  на трибуну.

 

     САХНО Ю.П.,  член   Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Фракція "Яблуко".  Шановні  колеги!  Зрозуміло,  що фракцію  "Яблуко"  і  партію "Яблуко" в цілому не задовольняє стан справ у освітянській галузі України.  Ми  поділяємо  стурбованість усіх тих колег,  що тут виступали,  хоча належним чином оцінюємо і потуги власне міністра на цьому тлі.

 

     Але на відміну від деяких критиків уряду в цьому  питанні,  у нас  є  конкретне  бачення,  так  би  мовити,  стратегічних шляхів покращення ситуації.

 

     Пропозиція перша.  Де взяти гроші для освіти?  Як  ліберальна партія  і  ліберальна  фракція  "Яблуко" ми вважаємо,  що одним із кроків  є  першочергова,  я  підкреслюю,  першочергова  увага   до недержавної (приватної) освіти.  Чому?  Не лише тому,  що приватні школи і вузи необхідно підтримувати, як це роблять у всьому світі, і  ви  знаєте,  що  у  всьому  світі від 5 до 20 відсотків вузів є приватними.  Як свідчать дослідження членів нашої партії,  які уже 10  років  досить  успішно  займаються приватною освітою у нас,  в Україні, щорічно 500 мільйонів доларів витрачається в нашій країні батьками,  студентами, учнями на репетиторство, на хабарі, на інші речі,  пов'язані  з  покращенням  освіти.  Дайте  змогу   офіційно реалізувати  ці  гроші  в недержавному секторі освіти,  і от вам і робота для вчителів,  гроші їм на зарплату,  можливість для учнів, студентів вчитися не за кордоном, а тут, у нас, отримувати належну освіту.  І головне - це економія 10-20 відсотків бюджетних коштів, які  можна  спрямувати  на комунальну освіту,  про яку так тут усі турбуються.  Тобто дайте приватним навчальним закладам  приміщення ПТУ,  дитсадків,  не  деріть  з  них п'ять шкур,  як деруть зараз, вважаючи,  що  вони  заробляють  великі  гроші,  і   ви   побачите результат.

 

     Друга наша  пропозиція.  Чому вчити і як це робити?  "Яблуко" вважає, що нинішня система середньої освіти не дозволяє сформувати до 18 років повноцінного члена суспільства. Тому вирішення питання (я  тут  підтримую  попередніх  доповідачів)   -негайна   розробка сучасних навчальних програм,  видання сучасних підручників,  зміна системи навчання і перенавчання викладачів.

 

     Пропозиція третя -  комп'ютеризація,  про  яку  тут  теж  так багато  казали.  Сьогодні,  ви  знаєте,  що  комп'ютеризація  - це суцільна профанація.  І не тому,  що, крім сучасного комп'ютера, в процесі   комп'ютеризації  потрібне  ще  й  обладнання,  програмне забезпечення,  меблі,  а тому,  що,  як свідчать наші дослідження, лише  півпроцента  викладачів  на  сьогодні володіють комп'ютером, решта не хоче ним  володіти,  не  вміє  ним  володіти  і  не  буде вчитися,   як   ним   володіти.   Отже,   негайна   зміна  системи комп'ютеризації,  починаючи з підвищення кваліфікації вчителів,  - це крок до розв'язання проблем освіти.

 

     Оце стратегічні   пропозиції  "Яблука",  реалізацію  яких  ми чекаємо сьогодні від уряду.  Підтримайте нас - ми підтримаємо  вас під  час голосування по підтримці уряду.  Не підтримаєте -освіта в Україні залишиться в тій же  ситуації,  а  уряд  піде,  мабуть,  у відставку.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Глухівському.  За ним - народний депутат Пухкал.  Потім -  депутат Роєнко.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  НРУ).  Шановний пане головуючий!  Шановні колеги народні депутати!  Шановні члени уряду!  Я на самому початку  хочу сказати,  що  доповідь  міністра освіти Василя Кременя справила на нашу фракцію Народного руху України позитивне враження.  Ті цифри, які  він  назвав  у своїй доповіді,  і ті матеріали,  які були нам надані,  вказують на те, що уряд Ющенка всетаки зумів певною мірою виправити ситуацію в освітянській галузі.

 

     Вирішено деякі  економічні  питання,  вирішено  деякою  мірою питання забезпечення підручниками. Сподіваємось, що така тенденція продовжуватиметься  у зв'язку з тим,  що ми недавно прийняли зміни до законодавства щодо зменшення податкового тиску на книговидання, і це також сприятиме поліпшенню забезпечення учнів підручниками.

 

     Але разом  з  тим  ми  зустрічаємося  у  виборчих  округах  з освітянами,   фракція   отримує   багато    листів    від    наших виборцівосвітян, і кожен лист, який ми отримуємо, - це крик душі.

 

     Я дуже  хотів  поцінувати  те  гасло,  яке  прозвучало з вуст міністра освіти - "Шануймо дитину!" Але хотів би доповнити його ще й  таким  гаслом:  "Нагодуймо  дитину!".  Адже  ті  листи,  які ми отримуємо,  свідчать,  що в тих закладах, де треба годувати дітей, їх не догодовують.

 

     Ось, наприклад, лист з Управління професійно-технічної освіти Львівської області.  Бюджетні асигнування на 2001 рік на придбання продуктів  харчування  для  учнів  професійно-технічних навчальних закладів   забезпечено   тільки   на   11   відсотків.   Учні   не догодовуються.  Бракує  коштів і на оплату енергоносіїв,  виділено лише 30-40 відсотків необхідного.  Це означає, що учні перебувають у класах, які недостатньо обігріваються.

 

     Звичайно, стан   освіти  залишає  бажати  кращого,  є  багато невирішених питань,  і доведені до відчаю працівники  освітянської галузі  сьогодні вдаються до крайніх заходів,  до страйків.  Можна по-різному до них ставитися,  по-різному оцінювати.  Наша  фракція боїться,  щоб  ті  страйки  не  були  зараховані  до  активу  тими політичними силами,  які бажають повалити  уряд  Ющенка.  Освітяни кажуть,  що вони не проти уряду Ющенка,  але їхні страйкові дії на це вказують. Разом з тим ті вимоги, які вони виголошують, є цілком справедливими  вимогами.  Що  вони  кажуть?  Закон  про освіту має виконуватися,  а  стаття  57  закону   передбачає,   що   зарплата освітянина має дорівнювати середній зарплаті по промисловості.

 

     Сьогодні середня  зарплата по промисловості - 345 гривень,  а ми даємо освітянам 132 гривні і кажемо, що буде 180 на 1 березня і тільки до кінця року - 200 гривень. А коли ж буде 345 гривень?

 

     Хотів би  сказати,  що наша фракція пропонує урядові жорсткий графік підвищення зарплати вчителям,  і цей графік має бути таким: 1 січня - існуючі 132 гривні; 1 березня - 180 гривень; 200 гривень давайте дамо вчителям  на  1  червня;  на  1  вересня,  коли  вони прийдуть  з  відпусток,  дамо  їм  280  гривень,  і  до кінця року доведемо до рівня середньої зарплати по промисловості.

 

     Кажуть, що це нереально. Я кажу, що це реально. Чому реально? Тому що ті цифри, які ми сьогодні маємо...

 

     Я ще   півхвилини   і   закінчую,  переді  мною  було  багато промовців, які відмовилися від виступу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ніхто не відмовився від виступу. Закінчуйте, будь ласка.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.   Я   вже   закінчую.   Ми   маємо   дані  з інформаційних повідомлень про те,  що у нас  спостерігається  ріст промислового    виробництва,    зокрема,   у   першому   кварталі: деревообробна - 28 відсотків, легка - 27, паперова - 26, харчова - 22, машинобудівна - 22, металургія - 20 відсотків. Це говорить про те,  що будуть позапланові надходження до бюджету,  і я просив би, щоб ми внесли зміни і доповнення до Закону про Державний бюджет на 2001 рік,  щоб  усі  позапланові  надходження  до  спеціального  і загального фондів бюджету були скеровані виключно на освіту.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Уряд прислухається до ваших пропозицій, і, сподіваюся, це стане програмою діяльності уряду на цей рік.

 

     Слово надається народному депутату Пухкалу.  За ним - депутат Роєнко. Потім - депутат Сафронов.

 

     ПУХКАЛ О.Г.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий  округ  209,  Чернігівська область). Шановний Степане Богдановичу! Шановні колеги! Інформація Кабінету Міністрів України, з якою виступив міністр освіти і науки Кремень  Василь Григорович,  справляє в цілому позитивне враження. Оцінюючи стан  реформування  та  фінансування  освіти  в  Україні, уважно  ознайомившись  з  інформаційно-аналітичними та довідковими матеріалами Кабінету Міністрів  України  з  цього  питання,  маємо підстави, з моєї точки зору, констатувати, що за роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети в  розвитку  освіти,  створено відповідну    нормативно-правову    базу,    розпочато   практичне реформування галузі, оптимізується мережа навчальних закладів. І в цьому напрямі за останні півтора року зроблено досить немало.

 

     Щільне місце  у  цих  процесах  відводиться  загальноосвітній школі,  де домінуючою стає  гуманістична  спрямованість  теорії  і практики навчального процесу.

 

     Реформа української  школи передбачає зміну її структури,  що повністю відповідає міжнародній практиці  і  рекомендаціям  ЮНЕСКО щодо  термінів  одержання  повної середньої освіти.  Як відомо,  у розвинутих країнах  повна  середня  освіта  здобувається  впродовж 12-14 років. І Україна має прагнути таких же термінів.

 

     Маю намір  коротко  зупинитися,  на  прикладі свого виборчого округу,  на питанні реформування і фінансування  закладів  освіти, особливо  закладів  освіти  у  сільській  місцевості.  Сьогодні  в районах мого округу функціонує 121 середня  загальноосвітня  школа та  неповна  середня школа,  4 будинкиінтернати.  Всього навчанням охоплено 18 тисяч 813 дітей шкільного  віку,  і  з  ними  працюють більше  3  тисяч педагогів.  З метою удосконалення мережі середніх навчальних закладів лише за  останній  рік  створено  дві  районні гімназії  у  Бахмацькому  і  Борзнянському  районах  Чернігівської області.

 

     Водночас не можуть не викликати стурбованості ті  факти,  які мали   місце   при   створенні   цих  нових  навчальних  закладів. Сподіваюся,  що всі присутні в залі поділяють мою думку з  приводу того,  що створення та відкриття закладів нового типу не може і не повинно здійснюватися за рахунок  нехтування  інтересами  існуючих освітянських закладів. А саме це відбулося, на жаль, у Бахмацькому районі Чернігівської області.  Треба віддати належне  Міністерству освіти,  що  після  мого звернення туди була спрямована спеціальна комісія,  яка розібралася в цій ситуації, і вживаються заходи щодо її покращення.

 

     Щодо фінансування   освіти.   Як   наочно  засвідчує  таблиця інформаційно-аналітичних  матеріалів  Кабінету  Міністрів  України (додаток  20),  за  станом  на  1  січня  2001  року значною мірою ліквідовано заборгованість  із  заробітної  плати  педпрацівникам, збільшено  заробітну  плату працівникам освіти в цілому.  Схвально сприймаються населенням заходи уряду щодо встановлення надбавок за вислугу  років,  виплати  на оздоровлення і винагороди за сумлінну працю педагогічним працівникам.

 

     На мій погляд, треба дещо скоригувати список тих педагогічних працівників,  які  мають  отримувати  надбавку  за  вислугу років, зокрема включивши в цей список вихователів.  На сьогодні вони  там не враховуються.

 

     Спільним завданням   присутніх   у  цьому  залі  є  вирішення існуючих проблем,  вжиття  кардинальних  заходів  щодо  подальшого реформування  та фінансування освіти в Україні,  а також зміцнення позицій вчителя в суспільстві, підвищення престижу цієї необхідної професії,  адже її носії спроможні дати дітям знання основ наук на рівні світових стандартів,  з якими вони зможуть твердо йти в нове тисячоліття.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олександре Григоровичу.  Народний депутат Роєнко. За ним - народний депутат Сафронов.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ 199, Черкаська область).  Шановні народні депутати!  Фракція комуністів України  вважає,  що  стан освіти і фінансування нашої освіти явно незадовільні.

 

     Тому я хотів би розпочати з порівняння.  І коли порівнювати з радянським  періодом розвиток освіти в нашій державі,  то ні в яке порівняння це не йде.  Тому я не  розумію  академіка  Юхновського, який опустився до того, що заявив, що соціалізм і комунізм не мали теорії.  Це було єдине суспільство,  яке мало  теоретичну  основу, ідею і планування. А ми до того вже дійшли, що не плануємо, а лише розвалюємо.

 

     На три  частини   поділили   сьогодні   інформацію   Кабінету Міністрів  про  стан  освіти,  напрями реформування і фінансування освіти.  Треба  сказати,  що  стан  освіти,  порівняно  з  минулим періодом,  незадовільний  і до того ж ганебний.  Якщо говорити про реформування,  то воно має невизначений характер,  тому що коли ми говоримо  про  комп'ютери,  а в той же час немає копійки для того, щоб пофарбувати підлогу,  вікна,  я вже не  кажу  про  матеріальне забезпечення,  то,  вибачте,  що  ми  сьогодні повинні зробити?  Я думав,  міністр скаже,  що коли держава хоче мати майбутнє,  то ми повинні всю освіту перевести на фінансування з державного бюджету. Тоді  все  буде  контрольовано,  тоді  ми  в  цьому  залі   будемо вирішувати  долю  освіти,  а не якийсь чиновник у районі,  у місті визначатиме:  бути освіті чи не бути.  Тому недолік міністерства і уряду в цілому в тому, що він не звернув на це сьогодні уваги.

 

     Далі. Фінансування.  Коли ми говоримо про фінансування, то до сміху  доходить.  На  сесіях  районних   рад   приймають   рішення спрямувати кошти на проведення веснянопольових робіт,  знімаючи їх з фінансування освіти. То до чого ми опустилися і якою може бути в нашій державі освіта?

 

     Заробітна плата  вчителів.  Та вона сьогодні в перерахунку на радянські рублі - 22 рублі.  У радянський період  була  десь  така зарплата? Не було.

 

     І останнє.  Землю  -  вчителям.  Та  більшість учителів каже: "Вибачте, я не хочу в кізяках ходити в школу". Це суто народне, ви знаєте. І одночасно гроші беруть за те, щоб до присадибної ділянки добавити ті земельні ділянки,  які  виділяються  згідно  з  указом Президента.  Одночасно  вчителі не можуть передати землю в оренду, якщо навіть і отримають її.  То хіба уряд про  це  не  знає,  хіба Міністерство  освіти  та науки про це не знає?  То приходьте щодня сюди,  у Верховну Раду,  і ми вам будемо підказувати, розказувати, що робиться сьогодні в нас на селі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Сафронов.  За  ним  - народний депутат Кафарський.

 

     САФРОНОВ С.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ 30, Дніпропетровська область). Місто Дніпродзержинськ.  Шановний  Степане  Богдановичу!  Шановні колеги народні депутати,  представники уряду! Дійсно, фінансування освіти на сьогодні, і не тільки освіти, а соціально орієнтованих галузей, потерпає  через  економічну  кризу  та  й,  мабуть,  через  слабкі можливості  державного  бюджету.  З  цього  приводу  можна навести декілька прикладів.

 

     Наприклад, бюджет  освітян  у   Сполучених   Штатах   Америки становить  на  сьогодні  70 мільярдів доларів США.  Як порівнювати його з нашим,  коли наш становить приблизно 6,9 мільярда  гривень, або близько мільярда доларів США? Звідси, шановні колеги, і слабка навчальна база,  звідси,  шановні,  і зарплата викладачів,  яка не відповідає рівню життя.

 

     Ще декілька   прикладів.  Я  недавно  був  у  Казахстані,  де поцікавився зарплатою вчителів. Вона на сьогодні становить близько 150 доларів. Тобто зарплата наших учителів - це просто жах.

 

     Шановні колеги! Хотів би сказати, що всі ці мізерні зарплати, мізерний підхід з боку нашого  уряду,  все  це  відображається  на родинах наших освітях, на їхніх дітях. Підвищення зарплати в цьому році  реально  означає  лише  індексацію  після  її  знецінення  в минулому. Тому навіть за таких висококваліфікованих кадрів, котрі, Василю Григоровичу,  є у вас у  галузі,  все  одно,  думаю,  важко реформувати і відроджувати нашу освітянську сферу.  Тому хотів би, щоб усі представники нашого уряду звернули увагу на це питання.

 

     Сумна статистика   довготривалого   руйнування    вітчизняної освіти,  будемо сподіватися,  трохи пом'якшиться в поточному році. Але можна сказати, що нація вже значною мірою втратила свій колись високий освітній рівень та втрачає свій інтелектуальний потенціал. Так скорочення мережі освітніх закладів на фоні посилення бідності населення  призвело  до  того,  що вчиться в нас лише 78 відсотків дітей і підлітків,  5,6 - працюють,  нехтуючи  навчанням.  І  така криза існує як у дошкільній освіті,  де за 10 років закрито кожний третій дитсадок,  так і у вищій освіті,  яка переважно  платна,  - близько 250 доларів США за семестр.

 

     Багато шкіл на селі ще тепер опалюються дровами або вугіллям, і навіть цього часто не вистачає.  Діти ходять до своїх  шкіл  5-7 кілометрів пішки.  На це теж потрібно звернути увагу.  ПТУ, які ще залишилися,  готують наших майбутніх годувальників усе частіше без світла  і  тепла,  під  дірявими дахами.  Ми знаємо і про критичну демографічну ситуацію.  Хто завтра буде працювати  в  Україні,  як вони зможуть утримувати армію старого, немічного населення?

 

     Необхідність науково-технологічного  прориву нації в майбутнє вимагає вже на сьогодні  спрямувати  всі  зусилля  суспільства  на збереження   і  значне  посилення  нашого  освітнього  потенціалу, переростання його в потужний  науковий  потенціал.  Без  державної політики,  спрямованої на це, підкріпленої належним фінансуванням, буде неможливо покращити ситуацію.

 

     Тому я,  шановні члени уряду,  просив би звернути увагу на цю галузь і покращити наш науковий потенціал.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Уряд обов'язково врахує ваші побажання.

 

     Народний депутат   Кафарський.  За  ним  -  народний  депутат Безугла.

 

     Прошу дотримуватися Регламенту,  оскільки записано  ще  п'ять народних депутатів,  і ми зобов'язані всім надати слово для оцінки діяльності уряду в цій сфері.

 

     КАФАРСЬКИЙ В.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Якщо говорити про законодавче забезпечення освіти в Україні,  то Комітет з питань науки і освіти, народні депутати, по суті,  підготували цілу низку законів,  які на  сьогоднішній  день дають  можливість  проводити реформи в галузі освіти.  Залишається прийняти законопроект у  другому  і  третьому  читаннях  про  вищу освіту.

 

     Якщо говорити  про  саму  реформу  освіти,  то  тут  є безліч проблем.  Але,  на  жаль,  ці  проблеми   сьогодні   заховані   за матеріальним забезпеченням освіти.

 

     Я хотів  би  сказати  з цього приводу лише одне.  Отут сидить заступник  міністра  фінансів.  У  нас  у  школах-інтернатах  63,4 відсотка дітей-сиріт. Передбачено 3,5 гривні на їхнє харчування на день. На сьогодні це виконано на 40 відсотків. Де ваша совість?

 

     Я вважаю,  що такі питання ми повинні  ставити  конкретно  на засіданнях  Верховної  Ради і слухати чітко звіт про їх виконання. Ми не можемо цих дітей залишити без харчування,  без  хліба.  І  я завершу тут розмову про фінансове забезпечення вчителів, тому що є ще глибинніші, конкретніші питання, які ми повинні вирішувати.

 

     Якщо говорити сьогодні про реформу школи,  то  хочу  звернути увагу,  що  ми  повинні не просто формувати комп'ютерні класи,  ми повинні переходити до навчання через систему  Інтернет,  розробити відповідні   програми.   Ми   повинні   в   тих  селах,  де  немає повномасштабних комплексних шкіл,  вчити дітей через Інтернет.  Це робить цілий світ.

 

     І я  хотів  би  сказати,  що  сьогоднішній експеримент,  який проводить наш міністр  освіти  і  науки,  по  формуванню  базових, кущових шкіл, - це той вихід, до якого вдаються й інші країни.

 

     Візьмемо Швецію.   Там   середню  освіту  має  не  більше  28 відсотків  населення.  Основна  ж  маса   залишається   на   рівні початкової освіти, про яку ми говоримо. Але це розвинута країна. Я не кажу про те,  що ми не повинні мати середню освіту,  не повинні мати  вищу  освіту  як основну.  Але ми повинні знайти нові якісні підходи,  нові стандарти освіти для підвищення якості викладання в школах і підготовки спеціалістів. Це цілий комплекс питань.

 

     Я думаю,  що  в  цьому  плані  ми  повинні попрацювати разом, підготувати  законодавчу  базу  під  інформаційне  і  технологічне забезпечення  школи  і  галузі  освіти  в  цілому,  знайти  шляхи, підключити сюди громадськість, зняти податки і так далі.

 

     І ще одне. Невже сьогодні вища освіта може працювати, коли із 100 гривень 60 гривень забирається на податки?  І це з тих грошей, які батьки по копійках збирали, щоб заплатити за навчання дітей. Я думаю,  тут і Верховна Рада повинна теж попрацювати,  щоб зняти ці податки.

 

     І останнє питання.  Я перепрошую,  може,  трошки затримаю.  Я нещодавно повернувся з Польщі, де мав зустріч з нашою діаспорою. У Польщі п'ять українських шкіл,  але чотири  роки  в  Перемишлі  не давали   відкрити   школу,  вибивали  вікна.  Вони  звертаються  з проханням: підпишіть хоча б угоду між міністерствами про підтримку цих шкіл. Досі ця угода не підписана, тому що ми передали прохання послу,  а вони хочуть підписати це на рівні міністра. Я вас прошу, знайдіть для цього можливість.

 

     Більше того,   Польща   виділяє   20   мільйонів   злотих  на фінансування цих шкіл, їх не так багато. І ми також повинні знайти державні кошти і допомогти у вирішенні цих питань.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Народний   депутат  Безугла.  За  нею  - депутати Марченко, Рибак і Синенко. І завершуємо.

 

     БЕЗУГЛА Л.Я.  Фракция Прогрессивной  социалистической  партии Украины.  Дорогие товарищи!  Сегодня я хочу заявить, что документ, который сегодня  представлен  здесь,  в  Верховном  Совете,  можна назвать так: "Что изволите?" Он только так может быть назван: "Что изволите,  Кабинет  Министров,  и  как  вы  сегодня  хотите   себя оправдать?"

 

     Пожалуйста, называю факты.  В этом документе написано, что во всех областях Украины  в  дошкольных  учреждениях  есть  свободные места.  Как  это  умудряется наше Министерство образования и науки такое писать?  Десять лет тому назад у нас были прекрасные детские сады и их не хватало,  очередь была.  За последние годы количество детских садов уменьшилось на 7,3 тысячи.  Их  продают  с  молотка, разваливают.  Каким  же  образом  получается,  что  есть свободные места?  Значит, я подтверждаю, что вы сегодня соврали. У вас здесь показано количество детей от 6 до 17 лет.  Но вы начисто выбросили тех детей,  которые сегодня на улице, вы забыли, что такое Закон о всеобуче,  который  когда-то  был  принят  и полностью выполнялся. Учителя знали каждого ребенка, который пропустил хотя бы один день в школе.  А сегодня тысячи выброшены на улицу, а наше Министерство образования и науки делает вид, что все спокойно.

 

     Вы посмотрите теперь на  этот  документ,  загляните  в  него, пожалуйста,  на  страницу 14.  В 1998 году "освіта - 14,6 процента (без власних надходжень бюджетних  установ)".  В  2000  году  было запланировано 12,6 процентов, но выполнено только на 12 процентов. Таким  образом,  у  нас  с  вами  умышленно  уничтожается   вообще государственное  обеспечение,  обучение  детей  в  школах и высших учебных заведениях,  и Министерство образования и науки  закрывает на это глаза.

 

     Сегодня вы  приводите  как  радостное известие для Верховного Совета, что наша молодежь выезжает и учится за границей. Но почему вы не говорите, сколько из них потом возвращается сюда? Проводятся всевозможные конкурсы, самых лучших детей вывозят и оставляют там. Это еще один путь уничтожения Украины.

 

     И я сегодня заявляю от имени нашей партии,  что действительно мы  должны  признать   неудовлетворительной   работу   не   только Министерства  образования  и науки и Министерства здравоохранения, но и в целом Кабинета  Министров.  Ющенко  вместе  с  Кучмой  идут верной  поступью,  чтобы  выполнить заказ римского клуба,  чтобы в 2030 году в Украине осталось всего  15  миллионов  жителей.  Очень долго  с  экранов телевидения мы слышали вранье - нас 52 миллиона. Скажите,  сколько сегодня?  Даже перепись  населения  оттягивается только  для  того,  чтобы  не  показывать,  что  у  нас  в Украине происходит.

 

     И хотела сказать Юхновскому:  да побойтесь вы Бога,  которому молитесь.  Социалистические  страны  -  Куба  и  Белоруссия - учат сегодня бесплатно не только своих детей,  но и детей из-за рубежа, а Украина своих детей отказывается учить,  не может прокормить их, и они падают в голодные обмороки вместе с учителями.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.   З   Ігорем   Рафаїловичем    можете поспілкуватися і поза трибуною.

 

     Дякую. Народний  депутат Олексій Марченко.  За ним - народний депутат Рибак.

 

     МАРЧЕНКО О.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ 201, Черкаська  область).  Дякую.  Шановні  колеги!  Народні   депутати фракції  партії  "Демократичний  союз"  виходять  з того,  що стан освіти в Україні сьогодні - це стан її економіки завтра.

 

     Загальновідомо, що найефективнішими є інвестиції  в  людський потенціал  і майбутнє країни визначає система освіти (Шум у залі). Шановний Володимире Миколайовичу!  Я ж не на мітингу  в  Черкасах, який вами організований, тому прошу не заважати мені оприлюднювати позицію депутатської фракції.

 

     Заслухавши інформацію уряду про стан,  напрями реформування і фінансування освіти в Україні, ми маємо визнати наявність останнім часом позитивних тенденцій у  цій  сфері:  збільшується  кількість студентів,    підвищується    зарплата    освітянам,   зменшується заборгованість по її виплаті.

 

     Разом з тим стан справ у цій сфері задовольнити нас не  може. Залишається  недостатнім  рівень  державного фінансування в галузі освіти.  Нагадаю,  що  статтею  61  Закону  України   про   освіту передбачено,  що держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі,  не меншому 10 відсотків національного доходу. Сьогодні цей  показник  не  перевищує  4,5  відсотка.  Звідси  і  більшість проблем, які ми маємо в освіті.

 

     Середня зарплата освітян у лютому цього  року  становила  171 гривню.     І     перше     питання,     яке     задається    нам, депутатаммажоритарникам, під час зустрічей із виборцями на місцях,

- це питання учительської заробітної плати.

 

     Внаслідок такої   політики   втратила  престижність  не  лише професія вчителя школи,  а й викладача  вищого  учбового  закладу. Професія   вчителя  середньої  школи  асоціюється  із  жебрацтвом. Навчання в педагогічних вузах вже не приваблює талановиту  молодь. І  відповідно  під  загрозою майбутній кадровий потенціал середніх шкіл.  Спотворюється сама система суспільних  цінностей.  Зверніть увагу,   в  яких  вузах  найбільший  конкурс  і,  так  би  мовити, неофіційна плата за вступ - інститути,  в яких  готують  майбутніх податківців  і  міліціонерів.  Неважко  зрозуміти,  чому  саме  ці спеціальності користуються найбільшим попитом.  У  багатьох  вузах стало нормою хабарництво як при вступі,  так і в процесі навчання. Цим компенсується недостатнє державне фінансування освіти.

 

     Усі ми  знаємо  про  постійні  побори  в  школах  на  ремонт, придбання  підручників,  комп'ютерів,  але  з  цим можна було б ще якось миритися,  якби не інше:  середня  освіта,  по  суті,  стала платною, що також є наслідком незадовільного фінансування.

 

     Фракція партії "Демократичний союз" вважає, що зазначені вище проблеми галузі освіти,  і в першу чергу оплата праці  вчителів  і викладачів,  вимагають  першочергової  уваги уряду.  Ми далекі від того,  щоб звинувачувати Кабінет Міністрів  у  бездіяльності,  але вважаємо,  що  надзвичайно  велике значення освіти для майбутнього вимагає значно більших зусиль виконавчої влади,  звичайно  ж,  при нашій підтримці. Уряд має забезпечити, починаючи з поточного року, впровадження  зростання  заробітної  плати  працівників  освіти  з поступовим   доведенням   її   до  рівня  середньої  по  народному господарству.

 

     Фракція партії  "Демократичний  союз"  пропонує   в   рішенні Верховної  Ради  щодо  інформації  Кабінету  Міністрів  про  стан, напрями реформування,  фінансування  освіти  врахувати  висловлені наші пропозиції.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олексію Андрійовичу. Володимир Васильович Рибак. І на завершення - народний депутат Синенко.

 

     РИБАК В.В.,  перший заступник голови Комітету Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування  (виборчий  округ  45,  Донецька  область).  Группа "Регионы   Украины".   Уважаемый  председательствующий!  Уважаемые коллеги,  члены правительства!  Говорить  сегодня,  что  в  стране создана система реформирования образования,  я думаю, что мы можем только условно.  И депутатская  группа  "Регионы  Украины"  готова организовать экскурсию в любой город Украины,  чтобы мы вместе еще раз убедились,  что эта система в регионах  действительно  требует гораздо большего внимания и конкретных действий.

 

     Остановлюсь лишь  на  некоторых  вопросах.  Госбюджет на 2001 год.  Кабинет Министров и Министерство  финансов  впервые  приняли новую методику обсчета местных бюджетов по образованию,  исходя из расчетного норматива расходов на  одного  учащегося.  Что  в  этих расходах?  Только  мизерная  заработная  плата учителей и неполная оплата за энергоресурсы.  И все.  Других расходов:  ни на питание, особенно   в  начальной  школе,  ни  на  поддержание  технического состояния зданий,  сооружений, ни на технические средства обучения (тут  говорили  о  компьютерах)  и так далее - на сегодняшний день нет.  Поэтому мы считаем, что нормативы нужны на одного учащегося, но учитывать надо все эти расходы.

 

     Наиболее острый  вопрос - заработная плата.  7 декабря бюджет подписал  Президент.  В   январе-феврале   выходят   постановления Кабинета  Министров:  50  процентов - надбавки за выслугу лет,  40 процентов  -  материальная  помощь   на   оздоровление,   денежное вознаграждение  - до одного оклада за добросовестный труд.  Но эти расходы бюджетом уже не предусмотрены.

 

     И сегодня   учителя   справедливо    задают    вопрос    всей исполнительной власти,  органам местного самоуправления:  "Где эти деньги и когда они будут выплачиваться в полном обеме?"  Поэтому, я  думаю,  и  правительству,  и  министерству,  и органам местного самоуправления этот вопрос придется решать.

 

     Уважаемый Василий Григорьевич! Вызывает тревогу неоднозначное восприятие  практиками  (я  встречался  не раз с директорами школ) реформирования и перевода школ на 12-летний срок  обучения.  Очень много  здесь  вопросов:  нет  программ,  учебников,  не проводятся эксперименты и так далее.

 

     Я просил бы рассмотреть вопрос оплаты  за  энергообеспечение. Сегодня   высшее   учебное  заведение,  которое  финансируется  из государственного  бюджета,  имеет  лимиты  на  энергоресурсы   5-7 процентов.  Мы не можем их отключать, но страдают местные бюджеты. Поэтому мы в депутатской  группе  считаем,  что  к  образованию  и правительство,  и мы,  депутаты, должны относиться как к одному из приоритетов государственной политики  и  на  этой  основе  строить стратегию будущего нашего государства.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Володимире Васильовичу. Світлана Іванівна Синенко на завершення виступів у процедурі Дня уряду.

 

     СИНЕНКО С.І.,  секретар Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Група "Трудова Україна". Шановні колеги!  Шановні міністри!  Головуючий!  Сьогоднішній звіт міністра і все обговорення мають гострий характер, що свідчить про неабияку  увагу  всього  суспільства до порушеної теми.  Я не буду повторювати того,  що наболіло і про що  вже  було  сказано.  Хочу зупинитися на деяких питаннях, про які чомусь дуже мало говорять у контексті стану реформування освіти,  ніби  ці  проблеми  і  не  є складовими обговорюваної теми.

 

     Процес демократизації,    гуманітаризації    системи   освіти відбувається в напрямі відмови від раніше домінуючої  адаптаційної системи    навчання    і   виховання   та   переходу   до   нового трансформаційного національно орієнтованого  типу  освіти.  Вимоги суспільства  до освіти набувають усе більш небаченої мінливості та динамізму.   Наявний   сьогодні   рівень   освіти    не    вирішує соціальноекономічних  проблем  накопичення  і  швидкого  оновлення інформації.  Процеси   інтернаціоналізації,   глобалізації   життя призводять до того, що зміни в одній галузі суспільного життя дуже швидко   переносяться   на   інші,   посилюючи   взаємовплив    та взаємозв'язок різних сфер у науці, освіті, культурі, виробництві і так далі.  За таких умов отримані раніше знання  застарівають  уже через два-три роки, а то вже й через рік. Проте швидкість і якість оновлення  кадрового  ресурсу  країни,  особливо  в   освітянській галузі, ніяк не задовольняє сучасних вимог.

 

     Зважаючи на  вміння  оперативно  орієнтуватися  в  предметних змінах  фаху,  на  кваліфікаційний  рівень,  глибину  та  сучасний коефіцієнт  знань,  чисельність  осіб,  нездатних на рівних умовах конкурувати сьогодні на ринку праці,  зросла порівняно  з  минулим роком  майже  в  1,5 раза і становить понад 400 тисяч осіб.  Таким чином,  навчальні заклади не виконують або  неефективно  виконують своє  основне  завдання  в  плані  якості  наданих  знань,  вмінь, навичок. Можливість оперативного оновлення знань у сучасних умовах поки   що   не   забезпечується   існуючою   в   Україні  системою перепідготовки кадрів післядипломної освіти.

 

     Хоча слід зазначити,  що в нас існує достатньо  сформована  і досить   мобільна   мережа   навчальних   закладів  і  підрозділів післядипломної освіти.  Всього  їх  понад  500,  у  тому  числі  в галузевих  міністерствах і відомствах 224,  у системі Міністерства освіти і  науки  185,  у  навчальних  закладах  недержавної  форми власності  понад  90.  Але,  на  превеликий  жаль,  уся  ця мережа закладів післядипломної освіти реформується дуже й дуже  повільно, неадекватно   до  реформування  галузі  в  цілому.  Винятком  може слугувати хіба що Центр післядипломної освіти та  перекваліфікації кадрів  Академії  державної податкової адміністрації в Ірпіні.  Ми знаємо їхній рівень фінансування.  Але навіть з  усім  потенціалом можливостей   фінансування   цей  заклад  теж  не  справляється  з потребами галузі в даному питанні.

 

     Мені хочеться  сказати,  що  ми  маємо  сьогодні  унікального міністра  освіти  і  талановитого  у  своїй галузі,  а також маємо сьогодні прогресивні радикальні реформи в системі освіти. І ганьба тому Кабінету Міністрів і тому Прем'єру, які залишили напризволяще весь процес  реформування,  залишили  на  виживання  велику  армію педагогів.  І  не  маючи  достатнього  фінансування,  ми не можемо говорити,  що система  освіти  сьогодні  забезпечує  нам  державну безпеку.  І  останнє до вас прохання:  поверніть російську мову як шкільний компонент, будь ласка.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Світлано Іванівно. Слово для репліки Ігорю Рафаїловичу  Юхновському.  І  заключне  слово  Василю  Григоровичу Кременю - міністру освіти і науки.  Прошу,  Василю Григоровичу, на трибуну,  поки  репліку  має Ігор Рафаїлович Юхновський.  З місця, Ігоре   Рафаїловичу.   Увімкніть   мікрофон   Ігоря    Рафаїловича Юхновського. Його прізвище згадувалося не раз.

 

     ЮХНОВСЬКИЙ І.Р.   Шановний   Степане   Богдановичу!   Шановні депутати!  Справді,  моє прізвище тут згадувалося у зв'язку з тим, що  я  говорив  досить  різкі слова щодо того,  як має розвиватися освіта.

 

     Але я хочу зауважити  наступне.  Справді,  у  Верховній  Раді першого скликання я був головою Комісії з питань науки і освіти. І тоді ми прийняли Закон про освіту.  І в цьому законі  була  стаття 57,  і в цьому законі були вимоги статті 57.  Справді,  нещодавно, півтора року тому,  я знову став головою Комітету з питань науки і освіти.

 

     Так от  спочатку виконання статті 57 йшло нормально,  пізніше воно все погіршувалося і  погіршувалося.  Прем'єр-міністрами  тоді були    Масол,   Фокін,   Звягільський,   знову   Масол,   Марчук, Пустовойтенко, і тепер став Ющенко.

 

     Я повинен сказати,  що тільки тепер ми знову почали нормально працювати в бюджеті. Це перше.

 

     Друге. Шановні депутати-комуністи! Коли ми приймали бюджет на цей рік і коли комітет бився за всяку ціну,  щоб  виконати  статтю 57,  ви нам не допомагали в цьому.  Ви вважали, що бюджет не треба приймати.  І через те,  що не треба приймати бюджет,  ми  фактично провалили статтю 57.

 

     Усі зараз  починають плакати від того,  що не виконана стаття 57.  Але чому ж не плакали тоді, коли приймався бюджет, коли бився комітет? Оце мене більше всього доїдає!

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Ігоре Рафаїловичу.

 

     Василю Григоровичу,    ваше    заключне   слово,   і   будемо завершувати.

 

     КРЕМЕНЬ В.Г.  Спасибі.  Шановний Степане Богдановичу! Шановні народні депутати! Дозвольте мені сказати декілька слів. Я хотів би перш за все ще раз подякувати Верховній Раді в  цілому  і  кожному народному депутату за увагу, виявлену сьогодні до проблем освіти і науки.  Я сподіваюсь,  що ця  увага  не  згасне  з  боку  народних депутатів  і  тоді,  коли  будуть  прийматись Бюджетна резолюція і особливо бюджет на наступний рік. Це перше.

 

     Друге. Я  згоден  з  абсолютною  більшістю  висловлених   тут зауважень і пропозицій.  Я не сприймаю лише ті, які були пов'язані із звинуваченнями морального характеру та іншими речами.  Я просто не буду відповідати на це, хай це залишиться на совісті цих колег.

 

     Третє. Я  з  вами  абсолютно  згоден,  що в нашій освіті дуже багато є  недоліків,  і  ці  недоліки  потрібно  зліквідувати.  На поверхні лежить перш за все, звичайно, недостатнє фінансування, що негативно позначається і на статусі вчителя.  Мені  самому  боляче бачити,  як  живе  вчитель,  сільський  вчитель.  Тиждень  тому  я зустрічався зі своєю першою вчителькою,  з  класним  керівником  у своєму  рідному  селі  і  знаю,  як  живуть учителі.  Тому мені не потрібно розказувати і для цього кудись приходити.  Але я хотів би сказати,   що  ми  не  тільки  завинили  в  тому,  що  недостатньо виплачуємо  заробітну  плату.  Хоча  заради   об'єктивності   слід сказати, що все-таки в цьому році ми вперше за останні п'ять років почали підвищувати заробітну плату.  Уже декілька  років  не  було такого,  щоб ми не мали заборгованості. Проте цього року ми її вже не маємо.

 

     Недостатньо фінансуючи освіту, ми неправильно поступаємо ще й тому,  що  ми  знову-таки  підриваємо майбутнє нашої нації,  нашої держави. І якомога швидше ми повинні цей недолік ліквідувати.

 

     Були звинувачення   щодо   того,   що   ми    не    проводили експериментів.  Шановні друзі!  Я проти експериментів заради того, щоб продемонструвати діяльність. У нас так часто робиться.

 

     Я проти експериментів для того,  щоб вкрасти у бюджеті.  Я за те,  щоб оцінювати досвід своєї країни,  досвід зарубіжних країн і діяти. Я глибоко переконаний - народ і освітянська сфера втомилися від  бездіяльності.  І  ми  повинні в діяльному режимі керівництва цієї сферою,  як і іншими сферами,  гуртувати освітян на ті зміни, які вже назріли.

 

     Так, система  освіти  консервативна,  і  в  цьому є позитивна риса.  Але  наша  система  консервативна  значно  більше,  ніж  це потрібно. Тому ті зміни, які ми зробимо... Я не вживав, між іншим, слова "реформування".  Ми зробили буквально два кроки,  це  ще  не реформи,  я  взагалі  проти  цього слова.  Мені більше подобається слово "модернізація".  Але я глибоко переконаний, що кроки, які ми робимо, - це кроки в правильному напрямі, і ми будемо продовжувати їх робити заради майбутнього нашого народу.

 

     Я оптиміст,  тут  правильно  хтось  зазначив,  бо  я  глибоко переконаний,  що  нація  і  народ не самогубці.  Ми,  врешті-решт, зрозуміємо,  що лише через  освіту  і  науку  ми  зможемо  досягти достойного майбутнього.

 

     Тому я  хотів би просити вас усіх,  шановні народні депутати, об'єднати зусилля заради того,  щоб якомога скоріше підняти освіту на ту висоту,  яка відповідає цій сфері у XXI столітті. І повірте, що Міністерство освіти і науки, як і весь уряд Віктора Андрійовича Ющенка,  буде  всіляко сприяти цьому і буде до останнього боротися за це.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Григоровичу.

 

     Єдине, що можна сказати,  що народні депутати не виступали із звинуваченнями  Міністерства  освіти  і  науки.  Це  була критика, можливо,  іноді й гостра,  але  вона  була  пов'язана  з  бажанням всіляко  допомогти  Міністерству  освіти сьогодні проводити дійсно активну діяльність в напрямі розширення можливостей отримати  все, що необхідно для навчання наших дітей і виховання еліти України.

 

     Слово для репліки надається народному депутату Краснякову,  і підводимо риску.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В.  Фракция  Коммунистической   партии   Украины. Фракция  коммунистов Украины просто вынуждена ответить репликой на реплику  уважаемого  человека,  убеленного  сединой  и  вроде   бы уважаемого в стране.  Игорь Рафаилович,  мягко говоря, вы говорите неправду.

 

     Действительно, вы  проявили  активность,  убаюкивая  комитет, профсоюзные  организации,  общественность  тем,  что  с  принятием бюджета заработная плата учителя будет повышена как минимум в  два раза.  Когда вы вышли на третье чтение, вы, входя в большинство, в том числе и ваша фракция,  легко голосовали за то,  что предложило правительство - всего лишь 410 миллионов.  Фракция коммунистов как стояла,  так и стоит на том,  чтобы  законодательство  Украины,  в частности статья 57,  выполнялось. Откройте законопроект в третьем чтении - поправки мои, Пасечной, Симоненко и других там и остались незыблемыми.  Мы  требовали  выделить на систему образования 808,6 миллиарда и указывали  источники  финансирования  по  этой  статье расходов.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні  колеги!  Сьогодні  ми розглянули надзвичайно актуальне і  важливе  для  Української  держави  і  її прогресу  питання,  пов'язане  із станом,  напрямом реформування і фінансуванням  освіти  України.  Від  нього  залежить,  якою  бути Україні  сьогодні  і  завтра:  Україні  європейського  гатунку  чи Україні з відсталою психологією, відсталими технологіями.

 

     Народними депутатами  підготовлені  і  подані  ряд   проектів постанов,  які  мають  різне  бачення  оцінки  стану питання,  яке сьогодні розглядалося.  Я  хотів  би  дати  доручення  профільному комітету   підготувати   на  наступний  четвер,  коли  відбудеться голосування по цьому питанню,  єдине узгоджене рішення,  яке  може бути  погоджене за час роботи народних депутатів у комітетах і під час пленарних засідань на наступному тижні.

 

     На цьому  я  оголошую  пленарне  засідання  закритим.   Сесія продовжить  роботу  в  пленарному  режимі 17 квітня,  у день звіту уряду.

 

     До побачення. Хай усім вам щастить!