ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  3 к в і т н я  2001  р о к у.

                         10  г о д и н а.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

     України МЕДВЕДЧУК В.В.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго   ранку,   шановні   народні    депутати, запрошені, гості Верховної Ради!

 

     Прошу народних депутатів підготуватися до реєстрації.

 

     Шановні колеги,  поки ви готуєтеся до реєстрації,  я хотів би від вашого імені поздоровити наших  іменинників.  Сьогодні  Яценку Володимиру  Михайловичу  виповнилося 50 років.  Поздоровляємо його (Оплески).  А нашому колезі Кучеренку Олексію Юрійовичу - 40 років (Оплески).

 

     Прошу народних депутатів зареєструватися.

 

     У залі зареєстровано 383 народних депутати. Ранкове засідання оголошується відкритим.

 

     -----------

 

     Я нагадую,  шановні  колеги,  що  згідно  зі  статтею   2.5.2 Регламенту  сьогодні  ми  маємо  45 хвилин для оголошення запитів, заяв,  повідомлень і виступів представників  депутатських  груп  і фракцій.

 

     Прошу подавати   відповідні   заявки   до  президії.  А  поки переходимо  до  затвердження  і  голосування   щодо   депутатських запитів.

 

     Надійшли депутатські запити.

 

     Народного депутата  Євгена  Жовтяка  -  до Президента України щодо незаконного тримання під вартою Леоніда Ковальчука.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 166.

 

     Рішення прийнято.

 

     Прошу визначитися щодо направлення даного  запиту  Президенту України.

 

     "За" - 190.

 

     Рішення не прийнято.

 

     По фракціях, будь ласка.

 

     Народного депутата  Віктора Горбачова - до Президента України у зв'язку  з  відсутністю  відповіді  на  звернення  280  народних депутатів  щодо  ратифікації Європейської хартії регіональних мов, або мов меншин.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 191.

 

     Рішення прийнято.

 

     Я ставлю  на  голосування  про   направлення   цього   запиту Президенту України. Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 206.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Народного депутата  Івана Салія - до Прем'єр-міністра України щодо кризового стану міського пасажирського транспорту  в  Україні та заходів для його поновлення.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 182.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата  Юрія  Соломатіна  -  до  Прем'єр-міністра України у зв'язку із незадоволенням відповіддю  Мінпаливенерго  на звернення  щодо  надання інформації про діяльність робочої групи з питань визначення всіх можливих причин  аварії  на  Чорнобильській АЕС.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 163.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата  Сергія  Головатого  - до Прем'єр-міністра України  з  приводу  непорозумінь,   які   іноді   виникають   при встановленні   статусу   учасника   війни   через  невідповідність відомчого акта чинному закону.

 

     "За" - 144.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата Михайла Павловського - до Прем'єр-міністра України:    про   недостовірне   викладення   посадовими   особами Міністерства фінансів України фактів у  відповіді  на  депутатське звернення  стосовно виплати надбавок учителям Хмельницької області згідно зі статтею 57 Закону України про освіту.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 177.

 

     Рішення прийнято.

 

     Групи депутатів (Мовчан,  Асадчев та інші, всього 19 народних депутатів) - до віцепрем'єр міністра України Жулинського у зв'язку з  незадоволенням  відповіддю   управління   у   справах   релігії Рівненської облдержадміністрації на звернення депутатів.

 

     "За" - 92.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата   Михайла   Степанова  -  до  Генерального прокурора  України  у  зв'язку  з  незадоволенням  відповіддю   на звернення стосовно безпідставного закриття кримінальної справи про заподіяння працівником міліції тяжких тілесних ушкоджень  мешканцю міста  Львова  та передачі цієї справи з прокуратури міста Рівного до прокуратури Львівської області.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 107.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народних депутатів Костянтина Охріменка і Людмили Пасечної  - до  Генерального прокурора України стосовно інциденту та порушення Закону України про статус  народного  депутата  України,  що  мали місце   28  березня  в  селі  Артемівка  Костянтинівського  району Донецької області під час зустрічі депутатів із виборцями.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 184.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата Михайла Бродського

- до  Генерального  прокурора  України:  про  вжиття  заходів щодо відновлення трансляції пленарних засідань Верховної Ради України.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 202.

 

     Рішення прийнято.

 

     По фракціях.

 

     Народного депутата Євгена Жовтяка - до Голови Верховного Суду України щодо незаконного тримання під вартою Леоніда Ковальчука.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 190.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата  Сергія Москвіна - до міністра екології та природних  ресурсів  стосовно  результатів  перевірки   незаконної вирубки лісів у Карпатському регіоні.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 222.

 

     Рішення прийнято.

 

     По фракціях.

 

     Народного депутата  Михайла  Ратушного - до голови Рахункової палати,  начальника  Головного  контрольно-ревізійного  управління України:    про    перевірку    діяльності    державної   компанії "Укрспецекспорт"  на  відповідність  вимогам  Закону  України  про бюджетну систему України.

 

     Прошу народних депутатів визначитися.

 

     "За" - 125.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народного депутата   Михайла   Степанова  -  до  генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту  України у  зв'язку  з  незадоволенням  відповіддю  на  звернення  стосовно поліпшення умов для пасажирів на станції Лантратівка.

 

     Прошу визначитися.

 

     "За" - 147.

 

     Рішення прийнято.

 

     -----------

 

     Переходимо до  виступів  представників  депутатських  груп  і фракцій.

 

     Слово для  виступу  від  депутатської групи "Трудова Україна" надається  народному  депутату  Пересуньку.  Наступний  -  депутат Турчинов.

 

     ПЕРЕСУНЬКО С.І.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань  правової   політики   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий  округ,  СДПУ(о)).  Шановні депутати!  Заява депутатської групи "Трудова Україна".

 

     "Із самого початку роботи Верховної Ради України - з  моменту відновлення незалежності і до сьогодні практично постійно виникали конфліктні ситуації між різними гілками  влади,  протистояння  між різними   парламентськими   угрупованнями.   Це  завжди  негативно позначалося на функціонуванні всіх ланок державного механізму,  на всіх сферах життя суспільства.

 

     Як це  очевидно,  останнім  часом  Верховна  Рада  взагалі із органу законодавчого забезпечення життєдіяльності  суспільства,  в першу   чергу  законодавчого  забезпечення  процесів  реформування економіки України,  перетворилася  на  місце  зведення  політичних рахунків,   на   інструментарій   боротьби  за  власні  економічні інтереси.

 

     І те,  що відбувається сьогодні в Україні, - це наслідки цієї боротьби.   Нині   йдеться   не   просто  про  напрями  подальшого громадянського  і   політичного   розвитку   нашого   суспільства. Вирішується  доля  держави  і  всього  народу.  Ми  всі маємо дати відповідь:  чи переможе в суспільстві здоровий глузд, прагнення до збереження   соціального   миру   і   продовження   діалогу   всіх конструктивних політичних сил,  чи ми дозволимо втягувати  себе  в хаос   політичних   провокацій,  який  зруйнує  невеликі  паростки економічної стабілізації,  зруйнує перші ознаки демократизації  та кине  країну  в  прірву  потрясінь,  перед  якими збліднуть сюжети громадянської війни в Югославії.

 

     У цій ситуації ми виступаємо  із  закликом  до  всіх  лідерів політичних партій, депутатів усіх рівнів, представників виконавчої і законодавчої влади,  широкої громадськості:  не нагнітати далі і без   того   напружену   ситуацію   в   державі   і   суспільстві, продемонструвати  тверезий  і  виважений  підхід  до   розв'язання спільних для всіх проблем.

 

     Одним із  засобів  врегулювання  цих  гострих  питань могло б стати  підписання  договору  про  співробітництво  між  урядом   і парламентською  більшістю.  Це необхідно для того,  щоб встановити реальну   відповідальність   політичних   сил,   представлених   у парламенті,   за  власні  дії,  за  результати  процесу  створення законодавчих умов для ефективної роботи уряду та стабілізувати  на цій основі роботу самого Кабінету Міністрів.

 

     Але така  угода  - це тимчасове вирішення посталих перед нами проблем. Вона не може працювати ефективно без виконання ряду умов, серед яких головна - необхідно визначити, що сьогодні є більшість. Тобто  постає   питання   перереєстрації   більшості,   визначення політичної бази,  на якій вона об'єднується,  а саме: підтримує та чи  інша  фракція  курс  реформ  і  політику  виконавчої  влади  - Президента  України  і  уряду  чи  ні?  Неможливо  сидіти  на двох стільцях,  потрібно  чесно  заявити,  чи  ви  в  опозиції,  чи   в більшості.

 

     Ще один надзвичайно важливий крок,  який потрібно зробити,  - терміново приступити до  проведення  правової  реформи,  концепція якої  депутатською групою "Трудова Україна" запропонована Кабінету Міністрів і  на  підтримку  якої  нещодавно  висловився  Президент України.  Адже без рішучого і кардинального реформування правового поля, приведення його до стандартів цивілізованої Європи ми будемо постійно  приречені  на різного роду конфлікти між різними гілками влади та безкінечне укладання угод, спрямованих на їх подолання.

 

     Тільки внаслідок   здійснення   цієї   програми    українська законодавча  база стане повністю відповідати сучасним європейським стандартам.  Вітчизняна  економічна  практика  буде  узгоджена   з міжнародною.  Це  створить  і  гарантує умови для ефективної праці інвесторів,  що збільшить приплив як внутрішніх,  так і  зовнішніх інвестицій в економіку країни."

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово   для   виступу  від  депутатської  фракції "Батьківщина" надається народному депутату Турчинову.  Наступний - депутат Ніколаєнко.

 

     ТУРЧИНОВ О.В.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань бюджету (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, Всеукраїнське  об'єднання  "Громада").  Шановні  народні депутати! Сьогодні в Україні швидко  поглиблюється  політична  криза.  Режим виявився нездатним виправити власні помилки та зробити хоч крок до стабільності.  Він абсолютно  не  контролює  ситуацію  не  лише  в державі,  а  й  навіть по периметру владного Печерського кварталу. Інстинкт  самозбереження,  безмежна  жадоба   тоталітарної   влади збудовані  на принципах свавілля та безкарності.  То єдина засада, на якій здійснюється сьогодні державне управління в Україні.  Така політика веде Україну до катастрофи.

 

     Більше того,  останні  події  засвідчили,  що Леонід Кучма та його  оточення  демонструють   незацікавленість   у   стабілізації ситуації,  знищують передумови для проведення переговорів, свідомо форсують кризу і створюють підстави для різноманітних  провокацій, щоб  виправдати  можливе  застосування  сили.  Бо  як інакше можна розцінити те,  що режим на чолі з Президентом розігрує перед  усім цивілізованим  світом сцени тотального абсурду.  Призначає на пост міністра внутрішніх справ людину,  яка керувала ганебною каральною акцією 9 березня, бере політичних заручників, фабрикує кримінальні справи  проти  лідерів  демократичної  опозиції,   доручає   вести переговори з опозицією діячам, що дискредитовані не менше, ніж сам Президент, або тим, політичний авторитет яких дорівнює нулю.

 

     Але найяскравіше  українська  влада   продемонструвала   свою злочинну,  аморальну сутність у справі Юлії Тимошенко.  Безкінечні арешти,  вишукані тортури,  що були застосовані до хворої жінки  в слідчому  ізоляторі,  нехтування  всіма  принципами  права людини, брутальне порушення всіх норм Конституції,  тиск на судову  владу, фабрикація  справ і нескінченна брехня - ось ті принципи,  на яких намагається вести діалог  з  опозицією  Президент  Кучма  та  його кримінально-олігархічне оточення.

 

     Сьогодні від  Юлії  Тимошенко вимагають припинити політичну і опозиційну діяльність.  І на  цих  умовах  гарантують  відсутність нових репресій.  У противному разі Генеральна прокуратура України, що за наказом своїх злочинних господарів  працює  в  надзвичайному режимі, терміново фабрикує нові справи і готує новий її арешт.

 

     У зв'язку  з  вищенаведеним  фракція  "Батьківщина"  заявляє: позиція фракції і партії "Батьківщина" та її лідера Юлії Тимошенко чітка,  зрозуміла  і  не  підлягає  ревізії.  Ми будемо домагатися повного     і      безумовного      очищення      України      від кримінально-олігархічного   можновладдя   та  покарання  винних  у знищенні демократії в країні.

 

     Юлія Тимошенко ніколи не припинить політичну  діяльність,  її не  вдасться  зламати,  вона  не піде на компроміс із злочинцями і продовжить  боротьбу  за  святу  і  праведну  справу  -   побудову демократичної, незалежної України.

 

     Провокації, які   можуть  бути  вжиті  владою,  олігархічними групами чи контрольованою ними прокуратурою до лідерів опозиції не зупинять  боротьбу  проти  злочинців  при  владі  і лише наблизять неминучу розв'язку в політичній кризі за сербським взірцем.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   для    виступу    від    фракції Соціалістичної   партії   України   надається  народному  депутату Ніколаєнку. Наступною буде виступати депутат Григорович.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар Комітету Верховної Ради України  з питань науки і освіти (виборчий округ 185,  Херсонська область). Я хотів  перш  за  все  від  імені  нашої  фракції  подякувати  всім поденникам  і  дійовим  особам,  які вчора показали чергову порцію бруду у фільмі "Житіє Олександра Мороза" на  Першому  українському телеканалі.  Мені  здається,  що  всі  думають,  що люди в Україні просто  були  шоковані  тією  ганебною  наругою,  яка  чинилася  з телеекранів  на державному українському телеканалі.  Але ми мусимо дякувати,  що хоч у такий  спосіб  про  нас,  про  опозицію,  десь говорять.

 

     Наша фракція,  керуючись тим,  що вона працює для людей, хоче зробити сьогодні заяву з приводу критичного стану справ  на  селі. Наше  село  потребує допомоги.  Широко розрекламоване доморощеними новаторами реформування вітчизняного аграрного сектора  обернулося для селян жорстокою кризою. Навіть за офіційною статистикою, понад дві  третини  господарств  є  збитковими.  Інвестиції  в  сільське господарство за минулий рік становили 389 мільйонів гривень,  що в 30 разів менше,  ніж у 1991 році.  Про що ми можемо говорити,  про які реформи?!

 

     Майже половина  врожаю  втрачається через зношеність техніки. Навантаження на один зернозбиральний комбайн у чотири рази більше, ніж  у розвинутих країнах.  Завезені на сотні мільйонів доларів за кошти держави  комбайни  "Джон  Дір"  потрапили  до  рук  нечесних спритників.   Практично   знищено  тваринництво,  втричі  зменшено поголів'я худоби, свиней, птиці. Держава через недолугу політику в енергетичній   сфері  знищує  найпотужнішу  в  Європі  зрошувальну систему.  Сотні  тисяч  гектарів  благодатних   південних   степів залишаються без води, а значить, і врожаїв.

 

     У критичному  стані  соціальна  сфера  на селі.  Закриваються лікарні,  дитячі садки, школи, будинки для престарілих, руйнуються дороги,  водогони.  Селяни  роками  не  отримують  платні,  а їхня заробітна плата,  навіть та,  що нараховується,  втричі менша, ніж та, що в промисловості.

 

     Уся реформаторська   сверблячка   наших  аграрних  зверхників спрямована на руйнацію великих товарних господарств.  Усі  останні укази Президента,  особливо після 1996 року,  суперечать статті 14 Основного Закону.  Вони відкинули українське село на десятки років назад.

 

     Поспішне розпаювання       земель      сільськогосподарського призначення проведено з помилками.  Сотні тисяч  людей  залишилися без землі, а майно перейшло в руки спритників.

 

     Наша фракція  оголошує  сьогодні,  що ми розпочинаємо акцію з проведення всеукраїнських селянських зборів,  в ході якої  повинна бути  дана  належна  оцінка  становища на селі.  Ми наполягаємо на перегляді Закону про Державний бюджет на 2001 рік  щодо  суттєвого збільшення  капітальних видатків на село.  Ми виступаємо за рішуче дотримання конституційних норм щодо прав громадян на землю.  Земля

- це виключна власність українського народу. І ми виступаємо проти вільного продажу цієї землі, який призведе до втрати державності і незалежності України. Врятуємо село - врятуємо державу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу надається від фракції Народного руху України народному  депутату  Григорович.  Наступним буде виступати депутат Кіяшко.

 

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Шановний Вікторе Володимировичу!  Шановні народні депутати! 9 березня влада і  опозиція ходили до Шевченка.  Цей похід спостерігав увесь світ. 25 березня влада і опозиція ходили до Чорновола.  Від влади  квіти на  могилу  Героя  України  поклав  пан Президент саме напередодні поминальної панахиди. Люди були змушені проходити на цвинтар через рамку, шеренги охорони і дивувалися: а чому до Чорновола треба йти знову через варту?

 

     З огляду на те,  я хочу нагадати нещодавню бувальщину,  майже фантастичну  для  України.  Британський прем'єр-міністр Тоні Блер, запізнюючись на роботу,  включив мигалку  і  проїхав  там,  де  не дозволено.   Обуренню  лондонців  не  було  меж.  Наступного  разу прем'єр-міністр вийшов із автомобіля,  сів у  метро  і  доїхав  до місця  роботи.  Якщо ми декларуємо,  що йдемо до Європи,  то варто було  би  цим  досвідом  скористатися  хоча  би  тепер,  ідучи  до Чорновола.

 

     Від опозиції пам'ять Чорновола вшановували мітингом- походом, у тому числі і Олександр Мороз.  І  слово  "опозиція"  якраз  дуже добре  підходить  тут,  бо  був  опозиційним  увесь  час Олександр Олександрович до В'ячеслава Максимовича за його життя.

 

     Я наведу рядки стенограми засідання 13 січня 1998 року.  Це виступ В'ячеслава Чорновола. "Більше того, Олександр  Олександрович,  виступаючи   в   Черкасах,   допустився грубого, неетичного випаду щодо мене. Особисто він, взявши, так би мовити,  карикатуру,  яку намалювали в одній із  дніпропетровських газет,  де  вони зобразили мене посадженим за грати,  натякаючи на те, що я 15 років був ув'язнений більшовицьким режимом, і написали "Пока Черновол сидел за решеткой,  пенсию выдавали вовремя", почав обігрувати цю фразу.  Ви знаєте,  що Мороз належить  до  найвищого керівництва  держави.  Як  би  вони  там  не розігрували між собою опозицію,  але він - один із керівників  держави"  (Шум  у  залі). Такий  самий  шум  у залі був і тоді.  І Чорновіл звертається:  "Я просив би дотримуватися елементарної етики  при  веденні  виборчої кампанії".

 

     До виборів  знову  залишився  рік.  Можна  піти до пам'ятника Шевченку, можна піти до пам'ятника Чорноволу, можна сказати "Слава Україні", а потім проголосувати в залі, як фракція соціалістів, за законопроект Моісеєнка про входження України і Росії в білоруський договір. І немає слави України!

 

     Ми закликаємо: не піарте іменем Чорновола у своїх цілях!

 

     Сьогодні суспільство  вірить  найбільше  церкві.  І влада,  і опозиція ходили до Чорновола,  до Шевченка,  мабуть, ще треба піти до Бога. Але до Бога і Президент, і Мороз підуть разом - до церкви Московського патріархату.  Ось найвищий тест на  те,  хто  патріот України.

 

     15 квітня буде Великдень.  Я закликаю владу і опозицію пройти тест на те,  хто ж справді є українськими патріотами, і підтримати становлення Єдиної української помісної православної церкви.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.    Слово   для   виступу   надається   від депутатської  групи  "Солідарність"  народному  депутату   Кіяшку. Наступним буде виступати депутат Бродський.

 

     КІЯШКО С.М.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ).  Уважаемые коллеги!  Уважаемые друзья журналисты! Я хотел  бы  обратить ваше внимание на ту ситуацию,  которая сегодня сложилась не в нашем регионе,  не в Украине,  где еще  не  льется, слава Богу, кровь, а на Балканах. Как и два года назад, там льется кровь,  как и два  года  назад,  воюют  албанские  боевики  против сербов,  сегодня  уже  против  македонцев,  и раскручивается та же ситуация,  что была совсем недавно.  Так же, как и два года назад, Международный валютный фонд,  Европейское Сообщество вмешиваются в дела суверенного государства Югославия.

 

     Сегодня требования ЕС - амнистировать террористов  независимо от того,  какие кровавые преступления они совершили,  выпустить их на волю и тем самым увеличить  ту  неразоруженную  так  называемую армию  освобождения  Косово,  которая  сегодня  стоит  на границах Косово - Метохии, на границах Македонии.

 

     Задержан Слободан Милошевич - председатель Соцпартии  Сербии, экспрезидент  Югославии  только  за  то,  что  он защищал интересы своего народа,  своего государства от нападения со  стороны  войск НАТО  и  от  влияния  тех,  кто  хотел  уничтожить  свободолюбивое славянское государство.

 

     Сегодня в этот процесс ввязался  и  Кофи  Аннан  -Генеральный секретарь ООН,  который требует, чтобы Слободана Милошевича выдали так называемому Гаагскому трибуналу.  Все мы знаем,  что  Гаагский суд - это сегодня политическое оружие в руках сил НАТО,  тех,  кто не хочет,  чтобы в свободолюбивых государствах политики  проводили свою  независимую  политику  и  отстаивали  интересы только своего народа.

 

     Сегодня требуют:  "Отдайте Милошевича,  и мы Югославии  дадим кредиты".  То  же  самое обещают и нам.  Но я задавал сегодняшнему руководству Югославии вопрос:  почему десять лет назад,  пять  лет назад,  когда  против  Югославии  применили эмбарго,  санкции ООН, когда не было ни копейки  западных  кредитов,  Югославия  не  была банкротом?  Почему  после  окончания войны только за год Югославия практически  восстановила  все,  что  было  разрушено  бомбами?  А сегодня ситуация такая, какую мы имеем.

 

     Верховный Cовет   Украины  не  раз  уже  принимал  решения  и постановления в поддержку Югославии,  Сербии в их борьбе  за  свою свободу,  в  поддержку  югославского  народа  в  его борьбе против захватчиков,  против террористов, против тех, кто хочет лишить его свободы.

 

     Я хотел бы, чтобы мы сегодня то же сказали. И от имени партии Всеукраинского обединения левых я заявляю,  что мы хотим  оказать моральную  поддержку  нашему товарищу по левому движению Слободану Милошевичу и сказать,  чтобы он держался,  несмотря на те нападки, которые  сегодня  со  всех  сторон  сыпятся на него как на бывшего руководителя свободной Югославии,  который отстаивал и  отстаивает независимость  и  свободу  Югославского  государства  и  сербского народа.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   для   виступу   надається    від депутатської   фракції   "Яблуко"  Бродському  Михайлу  Юрійовичу. Наступним буде виступати депутат Жовтяк.

 

     БРОДСЬКИЙ М.Ю.,  голова Комітету  Верховної  Ради  України  з питань промислової політики і підприємства (виборчий округ

 215, м.  Київ).  Шановний Вікторе Володимировичу! Шановні колеги! Фракція "Яблуко" хоче зачитати свою заяву.

 

     "Політична партія  "Яблуко" вимагає термінової,  невідкладної відставки  Вадима  Долганова  з  посади  президента   Національної телекомпанії України (Оплески).

 

     За той   час,  поки  пан  Долганов  стояв  коло  керма  УТ-1, найпотужніший  телеканал  незалежної   України   перетворився   на придворного   інформаційного  кілера.  Нині  це  канал,  на  якому програми створюють для купки  замовників,  а  показують  мільйонам українців.

 

     Неодноразові факти  використання  закритих матеріалів слідчих справ проти конкретних осіб стали "за часів Долганова"  нормальним явищем.  Партія  "Яблуко"  заявляє,  що така практика є порушенням закону,  обов'язкового  для  всіх,  у  тому  числі  і  для  Вадима Долганова.

 

     Той величезний     потік     цинізму,    необ'єктивності    і упередженості, який Долганов виливає на телеглядача через УТ-1, ми кваліфікуємо як відвертий журналістський бандитизм.

 

     Разом з  тим Національна телекомпанія і досі не виконує вимог Закону  України  про  порядок   висвітлення   діяльності   органів державної  влади  та  органів  місцевого  самоврядування в Україні засобами масової інформації та Постанови  Верховної  Ради  України про порядок висвітлення роботи сьомої сесії Верховної Ради України третього  скликання.  Трансляція  пленарних  засідань   парламенту всупереч закону і досі не ведеться.

 

     Партія "Яблуко" вбачає в роботі УТ-1 елементи геббельсівської системи пропаганди,  коли за рахунок державних коштів промивається мозок народу.

 

     Ми переконані,   що   українці,   які  сплачують  податки  на утримання  Національної  телекомпанії,   не   заслуговують   такої псевдоінформації.

 

     За такої ситуації Президент України як гарант Конституції має перекрити  джерело   цинізму   і   безсоромності   на   державному телебаченні і звільнити Долганова з посади президента НТКУ.

 

     Ми заявляли,  що  сьогодні  після обіду захопимо студію УТ-1, щоб Президент якнайшвидше звільнив пана Долганова. Проте у зв'язку з  тим,  що  вчора  Прем'єрміністр  зробив  подання Президенту про звільнення пана Долганова,  а також у зв'язку з тим,  що вчора пан Долганов  вийшов  на  студії  СТБ  у прямий ефір і народ мав змогу послухати,  що ж таке УТ-1 у прямому ефірі (я  думаю,  що  це  був перший  прецедент  свободи  слова в Україні в такому вигляді),  ми даємо шанс владі використати  ще  один  тиждень  до  того,  як  ми захопимо студію УТ1".

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Слово для виступу від фракції Українського народного руху надається  народному  депутату  Жовтяку.  Наступною буде виступати депутат Богатирьова.

 

     ЖОВТЯК Є.Д., заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (виборчий округ 94,  Київська  область).  Шановні колеги! Заява фракції Українського народного руху.

 

     "Останнім часом  в  Україні  особливо стали відчутними утиски влади щодо політичних і громадських  діячів,  які  за  політичними переконаннями  критично  ставляться  до владних структур.  Одним з таких людей є відомий правозахисник Леонід Ковальчук.  Уже восьмий місяць він утримується під вартою в слідчому ізоляторі.  У зв'язку з необ'єктивністю та відверто замовним характером  слідства  з  29 березня він оголосив сухе голодування.

 

     Леонід Ковальчук  був  громадським  захисником територіальної громади міста Василькова,  яка опротестовувала результати  виборів міського голови,  що відбулися 28 травня 2000 року.  В грудні 1999 року був незаконно усунутий з посади мера Попович,  який увійшов у конфлікт  з  головою  Київської  обласної  державної адміністрації Засухою та його дружиною народним депутатом України від Василькова Тетяною Засухою.

 

     Призначення нових  виборів мера,  формування виборчих комісій та  самі  вибори  відбулися  з  численними   грубими   порушеннями Конституції  та  законів України.  Все це зафіксовано в матеріалах тимчасової слідчої  комісії  Верховної  Ради,  комітету  виборців, міжнародних спостерігачів та народних депутатів України.

 

     Коли Ковальчук  довів усі ці факти в судовому процесі,  після одного  із  судових   засідань   за   наказом   голови   Київської облдержадміністрації  на  нього  було  здійснено бандитський напад міліціонерами з підкиданням вогнепальної зброї з метою  фабрикації кримінальної справи за незаконне зберігання зброї.

 

     Суддя навмисно  затягує  розгляд справи Ковальчука,  оскільки усвідомлює,  що вона має замовний характер.  Винести виправдальний вирок   Ковальчуку  він  боїться,  бо  не  хоче  втратити  роботу, обвинувачувальний же вирок,  безумовно,  згодом буде  скасовано  в касаційному  порядку.  49  судових  засідань  не вселяють надії на справедливе рішення, бо більшість з них тривали 5-20 хвилин, після чого оголошувалася чергова перерва в засіданні.

 

     Усе це  призвело  до того,  що Ковальчук незаконно тримається під вартою вже восьмий  місяць.  29  березня  з  метою  подальшого затягування  справи  суддя  оголосив чергову перерву до 18 квітня. Мета такого псевдоправосуддя одна - морально  та  фізично  зламати Ковальчука.

 

     На сьогодні    стан    його    здоров'я   викликає   серйозне занепокоєння.  Він є тяжко хворою людиною,  і вже  кілька  місяців тому  за вказівкою лікаря йому повинна була бути негайно проведена повторна операція для видалення тимчасових і  вживлення  постійних імплантантів у прооперовану ногу.  Це особливо актуально,  тому що Ковальчук  неодноразово  був  підданий   фізичним   та   моральним тортурам,  заяви  з  цього приводу не раз робили Ковальчук та його адвокати.  Після цинічного рішення судді Тарутіна від  29  березня Ковальчук оголосив голодування.

 

     Звертаючись до Ковальчука з проханням припинити обране ним як форму протесту сухе  голодування,  яке  може  завдати  непоправної шкоди  здоров'ю,  фракція  Українського народного руху вимагає від Президента України та Верховного Суду України негайного звільнення політв'язня Леоніда Ковальчука.

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для виступу від депутатської групи "Регіони  України"  надається  народному  депутату   Богатирьовій. Наступним буде виступати депутат Зарубінський.

 

     БОГАТИРЬОВА Р.В.,  народний  депутат  України (виборчий округ 41,  Донецька  область).  Депутатська  група  "Регіони   України", Християнсько-демократична  партія.  Ситуація,  що склалася в нашій державі  на  сьогодні,  характеризується  не   тільки   політичною нестабільністю,  а й соціальноекономічною невпевненістю пересічних громадян у своєму завтрашньому дні.

 

     Заборгованість уряду із  заробітної  плати  та  пенсій  перед вчителями,  лікарями,  гірниками та представниками інших професій, хоч і зменшується,  все-таки залишається на досить високому рівні. Розмір   заробітної   плати   досить   часто  нижчий  за  середній прожитковий рівень  населення,  що  призводить  до  несвоєчасності розрахунків     та    зростання    заборгованості    за    спожиті житлово-комунальні послуги.

 

     У зв'язку з цим депутатська група "Регіони України" висловлює стурбованість   посиленням   жорсткої   позиції  уряду  в  питанні своєчасного розрахунку та погашення  населенням  заборгованості  з оплати житлово-комунальних послуг. Житловокомунальні господарства, у свою чергу,  спрямовують цей тиск на споживачів  і  застосовують усі  доступні  їм  важелі  щодо  стягнення  своєчасно  платежів за послуги - відключають світло,  газоводопостачання,  опалення тощо. На  місцях  уже  є  випадки  незаконного  опису  майна  в  рахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги.  Тиск  на  населення посилюється через засоби масової інформації,  де іноді з'являються недостовірні повідомлення про виселення боржників з квартир тощо.

 

     Ставлячи жорсткі умови,  уряд сам мусить виконувати взяті  на себе зобов'язання, насамперед перед представниками бюджетної сфери

- вчителями,  лікарями,  науковцями та іншими.  Адже  своєчасна  і повна  оплата  спожитих  житлово-комунальних  послуг  залежить від своєчасності, повноти та доступного рівня оплати праці.

 

     Давайте поглянемо на причини,  які зумовили даний стан справ. Переважна   кількість   громадян,   які   мають   борги  з  оплати житлово-комунальних послуг,  - це працівники бюджетної сфери.  Для прикладу  візьмемо  сім'ю  з  чотирьох  осіб.  Чоловік і дружина - вчителі,  зарплата становить 300 гривень,  квартирна плата -  одна третина  сімейного бюджету.  Навіть якщо використовується субсидія до  60  гривень  для  зменшення  плати  за  квартиру,  дохід,   що залишається  в  сім'ї,  буде значно нижчий за встановлений законом прожитковий мінімум.

 

     Таким чином,  досить  часто  заборгованість  спричинена  саме неспроможністю  населення  сплачувати  за надані їм послуги,  а не відсутністю такого бажання. Як результат, рівень проплат становить 50-60  відсотків,  що  спонукає житлово-комунальні підприємства до відключення води, світла тощо.

 

     Депутатська група "Регіони України" пропонує  дати  доручення уряду   законодавчо  врегулювати  порядок  надання,  споживання  і розрахунків  за  житлово-комунальні  послуги,  вирішити   проблеми адресності    субсидій    та    надання    пільг,   що   дозволить демонополізувати житлово-комунальне господарство шляхом  створення альтернативних підрозділів з надання житлово-комунальних послуг, а також врегулювати підвищення плати за житловокомунальні послуги до стопроцентного  відшкодування їх вартості з відповідними розмірами заробітних плат у бюджетній сфері.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   для    виступу    від    фракції Народно-демократичної    партії   надається   народному   депутату Зарубінському. Наступним буде виступати депутат Охріменко.

 

     ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.,  заступник голови Комітету Верховної  Ради України  у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП).  Шановний пане головуючий!  Шановні народні депутати!  Вже  банальною  стала,  але вона абсолютно справедлива, сентенція,  що освіта - це наше майбутнє,  і від  того,  наскільки держава   здатна  фінансувати  цю  галузь  сьогодні,  залежить  її майбутній потенціал.  Однак,  здається,  далеко не  всі  до  кінця усвідомлюють  цю  сентенцію.  У 2000 році вдалося лише (цитуємо за звітом уряду) "не допустити істотного зниження  освітнього  рівня, зберегти   в   основному   мережу   закладів   освіти   та   склад науково-педагогічних  працівників".  Це  в  той  час,  коли   слід говорити про розвиток освіти.

 

     У 2001  році  постановою  уряду  в  два рази зменшено виплати педагогічним   та   науковопедагогічним   працівникам   навчальних закладів   і   установ   освіти   за  вислугу  років  порівняно  з установленими законами нормами.  Приблизно ж на  стільки  зменшено розмір  допомоги,  яка  виплачується  на  оздоровлення.  При цьому залишається невизначеним, наскільки реально ці виплати можуть бути здійснені  і  на яку величину виплат освітяни можуть розраховувати бодай у наступному році,  оскільки уряд  залишає  за  собою  право щороку коригувати цифри. Це по-перше.

 

     По-друге, відкритою залишається проблема виплати заборгованих надбавок за вислугу років та допомог на оздоровлення у  зв'язку  з невиконанням   положень  статті  57  Закону  України  про  освіту. Оскільки  Кабінет  Міністрів  України  у  2000  році  не  розробив механізму  цих  виплат,  навіть  за  наявності  на  той час коштів виплати не можливо було здійснювати.  І це при тому, що в бюджетах попередніх  років  не  існувало обмежувальної норми щодо виплат за статтею 57 Закону про освіту

 

     Не здійснюючи  виплат  за  вислугу  років   та   на   щорічне оздоровлення,   держава  таким  чином  сприяла  демотивації  праці освітян  та  підвищенню   соціальної   напруги   в   освітянському середовищі.

 

     31 січня  2001  року  Кабінет Міністрів прийняв постанову 78, згідно з якою затверджено  порядок  виплати  надбавок  за  вислугу років  педагогічним  та науковопедагогічним працівникам навчальних закладів та установ  освіти.  Однак  цією  ж  постановою  (частина четверта)   названий   порядок   змінено,  і  вищезгадані  виплати передбачені лише в обсязі 50 відсотків від розмірів,  зазначених у додатку до постанови.

 

     Вважаємо, що  уряд  не повинен врегульовувати це питання лише своїми внутрішніми документами замість розробки дієвого  механізму забезпечення  законодавчо  встановлених виплат освітянам у повному обсязі.

 

     Фракція Народно-демократичної партії, виходячи з неможливості подальшого  зволікання  з  вирішенням  проблеми,  готова прийти на допомогу уряду, і на даний момент народні депутати з нашої фракції подали  на  розгляд  Верховної  Ради  законопроект  про  погашення заборгованості працівникам закладів освіти,  яка виникла у зв'язку з невиконанням окремих частин статті 57 Закону України про освіту.

 

     Віримо, що     запропонований    нами    варіант    погашення заборгованості перед учителями із виплат за вислугу  років  та  на оздоровлення дасть освітянам хоча б малу віру в те,  що державі не байдуже, в якому стані знаходиться освіта, і буде хоча б маленьким кроком   у  напрямі  загальмування  зниження  інтересу  молоді  до освітніх професій.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   для    виступу    від    фракції Комуністичної   партії   України   надається   народному  депутату Охріменку. Наступним буде виступати Марченко Олексій.

 

     ОХРІМЕНКО К.О., член Комітету Верховної Ради України з питань фінансів     і     банківської     діяльності     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий   округ,   КПУ).   Уважаемые   коллеги депутаты!   Выйти  на  эту  трибуну  меня  заставило  чрезвычайное происшествие,  участниками и свидетелями которого мы были вместе с народным  депутатом  Пасечной,  в селе Артемовка Константиновского района Донецкой области.  И я благодарю за то,  что вы  поддержали наш    запрос   к   Генеральному   прокурору.   Это   происшествие спровоцировано не только местными  условиями,  новым  помещиком  - человеком,  для  которого  законы  Украины - росчерки на песке,  а самим режимом, дни которого неумолимо сокращаются.

 

     В декабре  прошлого  года  после   обращения   жителей   села Артемовки  мы через депутатский запрос попросили Премьер- министра Ющенко изучить и проконтролировать,  что же происходит в этом селе при проведении так называемой земельной реформы.

 

     Получили ответ,     цитирую:    "Поручено    Минагрополитики, Держкомзему, председателю Донецкой облгосадминистрации осуществить проверку  с  выездом  на  место,  предоставить практическую помощь селянам".  Выехали?  Оказали? Наивные вопросы. "Факты, поднимаемые селянами,  за  некоторым  исключением,-  говорится в ответе,  - не подтвердились". Какова же реакция селян на этот ответ? А какая она может   быть   у  нормальных  людей,  доведенных  так  называемыми реформами до состояния, хуже скотского?

 

     По просьбе сельчан решили:  сами выедем на  место,  выслушаем проблемы  на  официальной  встрече.  Об  этом  в  свое  время были предупреждены районные власти. Прибыли на территорию сельсовета, а по сути - в резервацию, свободную от законов Украины. Правит здесь один закон - закон джунглей.  Вначале,  наивные,  думали,  что это относится  только  к  внутренней  жизни села.  Ошибались.  Власть, будь-то  районная,  областная,  панически  боится  "хозяина"  села Жулия.

 

     Нужно было  видеть,  как вели себя работники милиции,  СБУ во время избиения селян накормленными молодчикамиволонтерами. В кровь разбито лицо,  поломанные пальцы,  побитые витринные стекла. И все это на улице (о помещении никто и речи не вел),  под шум прибывших и постоянно работающих тракторов, окруживших и заблокировавших нас по команде "хозяина",  под площадную брань,  угрозы и  оскорбления людей,  независимо  от  пола  и  возраста,  только за то,  что они осмелились без его,  "хозяина",  разрешения прийти  на  встречу  с народными депутатами.

 

     Что услышали   мы,   державные  люди,  из  его  уст?  Кое-что запомнили:  "Уничтожу,  пасть порву,  закопаю..." - и  так  далее. Лично мне пришлось обратиться за оказанием медицинской помощи.

 

     Теперь представьте  себе,  как  живут  люди в этом селе,  как живут граждане свободной державы Украина.  Мы требуем  возбуждения уголовного  дела  как  минимум по трем статьям Уголовного кодекса. Очень  надеемся,   что   прокуратура   вникнет   глубже   в   суть происходящего,  а не ограничится только фактом 28 марта.  Этого мы требуем в своем депутатском запросе.  Иначе,  как заявили  селяне, следущий  этап  их  действий  -  косы  и топоры,  больше ничего не остается.  "Кровь  людская  -  не  водица"  -  утверждал   Михайло Стельмах. Абсолютно верно это сегодня и всегда.

 

     Накануне рассмотрения  проекта Земельного кодекса обращаюсь к вам,  уважаемые  депутаты:   ознакомьтесь   с   обращением   наших двенадцати коллег, опубликованным в газете "Коммунист" 29 марта.

 

     Еще одно в контексте сказанного. Лев Толстой. Напомнить мысль этого  великого  человека  будет  нелишне:  "Нет  богатства  более грешного и более гадкого,  чем богатство,  основанное на земельной собственности". Пусть это будет всем нам назиданием.

 

     Спасибо (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово для виступу від депутатської  групи "Відродження регіонів" надається народному депутату Марченку.

 

     МАРЧЕНКО О.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  201, Черкаська область). Шановні колеги! Депутатська група "Відродження регіонів"   та    партія    "Демократичний    союз"    напередодні заслуховування  звіту  уряду  звертають увагу народних депутатів і уряду на нагальні проблеми регіонального розвитку країни,  які, на жаль,  не  просто  не  вирішуються,  але  й  суттєво  загострилися останніми роками.

 

     Диференціація в   соціально-економічному   розвитку   окремих регіонів України набула загрозливого характеру. Валовий внутрішній продукт на душу населення у деяких областях вдвічі менший,  ніж  у середньому  по  Україні,  а  безробіття - вдвічі більше.  Сьогодні промислове виробництво ряду регіонів, зокрема Запорізької області, вже  досягло  рівня 1990 року,  в той час як в інших,  наприклад у Львівській області,  воно не перевищує 50-60 відсотків рівня  1990 року.    Рівні    середньої    заробітної    плати   по   регіонах характеризуються триразовою різницею.  Хвилює те,  що за  останній рік   ситуація   тільки   погіршилася  і  тенденція  до  зростання відмінностей  між  регіонами  залишилася.   Питання   стимулювання розвитку  депресивних регіонів набуває особливої актуальності саме в  період,  коли  економіка  країни  виходить  на  вектор  сталого розвитку,  зростання,  оскільки  територіальні диспропорції стають гальмом на шляху соціально-економічного розвитку.

 

     Депутатська група "Відродження регіонів" вже не раз  звертала увагу  уряду  на  необхідність  посилення  державної  регіональної політики, зміни акцентів і механізмів її провадження, забезпечення фінансової  незалежності  регіонів.  Звіт  уряду про хід виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів ще раз підтвердив, що зараз домінує  суто  формальний  підхід  до реалізації цього стратегічно важливого напряму державної політики,  який  обмежується  заходами адміністративного характеру.

 

     Сьогодні вкрай назріла потреба чіткого формулювання стратегії державної  регіональної  політики  з   цілями   і   засобами,   що забезпечили   б  мобілізацію  регіональних  резервів  економічного розвитку України.  Ця стратегія має бути спрямована на розв'язання однієї  з  ключових  проблем  регіональної  політики  в  будь-якій державі - подолання  відмінностей  в  рівні  соціальноекономічного розвитку окремих територій країни для надання громадянам незалежно від місця проживання  рівних  можливостей  і  створення  умов  для сталого економічного розвитку України. Вона має передбачати якісну зміну підходів у реалізації регіональної  політики  і  перехід  до реальних заходів стимулювання регіонального розвитку з відповідним фінансовим забезпеченням.

 

     Вагомим кроком у формуванні активної державної політики в цій сфері   мало   б  стати  затвердження  Верховною  Радою  Концепції державної регіональної політики,  яку ми вже не один  рік  чекаємо від  уряду,  фінансовий  документ  для  неї  ми  заклали у вигляді Бюджетного кодексу.

 

     Виходячи з  цих  позицій,  депутатська   група   "Відродження регіонів"   та   партія   "Демократичний  союз"  пропонують  уряду прискорити підготовку і внесення Концепції державної  регіональної політики  і  наголошують  на  необхідності  забезпечення  дієвості передбачених у ній заходів.

 

     Ми також закликаємо народних депутатів підтримати законодавчі ініціативи,   спрямовані   на  реформу  місцевого  самоврядування, регіональний розвиток, зважаючи на виняткову важливість цих питань для майбутнього країни.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги,  всі депутати, які бажали виступити від депутатських груп і фракцій,  виступили. Для репліки увімкніть мікрофон народного депутата Моісеєнка.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України   з   питань   державного   будівництва    та    місцевого самоврядування    (виборчий    округ    53,   Донецька   область). Коммунистическая партия рабочих и селян. Уважаемые коллеги! Думаю, Григорович  не  стоит тревожить прах Вячеслава Черновола для того, чтобы рассказать, что она ознакомилась с законопроектом, внесенным мною,  об  обращении к президентам Украины,  России и Белоруссии о присоединении Украины к Союзному договору России и Белоруссии. Тем более, что этот документ носит стратегическое значение и поддержан на Первом учредительном сезде Коммунистической партии  рабочих  и селян   в  ее  програмном  заявлении,  где  говорится:  "От  союза славянских республик - к возрождению обновленного Союза  Советских Социалистических  Республик".  Более  тысячи  делегатов единодушно поддержали такую программу.  Подобного сезда не проводила еще  ни одна  политическая  сила.  Поэтому  я  не  рекомендую  руховцам на будущее тревожить своего патриарха столь глупыми заявлениями.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати,  ми  беремо  до  відома заяви, з якими виступили представники депутатських груп і фракцій. Хочу звернути  увагу  на  заяву  народного  депутата  Жовтяка  від Українського  народного  руху.  Ми проголосували відповідний запит щодо справи Ковальчука.

 

     Щодо питання,   яке   було   порушене   народним    депутатом Богатирьовою.  Ми  дамо  доручення Кабінету Міністрів стосовно тих проблем,  які піднімалися у виступі і в заяві  депутатської  групи "Регіони України".

 

     Щодо виступу народного депутатат Зарубінського.  На 10 квітня у нас заплановано День уряду,  де  будуть  розглядатися  проблемні питання у сфері освіти,  і я думаю, що там ми наголосимо ще раз на тих  питаннях,  які  необхідно  вирішувати  як  уряду   на   рівні виконавчої   влади,   так   і   нам,   Верховній  Раді,  на  рівні законодавчого врегулювання проблемних питань.

 

     Щодо виступу народного депутата Охріменка.  Ми  проголосували запит  на  ім'я  Генерального прокурора України і будемо очікувати відповідної реакції Генеральної прокуратури на  неправомірні  дії, про які йшлося у виступі.

 

     -----------

 

     Шановні народні   депутати,  переходимо  до  розгляду  питань порядку  денного.  Слухається  проект  Закону  про  корпоратизацію підприємств. Доповідає заступник міністра економіки України Шлапак Олександр Віталійович. Будь ласка.

 

     ШЛАПАК О.В.,  заступник міністра економіки України.  Шановний пане  головуючий!  Шановні народні депутати!  На розгляд Верховної Ради України пропонується проект Закону України про корпоратизацію підприємств,  який  розроблено  на  виконання прийнятого Верховною Радою України ще в 1999 році Закону України про  перелік  об'єктів права державної власності,  що не підлягають приватизації, яким, я хочу це нагадати,  затверджено перелік  об'єктів  права  державної власності,   що   не  підлягають  приватизації,  але  можуть  бути корпоратизовані.  До цього переліку внесено  301  об'єкт.  Отож  у цьому  законопроекті  ми пропонуємо правові і організаційні засади щодо того, що чинити з цим 301 підприємством України.

 

     Корпоратизація підприємств в Україні започаткована ще в  1993 році  Указом Президента України про корпоратизацію підприємств,  в якому дано нормативне визначення  корпоратизації  як  перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також  виробничих  і наукововиробничих об'єднань,  правовий статус яких  раніше  не  був  приведений  у   відповідність   із   чинним законодавством,  у  відкриті  акціонерні товариства.  Засновниками таких відкритих акціонерних товариств визначалися міністерства  та інші  підвідомчі  Кабінету  Міністрів  України  органи  виконавчої влади.

 

     Проект Закону  України  про  корпоратизацію   підприємств   є складовою  законодавства  з питань реформування відносин власності та спрямований на  впорядкування  процесів  управління  державними підприємствами.

 

     Які основні ідеї закладені у проекті закону,  що пропонується вашій увазі?

 

     Перша. Запроваджується    інститут     спостережної     ради. Повноваженням загальних зборів акціонерів до прийняття рішення про приватизацію наділяється засновник акціонерного товариства,  тобто відповідне міністерство або інший орган виконавчої влади.  Разом з тим  значна  роль  в  управлінні  корпоратизованим   підприємством відводиться   спостережній   раді,   до  складу  якої  входитимуть представники міністерства,  місцевих органів  влади  та  трудового колективу   підприємства.  Завдяки  цьому  з'являється  можливість поєднання  інтересів  центральних  та  місцевих   органів   влади, трудових  колективів  у  вирішенні найважливіших питань управління підприємством,  а   саме:   визначення   загальної   спрямованості виробничої діяльності підприємства, розподіл прибутку, оперативний контроль за діяльністю підприємства тощо.

 

     Прийняття закону дозволить урівняти умови господарювання  для державних   і   недержавних  суб'єктів  підприємництва,  сприятиме прискоренню реформування  системи  управління  державним  сектором економіки,  скороченню  адміністративних  та господарських функцій міністерств на інших центральних органів виконавчої влади.

 

     Друга ідея.    Визначаються     принципи     залучення     до корпоратизованих   підприємств  недержавних  інвестицій.  Протягом останніх десяти років основні фонди більшості підприємств  України не  оновлювалися.  При  розрахунковій річній потребі в інвестиціях близько 50 мільярдів гривень  в  економіку  держави  в  2000  році інвестовано з усіх джерел близько 22 мільярдів гривень.  Більшість цих коштів - недержавні інвестиції, які були спрямовані виключно у підприємства   корпоративного   сектора.   Відсутність   механізму залучення   недержавних   інвестицій   у   державний   сектор   та неспроможність   інвестувати   його  з  боку  держави  обумовлюють подальший  занепад  державних   підприємств,   їхню   технологічну відсталість та неконкурентоспроможність порівняно з підприємствами інших форм власності.

 

     Саме ці   обставини   спонукали   розробників   законопроекту передбачити  в  ньому  механізм  залучення державними акціонерними товариствами недержавних інвестицій для  технічного  переозброєння та   відновлення   виробництва,  поліпшення  фінансовоекономічного стану.   Запропонований   механізм   передбачає,   що    залучення недержавних  інвестицій  для  технічного переозброєння виробництва можливе лише шляхом додаткового,  я хочу підкреслити  це,  випуску акцій  на  розмір  інвестицій,  що  залучаються.  При цьому розмір державної частки у статутному фонді буде становити не менш,  і теж хочу це підкреслити, як 75 відсотків, що дасть змогу відповідно до Закону  України  про  господарські  товариства   зберегти   повний контроль держави над підприємством.

 

     Таким чином,   закон   унеможливить   втрату  державою  права власності на майно та повноважень  з  управління  корпоратизованим підприємством  ні  фактично,  ні  з  юридичної точки зору.  Тому з висновком   Головного   науково-експертного   управління   Апарату Верховної Ради України у цій частині ми не можемо погодитися.

 

     Нарешті, третя   ідея.  З  метою  захисту  інтересів  держави встановлюється  особливий  правовий  режим  майна,  переданого  до статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених шляхом корпоратизації.  А саме: основні фонди не підлягають відчуженню на користь   третіх   осіб;  норми  Закону  України  про  відновлення платоспроможності   боржника   або   визнання    його    банкрутом застосовуються до таких підприємств тільки тоді,  коли вони будуть вилучені з переліку об'єктів  права  державної  власності,  що  не підлягають  приватизації;  акції  цих  підприємств  не  підлягають продажу або відчуженню з державної власності іншим особам.

 

     Шановні народні депутати!  Прийняття запропонованого  проекту закону  є  важливою передумовою подальшого реформування державного сектора   економіки,   підвищення    відповідальності    державних підприємств    за   результати   своєї   економічної   діяльності, пристосування їх до успішної самостійної роботи в ринкових умовах, створення  правових підстав для залучення недержавних інвестицій у розвиток підприємств,  які не підлягають приватизації, що є однією з умов реалізації політики економічного зростання.

 

     Я хочу  тільки  підкреслити,  що  коли  ми  не приймемо такий закон,  то залишимо 300 українських підприємств,  перспективних  і цікавих,    практично   без   жодної   правової,   нормативної   і інвестиційної підтримки.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Віталійовичу. Чи є запитання до доповідача? Запишіться будь ласка.

 

     Висвітіть.

 

     Народний депутат Абрамов. Наступний - депутат Чиж.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область). Коммунистическая партия. Уважаемый Александр Виталиевич! В последнее время средства  массовой  информации  уделяют  большое внимание вопросам корпоратизации,  видя в этом палочку-выручалочку для вывода из  кризиса  Украины.  Скажите  мне  как  представителю угольного   района,   есть  ли  у  вас  факты  эффективной  работы корпоративных предприятий в угольной промышленности?

 

     И второе.  Факты  предварительной  корпоратизации   в   нашем регионе  показывают  отрицательные последствия этого.  Какова ваша позиция по этому вопросу?

 

     ШЛАПАК О.В.  Дякую вам за запитання. Я, на жаль, не маю зараз даних  і  хорошої,  глибокої  аналітики  з  приводу ситуації,  яка складається  на  вугільних  підприємствах  України.  Хочу  сказати тільки  одне:  на  мою  думку,  на  моє  глибоке  переконання,  та корпоратизація, яка була проведена до сьогодні у вугільній галузі, практично   нічого   не  дала  підприємствам.  Якщо  нам  вдасться запровадити ті три норми,  які закладені  в  цьому  законопроекті, мені   видається,  що  передусім  у  самих  підприємств,  у  їхніх спостережних рад,  у їхнього керівництва з'явиться можливість  для значно ефективнішої організації діяльності.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Чиж.

 

     ЧИЖ І.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань свободи слова  та  інформації  (виборчий  округ  190,  Хмельницька область).  Дякую,  Вікторе Володимировичу.  Партія Всеукраїнського об'єднання лівих "Справедливість".  Я хотів би запитати вас,  чи є шанс взагалі кардинально розв'язати проблему інвестицій і підняття економіки,  зокрема цих 300 підприємств,  про які ви  говорили,  з прийняттям такого закону?

 

     Я маю сумнів щодо цього, бо у нас виходить, як у тій приказці відомого російського політика:  хотіли,  як  краще,  а  вийде,  як завжди.  Адже  те,  що  сталося  з  приватизацією,  ми  зараз  усі критикуємо,  всі розуміємо,  що приватизація  нічого  не  дала,  а навпаки,  нашкодила.  Шукали стратегічного інвестора і ефективного власника - знайшли розвалене виробництво. От і є сумніви.

 

     Мені здається,  що тільки на якесь поліпшення спрямований цей законопроект.   Хіба   тільки   формальна   присутність  трудового колективу,  скажімо, в спостережній раді і так далі є кардинальною проблемою економіки, зокрема й цих підприємств? Це одне питання.

 

     І друге:   яких   галузей   це   найбільше   стосується?  Які підприємства яких галузей найбільш зацікавлені в такому законі?

 

     Дякую.

 

     ШЛАПАК О.В.  Дякую.  Спробую відповісти на три питання, які я нарахував.   Що  стосується  інвестиційного  клімату  в  цілому  і приватизації.  Я не  буду  зараз  давати  оцінок  приватизаційному процесу,  та й не бачу в цьому сенсу.  Я хотів би, щоб ми говорили про той сектор, для якого ми пропонуємо цей законопроект. Я ще раз хочу підкреслити, це 300 підприємств.

 

     А тепер  я  хотів  би,  щоб  ми  зробили  маленьке порівняння інвестиційних можливостей  цих  підприємств,  і  підприємств,  які працюють  в корпоративному секторі.  Нагадую,  22 мільярди гривень залучено  у  вигляді  інвестицій  для   підприємств   недержавного сектора,   і   немає   можливості   жодної  копійки  залучити  для підприємств державного  сектора  економіки.  Немає,  тому  що,  на превеликий жаль,  єдиним джерелом залишається бюджет через систему капітальних вкладень, а він таких можливостей на сьогодні немає.

 

     Таким чином,   як   вирівняти   інвестиційні   можливості   у підприємств   державної   і   недержавної  форм  власності?  Ми  і пропонуємо  ось  яку  річ.  Давайте   дамо   можливість   залучати додатковий  інвестиційний капітал,  в кожному випадку рішення буде прийматися  щодо  кожного  підприємства  окремо.  Залишається   75 відсотків  за  державою,  тобто повний державний контроль,  але ми дамо можливість.  Серед цих 300 підприємств далеко не всі  зможуть знайти   такого  інвестора.  Але  запевняю  вас,  що  близько  150 підприємств із  300  (в  основному  в  хімічній  промисловості,  в енергетиці,  які  сьогодні  є  інвестиційно  привабливими  в сенсі отримання  прибутку  в  майбутньому)   знайдуть   інвесторів,   ми переконані,  які  згодні будуть вкласти достатньо серйозні кошти в ці  підприємства,  аби  потім  отримати  зиск   з   подальшої   їх прибуткової діяльності.

 

     Нарешті останнє,  щодо  трудового колективу.  Я вважаю,  що в принципі треба, можливо, якось рухатися поступово. Адже давайте не забувати,  що на сьогодні фактично трудовий колектив не має ніяких інституційних можливостей для впливу на ситуацію,  яка складається на підприємстві.  Можна говорити про те,  що участь у спостережній раді з 20 процентами голосів  у  голосуванні  трудовому  колективу нічого не дає.  Але мені видається, що це голос, який повинен бути почутий.  Якщо це кваліфіковано поставлені проблеми - вони повинні розглядатися спостережною радою.

 

     Ми вводимо механізм,  який,  до речі, введено в усьому світі. Україна  -  не  виняток.  Такий  механізм  працює  у  Франції,   в Німеччині,   коли  представники  трудового  колективу  саме  через систему спостережних рад, окрім діяльності профспілок, мають право впливу на ситуацію, на виробничу діяльність підприємства.

 

     Дякую вам за питання.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка, Олександре Віталійовичу.

 

     Слово для  співдоповіді надається голові підкомітету Комітету з питань економічної політики,  управління народним господарством, власності  та  інвестицій  Матвєєву  Володимиру  Йосиповичу.  Будь ласка.

 

     МАТВЄЄВ В.Й.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань  економічної  політики,  управління  народним господарством,   власності    та    інвестицій    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).   Проект   Закона  о корпоратизации предприятий рассматривался в этом  зале  11  ноября прошлого   года.   Комитет  по  вопросам  экономической  политики, управления  народным  хозяйством,   собственности   и   инвестиций предлагал Верховной Раде принять его в первом чтении за основу.

 

     В процессе   обсуждения   законопроекта   позиции   депутатов оказались противоположными.  Одни высказывались за его принятие  в первом  чтении,  считая,  что  это позволит улучшить эффективность управления государственными  предприятиями  и  адаптировать  их  к работе в рыночных условиях,  другие,  наоборот, были категорически против  его  принятия,  считая,  что   это   приведет   к   потере государственного  контроля над деятельностью таких предприятий.  В результате решение так и не было принято.

 

     Проект Закона   о   корпоратизации   предприятий    определен Президентом  как  неотложный  для  рассмотрения на седьмой сессии. Кабинет Министров также просит рассмотреть  его  в  первоочередном порядке, поскольку он направлен на решение социально-экономических вопросов.

 

     Как вы  уже  слышали  из   доклада   представителя   Кабинета Министров,   в   проекте   закона  предложено  установить  порядок проведения корпоратизации,  особенности управления  и  особенности правового    режима   имущества   товариществ,   созданных   путем корпоратизации  на  базе  имущества  предприятий,  не   подлежащих приватизации,  но  которые  могут быть корпоратизированы,  то есть тех,  которые перечислены в перечне 2 к Закону Украины  о  перечне обектов   права   государственной  собственности,  не  подлежащих приватизации.

 

     В соответствии  с  законопроектом  учредителями  товариществ, которые  создаются  путем корпоратизации,  выступают центральные и местные органы исполнительной власти,  в сфере управления  которых находятся    предприятия.    Перечень    предприятий,   подлежащих корпоратизации,   и   график   их   корпоратизации    утверждается Министерством   экономики.  Для  подготовки  к  корпоратизации  на предприятиях создаются комиссии по корпоратизации.

 

     Законопроектом предусматривается, что товарищества, созданные путем  корпоратизации  предприятий,  не  подлежащих  приватизации, являются государственными акционерными обществами. Основные фонды, которые  входили  в  состав  целостного  имущественного  комплекса предприятия,  не подлежащего приватизации,  передаются в  уставной фонд   без  права  отчуждения.  То  есть  форма  собственности  не меняется.

 

     Функции по управлению государственным пакетом акций выполняет учредитель   или   другой  орган  исполнительной  власти,  который определяется Кабинетом Министров.

 

     Комитет по  вопросам   экономической   политики,   управления народным  хозяйством,  собственности и инвестиций при подготовке в январе этого года предложений к повестке дня седьмой сессии принял решение  учесть  предложение  Президента  и  Кабинета  Министров и рекомендует Верховной Раде включить проект Закона о корпоратизации предприятий   в   повестку  дня  седьмой  сессии  и  принять  этот законопроект в первом чтении.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Володимире Йосиповичу.  Чи є запитання до співдоповідача? Запишіться, будь ласка.

 

     Висвітіть, будь ласка.

 

     Народний депутат   Донченко.  Наступний  -  народний  депутат Проценко.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ

 113, Луганська область).  Фракция коммунистов. Уважаемый Владимир Иосифович!  Только  что  перед вами заместитель министра экономики рассказывал о правах трудового коллектива.  И в то же время мне не совсем  была  понятна позиция правительства,  когда такой документ несколько раз вносился в зал и правительство заявляло,  что  такой документ  не  надо  принимать.  Как  это можно понять:  поменялась ситуация в правительстве,  или появился закон,  который заставляет правительство  сегодня все-таки разработать новый закон о трудовых коллективах, чтобы регулировать и такие их права.

 

     Спасибо.

 

     МАТВЄЄВ В.Й.  Вообще  этот  законопроект  не  предусматривает внесения  изменений  в  Закон  о трудовых коллективах или принятия нового  такого  закона.  В  этом  законопроекте  предусматривается участие   представителей  трудовых  коллективов  в  наблюдательном совете.  Мы знаем,  как работают такие наблюдательные советы, мы в принципе   знаем,   кто  является  там  представителями  трудового коллектива. Мы не знаем, как сегодня этого представителя трудового коллектива  выдвинуть в этот наблюдательный совет.  Поэтому,  я не думаю,  что позиция правительства здесь изменилась.  Просто  здесь учтено,   что   практически   не   будет   возможности   выдвинуть представителя от трудового коллектива.

 

     Что касается моего мнения о корпоратизации,  то я считаю, что это  еще один путь к либерализации экономики.  Здесь действительно контроль государства становится все меньше и меньше.  А  выход  из кризисной ситуации, в которой сегодня находится экономика Украины, на мой  взгляд,  заключается  как  раз  в  том,  чтобы  ужесточить государственный    контроль    за   использованием   экономических возможностей, которые имеются в государстве.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Проценко.  Наступний  -  депутат Новик.

 

     ПРОЦЕНКО В.В.,  член Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та  організації  роботи  Верховної Ради  України  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, НРУ).  Шановний Володимире Йосиповичу!  Хоча ви запевняли народних депутатів,  що форма власності цих підприємств не змінюється, але, уважно вивчивши законопроект,  я дійшла висновку, що за створенням згідно  з  вашим законопроектом відкритих акціонерних товариств на базі об'єктів,  які не підлягають приватизації,  стоять речі,  які дуже насторожують.

 

     Наприклад, уповнятажений орган иоже передавати окремі функції з  управління  державними  корпоративними  правами  в   управління уповноважених  осіб.  І  цих  уповноважених  осіб визначає Кабінет Міністрів.  Чи не занадто Кабінет Міністрів тягне на себе ковдру ? Це вже починає насторожувати.

 

     МАТВЄЄВ В.Й.  Прежде всего законопроект не мой,  тем более не фракции коммунистов,  а Кабинета Министров. Фракция коммунистов не будет поддерживать этот законопроект. Это первое.

 

     Второе. Если  бы Кабинет Министров действительно брал на себя функцию управления,  это было бы очень  здорово.  К  сожалению,  в нашем  государстве Кабинет Министров не хочет управлять конкретной экономикой, и вот этот законопроект как раз направлен на то, чтобы не  государство  управляло конкретной экономикой.  И вы совершенно правы,  что  при  этом  будут   распределены   возможности   между отдельными личностями, которые формально представляют государство, а на самом деле будут представлять свои личные интересы.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Новик.  Наступний  -  народний депутат Сахно.

 

     НОВИК А.М.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово депутату Свириді.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     СВИРИДА О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з питань бюджету (виборчий округ 22,  Волинська область). "Трудова Україна". Шановний Володимире Йосиповичу! Знаєте, якби ви підтримали   цей   законопроект   так,   як  представник  Кабінету Міністрів, я б не здивувався, а так мені трошки дивно.

 

     Підприємством повинен управляти також власник.  І  управління державним  підприємством  повинно  бути  достатньо простим.  Тобто держава повинна знайти  механізми  такого  управління.  У  нас  це Кабінет Міністрів, так?

 

     Якщо підприємство  працює  погано,  значить,  треба звільняти його керівника. Давайте візьмемо державні підприємства. Управління ними  здійснюється порівняно`просто,  тому що рішення приймає один власник.  Насправді  ж  рішень  про   звільнення   керівників   не приймається.  У нас 90 відсотків підприємств працюють збитково,  і щось  не  видно  в   бюро   працевлаштування   черги   генеральних директорів, які звільнені.

 

     Тепер що ми зробимо? Ми підприємства просто корпоратизуємо, і процедуру  управління  ними  ускладнимо,  тому  що  ця   процедура управління  з  боку  власника  буде така,  як процедура управління акціонерними  товариствами,  де  є  створені   спеціальні   органи контролю, є аналітики, тобто є контроль за діяльністю підприємств. Фактично кожне таке акціонерне товариство повинне мати свій  набір органів,  які  відслідковують  діяльність товариства.  І процедура звільнення керівника  там  трошки  складніша,  тому  що  саме  так власник  може  впливати на підприємство.  Там треба скликати збори акціонерів за 45 днів, визначаючи порядок денний і так далі. Тобто процедура є досить складною. А вона повинна бути простою.

 

     Кабінет Міністрів    повинен   створити   органи   управління державними підприємствами.  Якщо протягом року підприємство працює погано,  директора треба звільняти. Я думаю, що цей законопроект є дуже передчасним,  тому що Кабінет Міністрів на сьогоднішній  день не  створив  простої інфраструктури управління тим,  що є,  і хоче створити складну.

 

     Дякую.

 

     МАТВЄЄВ В.Й.  Я вам хочу ответить,  что Кабинет Министров  не собирается создавать структуру управления предприятиями или искать какие-то  новые  методы  управления.  Вы  знаете,  что  в   основе экономической  реформы лежит все-таки глобальная либерализация.  А либерализация  не  предусматривает   государственного   управления экономикой.  Если  этот  законопроект  будет принят (вы совершенно правы,  возмущаясь этим),  государственное управление  имуществом, которое является собственностью государства, только ухудшится.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Сахно.

 

     САХНО Ю.П.,   член   Комітету   Верховної   Ради   України  у закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  НДП). Шановний доповідачу, хотів би почути, яка ваша точка зору з такого  питання.  Що  в  цьому  проекті  закону  стоїть  за створенням  відкритих акціонерних товариств на базі об'єктів,  які згідно з прийнятим нами законодавством не підлягають приватизації? Як ви вважаєте,  це не буде першим кроком Кабінету Міністрів до їх приватизації в тій чи іншій формі?

 

     Дякую.

 

     МАТВЄЄВ В.Й. Ну оно так было на самом деле всегда и до этого. Действительно,   это   является   одним   из   путей  приватизации предприятий,  которые,  по  нашим  понятиям,  не  могут  подлежать приватизации. Вы здесь совершенно правы.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.    Сідайте,    будь    ласка,   Володимире Йосиповичу.

 

     Переходимо до  обговорення  даного  питання.  На   виступ   в обговоренні записався один народний депутат Чиж. Будь ласка, Іване Сергійовичу, вам надається слово.

 

     ЧИЖ І.С.    Партія    Всеукраїнського    об'єднання     лівих "Справедливість".  Шановні  колеги!  Я записався на виступ,  бо це питання справді дуже серйозне,  стратегічного характеру,  і просто так обійти цю проблему мовчанкою неможливо. Є кілька її складових.

 

     Перша складова.  Ми повинні бачити,  що зміна форми власності навіть  через  корпоратизацію,  як   правило,   тягне   за   собою кардинальну  зміну  власника  взагалі  і  можливу приватизацію.  Я недаром  поставив  запитання   заступнику   міністра.   Тому   цей законопроект можна розглядати, тільки обов'язково зафіксувавши, що ці об'єкти повинні залишатися у власності державі.  Тільки  так  у цьому  проекті  закону  потрібно  фіксувати основоположний принцип щодо цих підприємств.

 

     Друга складова.  Ми всі прекрасно розуміємо, що потрібна нова інвестиційна  політика,  а не пошук інвестора по всіх світах через продаж підприємств,  через зміну  форми  власності,  коли  держава віддає  їх  практично  за безцінь,  особливо в галузях,  які мають стратегічний характер.  Це треба зупиняти,  це далі є  неможливим. Якщо  зважити,  що протягом наступних десяти років вибуде основних фондів на 300 мільярдів гривень (це дві третини основних фондів!), а для того,  щоб поповнити їх і підтримати існуючі, треба десь 500 мільярдів гривень  (можете  уявити,  що  це  за  колосальні  кошти потрібні!),   безперечно,   ми   повинні  шукати  шляхи  підтримки підприємств,  але,  знову ж кажу, не міняючи форми власності. Тому мені  здається,  що  треба  до  цього  проекту закону придивитися, подивитися,  що в ньому є позитивного.  А позитивним у ньому є те, що  він передбачає можливість крім абсолютно недостатніх бюджетних коштів залучити приватні, точніше, недержавні інвестиції.

 

     Тепер щодо такого  інституту,  як  спостережна  рада,  участі трудового   колективу  і  так  далі.  Мені  здається,  що  є  одна стратегічна помилка (якщо це не свідома позиція  в  державі),  яка полягає  в тому,  що у нас Фонд державного майна створений як фонд продажу державного майна,  а не як фонд його підтримки.  Я тут  не критикую, просто так у законодавстві виписано.

 

     Управління державними підприємствами,  особливо стратегічними (енергетика,  зв'язок,  залізничний  транспорт,   машинобудування, нафтохімія,   хімічна   галузь),   державою  має  здійснюватися  в особливому режимі.  Ситуація  мінятиметься  на  краще  тоді,  коли держава до своїх підприємств ставитиметься,  як до тієї курки, яка несе золоті яйця, яку не можна різати.

 

     Оскільки комітет пропонує підтримати цей проект,  я думаю, що з застереженнями, які я щойно висловив (особливо стосовно того, що форму  власності  цих  підприємств  змінювати  не  можна,  що   ці підприємства  залишаються  за  державою),  його можна розглядати в першому читанні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Іване  Сергійовичу.  Шановні  колеги!  Ми закінчили   обговорення   даного  питання.  Згідно  з  Регламентом прийняття рішення відбудеться в четвер.

 

     -----------

 

     Слухається наступне питання порядку денного -  проект  Закону про  парламентську більшість та парламентську опозицію.  Доповідає голова Комітету з питань правової  політики  Задорожній  Олександр Вікторович. Будь ласка, Олександре Вікторовичу.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань правової політики (виборчий округ  217,  м.  Київ).  Дякую, шановний  Вікторе  Володимировичу.  Шановні  колеги!  Я  хотів  би нагадати  вам,  що  Президентом  України  на  підставі  статті  93 Конституції  України  10  січня 2001 року було подано до Верховної Ради України проект Закону України про парламентську більшість  та парламентську опозицію (реєстраційний номер 6329).

 

     Структурно законопроект  складається з преамбули,  13 статей, прикінцевих та перехідних  положень.  Як  зазначено  в  преамбулі, метою  зазначеного  проекту  закону є визначення основних правових засад формування,  організації діяльності парламентської більшості та парламентської опозиції, припинення їх діяльності.

 

     Законопроект перед  вами,  тому  з метою економії часу зверну увагу лише на деякі питання,  що вже досить довго  були  предметом обговорення  не тільки тут,  у сесійному залі,  а й у кулуарах,  у пресі і так далі.

 

     Перше. Стверджують,  що  законопроект   є   неконституційним. Справді, стаття 8 Основного Закону України передбачає необхідність прийняття  законів  на  основі  Конституції  України.  Однак  хочу звернути   вашу   увагу,  що  законопроект  свого  часу  подавався Президентом України одночасно з законопроектом 5300  про  внесення змін   до  Конституції  України  за  результатами  всеукраїнського референдуму від 16 квітня 2000 року.  Тому стаття 7 законопроекту, який   ми   зараз   обговорюємо  (  6329),  передбачає  можливість дострокового припинення повноважень Верховної Ради України в  разі несформування або припинення діяльності парламентської більшості.

 

     Очевидно, що  з  огляду  на  неконституційність  цієї  вимоги статті 7 законопроекту, треба мати на увазі, що під час підготовки законопроекту  до  другого  читання  статтю 7 необхідно привести у відповідність до статей 90 та 106 Конституції України. Інші статті законопроекту не суперечать Основному Закону України.

 

     Друге проблема,  яка  досить  широко обговорювалася у засобах масової  інформації  і   є   нагальною   при   презентації   цього законопроекту:    законопроект    нібито    не    передбачає   для парламентської  більшості  у  Верховній  Раді  України  можливості впливати на формування Кабміну.

 

     Стаття 5   законопроекту   передбачає  участь  парламентської більшості  у  формуванні   уряду,   зокрема,   Президент   України зобов'язаний   провести   попередні  консультації  з  керівництвом Верховної Ради та керівниками депутатських  груп  і  фракцій  щодо кандидатури  на  посаду  Прем'єрміністра,  а Прем'єр-міністр після свого призначення здійснює таке саме  погодження  щодо  кандидатур міністрів,  керівників інших центральних органів виконавчої влади, в тому числі голови Служби безпеки,  голови  Державної  податкової адміністрації,  голови  Державної  митної  служби  України,  перед внесенням відповідного подання Президентові.

 

     Згідно з пунктом 12  частини  першої  статті  92  і  частиною другою статті 120 Конституції України організація,  повноваження і порядок  діяльності  Кабінету  Міністрів,  інших  центральних   та місцевих  органів  виконавчої  влади  визначаються  Конституцією і законами України.  Тому навіть до  прийняття  та  введення  в  дію Закону України про Кабінет Міністрів Верховна Рада України отримує на підставі цього  закону,  якщо  він  буде  вами  проголосований, законодавчі   повноваження   щодо  формування  Кабінету  Міністрів України.  Тим  більше,  що  зазначену  норму  пропонує   Президент України.

 

     Третій момент.  Законопроект  начебто порушує права меншості, зокрема опозиції,  ставить депутатів від опозиції у нерівні  умови порівняно з депутатами від більшості.

 

     По-перше, хотів  би  звернути  вашу  увагу,  що чотири статті законопроекту присвячені  безпосередньо  інституту  парламентської опозиції.

 

     По-друге, представники  опозиції  одержать  керівні посади не менш як у чотирьох комітетах Верховної Ради (вони  перераховані  в законопроекті),   які   згідно  з  законами  України  про  порядок висвітлення  діяльності  органів  державної   влади   та   органів місцевого   самоврядування,   про   організаційно-правові   засади боротьби з організованою злочинністю мають певні важелі впливу  на органи виконавчої влади.

 

     Слід звернути  увагу  на частину шосту статті 10 проекту,  за якою народні депутати  України  -  члени  парламентської  опозиції також  можуть  обіймати  у Верховній Раді і інші керівні посади за умови їх обрання  на  ці  посади  у  встановленому  законодавством порядку.

 

     По-третє, Регламент  Верховної  Ради  України  не  передбачає надання  гарантій  прав  парламентської   опозиції,   і   термінів "парламентська   опозиція",  "парламентська  меншість"  у  чинному Регламенті взагалі немає.

 

     Із рішення Конституційного Суду України у справі про  фракції у  Верховній  Раді України,  яким визнано,  що Регламент Верховної Ради України не є законом, випливає, що ні на законодавчому, ні на будь-якому  іншому нормативно-правовому рівні на сьогоднішній день гарантій права опозиції не закріплено,  тому те, що пропонується у законопроекті, принаймні заслуговує на увагу.

 

     По-четверте, звертаю  вашу увагу,  що,  відповідно до частини четвертої статті 1 проекту,  утворення у  Верховній  Раді  України парламентської  більшості,  парламентської  опозиції  не позбавляє депутатські фракції (групи),  народних депутатів України їх  прав, що передбачені законодавством України.  Усі 450 народних депутатів України відповідно до Закону України про статус народного депутата України,  незалежно від того,  входять вони до більшості чи є вони членами опозиції,  чи меншості,  мають  рівні  права  законодавчої ініціативи   (стаття   11),   депутатського  запиту  (стаття  12), депутатського звернення (стаття 19) та інші.

 

     Тому хотілося б наголосити:  як би ми не ставилися до  змісту законопроекту   про   парламентську   більшість  та  парламентську опозицію,  очевидним  є  той  факт,  що  наявність  парламентської більшості  у  будьякому парламенті світу є категорією об'єктивною. Парламентська більшість покликана існувати,  незалежно від бажання тих чи інших політичних сил. І це зумовлено єдиним хоча б чинником

- юридичною природою Верховної Ради як  єдиного  постійно  діючого колегіального представницького законодавчого органу.

 

     Для виконання  своєї основної функції - законодавчої Верховна Рада приймає закони, як зазначено у статті 91 Конституції України, більшістю  від  конституційного  складу  Верховної  Ради.  Якщо  у Верховній Раді не сформується більшість,  то  така  Верховна  Рада буде,   мабуть,   у   майбутньому   неспроможна  приймати  закони, затверджувати Держбюджет,  обирати Голову  Верховної  Ради,  брати участь у формуванні уряду.

 

     У засобах  масової  інформації  постійно  звучить інформація, м'яко  кажучи,  про  небажання  Верховної   Ради.   Нас   постійно звинувачують  у  тому,  що  ми  не  хочемо  займатися законодавчою діяльністю.  Тому  я  персонально  підтримую  і   внесення   цього законопроекту   до  порядку  денного,  і  його  розгляд,  оскільки обговорення  цього  законопроекту  і,  як   завжди,   демократичне голосування  шляхом натискання кнопок дасть можливість вирішити ті проблеми,  які є нагальними сьогодні,  в тому числі й пов'язані  з підготовкою  політичної  угоди  з урядом і вирішенням питання щодо подальшої діяльності Верховної Ради.

 

     Під час  розгляду  законопроекту  в  другому  читанні  будуть враховані зауваження та поправки всіх суб'єктів права законодавчої ініціативи.

 

     І останнє.  Позитивним  моментом   є   якраз   те,   що   цей законопроект   був   детально   обговорений,   в   тому   числі  і представниками парламентської меншості,  на  засіданні  тимчасової спеціальної  комісії,  яка  була  створена  зокрема для розробки і цього  законопроекту.  Нагадаю,  що  10  січня  законопроект   був внесений  Президентом  і  визначений  як невідкладний.  На розгляд комітету  він  був  переданий  також  10  січня,  а  вручений  для ознайомлення 11 січня.  Для включення до порядку денного він двічі (11 і 18 січня)  ставився  на  голосування  і  не  був  включений. Подання комітету про його розгляд,  яке є у вас на руках, датоване 18 січня.

 

     Дякую за увагу.

 

     Веде засідання заступник Голови Верховної Ради України

 

     ГАВРИШ С.Б.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Олександре   Вікторовичу.   Хотілося   б сказати,  що не треба підтримувати внесення цього законопроекту до порядку денного.  Оскільки ви доповідаєте,  то він уже внесений, і ми його розглядаємо.

 

     Прошу записатися  для  запитань  і  показати  на табло список народних депутатів, що записалися.

 

     Народний депутат Крук. За ним - народний депутат Шевченко.

 

     КРУК Ю.Б.,  голова Комітету Верховної Ради України  з  питань будівництва,  транспорту  і  зв'язку (виборчий округ 139,  Одеська область). Прошу передать слово депутату Журавскому.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший заступник голови Комітету  Верховної Ради України з питань культури і духовності (виборчий округ

 68, Житомирська область).  Депутатська група  "Регіони  України", Християнськодемократична партія України.  Шановний доповідачу!  Чи не видається вам сумнівною ідея персонального членства депутатів у більшості?  Виходить,  що депутат окремо є членом своєї фракції чи групи і окремо - членом більшості.  Запитання:  чи не здається вам це елементом правового роздвоєння?

 

     Дякую.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.   Дякую,   Віталію   Станіславовичу,   за  це запитання. Але з точки зору закону, який ще буде діяти, тобто якщо ми   подолаємо  вето  і  буде  стовідсоткова  пропорційна  виборча система, то тоді, зрозуміло, цієї роздвоєності не буде.

 

     Члени тимчасової  спеціальної  комісії,  коли  розробляли  ці пропозиції (розумію,  що вони можуть так чи інакше дискутуватися), ставили перед собою запитання:  як бути з позафракційними, як бути з депутатамимажоритарниками,  які є в цьому залі і беруть участь у роботі Верховної Ради?  Тому  ось  та  правова  роздвоєність,  яка властива і нашому виборчому законодавству,  знайшла відображення і в цьому законопроекті. Це так.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Шевченко.  За  ним  -  народний депутат Покотило.

 

     ШЕВЧЕНКО В.Ф.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань    свободи    слова    та    інформації    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Прошу  передати  слово депутату Полюховичу з фракції Українського народного руху.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     ПОЛЮХОВИЧ І.П.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий  округ 155,   Рівненська   область).   Дякую,  пане  Віталію.  Олександре Вікторовичу!  Щойно ви абсолютно правильно  стверджували,  що  цей законопроект  -  саме  під майбутні вибори на пропорційній основі. Тоді він матиме логіку і тоді поняття позафракційних  або  взагалі депутатів,  які не визначилися з напрямом роботи у Верховній Раді, що стосується більшості і меншості, відпадуть автоматично.

 

     У мене до вас таке запитання  з  цього  приводу.  От  пройшли парламентські вибори.  Звичайно, що коаліція чи об'єднання партій, що отримали більшість голосів,  мають  у  парламенті  очолити  всі комітети,   визначитися   щодо  складу  уряду.  Уся  ця  процедура зрозуміла.  Мене цікавить інше. Залишилася меншість. Наскільки цим законом  будуть  гарантовані права саме меншості як суб'єкту права законодавчої ініціативи у Верховній Раді?

 

     Дякую.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую,  Іване Павловичу. Я хотів би звернути вашу увагу на те,  що тут ми трошки розходимося. Я всетаки вважаю, що це проект тимчасового закону,  оскільки ним зокрема вирішуються питання  на  підставі  чинного  Закону  про  вибори.  Тобто він не розроблявся з урахуванням того,  що буде стовідсоткова пропорційна система,  у ньому враховуються реалії,  а реаліями є те,  що в нас змішана система виборів.

 

     Другий момент. Я хотів би також звернути вашу увагу на те, що парламентські баталії,  які відбувалися,  зокрема, на початку 2000 року і пов'язані з перерозподілом керівних посад у Верховній  Раді у  зв'язку  з формуванням більшості,  підвели до висновку,  в тому числі й членів більшості,  що до того часу, поки ми приймемо новий Закон про Регламент, новий Закон про Кабінет Міністрів, ці питання треба врегулювати.  І цей законопроект  є,  якщо  хочете,  спробою врегулювати  ці питання і надати гарантію існування парламентській опозиції.  Не меншості.  Підкреслюю, у законопроекті ми (це автори законопроекту  і  члени  тимчасової спеціальної комісії) проводимо різницю між меншістю і опозицією.  Меншість - це всі депутати, які не увійшли до складу парламентської більшості.  Але для того,  щоб вони були опозицією як такою,  необхідні дії,  які  передбачені  в цьому законопроекті.

 

     За проектом опозиції гарантується ряд прав, у тому числі й на зайняття керівних посад у Верховній Раді,  гарантовано також право використання засобів масової інформації, інші права.

 

     На жаль, цей проект готувався досить поспішно (нагадаю, у нас був усього тиждень для  того,  щоб  підготувати  його),  тому  він містить деякі помилки,  у тому числі й помилку, пов'язану з правом парламентської опозиції  на  представлення  співдоповіді  під  час розгляду    питання    про   щорічну   доповідь   омбудсмена.   Це неконституційно  і  незрозуміло.  Але,  на  мій  погляд,  у   тому правовому  полі,  яке є на сьогодні,  він дає можливість визначити права меншості  й  опозиції  і  гарантувати  їх.  Якщо  Закон  про Регламент  ці  питання  регулюватиме,  то ми будемо визначати це в Законі про Регламент.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Завершуємо  запитання.  Народний  депутат Покотило.

 

     ПОКОТИЛО Н.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ, виборчий блок СПУ та СелПУ). Фракція Соціалістичної партії, Союз жінок України за майбутнє дітей.  Шановний доповідачу,  чи не вважаєте ви,  що цей законопроект штучний,  надуманий? Це природне явище,  що  коли  депутати  своїм  голосуванням   виявляють   своє ставлення  до  того  чи  іншого  питання,  то  і без такого закону більшість, меншість одразу виявляється. Це перше.

 

     Друге. Запропонований  проект  закону  спрямований,  як  мені здається,  на подальшу узурпацію влади Президентом. Можна сказати, що  лозунг  даного  законопроекту:   подалі   від   демократичного суспільства.  Бо  навіть у переліку питань,  під час розгляду яких опозиції  дається  право  на  представлення  співдоповіді,  чомусь пропущено  щорічну  доповідь Президента у Верховній Раді,  як того вимагає Конституція. Ви на це не звернули уваги.

 

     І далі.  У  "Прикінцевих  та  перехідних  положеннях"  даного законопроекту  є  посилання  на  рішення  референдуму.  Але ж усім відомо,  що референдум сфабрикований. Взяти хоча б збір підписів у Львівській  області.  Записано  декілька  прізвищ,  що походять зі словникового запасу Президента,  якому присвоєно звання  невдалого лінгвіста.  То  як ви думаєте,  невже ми не повинні висловити своє чітке розуміння того, що референдум - це все-таки свідома брехня?

 

     Дякую за відповідь.

 

     ЗАДОРОЖНІЙ О.В.  Дякую за запитання.  Перш за все я хотів  би звернути увагу на позитивні моменти цього законопроекту. І у своїй доповіді я звернув  на  них  увагу.  Мене  як  народного  депутата України  з  точки  зору  справедливості,  якщо  хочете,  не зовсім влаштовує те, що відбулося, і тільки ті, які увійшли до більшості, мають  комітети  і таке інше.  І тому як член тимчасової комісії я тоді виступав кілька разів і говорив про те, що опозиція має право на керівні посади. І цей законопроект це якраз передбачає.

 

     Кожного дня  ми  чуємо  звинувачення на аересу Президента,  а також інших керівників держави,  що опозиції не дають слова, що її не   пускають   на   державні  телеканали  і  так  далі.  У  цьому законопроекті пропонується вирішення цього питання. Звісно, він не може передбачати вирішення всіх політичних питань,  які є в нашому суспільстві.  Але ми намітили шляхи  вирішення  тих,  які  можливо вирішити,  і просимо взяти участь у дискусії щодо шляхів вирішення цих питань.  Тому вважаємо,  що принаймні в  першому  читанні  цей законопроект може розглядатися і може бути проголосований.

 

     Що стосується  референдуму,  то  тут  я  хотів  би відповісти короткою фразою:  як юрист я не бачу жодних підстав для того,  щоб відмінити  рішення референдуму.  Є судові органи.  Жодна особа,  в тому числі з цього залу,  рішень референдуму не оскаржувала.  Тому він є як юридичний факт. Ось і все.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Вікторовичу. Ваш час вичерпано, прошу сідати.

 

     Шановні колеги,  на  виступи  записалися   дев'ять   народних депутатів. Я надаю слово народному депутату Чародєєву.

 

     Одну хвилину  для  зауваження  з  процедури  просить народний депутат  Асадчев.  Народний  депутате  Чародєєв,  прошу  вибачити. Депутат Асадчев. Будь ласка. Одна хвилина.

 

     АСАДЧЕВ В.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  бюджету   (багатомандатний   загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Степане Богдановичу, звертаюся до вас. Цей законопроект до порядку денного включений не був,  у тому числі  й до  порядку  денного на цей тиждень.  Але ж будь-який законопроект може доповідатися лише після його включення до порядку денного.  А сам  факт  виходу  Задорожнього  на  трибуну  для  доповіді  не  є адекватним факту  включення  до  порядку  денного,  бо  Задорожній якихось привілеїв за Регламентом і за законами України не має.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Підготуйте   для   Асадчева  персональну довідку про включення цього законопроекту до порядку денного.

 

     Народний депутат Чародєєв. Прошу.

 

     ЧАРОДЄЄВ О.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради   України   у закордонних  справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ, ПСПУ). Депутат Задорожний сказал, что оппозиция может иметь четыре комитета,  а в проекте закона написано - три.  Он ошибся. В связи с этим у меня есть хлипкая надежда,  что Задорожний  не  сам писал этот проект закона, и я надеюсь, что никогда из-под его пера не   выйдет   ничего   такого   глупого   в   житейском    смысле, отвратительного и антинародного - в политическом,  такого сырого - в юридическом смысле. Мне просто удивительно, как вообще поднялась рука на такие вещи.

 

     В старом   советском   фильме   Раневская   говорит  девочке: "Девочка,  что ты хочешь: на дачу или чтобы тебе оторвали голову?"

- "Ну, конечно, на дачу!"

 

     Ну, конечно,  в  "більшість"!  Тут даже большая разница,  чем между  все  и  ничего.  Ну  давайте   увеличим   зарплату   членам "більшості" на 30 серебреников,  сделаем для них отдельные буфеты, отдельные туалеты, чтобы разница уже была видна всем и чтобы потом не  упрекали люди:  ты ж депутат,  ты ж при власти.  Нет,  давайте сделаем,  чтобы все отличалось заметно,  чтобы ни у кого  не  было возможности упрекать ни по телевидению, ни в жизни.

 

     Мы прожили  год  после переворота.  Это не новое в политике - захват власти незаконным путем.  2200 лет тому назад в  парламенте Карфагена Тетрил описывает ситуацию таким образом: все лучшие люди поддерживали Анона,  но их было немного,  и,  как  обычно  бывает, большая часть победила лучшую.

 

     В любой  религиозной  системе,  в  любой системе политической всегда наиболее умные люди  подчеркивают,  как  правило,  особенно когда  дело касается новизны и многих сложных вопросов,  что права есть и у меньшинства.

 

     Здесь же  какие  права  предлагается  дать  меньшинству?  Три комитета  иметь,  перейти  в "більшість" - и все!  Ну выступить по нескольким "доповідям".

 

     Меня удивляет  непродуманность.  Вот  фраза:   "Парламентська більшість  у  Верховній  Раді  України  має  бути  постійно діючою відповідно до вимог цього закону".  Это похоже на то,  что  учение Маркса  всесильно,  потому  что  оно верно.  Нет опоры на то,  что прошел  референдум,  нет  опоры  на  обычное  право,  на  традиции украинского   народа,  на  Конституцию  -  закон  сам  на  себя  и опирается.

 

     Или то,  что член "більшості"  может  перейти  в  "меншість". Ни-ни-ни,  этого  вообще  допускать нельзя.  До половины срока еще можно.  А то он четыре  года  будет  всеми  благами  пользоваться, понимаете, ездить (вот в эти дни на Кубе собрался Межпарламентский союз,  опять два члена "більшості" поехали -  Осташ  и  Омелич,  а "меншість"  уже третий раз не пускают),  а потом за месяц до конца срока созыва перейдет.

 

     Это приведет   к    сильному    ослаблению    парламента    и парламентаризма.  Можно будет манипулировать. А если в "більшості" на два человека больше.  Перекупить,  убить, в конце концов, у нас это  просто.  Все  это  в  истории  уже было,  когда выборы быстро учащаются,  учащаются - и потом тупик получается.  Все  это  легко прочитать... (Лунає дзвінок головуючого).

 

     Я заканчиваю.  Я не знаю фамилии того, кто злодейски подкинул эту идею Президенту и создали "більшість", но хочется обратиться к нему  строками  из старой советской народной поэмы "Письмо рабочих Урала Президенту Рейгану": "Читай же книги по истории, скотина..." и так далее.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Черненко.  За  ним  - народний депутат Беспалий.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,  Донецька  область).  Дякую,  Степане  Богдановичу.   Шановний Степане  Богдановичу!  Шановні  народні депутати!  "То,  о чем так усиленно твердили большевики,  свершилось!  Внесен  проект  Закона "про більшість".  Скажіть,  будь ласка, мені, де, в якій державі є закон про більшість?  Чому її потрібно захищати? Захищати потрібно меншість, бо вона й так є меншість. Але питання в іншому.

 

     Скажіть, будь  ласка,  хто  сьогодні гальмує прийняття Закону про політичні партії? Чому до цього часу у нас немає цього закону? Хто  накладав  вето  на цей закон?  Це питання принципове,  на мій погляд.

 

     Я вам хочу сказать одну вещь.  Как только пройдут  выборы  на пропорциональной   основе,   не   надо  будет  писать  закон  "про більшість,  автоматично буде більшість",  как это есть  в  мировой парламентской практике.

 

     Если мы    хотим    насильно   создавать   "більшість",   без идеологической подоплеки,  то мы получим ту "більшість", которая у нас есть.  Она не может быть...  (Шум у залі).  Я как врач не буду говорить,  потому  что  то,  что  связано  с  досрочными   родами, называется аборт.

 

     Кто разваливал   эту  "більшість",  можно  промоделировать  и просмотреть весь  этап  после  создания  "більшості".  Что  начали вносить  на  "голосування  більшості" и как мог нормальный депутат голосовать за то, что вносилось? "Втілити" результаты референдума. Какого референдума? Где он был и кто его проводил?! Я знаю міських голів,  які підтримують референдум.  Вони у себе в кабінеті писали відсотки:  85-87.  А  от  у  деяких регіонах 102 відсотки громадян проголосували, у тому числі ті, які померли.

 

     Основне питання, яке об'єднує більшість,

- це  питання  впливу  на виконавчу владу.  Ну як ми можемо бути в більшості,  не маючи ніякого впливу на уряд?  Скажіть, будь ласка, хто сьогодні формує уряд за винятком призначення Прем'єр-міністра?

 

     Шановні друзі!  Я  не  хочу  читати,  що  написано у статті 5 проекту,  але я вважаю,  що якщо  більшість  є,  то  вона  повинна відповідати за формування уряду,  нести політичну відповідальність за дії уряду і виконувати програму,  з якою вона йшла  на  вибори. Ми,  мажоритарники,  йшли на вибори зі своїми програмами. Якщо я в уряді Ющенка знайшов підтримку своєї програми, я його підтримав. А якщо далі тієї підтримки не буде?

 

     Шановні друзі!  Я  думаю,  що  коли  ми  приймемо  Закон  про політичні партії,  Закон про вибори на  пропорційній  основі,  все стане на свої місця.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Беспалий.  За  ним  - народний депутат Ніколаєнко.

 

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  НДП).  Фракція "РеформиКонгрес".  Шановні колеги!  Є текст проекту   закону,  і  є  контекст,  у  якому  він  приймається.  А контекстом є лист того ж автора законопроекту до  Верховної  Ради, де сказано, що даний проект має розглядатися і прийматися у пакеті із законами про опозицію і про політичні партії.

 

     Але Закон про політичні партії вже п'ять років опрацьовується у  Верховній  Раді,  він  дуже  ретельно  опрацьований і може бути прийнятий у  будь-який  момент.  Закон  же  про  опозицію  містить серйозні  проблемні  питання,  він  передбачає  внесення  змін  до Конституції (до речі, ці зміни пов'язані з достроковим припиненням повноважень  Верховної  Ради),  тобто  він  не може бути прийнятий раніше наступної сесії.

 

     Що означає  така  схема?  Вона  означає,  що,  об'єднуючи  ці законопроекти  в один пакет,  ми відтягуємо їх прийняття.  А що це означає?  Що  політично  Президент  України  мотивує  непідписання виборчого  закону  на пропорційній основі непідписанням Закону про політичні партії. Тобто вимальовується чіткий, ясний, однозначний, логічний ланцюжок: Закон про вибори Президент не підписує, доки не буде Закону про політичні партії, Закон про політичні партії йде в пакеті із Законом про опозицію,  Закон про опозицію буде прийнятий не раніше нового року,  коли виборча  кампанія  вже  розпочнеться. Тобто якщо підійти від усякої облуди,  то фактично ми маємо справу просто з небажанням підписати  закон  і  перейти  до  пропорційної виборчої системи.

 

     З цієї точки зору я задаю запитання: мені дуже цікаво, чи вже направлений Президенту на підпис  прийнятий  22  березня  у  новій редакції Закон про вибори? Якщо не направлений, то я звертаю увагу і прошу керівництво Верховної Ради терміново розглянути і включити проект  Постанови за номером 7077 про внесення змін до Регламенту, яка зобов'язує керівництво  Верховної  Ради  протягом  п'яти  днів направляти  прийняті  закони  на  підпис  Президенту.  Тобто з цих обставин - зволікання з направленням на підпис Закону про вибори і пов'язування  його  з  Законом про політичні партії,  а Закону про політичні партії із Законом про опозицію  -  видно,  що  насправді мова йде про небажання змінювати виборчу систему. Чому?

 

     У мене  в  руках розповсюджена тут,  у Верховній Раді,  праця Сари Берч "Система парламентських виборів  в  Україні:  можливості для   поліпшення".   З   неї   ясно   і   чітко  видно,  що  з  27 постсоціалістичних країн  пропорційну  систему  запровадила  одна, змішану - 12,  а мажоритарна залишилася (увага!) лише в Білорусії, Туркменистані,  Узбекистані,  бо вона дає  великі  можливості  для зловживань. Тому реальною для України альтернативою сьогодні є або підписання  Закону   про   вибори   на   пропорційній   основі   і цивілізований перехід до демократії,  або його непідписання,  і це штовхає суспільство до радикального шляху  на  зразок  того,  яким пішли Білорусія, Югославія і Румунія. Хід сьогодні за Президентом. Президент має обрати, на який шлях він штовхає Україну.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Ніколаєнко.  За ним  -  народний депутат Мазур.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.   Фракція   Соціалістичної   партії.  Шановні народні депутати! Я не знаю, що там сказала і написала Сара Берч у тій  розумній книзі,  про яку Борис Якович казав,  але я знаю,  що кажуть мої виборці.  А вони кажуть,  що сьогодні та криза, яка є в нашому суспільстві, викликана, по-перше, грубим порушенням закону, а по-друге,  тим, що у нас абсолютно недосконала, антидемократична система влади.

 

     І замість того, щоб сьогодні говорити про заходи і кроки, які б дійсно дозволили формувати в Україні  громадянське  суспільство, ми починаємо робити якісь кроки, вживати якісь аварійні заходи для того,  щоб створити видимість того,  що у  нас  щось  є  схоже  на демократію.

 

     Сьогодні абсолютно    зрозуміло,   що   потрібні   зміни   до Конституції щодо силовиків.  Абсолютно зрозуміло, що для того, щоб була хоч якась демократія на місцях,  потрібно роздержавити засоби масової  інформації.  Сьогодні  потрібно  зробити,  щоб  керівники районів,  областей обиралися всім населенням,  щоб люди не чекали, що їм скаже Президент,  котрий  абсолютно  не  прислуховується  до потреб і запитів своїх людей.

 

     Натомість нам   пропонується  законопроект  про  більшість  і меншість.  На нашу думку,  це ті шори,  в які сьогодні діюча влада хоче взяти Верховну Раду з метою подальшого узурпування влади.  Це буде видимість якихось демократичних процесів в Україні.

 

     От дивіться, Президент каже: "Ну що таке опозиція? От із цією опозицією  за стіл переговорів сяду,  з цією не сяду".  А тут ніби вже закон дає відповідь: з цією потрібно сідати.

 

     Але якщо повністю виходити з логіки цього  законопроекту,  то навіть  не  те що більшість,  а й опозицію сформувати практично не можна.

 

     Дивіться, згідно з цим законопроектом опозиція буде мати  три комітети.  А  чому,  як  у  більшості західних країн,  опозиції не пропонується  бюджетний  комітет,  щоб  можна  було   контролювати фінанси? Цього немає.

 

     У нас  є  Закон  про  порядок  висвітлення діяльності органів державної влади та  органів  місцевого  самоврядування  в  Україні засобами масової інформації,  є постанова, яка регулює висвітлення діяльності Верховної Ради. А хто має можливість сьогодні виступити на  телебаченні?  Представники  олігархічних структур,  які можуть дати  хабара  і  постійно  виступати  на  УТ-1  і  інших   каналах телебачення.

 

     Що нам пропонують?  Десять тисяч знаків у "Голосі України" та 10 хвилин на  тиждень  на  державному  телебаченні,  де  Лапікура, Бирзул і Долганов будуть день і ніч говорити,  що ти злодій і таке інше.

 

     А положення стосовно більшості в  цьому  законопроекті  -  це просто   обмеження  прав  людини.  В  Конституції  говориться,  що Президент може розпустити Верховну Раду,  якщо  протягом  30  днів вона  не  почала працювати,  а в цьому законопроекті пропонується, щоб Президент припиняв  достроково  повноваження  Верховної  Ради, якщо протягом 30 днів не сформована більшість.

 

     До чого  це  я кажу?  Я кажу це до того,  що цей законопроект порушує права людини, тому його приймати не можна.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Мазур. Немає.

 

     Народний депутат  Марченко.  За  ним   -   народний   депутат Журавський.

 

     Народний депутат   Журавський.  За  ним  -  народний  депутат Кириленко.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.   Депутатська   група   "Регіони    України". Християнськодемократична  партія  України.  Шановні  колеги!  Наша група,  звичайно ж,  буде підтримувати прийняття в першому читанні цього  проекту,  оскільки  він  є  одним  із  необхідних елементів імплементації рішень всеукраїнського  референдуму  від  16  квітня 2000 року.

 

     У проекті   регламентуються   деякі   питання  конституювання опозиції в парламенті і надаються  парламентській  опозиції  певні права.   Звичайно,  було  б  дуже  добре,  якби  цей  законопроект передбачав якісь суттєві права і повноваження і для парламентської більшості. Однак для цього необхідно спочатку ухвалити певні зміни до Конституції України.

 

     Підтримуючи прийняття законопроекту загалом, наша депутатська група  все  ж вважає за необхідне висловити щодо його змісту деякі суттєві зауваження.

 

     Перше. Нам видається,  що цей закон повинен  мати  тимчасовий характер,  оскільки  він  є  значною  мірою  політичним кроком,  а справжнього,  солідного предмета для окремого закону в даному разі немає. Тому слід, звичайно ж, прийняти цей закон, але згодом, коли ми  нарешті  дійдемо  до  прийняття  законів  про  Регламент,  про комітети  Верховної  Ради,  будемо вносити корективи до Закону про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та  органів місцевого  самоврядування  в  Україні засобами масової інформації, треба буде імплементувати до них норми  закону,  проект  якого  ми зараз розглядаємо.

 

     Друге. Нам  видається сумнівною ідея персонального членства у більшості.  Виходить,  що депутат окремо є членом своєї фракції чи групи   і   окремо  -  членом  більшості.  Це  правове  роздвоєння особистості  депутата  не  піде  на  користь  справі.  До  того  ж виходить,  що  більшість за законом існує сама по собі,  а групи і фракції,  що її складають,  самі по собі.  За  таких  умов  цілком можливі  ситуації,  коли більшість вимагає від депутата одного,  а його фракція чи група - іншого. Що тоді має робити депутат? А коли фракція  чи  група  вирішила надалі не підтримувати більшість,  то може виникнути ситуація ще більш  дивна.  Якщо  депутати  вирішать орієнтуватися  на  рішення своєї фракції,  то фактично вони вже не будуть голосувати так,  як ухвалила  більшість,  тобто  вони  лише формально  будуть  залишатися  членами  більшості.  Навряд  чи нам потрібні отакі юридичні фікції.

 

     Тому пропонуємо при доопрацюванні проекту до другого  читання виробити  таку модель утворення більшості,  за якої вона була б не якоюсь новою  позафракційною  групою,  до  якої  депутати  входять персонально, а міжфракційною коаліцією.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний  депутат  Кириленко.  За  ним  - народний депутат Павловський.

 

     КИРИЛЕНКО В.А.,  секретар Комітету Верховної Ради  України  з питань    соціальної    політики    та    праці   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Шановні  колеги!  Мені здається,  що,  розглядаючи це питання,  ми повинні абстрагуватися від сьогочасної політичної кон'юнктури,  з якої випливає, що у нас тепер є парламентська більшість,  яка сформована у відомий спосіб, і парламентська меншість,  яка вважає,  що парламентська більшість сформована  не у зовсім процесуально правильний спосіб.  Я вважаю, що ми повинні  абстрагуватися  від  цього  питання,  бо  воно  має нашарування  політичної  кон'юнктури,  і розглядати запропонований законопроект  як  такий,  що  регулюватиме  стосунки  більшості  і меншості  у  подальшій  роботі  Верховної  Ради України,  можливо, навіть наступного скликання, якщо він буде прийнятий.

 

     Але він стосується - от так штука!  -  парламенту  вже  цього скликання,  бо в прикінцевих та перехідних положеннях,  наприклад, чітко говориться про те, що парламентська більшість Верховної Ради України третього скликання має бути сформована відповідно до цього закону протягом місяця після набрання ним чинності.

 

     Тобто цей законопроект взагалі-то стосується всіх  нас,  і  в першу чергу учасників парламентської більшості, що, ясна річ, може дестабілізувати ситуацію в парламенті. Це по-перше.

 

     По-друге, мені здається,  що ми не  можемо  обговорювати  цей законопроект,  не  говорячи при цьому про зміни до Конституції.  У статті 7 говориться про те,  що дострокове припинення  повноважень Верховної Ради України може відбуватися також і у спосіб,  який не передбачений чинними  нормами  Конституції  України  (про  це  вже говорив депутат Ніколаєнко).  Тобто якщо протягом місяця більшість не сформована,  Президент може розпустити Верховну Раду України. А це,  до речі,  суперечить чинній Конституції України. Таким чином, закон передує Конституції,  що не  може  бути  виправдано  жодними сьогоденними потребами.

 

     Наступне. Може, нам говорити взагалі про зміни до Конституції концептуального характеру?  Якщо  ми  говоримо  про  парламентську більшість   і  парламентську  меншість,  тобто  опозицію,  то  ми, напевно,  повинні говорити про зміну форми  державного  правління. Саме  у  парламентсько-президентській республіці є більшість,  яка формує уряд, уряд, який призначає регіональних керівників, впливає на  всі  призначення,  і є парламентська опозиція,  яка опонує цим призначенням,  яка опонує програмі діяльності уряду і яка  впливає на  позицію  уряду з тих чи інших питань,  гостро його критикуючи. Але очевидно, що так питання перед Верховною Радою не стоїть.

 

     Таким чином,  пропонується сурогатний підхід, який передбачає лише  один  вузький  спектр  порушеної дуже широкої концептуальної проблематики.  Я вже не кажу про  те,  що  є  безліч  питань,  які стосуються  самого  тексту законопроекту,  норм конкретних статей. Наприклад,  у статті 8 говориться:  "Парламентська  опозиція  може бути сформована..." - і далі за текстом.  Виходить, що може бути і не  сформована.  Таким  чином,  ми   будемо   мати   парламентську більшість,   але   не   матимемо  парламентської  опозиції.  Таких прикладів я можу навести достатньо.

 

     Тому я вважаю,  що цим законопроектом Верховна  Рада  України продовжила    дискусію,   яка   точиться   в   суспільстві,   щодо оптимальності теперішньої форми державного правління, і не більше. Хоча і це позитивно.

 

     А взагалі  наша  фракція  вважає,  що  цей законопроект зараз приймати не потрібно, потрібно його відхилити.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Павловський.  За  ним  -народний депутат Марченко.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради  України (виборчий округ 188,  Хмельницька область).  Дякую,  Степане  Богдановичу.  Фракція   "Батьківщина". Шановні   колеги!   Шановні   журналісти!   Оскільки   я  виступаю передостаннім,  то   я   вже   можу   навіть   дещо   узагальнити. Законопроект, який ми сьогодні розглядаємо, є переломною віхою: чи ми підемо шляхом демократії,  чи ми будемо й далі  скочуватися  до диктатури,  до авторитарно-тоталітарного режиму. Оцей законопроект це і визначає.

 

     Хочу звернути увагу ось на що.  Наш колега Задорожній сказав, що  в робочій групі працювали кваліфіковані люди.  Це люди справді кваліфіковані, але ж вони конформісти, вони обслуговують владу. Їм дали завдання,  і вони пишуть.  І такі групи їх підтримують.  Дали завдання,  і вони будуть підтримувати.  А що підтримувати? Оте, що сьогодні ми маємо?

 

     Тому цей законопроект не можна навіть розглядати,  а не те що приймати в першому читанні. Це перше.

 

     Друге

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Це недемократично.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.  Це  демократично.  Адже  ми   боремося   за демократію,  а  цей  закон  штовхає  нас  до  диктатури,  тому  це демократично.

 

     Друге, на що я хочу звернути  увагу.  У  проекті  говориться: "Основою для діяльності більшості буде угода,  в якій визначається політична спрямованість". А це суперечить Конституції. У статті 15 Конституції  записано:  "Суспільне  життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності". А  яка  ж  багатоманітність,  коли  вас  загнали  в спрямованість. Президент  виступає  і  каже:  "Хто  не  визначився,  то  йдіть  у відставку". Це те ж саме.

 

     У Регламенті ці норми врегульовані і все виписано.  І якщо ми хочемо  на  якихось  засадах   об'єднатися,   об'єднуймося.   Такі можливості  об'єднання  депутатів  передбачені  Регламентом,  тому нічого вигадувати не потрібно,  не потрібно шукати собі  петлю  на шию,  а потрібно,  дійсно, обмежувати повноваження Президента, які він має, а не надавати йому додаткові повноваження.

 

     Треба підтримати законопроект, поданий групою депутатів, щодо внесення   змін   до   Конституції,  щоб  Україну  перетворити  на парламентсько-президентську  республіку,  як  це   має   місце   в більшості  цивілізованих країн світу.  Більше того,  я хочу ще раз наголосити,  бо з  цього  починали:  ні  в  Європі,  ні  в  жодній цивілізованій країні світу такого закону немає. Оскільки ми хочемо бути цивілізованими, нам такий закон не потрібний.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Михайле Антоновичу. На завершення виступів слово  надається народному депутату Марченку.  І слово з процедури просить народний депутат  Сіренко.  Надамо  йому  одну  хвилину  і будемо оголошувати перерву за Регламентом.

 

     МАРЧЕНКО О.А.  Дякую.  Шановний Степане Богдановичу!  Шановні колеги!  Я хотів би нагадати декому з тих,  кому довелося сьогодні виступати  з  трибуни в обговоренні цього законопроекту,  той час, коли ми разом формували ту парламентську більшість,  яку  сьогодні тут намагаються крити навіть ті,  хто на зустрічі у Президента, на відміну від мене і моїх колег,  виступав і говорив  про  підтримку тих  ідеалів,  які  закладалися свого часу.  Це стосується Михайла Антоновича  Павловського,  оскільки,  на  відміну  від  нього,  ми залишаємося на принципах необхідності формування такої більшості і до сьогодні,  а він виступав тоді  і  підтримував  ідеологію,  яку сьогодні, скажемо так, оцінює зовсім по-іншому.

 

     Так от,  ми,  на  відміну  від  тих,  хто  свого часу цю ідею підтримував, а сьогодні паплюжить, не є конформістами. Навпаки, ми вважаємо,  що сьогодні Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні.  Отже,  одним із  головних  завдань  депутатів  є підвищення  ефективності  законотворчого  процесу,  який  би  став основою постійного зростання добробуту українського народу.  Одним із   шляхів  підвищення  його  ефективності  може  стати  побудова оптимальних робочих стосунків між різними парламентськими  групами шляхом їх консолідації. У той же час без існуючої більшменш сталої більшості просто неможливе оперативне прийняття рішень парламентом та здійснення разом з урядом єдиної державної політики. Уряд, який сьогодні  підтримується  ось  тими,  хто  не  відносив   себе   до конформістів, просить зберегти парламентську більшість.

 

     Саме тому  прийняття  Закону  про парламентську більшість має стати чинником  ефективного  функціонування  парламенту,  допоможе об'єднати зусилля різних груп та окремих осіб заради єдиної мети.

 

     Даний законопроект  визначає  основні  засади  організації та функціонування парламентської більшості. Але його цінність полягає ще  і в тому,  що він регламентує існування такого парламентського інституту,  як опозиція.  У більшості парламентів світу  регламент встановлює  межі  повноважень більшості і одночасно містить засоби захисту опозиції (Шум у залі).

 

     Володимире Миколайовичу,  я не на мітингу  в  Черкасах,  вами організованому,  а на трибуні Верховної Ради. І тому прошу мені не заважати

 

     Часто порушується питання про нібито обмеження прав меншості. Прийняттям   цього  закону  ми  назавжди  ліквідуємо  всі  можливі підстави для подібних заяв,  створимо чіткий  і  прозорий  порядок роботи законодавчої влади.

 

     Даний законопроект   є   черговим  кроком  у  бік  політичної структуризації  суспільства,  кроком  до   подальшого   об'єднання політичних   сил.   Наслідком   його  прийняття  має  стати  більш конструктивна взаємодія  політичних  партій  не  тільки  в  стінах парламенту  і  не тільки у вигляді заяв,  а й у рамках співпраці з виконавчою владою.

 

     Депутатська група     "Відродження     регіонів",      партія "Демократичний союз" підтримують прийняття законопроекту в першому читанні і закликають депутатів підтримати законопроект і  прийняти його в першому читанні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний   депутат  Сіренко.  З  процедури.  Одна хвилина.

 

     СІРЕНКО В.Ф.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Шановні народні депутати!  З точки  зору  процедури прийняття  цього  закону  є  способом  руйнування  Конституції,  є способом руйнування принципу розподілу влади,  принципу стримань і противаг, принципу єдності парламенту як єдиної законодавчої гілки влади.  Більше того,  цей закон  є  спробою  обмежити  виборців  у формуванні дійсно парламентської більшості.  Тому,  на мій погляд, він абсолютно неприйнятний.  І мені дуже соромно за  тих  юристів, які   згодилися  лобіювати  явно  антиконституційний  законопроект (Оплески).

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги!  Розгляд законопроекту за номером 6329   про   парламентську  більшість  та  парламентську  опозицію завершено.

 

     Оголошується згідно з Регламентом перерва  до  12  години  40 хвилин.

 

      (Після перерви)

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні  колеги!  Продовжуємо  пленарне засідання Верховної Ради.

 

     Оголошуються до розгляду законопроекти за  номерами  6161  та 6161-1 про телекомунікації.  Доповідає заступник голови Державного комітету зв'язку та інформатизації Довгий Анатолій Миколайович. За ним  буде  доповідати народний депутат України Омельченко Григорій Омелянович.

 

     ДОВГИЙ А.М.,  заступник голови Державного комітету зв'язку та інформатизації   України.  Шановний  головуючий!  Шановні  народні депутати!  На  розгляд  Верховної  Ради  подається  проект  Закону України про телекомунікації.

 

     Необхідність ухвалення  цього законопроекту зумовлена перш за все тим,  що діюча сьогодні нормативно-правова база  далеко  не  в повній  мірі  забезпечує  ефективне  регулювання  галузі  в умовах розширення  приватного  сектора,  формування  ринкових   засад   і конкурентного  середовища та послідовної інтеграції мережі зв'язку України з європейськими та світовими мережами телекомунікацій.

 

     Реформування галузі пов'язане з  формуванням  правових  засад регуляторної  політики  в  галузі зв'язку,  які б сприяли розвитку потужної інфраструктури та  ефективних  телекомунікаційних  служб, створювали   передумови   для  забезпечення  користувачів  широким спектром послуг на найбільш сприятливих умовах, передбачали чіткі, ефективні  та  прозорі  механізми  регулювання діяльності на ринку телекомунікаційних послуг.

 

     Щоб досягти цього, закон має визначити чіткий та обов'язковий ескіз  політики  стосовно структури та економічного розвитку сфери телекомунікацій.

 

     Стабільність політики розвитку телекомунікацій,  гармонізація її  з  міжнародною  політикою  мають  вирішальне значення в рамках приватизації "Укртелекому", оскільки збільшують довіру інвесторів, а отже, і шанси на вдале проведення приватизації.

 

     У більшості   держав,   у   тому   числі  східноєвропейських, прийняття   нового   закону   про    телекомунікації    передувало приватизації національного оператора телекомунікацій.

 

     У сфері  телекомунікацій  законодавче  регулювання  в значній мірі  має  визначатися  саме  міжнародними  нормами.  Забезпечення участі   України   в   розбудові   європейського   та  глобального інформаційного суспільства,  інтеграційні процеси  з  Європейським Співтовариством,   Світовою   організацією   торгівлі  обумовлюють необхідність адаптації національного  законодавства  як  у  галузі зв'язку, так і у підгалузі телекомунікацій.

 

     Діючий Закон   України   про  зв'язок  далеко  не  забезпечує достатні економічні умови для динамічного,  більш жвавого розвитку ринку,  не  містить  норм  щодо таких фундаментальних регулятивних питань,  як забезпечення взаємоз'єднання мереж телекомунікацій  та взаємодії    операторів    різних    форм   власності   в   умовах багатооператорської діяльності  (гарантування,  недискримінаційний режим,    механізм    вирішення   спорів),   регулювання   надання універсальних  послуг,  себто   загальнодоступних,   якими   мають користуватися  всі  громадяни  України,  розподіл  та забезпечення ефективного використання обмежених ресурсів.  Умови конкуренції не мають  чіткого нормативу забезпечення,  що ускладнює діяльність як господарюючих суб'єктів,  так і органів  державного  управління  в галузі.

 

     Деякі норми   Закону   про   зв'язок   є   застарілими  і  не відповідають базовому законодавству,  яке передбачає лібералізацію та  відкриття  ринків.  Ряд  принципових  відмінностей  між сферою надання  послуг  телекомунікацій  та  послуг   поштового   зв'язку обумовлює   необхідність  вироблення  різних  правових  механізмів стосовно регулювання правового статусу та  порядку  функціонування учасників цих ринків.

 

     Досвід інших  країн  свідчить,  що  регулювання  ринку  через ліцензування та створення незалежного легітимного органу  у  сфері телекомунікацій   відбувається   за   спеціальним   законом,  яким закріплюється правове регулювання.

 

     Проект Закону про  телекомунікації  є  результатом  співпраці фахівців  галузі  та  народних депутатів у рамках спільної робочої групи за  участю  профільного  парламентського  комітету  та  ряду досвідчених консультантів світового рівня.

 

     Загалом законопроект  базується  на загальновизнаних світових концепціях регулювання національної галузі зв'язку, враховує кращі світові досягнення та принципи, закладені в більшості національних законів про телекомунікації.

 

     Проект закону    передбачає    вдосконалення    управлінських процедур,  формування  прозорих механізмів здійснення регулятивної політики в першу чергу  шляхом  розподілу  функцій  регулювання  і управління  майном  операторів  зв'язку  та  створення незалежного регулюючого органу з повноваженнями,  направленими на  об'єктивне, неупереджене та професійне регулювання діяльності в галузі.

 

     Проект у разі схвалення забезпечить впровадження виваженої та соціально орієнтованої тарифної політики.  При  цьому  політика  у сфері  надання  універсальних  послуг  має  забезпечити  уникнення негативного соціального ефекту та доступ до  послуг  зв'язку  всім верствам населення.

 

     Головним елементом державної політики в наданні універсальних послуг є створення фонду  універсальних  послуг  та  запровадження телекомунікаційного  збору  для компенсації операторам збитків від надання   соціально   важливих   послуг,   які   на   сьогодні   є нерентабельними,  як то:  сільський зв'язок,  телеграфний зв'язок, проводове   мовлення,   де   національний   домінуючий    оператор "Укртелеком" має практично сто відсотків ринку.

 

     Законопроект про     телекомунікації     встановлює     також інструментарій та гарантії надання універсальних  послуг  на  всій території держави, виходячи з пріоритетних інтересів споживачів, у тому числі створює передумови  для  рівномірного  розвитку  мереж, включаючи сільську місцевість.

 

     Визначені в  проекті  прозорий  правовий  режим ліцензування, порядок взаємодії операторів та взаємоз'єднання мереж на принципах недискримінаційності   та  відкритого  доступу  мають  забезпечити справедливі  правила  конкуренції  та  умови  доступу  до   ринку, узгоджені з принципами, встановленими в Європі.

 

     Вимоги, передбачені   щодо   стандартизації  та  сертифікації обладнання і телекомунікаційних послуг,  забезпечать цілісність та взаємодію  мереж  та  їх  окремих  ланок,  що  у  свою  чергу  дає можливість отримання широкого  спектра  послуг  необхідного  рівня якості.

 

     Проект також  передбачає  визначення  на  законодавчому рівні порядку розподілу  та  використання  номерного  ресурсу,  чого  не відбувалося  останніми  роками та й взагалі раніше в Україні.  Цей ресурс є багатством України і має використовуватись раціонально.

 

     Ряд норм законопроекту спрямовані на забезпечення  цілосності та  безпеки функціонування телекомунікаційних мереж,  в тому числі інформаційної безпеки,  та створення дієвої  національної  системи управління  мережами як за звичайних умов,  так і при надзвичайних ситуаціях.

 

     Чітке визначення   в   проекті   закону   прав,   обов'язків, відповідальності   операторів   та  споживачів,  а  також  заходів стосовно захисту прав споживачів забезпечить чіткість їх взаємодії та детальніше врегулює їх стосунки.

 

     Варто зазначити,  що  проект  враховує кращий світовий досвід перш за все тих країн,  де зазначений ринок розвивається  найбільш успішно.    Ухвалення    зазначеного   законопроекту   забезпечить поліпшення    інвестиційного    клімату,    зменшить    можливість бюрократичного   втручання  у  діяльність  як  операторів,  так  і регулюючого  органу,  створить  умови  для  забезпечення  наукової підтримки   розвитку   галузі,   що   є  обов'язковою  передумовою впровадження новітніх високотехнологічних  та  наукомістких  видів послуг.

 

     Слід зазначити,  що  структура,  назви розділів та статей,  а також  формулювання  переважної  більшості  норм  проекту  закону, внесеного   народним   депутатом   Омельченком,   у  значній  мірі повторюють урядовий  проект.  Разом  з  тим  ряд  пропозицій,  які містить  цей  проект,  можуть  бути  враховані  при  доопрацюванні урядового законопроекту.  Але аж ніяк не можна погодитися  з  тими нормами, які можуть негативно вплинути на інтереси безпеки держави у сфері телекомунікацій чи мають неоднозначне тлумачення.

 

     Хочу підкреслити,  що  наявність   правової   бази,   яка   б відповідала  сучасному  рівню розвитку комунікацій,  вдосконалення управлінських процедур та створення незалежного регулюючого органу в  галузі становлять додаткові гарантії споживачам стосовно якості та доступності послуг у цій сфері.

 

     Прийняття даного  проекту  закону  є   вирішальним   фактором залучення   приватного   інвестування   та   загального   сприяння упорядкованому розвитку галузі, що стане поштовхом для розвитку та реконструкції  мереж  і засобів зв'язку та сприятиме інтеграції до європейських та глобальних інформаційних структур і участі України у  створенні  загальноєвропейського  та  світового  інформаційного суспільства.

 

     Зважаючи на  той  факт,  що  випереджаючий  розвиток   галузі зв'язку  має вагомий вплив на розвиток економіки України в цілому, та на оцінку стану справ у галузі,  з якої  випливає  необхідність якнайшвидшого   здійснення  структурних  та  регулятивних  реформ, зокрема  у  зв'язку  із  зацікавленістю   можливого   промислового інвестора,  який  має  прийти на ринок телекомунікацій і пожвавити його  в  результаті  приватизації  "Укртелекому",  чітке,  прозоре законодавче  поле  для  цього  ринку  конче  необхідне  сьогодні в Україні. Просимо підтримати зазначений законопроект.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолію Миколайовичу. Можна записатися на запитання.

 

     Покажіть на табло.

 

     Народний депутат Костинюк. За ним - депутат Гаврилов.

 

     КОСТИНЮК Б.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань  будівництва,   транспорту   і   зв'язку   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НРУ).  Народний  рух України. Шановний доповідачу!  У  проекті  закону  встановлюється  пеня  за прострочення   оплати   послуг  зв'язку  для  громадян.  Яке  ваше ставлення до того,  щоб вивести цю норму із проекту закону? Справа в тому, що в руках "Укртелекому" є вагомий аргумент - "Укртелеком" має  можливість  просто  відключити   телефон   за   неоплату   чи несвоєчасну оплату послуг.

 

     З іншого  боку,  за  нинішнього  рівня забезпечення громадян, коли,  скажімо,  розмір пенсії громадянина становить  50  гривень, розмір пені в одну гривню, погодьтеся зі мною, є значним.

 

     Друге запитання.  Чи  погодилися  б ви ввести в проект закону норму про безкоштовні вхідні дзвінки на мобільні телефони з огляду на захист прав споживачів?

 

     Дякую.

 

     ДОВГИЙ А.М.  Дякую  за запитання.  З приводу пені.  По-перше, будь-який оператор,  включаючи національний "Укртелеком", не може, коли  йому заманеться,  відключати зв'язок із різних міркувань.  Є спеціальна  процедура  відключення,  яка   дозволяє   це   зробити щонайменше через три місяці.

 

     По-друге, ми   повторили  норму,  яка  недавно  була  внесена народним депутатом Пухкалом,  стосовно  взаємної  відповідальності сторін,  тобто оператора і споживача. Цей законопроект розглядався півроку тому  і  був  ухвалений  парламентом.  Тому  ми  цю  норму повторили в зазначеному законопроекті.

 

     І якщо  потрібно виправити цей законопроект у частині взаємин оператора і споживача,  а саме пом'якшення санкцій з обох  сторін, ми не будемо категорично заперечувати.

 

     Що стосується   другого  запитання.  Ми  вважаємо,  що  не  є нормальним,  коли вхідні дзвінки оплачуються.  Але  це  стосується лише  телефонів мобільного зв'язку.  Логіка речей і здоровий глузд кажуть про те,  що вхідні дзвінки не повинні  оплачуватись,  тобто цей  трафік  має  бути  безкоштовним  чи  оплачуватися  за рахунок абонента,  що викликає.  Проте в умовах, коли робляться відхилення на  користь  місцевого  трафіка,  на  тому  етапі,  коли тарифи на місцевий зв'язок є  дуже  низькими  (досить  сказати,  що  вони  в середньому  становлять  8 відсотків тарифів,  які застосовуються в цивілізованих державах),  будуть певні проблеми в операторів як  у організаційному,  так  і  в  технічному  плані.  Але в принципі ми погоджуємося з вами в тому,  що  цю  норму  треба  рано  чи  пізно вводити.  І  разом з тим ми переконані,  що її треба вводити через відповідні акти Національної комісії з питань регулювання  зв'язку або через відповідні урядові акти з рекомендаціями операторам, але аж ніяк не через закон.  Тому що,  як  ми  всі  розуміємо,  цінова політика і формування цін не є предметом закону.

 

     Спасибі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Анатолію Миколайовичу, відповідайте більш лаконічно,  ви три хвилини відповідали на одне запитання. Народний депутат Гаврилов. За ним - депутат Свирида.

 

     ГАВРИЛОВ І.О.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  ПЗУ).  Фракція Партії зелених України.  Шановний Анатолію Миколайовичу!  У  нас  діє  Закон  про зв'язок.  Чи  не  варто  було  б  або вдосконалювати цей Закон про зв'язок,  або робити його ширшим, а не вилучати окремі блоки цього закону  і  на  їх основі множити закони,  не маючи єдиної системи? Якщо б усі ці блоки були  зосереджені  в  одному  законі,  було  б значно легше при застосуванні.

 

     ДОВГИЙ А.М.  Дякую.  Справа  в  тому,  що  телекомунікації  є предметом незалежного окремого регулювання в усіх  державах.  І  з огляду на те, що ми йдемо шляхом глобалізації, шляхом інтеграції в Європу (а інше взагалі неможливе),  на наше  глибоке  переконання, має  бути  окремий  Закон  про  телекомунікації.  Цим  шляхом ішла більшість держав.  І в принципі ми повторюємо світові тенденції, з одного боку. А з другого боку, це різні ринки: там - приміщення, а там - електромагнітне  випромінювання.  Вони  мають  дуже  яскраво виділену специфіку і мають право на незалежне існування.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Свирида.

 

     СВИРИДА О.М. "Трудова Україна". Шановний доповідачу! Я думаю, ваш законопроект не має шансів для того,  щоб  пройти  в  сесійній залі. Чому?

 

     Перше. Ви   вводите  поняття  "телекомунікаційний  збір".  Це додатковий податок, це суперечить Закону про систему оподаткування і проекту Податкового кодексу.

 

     Друге. Прослуховування.  Тобто  у  вас це називається зняттям інформації з  каналів  зв'язку,  яке  проводиться  для  здійснення моніторингу  безпеки  мереж  телекомунікацій.  Знайдіть коректніші терміни і назвіть речі своїми іменами.

 

     Наступне питання  -  питання  ліцензування.  Ви  хочете   все зарегулювати.  І тоді,  скажімо, така загальнодоступна послуга, як Інтернет, узагалі не буде можлива, тому що ви захочете ліцензувати послуги передавання даних чи послуги голосової телефонії.

 

     Вносячи цей  законопроект,  ви  хочете  обійти пропозиції про зміни до Закону про зв'язок.

 

     Тому ваш законопроект не  має  ніяких  шансів.  Він  у  такій редакції  не  може  бути прийнятий і взагалі не може подаватися до Верховної Ради, бо обмежує всі права, які можна обмежити.

 

     Дякую.

 

     ДОВГИЙ А.М.  Дякую.  Що стосується моніторингу безпеки мереж, то  ми  кажемо,  що  моніторинг  безпеки  мереж  -  це те,  що має контролюватися і має забезпечуватися,  тому  що  на  цьому  дійсно замикаються   інтереси   держави.   Це   оперативність  управління державою,  оперативність здійснення бізнесу, оперативність зв'язку як  такого.  І  якщо  є  воля  з  боку  держави  стосовно  захисту інформаційної  безпеки  -  це  є  нормальна  воля,  і   її   треба підтримати.

 

     Що стосується вчинення тих дій, які випливають із законів про міліцію, про Службу безпеки, інших, то має бути відповідна техніка і можливості для того,  щоб ці дії могли здійснюватися.  Тобто для того  щоб  забезпечити  виконання   інших   законів,   Закон   про телекомунікації має надати відповідні можливості.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Анатолію   Миколайовичу.   Ваш  час  для доповіді вичерпано. Прошу сідати.

 

     Слово для  доповіді  надається  народному  депутату  Григорію Омельченку. Прошу, Григорію Омеляновичу.

 

     ОМЕЛЬЧЕНКО Г.О.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і  корупцією (виборчий  округ  146,  Полтавська область).  Шановний головуючий! Шановні колеги народні депутати! Мною і народним депутатом України Анатолієм  Єрмаком підготовлений законопроект про телекомунікації, альтернативний  проекту  Закону  про  телекомунікації,   внесеному Кабінетом Міністрів України.

 

     Чому ми підготували альтернативний законопроект? Відповідь на це запитання дав тільки що у своєму запитанні колега Свирида, який підкреслив   і  викладені  нами  зауваження,  чому  запропонований Кабінетом Міністрів законопроект не може бути прийнятий у  першому читанні і повинен бути відхилений.

 

     На нашу думку,  Закон про телекомунікації як такий (а що його потрібно  приймати  -  це  однозначно)  повинен  визначити  права, повноваження,    обов'язки    та    відповідальність    операторів телекомунікацій  і  органів  державної  влади,  що  взаємодіють  з операторами  телекомунікацій,  з  питань  керування і експлуатації мереж зв'язку  загального  користування,  порядок  підключення  до мереж зв'язку загального користування і надання послуг зв'язку.

 

     І ці   функції   та  повноваження  всіх  сторін,  які  будуть регламентуватись даним  законом,  повинні  випливати  із  положень чинної Конституції і чинного законодавства України.

 

     Варіант проекту  Закону  про  телекомунікації  (  6161 від 24 жовтня 2000 року),  внесений Кабінетом Міністрів до Верховної Ради України,   на   нашу   думку   та   на   думку  фахівців  у  сфері телекомунікацій,  не відповідає цим вимогам і  не  адекватний  тим варіантам законопроектів,  що розроблялися раніше під керівництвом Держкомзв'язку фахівцями в області телекомунікацій  із  залученням різних операторів зв'язку.

 

     У законопроекті Кабміну, як у дзеркалі, відбиті всі негативні явища сьогодення,  коли окремі  відомства,  групи  людей  і  деякі державні  чиновники  роблять  закон  під себе і закладають у нього положення,  принципи і порядок керування та  регулювання  галуззю, які  спрямовані  не  на розвиток телекомунікацій,  а на досягнення своїх  вузьковідомчих,  корпоративних  та  особистих  інтересів  і цілей.  Тому законопроект Кабінету Міністрів у разі його прийняття не тільки не сприятиме розвитку галузі,  а й може завдати  значної шкоди нашій державі. Крім того, його численні положення суперечать діючим законам України про природні  монополії,  про  ліцензування окремих видів господарської діяльності,  про інвестиційну політику та іншим.

 

     У законопроекті   Кабінету   Міністрів,   замість   механізму регулювання   діяльності   операторів  телекомунікацій,  створення рівних умов (підкреслюю,  рівних умов) на ринку телекомунікацій та визначення    шляхів    контролю   за   домінуючими   операторами, пропонується створити таку систему узгоджень з різними  державними структурами, яка, як засвідчує практика, призводить до корупції та зловживань з боку посадових осіб, а не до розвитку мереж.

 

     Тільки при  створенні  прозорих  та  рівних  умов  діяльності операторів  телекомунікацій  можливі  їхній  активний  розвиток  і збільшення кількості та якості послуг, які надаються.

 

     Ось декілька  прикладів.  Перше.  Хто  і  як  у  галузі  буде керувати,  регулювати  і  контролювати?  У  законопроекті  Кабміну (розділ II) закладено ідею керування і регулювання  галуззю  самим Кабінетом Міністрів через два незалежних органи:  виконавчий орган (треба розуміти,  що це буде Держкомзв'язку) і орган регулювання - Національна  комісія  (стаття 9),  функції яких повинні бути чітко визначені, розмежовані і сформульовані.

 

     Однак з тексту  цього  законопроекту  випливає,  що  фактично багато   функцій   цих   органів   переплутані,  переплітаються  і дублюються так,  що в кінцевому  підсумку  Національна  комісія  з питань регулювання зв'язку виявляється підпорядкованою виконавчому органу - Державному комітету зв'язку та інформатизації України - і буде існувати лише номінально, а повинно бути навпаки.

 

     Друге. На   1  січня  2001  року  в  галузі  здійснюють  свою діяльність по наданню послуг телекомунікацій понад 800 операторів, які забезпечують споживачам право вибору послуг зв'язку, зростання їх асортименту та якості. Ці дані свідчать про те, що в Україні на всіх  сегментах ринку телекомунікацій нібито відкрито конкуренцію. Однак фактично сьогодні існує стійка монополія на  основні  і  ряд додаткових  послуг (міжнародний,  міжміський,  місцевий телефонний зв'язок,  первинна магістральна  мережа,  стільниковий  телефонний зв'язок,  мережі  передач  даних) в особі "Укртелекому",  "Утелу", "Інфокому", "УМЗ".

 

     У законопроекті  Кабінету  Міністрів  не  передбачено  шляхів регулювання   діяльності  домінуючих  операторів,  демонополізації ринку (що сьогодні дуже важливо) як механізму зниження  тарифів  і насичення ринку телекомунікацій новими послугами, а також контролю за демпінгом тарифів з боку домінуючих операторів.

 

     Більш того,  у законопроекті  Кабміну  пропонується  передача прав   оперативнотехнічного  керування  мережами  всіх  операторів Національному центру - монополісту ВАТ "Укртелеком"  (стаття  29). Це абсурд! Держава проповідує демонополізацію ринку, рівні права і умови роботи всіх операторів,  і  одночасно  законопроект  Кабміну передбачає:  ви  всі  оператори зв'язку розвивайтеся і конкуруйте, але монополіст "Укртелеком" буде керувати вашими мережами  зв'язку і здійснювати технічну політику і нагляд за вами.  Неважко уявити, до чого це призведе.

 

     З цього випливає,  що в законопроекті Кабінету  Міністрів  за номером  6161  від  24 жовтня 2000 року порушений основний принцип керування мережами зв'язку. Керувати мережею може і повинен тільки оператор,  і ніхто інший. Навіть держава не має права втручатись у це питання. Держава має право втручатись у діяльність операторів з державною власністю,  і тільки в частині своєї власності, але не в керування мережею в цілому.

 

     Крім того, законопроект Кабінету Міністрів припускає контроль і керування діяльністю операторів з боку різних державних органів, у тому числі й правоохоронних,  про що  попередньому  доповідачеві ставилися  запитання.  При цьому,  як завжди,  зазначені органи не несуть ніякої відповідальності за прийняття або неприйняття тих чи інших  рішень,  пов'язаних  з підслуховуванням телефонних розмов і зняттям будь-якої іншої інформації із систем зв'язку.

 

     Необхідність розробки нашого альтернативного  проекту  Закону про телекомунікації пов'язана також з тим,  що, по-перше, в умовах розвитку  ринкових   відносин   розпочався   активний   вступ   на монополізовані ринки послуг зв'язку нових господарюючих суб'єктів, а по-друге,  проект закону Кабінету Міністрів не тільки не вирішує порушених вище проблем, а й погіршує становище в цій галузі.

 

     Автори альтернативного   законопроекту   про  телекомунікації разом з фахівцями запропонували своє бачення цього  найважливішого для галузі телекомунікацій законодавчого акта. Запропонований нами альтернативний проект Закону  про  телекомунікації  дозволить,  на нашу  думку,  комплексно  вирішувати  проблеми  захисту  інтересів споживачів і  підприємців  від  неправомірної  діяльності  з  боку операторівмонополістів   та  втручання  органів  державної  влади, забезпечити зниження рівня монополії  і  розвиток  конкуренції  на ринках   надання   послуг  телекомунікацій,  установити  механізми взаємодії господарюючих  суб'єктів  з  органами  державної  влади, передбачити  створення  структури горизонтальних ринкових зв'язків між операторами телекомунікацій  для  забезпечення  саморегулюючих механізмів розвитку економіки.

 

     Тому ми,  автори  альтернативного  законопроекту,  пропонуємо вам,  шановні колеги,  прийняти в першому читанні (за основу)  наш альтернативний  законопроект.  А  ті  положення,  які не порушують конституційних прав і свобод громадян, передбачені в законопроекті Кабінету  Міністрів,  пропонуємо внести на друге читання.  І таким чином доопрацювавши наш альтернативний законопроект,  ми  могли  б прийняти  у Верховній Раді України необхідний державі і громадянам України  Закон  про  телекомунікації,  щоб,  по-перше,   виключити монополізм в Україні, по-друге, запобігти безсоромному втручанню і контролю   органів   державної   влади   і    органів    місцевого самоврядування  у сфері телекомунікацій,  і по-третє,  поставити в жорсткі рамки правоохоронні органи в Україні в  разі  застосування тих  заходів,  які  передбачені законом,  і встановити контроль за цією діяльністю.

 

     Ось чому ми,  виходячи з усіх цих обставин,  і  запропонували вам  свій  альтернативний  законопроект про телекомунікації,  який зареєстрований за номером  6161-1  від  29  січня  цього  року,  і просимо прийняти його в першому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Григорію Омеляновичу. Чи будуть запитання до народного депутата Омельченка? Прошу записатися.

 

     Покажіть на табло.

 

     Народний депутат  Федорин.  За   ним   -   народний   депутат Пустовойтов.

 

     ФЕДОРИН Я.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного  комплексу,  ядерної  політики   та   ядерної безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Прошу передати слово депутату Ратушному.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Ратушний.

 

     РАТУШНИЙ М.Я.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності (виборчий округ  164,  Тернопільська  область).  Дякую. Після   виступу   Григорія  Омеляновича  мені  зрозуміло,  що  цей законопроект треба підтримувати.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Народний депутат  Пустовойтов.  Ви  також підтримуєте цей законопроект?

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 33, Дніпропетровська  область).  Фракція  комуністів.   Тут   ось розумні люди кажуть, що якщо цей закон набере чинності (а згідно з "Прикінцевими  положеннями"  він  набирає  чинності  з  дня   його офіційного  опублікування,  таким  чином,  якщо Верховна Рада його прийме,  то він набере чинності вже в поточному році), коли бюджет уже прийнято, то як вийти з цієї колізії? Чи тоді знову треба буде вносити доповнення до Держбюджету на 2001 рік?

 

     Дякую.

 

     ОМЕЛЬЧЕНКО Г.О.  Дякую   за   запитання.   Ми   з   фахівцями опрацьовували  це питання.  Думаю,  потреби вносити якісь зміни до затвердженого бюджету на цей рік немає.

 

     За розрахунками,  ми повинні  прийняти  цей  законопроект  до літніх  канікул цього року.  А потім він ще має бути надрукований. Але фахівці,  з якими опрацьовувався цей законопроект, сказали, що внесення  особливих змін до Державного бюджету він не потребує.  У нас же, як правило, буває так, що прийняли закон, ввели в дію, але потрібно  ще  декілька  місяців,  поки  він почне працювати.  Тому потреби в змінах до бюджету немає, на думку фахівців.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Марченко.  За  ним  -  народний депутат Ткаленко.

 

     МАРЧЕНКО О.А.   Дякую.   Черкащина,  "Відродження  регіонів", партія  "Демсоюз".  Шановний  Григорію  Омеляновичу!  За  оцінками експертів,  більшість  положень  вашого законопроекту збігається з умовно названим альтернативним законопроектом Кабінету Міністрів.

 

     І, мабуть,  це  було  головним  аргументом  комітету,   який, розглядаючи   два   законопроекти,   прийняв  рішення  пропонувати Верховній  Раді  підтримати  законопроект  Кабінету  Міністрів   і врахувати   в  режимі  другого  читання  всі  абсолютно  нормальні пропозиції, які ви тут озвучували.

 

     Так от,  чи намагались ви як автор  законопроекту  переконати членів   комітету,  які  розглядали  ваш  законопроект,  щоб  вони прийняли інше рішення?  І наскільки ви згодні сьогодні  підтримати таке рішення комітету, яке пропонується нам?

 

     Дякую.

 

     ОМЕЛЬЧЕНКО Г.О.  Дякую,  шановний колего. Шановний Олексію, я розглядав цей варіант.  І якби проблема  була  лише  в  тому,  щоб внести  зміни  і  доповнення  до законопроекту,  який запропонував Кабінет Міністрів, то я не збирав би фахівців, спеціалістів і ми б не готували альтернативного законопроекту. Ми прийняли б у першому читанні проект,  і я одразу  подав  би  в  комітет  свої  зміни  і доповнення, які б ви розглядали в другому читанні.

 

     Але коли  ми  почитали  комплексно весь законопроект Кабінету Міністрів,  то дійшли висновку,  що  якщо  він  буде  прийнятий  у першому читанні за основу, то, вибачте, які б зміни ми не вносили, вони не будуть підтримані  лише  тому,  що  треба  було  б  міняти концепцію, ідеологію законопроекту, внесеного Кабінетом Міністрів.

 

     Ось чому  ми запропонували альтернативний законопроект,  який треба прийняти за основу в першому читанні, а от ті положення, які є   в  законопроекті  Кабінету  Міністрів,  врахувати  до  другого читання,  погодивши з профільним комітетом. Тоді це буде прийнятий зовсім інший за своєю концепцією законопроект.

 

     Законопроект, який  ми  запропонували,  якщо  виходити з його концепції, вибиває підгрунтя в монополістів на цьому ринку. Якщо ж ми  приймемо  проект Кабінету Міністрів,  то він буде працювати на тих операторів,  які мають  "кришу"  органів  державної  влади  та місцевого самоврядування,  або так званих сімейних операторів. Щоб вибити підгрунтя в  корупції  і  зловживання,  щоб  кожен  суб'єкт господарської діяльності, який працює на ринку телекомунікацій, не був,  як то кажуть, під жорстким пресингом органів державної влади і  місцевого  самоврядування,  ми  пропонуємо  прийняти  в першому читанні наш законопроект.  А положення із проекту Кабміну,  які не суперечать  концепції  нашого законопроекту,  Конституції України, включити в наш законопроект.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Ткаленко. І завершуємо.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ

 90, Київська область).  Дякую.  Григорію  Омеляновичу,  я  уважно прочитав ваш законопроект і законопроект уряду, але жоден з них не вирішує  однієї  проблеми.  Ви  знаєте,  що   сьогодні   процвітає телефонне  піратство,  пенсіонерам пред'являють рахунки на десятки тисяч гривень.  А ви пропонуєте відключати телефон протягом 10 діб за несплачені кошти.  Ви ж розумієте,  що це приватна власність, і цього робити не можна. Таке питання може вирішити тільки суд. Чому ми хочемо врегулювати це питання даним законом?

 

     Дякую.

 

     ОМЕЛЬЧЕНКО Г.О.  Відповідаю.  Те,  що  ви  ставите  у  своєму запитанні,  може бути гарним  доповненням  при  прийнятті  проекту закону у другому читанні. Це практична пропозиція.

 

     Але, мабуть,  потрібно  врахувати  ще  й  технічний бік цього питання,  а саме виявлення телефонних піратів,  щоб  не  страждали абсолютно  невинні люди.  Але це,  по-моєму,  сфера регулювання не цього законопроекту.

 

     А щодо вашої пропозиції відключати лише за рішенням суду,  то я абсолютно не буду проти,  якщо ви внесете її до другого читання. Профільний   комітет   розгляне.   Я   її   підтримую   як   автор альтернативного законопроекту. Так що дякую навіть за цю підказку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Григорію Омеляновичу. Час вичерпано.

 

     Слово для  співдоповіді надається голові підкомітету Комітету з питань  будівництва,  транспорту  і  зв'язку  Олегу  Вікторовичу Поліщуку. Прошу, Олегу Вікторовичу.

 

     ПОЛІЩУК О.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань    будівництва,    транспорту    і    зв'язку (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПЗУ). Шановний Степане Богдановичу!  Шановні колеги народні депутати! Сьогодні ми розглядаємо два законопроекти, спрямовані на врегулювання відносин в підгалузі телекомунікацій галузі зв'язку.

 

     Перший у хронологічному порядку  проект  Закону  України  про телекомунікації   був   внесений  Кабінетом  Міністрів  України  і зареєстрований у Верховній Раді України за  номером  6161.  Другий законопроект  з  такою  ж назвою був внесений народними депутатами України  Омельченком  та  Єрмаком  за   номером   6161-1.   Обидва законопроекти  спрямовані на суттєве доповнення і розвиток чинного Закону України про зв'язок,  на досягнення високого рівня розвитку телекомунікацій,  на  більш  повне  і  чітке  визначення правових, економічних та організаційних  засад  відносин  органів  державної влади,   органів   місцевого  самоврядування  з  суб'єктами  ринку телекомунікаційних послуг.

 

     У законопроекті  визначені  правові  норми  щодо   державного регулювання  у цій сфері за допомогою Національної комісії України з  питань  регулювання  зв'язку,  спільного  для  електричного   і поштового зв'язку, порядку взаємодії операторів телекомунікацій та взаємоз'єднання їх  мереж,  механізму  підтримки  операторів,  які надають  збиткові,  але  соціально  важливі  послуги,  за  рахунок телекомунікаційного  збору,  порядку  розподілу   і   використання обмежених ресурсів,  прав та обов'язків операторів телекомунікацій і користувачів їх послуг тощо.

 

     Законопроект народних   депутатів   Омельченка    і    Єрмака структурно  і  в  більшій  своїй  частині  змістовно збігається із законопроектом,  внесеним Кабінетом Міністрів України. Відмінності законопроектів  не  є  суттєвими  і такими,  що докорінно змінюють підхід  до   побудови   законопроектів   та   їх   зміст.   Обидва законопроекти складаються з 7 розділів,  які містять 50 статей, що мають однакові назви, і прикінцевих положень.

 

     21 березня 2001 року  у  зв'язку  з  внесенням  законопроекту народних  депутатів  Омельченка та Єрмака комітет розглядав обидва законопроекти.  На превеликий жаль, народні депутати Омельченко та Єрмак не мали змоги бути присутніми на засіданні нашого комітету.

 

     На думку   комітету,   у   законопроекті  Кабінету  Міністрів України,  який комітет рекомендував Верховній  Раді  розглянути  і прийняти  в  першому читанні ще в листопаді 2000 року,  визначений більш врівноважений розподіл  функцій  між  уповноваженим  органом центральної  виконавчої  влади  та  Національною комісією з питань регулювання зв'язку. Після обговорення обох законопроектів комітет дійшов висновку,  який, до речі, збігається з висновками Головного науково-експертного  управління   Апарату   Верховної   Ради,   що відмінності, які є в законопроекті народних депутатів Омельченка і Єрмака,  можуть бути розглянуті як пропозиції до проекту  Кабінету Міністрів України після його прийняття в першому читанні в процесі підготовки до другого читання.

 

     Тому комітет вважає за доцільне рекомендувати Верховній  Раді України прийняти за основу в першому читанні проект Закону України про  телекомунікації,   внесений   Кабінетом   Міністрів   України (реєстраційний номер 6161).

 

     Хочу звернути увагу народних депутатів на те, що наш комітет, як і Головне науковоекспертне управління  Апарату  Верховної  Ради України, має ряд зауважень і пропозицій до текстів законопроектів, але ці зауваження і пропозиції не торкаються суті  законопроектів, їх ідеології і можуть бути враховані під час підготовки до другого читання.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олегу Вікторовичу. Сподіваюся, що запитань багато  не буде,  і ми використаємо зекономлений час для виступів. Прошу записатися.

 

     Народний депутат Марченко. За ним - депутат Сафронов.

 

     МАРЧЕНКО О.А.  Дякую.  Черкащина,   "Відродження   регіонів", "Демсоюз". Шановний колего! Шановний земляче! Скажіть, будь ласка, таке.  Останнім часом  депутатська  група  "Відродження  регіонів" оприлюднювала тут,  у залі, заяву щодо ситуації, яка складається з обліком  часу  телефонних  розмов,  який  сьогодні  застосовується "Укртелекомом".  Є  підтвердження  багатьох  державних  служб,  що сьогодні "Укртелеком" не зовсім правомірно застосовує  похвилинний порядок обліку часу телефонних розмов.

 

     Ми запропонували   уряду  переглянути  цю  позицію.  Так  от, наскільки прийняття  цього  закону  врегулює  і  дасть  можливість врегульовувати у подальшому такі проблеми?

 

     Дякую.

 

     ПОЛІЩУК О.В.  Дякую за запитання. Дійсно, є проблеми, про які ви говорите,  і я вважаю,  що обидва варіанти  закону  -  народних депутатів  Омельченка і Єрмака та Кабінету Міністрів - ці проблеми вирішують.  І  мені  приємно,  що  обидва   доповідачі   абсолютно переконані в тому, що цей закон необхідний.

 

     Яким чином    вирішується   питання?   Та   саме   створенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку,  у функції якої будуть входити і ті питання, про які ви зараз запитуєте.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Депутат Сафронов. За ним

- депутат Тіщенко.

 

     САФРОНОВ С.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ 30, Дніпропетровська область). Місто Дніпродзержинськ.  Шановний Олегу Вікторовичу!  Ми з вами вже чули сьогодні про приватизацію "Укртелекому".  На вашу думку, якщо буде прийнятий цей закон,  чи вплине він на приватизацію "Укртелекому"? Якщо вплине,  то яким чином?  Якщо не вплине,  то теж дайте,  будь ласка, відповідь.

 

     ПОЛІЩУК О.В.  Дякую за запитання.  Я вважаю,  що, безперечно, прийняття цього  закону  буде  впливати  на  цей  процес,  і  буде впливати   позитивно.   Насамперед,   що  стосується  приватизації "Укртелекому",  то ви знаєте,  і доповідаючи тут проект Закону про поштовий   зв'язок   я  про  це  говорив,  що  в  принципі  процес затягується,  йде із запізненням приблизно  на  чотири  місяці.  І однією з причин цього є відсутність нормативно-правової бази,  яка б регулювала галузь зв'язку.

 

     І ви знаєте,  на тих багатьох зустрічах,  які ми проводили  з проблем  приватизації  "Укртелекому",  на  яких  були  присутні  і потенційні  промислові  інвестори,  які  можуть  брати  участь   у конкурсі,   одним  із  головних  зауважень  щодо  того,  що  зараз відбувається в галузі зв'язку України,  було саме  зауваження  про відсутність нормального закону про телекомунікації,  який би чітко визначав правила,  за якими  мають  грати  фінансові  структури  і оператори,  які  потенційно  можуть  вкласти  кошти в підприємство "Укртелеком".

 

     Тому я ще раз кажу,  що прийняття цього  закону,  безперечно, позитивно вплине і на процеси приватизації цього підприємства.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Народний депутат Тіщенко.

 

     ТІЩЕНКО О.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони  (виборчий  округ  174,  Харківська область).  Місто Харків. Шановний доповідачу! На сьогодні склалася така ситуація,  коли частка держави у власності телекомунікаційних систем і систем зв'язку надзвичайно незначна. У зв'язку з цим наша держава втратила важелі впливу на  цю  дуже  важливу  сферу  і  за безцінь  було продано те,  що створювалось роками,  комерційним та іншим структурам.

 

     Скажіть, будь ласка,  оцей закон вирішує проблему і  повертає державі  важелі  впливу  на  цю дуже важливу сферу?  Чи зможе наша держава виконувати свої функції в інформативній системі і  системі зв'язку після прийняття цього закону?

 

     ПОЛІЩУК О.В.  Я  вас  не  хочу вводити в оману.  Цей закон не посилює вплив держави на процеси регулювання ринку галузі зв'язку. І  я вважаю,  що цього і не повинно відбуватись.  І саме створення Національної  комісії  з  питань  регулювання   зв'язку,   яка   є центральним органом виконавчої влади, але зі спеціальним статусом, говорить сам за себе: що повинні відбутися процеси лібералізації і демократизації ринку,  як це є у більшості цивілізованих країн,  у яких галузь зв'язку на дуже високому рівні розвитку.

 

     Але я не  погоджуюся  з  оцінкою,  яка  прозвучала  у  вашому запитанні,  що сьогодні галузь зв'язку знаходиться у дуже поганому стані,  що  вона  взагалі  нічого  в  державі  вже  не  варта.  За підсумками 2000 року частка галузі зв'язку у внутрішньому валовому продукті перевищує 4 відсотки.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олегу Вікторовичу. Час вашої співдоповіді вичерпано. Прошу сідати.

 

     Для обговорення   цього   питання  з  парламентської  трибуни записалися 4 народних депутати - Мазур, Козак, Сафронов, Ткаленко. Народного депутата Мазур я не бачу у сесійному залі.

 

     Слово для виступу надається народному депутату Козаку. За ним буде виступати народний депутат Сафронов.

 

     КОЗАК Я.І.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань будівництва,  транспорту і зв'язку (виборчий округ 150, Полтавська область).   Група   "Відродження   регіонів".   Шановний   Степане Богдановичу!  Шановні  колеги!  Ні в кого не виникає сумнівів щодо необхідності  та  своєчасності  запровадження  нового  Закону  про телекомунікації.    За    умови   сучасного   стрімкого   розвитку телекомунікаційного   ринку   норми   чинного   законодавства    є застарілими.  Чинне  законодавство  не  забезпечує  ані  прозорого державного  регулювання,  ані  необхідних  стимулів  для  розвитку ринку. Тож приймати новий закон необхідно.

 

     Але давайте   подивимось   на   особливості   законопроектів, запропонованих  на  наш  розгляд.  Потрібно   відзначити,   що   в альтернативному   проекті  Омельченка  та  Єрмака  більш  детально виписані проблемні питання повноважень державних органів,  повніше перелічено  обов'язки  операторів.  Водночас в урядовому проекті є норми,  які не можна приймати ні в якому разі. Ідеться перш за все про  вимогу  до  операторів за власні кошти встановлювати технічні засоби  для  проведення  оперативно-  розшукових  заходів.  Це   є неприпустимим,  адже  наступним  кроком  може  стати запровадження відрахувань на  заробітну  плату  працівникам  Служби  безпеки  чи органів внутрішніх справ. І потрібно розуміти, що будь-які витрати в першу чергу відіб'ються на кінцевих  споживачах  чи  за  рахунок підвищення   вартості,  чи  за  рахунок  зниження  якості  послуг. Відповідно фінансування всіляких потреб силових  структур  повинно здійснюватися виключно з Державного бюджету.

 

     Ринок телекомунікаційних послуг, у першу чергу універсальних, є ринком  природної  монополії,  у  крайньому  випадку,  обмеженої конкуренції.  Відповідно  закон  повинен  унеможливлювати будь-які зловживання операторів зв'язку монопольним становищем.  В  той  же час жоден проект цього питання не вирішує.

 

     Доцільно чіткіше  розписати  умови та процедуру відшкодування державою  низькорентабельних   телекомунікаційних   послуг.   Адже невизначеність  цього  питання  неодмінно  призведе  до  численних зловживань.

 

     Немає в законопроектах і вичерпного опису телекомунікаційного збору, його розмірів та напрямів використання.

 

     У цілому  ж  обидва  проекти  багато  в  чому схожі,  і думка комітету щодо використання проекту  Омельченка  як  пропозиції  до другого читання є цілком слушною.

 

     Отже, депутатська   група   "Відродження  регіонів"  пропонує підтримати урядовий проект,  прийняти його за основу та  врахувати до   другого  читання  зауваження  та  пропозиції  альтернативного законопроекту.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Ярославе  Івановичу.  Слово  для  виступу надається народному депутату Сафронову.  За ним - народний депутат Ткаленко.

 

     САФРОНОВ С.О.  Шановний Степане Богдановичу!  Шановні  колеги народні    депутати!    Прийняття    цього    законопроекту    про телекомунікації,  ми всі розуміємо, є потребою часу. Чому? Тому що ми  всі знаємо,  що на сьогодні становище в галузі електрозв'язку, телекомунікацій дуже скрутне, не вистачає коштів у державній казні і немає можливості залучати інвестиції через відсутність правового поля.

 

     Поданий проект  Закону  про  телекомунікації  в  першу  чергу спрямований на державне регулювання ринку послуг телекомунікацій в інтересах держави і суспільства.

 

     Підготовлений законопроект  розмежовує  компетенцію   органів державної  влади  і  передбачає  створення  регулятивного органу в галузі   зв'язку   на   принципах   колегіальності,    прозорості, недискримінаційності  політики  з  виконанням функцій ліцензування операторської   діяльності,   врегулювання   взаємовідносин    між операторами, вдосконалення тарифної політики, здійснення державної технічної політики тощо.

 

     Цим законопроектом  передбачені  гарантії  надання  соціально необхідного  мінімуму телекомунікаційних послуг на території всієї держави для всіх категорій споживачів шляхом встановлення переліку загальнодоступних  послуг.  Це  послуги місцевого,  міжміського та міжнародного  зв'язку.  Тарифи   на   ці   послуги   підлягатимуть державному  регулюванню.  Тарифи на інші телекомунікаційні послуги будуть встановлюватись операторами самостійно.

 

     Вдосконалення тарифної  політики,  передбачене  цим  законом, дозволить    встановлювати   обгрунтовані   та   зорієнтовані   на собівартість послуг тарифи, рівень яких забезпечував би операторам можливість  впровадження  нових  технологій  та  сучасних  засобів зв'язку,  розширення нових послуг зв'язку та поступового зменшення перехресного субсидування одних послуг за рахунок інших.

 

     Шановні колеги!  Я  прошу  вас звернути особливу увагу на цей законопроект,  тому  що  ми  знаємо  проблеми   із   приватизацією "Укртелекому",  його модернізацією за рахунок внутрішніх коштів, а також інвестиційних програм.

 

     Якщо ми  цей  закон  приймемо,  я  впевнений,  що  знайдуться інвестори,  котрі  дадуть  можливість  якось  покращити становище, якось покращити можливості для нашого  пересічного  громадянина  і для держави в цілому.

 

     Прошу цей законопроект підтримати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую і вам.  Народний депутат Ткаленко завершить обговорення з цього питання.  Прошу,  Іване Івановичу,  на  високу парламентську трибуну.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.  Шановні  колеги!  Депутатська  група  "Регіони України" доручила мені висловити  нашу  спільну  думку  щодо  обох поданих законопроектів.

 

     Перш за все слід відзначити,  що обидва поданих законопроекти спрямовані  на  вдосконалення  правового   регулювання   у   такій динамічній  галузі  народного господарства,  як телекомунікаційна, якою,  до речі,  надаються послуги мобільного зв'язку  та  послуги Інтернету,  чим  на  сьогодні  багато  в  чому визначається рівень науково-технічного  розвитку  країни.   Зазначимо,   що   внесений законопроект  покликаний встановити нормальні правила гри на цьому інвестиційно привабливому ринку,  учасниками якого є  користувачі, оператори зв'язку та держава як регулюючий орган.

 

     Разом із  тим деякі положення законопроекту,  на думку групи, потребують уточнення та доопрацювання.  Насамперед  це  стосується ролі  і  місця  у  державному регулюванні ринку телекомунікаційних послуг  Національної  комісії  з  питань  регулювання  зв'язку  як державного органу, який покликаний регулювати діяльність природних монополій на цьому ринку, правильний розподіл повноважень між цією комісією та Державним комітетом зв'язку та інформатизації України.

 

     Крім цього,  дуже уважно слід підійти до питання ліцензування надання  телекомунікаційних  послуг,   зокрема   до   ліцензування використання  радіочастотного  ресурсу.  Тобто  знову забезпечення розподілу  компетенції  між   Національною   комісією   з   питань регулювання зв'язку та державними органами, які ліцензують надання радіочастотного  ресурсу  згідно  із  Законом  про  радіочастотний ресурс.

 

     Більше того,  при  доопрацюванні положень законопроекту,  які стосуються  статусу  Національної  комісії  з  питань  регулювання зв'язку,  слід  звернутися  до  відповідних зауважень і пропозицій народних депутатів,  які були направлені ними під час  обговорення законопроекту  про  поштовий  зв'язок,  в  якому також регулюються окремі  аспекти   діяльності   Національної   комісії   з   питань регулювання зв'язку.

 

     І останнє.   На   думку   нашої   групи,   при  доопрацюванні законопроекту  слід  звернути  увагу  на  статтю  31   Конституції України:  "Кожному  гарантується  таємниця листування,  телефонних розмов,  телеграфної та іншої кореспонденції.  Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках,  передбачених законом,  з метою запобігти злочинові чи  з'ясувати  істину  під  час  розслідування кримінальної  справи,  якщо  іншими  способами одержати інформацію неможливо".  Саме це  положення  Конституції  має  стати  наріжним каменем  цього  закону  щодо забезпечення захисту відповідних прав громадян.

 

     Таким чином,  наша група підтримає проект постанови Верховної Ради, внесений профільним комітетом.

 

     Дякую.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України МЕДВЕДЧУК В. В.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Таким  чином,  ми  закінчили  обговорення даного питання.  Прийняття рішення відбудеться у четвер  згідно  з Регламентом.

 

     -----------

 

     Переходимо до наступного питання порядку денного.  Слухається питання - проект  Закону  про  внесення  змін  до  деяких  законів України    у   зв'язку   із   закриттям   Чорнобильської   атомної електростанції (щодо закріплення  додаткових  соціальних  гарантій працівникам ЧАЕС).

 

     Доповідає міністр праці та соціальної політики України Сахань Іван Якович. Будь ласка, Іване Яковичу.

 

     САХАНЬ І.Я.,  міністр праці та соціальної  політики  України. Шановний Вікторе Володимировичу!  Шановні народні депутати! Проект закону, внесений на ваш розгляд, має на меті законодавчо закріпити додаткові  соціальні  гарантії  працівникам Чорнобильської атомної станції, які будуть вивільнені з роботи у зв'язку з її закриттям.

 

     Передбачається це зробити шляхом внесення змін до  статті  12 Закону України про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської  АЕС  та  перетворення  зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему.

 

     Доповнення, що   вносяться  до  названої  статті,  стосуються гарантування  працівникам  Чорнобильської  атомної  станції,   які вивільняються   з   роботи,   права   на   одержання   спеціальної компенсаційної  виплати  в  розмірі  не   менше   середньомісячної заробітної  плати  в  разі  припинення  з ними трудового договору; одноразової матеріальної допомоги в розмірі  50  неоподатковуваних мінімумів   доходів   громадян   у  разі  переселення  вивільнених працівників в іншу місцевість;  на достроковий вихід на пенсію  за два   роки   до   встановленого   законодавством   строку   особам передпенсійного віку,  які мають встановлений  законодавством  про пенсійне  забезпечення  необхідний  загальний  трудовий  стаж;  на одержання допомоги  по  безробіттю  понад  розміри  і  тривалість, передбачені   Законом  України  про  загальнообов'язкове  державне соціальне страхування на випадок безробіття,  за умови  реєстрації вивільнених   працівників   у   державній   службі  зайнятості  як безробітних  протягом  семи  календарних  днів  після  звільнення; щомісячної   компенсації   до   пенсії   непрацюючим  пенсіонерам, вивільненим у зв'язку із закриттям Чорнобильської станції.

 

     Фінансування витрат,  пов'язаних з  реалізацією  передбачених законопроектом    додаткових   соціальних   гарантій   вивільненим працівникам,  буде  здійснюватися  за  рахунок  коштів  Державного бюджету  в  межах  передбачених  на  це асигнувань.  На реалізацію закону в 2001 році необхідно 10,8 мільйона гривень.  З  цієї  суми фінансуватимуться  заходи  щодо  соціального  захисту  2,9  тисячі працівників Чорнобильської атомної  станції,  яких  передбачається вивільнити  в  2001  році,  у  тому  числі  1,4  тисячі  працюючих пенсіонерів.  Чисельність  вивільнених  працівників,   яким   буде виплачуватися  допомога по безробіттю,  становитиме близько однієї тисячі осіб.

 

     Проект закону розглянуто і  схвалено  на  засіданні  Кабінету Міністрів 28 лютого,  підтримано Комітетом Верховної Ради з питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Прийняття і введення в дію закону дасть можливість  законодавчо  закріпити  додаткові  соціальні  гарантії працівникам  Чорнобильської  станції  і  забезпечити їх соціальний захист,  що є передумовою  збереження  соціальної  стабільності  в місті.

 

     Прошу народних депутатів підтримати цей законопроект.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Чи є запитання до доповідача? Будь ласка, запишіться.

 

     Народний депутат Тіщенко. Наступний - депутат Черненко.

 

     ТІЩЕНКО О.В. Шановний Іване Яковичу, ми всі добре пам'ятаємо, що  закрити Чорнобильську АЕС було вирішено під тиском міжнародних організацій,  а також окремих країн.  Ми також розуміємо,  що  для того, щоб її закрити, необхідні дуже великі кошти, у тому числі на соціальний захист, про що ви тільки що говорили. Я хотів би почути від  вас  як представника уряду - Кабінету Міністрів,  чи виконали міжнародні організації і ті країни,  які рекомендували нам закрити цю  АЕС,  зобов'язання,  які  вони брали на себе щодо компенсуючих потужностей,  а також соціального захисту цих людей,  тобто на  їх переселення,  перепідготовку,  виплату підйомних і таке інше?  І в яку суму,  якщо буде фінансуватися з нашого бюджету,  це виллється нашій державі, скажіть, будь ласка?

 

     САХАНЬ І.Я.   Я   зараз  назвав  суму,  яку  ми  розрахунково обрахували:  це  коштуватиме  близько  10,8  мільйона  гривень   у поточному  році.  Ці фінансові ресурси будуть виділені з тих,  які передбачені в Державному бюджеті на поточний рік.

 

     Що стосується наступних років,  то  там  видатки,  зрозуміло, будуть меншими,  і цю загальну суму спрогнозувати важко, оскільки, мабуть,  практично неможливо сказати, який буде термін дії закону, він  залежатиме,  як  кажуть,  від  тривалості  життя  людей,  які сьогодні працюють, які вивільнятимуться на пенсію.

 

     Що стосується     дотримання     зобов'язань     міжнародними організаціями,  країнами,  які  ініціювали  ті  чи  інші речі,  то переговори з цього  приводу,  ви  знаєте,  тривають,  заходи,  які вживаються  для  фінансування  цих  актів,  поки  що знаходяться в стані,  який не може бути розцінений як такий, коли можна сказати, що   вони   повністю  забезпечують  виділення  тих  ресурсів,  які передбачалися. Але процес цей триває, я сподіваюся, що країни, які мають до цього відношення, виконають свої міжнародні зобов'язання.

 

     Проте люди,   які   сьогодні   вивільняються,   повинні  бути захищеними.  І ми вважаємо, що прийняття цього законопроекту якраз і сприятиме здійсненню цієї необхідної акції.

 

     Що стосується  відшкодування бюджетних коштів,  які підуть на ці цілі,  то це можна тоді вже  компенсувати,  коли  надійдуть  ті фінансові ресурси, про які йшлося у вашому запитанні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат  Черненко.  Наступний - депутат Красняков.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г. Прошу передати слово Станіславу Сафронову.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     САФРОНОВ С.О.  Дякую.  Шановний  Іване  Яковичу,  мета  цього закону  -  збільшення  соціальних  гарантій.  Ви  в  змозі назвати конкретну або  приблизну  суму  коштів,  котрі  плануються  на  ці соціальні  гарантії,  і на які напрями ці кошти будуть в основному направлятися?

 

     САХАНЬ І.Я.  Власне,  я сказав про ці напрями, вони названі в розрахунках до законопроекту, який розданий народним депутатам.

 

     Скажімо, це   надання   працівникам   Чорнобильської  атомної станції спеціальної компенсаційної  виплати  в  розмірі  не  менше середньомісячного  заробітку  в  разі  припинення з ними трудового договору.

 

     Мова йде про те,  що вивільнятиметься  орієнтовно  1730  осіб промислововиробничого  персоналу.  Орієнтовно  їх  середньомісячна заробітна плата становить 1006 гривень.  Загальна сума - 1 мільйон 740   тисяч   гривень.  Передбачається  вивільнити  непромислового персоналу 1184 особи. Їх середньомісячна заробітна плата становить десь  370  гривень.  Це становитиме 436 тисяч гривень.  Разом це 2 мільйони 177 тисяч гривень.

 

     Вивільненим працівникам,  які переїдуть в  інше  місце,  -  1 мільйон 238 тисяч гривень. І так далі.

 

     Усі ці розрахунки розписані,  вони у вас є,  і я думаю,  що з ними можна ознайомитися більш детально.  Просто не  хочу  забирати зараз час на ці речі.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний  депутат Красняков.  Наступний - депутат Стрижко.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передать слово Марамзину.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

 

     МАРАМЗІН Ф.А.,  виконуючий   обов'язки   голови   підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (виборчий округ 104,  Луганська  область).  Фракция  коммунистов.  Иван Яковлевич, социальная напряженность в  связи  с  проблемами  Чернобыля  будет усугубляться еще больше, это вы тоже прекрасно понимаете.

 

     Деньги, которые  обещал  нам  Запад,  он  не дал и никогда не даст. Они свое черное дело сделали, так и будет продолжаться.

 

     У меня конкретный вопрос:  хватит  ли  тех  средств,  которые запланированы  на  закрытие  Чернобыльской атомной электростанции, или не хватит,  и сколько  тогда  нужно  еще  из  Государственного бюджета,  из  резервного  фонда  на  эту проблему,  потому что эта проблема будет усугубляться все больше и  больше?  Это  уже  видно невооруженным глазом.

 

     САХАНЬ І.Я.  Я  розумію.  Це  питання дуже ретельно і тривало обговорювалося.  Зрозуміло,  що не раз ми робили ці  розрахунки  з Міністерством фінансів,  із Міністерством палива та енергетики.  І розрахунки показують,  що тих фінансових ресурсів, які передбачено в  поточному  році  на  ці  заходи,  нам  вистачає.  От,  скажімо, стимулювання вивільнення  робочих  місць,  зайнятих  пенсіонерами. Десь   1,4  тисячі  пенсіонерів  повинні  бути  вивільнені,  і  їм передбачається здійснювати доплати до пенсій у розмірі від 0,5  до 1,5  прожиткового мінімуму.  Це все одно кошти,  які передбачені у фонді заробітної плати,  яка фінансується  з  Державного  бюджету, тобто  ця  доплата  буде  здійснюватися  в  межах  тих  фінансових ресурсів,  які передбачені на  оплату  праці  працівників  атомної станції.  Тому фінансових ресурсів,  передбачених у бюджеті, на ці цілі в цьому році повністю вистачає.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Стрижко.

 

     СТРИЖКО Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  свободи  слова  та інформації (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).   Фракція   комуністів. Скажіть,  будь ласка, а чи потрібні взагалі нові законодавчі акти? Може,  справа  в  тому,  що  виконавча  влада  не  робить   усього потрібного  для  того,  щоб  були  забезпечені соціальні гарантії? Може,  і новий закон сьогодні зайвий?  Давайте  зробимо  все,  щоб виконувалися взагалі чинні законодавчі акти.

 

     САХАНЬ І.Я.  Я  маю  повний аналіз заходів,  які здійснено по лінії міністерства.  Я можу  сказати,  що  сьогодні  всі  видатки, передбачені  на  допомогу  сім'ям з дітьми,  інвалідам,  субсидії, повністю профінансовані.  Тобто ці питання  ми  сьогодні  повністю закрили.  Але  зрозуміло,  що  потрібні додаткові заходи.  Якщо ми вивільняємо  людей  у   місті,   де   дуже   проблематичним   буде працевлаштування,  де,  можливо, рівень безробіття досягне близько 20 відсотків, то це означає, що ця людина повинна одержувати більш тривалий  час  допомогу по безробіттю,  ніж звичайний громадянин у звичайних умовах.

 

     Якщо людина обирає собі інше місце проживання - інший регіон, ми її повинні всетаки підтримати в цьому,  щоб вона могла за фахом знайти роботу.

 

     Чи, скажімо,  питання, пов'язане із стимулюванням вивільнення людей, які вже досягли пенсійного віку і сьогодні займають півтори тисячі робочих місць. Таким чином ми залишаємо ці робочі місця для більш молодих людей.

 

     На мій  погляд,  без  додаткових  заходів,  які  сьогодні  ми пропонуємо,  буде дуже важко зберегти  і  нормальну  атмосферу,  і соціальну злагоду в цьому місті.

 

     Тому я вважаю,  що нам треба приймати ці пропозиції, можливо, потрібно їх уточнити, доопрацювати, але вони вкрай потрібні.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іване Яковичу. Сідайте, будь ласка.

 

     Слово для співдоповіді надається  голові  Комітету  з  питань екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Самойленку Юрію Івановичу.  Будь  ласка, Юрію Івановичу.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з питань екологічної  політики,  природокористування  та  ліквідації наслідків      Чорнобильської      катастрофи     (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   ПЗУ).   Шановний   Вікторе Володимировичу!  Шановні  народні депутати!  Справді,  це не новий закон. Як ви бачите, це доповнення, зміни до того закону, який був нами  раніше прийнятий.  І він,  як говорив доповідач,  стосується саме гарантування соціальних видатків.  Такі  видатки  можна,  щоб передбачила і виконавча влада. Але для того щоб люди були впевнені в завтрашньому дні,  краще їх виписати в законі.  І ми відповідним чином  їх  і виписуємо.  Вносимо зміни до законів,  щоб ці видатки відповідним чином гарантувалися цим людям.

 

     Я так думаю,  що ми досить широко розглядали це питання і  на парламентських слуханнях у зв'язку із закриттям станції,  і на Дні уряду,  присвяченому цій темі.  Задали багато запитань.  І розгляд цієї  проблеми,  і  вирішення  її  якраз  здійснюються  за  нашими дорученнями. А в тому, що ми доручили уряду, він робить лише перші кроки.

 

     Стосовно того,  задоволені  ми  чи  не  задоволені виконанням міжнародним  співтовариством  своїх  зобов'язань.  Так,  якщо   це говорити про об'єкт "Укриття".  Ні,  якщо це говорити про закриття Чорнобильської станції, там іще працювати й працювати.

 

     А що  стосується  об'єкта  "Укриття",  то  тут  треба   більш скоординовано  працювати  самій  виконавчій  владі.  97  відсотків коштів уже лежать у Європейському банку реконструкції та розвитку. І  зараз заступник голови банку пан Янке сидить у моєму кабінеті і слухає, як доповідається це питання. Тож ми говоримо, що роботи на об'єкті  "Укриття"  нормально  фінансуються,  і  нам лише треба їх виконувати.  А щодо закриття Чорнобильської станції  ще  є  багато проблем, які треба вирішувати.

 

     Ми маємо     надію,     що    ті    обіцянки,    які    давав віце-прем'єр-міністр Дубина тут у  нас  на  Дні  уряду,  він  буде виконувати і послідовно обстоювати інтереси України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Юрію Івановичу.  Є запитання? Багато рук. Запишіться.

 

     Висвітіть.

 

     Народний депутат Тищенко. Наступний - депутат Попеску.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).   Спасибо.   Фракция коммунистов,  город  Харьков.  Наверное,  мы  сегодня поставлены в такую ситуацию,  что нам деваться некуда, такой законопроект нужно принимать.  Но скажите,  правомерно ли то,  что в ситуации,  когда принимается решение,  не  соответствующее  интересам  государства, можно  сказать,  преступное,  принимается одним человеком,  притом устанавливаются сроки,  которые совершенно не устраивают  Украину, нас  сегодня  ставят перед необходимостью выходить,  выруливать из этой ситуации?

 

     Я, например,  считаю (и многие,  не только я), что это просто преступное    решение    о    закрытии    Чернобыльской    атомной электростанции. И сегодня мы вынуждены тратить во много раз больше на содержание в безопасном состоянии этой станции, на обустройство людей,  которые уволены,  и это при том,  что мы не  получим  того миллиарда,  который  могли  бы получить за счет прибыли.  Так вот, правомерно ли мы сегодня ставим вопрос или,  может быть,  все-таки ставить вопрос об ответственности руководителей, принимающих такие решения?

 

     Спасибо.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.  Дякую за запитання.  Справді,  і  українське суспільство,  і думки народних депутатів розділилися при прийнятті цього важливого рішення.  Але ми мали б значно менше проблем, якби ми   послідовно  відстоювали  ту  позицію,  яку  спочатку  зайняла Україна: будівництво електростанцій на парогазових турбінах, щоб і працівники  перейшли  працювати з одного підприємства на друге,  і кошти виділялися.  Але ми чомусь не відстояли цієї ідеї,  пішли на поводі  в  окремих  груп  і  сказали,  що  буде добудова блоків на Рівненській  і   Хмельницькій   станціях.   Добудова   блоків   на Рівненській   і   Хмельницькій   станціях   затягнулася,   робочих потужностей немає, робочих місць немає. А якщо б первісна ідея про будівництво   електростанцій   з   парогазовими   турбінами   була реалізована, Україна б тоді не втратила.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат  Попеску.  Наступний  -  депутат Журавський.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних відносин (виборчий округ

 204, Чернівецька  область).   Дякую.   "Солідарність".   Шановний доповідачу!  Я  хотів би задати питання в розвиток вашої відповіді на попереднє питання.  Справді,  те,  що ви  сьогодні  пропонуєте, необхідно зробити.

 

     Але питання  в  іншому.  На сьогодні Україна повністю виконує свої зобов'язання у відповідності із Оттавським  меморандумом  про закриття Чорнобильської станції.  Наші ж партнери починають міняти умови гри. Наприклад, в Економічному комітеті Ради Європи основний доповідач  з питань фінансування наслідків закриття Чорнобильської станції лорд Посомбі ставить  питання  про  перегляд  фінансування проекту   К-2Р-4,   тобто   добудови   блоків  на  Хмельницькій  і Рівненській станціях. Ми виконали свої зобов'язання. Рада Європи і наші західні партнери починають міняти умови гри.

 

     Як ви вважаєте,  чи не настав час,  щоб Україна також зайняла жорстку позицію і вимагала від наших партнерів  повного  виконання своїх зобов'язань?

 

     Дякую.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І.  Дякую,  пане  Попеску.  Дякую  за ту активну громадянську  позицію,  яку  ви  займаєте  у  Раді  Європи.   Ваші доповідні  записки,  які  надходять  і  в комітети Верховної Ради, справді мають під собою підгрунтя,  бо так  ставиться  питання  не лише стосовно Рівненської та Хмельницької станцій.  Ви знаєте,  що там  нам  узагалі  говорять,   що   соціальні   наслідки,   рівень захворюваності  населення  України  не  пов'язані з Чорнобильською катастрофою, а це Україна хоче перекласти свої економічні проблеми на плечі західних донорів.

 

     Тому саме  жорстка,  чітка і скоординова позиція України може відіграти вирішальну роль.  Якщо ми будемо діяти  нескоординовано, то  такі  плани  можуть і здійснитися.  Тому 18 квітня відбудеться міжнародна  конференція,  на  якій   науковці,   медики,   фахівці покажуть,  що все-таки наслідки Чорнобильської катастрофи сьогодні впливають і на  рівень  захворюваності  населення  України,  і  на соціальні проблеми в Україні і що міжнародному співтовариству дуже рано ще відмовлятися від допомоги Україні.  Цьому будуть слугувати і  наші  парламентські  слухання  до  15-ї  річниці Чорнобильської трагедії.  Завтра комітет буде пропонувати перенести їх з 17 на 25 квітня. Я думаю, що все-таки такі слухання треба провести.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Народний депутат Олексій Марченко.

 

     МАРЧЕНКО О.А.   Дякую.   "Відродження  регіонів",  "Демсоюз". Шановний  Юрію  Івановичу,   я   думаю,   що   депутатська   група "Відродження   регіонів"   буде   підтримувати  пропозиції  вашого комітету.  Але, незважаючи на це, у нас є сумніви щодо майбутнього виконання  тих  зобов'язань,  які  ми цим законом кладемо на плечі держави.  Уже прийнято не один закон і не  одну  норму  про  якісь пільги,  гарантії населенню, у тому числі і постраждалим внаслідок Чорнобильської  катастрофи.  Тож  наскільки  ми  можемо   сьогодні гарантувати,  що  ті  зобов'язання,  які будуть взяті згідно з цим законом державою на себе, будуть виконані?

 

     Дякую.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Дякую, пане Марченко. От якраз такий наш крок і демонструє готовність держави захищати соціальні гарантії людей. Але ми маємо зробити і наступний крок.  Ми  маємо  чітко  провести лінію в тій допомозі, що йде на вирішення технологічних, технічних завдань по виведенню станції з експлуатації, і певний відсоток цих коштів  забрати  на вирішення соціальних гарантій.  І тоді не лише держава  Україна,  а  й   міжнародне   співтовариство   до   цього долучиться.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть     мікрофон     народного     депутата Пустовойтова.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.  Фракція  комуністів,  Кривий  Ріг.  Я  хочу поставити  питання  в іншій площині.  От ми якісь додаткові заходи розробляємо згідно з цим законопроектом.  Але справа в тому,  що в Дніпропетровській  області  і  в  місті  Кривому Розі здійснюються виплати ще за вересень 2000 року.  Мені постійно пишуть із МНС про те,  що  на  виплату цих 26 процентів у бюджет не закладені гроші. Тож чи не буде це ще одним навантаженням  на  бюджет,  яке  ми  не зможемо виконати? Це перше.

 

     І друге.  Треба  враховувати,  що  в  нас  у  Кривому Розі до екологічної ситуації, яка склалася в нашому регіоні, додалися ще й сім тисяч чорнобильців. Як у такій ситуації виходити із соціальним захистом моїх виборців?

 

     Дякую.

 

     САМОЙЛЕНКО Ю.І. Дякую. Це надзвичайно слушне запитання і його треба  прояснити.  От  якраз сім тисяч чорнобильців фінансуються з того чорнобильського фонду,  що ми заклали в  Державному  бюджеті. Законопроект  стосується  зовсім інших коштів,  не чорнобильського фонду,  це інші видатки і впливати  на  фінансування  чорнобильців вони не будуть.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Сідайте, Юрію Івановичу.

 

     Переходимо до   обговорення   даного  питання.  На  виступ  в обговоренні  записалися  два  народні  депутати.  Слово  надається народному депутату Журавському. Наступний - депутат Тищенко.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.    Депутатська   група   "Регіони   України", Християнськодемократична  партія  України.  Шановні   колеги,   ми повністю    підтримуємо    прийняття   законопроекту.   Адже   ним пропонується  додатковий  соціальний   захист   працівників,   які вивільняються   з   роботи   у  зв'язку  з  достроковим  закриттям Чорнобильської АЕС.  Тобто мова йде фактично про 3000 осіб  і  про суму, трохи більшу 10 мільйонів гривень, на поточний рік.

 

     Хочу нагадати,  що процес вивільнення вже розпочався,  і тому законопроект  спрямований   на   вирішення   дуже   актуальної   і невідкладної проблеми,  яка торкається не лише працівників ЧАЕС, а й їх родин.  Тому людям потрібний певний час для  того,  щоб  вони знайшли  роботу  і  знайшли  застосування  своїм  силам чи в іншій галузі, чи в цій галузі, але вже в іншому місці.

 

     Запропоновані доповнення до  статті  12  Закону  України  про загальні  засади  подальшої  експлуатації  і зняття з експлуатації Чорнобильської  АЕС  та   перетворення   зруйнованого   четвертого енергоблока  цієї  АЕС  на  екологічно  безпечну  систему є цілком доречними, як і перенесення відповідних норм із Закону України про зайнятість населення в зазначену статтю.

 

     Отже, пропонуємо      невідкладно     прийняти     зазначений законопроект.  У нас,  як  і  в  юристів  Апарату  Верховної  Ради України, зауважень до цього законопроекту немає.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  виступу  надається  народному депутату Тищенку.

 

     ТИЩЕНКО П.В. Фракция коммунистов, Всеукраинский союз рабочих. Уважаемые  товарищи,  это  еще один пример,  когда чьито обещания, какая-то политическая целесообразность приводят к тому,  что целая группа  граждан  Украины  лишается  самого  главного - возможности зарабатывать себе на хлеб,  уже не говоря о том, что такие решения приносят существенный вред экономике государства.

 

     Сегодня мы вынуждены голосовать за то, чтобы очередной группе наших граждан предоставить какие-то социальные гарантии,  выделить очередные  средства.  Это  при  том,  что те,  кто активно понукал Президента Кучму принять решение о закрытии Чернобыльской  атомной электростанции,  не  спешат  выполнять  свои обещания.  Ну,  это и понятно.  Это их цель, это их задача. Им не нужна сильная Украина, им   не   нужна   независимая   Украина.   Непонятно  другое:  чем руководствуются политики Украины? Хотя, впрочем, по большому счету понятно   и   это   -   они  руководствуются  своими  собственными интересами.

 

     Вызывает, конечно,  сомнения и  то,  что,  даже  приняв  этот закон,  мы  решим основные проблемы этих граждан.  В конце концов, очевидно,  они столкнутся с теми же проблемами,  что и избиратели, которые  мне пишут письма,  я их сейчас держу в своих руках.  Хотя здесь же в этом зале принималось так же много законов о социальной защите ветеранов войны и социально незащищенных.

 

     Пишет мне, к примеру, Берлита Вера Яковлевна - инвалид первой группы,  участник Великой Отечественной войны,  ветеран труда,  40 лет   проработала:   "Втрачаю   зір,   потрібне  лікування.  Життя нестерпне".

 

     Пишет другая избирательница Сыровацкая  Неля  Георгиевна:  "Я теперь  не  только  голодаю,  но и замерзаю.  В квартире 3 градуса тепла.  Сплю под четырьмя одеялами  и  одетая.  Хорошо,  что  зима теплая, а то бы я уже давно замерзла".

 

     Я очень   сомневаюсь   в   том,   что,   даже   приняв  такой законопроект, мы сможем обеспечить людям социальную защиту, не дав им главное - работу и возможность самим себя обеспечивать.

 

     И еще одно. Здесь выступала Лилия Григорович, говорила о том, что мы должны пройти тест на то,  украинцы мы или не  украинцы.  Я тоже предлагаю пройти тест,  но не так, чтобы посещать ту или иную церковь,  а подойти ко мне,  взять адреса вот  этих  страждущих  и оказать посильную материальную помощь.

 

     Тогда я   могу   сказать,   украинцы   вы  или  не  украинцы, беспокоитесь вы о людях Украины или нет.  А помолиться, когда люди вымирают, - это не признак того, что вы настоящие украинцы.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги,  ми закінчили обговорення даного питання. Прийняття рішення згідно з Регламентом відбудеться в четвер.

 

     Оголошується перерва до 16 години.