ЗАСІДАННЯ ДРУГЕ

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и
        У к р а ї н и.  10  в е р е с н я  2002  р о к у.
                         10 г о д и н а.

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ЛИТВИН В.М.

     ГОЛОВА. Доброго ранку, шановні народні депутати, запрошені та
гості Верховної Ради!  Прошу,  шановні колеги, зайняти свої робочі
місця, підготуватися до реєстрації.

     Прошу ввімкнути систему "Рада". Прошу зареєструватися.

     У залі  зареєструвалися  312  народних   депутатів.   Ранкове
засідання Верховної Ради України оголошую відкритим.

     Шановні народні   депутати,  на  нашому  засіданні  присутні:
Президент України Леонід Данилович Кучма;  члени уряду на  чолі  з
Прем'єр-міністром    України    Анатолієм   Кириловичем   Кінахом;
виконуючий обов'язки Голови Верховного Суду  України;  представник
Конституційного Суду; голова Господарського суду України.

     Шановні народні  депутати,  сьогодні  на пленарному засіданні
Верховної  Ради  України  разом  з  Уповноваженим  Верховної  Ради
України   з   прав  людини  Ніною  Іванівною  Карпачовою  присутні
Уповноважений з прав людини в Російській Федерації Олег  Орестович
Миронов та члени російської делегації (Оплески).

     Давайте побажаємо  Уповноваженому  з прав людини дружньої нам
країни плідної роботи у захисті прав і свобод людини і громадянина
в   Російській   Федерації,  у  тому  числі  українських  громадян
(Оплески).

     Шановні колеги,  як вам відомо,  11 липня цього року Верховна
Рада  України  таємним  голосуванням  призначила  на  посаду судді
Конституційного   Суду   України   Павла   Миколайовича   Ткачука.
Відповідно  до  статті  17  Закону  України про Конституційний Суд
України  суддя  Конституційного  Суду  вступає  на  посаду  з  дня
складення  ним  присяги  на  засіданні  Верховної  Ради України за
участю  Президента  України,  Прем'єр-міністра   України,   Голови
Верховного   Суду   України.  Для  складення  присяги  на  трибуну
запрошується суддя Конституційного Суду України Павло  Миколайович
Ткачук. Будь ласка, Павле Миколайовичу.

     ТКАЧУК П.М.,  суддя Конституційного Суду України.  Я,  Ткачук
Павло Миколайович,  урочисто присягаю чесно і сумлінно  виконувати
високий  обов'язок судді Конституційного Суду України,  поважати і
захищати права і свободи людини,  конституційний  лад  України  та
верховенство  її  Основного  Закону,  зберігати  службову таємницю
(Оплески).

     ГОЛОВА. Я дякую Президентові України,  членам уряду  України,
представникам  судової  влади  за  участь  у  церемонії  складення
присяги суддею Конституційного Суду України.

     --------------

     Переходимо до розгляду питань порядку денного.

     Шановні народні депутати,  вам роздано  узгоджений  учора  на
засіданні  Погоджувальної  ради депутатських фракцій і груп проект
Постанови про розклад засідань Верховної  Ради  України  на  10-13
вересня 2002 року,  реєстраційний номер 2166.  Шановні колеги,  ми
домовились  на  засіданні   Погоджувальної   ради   про   те,   що
проголосуємо  проект  Постанови Верховної Ради України про розклад
засідань Верховної Ради України на 10-13 вересня 2002 року
 2166 без обговорення, оскільки всі позиції узгоджені.

     Одну хвилиночку,  з  процедури - Матвєєв Валентин Григорович,
фракція комуністів. Увімкніть, будь ласка, мікрофон.

     МАТВЄЄВ В.Г., голова Комітету Верховної Ради України з питань
Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи Верховної
Ради України (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий  округ,
КПУ).  Дякую,  Володимире Михайловичу,  справді вчора на засіданні
Погоджувальної  ради  ми  домовлялися  про  те,   щоб   підтримати
запропонований проект постанови,  але виникла така ситуація. Вчора
до нашого Комітету з питань Регламенту надійшов проект Закону  про
внесення  змін до Закону про статус народного депутата,  який,  на
нашу думку, потрібно терміново розглянути. І сьогодні на засіданні
комітету  це  буде зроблено.  Тому я просив би реєстраційний номер
2162 включити для обговорення на середу з тим,  щоб  у  четвер  ми
прийняли відповідне рішення.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Заперечень не буде, шановні колеги? Немає.

     Які ще   є   міркування?   Будь   ласка,   народний  депутате
Ніколаєнко, фракція Соціалістичної партії України. Увімкніть, будь
ласка, мікрофон.

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  голова  Комітету  Верховної  Ради України з
питань науки і освіти (виборчий округ  187,  Херсонська  область).
Фракція Соціалістичної партії України.  Володимире Михайловичу,  у
фракції соціалістів таке прохання.  Іван Сидорович Бокий просив, і
я  підтримав його на засіданні Погоджувальної ради,  щоб на середу
було поставлено питання про  проект  Закону  про  вибори  народних
депутатів  Рудьковського,  Вінського і паралельно Гавриша,  Іоффе,
Мартинюка.  Анатолій Матвієнко цей законопроект  уже  розглянув  з
тим, щоб ми його не в міру готовності, а одразу розглянули.

     ГОЛОВА. Шановні  колеги,  якщо не буде заперечень,  ми можемо
поставити цей законопроект,  коли  він  буде  готовий,  одразу  на
розгляд. Немає заперечень?

     Шановні колеги,  які ще є міркування? Я ставлю на голосування
в цілому проект  Постанови  Верховної  Ради  України  про  розклад
засідань Верховної Ради України на 10-13 вересня 2002 року за 2166
з урахуванням пропозицій народних депутатів Матвєєва і Ніколаєнка.

     Прошу проголосувати, шановні колеги.

     "За" - 275.

     Рішення прийнято. Дякую вам.

     --------------

     Шановні народні депутати,  відповідно до постанови  Верховної
Ради   України   від   4   липня  цього  року  на  порядок  денний
сьогоднішнього Дня уряду вноситься  питання  про  заходи  Кабінету
Міністрів України щодо реалізації Стратегії подолання бідності,  а
також  інформація  Кабінету  Міністрів  України   про   здійснення
державної    політики   щодо   виконання   законів   України   про
природнозаповідний фонд України,  про охорону культурної  спадщини
та  про  дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства
стосовно   Національного    заповідника    "Хортиця"    й    інших
історикокультурних  заповідників  і  об'єктів  природнозаповідного
фонду.

     Стосовно регламенту розгляду цих питань.  Шановні колеги,  на
проведення Дня уряду відводиться 3 години 30 хвилин робочого часу.
Для розгляду одного питання передбачається 2 години 10  хвилин,  а
ми   маємо  розглянути  два  питання.  Тому  комітети  пропонують,
дотримуючись  основних  вимог  Положення  про  День  уряду,   дещо
зменшити  час  на  відповіді  як письмові,  так і безпосередньо із
сесійної зали та розширити  коло  співдоповідачів  від  профільних
комітетів. Заперечень не буде?

     Враховуючи пропозиції  комітетів,  можна  було  б  встановити
такий регламент:  доповідачам  з  першого  питання  надати  до  15
хвилин;  з  другого  -  до  15  хвилин кожному;  для відповідей на
письмові та усні запитання виділити в межах 30 хвилин; для виступу
двох  представників  від  профільних комітетів з першого питання і
трьох з другого - у межах 5-7 хвилин  і  для  дебатів  відвести  в
межах 20 хвилин.

     Немає заперечень?  І  десь  о  14 годині підбити підсумки Дня
уряду в парламенті.  Таким чином,  на розгляд кожного  питання  ми
відведемо приблизно по півтори години робочого часу.

     Якщо немає заперечень,  переходимо до розгляду питань порядку
денного.  Про заходи Кабінету Міністрів  України  щодо  реалізації
Стратегії  подолання бідності.  Доповідачем від Кабінету Міністрів
виступає міністр праці та соціальної політики Сахань Іван Якович.

     Прошу, Іване Яковичу.

     САХАНЬ І.Я.,  міністр праці та соціальної політики.  Шановний
Володимире   Михайловичу!   Шановні  народні  депутати.  У  своєму
недавньому зверненні  до  Українського  народу  Президент  України
розв'язання   проблеми   бідності   визначив   як  першочергову  і
невідкладну.  Верховна  Рада  нового  скликання  теж   невипадково
починає свою другу сесію з розгляду саме цього питання.

     Проблема справді є надзвичайно актуальною, гострою, такою, що
безпосередньо   стосується   життя   мільйонів    співвітчизників.
Всесвітній   саміт,   що   недавно   завершився  в  Йоганнесбурзі,
засвідчив, що проблема бідності є міжнародною і вона актуальна для
всіх  країн  світу.  Впевнений,  що об'єктивний,  неупереджений та
професійний аналіз проблеми на такому високому рівні  дасть  змогу
не тільки оцінити зроблене, а й визначити напрями подальших дій як
уряду,  так і Верховної Ради для досягнення основної мети -  більш
радикального,   динамічного   підвищення   добробуту   українських
громадян.

     Оскільки народні  депутати  з  обговорюваного  питання  мають
досить  вичерпну  інформацію,  додаткові  інформаційні  матеріали,
вважав би за можливе у межах відведеного Регламенту зупинитися  на
такому.

     Указом Президента  України  про  Стратегію подолання бідності
рік тому вперше було дано комплексну оцінку бідності в Україні  як
суспільного  явища,  визначено  глибину проблеми,  вказано основні
напрями її розв'язання.

     На виконання Стратегії подолання бідності наприкінці минулого
року   Кабінетом   Міністрів  було  схвалено  Комплексну  програму
забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, де визначено
конкретні   завдання  першого  етапу.  В  практичній  роботі  уряд
виходить з того,  що основою для подолання бідності  в  Україні  є
макроекономічна   стабілізація,   подолання   кризових   явищ   на
виробничому  рівні,  зростання  валового  внутрішнього   продукту,
збільшення  промислового  та  сільськогосподарського  виробництва,
посилення соціальної спрямованості реформ.

     У 2002 році реальний приріст валового  внутрішнього  продукту
досяг  9,1  відсотка.  З  початку  цього року реальний приріст ВВП
порівняно з відповідним періодом попереднього  року  становив  4,4
відсотка.  Зростають обсяги промислового та сільськогосподарського
виробництва.  Стабілізувалися інфляційні процеси,  що є  одним  із
вагомих чинників сталого підвищення реальних доходів населення.

     У 2001   році   індекс   інфляції   був   найнижчим  за  роки
незалежності   України.   Протягом    січня-серпня    2002    року
спостерігалася  дефляція,  ціни  споживчого ринку знизились на 3,5
відсотка.

     Упродовж останніх  двох  років   обіг   роздрібної   торгівлі
збільшився  на  22  відсотки,  а  в цьому році - на 16,5 відсотка.
Економічне  зростання,  активні  дії  уряду   сприяли   збільшенню
зайнятості   населення.   За  матеріалами  останніх  щоквартальних
обстежень,  зросла  чисельність  зайнятого  населення,  підвищився
рівень зайнятості.  За даними обстеження,  кількість громадян, які
належали до безробітних,  зменшилася на 365  тисяч,  або  на  13,3
відсотка.  Рівень  безробіття  становив  10,6 відсотка,  тоді як у
минулому році - 12,1 відсотка.

     На вільні та новостворені робочі місця протягом минулого року
та   семи   місяців   поточного   року   через  службу  зайнятості
працевлаштовано 1,3 мільйона громадян.  У  2001  році  чисельність
працівників,   які   перебували   в  адміністративних  відпустках,
зменшилася у  2,4  раза.  Зменшилась  кількість  працівників,  які
працюють неповний робочий час.

     Позитивна тенденція спостерігається й у цьому році.  Зазначу,
що такі помітні зміни на  краще  стали  можливими  після  внесення
Верховною   Радою  змін  до  Закону  України  про  відпустки,  які
скасували норми щодо надання безоплатних  відпусток  з  ініціативи
адміністрації.  Стале  економічне зростання,  постійна увага уряду
сприяли  підвищенню  доходів  населення.  Протягом  минулого  року
реальні грошові доходи населення зросли на 9 відсотків.  За січень
і липень поточного року порівняно з відповідним періодом - на 26,8
відсотка.   Середньодушовий   дохід   у   липні  вперше  перевищив
визначений законом рівень прожиткового мінімуму (це добре видно на
екрані).

     З початку  року середньомісячна заробітна плата становила 357
гривень,  що на  22,8  відсотка  більше  порівняно  з  відповідним
періодом  минулого  року.  Реальна заробітна плата в минулому році
зросла на 19,3,  а в поточному році - на 18,8 відсотка. За цей час
мінімальна  зарплата  з  січня 1999 року зросла більш як удвоє.  У
липні  поточного  року  заробітна  плата  досягла  398  гривень  і
перевищила    встановлений   законом   прожитковий   мінімум   для
працездатної  особи  більш  як  на  9   відсотків,   а   фактичний
прожитковий мінімум - на 22 відсотки. У промисловості, підкреслюю,
середній розмір заробітної плати перевищив 500 гривень.

     На рівень    доходів    сільського     населення,     зокрема
малозабезпечених сімей,  суттєво впливають доходи від оренди землі
та майна. В минулому році 5,5 мільйона орендодавців земельних паїв
отримали  майже  2  мільярди гривень орендної плати.  В середньому
кожен орендодавець одержав додатково до сімейного бюджету  по  365
гривень.

     Щодо заборгованості  із  заробітної  плати.  Уряд  тримає  цю
проблему під неослабним контролем.  За період дії указу Президента
з  цього  питання  повністю ліквідовано заборгованість у бюджетній
сфері,  в галузях економіки вона скоротилася майже на 2,1 мільярда
гривень.

     Щодо соціального  страхування.  Його  запровадження в Україні
створило передумови для забезпечення соціального захисту працюючих
на   міжнародному   рівні,   заклало   основи   для   забезпечення
конституційних прав громадян на соціальний захист від  бідності  у
страхових  випадках.  Система  страхування  функціонує  менше двох
років,  проте встигла впевнено заявити про себе. За браком часу не
буду наводити аргументи підтвердження цієї тези.

     Збільшення обсягів  та  рівня  заробітної  плати  дали  змогу
суттєво підвищити доходи пенсійного фонду. За 2001 рік порівняно з
минулим роком вони збільшилися на 3,3 мільярда, а за сім місяців -
більш як на  2  мільярди.  Це  дало  змогу  протягом  минулого  та
поточного років п'ять разів підвищувати пенсії. Реальна пенсія при
цьому зросла на 55 відсотків.

     Підвищено пенсії   інвалідам   з-поміж   військовослужбовців,
шахтарям, які мають тривалий стаж підземної роботи.

     Щодо підтримки  найбільш  вразливих верств населення.  Урядом
здійснюються практичні кроки щодо  реформування  системи,  надання
соціальної   допомоги,   розвитку   мережі   соціальних   установ,
підвищення якості соціальних послуг, запроваджено адресну допомогу
малозабезпеченим  сім'ям  залежно  від доходів сімей,  проводиться
апробація надання соціальної допомоги за єдиною заявою. З 50 до 80
гривень   підвищено   рівень  забезпечення  прожиткового  мінімуму
державної  допомоги  малозабезпеченим   сім'ям.   Середньомісячний
розмір   допомоги   сім'ям   з   дітьми   зріс   майже   втроє,  а
малозабезпеченим сім'ям - до 107 гривень.  У минулому та поточному
роках  таку  допомогу  надано  256  тисячам  сімей більш як на 346
мільйонів  гривень.   Запроваджено   надання   грошової   допомоги
інвалідам   з   дитинства  та  дітям-інвалідам,  а  також  виплату
населенню  в  готівковій  формі  субсидій  на  тверде  паливо   та
скраплений газ.

     Ви бачите     на     екрані,     як    розвивається    мережа
будинків-інтернатів,    територіальних     центрів     соціального
обслуговування,  центрів реабілітації інвалідів, зміцнюється також
їхня матеріальна база.

     В Україні  з  2001  року  реалізується  Національна  програма
професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними
можливостями,  розвивається   виробництво   засобів   пересування,
протезування,  для потреб інвалідів пристосовується житло, об'єкти
соціальнокультурного призначення, громадський транспорт.

     У цілому щорічно  зростають  витрати  державного  бюджету  на
соціальний захист.  Як ви бачите на екрані,  їх частка в загальних
бюджетних витратах зросла з  11,9  відсотка  в  1999  році  до  15
відсотків  у  2001  році.  Уряд,  Міністерство праці та соціальної
політики постійно вишукують, крім бюджетних, і додаткові кошти для
подолання  бідності та підтримки громадян,  які опинилися в тяжких
життєвих  обставинах.  Відповідно  до   розпорядження   Президента
України   щорічно   проводиться   Всеукраїнська  благодійна  акція
"Милосердя".  За три роки благодійницьку допомогу отримали близько
6 мільйонів малозабезпечених громадян на загальну суму 321 мільйон
гривень. Запрошуємо всіх народних депутатів взяти активну участь у
цій благодійній акції, яка в цьому році розпочалася з 1 вересня.

     З метою   розв'язання  гострих  проблем,  що  накопичилися  в
охороні  здоров'я,  урядом   затверджено   ряд   загальнодержавних
програм, зокрема програму надання громадянам гарантованої державою
безоплатної медичної допомоги. Для поліпшення доступу населення до
медичної  допомоги,  підвищення  її  якості  у  2002  році  обсяги
бюджетного фінансування на охорону здоров'я збільшено майже на  48
відсотків.  На  реалізацію  таких  програм,  як подолання епідемії
СНІДу,  забезпечення хворих інсуліном,  лікарськими  заходами  для
кардіохірургічного лікування,  онкологічних хворих передбачено 394
мільйони,  тоді як у 2001 році було  179.  На  подолання  епідемії
туберкульозу передбачено 101 мільйон,  що в 1,8 раза більше, ніж у
2001 році.

     Державою повністю  забезпечується  конституційне   право   на
здобуття   повної   загальної   середньої   освіти.  Цьому  сприяє
розгалужена мережа навчальних закладів  різних  типів,  безоплатне
забезпечення підручниками учнів шкіл та ПТУ. На повному державному
забезпеченні в системі профтехосвіти  перебувають  діти-сироти  та
напівсироти. Діти-інваліди безоплатно навчаються в закладах освіти
системи  Міністерства  праці.  Зросли  можливості  здобуття  вищої
освіти   за   рахунок  державного  бюджету.  У  2002  році  обсяги
державного замовлення зросли  на  8  відсотків  і  за  абсолютними
показниками перевищують обсяги 1990 року.

     У поточному   році   фінансування   заходів  щодо  ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи здійснюється в повному  обсязі
в  межах  коштів,  передбачених  на  ці  цілі  державним бюджетом.
Підвищено пенсії  працівникам,  які  вивільняються  у  зв'язку  із
закриттям   ЧАЕС,   та   особам,  інвалідність  яких  пов'язана  з
ліквідацією наслідків цієї катастрофи.

     Здійснюються заходи,  спрямовані  на   розв'язання   житлової
проблеми,  розв'язується  Програма державної підтримки будівництва
житла для молодих сімей шляхом надання довгострокових кредитів  на
будівництво  та  придбання житла та надання пільгових кредитів для
індивідуальних сільських забудовників.

     У житлово-комунальному  господарстві  розпочато  реформування
галузі,   що  дасть  змогу  зменшити  собівартість  послуг  і,  як
наслідок, забезпечити доступність їх для всіх категорій населення.

     Поліпшується профілактика бездоглядності серед дітей та  їхня
соціальна реабілітація.  Діє 89 притулків для неповнолітніх,  де з
початку цього року  соціальний  захист  отримали  понад  28  тисяч
дітей.

     Напружена робота  уряду,  місцевих  органів  влади  в  цілому
забезпечують виконання визначених комплексною програмою  подолання
бідності  завдань.  Як бачите,  рівень бідності протягом 2001 року
зменшився з 29,8 відсотка до 27,2 відсотка. У зіставному вимірі за
цей  період зниження відбулося з 26,5 до 23,8 відсотка.  Тенденція
до зниження показників рівня  бідності  зберігалася  і  в  першому
кварталі 2002 року.

     Наводячи аргументи,  що свідчать про певні позитивні зрушення
в цьому виключно важливому напрямі,  розуміємо, що це лише початок
великої та довготривалої роботи. Уряд усвідомлює, що і в цілому по
Україні,  і по більшості регіонів  проблема  бідності  залишається
вкрай   злободенною.  Майже  13  мільйонів  наших  співвітчизників
належать до категорії бідних.  Найбільше від  бідності  потерпають
сім'ї  з  дітьми,  особливо багатодітні сім'ї та сім'ї з дітьми до
трьох  років.  У  важких  умовах  знаходяться  також   сім'ї,   що
складаються  виключно  з  осіб,  старших  75  років.  Найскладніша
ситуація з бідністю  спостерігається  в  Криму,  в  Закарпатській,
Хмельницькій, Херсонській, Миколаївській, Волинській та Луганській
областях, де рівень бідності значно перевищує середній показник по
Україні.

     Усе ще  не  досягають  прожиткового мінімуму основні державні
соціальні гарантії.  Рівень середньої заробітної плати  в  дев'яти
регіонах нижчий за прожитковий мінімум. Особливо низькою заробітна
плата  залишається  в  сільському  господарстві.   Незважаючи   на
підвищення,  невисокою  вона  є  і  в  бюджетній  сфері.  Повільно
скорочується різниця в рівнях  заробітної  плати  по  регіонах  та
видах    економічної   діяльності,   на   багатьох   підприємствах
залишається  низькою  продуктивність  праці,  великими  є   втрати
робочого   часу,  внаслідок  чого  майже  1,2  мільйона  працюючих
отримують заробітну плату, нижчу мінімального розміру. До кінця не
розв'язано  проблему  своєчасності  та  повноти виплати заробітної
плати у виробничій сфері,  зокрема у  вугільній  промисловості  та
сільському господарстві.

     Високим залишається     рівень    безробіття,    зокрема    в
Кіровоградській,  Сумській, Тернопільській та ряді інших областей.
Повільно збільшується кількість нових робочих місць.  Як і раніше,
кількість   вивільнених   з   підприємств   перевищує    кількість
працевлаштованих.  Гострою  залишається  проблема працевлаштування
осіб з  обмеженими  фізичними  можливостями,  молоді,  випускників
навчальних закладів. Загострюються суперечності між якістю робочої
сили та потребами економіки.

     Належним чином не врегульовано  питання  соціального  захисту
громадян,  які працюють за кордоном.  У ряді областей не в повному
обсязі здійснюється фінансування  призначеної  допомоги  сім'ям  з
дітьми та малозабезпеченим сім'ям.  Затримується прийняття базових
пенсійних  законів,  що  стримує  кардинальне   розв'язання   цієї
проблеми,  є  також  проблеми  якості  надання  медичної допомоги,
медичних послуг, недостатньо ефективними є заходи щодо детінізації
економіки.  Це,  зокрема,  спотворює  показники доходів населення,
заробітної плати, рівня життя.

     Усі ці та ряд інших напрямів роботи  включаються  до  заходів
щодо  реалізації  другого етапу Стратегії подолання бідності,  які
буде затверджено урядом у листопаді поточного року.

     Реалізація другого етапу програми має створити передумови для
стабільного  зростання  доходів  населення,  подальшого  зменшення
рівня бідності та формування середнього класу в Україні.

     Сподіваємося, що сьогодні  відбудеться  справді  зацікавлене,
конструктивне обговорення питання подолання бідності.  Обговорення
цього питання у Верховній Раді, конкретні пропозиції та зауваження
народних  депутатів  дадуть  змогу  розширити  та поглибити заходи
другого етапу стратегії, які готує уряд.

     Розраховуємо також,  що Верховна  Рада  підтримає  пропозиції
уряду   щодо   невідкладного  розгляду  ряду  законопроектів,  без
прийняття яких неможливо кардинально розв'язати проблему бідності.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Шановні колеги,  доповідь закінчено,  в Івана Яковича
вже   є  письмові  запитання.  Я  думаю,  що  будуть  запитання  і
безпосередньо від вас.  Можливо,  таким  чином  ми  зробимо:  одне
запитання  -  письмове,  друге  -  із  зали,  тому  що на письмові
відповідь можна буде надати безпосередньо тим, хто їх ставив.

     Будь ласка, Іване Яковичу.

     Прошу записатися на запитання до доповідача.  Прошу висвітити
на табло. Дякую.

     Давайте тоді  розпочнемо  з  письмового запитання,  а потім -
будемо із зали.

     САХАНЬ І.Я.  Запитання Комітету з питань соціальної  політики
та праці:  "Як відомо, найголовнішою складовою доходів населення є
оплата праці.  Останнім часом  її  частка  зростає,  проте  рівень
мінімальної  заробітної  плати  є  нижчим  за межу бідності,  що є
невиправданим ні з соціальної,  ні з політичної точок зору.  Якими
будуть  практичні  кроки  уряду  в 2003 році для того,  щоб рівень
мінімальної зарплати не був нижчим за межу бідності?"

     Шановні народні  депутати,  я  хотів   би   підкреслити,   що
останніми  роками  мінімальна  заробітна плата зросла в одинадцять
разів.  Я це підкреслюю для того,  щоб було зрозуміло,  які високі
темпи її зростання.  А середньомісячна заробітна плата в економіці
України за  цей  період  зросла  в  2,8  раза.  Тобто  розрив  між
середньою і мінімальною заробітною платою швидко скорочується.

     Мушу підкреслити,  що  запровадження з 1 липня поточного року
мінімальної заробітної плати в розмірі 165  гривень  на  місяць  у
бюджетній сфері здійснюється лише в межах,  передбачених бюджетами
всіх  рівнів  видатків  на  оплату  праці,  які  було  затверджено
бюджетом.  Тобто,  фонд  заробітної  плати  не  збільшився,  а  її
мінімальний рівень значно зріс.

     Таким чином,  співвідношення між посадовими окладами основної
категорії працюючих - вчителів, лікарів, учених у сфері державного
управління скорочується до критичної межі, що викликає справедливе
нарікання цих основних категорій. У зв'язку з цим є також серйозні
проблеми і в сільському господарстві.

     Виходячи з цього, я хотів би зазначити, що ми всі зацікавлені
в  тому,  щоб  рівень мінімальної заробітної плати зростав якомога
швидше, щоб він досяг прожиткового мінімуму, і це було б найкращим
показником.  Проте  сьогодні треба виходити з реальних можливостей
бюджету,  з необхідності його збалансування.  І що найголовніше  -
відновити   співвідношення,   яке   сьогодні   втрачено  внаслідок
запровадження  мінімальної  заробітної  плати   без   відповідного
збільшення фонду заробітної плати.

     Вважаю, що  підвищення  розміру  мінімальної заробітної плати
без збільшення фонду заробітної плати теж ні з економічної,  ні  з
соціальної точок зору буде не виправданим.

     ГОЛОВА. Народний  депутат  Рішняк,  фракція аграрників.  Будь
ласка.

     РІШНЯК І.М.,  член  Комітету   Верховної   Ради   України   у
закордонних   справах   (виборчий  округ  162,  Сумська  область).
Шановний Іване Яковичу,  я хотів би вам поставити таке  запитання:
як  виконується  Указ Президента України про посилення соціального
захисту військовослужбовців  та  осіб  рядового  і  начальницького
складу органів внутрішніх справ?

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я. Дякую. Запитання дуже цікаве, серйозне.

     Уряд прийняв      рішення      про      підвищення     пенсій
військовослужбовцям.  Що стосується офіцерського складу,  то тут є
серйозні  законодавчі  проблеми.  Річ  у тому,  що сьогодні рівень
пенсійного забезпечення  військовослужбовців  здійснюється  шляхом
виплати   пенсій  персонально,  виходячи  з  посадового  окладу  і
надбавок,  які мала ця особа.  Ті офіцери,  які пішли на пенсію до
прийняття  закону  і  які  не  мали додаткових надбавок,  що тепер
встановлені, мають рівень пенсійного забезпечення набагато нижчий,
ніж ті,  хто виходить на пенсію сьогодні,  після прийняття закону,
коли  відповідні  надбавки  враховуються  в   розміри   пенсійного
забезпечення.

     Уряд працює  над  цим  питанням,  створено  відповідну робочу
групу, яку очолює представник Міністерства оборони. І ми спільно з
ними  опрацьовуємо можливі варіанти вирішення питання,  виходячи з
реальних можливостей бюджету з  тим,  щоб  з  підвищенням  розміру
грошового утримання, яке буде здійснено з 1 січня наступного року,
були  певні  зрушення  на  краще  і  в   пенсійному   забезпеченні
військовослужбовців.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     САХАНЬ І.Я.  Письмове запитання:  "Як ви оцінюєте ситуацію на
ринку праці?  І  яким  чином  проблеми  зайнятості  та  безробіття
впливають на рівень життя громадян?"

     Я вважаю,  що  у  нас відбувається процес стабілізації.  І на
підтвердження цього можна навести багато показників,  зокрема тих,
які я вже називав у доповіді. У нас зменшується рівень безробіття,
зменшується кількість безробітних.  Відповідно  зростає  кількість
працевлаштованих,  поліпшується  ситуація  з  робочими  місцями  в
Україні.

     І відразу хочу зазначити,  що в цьому  плані  ми  продовжуємо
працювати,  ми  шукаємо  можливість,  як здійснити дії,  що дадуть
змогу радикальніше змінити на краще ситуацію з питанням  створення
робочих місць.

     З цього  приводу  ми  розглядаємо  як  один  з  найважливіших
напрямів  роботи   -   це   розвиток   підприємництва,   створення
відповідних   умов   для  того,  щоб  люди  мали  змогу  займатися
самозайнятістю.  Тут  є  певні  позитивні   зрушення,   але   вони
недостатньо  активні.  Нарада,  яка відбулася за участю Президента
України по розвитку підприємництва,  я вважаю,  має дати серйозний
стимул для поліпшення цієї роботи.  В цілому також опрацьовано ряд
документів,  які  дають  нам  змогу  систематизувати  цю   роботу.
Зокрема,  вперше затверджено державну програму зайнятості, яка вже
реалізується, затверджені відповідні програми в областях. Усе це в
комплексі дає нам можливість просуватися вперед в цьому напрямі.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний    депутат    Гуров,    депутатська    група
"Народовладдя".  Я прошу  лаконічно  ставити  запитання  і  давати
лаконічну відповідь, бо дуже багато бажаючих поставити запитання.

     ГУРОВ В.М.,  iерший  заступник голови Комітету Верховної Ради
України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий
округ 32, Дніпропетровська область). Уважаемый Иван Яковлевич, то,
что вы оптимист,  это мы уже  знаем,  слава  Богу,  давно  с  вами
знакомы.  Я был 7 и 8 сентября в Донецке.  День провел на Донецком
металлургическом заводе,  второй - на Макеевском  металлургическом
заводе.  Расстояние между ними небольшое,  15 минут езды. Донецкий
металлургический завод и его коллектив процветают, причем зарплата
там одна из самых высоких. В Макеевке, даже Президент уже вмешался
в его работу, практически завод остановлен.

     Такой вопрос:  где уровень бедности будет выше - в коллективе
Донецкого  металлургического  завода  или  в Макеевском?  И,  если
можно, ведь вы занимаетесь социологией, почему?

     Спасибо за ответ.

     САХАНЬ І.Я. Запитання, я сказав би, надто важливе. Справді, у
нас багато підприємств, які вже пройшли етап становлення, подолали
кризові періоди, набирають обертів і мають серйозні можливості для
підвищення рівня заробітної плати і відповідно сімейного доходу. І
це справді так. Я міг би навести цифри, але не має на це часу.

     Водночас є   дуже   багато   підприємств,   які   продовжують
перебувати  в  надзвичайно важких фінансово-економічних умовах.  І
Макіївський металургійний комбінат якраз належить до таких.

     Стосовно причин цього,  то,  гадаю,  ви,  як металург,  краще
зможете дати відповідь на це запитання.  Але,  на мою думку, є ряд
проблем,  які потрібно мати на увазі, і передусім менеджмент, який
має  бути на рівні сучасних вимог.  Він повинен здійснюватися так,
щоб  цей  колектив   мав   і   перспективу,   і   розвивався,   що
забезпечуватиме доходи і працівників, і членів їхніх сімей.

     Стосовно інших проблем,  я вважаю,  оскільки ви були там,  то
зможете  нам  теж   відкрити   багато   недоліків   роботи   цього
підприємства.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     САХАНЬ І.Я.  "Яка  є  межа  бідності  на  сьогодні  і як вона
визначається?"

     Межа бідності  визначається   як   співвідношення   вартісної
величини обраного в Україні відносного критерію бідності на основі
даних  комплексного  обстеження  умов  життя  домогосподарств   до
прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

     Стратегією подолання  бідності  встановлено  єдиний  критерій
віднесення різних верств населення  до  категорії  бідних,  це  75
відсотків  медіанних  сукупних  витрат  у  розрахунку  на умовного
дорослого на підставі даних  відбіркового  обстеження  умов  життя
домогосподарств.  Використання цього показника через витрати, а не
доходи на сучасному етапі є найбільш доцільним, бо сьогодні рівень
офіційних доходів явно не відповідає реальним доходам населення.

     Я нагадаю, що в поточному році за шість місяців рівень витрат
населення перевищив на 20  мільярдів  офіційні  доходи  населення.
Тому  ця  методика,  очевидно,  має право на життя,  тим більше що
аналогічний механізм виконання  цих  обстежень  реалізується  і  в
країнах  Європи,  з  якими ми маємо спільні кордони,  і вони діють
таким же чином.  Отже,  на 2001 рік межа бідності  розрахована  за
прийнятим  критерієм,  і  за  станом  на  1  січня цього року вона
становила 175 гривень.  Хочу особливо підкреслити, що 75 відсотків
від витрат. Чим вищі витрати населення, тим вищою є межа бідності.
І зрозуміло,  що ці відсотки весь час  будуть  диференційовані.  І
якщо  проаналізувати  абсолютні  показники,  скажімо,  що  сталося
внаслідок того, що витрати населення зросли на 25 відсотків і межа
бідності  зросла на 20 відсотків,  то треба зіставляти це з рівнем
інфляції,  тоді це дає можливість бачити  реальну  картину,  а  не
просто  зіставну.  Бо  якщо  йти  цим  шляхом,  то підвищення межі
бідності не означає погіршення рівня життя, оскільки рівень витрат
збільшується.

     ГОЛОВА. Народний депутат Матвієнков, фракція "Єдина Україна".

     МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради
України з питань промислової  політики,  підприємництва  (виборчий
округ 55,  Донецька область).  Спасибо. Город Мариуполь. Уважаемый
Иван Яковлевич!  Здравомыслящие люди,  и вы в том числе, прекрасно
понимают,  что  увеличение  пенсии  на  5-10 процентов кардинально
проблему на сегодняшний день не разрешит.  Увеличение отчислений в
Пенсионный фонд (34 копейки), вы это тоже прекрасно понимаете, для
товаропроизводителя    губительно.    Консолидированная    система
практически  изжила  себя.  Какова  же  все-таки  будет  стратегия
реформирования  пенсионной  системы,   что   министерство   думает
предпринять в этом плане?  Когда же мы начнем делать первые шаги в
этом направлении? Это первый вопрос.

     Второй вопрос   касается   переводных   коэффициентов.   Иван
Яковлевич,  ни мы,  ни вы уже,  по-моему, не в состоянии объяснить
пенсионерам,  почему именно такие коэффициенты, кто их придумал. И
почему  выходит  так:  если  31  декабря  ушел  на  пенсию  - одна
величина, а 1 января - уже другая?

     И третий вопрос.  Для того чтобы сегодня поменять  систему  и
наполнить бюджет,  необходимо реформировать налоговую систему. Это
однозначно и четко.  Новый Налоговый кодекс,  мы реально видим, на
горизонте пока не мелькает, но надо хотя бы упорядочить подоходный
налог - то,  что даст возможность вывести из тени заработную плату
и  наполнить  бюджет.  Как  нам  сегодня  решить проблему и какова
позиция вашего министерства в этом направлении?

     Спасибо.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую.  Коротко  відповім  на  ці  запитання.  Я
повністю  згоден  з  вами,  що  мало  підвищувати  пенсію  на 5-10
відсотків,  але підкреслюю,  що за минулий і за поточний  роки  ми
підвищили  розмір  пенсій  у  п'ять  разів,  тобто  в цілому на 61
відсоток,  при цьому реальна пенсія зросла на 55 відсотків.  Це, я
думаю, серйозний показник, і не враховувати його не можна.

     І ще   на  одному  наголошу.  Підвищення  пенсії  для  одного
пенсіонера навіть на 10 гривень означає 140  мільйонів  додаткових
фінансових  ресурсів на місяць,  а це 1,6 мільярда гривень на рік.
Хочу підкреслити,  що в цьому році  Пенсійний  фонд  уже  виплатив
пенсій  на  3  мільярди гривень більше,  ніж за аналогічний період
минулого року.  Це все свідчить про те,  що уряд здійснює  реальні
кроки  в  цьому напрямі,  але вони недостатні.  Я повністю поділяю
вашу точку  зору,  що  потрібне  прийняття  законів  про  введення
загальнообов'язкового  державного  пенсійного  страхування  і  про
недержавне пенсійне забезпечення.  Без прийняття  цих  законів  ми
будемо  й  далі тупцювати на місці,  бо підвищувати нарахування на
фонд заробітної плати дійсно вже  не  можна,  а  інакше  підвищити
розмір пенсій практично неможливо.

     Крім того,  хотів  би  підкреслити,  що  потрібна детінізація
заробітної плати. Нам треба показати реальну можливість отримувати
заробітну  плату  в  легальному  режимі,  це  дасть  значно більші
надходження до Пенсійного фонду і  дозволить  приймати  відповідні
рішення.

     Щодо стратегії,  то  я хотів би сказати,  що законопроект уже
два з половиною роки знаходиться у Верховній Раді, він прийнятий у
першому читанні. Сподіваюся, що цей склад Верховної Ради зуміє вже
в нинішньому році розглянути цей законопроект,  прийняти його,  і,
таким  чином,  з  1 січня наступного року ми матимемо закон,  який
даватиме реальні можливості для розв'язання питань, зокрема й тих,
про   які   ви  говорили.  Законопроект,  який  ми  зараз  подали,
передбачає відразу після прийняття,  буквально за короткий  період
часу,  скасування  верхньої межі,  повне відновлення диференціації
пенсій залежно від заробітної плати і трудового стажу.  І це зніме
ті проблеми, про які ви сьогодні говорили.

     Що стосується  оподаткування.  Я абсолютно згоден з вами,  що
потрібна серйозна  робота,  пов'язана  із  зменшенням  податкового
тиску,  але  водночас потрібна і легалізація доходів,  легалізація
діяльності.  Бо якщо цього не буде,  ви ж розумієте...  Ми  можемо
зменшити  нарахування на заробітну плату,  але не буде відповідних
надходжень до Пенсійного фонду,  і ми втратимо  навіть  досягнутий
рівень  виплат.  Ми  вважаємо,  що,  як  перший крок,  обов'язково
потрібно прийняти Закон про оподаткування доходів  фізичних  осіб.
Ми  там  передбачили  і  зміну  співвідношення  у  страхуванні між
роботодавцями і найманими працівниками,  але це окрема тема,  я на
ній  зараз зупинятися не буду.  Вважаю,  якщо Верховна Рада прийме
цей законопроект,  вона зробить  велику  справу  для  стимулювання
детінізації економіки.

     Дякую.

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Іване Яковичу, будь ласка.

     САХАНЬ І.Я. Письмове запитання:
"Вагомим джерелом  наповнення  сімейних  бюджетів  та  боротьби  з
бідністю  всіх  громадян  мали  б  стати  дивіденди  від  майнових
сертифікатів -  ваучерів,  адже  переважна  більшість  акціонерних
товариств  не  виплачує  їх  своїм акціонерам,  або платять по 2-5
гривень.  Водночас керівники цих  підприємств  оплачують  навчання
своїх  дітей,  будують  житло,  їздять за кордон і таке інше.  Яка
позиція уряду щодо вирішення цього питання?"

     Дійсно, це   надзвичайно   складна   проблема.   У    процесі
приватизації,  яку  ви  добре пам'ятаєте і учасниками якої ви були
теж,  виявилося,  що вкладені сертифікати в більшості  випадків  є
невеликими  вкладами  і  акціонери  фактично  не  мають  впливу на
рішення органів управління акціонерних товариств,  а ті діють так,
як заманеться власникам контрольних пакетів акцій. З метою захисту
дрібних акціонерів та на виконання  Указу  Президента  про  заходи
щодо  розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах
готуються  законопроекти,  спрямовані  на  вдосконалення  правових
засад   корпоративного   управління   в  акціонерних  товариствах.
Зокрема,  передбачається забезпечити  ефективний  захист  прав  та
законних   інтересів   акціонерів  через  удосконалення  процедури
підготовки   та   проведення   загальних    зборів,    утвердження
спостережної  ради як органу управління товариством,  який на ділі
представляє   інтереси   акціонерів,    забезпечення    можливості
представництва  дрібних  акціонерів  у  спостережній  раді  шляхом
запровадження процедури кумулятивного голосування тощо.

     Сподіваємося, що цей законопроект,  коли надійде до Верховної
Ради,  теж  буде  підтриманий  і  дасть  змогу  значно  прискорити
вирішення цієї наболілої проблеми.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Різак Іван Михайлович,  фракція  Соціал-демократичної
партії України (об'єднаної).

     РІЗАК І.М.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань
екологічної політики,  природокористування та ліквідації наслідків
Чорнобильської   катастрофи   (багатомандатний   загальнодержавний
виборчий округ,  СДПУ(о)).  Шановний Іване Яковичу, чи не здається
вам,  що  згідно  з  чинним  законодавством  у стратегії подолання
бідності  потрібно  більш  серйозну  увагу   приділити   проблемам
громадян, які проживають у гірських населених пунктах?

     САХАНЬ І.Я.   Дякую.   Ви   знаєте,  що  відповідним  законом
передбачено  ряд  пільг  для  людей,  які  проживають  у  гірській
місцевості.  Вважаю, що під час підготовки заходів щодо реалізації
другого  етапу  програми  подолання  бідності  ми  врахуємо   вашу
пропозицію  і  знайдемо можливість виділити цей комплекс проблем в
окрему складову програми,  зважаючи на особливості цієї  категорії
населення. Ви правильно порушили це питання.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     САХАНЬ І.Я.  Письмове запитання:  "Як з точки зору боротьби з
бідністю можна пояснити позицію уряду щодо встановлення  мораторію
на підвищення мінімальної зарплати, прожиткового мінімуму та рівня
його забезпечення,  про що зазначено в проекті бюджетної  політики
на 2003 рік?"

     Зрозуміло, що під час підготовки цього документа Міністерство
фінансів і уряд виходили передусім  з  необхідності  збалансування
доходів і видатків проекту Державного бюджету, який передбачається
подати на розгляд Верховної Ради.

     Щодо прожиткового мінімуму.  Хотів би  підкреслити,  що  його
розмір   не  можна  заморозити,  бо  він  визначається  на  основі
об'єктивних речей:  затверджених  норм  споживання,  цін,  які  на
сьогодні є на ці товари та послуги,  і рівня інфляції.  Уряд подав
до Верховної Ради законопроект,  який визначає розмір прожиткового
мінімуму,  виходячи  з  прогнозних  індексів  інфляції,  які  було
закладено на початку року.  Проте  моя  особиста  точка  зору,  що
Верховна Рада під час розгляду даного питання,  очевидно,  повинна
врахувати не прогнозний, а фактичний рівень інфляції в цьому році,
бо  ми  вже  зараз  маємо  завищений  розмір прожиткового мінімуму
внаслідок  того,  що  прогнозних  показників  рівня  інфляції   не
досягнуто, ця цифра сьогодні не відображає реального стану справ.

     Що стосується  мінімальної заробітної плати.  Я вже зупинявся
на цьому питанні.  Ми вважаємо, що без збільшення фонду заробітної
плати  ми не маємо права підвищувати розмір мінімальної заробітної
плати в бюджетній сфері, оскільки посадові співвідношення в оплаті
праці основних категорій працівників у бюджетній сфері і технічних
працівників настільки порушені,  що це може призвести  взагалі  до
ліквідації установ, які виконують певні функції. Ми вважаємо, що в
цьому  плані  теж  треба  серйозно  попрацювати.  На   відновлення
міжпосадових  окладів нам треба 2,8 мільярда додаткових фінансових
ресурсів. Якщо в бюджеті ці фінансові ресурси буде знайдено і буде
збільшено фонд заробітної плати, то уряд готовий подати пропозиції
про  інший  розмір  мінімальної  заробітної  плати.  Завтра   уряд
розглядатиме   питання   і   остаточно  визначиться  щодо  розміру
мінімальної зарплати.

     Що стосується  забезпечення  прожиткового  мінімуму.  Питання
знову-таки  лежить у площині можливостей державного бюджету.  Так,
80 гривень не найкращий показник, але це набагато більше, ніж було
перед цим (з 50 до 80 гривень уже піднято розмір).  Якщо в бюджеті
будуть  фінансові  ресурси,  якщо  доходна  частина  дозволить  це
зробити,  то,  очевидно,  буде розглядатися питання про підвищення
рівня допомоги малозабезпеченим сім'ям.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний депутат Дорогунцов Сергій Іванович,  фракція
комуністів.

     ДОРОГУНЦОВ С.І.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради
України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний
виборчий  округ,  КПУ).  Шановний Іване Яковичу,  дійсно,  є певні
зрушення  в  діяльності  міністерства,  і  ви  сьогодні   про   це
доповідали,  але у ваших руках знаходиться лише один важіль впливу
на життєвий рівень народу - ви на 5, 10, 15 процентів час від часу
підвищуєте  зарплату,  пенсії,  допомоги  і  таке інше.  Проте є і
другий важіль - ціни,  а ви на нього ніяк не  впливаєте,  як,  між
іншим,  і  наш дорогий уряд.  Тому все,  що ви робите,  з'їдається
шаленим зростанням цін, і не статистичних, а фактичних.

     Як, на вашу думку,  можна змінити  ситуацію?  Скажімо,  вжити
якихось    опосередкованих    економічних    заходів,   наприклад,
регулювання рентабельності і таке інше.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую,  шановний   Сергію   Івановичу,   за   це
запитання. Ви торкнулися дуже важливої проблеми.

     Що стосується одного важеля.  Думаю,  це справді важливо, але
хотів би підкреслити, що у нас є просування на всіх напрямах. Воно
не  дуже  значне,  не  таке,  як  хотілося  б і людям,  і народним
депутатам,  і уряду,  але просування вперед є  практично  на  всіх
напрямах соціальної сфери.

     Що стосується   цін.  Ви  абсолютно  правильно  порушуєте  цю
проблему.  Уряд  виходить  якраз  із  необхідності  перш  за   все
стабілізувати ціни. Зрозуміло, що ті показники рівня інфляції, які
ми сьогодні маємо,  є  середньостатистичними,  вони  визначені  за
певною  методикою обстежень.  Проте й вони дають картину того,  що
тут теж відбулися  певні  позитивні  зрушення:  і  зниження  рівня
інфляції,  і  навіть  його мінусове значення.  Це означає,  що нам
вдалося до певної міри врегулювати ці питання.

     Однак ця проблема все одно залишається актуальною, особливо в
житлово-комунальній сфері. Там, дійсно, сьогодні немає механізмів,
які  дали  б  змогу  точно  визначити  собівартість  цих   послуг,
наскільки  вони  обгрунтовані.  Уряд  вживає  відповідних заходів,
опрацьовуються проекти постанов Кабінету Міністрів,  які дозволять
забезпечити зміну ситуації на краще і в цьому напрямі,  і на інших
напрямах, де особливо велика питома вага витрат бідного населення,
зокрема це транспорт і зв'язок.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     САХАНЬ І.Я.   "Як   забезпечується  доступність  для  бідного
населення таких ресурсів,  як власність,  кредити, освіта, охорона
здоров'я тощо?"

     Власне, Концепцією роздержавлення і приватизації підприємств,
землі,  житлового фонду,  схваленою Верховною Радою, визначено, що
одним  із  основних  принципів  приватизації  є створення для всіх
громадян України рівних можливостей володіти засобами виробництва,
житлом  та  землею  в  результаті  розпаювання  землі та КСП.  Цей
принцип було покладено в основу і  сертифікатної  приватизації,  і
роздержавлення      землі,      майна     колишніх     колективних
сільськогосподарських підприємств та житла.

     Думаю, тут актуальна інша проблема,  про яку я вже говорив, -
захисту прав дрібного акціонера.  Людина,  яка має невеликий пакет
акцій або одну чи дві акції,  по суті,  не впливає  на  діяльність
підприємства.  Необхідно прийняти відповідні законодавчі акти, які
дозволять розв'язати цю проблему.  Я розумію,  що в нас сьогодні є
проблеми  у  сфері  охорони  здоров'я,  але  програма,  про  яку я
доповідав,  спрямована  на  реальне  забезпечення  конституційного
права   громадян   України  на  охорону  здоров'я,  підвищення  її
доступності.  Ви бачите, як змінюються показники витрат державного
бюджету на ці цілі.

     Що стосується освіти,  я про це також говорив, у нас сьогодні
забезпечується конституційне право громадян на здобуття  середньої
освіти. Малозабезпечені сім'ї, зокрема, мають підтримку і по лінії
соціального захисту  через  надання  адресної  допомоги,  і  через
систему  освіти,  яка  підтримує  бідні  родини шляхом організації
харчування,  надання гуртожитків тощо за цінами,  прийнятними  для
цієї  категорії  громадян.  Хоча  зрозуміло,  тут  теж  є серйозні
питання, над якими треба працювати.

     Стосовно кредитів.  Це питання дуже велике,  проблемне,  я не
думаю,  що  є  сенс  сьогодні  на  ньому детально зупинятися,  але
підкреслю,  що  і  в  цьому  напрямі  уряд  зробив  певні   кроки.
Запроваджено   кредитування  молодих  сімей  на  придбання  житла,
одержання  вищої  освіти.  Малозабезпечені  сім'ї  мають  такі   ж
можливості  для навчання,  як і ті,  хто сплачує освіту за рахунок
власних коштів.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Артеменко Юрій Анатолійович, фракція "Наша Україна".

     АРТЕМЕНКО Ю.А.,  заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради
України з питань свободи слова та інформації (виборчий округ
 77, Запорізька область). Прошу передати слово Олександру Стояну.

     ГОЛОВА. Олександр Стоян, фракція "Наша Україна".

     СТОЯН О.М.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради
України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний
загальнодержавний  виборчий  округ,  "Блок  Віктора  Ющенка  "Наша
Україна").  Шановний Іване Яковичу! Ви назвали межу бідності - 175
гривень.  Мінімальна  заробітна  плата  працюючої  людини  -   165
гривень.  Ви зараз сказали (і ми це знаємо),  що уряд не вноситиме
змін щодо мінімальної заробітної плати.  Скажіть, будь ласка: якщо
мінімальна  заробітна  плата  майже  3  мільйонів  працюючих людей
нижча,  ніж межа бідності,  як же ви будете долати бідність  серед
працюючих? Це перше питання.

     Друге питання. За офіційними даними, які ви надали нам у 2002
році,  бідність серед  сімей  з  дітьми  поширилася  з  47  до  60
відсотків.  То  скажіть  мені,  яким же чином ви долали на першому
етапі бідність серед цієї категорії населення?

     І третє питання.  Уряд  скрізь  звітує  про  те,  що  зростає
виробництво,  зростає заробітна плата, навіть ви сьогодні сказали,
що вона вища за прожитковий мінімум.  Чому ж тоді,  шановний Іване
Яковичу,  за  вашою  інформацією,  яка була на засіданні уряду,  у
серпні в 17 регіонах зросла заборгованість із заробітної  плати  у
виробничій сфері. Притому у 50 відсотках це підприємства державної
форми власності.  Ви відкидаєте людину праці за межу бідності.  Що
тут  ви  будете  робити?  Не  в'яжеться те,  про що ви сказали,  з
реальними діями.

     Прошу відповісти.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую.  Олександре Миколайовичу,  ми з вами вели
дискусію  з  цього  приводу не один місяць,  я свої аргументи,  як
міністра,  як представника уряду,  вже висловлював і ще  раз  хочу
висловити в присутності народних депутатів.

     Якщо фонд заробітної плати в бюджетній сфері не буде зростати
пропорційно до рівня  мінімальної  заробітної  плати,  ми  знищимо
бюджетну сферу.  Ми ліквідуємо тоді школи як осередки, де навчають
дітей,  бо ми будемо платити і прибиральниці,  і вчителю  однакову
заробітну    плату.   Сьогодні   нам   треба   будь-що   відновити
співвідношення, які були порушені внаслідок підвищення мінімальної
заробітної  плати  без  відповідного  підвищення  фонду заробітної
плати.  Це зовсім не означає,  що  вчителі,  лікарі  не  отримають
нового  підвищення заробітної плати.  Якраз навпаки,  ми робимо це
все для того,  щоб основна категорія громадян його отримала.  Уряд
не матиме заперечень проти підвищення мінімальної заробітної плати
за умови,  я повторюю,  що в  бюджеті  будуть  вишукані  додаткові
ресурси.  Можливо,  це буде зроблено з 1 липня наступного року, як
було й цього року.

     Що стосується збільшення кількості бідних сімей з дітьми з 47
до 60 відсотків.  Власне,  я не знаю,  звідки така статистика.  Ми
даних обстежень за перший квартал не маємо,  Держкомстат їх ще  не
оприлюднив.  Якщо  є  якесь джерело надходження цих показників,  я
готовий окремо обговорити цю проблему, але думаю, що до офіційного
оприлюднення  даних  Держкомстату  нам  просто  немає необхідності
дискутувати, бо ми не маємо чіткої інформації з цього приводу.

     Що стосується   заборгованості.   Я,   шановний    Олександре
Миколайовичу,  на  кожному  засіданні Кабінету Міністрів доповідаю
про  те,  що  робиться  для  погашення  заборгованості  з  виплати
заробітної плати.  Ви добре знаєте про те,  що ми зуміли за період
дії указу Президента,  тобто трохи більше ніж  за  рік,  скоротити
більш  як  на 2 мільярди гривень заборгованість у бюджетній сфері.
Це реальність, яку ми сьогодні маємо враховувати.

     У травні була особлива ситуація.  Я розумію,  що вона  не  є,
можливо, виправданням, але це пояснює те, що відбулося. Ви знаєте,
скільки було вихідних днів у травні,  скільки Україна відпочивала,
які були навантаження на сільського товаровиробника.  Для того щоб
було можна  посіяти,  обробити  сільгоспкультури,  селяни  основні
фінансові   ресурси   спрямовували   на   забезпечення  проведення
сільськогосподарських  робіт,  і  до  певної  міри  це   негативно
відбилося на темпах погашення заборгованості.

     Можу доповісти,   що   за   останні   два   місяці   ситуація
вирівнялася.  За червень заборгованість зменшилася на 74  мільйони
гривень,  у цьому місяці, за оперативними даними, - ще більш як на
100 мільйонів. Ми просуваємося вперед так, як це було передбачено,
хоча  проблеми,  зрозуміло,  є,  і  нам  треба  долати  їх разом з
Верховною Радою.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     САХАНЬ І.Я.  "Що  зроблено  в  рамках  реалізації   Стратегії
подолання бідності по зменшенню масштабів тіньової економіки?"

     Дійсно, проблеми  тіньової  економіки  і  розвиток соціальної
сфери дуже тісно пов'язані.  Я про це вже говорив, коли відповідав
на  попереднє  запитання.  За  даними  Держкомстату,  я  ще раз це
підкреслюю,  різниця між офіційними доходами і витратами становить
20 мільярдів гривень. Тобто якби офіційні середньодушові доходи за
умови детінізації були відповідним чином поставлені,  то вони були
б набагато вищими.  Це означає, що і легальна заробітна плата була
б  набагато  вищою,  а  відповідно  були   б   набагато   більшими
надходження   до   Пенсійного   фонду,   до   фондів   соціального
страхування. Все це взаємопов'язані речі.

     "Що зроблено   урядом,   зокрема   Міністерством   праці   та
соціальної політики, для проведення пенсійної реформи?"

     Ми запровадили   у  країні  персоніфікований  облік,  який  з
прийняттям законів про  пенсійне  страхування  має  виконати  свою
функцію,  спрямовану  саме  на  детінізацію  заробітної плати,  бо
передбачається, що нарахування пенсій буде здійснюватися в повному
обсязі  з  даних  персоніфікованого  обліку.  Якщо  людина отримує
заробітну плату в тіні,  то відповідно вона позбавляє себе  пенсії
на майбутнє.

     Крім того,  ми  запропонували  і нині проводимо експеримент з
нарахування і виплати  допомог  по  безробіттю,  у  разі  нещасних
випадків  на  виробництві  з  бази даних персоніфікованого обліку.
Тобто ми таким чином стимулюємо сьогодні легальну заробітну плату,
і  я  думаю,  що  з  прийняттям  законів  це  дасть  дуже серйозні
можливості для детінізації економіки.

     Що стосується  законопроекту   про   зниження   оподаткування
доходів   фізичних   осіб,  поданого  на  розгляд  Верховної  Ради
Кабінетом  Міністрів.  Я   все-таки   сподіваюся,   що   ви   його
підтримаєте,  бо  це  справді реальна можливість серйозно зменшити
податки на заробітну плату.  Крім того, законопроектом передбачено
змінити   систему   відрахувань   до  Пенсійного  фонду  і  фондів
соціального  страхування.  Оскільки  ці  внески   здійснюються   в
основному роботодавцями,  пропонується перекласти частину з них на
найманих працівників.  Ми вважаємо,  що це теж серйозна можливість
для детінізації.  До того ж ми внесли пропозиції щодо тарифів,  що
також передбачає певне  зниження  нарахувань  на  фонд  заробітної
плати.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Семенюк  Валентина  Петрівна,  фракція Соціалістичної
партії України. Будь ласка. І час у нас уже вичерпано.

     СЕМЕНЮК В.П.,   голова   Спеціальної   контрольної    комісії
Верховної  Ради  України  з  питань  приватизації (багатомандатний
загальнодержавний  виборчий  округ,  СПУ).  Фракція   соціалістів.
Шановний  Іване  Яковичу!  Скажіть  мені,  будь ласка,  чи взято в
розрахунки,  по  яких  ви  доповідаєте,  трансферти,  закладені  в
бюджеті?   Маються   на   увазі  трансферти  населенню.  Це  перше
запитання.

     Друге запитання.  Сьогодні ви  дуже  гарно  розповідаєте,  що
намітилася   тенденція  до  зростання.  Як  ви  дивитеся  на  іншу
тенденцію,  що зростає кількість безпритульних,  зростає кількість
хворих?  Чи це вже така розбіжність закладена у політичних намірах
нашої  держави,  що  змальовується  все   в   красивих   кольорах,
незважаючи на реальність?  Я розумію, що це питання політичне, але
всетаки сьогодні нас слухає вся Україна,  люди чують  ваш  виступ.
Хіба  вже такий рай у нас?  Хіба вони вже сьогодні відчувають таке
прекрасне  життя?  Навпаки,  поширюються   бідність,   безробіття,
хвороби,   зростає  кількість  дітей,  покинутих  у  будинках  для
немовлят.

     Дякую.

     САХАНЬ І.Я.  Дякую,  Валентино Петрівно,  за ці запитання.  Я
хотів  би  підкреслити,  що  в  жодному  виступі міністра праці та
соціальної політики не було намагання прикрасити ситуацію,  подати
нереальну  картину  і  показати  щось ілюзорне.  Міністр доповідає
тільки про те, що реально відбувається в економіці. І якби я зараз
не  сказав про те,  що у нас відбуваються певні позитивні зрушення
(яких явно мало,  недостатньо),  промовчав би про них, це означало
б,  що  ми  просто  перекреслили всю роботу суспільства,  яку воно
здійснює для того,  щоб подолати кризу і вийти  на  шлях  здобуття
більш  достойного  життя.  Тому  я  й підкреслюю,  що ми сьогодні,
незважаючи на обставини,  маємо певні  позитивні  результати,  які
проте  не  задовольняють  сьогодні ні уряд,  ні народних депутатів
Верховної Ради України, ні, зрозуміло, людей. Однак реальність теж
треба враховувати.

     Що стосується кількості безпритульних і хворих. На сьогодні в
охороні здоров'я,  дійсно,  є великі проблеми. Є вони і в політиці
сім'ї.  Багато  сімей  не  мають  можливості  народжувати  дітей і
належним чином їх забезпечувати.  У зв'язку з цим я доповідав,  що
ми  в  минулому році підвищили рівень допомоги з 50 до 80 гривень.
Це реальність, ми зуміли підняти допомогу, пов'язану з народженням
дитини,  це,  дійсно,  зроблено.  Крім  того,  я називав кількість
будинківінтернатів, які на сьогодні діють, кількість закладів, які
працюють з дітьми,  телефони довіри,  які повсюдно працюють. Тобто
сьогодні у нас є певні позитивні зрушення,  хоча в  цьому  питанні
нерозв'язаних проблем більше, ніж нам хотілося б.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую, Іване Яковичу.

     Шановні колеги,  для  виступу  у співдоповіді слово надається
голові  Комітету  Верховної  Ради  України  з  питань   соціальної
політики та праці Харі Василю Георгійовичу. Будь ласка.

     ХАРА В.Г.,  голова  Комітету  Верховної Ради України з питань
соціальної політики та  праці  (багатомандатний  загальнодержавний
виборчий  округ,  КПУ).  Уважаемые коллеги!  Для того чтобы понять
природу  бедности  нашей  страны,  причины,  приведшие   к   этому
позорному явлению, мы должны констатировать следующее.

     За годы  так называемых реформ произошли коренные изменения в
распределении  доходов  и  национальных  богатств   страны   между
различными слоями населения.  Те,  кто стоял у власти эти годы,  и
те,  кто обслуживал власть  воровским  способом,  ограбили  народ,
присвоили  общенародную  собственность  и  по сей день присваивают
львиную долю результатов труда всего украинского народа. Не было и
нет  объективных  причин в обесценивании труда людей.  В 1990-2000
годах при уменьшении объема внутреннего валового  продукта  до  40
процентов заработная плата упала до 28 процентов,  ее удельный вес
в ВВП сократился из 43,3 процента в 1990 году до 16,8  процента  в
2000 году. Не было и объективных причин для падения потребления на
душу населения из общественных фондов потребления со 100 процентов
в 1990 году до 13 процентов в 2000 году.

     Именно политика  власти  привела к тому,  что,  даже по самым
скромным подсчетам,  треть населения Украины находится  за  чертой
бедности,  причем  более  половины  (55  процентов) этой категории
населения составляют нищие,  то есть практически каждый  шестой  в
стране   -  нищий,  уровень  убогости  в  2001  году  составил  15
процентов. Бедными и нищими становятся не только граждане и семьи,
а  целые  регионы.  Самый  высокий уровень бедности зафиксирован в
Закарпатской области (вдумайтесь!) -  46,6  процента,  в  Крыму  -
38,4,  в  Хмельницкой  области  -  36,8,  в  Херсонской  -  36,  в
Николаевской  и  Волынской  -  35,5,  в  Луганской  области  -  33
процента.   Особенно  страдают  дети.  В  прошедшем  году  уровень
убогости в  семьях  с  детьми  в  2,5  раза  превышал  аналогичный
показатель  в  бездетных  семьях.  Аналогичные  данные глубочайшей
болезни страны можно приводить бесконечно долго.

     Сегодня очень важно нам всем осмыслить беду и  опасность  той
ситуации,  в  которой оказалась Украина.  При рассмотрении данного
вопроса на заседании Комитета по вопросам  социальной  политики  и
труда  была  отмечена  определенная  положительная работа Кабинета
Министров по реализации мероприятий  по  преодолению  бедности.  И
сегодня  министр Иван Яковлевич Сахань в полном объеме доложил нам
о принимаемых мерах  и  достигнутых  результатах.  Но,  по  мнению
нашего комитета, если не внести серьезных коррективов в приоритеты
государственной политики и в комплексную программу по  преодолению
бедности,   мы  ни  в  ближайшей,  ни  в  далекой  перспективе  не
преодолеем позорнейшее явление бедности нашего народа.

     На заседании  комитета  мы  отметили,  что,  во-первых,  сама
стратегия не содержит задач, требующих сколько-нибудь значительных
усилий  от  государства,  она  предусматривает   снижение   уровня
бедности  за  десять  лет  всего-навсего на 5,2 процента - из 26,7
процента в 2000 году до 21,5  процента  в  2010  году.  Во-вторых,
комплексная   программа   по   реализации  стратегии  не  отвечает
требованиям  программного  документа,   поскольку:   не   содержит
финансового      обеспечения      предусмотренных     мероприятий;
предусмотренные  меры  основаны  на  реализации  уже   действующих
программ  и  законодательных  актов,  не  требующих дополнительных
затрат; часть мер носит декларативный характер; программа не стала
документом,  направленным  на  проведение  экономической политики,
обеспечивающей  необходимые  условия  для  достижения  социального
развития.

     Среди многих  причин  неудачной реализации стратегии,  на наш
взгляд, главной является игнорирование Украиной текста декларации,
принятой  нашей страной в 1995 году на всемирной встрече на высшем
уровне в  интересах  социального  развития  в  Копенгагене.  Своей
подписью  под  декларацией  мы  признали  главную  ответственность
правительства Украины перед своим народом и перед  сообществом  за
создание  условий  для  действий,  которые  позволят:  выдвинуть в
процессе развития на передний  план  интересы  людей  и  поставить
экономику на службу человеку, интегрировать экономику и социальную
политику   с   тем,   чтобы   они   взаимодополнялись,    признать
взаимозависимость  государственной  и частной сферы и что особенно
важно   -   способствовать   обеспечению    более    справедливого
распределения  доходов.  Обратите  внимание:  семь  лет назад наше
государство  взяло  на  себя  обязательство  поставить  социальную
политику,  а  значит,  человека,  во  главу  угла  государственной
политики. К сожалению, до сегодняшнего дня ничего не сделано.

     Обнадеживающим в связи с  этим  выглядит  недавнее  публичное
выступление   Президента   Украины  Леонида  Даниловича  Кучмы.  В
обращении ко Дню Независимости он определил для себя приоритет  на
ближайшие  два года (вдумайтесь!):  "Сделать все возможное,  чтобы
сдвинуть с мертвой точки решение именно социальных  проблем".  Еще
дальше  пошел  наш  Президент  в  обращении  к  народным депутатам
Украины по случаю открытия осенней  сессии,  заявив  о  пересмотре
своего  понимания  "соотношений  между  тремя китами:  экономикой,
социальной и экологической сферами", о переходе к "новой парадигме
развития,  в  центре  которой  будет  стоять  человек,  качество и
безопасность его жизни". "Не технологический процесс, - подчеркнул
Президент,  - не экономическая эффективность,  а человек,  имеющий
право на достойную и безопасную жизнь". Нужно понимать, что отныне
в   Украине   принцип   социальной   справедливости  должен  стать
краеугольным камнем  государственной  политики,  и  мы  наконец-то
начнем   реализовывать   конституционное  требование  социальности
нашего государства.

     Уважаемые коллеги!  Для решения главной проблемы нашей страны
-  ликвидации  бедности  -  нужна  прежде  всего политическая воля
Президента,  Верховной Рады и Кабинета Министров. Первым шагом, на
наш  взгляд,  должно  быть  принятие  и  реализация  постановления
Верховной Рады, проект которого подготовлен комитетами по вопросам
социальной  политики  и труда и по делам пенсионеров,  ветеранов и
инвалидов. Это первое.

     Второе. Мы ожидаем от Президента Украины  Леонида  Даниловича
Кучмы  принятия  конкретных  решений  по реализации приоритетности
социальной  политики  государства,  которую  он   провозгласил   в
обращении к Верховной Раде.

     Третье. Мы   предлагаем   Кабинету   Министров   совместно  с
Верховной   Радой,   учеными,   всеми   заинтересованными   внести
коррективы   в   комплексную   программу   преодоления   бедности,
реализация которой позволит решить задачи,  стоящие сегодня  перед
государством.  Мы очень надеемся, что Президент, Кабинет Министров
на примере государственного бюджета Украины на  2003  год  докажут
всему  народу,  что  их  слова  не  расходятся с делом,  и сделают
государственный  бюджет  социальным  -  в  пользу  бедного  народа
Украины.  Мы  же понимаем,  что только при условии справедливого и
равномерного  распределения  результатов  труда  народа   Украины,
прежде всего среди беднейших его слоев, можно оказать существенное
влияние  на  снижение  бедности.  Мы   считаем,   что   слово   за
Президентом,  Кабинетом Министров,  а Верховная Рада,  я глубоко в
этом убежден,  поддержит  начинания  высших  руководителей  нашего
государства.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Дякую. Для виступу у співдоповіді запрошується голова
Комітету Верховної Ради України у справах  пенсіонерів,  ветеранів
та інвалідів Цибенко Петро Степанович. Будь ласка.

     ЦИБЕНКО П.С.,   голова  Комітету  Верховної  Ради  України  у
справах  пенсіонерів,  ветеранів  та  інвалідів   (багатомандатний
загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановні колеги!  Шановні
виборці!  Сьогодні ми розглядаємо винятково важливе та надзвичайно
болюче питання.  Зважаючи на це,  викликає подив,  якщо не сказати
більше,  той факт,  що доповідає на трибуні Верховної Ради України
міністр праці та соціальної політики. Вважаю, що це має зробити як
мінімум віце-прем'єр-міністр, причому з економічних питань.

     Реалізація Стратегії подолання бідності в Україні  -  це,  за
великим  рахунком,  питання  про  те,  чи  є  майбутнє  у найбільш
знедоленої частини населення України. А це вже не просто стратегія
-  це  проблема національної безпеки.  Тобто розглядати це питання
слід  максимально  відповідально  і  чесно.  Це  я  до  тих,   хто
намагається видати бажане за дійсне.

     Чи є  в  Україні позитивні зрушення (хтось назве це успіхами)
на цьому шляху?  Безперечно, є, тому є немало свідчень. Однак чи є
вони  такими  вражаючими та переконливими,  щоб успіхи викласти на
п'яти сторінках узагальнюючої інформації, а недоліки та невирішені
питання  -  на  одній  сторінці,  до  того  ж  у  вигляді простого
переліку? Коли я знайомився з інформацією Кабінету Міністрів, весь
час ловив себе на думці, що хочу вщипнути себе, чи, бува, не сплю:
це про Україну розповідають чи,  може,  про якусь більш  стабільну
державу?  На підтвердження висновків наводяться виключно позитивні
показники за 2001 рік та перше  півріччя  2002  року.  А  між  тим
Президент  видав  указ  637,  в  якому  виклав Стратегію подолання
бідності в Україні 15 серпня 2001  року,  тобто  якраз  посередині
того  надзвичайного  вдалого року.  Очевидно,  Президент просто не
знав про  наші  приголомшливі  успіхи,  інакше  він  не  видав  би
подібного указу.

     Ознайомившись з   інформацією   Кабінету   Міністрів,  так  і
хочеться запропонувати проект  постанови  з  одного  пункту:  указ
Президента  виконано,  проблему  знято  із розгляду через повне та
остаточне її вирішення. А між тим насправді все не так однозначно.

     Хто і коли, яким документом визначив саме таку межу бідності?
Якщо  межа  бідності встановлюється на рівні половини прожиткового
мінімуму,  то що таке сам прожитковий  мінімум?  Але  навіть  якщо
погодитися   з   таким  підходом,  то  80  відсотків  пенсіонерів,
ветеранів та інвалідів знаходяться  далеко,  а  інколи  безнадійно
далеко навіть за цією межею. Хто забув, нагадаю: мінімальна пенсія
в Україні - 47 гривень 30 копійок,  мінімальна виплата  -  86-  90
гривень,  максимальна  пенсія - 141 гривня 90 копійок,  за списком
номер один - 189 гривень 20 копійок.

     Наведу останні офіційно оприлюднені дані за станом на 1 січня
2002  року  про  категорії  громадян України у зв'язку з рівнем їх
пенсійного забезпечення.  Вдумайтеся,  колеги,  про які успіхи або
навіть зрушення у подоланні бідності можна говорити,  коли близько
одного мільйона громадян, а якщо бути точним, 853 тисячі 351 особа
отримує пенсію нижчу,  ніж мінімальна за віком; 170 тисяч 716 осіб
- у розмірі мінімальної пенсії, 2 мільйони 233 тисячі 339 осіб - у
розмірі  до  двох  мінімальних пенсій,  6 мільйонів 743 тисячі 655
осіб - від двох мінімальних пенсій до трьох. Іншими словами, понад
9  мільйонів  чоловік з числа пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів
знаходяться за цією жалюгідною,  страшною,  злочинною  межею,  яка
встановлена Кабінетом Міністрів України.

     Усі спроби  комітету змінити ситуацію на краще наражаються на
вето Президента,  останнє було у липні 2002 року.  Однак комусь  і
цього  виявилося замало.  Приймається постанова Кабінету Міністрів
про стратегію заміни соціальних пільг адресною грошовою допомогою.
Як на мене, це той механізм, через який намагаються знищити навіть
саме  поняття  "соціальний  захист".  Образно  кажучи,  це  спроба
відібрати  у  людини,  яка  опинилася  у  відкритому морі життєвих
проблем,  рятівний круг,  який хоч  якось  допоможе  триматися  на
плаву, без нього людина каменем піде на дно. Тому хотів би просити
уряд ще раз зважити доцільність цього кроку.

     Особлива розмова навіть на цьому жалюгідному фоні -  проблеми
інвалідів.  Ситуація тут найбільш кричуща.  Розумію,  що далеко не
все держава спроможна вирішити,  але давайте виконувати хоча б те,
що   передбачено  чинним  законодавством,  починаючи  з  бюджетних
призначень та цільових фондів,  бо дуже часто не  робиться  навіть
це.

     Де вихід?   Переконаний,   якщо   ми  справді  зацікавлені  у
вирішенні проблеми бідності (а  я  хочу  сподіватися,  що  питання
ставиться   саме   так),   то   просто  зобов'язані  з  2003  року
започаткувати процес  доведення  розміру  пенсії  до  прожиткового
мінімуму,  починаючи з інвалідів війни І та ІІ груп,  рухатися цим
шляхом послідовно і поетапно аж до повного вирішення проблеми.

     І на  завершення  ще  одна  проблема,   суто   організаційна.
Шановний Володимире Михайловичу!  Два комітети з трьох,  яким було
доручено підготовку цього Дня уряду,  внесли два  проекти  рішення
стосовно  визначення  оцінки  діяльності Кабінету Міністрів:  один
визначив цю роботу як недостатню,  другий -  як  незадовільну.  До
речі,  було  запропоновано так і зареєструвати проекти постанови з
двох можливих рішень,  але працівники апарату  вирішили,  що  саме
вони   мають   вирішувати,  який  проект  буде  зареєстровано.  Як
наслідок,  офіційно  зареєстровано  проект  рішення,   де   робота
Кабінету Міністрів визнається недостатньою.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.  Ми  зараз  виправимо  це,  і на ваш розгляд у
четвер буде внесено два законопроекти,  щоб  депутати  в  сесійній
залі визначилися.

     Із співдоповіддю від Комітету Верховної Ради України з питань
економічної політики, управління народним господарством, власності
та  інвестицій  виступить  Демьохін  Володимир Анатолійович.  Будь
ласка.

     ДЕМЬОХІН В.А.,  перший заступник  голови  Комітету  Верховної
Ради  України  з питань економічної політики,  управління народним
господарством,  власності  та  інвестицій  (виборчий  округ   184,
Херсонська  область).  Уважаемые  руководители  Верховного Совета!
Уважаемые народные депутаты,  руководители правительства и  гости!
Вопрос  о  деятельности  Кабинета  Министров Украины по реализации
Стратегии преодоления бедности является наиболее  острым  во  всем
блоке  социальных  вопросов.  Именно этот вопрос является наиболее
чувствительным,  можно сказать,  болевым при  оценке  деятельности
руководства  страны  народом.  Статус  парламента  не  допускает в
данной ситуации никаких иных  подходов  к  оценке  этой  проблемы,
кроме как строго принципиального.

     Комитет по   вопросам   экономической   политики,  управления
народным хозяйством,  собственности и инвестиций рассмотрел вопрос
о  мерах  правительства  по преодолению бедности в контексте своих
полномочий.  Следует отметить,  что  даже  в  условиях  некоторого
экономического  роста  в  целом  не  удалось  обеспечить  реальной
социальной  направленности  экономики  и   преодолеть   негативные
тенденции расширения бедности.

     За чертой  бедности  прибывают более 13 миллионов человек,  а
это более 23 процентов  украинских  семей,  при  этом  в  сельской
местности  масштаб  бедности значительно выше среднего показателя.
Так,  например, в Херсонской области уровень бедности достигает 36
процентов,  такой  же  показатель в соседней Николаевской области,
причем они не являются рекордными в Украине по вопросу бедности.

     Если посмотреть  на  внутреннюю  структуру,  то   нельзя   не
отметить,   что   более   половины  всего  бедного  населения  (55
процентов) страдают от наиболее острой формы бедности, когда общие
ежемесячные  затраты  составляют  менее  140  гривен.  До  1  июля
текущего года,  как мы помним,  это был размер  одной  из  главных
государственных   социальных  гарантий  -  минимальной  заработной
платы,  не говоря уже о том,  что  это  в  2,5  раза  меньше,  чем
прожиточный минимум, утвержденный на текущий год.

     Еще хотелось  бы  отметить,  что  не  может Кабинет Министров
определять Стратегию преодоления бедности,  должна быть программа.
Стратегия определяется указом Президента, постановлением Верховной
Рады,  все остальное - это тактика,  план конкретных  мероприятий,
конкретных действий. У нас же -везде стратегия, даже районные рады
рассматривают  стратегию,  вы  вдумайтесь.  Все  стратеги,  некому
выполнять конкретные планы.

     На наш  взгляд,  главное  упущение  в  программе  (я говорю о
программе,  а  не  о  стратегии)   -   это   отсутствие   жесткого
экономического стержня в вопросе преодоления бедности, финансового
источника.  Самый главный вопрос: где деньги? Нет четкого плана по
всей  иерархии  -  от  Кабинета Министров до председателя районной
госадминистрации,   до   городского   головы,   поэтому   все    и
рассматривают  стратегию.  Этот план носит декларативный характер:
поставили галочку, отчитались - и все хорошо.

     Некогда решать конкретные вопросы,  идет борьба за  портфели,
за посты.  Вот и результат, уважаемые коллеги. Поэтому сегодня все
взволнованы:  что же будет 16 сентября?  Акция, запланированная на
16  сентября,  спровоцирована в том числе и работой по преодолению
бедности.  Таких программ у нас много,  вот так они и выполняются.
Надо  в  народ  идти  всем  уважаемым  руководителям  страны  - от
правительства до сельского  головы,  -  не  боясь,  не  прячась  в
объяснении  трудных вопросов за спины сотрудников силовых органов,
и четко понимать (мы не  изобретаем  здесь  велосипед):  оппозиция
нужна  для  того,  чтобы  с  действующей властью все-таки найти ту
позицию,  которая приведет к улучшению жизни людей  и  преодолению
растущей бедности.

     Мы тратим  время на выяснение,  кто в доме хозяин,  а хозяин,
оказывается,  - народ,  и мы, господа, уполномочены им работать на
благо страны и народа. Вот это самая главная стратегия преодоления
бедности. Если это будет понято, то будут и конкретные планы - то,
чего нет сегодня у правительства.

     Не развертывая   анализ   дальше,  тут  уже  было  достаточно
дискуссий,  перейду к конкретным выводам.  На наш взгляд, Кабинету
Министров   необходимо   выйти   на   новый  уровень  планирования
деятельности в организации бюджетного процесса,  там должны  найти
отражение и вопросы преодоления бедности, и социальные вопросы.

     Программа деятельности правительства на 2003-2004 годы должна
содержать четкие механизмы по формированию  стратегического  плана
преодоления бедности, только тогда весь комплекс правительственных
программ может стать адекватным имеющейся в  стране  экономической
ситуации   и   только   тогда  можно  рассчитывать  на  позитивные
результаты комплексной программы обеспечения Стратегии преодоления
бедности.   Первые  шаги  по  улучшению  ситуации  в  этом  остром
социальноэкономическом  вопросе  необходимо  предпринять   уже   в
ближайшее  время  в  ходе  планирования  государственного бюджета,
придав ему большую социальную направленность.

     Мы считаем,  что сегодня работу  Кабинета  Министров  в  этом
вопросе нельзя считать удовлетворительной.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Шановні   колеги,   час,  відведений  на  доповідь  і
співдоповіді,  вичерпано,  прошу народних депутатів записатися  на
виступи в обговоренні цього питання.

     Прошу висвітити на табло.

     Щоб ми  не марнували часу,  надаю слово для виступу народному
депутату Прошкуратовій (тут у мене записка  лежить).  Будь  ласка,
з'ясуйте, чому немає даних на табло?

     Народний депутат Прошкуратова. Будь ласка.

     ПРОШКУРАТОВА Т.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з
питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний  виборчий
округ,  СДПУ(о)).  Шановна  президіє!  Шановні  народні  депутати!
Шановні представники уряду! Я вперше виступаю з цієї трибуни перед
такою   високоповажною   аудиторією,  тому  прошу  моє  хвилювання
сприйняти як належне.

     Напевне, немає в  залі  депутата,  незалежно  від  політичної
орієнтації, який виступав би проти подолання бідності. Однак перед
прийняттям бюджету необхідно прийняти такі закони,  які сприяли  б
його наповненню, розвитку економіки в нашій державі.

     Хоча реальний    приріст   валового   внутрішнього   продукту
збільшився і вдалося подолати тенденцію щодо  зниження  витрат  на
виробництво продукції, остаточно не розв'язано проблему своєчасної
та повної виплати заробітної плати у виробничій сфері,  зокрема  у
вугільній промисловості, будівництві та сільському господарстві.

     Добре, що    з    уведенням   системи   загальнообов'язкового
соціального  страхування   закладено   основу   для   забезпечення
конституційних  прав  громадян  на соціальний захист від нещасного
випадку на виробництві та  профільного  захворювання,  безробіття,
тимчасової  втрати працездатності.  Проте недостатньо кардинальних
зрушень щодо підвищення безпеки праці та зниження  травматизму  на
виробництві.  Як  жахливий  приклад -останні аварії на шахтах,  на
аеродромі у Львові.

     Не можна  не  сказати  про  складну  ситуацію   у   сільській
промисловості.      Потрібні      інвестиції      на     придбання
земельнооброблювальних механізмів,  на  побудову  міні-заводів  та
міні-цехів із переробки продукції.

     Схвально, що    запроваджено    адресну   державну   допомогу
малозабепеченим сім'ям залежно  від  сукупного  доходу,  підвищено
рівень  такої допомоги,  запроваджено надання грошової допомоги та
розвивається виробництво засобів пересування для осіб з обмеженими
фізичними  можливостями.  Проте працевлаштування вищеназваних осіб
потребує посиленої уваги.

     Мені, як у минулому вчительці  з  25-річним  стажем,  приємно
констатувати,  що  держава повністю забезпечує конституційну норму
здобуття  повної  загальної   середньої   освіти.   Цьому   сприяє
розгалужена  мережа навчальних закладів різних типів,  безкоштовне
забезпечення   підручниками   учнів   шкіл   та   ПТУ.   Державним
фінансуванням  повністю  забезпечується  утримання  та  харчування
дітей-сиріт та напівсиріт. Зросли можливості здобуття вищої освіти
за рахунок державного бюджету,  подолано заборгованість із виплати
зарплати вчителям.  З 1 вересня в повному обсязі вводиться  в  дію
стаття  57  Закону  про  освіту,  згідно  з  якою зростуть доплати
вчителям за стаж,  класне керівництво.  Проте, на превеликий жаль,
зарплата освітян не відповідає прожитковому мінімуму.

     Поліпшується профілактика    бездоглядності   дітей   та   їх
соціальна  реабілітація,  розширюється  мережа  дитячих  закладів.
Проте  наслідок  недосконалості Податкового кодексу - висока плата
за гуртки,  секції - не дає змоги вирішувати проблему  так  званих
"дітей вулиці".

     Реалізація комплексної  програми подолання бідності сприятиме
поліпшенню соціального забезпечення  населення,  підвищенню  рівня
життя, стабілізації соціального становища в державі. І я впевнена,
що в майбутньому так і буде.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги, оскільки в нас трапився збій,
мені  передали  повністю  пронумеровані заявки на виступи,  я буду
відповідно до них надавати слово.

     До слова   запрошується    Стоян    Олександр    Миколайович.
Підготуватися до виступу Миговичу Івану Івановичу.

     Уже можна висвітити на табло. Будь ласка.

     СТОЯН О.М.  Шановні  колеги  народні  депутати,  представники
засобів масової інформації,  присутні в залі!  Головним  позитивом
сьогоднішнього  слухання  є те,  що вперше за роки незалежності ми
публічно   обговорюємо   проблему   бідності.   Зазначу,   що   її
неодноразово  порушувала  Федерація  профспілок  України  під  час
переговорів з урядом стосовно укладення Генеральної угоди, тому не
випадково  в  цій  залі сьогодні присутні члени президії Федерації
профспілок,  голови  центральних   комітетів   та   обласних   рад
профспілок.

     Останнім часом  ми  часто  чуємо  про стабільне зростання ВВП
України,  найвище в Європі,  про високі цифри підвищення  реальної
заробітної плати,  але чомусь пересічні громадяни цього піднесення
ніяк  не   відчувають.   За   даними   останнього   соціологічного
опитування,   лише   1  відсоток  опитаних  вважають  себе  людьми
забезпеченими,  натомість 53 відсотки відносять себе до  категорії
бідних і 13 відсотків - злиденних.

     Таке тотальне  збідніння  абсолютної  більшості  населення  і
неймовірно швидке збагачення купки "нових українців" свідчать  про
одне:  держава  відвернулася від простих людей і фактично втратила
свій вплив  на  регулювання  соціальних  процесів.  Підтвердженням
цього  є  і  слова  Президента з листа до Верховної Ради,  які вже
цитував мій колега Хара.  Ще раз  нагадаю,  Президент  сказав:  "Я
визначив  для  себе  пріоритет  діяльності на найближчі два роки -
зробити все можливе,  щоб зрушити з мертвої точки розв'язання саме
соціальних проблем".  Як бачимо, за визнанням Президента, тільки в
наступні два роки,  мабуть,  буде щось робитися з  його  участю  у
розв'язанні  соціальних  проблем,  а всі десять років незалежності
вони знаходилися в мертвій точці.  Тому і не випадково "найбільшим
надбанням"  у  соціальній  сфері  за  ці роки стала поява бідних і
вкрай бідних.  Уряд увів навіть таке "наукове поняття" -  "глибина
бідності",  тобто  це така яма,  з якої значній категорії громадян
вже не вилізти. Щоправда, є надія, що із завершенням етапів (а це,
ви  чули,  до  кінця  2010  року) бідність у нашій багатій державі
планується знизити з 27 до 21  відсотка.  Так  що  для  себе  уряд
визначив перспективу роботи на найближчі десять років.

     Не буду  повторювати  цифри,  що  характеризують  бідність  в
Україні,  їх вже називали і в доповіді,  і у співдоповідях, але на
деяких соціальних параметрах хочу зупинитися.

     Сьогодні законодавство  визначає громадянам основні соціальні
гарантії на рівні прожиткового мінімуму,  що становить 342 гривні,
однак  реальні  розміри  цих  гарантій  не  досягають  навіть межі
бідності.  Нагадаю: межа бідності - 175 гривень; мінімальна пенсія
-  86,9  гривні (тобто абсолютна більшість пенсіонерів в Україні -
за межею бідності,  допомога по безробіттю - 74 гривні (всі  люди,
які  стали безробітними,  - за межею бідності),  неоподатковуваний
мінімум - аж 17  гривень.  Сьогодні  ми  чули,  що  уряд  не  хоче
розглядати  новий  рівень  мінімальної  заробітної  плати,  а  165
гривень - це мільйони працюючих за межею бідності.

     Продовжує зростати  заборгованість  із  заробітної  плати   у
виробничій  сфері,  тільки  за  липень  вона  зросла майже на один
мільярд.  Більше того,  кожен  п'ятий  працюючий,  підкреслюю,  не
отримував заробітної плати.

     Отож що треба зробити, щоб подолати бідність?

     Ми вважаємо,  що передусім треба прийняти Програму діяльності
уряду хоча б на середньостроковий період.  По-друге,  при розгляді
бюджету  треба  виходити з тих соціальних параметрів і нормативів,
які вже є,  і прив'язувати їх до прожиткового мінімуму.  По-третє,
шановні  колеги,  найбільш вразливими є сім'ї з дітьми.  Нам треба
обов'язково переглянути розмір державної допомоги сім'ям з  дітьми
і підняти її хоча б на рівень, не нижчий за межу бідності.

     Свої пропозиції Федерація профспілок відпрацювала,  направила
до Комітету з питань соціальної політики та праці, вони визначають
конкретні  заходи,  реалізація  яких сприятиме подоланню бідності.
Прошу народних депутатів підтримати пропозиції,  внесені Комітетом
з питань соціальної політики та праці.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Народний депутат Мигович, фракція комуністів.
Після нього виступатиме народний  депутат  Звягільський,  "Регіони
України".

     МИГОВИЧ І.І.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради
України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і
міжнаціональних    відносин   (багатомандатний   загальнодержавний
виборчий  округ,  КПУ).  Дякую.  Фракція  комуністів.  Закарпаття.
Шановні  члени  уряду,  колеги депутати,  запрошені!  Обговорювана
сьогодні проблема научно засвідчує цілковите  безправ'я  трудящих,
позбавлених   найелементарнішого  для  гідного  життя.  Страшно  і
болісно,  що Україна опинилася в  такому  ганебному  становищі,  у
цьому ми пересвідчуємося щодня в наших містах і селах.

     Особливо нестерпна ситуація у Закарпатті
- за рівнем бідності наш самобутній край  посідає  перше  місце  у
країні.  Цим лихом охоплена, за явно заниженими офіційними даними,
майже половина населення області -  46,6  відсотка.  Такого  немає
поряд  у  Прикарпатті,  не  кажучи  вже  про східні або центральні
регіони.  Особливо бідують у нас мешканці верховини  і  присілків,
потерпілі від повеней,  багатодітні сім'ї,  ветерани праці. Масове
безробіття,  недоїдання,  пошесті,  алкоголізм,  зневіра і  відчай
стали  суворою  реальністю.  Люди не розуміють,  чому так сталося,
адже поряд в Угорщині та Словаччині теж реставрується  капіталізм,
але   там   не  знищено  позитивне  з  недавнього  соціалістичного
минулого.

     Причини бідності  відомі:  підступне  руйнування  вітчизняної
економіки,   її   тінізація,   антинародна   соціальна   політика,
ненажерливість олігархів та ракова корупція.  Сьогоднішня  розмова
архіважлива,  але  вона  не  нова  і  досить  формальна.  Очевидне
прагнення забалакати цю проблему,  бо вже  не  перший  рік  ми  її
розглядаємо.  Відсутні  реальні  позитивні  зміни  на ринку праці,
повна  зайнятість   населення   залишається   тільки   віртуальною
перспективою, настирливо чиняться недолугі спроби перекласти тягар
соціальної допомоги на органи  місцевого  самоврядування  і  самих
зубожілих.

     На підтвердження   наведемо   такі   факти.   Фальсифікується
реальний рівень безробіття,  до цієї категорії відносять лише тих,
хто звертається до центрів зайнятості,  мільйони трудящих не мають
елементарного захисту. Нині в урядових проектах планується ще одна
новація - віднести до економічно активного населення тих, хто веде
селянське господарство.  Тому вкрай потрібно внести  корективи  до
цілого ряду законодавчих актів.

     Буквально тезово про деякі інші аспекти програми.

     Перше. Багатодітні  сім'ї  не  дістають  субвенцій  і  ніяких
допомог ще з четвертого кварталу минулого року.

     Друге. Потребують  соціального  захисту  внутрішні  мігранти,
зокрема    закарпатці   в   усіх   регіонах   будують,   вирощують
сільськогосподарські культури і таке інше.

     Третє. Щось треба робити з працівниками,  які  роками  тільки
рахуються на виробництві, а насправді не працюють.

     Четверте. Для   жебраків   та  люмпенізованих  осіб  доцільно
створювати нічліжки,  будинки соціальної адаптації і  аж  ніяк  не
скорочувати фінансування територіальних центрів,  що зараз намічає
уряд.

     П'яте. Особливої уваги потребують етнонаціональні групи,  які
дуже болісно переживають погіршення свого становища.

     Для з'ясування справжніх масштабів глибини бідності необхідно
провадити  більш  солідні  наукові  дослідження   (збір,   сукупну
вибірку) і поглиблено вивчати рівень життя.  Нагальною є потреба в
підготовці фахівців для соціальної роботи сучасного типу.

     А взагалі,  часткові заходи  нічого  не  дадуть.  Бідність  в
Україні    може    бути   подолана   тільки   шляхом   радикальних
соціалістичних змін,  і люди до них готові, про що вони скажуть 16
вересня.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Шановні колеги, прошу дотримуватися регламенту.

     Будь ласка,   Юхиме   Леонідовичу.   Підготуватися  народному
депутату Морозу Анатолію, фракція комуністів.

     ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ Ю.Л.,  член Комітету Верховної  Ради  України  у
закордонних   справах   (виборчий  округ  43,  Донецька  область).
Уважаемый  Владимир  Михайлович!  Уважаемые  члены  правительства!
Уважаемые народные депутаты! Поставленная указом Президента задача
снизить масштабы и устранить острейшие проявления  бедности  будет
решена полнее,  если при завершении первого этапа и при разработке
мер второго и третьего этапов  будут  учтены  высказанные  сегодня
критические  замечания  и  предложения,  в  том  числе  и  фракции
"Регионы Украины".

     Первое. Ни в стратегии,  ни в программе не учтен такой мощный
фактор    борьбы    с   бедностью,   как   всемерное   сдерживание
необоснованного  роста  цен  на   товары   первой   необходимости.
Возможными путями его включения могут стать,  например, повышенные
ставки налога на сверхприбыль  от  завышения  цен,  декларирование
повышения  цен на монопольные товары и услуги,  поощрение здоровой
конкуренции.  Необоснованный рост цен съедает усилия, направленные
на повышение благосостояния и снижение бедности.

     Второе. Назрела  необходимость  повсеместной ревизии платы за
жилье, цен и тарифов на коммунальные услуги, тепло, водоснабжение,
электроэнергию,  газ,  связь,  проезд в транспорте и так далее.  В
дальнейшем нужен постоянный  контроль  за  их  обоснованностью  по
единой  методике.  В  то  же  время  следует  создать  условия для
развития конкуренции и в других сферах,  услуги которых составляют
весомую часть бюджетов большинства бедных семей.

     Третье. Заботясь  о  пенсионерах будущего,  нужно помнить и о
пенсионерах нынешних. Пенсии по старости лиц, оставивших работу до
1993 года,  при одинаковом стаже часто ниже, чем у тех, кто ушел с
аналогичной  должности  или  работ  в  последние  годы.   Методику
начисления  пенсий  пенсионерам  прошлых периодов нужно уточнить с
учетом  изменения  покупательной  способности   денег   и   других
обстоятельств.

     Четвертое. У большинства неработающих пенсионеров, инвалидов,
других малообеспеченных  доходы  сверх  пенсий  и  пособий  обычно
невелики. Отказ от налогонеоблагаемого минимума при реформе налога
на доходы физических лиц,  как предлагают  некоторые,  приведет  к
уменьшению     бюджетов    бедных    семей.    Это    недопустимо!
Налогонеоблагаемый минимум для них нужно сохранить. Более того, мы
считаем,  что пособия бедным за счет предприятий негосударственных
форм  собственности  в  пределах  уровня  черты  бедности   вообще
облагаться подоходным налогом не должны.

     Пятое. Одним    из    факторов    поддержания    высокого   и
неравномерного   по   регионам   уровня   безработицы   становится
отсутствие  свободного  рынка дешевого жилья.  Его создание должно
вестись за  счет  местных  бюджетов  по  региональным  программам.
Привязка  к  жилью  осложняет поиски работы,  не позволяет снизить
уровень безработицы и бедности.  С  этим  уже  столкнулись  многие
угольные регионы при закрытии шахт.

     Платное обучение  резко сужает детям из бедных семей доступ к
образованию,  особенно  престижному.  "Конкурс  кошельков"   нужно
ограничить,   установить   минимальные  квоты  приема  на  платное
обучение по конкурсу знаний  при  предельно  низкой,  определяемой
едиными правилами цене.

     И в  заключение.  Ни  одна  программа не дает результатов вне
экономики.  Фракция "Регионы Украины"  считает,  что  региональные
программы  преодоления  бедности  должны стать неотъемлемой частью
планов  социально-экономического  развития  регионов,  они  должны
разрабатываться  под эгидой Кабинета Министров по единой методике,
учитывая  положительный   опыт   Донецкой   области.   Мероприятия
последующих     этапов     стратегии     должны     обосновываться
экономикофинансовыми  расчетами  и  включаться   в   программу   с
указанием средств и ожидаемых результатов.

     И еще.  Для  большей объективности оценок показатели бедности
следует рассчитывать по доходам домохозяйств с учетом  выплаченной
зарплаты за вычетом налогов, вот такая схема.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Народний депутат Мороз Анатолій Миколайович,  фракція
комуністів. Підготуватися народному депутату Калінчуку, "Аграрники
України".

     МОРОЗ А.М.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань
промислової  політики  і  підприємництва   (виборчий   округ   83,
Запорізька  область).  Шановні колеги!  Шановні члени уряду!  Дуже
приємно і дуже добре,  що,  врешті-решт,  наш уряд і наш Президент
зрозуміли,  що Україна, яка нещодавно була процвітаючою державою у
світі,  перетворилася на жебрака, і сьогодні ми, нарешті, визнавши
це,  приступаємо  до  обговорення  і прийняття Стратегії подолання
бідності.

     До мене  звернулися  депутати  Запорізької  обласної  ради  з
проханням  довести  до  відома Верховної Ради,  Кабінету Міністрів
інформацію про ситуацію, яка складається в області з фінансуванням
деяких  програм  соціального  захисту  населення,  а саме програми
житлових субсидій та надання пільг  ветеранам  війни,  а  також  з
придбанням    енергоносіїв,    підготовкою    матеріальної    бази
житлово-комунального господарства до безперервного  функціонування
в осінньозимовий період.

     З причини  відсутності  в  області,  яка є донором в Україні,
обігових коштів немає можливості для постачання на  осінньозимовий
період твердого,  рідкого, пічного побутового палива і скрапленого
газу та  продажу  його  для  заготівлі  населенню,  у  тому  числі
пільговим категоріям.

     За станом   на   4  вересня  2002  року  до  бюджету  області
перераховано лише 17,1  мільйона  гривень,  що  менше  від  обсягу
бюджетних призначень на 7,8 мільйона гривень.  Всього за станом на
1 вересня 2001 року заборгованість із пільг та субсидій  населенню
по  вищезазначених  видах товарів та послуг загалом становить 10,7
мільйона. Думаю, що така ситуація характерна для інших областей.

     Майже не фінансуються видатки місцевих бюджетів на пільги  та
субсидії  населенню за теплопостачання з інших видів палива,  крім
природного  газу,   з   причини   відсутності   замкнутих   систем
розрахунків.   Заборгованість   бюджету   з  цього  виду  ресурсів
збільшується щомісяця,  недофінансування зазначеного виду видатків
призводить  до  майже  повного  припинення  функціонування  деяких
підприємств.  Крім  того,  за   прогнозами   облдержадміністрації,
нестача  коштів субвенцій на здійснення деяких програм соціального
захисту в 2002 році становитиме 59,6 мільйона гривень.

     Тому депутати Запорізької обласної ради звертаються до уряду,
зокрема до міністра фінансів,  з проханням профінансувати протягом
вересня-жовтня в повному обсязі згідно з розписом оплату  твердого
палива  та  інших житлово-комунальних послуг в обсязі 7,8 мільйона
гривень,  оплату  послуг  теплопостачання  в  сумі  0,1   мільйона
гривень,  доручити  Міністерству фінансів України вирішити питання
про збільшення обсягів субвенцій бюджету  Запорізької  області  на
2002  рік на загальну суму 59,6 мільйона гривень,  у тому числі на
погашення заборгованості з пільг та субсидій населенню на  тверде,
рідке, пічне побутове паливо.

     Шановні колеги!  Іноді  деякі  політичні  сили звинувачують у
тому,  що  16  вересня  відбудеться  політична  акція   "Повстань,
Україно!"  Думаю,  не  треба нікого звинувачувати,  треба звернути
велику увагу на те,  що це якраз народ,  який дійшов  до  крайньої
межі, якщо можна так умовно сказати (а він, мабуть, уже нижче тієї
межі),  вийде 16 вересня і скаже все,  що він думає сьогодні і про
уряд, і про нас, депутатів, і про Президента України.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Народний  депутат Калінчук Василь Антонович,  фракція
"Аграрники України". Підготуватися народному депутату Гошовському.

     КАЛІНЧУК В.А.,  iерший заступник  голови  Комітету  Верховної
Ради  України  з  питань  аграрної  політики та земельних відносин
(виборчий  округ  144,   Одеська   область).   Дякую,   Володимире
Михайловичу.   Одещина,   фракція  "Аграрники  України".  Шановний
Володимире Михайловичу!  Шановні члени  уряду!  Шановні  колеги  і
присутні!  Об'єктивно хотів би зазначити,  що в напрямі реалізації
Стратегії  подолання  бідності  проведено  певну  роботу,  про  що
говорилося в доповіді міністра і в поданих урядом матеріалах,  але
все це лише незначна частка того,  що ще потрібно зробити,  в тому
числі і на законодавчому рівні.

     По-перше, держава   зобов'язана   повністю   взяти   на  себе
відповідальність за достойний рівень життя тих громадян, які ще не
можуть  або  вже  не  можуть забезпечити собі прожитковий мінімум,
тобто дітей та пенсіонерів.  Працездатне  населення  повинно  мати
роботу  та  своєчасно  виплачену  зарплату,  а для цього необхідне
подальше зростання ефективності економіки, створення нових робочих
місць,  впровадження  новітніх  технологій,  при яких оплата праці
оцінювалася б на більш високому рівні.

     По-друге, поряд із збільшенням питомої ваги  оплати  праці  в
собівартості  виробленої  продукції  значну  роль  має відіграти і
зменшення податкового навантаження.  На  сьогодні  із  кожних  100
гривень 33,5 відсотка одразу вираховують,  а з тих 76 гривень,  що
залишилися,  ще 15 гривень буде вирахувано при купівлі товарів  чи
оплаті комунальних послуг,  електроенергії,  тепла, води. Тобто із
заробленого фактично 50 відсотків забирається.

     У сільському господарстві за  один  гектар  зданої  в  оренду
землі  орендодавець  одержує  близько  120  гривень,  з яких до 20
відсотків має сплатити податку з прибутку. Хочу підкреслити, що це
робиться  згідно  з  тими  законами,  які  ми  приймаємо  в  цьому
сесійному залі.

     По-третє, дехто часом говорить, що органи соціального захисту
стимулюють поширення безробіття на селі,  виплачуючи селянам певну
допомогу в разі безробіття.  Однак чи можуть  забезпечити  себе  і
своїх близьких працівники сільського господарства (до речі, галузі
з найнижчою середньою заробітною платою - близько 153 гривень,  що
у 2 рази менше,  ніж середня по державі,  та в 3 рази нижче, ніж у
промисловості),  якщо вони отримують 60-80 гривень на місяць, та й
то несвоєчасно?  У тих селах,  де висока оплата праці,  безробіття
немає.

     Вважаю за   необхідне   якнайшвидше   прийняти   закон    про
встановлення  працівникам  погодинної мінімальної заробітної плати
для  підприємств  і  організацій  усіх  форм   власності   і   про
кримінальну відповідальність за недодержання норм закону.

     Четверте. Вирішення  проблеми  подолання  бідності  -  велике
соціально-економічне  питання,  і  стосується  воно,  як  тут  уже
підкреслювали,  не лише Міністерства праці та соціальної політики,
а практично кожного державного відомства.  Невиконання законів про
соціальний розвиток села важким тягарем лягло на плечі селянина, а
тут задіяні і Міністерство економіки,  і Міністерство фінансів,  і
Міністерство транспорту,  інші органи державного управління.  Так,
за газифікацію будинку в селі  треба  заплатити  від  1,5  до  2,5
тисячі  гривень.  Де  ж їх можуть узяти наші пенсіонери,  ветерани
Великої Вітчизняної війни?  Ось  чому,  на  мій  погляд,  під  час
розгляду   таких   важливих  питань,  які  охоплюють  широке  коло
діяльності уряду,  при всій повазі до міністрів і до Івана Яковича
зокрема,  мають доповідати віце-прем'єрміністри,  які, як правило,
очолюють координаційні  ради  та  урядові  комітети  при  Кабінеті
Міністрів.

     І останнє.  Вважаю  слушними пропозиції уряду щодо реалізації
Стратегії подолання бідності,  прискорення  розгляду  і  прийняття
Верховною Радою ряду законодавчих актів.  Це питання з конкретними
дорученнями відповідним комітетам має бути відображено у постанові
Верховної Ради.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний   депутат  Гошовський  Володимир  Сергійович
запрошується   до   слова.   Підготуватися   народному    депутату
Соломатіну. Прошу дотримуватися регламенту. Будь ласка.

     ГОШОВСЬКИЙ В.С.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з
питань екологічної  політики,  природокористування  та  ліквідації
наслідків   Чорнобильської   катастрофи   (виборчий   округ   173,
Харківська область). Шановні народні депутати! Шановний Володимире
Михайловичу!  Учасники  засідання!  У  цьому  залі  вже  нікого не
здивуєш співом міфічних сирен про  здобутки  на  соціальній  ниві,
звикли  тут  і  до  інвектив.  І  немає  потреби шпурлятися піками
загострених  метафор.  Усіма  гілками  влади  поставлений   точний
діагноз:  в  Україні тотальна бідність.  І тому наше завдання - не
уточняти  відсоткові  характеристики  позитивних   зрушень,   вони
справді у деяких моментах є,  а дати відповідь на запитання:  що ж
робити?    І    ця    необхідність    посилюється     проголошеним
євроінтеграційним   курсом  у  державі  та  стрімкими  глобальними
процесами.

     У цьому контексті я хочу нагадати,  що мова йде про дві групи
бідності:  про  соціальну  (в промислово розвинутих країнах) і про
групу бідності в буквальному значенні цього слова (у  країнах,  що
розвиваються).   Глобальним   критерієм   абсолютної   бідності  є
прожитковий мінімум - півтора долара в день.  А в  Україні  на  33
долари  у  місяць  проживає  одна третина всього населення.  Ось і
відповідь, де саме наше місце в глобальних процесах. Тому сьогодні
час формувати не еклектику,  а політику суспільної свідомості щодо
подолання бідності. А це стабільний, реальний середній клас.

     А що в нас є,  крім декларації? Може, в нас є хоча б серйозна
програма  всіх  гілок влади щодо формування середнього класу?  Чи,
можливо, у нас є серйозні наукові розробки щодо цього питання? Чи,
можливо,  у  нас  серед  великого  розмаїття  партій є хоча б одна
партія, яка є дійсно партією суто середнього класу? Ні! Тому в нас
всього-навсього   10  відсотків  усіх  наших  громадян  живуть  за
критеріями, відповідними середньому класу.

     Сьогодні серйозна  нормативна  правова   база   у   контексті
вирішення цієї проблеми і є наше першочергове завдання.  Незалежно
від того, хто з нас в якій групі чи фракції працює.

     Перед остаточним   прийняттям   будь-якого   закону   повинна
здійснюватися  експертиза  і  лише за однією умовою - як цей закон
вплине на формування середнього класу.

     Саме тому,  вносячи у цей зал проект Закону  про  обов'язкове
пенсійне  чи  медичне  страхування,  ми  спочатку повинні прийняти
Закон про соціальну безкоштовну медичну допомогу.  Це стосується й
інших  законів.  Бо  не  секрет,  що  на сьогодні вже підготовлені
облудні страхові схеми на зразок МММ.  А такі схеми не витримає ні
пенсіонер,  ні  інженер,  ні  фермер,  ні військовослужбовець,  ні
державний службовець,  ні 30 відсотків нашої молоді,  яка сьогодні
безробітна,  ні мільйони наших громадян,  які вимушені шукати шмат
хліба за кордоном. А це все потенційний середній клас.

     Ситуацію, коли зростає бідність  на  півтора-два  відсотки  в
державі,  можна  змінити.  Тільки  для цього необхідно перейти від
декларації  до  дії.  І  саме   тому   група   "Народний   вибір",
усвідомлюючи, що більша частина населення України - це потенційний
середній клас,  буде  в  парламенті  саме  тією  силою,  яка  буде
відстоювати його інтереси.

     Тому ми  за нормальні податки,  гідну зарплату,  за нормальні
ціни,  тарифи,  за достовірну інформацію,  за  професійне  лобі  у
парламенті.  Тому  ми  за  безпеку від державного,  олігархічного,
кримінального рекету.  Я впевнений,  що у цьому залі  ми  знайдемо
собі спільників.

     ГОЛОВА. Дякую.

     ГОШОВСЬКИЙ В.С. Саме інтереси середнього класу примушують нас
жити не за рахунок політики,  а  жити  політикою.  Я  дякую  групі
"Народний  вибір" за доручення виступити в День уряду саме з цього
питання, а всім вам - за увагу.

     ГОЛОВА. Народний депутат Соломатін  передає  слово  Симоненку
Петру Миколайовичу, фракція комуністів.

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань
правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий
округ,  КПУ).  Фракція комуністів.  Шановні колеги! Розглядаючи це
питання,  ми повинні сьогодні зробити висновок,  що нинішній  стан
економіки  і  державних  фінансів  такий,  що  при усіх так званих
зростаннях виробництва пересічний громадянин не скоро відчує якесь
підвищення рівня життя.

     Зомбуючи народ  ейфорією  свободи  за  11 років незалежності,
влада фактично знищила економічний фундамент для вирішення гострих
соціальних  проблем.  У  той  же  час сформовано новий клас - клас
бідноти. Це змушений був визнати і сам Президент.

     За даними Державної податкової  адміністрації,  за  2000  рік
мільйонні доходи задекларували близько 60 осіб, а за 2001 рік - на
100 більше,  тобто у півтора раза  більше.  У  той  же  час  кожен
дев'ятий  з десяти громадянин України вважає себе бідним.  Виникає
питання:  чому ж тоді уряд та у тому числі і правоохоронні  органи
не  бачать  такої  кричущої несправедливості у нашому суспільстві?
Кожен четвертий громадянин України відчуває страх перед майбутнім,
кожен  п'ятий  відчуває  безвихідність  і  неможливість самостійно
поліпшити  своє  життя.  Особливої  гостроти  соціальні   проблеми
сягнули  у  приватному  секторі  економіки,  який  розвивається за
неписаними  законами  дикого  капіталізму.  Тисячі  кваліфікованих
робітників,  інженернотехнічних  працівників,  працівників  науки,
культури,  які  викинуті  за  прохідні  своїх   заводів,   фабрик,
інститутів,  змушені  працювати  на  своїх  хазяїв по 10-12 годин,
отримуючи за свою рабську працю  мізерні  кошти.  При  цьому  вони
фактично  не  мають  права  ні  на  оплачувану  відпустку,  ні  на
оплачувані лікарняні,  ні на більш-менш  забезпечену  старість.  І
якщо  до  цього  додати  хронічну  несвоєчасну  виплату заробітної
платні,  відсутність індексації грошових доходів  та  багато  чого
іншого, то ми можемо зробити сьогодні з вами висновок, що проблема
бідності стає з кожним роком ще гострішою.

     При цьому постійно  розробляються  механізми  коригування,  у
першу  чергу  в  бік  збільшення  тарифів  на житлово-комунальні і
транспортні     послуги,     телефонний     зв'язок,     опалення,
електропостачання.      Недивно,      що     заборгованість     за
житлово-комунальні  послуги  невпинно  зростає,  а  сьогодні  вона
становить практично 7,6 мільярда гривень. Частка бідного населення
з доходами 172 гривні на місяць на одного дорослого становить 13,6
мільйона громадян.

     Проблема бідності   стала  загрозливою  тенденцією  на  рівні
національної безпеки і породила  цілу  низку  соціальних  проблем.
Перша  - це втрата кваліфікованої робочої сили.  Сьогодні серйозно
непокоїть те,  що майже третина наших  співвітчизників  не  готова
захищати Батьківщину, а готова лише залишати Батьківщину.

     Друге. Одним  із  проявів  бідності є відтік інтелекту,  і ми
знаємо, що це також загроза для нас.

     Третє. Бідність загострила одну із  найважливіших  соціальних
проблем - житлову. Третина населення країни мешкає в незадовільних
умовах.

     Четверте. Саме   бідність   породила    небачене    зростання
професійних захворювань,  епідемій туберкульозу,  СНІДу, гепатиту,
алкоголізму та багато чого іншого.

     На глибоке переконання фракції комуністів, тотальне зубожіння
населення - це трагедія для нашого народу. На превеликий жаль, але
ми вимушені констатувати,  що  на  сьогодні  проблема  бідності  в
Україні  досягла  такої межі,  що практично становить загрозу.  Це
вирок режиму та політики,  яку він проводить. Можна щось говорити,
щось покращити,  щось запропонувати,  але проблема стоїть гостро і
про це треба говорити.  Треба міняти і систему влади, і економічну
модель розвитку.

     Тому фракція   комуністів  закликає  обурений,  обкрадений  і
принижений народ України вийти 16 вересня на вулиці і площі міст і
селищ, щоб відстояти своє конституційне право - право на достойний
рівень життя. Це може бути найдієвішим інструментом боротьби ось з
цією бідністю, з цим злиденням, з яким стикаємося ми щодня.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.   Шановні  колеги!  Оскільки  у  нас  час  для
виступів уже вичерпано, але наполягає з процедури народний депутат
Таран,  давайте послухаємо і будемо визначатися.  Народний депутат
Таран, фракція Блоку Юлії Тимошенко. Будь ласка.

     ТАРАН В.В.,  aолова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради
України    з   питань   прав   людини,   національних   меншин   і
міжнаціональних   відносин   (багатомандатний    загальнодержавний
виборчий   округ,   "Aиборчий   блок  Юлії  Тимошенко").  Шановний
Володимире Михайловичу! Справа у тому, що це питання на сьогодні є
справді надзвичайно важливим, а часу було відведено не так багато,
і ряд фракцій не змогли виступити і засвітити  тут  свою  позицію.
Отже,  я дуже вас просив би,  враховуючи те, що тут якраз присутні
члени уряду,  а це,  знаєте,  не завжди  буває,  продовжіть,  будь
ласка,  засідання хоча б на 15 хвилин,  бо деякі фракції просто не
змогли виступити.  На 15 хвилин зараз продовжити, і не буде ніякої
проблеми.

     ГОЛОВА. Шановні колеги, не буде заперечень? Справа у тому, що
у нас на виступ записано ще  дев'ять  народних  депутатів.  Навіть
якщо ми зробимо перерву або продовжимо засідання на 15 хвилин, усі
не виступлять.  Якщо немає заперечень,  давайте попрацюємо  ще  15
хвилин.  Шановні  колеги,  одну  хвилинку.  Згідно  з регламентною
процедурою  у  нас  відбуваються   виступи   народних   депутатів,
очевидно,  треба  було пропонувати відразу від комітетів.  Давайте
зробимо таким чином:  виступлять ті,  хто наполягає,  а потім буде
можливість виступити під час обговорення другого питання, поєднати
ці два питання і виступити.

     Народний депутат Удовенко Геннадій Йосипович від  Комітету  з
питань   прав   людини  буде  виступати.  Підготуватися  народному
депутату Тарану.  15 хвилин ми відводимо, як домовилися. Ні, не за
рахунок скорочення другого питання.

     УДОВЕНКО Г.Й.,  aолова  Комітету  Верховної  Ради  України  з
питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
(багатомандатний  загальнодержавний виборчий округ,  "Aлок Віктора
Ющенка "Наша Україна").  Шановний Голово! Шановні колеги! Питання,
яке ми сьогодні внесли на День уряду, є не просто актуальним, воно
є ключовим для  нашої  держави.  Далі  відступати  нікуди,  рівень
бідності   такий,  що  на  часі  розглядати  питання  про  загрозу
національній безпеці. Адже проблему бідності потрібно розглядати в
комплексі.  Бідність  - це недоступність лікування,  звідси низька
тривалість  життя,  соціальні  хвороби,  а  в   Україні   епідемія
туберкульозу.  Безробіття - це відплив робочої сили за кордон.  Ми
вже самі не знаємо,  скільки поїхало за кордон - 5 чи 7 мільйонів,
скоро  взагалі  нікому буде слухати наші виступи тут.  Еміграція з
України,  дитяча бездоглядність,  сироти при живих батьках, низька
народжуваність  і загроза демографічній безпеці держави.  Ті,  хто
відпрацював  20-40  років,  пройшов  війну,  поставлені  за   межі
виживання.

     Сьогодні бідність  випливає  звідусіль.  Бідність  -  одна  з
головних причин аварій на шахтах, катастроф у Збройних Силах. Якби
люди  не  були  бідними,  не  пішли б вони гинути у шахти.  Чому в
Західній Європі  немає  нічого  подібного,  чому  це  відбувається
тільки в Україні? За псевдооптимістичними цифрами, які містяться в
матеріалах  уряду,  чітко  проглядається  повсякденна  злиденність
більшості наших громадян, для яких день починається і закінчується
питанням:  як вижити?  Мене  вразив  термін,  який  застосовується
урядом  - "глибина бідності".  Від того,  чи глибока бідність,  чи
бездонна,  чи мілка,  вона не перестає бути  бідністю,  це  сумний
оптимізм, що глибина бідності порівняно з 2001 роком зменшилася на
4 відсотки.

     Як голова Комітету з питань прав людини, я хочу подивитися на
проблему   боротьби   з   бідністю   через   призму   забезпечення
конституційного права на достатній життєвий рівень.  За підсумками
опитування,  проведеного нещодавно центром Разумкова,  91 відсоток
респондентів впевнені,  що в Україні право на  достатній  життєвий
рівень  не  забезпечується,  як не забезпечується право на працю і
можливість заробляти на життя, право на охорону здоров'я.

     У вітальному слові Президента до народу з нагоди 11-ї річниці
незалежності   боротьба   з  бідністю  серед  інших  проблем  була
поставлена на перше місце.  Президент взяв це питання під особисту
відповідальність,  але  ж з початку реалізації Стратегії подолання
бідності минув майже рік.  Тобто заходи,  вжиті урядом, не привели
до відчутних результатів, не забезпечили дотримання конституційних
прав громадян у соціальній сфері.  Щоб змінити ситуацію на  краще,
потрібен якісний прорив,  для надання соціальної допомоги потрібні
кошти.

     Маємо дати відповідь на таке запитання:
де брати  кошти?  Зусилля  влади  потрібно  спрямувати на розвиток
підприємництва,  фермерства, сприяння малому і середньому бізнесу,
а  не  на  їх  знищення.  Про  це тільки що яскраво говорив колега
Гошовський.

     Без формування середнього класу Україна залишиться  однією  з
найбідніших  держав  у  Європі.  У цій ситуації важко говорити про
стабільність  і  сталий   розвиток.   Долати   бідність   потрібно
економічним   зростанням,  боротьбою  з  економічною  злочинністю,
детінізацією  економіки.  Для  цього  потрібна  політична  воля  і
злагоджена діяльність усіх гілок влади.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Шановні  колеги!  Зараз  виступатиме народний депутат
Таран від Блоку  Юлії  Тимошенко.  Потім  має  виступати  народний
депутат Волинець, але він передає право виступу народному депутату
Морозу. Після нього виступить народний депутат Поліщук, і на цьому
ми завершуємо обговорення питання. Я хотів би, шановні колеги, які
мене звинувачують,  ще раз сказати: уважно почитайте положення про
День  уряду України у Верховній Раді України.  Дякую.  Будь ласка,
три хвилини.

     ТАРАН В.В.  Дякую.  Шановні  колеги!  Блок  Юлії   Тимошенко.
Україна  сьогодні  справді  бідна,  окрадена.  Сьогодні пенсіонери
вмирають у безкінечних чергах в ощадкаси,  щоб отримати 50 гривень
вкрадених  у  них  заощаджень.  Сьогодні 76 відсотків населення не
мають коштів на елементарне лікування,  у ветеранів війни і  праці
немає  грошей  навіть  на  власний похорон,  сьогодні через злидні
маленьких українців продають за кордон і торгують їхніми органами.
Щороку  за рівнем людського розвитку,  який визначає ООН,  Україна
сповзає все нижче,  і тому щороку нас стає менше  на  півмільйона.
Але  ж,  але  ж!  Сьогодні в Україні близько 200 людей (олігархів)
володіють 86 процентами національного надбання.

     Що є грунтом для бідності?  Грунт для бідності - це злочинний
конгломерат влади, кланів, репресивних структур, слухняних засобів
масової інформації.  Грунтом для бідності є тотальне беззаконня, і
не лише антинародна внутрішня, а й зовнішня політика держави, коли
влада торгує національними багатствами України  лише  задля  свого
самозбереження.   Таким  чином,  щоб  здобути  підтримку  Росії  в
боротьбі   з   опозицією,   влада   готова   віддати    українську
газотранспортну  систему  Росії.  Це мільярди,  які не надійдуть у
бюджет,  це нові злидні,  це абсолютна  руйнація  економіки,  хоч,
здається,  далі вже нікуди.  Економічний потенціал України за роки
Леоніда Кучми зруйнований на 70 відсотків. Для порівняння: під час
останньої війни його було зруйновано на 40 відсотків.

     Верховна Рада не раз намагалася змінити ситуацію.  Наприклад,
Верховна  Рада  розглядала  близько  15  законопроектів  з  питань
повернення заощаджень.  Президент накладав вето. Якщо депутати, на
думку  Президента,  такі  недолугі,  що  не  можуть  запропонувати
реального  закону  про повернення заощаджень,  то нехай запропонує
сам.  Але ж ні уряд,  ні Президент,  а  вони  є  суб'єктами  права
законодавчої ініціативи,  жодного разу не вносили проектів законів
з питань повернення заощаджень.

     Отже, законодавчий шлях боротьби з бідністю - це добрий шлях,
але  в  умовах  України  недостатній.  В  умовах України передусім
мусимо  визначити,  як  називається  тотальне  зубожіння   народу,
тотальні злидні.  А вони мають своє ім'я, і це ім'я - режим Кучми.
А тому боротьба із злиднями - це  боротьба  з  режимом  Кучми.  Ми
закликаємо  всіх  небайдужих  приєднатися  до  акції  протесту  16
вересня,  яка  стане  реальною,  а  не  бутафорською  боротьбою  з
бідністю.  Ми  закликаємо  у  цей  день  о  15-й  годині  вийти на
Європейську площу  в  Києві,  на  вулиці  і  майдани  всієї  нашої
окраденої України і заявити: "Ми не хочемо більше бути жебраками і
не підемо доти, доки не піде Кучма". І тільки подолавши цей режим,
ми подолаємо бідність у нашій державі.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Народний   депутат   Мороз  Олександр  Олександрович,
фракція Соціалістичної  партії  України.  Підготуватися  народному
депутату Поліщуку.

     МОРОЗ О.О.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань
правової  політики  (багатомандатний  загальнодержавний   виборчий
округ,  СПУ).  Шановні колеги,  шановні радіослухачі!  Навіть якщо
прислухатися до цифр,  наведених міністром Іваном Саханем, то вони
ніякою  мірою  не відповідають розміру проблеми.  Доказом того є і
статистика, і свідчення тисячі і тисячі громадян на зустрічах, які
ми  мали  під  час  і  після виборів,  на зустрічах в рамках акції
"Повстань, Україно!".

     У цифрах, наведених міністром, використані, очевидно, і суми,
що визначені бюджетом як трансфери населенню.  Але,  ще аналізуючи
виконання бюджету минулого року,  ми звертали увагу на те,  що з 4
мільярдів  гривень  цих коштів люди живими грішми одержать менше 7
відсотків.  Решта пройшла через різноманітних посередників на  тих
умовах, які відомі усім нам, як збиткування над людьми і як зразки
різноманітних фінансових оборудок.  У будьякому  разі  ці  суми  в
розрахунок  зростання добробуту людей брати не можна.  У нас немає
тенденції економічного,  отже,  і  соціального  зростання.  Валові
показники   не   розкривають   суті   недопустимих  перекосів  між
експертною складовою ВВП і внутрішнім ринком.  А ми ж  знаємо,  що
Україна  все  більше  втрачає  економічний суверенітет.  І середні
цифри  мало   що   дають   мешканцям,   скажімо,   Кіровоградщини,
Тернопільщини  або  Житомирщини.  Це  в Запоріжжі,  де зосереджена
металургія,  або в Києві,  де сходяться  фінансові  потоки,  можна
бачити  і  більш-менш стабільну виплату заробітної плати,  і трохи
кращі середні показники.  А в більшості  регіонів  цього  немає  і
тенденція зворотна.

     Зростання вартості   життя   в  Україні  набагато  випереджає
номінальне і фактичне зростання доходів населення. Іншими словами,
тенденція  до  зубожіння  зберігається і загострюється.  Невиплата
допомог дітям,  ціновий тиск, волюнтаристська, точніше, злодійська
основа цін і тарифів у комунальній сфері,  у транспорті і зв'язку,
в медицині й освіті не дає людям жити.  Рятуючись  від  лиха,  хто
може,  шукає  порятунку  за  кордоном,  на  будівництві  доріг,  в
каменоломнях,  у прислужуванні чужим інтересам  у  всіх  виглядах,
навіть у принизливих,  ганебних і аморальних. Я знаю, про що кажу,
бо бачився з нашими земляками багато разів за кордоном.

     За різними  оцінками,  близько  шести   мільйонів   українців
працюють за кордоном.  Від добра добра не шукають.  Ця істина вище
урядових розрахунків,  а політична оцінка цьому факту така:  це  -
катастрофа.

     Уся причина   в   організації   життя,  в  системі  влади,  в
неймовірній корумпованості чиновництва,  в орієнтації влади не  на
інтереси людини,  а на інтереси мафії,  кланів, точніше кажучи, на
інтереси злодія. Ось чому зустрічі в Чернігові, Житомирі, Рівному,
Луцьку,  Запоріжжі  та  інших  містах  з  лідерами  опозиції  тупо
замовчуються  засобами  масової  інформації,  бо  знаходяться  під
контролем  влади.  Ось чому люди самостійно знаходять відповідь на
питання,  скандуючи в один голос:  "Владу змінити!  Кучму  геть!".
Стверджую, люди це кажуть щиро. Треба прислухатися до них.

     Також підтримую  пропозицію  про  участь  в акції протесту 16
вересня.  А новій владі,  підконтрольній народу,  будуть  потрібні
здібні технологи,  фахівці. Зважте на це, Іване Яковичу, звертаюся
до міністра.

     ГОЛОВА. Народний депутат Поліщук,  Комітет з  питань  охорони
здоров'я. Будь ласка, і будемо завершувати.

     ПОЛІЩУК М.Є., aолова Комітету Верховної Ради України з питань
охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий  округ  214,
м.Київ).  Шановний  Володимире  Михайловичу!  Шановні члени уряду!
Шановні колеги!  Ми послухали тут,  яка у  нас  середня  зарплата,
уважно подивилися на ці графіки і бачимо, що зарплата зростає. Але
я хотів би звернутися до вас від імені  медичних  працівників.  Ці
ваші  графіки  до  медичних працівників не мають абсолютно ніякого
відношення.  Середня заробітна плата становить 200  гривень  -  це
нижче   прожиткового  рівня,  а  з  1  вересня  зарплата  медичних
працівників стала на 48 відсотків нижчою,  ніж  зарплата  освітян.
Вдумайтеся у це!

     Шановні члени уряду!  Подумайте,  кого ми готуємо,  в кого ви
будете лікуватися.  Я розумію, що сьогодні багато хто може поїхати
за  кордон.  Але  у  лікарів  відсутня  мотивація підвищувати свій
рівень.  Вона відсутня тому,  що треба  заробити  на  хліб,  треба
подумати,  як прожити.  У селі всі займаються господарством: мають
свиней,  корів. У місті думають, де можна підробити, в якій фірмі,
де можна ще підчергувати,  немає коли читати. Я сьогодні о 7 ранку
був у клініці і запитав у колеги:  "Підеш напевно після чергування
додому,  поїси?"  Він  відповідає:  "Мені  все  одно що,  аби десь
поїсти".  Ви розумієте, ми поставили медицину і медиків поза межею
бідності.  У  бюджеті  на наступний рік виділяємо коштів ще менший
відсоток від ПДВ, ніж було в цьому році, але й ці кошти, за даними
Рахункової   палати,  нераціонально  використовуються.  Чому  так?
Медицина,  найбільш   необхідна   людям   галузь,   гірше   всього
фінансується. І якраз гірше всього фінансується охорона здоров'я.

     На сьогодні  я  хотів  би  сказати,  що  ми  можемо  отримати
допомогу із-за кордону,  але є  ще  невідкладна  допомога,  гострі
випадки. Це 40 відсотків медичної допомоги.

     Шановні! Усі  ми  з  вами  (маємо  гроші  чи не маємо),  якщо
станеться невідкладний якийсь випадок, гостре захворювання, будемо
лікуватися  там,  куди  нас  повезуть.  Ми не зможемо вибирати.  І
будемо в тій же палаті, в якій ми знаходимося.

     Я хотів би сказати,  завершуючи. На сьогодні терпіння медиків
вичерпано.  Ми отримали багато телеграм і листів з тим,  що медики
готові сьогодні виступити.  І повірте мені,  виступлять!  Це  буде
страйк,  який навіть не зрівняти з шахтарями!  Повірте! Знайте, що
медики - це велика сила. 11 липня Верховна Рада прийняла постанову
збільшити зарплату медичним працівникам на 25 відсотків. Я пішов в
уряд,  а в уряді  мені  кажуть:  "Нехай  приймають,  у  нас  немає
коштів".

     Вибачте, будь   ласка,   а  податківцям  є  звідки  підвищити
зарплату? Митникам є звідки підвищити зарплату? І іншим є? А у них
середня зарплата не 200 гривень, а далеко за 500-700 гривень!

     Я хотів  би  з цієї трибуни від комітету сказати,  що медичні
працівники на сьогодні готові,  і я  думаю,  що  найближчим  часом
виступлять  з  акцією  протесту  проти того зубожіння і проти тієї
ситуації, в яку поставив уряд медицину в Україні.

     ГОЛОВА. Дякую.  Будь ласка,  з процедури. Увімкніть мікрофон.
Народний  депутат  Кравченко,  фракція  комуністів.  Зараз  будемо
завершувати, шановні колеги.

     КРАВЧЕНКО М.В.,  заступник  aолови  Комітету  Верховної  Ради
України   з   питань   промислової   політики   і   підприємництва
(багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Спасибо.
Владимир Михайлович!  В связи с тем что было много желающих...  То
не моя фотография. А то еще реплику возьму.

     ГОЛОВА. То Чічканов.

     КРАВЧЕНКО М.В.  В связи с тем что многие желающие сегодня  не
получили слова,  осталось много неосвещенных вопросов.  Есть такая
просьба:  тех,  кто настаивает на выступлении по второму  вопросу,
включить автоматически в список выступающих.

     Спасибо.

     ГОЛОВА. Цей   список  практично  у  нас  вичерпаний.  Народні
депутати  Волинець,  Ніколаєнко  передали  своє  слово  Олександру
Морозу.  Залишилися Томич,  Фельдман і Дашутін. Ми домовлялися, 15
хвилин.   Час,   шановні   колеги,   вичерпано.   Два   слова   як
відповідь-репліка   надається  Івану  Яковичу,  і  будемо  йти  на
перерву.

     САХАНЬ І.Я. Я дякую, шановний Володимире Михайловичу. Шановні
народні   депутати!  Власне,  мені  не  доводилося  очікувати,  що
сьогодні буде проста  розмова,  бо  проблема  надзвичайно  гостра,
надзвичайно   актуальна.   Те,   що   відбулося,   дійсно,  цікаве
обговорення,  і те, що обговорення звелося не тільки до критики, а
й  до  конкретних  пропозицій,  свідчить,  що  ми маємо можливість
серйозно просуватися вперед,  об'єднуючи зусилля і Верховної Ради,
і уряду в цьому відношенні.

     Буквально декілька  речей,  які я не можу залишити без уваги.
Якщо у виступі говориться, що в липні ми збільшили на один мільярд
заборгованість  із  заробітної плати,  я думаю,  що це була просто
помилка,  бо такого немає і не могло бути.  Якщо мова йде про інші
питання,  пов'язані  з  погіршенням ситуації,  то це теж не зовсім
точно.

     Я хотів би підкреслити, що уряд незадоволений підсумками цієї
роботи.   Ясно,   що   нам  треба  більше,  швидше  і  динамічніше
розв'язувати проблеми бідності,  але це проблеми  не  одного  дня.
Нагадаю,  що  в грудні була затверджена програма.  За півроку такі
проблеми розв'язатися не могли і не можуть.

     Тому я закликаю всіх  вас  до  спільної  роботи  і  дякую  за
конструктивні пропозиції, які будуть обов'язково враховані під час
опрацювання  заходів  до  другого   етапу   реалізації   Стратегії
подолання бідності.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Шановні   колеги,   обговорення   питання  завершено.
Прийняття  рішення  з  цього  питання  відповідно  до   Регламенту
відбудеться у четвер. Оголошується перерва до 12 години 45 хвилин.

      (П і с л я п е р е р в и)

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Продовжуємо нашу роботу.
Переходимо до розгляду інформації Кабінету Міністрів  України  про
здійснення  державної  політики щодо виконання законів України про
природно-заповідний фонд України і про охорону культурної спадщини
та  про  дотримання посадовими особами вимог чинного законодавства
стосовно   Національного    заповідника    "Хортиця"    й    інших
історико-культурних  заповідників  і об'єктів природно-заповідного
фонду.  На виступ з доповіддю  запрошується  міністр  екології  та
природних   ресурсів   України  Сергій  Іванович  Курикін.  Сергію
Івановичу,  я просив би, щоб ви зменшили час виступу для того, щоб
у  нас  було  більше  часу  для  відповідей  на  запитання  і  для
обговорення. Якщо можна, до 10 хвилин.

     КУРИКІН С.І., міністр екології та природних ресурсів України.
Шановний пане Голово!  Шановні депутати!  Міністерство екології та
природних ресурсів  несе  основну  відповідальність  за  виконання
законодавства України про природно-заповідний фонд,  воно здійснює
свою діяльність у галузі заповідної  справи,  керуючись  Основними
напрямами  державної  політики  України у галузі охорони довкілля,
використання  природних  ресурсів  та   забезпечення   екологічної
безпеки,  затверджених  постановою  Верховної  Ради  України від 5
березня  1998  року,  також  на  виконання  Закону   України   про
природнозаповідний  фонд  України,  іншими  законодавчими актами в
галузі охорони довкілля.

     У складі міністерства діє спеціально  уповноважений  урядовий
орган  у  галузі  заповідної  справи  - Державна служба заповідної
справи, яка в межах своєї компетенції здійснює державне управління
територіями  та  об'єктами  природнозаповідного фонду,  забезпечує
проведення та  готує  пропозиції  з  основних  напрямів  державної
політики   щодо   організації  розвитку,  охорони  та  ефективного
використання  територій  та  об'єктів  природнозаповідного  фонду,
забезпечує  створення  державного  кадастру територій та об'єктів,
здійснює міжнародне співробітництво у  цій  сфері  та  координацію
наукової діяльності.

     Державна служба  заповідної  справи  Міністерства екології та
природних ресурсів організовує,  здійснює та координує роботу щодо
створення   нових   та   розширення  територій  існуючих  об'єктів
природнозаповідного фонду.

     Створення об'єктів   здійснюється    в    рамках    виконання
загальнодержавних   програм  -  Програми  перспективного  розвитку
заповідної справи, Національної програми екологічного оздоровлення
басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, Загальнодержавної
програми формування національної  екологічної  мережі  України  на
2000-2015 роки з дотриманням вимог законодавства України.

     З часу  прийняття Закону України про природно-заповідний фонд
за  поданням  міністерства  було  прийнято  26  указів  Президента
України  щодо  резервування  територій  та  створення (оголошення)
нових об'єктів природно-заповідного фонду. У даний час проводиться
узгодження  трьох  проектів  указів Президента про створення нових
національних природних  парків  в  Чернігівській,  Харківській  та
ІваноФранківській областях.

     Пріоритетність створення   таких   об'єктів  пов'язана  з  їх
багатофункціональним призначенням, що поєднує в собі як покращення
екологічного стану, так і сприяння сталому розвитку регіонів через
додаткове  створення  робочих  місць,  розвиток  рекреації,  сфери
обслуговування, народних промислів.

     Загалом природно-заповідний фонд України за станом на 1 січня
2002 року має у своєму складі 7010 територій і об'єктів  загальною
площею 2 мільйони 557,8 тисячі гектарів, що становить 4,2 відсотка
від території України.

     За період з 1992 року,  тобто за останні десять років,  площа
природно-заповідного  фонду  зросла  майже  вдвоє,  в основному за
рахунок відносно  нових  категорій  об'єктів  природно-заповідного
фонду   -   біосферних  заповідників,  національних  природних  та
регіональних ландшафтних парків.

     Установи природно-заповідного    фонду    загально-державного
значення,  що фінансуються із загального фонду державного бюджету,
знаходяться в підпорядкуванні різних міністерств та  відомств.  Із
33  таких  установ  Міністерству  екології  та  природних ресурсів
підпорядковано  14.  Із  чотирьох  біосферних  заповідників   один
підпорядкований   міністерству,   два  заповідники  підпорядковані
Національній академії наук України,  один -  Українській  академії
аграрних наук.  Із 17 природних заповідників чотири підпорядковані
Міністерству   екології   та   природних   ресурсів,    шість    -
Держкомлісгоспу,  три - Національній академії наук України, один -
Українській академії аграрних наук,  один - Міністерству освіти та
науки,  один  - Національному університету імені Шевченка,  один -
Державному  управлінню  справами.  Із  12  національних  природних
парків міністерству підпорядковано дев'ять.

     Загальнодержавною програмою      формування      національної
екологічної  мережі  України   на   2000-2015   роки   передбачено
розширення  та  підвищення репрезентативності природно-заповідного
фонду як основного структурного елемента національної екомережі та
доведення  його  площі загалом до 10 відсотків від площі території
держави.

     Таких високих  показників  здійснення   процесу   заповідання
неможливо  досягти  без  сприяння  органів влади на місцях,  які в
даний час фактично не підтримують,  на  жаль,  ведення  заповідної
справи  в  частині  переоформлення  охоронних  зобов'язань під час
видачі державних актів на право користування землею,  встановлення
меж об'єктів на місцевості, погодження їх із землекористувачами та
створення об'єктів природно-заповідного фонду на їхніх територіях.

     Крім того,  можна навести окремі негативні приклади  протидії
органів  місцевого  самоврядування заповіданню територій.  Одним з
таких прикладів є національний природний парк "Голосіїв"  у  місті
Києві,  який  пройшов  вже не одне коло погодження протягом десяти
років і до сьогоднішнього дня не створений.

     Через незгоду Вільшанівської сільської ради Хустського району
Закарпатської    області    затримується    розширення   території
Національного природного парку "Синевір".

     Не виконаний пункт Указу Президента України про  резервування
цінних  природних  територій  для наступного заповідання у частині
створення заказника "Острів" у  Бахмацькому  районі  Чернігівської
області  через  відмову  керівника  сільгосппідприємства  "Червона
зірка" на території Обмачівської сільської ради.

     Такі факти мають місце всупереч вимогам  Закону  України  про
охорону  навколишнього природного середовища (стаття 64) та Закону
про Червону книгу України (стаття 11),  які  зобов'язують  місцеві
ради вживати необхідних заходів для забезпечення охорони рідкісних
та таких,  що перебувають під загрозою зникнення  видів  рослин  і
тварин.

     Території та  об'єкти  природнозаповідного  фонду  є  центром
збереження біорізноманіття,  особливо рідкісних та зникаючих видів
рослин і тварин,  що занесені до Червоної книги України, переліків
міжнародних природоохоронних конвенцій.

     Велика природна цінність територій природно-заповідного фонду
дає   їм  можливість  отримати  міжнародне  визнання,  зокрема  як
біосферних резерватів ЮНЕСКО,  водно-болотних  угідь  міжнародного
значення, територій спеціального збереження так званої Смарагдової
мережі Європи.

     Активізується співпраця в розвитку природно-заповідної справи
і   з   сусідніми  країнами.  Це  полягає,  зокрема,  у  створенні
транскордонних   природоохоронних   територій    та    екологічних
коридорів.  Українські природоохоронні ділянки вже стали частинами
українсько-румунського біосферного заповідника "Дельта  Дунаю"  та
українсько-польсько-словацького  біосферного  заповідника  "Східні
Карпати",  Нижньодунайського зеленого коридору за участю  України,
Румунії,    Молдови    та    Болгарії.    На    черзі    створення
українсько-польського біосферного заповідника  "Західне  Полісся",
щодо     чого    вже    подано    номінацію    до    ЮНЕСКО,    та
українсько-російського  біосферного   заповідника   "Брянські   та
Старогудські ліси".

     Одна з  умов  виконання  завдань,  що стоять перед заповідною
справою,  - налагодження і ведення державного кадастру територій і
об'єктів  природно-заповідного  фонду  з  метою  оцінки  складу та
перспектив розвитку фонду,  оцінки стану територій та об'єктів, що
входять   до   нього,   організації   їх  охорони  та  ефективного
використання, планування наукових досліджень, а також забезпечення
державних    органів,   зацікавлених   підприємств,   установ   та
організацій  відповідною  інформацією,  необхідною  для  вирішення
питань соціальноекономічного розвитку.

     На даний  час  підготовлено  проект  пакета  документів  щодо
ведення кадастру,  розробляється  автоматизована  система  ведення
кадастру,   створюється   відповідна   база   даних,   проводиться
інвентаризація   природних   комплексів   територій   і   об'єктів
природно-заповідного   фонду   для  отримання  відомостей  про  їх
сучасний стан.

     У той же час  існує  ряд  проблемних  питань,  які  стримують
розвиток  заповідної справи.  Зокрема,  часто заповідні об'єкти не
зафіксовані  належним  чином   у   землевпорядних   документах   і
відповідно  до Земельного кодексу не переведені в категорію "землі
природно-заповідного   фонду",   межі   заповідних   об'єктів   не
перенесені в натуру, що тягне за собою порушення природоохоронного
законодавства - розпаювання земельних ділянок  та  інше  нецільове
використання цих земель.

     Під час  проведення лісовпорядних робіт часто спостерігається
зміна нумерації  квартальної  сітки  та  величин  площ  заповідних
об'єктів  без  оформлення  цих  змін  у визначеному законодавством
порядку.

     Деякі установи природно-заповідного фонду не мають  державних
актів  на  право постійного користування землею.  Як приклад можна
навести  Ялтинський   гірсько-лісовий   заповідник,   Рівненський,
заповідник "Мис Мартьян" і деякі інші,  що значно ускладнює роботу
служби державної охорони в частині збереження природних комплексів
та   сприяє   порушенням  земельного  законодавства.  Прикладом  є
територія  Нікітського  ботанічного  саду,   окремих   зоологічних
парків.

     Землевпорядні органи при переоформленні права на користування
земельними  ділянками,  в  межах  яких  знаходяться  території  та
об'єкти   природнозаповідного   фонду,   не   доводять  до  відома
землекористувачів інформацію  про  наявність  на  їхній  території
заповідних  об'єктів  та  встановлені  для  них  режими  обмеження
землекористування.  Це викликає значні труднощі при переоформленні
охоронних зобов'язань.

     З метою    покращання    охорони    територій   та   об'єктів
природно-заповідного фонду та на виконання  вимог  Закону  України
про  природно-заповідний  фонд України Кабінетом Міністрів України
прийнято    Постанову     про     службу     державної     охорони
природнозаповідного  фонду  України від 14 липня 2000 року,  1127.
Проте для забезпечення її ефективного функціонування  необхідно  в
найкоротші  терміни внести зміни до статті 255 Кодексу України про
адміністративні правопорушення,  де передбачити надання  посадовим
особам  установ природнозаповідного фонду право складати протоколи
про  адміністративні  правопорушення.  Хочу  зазначити,   що   цей
законопроект знаходиться на розгляді Верховної Ради.  Я принагідно
просив  би  народних   депутатів   сприяти   його   якнайскорішому
прийняттю.

     Крім того,  необхідно  прийняти  зміни  до Закону України про
природно-заповідний фонд України  в  частині  створення  вертикалі
управління службою охорони природнозаповідного фонду.  Окрім того,
такі зміни  мають  і  повинні  мати  на  меті  також  забезпечення
зонування  об'єктів  природнозаповідного фонду від моменту їхнього
створення.

     Слід зазначити,  що  на   даний   час   найбільш   поширеними
порушеннями  на  територіях  природно-заповідного фонду України є,
поперше,  порушення режиму охорони  територій  -  незаконні  рубки
дерев,  полювання на диких тварин,  сінокосіння, випасання худоби,
збирання дикорослих плодів,  грибів,  ягід тощо;  порушення  вимог
протипожежної  безпеки;  нерегульовані  рекреаційні  навантаження.
Загалом у 2001 році було виявлено 1772 порушення природоохоронного
законодавства  у межах природно-заповідного фонду та притягнуто до
відповідальності 1022 особи.

     За результатами    роботи    служби     державної     охорони
природно-заповідного  фонду  в  2001  році  до  державного бюджету
надійшли  кошти  від  штрафів   за   порушення   природоохоронного
законодавства в сумі 30 тисяч 300 гривень та відшкодовано шкоду на
суму 1 мільйон 505 тисяч гривень.

     Закінчуючи, я хотів би подякувати депутатам Верховної Ради за
те,  що  вони  поставили  дане  питання в порядок денний.  Питання
потребує  комплексного  підходу  не   лише   постійної   взаємодії
зацікавлених    центральних   органів   виконавчої   влади,   яким
підпорядковані ті чи інші об'єкти природнозаповідного фонду,  а  й
тісної співпраці виконавчої і законодавчої влади.

     Крім того,  хотів  би  зазначити,  що  особливої ваги питання
збільшення і якісного поліпшення стану природно-заповідного  фонду
набирає  у  світлі  рішень,  які  були прийняті Всесвітнім самітом
сталого розвитку в Йоганнесбурзі,  оскільки  реалізувати  принципи
сталого розвитку, не покращуючи стан об'єктів природно-заповідного
фонду, неможливо.

     На цьому дякую за увагу. Я закінчив свій виступ.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги! Прошу записатися на запитання
до доповідача.  Сергію Івановичу, у вас є письмові запитання? Будь
ласка, відповідайте на письмове. А шановних колег прошу записатися
на запитання.

     КУРИКІН С.І.  Я відповідатиму на письмові запитання в порядку
їх надходження.

     Запитання надійшло  від   Комітету   з   питань   екологічної
політики,     природокористування    та    ліквідації    наслідків
Чорнобильської катастрофи:

     "Які зміни до законодавства України в найближчий період треба
внести,  щоб  установи природно-заповідного фонду почали ефективно
функціонувати?"

     Я частково  відповів  на  це  запитання,  торкнувшись  деяких
законодавчих  актів.  Крім  того,  хотів  би  зазначити,  що  дуже
важливим  є  якнайскоріше  прийняття  пакета   змін   до   діючого
законодавства,  які  викликані  приєднанням  України  до Орхуцької
конвенції.  Крім того,  є доцільним приєднання до  конвенції  Ради
Європи  про  ландшафти.  Також  необхідно  внести  зміни  в  діючу
нормативноправову базу,  аби забезпечити розширення сфери  надання
об'єктами  природнозаповідного фонду платних послуг.  Таким чином,
ми могли б зняти навантаження з основного фонду державного бюджету
і     сприяти     поліпшенню    справи    фінансування    об'єктів
природно-заповідного фонду, що сьогодні є важливим.

     ГОЛОВА. Народний депутат Косів,  фракція "Наша Україна". Будь
ласка, ваше запитання.

     КОСІВ М.В.,   aолова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради
України  з   питань   культури   і   духовності   (багатомандатний
загальнодержавний  виборчий  округ,  "Aлок  Віктора  Ющенка  "Наша
Україна"). Шановний Сергію Івановичу! Як відомо, причиною нинішніх
наслідків  тих  катастроф,  які  відбуваються  взагалі у світі і в
Україні також,  є непродумане волюнтаристське природокористування.
Зокрема, ми пожинаємо наслідки колишніх осушень, меліорації. Зараз
ми пожинаємо наслідки  тотального  вирубування  лісів,  зокрема  у
близькій вам і вашій фракції Закарпатській області.  Скажіть, будь
ласка, чи є у вас якісь пропозиції щодо ліквідації тих наслідків і
чи можна зараз,  зокрема в Карпатах,  запропонувати щось таке, щоб
відвернуло ті лиха, які звалилися на цю прекрасну нашу землю?

     Дякую.

     КУРИКІН С.І. Дякую за запитання. Я відповів би на нього таким
чином.  Зводити  причини  стихійних  явищ  лише  до  господарської
діяльності на окремих територіях не можна.  Треба ставити  питання
значно ширше.

     Сьогодні людство   зіткнулося  з  проблемою  глобальних  змін
клімату,  і саме глобальні зміни  клімату  насамперед  тягнуть  за
собою ті масштабні катастрофи,  які сьогодні спіткали і Україну, і
країни  Європи,  і  країни,  розташовані  на  інших   континентах.
Зрозуміло,  що  ті  чинники,  про  які  ви  говорите  - і осушення
територій, і вирубування лісів, - значно ускладнюють, погіршують і
загострюють ситуацію.

     Якщо говорити про шляхи запобігання негативним тенденціям, то
я б насамперед зазначив те, про що я вже говорив у своєму виступі.
До 2015 року планується розширити площу заповідних територій до 10
відсотків від загальної території держави, і тільки таким чином ми
можемо  убезпечити  значні  території  від  такого,  скажемо  так,
екологічно некоректного природокористування.

     Що стосується Карпат,  то я хотів би  зазначити,  що  Карпати
знаходяться  на  перетині  кордонів  кількох держав.  Тут потрібні
міжнародні зусилля.  І саме в контексті забезпечення таких  зусиль
Україною,  зокрема  нашим міністерством,  запропоновано проект так
званої Карпатської конвенції.  Цей проект вже  розроблено.  Я  мав
змогу провести переговори з міністрами країн, що належать до цього
регіону.  Вони  схвально  ставляться  до  ідеї   укладення   такої
конвенції.  Я  сподіваюся,  що її буде підписано під час Київської
конференції  міністрів  охорони  навколишнього   середовища,   яка
відбудеться  у  травні  наступного  року.  Це  буде  одним  з дуже
важливих і дієвих  міжнародно-правових  інструментів  забезпечення
сталості  екосистеми  в Карпатах і відвернення або запобігання тим
негативним явищам, про які ви говорите.

     ГОЛОВА. Будь ласка, письмове запитання.

     КУРИКІН С.І.  Друге запитання  надійшло  також  від  Комітету
Верховної  Ради  з питань екологічної політики.  Воно формулюється
так:  "Чи існує проблема  несанкціонованого  захоплення  земель  в
установах природнозаповідного фонду?"

     Я мушу   визнати,  що  така  проблема  існує,  а  шляхами  її
розв'язання є забезпечення оформлення актів  на  землю,  нанесення
меж  територій  та  об'єктів  природно-заповідного  фонду на плани
землекористування та винесення цих меж  у  натуру,  що  ускладнено
недостатнім фінансуванням,  знову-таки,  а також належне виконання
посадових   обов'язків   посадовими   особами   місцевих   органів
виконавчої влади, прокуратури та Держкомзему.

     Ці проблеми  повною  мірою  стосуються  також  таких важливих
природоохоронних територій,  як водоохоронні зони,  в  тому  числі
прибережні   захисні   смуги,  які  внаслідок  численних  випадків
несанкціонованого  захоплення  земель  також   зазнають   особливо
тяжкого негативного впливу, від цього страждають, зокрема, й водні
об'єкти.

     ГОЛОВА. Народний  депутат  Семенюк,  фракція   Соціалістичної
партії України. Ваше запитання, будь ласка.

     СЕМЕНЮК В.П.  Фракція соціалістів. Шановний Сергію Івановичу!
У 1993 році було прийнято рішення Кабінету Міністрів  про  надання
статусу   "Національний"   заповіднику   "Хортиця".  У  1995  році
регіональне  відділення  Фонду  державного  майна  в   Запорізькій
області    видає    розпорядження    на    приватизацію   об'єктів
соціально-культурного призначення,  виділення у приватну власність
земель.  Я думаю, що ви уважно читали матеріали Рахункової палати,
які були підготовлені за дорученням спеціальної комісії  з  питань
приватизації.

     Що робив  Кабінет Міністрів,  ваше міністерство,  зокрема,  в
тому  плані,  що  сьогодні  приймаються  незаконні  рішення   щодо
виділення  землі,  чому це питання не було підняте раніше,  навіщо
було чекати, поки питання про те, що вже чиниться свавілля в цьому
національному заповіднику,  так гостро постане на Дні уряду?  Чому
не було раніше реакції?  Чи потрібно було чекати рішення Верховної
Ради  по  Дню  уряду,  замість  того  щоб упереджувати розкрадання
такого національного заповідника?  Адже сьогодні це стосується  не
тільки одного цього об'єкта. По багатьох об'єктах (я думаю, що я у
виступі  скажу)  склалася   аналогічна   ситуація.   Що   робиться
міністерством у цьому плані?

     Дякую.

     КУРИКІН С.І.  Я  можу  відповісти таким чином.  Ви запитуєте,
чому не було зроблено раніше? Я думаю, що краще пізно, ніж ніколи.
Правда?

     І те,  що  сьогодні  уряд  активно  займається  цим питанням,
свідчить про розуміння важливості цієї проблеми. А те, що Верховна
Рада  звернула  увагу  уряду  на  це питання,  я думаю,  є одним з
важливих елементів і напрямів діяльності Верховної Ради.

     Що стосується діяльності нашого  міністерства,  то,  якщо  ми
стикаємося  з будьякими порушеннями законодавства,  яке стосується
природно-заповідного  фонду  або  коли  нас  інформують  про  такі
випадки, ми обов'язково здійснюємо перевірки й у випадку наявності
підстав передаємо матеріали в прокуратуру.

     Що стосується останніх кроків нашого міністерства, пов'язаних
із  заповідником  "Хортиця",  то  ми внесли зміни до Положення про
загальногеологічний  заказник  "Дніпровські  пороги",   який   теж
розташований  на  Хортиці,  з тим,  аби розглядати його як частину
всього заповідника.  Я  думаю,  що  такий  комплексний  підхід  до
збереження   і   природної,   і  культурно-історичної  спадщини  є
абсолютно виправданим.  Я думаю, що це дасть можливість найближчим
часом якісно змінити становище.  Крім того, я маю зазначити, що не
так давно віце-прем'єрміністром паном Семиноженком було  проведено
спеціальну   нараду  за  участю  представників  усіх  зацікавлених
установ,  за  участю  представників  місцевих  органів  виконавчої
влади, де було проведено детальний аналіз ситуації, що склалася, і
визначено заходи по її виправленню.  Я думаю,  що найближчим часом
уряд зможе доповісти про те, що ситуація змінилася докорінно.

     ГОЛОВА. Дякую. Письмове запитання, будь ласка.

     КУРИКІН С.І.   Запитання   надійшло  від  Комітету  з  питань
культури і духовності: "Що планує зробити уряд для вирішення таких
проблем,  як незадовільний стан охорони та облаштування територій,
що,  зокрема,  сприяє  контрабандним  перевезенням  на   території
Луганського природного заповідника: недостатній рівень організації
надійних   заходів   протипожежної   охорони;    низький    рівень
забезпечення   транспортом   та  пальним,  що  особливо  відчутно;
відсутність засобів зв'язку,  сигналізації, приладів спостереження
та навігації?"

     Я мушу  зазначити,  що  причиною  цих  недоліків є насамперед
недостатнє фінансування.  І коли у своєму  виступі  я  пропонував,
зокрема,   як  інструмент  розв'язання  цієї  проблеми  розширення
переліку  платних   послуг,   що   мають   надаватися   установами
природнозаповідного  фонду,  то  я мав на увазі накопичення коштів
саме  для  вирішення  цих  проблем.  Що  стосується  контрабандних
перевезень  по  території  Луганського природного заповідника,  то
такі відомості до Міністерства екології та природних  ресурсів  не
надходили.  Якщо  є  якісь  документальні  підтвердження  подібних
випадків,  то ми відповідним  чином  відреагуємо  в  рамках  своєї
компетенції.

     ГОЛОВА. Народний  депутат  Толочко  Петро  Петрович,  фракція
Блоку Юлії Тимошенко. Ваше запитання, будь ласка.

     ТОЛОЧКО П.П.,  aолова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради
України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний
виборчий округ,  "Aиборчий блок Юлії Тимошенко").  Шановний Сергію
Івановичу!  У  мене  до  вас  два питання.  Перше.  Ви,  очевидно,
пам'ятаєте:  кілька  років  тому  в   нас   виникла   проблема   з
Трахтемирівським   приватним  ландшафтноприродничим  парком,  який
начебто влаштований під орудою шановного Бакая.  Цілий ряд проблем
з тим парком було. Я хотів би, щоб ви відповіли: в якому стані він
сьогодні?  Я виступав свого часу і просив,  щоб держава взяла  під
свою   опіку  цей  ландшафтно-природничий  парк.  Чи  він  лишився
приватним, чи він змінив свій статус? Це перше питання.

     І друге питання.  На Миколаївщині в руслі річки Південний Буг
є  прекрасна  земля,  яка  зветься  Бузьким Гардом.  Там прекрасні
ландшафти,  прекрасна природа,  хороші пам'ятки історії, культури.
Сьогодні  у  зв'язку з проектуванням Олександрівського водосховища
планується затопити цю землю,  а тим часом вона вже  начебто  була
оголошена природничим парком. Яка ситуація з цим питанням?

     Спасибі.

     КУРИКІН С.І.   Дякую.   Стосовно   Трахтемирова  я  надам  ту
інформацію,   яка   в   мене   є.   Регіонально-ландшафтний   парк
"Трахтемирів"  створений  на  території  Київської  та  Черкаської
областей на підставі відповідних рішень обох обласних рад.  Згідно
з    положенням    забезпечення   діяльності   цього   заповідника
здійснюється за рахунок  акціонерного  товариства  закритого  типу
"Аграрно-екологічне  об'єднання  "Трахтемирів".  При  цьому  треба
зазначити, що землі, які включені до складу парку, не вилучалися в
землевласників та землекористувачів.  Основними землекористувачами
є   Ржищівський   держлісгосп,   Державне   лісове    господарство
"Об'єднання      "Київліс"      та     Канівський     Держлісгосп.
Аграрно-екологічне   об'єднання   "Трахтемирів"   є   користувачем
мисливських  угідь на даній території та веде сільськогосподарську
діяльність.  Це та інформація,  якою я володію на даний момент.  І
якщо  ви  згодні,  то  я  готовий  розглядати  ваше  звернення  як
депутатський запит і найближчим часом надати  вам  більш  докладну
інформацію,   провести   відповідну   перевірку  додержання  вимог
законодавства про природно-заповідний фонд.

     Що стосується будівництва Олександрівського  водосховища,  то
воно  здійснювалося  в  рамках  будівництва  Ташлицької  ГАЕС.  На
сьогодні  ситуація  є  такою.  Урядом  прийнято   постанову,   яка
передбачає введення в дію першого, другого, третього енергоблоків.
Таким чином,  перша черга Ташлицької  ГАЕС  вводиться  в  дію  без
підняття  рівня  води,  я  хочу  на цьому наголосити особливо.  Що
стосується   четвертого,   п'ятого,   шостого   енергоблоків,   то
відповідно   до  постанови  Кабінету  Міністрів  питання  щодо  їх
введення в експлуатацію буде вирішуватися окремо і  обов'язково  з
урахуванням даних моніторингу навколишнього середовища.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги!  Час, відведений для доповіді
міністра екології та природних ресурсів, вичерпано. Я вам дякую.

     КУРИКІН С.І. Дякую.

     ГОЛОВА. Для доповіді з  цього  питання  запрошується  міністр
культури і мистецтв Юрій Петрович Богуцький. Будь ласка.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.,   міністр   культури   і   мистецтв  України.
Вельмишановний  Володимире  Михайловичу!   Вельмишановні   народні
депутати!  Вельмишановні запрошені, гості! Передусім дозвольте від
імені уряду України щиро подякувати за  вашу  увагу  до  одного  з
найважливіших  питань духовного буття нашого суспільства - проблем
охорони і збереження культурної спадщини.  Свідченням  цього  є  і
сьогоднішній  День  уряду,  і  важливі законодавчі акти,  ухвалені
Верховною Радою.

     За кількістю  пам'яток  та  наявністю  серед   них   шедеврів
європейського  та  світового значення Україна належить до однієї з
найбагатших  країн  світу.  Разом   з   тим   вона   несе   велику
відповідальність перед європейським і світовим товариством за долю
цих об'єктів.

     На сьогодні в Україні на державному обліку перебуває  близько
9  мільйонів пам'яток музейного фонду та майже 130 тисяч нерухомих
пам'яток.  Лише минулого  року  до  Державного  реєстру  нерухомих
пам'яток України як пам'ятки національного значення урядом внесені
659 об'єктів культурної спадщини та їх комплекси. Всього в Україні
діє  близько  500  музеїв,  61 заповідник державної та комунальної
форм власності.

     Майже десять  років  органи   охорони   пам'яток   працювали,
спираючись на минулий досвід та законодавство ще радянських часів.
Управління  культурною  спадщиною   було   розділене   між   двома
відомствами  -  Мінкультури  та  Держбудом.  У  червні  2000  року
Верховна Рада прийняла Закон про охорону  культурної  спадщини,  і
відтоді  в  державі  розпочалася  системна  робота  в  цій сфері -
створення  чіткої  системи,   мережі   пам'яткоохоронних   органів
виконавчої   влади,   а   також   залучення   до   цієї  роботи  в
консультативних і дорадчих органах громадських організацій  та  їх
представників.

     За два роки прийнято відповідні укази Президента України,  19
урядових  нормативно-правових   актів,   які   мають   забезпечити
здійснення дієвого контролю за станом збереження пам'яток. Перелік
усіх цих документів є в розданих вам довідкових матеріалах.

     З 1 січня цього року працівникам національних заповідників та
музеїв  підвищено  заробітну  плату  в 1,8 раза.  Нещодавно урядом
затверджена комплексна програма паспортизації об'єктів  культурної
спадщини   на   2003-2010  роки.  Мінкультури  підготовлено  пакет
документів  щодо  ратифікації  Україною  Конвенції   про   охорону
підводної  культурної  спадщини.  На  виконання статті 3 згаданого
закону урядом утворено Державну службу охорони культурної спадщини
як  урядовий  орган державного управління у складі Мінкультури.  А
нещодавно для неї виділено додатково 20 штатних одиниць.  До цього
часу в штаті міністерства було лише п'ять одиниць.

     Днями Мінкультури   внесло   на   затвердження  уряду  проект
"Типового положення про управління  (відділи)  охорони  культурної
спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій".

     Таким чином,  можна  зазначити,  що  перший   важливий   етап
виконання   Закону   про   охорону  культурної  спадщини,  а  саме
організацію державної системи  органів  пам'яткоохоронної  справи,
здійснюється.

     Реалізація державної  політики  з  питань  охорони культурної
спадщини здійснюється Міністерством культури і мистецтв  у  тісній
співпраці   з   багатьма  міністерствами,  відомствами,  місцевими
органами виконавчої влади та  органами  місцевого  самоврядування,
Національною академією наук, такими громадськими організаціями, як
Українське  товариство  охорони  пам'яток  історії  та   культури,
Всеукраїнська     спілка    краєзнавців,    іншими    громадськими
об'єднаннями, фондами загальноукраїнського та місцевого значення.

     Користаючись нагодою,   хочу   висловити    щиру    вдячність
працівникам цих організацій і установ, а також народним депутатам,
особливо з профільного комітету,  за  їх  небайдуже  ставлення  до
охорони національно-культурного надбання. Сподіваємося і надалі на
їх підтримку.

     На жаль,  поруч з  позитивним  моментом  в  пам'яткоохоронній
справі мають місце численні порушення чинного законодавства.  Вони
зумовлені передусім недосконалою  нормативною  документацією  щодо
визначення  зон  охорони  пам'яток,  будівництва в межах охоронних
зон,  руйнації  пам'яток  внаслідок  відсутності  коштів   на   їх
утримання та реставрацію.

     Останнім часом   несанкціоновані   будівельні  роботи  велися
навіть  в  охоронних  зонах   Національного   заповідника   "Софія
Київська",  Національного  Києво-Печерського  історико-культурного
заповідника, в історичних центрах міст Львова, Чернігова та інших.

     З часу виходу Закону України про охорону культурної  спадщини
відповідними  органами  на  місцях було внесено понад 600 приписів
щодо  припинення  робіт,  58  осіб  притягнуто   до   кримінальної
відповідальності  та відшкодовано збитків на суму близько 20 тисяч
гривень.

     Слабка матеріальна база,  недостатнє  фінансування  послуг  з
охорони  заповідників  та музеїв призводять до численних крадіжок.
За останні три роки скоєні  крадіжки  1342  музейних  предметів  у
Вінницькій, ІваноФранківській, Харківській, Сумській, Запорізькій,
Львівській, Полтавській областях.

     Лише в Чернігівській області протягом минулого року внаслідок
семи  крадіжок  втрачено  409 музейних предметів,  що становить 30
відсотків від загальної кількості втрат.

     Низка проблем виникає під час взаємодії дирекції заповідників
з   органами   місцевого   самоврядування   при  видачі  актів  на
приватизацію   земель.   Посилаючись   на   Закон   про    місцеве
самоврядування,   місцеві   органи   влади  передають  у  приватну
власність землі історико-культурного призначення або залишають  за
собою   право   розпоряджатися  ними  всупереч  пам'яткоохоронному
законодавству.  В результаті на сьогодні в  Україні  є  лише  один
заповідник, що має повністю оформлений державний акт на землю.

     На жаль,  до  цього  часу  ще  не  здійснено  облік  пам'яток
недержавної частини музейного  фонду  України,  які  зберігаються,
зокрема,  у приватних колекціях, церквах, інших культових спорудах
і  не  мають  необхідної  охорони,  тому  подекуди  стають  легкою
здобиччю для злодіїв.

     Зазначені проблеми  стосуються  і  Національного  заповідника
"Хортиця",  ситуація  довкола  якого  потребує  окремої   розмови.
Територія  заповідника  включає острів Хортицю,  прилеглі до нього
скелі і острови - всього 2 тисячі  387  гектарів.  Мінкультури  та
Запорізькою обласною адміністрацією затверджено концепцію розвитку
цього заповідника, розробляється генеральний план його розвитку.

     На території заповідника сьогодні зареєстровано 35  суб'єктів
землекористування,  яким  належить  44  об'єкти,  серед  яких  сім
санаторіїв,  два  готелі,  два  навчальних  заклади,  три  насосні
станції,  три  цвинтарі,  також  суттєво  ускладнює  роботу  цього
заповідника наявність на острові десяти селищ, де проживає близько
півтори тисячі мешканців.

     За підтримки Запорізької облдержадміністрації створено службу
режиму заповідної території та відділ охорони природи. Запорізьким
міськвиконкомом прийнято рішення про дотримання заповідного режиму
на  території  заповідника.  Нині  триває  процес  узгодження  між
адміністрацією  заповідника  та  Запорізькою  міською  радою  акта
землевідводу.

     Рахунковою палатою  України  в  липні  цього  року  проведена
перевірка   цільового   використання   коштів  державного  бюджету
України,  виділених Національному заповіднику "Хортиця" за  період
2000  -  перше  півріччя  2002  років.  Суттєвих  порушень чинного
законодавства в цьому плані не виявлено.

     Документів, що підтверджували  б  факти  приватизації  іншими
користувачами земель заповідника також не виявлено.

     З метою  створення історико-культурного комплексу "Запорізька
Січ" оформлено пакет документів на  відведення  земельної  ділянки
під  його  будівництво,  узгоджено  з  відповідними службами міста
Запоріжжя питання щодо розроблення проекту.

     4-5 вересня у місті Запоріжжі відбулося виїзне  засідання,  в
якому  взяли участь народні депутати,  керівники області та міста,
науковці,  представники місцевих громадських організацій,  засобів
масової   інформації,   Міністерства   культури.  На  нараді  були
розглянуті  проекти  будівництва   історикокультурного   комплексу
"Запорізька Січ",  мостопереходу, висловлені серйозні застереження
щодо  збереження  оточуючого  природного  та  історико-культурного
середовища.

     Щодо концепції  розвитку  заповідника,  то  тут вона в цілому
сприймається.

     Шановні народні депутати! Звичайно, мій сьогоднішній виступ є
лише   конспективним  окресленням  проблем,  які  постають  у  цій
важливій справі.  Вони є  одним  з  важливих  чинників  формування
об'єднаного    національно-патріотичною    ідеєю    громадянського
суспільства.  Уряд продовжує  роботу  над  удосконаленням  чинного
законодавства з організаційно-фінансового забезпечення цієї сфери.
Йдеться, зокрема, про внесення змін та доповнень до Закону України
про охорону культурної спадщини,  Кримінального кодексу (в частині
визначення міри покарання за  злочини  проти  об'єктів  культурної
спадщини),  Закону  України  про  Державний  бюджет  на 2003 рік у
частині збільшення видатків на утримання заповідників  та  музеїв,
передбачення   окремого  коду  видатків  економічної  класифікації
"послуги  охорони",  підвищення  зарплати  та  доплати  науковцям,
розроблення правового механізму,  залучення недержавних інвестицій
у цю сферу,  розроблення пакета пропозицій щодо  охорони  музейних
закладів,  введення  ліцензування реєстраційної діяльності не лише
для організацій,  а й для окремих фахівців,  завершення  до  кінця
року  формування  системи уповноважених органів охорони культурної
спадщини та їх матеріально-технічне забезпечення,  вирішення разом
з   органами   місцевого   самоврядування  питань  щодо  отримання
заповідниками державних актів на постійне користування землею.

     В цілому уряд має на меті розробити загальнодержавну програму
розвитку  і  використання об'єктів культурної спадщини і подати її
на розгляд Верховної Ради у 2003 році.

     І останнє.  Здійснюючи  на  практиці  цю  діяльність,   маємо
пам'ятати:   нам   однаково  ревно,  прискіпливо  слід  берегти  і
матеріальну частину спадщини,  і нематеріальну її частину.  На  це
нещодавно  справедливо  звернуло  увагу ЮНЕСКО,  розробивши проект
відповідної конвенції.  Я думаю,  що це,  можливо,  могло б  стати
темою наступних парламентських слухань щодо культури.

     Вірю, що  у співпраці всіх,  хто переймається долею духовного
розвитку українського суспільства, вирішаться всі наявні проблеми.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги! Прошу записатися на запитання
до  доповідача.  На  це  ми  відводимо 15 хвилин.  Якщо є письмові
запитання, будь ласка, дайте відповідь на перше. Будь ласка.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.  Перше   письмове   запитання:   "Які   заходи
передбачаються   урядом  для  запобігання  розкрадання  культурних
цінностей внаслідок проведення нелегальних археологічних розкопок?
Депутатська   група   "Народовладдя",   уповноважений   групи  пан
Беспалий".

     Постановою уряду затверджено порядок видачі дозволів,  у тому
числі  на  проведення  археологічних розкопок та інших відповідних
робіт.  З  метою  запобігання  розкрадання  культурних   цінностей
Міністерство   культури   і  Національна  академія  наук  в  особі
Інституту археології розробили відповідну інструкцію і  затвердили
її   спільним   наказом.   Зараз   ця   інструкція  знаходиться  в
Міністерстві юстиції на реєстрації і затвердженні.

     Таким чином, порядок буде такий:
установа, яка   видає   відкритий  лист  (це  Інститут  археології
Національної академії наук),  вже  на  підставі  цього  відкритого
листа Міністерство культури надає дозвіл. У такій тісній співпраці
ми працюємо,  відбувається і консультативний обмін. А найважливіше
-  контроль  за проведенням таких розкопок.  Адже часто-густо вони
здійснюються   некваліфіковано,    не    проводиться    відповідна
консервація.  Тобто  ми  з Інститутом археології,  і коли буде вже
створена мережа органів охорони культурної  спадщини  до  районів,
разом   з   органами   місцевого  самоврядування,  адміністраціями
налагодимо цю роботу.  Тому що часто-густо кургани та інші об'єкти
страждають через земельні сільськогосподарські роботи. Проблема є,
але ми разом з Національною академією наук України намагаємося  її
вирішувати.

     ГОЛОВА. Лук'яненко   Левко  Григорович,  фракція  Блоку  Юлії
Тимошенко. Ваше запитання, будь ласка.

     ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з
питань    національної    безпеки   і   оборони   (багатомандатний
загальнодержавний виборчий округ, "Aиборчий блок Юлії Тимошенко").
Фракція  Блоку  Юлії Тимошенко,  Українська республіканська партія
"Собор".  Юрію Петровичу!  Я хотів би  запитати  у  вас  таке.  Ми
відвідали  Хортицю  і  побачили,  що  є  цілковите ігнорування тих
нормативних актів, які прийняті по Хортиці і загалом по заповідних
зонах.  Як ви думаєте,  Кабінет Міністрів чи ваше міністерство має
якісь важелі,  щоб примусити владу виконувати закони і  постанови,
які прийняті з приводу Хортиці?

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.   Дякую   за   запитання,  Левко  Григоровичу.
Пам'ятаєте,  ми  ще  під  час  відвідання  Запоріжжя  обмінювалися
думками  з  цього  приводу.  Справа  в  тому,  що такого наявного,
відкритого  порушення   чинного   законодавства   немає.   Жодного
землевідводу,  жодного дозволу на будівництво немає.  Але я з вами
згоден,  ми тоді обговорювали ці питання, що є такі самочинні дії:
хтось  прибудував  гараж  у  цих  селищах,  хтось  добудував якесь
приміщення собі.  На всі  ці  факти  адміністрація  заповідника  і
Міністерство  культури реагує,  приписи даються.  Але Міністерство
культури і заповідник  не  мають  чинних  важелів  правоохоронного
порядку.   З  приводу  багатьох  порушень,  які  виявлені  нами  і
адміністрацією заповідника, порушено адміністративні справи, якими
займаються органи прокуратури і правопорядку, як і належить. Але я
у своєму виступі  говорив,  що  нам  треба  внести  доповнення  до
Кримінального  кодексу,  аби  не допускати таких порушень і суворо
карати за кожне порушення.  Ми з кожного факту,  який виявлений  і
вами,  і дирекцією заповідника,  вживемо дієвих заходів.  Я вам це
обіцяю, тому що це пряма справа Міністерства культури.

     ГОЛОВА. Юрію Петровичу, будь ласка, письмове запитання.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.  "Які  порушення  чинного  законодавства,   що
стосуються культурної спадщини, є найбільш характерними в Україні?
Спеціальна  контрольна  комісія  з  питань  приватизації,   голова
комісії Семенюк".

     Органами охорони  культури і спадщини проводиться відповідний
аналіз  цих   порушень.   Найбільш   характерними   для   пам'яток
архітектури  та містобудування є недосконала нормативна база,  про
що  вже  говорилося,  і  відсутність  затверджених   зон   охорони
пам'яток.  З  цього  приводу  є  доручення  уряду,  і ми спільно з
відповідними  організаціями  працюємо.  До  30  вересня  вже  буде
розроблене   положення   про   визначення  охоронних  зон  навколо
конкретного   заповідника.   Буде   відпрацьована   інструкція   і
положення,   яке   визначить   принципи  підходу,  але  в  кожному
конкретному випадку,  починаючи з національних заповідників,  яких
Міністерству культури та іншим відомствам підпорядковано 12,  буде
визначено найближчим часом, - до 30 вересня ці охоронні зони.

     Несанкціоноване будівництво в межах охоронних  зон,  руйнація
пам'яток   внаслідок  відсутності  коштів  на  їхнє  утримання  та
реставрацію, і як вже говорилося, некваліфікована реставрація.

     Для пам'яток  археології  -  несанкціоновані   розкопки.   Це
розкопки,  які  ведуться  без  дозволу  Мінкультури,  Національної
академії   наук,   грабіжницькі   розкопки.   Невиконання   правил
консервації  дослідженої  пам'ятки;  приватизація земель,  на яких
розташовані  пам'ятки  або  відвід  їх  певним  господарствам   чи
приватним      структурам.     Руйнація     пам'яток     внаслідок
сільськогосподарських робіт, особливо тракторних оранок. Більшість
пам'яток  археології  розташовані за межами населених пунктів,  що
ускладнює  їхню  охорону  і  місцевими  органами  правопорядку,  і
місцевими органами культури.

     Для пам'яток історії,  меморіальних будинків, монументального
мистецтва є найбільш характерними  недоліки,  крадіжки  фрагментів
пам'яток, меморіальних дощок, виготовлених з кольорових металів.

     Нещодавно із заповідника "Качанівка" було вкрадено дві фігури
левів.  На щастя оригінали,  виготовлені з мармуру,  знаходяться в
фондах заповідника,  а вкрадено гіпсові зліпки.  Але все-таки факт
крадіжки залишається фактом,  і до  цього  призводить  недосконала
охорона.

     За цими  фактами  порушуються кримінальні справи і справи про
адміністративні  правопорушення.  Наприклад,   у   Кіровоградській
області  порушено 13 кримінальних справ,  одну особу притягнуто до
відповідальності,  збитки відшкодовано;  у Миколаївській області -
шість  осіб  притягнуто  до кримінальної відповідальності,  одного
порушника засуджено на два роки ув'язнення та стягнуто збитків  на
30  тисяч  гривень;  Одеська область - у судовому порядку вилучено
п'ять користувачів об'єктів,  видано 534 приписи стосовно усунення
порушень і так далі.

     ГОЛОВА. Юрію Петровичу,  не потрібно, мабуть, перелічувати ці
приклади.  Це свідчить про те,  що це вже система. Очевидно, треба
вживати системних заходів.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П. Дякую за зауваження.

     ГОЛОВА. Олександр Олександрович Мороз, фракція Соціалістичної
партії України. Будь ласка, ваше запитання.

     МОРОЗ О.О. Шановний Юрію Петровичу, чи відомо вам, бо я вчора
повернувся  із Запоріжжя і можу про це свідчити,  що місцева влада
із  комісії,  котру  ви  очолювали  за  участю  депутатів,  робить
посміховисько.  Запорізька  телестудія  "Алекс"  показала  це так:
приїхали якісь недолугі люди, мало не алкоголіки, і щось таке вони
там  хочуть...  І  підтекст  такий:  хіба нам потрібно,  щоб хтось
розпоряджався нашим багатством, ми самі тут вирішимо, що потрібно.
І вирішують. Я був на Хортиці і знаю, до чого воно йде.

     І оці всі проекти щодо того, щоб інвесторам відвести ділянки,
вони там щось робитимуть...  Ви розумієте, для чого їм потрібні ці
ділянки  і  яке  то  буде  благодійництво.  Це  призведе до втрати
національної спадщини України.

     Тому, безумовно, кошти потрібно виділити на будівництво моста
чи переходу, а Хортиця має бути Хортицею.

     На сьогодні   система   не   працює.  Ви  зверніть  увагу:  у
Синевірському, Рахівському національних заповідниках на Закарпатті
пилорами  стоять під виглядом розробки деревини після бурелому,  а
насправді зрізають  свіжу  смереку,  сплавляють,  руйнують  схили.
Трипілля - приватизоване,  а це ж багатство України, історія якого
сягає десь за сім тисяч років!  Софія Київська - що  тут  діється,
взагалі   бракує   слів!   Система  потрібна.  Мені  здається,  це
відображення і нашої влади, домагайтеся змін, бо інакше біда буде.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.  Дякую.  Запитання  як  настанова,  Олександре
Олександровичу.  Справді, є з боку місцевих органів влади питання,
і наша структура ще недостатньо створена.  Я  вам  говорив,  що  в
Міністерстві культури функціонувало управління з п'яти осіб,  воно
поки що діє.  Ми намагаємося налагодити цю систему. Зараз виділили
додатково 20 штатних одиниць. Фінансування буде відкрите з 1 січня
наступного року.

     Ми намагаємося  все  це   робити.   За   останні   два   роки
напрацьована  нормативноправова  база,  необхідна  для створення і
діяльності цієї системи.

     ГОЛОВА. Народний депутат Сухий,  фракція СДПУ(о). Будь ласка,
ваше запитання.

     СУХИЙ Я.М., секретар Комітету Верховної Ради України з питань
соціальної  політики  та  праці  (виборчий  округ  79,  Запорізька
область).  Фракція  СДПУ(о).  Юрію  Петровичу,  кожен,  хто був на
Хортиці,  знає стан справ на острові.  І одна гірка образа за  це,
бо,  напевно,  в  такому  стані  національного заповідника немає в
жодній країні.

     Перше запитання:   чи   Міністерство   культури   спільно   з
Мінекоресурсів   зверталось   з  доповідними  записками  до  уряду
стосовно фінансування проблем острова Хортиця?

     І друге,  я не встиг його задати Сергію Івановичу.  Як би  цю
порочну  систему  екологічних платежів ми поламали,  коли вони всі
сто відсотків йдуть у центр, а потім не повертаються, ми могли б і
самі  на  місцях  -  і в Запоріжжі,  і в Донецьку - багато проблем
вирішити.

     Тому я хочу розвинути думку Олександра Олександровича Мороза:
необхідно змінити систему законодавчих підходів до цих питань, які
викликають у нас таке занепокоєння.

     Отже, скажіть щодо фінансування розв'язання  проблем  острова
Хортиця.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П. Дякую за запитання.

     Є програма  розвитку  Національного  заповідника "Хортиця" до
2005 року,  але  фінансування  її  вкрай  незадовільне.  Проте  на
сьогодні  на  реалізацію  цієї  програми виділено лише 52 відсотки
коштів.

     Але я хотів  би  підкреслити:  потрібно  спільними  зусиллями
народних  депутатів,  органів  влади  міста  Запоріжжя  і  області
якомога  швидше  прискорити  прийняття   землевідводу.   Під   час
зустрічей   у   Запоріжжі   ми   знаходили   повне  розуміння  між
керівництвом обласної адміністрації і керівництвом міста.  А  щодо
коментарів  цього  в засобах масової інформації,  то прикро,  якщо
вони  були  такі,   як   сказав   Олександр   Олександрович.   Але
Міністерство  культури  і  уряд  стоять  на тому,  щоб землевідвід
острова Хортиця був здійснений у повному обсязі,  згідно з  Указом
Президента України.  Є думки,  що,  мовляв, давайте ми ті об'єкти,
які зараз є, вилучимо, і віддамо заповіднику те, що залишилось. Не
може бути такої строкатої Хортиці. Хортиця має бути цілісною. І я,
як міністр,  тут покладаюсь на вашу, народних депутатів, допомогу,
щоб  ви  в  міській  раді довели думку про цілісність заповідника.
Далі заповідник за підтримки обласної держадміністрації і  міської
ради  зможе  розвивати  інвестиційну діяльність.  У даний час таку
діяльність не можна розгорнути, тому що земля - не наша, об'єкти -
не  наші.  Заповідник  зможе укласти самостійно після землевідводу
угоди з конкретним користувачем,  з конкретним господарем  тих  чи
інших будівель.  Потім,  коли вибудується система,  можна залучати
інвестиції. Сьогодні про це говорити не можна.

     ГОЛОВА. Останнє  запитання.  Народний   депутат   Манчуленко,
фракція "Наша Україна".

     МАНЧУЛЕНКО Г.М.,  секретар  Комітету Верховної Ради України з
питань  національної  безпеки  і  оборони  (виборчий  округ   203,
Чернівецька  область).  У мене запитання і до керівництва Кабінету
Міністрів,  і до шановного доповідача Юрія Петровича. Кожного року
Україну  відвідують хасиди,  котрі приїжджають вклонитися святиням
Умані, що є елементом української культурної спадщини. У зв'язку з
цим  виникає  запитання.  Хто  з  посадових осіб Мінтрансу України
надав дозвіл на  авіаперевезення  хасидів  із  Ізраїлю  в  Україну
турецьким  літаком  під  українським прапором,  тоді як простоюють
літаки державної авіакомпанії "Авіалінії України", а її працівники
пікетують,  вимагаючи заробітної плати і роботи. Крім того, боїнги
мають авіакомпанії "Міжнародні авіалінії  України"  і  "Аеросвіт".
Хто  отримав  за  такі  дії  гроші?  Я  просив  би  дати конкретну
відповідь,  якщо ви зараз не готові,  то щоб керівництво  Кабінету
Міністрів надало мені письмову відповідь з цього приводу.

     Дякую.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П. Дякую за запитання. Я лише єдине можу сказати,
що ми вивчимо це питання,  і я вам доповім  за  дорученням  уряду,
тому що воно не в нашій компетенції.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Юрію Петровичу, дякую вам.

     БОГУЦЬКИЙ Ю.П.   Дякую,   Володимире  Михайловичу  і  шановні
депутати.

     ГОЛОВА. Я думаю, що ми оформимо відповідний запит-звернення з
приводу  вашого  запитання,  депутате  Манчуленко,  і направимо до
Кабінету  Міністрів,  оскільки,  я  гадаю,  що  це  питання  не  в
компетенції міністра культури.

     Для співдоповіді   запрошується   перший   заступник   голови
Комітету з питань  екологічної  політики,  природокористування  та
ліквідації  наслідків Чорнобильської катастрофи Іван Олександрович
Заєць.

     Іване Олександровичу, якщо можна, 5 хвилин. Ну до 7.

     ЗАЄЦЬ І.О.,  перший заступник голови Комітету Верховної  Ради
України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та
ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (багатомандатний
загальнодержавний  виборчий  округ,  "Блок  Віктора  Ющенка  "Наша
Україна").  Пане Голово,  я прошу трохи більше  часу,  тому  що  й
сьогодні  ми  демонструємо залишковий принцип стосовно екологічних
проблем. Дуже дякую вам.

     Шановний пане Голово!  Шановні народні депутати! У результаті
проробленої  роботи комітет дійшов таких висновків щодо здійснення
державної   політики   в   частині    збереження    та    розвитку
природнозаповідного фонду,  а також дотримання законодавства у цій
сфері.

     Комітет оцінив  діяльність  Кабінету  Міністрів  України   як
недостатню.   Зусиль   уряду  виявилося  замало,  щоб  забезпечити
поступальний розвиток  заповідної  справи  та  створити  ефективну
систему   контролю  за  дотриманням  чинного  законодавства  всіма
причетними до природного заповідного фонду  структурами.  Останнім
часом  розв'язання  багатьох  хронічних  проблем  не  тільки різко
загальмувалося,  а й з'явилися нові надзвичайно тривожні тенденції
руйнівного  характеру.  Це  трапилося  тому,  що Кабінет Міністрів
України,  органи  влади  на  місцях  різко   ослабили   увагу   до
екологічних  питань.  До  сьогодні  уряд  працює  без затвердженої
програми своєї діяльності.  Адміністративна реформа спрямована  на
створення   повноцінного   міністерства   екології   та  природних
ресурсів,  яке здійснювало б державне регулювання всього комплексу
природних ресурсів надр,  води,  землі,  лісів, фактично згорнута.
Можна навіть сказати, що розпочалися процеси повернення на вихідні
позиції, коли головною функцією міністерства була лише інспекційна
діяльність.

     Ще одним прикладом,  що демонструє ослаблення уваги уряду  до
природоохоронної діяльності,  є систематичне невиконання бюджетних
призначень   у   цій   сфері.    Рівень    фінансування    установ
природно-заповідного  фонду  не  перевищує  50  відсотків потреби.
Бюджетні призначення не виконуються.  Назву лише кілька цифр,  які
демонструють  динаміку  фінансування  установ природно-заповідного
фонду Мінекоресурсів за рахунок коштів загального фонду державного
бюджету.

     Якщо в  1999  році  бюджетні  призначення були виконані на 62
відсотки,  то в 2000 році - 98 відсотків,  але в 2001  році  знову
зменшились обсяги фінансування до 84 відсотків, а в поточному році
за перше півріччя - до 83 відсотків.

     Невиконання бюджетних призначень само по собі є  невиконанням
чинного   законодавства   щодо  природно-заповідного  фонду.  Тому
комітет звертає особливу увагу  уряду  на  неналежне  фінансування
цієї надзвичайно важливої галузі. Уряду треба знати, що збільшення
обсягів фінансування - це не тільки виконання ним законодавства, а
й  створення  умов  для забезпечення природної рівноваги,  а також
створення великої кількості нових робочих місць.

     Спостерігається також дуже низький рівень виконання державних
програм,  затверджених  Верховною  Радою  України.  Відповідно  до
Закону   України   про   загальнодержавну   програму    формування
національної  екологічної  мережі  в  2000-2002  роках  мало  бути
створено  чотири  нових  національних  природних  парки   ті   два
біосферних   заповідники.   Закінчуються  встановлені  терміни,  а
відповідних рішень по цих об'єктах немає.  Подібна ж ситуація,  на
жаль,  складається  з виконанням інших державних програм,  зокрема
Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра  та
Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні.

     Ще кілька   слів   про  негативні  тенденції,  на  які  немає
адекватної реакції уряду і  влади  загалом.  Тут  насамперед  слід
привернути    вашу    увагу,    шановні   народні   депутати,   до
широкомасштабного будівництва,  особливо індивідуального житлового
будівництва.

     Таке будівництво  поширюється  на  все  нові  й нові земельні
ділянки,    охоплюючи    не    тільки    надзвичайно    цінні    в
природно-регулюючому    плані   землі,   а   й   діючі   території
природнозаповідного  фонду.  Громадськість  б'є  на   сполох,   що
знищуються  русла малих і великих річок через надмірне видобування
з них  піску  для  будівельних  цілей.  Знищуються  долини  річок,
споконвічні луки,  діброви,  прибережні захисні смуги,  зокрема на
Чорному і Азовському морях.  За конкретними прикладами  ходити  не
треба.  Слід  проплисти  хоч би 30 кілометрів вниз по Дніпру,  щоб
пересвідчитися в  сказаному.  Відвідайте  Трахтемирів,  Нікітський
ботанічний сад,  природний заповідник "Мис Мартьян",  Національний
природний  парк  "Синевір"   та   багато   інших.   Побачивши   ці
неподобства,  ви  відчуєте,  що  так далі жити не можна.  Сьогодні
шалені гроші відкривають усі двері. Перед їхнім натиском ламаються
всі замки існуючого природоохоронного законодавства. Тому потрібно
посилити в цій сфері  відповідальність  і  регулюючу  роль  влади,
створити  нові,  більш  жорсткі,  ніж  маємо  тепер,  обмежувальні
законодавчі  механізми,  забезпечити   справді   надійну   охорону
об'єктів природно-заповідного фонду.

     Важко уявити,   що   робитиметься  з  унікальними  природними
ландшафтами,  з довкіллям  взагалі,  коли  розгорнеться  на  повну
потужність  будівництво  нових баз відпочинку,  санаторіїв,  інших
об'єктів  рекреаційного  та  оздоровчого  призначення  на  берегах
річок,  озер,  морів, якщо залишити теперішнє ставлення влади всіх
рівнів до природоохоронної діяльності.

     Яких заходів пропонує вжити комітет для виправлення ситуації?

     Перше. Уряд  у  своїй  діяльності  має  нарешті   реалізувати
ідеологію   сталого  розвитку,  яка  передбачає  рівнозначну  вагу
екологічних, соціальних і економічних імперативів.

     Друге. Уряд зобов'язаний продовжити адміністративну реформу в
напрямі   створення   адекватної   сучасним  реаліям  життя  форми
державного    управління    природними    ресурсами,     об'єктами
природно-заповідного фонду.  Для цього,  зокрема,  слід найближчим
часом передати Мінекоресурсів  всі  регулюючі  функції  в  частині
охорони,  використання  і  відтворення  всього комплексу природних
ресурсів: землі, води, лісів, надр, які сьогодні розосереджені між
багатьма міністерствами та відомствами.

     Уряд та  Верховна  Рада  мають  якнайшвидше вирішити проблему
невиправданого розпорошування об'єктів природно-заповідного  фонду
серед величезної кількості користувачів.

     Комітет підтримує  пропозиції  стосовно  підпорядкування всіх
біосферних  та  природних  заповідників,  національних   природних
парків  тощо  Мінекоресурсів,  зокрема державній службі заповідної
справи.

     Третє. У Державному бюджеті на 2003 рік  уряд  має  розширити
обсяги   фінансування   об'єктів   природно-заповідної   справи  і
виконувати в  повному  обсязі  всі  бюджетні  призначення.  Обсяги
фінансування      повинні      відповідати     статусу     установ
природнозаповідного фонду, що зараз практично не враховується. Для
прикладу візьмемо біосферний заповідник "Асканія-Нова".  19 серпня
2002 року прийнято рішення про надання  колекції  тварин  зоопарку
"АсканіяНова"   статусу   національного   надбання.  Але  реальним
фінансуванням цей статус не підкріплений.

     Четверте. Кабінету Міністрів слід  організувати  роботу  так,
щоб  за  рік  були  створені кадастри об'єктів природнозаповідного
фонду. Всі об'єкти природнозаповідного фонду мають бути виділені в
натурі, означені відповідними охоронними зонами.

     Адміністрації установ   природнозаповідного   фонду  мають  у
найкоротший термін  одержати  державні  акти  на  право  володіння
землею.  Ця  робота  непристойно затягується з року в рік.  Для її
пожвавлення деякі народні депутати пропонують змінити законодавчий
порядок узгодження і відведення земель та інших природних об'єктів
для здійснення заповідної справи.

     П'яте. Уряду слід здійснити роботу по резервуванню земель для
подальшого заповідання.  Комітет вважає,  що в цій діяльності слід
виробити нову ідеологію,  особливо з огляду на процес приватизації
землі.

     Шосте. Уряду  слід  було  б  посилити свою увагу до належного
проведення екологічних експертиз багатьох  проектів  промислового,
транспортного та іншого характеру.  Непослідовною і незрозумілою є
політика уряду щодо будівництва Ташлицької ГАЕС...

     ГОЛОВА. Прошу закінчувати.

     ЗАЄЦЬ І.О.  ...наслідком  чого   стане   затоплення   об'єкта
природно-заповідного  фонду  "Гранітно-степове Побужжя".  Викликає
стурбованість  і   намагання   реалізувати   проект   Міністерства
транспорту  по  будівництву судноплавного каналу ДунайДніпро через
заповідне ядро Дунайського біосферного заповідника.

     Я хочу привернути вашу увагу  так  само  і  до  Національного
заповідника  "Хортиця",  до проектів будівництва,  в яких природна
складова не враховується.  Звертаю  на  це  вашу  увагу.  Я  також
звертаю  вашу  увагу на те,  що потрібно звернути погляд у напрямі
Канівського природного заповідника, особливо на об'єкти, пов'язані
з діяльністю академіка Біляшівського.

     ГОЛОВА. Іване Олександровичу, завершуйте, будь ласка.

     ЗАЄЦЬ І.О. І останнє. Це зауваження до проекту постанови. Там
вкралися помилки.  Тому там,  де йдеться про подання законопроекту
про національний екологічний фонд до 1 липня,  треба поставити: до
1 грудня 2002 року.

     Я думаю,  що ми проведемо ще слухання із цих питань у грудні,
щоб  справді  виробити  ефективну програму діяльності у цій сфері.
Підтримайте наш комітет.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги,  я звертаю вашу увагу,  що ви
забираєте час,  відведений для обговорення, і у нас практично часу
немає.

     Слово для співдоповіді надається  голові  Комітету  з  питань
культури і духовності Лесю Степановичу Танюку.

     ТАНЮК Л.С.,  голова  Комітету Верховної Ради України з питань
культури і духовності (багатомандатний загальнодержавний  виборчий
округ, "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна"). Народний рух України.
Шановне товариство,  за браком часу,  тому що 5 хвилин, відведених
на  таке  питання,  -  це,  звичайно,  насмішка  над  розв'язанням
проблеми культурної спадщини, я прошу долучити мій лист-звернення,
який  я  подав до всіх депутатів,  до стенограми нашого засідання.
Журналісти можуть з ним ознайомитися.

     Так само просив би  журналістів  вивчити  матеріал  про  стан
правового, організаційного і фінансового забезпечення, який подала
Рахункова палата,  і ті два проекти постанови, які підготували наш
комітет з екологічним,  і проект постанови Сухого і Пеклушенка. Це
все серйозні матеріали,  які потребують вивчення.  Ми побували  на
Хортиці  і  подивилися,  що  там сьогодні робиться.  Також провели
кілька виїзних засідань у Качанівці і в Луцьку.  Зокрема,  Хортицю
3-4 вересня відвідали вісім депутатів Верховної Ради.

     За результатами роботи нашого комітету, пов'язаної з охороною
об'єктів культурної  спадщини,  виїзних  засідань,  можна  зробити
висновок  про  незадовільний  стан державної політики у цій сфері,
стан  катастрофічний,  незадовільний,  усі  десять  років  Україна
сповзає на манівці.  Не можна з цим миритися і говорити,  що винне
якесь  міністерство,  це  сьогодні  державна  політика,   політика
манкуртства щодо своєї власної історії.

     Є намагання     приватизувати    землі    історико-культурних
заповідників,  незаконно   здійснюється   будівництво   на   їхній
території,  зокрема навіть Софії Київської, КиєвоПечерської лаври,
проводяться незаконні розкопки,  розвідки,  інші земельні  роботи,
зареєстровані  численні випадки розкрадання і продажу культурних і
духовних  цінностей  на  сотні  мільйонів  доларів.   Національній
спадщині завдається непоправної шкоди.

     Місцеві державні    адміністрації    та    органи   місцевого
самоврядування,  звично посилаючись на  те,  що  в  бюджеті  немає
коштів,   зайняли  позицію  бездієвих  спостерігачів,  а  часто  й
учасників  руйнування  і  нищення  національних   святинь.   Проте
проблема все-таки не в коштах.  Упродовж останніх десяти років від
охорони пам'яток  було  усунуто  майже  всіх  висококваліфікованих
фахівців,  здатних  і  маючих  бажання  робити  справу.  Натомість
прийшли люди "сьогоднішнього дня" - нові росіяни, українці, в яких
одномоментна   вигода  стоїть  над  стратегічними  пріоритетами  і
завданнями. Звичайно, так тривати не може, ми мусимо проголосувати
всі  наші  рішення  і  створити  систему спеціальних уповноважених
органів   по   охороні   культурної    спадщини,    передати    їм
ремонтно-реставраційну базу Держбуду,  щоб вони могли щось робити,
створити систему охорони культурної  спадщини.  Комітет  пропонує,
щоб  цим  займалось  Міністерство  внутрішніх справ України,  а не
Міністерство культури. Кошти на охорону пам'яток культури потрібно
забрати в Мінкультури і передати Міністерству внутрішніх справ.

     Нині кошти виділяються вряди-годи на зарплату,  але зовсім не
виділяються на реставраційну діяльність, про це навіть не йдеться.
Потрібна  інвентаризація  музейних  фондів,  потрібно відстежувати
випадки руйнування пам'яток, переданих релігійним громадам, це теж
сьогодні  велика  проблема,  що  ми  всі храми передали релігійним
громадам, і вони там творять казна що, є тут дуже великі проблеми.

     Але я хочу  сказати,  що  є  позитивний  момент  у  тому,  що
громадськість  піднімає голос,  діє комітет захисту Хортиці,  який
перетворився на всеукраїнський.

     Звичайно, міст  потрібен,  і  Хортиця   потрібна,   і   треба
об'єднати ці інтереси, але в кого, в якого манкурта виникла б ідея
провести центральну магістраль через Київську Софію,  піднялась би
рука  провести міст через Києво-Печерську лавру?  Хортиця - єдиний
заповідник,  єдиний острів у всій  Європі,  абсолютно  унікальний.
Йому  завжди  не щастило:  Катерина зруйнувала Січ - передала його
німцям-меннонітам,  своїм землякам (пам'ятаєте  Шевченка,  "німець
картопельку садить"?).  Розорали Хортицю.  Німці-менноніти зрубали
всі хортицькі дуби і емігрували в Канаду.

     Потім ми вдарили по Хортиці Дніпрогесом, потім вдарили по ній
під  час  війни,  коли  було  підірвано багато цінних об'єктів.  І
нарешті,  вдарили по Хортиці  тим,  що  занедбали  її,  допустивши
відкриття  там  ресторанів,  а  приватниками  -  пляжів.  Це все -
порушення закону.

     Ми хочемо  підтримати   прохання   запорізької   влади   щодо
виділення  7,2  мільйона  гривень  на  Хортицю  і  1,5 мільйона на
збереження Козацького дуба.  Але якщо ми пролонгуємо 1,8  мільярда
гривень  на  міст,  то невже цей місцевий ентузіазм не може знайти
коштів на забудову Хортиці?

     Коли побачиш  руйнування  Ольвії,   всіх   наших   культурних
заповідників,  стає  очевидним,  що  ми  -  манкурти.  Пам'ятаєте,
анекдот:  тато  з   сином   проходять   повз   пам'ятник   Богдану
Хмельницькому і синочок запитує:  "Папочка,  что это такое?" ,- на
що дістає відповідь: "Ну, здесь когда-то жило племя украинцев, так
это  их  вождь".  Я  не  хотів  би,  щоб про нас,  депутатів цього
скликання,  говорили в такому дусі. Я дуже хотів би, щоб при слові
"Хортиця" нас згадували незлим, тихим словом.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.    Для    співдоповіді   запрошується   голова
Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради  України  з  питань
приватизації Семенюк Валентина Петрівна.

     Шановні колеги,  давайте  порадимося.  Нам треба завершити це
питання.  Можливо,  була б ваша добра воля, ми б хвилин 20 відвели
на  обговорення,  трохи  захопили  б  перерву  і  потім пішли б на
перерву?

     Дякую за підтримку.

     Будь ласка, Валентино Петрівно.

     СЕМЕНЮК В.П.  Шановні виборці,  колеги,  представники засобів
масової інформації!  Перед затвердженням порядку денного Дня уряду
Соціалістична партія,  наш комітет поставили питання про порушення
законодавства і неохорону заповідників.

     Ми говорили   про   системні   порушення,  приватизацію,  яка
відбувається не тільки на  Хортиці.  На  наше  прохання  Рахункова
палата  на  чолі  із Валентином Костянтиновичем Симоненком провела
фінансову перевірку документів і виконання законодавства щодо тих,
хто  має статус "Національний",  і надала нам щодо цього детальний
аналіз.  І я не буду повторювати викладене в матеріалах.  Я думаю,
що ви,  їх детально проаналізувавши,  переконаєтесь,  що в Україні
порушення законів стало системою.  Це система влади,  яка сьогодні
існує в Україні.

     У нас  спочатку  захоплюють земельні ділянки,  будуються,  і,
звичайно,  це все діється з благословення високих  посадовців  або
під  відповідним патронатом,  а потім шукаються обхідні шляхи,  як
узаконити  це  свавілля  і  обійти  законодавство.  Ми   маємо   і
Генеральну  прокуратуру,  і  велику кількість силових міністерств,
але,  як кажуть:  "Віз і  нині  там".  Саме  тому  ми  бачимо,  як
забудовується  територія  Національного заповідника "Хортиця".  Це
порушення статті 85 Земельного кодексу.  Має спершу  бути  акт  на
право власності, якого немає.

     У 1993  році Кабінет Міністрів прийняв рішення про відведення
відповідної території,  визначення меж,  проведення інвентаризації
об'єктів   соціально-культурного   призначення.   Це   передбачала
постанова  Кабінету  Міністрів.  Що  зроблено?  Досі   нічого   не
зроблено.  Натомість  Запорізьке  райвідділення  фонду  державного
майна рішенням за 462 від 3 травня 1995 року та  за  1199  від  27
серпня  1998  року  видає  розпорядження про приватизацію об'єктів
соціально-культурного   призначення.   Зокрема,   це    санаторії,
профілакторії   ВАТ   "Запорізький   ферросплавний   завод",   ВАТ
"Супутник" - все це зроблено з порушенням чинного законодавства. Я
не   випадково   тут   запитувала   Сергія  Івановича,  що  робили
міністерство,  Кабінет Міністрів.  Чи вони не помічали  цього?  На
жаль,  все це замовчувалось. Тому що було відповідне благословення
і відповідний патронат.

     Я вже не кажу про  те,  що  порушувалось  окремими  фізичними
особами.  Мені  взагалі дивно,  як можна проводити несанкціоноване
будівництво  на  території  бази  відпочинку  "Динамо"  Управління
внутрішніх  справ?  Це  той,  хто  повинен здійснювати контроль за
відповідною територією,  охороняти,  бачити, що там відбувається і
чому,  чому відбувається забудова без рішення і без дозволу навіть
керівництва  заповідника.   Я   вже   не   кажу   про   відповідне
міністерство, яке має поставити свою візу, як сьогодні передбачено
чинним законодавством і Земельним кодексом.

     З-поміж пам'яток часів українського  козацтва  знищується  не
тільки Хортиця.  Неодноразово на засіданні Верховної Ради, зокрема
й сьогодні, згадувалось про Трахтемирів, який відповідно до статті
4 Земельного кодексу 1992 року не можна було передавати у приватну
або колективну власність.  Але це було зроблено.  Хочу процитувати
слова  пана Бакая,  який сьогодні фактично є головним паном на цій
території.  Він  пише:  "Як  свідчать  археологічні  розкопки,  ця
місцевість  завдяки  майже ідеальним природним умовам приваблювала
наших предків з давніх-давен.  Тут збереглися  пам'ятки  практично
всіх історичних епох від доби неоліту до козацьких часів". Не буду
далі цитувати,  скажу лише,  що він підносить  все  це  як  власне
досягнення.   Подивіться   буклети,   на  яких  немає  української
символіки, але є зображення пана Бакая, який є власником.

     Подібне свавілля чиниться стосовно Софіївського  дендропарку,
Асканії-Нової, де немає ніякої огорожі, і навіть машини й охорони.
Олександр Олександрович Мороз був у Тячеві Закарпатської  області,
так  там  на  кордоні  вкрали  три з половиною кілометри огорожі і
здали на металобрухт.

     Я розумію,  там ходять  контрабандисти.  А  в  Асканії  Новій
ходять тварини.  Там потрібно охороняти!  Там треба ж дивитися! Чи
не бачать це міністерство,  Кабінет  Міністрів?  Я  думаю,  що  це
питання, яке потрібно вирішувати.

     І останнє як пропозиція.  Ми детально вивчили,  я думаю, і ви
це зробили,  те подання, яке зроблено Рахунковою палатою. Я думаю,
що  рішення,  яке  сьогодні  пропонує комітет,  треба підтримати і
обов'язково  передати  матеріал   в   Генеральну   прокуратуру   з
відповідним зазначенням,  щоб у березні вона доповіла, що зроблено
по   Асканії-Новій   та   інших   об'єктах   соціально-культурного
призначення,  окремо по Хортиці, тому що це проблема, яку порушено
на рівні парламенту. І я думаю, ми не повинні виявляти байдужості.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Дякую.  Переходимо до обговорення. Слово має народний
депутат   Лук'яненко  Левко  Григорович  від  фракції  Блоку  Юлії
Тимошенко.

     Після нього   виступатиме   народний   депутат   Курас   Іван
Федорович.

     Я прошу,  шановні  колеги,  дотримуватися  регламенту.  Прошу
висвітити списки тих, хто записався на виступи із трибуни.

     Будь ласка.

     ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г.  Шановні депутати!  Передусім хотів  би  щиро
подякувати  всім  тим,  хто  мене  привітав із 75-літтям.  Це люди
різних політичних  уподобань,  різної  позиції.  Я  думаю,  що  на
майбутнє  варто  було  б  передбачити  можливість  надання  однієї
хвилини тим,  кого ми вітаємо з "круглою" датою,  для  висловлення
подяки. Бо виходить не зовсім чемно.

     А тепер  щодо  Хортиці і наших справ.  Пан міністр виступав і
каже,  що в основному не зафіксовано порушення законів.  Ця  сфера
врегульована  кількома  законодавчими актами.  Це указ Президента,
постанова Кабінету Міністрів і положення.  Тим часом ці нормативні
акти  порушувалися на кожному кроці.  Скажімо,  постанова Кабінету
Міністрів від 6 квітня  1993  року  за  254.  Вона  зобов'язувала,
зокрема,   провести   в  1993  році  інвентаризацію  об'єктів,  що
знаходяться на території Хортицького  заповідника,  і  вирішити  в
установленому  порядку  питання  про  передачу  їх  заповіднику та
відселення з його території сторонніх організацій.

     Хортицю заселяла   імперія,   яка   хотіла   знищити    сліди
української  нації  на  цьому  острові  упродовж  багатьох  років,
десятиліть  і  століть.  Комуністична  влада   продовжувала   таке
нищення, і тому заселяли туди, як попало, кого попало, і тепер там
живуть люди в хибарках,  їх не відселили.  Постанова зобов'язувала
їх відселити. Вона не виконана. Це необхідно зробити.

     Далі. Був  указ Президента за 587 від 11 жовтня 1994 року.  В
ньому сказано: встановити, що майно закладів культури, яким надано
статус  національних,  не  підлягає приватизації.  Коли ж ми їхали
вуличками цього острова,  то бачили, що перед хибарками поставлені
чудові  паркани,  зелені,  сині,  червоні,  і  ще фарба не встигла
висохнути. Отже, хтось заможний купив у власників ті хибарки, звів
паркан  і  тепер  за ним зростатиме справжній палац або дуже добра
хата.  Таке не могло бути оформлене. Але нотаріус оформив, і влада
мала  б це знати.  Отже,  це суцільне порушення щодо Національного
заповідника "Хортиця".

     Я переконаний,  що ми, врешті-решт, повинні змінити ставлення
до  нашої культурної спадщини,  яке успадкували від минулих часів.
Коли  Україна  стала  самостійною  державою,  не  можемо  ми   так
ставитися,  як ставилася раніше окупаційна влада до всіх вартостей
і  до  наших  духовних  цінностей.  Хортиця  -  справжня   духовна
скарбниця, центр, де зосереджувалося козацтво і наша ідея боротьби
за  незалежність.  А  тепер  Хортиця  нагадує   закинуту   околицю
занедбаного міста:  будують що попало,  як попало і де попало.  Де
влада?  Чому не виконує вона ні указів,  ні постанов,  нічого?  Як
можна далі терпіти таке беззаконня?! Нашу байдужість і до острова,
і до тих заповідних місць  можна  пояснити  тільки  байдужістю  до
нашої  національної долі.  Я закликаю вас відчути відповідальність
перед Україною і навести в цьому порядок.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. До слова запрошується  народний  депутат  Курас  Іван
Федорович  від фракції "Регіони України".  Наступним мав виступати
народний депутат  Бастрига,  але  він  переадресував  свій  виступ
Толочку Петру Петровичу.

     КУРАС І.Ф.,   член   Комітету   Верховної   Ради   України  у
закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий
округ,   виборчий   блок   "За  Єдину  Україну!").  Вельмишановний
Володимире Михайловичу! Вельмишановні члени уряду! Шановні колеги!
Усі питання сьогоднішнього порядку денного органічно пов'язані між
собою.  Адже,  дійсно,  не можна  подолати  бідність  матеріальну,
фінансову без подолання зубожіння духовного, а проблема збереження
культурної  спадщини  є  важливою  складовою  духовного  здоров'я,
духовного багатства людини, її історичної пам'яті.

     Щоб не  повторювати  те,  про  що  вже дуже добре сказали тут
доповідачі і співдоповідачі,  я хотів би привернути вашу увагу  до
деяких пропозицій.

     Можна, очевидно,  вважати,  що  ми  маємо  хороший  Закон про
охорону культурної спадщини (вперше за  всі  роки  прийнято  такий
закон).  За  дуже  короткий  час  після  його прийняття розроблена
досить розгалужена нормативно-правова база,  проте організаційне і
особливо  фінансове  забезпечення  їх виконання явно не відповідає
тим гострим питанням, які належить вирішити. Йдеться, зокрема, про
необхідність  створення  у  структурах місцевих органів виконавчої
влади  і  місцевого  самоврядування  підрозділів,  підпорядкованих
Державній   службі  охорони  культурної  спадщини,  яку  нещодавно
створено у складі Міністерства  культури  і  мистецтв.  Я  міг  би
нагадати  про  дуже  довгі дискусії в попередні роки довкола цього
питання, і слава Богу, що воно нарешті вирішено.

     На жаль,  ця служба практично зовсім не фінансується. У цьому
одна  з причин усього того безладдя і свавілля,  яке чиниться щодо
пам'яток історії і культури - злочинна забудова під стінами  Софії
Київської   і   на   території  Києво-Печерської  лаври,  тотальне
розкрадання археологічних пам'яток,  руйнування історичного центру
Львова,   занепад   унікальних  пам'яток  у  Кам'янціПодільському,
ситуація на  острові  Хортиця,  акти  вандалізму  на  меморіальних
кладовищах  і  таке інше.  Цей сумний перелік можна продовжувати і
продовжувати.

     І я особисто, і наша фракція вважаємо, що дуже недосконалим є
законодавство у сфері приватизації і землекористування (про це вже
було  сказано,  не  буду  цю  тезу  розгортати).  Ми  вважаємо  за
необхідне  прискорити  роботу  з ратифікації Конвенції про охорону
підводної культурної  спадщини  та  доопрацювання  проекту  Закону
України про перелік пам'яток, які не підлягають приватизації.

     З метою  запобігання поширенню випадків вандалізму пропонуємо
розробити  зміни  та  доповнення   до   Кримінально-процесуального
кодексу,  посиливши  покарання  за  відповідні злочини.  Необхідно
також  прискорити  роботу  з  укладення  єдиного  реєстру  рухомих
історико-культурних  цінностей  та  державного  реєстру  нерухомих
пам'яток культури. Вважаємо за доцільне провести відповідні роботи
з гармонізації чинного законодавства.

     Ще хотів би привернути увагу,  шановні Володимире Петровичу і
Олегу Вікторовичу,  до такого питання.  Треба,  щоб уряд, нарешті,
профінансував   видання  "Зводу  пам'яток  історії  культури".  Це
паспорт нашої культури і історії (27 томів),  і якщо  вже  держава
неспроможна видати таке унікальне видання, то я не розумію, про що
ми тут сьогодні говоримо.

     Хотів би також привернути увагу  ще  до  таких  двох  питань.
Шановний  Юрію  Петровичу,  ви говорили,  що наш спільний документ
розглядається в Міністерстві юстиції,  з приводу відкритих  листів
щодо розкопок.  Ми отримали відповідь в Академії наук, і там чітко
сказано,  що ми не маємо права приймати такі  постанови.  Виходить
парадокс   -   Інститут   археології,   який   входить  до  складу
Національної Академії наук,  має право, і це дійсно так, а НАНУ не
має  такого  права.  Нам  приписано  за  п'ять  днів  скасувати цю
постанову, отож я хотів би, щоб ми якось це з'ясували.

     Шановний Сергію Івановичу,  ми дуже  просимо  вас  від  імені
Національної   академії  наук  усе-таки  звернути  увагу  на  нашу
аргументацію з приводу біосферного Дунайського заповідника.

     У мене є ще  багато  пропозицій,  я  їх  подам  у  письмовому
вигляді.  Думаю,  що  вони  прямо  стосуються і питання культурної
спадщини, і природоохоронної та заповідної діяльності.

     Дуже дякую вам за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую вам, Іване Федоровичу.

     Толочко Петро  Петрович.  Підготуватися  народному   депутату
Поліщуку, депутатська група "Народовладдя".

     ТОЛОЧКО П.П. Шановний Володимире Михайловичу! Шановні колеги!
Не  буду  ятрити  ваші  душі  прикладами  поганого  ставлення   до
культурної  спадщини,  їх уже було наведено доволі з цієї трибуни.
На жаль,  така ситуація на сьогодні,  і вона вимагає  кардинальних
змін.

     Мені хотілося б зосередити увагу, поперше, на причинах такого
становища,  а подруге,  на тому,  як ми можемо вийти з цієї кризи.
Мені здається (та не здається,  це так і є, і з цим згоден міністр
культури),  що ми маємо порівняно непогані закони (хоч і не  всі),
але  практично  не працює виконавча влада у сфері охорони пам'яток
культури,  не створено чіткої вертикалі від Міністерства  культури
до областей і районів, яка конкретно опікувалася б справою охорони
пам'яток.  Крім того,  не розроблено і самої системи функцій цього
культуроохоронного  органу.  У  нас  чомусь сьогодні вирішили,  що
кожна область,  і навіть від Міністерства культури, повинна у себе
створити  науково-дослідні  структури,  експедиції і таке інше,  а
справа охорони пам'яток - десь на маргінесі.

     Юрію Петровичу,  ми з вами  говорили  на  цю  тему:  не  може
рибінспектор  ловити браконьєрів і паралельно трошечки виловлювати
рибу. На сьогодні у Міністерстві культури і мистецтв така система:
міністерство   мусить   охороняти,   а   мережа  науково-дослідних
інституцій - Інститут археології,  відповідні кафедри вузів, музеї
- за вашим замовленням здійснюють дослідження.  Думаю,  що в цьому
треба навести порядок.

     У нас існує певна деформація  в  уявленні,  що  таке  охорона
пам'яток  і  як  її  треба  здійснювати.  Ви  подивіться,  скільки
останнім часом ми відновили,  відбудували розкішних соборів - це і
церква  Пирогощі  на  Подолі,  це  і  Михайлівський  та Успенський
собори,  сьогодні  церкву  Різдва  Богородиці  на  Поштовій  площі
будуємо.   Мені   здається,   не   можна   ставити  цю  справу  на
індустрійномонтажний потік. Бо поки ми будуємо нові споруди, у нас
щороку автентичних 50 споруд гинуть XVI,  XVII, XVIII століть. Так
ми з цього зачарованого кола ніколи  не  вийдемо,  на  наших  очах
гинутимуть  ці унікальні споруди,  а ми будемо зводити новобудови.
Новобудова, відтворення якоїсь пам'ятки, - це штучний об'єкт, який
може бути один національний,  а ми сьогодні поставили це на потік,
вкладаємо  туди  шалені  кошти,  сотні   мільйонів   гривень.   На
реставрацію і ремонт заплановано у Державному бюджеті 13 мільйонів
гривень,  виділено тільки 3 мільйони, а лише на один Михайлівський
собор   ми   100   мільйонів  витратили,  правда?  Отже,  є  певна
деформація.

     Шановні колеги,  шановний  Юрію  Петровичу  і  члени   уряду!
Вважаю,  що  до  Закону про охорону культурної спадщини ми повинні
сьогодні додати Закон про  охорону  археологічної  спадщини  (його
проект   у   першому   читанні  вже  прийнято),  де  мусимо  чітко
регламентувати   відповідальність    за    процвітання    "чорної"
археології.  Ви  знаєте,  стільки  є речей депаспортизованих,  які
практично гинуть для науки,  лишаються тільки гарними  цяцьками  у
наших вітчизняних колекціонерів і пливуть за кордон.

     Мені часом кажуть:  от добре,  що знаходяться такі люди,  які
мають  гроші  і  викуповують  ці  речі.   Однак   попит   породжує
пропозицію,   і   цим  самим  вони  стимулюють  оцю  нашу  "чорну"
археологію.  Це проблема і українська,  і світова, думаю, її треба
вирішувати.

     Отже, Володимире  Михайловичу,  Юрію  Петровичу  і  всі члени
уряду,  основна проблема  полягає  в  системі  охорони  культурної
спадщини.   Закони   хороші  створюємо,  давайте  наберемося  волі
здійснювати їх на практиці.

     Спасибі.

     ГОЛОВА. Народний   депутат   Поліщук    Кирило    Ананійович,
депутатська група "Народовладдя". Підготуватися народному депутату
Шершуну, "Аграрники України".

     ПОЛІЩУК К.А.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань
будівництва,  транспорту  і  зв'язку (виборчий округ 98,  Київська
область).  Шановний Голово! Шановні колеги, члени уряду, присутні!
Як   ви  знаєте,  Національний  історико-етнографічний  заповідник
"Переяслав",  що в ПереяславіХмельницькому  Київської  області,  є
одним  із  провідних  заповідників  України,  не перебільшу,  коли
скажу,  що  це  -  перлина  історії  України.  На  його  території
експонується  381  археологічна,  побутова  та  історична пам'ятка
українського народу.  До складу заповідника входять 25  тематичних
музеїв,  у фондах яких зберігається 383 тисячі пам'яток історії та
культури,  серед них - унікальні колекції світового значення. Це -
величезні  скарби українського народу.  Проте в останні роки кошти
на придбання експонатів та проведення ремонтнореставраційних робіт
не виділяються.  Крім того,  у 2000 році через заборгованість, яка
на сьогодні становить 20 тисяч гривень,  знято міліцейську охорону
заповідника. Унікальні пам'ятки знаходяться під загрозою знищення.

     Незважаючи на  те,  що  1  червня 1999 року указом Президента
України заповіднику "Переяслав" надано  статус  національного,  до
цього   часу   не   вирішено   питання   його   підпорядкування  і
фінансування. Оскільки в указі Президента прямо не визначені умови
фінансування  з  обласного  бюджету,  то автоматично в дію вступає
положення про національні заклади  України,  відповідно  до  якого
такі  заклади  утримуються  на  балансі  Міністерства  культури  і
мистецтв України та фінансуються з державного,  а не  з  обласного
бюджету.  Тому  я  зараз  звертаюся  до Прем'єр-міністра України з
проханням  дати  доручення  підготувати  та   прийняти   постанову
Кабінету    Міністрів    України    про   передачу   Національного
історико-етнографічного   заповідника   "Переяслав"   з    балансу
Київської  обласної державної адміністрації на баланс Міністерства
культури і  мистецтв  (Юрію  Петровичу,  вже  є  указ  Президента,
давайте  доведемо  справу  до  кінця)  та врахувати при формуванні
бюджету  міністерства  на  наступний  рік  кошти  на  фінансування
заповідника.

     До речі,  у  1977  році у ПереяславіХмельницькому розпочалося
будівництво історичного музею.  Наприкінці 1980 років  будівництво
було  призупинено  і  поновлено лише в минулому році,  коли уряд з
державного  бюджету  виділив  500   тисяч   гривень.   Заплановано
продовження будівництва,  зокрема,  у 2002 році планується освоїти
також 500 тисяч гривень,  однак кошти поки що  не  надійшли,  хоча
вони  необхідні  саме  сьогодні,  адже  з кожним днем недобудоване
приміщення руйнується,  і вже витрачені мільйони державних  коштів
можуть  піти  на  вітер.  Тому я прошу Кабінет Міністрів України і
безпосередньо Міністерство  фінансів  знайти  можливість  виділити
кошти    для   продовження   будівництва   історичного   музею   в
Переяславі-Хмельницькому.

     Є ще  питання  щодо  військової  частини,   розташованої   на
території Вознесенського монастиря. Думаю, ми вирішимо питання про
передачу   території   цієї   військової   частини   Національному
історико-етнографічному  заповіднику в робочому порядку.  Це треба
зробити  якомога  швидше.  Саме  там  знаходиться  капличка  XVIII
століття,  яку  малював  Тарас  Григорович Шевченко,  метрополичий
будинок, комплекс підземних споруд.

     І на завершення хочу попросити усі  державні  структури,  від
яких  залежить  вирішення  порушених  у  моєму виступі проблем,  з
розумінням поставитися до їх вирішення,  адже догляд та збереження
історичних  і  культурних  пам'яток  сприяють вихованню у молодого
покоління поваги до історичної спадщини,  культури  та  духовності
української   нації,   піднесенню  міжнародного  авторитету  нашої
держави.

     Шановний Голово,  прошу  мій  виступ   вважати   депутатським
дорученням.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Добре,  я  прошу  секретаріат  підготувати відповідні
доручення Кабінету Міністрів.

     До слова  запрошується   народний   депутат   Шершун   Микола
Харитонович.  Підготуватися народному депутату Бабуріну, який буде
виступати замість народного депутата Мороза Анатолія.

     ШЕРШУН М.Х.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради
України  з  питань  екологічної  політики,  природокористування та
ліквідації наслідків  Чорнобильської  катастрофи  (виборчий  округ
157,   Рівненська   область).  Шановний  Голово!  Шановні  народні
депутати!  В  інформації  уряду,  у  виступах  народних  депутатів
України   порушено   чимало   актуальних  питань  щодо  збереження
природного  та  культурного  надбання  нашого  народу,  висвітлено
важливі   проблеми.   Хотів   зупинитися  ще  на  деяких  аспектах
діяльності у цій сфері.

     Перше. Як відомо,  переважна більшість (понад  75  відсотків)
природно-заповідних  територій  та об'єктів знаходиться на лісових
територіях.  Сучасний стан  мережі  заповідників  -  це  результат
багаторічної  співпраці  державних  органів лісового господарства,
охорони природи,  вчених, громадськості. Є перспективні території,
які  додатково  можуть  бути заповідані найближчим часом.  Над цим
треба всім, від кого це залежить, разом наполегливо працювати.

     Однак, на моє переконання,  перспективи  розвитку  заповідної
справи  в Україні на даному етапі вже слід пов'язувати не тільки і
не стільки з формальним нарощуванням  площ  заповідних  територій,
які  часто існують лише на папері,  а й із забезпеченням надійного
збереження та ефективного використання вже  створених  об'єктів  в
інтересах  розвитку  науки,  освіти,  рекреації,  патріотичного та
екологічного   виховання   молоді,    моніторингу    навколишнього
природного   середовища.   Слід   прискорити   формування   єдиної
екологічної мережі,  яка має територіально поєднати  заповідні  та
інші території, що особливо охороняються, в єдину систему.

     Друге, на  чому  я  хотів би зупинитися.  Розвиток заповідної
справи,  екологічні завдання мають  бути  більш  збалансованими  з
економічними,   соціальними   та  іншими  інтересами  суспільства,
місцевих жителів.  Можна оголосити  всю  Україну  заповідником  чи
національним парком,  все заборонити,  однак не можна забувати, що
життя багатогранне,  людство поки що не винайшло адекватної заміни
традиційної  продукції  лісового чи сільського господарства.  Тому
було б доцільно  доручити  Мінекоресурсів,  Національній  академії
наук    України   здійснити   відповідні   дослідження,   провести
інвентаризацію наявних природно-заповідних територій та об'єктів і
зважено   визначитися   щодо   перспективної   мережі   заповідних
територій, нормативів заповідання у різних природних зонах.

     Щодо врахування інтересів місцевих жителів у процесі розвитку
заповідної  справи  маю  сказати,  що  заповідання  не  може  бути
антагоністичним до потреб людей.  Його розвиток,  крім  досягнення
екологічних та наукових цілей, має слугувати поліпшенню умов життя
людей шляхом створення нових робочих місць,  підтримки  екологічно
безпечної  підприємницької  діяльності.  І це також буде кроком до
подолання бідності,  про що ми так гаряче дискутували на ранковому
засіданні.

     Наступне питання.  Важливою  проблемою  заповідної  справи  є
визначення    науково     обгрунтованого     режиму     проведення
відновлювальних,  санітарних,  протипожежних  та  інших заходів на
заповідних  територіях.  Незважаючи   на   багаторічні   дискусії,
належної чіткості у цій сфері так і не досягнуто.  На жаль, не всі
розуміють,  що для  збереження  в  сучасних  умовах  на  обмежених
територіях   корінних,   типових  та  унікальних  особливо  цінних
природних  комплексів,  відновлення  раніше  порушених   екосистем
необхідно  проводити  певні заходи,  інакше в результаті природної
динаміки  такі   об'єкти   зовсім   втратять   свою   наукову   та
природоохоронну цінність.

     Стосовно фінансування  можна  навести  тільки  один приклад -
Шевченківський національний заповідник у місті Каневі фінансується
зовсім недостатньо.

     І на   завершення   хотів   би   звернути  увагу  на  кадрове
забезпечення державної заповідної служби.  Обов'язкові  вимоги  до
таких   фахівців   -   достатній   рівень   професійності,  знання
законодавства,  розуміння ролі і  місця  заповідної  справи  серед
інших  завдань  суспільства,  здатність  до  співпраці  з ученими,
центральними та  місцевими  органами  виконавчої  влади,  органами
місцевого самоврядування,  громадськістю.  Тому хотів би, щоб і це
питання було відображено у нашому рішенні.

     Дякую за увагу (Оплески).

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Бабуріну,  фракція
комуністів.  Підготуватися народному депутату Удовенку.  Наполягає
ще на виступі народний депутат Мовчан, і будемо завершувати.

     БАБУРІН О.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань
економічної політики, управління народним господарством, власності
та інвестицій (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,
КПУ).  Благодарю  вас,  Владимир  Михайлович.  Уважаемые  коллеги!
Прежде всего замечание к  проекту  постановления  Верховной  Рады.
Предлагаю  в  пункте  6,  где  речь  идет  об  изучении  вариантов
строительства моста,  изменить срок - не трехмесячный, а месячный.
Этого  будет  достаточно,  так  как  варианты  строительства моста
обсуждаются уже на протяжении  15  лет,  и  ничего  нового  мы  не
придумаем.

     А теперь   позвольте   остановиться   на  острейшей  проблеме
полутора тысяч жителей острова Хортица,  которые оказались изгоями
в   собственной   стране.   Девять  лет  назад,  после  присвоения
заповеднику "Хортица" статуса  "Национальный",  введен  запрет  на
приватизацию   государственного  жилья.  Для  большинства  граждан
приватизированная квартира является сегодня  единственной  крупной
собственностью,  заработанной  в течение многих трудовых лет.  Эта
урбанизированная территория площадью всего  в  несколько  гектаров
находится в северной части рекреационно-хозяйственной зоны,  рядом
- мост  имени  Преображенского,  железнодорожная  станция,  шоссе.
Городок  вошел  в  коммунальный  жилой  фонд Запорожья,  имеет все
инженерные   коммуникации,   сложившуюся   инфраструктуру   -   от
магазинов,  школ,  детского сада до муниципального театра. Научный
городок находится в 8  километрах  от  южной  части  острова,  где
расположена действительно природно-заповедная зона.

     К примеру,    в    известном    заповеднике   "Аскания-Нова",
зарегистрированном ЮНЕСКО,  такой проблемы не существует. Для того
чтобы  вернуть  нашим  согражданам их законные права,  мы согласно
пункту  36  статьи  85  Конституции  можем  отменить   запрет   на
приватизацию  государственного  жилья  в заповеднике (на этот счет
есть и выводы Конституционного Суда) или же предусмотреть в  своем
постановлении  поручение Кабинету Министров решить вопрос о выводе
из состава заповедника площади научного  городка,  где  расположен
государственный  жилой  фонд.  Третий  путь  - переселение,  но он
призрачен,  поскольку в Украине (пожалуй,  за  исключением  города
Киева)   практически   заморожено  жилищное  строительство.  Да  и
целесообразно ли срывать полторы тысячи человек с насиженных мест,
где они прожили десятки лет?

     И в   заключение   я  бы  порекомендовал  членам  депутатской
комиссии   Верховной   Рады   не   носиться   с   бредовой   идеей
насильственной   украинизации  Запорожья,  не  посылать  проклятья
несуществовавшей  империи,  не  воевать  с  мертвыми  вождями,   а
подумать о живых людях,  которые нам делегировали свои полномочия,
в том числе и по защите их жизненно важных интересов.

     Спасибо за внимание.

     ГОЛОВА. Слово надається Удовенку Геннадію Йосиповичу, фракція
"Наша  Україна".  Підготуватися народному депутату Мовчану,  також
від фракції "Наша Україна".

     УДОВЕНКО Г.Й.  Шановний Голово!  Шановні колеги! Я теж був на
острові  Хортиця  на  Великдень  і все там подивився.  Запущеність
страшенна! Ніхто й не думає про минуле України, а минуле - це наше
майбутнє.  Я тут з колегою Бабуріним не можу погодитися,  все-таки
не можна  свою  історію  забувати,  бо  історія  наша  -  це  наше
майбутнє.  От  яку  ми  державу  будемо  будувати  - тут ми можемо
сперечатися  і  таке  інше.  Є  проблема:  що  робити  з  науковим
містечком?  Але  у нас немає комплексного підходу до її вирішення.
Що робити нам з цією святинею? Адже вона не повинна бути власністю
Запоріжжя,  власністю  наукового  містечка,  це  наша  національна
гордість,  це наша історія.  Забудемо ми про це - не  буде  ніякої
держави. Як ми будемо виховувати молоде покоління?

     Що там робиться? За часів радянської влади там збудували базу
відпочинку  для  комсомольського  активу.  Нині  вона   захаращена
страшенно, запущена. З'явився якийсь інвестор, базу відпочинку вже
приватизували,  потім приватизують і землю.  Там  закон  один:  що
губернатор скаже, що міський голова скаже, так і буде.

     От на   Великдень   Народний  рух  України,  місцева  обласна
організація,  відзначає там свято, щорічно близько 5 тисяч чоловік
збирається.  Нормально,  спокійно посвяткували, крашанки принесли,
півлітру взяли з собою,  випили,  поспівали пісень і розійшлися. А
що  ж  місцева  влада робить?  У цей день рейсові автобуси зняли з
маршруту!  Ось так ми сприяємо  відновленню  державності.  А  туди
приїхала група депутатів на чолі з Танюком,  вісім чоловік. Їх теж
обклали, як тільки можна. Що це таке в державі відбувається? Я, на
жаль,  відхилився  від свого тексту,  просто також хотів висловити
наболіле.

     Щодо цієї території діють два положення:
там є  геологічний  заказник  (це пороги на Дніпрі) і національний
заповідник.  Ці  положення   абсолютно   взаємовиключні.   Кабінет
Міністрів  спочатку прийняв одне,  через кілька років - інше,  але
всі  забувають,  що  ініціатором  збереження   цієї   національної
спадщини  був колишній Прем'єр-міністр України Леонід Кучма,  ще в
1995  році  прийнято  відповідний  законодавчий  акт.  Анічого  не
робиться!

     Люди добрі,  доки  ми  будемо  нищити  свою  багату історію?!
Академік  Толочко  вже  говорив  про   "чорну"   археологію,   все
розкрадається,   винищується!   Сотні  мільйонів  доларів  держава
втрачає, а ми сидимо і кажемо: ні, не треба цього робити.

     Я хотів би закликати підтримати  проект  постанови,  який  зі
своєю бригадою запропонував Танюк,  можливо,  трошки модифікувати,
загострити і нарешті хоча б з  цього  почати  наводити  порядок  у
своїй державі.

     ГОЛОВА. Дякую.   Народний   депутат   Мовчан,  фракція  "Наша
Україна".

     МОВЧАН П.М.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради
України   з   питань   культури   і   духовності  (багатомандатний
загальнодержавний  виборчий  округ,  "Блок  Віктора  Ющенка  "Наша
Україна"). Дякую, Володимире Михайловичу. Шановні колеги! Шановний
пане Голово! Шановні члени уряду! Проблема, яку розглядає Верховна
Рада  спільно з урядом,  є складовою загальнонаціональної проблеми
української культури в її найсумніший історичний  період,  коли  в
незалежній Україні влада потрапила до рук тих людей, у яких є своє
власне розуміння історії, культури і майбутнього.

     У 1980-х роках мені довелося брати участь у діалогах з владою
щодо  суверенного  розвитку української культури.  Як найголовніші
аргументи  тодішня  влада,   аби   спростувати   будь-які   спроби
усамостійнення категорії "українська культура",  застосовувала два
постулати - "соціалістична культура" і "радянський  народ".  Я  не
буду  дешифрувати  ці  поняття,  зміст їх добре відомий,  за Керке
Агором,  це "велике ніщо". Однак я й не уявляв, що згодом, у кінці
другого  тисячоліття  виникне  ще  більше  "ніщо",  коли  цинізм і
зневага,  дух наживи та зиску сформують нову ідеологію в країні  -
ідеологію     безвідповідальності,     свавілля     і    моральної
розперезаності, що у свою чергу потягне за собою тотальну руйнацію
всіх  духовних  зон,  включно з національними історико-культурними
заповідниками.

     Почалася ланцюгова   реакція:   руйнація   спричинилася    до
дегуманізації,  моральноетичної  деформації,  від  деформації - до
деструкції.  Деформується  не  лише  мораль  та  життєлад,   а   й
психологія,  руйнуються історично-життєві взірці. Якщо в заповідні
зони (не має значення,  історико-культурні чи природні)  заганяють
потужні   земснаряди  і  змінюють  ландшафт  на  замовлення  члена
всеможної "Коза ностри", змінюють русла річок і річечок, намивають
острови   і   будують  палаци  для  розкошування  обмеженої  касти
недоторканних,  якщо в  Національному  ботанічному  саду  в  Криму
виростають комплекси кількаповерхових відпочинкових вілл,  для все
того ж кола вседозволенців,  коли творять нові річища під  Києвом,
аби  зі  своїх  ангарів  випускати  на  води  морські  яхти,  коли
приватизують такі об'єкти,  як Бирючий Острів,  то цілком  логічно
виникає запитання:  якими слуханнями чи днями уряду можна зупинити
цей процес - процес деформації національного організму?

     Сутнісне визначення цього процесу відоме всім,  адже  всі  це
бачать,  усі  все  розуміють.  Енергія  руйнівництва в суспільстві
накопичується не щоднини,  а щогодини.  Наша  національна  історія
свідчить,  що ця енергія зносила,  нищила все до пня.  Отже, перше
застереження  до  тих,  хто  будує,  за  Євангелієм,   на   піску:
зупиніться,  самоопештеся,  адже,  за висловом нашого безсмертного
Солов'яненка,  у труни кишені немає,  і тисячна доля ваших статків
може допомогти розкраденій (відомо ким) Україні,  аби залагодити і
музейну справу,  і справу національних заповідників. Хіба не можна
купити  автомобілі?  Хіба  не  можна збудувати музеї і приміщення?
Погляньте, що набудували навколо великих міст України!

     І друге не застереження,  а запитання.  Якщо ви  будуєте  для
себе,  змінюючи історичний ландшафт,  то ви,  напевно, маєте намір
тут жити.  А якщо так,  то навіщо змінювати норми буття  і  робити
спустошливі набіги на людське життя? У недалекі і далекі історичні
часи так діяли лише певного роду маргінали,  що  оголошували  себе
новою   елітою   чи   аристократією,  підносячись  над  абсолютною
більшістю на глиняних ногах.  І не треба плутати двох речей: гроші
і мораль.

     Дякую.

     ГОЛОВА. Шановні   колеги,  будемо  завершувати.  З  процедури
півхвилини,  Ніколаєнко. Увімкніть, будь ласка, мікрофон. Це якраз
пече і болить людям.

     НІКОЛАЄНКО С.М.  Фракція  Соціалістичної  партії.  Я  прошу 1
хвилину,  щоб сказати кілька  слів  про  Асканію-Нову,  всесвітньо
відомий біосферний заповідник.  Я хотів би сьогодні попросити уряд
звернути увагу на те,  що дія Програми  "Заповідники"  закінчилася
2000 року.  Нам потрібна нова програма,  оскільки законодавство є,
але треба було б підкріпити конкретними заходами. Це перше.

     Друге. Від імені колективу заповідника я  хотів  би  звернути
увагу   на   необхідність   постійного,  регулярного  фінансування
біосферних  заповідників,  зокрема   на   Херсонщині   два   таких
заповідники.  Не можуть рідкісні тварини три місяці голодувати,  а
поїсти тільки в кінці року, коли виділять кошти.

     Третє. Я хотів би сказати про те, що не можна (це я звертаюся
до  фінансового  блоку)  планувати  отримання  спеціальних коштів,
заставляти біосферні заповідники заробляти,  включати ці кошти  до
бюджету,  тому що за рахунок цього неритмічне фінансування, і воно
може призвести до знищення всіх національних заповідників.

     Четверте. Прошу уряд і комітети Верховної Ради звернути увагу
на такі питання, як плата за водозабір. Ми ж у бюджеті не плануємо
200  тисяч  гривень,  скажімо,  на  плату  за  водозабір,   а   із
заповідника ці кошти регулярно знімають.

     І останнє,   щодо   оновлення  колекцій  тварин.  Заповіднику
"Асканія-Нова" ми надали статусу  національного,  але  тварини  не
оновлюються,  люди  з  усього світу приїжджають і бачать,  в якому
вони жалюгідному стані.  Це ганьба!  Тому я просив би дуже  велику
увагу     приділити    національному    біосферному    заповіднику
"Асканія-Нова" та іншим.

     ГОЛОВА. Борис  Олійник,  фракція  комуністів,  із  процедури.
Увімкніть, будь ласка, мікрофон.

     ОЛІЙНИК Б.І.,   член   Комітету   Верховної  Ради  України  у
закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий
округ,  КПУ).  Шановні колеги!  Абсолютно правильно,  і раніше був
залишковий принцип фінансування культури,  але тоді в залишку щось
було, а тепер немає нічого. І все абсолютно точно було сказано. Я,
до речі,  був одним із тих,  хто зупиняв будівництво  мосту  через
Хортицю  у  1980-х  роках.  Я  тільки не знаю,  що до цього робили
десять років,  якщо визнається незадовільною  робота  уряду,  який
працює   всього   півторадва  роки.  Давайте  тоді  всіх  поіменно
запишемо, хто десять років щось робив "чили нет", як казали колись
у нашій Зачепилівці.

     Дякую за увагу.

     ГОЛОВА. Дякую.  Шановні колеги, будемо завершувати. Добре, що
було багато бажаючих виступити,  це  є  свідченням  того,  що  нам
небайдуже,  нам пече і болить все те, що відбувається у цій сфері.
Думаю,  що сьогодні під час виступів ми добре роз'ятрили свої рани
і  виразки.  Головне,  ми повинні визначити разом з урядом систему
роботи.

     Народний депутат  Цибенко  сказав,   що   сьогодні   проблема
бідності  -  це  проблема  національної  безпеки.  На  моє глибоке
переконання,  до цього можна додати,  що це й  проблема  людяності
виконавчої  влади,  проблема морального обличчя держави і сенсу її
існування,  якщо хочете.  Думаю,  що ми  цю  проблему  -  проблему
бідності - топимо у словесах. Вибачте мені за цей вживаний термін,
але це справді так.  Нам потрібно припинити розмови про бідність і
про стратегії, треба перейти до конкретної щоденної роботи. Досить
програм,  треба забезпечити системний підхід,  щоб крок за  кроком
розв'язувати цю проблему, яка не до лиця будь-якій державі, у тому
числі й державі з гордим ім'ям "Україна".

     Дуже добре,  що ми сьогодні розглянули питання про збереження
(а  я хотів би підкреслити - не лише збереження,  а й відтворення)
природно-заповідного  фонду,  історичної  та  культурної  спадщини
українського   народу.   Ми  повинні  зрозуміти,  що  це  проблема
генетичного  коду  українства  -  чи  збережемо  ми  цей  код,  чи
остаточно  втратимо  раз  і  назавжди.  Ми  маємо  усвідомити,  що
втрачаємо історичну пам'ять,  а отже,  втрачаємо сьогодення і,  по
суті,  наше  майбутнє.  Безбатченкам не потрібні будуть економічні
досягнення.

     Шановні колеги! З урахуванням тих пропозицій, які прозвучали,
з  урахуванням  того  болю,  з яким сьогодні говорили про проблеми
бідності і нашого духовного надбання (а вони  взаємопов'язані),  я
прошу відповідні комітети допрацювати проекти постанов з тим,  щоб
у четвер ми могли визначитися.  Головне не в  тому,  щоб  написати
дошкульно  (ми це вже навчилися),  треба прийняти дієві документи,
які будуть реалізовані.

     Обговорення завершено,  щодо  рішень  будемо  визначатися   у
четвер.  Ранкове  засідання  Верховної  Ради  України оголошується
закритим. Вечірнє засідання розпочнеться о 16 годині. Дякую вам за
терпіння і увагу.




ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

     ФЕЛЬДМАН О.Б., член Eомітету Верховної Ради України у справах
пенсіонерів,   ветеранів   та   інвалідів   (виборчий  округ  175,
Харківська  область).  Шановний  пане  Голово!   Шановні   колеги!
Прогресуюче  поширення  бідності  в  Україні  в останні роки можна
назвати   катастрофою   національного   масштабу.   Це   результат
економічних,   політичних   та   соціальних   процесів.  У  нашому
суспільстві,  де  політична  сила   розподілена   нерівномірно   і
відображає   розподіл  економічної  сили,  бідні  стають  жертвами
корупції та свавілля держави.

     Бідність - це не просто невідповідність доходів чи  людського
розвитку,  це  також  приниження  та відсутність голосу,  влади та
репрезентативності.  Бідні  живуть,  не  маючи  свободи  слова  та
вибору.

     За класифікацією   ООН,   49   відсотків   населення  України
перебуває за межею бідності.  Це набагато більше,  ніж, скажімо, у
Румунії, Пакистані. У нас бідність часто стає супутником не просто
достатньо освічених і кваліфікованих  людей,  а  людей  працюючих,
причому  в  режимі  повної  зайнятості.  Молоді  сім'ї все частіше
відмовляються від народження не лише третьої чи другої, а й єдиної
дитини.  У  2001  році  рівень народжуваності був удвічі нижчим за
необхідний для відтворення населення.

     Немає чіткої і системної державної політики,  спрямованої  на
подолання  бідності.  Уряду  бракує  розуміння того,  що подолання
бідності - це не лише підтримка знедолених, необхідний комплексний
підхід,  орієнтований  як на бідні,  так і на відносно забезпечені
прошарки  населення.  Подолати  бідність  можна  трьома   шляхами:
створенням   можливостей,   забезпеченням  довіри  та  підвищенням
безпеки.

     Зусилля держави  з  піднесення  рівня  життя  всіх  прошарків
населення  мають  спиратися  на  забезпечення сталого економічного
зростання та максимально повне використання  трудового  потенціалу
країни.   Однак  саме  по  собі  економічне  зростання  ніколи  не
вирішувало  соціальних  завдань.  Поряд  з  реформуванням  системи
оплати   праці,   концепцію   якого   розроблено   й   затверджено
Президентом,  необхідно домогтися зниження економічної  нерівності
шляхом  запровадження  гнучкої  податкової політики,  раціональних
соціальних трансфертів, стимулювання малого та середнього бізнесу,
захисту прав дрібних акціонерів.

     Першочерговим завданням    є    проведення    повномасштабної
пенсійної реформи з урахуванням того,  що альтернативи  підвищенню
пенсійного віку немає.

     Треба докорінно  змінити чинну систему пільг,  яка є больовою
точкою сучасної соціальної політики.  У нас існують дев'ять  видів
багаторазових і чотири види одноразових пільг,  понад 70 відсотків
їх отримувачів  -  досить  забезпечені  люди.  Серед  користувачів
пільгами  на  оплату  комунально-житлових  послуг  частка небідних
досягає 77 відсотків.

     Система соціальної підтримки знедолених  прошарків  населення
має  бути  орієнтована  на  тих,  хто  справді  її  потребує.  Для
попередження соціальних конфліктів,  викликаних бідністю, потрібні
час,  довіра  до  влади  на  всіх  рівнях  та  узгоджені  дії всіх
соціальних інститутів суспільства.

     Досягнення глобальної   фінансової   стабільності,   зниження
ринкових  бар'єрів  для  товарів  та  послуг  бідних  країн  мають
становити основу  стратегії.  Якщо  країни,  що  розвиваються,  та
міжнародна   спільнота   працюватимуть   спільно,   із  залученням
фінансових можливостей, у ХХІ столітті ми побачимо наочний прогрес
у боротьбі проти бідності.

     Дякую за увагу.








Повернутись до публікацій

Версія для друку