Офіційний портал Верховної Ради України

Засідання N72

Опубліковано 27. 06. 2007

ЗАСІДАННЯ CІМДЕСЯТ ДРУГЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

27 червня 2007 року, 10:00 година

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні народні депутати, представники Кабінету Міністрів, журналісти, радіослухачі, телеглядачі! Сьогодні 27 червня, чергове пленарне засідання. Я прошу депутатів підготуватися до реєстрації. Проводиться поіменна реєстрація.

10:05:01

Зареєстровано 266 народних депутатів і відсутні з поважних причин депутати: Герасимов, Головатий, Попеску, Шибко, Янковський.

Шановні депутати, сьогодні 27 червня, і якраз у цей день розпочалася завершальна стадія прийняття Конституції України. Завтра державне свято – День Конституції, я сердечно всіх вас і наших телеглядачів, всіх громадян України, радіослухачів, всіх громадян України вітаю із цим святом і бажаю, щоб Основний закон був обов’язковим до виконання всіма громадянами України, починаючи від Президента до будь-якого громадянина. Я ще раз хотів привітати всіх вас із цим великим святом демократії.

( О п л е с к и)

Тепер кілька загальних речей, які треба сказати з приводу нашого засідання, бо ми чуємо у багатьох засобах масової інформації, в виступах політиків про те, що неправочинна Верховна Рада, вона не може працювати і таке інше. Я хотів би, аби ми всі чітко розуміли порядок, передбачений Конституцією і законами України. Будь-які обмеження функцій тих структур державної влади, які вирішують питання про правочинність парламенту, про можливість чи неможливість йому працювати, щоб вся ця діяльність виходила із засад, передбачених Конституцією і законами України.

Тому штучно заблокувавши роботу Конституційного Суду і Центральної виборчої комісії і сподіваючись, що це створить якісь легітимні умови для того, щоб заявляти про неправочинність парламенту, не сприймаються і не можуть бути сприйнятими. Не можна на неправедній основі робити правильні висновки. Тому парламент працює і є правочинним до тих пір, поки Центральна виборча комісія не дасть офіційного повідомлення про те, що у неї ніким замінювати тих депутатів, які не можуть працювати або не хочуть працювати в парламенті, тими, хто працювати хоче і маєте на те підстави, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до Регламенту оголошую запит народного депутата Василя ХАРИ до Президента України щодо надання інформації про причини ігнорування звернень Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України щодо порушень Конституції та законів України при виданні актів Президента України. Хто за те, щоб це повідомлення за замістом підтримати, прошу проголосувати.

10:08:35

За-240

Рішення прийнято.

Ставлю на голосування питання про направлення цього запиту Президенту. Будь ласка.

10:08:56

За-249

Рішення прийнято.

Відповідно до статті 60 Регламенту Верховної Ради України, а також згідно з протоколом засідання депутатської фракції „Блок Юлії Тимошенко” від 19 червня сьомого року, інформую про обрання головою фракції „Блок Юлії Тимошенко” Замковенка Миколи Івановича. (О п л е с к и)

Всі супровідні документи з цього приводу додаються.

У нас, відповідно до Регламенту, є час для виголошення заяв, звернень, клопотань і так далі. Я прошу записатися на виступи з цього приводу.

Спочатку від фракцій.

Тепер від… в індивідуальному порядку, будь ласка.

Будь ласка, Маньковський. Стоян від Партії регіонів, прошу. Потім Баранівський.

10:10:47

СТОЯН О.М.

Олександр Стоян, фракція Партії регіонів, голова підкомітету по соціальним стандартам життя.

Тема мого виступу сьогодні – соціальна демагогія Президента Ющенка і практичні дії уряду Януковича.

Ви пригадуєте, шановні колеги, що 2 тижні тому з цієї трибуни я озвучив план дій Секретаріату Президента України по створенню іміджу всенародного президента, і цей план дій почав виконуватися на практиці. На тому тижні ми почули величезну низку соціальних ініціатив Президента. Це непогано, коли Президент України дійсно турбується про соціальний захист людей. Але хочу сказати, що навіть не економіст може підрахувати, що для виконання тих величезних завдань, які запланував Президент, треба, як мінімум, півтора-два державних бюджети України: для того щоб підняти колосальні пенсії, повністю ввести єдину тарифну сітку по заробітній платі для працівників бюджетної сфери, у декілька разів підняти виплати при народженні дитини, стипендії і багато чого іншого. Я наведу тільки один приклад і один факт.

Пропонується, що треба ввести, за ініціативою Президента, одноразову допомогу при народженні дитини 15 тисяч гривень. Нагадаю: зараз, за пропозицією на Майдані, вона складає вісім з половиною тисяч. Начебто і непогана ініціатива, але називаю цифру тільки однієї соціальної ініціативи: для цього треба збільшити видатки з бюджету на рік на три мільярди 913 мільйонів гривень. Але чи вирішує це проблему народження дитини? Ніхто ніколи ще не аналізував, як вплинули оті виплати в 2005 році на народження дітей. Я наводжу приклади, які я взяв у статданих і за інформацією Міністерства внутрішніх справ. У 2004 році батьки покинули своїх дітей – дві тисячі немовлят, в 2004-му, народили і покинули; у 2005-му – 2 971 дитину покинули; а у 2006-му році, коли вступила ота виплата, покинули дітей 6 600. Тобто можна зробити висновок, що неблагополучні сім’ї народжують дітей для того, щоб отримати видатки з Державного бюджету або з Фонду соціального страхування.

І ще один факт, дуже такий разючий. У 2005-2006-х роках зросла на вісім процентів народжуваність. Це позитивно. Але хочу привернути увагу, шановні колеги, що за цей же час смертність дітей віком до одного року зросла на 30 відсотків. Тобто, ще раз підкреслюю, народжують дітей, покидають, підкидають їх і отримують гроші. Так що, якщо ми проініціюємо цю ініціативу, по-перше, великі витрати; по-друге, я думаю, що стануть на конвеєр, дійсно, народжувати дітей.

Безумовно, шановні колеги, кожен із нас міг би назвати ще більші соціальні параметри і сказати: „Я називаю параметри соціальні, а ви вирішуйте, де взяти кошти”. Було б правильно, якби глава держави назвав джерела виконання цих колосальних зобов’язань. Правда, Президент назвав одне джерело, про яке, мабуть, уряд і не догадується. Так я от хочу нашому уряду, щоб вони послухали це джерело, Президент сказав: „Гроші валяються під ногами”. Під чиїми ногами? Ось така порада Президента з вирішення соціальних питань і дає мені підстави сказати, що це суцільна соціальна демагогія. Це вже агітація за себе любимого на 2009 рік, а зараз – агітація за його політичну силу.

Підтвердженням цього є те, що в цьому році Президент Ющенко не вніс ні одного законопроекту парламенту України. Більше того, всі або практично більшість соціальних проектів ветував. Чого коштує, коли ми з вами тут проголосували за те, щоб підвищити виплати по заощадженням і Президент наклав на нього вето.

Тому, безумовно, в зв’язку із цим виникає декілька питань. Чому такі соціальні великі гарантії не були зроблені в 2005-ому, в 200.., в другій половині 2000…., в першій половині 2006 року, коли при владі був уряд Тимошенко, Єханурова, а віце-прем’єром з соціальних і гуманітарних питань був В’ячеслав Кириленко, який тепер по всій Україні розповідає, як вони виконали свої „10 кроків до людей”? Да ні одного кроку не зробили, крім того, що дали 8,5 тисяч і то, при народженні дитини, не з державного бюджету, а з фонду соціального страхування. І вперше в 2005 році діти не отримали подарунки і багато чого іншого.

Я хочу сказати, в той же час уряд Януковича зробив: втричі підняв пенсію, мінімальна заробітна плата – 81 відсоток від прожиткового мінімуму, а у 2009 році – буде 100-відсотково.

Тому, шановні колеги, щоб виконати це все, а його можна, в принципі, виконати при одній умові, якщо і надалі буде працювати професійний уряд Януковича. Але парламент перериває цю роботу... позачергові вибори, переривається робота і, я думаю, що все те. що задекларував Ющенко не виконає.

Тому в заключенні хочу сказати, що б не робив Віктор Ющенко….

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ну, не можна не 30, ні 20, завершуйте.

СТОЯН. О.М. Тому в заключенні хочу сказати, що б не робив Віктор Ющенко, але у нього упав так рейтинг, що ніяка „Віагра” його вже не підніме. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олександр Баранівський, фракція соціалістів, підготуватися Симоненку. Бокому передає. Будь ласка, Іван Сидорович.

10:16:26

БОКИЙ І.С.

Іван Бокий, фракція Соціалістичної партії України.

Шановні громадяни України, шановні колеги! Третя сесія Верховної Ради України завершується на ноті високій і тривожній. Державний Гімн України, який прозвучить у цій залі сьогодні, скаже, що ще не вмерла в України і слава, і воля, але ми, народні депутати, повинні чесно сказати народові, що повзучий державний переворот, який здійснює антинародна кліка Ющенка, що поховала демократичні інститути влади, здатний пожерти і нашу славу, і нашу волю, і нашу державність.

Наступні перевибори Верховної Ради, якщо вони відбудуться, не розв’яжуть жодної політичної проблеми, не кажучи про масу соціально-економічних, які назріли і перезріли. Перевибори парламенту задумані як порятунок для Президента, у якого надто прискорено спадають штани, себто довіра людей, і мають послужити початком другої президентської кампанії Ющенка. На це вказують і абсолютно пусті, давно зексплуатовані, і вже, до речі, в розумній частині втілені у проекті змін до Конституції ініціативи зі скасування депутатської недоторканості, які, проте, хитро не зачіпають недоторканості головної дійової особи – самого Президента і суддів, і Острозькі соціальні ініціативи, які безнадійно відстають від уже проголошених урядом, зокрема, щодо мінімальної заробітної плати, і зовсім не дають перспективи соціалізації економіки, яка єдина відкриває шлях до суттєвого підвищення доходів людей і добробуту народу, а просто по-бухгалтерські калькулюють збільшення цифр, які пожере інфляція.

Найбільша ж небезпека перевиборів у тому, що за круглими обіцянками Президента, солодкоголосими обіцянками різних там погромників-демократів в Україні типу Тимошенків, Луценків, Кириленків, стоїть змова Ющенка, олігархів і мукачівської „братви” проти народу, проти європейського вибору України. За 16 років незалежності це, звичайно, не перша змова, ними супроводжуються всі вибори, але нинішня особливо підла, цинічна і осоружна саме через фарисейство, якими вона прикривається. Ми чесно повинні сказати людям, що, як і раніше, блоки „Юлії Тимошенко” і "Наша Україна" були і залишаються проектами олігархічних кланів, а кланів не кримінальних, як відомо, не буває. Ведуть вони у владу все той же бізнес.

Цього року народився ще один політичний проект олігархів і братви, а саме: Жванія-Коломойского і компанії. Це – Луценкова „Народна самооборона”, яка є для олігархів просто самоохороною. На кошти відомих мільярдерів випробуваний діяч політичної проституції і друг українських геїв Луценко безсовісно бреше народові про якусь свою лівизну. Але знайдіть у світі, а тим більше в Україні, олігарха-мільярдера, який би сповідував чи втілював ліву ідею. Змова Ющенка, Луценка і олігархів спрямована на те, щоб прибрати з політичної арени Соціалістичну партію України, без якої парламентаризм європейського типу можна успішно поховати, а народ приректи на рабство.

Народ зомбують телебачення і радіо, прислужницька преса. Хітом нинішнього виборчого сезону стають „Сільські вісті”, які дурять людей, а особливо селян тим, що друкують поряд правдиві матеріали про негаразди на селі, а водночас агітка за іуду Луценка, вродженого кучміста Стецьківа, невдаху Катеринчука, називаючи цих скомпрометованих персонажів новими обличчями у політиці. Як кажуть, одведи і заступи від таких нових облич, як від політичної дрібноти типу Вінського, примкнулого до них непишучого і неговорячого Сподаренка з манією власної величі і героїзму.

Зараз, задовго до виборчої кампанії, яка, коли буде, почнеться в серпні, кліка Ющенка-Тимошенко-Балоги-Луценка розіслали своїх емісарів по всіх містах і селах. З місією ідуть повідомлення, що ющенківці, тимошенківці, луценківці безсовісно оббріхують коаліцію, особливо соціалістів. При цьому всупереч Закону про агітаційну роботу з благословення Президента беруть участь місцеві адміністрації, а в трьох областях голови обласних адміністрацій, призначені начальниками штабів „Нашої України”. Це, власне, - адмінресурс, політична корупція, початок фальсифікацій. І де та чесність і прозорість, яку обіцяв Європі Ющенко.

Одне слово, люди пильнуйте! Віті, Юлі, Юри, котрі обманули і кинули вас на Майдані хочуть вас одурити вдруге, і як їм здається навіки. Тож бережімо Україну і себе самих аби не датися їм на поталу, не закрити світ для себе…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Іван Сидорович! Симоненко, фракція комуністів, підготуватись Лапіну.

10:21:48

СИМОНЕНКО П.М.

Уважаемые коллеги! Уважаемые избиратели! Последние события в Украине, на мой взгляд, свидетельствуют о том, что народ Украины понес невосполнимую утрату.

В апреле 2007 года в результате подлых, преступных политических действий преждевременно ушла из жизни Конституция Украины. В юном возрасте посягнули на жизнь Основного закона и не дают возможности использовать Основной закон как закон жизни 46 миллионного государства.

Что произошло? Президент распоясался и уже цинично в своем предвыборном ролике политической силы «Нашей Украины» заявляет, я разогнал парламент. Кто ты, что ты разогнал волю народа Украины? Суды, судя по вчерашнему съезду судей пошли в пляс, потому что они прекрасно понимают нет порядка в стране нет сегодня той политической системы, которая дает возможность правосудию вершить в стране, а не произвол, который они совершают за огромные взятки.

И мне было стыдно слушать некоторые заявления судей по телевидению, когда мы все здесь присутствующие знаем, что нет у нас правосудия в стране, есть взяточничество и коррупция. Кто больше заплатил в суде тот и прав, такова сегодня правда, горькая нашей жизни если мы говорим о том, что народ Украины потерял Конституцию.

Вертикаль исполнительной власти разрушили, главы областных и районных администраций сегодня продолжают заниматься помаранчевым саботажем и недопускают, чтобы все те решения, которые принимается правительством, в результате решений парламента они служили народу Украины.

От Конституции остался только один дух, если нет Конституции, а есть только ее дух, то что гарантирует тогда Президент? И если нечего гарантировать, то зачем тогда гарант народу Украины.

Что, на мой взгляд, следовало бы сегодня предпринять и что необходимо сделать? Да, действительно, сегодня надо вести колоссальную работу по подготовке новой редакции Конституции, ибо нам сегодня надо учесть эти горькие, с точки зрения опыта, минуты и месяцы, пережитые нами сегодня, когда Президент растаптывая Конституцию, устанавливает националистическую диктатуру и является реально угрозой суверенитета нашей страны.

Безусловно, те предложения, которые мы, коммунисты, вносим, мы их воплотили в конкретный текст новой редакции Конституции. И сегодня представим общественности, опубликовав и рассказав журналистам, о том, в чем содержание нашей Конституции.

Мы предлагаем создать новую текст Конституции, исходя из того, что необходимо ликвидировать институт президентства, ибо институт президентства – это не только олигархизация власти, это сегодня установление националистической диктатуры, это угроза территориального раскола, это, естественно, раскол народа.

Я еще раз хочу напомнить, уважаемые избиратели, нынешний Президент принял решение о том, что надо чествовать столетие Шухевича – тот, который был гауптманом Абвера и тот, который получал два Железных креста из рук Гитлера лично. Сегодня готовятся предложения Президенту националистами Украины, чтобы сделать его героем Украины. Ну разве это не кощунство, когда 22 июня мы только с вами, еще и еще раз прикоснулись к нашим святыням в этот трагический день, когда началась Великая Отечественная война, а Президент собирается 30 июня перечеркнуть великий подвиг народа Украины.

Мы являемся с вами свидетелями того, что практически главы администраций, их надо отменить, этот институт. И мы так же предлагаем в новой редакции Конституции отменить этот институт и заменить его исполкомами.

Мы предлагаем в Конституции восстановить право наших граждан на защиту со стороны государства на их права и свободы.

Нынешняя Конституция она предусматривает только декларацию прав, мы же предлагаем записать норму: «Государство гарантирует рабочее место, государство гарантирует зарплату, государство гарантирует медицинскую помощь и обслуживание, образование и все те необходимые для жизни наших граждан права и свободы».

Мы предлагаем в новой редакции Конституции защитить право наших минаритарных собственников и защитить именно коллективную собственность. Мы предлагаем молодежи дополнительно выделять кредиты и государство должно это гарантировать.

Мы предлагаем в новом тексте Конституции судей избирать народом Украины и таким образом положить конец произволу и вакханалии в судебной ветви власти, которая мне не представляется, уже посягнули на суверенитет государства, ибо они считают себя вершителями судеб народа Украины.

Я еще раз хочу обратиться к вам, уважаемые коллеги: пришло время «ч», время испытаний на нашу твердость и на нашу принципиальность. И я убежден, что если и состоятся …

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Лапін, будь ласка. Лапін від Партії регіонів Володимиру Юрієвичу Пєхоті передає слово.

10:27:32

ПЄХОТА В.Ю.

Шановний Голово, шановні народні депутати. Я вийшов на трибуну з тим, щоб привітати депутатів другого скликання, які приймали Конституцію України, депутатів послідуючих скликань, які працювали над удосконаленням окремих статей. Всі, хто в цьому залі був в другому скликанні, пам’ятають, як пройшла та ніч і пройшов день прийняття цієї Конституції. Всі пам’ятають, наскільки були різні погляди і підходи до прийняття окремих статей. Але ми знаходили компроміси і знаходили виходи навіть з безвихідного положення і все це призвело до того, що Конституція була прийнята.

Сьогодні до Конституції різне відношення: той, хто її не виконує – той її критикує, той, хто не розуміє, що головне не в тому, що повага до когось, чи до якогось чину, а повага до органу сьогодні підриває авторитет нашої держави – це його особиста справа. Але ми сьогодні повинні ще раз сказати, що сьогодні велике свято – свято десятої річниці. І тому я якось прийшов, думав, що у нас буде трошки більше урочистості і менше критики, або менше того, що ми робимо кожен день.

Я вхожу до складу оргкомітету по підготовки святкування десятої річниці. До речі, я виступав і говорив, що в цьому погано представлена чи недостатньо представлена Верховна Рада. Не можна обійти такий орган, який створював цю Конституцію, який працював над цією Конституцією, який дотримується цієї Конституції. Мені сказали, що все це буде поправлено. Сьогодні я знаю, що урочисте засідання вже призначено і відбувається. У мене як у члена оргкомітету немає запрошення, а чи є запрошення у когось з вас на це урочисте засідання Конституції. Мені здається, що цим самим ми принижуємо роль всього свята, не можна так відноситися. Давайте візьмемо приклад з європейських держав, до Європейського Союзу, куди ми намагаємося вступити. Давайте візьмемо приклад з інших держав і з повагою до Конституції, до закону сьогодні повинно прозвучати в повний голос. Я ще раз вітаю всіх учасників прийняття Конституції і депутатів другого скликання і всіх тих вчених, які працювали на неї.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Володимир Юлійович.

Слово має Фалько. За ним Мендусь.

10:30:25

ФАЛЬКО В.І.

Шановні колеги, шановний Олександр Олександрович, хочу доповісти про ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі Миколаївської області. Розглянувши ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі області у зв’язку з посухою, враховуючи рекомендації постійних комісій обласної ради, обласна рада Миколаївська вирішила ситуацію, що склалася в агропромисловому комплексі області у зв’язку з посухою вважати надзвичайною. Прийняті звернення Миколаївської обласної ради до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів. Текст звернення надіслати Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин народним депутатам України від Миколаївської області міністерство аграрної політики України обласним радам просити народного депутата України Фалька Володимира Івановича оприлюднити на пленарному засіданні Верховної Ради України текст звернення Миколаївської обласної ради.

Ми, депутати Миколаївської обласної ради стурбовані надзвичайною ситуацією, що склалася в агропромисловому комплексі області. Станом на 30 травня 2007 року внаслідок тривалої відсутності ефективних опадів та різкого підвищення температури в другій декаді травня грунтова та повітряна посуха охопили всю територію області.

Не в життєздатному стані знаходиться майже 500 тисяч гектарів ранніх зернових культур, 208 тисяч гектарів вже списано, обстеження показує, що площі загибелі посівів з кожним днем збільшуються, при цьому збитки сільгосптоваровиробників очікується близько 1 мільярда гривень. Це негативно вплине на ситуацію у тваринницькій галузі та позначиться на продовольчому забезпеченні населення області.

В той же час, стримується проведення страхування посівів сільськогосподарських культур внаслідок неможливості своєчасного здешевлення вартості фактично сплачених страхових премій через відсутність коштів, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року номер 261 розподіляються пропорційно серед районів. Області виділено ліміт на ці суми лише 3,3 мільйони гривень.

Шановні, вдумайтесь, мільярд гривень – збитки і 3,3 мільйона тільки виділено. Олександр Олександрович, прошу ще 2 хвилини.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дайте можливість закінчити заяву.

ФАЛЬКО В.І. Враховуючи вищезазначене, просимо Президента України, Верховну Раду України та Кабінет Міністрів визначити Миколаївську область зоною стихійного лиха та надзвичайною ситуацією, що склалася в агропромисловому комплексі області, надати сільгоспвиробникам області фінансову підтримку на беззворотній основі та максимальну на зворотній основі, внести зміни до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”. Дозволити здійснити списання заборгованості суб’єктам господарювання перед державою, які постраждали внаслідок форсмажорних обставин на підставі висновків торгово-промислової палати. Внести зміни до постанов Кабінету Міністрів від 21 лютого 2007 року номер 261 про затвердження порядку і використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здешевшення вартості страхових премій і внесків. Від 21 лютого 2007 року номер 256 про затвердження порядку використання в 2007 році коштів, передбачених в державному бюджеті для державної підтримки виробництва, продукції, рослинництва в часті включення до переліку яких культур, що підлягають дотуванню, ячмінь та кукурудзу за рахунок невикористаного ліміту коштів, виділеного на виплату дотацій за посів озимих культур. Відновити фінансування комплексної програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошувальних та осушувальних угідь на період до 2010 року. Збільшити ліміти коштів на оплату та електроенергію для забезпечення подачі води сільгоспвиробникам на полив сільськогосподарських культур у поточному році згідно наданих заяв на 7,3 мільйона гривень.

Спільно з Національним банком України провести зустріч з керівниками фінансових кредитних установ на предмет перенесення термінів повернення кредитів до врожаю 2008 року, не застосовуючи штрафних санкцій до сільгосптоваровиробників, які постраждали від посухи.

Шановні колеги, я був у відрядженні на цих полях. Це жахливо, дивитися, які там тріщини. Рука проходить. Люди, ну, залякані буквально ситуацією. Я думаю, що це звернення стане для нас поштовхом для прийняття рішень. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі. Спасибі, Володимир Іванович. Справа в тому, що це стосується і Херсонської, і півдня Запорізької області, не тільки. Тому уряд буде вживати відповідні заходи. А все, що від нас залежить стосовно корекції бюджету, ми будемо розглядати…

ФАЛЬКО В.І. Дякую, Сан Санич. Люди у відчаї, їх треба підтримати зараз.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мендусь Ярослав Петрович, будь ласка.

10:36:09

МЕНДУСЬ Я.П.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні колеги. Вже другий тиждень громадяни України ощасливлені так званою соціальною рекламою Віктора Ющенка. Рекламні ролики, які запустив по всіх каналах Ющенко з усією очевидністю показали, що в Україні свобода слова розтоптана.

Президент Ющенко всупереч законам України і Конституції зайнявся прямою політичною рекламою однієї політичної сили – партії „Наша Україна”, почесним головою якої він являється.

Згідно закону соціальна реклама не може рекламувати автора рекламного ролика. Але найприголомливіше в історії з рекламою Ющенка є грубий тиск на засоби масової інформації і пряме втручання Секретаріату Президента в діяльність телевізійних каналів.

Рекламу Ющенка, яка суперечить закону, про що добре знають юристи на телебаченні, примусили розмістити на телевізійних каналах безкоштовно. Цей безпрецедентний факт заслуговує на особливу увагу з боку правоохоронних та наглядаючих органів і в найближчий час повинен стати предметом розгляду в судах, які поки що ще Ющенко не розпустив своїми указами.

Очевидно і Комітету з питань свободи слова варто негайно відреагувати на цей факт. Сподіваюся, що свою позицію висловлять і профспілки журналістів, а також авторитетні міжнародні журналістські організації.

Свобода слова і незалежність засобів масової інформації – це єдине безспірне, беззаперечне завоювання Майдану 2004 року. І це єдине досягнення розтоптала людина, яку саме Майдан зробив Президентом держави.

У травні Секретаріат Президента видав інструкцію для засобів масової інформації, де прямо вказується журналістам, як саме і навіть в яких ракурсах дозволяється показувати Віктора Ющенка. За цим послідувало логічно вже пряме адміністративне втручання в діяльність ЗМІ.

Ющенко вважає, що залякування засобів масової інформації за допомогою підконтрольних йому силових структур дозволить приховати всю непривабливу картину узурпації влади, яку Секретаріат Президента намагається заретушувати за допомогою технології дострокових виборів.

Зрозуміло, чому Ющенко сьогодні виступає проти ініціативи Верховної Ради щодо відміни імунітету відносно депутатів, суддів і Президента держави. Залишившись без імунітету, Ющенко не зможе чинити ті беззаконня, до яких він зараз вдається. Тепер вже всім зрозуміло, що жадоба необмеженої влади і бажання уникнути відповідальності єдині цілі людини, яка намагається вперто іменувати себе демократом. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Богачук, будь ласка.

10:39:19

БОГАЧУК В.С.

Василь Богачук, Соціалістична партія, Тернопіль.

Шановний Олександре Олександровичу, шановні народні депутати! Завтрашнє свято омріяне мільйона українців, яким не пощастило побачити свою країну вільною, незалежною, суверенною державою, тим вагоміша велич дня Конституції. Як би ж, зрозуміло, не фарисейство тих, хто обманним шляхом посів трони на Банковій, хто з допомогою словоблуддя намагається створити із себе образ захисника і навіть гаранта Основного закону держави, а насправді усіма своїми діями буквально топчеться по Конституції. Чого лише варті сумнозвісні укази Президента, у яких зухвало і беззастережно порушено права всіх громадян України, позбавивши своїм позаконституційним указом єдиного законодавчого органу, вчинивши ганебний замах на весь український парламентаризм. А безпрецедентний, грубий тиск на Конституційний Суд, на його суддів у результаті чого було буквально на виході грубо поламано конституційне впровадження, яке б усьому здивованому світові довело, показало, що Ющенко подібно до середньовічного вандала є ганебним і примітивним узурпатором влади. Ющенко відверто довів всім, що його заповітна мрія відміна політреформи, повернення до тієї авторитарної моделі влади в Україні, яка у 2004 році вивела людей на майдани. Невже ж це сьогодні нам потрібно.

Можна з впевненістю сказати сьогодні, що парламентська коаліція стала надійним гальмом на шляху скочування України в трясовину узурпації влади, нехтування законів і Конституції держави. Ми запобігли тому, щоб як у пріснопам’ятні часи торжествувало телефонне право із Банкової, щоб любі друзі, як саранча, обсіли кермове древо влади у державі, щоб кожен неук, прикриваючись довідкою із Філадельфії чи Мічигану міг претендувати на найвищі посади у структурах виконавчої влади, оскільки він розмовляє з американським акцентом.

Конституція – це закон, який має найвищу юридичну силу, особливий законодавчий акт у правовій системі держави, це закон законів. У перекладі з англійської слово „Конституція” означає устрій, а з латинської „затверджую, установляю”. Схоже на Банковій слово „Конституція” переклали лише у латинському варіанті, тому вважають, що Основний закон держави можна і переінакшити, і переробляти, і перезатверджувати на свій лад. Тому так і хочеться сказати: „Панове, схаменіться, вчиться грамоти і не смішіть народ”. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні депутати, ми використали час, відведений для виступів. Очевидно, ніхто не сумнівається у тому, що найбільше турбує депутатів питання правопорядку в України. І стурбованість ця викликана тим, що порушення правопорядку, відхилення від Конституції здійснюється тими або тим, найперше, інститутом влади і персонально Президентом України, який має бути гарантом дотримання Конституції.

Тому завдання, очевидно, для всіх депутатів, політичних сил, для всього громадянства, змусити його повернутися у конституційне поле, змусити його шанувати Основний закон. І якщо у нього є якісь ініціативи законодавчі з приводу змісту Конституції, то він знає як у законодавчому порядку за процедурою, передбаченою Основним законом, вирішувати це питання. Треба вносити проект змін до Конституції, якщо він вважає їх необхідними, і розглядати у порядку, передбаченому 13 розділом Конституції.

Це зокрема стосується рекламованого змісту скасування депутатської недоторканості. Я хочу привернути увагу всіх, хто нас слухає, а депутати про це добре знають, що в зареєстрованому проекті змін до Конституції ця процедура виписана абсолютно чітко, це – практика європейських країн, коли народні депутати чи депутати парламентів тих країн несуть перед законом однакову відповідальність, як і всі громадяни без виключень.

Одне тільки уточнення, яке застосовується також у більшості країн світу: якщо вирішується питання з обмеженням свободи депутата чи, наприклад, арешт там абощо, то тоді згоду на це дає парламент. Все інше: чи його груба поведінка, чи хуліганська якась витівка, чи керування автомобілем з порушенням правил, чи інші правопорушення – передбачають для нього таку ж відповідальність, як для будь-якого громадянина. Я гадаю, що прийняття такої поправки абсолютно знімає саму проблему, і не треба на ній робити якихось спекулятивних заяв чи прокламацій.

Між іншим, 16 травня, розглядаючи це питання на засіданні консультативно-дорадчої ради із участю більше 300 голів міст, представників районних і обласних рад, проект таких змін був їм запропонований і не викликав ніякого заперечення. Таким чином, тут не треба ламатися у відкриті двері, а просто вирішувати за процедурою, яка передбачена самим законом, і знімати це питання з порядку дня, не виносити його, як якусь фішку для політичних кампаній. Я думаю, що ви все це добре розумієте.

Відносно виступу Ярослава Петровича з приводу порушення Закону про рекламу та іншого законодавства відносно пропаганди позиції чи образу конкретного посадовця. Я гадаю, що критики це не витримує, тим паче, що практика світова такого прикладу не може привести, але, тим не менше, очевидно, треба звернутися чи від Регламентного комітету, чи від депутатів чи з запитом або яким іншим способом і до Президента, і до засобів масової інформації відносно того, що треба в кінці кінців хоч би елементарно поважати норми нашого законодавства. Так робити не можна.

Інші питання, які висловлюються тут, потребують поза всяким сумнівом уваги, втручання, зокрема те, що стосується засухи на півдні України, бо і наші колеги-депутати, які були там, і Володимир Романович Фалько абсолютно правильно висловив тут тривогу з боку депутатів Миколаївської обласної ради. Я говорив з цього приводу з головою обласної ради, вона справді висловлює велику стурбованість з приводу того, що треба аби сьогодні депу… влада, уряд, перш за все, вжив заходи для того, щоб було забезпечено продовольчим зерном населення цих областей, з іншого боку, за вже підсумками жнив, а щоби господарства, які постраждали в цьому відношенні одержали підтримку з боку держави. Причому, наголос робиться на такому. Сьогодні більше половини або, ну сажем так, приблизно половина сільськогосподарських угідь знаходиться у віданні господарюючих суб`єктів дрібнотоварних, які мають по 2, 3, 4 гектари землі. І так за практикою, яка існувала у нас, допомога з боку держави стосувалася, як правило, крупних товаровиробників. Але ж страдають-то всі люди. І уявіть собі, людина, яка має 3 гектари землі, вона не може утримувать ні худобу, ні курей, нічого. Вона не може звести кінці з кінцями, але вона так само постраждала як і представники крупнотоварних господарств, тому очевидно треба врахувати цю обставину і корекцію щодо порядку надання допомоги з боку держави віднести і на потреби цих людей, які справді сьогодні, не маючи іншої роботи, інших засобів для забезпечення свого життя можуть в даному випадку розраховувати тільки на підтримку держави. Я хотів би, щоб ми це все врахували, готуючи відповідні документи і розглядаючи питання, які стосуються, зокрема, змін до бюджету в частині, яка пов`язана із нейтралізацією стихійного лиха.

У другому читанні пропонується до розгляду… А, вибачте, не в другому.

Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії з питань з’ясування обставин прийняття Радою суддів рішення, Радою суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад. Цей звіт підготував голова, вірніше, комісія розглянула, а підготував голова Тимчасової комісії Ігор Теодорович Зварич. Він має слово. Будь ласка.

10:49:04

ЗВАРИЧ І.Т.

Шановні колеги, дозвольте, насамперед, привітати вас з Днем Конституції від імені членів Тимчасової слідчої комісії та Підкомітету з питань Конституції, конституційності законодавчих актів і конституційного судочинства Комітету з питань правової політики Верховної Ради України. Вітаємо вас!

А тепер щодо попереднього звіту. Системний аналіз документі і матеріалів, перелік яких наведено в отриманому вами тексті попереднього звіту і на контрі ми будемо постійно посилатися, дає підстави для висновку, що реалізація нових демократичних стандартів судочинства і відповідних їм засад здійснення правосуддя, визначених Конституцією України, неможлива без належних інституційних перетворень у судовій системі. Важливим етапом її реформування відповідно до вимог Конституції України мало стати прийняття сьомого лютого 2002 року комплексного Закону України „Про судоустрій України”, однак цей нормативно-правовий акт не забезпечив необхідних якісних змін у судоустрої та судочинстві. Прагнучи зберегти діючі на той час засади судоустрою, у цьому законі, по суті, було лише перейменовано окремі ланки судової системи та встановлено контроль над нею з боку Президента України, що надало йому та його оточенню можливість прямо чи опосередковано впливати на суддів і використовувати ці важелі для домагання поза процедурою здійснення справедливого судочинства вигідних саме для них результатів. При цьому зазначеним законом Президенту України було надано такі повноваження щодо судової гілки влади, які Конституцією України не передбачені. Водночас, як це зазначено в заяві Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України від 21 травня цього року, надалі цитую: „Окремим рішенням Президента України, яке стосується організації діяльності судової влади, бракує належної юридичної обґрунтованості”. Зокрема, йдеться про Укази від 11 вересня 2006 року номер 747, 12 березня 2007 року номер 190 та 23 березня цього року за номером 240, якими, всупереч положенням частини другої статті 19 Конституції України та закону України „Про судоустрій”, регламентовано повноваження голови Верховного Суду України, голів вищих спеціалізованих судів, ради суддів України та інших органів суддівського самоврядування і запроваджено, непередбачені законом, процедури призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції.

Викликало велике занепокоєння і реалізація Президентом України наділеного ним самого себе права одноособово без участі голів відповідних судів та органів судівського самоврядування призначати виконуючих обов’язки голів судів. Більше того, всупереч тому ж Указу від 23 березня 2007 року номер 240, за спрощеною процедурою відбувалися призначення не тільки виконуючого обов’язки голови судів, а їх заступників.

За цих обставин Конституційний Суд України своїм рішенням від 16 травня 2007 року номер 1-п визнав положення частини 5-ої статті 20-ої Закону України „Про судоустрій”, згідно з яким голова суду, заступник голови суду призначалися на посаду та звільнялися з посади Президентом України таким, що не відповідає Конституції України, чи є неконституційним.

Водночас Конституційний Суд України вирішив, що це, визнане неконституційним, положення частини 5-ої, статті 20-ої Закону України „Про судоустрій України” втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, яке є обов’язковим, підкреслюю, до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Проте, грубо порушуючи цю вимогу, Президент України в період з 16 травня по 1 червня цього року виключно видав низку указів щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах, чого робити права не мав. При цьому має місце і зволікання з переглядом указу Президента України від 10 грудня 2003 року номер 1425/2003, яким затверджено положення про порядок розгляду цих питань, що не відповідає рішенню Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року, котрим питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади рекомендовано врегулювати виключно Верховній Раді, при цьому, невідкладно, а отже, у законодавчому порядку.

Піддаючи це положення системному аналізу, Тимчасова слідча комісія поділяє висловлену в ході обговорення і ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення позицією, узагальненою в окремій думці судді Конституційного Суду Бринцева, яка полягає у тому, що, знову цитую, „конституційне положення частини другої статті 130-ї (йдеться про Основний Закон України, відповідно до якого вирішення питань внутрішньої діяльності суддів) діє суддівське самоврядування, не дає підстав вважати, що до повноважень суддівського самоврядування може бути віднесено функцію наділення суддів адміністративними повноваженнями, тому що суддівське самоврядування якраз і започатковане як своєрідний контрольний механізм, у тому числі, і за судовим адмініструванням, і воно ніяким чином не може підміняти реалізацію управлінських організаційних функцій, які, по суті, залишаються головними у відповідних голів судів та їх заступників”. Це я процитував окрему думку судді Конституційного Суду.

Зазначене належно обгрунтоване твердження з урахуванням того, що згідно з пунктом 14 частини першої статті 92-ї Конституції України виключно законами визначається саме питання судоустрою, судочинства та управління… та статусу суддів, а садове адміністрування, яке є головним чином, реалізацією управлінських функцій в суді як юридичній особі і співвідноситься з цими питаннями лише дотично, дає певні підстави вважати, що встановлення тимчасового порядку наділення суддів цими повноваженнями в умовах невідкладності можливе і відповідною постановою Верховної Ради України.

Саме з цих міркувань, на думку членів Тимчасової слідчої комісії, Конституційний Суд України і уточнив своє попереднє рішення від 16 жовтня 2001 року номер 14-рп у справі по призначенню суддів, у пункті 8 якого з посиланням на пункт 14 частини першої статті 92-ї Конституції України стверджувалося, що призначення що призначення адміністративної посади голів судів із загальною юрисдикцією та їх заступників має визначатися виключно законом, рекомендувавши Верховній Раді України вже у рішенні від 16 травня цього року невідкладно врегулювати питання про призначення судді на посаду голови суду, заступника голови суду та звільнення його з цієї посади саме в законодавчому порядку, тобто не лише законом, а і можливо постановою Верховної Ради України, беручи до уваги невідкладність такого врегулювання. При цьому, як це випливає з рішення Конституційного Суду України від 9 липня 1998 року номер 12-РП, у справі про тлумачення терміну „законодавство” постанови Верховної Ради України є важливим структурним елементом законодавства, що пов’язане з реалізацією парламентом як єдиним органом законодавчої влади установчої та контрольної функцій і визначає їх обов’язковість для виконання на всій території України з моменту набрання ними чинності.

Проте, вже наступного дня після набрання чинності Постанови Верховної Ради від 30 травня 2007 року номер 1098-5 „Про тимчасовий порядок призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад” Рада суддів України прийняла рішення від 31 травня 2007 року номер 50 щодо призначення суддів на адміністративні посади у судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад, чим вийшла за межі тих повноважень, які надані їй Конституцією і законами України, що незаперечно випливає із вже наведеного аналізу усього масиву нормативно-правових актів та інших документів і матеріалів з цих питань.

Зазначене вичерпно відповідає позиції Верховної Ради України, викладеній у її заяві Верховної Ради України з приводу спроби присвоєння Ради суддів України владних повноважень щодо призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад, схвалений постановою Верховної Ради України від 1 червня 2007 року номер 1118-5, згідно з пунктом два якої порядок призначення суддів на адміністративні посади у судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад, затверджений рішенням Ради суддів України від 31 травня 2007 року номер 50, та всі її рішення, прийняті відповідно до цього порядку вважаються не чинним.

Однак, реалізації пункту шість цієї постанови Вищою радою юстиції щодо забезпечення виконання пункту три рішення Конституційного Суду України від 16 травня 2007 року номер 1-РП і затвердженого на його виконання постановою Верховної Ради від 30 травня 2007 року номер 1098 тимчасового порядку, у день прийняття цієї постанови зупинено ухвалою Печерського районного суду за адміністивним позовом громадянина Волкова, який є заступником голови Ради суддів України. Якщо при цьому звернути увагу на те, що неправомірне призначення судів на адміністивні посади Радою суддів України, наприклад її рішеннями від першого червня цього року де йдеться про сто осіб, відбувається на їх засіданні. За результатами інформації того ж заступника голови Ради суддів України Волкова щодо подання Голови Верховного суду України про призначення на посади голів та заступників голів в загальних судах, справді натхненники розвитку подій вже ні для кого утаємничені бути не можуть.

Таким чином, я бачу, що регламент завершую...

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України

МАРТИНЮК А.І.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, ви можете просити і 40 хвилин хто вам не заперечував, є Регламент, а в Регламенті встановлено час, тому, будь ласка, завершуйте.

ЗВАРИЧ І.Т. Я прошу можливості завершити.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка.

ЗВАРИЧ І.Т. У зв’язку з тим Тимчасова слідча комісія дослідила матеріали справи номер 06-1\31 документи про розробку постанов Верховної Ради України про обрання суддів Верховного Суду України та про Бойка. Тексти постанов, подання, заяви Комітету з питань правової політики Верховної Ради України фонд номер Р1, опис номер 22 на 17 аркушах розпочато від 12 серпня і закінчено 26 жовтня 2002 року.

В результаті вивчення наявних у ній документів щодо обрання суддею Верховного суду України безстроково Онопенка, що розглядались Комітетом Верховної Ради України з питань правової політики 16 жовтня 2002 року і на підставі, яких Верховна рада України від 17 жовтня прийняла відповідне рішення, встановлено. Матеріали цієї справи не містять подання голови Верховного суду України про подання Онопенка суддею Верховного суду України безстроково складено відповідно до вимог пункту першого статті 61 Закону України про судоустрій України.

Наявний у справі лист за номером 4398 підписаний головою Верховного суду України, що не пройшов відповідних реєстраційних процедур у Верховній Раді України у якому, цитую: „Верховний суд України представляє Онопенка до обрання суддю до Верховного суду України безстроково, не відповідає вимога зазначеної норми цього закону”.

У тексті цього листа до того ж вказані, як додаток до нього: проект постанови Верховної Ради України, довідка про роботу в минулому, заява, характеристика, висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, декларація про доходи за останній рік у матеріалах справи, якої немає.

Третє. Що стосується зазначеного висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, то він належним чином не завірений, у ньому відсутні підписи членів цієї комісії, що закрадає сумнів чи взагалі це питання нею розглядалося.

При цьому за текстом закону пункт перший статті 61 усі судді обираються Верховною Радою України на підставі рекомендацій, а не висновку Вищої кваліфікаційної комісії суддів, про це все це вже не предмет профільного комітету... профільного комітету предмет, а не тимчасової слідчої комісії.

Водночас, ми не можемо не звернути увагу на те, що згідно з пунктом чотири статті 91 Закону України „Про судоустрій України” особи, з часу звільнення яких з посади судді минуло більше 5 років, також складають кваліфікаційний іспит. А від звільнення Онопенка з посади судді Верховного суду УРСР 1991-2002 рік до проаналізованих подій пройшло майже 11 років. Але якщо це якраз той висновок, хоча про сам кваліфікаційний іспит в ньому прямо не йдеться, він також мав би бути оформлений належно.

За текстом звернення Комітету з питань правової політики до Верховної Ради України від 16 жовтня 2002 року номер 06-1/4-1-11, підписаного першим заступником голови цього комітету Оніщуком, Комітет Верховної Ради України з питань правової політики розглянув на своєму засіданні 16 жовтня 2002 року подання не голови Верховного суду України, а іншого .......... законом суб’єкта – Верховного суду України, яке, до того ж, в матеріалах справи відсутнє і не могло слугувати підставою для обрання Верховною Радою України суддею Верховного суду безстрокового Онопенка. Відтак, і сама рекомендація Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 16 жовтня 2002 року не могла бути правовою підставою для прийняття Верховною Радою України 17 жовтня 2002 року такого рішення.

І останнє. Не можна назвати довідкою про роботу в минулому наявний у справі, навіть не документ, бо належним чином не оформлений, ніким не завірений, відсутні дані про особу, яка його складала, вся інформація про минулу діяльність якого, на одному аркуші, зводиться лише до констатаціії того факту, що, цитую за текстом цього папірця: „Онопенко Василь Васильович, народний депутат України, багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, виборчий блок політичних партій і так далі, з червня 2002 року працює на посаді Голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики”.

Тут також зазначено, що він є членом української соціал-демократичної партії, але жодної інформації про вихід із неї кандидата на посаду судді Верховного Суду України в матеріалах справи немає

Проте, згідно зі статтею 5 Закону України „Про статус суддів” у відповідності до статті 127 Конституції України суддя не може належати до політичних партії, до профспілок, брати участь в будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу крім наукової, викладацької та творчої.

Узагальнюючи всю цю інформацію, де йдеться також про історію з заявою пана Онопенка про його позбавлення статусу судді, тимчасова слідча комісія вважає, що при розгляді питання про обрання Онопенка суддею Верховного Суду безстроково і прийнятті відповідних рішень, Комітетом з питань правової політики і Верховною Радою України були використані матеріали, які за своїм змістом і формою не відповідали чинному законодавству, що ставить під сумнів законність і обґрунтованість прийнятих ними рішень.

Водночас, ми не ставимо питання радикально щодо скасування відповідної Постанови Верховної Ради України, а вважаємо, що не менш суттєвими є зазначені порушення присяги судді.

У зв’язку з цим, шановний Адаме Івановичу, пропонується пункт 4 проекту постанови Верховної Ради України викласти в уточненій редакції, яку наведено в матеріалах, які вам надані.

І ще про одне, останнє. Дотично до предмету тимчасової слідчої комісії, я просив би уваги, але, безпосередньо, до відома Комітету Верховної Ради з питань правової політики, до голови якого звернувся суддя Конституційного Суду України Іваненко Володимир Іванович, якщо дозволите, не більше двох хвилин просто зацитую:

„10 травня 2007 року Президент України видав Указ індивідуальної дії № 390/2007 про звільнення Іващенка з посади судді Конституційного Суду України”.

Далі Указ № 390.

„Зазначеним указом мене було звільнено з займаної посади у зв’язку з порушенням присяги.

Зважаючи на законність і безпідставність цього акту Президента України про моє звільнення я звернувся до Дніпровського районного суду з адміністративним позовом про скасування указу номер 390 та поновлення на посаді судді Конституційного Суду України”.

14 червня 2007 року Президент України видав указ номер 527, яким скасував свій указ №390 про звільнення Іващенка з посади судді Конституційного Суду України. Проте, в той же день видав другий указ за номером 529 про моє звільнення у зв’язку з поданням заяви про відставку. Оскільки на час видання указу номер 527 мною було оспорено в суді законність і обґрунтованість указу номер 390 і враховують, що моє конституційне право на рішення неупередженого суду за наслідками оскарження в суді указу Президента України я просив суд незважаючи на скасування цього указу Президентом України постановити рішення по суті спору і захистити порушення права, прийнявши рішення, постанову про поновлення на посаді судді Конституційного Суду України відповідно до статті 55 Конституції України.

Окрім того, в порядку змін і доповнень до позову просив прийняти до розгляду і одночасно винести рішення про незаконність та необґрунтованість указу номер 529 про моє звільнення в зв’язку з поданням заяви про відставку. Про це свідчить наступне, за ініціативи секретаря Ради національної безпеки і оборони України 12 червня цього року мене було запрошено в секретаріат Президента України. Під час бесіди з Плющем мене повідомили про те, що Президент України має намір скасувати свій указ від 10 травня номер 390 про моє звільнення з посади судді Конституційного Суду України. З цією метою мені було запропоновано звернутися до глави держави з відповідним клопотанням, оскільки таким чином мене було поновлено на посаді, з якої я був незаконно звільнений, я погодився на пропозицію, реалізація якої свідчила, крім усього іншого, і про поновлення не лише законності, а й справедливості по відношенню до мене. Для написання звернення до глави держави про моє поновлення на посаді судді Конституційного Суду України мені було запропоновано зустрітися із заступником глави секретаріату Президента України Кукшиним. В той же день, під час зустрічі з останнім, я власноруч написав зазначене звернення до Президента України про скасування виданого ним указу номер 390 від 10 травня 2007 року. Після цього Кукшин запропонував мені написати ще одну заяву на ім’я Президента України про відставку з посади суддів Конституційного Суду України. На моє питання щодо причини написання заяви про звільнення за власним бажанням після поновлення мене на посаді судді він пояснив, що ця вимога глави Секретаріату Президента Балоги, з огляду на те, що наявність такої заяви має стати гарантією моєї позиції, як судді Конституційного Суду щодо подальшої „конструктивної” співпраці з працівниками Секретаріату у конкретних справах, які знаходяться у провадженні Конституційного Суду України, в іншому випадку, я буду звільнений згідно поданої заяви.

Зважаючи на повідомлення Плюща і Кукшина, про те, що задоволення моєї заяви, про поновлення мене Президентом України на посаді судді Конституційного Суду України можливо лише в разі подання в той же день заяви про звільнення з посади, заява на ім’я глави держави про відставку за станом здоров’я мною власноруч була також написано.

Враховуючи, що я перебував на лікарняному і за станом здоров’я вирішувалися питання щодо встановлення мені групи інвалідності, я написав заяву про можливість мого звільнення в порядку відставки, саме за станом здоров’я. При цьому на заяві мною не було поставлено дати, оскільки я виходив з того, що згідно статті 23 Закону України „Про Конституційний Суд України” виданню указу має упередуватиA рішення Конституційного Суду України стосовно моєї відставки.

Проте, до Конституційного Суду України з прохання про відставку я не звертався, оскільки питання визнання моєї непрацездатності і надання відповідного висновку щодо інвалідності перебуває на стадії вирішення у медичному закладі до цього часу, про що я повідомив заступника глави Секретаріату Кукшина.

Завершую. За таких обставин, Указ номер 529 про мою відставку не відповідає вимогам статті 23 Закону України „Про Конституційний Суд України”, а підстава для його видання заява є викладенням мого волевиявлення внаслідок недобросовісного використання владних повноважень згаданими вище посадовими особами Секретаріату Президента України з метою спонукання мене, як судді Конституційного Суду України, діяти виключно на підтримку позиції Президента України. Тому ця заява не може мати юридичних наслідків.

У зв’язку з цим, Адаме Івановичу, пропонується доповнити проект постанови новим пунктом, у якому просити Генеральну прокуратури України дослідити ці факти у порядку статті 24 Закону України „Про прокуратуру”, вважаю, що таке коректне прохання не буде сприйняте як тиск чи не наперед упереджене рішення. Чи є потреба ще раз зачитати проект постанови з урахуванням внесених доповнень?

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ні, поки що не треба. Ви і так уже два регламента використали. Чи будуть запитання?

ЗВАРИЧ І.Т. Дякую, дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Нема запитань? Так, якщо немає запитань, тоді будь ласка, прошу ще раз наголосити, тоді зачитайте ті зміни, тільки зміни, які ви пропонуєте внести в постанову, роздану депутатам.

ЗВАРИЧ І.Т. Зрозумів.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Четверту і п’яту статтю, четверту, зміна в четверту, і нова п’ята стаття.

ЗВАРИЧ І.Т. Значит, пункт четвертий постанови, де початок його: „Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя”, - пропонується поставити двокрапку і зробити таким текст: „Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України „Про комітети Верховної Ради України” надати роз’яснення щодо застосування положень законодавства України з питань призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції та звільнення з цих посад”. Тобто те то, що було пунктом, стає абзацом першим.

І другий абзац: „З врахуванням матеріалів Тимчасової слідчої комісії, звернутись до Вищої Ради юстиції щодо порушення суддею Верховного Суду України Онопенком Василем Васильовичем присяги судді”.

І пункт п’ятий, який пропонується: „Просити Генеральну прокуратуру України дослідити в порядку статті двадцять четвертої Закону України „Про прокуратуру” дотримання чинного законодавства України посадовими особами, причетними до підготовки указів Президента України щодо судді Конституційного Суду України Іващенка Володимира Івановича”. Оце зміни, які пропонуються.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую. Шановні колеги, таким чином, ми з вами заслухали звіт Тимчасової слідчої комісії. Потрібно сказати, що не зважаючи на досить короткий проміжок часу, який ми давали тій комісії, як свідчить звіт голови комісії, вона практично виконала наше доручення, попрацювала досить ефективно і скурпульозно. На превеликий жаль, приходиться констатувати, що ті, хто мають захищати закон, ті, хто мають стояти насторожі закону і діяти тільки в межах закону, самі самочинно собі присвоюють ті права, які їм законом не даються. І оці всі, вибачте, я інакше, як шоу навколо проблеми присвоєння ради суддів, суддівському корпусу права призначати на адміністративні посади ніяким законом не передбачено, а сам собі суд встановлювати в законі відповідно не може. І хоча вони критикують цих і вся, певної міри справедливо критики ми піддаємось, в тому числі Верховна Рада, але, мабуть, критикуючи когось, потрібно в першу чергу самому собі робити так, щоб юридично було все чисто.

А то наліво-направо роздають характеристики, що всі порушують закон і, в тому числі скликають з’їзд суддів на якому приймають антизаконні рішення. Це вже, мабуть, остання крапля, яку ставить суддівська система на своєму існуванні в нинішній ситуації. Бо далі так уже держава, поза всяким сумнівом, дивитись на це не може і шкода, що в нас з вами не вистачило часу або й бажання в декого, прийняти остаточно ті зміни в Закон „Про судоустрій”, а точніше новий Закон „Про судоустрій”, автором ініціативи якої був Президент держави.

Ми в першому читанні його прийняли, варто було б його прийняти у другому читанні і, думаю, що таких проблем як зараз у нас виникає з суддівською системою не буде.

Я тоді ставлю на ваш розгляд про прийняття в цілому проекту постанови за номером 3726 про передній звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань з’ясування обставин прийняття Радою суддів України рішення про призначення суддів на адміністративні посади та звільнення з цих посад з урахуванням тих пропозицій, які вніс голова Тимчасової слідчої комісії про доповнення 4 пункту, про новий 5 пункт, і відповідно зміну нумерації, подальшу зміну нумерації пунктів.

Прошу голосувати.

11:15:45

За-253

Постанова прийнята.

Переходимо, шановні колеги, до розділу „Дуге читання”.

Розглядається проект Закону про міжнародну технічну допомогу (реєстраційний номер 2040). Доповідає заступник голови Комітету з питань економічної політики Плотніков Олексій Віталійович. Будь ласка.

11:16:23

ПЛОТНІКОВ О.В.

Шановний Адаме Івановичу, шановні народні депутати! До вашої уваги пропонується друге читання проекту Закону про міжнародну технічну допомогу. Цим проектом пропонується врегулювати відносини щодо залучення і використання міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, а також надання Україною міжнародної технічної допомоги.

Передбачається, що проекти Програми міжнародної технічної допомоги, яку отримує Україна, підлягають обов’язковій державній реєстрації уповноваженим органом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Сама державна реєстрація таких проектів стає підставою для акредитації виконавців, а також надання підтвердження щодо наявності відповідних пільг, привілеїв та імунітетів, передбачених законодавством і міжнародними договорами України.

Після першого читання до комітету надійшли зауваження і пропозиції ряду народних депутатів, які враховані у таблиці. Ця таблиця роздана народним депутатам, вона є у вас. На жаль, при розгляді на другому читанні у комітеті не були присутні представники Міністерства фінансів України. І станом на ранок сьогоднішнього дня виявилися певні редакційні зауваження з боку Міністерства фінансів. Ці редакційні зауваження вже погоджені з Міністерством економіки, вони погоджені з Державною митницею. Тобто я пропоную врахувати прямо зараз з голосу чотири редакційні зауваження, що запропоновані Міністерством фінансів. У відповідній ложі присутня заступник міністра фінансів Єфименко Тетяна Іванівна. Якщо будуть до неї запитання, то можна буде це заслухати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Олексій Віталійович, давайте ми поступимо по-іншому.

Шановні колеги, у кого із вас є зауваження до тих поправок, які враховані, або чия поправка не врахована, а ви наполягаєте? Немає? Немає. Тоді, будь ласка, що пропонується уточнити. Прошу Олексію.

ПЛОТНІКОВ О.В. Міністерство фінансів пропонує 41 пункт, це шоста сторінка, 41 пункт. Фактично пропонується викласти у редакції першого читання, тобто у наступній редакції: „Міжнародна технічна допомога, яку отримує Україна відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не оподатковується”. Ось ця позиція.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, зрозуміло, що пропонується у 7 статті перший пункт викласти у редакції першого читання. Я ставлю цю пропозицію на голосування. Прошу голосувати, голосуйте.