Засідання 28 (ранкове)

Опубліковано 01. 12. 2009

ЗАСІДАННЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМЕ

Сесійний зал Верховної Ради України

1 грудня 2009 року, 10.00 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України О.В.ЛАВРИНОВИЧ

ГОЛОВУЮЧИЙ. Доброго ранку, шановні колеги! Прошу підготуватися до реєстрації.

Прошу включити систему „Рада”.

10:01:20

В залі зареєстровано 412 народних депутатів України. Ранкове пленарне засідання оголошую відкритим.

Насамперед, шановні колеги, шановні гості Верховної Ради, шановні громадяни України, хочу привітати всіх сьогодні з 18 річницею ухвалення українським народом рішення про проголошення незалежності України на Загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. (Оплески)

Сьогодні у нас день народження нашого колеги Каськіва Владислава Володимировича. Давайте привітаємо його. (Оплески) Він відсутній.

Інформація про підсумки пленарної роботи Верховної Ради України за період з 17по 20 листопада 2009 року. За цей час у нас відбулося шість пленарних засідань Верховної Ради України, розглянуто 36 питань порядку денного, за результатами розгляду: прийнято 11 законі в та 10 постанов, один законопроект прийнято за основу, один законопроект прийнято у другому читанні та направлено на третє читання, один законопроект повернуто до Комітету для доопрацювання на повторне друге читання, два законопроекти та три проекти поставно відхилено; за результатами розгляду пропозицій Президента України: подолано вето Президента на три закони, один закон прийнято з частковим врахуванням пропозицій Президента, сім законів відхилено; проголошено 117 депутатських запитів.

Шановні колеги, відповідно до статті 25 Регламенту у вівторок ми маємо 30 хвилин для виступів уповноважених представників фракцій з внесенням пропозицій, оголошенням заяв, повідомлень, ще в кого які потреби є. Прошу, будь ласка, записатись.

Будь ласка, Анатолій Кирилович Кінах.

10:03:58

КІНАХ А.К.

Шановні народні депутати, шановні співвітчизники! Як ніколи в день річниці референдуму про незалежність нашої держави вважаємо необхідним загострити вашу увагу на питаннях, які мають принципове значення як для настоящего, так і майбутнього нашої держави.

Незалежно від політичних кольорів і політичної конкуренції є цінності і питання, які повинні бути в основі консолідації зусиль всіх для ефективного розвитку нашої держави. Необхідно зрозуміти, що реальна незалежність – це не тільки кордони, символіка, гімн. Реальна незалежність - це, в першу чергу, конкурентноздатна держава, де сконсолідована влада, є високий рівень довіри до держави з боку суспільства і вміння захищати свої національні інтереси незалежно від напрямку.

Ми вимушені констатувати, що системна соціально-економічна криза в Україні співпадає з глибокою кризою політичної системи влади. І головні ризики для подальшого розвитку України не зовнішні, а внутрішні, в першу чергу у зв’язку з ганебним протистоянням по принципу взаємного знищення між президентською і урядовою вертикалями влади. Безпрецедентне зниження рівня професійності і відповідальності, кадрова політика по принципу: свій – чужий, хто більше дасть за портфель, привело до руйнації, практично, вертикалі влади в Україні. У деяких міністрів в Кабінеті Міністрів України в трудовій книжке один запис „міністр”, дуже серйозно те, що на це вже звертають увагу і міжнародні організації. Вони б’ють на сполох по таким параметрам, які визначають конкурентоспроможність держави, якість життя громадян. Україна втрачає різко свої позиції в світі, темпи скорочення чисельності населення, динаміка зростання захворювань на ВІЛ/СНІД, економічні злочини, рейдерство, система оподаткування по висновкам міжнародних експертів одна із найгірших в світі.

Виходячи з цього, нам необхідно зрозуміти, що сьогодні талановитий і працездатний народ, держава з високим потенціалом для розвитку - науко-технічним, інтелектуальним, промисловим, географічним, кадровим стає заручником недієздатної авантюрної непрофесійної системи влади. І як результат зростає зовнішня залежність України від економічної, політичної, зовнішньої кон’юнктури, це вже за межами національної безпеки. Дійшли до того, що Прем’єр-міністр України на зустрічі з послами великої сімки заявляє їм, що нам немає необхідності затверджувати українську антикризову програму, у нас є програма дій … і якоби цього достатньо.

По суті, Україна вже втрачає частку свого суверенітету, із-за кордону нам диктують, яка повинна бути монетарна, податкова політика, соціальна, яким чином ми повинні захищати свої інтереси, проводячи політику державного сучасного протекціонізму, це за межами, підкреслюю, і суверенітету, і національної безпеки. За 12 місяців в кризовий період в Україні зріс державний борг, практично, в три з половиною рази, з 83-х миллиардов гривен до 280-ти на на 30 вересня поточного року. При цьому абсолютно непрозора система, за це будуть розраховуватися вже наші діти і онуки.

Практично, немає мови про стратегію розвитку. Уряд виходить на фінансовий ринок України з вартістю державних облігацій внутрішнього займу від 27 до 30 відсотків, і, по суті, ізолює всю економіку України від доступу до кредитних ресурсів.

Ми закликаємо всіх і вимагаємо в цих умовах сконцентрувати питання, які мають стратегічне значення для держави, і передаючи позицію десятків політичних партій і громадських організацій, вважаємо, що настав час консолідації всіх прагматичних відповідальних сил держави заради подальшого розвитку інтересів України. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Анатолій Кирилович.

Шановні колеги, в Україні зараз з робочим візитом перебуває делегація парламенту Республіки Хорватія на чолі з головою парламенту паном Лукою Бебичем. Високоповажна делегація зараз знаходиться у нас в сесійній залі. Давайте привітаємо шановних гостей. (Оплески)

Бажаємо вам добрих вражень від України і від зустрічей, які ви мали в український державі.

Будь ласка, продовжуємо виступи представників фракцій. Будь ласка, Ляшко Олег Валерійович. Народний депутат Соболєв, будь ласка.

10:10:07

СОБОЛЄВ С.В.

Шановний Головуючий, шановні гості, шановні колеги! Я хотів би від імені "Блоку Юлії Тимошенко" привітати український народ з визначною подією – 18-ю річницею проголошення незалежності.

Ми відносимося до тих націй, які обирали собі незалежність, до речі, так само, як і наші сьогоднішні гості, тих націй, які свідомо проголосували за це. Я думаю, це питання, яке об’єднало всіх нас. 18 років назад у цій сесійній залі довело, що ми маємо право і ми вибороли собі незалежність за ці роки. Але незалежність – це не лише формальні ознаки, незалежність – це рівень, в якому сьогодні живе український народ.

Саме тому наша фракція уповноважена заявити, що ті рішення, які були ухвалені парламентом України і підписані Президентом України стосовно так званих соціальних стандартів, - це є ще одне підтвердження того, як нібито гарні наміри ведуть в пекло. І я хочу це проілюструвати на конкретних прикладах.

Після рішення, яке було ухвалено завдяки фракції Партії регіонів і інших фракцій в парламенті і було підписано Президентом, 6 мільйонів наших співгромадян отримують доплату до пенсії аж 60 копійок. Я хочу це проілюструвати на конкретному прикладі. Невже тим, хто пропонував це внести в парламент, було невідомо, що вже третій місяць уряд України, враховуючи рівень інфляції ввів доплату майже 28,5 гривень, і після рішення додати 29 гривень, 6 мільйонів наших пенсіонерів отримали аж 60 копійок.

Невже незрозуміло було, що цілий ряд категорій громадян, а саме: майже 1,5 мільйона, змушені сьогодні були б отримати на 27 гривень менше пенсію у порівнянні з тією, яку вони отримували. Але невже незрозуміло було тим, хто голосував за це рішення, що це рішення зробило доплату до чиновників і народних депутатів від 300 до 900 гривень. І це треба тепер виконувати уряду.

Саме тому, шановні громадяни, ви повинні свідомі бути того, що рішення, за яке 2 місяці блокувалася трибуна Верховної Ради, фактично було, як в старому українському прислів’ї: „Гора народила мишу”. І ця миша є 60 копійок, які тепер отримують пенсіонери як доплату до пенсій.

Чи не є це цинічним рішенням, яке, з одного боку, додає до пенсії народного депутата України 900 гривень, до пенсії державного чиновника – від 300 до 500 гривень, а до пенсії простого пенсіонера – 60 копійок. І це не один приклад того, яким чином ухвалюються такі рішення.

Я хочу привести і інший приклад, коли наше з вами спільне рішення стосовно престижності шахтарської праці, яке було підтримано всією сесійною залою, було підтримано Кабінетом Міністрів і розраховано Міністерством фінансів до останньої копійки, дало можливість вже з вчорашнього дня тим пенсіонерам, які працювали на підземних роботах в шахтах, отримати 235 гривень доплати, реальної доплати до пенсії, але це те рішення, яке ухвалювалось залом, яке прораховувалося до копійки і яке є пенсійне і бюджетне фінансування. Ось приклад як можна гарні рішення приймати в парламенті, коли це робиться не в політичному угарі, не напередодні президентських виборів і як можна приймати рішення, які фактично руйнують всю пенсійну систему держави.

Але не це головне. Ще страшніша ситуація після ухвалення так званих соціальних стандартів стосуються дітей-інвалідів, дітей-чорнобильців і допомоги на дітей. Уряд ухвалив спеціальне рішення про виділення 510 мільйонів гривень на доплату цим обездоленим категоріям. Після нашого рішення фактично ці доплати скорочені на 410 мільйонів. Саме тому, шановні співгромадяни, шановні наші опоненти і наші колеги по фракціях, треба думати, коли ухвалюються такі рішення, треба продумувати їх. Саме тому БЮТ наполягає на тому, щоб такі рішення ухвалювалися з чітким розрахунком, щоб дійсно наші громадяни відчували реальну соціальну допомогу. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мартинюк Адам Іванович.

10:15:26

МАРТИНЮК А.І.

Шановні колеги! Шановні виборці! Передусім у своєму виступі я хотів би повідомити хорошу добру новину для тих прихильників нашої політичної сили, для всіх прихильників Партії комуністів і щиро подякувати сотні громадян України, які по копійці зібрали пожертвування для того, щоб відновити пам’ятник Володимиру Іллічу Леніну у місті Києві, який по-варварськи був зруйнований націоналістами. На превеликий жаль, боротьба із пам’яттю, боротьба із пам’ятниками продовжується.

Є в місті Києві один із вождів, на прізвище Рудик, дрібненький злодюга. Бо кажуть, що коли його вимітали із Державного комітету з питань національності і міграції, то він все, що було в нього в кабінеті - подарунки, сувеніри, які збирали його попередники, все вимів і забрав з собою. Так от сьогодні цей дрібний злодюга спеціалізується на тому, що вночі підриває, демонтує, зриває пам’ятники, поставлені найкращими нашими скульпторами. Зокрема, нещодавно він зробив це із пам’ятником всеукраїнського старости Петровського. На превеликий жаль, подібні злодюги в прямому значенні слов, здійснюють цей вандалізм. Я твердо переконаний, що не за горами той час, коли їм прийдеться відповідати за содієне з усією відповідністю і суворістю законів.

Ще одна проблема, про яку зараз говорять всі, проблема, про яку говорив попередній колега виступаючий. Я думаю, що нам, шановні колеги, у цьому питанні треба навести ясність. В мене в голову не вкладається, як зрозуміти Кабінет Міністрів, який починаючи від Прем’єр-міністра, закінчуючи кожним чиновником, закінчуючи нашими колегами із приурядових фракцій, виходили на цю трибуну і криком кричали, сльози проливали. Як так не можна виконати Закон про так звані соціальні стандарти, бо цього не потягне державний бюджет, називалися цифри 70, називалась цифра 80 мільярдів, дехто навіть доходив до 120 мільярдів, що, мовляв, треба в бюджеті передбачити для того, щоб виконати цей закон. Зараз розповідають чергову казку, що ми, підвищивши на декілька гривень прожитковий мінімум і мінімальну заробітну плату, привели до того, що 11 мільйонів пенсіонерів будуть у зв’язку з цим одержувати меншу пенсію.

Я вчора в зв’язку з цим виступав на Погоджувальній раді. Погоджувальна рада прийняла рішення. Я прошу, Олександре Володимировичу, щоб, мабуть, у четвер чи в п’ятницю ми все-таки заслухали б інформацію міністра соціальної політики і праці, щоб вона тут розповіла правду, щоб ми послухали Пенсійний фонд, щоб ми послухали профільний комітет і вияснили, хто з них, вибачте, бреше . І якщо міністр соціальної політики говорить неправду, то вона з цієї трибуни повинна піти уже не міністром соціальної політики, бо не може бути, що ми збільшили, а пенсія зменшується. Все це, звичайно, казки, за які потрібно буде відповідати.

І я просив би, щоб не пізніше п’ятниці, ми обов’язково послухали міністра соціальної політики, обов’язково аргументи нашого профільного комітету, обов’язково те, що вчора говорили із аргументами наших юридичних управлінь, хто ж говорить правду: зробили ми зло для народу чи зробили ми все-таки поліпшення? Це один момент.

Другий момент. Шановні колеги, серед нас є ті, хто одержує пенсію депутата. То перш ніж виходити на цю трибуну, підійдіть до цих депутатів і запитайте: збільшилась їм пенсія чи не збільшилась? А потім будете йти сюди і лякати народ, розповідати байки. Наскільки мені відомо і наскільки я знаю законодавство, мінімальні соціальні стандарти ніякого відношення до пенсійного забезпечення державних службовців, включаючи пенсії народних депутатів, не мають абсолютно ніякого відношення. Це має відношення до 11 мільйонів пенсіонерів, які повинні на 75 на 94 гривні одержувати більшу пенсію.

Тому я дуже просив би, шановні колеги, підтримати наші пропозиції і внести в цьому питанні ясність. Якщо правий уряд, ми з вами повинні прийняти інше рішення і, можливо, навіть відмінити цей закон. Але, якщо не правий уряд, то цьому уряду не місце в урядовій ложі. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зарубінський Олег Олександрович.

10:20:44

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.

Дякую, Олександре Володимировичу! Адам Іванович, не хвилюйтеся, це ніякі не економічні розрахунки, це просто розробка політтехнологів, які сказали, що всюди треба це говорити, тому і говориться. Тому я навіть це і не хочу розглядати, це політтехнологи, а не економісти, говорять про те, що нібито цей Закон про соціальні стандарти впливає так на пенсіонерів. Ну це не правда і я думаю, що це не треба і доводити.

Але я вийшов з іншої причини. Напередодні Дня Збройних Сил України я хотів би від фракції "Блоку Литвина" привітати наших військовослужбовців, привітати військових пенсіонерів, ветеранів, членів їхніх сімей з цим святом. На жаль, на превеликий жаль, лише вітання сьогодні є тією вдячністю українському війську за вісімнадцятирічний період служінню Україні.

Не зважаючи на значення армії для держави, не лише для оборони власних громадян, але й для збереження традицій, виховання мужності і стійкості, фактично всі роки її існування вона і втрималася майже винятково на високих моральних принципах і цінностях військовослужбовців.

Держава де-факто самоусунулась від армії, встановивши для себе нові пріоритети, які суперечать тим, на яких виховувались покоління наших громадян. Ці нові пріоритети – це популізм для бідних і гроші для багатих. Не маючи опори в державі, не дивно, що такі тенденції перекинулись і в армію. Непоодинокими випадками стали насилля, використання солдат як безоплатної робочої сили на приватних роботах. В умовах економічної кризи, коли армія, здавалося б, мала забезпечувати стабільне місце роботи з неї, за власною волею, тікають військовослужбовці. Лише за дев’ять місяців цього року добровільно пішли зі Збройних сил 2 тисячі контрактників та 300 офіцерів. Чи робляться з цього висновки? Чи є перспектива, що хоча б найближчим часом на армію звернуть увагу? На жаль, без суттєвих змін в стратегії держави – ні. Така державна стратегія має встановити, що фінансування міністерства оборони має здійснюватися не менше, ніж 2 відсотки ВВП, а за законом, як відомо, і 3 відсотки, а не 0,78 як сьогодні, що, до речі, є найнижчим показником для європейських країн.

Водночас бюджет оборони повинен бути ефективним, контрольованим і відкритим. А сама армія має базуватися на нових досягненнях наукової думки, а не виходячи з стратегії минулого століття.

"Блок Литвина" виходить з того, що соціальна незахищеність українського воїна – це фактично смертельна пробоїна в обороноздатності країни. Соціальні гарантії мають бути не лише зафіксовані в законі, вони повинні виконуватися. Тоді військовослужбовці зможуть думати про обороноздатність, а не про необхідність годування сім’ї. Вони не повинні виживати на той мінімум, що дає держава, а мають забезпечені бути такою реальною заробітною платою, яка б дозволяла забезпечити сім’ю, житло, відпочинок, а, отже, повернула б престиж, повторюю, престиж професії військовослужбовця.

І першочерговим завданням тут має бути забезпечення всіх військовослужбовців постійним житлом. Видатки на будівництво житла військовим держава зобов’язана визначити, як захищену статтю бюджету. Розуміючи важкість тотального охоплення всіх військових водночас, держава повинна компенсувати кожному офіцеру, кожному контрактнику оренду за житло, яке він винаймає. І це не популізм.

В умовах, коли з армії розпродаються озброєння, техніка, земельні ділянки та будівлі, а хтось на цьому будує багатомільйонні статки – знущанням є розмова про недофінансування житлового будівництва. Кошти, які виділяються на армію мають ретельно контролюватись, а особи причетні до махінацій нести відповідальність.

Разом з боєздатною армією ми втрачаємо величезний ресурс. І питання не тільки у техніці і озброєнні, а і у невикористанні величезного людського потенціалу військових, військових пенсіонерів. На сьогоднішній день в Україні нараховується тисячі військових пенсіонерів, в яких найкраща перспектива – це робота в охоронних структурах. Тобто держава, витрачаючи мільйони на освіту цих людей, фактично нехтує їхнім досвідом, бо до сьогодні не розроблено ніякої державної програми щодо залучення пенсіонерів-військовослужбовців до активної громадської роботи, кадрового забезпечення…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, завершуйте.

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О. В державному та приватному секторах. Досвід військових пенсіонерів в державному і громадському житті просто гріх не використовувати. Не можу не сказати і про необхідність збереження у повному обсязі військових госпіталів.

Завершуючи скажу, що ми, "Блок Литвина", переконані, що докорінно переглянувши підходи до забезпечення армії, ми не лише захистимо військовослужбовців, ми збережемо українську державність, вітчизняні традиції та закріпимо моральні основи нашого суспільства. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мартиненко Микола Володимирович.

10:26:52

МАРТИНЕНКО М.В.

Шановні громадяни! Шановні депутати! Вісімнадцять років назад майже 92 відсотки наших громадян висловились за незалежність від тоталітарного режиму. З чим я хочу всіх нас привітати. (Оплески) І хотів би висловити побажання в цій залі, щоб ми приймали такі закони, які будуть працювати на розбудову незалежної процвітаючої України.

Тепер до теми виступу. Наближення президентських виборів до краю загострює ситуацію і в парламенті і в країні. Ми бачимо як заради влади деякі політики та їх партії готові на все, вони вже показали у 2004 році, що не можуть вигравати без порушення процедури. Зараз це яскраво проявляється у двох принципових моментах.

По-перше. Блокуються зміни до Закони про вибори Президента. Всі політичні сили зійшлися в тому, що необхідно закрити діри в законодавстві або не допустити фальсифікації, але потім Партія регіонів раптово змінює свою позицію на 180 відсотків, градусів, вибачте. Привід відверто надуманий, бо можливість судового оскарження виборів – це не просто нормальна демократична норма, це обов’язкова умова для чесних виборів. Раніше Партія регіонів декларувала необхідність змін до Закону про вибори Президента. Депутат Лукаш навіть внесла дуже непоганий законопроект. Але потім регіонали з політичних міркувань відмовилися брати участь у розробці відповідного законодавства, хоча прогалини у законі і технічні недоліки нікуди не ділись. Вони ускладнюють виборчий процес. Виходить, Партія регіонів хоче ловити рибку в мутній воді.

Верховна Рада вже ухвалила за основу законопроект 5263-2. Наш спільний обов’язок забезпечити прозорі справедливі вибори Президента України. Необхідно поставити бар’єр для можливих фальсифікацій. Вважаю, що жодна фракція не має підстав не підтримувати ці законодавчі зміни. І це стосується, насамперед, Партії регіонів. Лише так ця політична сила може підтвердити, що покінчено з помилками минулого і що вона не збирається повертатися до практики фальсифікації президентських виборів.

Другий принциповий момент. Верховна Рада має ухвалити Закон про свій Регламент. Відсутність регламентації діяльності вищого законодавчого органу відкриває широкі можливості для маніпуляцій.

Ми вже були свідками цього, наприклад, під час розгляду проекту Державного бюджету на 2010 рік. Тоді перший заступник голови Регламентного комітету був змушений робити зауваження головуючому, який є представником Партії регіонів. Перший заступник спікера поставив на голосування рішення про відправлення, на голосування рішення про відправлення Держбюджету 2010 року на доопрацювання, що не відповідає ні Регламенту, ні Бюджетному кодексу. Відмовив у слові народним депутатам для обґрунтування їхніх поправок та пропозицій. А при розгляді змін до бюджету 2009 року головуючий на пленарному засіданні просто випустив таку стадію законотворчого процесу як друге читання.

Використовуючи своє становище Першого заступника Голови Верховної Ради, представник Партії регіонів намагається займатися великою політикою і впливати на процеси в інших фракціях, тобто відверто лобіюються партійні інтереси. Тому потрібен запобіжник від свавілля „лавриновичів”. Одним із таких запобіжників може бути Регламент Верховної Ради. Він має бути прийнятий у вигляді закону.

Парламент, всі його фракції дуже довго робили вигляд, що не існує конституційної норми про необхідність оформлення Регламенту у вигляді закону. Зрозуміло, що якби Регламент був законом, це б накладало додаткову відповідальність за якість нашої законодавчої роботи. Тоді законність роботи Верховної Ради можна було б оскаржити з точки зору дотримання процедури.

Шановні колеги, затвердження Регламенту автоматично підвищить значимість особистої позиції кожного депутата, його голосу, незалежно від того, буде він у владній коаліції чи в опозиції. Депутатська діяльність більше залежатиме від закону, а не від примх партійних вождів чи Президії Верховної Ради. Якість законотворчості від цього тільки зросте.

Є законодавчі ініціативи з цього питання, в тому числі і від нашої фракції, зокрема Миколи Катеринчука. Або ми можемо прийняти в якості закону той Регламент…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

МАРТИНЕНКО М.В. …яким ми керувалися в своїй роботі до рішення Конституційного Суду. Треба вчитися працювати в нових умовах, коли закон справді один для всіх і не забувати, що демократія – це процедура. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановний Миколо Володимировичу, оскільки ви звернулись до мене, я вам відповім, що будь ласка, свої особисті проблеми і проблеми внутріфракційні не намагайтесь перекласти ні на керівництво Верховної Ради, ні на всю Верховну Раду. Вирішуйте їх самостійно. Це ваша компетенція і ваша відповідальність.

Шановні колеги, під час виступів уповноважених представників депутатських фракцій надійшла одна пропозиція від народного депутата Мартинюка Адама Івановича запросити на п’ятницю для звіту про виконання Закону про мінімальну заробітну плату і соціальні стандарти міністра праці та соціальної політики та голову Пенсійного фонду.

Пропозицію народного депутата Мартинюка я ставлю на голосування. Прошу визначатись.

10:33:35

За-393

Рішення прийнято.

У п’ятницю ми розпочнем свою роботу із звіту представників Кабінету Міністрів України.

Шановні колеги, розклад на сьогоднішній день, запропонований Погоджувальною радою, у вас є. Оголошується до розгляду Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" з пропозиціями Президента України (реєстраційний номер 5264).

Доповідає заступник Глави Секретаріату Президента України Попов Ігор Володимирович. Прошу.

ПОПОВ І.В.

Шановний головуючий, шановні народні депутати України! Верховною Радою України 22 жовтня 2009 року прийнято Закону України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України”. Названим законом визначено, що організація і порядок діяльності Верховної Ради України встановлюється Конституцією України, Законами України „Про статус народних депутатів України”, „Про комітети Верховної Ради України”, „Про тимчасові спеціальні і тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України” іншими законами України та Регламентом Верховної Ради України (стаття 1).

Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Верховна Рада України відповідно до Конституції України приймає Регламент Верховної Ради України – спеціальний акт, яким встановлюється парламентські правила та процедури здійснення Верховною Радою України конституційних повноважень на виконання відповідно законодавчої, установчої, контрольної чи іншої функції (стаття 2).

Таким чином закон санкціонує прийняття Регламенту Верховної Ради України спеціальним актом, який, виходячи зі змісту статті 91 Конституції України не є законом. Такий підхід не відповідає статті 92 Конституції України, яка відносить питання організації і порядку діяльності Верховної Ради України до виключного регулювання законами (пункт 21 частини першої).

Як відзначив Конституцій Суд України у своєму рішенні від 1 квітня 2008 року (№ 4РП-2008) у справі про Регламент Верховної Ради, перелік питань, що мають регулюватися виключно законами України, передбачені нормою частини першої статті 92 Конституції України, має імперативний характер. А це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону.

Слід також наголосити, що у названому рішенні Конституційний Суд України, аналізуючи положення частини п’ятої статті 83 пункту 15, частини першої статті 85 Конституції України в їх системному зв’язку із положеннями частини другої статті 6, частини другої статті 19 пункту 21, частини першої статті 92 Конституції України, дійшов висновку, що Регламент, який унормовує організацію і діяльність Верховної Ради України має прийматися виключно як закон і за встановленою статтями 84, 93 та 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набрання чинності.

Таким чином, закон, що розглядається, не відповідає зазначеним нормам Конституції України та названому рішенню Конституційного Суду України, що є обов’язковими до виконання.

Враховуючи вищевказане, Президент України пропонує відхилити Закон України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” та внормувати відносини щодо організації та порядку діяльності Верховної Ради України, як того вимагає Основний Закон держави та відповідно до позиції, висловленої в рішенні Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 року (№4РП-2008).

Хочу також звернути увагу шановних народних депутатів, що парламент вже не вперше намагається визначити організацію і порядок діяльності Верховної Ради України в обхід вимог Конституції України та рішень Конституційного Суду України.

Аналіз закону, що розглядається, свідчить про те, що його текст принципово не відрізняється від однойменного закону України (№ 374-6), прийнятого Верховною Радою України 4 вересня 2008 року.

18 вересня 2008 року Президент України вже застосував право вето та повернув Закон України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” до Верховної Ради України для повторного розгляду з пропозицією відхилити зазначений закон як такий, що не відповідає Конституції, низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, згаданому вище рішенню від 1 квітня 2008 року (№ 4РП-2008) у справі про Регламент Верховної Ради України, не забезпечує належного врегулювання питань організації і порядку діяльності парламенту. Після подолання вето Президента України 3 лютого 2009 року Закон (№ 374-6) був оприлюднений „Голос України” в номері 28 і набрав чинності з 17 лютого 2009 року.

Хочу нагадати, що 19 лютого 2009 року Президент України звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо визнання неконституційними Закону України від 4 вересня 2008 року (№ 374-6) „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” та Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року (№ 547-6).

Підставою для подання стала невідповідність положень названих правових актів Верховної Ради Основному закону. Саме 22 жовтня 2009 року Конституційний Суд України на закритій частині пленарного засідання мав продовжити розгляд справи щодо конституційності зазначених правових актів. Одночасно 22 жовтня 2009 року парламент прийняв внесений у той самий день Закон „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” (№ 1667-6), що, фактично, є новою редакцією однойменного закону України від 4 вересня 2008 року (№ 374-6), яка лише містить додаткову статтю 2.

Крім того, в прикінцевих положеннях закону, стаття 3, визнається таким, що втратив чинність закону України (№ 374-6) від 4 вересня 2008 року, щодо якого невдовзі очікувалося рішення Конституційного Суду України. Як засвідчили виступи ряду народних депутатів під час пленарного засідання Верховної Ради України 22 жовтня депутати парламенту, схоже на те, вирішили випередити найбільш передбачуване рішення Конституційного Суду з метою його нейтралізації та продовження роботи парламенту відповідно до Регламенту, який і надалі не матиме статусу закону.

26 листопада 2009 року Конституційний Суд України зрештою ухвалив рішення номер 30-рп-2009, яким, як і передбачалося, Закон України "Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” від 4 вересня 2008 року номер 3746 та Регламент Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року номер 5476 визнані неконституційними і вони втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Звертаю увагу шановних народних депутатів, що у мотивувальній частині свого рішення Конституційний Суд України в чергове, прошу вас уваги, я цитую, „дійшов висновку, що Регламент, який, зокрема, унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради, має прийматися виключно як Закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедуру його розгляду, ухвалення і набрання ним чинності”.

Президент України закликає Верховну Раду України не перевищувати свої конституційні повноваження та припинити ігнорувати позицію та рішення Конституційного Суду України.

Прошу, шановні народні депутати, підтримати позицію глави держави та Конституційного Суду України, відхилити цей закон та почати розробку нового закону. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записуємося на питання до доповідача.

Катеринчук Микола Дмитрович.

10:42:00

КАТЕРИНЧУК М.Д.

Микола Катеринчук, Європейська партія України, фракція "Наша Україна-Народна Самооборона".

Ну, з рішенням Конституційного Суду, я думаю, спорити ми не будемо, і я думаю, що воно абсолютно праве. Єдине, що хотів я зазначити, що уявіть собі систему політичних координат, де вищий законодавчий орган діяв не в конституційний спосіб. Тобто парламент діє сьогодні абсолютно не в правовому полі українського законодавства. І мені здається, що сьогодні питання вже перезріло.

Якщо ми хочемо дотримання певних процедур і норм прийняття законів у Верховній Раді України, то це питання вже, я думаю, Конституційний Суд вирішив у своєму рішенні в черговий раз. Тому що те, що відбувається сьогодні у Верховній Раді, - це блокування систематичне по політичним мотивам, це порушення Регламенту головуючими на засіданнях. Це треба вже закінчувати. Я думаю, що в новому законі, який пропонує наша фракція, треба обов’язково передбачити можливість оскарження…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

ПОПОВ І.В. Шановний Миколо Дмитровичу, дякую за підтримку позицій Конституційного Суду.

Дійсно, навіть учора на Погоджувальній раді обговорювалося кілька гострих питань, питань організації роботи Верховної Ради. Це питання депутатів-сумісників, це питання того, що 2 депутати ніяк не можуть бути включені до комітетів Верховної Ради, в яких вони бажають працювати. Це питання того, як кожен із депутатів, кожна з фракцій розуміє квотний принцип. І саме, якщо Регламент буде прийнятий у вигляді закону, дійсно, я вважаю, що ці питання буде легше вирішувати самій же Верховній Раді.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чорновіл Тарас Вячеславович.

10:43:51

ЧОРНОВІЛ Т.В.

Шановний доповідачу, я теж не збираюся тут дискутувати з рішенням Конституційного Суду. Ми його врахували. Ми приймемо нову редакцію, і дальше воно піде все так, як і належить. А я тут дальше в залі: мене вже Партія регіонів відсадила, щоб я був від них подальше. Можете глянути в центр залу, назад.

Так от. Що стосується цього питання. Ви знаєте теж прекрасно Конституцію. Там є двоїста норма, може недостатньо чітко виписана. З одного боку, Верховна Рада координує свою діяльність у спосіб, визначений законами. Це є Закон про статус депутата, це Закон про комітети. І дальше – інша норма, що Верховна Рада для здійснення своєї діяльності приймає Регламент. Немає чіткої, як на мій погляд, вказівки, що це має бути той закон, який приймається…, який затверджується Президентом, який будь-яка зміна до нього, в тому числі процедура ad-hoc, теж має бути затверджена Президентом і тому подібне.

Тому, як на мій погляд, це є політичне рішення подавати Президентом до Конституційного Суду. Буде новий Президент. Якщо не буде подання до Конституційного Суду, будемо діяти далі за Регламентом нормально.

ПОПОВ І.В. Шановний Тарасе Вячеславовичу, я можу погодитися з вами в тому плані, що різні юристи по-різному трактують, власне, цю норму, записану у Конституції. Але у нас це єдиний уповноважений орган, який офіційно трактує Конституцію. І тому у нас уже є два висновки Конституційного Суду, де вони чітко пояснюють, що те, що записано в Конституції, треба розуміти як те, що порядок організації та роботи Верховної Ради України регламентується власне законом.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сас Сергій Володимирович.

10:45:29

САС С.В.

Дякую. Шановний доповідачу, в мене до вас два питання.

Перше питання полягає в тому, я сподіваюсь, що ви пам’ятаєте норми Конституції в редакції 96 року, які стосувалися цього питання. Я нагадаю тільки. Там була 82 стаття, яка визначала, що порядок роботи Верховної Ради визначається Регламентом і Законом про Регламент. Стаття 88 також визначала таким чином, що Голова Верховної Ради керується Конституцією, Регламентом своєї діяльності, Законом про Регламент. І там була стаття 85, що виконує парламент в принципі.

То там було написано у 85 статті: крім інших актів Верховна Рада приймає закони. У редакції після внесених змін у 2004 році з’явилась інша норма 83 статті, де порядок роботи Верховної Ради визначається Регламентом, і в статті 88 зникло слово „закон”. А у статті 85 з’явилась норма, що Верховна Рада приймає…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

10:46:42

САС С.В.

І в 15 пункті цієї статті зазначено, що вона приймає Регламент Верховної Ради. Питання такого порядку. Що мав на увазі законодавець, приймаючи таку норму.

І друге питання. Чи відповідно до 153 статті Конституції Конституційний Суд працює в конституційному полі, коли приймає рішення на базі Регламенту, який прийнятий актом, прийнятий Конституційним Судом? Дякую.

ПОПОВ І.Б. Частково це повторює колишнє, минуле питання минулого народного депутата.

Дійсно, я погоджуюсь з тим, що коли приймались конституційні зміни 2004 року, то були прийняті ряд норм, які можна тлумачити двояко. Але рішення Конституційного Суду України їх треба виконувати, а не обговорювати. Це так само, якби Верховна Рада прийняла якийсь закон, а уряд не хотів би його виконувати, а починав обговорювати а чому уряду не подобається цей закон.

Конституційна система України передбачає безумовне виконання рішень тих органів, на які ми поклали ці повноваження.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Зарубінський Олег Олександрович.

10:47:47

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.

Шановний Ігоре Володимировичу! Олег Зарубінський, "Блок Литвина".

Я переконаний, що ви знаєте, що був такий англійський філософ Томас Гоббс, правильно? Знаю, що ви знаєте, що був Шарль Монтескьє. Знаєте, що це люди привели до того, що державний устрій, державна система є системою поділу властей. Існують різні гілки влади. Парламент у будь-якій країні – це законодавча гілка влади. Президент до неї не відноситься.

Дайте мені не юридичну, а просто відповідь з точки зору здорового глузду. Що, Президенту немає чим займатися? Чому він втручається постійно у внутрішні процедури іншої гілки влади? Не політичне питання, а моральне питання. Може краще зайнятися тим, щоб на посади заступників глави і його канцелярії приймалися люди, які не купують дипломи про вищу освіту? Це не політичне питання, але я прошу відповісти на нього.

ПОПОВ І.Б. Шановний Олегу Олександровичу! Однією з головних функцій Президента є гарантування, безумовного виконання норм Конституції України. У даному випадку Президент виконує свою роботу. Він слідкує за тим, щоб і законодавчий орган, до якого входять високі фахівці, не порушував Конституцію, і всі його рішення відповідали Конституції. У даному випадку Президент також керується рішеннями Конституційного Суду України.

Щодо моїх дипломів, якщо ви мали їх на увазі. У мене 3 дипломи про вищу освіту, всі справжні. Якщо треба, я вам покажу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Кармазін Юрій Анатолійович.

10:49:23

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін, Партія захисників Вітчизни, "Наша Україна-Народна Самооборона".

Шановний доповідачу! Погоджуюся з тим, що треба приймати Закон про Регламент, я хотів би почути вашу думку. Чи знаєте ви, а заодно, чи знає через вас Президент як гарант Конституції що відбувається в Конституційному Суді? Фактично припинено відкриті слухання справ у Конституційному Суді, в тому числі і цієї справи. Грубо порушується Конституція і Закон про Конституційний Суд. Існує Регламент який, фактично прийнятий як законодавчим органом Конституційним Судом.

Тому я бачу, що позиція Голови Конституційного Суду пана Стрижака не є конституційною в цьому плані. І чому немає реакції Президента як гаранта Конституції?

Чи не бачите ви, що, виконуючи рішення Конституційного Суду, які прийняті з порушенням процедури, хоча воно по суті правильне, ми також стаємо порушниками Конституції, як і Конституційний Суд. Дякую.

ПОПОВ І.В. У даному випадку ми обговорюємо дещо інше питання. І, як на мене, дещо неетично, якщо дехто закликає не виконувати рішення органів влади, супроводжується це критикою персоналій або діяльності цих органів влади. То так само уряд може говорити, що Верховна Рада не така, тому вона прийняла не такі закони, ми виконувати не будемо.

Саме тому треба виділяти ці два питання. Одне – це, власне, Регламент Верховної Ради, про який ми зараз говоримо. А інше, якщо є претензії до Конституційного Суду з боку Верховної Ради, з боку окремих депутатів, є правові механізми як і вимагати інформацію, і вимагати звітність, і впливати на діяльність Конституційного Суду в рамках Конституції України.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Князевич Руслан Петрович.

10:51:15

КНЯЗЕВИЧ Р.П.

Шановний пане Ігорю, скажіть, будь ласка, я, відверто кажучи, хочу сказати, що Олег Олександрович по суті правий, бо немає в світі країни, в якій би Регламент визначався законом. Але тут абсолютно не винуватий в цій ситуації Президент.

Це питання і проблема тих розробників Конституції 2004 року, відповідно їхніх змін, які в некоректний спосіб виписали Конституцію так, що в одній із статей слово „закон” прибрали, а в іншій просто забули прибрати.

Відверто кажучи, з одним із розробників мав з цього питання дискусію, а він каже: „Ну справді, ми в останню ніч писали знаєте „на коліні” і не дочитали до кінця, і 92 статтю просто забули вичистити”.

Але в мене питання таке. Насправді, осторога більшості депутатського залу полягає в тому, що є потенційна небезпека того, що такі якісь, скажімо, норми Президент захоче бачити в Регламенті, які будуть не сприйняті сесійною залою. То скажіть, будь ласка, чи не спадало на думку секретаріату розробити власний проект Закону про Регламент, надіслати його в парламент, щоб парламент бачив, що насправді там нічого такого страшного, „з рогами”, не буде. І тоді, я думаю, що це занадто легко спросить процедуру прийняття Закону про Регламент в сесійній залі. Бо інших, як на мене…

ПОПОВ І.В. На моє глибоке переконання, авторство Закону про Регламент має належати виключно Верховній Раді України, хоча, звичайно, всі суб’єкти законодавчого процесу є рівними в цьому плані.

Щодо вашої критики змін до Конституції 2004 року. Хоча всенародне обговорення Конституції закінчилося вчора згідно Указу Президента, але я думаю, ми зробимо виключення і цю пропозицію додамо до тих пропозицій, які надійшли і при підготовці оновленого тексту Конституції обов’язково її включимо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Сідайте, будь ласка.

Співдоповідь від комітету Єфремова Олександра Сергійовича.

10:53:36

ЄФРЕМОВ О.С.

Шановний Олександр Володимирович, шановні колеги, на засіданні комітету 18 листопада поточного року було розглянуто пропозиції Президента України до Закону України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради” (зареєстрований номером 5264).

Правова позиція Президента України полягає в тому, що прийнятий Верховною Радою України 22 жовтня 2009 року Закон України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради” санкціонує прийняття Регламенту Верховної Ради України спеціальним актом, який виходячи зі змісту статті 91 Конституції України, не є законом. Тому Президент України пропонує відхилити зазначений закон.

Комітет не погодився з пропозиціями Президента України, оскільки, згідно з положеннями пункту 21 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності Верховної Ради України, Статут народних депутатів України визначаються виключно законами України.

Отже, ця норма охоплює положення статей 83, 85, 88, частини п’ятої статті 89 Конституції України, згідно з якою організація і порядок діяльності комітету Верховної Ради, її тимчасових спеціальних і тимчасових комісій встановлюється законом і водночас законодавець окремо визначив Конституцію України, що порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Комітет ухвалив висновок і прийняв рішення не підтримувати пропозицію Президента України про відхилення Закону України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України” та рекомендувати Верховній Раді України повторно прийняти зазначений закон в цілому. Просимо підтримати рішення комітету. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записуйтесь на питання до співдоповідача. Князевич Руслан Петрович.

10:55:45

КНЯЗЕВИЧ Р.П.

Олександр Сергійович, ну це, зрозуміло, що, знаєте, біг по колу, все рівно дальше буде подання до Конституційного Суду, далі Конституційний Суд знову визнає не конституційним. Скажіть, будь ласка, чи не спадало на думку комітету розглянути можливість і все ж таки запропонувати проект Закону про Регламент, який навіть якщо потенційно може бути відповідно подолане вето, накладено вето, краще вже той долати і з ними мати справу ніж з цим, який тільки робить бланкетну?? норму (відсилочну норму) щодо Регламенту Верховної Ради?

ЄФРЕМОВ О.С. У нас практически готов к рассмотрению, там остались небольшие нюансы, которые осталось согласовать, новый Регламент Верховной Рады. И комитет готов будет подать в ближайшее время новый вариант Регламента для принятия в рамках данного закона. Хотя в дальнейшем, то что вы говорите, нам необходимо концептуально в зале определиться, если мы идем по пути, что регламенты принимаются законами всех, везде, тогда мы должны согласиться с тем, что по Регламенту, как закон, должен работать Конституционный Суд, что по Регламенту, как закону, должен работать Кабинет Министров и так далее. Правильно ли это с юридической точки зрения, я думаю, что не совсем. Каждый орган правив своими внутренними документами определять правила своей работы. А здесь в данном случае прослеживается такая, я бы сказал маниакальное желание Секретариата Президента, через Регламент Верховной Рады как закон управлять непосредственно и Верховной Радой. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Кармазін Юрій Анатолійович.

10:57:20

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін, Партія захисників Вітчизни, "Наша Україна-Народна Самооборона".

Шановний Олександр Сергійович, у мене більш складне для вас питання. Скажіть, будь ласка, ну, по-перше, я вважаю, що треба приймати Закон про Регламент. Але я хочу зрозуміти, чому закон 2104-1, ще внесений 7 березня 2008 року народним депутатом Катеринчуком, не внесений до зали? Чи не вважаєте ви за потрібне прийняти поки що Тимчасовий регламент постановою Верховної Ради України з тим, щоб зобов’язати Верховну Раду України своєю постановою керуватися поки ним на якихось два чи три тижні, поки ми з вами приймемо в остаточній редакції проект Закону „Про Регламент Верховної Ради України” і це тоді буде впливати на права і свободу людей, вони зможуть оскаржувати рішення наші, закони в установленому законом порядку. Дякую вам за відповідь.

ЄФРЕМОВ О.С. В данном случаи мы дискуссию в этом плане вели на комитете уже не единожды. Мы несколько раз возвращались к этому вопросу и я докладываю точку зрения большинства членов, абсолютного большинства членов комитета, которая сегодня в данном решении изложена.

И я могу по какому-то вопросу иметь свою точку зрения или не иметь свою точку зрения. Но если комитет единогласно голосует за какое-то решение, я обязан всилу данных мне полномочий это решение доложить в зале, что я сегодня и делаю.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чечетов Михайло Васильович.

10:58:56

ЧЕЧЕТОВ М.В.

Уважаемый Александр Сергеевич, вообще не понятно вот позиция Президента. Или ему делать нечего? Или уже в стране решены все проблемы? Страна объединена, консолидировано общество, экономика растет, социальные стандарты повышены. Нет, не решены эти вопросы. Или он укрепил имидж Украины на международной арене? Тоже ничего не делается. Да. Или он порядок навел хотя бы в своем секретариате? Там же так сказать бардак полнейший, да. Чего он лезет у Верховну Раду. Или он руководствуется одним принципом, что в чужом глазу видит соринку, а в своем бревно не видит даже. Спасибо.

ЄФРЕМОВ О.С. Я не знаю насколько мне нужно отвечать на то, что сказал Михаил Васильевич, но я хотел бы продолжить тему ту, что конечно нам необходимо выстраивать систему государственной власти. И когда у нас есть вот такие несостыковки, когда Конституционный Суд принимает решение по законодательному органу, который, в принципе, определяет деятельность, в том числе и Конституционного Суда, принимая соответствующие законы, то наверное эти вопросы должны решаться, прежде отрабатываться на юридическом уровне, а потом уже принимаются политические решения.

Мне кажется, что в том решении, где есть четкие ссылки Конституции на Регламент Верховной Рады, кроме того, что закон Верховной Рады, а есть еще такое понятие Верховной Рады, то Конституционный Суд мог бы воздержаться от принятия крайних решений, в данном случае по признанию неконституционности регламента, как такового. Это моя точка зрения. Спасибо.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Олександре Сергійовичу.

Шановні колеги! У нас зараз достатньо просте завдання. У нас є дві пропозиції. Одна пропозиція Президента України, яку аргументував його уповноважений представник в парламенті Попов Ігор Володимирович. І друга пропозиція профільного комітету, яку зараз представив Олександр Сергійович Єфремов. Я ставлю на голосування пропозицію Президента України до Закону про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, реєстраційний номер 5264, про відхилення закону. Прошу визначатися.

11:01:28

За-33

Пропозиція Президента не підтримується.

Ставлю на голосування пропозицію Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України про подолання вето на Закон України „Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України”. Реєстраційний номер 5264. Прошу визначатися.

11:02:05

За-384

Рішення прийнято.

Оголошується до розгляду Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" з пропозиціями Президента України. Доповідає Кирильчук Євген Іванович.

11:02:40

КИРИЛЬЧУК Є.І.

Евген Кирильчук, „Блок Юлії Тимошенко”. Шановні народні депутати, шановний головуючий! Верховна Рада, розглянувши 21 жовтня пропозиції Президента України до Закону „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України” за номером 2709, не підтримала жодної з них, але і не подолала вето Президента. І закон направлено на доопрацювання до Комітету з питань бюджету для доповнення, внесення і нового розгляду у Верховній Раді.

Щодо доопрацювання слід відмітити: за інформацією Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради підготовка такого документу має на маті опрацювання не лише пропозицій Президента, але й пропозицій інших суб’єктів права законодавчої ініціативи.

З часу прийняття закону до комітету продовжують надходити звернення різних органів влади та громадських організацій, які містять, як позитивну оцінку законопроекту, так і зауваження до його реалізації щодо норм нової редакції бюджету. Особливо багато застережень висловлюється і подається до законопроекту про Державний бюджет на 2010 рік, який базується переважно на новій редакції Бюджетного кодексу. Але найбільше позитивних відгуків надходить із місцевих рад, які вимагають прямих бюджетних стосунків в цьому питанні, і усунення посередників, які змінюють, на свій погляд, ті бюджетні показники, які належать до повноважень місцевих рад, а відтак їх ресурси порушуються. Крім того, окремі сільські ради також бачать і запровадження прямих відносин негативної сторони, особливо це міста і містечка.

Нарешті, у пропозиціях Президента наведено окрему думку щодо підходів та строків запровадження таких стосунків.

Президент з питань повноважень Рахункової палати висловив чимало зауважень. В зв’язку з цим 20 листопада Верховна Рада повернула уряду на доопрацювання проект Закону про Державний бюджет на 2010 рік, мотивуючи якраз на тому, що не збалансовані бюджетні стосунки.

Отже, доопрацьований законопроект про Державний бюджет, як визначилась останнім рішенням Верховна Рада, має базуватись на старому Бюджетному кодексі. Але чимало норм старого Бюджетного кодексу, який прийнятий більше 10 років тому, уже не відповідають ні чинному законодавству, і навіть Конституції. Зміни обов’язкові. Але у нас є, наприклад, з Партією регіонів було найбільше – 6 важливих розходжень. Три з них уже погоджені. Над трьома ми ще працюємо.

І я думаю, що, якщо ми сьогодні приймемо рішення перенести повторний розгляд Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу (за номером 2709) на наступну, шосту, сесію Верховної Ради, то це може вийти нормальний, збалансований і узгоджений документ, а це все конституція практично бюджетна на багато років Верховної Ради.

Таким чином, робоча група Комітету з питань бюджету продовжує приймати зауваження і пропозиції, для того щоб цей законопроект відпрацювати досконало. Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Записуємося на питання до Євгена Івановича.

Пеклушенко Олександр Миколайович.

11:07:33

ПЕКЛУШЕНКО О.М.

Уважаемый коллега, мы, действительно с вами серьезно и предметно работали, мы с вами понимаем, что стране нужен новый Бюджетный кодекс и в тех целях и задачах, которые были изначально заложены, в этом варианте есть много того, что заслуживает понимания и поддержки. Но я не хотел бы превращать свое выступление в очередную критику действующего правительства и, к сожалению, действующего только в одном направлении - в направлении выборов. И именно этот подход изуродовал все цели и задачи, которые первоначально закладывались в этом неплохом, в принципе, документе.

Поэтому наше твердое убеждение: он с точки зрения того, что претерпел изменения, не имеет права на будущее, лучше всего в будущем вернуться ко всему лучшему, что в нем есть и писать новый Бюджетный кодекс.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Дозвольте? Олександр Миколайович, ви знаєте, що ви готували альтернативний кодекс і, коли я звірив той, що ви готували, і той, що ми прийняли в першому і другому читанні, то я б сказав так, 95 відсотків позицій на цьому питанні співпадає. В нас деякі позиції не співпадали щодо посилення контролю Рахункової палати і щодо міжбюджетних стосунків – це було два найбільших розходження. Але якщо 95 відсотків тих позицій, які є у прийнятому у двох читаннях кодексі з вашими, то осталося тих п’ять процентів і я вважаю, що треба допрацьовувати, а не все починати спочатку. Вибачте, но це моя позиція.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Ляшко Олег Валерійович.

11:09:39

ЛЯШКО О.В.

Дякую. Олег Ляшко, "Блок Юлії Тимошенко". На превеликий жаль, новий Бюджетний кодекс став заручником політики, заручником президентських виборів. І якби Президент не наклав на нього вето, то ми б уже з нового року всі місцеві бюджети знали б, мали б значні додаткові ресурси для вирішення тих нагальних проблем, які сьогодні є в селі, селищі, місті. Для того, щоб не валити цей Бюджетний кодекс, для того, щоб дати можливість територіальним громадам мати шанс на отримання додаткових ресурсів, я упевнений, що треба підтримати пропозицію доповідача і перенести розгляд цього питання після того, коли у країні визначиться з новим Президентом, буде нова конфігурація влади і тоді новий Бюджетний кодекс буде підписаний одразу після президентських виборів. Дякую.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Я хочу підтвердити слова депутата Зарубінського, якраз у цьому питання немає там конституційних претензій до цього кодексу, але як в любому господарському питанні, як у любому законотворчому питанні Президент вмішується в іншу гілку влади. Це якраз той самий приклад.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Чечетов Михайло Васильович.

11:11:05

ЧЕЧЕТОВ М.В.

Шановний доповідачу! В этом году был беспрецедентный случай, когда впервые правительство за всю историю независимой Украины сформировало бюджет на мифической несуществующей базе, в том числе, на непринятом Бюджетном кодексе, не учло повышенные социальные стандарты. Поэтому справедливо этот проект бюдежета отправлен был правительству на коренную переработку.

Сегодня мы должны поставить точку, чтобы не было никаких иллюзий правительства в части того, что можно еще как-то опять таки подтянуть этот никудышный Бюджетный кодекс под новый проект бюджета. Место ему в корзине.

Поэтому правительство должно подать бюджет на действующей законодательной базе, а после Нового года новая команда во главе с новым Президентом Виктором Януковичем сделает нормальный бюджетный кодекс, который нужен стране. Спасибо.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Пане Чечетов, я вашу позицію міг би сказати ще до вашого виступу, вона звучить однозначно і щоденно як заклинання: „Наш Президент… наш Президент майбутній…” Але якщо півтори тисячі пропозицій народних депутатів подані сюди, то хто никудишній: Бюджетний кодекс, проголосований два рази тут чи ви? Дайте самі собі відповідь.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Кармазін Юрій Анатолійович.

11:12:35

КАРМАЗІН Ю.А.

Юрій Кармазін. Шановний доповідачу, я хочу подякувати вам за роботу над Бюджетним кодексом. Ми забули, шановні народні депутати, що це ми з вами голосували за цей кодекс і ми вносили в нього зміни. Давайте не будемо його ображати, бо ми себе ображаємо цим. Я погоджуюсь з тим, що треба відправляти його на доопрацювання, але я хотів би висловити сподівання, що в доопрацьованому кодексі, в прикінцевих положеннях не буде змін до Кримінального кодексу, це не тема Бюджетного кодексу, не буде змін до Кодексу про адміністративні порушення, це знову ж інша тема регулювання. І я хотів би, щоб ми в майбутньому не заходили на чуже поле, чуже поле я маю на увазі інших комітетів, які профільно розбираються в цих питаннях, які готуються в цьому. І вважаю, що бюджет можна було підготувати для того, щоб він задовольняв міста, села і селища, зупинивши частину норм Бюджетного кодексу, як це і було запропоновано урядом.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Я повністю погоджуюсь з вами і вже робота група в цих питаннях зорієнтувалась, що ми в прикінцевих положеннях звернемось до інших профільних комітетів, щоб вони відрегулювали стосунки бюджетів і інших кодексів, як кажуть, як одне ціле. Але те що ви кажете, що 18 тисяч місцевих бюджетів просять перейти на нову систему бюджетних стосунків, то це факт і ніхто цього не заперечує. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Мойсик Володимир Романович.

11:14:25

МОЙСИК В.Р.

Володимир Мойсик, депутатська група „За Україну!”. Прошу передати слово Ксенії Ляпіній.

11:14:35

ЛЯПІНА К.М.

Дякую. Ксенія Ляпіна, група „За Україну!”. Якщо відкинути політичні обговорення, то є два постулати. Постулат номер один. У тому вигляді, в якому поданий зараз цей Бюджетний кодекс, він не пройде. Тому що він не відповідає найпершим проблемам, які ми тут неодноразово обговорювали. Але є й постулат номер два. Чинний Бюджетний кодекс також незадовільняє.

Тому ми всеодно приречені розробити новий, але докорінно інший варіант. Який би ми шлях не вибрали, чи ми зараз будемо доопрацьовувати, докорінно переробляти тоді треба. Чи готовий на це бюджетний комітет? Або треба розробляти заново. Тоді питання, як довго ми це будемо розглядати. І один і другий шлях мають свої плюси і мінуси. Але хочу наголосити на тому, що позиція нашої групи однозначна в тому, що цей Бюджетний кодекс не запрацює до прийняття но…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.

11:15:36

ЛЯПІНА К.М. Тому, власне, треба все ж таки уряду розробити бюджет на чинному кодексі і подати його в зал, бо держава не може жити без базового, ну конституції бюджетної на наступний рік.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Ви наполовину права, а наполовину не зовсім. Тому що ви самі собі заперечуєте, що дуже багато позицій старого кодексу уже не відповідають ні законам, ні Конституції. Таким чином, щось опосередковане повинно бути кінцевим результатом нашої роботи.

Тому ми й просимо, враховуючи позицію депутатів, враховуючи надходження масового документів на поліпшення кодексу, перенести його розгляд на чергову сесію, щоб ми мали час доопрацювати і врахувати всі ваші думки і позиції.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Соболєв Сергій Владиславович.

11:16:36

СОБОЛЄВ С.В.

Шановний доповідачу! Соболєв, Партія реформи і порядок, "Блок Юлії Тимошенко". Скажіть, будь ласка, я думаю, що є достатня кількість депутатів у цій сесійній залі, які чудово пам’ятають як в далекому 1999 році, коли приймались вперше зміни серйозні ґрунтовні в Бюджетний кодекс і замість 25 суб’єктів (я маю на увазі 25 областей, місто Київ, Севастополь і Автономія Крим), куди раніше прямо направлялися кошти, ми вперше почали це робити для всіх міст обласного підпорядкування і районів.

І таким чином більше 600 суб’єктів отримали прямі наповнення бюджетів. Який галас тоді був у цій сесійній залі, що це буде неможливо зробити. Чи не здається вам, що наступив час, коли треба, дійсно, радикально змінити і підійти до кожного населеного пункту, як це записано в Конституції? І кожна сільська, селищна рада повинна мати свій бюджет і не залежати від того, коли і скільки їм нададуть з Києва.

КИРИЛЬЧУК Є.І. Я повністю погоджуюсь з вами, я пригадую той час, коли один із перших кодексів в залі Верховної Ради був прийнятий бюджетним, поданий бюджетним комітетом, головою якого тоді якраз була Юлія Тимошенко. І дійсно, був тоді скандал, галас, тому що забиралося у 600 керівників право розпоряджатися в ручному режимі коштами бюджетними. Але в Конституції записано, що бюджетний процес повинен проходити знизу доверху. Так от як приблизитись до цієї формули? Дати право громадам сформувати свої бюджети і рухатися знизу доверху.

Але, хто сьогодні найбільший противник такої позиції? Тому що районна влада вже тепер не може взяти під ……… любого голову сільської ради, бо в нього є свій бюджет затверджений і він не може зняти…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дяку, Євген Іванович. Сідайте, будь ласка.

Шановні колеги, ви прослухали аргументацію, пропозиції бюджетного комітету, який запропонував перенести повторний розгляд Бюджетного кодексу. Ця пропозиція також представлялась вчора на Погоджувальній раді. Ця пропозиція, звичайно, знаходиться в конфлікті з регламентною нормою, яка передбачає тільки максимальний термін 30 днів для доопрацювання, але в даному випадку є пропозиція комітету, є позиції низки наших парламентських фракцій. І по рішенню Погоджувальної ради, яке вчора було прийнято, пропозиція щодо продовження терміну роботи з законом, який регламентує наше бюджетне законодавство – може бути продовжено.

Я ставлю на голосування пропозицію бюджетного комітету. Прошу визначатися.

11:20:21

За-205

Рішення не прийнято.

Таким чином ми маємо ухвалити фінальне рішення. Я ставлю на голосування пропозицію про подолання вето Президента на проект Бюджетного кодексу України (реєстраційний номер 2709).

Прошу визначатися.

11:20:52

За-199

Рішення не прийнято. Закон скасовано.

Оголошується до розгляду проект Закону про внесення змін… З мотивів голосування попереднього, будь ласка, народний депутат Ляшко.

11:21:18

ЛЯШКО О.В.

Дякую. Рішення, яке щойно прийняла Верховна Рада в першу чергу - надзвичайно негативно відіб’ється на стані місцевих бюджетів. Усі ті плани, які місцеві громади будували на 2010 рік: по ремонту доріг, ремонту ФАПів, дитячих закладів, амбулаторій, клубів, які знаходяться на балансі місцевих бюджетів, на всіх цих планах щойно, цим голосуванням поставлено хрест.

У місцевих бюджетах як не було грошей, так і не буде, крім зарплати енергоносіїв. І подякувати за це місцеві громади, голови сільських рад, селищних, міських голів вони мають тій частині Верховної Ради, яка не підтримала нову редакцію Бюджетного кодексу.

Ми всі з вами багато років говоримо про те, щоб підтримувати місцеве самоврядування. Коли прийшла черга підтримати його реально, ми цього в Верховній Раді не робимо. Я впевнений, що після президентських виборів…

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.