Опубліковано 20. 03. 1996
ЗАСІДАННЯ СОРОКОВЕ
с е с і й н и й з а л В е р х о в н о ї Р а д и
У к р а ї н и 20 б е р е з н я 1996 р о к у
16.00 година
Веде засідання Голова Верховної Ради України
МОРОЗ О.О.
ГОЛОВА. Я прошу уваги! Шановні депутати і гості
Верховної Ради! Шановні члени Кабінету Міністрів!
Розпочинається спеціальне засідання Верховної Ради з
приводу представлення Верховній Раді України проекту
Конституції з зауваженнями і пропозиціями членів
Конституційної комісії. В роботі засідання бере
участь Президент України Леонід Данилович Кучма.
Слово має Президент України.
КУЧМА Л.Д.
Шановні народні депутати! Шановні співвітчизники!
Сьогодні у суспільно-політичному житті України
відбувається надзвичайно важлива подія. Після тривалої
і грунтовної роботи Конституційна комісія офіційно
представляє опрацьований і схвалений нею проект нової
Конституції України на розгляд Верховної Ради
України.
В мене є всі підстави стверджувати, що абсолютна
більшість громадян України, переважна більшість
політиків і державних діячів добре усвідомлюють: далі
не можна жити за умов правової невизначеності,
очевидної невідповідності між сучастними суспільними
процесами і їхніми правовими регуляторами, розуміють,
що Конституція неодмінна передумова і фундамент
творення усієї правової бази в державі, надійний
засіб подолання всіх негараздних та кризових явищ,
забезпечення стабільності в державі, зміцнення довіри
до України з боку світового співтовариства.
І якщо йти за логікою, то розуміння цього мало
прискорити конституційний процес. Адже Україна, яка
однією із перших республік колишнього Союзу ще в 1990
році прийняла Декларацію про державний суверенітет,
стала на шлях творення незалежної демократичної
держави залишилась практично єдиною із тих, хто не
прийняв нової конституції і не закріпив у ній наявні
політичні правові реалії.
Це тим більше прикро, що Україна ніколи не
залишалась поза увагою непрості процеси правового
оформлення і регулювання відносин у суспільстві
держави. А відтак маємо давні традиції у цій сфері.
Ще за часів Киїської Русі прихильність до права,
чіткого правового врегулювання різноманітних
суспільних відносин була однією із прикметних рис
Київської держави.
Ведучи мову про розвиток конституційного процесу
в Україні, було б необ'єктивним стверджувати, що в
останні роки ми лише тупцювали на місці. При
(...........) два проекти нової Конституції України
було напрацьовано Конституційними комісіями. Один з
них виносився на всенародне обговорення (липень 1992
року), інші після обговорення на сесії Верховної Ради
України був офіційно опублікований в засобах масової
інформації.
З різних причин, об'єктивних і суб'єктивних, ці
проекти так і не стали основними, основним законом
української держави.
Та, не дивлячись на це, все ж хотів би віддати
належне всім, хто працював над цими проектами: і
депутатам Верховної Ради України попереднього складу,
керівникам Конституційної комісії, Леоніду Макаровичу
Кравчуку та Івану Степановичу Плющу і особливо одному
з фундаторів новітнього конституційного процесу в
Україні відомому вченому-правознавцю академіку
Академії правових наук, професору Національного
університету імені Тараса Шевченко Леоніду Петровичу
Юськову, якого, на привеликий жаль, уже немає серед
нас.
Як керівник першої робочої групи по підготовці
проекту нової Конституції України він дуже багато
зробив для того, щоб наша незалежна держава мала свій
основний закон на рівні кращих зразків світу. Був
однм із ініціаторів укладання Конституційного
договору, вбачаючи в ньому реальний варіант виходу
України з політичної, економічної і, власне,
конституційної кризи. Цілком очевидно, що вкладення
Конституційного договору сприяло також активізації
роботи над проектом Конституції України, адже в ньому
визнавалось за необхідне створити належні умови для
прискорення та успішного завершення Конституційного
процесу.
Проект подається із зауваженнями членів
Конституційної комісії. І це зрозуміло, оскільки за
демократичних умов в будь-якій великій справі не
може, та й не повинно бути, одноголосся, одностайного
схвалення.
Практика доводить: вирішення політично непростих
питань завжди досягається шляхом довгого і важкого
пошуку компромісу. Підкреслюю, вперше у нашій
практиці 10 листопада 1994 року була утворена на
паритетних засадах і затверджена Верховною Радою
України Конституційна комісія, доскладу якої увійшли
представники усіх гілок влади, відомі науковці і
громадські діячі.
Після проведення відповідної роботи
Конституційної комісії її співголовами, тобтом
Президентом України і Головою Верховної Ради України,
була утворена робоча група з науковців і практичних
працівників з Національного університету імені Тараса
Шевченка, Інституту держави і права Академії наук
України, Українського інституту міжнародних відносин,
Секретаріату Верховної Ради України та Адміністрації
Президента. Опрацьований ними проект протягом трьох
місяців остаточно доводила до завершеного вигляду вже
нова робоча група з 10 членів Конституційної комісії,
в тому числі по 4 від Верховної Ради та Президента
України, і двох від Верховного та Вищого Арбітражного
Суду.
Таким чином, цей проект є результатом спільної
клопіткої тривалої роботи великого колективу людей,
які практично репрезентують усі верстви і складові
нашого суспільства.
Не менш важливе значення має і те, що при
опрацюванні даного проекту були грунтовно вивчені і
тією чи іншою мірою враховані всі наявні проекти
нової Конституції України політичних партій,
пропозиції членів Конституційної комісії, народних
депутатів України, представників державних органів,
організацій, експертів вітчизняних і зарубіжних.
Проект загалом або окремі його положення були
предметом обговорення на ряді науково-теоретичних, в
тому числі міжнародних конференцій. Пройшли наукову
експертизу за участю відомих членів в галузі
конституційного права.
Всі, хто працював над проектом прагнули до того,
щоб його положення регулювали ті чи інші відносини
найбільш універсально. Враховані як наші реалії та
традиції, так і відповідні європейські і світові
стандарти.
Зупинюсь на деяких принципових положеннях, що
характеризують проект Конституції України. Проект
Конституції цілком європейський за........... і духом
та відповідає традиціям українського державотворення.
Оскільки вже було сказано, що проект відповідає
загальновизнаним нормам і що в ньому відюбито
світовий конституційний досвід, тому я хотів би
нагалосити, пошуки такої відповідності не були
самоціллю. Вони об'єктивно відповідали реалії, тобто
нашому самовизначеності як учаснику світового
співтовариства як держави, в якій знаходиться
географічний центр Європи.
Переходячи до огляду ключових позицій проекту
нової Конституції, перш за все вважаю за необхідне
зазначити, його наріжним каменем і смисловим стрижнем
є положення про те, що Україна суверенна і незалежна,
демократична, соціально-правова держава. Зокрема це
закріплюється рядом положень проекту, яким
передбачені відповідні форми організації державної
влади і місцевого самоврядування.
Сутність соціальної і правової держави в
загальному плані розкрито в третій, одній з
найважливіших статей проекту -людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека
визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Тобто підреслюється, що головним пріоритетом
державним, її основним обов'язком є утвердження і
забезпечення прав та свобод людини.
Реальне змістовне наповнення поняття "соціальної
правової держави" забезпечує найбільший за обсягом
розділ проекту Конституіцї -"Права і свободи людини і
громадянина". Ним визнано і визначено, що відповідні
права та їх гарантії складають зміст і спрямованість
діяльності держави.
Попри всі численні критичні заяви, інколи
виголошувані майже в істеричному тоні про
антинародний характер проекту, до змісту розділів,
які присвячені правам і свободі людини та
громадянина, не було істотних претензій і в
експертів. Про це свідчить і сам процес його
обговорення на політичному і фахово-юридичному рівні.
Намагання ж окремих політиків зборити процес розгляду
документу -безвідповідально і практично нічим не
мотивованими деклараціями можна сприймати лише як
вияв звиченого способу їх політичного існування.
Загалом зміст другого розділу проекту
Конституції дає всі підстави констатувать: він
визначає нові демократичні стандарти в галузі прав
людини. Причому узгоджений зі змістом відповідних
міжнародних актів, насамперед, з міжнародним пактом
"Про громадянські та політичні права", міжнародним
пактом "Про економічні, соціальні та культурні
права", а також з Європейською Конвенцією з прав
людини.
Отже, сьогодні для нас............... чи не
найголовніше постає завдання як реалізації
закреплених у проекті і реально обгрунтованих
гарантій щодо безоплатного надання житла (стаття 42),
безоплатну медичну допомогу (стаття 44), безоплатне
одержання основної загальної та вищої освіти (стаття
48) та інших прав. Так і приведені в відповідність до
світових стандартів у сфері прав людини всієї нашої
правової системи, що є однією з найважливіших
передумов демократизації суспільства.
На жаль, замість такого підходу нам дехто
пропонує декларувати зовні привабливі наміри, щоб тим
самим збуджувати соціальне очікування, котре і в
світлому минуломи були для переважної більшості
всього-навсього обіцянками.
Переконаний, що сьогодні в них вже не вірить не
тільки народ, а ті хто їх сьогодні адресує. То ж
краще, давайте............... основу для того, щоб,
кажучи словами проекту, кожен мав право на вільний
розвиток своєї особистості. І щоб одночасно державою
були забезпечені права і свободи громадянина-людини,
включаючи право на соціальний захисти, то цього
потребує.
Як раз у цьому суть і зміст розділа другого
проекту. Важливе і те, що домінантою в його положенні
є запровадження гарантій прав і свобод перд усім
правових гарантій.
Будемо відверті. У цій царині у нас існують
проблеми, а як відомо, без таких гарантій, причому,
гарантій, які мають реально забезпечуватись, слова
про Конституціні права залишаються лише у сфері
добрих намірів та гарних побажань, а не конкретних
справ.
Ще одним.............. положенням проекту є
положення статті 5, у якої стверджується: єдиним
джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює
владу безпосередньо і через органи державної влади.
Але, мабуть, немає жодного іншого...............
в проекті, довкола якого виникало б стільки
політичних спекуляцій.
Наші опоненти пов'язують так зване справжнє
народовладдя лише з системою Рад як органів державної
лади.
Не вступаючи в полеміку, хочу лише нагадати
рпоте, що її, цю систему, підпирали загальновідомі
вибори без вибору. Про фактичну недовіру народу з
боку можновладців через відмову від референдуму, які
були замінені, по суті, формальними безпілдними
всенародними обговореннями, про панівну роль у сфері
державного управління ядра політичної системи
радянського суспільства.
Кожній не упередженій і політично неангажованій
людині давно вже зрозуміло, що справжнє
народовладдя - це аж ніяк не політична або юридична
абстракція. Воно забезпечується через механізми
прямої представницької демократії, до яких насамперед
віднесені референдум і вибори.
Загальні параметри їх проведення визначені
третім розділом рпоекту, котрий має відповдіну назву.
І наврядчи правильно було б детально
конституційна реламантація цих інститутів. Так в
решті решт самі ж нинішні політичні організації
остаточно ще не визначились, якими мають бути
змістовні засади. Зокрема це стосується Закону рпо
вибори до українського парламенту. Законодавство про
вибори -предмет особливої уваги і окремої розмови.
Адже вони своєріщний момент істини для представників
владних структур, які в ході виборів зобов'язані
формально і неформально звітувати перед виборцями.
Якраз у такий спосіб у демоктратичних
суспільства забезпечують зворотний зв'язок між
обраними органами влади і безпосередньо народом.
Народовладдя має також бути забезпечено широким
колом політичних і юридичних засобів, наявність яких,
як переконує світовий досвід, є ознакою
демократичного суспільства і водночас його
передумовою.
Сюди слід віднести створення правової основи для
нормального функціонування політичних партій та інших
об'днань громадян, засобів масової інформації,
реалізації громадянами у повному обсязі своїх
політичних прав тощо.
Треба наголосити, що проектом передбачено
практично усіх згадуванних засобів політичного і
юридичного забезпечення реалізації на практиці в
принципі народного суверенітету.
Однак це не означає відмови від їх
удосконалення, у томи числі і на конституційному
рівні. Не можна залишати поза увагою ще одне
принципово-важливе положення проекту нової
Конституції України, яке стосується розподілу влади.
Воно закріплюється 6 статею. Державна влада в Україні
здійснюється на засадах і розподілу на законодавчу,
виконавчу і судову.
Розподіл влади -ходова фраза, яку активно
вживають навіть відверті противники запровадження
цього принципу у наше державне життя. Але треба
розуміти, реалізація цього принципу означає, що в
державному механізмі відсутній єдиний орган, який
формально утримував верховенство. Всі розуміють, що
йдеться про Верховну Раду за фасадом якої був
присутній той, хто реально здійснював так знайоме нам
керівництво.
Для здійснення принципу розподілу влад на
законодавчу, виконавчу і судову призначенні різні
державні органи, які одночасно тісно взаємодіють.
Така взаємодія відбувається із застосуванням
конституційно встановлену стримувань і противаг. І
якраз такий принцип покладено в концептуальну основу
проекту.
Одначас його закріплення відбуває певні
особливості, що зумовляються нашим суспільним і
державно-політичним сьогоденням та демократичною
перспективою. Але даремно шукати в проекті відповіді
на питання, яка з трьох гілок влади є первинною або
конструювати якусь (...........) між ними. Такі
спроби подібні пошукам чорної кішки в темній кімнаті,
якої там нема.
Значне місце в проекті за обсягом і за змістом
займає четвертий розділ присвячений Національним
зборам України, як органу законодавчої влади. Вважаю,
що в ньому детально і повно визначені питання
організації повноважень і діяльності пардаменту
України. Наголошую: саме парламенту, а не вищому
представницькому органу, який би увінчував систему
Рад і верховенством у державному механізмі.
Розумію, що остання теза забагато в чому не
влашнтову прибічників повернення радянської системи
влади на безпідставну тотальну критику проекту, прі
чому таку, яка нерідко взагалі нічого не має
спільного з критикою.
Тому, очевидно, є необхідність ще раз зазначити,
що Національним зборам України надаються традиційні
парламентські повноваження у їх повному і усталеному
обсязі. Насамперед, Національні збори мають
здійснювати законодавчі повноваження, що є, так би
мови, їх природнім покликанням.
У статті 92 проекту визначено, причому
максимально широко, сфери виключено законодавче
врегулювання суспільних відносин, які навіть при
упередженому підході не можна вважати згуженими.
Невже знову треба дискотувати з приводу відомої ще з
радянських часів практики діяльності Верховної Ради,
котора приймає водночас із законом і постанови
підміняли собою органи виконавчої влади. Якщо
продовжити таку практику, то наврядчи варто взагалі
вести мову про парламентаризм в Україні.
За проектом Національні збори, наділених
повноваженнями для здійснення контролю за органами
виконавчої влади. Достатньо послатись на статтю 86, в
якій встановлено механізм депутатського запиту до
Кабінету Міністрів з можливою наступною відставкою
останнього. Класичними можна вважати повноваження
Національних зборів у сфері прийняття бюджету,
котролю за цього виконанням та деякі інші.
Чимало критичних сріл вже випущені і, мабуть, ще
буде зламано багато списів довкола пропонованої у
проекті двопалатної побудови Національних зборів. Але
з усією відповідальністю хочу заявить, що критичний
підхід до такої структури в Парламенті має переважно
політичне забарвлення.
На томість ще б хотілось почути вагомі аргументи
у заперечення того, що двопалатність Парламенту
України сприятиме підвищенню якісного рівня
законотворчості і закладатиме додаткові можливості
для узгодження та збалансованого фукціонування вищих
ланок державного механізму. Будь ласка, давайте
обговорювати.
Я добре усвідомлюю яку підвищену увагу викликає,
викликатиме 5 розділ проекту нової Конституції, де
визначено статус Президента України.
А то ми відразу, скажу, його положення
об'єктивно зумовлені не лише реаліями сьогодення, а й
нашими спільними прагненнями на будівництво та
утвердження демократичної держави. Повноваження, що
визначають зміст запропонованого конституційного
статусу Президента є звичайними і для так званої
змішаної республіканської форми правління, яка
найбільш прийнятна для наших умов -історично та у
перспективі.
І саме її обрали розробники проекту, враховуючи
нашу ментальність, а також те, що якраз вона є
домінуючою в парктиці багатьох європейських країн. І
зокрема, країн, що виникли в межах колишнього
Радянського Союзу.
Показово, що подібний вибір зробили розробники і
проектів багатьох політичних партій. Запропонована
форма державного правління визначила особливості
статусу Кабінету Міністрів України. Він є центральним
колегіальним органом виконавчої влади, формування і
діяльність якого пов'язані з участю та контролем з
боку Президента і палати депутатів Національних
зборів.
За уставленою конституційною теорією такий стан
визначається як дуалізм виконавчої влади і відповідно
до неї не існує таке поняття, як глава виконавчої
влади. Виконавча влада - це практична функція
відповідних органів, і з цього треба виходити.
Напевно, якраз у конституціях переважної більшості
країн такий термін не вживається взагалі.
Проект закріплює систему місцевих органів
виконавчої влади, визначає їх статус і основні
повноваження. Важливе місце в ньому відведено
відповідно 7-му і 8-му розділу: про прокуратуру і
правосуддя.
Особливо принципове значення має закріплення в
проекті принципу незалежних судів і суду, який є
основоположним для забезпечення демократичного
розвитку української державності.
В окремому розділі 11-му йдеться про місцеве
самоврядування. Воно визначено як право
територіальних громад, мешканців сіл, селищ і міст
самостійно вирішувати питання місцевого значення в
межах Конституції і законів України. Вже сама ця
формула, по-перше, спростовує і відкидає ідеології
місцевих Рад як органів державної влади на місцях.
По-друге, свідчить про закріплення прав громадян
користуватись реальною можливістю безпосередньо
розв'язувати всі питання місцевого життя або впливати
на їх розв'язання.
Цілком очевидно, що в запропонованому проекті
модель місцевого самоврядування адекватна світовій
практиці, яка відзначається багатоманітністю
відповідних моделей. Вона також відповідає вимогам
Європейської хартії про місцеве самоврядування.
У проекті також міститься важлива норма, що
визначає механізми внесення змін до Конституції та
вирішення важливих правових і організаційних питань,
пов'язаних із набранням нею чинності.
Шановні народні депутати, на завершення хотів би
наголосити на такому. Представлений сьогодні проект
Конституції України за жодних умов не можна визнавати
звичайної законодавчої ініціатива одного з суб'єктів.
Він є результат майже півторарічної роботи спеціально
створеної Верховною Радою Конституційної комісії
якраз для підготовки проекту Конституції.
Сам же проект ввібрав прогресивно досягнений
конституційний ..., із його схваленням народ пов'язує
зняття перепон для поступального розвитку суспільства
держави.
Зрозуміло, що цей проект як і кожен важливий в
політиці правовий акт потребує ще певного узгодження.
І у мене є окремі зауваження до нього. Я в подальшій
роботі разом з вами в Парламенті буду настоювати на
їх вирішенні, але зволікати з його розглядом і
прийняттям далі не можна. А тому, я вважаю, що не
пізніше ніж через 10 днів проект треба виносити, це
пропозиція Президента, треба виносити на пленарне
засідання. Цього часу цілком досить для грунтовного
вивчення, погодження його положень.
Впевнений, що народні депутати свідомі щодо
вийняткової можливості політиного моменту і своєї
ролі -утворення держави. А відтак, з високою
відповідальністю поставляться до прийняття основного
закону України. Дякую за увагу.
МОРОЗ О.О.Шановні народні депутати, шановний
Леоніде Даниловичу, шановні учасники й гості
засідання, радіослухачі і телеглядачі!
Засідання, яке ми з вами проводимо, є
неординарною подією в діяльності Верховної Ради
України. Воно відбувається на пропозицію
Конституіцйної комісії як публічний акт передачі
розробленого і схваленого комісією проекту Нової
Конституції у Верховну Раду разом із зауваженнями і
доповненнями членів Конституіцйної комісії для
подальшої роботи над цим проектом.
Особливість сьогоднішнього представлення проекту
Конституції народним депутатам полягає в тому, що
воно є за своїм змістом не юридичним, а суто
політичним актом. Адже законодавством України, в тому
числі, Регламентом нашої роботи, не передбачена якась
спеціальна процедура передачі проекту Конституції від
Конституційної комісії до Верховної Ради. Не
визначили ми цю процедуру і приймаючи рішення про
створення Конституційної комісії. Саме тому, щоб
уникнути в майбутньому будь-яких юридичних спекуляцій
довкола даного акту політичного представлення проекту
Конституції до Верховної Ради України (від кого б
такі спекуляції не виходили), ми прийняли, на мою
думку, цілком правильне рішення про проведення такого
представлення під час нинішнього засідання Верховної
Ради України, яке є не настільки зарегламентованою
формою діяльності вищого законодавчого органу, як
пленарне засідання, і не вимагає дотримання цілого
ряду обов'язкових формальностей.
Відсутність нормативно визначеного сценарію
проведення даної акції не зобов'язує співголів
Конституційної комісії, Президента України й Голову
Верховної Ради України до проголошення формальних
промов якогось певного, наперед визначеного змісту.
Тому, очевидно, і це помітно було, і Леонід
Данилович, і я (із його виступу), і я вважав за
можливе висловити в даному випадку те, що, на нашу
думку, належно б сказати стосовно події, яка
відбувається.
Зрозуміло, що в такому разі зміст наших виступів
виявиться, мабуть, різним у деталях, але... адже він
не може не висловлювати свої міркування з позиції
Президента, а я не можу висловлювати їх не з позиції
Голови Верховної Ради.
Враховуючи політичний характер сьогоднішньої
акції, хочу насамперед зупинитися на деяких
політичних аспектах конституційного процесу в
Україні, який саме сьогодні після завершення
підготовчого етапу, вступає в новий етап розгляду і
прийняття Конституції Верховною Радою України, як це
визначено Конституцією і Конституційною Угодою.
Цей процес відбувається в умовах жорсткої
соціально-економічної кризи, і тому об'єктивно несе в
собі відбиття тих суперечностей, що розвиваються у
суспільстві.
Саме цим найперше пояснюється складний і
звилистий шлях, яким до цього часу йшов процес
розробки проекту нової Конституції і як наслідок той
результат, на який спромоглися вийти члени
Конституційної комісії.
Про своє ставлення до поданого комісією проекту,
я ще скажу кілка слів окремо. Про складний характер
дискусії свідчить і те, що робота продовжувалася
майже 4 місяці, прожовжувався сам... тим самим
кількарічний процес підготовки Конституції. І навіть
при тому в усіх майже ключових нормах проекту робоча
група, створена Конституційною комісією, голосувала
за результатом сім-три, де 3 -були представники
Верховної Ради з 4-х делегованих для цієї роботи.
Але головне, на мою думку, сьогодні полягає не
стільки в тому чи іншому змісті тих або інших статей
майбутнього Основного закону, скільки в тому, щоб і
Конституція і процес її прийняття стали не
роз'єднуючими суспільство чинниками, а навпаки його
консолідуючою основою.
Ми, народні депутати, мусимо чітко усвідомити,
що настає той момент, коли саме від позиції кожного з
нас залежить збереження соціального миру або
загострення конфронтації в суспільстві до крайньої
межі. Настає найважливіший етап підготовки
Конституції.
Чинною Конституцією саме на Верховну Раду, я
повторюю, покладений обов'зок прийняття Конституції
України. Схваливши Конституційний договір Україн
взяла на себе зобов'язання прийняти Основний Закон
України не пізніше одного року, тобто, до червня 1996
року.
Чи спроможна наша Верховна Рада виконати таку
місію? Однозначна позитивна або негативна відповідь
на це питання була б, на мою думку, спрощенням
проблеми. Адже існує чимало обставин, які істотно
перешкоджають продуктивній діяльності вищого
законодавчого органу України, про я кі мені часто вже
доводилось говорити і про які я не можу не сказати у
зв'язку з початком безпосередньої роботи Верховної
Ради надКонституцією. Ми мусимо це зробити, і наші
виборці мають право знати про ці обставини.
Відсутність чіткою політичної структуризації
Верховної Ради, нестійка плаваюча більшість і
меншість у парламенті вкрай ускладнює прийняття нею
рішень, особливо політичного характеру.
Це вимагає постійного пошуку компромісів,
бажання і вміння вислухати один одного, вимагає хоча
б мінімальної довіри до опонентів.
Проте, на жаль, доводиться констатувати, що наша
політична культура ще далека від такої практики.
Особливо хотів би звернути увагу на останнє -
надмірний дефіцит довіри політичних відносин. Я маю
на увазі широке розуміння дефіциту довіри. Це брак
довіри між різними оплюсами парламенту і між різними
гілками влади, нарешті, брак довіри виборців до самої
влади.
Вважаю, що значною мірою саме цією обставиною
зумовлена певна частина ускладнень, які виникли до
цього часу, чи виникали до цього часу у роботі над
підготовкою рпоекту нової Конституції.
Чим насправді можна ще пояснити ту колізію, яка
виникла останніми днями стосовно представлення
проекту Конституції Конституційною Комісією у
Верховній Раді?
На жаль, не лише об'єктивні чинники сприяють
такому стану речей, а й деякі наші спільно не
рподумані дії.
Я не можу зрозуміти, на якій законній основі
запрошуються одні і тіж представники ряду
депутатських груп і фракцій на зустрічі до Президента
України.
Не запрошенні при цьому не лише представники
інших фракцій, але й поза спиною керівництва
Верховної Ради. Як би було сприйняті дії Голови
Верховної Ради, котрий запросив би на зустріч,
скажімо, з Уряду чи з Адміністрації Президента
керівників структурних підрозділів без узгодження
таких дій з Прем'єр-міністром або з Президентом.
Я не можу знайти виправдання поведінці
керівників тих фракцій, які стали, так би мовити, на
шлях сепаратних методів діяльності у Верховній Раді.
Для кого записано в статт і 12 Конституційного
договору, що Верховну Раду України у віносинах з
посадовими особами державними органами представляє
Голова Верховної Ради, а не керівники фракцій навіть
усі разом взяті.
Не все так просто, як пояснив учора в інтерв'ю
на телебаченні шановний Леонід Макарович Кравчук. Як
би все залежало від Голови Верховної Ради, Президента
і Прем'єра, то мала б бути прийнята Конституція ще в
1993 році, коли Леонід Макарович був Президентом,
Іван Степанович Головою, а він теж пропонує злагоду і
Леонід Данилович, коли був Прем'єром.
Ми ж все добре пам'ятаєме, в тому числі і рівень
злагоди між представниками гілок влади. Чому злагоди
не було, тому що фонкції не визначенні конкретно,
вони не розмежовані. Це одна із головних причин
протерічь між гліками влади і в середені гілок влади.
Це одне із ключових завдань для нас при розгляді
проекту Конституції.
Ми зобов'язанні закласти такі основи демократії,
при яких основне джерело влади -народ мав би права і
гарантії формувати владні структури і змінювати їх. І
при тому потрібно забезпечити посилення ролі і
незалежності судової влади, найперше судової влади.
Це головна умова демократичності суспільного життя,
захисту прав і свобод громадян усіх людей в Україні.
Повторюю, що і наші непродуманні дії принижують
рівень, як взаємної довіри, так і довіри до нас
населення України. А починається все з того, що під
час виборів кожен дає виборцям одні обіцянки, а після
обрання діє нерідко в прямо претилежному напрямку.
Досить заглянути нам у передвиборчі наші
програми. Зрозуміло, що не все з обіцяного можна
виконати, багато що залежить не лише від позиції
депутата. Але якщо спочатку людина голосніше за всіх
переконує: "Хай живе Радянська влад!", а після
обрання депутатом проводить лінію на знищення Рад, то
про яку довіру виборців у свіїх виборців може йти
мова.
Якщо до обрання депутат переконує всіх, що
більшого прихильника закнності крім нього не існує в
природі, а потрапивши у владне крісло найпершим
порушником закону, то хто буде вірити такій владі?
Для кого в Конституційному договорі записана
стаття 13 про несумісність депутатської діяльності з
іншою роботою? Я не буду торкатися всіх (от підказує
колега зліва, щоб притихли депутати), але як
пояснити, що мені мініст юстиції, який є першим
законником держави і, до речі, найактивніше за всіх
агітував за прийняття Конституційного договри, може
порушувати і Конституційний договір і Закон "Про
статус народного депутата". Очевидно, тут треба і
Президенту теж зробити відповідні висновки.
Я кажу це не для того, щоб когось у чомусь...
ОПЛЕСКИ
Я кажу це не для того, щоб когось у чомусь
звинувачувати, бо є іще кілька десятків таких
депутатів. Ми всі маємо, нарешті, зрозуміти, що без
хоча б часткової довіри учасників Конституційного
процесу один до одного, завдання полягає в тому, щоб
прийняти Верховній Раді нову Конституцію України, а
без такої довіри вона стане нездійсненною.
Якою має бути основа для встановлення мінімально
необхідної довіри? Переконаний, що такою основою може
стати лише вихід на законний шлях розгляду та
прийняття Конституції, коли кожний учасник
законодавчого процесу буде чітко усвідомлювати за
якими правилами ведеться політична боротьба навколо
тих чи інших положень Коснтитуції.
Усі ми добре розуміємо значення для України
Основного закону, тому переконувати один одного у
важливості нової Конституції для народу і держави не
потрібно.
Якою має бути нова Конституція -це теж питання,
яке не має однозначної відповіді. Як ніколи зараз
зрозуміло, що нова Конституція стане результатом
зіткнення різних політичних сил і інтересів. Чи буде
вона втіленням компромісу цих сил і інтересів, чи
продуктом перемоги якоїсь однієї сили. Від цього
залежить характер майбутньої Конституції України,
характер демократичний у першому випадку і
авторитарної - у другому.
Треба також розуміти і те, що лише демократична
Конституція повинна... прийнята законним шляхом має
перспективу більш-менш тривалого існування і взагалі
підтримки і поваги у суспільстві.
Якщо говорити про проект Конституції,
підготований Конституційної комісією, який ми з
президентом України представляємо у якості співголів
цієї комісії, то перш за все треба відзначити велику
роботу, проведуне і у секціях Конституційної комісії,
і робочими органами, які вона утворювала по
опрацюванню тексту проекту. Можна говорити про
недоліки і досягнення в цій роботі, але ми маємо
подякувати членам Конституційної комісії за виконану
роботу та запросити їх до участі у подальшому
опрацюванні проекту, як це передбачено нормами
Регламенту.
На мою думку, у проекті значна частина статей
майбутньої Конституції не викличе особливих
заперечень народних депутатів. В тойц же час я не
знав жодного... не знаю жодного народного депутата,
жодного члена Контитуційної комісії, який би заявив
публічно, що в нього немає взагалі зауважень до
проекту, що подається до Верховної Ради.
Навіть сама Конституційна комісія визнала за
необхідне передати на розгляд Парламенту не прсто
схвалений текст, а текст із зауваженнями та
пропозиціями членів комісії, які ви і отримали для
роботи.
Поза сумнівом, перший рубіж, який нам доведеться
долати на непростому шляху прийняття Конституції,
становлять ті концептуальні положення проекту, які
викличуть сумнів у більшості народних депутатів
України. Тобто, нам належить грунтовно попрацювати
над цим проектом, щоб прийняти його як Основний
закон. Ми обіцяли це виборцям. Для цієї роботи нас
сюди, між іншим, і обрали.
У цьому зв'язку суттєве значення набуває, з моєї
точки зору, упереджуюче визначення порядку та
процедур розгляду проекту на Верховній Раді. Зразу
хочу підкреслити, що це не означає підміну роботи над
проектом, по суті, розробкою процедури його розгляду,
і таким чином, штучне затягування конституційного
процесу.
Я особисто не одноразово заявляв, що вважаю
найкращим вирішенням питання прийняття нової
Конституції Верховно Радою України не пізніше червня
поточного року, і пропоную, щоб це зробити, справді,
у травні місяці. Це я підтверджую і тепер як Голова
Верховної Ради, обіцяю робити все від мене залежне,
щоб Верховна Рада досягла саме такого результату. Але
я погоджуюся з Леонідом Даниловичем у тому, що
автоматично застосовувати всі визначені Регламентом
процедури доопрацювання та розгляду Конституції
України у Верховній Раді не лише недоцільно, а й
потребує багатьох додаткових тлумачень.
Саме виходячи з цих міркувань, я підтримав свого
часу пропозицію щодо розробки спеціального закону,
який би визначав порядок прийняття нової Конституції
України. Заважу пропозицію, яка спиралась на
рекомендації провідних науковців про доцільність
прийняття такого закону. На жаль, ця пропозиція
своєчасно не була підтримана. Тепер же перед нами
постає завдання, як кажуть, на ходу визначити, які
норми Регламенту мають застосовуватися в тому чи
іншому випадку. Можливо, доведеться прийняти
спеціальну постанову Верховної Ради щодо процедури
розгляду проекту Конституції, а дискусія двох днів
останніх підтвердила, що в тому є потреба. Однак,
слід при цьому враховувати, що така постанова має
базуватися на Регламенті як законі. І у разі
відхилення від визначених ним права потребує
кваліфікованої більшості, це передбачено Регламентом,
у дві треті голосів від загальної кількості народних
депутатів. Відповідне доручення стосовно розробки
такої постанови уже дано Президії Верховної Ради,
Комісії з питань Регламенту.
Хочу ще раз наголосити: я стою за прийняття
Конституції України на законній основі, тому що не
повинно бути ні в кого сумнівів у легітимності
майбутнього Основного Закону держави, щоб не виникало
ні в кого юридичних підстав для ревізії нашої роботи.
На завершення ще раз хочу підкреслити, для нас
важливо, які положення будуть записані в новій
Конституції України. Але ще важливіше для нас не
перетворити конституційний процес у джерело
нагнітання напруги у суспільстві, загострення до краю
існуючих суперечностей як об'єктивного, так і
суб'єктивного характеру. Тому основна частина
дискусії повинна бути переведена в комісії, фракції,
у створену для того міжфракційну узгоджувальну
комісію.
Думаючи про майбутнє, не слід випускати з поля
зору сьогодення, максисмально використати
конституційний процес для консолідації суспільства,
узгодження інтересів всіх його членів, адже в центрі
уваги законодавців повинна бути конкретна людина, її
інтереси, права і свободи.
Повторюючи відомий вислів: не людина для закону,
а закон для людини. Виходячи з цього буде правильним
дати можливість залучити в обговорення проекту
Конституції України як найширшому колу громадян
України. Ми створемо для того всі можливості, бо
Конституція приймається заради них, і це головне у
конституційному процесі. Дякую за увагу.
ГОЛОВА. Оголошується перерва на 15 хвилин.
- 33 -
П І С Л Я П Е Р Е Р В И
ГОЛОВА. Прошу депутатів підготуватися до
реєстрації! Увага!
(Шум у залі)
Прошу уваги, шановні депутати і інші учасники
засідання!
Я прошу підготуватися до реєстрації, вставте
картки.
(Шум у залі)
Проводиться поімення реєстрація.
Зареєструвалося 328 народних депутатів. Я прошу
вас... ну, не всі -хай, вони в других питаннях
зареєструються всі... Ну, я бачу по монітору -зростає
кількість учасників засідання. Одначе ми маємо право
відкрити вечірнє засідання.
Я зобов'язаний проголосувати сьогодні, щоб зняти
всі протиріччя, які виникали довкола цього, 2
моменти.
По-перше, про роботу в сесійному режимі завтра,
в четвер, п'ятницю і суботу, понеділок, вівторок.
(Шум у залі, окремі вигуки)
Ні, ми це не проголосували, у нас не вистачило
там голосів. Я прошу проголосувати цей режим роботи
на найближчі дні. Будь ласка, ставлю на голосування
цю пропозицію. Вона обговорювалася. Будь ласка,
підтримайте цю пропозицію.
"За"-
..... що будем розглядати, як процедурне
питання?
ШУМ У ЗАЛІ
Поіменне голосування? Хто за те, щоб поіменне
це голосувать, будь ласка.
ШУМ У ЗАЛІ
"За" -
Теж питання ставиться на поіменне голосування,
будь ласка, я прошу. Хто за те, щоб працювати в
сесійному режимі, ще раз повторюю -в пленарному
режимі в четвер, в п'ятницю, суботу. поглянте на
порядок дня, ви побачите чому це... чим це викликано.
понеділок і вівторок, а потім дні працювати в
округах.
ШУМ У ЗАЛІ
Це я ставив питання на Президії в понеділок,
воно подтримано членами Перзидії і керівниками
фракції, і у вівторок воно теж було озвучено, ця
пропозиція...
Ставлю на поіменне голосування такий режим
роботи на найближчі дні.
ШУМ У ЗАЛІ
"За" -
Рішення прийнято. Дякую.
Дякую. Це ще одне підтвердження готовності
депутатів до конструктивної роботи.
Тепер. На ці дні у вас на руках є порядок дня,
тобто перелік питань для розгляду. Одне -конфліктне
або таке, що викликало дискусію, ми розглянули вже -
воно знято і причин немає. Тому я ставлю на
голосування питання про затвердження цього порядку
дня, щоб не виникало ніяких там двозначностей.
Ставлю на голосування про порядок дня. Ну, вже
немає причин, треба голосувати "за".
"За" -
Прийнято рішення. Ну, а хто сумнівався?
Дякую.
Тепер слухаєтьс питання з цього порядку дня про
Конституцію Автономної Республіки Крим.
Володимир Миколайович Стретович, прошу.
Беруть участь у засіданні 13 депутатів Верховної
Ради Автономної Республіки Крим на чолі з Головою
Верховної Ради Степанюком Євгеном Володимировичем.
Будь ласка.
СТРЕТОВИЧ. Шановний Олександр Олександрович,
шановні колеги, вельмишановні радіослухачі!
Черговий раз в сесійному залі Верховної Ради
України слухається питання про Конституцію Автономної
Республіки Крим.
Для того, щоб підійти всевиважено до цієї
проблеми, я хотів би, керуючись принципу історизму,
що гласить: при дослідженні кожного явища слід брати
до уваги, звідки воно виникло, як воно розвивалось і
яким стало тепер, которко нагадати хронологію
виникнення цього питання до сьогоднішнього розгляду.
17 березня 1995 року Законом України про
скасування Конституції і деяких законів Автономної
Республіки Крим було скасовано Конституцію Автономної
Республіки, прийнятою Верховною Рдою Автономної
Республіки Крим 6 травня 1992 року.
В зв'язу із скасуванням Верховною Радою України
цієї Конституції 21 березня Постановою Верховної Ради
було запропоновано верховній Раді Автономної
Республіки Крим до 15 травня 1995 року прийняти і
подати Верховній Раді України на затвердження нову
Конституцію Автономної Республіки Крим.
Це процес тривав в стані узгодження між
тимчасовою Комісією Верховної Ради України по
вивченню політико-правової ситуації в Криму а також
кримським парламентом до 1 листопада 1995 року, коли
парламент автономії в другому читанні прийняв
Конституцію Автономної Республіки Крим і направив її
згідно з законом про Автономну Республіку Крим на
затвердження до нас.
Згідно з супровідними документами Конституція
Автономії надійшла у Верховну Раду України 21
листопада 1995 року.
Я детально зупинюсь на подальшому процесі,
оскільки зараз лунають звинувачення про те, що
Верховна Рада України затягнула процес розгляду
Конституції і коротко нагадаю вам...
ГОЛОВА. Група "Реформи", я прошу вас,
заспокойтеся. Закарпатські депутати, Михайло
Дмитрович, ідіть до черкаських депутатів або там
сідайте спокійно.
Я прошу уваги. Розглядається надзвичайно важливе
питання, будь ласка.
СТРЕТОВИЧ. 21 листопада разом з супровідним
листом Голови Верховної Ради Автономії Супрунюка з
текстом Конституції на російській мові документ
надійшов у стіни нашої Верховної Ради. 10 грудня -
закінчено переклад Конституції на державну українську
мову. За рішенням Комісії з питань правової політики
прийнято сформувати депутатську групу у складі 5
депутатів, а саме Стротовича, Кармазіна, Костицького,
Шереніна і Шишкіна з метою всебічного вивчення
відповідності Конституції Автономної Республіки Крим,
Конституції законом України і запропоновано для
детальної проробки цього проекту в комісіях і
фракціях роздати і розповсюдити її по фракціям і
комісіям Верховної Ради.
13 грудня, 11 грудня, вибачте, 1995 року це
питання слухається на Президії Верховної Ради, де
інформації голови Комісії з питань правової політики
приймається до відома і доручається постійним
Комісіям Верховної Ради з питань правової політики, з
питань державного будівництва діяльності Рад разом з
тимчасовою депутатською комісією продовжити роботу
над проектом Конституції Автономної Республіки Крим і
до 20 січня 1996 року подати відповідні матеріали на
розгляд Президії Верховної Ради.
15 січня 1996 року Президія знову заслуховує
інформацію. Але в зв'язку з тим, що комісії і фракції
нашого парламенту почали подавати свої документи
тільки по прибуттю на зимню сесію, ці документи...
ГОЛОВА. Я прошу луганчан, ну, будь ласка.
Слухайте доповідача. Прошу.
СТРЕТОВИЧ. Ці документи тільки починають
надходити після 15 січня і ми просимо продовжити цю
роботу до лютого, і Президія Верховної Ради
погоджується з цією роботою, щоб узагальнити всі ці
пропозиції до середини лютого. 8 лютого 1996 року
вдруге збирається Комісія з питань правової політики,
де знову ми розглядаємо цю ситуацію і приходимо до
висновку, що дуже складне і неоднозначне питання
виникає зараз перед комісією, оскільки ми визнаємо,
що Конституція Автономної Республіки Крим у тих її
концептуальних засадах, що закладені в проект, по
суті визначає її, як Конституції суверенної
незалежної держави на терені України з усіма
необхідними атрибутами, разом з тим відмічаючі, що
останнім асом з боку керівництва автономії зроблені
чималі роки по зближенню правового поля, що діє в
автономії, з правовим полем України.
Тому вирішено продовжити цю роботу і винести
його повторно на слухання. 13 березня Комісія з
питань правової політики, розглядаючи це питання
приходить до висновку і приймає рішення, яке вам
сьогодні роздано. Це рішення грунтується на тому, що
в Конституції 1995 року в редакції від 1 листопада,
що прийнято Кримським парламентом є положення, які
прийнятні для того, щоб їх схвалити в Верховній Раді
Україні.
При тому комісія визначає водночас, що документ
має суттєві суперечності концептуального характеру
викликані спробою його авторів поєднати положення
притаманні автономії у складі унітарної держави з
цілим рядом атрибутів властивих суверенній державі.
Комісія вирішує рекомендувати Верховній Раді
розглянути це питання на пленарному засіданні і
визначитись щодо подальшої роботи над цим проектом.
Разом з тим, рекомендуємо Верховній Раді України
схвалити лише ті положення Конституції Автономної
Республіки Крим, які не суперечать її автономному
статусу у складі України, Конституції, законам
України. Примірний перелік цих положень розданий вам
і при вашій згоді ці положення сьогодні можна
схвалити.
Визнати, що решта положень Конституції
Автономної Республіки Крим у даний час є
неприйнятними і такими, що потребують доопрацювання.
Ці положення можна умовно поділити на 3 групи.
Перша група -положення, які передусім мають бути
визначені в новій Конституції України і вже тільки
потім в Основному законі її автономної частини. Це
стосується розділу 3 "Права і свободи людини
громадянина", розділу 4 "Громадянське суспільство", а
також глав 24 "Судова влада" і глав 25 "Прокуратура".
Друга група положень, які викладені нечітко,
концептуально суперечниво. Зокрема про офіційну та
державні мови в автономії, про внутрішнє громадянство
Криму, про характер влади та її розподіл в Автономній
республіці Крим тощо.
Третя група положень стосується тих, які
сьогодні прямо суперечать Конституції та чинному
закону України про Автономну Республіку Крим. Перш за
все це стосується положень про територію Автономної
Республіки Крим на предмет входження чи не входження
до неї міста Севастополя, а також переліку предметів
відання Автономної республіки Крим, які визначені в
Конституції на підставі Закону України "Про
розмежування повноважень між органами державної влади
України і Республіки Крим ", що втратив свою
чинність, що припинена... дія якого припинена
нашим... нашою Верховною Радою. Я маю на увазі
Верховну Раду України.
В зв'язку з цим доцільно, щоб Верховна Рада
України доручила Верховній Раді Автономної Республіки
Крим продовжити на узгодження позицій зазначених
питань.
5. Запропонувати Верховній Раді Автономії
виділити 2-3 представники для участі в роботі
Верховної Ради України в процесі вироблення
остаточної редакції проекту Конституції України.
І останнє. Звернути увагу Верховної Ради
Автономної Республіки Крим на систематичне
невиконання неї положень Конституції України щодо
назви "Автономна Республіка Крим".
Я вам демонструю тут, який надісланий буквально
останнім часом, це остання постанова, яка надійшла в
комісію -"Постановление Верховного Совета Крыма", и
де згадки не йде про Автономну Республіку Крим, а
"политико=правовой ситуации, сложившейся во
взаимоотношениях между Крымом и Украиной".
І такі документи продовжують надходити до
Верховної Ради України, хоча це не відповідає ні
Конституції, Конституційному договору.
Пропонуючи таку постанову, ми керувались перш за
все тим, щоб означити в проекті -а вона перед вами є,
я не буду її зачитувати -що останнім часом
керівництвом Автономії зроблено значні кроки по
приведенню законодавства Криму у відповідності із
законодавством України.
Для того, щоб цей процес не зупинявся, а далі
мав....... характер, частину з тих положень схвалити
і виключити із детального обговорення решта, що
являється ще предметами дискусійними і означені в тих
положеннях, що я називав, продовжиться в процесі
обговорення із відповідними депутатськими комісіями
від Верховної Ради України спільно з парламентаріями
Криму.
Разом з тим, комісія на своєму засіданні 13
березня розглядала проект, який у вас міститься на
другій сторінці і вноситься сюди в зал тимчасовою
Комісією Верховної Ради України по вивченню політико-
правової ситуації в Автономній Республіці Крим. Ця
пропозиція вноситься в формі закону, і з точки зору
юридичної техніки комісія, розглядаючи це питання,
прийшла до висновку, що не можна законом
затверджувати частину Конституції, і таким чином йти
по шляху дроблення цієї Конституції на окремі
частинки, коли ми будемо матимо ситуацію, що буде
діяти декілька законів, що затверджують Конституцію
автономії.
Прийняття постанови робить можливим продовжити
переговорний процес узгодження позицій щодо
конституційних начал діяльності автономії, і тоді
після узгодження всіх позицій і вияснення їх повної
відповідності Конституції України і діючому
законодавству Україну прийняття закону про
утвердження Конституції Автономної Республіки Крим.
Разом з тим, стаття перша запропонованого
проекту тимчасової Комісії по вивченню політико-
правової ситуації в Криму містить юридичну
неточність, оскільки вона виходить з іншого, посилки,
коли треба давати чітко перелік положень, які
затверджуються, і не застосовувати формулу, за
винятком зазначення статей, коли вам, я думаю,
сьогодні абсолютно невідомо, про які статті і які
винятки сьогодні робляться в законі. І ви повинні
покладатись, не приймаючи рішення, на компетентність
і ті дані, що пропонуються тимчасовою комісією.
Комісія з питань правової політики голосувала це
рішення: яку форму запропонувати парламенту щодо
прийняття сьогодні. І дев'яттю голосами проти
відхилила пропозицію, внесену тимчасовою комісією,
погодившись з тим, що це повинно бути зроблено у
формі постанови з тим, щоб при остаточному формуванні
Конституції тексту остаточно прийняти єдиний закон.
І останнє, що я хотів сказати. Зараз щойно,
годину тому, парламент прийняв до свого провадження
проект нової Конституції України. В проекті нової
Конституції цей розділ виписаний і названий:
"Автономія Крим". І пропонується всі повноваження
автономії викласти в основному документі.
ШУМ У ЗАЛІ
Я говорю те, що сталося. Я говорю те, що
відбулося.
В обідню пору кожен із вас отримав Конституції
проект, який надійшов з Конституційної комісії. Як
член робочої підкомісії я хочу вам заявити, що ми
довго дебатували це питання і хочу вам ще раз
ствердити те, що я повторював уже, що з юридичної
точки зору ми виписали в проекті Конституції
абсолютно правильну формулу.
Оскільки Крим є сьогодні адміністративно-
територіальною автономією, і вони це не заперечують,
то ніяки ознаки державності автономія не повинна
мати. А її повноваження, ті питання, що належать до
її відення, можуть бути визначені в статуті. Це точка
зору юридична.
Парламент є і політичний орган і ми вивчаємо
сьогодні політико-правову ситуацію в Кримуі,
враховуючи аші нанішні реалії, особливість Кримського
півострова і ті тенденції, що зараз мають життя на
півострові, ми з політичної точки зору, не з
правової, а з політичної повинні ще раз, на мою точку
зору, повернутись до дискусії цього питання тут, в
сесійному залі, і остаточно визначитись яким
документом буде визначатися статус автономії і як
вона буде називатися. Я дякую вам за увагу і готовий
відповісти на ваші запитання.
ГОЛОВА. Дякую. У кого є запитання до Володимира
Миколайовича? Є, я бачу. Будь ласка, запишіться.
Чи вистачить 15 хвилин на запитання, враховуючи
те, що це важливе питання і те, що його уже всі
обговорювали багато разів в комісіях і це питання вже
не перший раз піднімається на сесії Верховної Ради .
Опублікуйте список.
Бачте, майже 50 чоловік бажає задати запитання,
але я думаю, що ви сконцентруйте ці запитання, ну,
принаймні, скажемо, у шістьох-вісьмох запитання (вони
принципові будуть), і на це вистачить 15 хвилин.
Будь ласка. Дорошевський.
ДОРОШЕВСЬКИЙ М. В., 34 виборчий округ, фракція
"Комуністи України".
Уважаемый Владимир Николаевич, скажите,
пожалуйста, я вот лично присутствовал с группой
крымских депутатов-членов временной комиссии и
рабочей группы, созданной решением Верховного Совета,
где мы именно политически пытались доказать и
обосновать необходимость отставить название
Конституции Автономной Республики Крым и решить
вопрос этот, не статус. И само название: Автономная
Республика Крым, а не какая-нибудь автономия. Значит,
все наши (буквально там мы обосновывали в пределах
двух часов), все наши замечания были просто
отброшены... Так если у нас в тако же, так сказать,
ключе будет развиваться и дальее отношение к
политическим вопросам, то какую мы Конституцию можем
получить и какую политическую стабильность на
полуострове?! Первый вопрос.
И второй вопрос. Значит, вы, значит, как
говорится, с больной головы на здоровую сваливаете
все причины затяжки работы Конституции на временную
комиссию. Первое.
И второе. Заканчиваю! И второе, значит. Вы,
значит, решением своей комиссии отклонили проект
временной комиссии, политико-правовой. Значит, вы не
имеете право отклонять, а имеете право вместе
согласованно работать -это две параллельные
комиссии!.. Поэтому обкясните вашу точку зрения.
ГОЛОВА. Будьте уважні! І я прошу: коротші
запитання і коротші відповіді.
СТРЕТОВИЧ В.М. Дякую.
Відносно вашої участі в роботі підкомісії, що
відхилення назви -Автономна Республіка Крим. На той
момент ми керувалися висновками, що були в
розпорядженні робочої підкомісії від Міністерства
юстиції, від Юридичного і Науково-експертного
відділу і від Юридичного відділу постійного
представника Президента в Криму, де мова йшлася саме
про ет, що треба остаточно врегулювати питання
адміністративно-територіальної автономії. І її
назвати. Ви знаєте, що це рішення голосувало... не
прийнято консенсусом -7 голосами проти 3, притому
троє, і депутат Гмиря (я вам відкриваю секрети
робочої комісії) наполягав на тому, щоб залишити
Автономна Республіка Крим і наповнити її реальним
змістом, тому що все залежить від змістом; депутат
Стретович і депутат Буткевич наполягали на тому, щоб
назвати це -автономна область Крим. І в результаті
голосування залишилась така назва, як Автономія Крим,
що сьогодні є в дуже багатьох європейських країнах,
які мають автономії і носять таку назву Автономія
Крим.
Тому ми, тому ми залишили цю назву, але я ще раз
кажу то було з юридичної точки зору вивірено, це
означає, що в тій комісії переважно працювали юристи
і менше було політиків.
Щодо узгодженого рішення, я вам скажу, що
постанова, яку пропонує комісія, відрізняється тільки
тим віід закону, що вноситься тимчасовою комісією з
вивчення політико-правової ситуації, що тимчасова
комісія пропонує прийняти закон, наша комісія,
оскільки це -проміжний документ, пропонує прийняти
постанову , інших концептуальних розходжень між
цими 2-ма документами немає.
ГОЛОВА. Костицький.
КОСТИЦЬКИЙ. Прошу передати слово Мовчану.
ГОЛОВА. Павло Мовчан, будь ласка.
МОВЧАН.
Шановний Володимир Миколайовичу, зрозуміла річ,
що так звана Конституційна криза в Криму занепокоює
всіх, хто хоче , щоб в державі зберігався спокій.
І я хотів в Вас запитаться: чи варіант, який
запропонував Карамзін, він можливо є
найоптимальнішим, чи можливо ми, враховуючи цю
обставину, прискоримо прийняття власної Конституції
для того, щоб узгіднити всі наші проблеми?
СТРЕТОВИЧ. Павло Степанович, я розумію, що
Вам на слуху ім'я відомого російського письменника
Карамзіна, але тут мова йде про Кармазіна, про голову
тимчасової депутатської групи.
А що стосується оптимального вирішення через
закон, то я послався на юридичну техніку, коли
неможна частину цілого затверджувати одним законом і
таким чином провокувати ще таких три закони, коли
раптом ми ідемо до узгодження ще певних позицій і
знову виникне криза -ми ще одну частину затверджуємо
законом, тоді третю частину: в результаті Конституція
Автономної республіки Крим буде затверджена 3-ма
законами.
І разом з тим, в процесі роботи над узгодженням,
може виникнути необхідність зміни тих положень, що
вже затверджені законом. і нам тоді прийдеться
вносити зміни і доповнення в Закон про затвердження
автономії. Таким чином, ми підемо в ускладнення
законодавчого процесу, що недоцільно.
Тому комісія, порадившись і заслухавши
експертів, які були присутні, прийшла до висновку
визначити це у формі Постанови.
ГОЛОВА. Володимире Миколайовичу, я правильно
зрозумів, що мова йшла про Кармазіна, який не бере
участь у нашому засіданні, так?
Так. Будь ласка, Моісеєнко.
МОІСЕЄНКО. Уважаемый Владимир Николаевич, я
хотел бы выяснить для себя ваше отношение и вашей
Комиссии к документу, который приготовил Кармазин со
своей Комиссией. В том числе........ положений, ну,
тут цлеое громадное количество Конституционных норм,
предложенных нам Верховным Советом Крыма, отменяется,
в том числе отменяется и статья 98 часть 3, где
сказано, что "частини та підрозділи Національної
гвардії України, дислоковані на території Криму,
формуються переважно з громадян, що проживають в
Республіці Крим".
Не кажется ли вам, что в условиях ситуации,
которая сложилась в Крыму, в условиях предложенной
сегодня Президентом Коснтитуции, в которой нет
Автономной Республики Крым, за которую вычтупают
коммунисты, наша фракция в своем проекте Конституции,
а есть только автономия Крыма, формируется
Национальная гвардия, способная по приказу Президента
стрелять в Крымский народ.
Как вы к этому относитесь?
СТРЕТОВИЧ. Я повідомлю те, що прийняла Комісія,
не вступаючи в дискусію відносно можливостей
Національної гвардії.
Ви знаєте6 що в умовах унітарної держави важливо
зберегти спокій на всіх її складових частина, і цей
спокій забезпечується різними формами державного
впливу на ситуацію.
І коли ми х очемо створити державу у державі, то
прешим криком треба крикати всіх своїх синів служити
на своїй території, а тоді в оптрібний момент
викинути прапор, що ви повинні захистити свою
державу. І от тоді наступить те, про що ви тільки
зараз згадали. Це допускати неможливо, оскільки
Україна є унітарна держава, і в Криму успішно служать
і юнаки з інших територій, і ніяких там конфліктів
там не буває, як кримчани приїзджають служити в
Луганську чи Харківську області.
Я вважаю ваше запитання недоречним. Дякую. Я
відповідаю вам на першу частину. Наше відношення до
закону, що перестала тимчасова комісія. Я про це вже
сказав, що з точки зору юридичної техніки краще це
зробити постановою.
ГОЛОВА. Радько.
РАДЬКО В. І. Радько, 351 округ, фракція
"Комуністів".
Шановний доповідачу, згідно постанови України
від 21 березня Верховна Рада Криму прийняла через 6
місяців Конституцію Автономної Республіки Крим згідно
нашої постанови.
Ви підтверджуєте, що сьогодні в Криму діє
конститкуційний процес чи ні?
І друге питання. Якщо Верховній Раді Криму
понадобилось 6 місяців, щоб прийняти Конституцію
Криму, то вашій комісії ці ж місяці понадобились для
того, щоб розглянути той закон. То я хочу вас
запитати. А скільки ми будем розглядати оцей том,
який нам сьогодні роздано?
І третє в мене питання. А не прийнято, як ви
сказали, з цієї трибуни. І третє питання. Скажіть,
будь ласка, і відповідіть мені на державній мові
звідкиля взявся термін "автономія" і що він означає?
Дякую за увагу.
СТРЕТОВИЧ. Я відповідаю на останнє запитання, що
означає термін "автономія". Я вас відішлю до великого
знавця української мови і до словника української
мови Бориса Грінченка. І ви прочитаєте, щоб не
роз'яснювати це залу.
Скільки ви будете вихвалювати цей проек, я ще
раз кажу, залежить від того особистого
інтелектуального сприйняття, хто як розуміє норми,
закладенні в Конституції і скільки треба часу для
з'ясування демократичності, законності чи
правильності тих чи інших норм.
А що стосується першого питання, я можу
стверджувати, що конституційний процес в Криму
триває. І останій круглий стіл, проведенний за участю
парламентарів Верховної Ради автономії і представника
Президента України в Криму і групи народних депутатів
про це засвідчив.
ГОЛОВА. Я прошу не сперечатися відносно
дефініції. У нас для цього буде час. А поки що
концептуально визначитися щодо процедури розгляду
цього проекту. Будь ласка, Шевченко.
ШЕВЧЕНКО. Прошу передати слово депутату Роману
Безсмертному.
ГОЛОВА. Безсмертний говорить.
БЕЗСМЕРТНИЙ Р.
220 виборчий округ, Безсмертний.
Шановний Володимире Миколайовичу! Я хотів би
почути вашу точку зору. Чим обумовлено сьогоднішнє
загострення цього питання? Це перше.
Друге. Яким ви на сьогодні бачите механізм
подальшого узгодження Конституції автономії і
подальшого проекту, який буде розробляться у ході
прийняття Конституції України.
Дякую.
СТРЕТОВИЧ. Загострення ситуації і криза
політико-праовового положення в Криму загострене
обнародуванням тексту проекту Конституції, де, на
думку членів автономії, обмежені їх права, хоча, на
мою думку, це не сталося і головне полягає сьогодні -
в економічних правах, які можуть бути надані
економії. Цебто розмежування прав і повноважень, що
будуть міє Центром і автономією, до яких, до речі,
будуть входить і спільні повноваження.
Процес узгодження після схвалення сьогодні цією
постановою буде полегшено, оскільки ми завжди будемо
використовувати те, що вже прийнято, з цього ми
будемо виходити і посилатись на затверджений
постулат.
Цей процес узгодження буде тривати до тих пір,
доки ми дійдем конценсусу у всіх питання, і головне з
них -це розмежування повноважень між Києвом, між
центральними органами державної влади і органами
влади, що діють в Криму. Це стосується щодо
власності, щодо здійснення економічної політики,
податкової, фінансової, екологічної, культурно-
мистецької і так далі.
ГОЛОВА. Кочерга.
КОЧЕРГА
122 избирательный округ, Кочерга, фракция
"Коммунисты Украины".
Уважаемый Владимир Николаевич! Мы часто общаемся
с депутатами Крымской атономии, знаем там обстановку.
Скажите, пожалуйста, насколько вы, с какой степенью
полноты вы учли ту ощественно-политическую ситуацию,
которая сейчас сложилась в Крыму? И насколько ваши
предложения, по вашему мнению, стабилизуруют там
обстановку?
Люды от нас ждут встречных шагов, шагов на
компромисс, на разрядку напряженности. Как, по вашему
мнению, ваши предложения отвечают этим задачам?
Спасибо.
СТРЕТОВИЧ. Наскільки я знайомий з обстановкою,
ця обстановка, я думаю, сьогодні для мене зрозуміла,
оскільки і останні дні буквально починаючи з минулого
четверга по сьогоднішній я постійно спілкувався з
депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Зрозуміло, що обстановку напружувати не можна,
тому я призиваю до толерантності, до зваженості при
прийнятті тієї постанови.
Після прийнятті документу, який вам
пропонується, я вважаю, що ця робота буде продовжена
і її, оскільки зустрічні кроки вже зроблено, можна
буде зробити в стислі терміни. Я вже сказав, що деякі
розділи(...........) не будуть узгоджені після
прийняття Конституції, тому що не може бути
(...........) свобод громадян автономії... громадян
України, що мешкають в автономії, я вибачаюсь, до
прийняття Конституції України, тому що всі громадяни
України повинні мати однакові права, регламентовані
Конституцією. Але крок сьогодні ми можемо зробити в
напрямку узгодження наших позицій.
ГОЛОВА. Бєльський.
БЄЛЬСЬКИЙ В.І.
189 виборчий округ, Вячеслав Бєльський,
Запорізька область.
Шановний Володимире Миколайовичу! Ми сьогодні
стоїмо на порозі прийняття нової Конституції України,
де повинно бути виписано правове існування Автономії
Крим. Тому, як ви вважаєте, не було б доцільніше
прийняти спочатку Конституції України, а потім уже
Конституції Криму. Щоб потім не було ніяких правових
колізій і ніякої повноти нерозберіхи у виконанчій
владі Автономії Крим і виконавчій владі України.
СТРЕТОВИЧ. Дякую. Виходячи з сучасної політико-
правової ситуації в Криму, я вимушений підтримати
думку комісії, яка рекомендує Верховній Раді
розглянути це питання сьогодні і прийняти відповідне
рішення.
ГОЛОВА. Кузьменко.
КУЗЬМЕНКО Спасибі. Я прошу передати слово
депутату Карпачовій.
КАРПАЧОВА
Уважаемый Владимир Николаевич, Карпачова,
Автономная Республика Крым, 28 избирательный округ.
У меня к вам 2 вопроса. Вопрос первый. 15 марта
1995 года, как известно, в этом зале 260 голосами
была ликвидирована Конституция Крыма.
У меня к вам вопрос. Являются ли конституционным
решение, которое было прынято неконституционным
большинством по ликвидации Конституции Крыма.
И вопрос второй. 26 марта 1995 года нашим же
постановлением ь 104 было поручено Автономной
Республике Крым разработать и принять, и в
установленном порядке подать Верховному Совету
Украины на утверждение Конституцию. Вопрос мой
состоит в следующем. Является ли для вас, Владимир
Николаевич, бесспорным сам факт принятия Конституции
Автономной Республики Крым, который состоялся уже в
ноябре 1996 года?
Спасибо.
СТРЕТОВИЧ. Шановна Ніна Іванівна, відповідаю
буквально на ваше запитання. Закон про скасування
Конституції Криму було прийнято 17, а не 15 березня,
і постанова ця була прийнята не 24, а 21 березня. Це
щодо дат. Тому що всі юристи -формалісти, як вам
відомо.
А тепер, як ви знаєте, відповідно з пунктом
першим статті 97 нескасованої Конституції сьогодні, а
на той момент діючої, Верховна Рада мала такі
повноваження -скасовувати документи автономії, якщо
вони суперечать Конституції України, чим Верховна
Рада успішно скористалася, не вторгаючись в
Конституцію, а прийнявши рядовий закон.
Друге. Чи є для мене бездоганним, чи є для мене
безспірним, як ви висловились, прийняття Конституції
1 листопада. Да, це юридичний факт є, але цей
документ вимагає уточнення. В цьому вигляді, що він
поданий, не може бути затверджений Верховною Радою
України.
ГОЛОВА. Дякую. Сідайте, будь ласка.
Шановні колеги, Регламент передбачає завершення
розгляду сьогодні, але Регламент і дозволяє
продовжити його на 15 хвилин, так би мовити, без
погодження, оскільки... Одну хвилиночку. Я розумію,
що так. Оскільки це процедура, я вірю і так, що
підтримають усі, бо мова йде про те, щоб дати змогу
попрацювати, думати над цим проектом. Треба знати як
позицію Верховної Ради Криму.
Тому я просив би так: дати слово для виступу і,
можливо, для відповідей Голові Верховної Ради Криму
Супронюк Євгенію Володимировичу, а потім припинити
засідання. Немає заперечень?
Будь ласка, слово має Супронюк Євген
Володимирович -Голова Верховної Ради Автономної
Республіки Крим.
СУПРОНЮК Є.В.
Уважаемый председатель, уважаемые народные
депутаты. В этом историческом зале не раз звучала
тема Крыма. Звучала она, как известно, по разному.
Именно здесь 5 лет назад был принят закон о создании
Крымской Автономной Республики, в основу которого
положена воля крымчан, выраженная на референдуме 20
января 1991 года. И в этом же зале год назад, 17
марта, было отменено действие конституции Крыма.
Наверное вы согласитесь, что амплитуда этих
событий и заключает в себе всю критическую массу
крымского вопроса.
Я меньше всего хотел бы сегодня использовать эту
высокую трибуну для перечисления взаимных обид и
ошобок, пережитых нами вместе за такой короткий
исторический срок для становления независимой и
суверенной Украины, в состав которой должно быть
определено достойное место Крыму.
Если мы жедаем учиться у истории, то крымские
уроки дают в этом плане неоценимую взаимную пользу,
которую мы просто обязаны извлечь для нашего общего
будущего.
Лично для себя большинство депутатов Верховного
Совета Крыма извлекло такую пользу, когда критический
.............в сложившейся ситуации приняли решение о
смене политического курса. Главным его содержанием
стала политическая воля депутатов на возвращение
Крыма в политико-правовое поле Украины.
Должен откровенно здесь сказать, что это было не
простое, трудное решение. Мы хорошо знаем, что без
должного понимания и поддержки высшего руководства
Украины, народных депутатов Украины нам не удастся
доказать историческую правоту принятого решения.
Твердой уверенности в такой поддержке у нас тогда не
было, и тем не менее мы пошли на этот шаг.
Главным доказательством правильности избранного
курса стал вопрос Конституции Крыма. Выполняя
Постановление Верховного Совета Украины новый состав
Президиума Верховного Совета Крыма смог обеспечить
разработку проекта Конституции в максимально сжатые
сроки. при этом, на наш взгляд, был найден
оптимальный вариант взаимодействия двух Верховных
Советов -активное участие рабочей группы, состоящей
из народных депутатов Украины и Крыма, в работе над
проектом Конституции позволил найти компромиссные
решения многих проблем, выработать формулы, снимающие
большинство противоречий. Много полезного в этом
плане сделали эксперты Верховного Совета Украины,
народные депутаты Украины от Крыма, временная
комиссия по изучению политико-правовой ситуации в
Крыму. Были также учтены рекомендации представителей
ОБСЕ в Украине. Все это позволило 1 ноября прошлого
года принять Верховным Советом Крыма новую
Конституцию, которая, по нашему мнению в целом
удовлетворяла все стороны.
У нас были основания рассчитывать, что сделав
этот очень важный ответственный шаг, не теряя темпа,
мы сможемв вывести конституционный процесс в
завершающую фазу, однауко наши надежды не вполне
оправдались. События последних пяти месяцев
непоследоваетльность и противоречивость позиции
Верховного Совета Украины по отношению к вопросу
утверждения Конституции Крыма. Некоторые из них
трудно обкяснить логически...
Возможно, сам по себе этот факт и не стоило бы
слишком драматизировать, и я не ставлю перед собой
такую задачу. При желании это можно обкяснить
стечением целого ряда обстоятельств как обкективного,
так и субкективного характера. Однако мы не вправе не
учитывать и обстоятельства иного рода -на
конституционном фоне за последнее время обострились
некоторые уже ставшие, к сожалению, традиционными
вопросы о взаимоотношениях между Киевом и
Симферополем, которые в Крыму вольно или невольно
увязываются с проблемой утверждения Крымской
Конституции.
В числе наиболее болезненных для восприятия из
них хотелось бы обратить внимание на следующее.
Принцип........... системы формирования бюджета
автономия, разграничение обкектов собственности,
подчинение органов исполнительной власти, кадровое
назначение. Отсутствие согласованной,
взаимоприемлемой позиций по этим вопросам
способствовало нарастанию критики в адрес Верховного
Совета Крыма вплоть до организации компании за его
отставку.
При этом главное обвинение в адрес его
повторяется одно и тоже: мягкость и уступчивость
Киеву. Естественным и логическим завершением в цепи
подобныхх оценок явилась подмена атких
основополагающих понятий, как "Автономная респпублика
Крым" и "Конституция на Автономию Крым" и "устав в
проекте новой конституции Украины".
Следует ли после этого удивляться тональности и
содержанию выступлений большинства депутатов
Верховнго Света Крыма на чрезвычайном пленарном
заседании 10 марта текущего года.
У депутатов, как и крымских избирателей,
возникает вполне закономерный вопрос: а не является
ли процесс затягивания утверждения Конституции Крыма
логически выстроенной технологией ликвидации
Автономной республики Крым?
Недвусмысленность здесь излучал также упрек
Киеву в том, что обязывая в свое время Верховный
Совет Крыма ускорить принятие собственной
Конституции, преследовались иные цели.
Может быть, на том этапе Конституция
рассматривалась не в качестве инструмента
нормализации взаимоотношений между Киевом и
Симферополем, а как условие в момент принятие Украины
в Совет Европы.
Снять эти может быть не совсем обоснованные
вопросы можно только одним способом -утвердить
Конституцию Автономной республики Крым. Согласитесь,
что для депутата избранного народа нет ничего
обиднее, чем чувствовать себя униженным и обманутым
не поп своей воле.
Как говорят в таких случаях "наступил момент
истины", а истина эта гласит о том, что Крымская
автономная республика может обрести свое достойное
будующее в составе Украины, лишь при условии, если ее
поддержки тех сил на полуострове, которое
ркуководствуется реалиями сегодняшнего дня и работают
на наши общие интересы.
Утверджение Конституции Крыма значительно
укрепит позиции этих сил и будет способствовать
стабилизации ситуации вокруг Крыма.
Вот почему мне представляется, что рассмотрение
сегодняшнего вопроса повестки дня Верховного Совета
Укарины выходит за рамки просто утверджения
Конституции Крыма.
Сегодня многие депутаты Верховного Совета Крыма
находятся как бы между молотом и наковальней. Снизу
нас бьют оппоненты Украины, а сверху мы испытываем
пресс недоверия украинской стороны в искрености наших
намерений.
Такой подход неизбезно вызывает к жизни
радикальные настроения у одних, кто спекулирует на
акциях, не считаясь с реалиями времени, а
рахочарование у других, кто верит в лучшее будущее
Украины и Крыма.
Убежден, что такое положение не отвечает
интересам ин Киева, ни Симферополя.
В заключение хотелось бы подчеркнуть еще одну
мысль, о которой нам не следует забывать перед
обсуждение или голосованием по данному вопросу. В
Крыму имеется немало предпосылок для того, чтобы
превратить полуостров в еще одну горящую точку
Европы. Позволю себе напомнить лишь главные из них.
Крым имеет сложную, и нередко рпотиворечивую историю.
Отдельные периоды,, которые отмечены печатью
несправедливости по отношению к большим национальным
группам людей и даже к целым народам. ДЛя большинства
крымчан пролема 1954 года остается болевой точкой.
Пестрый этнический состав населения, по сути,
представляет собой конгломерат различных структур,
религий традиций, в следствие чего межнациональные
проблемы опрой возникают не только по вине Крыма.
Переплетение впрямую интересов других
государств, нередко противоречащих друг другу,
нерешимость проблемы Черноморского флота. Все
перечисленные и другие проблемы Крыма очень остро
поставили вопрос сегодняшнего выбора Верховного
Совета Украины -либо утверджение Коснтитуции Крыма
положит отчет принципиально новым отношениям между
Киевом и Симферополем в интересах общего будущего,
либо отрицательное решение этого вопроса будет
способствовать накоплению взрывоопасного горючего
материала для стабильности Украины. Вам решать.
Верховный Совет Крыма сделал все от себя
зависящее, чтобы предоставить вам право выступить
гарантом сохранения мира и согласия в Автономной
Республике Крым, а значит и укрепления стабильности в
Украине. Это и будет лучшим подтверждением
последовательности и верности собственным решениям
Украинского Парламента.
Мы вместе с вами переживаем новейшую историю и
вместе несем ответсвеннось за оценку перед нашими
потомками. И я надеюсь, что нам не будет стыдно перед
ними.
ГОЛОВА. Дякую вам Євгене Володимировичу. Я
думаю, що ми маємо всі підстави (...........) виступ,
маємо всі підстави подякувати Євгену Володимировичу
перш за все за те, що він доклаав багато зусиль в
напрямку проведення конституційного процесу у
Автономній Республіці Крим у правове поле України. І
він, і Президія, присутні тут члени делегації від
Верховної Ради Автономії.
Тепер, очивидно дальше в нам є ще співдоповідь.
Ми, скажем так, незначно порушили тут процедуру, бо
це викликано цілком об'єктивними обставинами. В нас є
ще співдоповідь спеціальної нашої комісії, постійної,
вірніше, комісії, яка... не постійної, а тимчасової
комісії, яка займається проблемами Криму. І
співдоповідь вона доручила зробити Кармазіну. Це
очивидно треба проводити на іншому пленарному
засіданні.
Я хотів би, щоб ми перед цим, зваживши на
доповідь профільної комісії і на виступ Голови
Парламенту Автономної Республіки Крим у комісіях і
фракціях сьогодні-завтра, ви сьогодні будет
зустрічаться також, продумали варіанти рішень щодо
порушеної проблеми.
Мені здається, я особисту думку висловлюю, але в
данному видпадку і думку Президії Верховної Ради, щоб
ми могли брати за основу проект, підготолений
профільною комісією. Ви зважте на всі ці обставини,
котрі там викладені і щоб ми в процесі вже цього
розгляду, і для кримських депутатів, щоб це було
зрозуміло, для тих, що тут присутні, депутати
Верховної Ради України, і для тих, хто представляють
Верховну Раду Автономної Республіки Крим і для
депутатів Верховної Ради України і всіх інших, щоб ми
зрозуміли із нашого лексікону зникло слово
"протиріччя" мід, наприклад, яке звучить інколи
"протиріччя між Україною і Кримом". Тому що не може
бути протиріччя, наприклад, між сердцем і судинною
системою людини -це один організм. Може голова боліти
у тиз і інших, але наше завдання -зняти цю головну
біль, цей головний біль. І тому є просто потреба, щоб
ми так продумали всі варіанти нашого рішення, щоб цей
біль зник.
Так от засобом такою мікстурою для того є, на
мій погляд, проект постанови, підготовлений
профільною комісією, який розкриває, підтримує
конституційний процес, приведення його у русло
правового поля України. Ми повинні підтримати його. Я
думаю, що ми знайдем для цього всі засоби для того,
щоб це так було і насправді.
Тепер. У нас завтра вранці передбачений Закон
про бюджет на 1996 рік. Я розумію прекрасно, що
хотілося б завершити це питання, і я просив би вас
теж подумати з цього приводу (я не перше звертаюся до
керівників фракцій), продумайте: чи ми протягом
півгодини завершимо розглядом це питання, а якщо воно
вимагає більшого часу, тоді ми розглянемо бюджет, а
потім повернемося до цього питання. Але з цього
приводу так чи інакше я буду ставити завтра це
питання на голосування, і я просив би, щоб ми,
розуміючи складність, але і важливість цих обох
питань, приняли відповідне рішення.
Регламент взагалі передбачає завершення цього
питання. Але якщо воно передбачатиме більшу частину,
більше часу ніж ми на це розраховуємо, то тоді,
мабуть, прийдеться прийняти інше рішення. Порадьтеся
про це у фракціях і групах, а тим часом оголошується
перерва до завтра до 10 годин ранку.
До побачення.