СТЕНОГРАМА N 16

 

                 ЗАСІДАННЯ  ШІСТНАДЦЯТЕ

   с е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

      У к р а ї н и  17  л ю т о г о  1995  р о к у

                      10.00 година

 

      Веде  засідання  Голова  Верховної  Ради України

      МОРОЗ О.О.

 

      ГОЛОВА.   Добрий   ранок,   шановні  депутати  і

 численні  гості  Верховної Ради. Також члени Кабінету

 Міністрів, журналісти.

      Я  прошу  депутатів підготуватися до реєстрації.

 Увімкніть систему.

 

      ЙДЕ РЕЄСТРАЦІЯ.

 

      ГОЛОВА.  В  залі  зареєстровано  318  депутатів,

 ранкове засідання оголошується відкритим.

      Шановні   колеги   сьогодні   ми  вперше  хочемо

 використати  таку  форму роботи для нас нетрадиційну,

 як слухання однієї проблеми. Ця проблема зводиться до

 стану   освіти   в  Україні,  стану  нинішнього  і  в

 перспективі.

      Президія  Верховної  Ради  вчора  на  фракції ми

 коротко  погодили процедуру розгляду цього питання, і

 зважаючи  на  його  важливість  вам пропонується така я 
 я                           - 2 - я 

 послідовність.

      Виходячи   при  тому  найперше  із  ідеї  самого

 розгляду  питання у формі слухань. Тобто йде мова про

 те,   щоб  ми  заслухали  доповідь  основну  з  цього

 приводу,  яку  зробить Міністр освіти, потім депутати

 матимуть  змогу  задати  йому  запитання  і  одержати

 відповідь,  а потім послухати тих людей, причетних до

 цієї  проблеми,  до  її  вирішення,  котрі  практично

 працюють  на ниві освіти... Щоб від Верховної Ради ми

 послухали,  скажім,  доповідь  коротку. Можливо думку

 Голови   комісії,   котрий  готував  ці  слухання,  а

 депутати  свою  позицію  вісловлять тоді, коли будуть

 розглядувати  Закон "Про освіту ", доповнення, бюджет

 на 1995 рік, закони, які стосуються бюджетної системи

 взагалі, податкової системи тощо.

      Якби ви не заперечували, то така процедура, мені

 здається,  відповідала б самому самій ідеї слухання і

 закладала  б  ту  традицію,  котра  потрібна нам буде

 надалі.  Бо уже піднімалося на Президії питання і про

 розгляд  у  такий  спосіб  деяких інших проблем. Якщо

 немає заперечень, я просив би поставити цю пропозицію

 на  голосуванння.  Прошу.

      Будь ласка.

 я 
 я                           - 3 - я 

      "За"

 

      Рішення   прийнято.   Із  мотивів  в  вас  була.

 (......) Максимович, прошу.

      І Валерій Дмитрович.

 

 

      ___________.  Шановний  Олександр Олександрович,

 шановні   народні   депутати.   Це   дуже  добре,  це

 прекрасно,  що  ми  зібрались  і  маємо  сьогодні  ці

 слухання.  Тільки от що мене трошки непокоїть, щоб це

 не   був   формальний   такий   захід  типу  колишніх

 партгоспактивів.   А  чи  там  передбачено  прийняття

 рекомендацій,  а  ви  кажете, що ми будемо пізніше це

 питання обговорювати, депутати. ЯК же депутати можуть

 голосувати  за рекомендації без участі в обговоренні?

 Може  нам  треба все-таки вернутись до іншого порядку

 проведення парламентських слухань?

      У нас є багатий досвід попередньої Ради, коли ми

 про  ядерну  зброю  слухали,  ми  збирались в окремих

 залах,    прослуховували   всіх,   бо   дуже   багато

 спеціалістів прослухали, потім робили якісь висновки,

 рекомендації  і  так  далі.  Щоб не був це формальний

 захід. я 
 я                           - 4 - я 

     Це  прекрасно,  що  ми  сьогодні  вислухаємо, але

 документ  якийсь  приймати  треба в межах регламенту.

 Повинні  висловитись і представники фракцій, і голови

 відповідних  комісій.  Наприклад, не тільки в комісії

 по  освіті  є  інститути там і навчальні заклади, а

 кмісія   культури,   Міністерство  культури  теж  має

 навчальні  заклади.  Тобто,  треба широко обговорити,

 перш   ніж  приймати  цей  документ.  А  якщо  просто

 послухати,   то   це   прекрасно  ми  з  задоволенням

 вислухаємо.  Тільки  прийняття документа повинно бути

 неформальним.  Тим  більше,  що в тих рекомендаціях є

 певні   пункти,   які   викликають  застереження.  Ми

 сьогодні  обговорювали  фракцією  і  в  нас  є  певні

 застереження, ми, виявляється, не матимемо можливості

 їх насіть висловити.

      Дякую.

 

      ГОЛОВА.  Дякую  вам.

      Мова йде про те, що я якраз про те і говорив, що

 рішення,  свою  позицію,  обговорення  ми будемо мати

 змогу  реалізувати під час розгляду питань. Закон про

 освіту  і  інші конкретні документи, я вважаю, давати

 не будемо.

      Валерій  Дмитрович,  будь  ласка,  от  я  обіцяв я 
 я                           - 5 - я 

 два...  Ми час втрачаємо. Треба сьогодні, я просив би

 також протягом ранкового засідання, тобто десь до 12.

 30 або максимум до 13 години закінчити це питання.

 Вже проголосували.

 

 

      ___________.

      Шановні      колеги!      Шановний     Олександр

 Олександрович! У мене є пропозиція до процендури, яку

 ми   прийняли.   Я   повністю   погоджуюсь   з   цією

 процедурою.  Ми  вже  проголосували і непотрібно було

 Вячеславу  Максимовичу, значіть, повертатися назад. Є

 пропозиція, оскільки проблема має загально-державний,

 загально-суспільний   характер,   транслювати  це  по

 радіо.

 

      ГОЛОВА. Ну, давайте, хто за цю пропозицію, прошу

 проголосувати. Зробити трансляцію на телебачення.

      (Шум в залі)

      На телебачення мається на увазі.

 

      "за"

      Рішення не прийнято.

      (Шум в залі) я 
 я                           - 6 - я 

      Я  прошу.. Давайте ми так: проведемо слухання, а

 потім  проголосуємо  ще раз. В кінці-кінців це нічого

 не    змінює.    Все    припинені   обговорення,   ми

 проголосували.

      Слово    надається   Міністру   освіти   Михайло

 Захаровичу Згуровському. Прошу.

 

      ГОЛОС З ЗАЛУ.        Не розбірливо

      (Шум в залі)

 

 

      ГОЛОВА.   Я   прошу.   Михайло  Захарович,  одну

 хвилину.   Радіо   і   телебачення  -так  наполягають

 депутати.  Ставлю  на  голосування  поіменно,  прошу.

 Відразу  поітменно, прошу. Будь ласка, не хвилюйтеся,

 це не таке питання, яке можна вирішить легко.

 

      "за"

 

      Рішення   прийнято.   230  голосів.  У  мене  не

 голосував пульт.  Прошу.

 

      _______________

 я 
 я                           - 7 - я 

      Шановний   Олександре   Олександровичу,  шановні

 депутати, шановні учасники слухання!

      Обговорення  на  Верховній  Раді  стану освіти в

 Україні   -вагоме   свідчення   того,  що  ця  галузь

 суспільного   життя   завжди   була  в  центрі  уваги

 Проезидента,      владних     державних     структур,

 громадськості,  всіх,  хто  вболіває  за  навчання  і

 виховання підростаючого покоління. Добре усвідомлюючи

 соціально-економічну  ситуацію,  у  якій виборює свою

 державність   наш   народ,   все   ж  хочу  висловити

 опатмістичні   сподівання,  що  Україна  у  найближчі

 десятиліття  займе гідне місце серед інших суверенних

 держав.

      Ми  бачимо Україну серед тих країн, що створюють

 національний  продукт,  достатній  для цивілізованого

 життя    на    основі   інтелектуального   потенціалу

 високоосвіченого  народу,  а  не  серед тих, що мають

 тимчасові   здобутки   за   рахунок   продажу   своїх

 сировинних   ресурсів.  Такий  шлях  розвитку  обрали

 Японія,  Південна Корея, Тайвань, Тайланд, Бельгія та

 багато   інших.  Доречно  буде  послатися  і  на  наш

 історичний досвід.

      Київська  Русь  набула  найбільшого  визнання  і

 могутності не за роки правління войовничих Святослава я 
 я                           - 8 - я 

 і Володимира, а роки діяльності великого просвітителя

 Ярослава, за що народ і нарік його Мудрим.

      Характеристику   сьогоднішньої  системи  освіти,

 коментарі  до  неї подані в довіднику, з яким ви мали

 змогу  познайомитись  зазделигідь.  Це показники, які

 система освіти інерційно зберегла завдяки створенному

 раніше     кадровому     та    матеріально-технічному

 потенціалу,  принципам  її функціонування та науково-

 педагогічним школам.

      У  складних  економічних та соціально-політичних

 умовах  освіта України виявилась однією із небагатьох

 галузей,   де   повною   мірою  вдадлось  протистояти

 загальним руйнівним процесам і навіть здійснити деякі

 кроки  до  її  оновлення.

      Україна  однією  з  перших  прийняла  Закон  про

 освіту.   Після   цього   було   створено  нормативні

 документи,  які  становлять  базову...  правову  базу

 функціонування   системи  освіти.  Закладено  правові

 основи    для    демократизації,    багатоукладності,

 багатоваріантності освіти, забезпечення академічної і

 професійної    мобільності    фахівців,   задоволення

 освітніх  проблем  усіх  вікови  категорій  громадян.

 Знято бар'єри для вільного переміщення освітних ідей,

 технологій  та  входження  у  світтовий інформаційний я 
 я                           - 9 - я 

 простір.  Зроблено перші кроки щодо формування нового

 змісту  освіти,  переорієнтацію на органічний зв'язок

 із   національною  культурою,  історією,  традиціями,

 утвердження державності української мови.

      Освіта  в  Україні все впевненіше набирає осзнак

 національної.  При цьому значною мірою забезпечуються

 освітні  й  культурні  потреби усіх націмональностей,

 які становлять народ України. На жалдь, мають місце й

 негативні  тенденції.  Законодавче визнання освіти як

 пріоритетної    сфери    розвитку    суспільства   не

 забезпечується   на  практиці.  Більше  того,  аналіз

 загальнонаціональних   проблем,   розробка  державних

 програм  здійснюються без урахування освіти як одного

 із  продуктивних  факторів розвитку економіки, науки,

 виробницства.

      Суспільсьто   нічим   не   стимулює   прагненння

 громадян  здобути повноцінну освіту. Ми спостерігаємо

 явище,  коли  катастрофічно падає мотивація одержання

 фундаментальної  освіти.  Навіть  серед  інтелігенції

 різко   знизились   вимоги   до  рівня  освідченості,

 загальної   культури,   дисципліни   праці.   Нвнішнє

 розмаїття    ідеологічних    поглядів,    відсутність

 державних  орієнтирів  у  духовній  сфері найболючіше

 позначається  на  системі  виховної роботи з молоддю. я 
 я                           - 10 - я 

 Нависла    небезпека    нівелілювання    національних

 культурних і моральних зачад, заміщення їх сумнівними

 цінностями.  Наша  молодь  не  зихфщена  від згубного

 впливу    насильницької    ідеології,   безкультур'я,

 прагнення   наживи  будя-яким  шляхом,  що  безбороно

 пропагується різними способами в Україні.

      Нарощується   застережливий  висновок,  якщо  не

 вжити  невідкладних заходів, то нинішні юні громадяни

 будуть  меньш освідченими ніж їх ровесники попередніх

 років.  Аморальні  ціності та ідеали стануть ще більш

 недосяжними.

      Початок  21  століття  для  народу  України може

 стати   не   новим  етапом  розвитку  суспільства,  а

 продовженням  його  занепаду.  Щоб  краще  усвідомити

 маштабність завдань для подолання названих негативних

 тенденцій  в освіті, необхідно коротко охаректизувати

 її систему.

      Освіта  в Україні -це більше 50 тисяч закладів в

 Україні  від дитячих садків до установ післядипломної

 освіти.  В  них  виховуються  і  навчаються  понад 15

 мільйонів  дітей,  учнів,  студентів. У галузі працює

 зверх мільйона педогогічних та інших працівників.

      Одже  безпосередньо  з освітою пов'язана третина

 нашого   суспільства.   Вихідною   ланкою  в  системі я 
 я                           - 11 - я 

 безперервної   освіти   є  дошкільне  виховання,  яке

 здійснюється в родині і дошкільних закладах.

      Нині   в   Україні   функціонує  23  тисячі  200

 дошкільних   закладів,  в  тому  числі  9  тисяч  800

 дітсадків  система  Міносвіти,  решта  відомчі. У них

 виховується майже 2 мільйона дітей. І вони усі різні,

 як  за своїми природними можливостями розвитку, так і

 за соціально-побутовими умовами в сім'ях.

      Враховуючи  це,  ми  прагнемо  зробити акцент на

 поєднання    родиного   та   суспільного   виховання,

 забезпечення  умов  для  ранього розвитку талановитих

 дітей,  а також тих, хто потребує корекції здоров'я і

 соціальної реабілітації.

      З  цією метою розвиваються різні типи дошкільних

 заходів,  як  за  змістом  роботи,  так  і за формами

 власності.

       На  жаль  це  відбувається  в складних умовах,

 коли    користуючись   правами   власника   відомства

 закривають  дошкільні  заклади,  а  їхні  приміщення,

 обладнання   продають   комерційним  структурам,  які

 використовують  їх не за призначенням.

      В  особливо скрутне становище потрапили сільські

 детсадки,  через  відсутність  коштів,  вони  змушені

 переходити на сезонне функціонування. я 
 я                           - 12 - я 

      За  останні 3 роки загальна кількість дошкільних

 закладів  зменшилась  на  1700 в основному це відомчі

 дитсадки,  що  призвело  до  зменшення охоплення ними

 дітей на 8 відсотків.

      Найбільшу   структурну  систему  освіти  складає

 загальноосвітня    школа.   Метежа   загальноосвітніх

 закладів  є  достатньо  розгалуженою  і  в  основному

 задовільняє  потреби  громадян.  В  Україні працюї 21

 тисяча  700 таких закладів, в них навчається більше 7

 мільйонів дітей.

      Після  прийняття  Закону  про  освіту  в  мережі

 загальноосвітніх  закладів  відбулися певні позитивні

 зрушення. На грунті спеціалізованих шкіл поглибленого

 вивчення  окремих  предметів,  широкої  диференціації

 навчання    стали    формуватися   гімназії,   ліцеї,

 навчально-виховні комплекси. З'явилися перші приватні

 школи.

      Нині у 121 гімназії, 124 ліцеях, понад 120 тисяч

 дітей мають змогу більш повно розвинути свої природні

 здібності  і обдарування. Встановлюється більш тісний

 зв'язок   таких   закладів   з   вищими   навчальними

 закладами,   що   створює   надійні   передумови  для

 подальшого розвитку талановиної молоді.

       Змінилася       мережа      та      контингенти я 
 я                           - 13 - я 

 загальноосвітніх  шкіл  і  за  мовними ознаками. За 4

 останні   роки   кількість   учнів,   які  навчаютьяс

 українською  мовою,  зросла  з  45 до 56, 5 відсотка.

 Розвиваєтьяс  мережа  загальноосвітніх  закладів  для

 дітей  інших  національних  спільно от України. У 172

 таких   школах   навчається  понад  55  тисяч  учнів.

 Контингенти  російськомовних закладів складають майже

 3 мільйони учнів. Це 43 відсотки.

      За  кількістними показниками криється, однак, на

 рівні  можливості  на  доступність  закладів  освіти,

 насамперед  у  сільській  місцевості.  Тут,  майже  у

 половині  населених пунктів зовсім немає шкіл, в тому

 числі  у  3  тисячах  сіл  із  населенням  понад  300

 чоловік.

      Проблема  здобуття  повноціннної  освіти  кожною

 сільською  дитиною  у  природному  для неї середовищі

 забезпечення   розвитку   її   здібностей,   талантів

 залишається  надзвичайно гострою.

      Найбільше  вона  проявляється  в малокомплектних

 школах,  де  вчитель змушений викладати кілька різних

 дисциплін,  не  маючи  відповідної  освіти.  Такою  в

 Україні  є кожна 5  сільська школа.

      У     структирі     загальноосвітніх    закладів

 функціонують    школи-інтернати    для   дітей,   які я 
 я                           - 14 - я 

 потребують   соціальної   допомоги   і  реабілітації.

 Насамперед,  це  хворі  діти, кількість яких, нажаль,

 зростає.

      Лише   за   1993   рік   число   дітей-інвалідів

 збільшилась на 19 тисяч і становить нині 121 тисячу.

      Державної  підтримки  і захисту потребують також

 діти  із  багатодітних,  неповних та малозабезпечених

 сімей.

      В   той   же  час  спостерігажтьсядуже  тривожна

 тенденція  до закриття таких закладів освіти. Лише за

 два  роки  мережа  шкіл-інтернатів  зменшилась  на 26

 одиниць. У сис темі Міносвіти діють 1 643 позашкільні

 заклади   різного   спрямування,   які   в  основному

 створюють  умови для здобуття учнями додаткових знань

 відповідно  до  природних  обдарувань,  інтересів,  а

 також  набуття  навиків  майбутньої  професії.  Серед

 позшкільних  закладів  особливої  уваги  і  підтримки

 потребують  ті,  що  займаються формуванням творчою і

 наукової  еліти, так звані малі академії наук.

      Не  можна  загубити 30-річний досвід їх роботи з

 обдарованою  учнівською молоддю. Тільки Мала Академія

 Крима  дала  перші  навики  наукової  діяльності  255

 кандидатам і 40 докторам  наук.

      Однак,   подальша   доля  позашкільних  закладів я 
 я                           - 15 - я 

 викликає  тривогу. Багато з них було створено на базі

 підприємств,   господарств,   які   підтримували   їх

 матеріально.   Тепер   для  дітей  практично  закриті

 стадіони,  басейни, будинки культури, клуби за місцем

 проживання  та  інші  об'єкти,  користування якими на

 пільгових  умовах  мало  б бути забезпечено місцевими

 органами  ержавної виконавчої влади у відповідності з

 Законом про освіту.

      40  позашкільних  закладів освіти припинили свою

 діяльність лише за останній час. Треба кожний випадок

 закриття,  перепрофілювання  дитясого  садка,  школи,

 позашкільного  закладу  розгляти  співвідносно з тим,

 наскільки    це    відповідає    потребам   громадян,

 задоволенням їх прав на освіту.

      Думаю,  що  відповідне завдання слід поставити і

 перед   Фондом   Державного   майна.

      Однак,  тільки  заборонних  заходів недостатньо.

 Сказане підтверджує стан виконання Постанови Кабінету

 Міністрів  України про невідкладні питання діяльності

 дитячих невчально-виховних закладів, якою зобов'язано

 не   допускати  ліквідації  і  зупинення  діяльності,

 використання  не  за  призначенням  навчальновиховних

 закладів.  Вивчення цього питання показує, що за 2, 5

 роки  дії згаданої постанови закрито 2 057 дошкільних я 
 я                           - 16 - я 

 загальноосвітніх та позашкільних закладів.

      Збереження   мережі  закладів  освіти  має  бути

 предметом  пильної  уваги  не тільки місцевих органів

 державної   виконавчої   влади,   органів  управління

 освітою,   а   й   усієї   громадскості.  Позитивному

 вирішенню  багатьох  освітніх  проблем  може  сприяти

 авторитет  народних  депутатів, особистий вплив усіх,

 хто  може  практичноо  допомогти,  підтримати заклади

 освіти, залучити для цього і позабюджетні кошти.

      Ми   маємо   багато  прикладів,  коли  керівники

 господарств,  підприємств,  в тому числі і недержавної

 форми  власності,  дбають  про  завтрішній день нашої

 держави і допомагають освіті.

      Вагомим    елементом    у    вирішенні   проблем

 забезпечення  держави трудовими ресурсами, зайнятості

 населення   -є  професійно-технічна  освіта.  Нині  в

 Україні  функціонує 1176 професійно-технічних училищ,

 в  яких  навчається  637 тисяч учнів і працює біля 60

 тисяч    інженерно-педагогічних    працівників.    За

 кількістю  учбових  місць  ця  система,  в основному,

 сбалансована з потребами економіки. Подальший якісний

 розвиток  професійно-технічної освіти можливий шляхом

 інтеграції   цих  закладів  освіти  з  підприємствами

 різних  форм  власності. я 
 я                           - 17 - я 

      Мабудь   найбільші   дискусії   останнім   часом

 розгорнулися  навколо  стану  і  шляхів  реформування

 вищої  школи.  Вона,  дійсно,  зазнала суттєвих змін.

 Змінилося   саме   поняття  типу  вищого  навчального

 закладу,   перелік,   який   доповнився  технікумами,

 коледжами, галузевими університетами. Введено поняття

 рівня  акредитації вищого навчального закладу та нові

 освітньо-кваліфікаційні ступені молодого спеціаліста,

 бакалавра, спеціаліста-магістра.

      Нині  в  Україні діє 161 вищий навчальний заклад

 3-4 рівнів акредитації, та 740 1-2 рівнів. Крім цього

 державну  лицінзію отримало понад 90 вищих навчальних

 закладів,  заснованих  на  онших формах власності. Це

 дозволяє  забезпечити  місцями у системі вищої освіти

 близько  35  відсотків  випусників  загально-освітніх

 закладів.  Загальний  контингент  студентів становить

 понад півтора мільйони юнаків і дівчат. Для повнішого

 задоволення    їх    освітніх    потреб,  забепечення

 мобільності   вибору   типу   діяльності  переглянуто

 структуру  і  зміст підготовки. Введено новий перелік

 спеціальностей, який складається із 70 досить широких

 напрямів.  Це,  так  звана,  базова  вища  освіта або

 рівень  бакалавра. Кожному із бакалаврських напрямків

 за  змістом  відповідає  наступна програма підготовки я 
 я                           - 18 - я 

 фахівця   з   повною   вищою   освітою.   Це   рівень

 кваліфікації вчителя, юриста, інженера, лікаря.

      В   цілому  ж  таких  спеціальностей  в  Україні

 налічується   460.   Слід   зауважити,   що   перелік

 спеціальностей    технікумів,   а   їх   485,   також

 узгоджується з бакалаврським напрямком підготовки.

      Наступна  ланка,  до  дозволяє  реалізувати ідею

 безперервної  освіти і сприяє адаптації до нових умов

 на  ринку праці, виступає засобом певного соціального

 захисту,  є  система післядипломної освіти. В Україні

 цим    займаються    549    закладів.    Щороку   тут

 перенавчаються  понад  600 тисяч фахівців. Крім того,

 майже  2 мільйона робітників проходять перепідготовку

 і   підвищення   кваліфікації   на  базі  професійних

 навчальних  закладів.  Ця  система  також має профілі

 перепідготовки.

      Я   далекий   від  того,  щоб  вважати  наведену

 структуру  підготовки досить досконалою і завершеною.

 Ми  маємо забезпечити механізми її еволюції, оскільки

 це  зачіпає  інтереси  як  держави,  так і конкретної

 особи.  А  вони  в сучасних умовах швидко змінюються.

 Звідси  -завдання,  що будуть вирішуватись найближчим

 часом.

      Науковий  аналіз  потреб  суспільства  в  тих чи я 
 я                           - 19 - я 

 інших  фахівцях  з  широким залученням як працівників

 ищої  школи,  так  і  практиків  із галузей народного

 господарства.   Вирішення   проблеми  еквівалентності

 наших  дипломів  на міжнародному рівні, запровадження

 нового порядку створення недержавних вищих навчальних

 щзакладів  виключно  через Кабінет Міністрів України,

 розробка  чіткої  системи  державного конутрою якості

 освіти   та   нових   принципів   акредитації   вищих

 навчальних  закладів,  і  на цій основі впорядкування

 мережі навчальних закладів, їх статусів та назв.

      Здавалося   б,  ми  для  цього  маємо  достатній

 потенціал.  У  вищій  школі України працює 124 тисячі

 науково-педегогічних  працівників,  з  них  72 тисячі

 викладають в університетах, академіях, інститутах.

      Більше  половини  з  них  має  вченні  ступені і

 звання. В тому числі і 6 тисяч докторів наук. Загалом

 в вищих навчальних інших закладах і установах системи

 освіти  зосереджено  45  відсотків  усіх  кандидатів,

 докторів наук України. Забезепечує постійне оновлення

 цього  потужного інтелектуального потенціалу держави,

 разгалужена    мережа    аспірантури,   докторантури,

 спеціалізованих   вчених   рад,   що  діють  в  вищих

 навчальних   закладах,   наукових  установах.  Окремо

 необхідно  виділити такий компонент, як наука у вищих я 
 я                           - 20 - я 

 навчальних  закладах.  В  останні  роки  вона взагалі

 залишилась  поза увагою, фінансування зменшилось в 10

 разів.  Щорічно  збільшуються  втрати наукових кадрів

 вищих   кваліфікацій,   розмиваються  наукові  школи,

 зменшується   приплив  молоді  і  в  науку,  якщо  ця

 тендеція  надалі  буде  мати  місце,  то  ми повністю

 втратимо  наукові  школи.  Думаю, що рішення потрібно

 шукати на шляху побудови спільного освітньо-наукового

 простору в Україні.

      Перші  позитивні зрушення щодо інтеграції зусиль

 освітнянської   діяльності   та  великої  науки,  вже

 відбулися.     Нещодавно    підписана    угода    про

 співробітництво   між   національною  Академією  наук

 України  та  міністерством  освіти.  Наступним кроком

 могло   стати,   наприклад,   створення   в  регіонах

 своєрідних    аналогів    технополюсів,   або   інших

 об'єднань,  до яких можуть входити провідні навчальні

 заклади,  науково-дослідні інститути, конструкторські

 бюро, виробничі підприємства, загально-освітні школи,

 ліцеї,   гімназії.   Причому,   об"єднання   їх   має

 відбуватися  не  на  адміністративному  рівні,  а  на

 основі  взаємовигідних  угод  в  інтересах  регіону і

 держави.   Сьогодні   створення   таких  технополюсів

 можливо      у      північно-східному,     західному, я 
 я                           - 21 - я 

 Дніпропетровському,     Донбаському,     Центральному

 регіонах,  в  автономній  республіці  Крим  та  інших

 теріторіях.

      Для  цього  необхідно запровадити нові механізми

 прямого   фінансування   освіти   та   науки,   як  з

 бюджетного,  так  і з позабюджетного джерел. Створити

 нормативну  базу  діяльності  таких  технополюсів  та

 інших   об'єднань.   В   цілому  ж  потребує  суттєво

 вдосконалення  законодавча база науки, зокрема внести

 суттєві  зміни  і  доповнення  до  Закону України про

 основу  державної  політиик  у сфері науки і науково-

 технічної   діяльності,   прискорити   підготовку   й

 прийняття  законів  про  статус наукової організації,

 про   статус   наукового   працівника,  про  науково-

 інтелектуальну   власність.  Наведена  харакетристика

 кожної  з  ланок  освіти  є  неповною.  Їм притаманні

 спільні  взаємопов'язані проблеми. Більш того, багато

 з   них  виходять  за  межі  суто  системи  освіти  і

 потребують   рішень   на   загальнодеражвному  рівні.

 Предметом найглибших роздумів і найгостріших дискусій

 в Україні є зміст освіти.

      Ідеологічні   засади  формування  змісту  освіти

 визначено   Законом  про  освіту  і  зорієнтовані  на

 органічний    зв'язок   із   національною   історією, я 
 я                           - 22 - я 

 культурою,  традиціями і водночас на загальнолюдськті

 моральні  ідеали  і цінності, рівноправне входження у

 світовий освітній простір.

      Зрозуміло,  що  новий  зміст...  що  новий зміст

 освіти  має  бути  відображений  у  новому  поколінні

 підручників, навчальних посібників, засобів навчання.

 Вони  можуть  і  повинні  бути  різними, але водночас

 такими,  що відображають державну освітню політику, а

 не регіонально-хуторянські устрімління.

      Надзвичайно   гострою   є   проблема  навчально-

 методичного    забезпечення    процесу   навчання   і

 виходвання. Зокрема, у загальноосвітніх закладах. Ось

 деякі  факти.  Підручників  є  лише  40% від потреби,

 навчальних  посібників -30%, засобів навчання -7-10%.

 У     цьому    році    видапння    підручників    для

 загальноосвітніх  шкіл  профінансовано лише на 8%, що

 створює  реальну  загрозу  зриву  початку навчального

 року.

      Наступна   багатопланова   проблема   стосується

 створення  трудових  ресурсів держави. Нині в Україні

 не  існує науково обгрунтованої концепції скільки і з

 яких   спеціальностей   готувати  фахівців  із  вищою

 освітою.  Відсутні  такі прогнози навіть на найближче

 майбутнє.  Систему попередніх замовлень підприємств і я 
 я                           - 23 - я 

 установ   зруйновано.  Митуація  ускладнюється  ще  й

 зміною   ціннінстних   орієнтирів   молоді  у  виборі

 професії.     Переважає     захоплення    юридичними,

 управлінськими,  еконормічними напрямками підготовки,

 що  змушує  збільшувати  плани-прийоми  на відповідні

 спеціальності    за    рахунок   інженерно-технічного

 профілю.  На  даний  час -це позитивне явище, тому що

 Україна  успадкувала  попередню  структуру підготовки

 фахівців,   46%   якої  складають  інженерно-технічні

 спеціальності, чого не має в жодній країні світу.

      Одже   маємо   прикре  протеріччя.  За  обсягами

 підготовки  кадрів  з вищою освітою, ми відстаємо від

 багатьох  країн,  в  той  же  час  за  державні кошти

 готують  фахівці,  готують  фахівці,  які потрапляють

 прямо до лав безробітних.

      У  кращому  випадку вони працюють не за фахом, у

 різноманітних  комерційних структурах, податки з яких

 бюджет  держави  наврядчи компенсують реальні витрати

 на їх підготовку.

      Особливо  гострою є кадрова проблема у бюджетній

 сфері.  Ставиться  під  загрозу забезпечення державою

 конституційних   прав  громадян  на  освіту,  охорону

 здоров'я  і  інші  соціальні  гарантії.  Вже  на  все

 мешканці сіл і мальнеьких містечок відчувають дефіцит я 
 я                           - 24 - я 

 учителів.  ним  уражені  і  великі  міста. Випускники

 педагогічних навчальних закладів масово не прибувають

 на  роботу.  За останні півтора року з причин низької

 соціальної захищеності загальноосвітня школа втратила

 близько 46 тисяч вчителів.

      Некращі  справи  й  у вищих навчальних закладах.

 Окремі   кафедри  забезпечені  викладачами  на  60-7-

 відсотків. Останього часу з вищої школи пішло близько

 5  тисяч  осіб,  у  тому  числі 190 докторів, та 1955

 кандидатів наук.

      Де  ж  вихід?  Збільшення планів прийому, про що

 часто   просять   області,   не  вирішує  питання.  Є

 пропозиції ввести розподіл. Але є й аргументи й проти

 цього.  Мовляв  порушуються  права  людини на вільний

 вибір трудової діяльності.

      Однак,  відсутність  учителя чи лікаря -це також

 порушення права людини на освіту, охорону здоров'я не

 залежно   від   місця  проживання.  Суто  примусов  і

 заухходи,   типу   розподілу  випускників  не  дадуть

 бажаних  результатів.  Треба  мати  надійні механізми

 для   створення  умов  побуту,  системи  стимулювання

 педагогічної  праці.  Необхідно  передбачити  надання

 студентам   і   випускникам  різноманітних  кредитів,

 встановлення пільг в оподаткуванні, гарантувати житло я 
 я                           - 25 - я 

 та ігнші види соціальної підтримки.

      Звичайно  ці  заходи  повинні  здійснюватися  на

 загальнодержавному  рівні.  Спільно  з  Міністерством

 економіки,  галузевими  міністерствами і відомствами,

 треба  розробити  механізми  для формування запиту та

 визначення  структури і обсягів підготовки фахівців в

 умовах   ринкової   економіки   з  урахуванням  нових

 освітніх рівнів, бакалаврів, магістрів.

      Перелік  проблем  доцільно завершити групою тих,

 вирішення  яких  потребує  вдосконалення законодавчої

 бази освіти.

      По-перше     відсутні    механізми    реалізації

 законодавчого положення про пріоритетність освіти, як

 норма  вони  не  закладені в інших законах як діючих,

 так і в тих, що розробляються.

      По-друге,  найбільш недосконалою виявилась схема

 фінансування освіти і науки. Не виконується 56 стаття

 Закону,  якою  для  освіти  встановлено  не  менше 10

 відсотків національного доходу.

       У  1994  році це мало б становити 85 трильйонів

 карбованців,  фактично  виділено  51,  на жаль проект

 бюджету   на   1995  рік  не  дає  ніяких  надій,  бо

 передбачає   подальше   подвійне   зменшення   осягів

 фінансування  на потреби освіти. Це неминуче призведе я 
 я                           - 26 - я 

 до   катастрофічних   наслідаків   для  освіти  і  не

 передбачених соціальних напружень.

      Користуючись  цією високою трибуною звертаюся до

 вас  шановні  народні  депутати  недопустити цього. З

 двома  названими  тісно  пов'язана  третя проблема. В

 державі  немає  сисми  соціального захисту ні тих хто

 навчається, ні тих хто навчає.

       Як  було вже зазначено це 30 відсотків громадян

 нашого   суспільства,   навіть  ті  не  вельми  щедрі

 соціальні гарантії, що закладено в Законі про освіту,

 не  можуть  бути виконаними ні на загальнодержавному,

 ні на місцевому рівнях.

      Заробітна  плата,  приміром,  не виплачується по

 кілька  місяців.  Для  пом'якшення  цієї  проблеми ми

 змушені  вводити  частково оплату за навчання у вищих

 навчальних    закладах   для   забезпеченої   частини

 населення.

      Цілком   очевидно   і   є   потреба  законодавчо

 закріпити  можливість добувати вищу освіту за плату у

 державних  навчальних закладах особам, які не пройшли

 за  конкурсом  на місця, що фінансуються з державного

 бюджету.

      Це  не  тільки  матеріальна  підтримка  закладів

 освіти,  одної  з  джерел  позабюджетних  коштів, а й я 
 я                           - 27 - я 

 розширення можливостей громадян отримати вищу освіту.

      Статистика  свідчить, що за 4 роки дії положення

 закону  "Про  обов'язковість навчання до 15 років " в

 Україні   різко   зросла   кількість  підлітків,  які

 залишили  навчання,  не  здобувши  навіть  не  повної

 загальної  освіти.

      У минулому році майже 20 тисяч 15-літніх учнів -

 це  3 відсотки від загального числа дев'ятикласників,

 не  одержали  свідоцтво  про неповну загальну середню

 освіту.  Це та категорія дітей, які самостійно вже не

 повернуться до навчання. Суспільство не гарантує їм і

 працевлаштування,  бо ряди дорослих серед безробітних

 зростають.

      Тому  вважаємо  за необхідне встановити як норму

 закону   обов'язковість  неповної  загальної  освіти,

 знявши вікові  обмеження.

      Наступна  проблема:  розвиток  в Україні заладів

 освіти,  заснованих  на  недержавній формі власності,

 вимагає  запровадження  чіткого  контролю  за  іхньою

 діяльністю.    Вироблення   механізму   захисту   від

 недоброякісних     освітянських    послуг    потребує

 вдосконалення  система  акредитації закладів освіти і

 на   цій   основі   наведення   порядку   у  великому

 різноманітті  навчальних  закладів,  їх  статусів  та я 
 я                           - 28 - я 

 назв.

      Практика     засвідчила    також    необхадність

 встановлення    вертикалі    в   системі   державного

 управління освітою. Тільки за умови дотримання єдиної

 державної політики, в тому числі і управління освітою

 можлива   реалізація   принципу   демократизації.   в

 супротивному  разі  це  руйнування державних освітніх

 стандартів,   розпорошення   педагогічних  здобутків,

 встановлення  місцевих  принципів  формування корпусу

 організаторів освіти.

      Шановні  народні  депутати,  у  своєму виступі я

 намагався  окреслити  групу найбільш гострих проблем,

 розв'язання  яких  потребує  невідкладних  практичних

 дій.  Звичано, у такій багатогранній галузі як освіта

 їх  набагато  більше.  І певною мірою вони торкаються

 кожного   з   нас.   А  тому  ми  повинні  усвідомити

 необхідність  змінити психологію всього суспільства у

 ставленні   о   освіти,   визнати  освіту  не  тільки

 обслуговуючою  сферою,  а  головним  чином  активною,

 продуктивною  силою суспільства.

      Треба  формувати  суспільний погляд на освіту як

 національну   ідею.  Необхідно,  щоб  ця  ідея  стала

 органічною   ознакою  способу  життя,  мислення,  дії

 кожного з нас. я 
  я                           - 29 - я 

       Дякую за увагу.

 

      ГОЛОВА.   Дякую вам,  Михайло Захаровичу.

      Я  хочу  дізнатися  в  депутатів,  хто  хотів би

 задати запитання йому, прошу записатись.

      Будь    ласка,    опублікуйте    список.   Можна

 здогадатись,  що  всі  не встигнуть задати запитання.

 Тому  давайте  домовимось  так:  до  11  години, 20 з

 лишком  хвилин відведемо на ці запитання. Добре?

      Перший  Ратушний  Михайло Ярославович, прошу.

 

      РАТУШНИЙ. Шановний пане міністре, без сумніву, є

 багато  запитань  до  вас.  Я  думаю, і інші депутати

 мають  намір  їх  задати,  тому  я  поставлю лише два

 питання.

      Питання   перше.   Ви   мало  в  своїй  доповіді

 зупинилися  на системі професійної освіти. Ну, на моє

 тверде  переконання,  середня спеціальна освіти, вона

 зараз в Україні, як і свя освіта, нажаль, перебуває в

 загоні  великому. Ясно що проблема грошей і інше, але

 мені   здається,  не  залучення,  не  активізація  на

 тому  відтинку  може  призвести,  справді,  що великі

 пласти  молоді просто нікуди їм не залишиться, як йди

 криміналізовані угрупування. Це раз. я 
 я                           - 30 - я 

      І друге. Чи видомі вам факти про те, що велика є

 таке  вже ситуація в Тернопільському педінституті, що

 професура,  вона  відмовляється  від  своїх  звань  з

 огляду  на  те,  що  ці  тарифи  чи  платня професора

 відповідно  є  така  низька,  що  платня  десь зовсім

 нищого рівня не тільки науковця-спеціаліста перевищеє

 в  декілька  разів.  Я  розумію, що все це гроші, але

 може  ви підкажете і нам депутати, як виходити з цієї

 ситуації?

      Дякую.

 

      ___________.   Дякую   вам.   Дійсно  професійна

 освіта  -це  є  великий  прошарок в загальній системі

 освіти.  Тут більше тисячі -1176 професійно-технічних

 училищ,  якщо  до цієї категорії ви відносите і бувші

 технікуми,  то  це  більше 600 навчальних закладів. У

 всіх ци закладах діти отримують як середню, загально-

 середню  освіту, так і спеціальну професійну.   Це...

 цій  ланці  освіти,  дійсно,  треба  приділяти значно

 більшу   увагу.   Тут  і  необхідність  більш  чіткої

 сбалансованості  з  промисловістю  для  того,  щоб ми

 могли   надавати  робочі  місця,  і  перегляд  змісту

 освіти,  і  дуже  багато  інших  питань.  Я  повністю

 згоден,  що  і  ця  ланка освіти потребує надзвичайно я 
 я                           - 31 - я 

 великої уваги.

      Щодо   ситуації  з  оплатою  праці  педагогічних

 працівників,  бо вона відома, на жаль, нам усім, вона

 просто кризова і є і крім цих фактів, які ви сказали,

 ще є надзвичайно багато різних, вже аномальних явищ в

 тому   середовищі,   яке   є  найбільш  стабільним  і

 законослухняним,  -це  наша  інтелігенція, яка інколи

 змушена  просто  бідкувати.  Тому, які тут виходи? Їх

 тяжко   назвати  при  такому,  при  такій  негативній

 від'ємній  динаміці  фінансування  освіти. Але тут, з

 моєї  точки  зору, більш активно викладацький корпус,

 особливо  вищий  ешелон  викладацького  корупусу, має

 брати  участь в міжнародних, різного типу міжнародних

 гарантах, що є додатковим фінансуванням.

      До  речі,  професура  західних університетів має

 більше  половини свого фінансування за рахунок такого

 виду діяльності. Ми ще психологічно не дуже готові до

 такого виду діяльності.

 

      ГОЛОВА. Дякую.

 

      _______________

      Це  і  більш  активна діяльність на внутрішньому

 ринку  в  науці,  інколи  навіть  співпраця  з нашими я 
 я                           - 32 - я 

 комерційними та іншими...

 

      ГОЛОВА.  Михайло  Захаровичу,  я  прошу вас: чим

 складніша   проблема,   тим  коротше  треба  про  неї

 говорить,  тому  що  тоді  важко  буде всі аспекти її

 відобразить. Бо треба давати відповіді.

      Тарас Романович Кияк, прошу.

 

      КИЯК Т.Р.

 

      Кияк, Чернівці, "Державність.

      Шановний  пане  Голово, шановні колеги, шановний

 пане міністре!

      Термінологічне  запитання.  Що  ви розумієте під

 регіональною системою освіти, як чимось відмінним від

 національного?

      І   ще   один  термін  пронизує  ваші  попередні

 документи.  Заклади  освіти  альтернативні державним.

 Невже  ви  за комерціалізацію вузівської освіти? Адже

 атрибут  державності  освіти -є прямо пропорційним до

 рівня   освіти.   Отже  якщо  на  перших  дидактичних

 сходинках   комерціалізація   допустима,   і  навіть,

 бажана,  то на вузівському рівні це недопустимо. Хіба

 ж   це  для  клерікалької  освіти?  Але  то  проблема я 
 я                           - 33 - я 

 релігійних конфесій. Дякую.

 

 

      ГОЛОВА Дякую.

      Щодо  термінологічного  запитання,  я  не вживав

 термін  "регіональна система освіти", я вживав термін

 "  регіональна  система  управління освітою". Система

 управління  є  державною,  а  от  органи управління є

 державні  і  регіональні.  Щодо  закладів  освіти,  з

 недержавною формою власності, то це той факт який є в

 нашому  суспільстві,  і  ми  маємо  його сприймати як

 такий який вже має місце.

      Інша  справа державний контроль стандарту знань.

 За   цими  закладами  освіти  державний  контроль  за

 мережою, це безумовно функція держави при нормальному

 сталому  суспільстві.  Вимальовується певний відсоток

 таких  закладів  освіти,  для... Ми знаємо, для країн

 Европи  це  не  високий, не великий відсоток, десь до

 10. Я сподіваюся, що і в нас десь становище на такому

 рівні.   Для   американського  континенту  це  більше

 половини.  Поки  ми  в  такому  перехідному процесі в

 динаміці.

 

      ГОЛОВА. Янко. Станіслав Васильович прошу. я 
 я                           - 34 - я 

 

      ЯНКО.  Александр Александрович, я прошу передать

 слово 118 округу Краснякову.

 

      ГОЛОВА Будь ласка 118.

      Красняков.

 

 

      КРАСНЯКОВ.  Уважаемый  Михаил  Захарович,  вы  в

 своем  выступлении  затронули  тему все-таки платное,

 платное  образование. Как вы видіте, разрешение этого

 вопроса,  способны  ли  мы... нам сегодня идти в этот

 омут.   И   способны   ли  люды  сегодня  платить  за

 образование.  Какая  это часть людей. Какие это будут

 школы,  сколько  их.  И вторая часть вопроса. Сегодня

 как  не  плохо  мы в нашых професионально технических

 училищах.  Все-таки готовим кадры все-таки хорошо или

 плохо. Но они есть, эти кадры нужны. Но сегодня в ПТУ

 получают,  преподаватель  получает  заробатную  плату

 значительно   меньше,  как  мы  собираемся  сохранить

 систему фаховой нашей освиты. Спасибо.

 

      ___________.  Дякую. Щодо платної форми навчання

 як  додаткової  я  використав  це поняття, дійсно, як я 
 я                           - 35 - я 

 додаткову  форму  для того контингенту студентів, які

 не  пройшли  за  конкурсом  на  бюджетні  місця,  які

 сплачуються   державою.   Прчиму   це  прийнятно  для

 забезпеченої  частини  суспільства.  І  така  частина

 суспільства  у  нас  є і готова сплачувати. Звичайно,

 для  нашої  системи  освіти,  для  наших традицій -це

 зовсім  нове  явище.  І воно, може, не досить бажане,

 але  просто  немає  іншого  виходу  зараз, яким чином

 підтримати   частково  матеріальний  стан  навчальних

 закладів.

      Щодо  професійно-технічних  училищ, цієї системи

 викладацького   складу,   то  тут  така  сама  гостра

 проблема  з фінан... з оплатою праці викладачів, як і

 для  інших  ланок.  І  вихід може бути на шляху більш

 повної  інтеграції з підприємствами як державної, так

 і  недержавної  форми  власності, підготовка фахівців

 професійно-технічного  напрямку  за  замовленнями, на

 контрактній основі. Це - як один з заходів.

      Дякую.

 

      ГОЛОВА.  Кондратюк Анатолій Олексійович, прошу.

 

      КОНДРАТЮК А.В., 55 виборчий округ, Вінниця.

 я 
 я                           - 36 - я 

      З ЗАЛУ........................................

 

      ГОЛОВА.   Одну  хвилиночку!  Потім  підійдете  з

 запитанням...

 

      ___________.    Я    не    зрозумів,    що    по

 профтехучилищах?...

 

      ГОЛОВА.  Анатолій  Олексійович Кондратюк. Прошу,

 прошу...

 

      КОНДРАТЮК А.О., Вінниця, 55-й...

 

      ГОЛОВА.  Потім...

 

      КОНДРАТЮК А.О.  Шановний Михайло Захарович!

      У   мене  два  запитання.  Чи  передбачає  уряд,

 Мністерство      освіти     в     проекті     бюджету

 капіталовкладення  для  закінчення  будівництва шкіл,

 розпочатих за рахунок коштів підприємств? В даний час

 за  відсутністю коштів, звичайно, заморожених... Чи є

 у вас от такі дані?

      І  друге  питання.  Чи  є  у Міністерства совіти

 перспективний    план,   чітка   система   підготовки я 
 я                           - 37 - я 

 спеціалістів  на  перспективу?  І  чи  думає  над цим

 питанням Міністерство оборони?  (???)

      Дякую.

 

 

      _______________  Щодо  профтехучилищ, то дійсно,

 необхідно зберегти цю систему освіти, безумовно. Щодо

 наступних  запитань,  по-перше,  будівництво шкіл. На

 жаль  в  проекті бюджету на 1995 рік такої можливості

 ми  не  передбачаємо. Цей бюджет зменьшується в двічі

 від  потреб,  тому якщо він не буде збільшений, то це

 навіть  не вистачить на заробітну платню і степендію.

 Це з тих даних, що є у Міністерстві освіти.

      Щодо  прогнозу,  прогнозної  діяльності відносно

 номенклатури  специальностей,  то  це один з головних

 напрямків  діяльнолсті  Міністерства. Дійсно зараз ми

 розпочинаємо  дуже  глибоко  цим  займатися, вивчаючи

 потреби   суспільства   в   їх   кількості  з  певним

 упередженням   на   майбутнє,   тому  що  зараз  наше

 суспільство не знаходиться в сталому стані. І якщо ми

 збалансуємо  під  сьогоднішній  день,  то  це буде не

 вірна оцінка.

      Треба  прогнозувати  його розвиток на 5-10 років

 вперед.  І це один з головних напрямків нашої роботи. я 
 я                           - 38 - я 

 Дякую.

 

      ГОЛОВА. Кириченко Микола Олексійович.

 

      КИРИЧЕНКО  М.  О. Дякую. 329 Лохвицький виборчий

 округ, Полтавщина, Кириченко.

      Шановний  Михайло  Захарович,  як  відомо освіта

 найбільш  законодавчо  не  забезпечена  галузь  нашої

 держави,  що, на мою думку, дуже парадоксально. Бо це

 та  галузь  де  зосереджено  найбільший  науковий  та

 інтелектуальний потенціал України.

      Запитання чому ж ви, я маю на увазі Міністерство

 осівти,   не  активізуєте  роботу  по  розробленню  і

 внесені  на  розгляд Верховної Ради законопроекти, що

 регулювали  б законодавче поле функціонування освіти.

 А що це б знайшло підтримку серед народних депутатів,

 то  про  це говорить навіть те, що більше 70 народних

 депутатів  Верховної Ради України освітяни. Ми готові

 до активної співпраці з вами в цьому.

      І   друге.   Михайло  Захарович  я  дуже  уважно

 прослухав  вашу  доповідь  і  мене  здивувало,  що ви

 жодним   словом   не   обмовилися,  про  необхідність

 функціонування психологічної служби в системі освіти.

 Я  думаю,  що  без такої служби говорити про сучасний я 
 я                           - 39 - я 

 рівень освіти , м'ягко кажучи не серйозно.

      В  усіх  розвинутих  країнах такі служби існують

 уже  давно.  Коли  ж  ми  почнемо  працювати  в цьому

 напрямку,   коли   в  Міністерстві  освіти  з'явиться

 структурний    розділ   по   координації   роботи   і

 методичного   забезпечення,  практичних  психологі  в

 шкіл, яких уже як мені відомо в системі освіти більше

 3 тисяч працює.

       І  я  думаю,  якщо  уже  Міністерство  оборони,

 (..........)  Чорнобильськім міністерстві такі служби

 є, то в Міністерстві освіти, якщо такої служби немає,

 то мабуть нам повинно бути стидно.

       Я прошу відповісти, дякую.

 

      ___________. Дякую.

      Зараз  Міністерство  готує представити Верховній

 Раді цілий ланцюг таких законопроектів. Для того, щоб

 вдосконалити  законодавчу  базу освіти і поставити її

 відповідність з сьогоднішніми умовами, і в найближчий

 час  ми  будемо  посити Верховну Раду розглянути, я б

 сказав навіть законодавче поле освіти.

      Щодо  психологічної  служби  за  браком  часу, я

 звичайно  не  міг  торкнутися  всіх аспектів, це дуже

 важливий  аспект  діяльності  міністерства особливо в я 
 я                           - 40 - я 

 такий  напружений і досить ще не визначений час, щодо

 моделей освіти і так далі.

      Тому ми цьому приділяємо досить велике значення,

 дякую.

 

      ГОЛОВА. (..........)Юрій Миколайович.

 

      ___________.   В   мене  два  запитання  і  одне

 зауваження.

      В розданих рекомендаціях учасники парламентських

 слухань,  є  один  пункт, просити Президента України,

 Верховну  Раду  України  встановити  на  закладаючому

 рівні   подвійне   підпорядкування  місцевих  органів

 управління   освіти  і  Міністерство  освіти  України

 відповідним  державним  органам  та  органам місцевої

 влади.  Цілком  очевидно, що бажанням було б отримати

 додаткове фінансування з місцевих органів влади.

      Скажіть,  будь  ласка, чи не буде при цьому, так

 як у приказкі: у семи  нянь дитя без ока.

      Друге  запитання.  Ці  рекомендації варто було б

 рахувати. Одже, всі ті пропозиції коштують певну суму

 грошей.  Назвіть, будь ласка, суму грошей, які вам не

 вистачає.

      І  останнє. Тут розданий рекомендації, постанови я                           - 41 - я 

 є    такі   загальники,   як   активізувати   роботу,

 забезпечити    подальше    досконвлення,   домагатися

 досконалення  форм і методів, послідовно поліпшувати,

 які , напевно, варто  вилучити.

 

      ГОЛОВА. Юрій Миколайовичу, уточніть, будь ласка,

 ен   вистачає   коштів  міністру  освіти,  чи  освіті

 вцілому.

 

      ___________.  Ми  зараз  говорим  не по міністру

 освіти.

 

      ___________. Дякую.

 

      ___________. Щодо подвійного підпорядкування, ми

 не  маємо  на уавзі ніякого додаткового фінансування.

 Мається   на  увазі  встановлення  вертикалі,  єдиної

 вертикалі  в  державі  в  методичному розумінні цього

 питання.

      Треба  в  регіонах,  все-таки, витримувати певні

 стандарти   знань,   певний....  Не  треба  розривати

 освітянський   простір   і   не   може   бути  освіта

 регіональною, як ми уже обговорювали цей термін. Вона

 може бути  державному. я 
 я                           - 42 - я 

      Лише в цьому сенсі ми використовуємо це поняття.

      Щодо  грошей, яких не вистачає зараз, то на 1995

 рік  потреба Міністерства освіти біля 500 трильйонів.

 Пропонується 230. Тому такий дефіцит.

 

      ГОЛОВА.    Кочерга  Віктор Герасимович.

 

      КОЧЕРГА. , 122  , Фракція "Коммуністи  України".

       Уважемый   Михаил  Захарович,  в  прошлом  году

 несовершеннолетними   совершено   более   41   тысячи

 преступлений.  Если ставнить это с 1991 годом, то это

 рост  на 42 процента. Только в прошлом году совершено

 школьниками  и учащимися СПТУ 8 400 преступлений. Как

 вы считаете, не является ли это следствием разрушения

 стройной   сыстемы   воспитания   школьника,  которая

 сложилась  за  годы  Советской  власти?  В  том числе

 функционарование   таких   общественных  формирований

 учащихся,  как  октябрятская организация, пионерская,

 комсомольская?   Не   является   ли   это  следствием

 деполитизации,  переполитизации  учреждений, школьных

 учреждений прежде всего? Это первый вопрос.

      И второй ворпрос. У меня на округе добропольском

 и  в  городе  м  в  районе  только  половина учащихся

 получает   школьные  обеды.  Одновременно  из  тысячи я 
 я                           - 43 - я 

 учащихся  около  280  человек состоят на диспансерном

 учете.  Большинство из них болеют желудочно-кишечными

 заболеваниями.

      Одновременно  в  школах  нет  даже  диетического

 питания  ни  в  одной  из школ. Как вы считаете можно

 решить эту проблему, какая вам помощь нужна?

      И  третий вопрос. Дипломы сейчас выдаются только

 на дном украинском языке. Это прямое нарушение закона

 языка. Когда  вы думаете устранить это нарушение?

      Спасибо.

 

      ___________. Дякую.

      Дійсно,  злочинність  зросла  в  минулому році і

 мабуть  тенденції ці ще будуть зберігатись. Це, з моєї

 точки  зору,  є результатом загальної нашої кризи і в

 тому  числі  відсутність певних моральних орієнтирів,

 певних  духовних  орієнтирів в суспільстві. Це те, що

 ми  повинні  зробити - випрацювати ідеали, які дійсно,

 вони існували, були досить чіткі, в них вірили в роки

 Радянської  влади  -це  проблема  нашого суспільства:

 розробити ті ідеали, в які б вірила молодь і навкруги

 яких можна було б проводити виховання.

      Щодо фінансування шкіл, недостатність одідів -це

 так.  В  багатьох  регіонах,  а  ви  знаєте, що школи я 
 я                           - 44 - я 

 фінансуються   з  місцевих  бюджетів,  не  виплачують

 заробітну   платню  вчасно,  не  вистачає  коштів  на

 фінасування  харчування  дітей  -це  має  місце.  Які

 виходи?  Крім  традиційного  -це  отримання  грошей з

 бюджету,   все-таки,   треба   було   б   думати  про

 регіональні  умови.  В  деяких регіонав  школи  можна

 залучати  до  певної  продуктивної  праці.  І це може

 давати   результат.   Скажімо,  в  Івано-Франківській

 області  пропонується  вирощувати кролів, і м'ясо йде

 на  харчування,  а  величезна хутрофірма цієї області

 готова  сплачувати  за шкірки. І можна назвати багато

 прикладів,  якщо варто до цього підійти. Може це один

 з  виходів на сьогоднішній день.

      Щодо  Закону  про  мови те, що дипломи видаються

 українською мовою, ну, я хочу сказати, що це загальна

 наша...  Це  в  нашій  державі  і  люба держава видає

 дипломи  для  своїх  громадян мовою цієї держави, для

 іноземних...

      (Шум в залі)

      Я розумію...Шановні народні депутати!

 

      ГОЛОВА.  Я  прошу,  шановні депутати! Ви дипломи

 вже одержали заспокойтесь. Я вас  прошу. Будь ласка.

 я 
 я                           - 45 - я 

      ___________.  Шановні  народні  депутати!  Я  не

 хотів  би,  щоб  ми  зараз  ввійшли  в  якусь,  якесь

 загострення   на  цій  основі,  але  хочу  вам  також

 нагадати  Закон  "Про  мови"  був  прийнятий в умовах

 бувшого   Радянського   Союзу,   коли   Україна  була

 Республікою  Союзу.  І  тоді було записано про те, зо

 треба  обов'язково  двома  мовами.  Зараз я думаю, що

 Верховній Раді треба уважно переглянути ситуацію, яка

 є на сьогоднішній день.

 

      ГОЛОВА.  Дякую  вам.  Сідайте, будь ласка. Слово

 для  співдоповіді надається заступнику голови Комісії

 Верховної Ради з питань освіти Шибко Віктору Яковичу.

 Прошу.

 

      ШИБКО В.Я.

 

      Шановні    колеги,    колеги-депутати,   колеги-

 освітяни!  Що  нас  спонукало винести на розсуд вищої

 законодавчої влади питання про стан освіти в Україні?

      Ніхто   не  може  ставити  під  сумнів  здобутки

 національної освіти. Вона в короткий істричний період

 здійснила   перехід   від  масової  неграмотності  до

 загальної  освіти, до всесвітнього визнання здобутків я 
 я                           - 46 - я 

 українських  вчених. Але ніхто не може заперечувати і

 не  має права не бачити, що сьогодні освіта поступово

 втрачає   свої  позиції.  Ми  переживаємо  деформації

 принципів  і  змісту освіти. Її характерними ознаками

 стала  незадовільна  якість  навчання  і  відсутність

 системи виховання.

      Це  дуже  тривожне  явище в цілому, і особливо в

 умовах  розбудови Української держави. Адже історично

 обумовлено, що всі високорозвинуті країні, реформуючи

 економіку,   спиралися   на  освіту,  як  на  одну  з

 продуктивних галузей господарства.

      За  даними  Всесвітнього  банку  кожний  доллар,

 вкладений  лише  в початкову освіту розвинених країн,

 дає  200  %  ефекту.  Тепер на ринках світу в ціні не

 сировина,  і  навіть не готова продукція, а продукція

 розуму  і  таланту  людей.  І  початок створення цієї

 продукції не де-небудь, а саме в освіті.

      Доречність   винести  питання  на  парламентські

 слухання   підтвердили   виїзди   членів  комісій  до

 Харковської,  Миколаївської  областей,  міста Львова,

 численні  зустрічі  з  вчителями-викладачами, а також

 значна  кількість  телеграм,  листів  і  звернень, що

 надходять  до  комісій від педагогічних і професійно-

 викладацьких колективів, від батьків громадськості. В я 
 я                           - 47 - я 

 них  -крик  душі,  біль за наших дітей, вболівання за

 майбутнє освіти і науки.

      В    доповіді    міністра   Михайла   Захаровича

 Згуровського дано аналіз стану справ. Ви ознайомились

 з   інформаційно-аналітичним  матеріалом:  "Освіта  в

 Україні  -1992-1994 рр." та з проектом постанови щодо

 винесеного на розгляд питання.

      Наше  завдання  полягає  в  тому,  щоб з'ясувати

 причини   стану,   який   склався,   з   точки   зору

 законодавчого  забезпечення. Як працює сьогодні закон

 про  освіту, що був прийнятий один з найперших у 1991

 році?  Які  перерахунки  з  боку  Верховної  Ради  та

 виконавчих   структур  його  реалізації?  Як  нарешті

 спрацьовує   державна  національна  программа  освіти

 "Україна  -20  століття". Саме це коло питань повинно

 визначити нашу сьогоднішню дискусію.

      Закон    про   освіту   визначив,   як   відомо,

 пріоритетність органів державного управління освітою,

 а  також  встановив  її  повноваження.  Вважаємо,  що

 існуючі  недоліки,  які  мають  місце  в освітянській

 галузі,   є   наслідком  того,  що  всупереч  закону,

 поспіхом,  без  належного обгрунтування було створено

 замість  двох одно міністерство. А у самому законі не

 було чітко визначені взаємовідносини між центральними я 
 я                           - 48 - я 

 органами управління, і місцевою радою.

      Ви  чули  це  з доповіді міністра, де він ставив

 питання про подвійне оподаткування закладів освіти.

      Я  нагадаю,  що  закон про місцеві ради народних

 депутатів  та  місцеве  самоврядування  наділяє  ради

 винятковим  правом  утворювати,  реорганізовувати ілі

 ліквідувати  органи,  установи освіти, внести витрати

 на  їх утримання, удосконалювати мережу, контролювати

 навчальний   процес.   Тобто,   дошкільні,  загально-

 освітні,  позашкільні  навчально-викладні заклади, та

 педагогічні   училища   перебувають   переважно   під

 порядкуванням місцевих органів влади.

      В   той   же  час  Міністерство  освіти  України

 фактично  позбавлено  ефективних важелів впливу на ці

 заклади, а також районні та обласні органи управління

 освіти,  але серед членів комісії немає однієї точяки

 зору,   з  приводу,  щодо  подвінйного  оподаткування

 закладів  освіти, і тому нам треба визначитися тут, з

 тим  щоб  чітко  визначитись  з  цим законодавством у

 майбутньому.

      Далі   ми   вважаємо   що   в   Україні  суттєво

 порушуються   вимоги  закону  щодо  доступності  для

 кожного  громадянина  всіх  форм і типів освітянських

 послуг.  Ви  чули  доповідь, що за три роки кількість я 
 я                           - 49 - я 

 дошкільних  закладів зменшилося на 8 відсотків, понад

 200 сімей перебувають на черзі для влаштування дитини

 до  шкільної  установи. І в той же час існує шкідлива

 практика,  коли закривають дитячі садки або передають

 їх   комерційним  структурам.  Це  вимагає  негайного

 втручання  урядових  структур для наведення належного

 порядку.

      Мають  місце  серйозні  недоліки  в забезпеченні

 права дітей на освіту і в загальноосвітніх школах. До

 Верховної Ради України (зокрема в Комісію) нахдходять

 численні звернення від батьків з питань прийому учнів

 на  навчання  до  1-10  класів загальноосвітніх шкіл,

 гімназій,    ліцеїв   та   інших   навчально-виховних

 закладів. Посилаючись на статтю 29 Закону про освіту,

 про  обов'язкове  навчання  у  школі  до 15-ти років,

 керівники     окремих    середніх    загальноосвітніх

 навчально-виховних   закладів   самочинно  визначають

 умови  прийому  випускників  основної  школи  до 10-х

 класів.    Коли    ми    говоримо   про   відродження

 інтелектуального   потенціалу  нації,  демократизацію

 освіти,  перш за все слід створити одинакові стартові

 умови   для   кожного  учня.  Насамперед,  в  питання

 здобуття  кожної дитини повної середньої освіти. Вона

 повинна мати на це право! І тому згубні ті намаггання я 
 я                           - 50 - я 

 окремих  керівників  освітянських установ і закладів,

 які   запроваджують   неповну   середню  освіту,  які

 відходять  від  загальнодоступності  й безоплатності.

 Все  це веде до згубних наслідків. Конкурсна система,

 платня  за  навчання  у  минулому  році залишила поза

 освітою (ви чули вже) близько 60 тисяч підлітків, які

 так  і  не  влаштувалися  на  роботу,  здебільшого  -

 поповнили  злочинні гшрупи. То чи не краще дати змогу

 підліткам навчатися в школі, ніж спрямовувати кошти й

 зусилля  на  будівництво  в'язниць  і створювати нові

 підрозділи   для  боротьби  з  організованою  прес...

 злочинністю?

      Деякі   керівники,   на   свій   розсуд,   також

 запроваджують конкурсні випробування для вступу до 1-

 го  класу загальноосвітньої школи. Тим самим наносять

 травму  дітям  та учням, поділяючи дітейц на розумних

 та  відсталих.  Такі  дії принижують гідність дитини,

 порушують  Конвенцію  про  права  дитини,  Закон  про

 освіту.   Думаю,  що  й  Генеральній  прокуратурі  не

 завадило   б   стати  на  захист  інтересів  дітей  і

 проаналізувати питання про дотримання законодавства з

 питань охорони дитинства в Україні.

      Висновок тут повинен бути один -наше суспільство

 таким   чином   може   позба...   позбутися   бажання я 
 я                           - 51 - я 

 піклуватися про звичайних дітей. Для навчання літних,

 талановитих   учнів   створюються   ліцеї,   коледжи,

 гімназії.    Комісія    це    підтримувала   і   буде

 підтримувати.  Але  не можна сьогодні допустити, коли

 без належних умов і кадрів міняється лише вивіска  на

 установі,  коли талановитість зводиться до можливості

 батьків добре заплатитит за навчання.

      Право   на  навчання  закладено  в  Законі  "Про

 освіту" вимагає від владних структур створювати умови

 для   вибору   профілю  для  навчання  відповідно  до

 інтересів  громадян.  Ось  чому  так  багато сьогодні

 лунало   тут  заходів  стосовно  професійно-технічної

 освіти.

      Сьогодні в закладах цієї профтехосвіти практично

 формується  основний  кістяк  робітничого  потенціалу

 держави.  В той же час маєть місце постійне намагання

 руйнування    мережи   професійно-технічних   училищ,

 передачи  частини  або  окремих навчальних закладів в

 комунальну   власність,  іншим  галузям,  недержавним

 структурам.

      Наше бачення і наш висновок руйнування створеної

 за  півстоліття  системи,  підготовки  кваліфікованих

 робітників  приведе джо кадрової кризи з відтвоернням

 мережи  цих  навчальних закладів потребуватиме великі я 
 я                           - 52 - я 

 кошти і час.

      Так,  необхідне тут реформування. Але держава не

 повина втрачати тут свого впливу. Як відомо майже всі

 розвинуті країни світу визначили приорітетним питання

 підготовки кваліфікованих робітничих кадрів. Я цитую:

 "Якщо   сполучені  штати  хочуть  зберегти  лідируючі

 позиції  в  світовій  екноміці,  то  повині докориним

 чином  перебудувати  амереканську  систему  освіти, і

 особливо  методи  підготовки  кваліфікованої  робочої

 сили". Такий висновок був зроблений у доповіді "Вибір

 Америки", був зроблений повноваженою комісією системи

 Сполучених Штатів Америки.

      Закон  "Про освіту" надав можливості переглянути

 мережу   вищих   навчальних   закладів,  різних  форм

 власності,  створив умови для подальної автоматизації

 вузів,   впорядкування   системи  і  структури  вищих

 навчальних  закладів  відповідно загально прийнятий у

 світовому  співтоваристві проблеми, поряд з цим мають

 місце   серйозні  недоліки  на  яких  сьогодні  треба

 зупинитися теж.

      Діюча    Конституція    для   громадян   України

 передбачає   право  на  безкоштовне  отримання  вищої

 освіти.  Разом  з тим недостатнє фінансування, ви все

 це  чули освіти, змушене сьогодні Міністерство освіти я 
 я                           - 53 - я 

 України  дозволити  вищим навчальним закладам України

 здійснуювати додаткове навчання за плату.

      Сьогодні  це  десь  в  обсязі 20 відсотків понад

 плану,  що становить прикладом у 1994 році близько 16

 тисяч студентів, це складає 8 відсотків від загальної

 чисельності  першокурсників Вищих учбових закладів.

      Чи  великий вклад це у фінансування, чи це якось

 поліпшило   стан   фінансовий  чи  учбових  закладів,

 звичайно  ні,  але чи треба сьогодні розширювати таку

 форму  навчання,  здебільше  за  рахунок  батьків, за

 рахунок  фізичних  осіб, адже це на сьогоднішній день

 суперечить Конституції.

       Ми   повинні   з  цього  приводу  теж  сьогодні

 визначитися.  Я  хочу  нагадати, що перш ніж прийняти

 рішення  щодо  платної  освіти,  необхідно  врахувати

 деякі обставини, а саме.

      Наприклад Німеччині, Франції формування бюджетів

 вищих  навчальних  закладів забезпечується за рахунок

 державних  та  місцевих  органів  влади,  ділових кіл

 громадських,  та індивідуальних спонсорів складаються

 ці   кошти   з  особистих  доходів  вищих  навчальних

 закладів.  Там  студенти взагалі, або майже зовсім не

 вносять плату за навчання, тобто плата ведеться не за

 рахунок  батьків,  чи  за  рахунок  особистих  коштів я 
 я                           - 54 - я 

 студентів  -і все це, якщо сьогодня його розглядати і

 ставити  питання  про  навчання  за  плату,  то  може

 привести до якихось гострих соціальних конфліктів.

      Я  наведу приклад тільки з нашого минулого. У 30

 роки в місті Львові одним із засобів обмеження вступу

 до   вищих   навчальних  закладів  була  оплата,  яку

 повиннні були вносити студенти. Коли підвищили оплату

 за  навчання,  то  в 32, в 33 роках лише у Львівський

 політехніки  за  невчасне внесення оплати за навчання

 було  відраховано  668 студентів, а тоді, взагалі, їх

 там навчалось  більше 3 тисяч.

      Це викликало невдоволення не лише в студентів. І

 тому  виник комітет борьби протів надмірної оплати. А

 уже  23  лютого  1933  року відбувся страйк на захист

 студентських  прав  проти підвищення навчальних оплат

 усіх навчальних закладів  міста Львова.

       Інша   справа,   коли   це   стосується   вищих

 навчальних  закладів  недержавної форми власності. Ця

 система  буде  розвиватися її треба підтримувати. Але

 органи    державного   управління   освітою   повинні

 контролювати   і  якість  знань,  що  дають  ці  вищі

 навчальні  заклади.  Тому що зараз значна частина цих

 закладів не відповідає навіть мінімальним вимогам. Їх

 діяльність   супроводжується  чисельними  порушеннями я 
 я                           - 55 - я 

 навчального....,    принципу   доборів   педагогічних

 кадрів,  (..........)  керлами  щодо рівня і термінів

 підготовки,   гарантій   тощо.  То  ж  треба  негайно

 опрацювати   механізм  захисту  як  громадян,  так  і

 суспільства   вцілому   від  таких  вищих  навчальних

 закладів.

      Можливо,  як  сьогодні  лунають  даякі  заклади,

 надавати  цим  навчальним закладам права викладати не

 тільки... тільки після атестації.

      На   нашу  думку,  ні  в  якому  разі  не  можна

 зменшувати   набір  до  ВУЗів,  адже  зараз  основною

 можливістю   нарощувати   інтелектуальний   потенціал

 зайнятого   населення   України  є  збереження  якраз

 чисельності  осіб, які одержують післясередню освіту.

 Це приведе якраз до інтелектуалізації праці, в цілому

 до чого прагне весь світ.

      Ми  вьбасаємо розв'язання проблеми вищої школи -

 це    відтворення   дійового   механізму   формування

 держзамовлення на підготовку фахівців і узгодження на

 цій  осонові  системи  багатоступенної  вищої освіти,

 структури  і  напрями  підготовки  з потребами кожної

 людини,  підприємств  і  держави  в цілому, створення

 механізму  закріплення  випусників,  які навчались за

 державні  кошти, укрупнення вищих навчальних закладів я 
 я                           - 56 - я 

 за рахунок їх об'єднання.

      Все  це  є  в  тій  Постанові, яка запропонована

 комісією.

      Здійснення   перехіду   до   ступеневої  системи

 підготовки  спеціалістів вимагає також конкретизувати

 поняття  бакалавр,  вирішити  питання про відповідний

 освітянський   документ   бакалавра,  слід  визначити

 критерії,  за  якими  буде  здійснюватись  прийом для

 навчання  за  програмою  підготовки  спеціаліста  або

 магістра,  а  умови надання випукникові цього першого

 наукового  ступеня.  Тут,  мабуть,  треба попрацювати

 Міністерству   праці,  щоб  без  зволікань  завершити

 роботу  по введенню нових посад в зв'язку із змінами

 в  вищій школі і перестати лякати кадровиків званнями

 бакалавр,  магістр і тому подібне.

      Безперечно,   вирішення   першочергових  завдань

 освіти  неможливо  без  кадрового забезпечення. Закон

 про  освіту  підкреслює,  що  педагогічною діяльністю

 можуть   займатись   особи   в   високими  моральними

 якостями,  які мають відповідну освіту.

      Закон   вимагає   від  педагогічних  працівників

 забезпечити  умови  для засвоєння учнями і студентами

 навчальних  програм  на  рівні обов'язкових державних

 вимог,  сприяти  розвиткові  їх  здібностей.  Але для я 
 я                           - 57 - я 

 цього   треба   створити  відповідні  умови,  що  теж

 потребує нині діючий закон.

      З  тиском  педагогічної  громадськості  і  нашої

 комісії  поновлено  статтю 52 в питаннях оплати праці

 діючого  акону.  Проте  зарплата  педагогам  так і не

 виплачується  своєчасно,  як  це потребує закон. І от

 сьогодні  наша  комісія  одержала якраз телеграму від

 шкіл Голопристенського району Херсонської області, де

 йдеться мова, що освітянам цього райони за листопад і

 грудень ще не виплачена заробітня платня.

      Не  виконуються  також  вимоги  статті 52 Закону

 щодо  забезпечення методичною літературою, додатковим

 матеріалом,  професійними журналами тощо. Не створені

 належні умови побуту і відпочинку. майже забули, коли

 вводились  в  дію  житлові  будинки  для  вчителів  і

 викладачів.  же  знайшлися  в  Уряді  фахівці, що пра

 затверджені Закону "Про державний бюджет на 1995 рік"

 пропонують  призупинити  дію  статті 52, яка гарантує

 безоплатне  користування  жилою  площею,  запеленням,

 освітлення  у  сільській  місцевості.  З цих та інших

 причин,  мабудь,  в державі на початок 1994-1995 року

 не  вистачило 22 250 вчителів, тобто у 5 разів більше

 ніж у минулому році.

      Особливо   катасрофічне   становище  склалося  з я 
 я                           - 58 - я 

 прибуттям    на   роботи   випускників   педагогічних

 навчальних  закладів.  Про  це  ви  чули  в  доповіді

 Михайла  Захаровича Згуровського, і комісія пропонує,

 що   тут  повинна  нам  запровадити  не  тільки  міри

 заохочення, а й визначитися організаційно як сьогодні

 видавати   диплом   тим  випускникам,  які  закінчили

 педагогічні заклади.

      Не  втішний стан справ в цьому питанні і в вищій

 школі.  Вона  вратила  сьогодні,  ви  чули  це, майже

 кожного     десятого    викладача.    Процес    якраз

 неконтрольного  відтоку  здібних викладачів-науковців

 продовжується.  Їх  перехід  до комерційних приватних

 структур,  в тому числі і за кордон, веде до руйнації

 наукових   шкіл,   припинення   науково-дослідницької

 роботи.  В  той же час до аспірантури йдуть далеко не

 кращі   випускники,  без  навичок  та  здібностей  до

 наукової  діяльності.  Через  10-15  це наш буде, так

 званий,  потенціал.  Чи буде він працювати на науку і

 на  освіту  -це  нам покаже час, але мало надій, якщо

 будуть такі випускники з цих аспірантур.

      І  ще одна проблема, пов'язана тепер з керівники

 кадрами.  В  1993  році  в  закладах  освіти,  як і в

 загально-держановї  власності впроваджено контрактову

 систему.  Ми  повинні  підтримувати  цю  форму,  хоча я 
 я                           - 59 - я 

 сьогодні  єє  інша  думка,  а,  все-таки, доцільно її

 залишити,   при   цьому   залишити   і  дорадчу  роль

 громадських об'єднань вищих навчальних закладів.

      На  думку  комісії, автори існуючого Закону "Про

 освіту"  дуже  сторожко  підійшли  до визначення ролі

 виховної  роботи  в  системі  освіти. Склалося це під

 впливом   вражень   щодо   примітивізму,   захоплення

 заформалізованими масовими заходами  в цій справі.

      Про  це  сьогодні  слід  визнати,  що  ті заходи

 давали  дітям  і  підліткам певний позитив, зокрема в

 формуванні поглядів на дружбу, взаємодопомогу і т.п.

      Що ми маємо сьогодні? На що орієнтує дітей школа

 сьогодніІ  більше  за  все засоби масової інформації?

 Чим  цікавляться  сьогодні  підлітки,  крім  бізнесу,

 різного  роду сумнівних вчинків, (..........) і т. п.

 Де  поза  уроками навчальним закладам можна формувати

 духовно здорову людину?

      Вже не функціонують у школі за нашим побажанням,

 вказівками  дитячі, юнацькі організації. Проте нічого

 ми не запропонували їм на зміну.

      Тому  комісія  вважає,  що  при внесенні змін та

 доповнень  до  Закону  слід чітко визначитись у цьому

 напрямі.  Концепція виховної роботи повинна бути не в

 проекті,   а   в   дії.  Одним  з  найперших  завдань я 
 я                           - 60 - я 

 Міністерства  і  Академії  педнаук є опрацювання форм

 позакласової,    позашкільної    роботи,   адекватних

 сьогоденню, зорієнтованих на захист дітей і підлітків

 від інтелектуального обкрадання і духовного калічення.

      На  нашу  думку,  слід  знайти нові підходи щодо

 місця  і  ролі  дитячих  і  юнацьких  організацій, їх

 взаємодії   з   навчальними   закладами  з  питаннями

 проведення позанавчальної виховної роботи.

      Ми  за  те,  щоб  працювали  організацї  всі без

 винятків:    скаути,    плас,    спілка   "Піонерські

 організації  України",  джури  та інші, яких сьогодні

 дуже  багато,  якщо  їх  дії  сьогодні не протирічать

 Конституції нашої держави.

      В   той  же  час  комісія  вважає  неприпустимим

 втягування  дітей  і  підлітків  в  боротьбу партій і

 політичні   конфлікти.   Ми   вважаємо  неприпустимим

 порушення  Закону  "Про  освіту"  з  питань  релігії,

 нав'язування    учням    тієї    чи   іншої   релігії

 безпосередньо в навчально-виховних закладах. Державна

 освіта  має  носити  світський  характер,  так,  як у

 більшості цивілізованих країн.

      І  останнє,  але  головне.  Всім  зрозуміло,  що

 зубожіння  освітянської сфери внаслідок недостатнього

 фінансування  -прямий  шлейф  до зубожіння нації. Ось я 
 я                           - 61 - я 

 тут  якраз  хочу нагадати (..........) гетьмана Петра

 Сагайдачного,    який    вмираючи   від   ран   після

 Хотинськоївійни,  передав власні кошти на освіту. Наш

 славний  славний  предок  діяв  за принципом "Вмирати

 зібрався,  а  хліб  сій". Тому ми вважаємо, що настав

 той  час,  щоби  остаточно  не  загинула  освітянська

 галузь.

      Верховна   Рада,   виконавчі  структури  повинні

 здійснити  конкретні  кроки  до  підтримки  освіти. І

 закінчюючи  свій виступ я хочу ще раз підкреслити, що

 наші  діти,  наша  молодь,  повинні  мати  можливості

 дістати   освіту  вищого  гатунку  освітнього  рівня.

 Окремі  заходи  щодо  поліпшення  ситуації  в  освіті

 комісія заклала в проекті постанови Верховної Ради, і

 просимо народних депутатів нас підтримати.

 

      ГОЛОВА  Дякую, сідайте будь ласка. Слово просить

 Голова  асоціації  ректорів університету імені Тараса

 Шевченка Скопенко. Ми з організаторами цих слухань, я

 маю  на  увазі  комісію,  з  шановними учасниками, ми

 домовилися  так, що мудрі слова висловлюються коротко

 і тому кожен постарається говорити стисло, лаконічно.

      Скільки ви просили, ну ясно, тоді 5 хвили.

 я 
 я                           - 62 - я 

 

      СКОПЕНКО.  Шановний  Голово,  шановні  депутати.

 Ясно,  що важко виступати, коли регламент обмеженний,

 а  проблем  багато,  тому  я  хотів  би  свій  виступ

 короткий  розпочати  із  конкретних  пропозицій.  Той

 закон,   який   прийнятий  Верховною  Радою  сьогодні

 працівники вищої школи не задовольняють, оскільки там

 є    багато    пунктів,    які,   по-перше,   маються

 неоднозначно,  а  потім  вони  не  відображають  того

 стану, до якого ми дійшли сьогодні. Тому хотів би вас

 попросити,  вас  шановні  депутати,  швидше прийняти,

 поправки  до закону, пропозиції вузів всі надіслали і

 хотілося щоб при остаточному доопрацюванні закону про

 освіту  ми  були  максимально  враховані, що сьогодні

 найбільше   турбує   представників,  виших  державних

 навчальних  закладів. ми неодноразово збиралися разом

 і  обговорювали  наші  всі  пробоеми.  Ясно  що можна

 критикувати  уряд,  Верховну  Раду  і  за  недостатнє

 фінансування,  і  звести  все  це  до  грошей,  але є

 проблеми,  які  можна  вирішити без особливих затрат.

 Мене..    мені    особисто   абсолютно   незрозумілий

 сьогоднішній  стан  у нас в державі, коли хто захоче,

 той  і створює різного роду навчальні заклади, в тому

 числі  і  вищі  навчальні заклади. Сьогодні достатньо я 
 я                           - 63 - я 

 трьом  людям  зібратися,  створити  непоганий статут,

 зареєструвати  цей  статут  в  районній Раді народних

 депутатів  і  створити університет. Створюється у нас

 враження,  що  хтось  спеціально,  з  середини руйнує

 систему  освіти.  З цим треба обов'язково покінчити і

 заборонити оце все робити!

      Я  вже  не  кажу  про  те,  що сьогодні у нас, в

 Україні  створено  біля  двохсот закладів, вищих, так

 званих...  Вони...  в  більшій  половині цих закладів

 існують  юридичні факультети, бо це сьогодні найбільш

 модно;  потім  -менеджмент,  фіананси  і  кредит  -ці

 заклади   не  мають  жодного  викладача  з  названних

 дисциплін,   а  уже  набирають  студентів.  Не  маючи

 ліцензій,  не  пройшовши  акредитацію  в Мінсітерстві

 освіти  вони  оголошують  набори,  беруть студентів і

 потім  намагаються  проштовхнути  оцю ідею, отримавши

 сумнівні    ліцеї,    а    далі    ми   будемо   мати

 сумнівних... сумнівні дипломи і будемо мати сумнівних

 спеціалістів.  Тому  оцьому  треба  процесу  покласти

 край.  Треба  визначити чітко в Законі: хто має право

 на  відкриття  вищого  учбового  закладу.  Це повинно

 робитися (я переконаний) тільки за участю Мінстерства

 освіти,   постановою   уряду  -обов'язково,  якщо  це

 стосується     університетів.    Сьогодні    створено я 
 я                           - 64 - я 

 університетів на Україні стільки, що ніхто не знає...

 Ці університети обов'язково називаються міжнародними,

 обов'язково   називаються  національними.  Причому  -

 подивіться -от тільки один штрих: у нас сьогодні  був

 1  національний універстите, представником якого я є.

 Як тільки назвали Київський університет "Національний

 університет імені Тараса Шевченка", буквально зразу ж

 посипалися   ці   національні   університети...  Один

 національний   університет  створюється  за  рішенням

 Верхолвної   Ради,  тобто,  вас,  шановні  депутати,.

 Другий  за рішенням першого Президента нашого. Третій

 національний за рішенням районої Ради. Куди ми йдемо?

 Цим треба покласти край.

      Я  не в захоплені також від тієї системи, яку ми

 сьогодні   дуже  рекламуємо  і  кругом  кажемо  вищий

 заклад.  Вищих  закладів  понад  тисячі.  Щоб  в  них

 розібратися,  в  цих  назвах  треба специальну  якусь

 освіту  мати.  Люди  цього  не  зрозуміють.  Для чого

 терміни   вищі   заклади   першого,  другого  ступіню

 акредитації,  третього,  четвертого.  Та  хіба  це не

 зрозуміло, що вищим закладом це повино бути інститту,

 універсітет. Все останнє спеціальні середні заклади і

 так  далі, що вам тут розказувати , ви це знаєте.

      Ні   ми   продовжуємо  ці  рівні  всі  якось  не я 
 я                           - 65 - я 

 зрозуміло.   Так   само  стосується  і  бакалаврів  і

 магістрів.  Шановні  депутати,  коли  будете приймати

 Закон  "Про освіту", задумайтеся, що вкладається у ці

 назви.  Не треба хтось, кудись поїхав і звідти привіз

 оці  назви  і ми тут в захопленні їх зразу вкладаємо,

 обов'язково всі магістри, обов'язково всі бакалаври.

      Київський  універсітет, наприклад, вважає, що ми

 не  можемо  готувати цих бакалаврів, для нас це мало,

 це ми знизимо рівень  універсітетської освіти.

      У всьому світі наші випускники визнаються,  наші

 випускники  визнаються  на рівні отих бакалаврів, які

 там  спеціально  готують  і вищий. Ми можемо готувати

 спеціалістів. Я не для реклами, але скажу, місяця три

 назад  в Будапешті пройшло європейське таке змагання,

 олімпіада  серед студентів із програмування. Студенти

 третього  курсу  універсітету  київського зайняли там

 перше   місце,   обійшовши   всіх   оцих   магістрів,

 бакалаврів і все таке.

 

      (ОПЛЕСКИ)

 

      Перше  місце,  зараз  поїхали  в Штати для того,

 будуть   приймати   участь  в  всесвітніх  олімпіаді.

 Шановні  я  дивлюся, що час у мене закінучується, щоб я 
 я                           - 66 - я 

 іще хотілося мені сказати.

      В Законі про освіту обов'язково треба зазначити,

 що  вся будівля, яка сьогодні використовуєть вищим чи

 будь-яким закладом, вся територія...

 

      ГОЛОВА.  Віктор  Васильович,  як першому скільки

 вам треба ще ?

 

      ___________.  Дві хвилини.

 

      ГОЛОВА. Дамо ще дві хвилини?

 

      Ну  не  кожен  день  у  нас  ректор університету

 виступає. Прошу.

 

      ___________.  Територія,  і  будівлі,  якими  ми

 сьогодні користуємося, освітяни, повинні бути за ними

 закріплені  і ніхто не може їх забрати. Сьогодні стан

 такий,  або  керівництво  навіть  Верховної  Ради тут

 присутнє,  наприклад,  я  думаю  знаєте  про  кого  я

 говорю,  про шановного заступника Голови, намагається

 свої   справи  вирішити  потрібні  дуже,  за  рахунок

 Київського   Університету,   або  бувший  представних

 Президента  по  Московській  Раді  теж хотів там щось я 
 я                           - 67 - я 

 приватизувати із Університету, з цим треба покінчити,

 у  нас є ця земля територію, ми їх використовуємо для

 підготовки майбутнього нашого і ніхто не повинен туди

 ступати ногою і забирати. Це треба записати в законі.

      І  нарешті.  Ви  можете собі уявити університет,

 хорошого  рівня  університет, вчені якого не приймали

 участь  в  міжнародних конференціях. Та не може цього

 університету  бути в світі. І у нас на Україні він не

 повинен   такий   бути.   Що   мені  треба,  щоб  мій

 співробітник,   хороший   вчений   прийняв  участь  у

 міжнародній  конференції,  виступив  з доповіддю, щоб

 знали  Україну,  щоб  знали університет. Послати його

 туди.

      Доповідь   у  нього  приймають,  оплати  дорогу,

 оплати оргвнески і так далі. В чому платиться дорога,

 проїзд?   Я   не   буду  довго  говорити.  Валюта.  Я

 валюту.... ми валюту, університет Київський, заробить

 сам.

      Позбавте нас, як Національний університет і інші

 ВУЗи  найкращі у нас на Україні, оцих самих податків,

 хоч  би  цих  для  початку  і  ми ми використаємо для

 розвитку бази, для того, щоб був престиж нашого ВУЗу.

      І  останнє.  І останнє. Треба розробити державну

 державну  систему  фінансування випуску підручників і я 
 я                           - 68 - я 

 посібників,  особливо  українською мовою. У нас цього

 немає  і дуже важко  сьогодні працювать.

      І користуючись нагодою, дуже пробачаюсь, шановні

 депутати,  -одна  репліка.  До  міністра  було задано

 питання:  якою  мовою  видавати  диплом?  Щось  я  не

 пам'ятаю,  я  був  в  університетах,  щоб  ці питання

 виникали  в  Сполучених  Штатах,  там,  чи в Франції.

 Державною   мовою.   Українська   мова  -державна,  і

 дипломи - державні.

      (оплески)

      А хто сьогодні не знає її -ми допоможемо зробити

 переклад.

      (оплески)

      Спасибі.

      (оплески)

 

      ГОЛОВА.    Слово    має    Сидоренко   Олександр

 Леонідович.  Заступник  Голови  начальника управління

 освіти  виконкому  Харківської обласної Ради народних

 депутатів.

      Прошу.

      Шановні депутати, я прошу уваги. Здається, деякі

 аспекти в дискусії виникають ті, котрі не відображені

 в  рекомендаціях  і  їх  треба врахувати обов'язково. я 
 я                           - 69 - я 

 Прошу.

 

       СИДОРЕНКО.

 

       Вельмишановний    Олександре    Олександровичу!

      Шановні   народні   депутати,   дозвольте   мені

 висловити   кілька  думок,  які  ми  об'єднали.  І  я

 сьогодні  хотів  би  сказати  кілька  слів  від своїх

 колег  -начальників  обласних  управлінь  освіти. Ми,

 дійсно,  важаємо  також,  що  недостатньо  досягли ми

 успіхів, не достатньо виконуємо Закон про освіту перш

 за  все  за  недосконалістю  і  низькою  ефективністю

 управлінських процесів.

      Дійсно,  с  посністю  підтримую  ту дупку нашого

 міністра  Михайла  Захаровича Згуровського про те, що

 нам терміново потрібна єдина система управлінська,

 вертикальної  підпорядкованість  установ освіти. Адже

 сьогодні  практично  кожна  місцева  Рада,  включаючи

 сільську  Раду  має свою освіту, відповідно вирішуючи

 по   своїх   критеріях   доцільність   функціонування

 установ,  їх  кадрів,  фінансове  забезпечення і таке

 інше.

      Звичано,   говорити   про   єдиний  освітянський

 простір  в  державі,  про  єдині вимоги до освіти тут я 
 я                           - 70 - я 

 приходиться дуже тяжко.

      І  ще  одне,  що  з цим пов'язано. На превеликий

 жаль  в  цій  ситуації  питання  долі  цілих освітніх

 установ  стали  залежати  від  одної людини, яка дуже

 часно  непідготовлена  до  цієї роботи. І до цього ці

 питання вирішуються одноосібно.

      Протиставити  сьогодні  всьому  цьому  ми можемо

 тільки  авторитет, скажімо, керівництва обласної Ради

 або  особистісні стосунки керівників. Звичайно, цього

 замало,  якщо  говорити  про  правову  державу,  але,

 скажімо, в нас це допомагає утримувати  ситуацію.

      Декілька  слів  про  Міністерство освіти. Процес

 встановлення  єдиного  освітянського  штабу  спочатку

 перейшов   у   стадію   його  надмірної  політизації,

 встигнувши  все-таки втягти всю державу в непродумані

 акції  на  зразок  тестування,  а  потім і взагалі до

 мертвого сезону від липня до листопада минулого року,

 коли Міністерство  працювало практично без міністра.

      Та  і  зараз,  завтра, якщо я не помиляюсь, буде

 тир  місяці,  як  Михайло  Захарович  призначений  на

 посаду  міністра, але в міністерстві ще й сьогодні не

 визначились,   хто  ж  отримає  вотум  довір'я,  кому

 довірено буде працювати далі, а кому ні.

      Тому       питання       про       стабільність, я 
 я                           - 71 - я 

 відмобілізованість  на  роботу  та  готовність  нести

 відповідльність   за   її   результати  теж  вважаємо

 риторичним.  А  стоїть  за  цим  багато невирішених і

 тактичних і стратегічних  питань.

      І  ще  одне  з управлінських проблем. Скажімо, в

 нас  на  Харківщині  функціонує  72  навчальних вищих

 заклади різних рівнів акредитації. Свого часу в особі

 партійних   органів   регіони   мали   можливості   і

 повноваження  вирішувати  питання їх роботи спільно з

 відповідними   міністерствами  за  підпорядкованістю.

 Зараз того немає.

      Натомість  з'являються  випадки,  коли, скажімо,

 міністерство  вирішує  питання по призначенню ректора

 без  врахування  думки обласної Ради по невідомим нам

 критеріям,  а  результати,  які  в  таких випадках не

 заставляють   довго  на  себе  чекать,  вони  лягають

 тягарем  і на місцеві органи влади, і суттєво шкодять

 справі.

      Пропонуємо  внести зміни до Закону про освіти, з

 метою   надання   обласним   управлінням   конкретних

 повноважень  та  відповідальності  щодо  забезпечення

 роботи вищих навчильних закладів. Можли в першу чергу

 це повинно стосуватися найбільших вузовських центрів.

      Друга  група питань яких би хотілося сказати -це я 
 я                           - 72 - я 

 кадрові   питання.   Про   них  сьогодні  говорилося.

 Парадоксальна  ситуація  -чим  більше ми працюємо над

 виконанням  Закону  про  освіту,  тим  більше освітян

 залишають  установи.  Тільки  по  Харківщині сьогодні

 потреба  складає  більше  двох тисяч вчителів. Більше

 однієї  тисячі студентів працюють у школах. Це дуже і

 ж=дуже ускладнює обстановку. Що ж можна зробити?

      Перше  -це  виконувати Закон, про який йде мова.

 Ми  вважаємо,  що  говорити  про  припинення  дії  52

 статті, де мова йде про заробітну плату -це, взагалі,

 аморально.

      І  друге.  Вносимо  пропозиції  у  законодавчому

 порядку  вирішити  питання  про можливість працюючому

 педагогові  отримувати  пенсію за вислугу років. Адже

 парадоксально   е,  що  вчитель  може  її  отримувати

 одночасно  із зарплатою, працюючи де завгодно, тільки

 не  в освіті. А надалі, коли вже, дійсно, турбуватися

 про  інтелектуальний потенціал в державі, то в освіті

 формується заробітки повинні бути такими, щоб у школу

 і  вузи  прийшли  найобдарованіші  і  найталановитіші

 педагоги.

      І  я  теж підтримую думку Михайла Захаровича про

 те,  що,  дійсно, нам потрібна ціла система законів і

 система  законодавства про освіту, інакже дуже і дуже я 
 я                           - 73 - я 

 складно  зараз працювати.

      І  на  закінчення  про  третю  групу питань, які

 сьогодні  для всіх нас освітян просто валають. Власне

 це  на сьогодні перші може, а не останні питання -про

 матеріально-технічне  забезпечення  і  фінансове, про

 матеріально-фінансове і технічне забезпечення. Навіть

 для  тих,  хто  до освіти не має відношення, сьогодні

 відомо,  що  галузь  знаходиться  у злиденному стані,

 вона  практично  на  грані краху. Ліше в Харьківській

 області    борги    вищіх   та   професійно-технічних

 навчальних  закладів  складають близько 500 мільярдів

 карбованців.  Їх  треба або терміново сплачувати, або

 провести взаємозаліки.

      Гостро  стоїть питання про нормальну роботу всіх

 установ.   Вже   сьогодні,   вже  вони  практично  не

 фінансуються.  На  порозі  літа  -це  й  оздоровлення

 дітей,  і  ремонт установ, і ще багато різних витрат.

 Коли   так   буде   і  далі,  то  державі  доведеться

 визначитися   з   мережею   освітніх  установ,  тобто

 ліквідувати  частину  з них. Але це вже буде, мабуть,

 безповоротній  процес,  без  перебільшення,  кроки не

 просто  назад  у  минуле,  а у пітьму середньовіччя і

 загибелі. Все, що можна зробити на місцях, ми робимо,

 вишукуємо  додаткове бюджетне фінансування, залучаємо я 
 я                           - 74 - я 

 позабюджетні  кошти.  Скажімо,  в минулому році ми їх

 залучили  біля  60  мільярдів.  Але  все  ж  головним

 джерелом фінансування має бути державний бюджет.

      І  на закінчення дві пропозиції у зв'язку з цим.

 Не   очікуючи   достатніх  надходжень  у  бюджет,  на

 державному    рівні   визначитися   із   приорітетами

 відповідно   до   преамбули   Закону   і  забезпечити

 нормальну роботу установ.

      І  друге. Якщо відрахування із обласного бюджету

 у  державний  будуть  більшими, ніж 30 %, як це зараз

 передбачається,  то  такий  освітянський  регіон,  як

 Харків, практично не виживе. Давайте будемо пам'ятати

 про  те,  що  лише  освіта  і  освіченість,  розум  і

 інтелект  можуть  забезпечити  Україні  місце  в ряду

 вільних, незалежних і цивілізованих держав світу.

      Дякую.

 

      ГОЛОВА. Дякую вам. Прошу до слова Любов Іванівну

 Лелюк  -учительку біології деканської середньої школи

 Полтавської області. За нею виступатиме Солодченко.

 

      ЛЕЛЮК Л.І.

 

      Шановні  депутати,  мої  колеги,  правда, в залі я 
 я                           - 75 - я 

 чомусь все менше і менше залишається депутатів, але я

 хочу  вам  сказати  як  вчитель:  я  ставлю позитивну

 оцінку  своїм  учням  при  умові, якщо вони не тільки

 знають  правила,  закону,  а  вірно та раціонально їх

 застосовують  на практиці. Такого солідного класу, як

 сьогодні,  в мене ще не було. Але все ж таки, я думаю,

 що  я  проведу невеликий п'ятихвилинний урок, в якому

 зачіплю питання бюджету, економії і людяності.

      Надіюсь,  що  ви  не  забули,  коли ви училися в

 школі?   За   плечима  -яскравий  приклад.  Провалена

 реформа  школи,  вона пройшла по моїх плечах, виданий

 Закон  "Про  освіту",  статті  якого  не працюють для

 сільської  школи,  і  є однойменна державна програма,

 яка   запропонована   була  Першим  з'їздом  вчителів

 України.

      А  результат  один -всі сили уряду, проектантів,

 бюрократичного  апарату  явно  витрачені стилістично-

 естетичне  оформлення  названих  документів. А ось на

 створення  механізму  їх  реалізації,  чіткої системи

 контролю  і  відповідальності,  на це, мабуть, сил не

 вистачило.

      Тому,  на  жаль,  я  не  можу  вам  як  виборець

 поставити позитивну оцінку. Тому деякі пропозиції.

      Я  представляю  інтереси сільської школи і надій я 
 я                           - 76 - я 

 на  те,  що  місцевий  бюджет поповниться від дядька,

 який   ще   не   має   землі,   чи  від  фермерського

 господарства,    від    кодлгоспів,   які   поступово

 розграблюються.  Як  би  ми  їх не називали, повністю

 відсутні.  В  реальності бюджетні заклади потрапляють

 на рівні умови місцевих випадковостей.

      На  протязі  останніх  років  ми  держим  тільки

 заробітну  плату.  Я  як  вчитель  заходжу  в клас, з

 пустими  руками, немає наочних посібників. Я витрачаю

 на  підготовку  уроку  буває  до  трьох, або чотирьох

 годин,   буває   так,   що  писати  від  руки  тексти

 контрольних  робіт, завдань і так далі. Я не знаю, як

 мої  колеги  хіміки  і  фізики,  як  вони  на пальцях

 показують  ті  процеси технлогічні, які повинні знать

 діти.

      Тому  перше, що просили передати вам мої колеги.

 Ми  розумієм,  що держава зараз знахадиться, вірніше,

 ми  не  дуже вже і надіємось на якусь певну допомогу,

 але   все   ж   таки  треба  дати  школам  фінанасову

 незалежність,  і  забезпечити  гарантоване нормативне

 державне  фінансування  освіти.  Явно закладаю тільки

 основу, початковий мінімум школи.

      Я  рада,  що  ви  реагуєте,  якщо  есть у Козьми

 Пруткова  такий  вираз,  вибачте що російською мовою. я 
 я                           - 77 - я 

 "Спасение  утопающих  дело  рук  самих утопающих". То

 давайте  міркувати  далі,  прожити  на  цей  норматив

 заклад не зможе, логічно що виникає потреба додатково

 заставляти,  або  залучати  кошти, при яких умовах це

 можливо.   По-перше,   школа   повинна   мати   свого

 господаря.  Але  хочу  вас  запитати,  чому може бути

 господар  в умовах рабства, я говорю про директора, в

 нього  заробітна плата середня в школі, фінансами він

 не   розпоряджаеться.  В  нас  зараз  навіть  рахунки

 візуються   фінансовими   районними  у  відділі,  він

 доставало,   сантехнік,   кочегар,   створена  служба

 центрозабезпечення, але немає чим школу забезпечити.

      А   скільки  роками  його  перевіряють,  вірніше

 лякають,  списано  на  довідок,  а  звідси  він  і не

 відповідає  ні  за  що,  але є на кого звернути, одні

 дають  кошти,  а  інші  не  забезпечують.  Тому друга

 пропозиція   терміново  треба  включити,  в  механізм

 спрацювання  законних прав її керівникам. В зв"язку з

 цим  відпустити  ще одні гальма. Це не зрозумілі і не

 розумні  подарки  на все що стосуеться школи. В цьому

 суть  третьої пропозиції -вести прогресивну податкову

 політику  щодо  школи: будуть кошти -буде все. Адже ж

 це неправда, що у нас немає грошей -держава просто їх

 не  може  забрати  у  людей,  які  багаті,  їздять на я 
 я                           - 78 - я 

 "Вольво"  і  ходять  по  наших..., що ми бачимо... Не

 так, як вчитель!

      І останній момент, я хочу на якому зупинитись, -

 щодо  бюджету.  Зрозуміло,  що в умовах його дефіциту

 йде   пошук   шляхів  скорочення  використання.  Нам,

 вчителям,  хотілося,  щзоб  ця  молотилка проїхала по

 міністерстких  кабінета  (можливо, по урядових), тому

 що,   працюючи   в   сільскому  районі,  я  бачу,  як

 буквально...   ну,   буквально,   через   3-4  місяці

 добавляють  якийсь відділ у виконкомі, але ми чекаємо

 уже  з___________,  що  ця  молотилка  прокотиться по

 маленьких  сільських школах. Я прошу вас: зупиніться,

 подумайте і зважте! Чи не знаєте ви, що коли є школа,

 тоді  і  живе  село?!  У  нас  на полтавщині четверта

 частина  шкіл  -початкові,  і  навчається  в них ледь

 більше 3 тисяч дітей.

      Але,   крім  моральної  сторони  (це  вже  буде,

 мабуть, урок з питань економії) потрібно порахувати і

 матеріальну.   Хто   сьогодні   дасть  відповідь:  що

 дешевше      -утримувать      таку      школу      чи

 здійснювати___________?  Тоді  чим? Чи будувати за що

 гуртожитки?  Я  боюсь,  що  ми  повернемося  тоді  до

 проблеми,   яка   виникала  20-25  років  тому,  коли

 говорили про неперспективні села... я 
 я                           - 79 - я 

      Вважаю,  що,  мабуть, треба (як говорив міністр)

 створювати  законодавче  поле  окремо  для  сільської

 школи.

      Мій   виступ  буде  неповний,  якщо  я  не  буду

 говорити  за  соціальний  захист вчителя. А виникає в

 мене  питання  до  вас,  шановні. Чому захищати і від

 кого захищати? Можна захищати дитину, пенсіонера... А

 чому  ми  зараз  ставим  питання...? Чи склалась така

 ситуація,   що  треба  захищать  учителя?!  Становище

 вчителя страшне... 3-4 мільйони -як на них прожити? Я

 наведу  тільки  приклад,  що раніше моя сім'я (а вона

 була  вчительською)  підписувала до 10-15 примірників

 періодичної  преси.  Зараз  -тільки  2.  Мій чоловік,

 маючи  2 дипломи з вищої педагогічної освіти, покинув

 школу  і зараз працює столяром. Це -реалії... Міністр

 назвав страшну цифру!

      Я  хочу  сказати, що вчитель на селі страйкувати

 не  буде  -він  або втече з села, або стане фермером.

 Логічно,   що   ту  недостачу  грошей,  що  твориться

 мізерною   зарплатою,   поповнити   через  збільшення

 підсобного господарства. Тому я ще хочу повторити, що

 як вчитель просити вас не буду.

      І  на  закінчення,  тільки  нагадаю, що в квітні

 1994   року  на  Полтавщині  відбулась  Всеукраїнська я 
 я                           - 80 - я 

 наукова  практична  конференція  з проблем діяльності

 сільської школи. До Верховної Ради і Уряду України ми

 звертались  з  конкретними  пропозиціями, які можливо

 відобразяться  в  Законі  "Про  освіту  для сільської

 школи".  Треба  підтримати сільського вчителя можливо

 збільшивши  його фонд оплати праці на 20 процентів. І

 тут уже буде не централізоване забезпечення державне,

 а   дати   можливість  місцевим  регіональним  владам

 вирішувати це. І тоді чи будуть ці жебрацькі допомоги

 на  пресу,  на  овочі,  чи це можливо буде оплачувана

 відпустка на відпочинок вирішувати місцевій владі.

      Не буде вчителя на селі, якщо йому не встановити

 безкоштовний  проїзд  до місця роботи. Це реальність.

 Забезпечити   виконання   вимог  щодо  першочергового

 надання  житлової площі узаконити пільгові кредити на

 індивідуальне    житлове    будівництво.

      Називалась  сьогодні стаття 50, 51, 52, а я хочу

 сказати від імені учительських вчителів за статтю 50,

 у якій сказано про натуральну оплату праці на рівні з

 працівниками  сільського  господарства. Я думаю, що в

 залі     єсть     керівникі     сільськогосподарських

 підприємств,   але   для   них  це  ще  не  закон.  А

 наближається,  наскільки  я знаю, (..........) роботи

 Верховної Ради є питання поювання приватизації землі, я 
 я                           - 81 - я 

 тому  не забудьте й за нас вчителів і не випустіть із

 списку.

      Я провела зараз найважчий урок в своєму житті. У

 вас  є  ще  шанс  перекласти  іспит,  є час. Я вже не

 виставлю  вам  оцінку,  а виставлять вам вчителі, які

 вас  навчали,  вчителі,  які  навчають  ваших дітей і

 майбутні педагоги, які навчатимуть ваших онуків, якщо

 до  того  часу  ми  не  розвалим  школи. За вами ваши

 виборці, не забувайте за це.

 

      ГОЛОВА.  Анатолій Андрійович Солодченко, Міністр

 освіти автономної Республіки Крим, за ним виступатиме

 Олександра Захаренко.

 

      СОЛОДЧЕНКО   А.   А.

 

      ___________.  Уважаемый  Председатель, уважаемые

 депутаты, коллеги.

      Только  вы  уважаемые  депутаты  можете и должны

 снять   противоречие   действующего  законодательства

 позавчерашнего   дня  и  фактического  положения  дел

 сегодня.   Начиная   с   принципов  заложеных  еще  в

 Конституции законах и реалиях сегодняшнего дня, вашей

 и Президентской программы. я 
 я                           - 82 - я 

      На   переходной   период  нужны  не  стандартные

 решения,  они  в образовании Украины есть. Разумеется

 нам  прийдется  решить  и  опеределиться  в первичном

 вопросе   о   статусе  образования.  От  этого  будет

 зависеть  статус  работника  образования.  Людям кому

 поручено,  доверено  это  дело  и  в законопроекте об

 оплате  труда  есть  норма  позволяющая  такой статус

 здать  или  отказать.  И  не следует передавать такое

 право кому бы то ни было.

      Обычные  вопросы, которые поступали от депутатов

 планировать  можно  в  пределах  того финансирования,

 которое закладывается, и не секрет структура бюджета,

 которую  вы  здесь  утвердите  она  практически будет

 продублирована в регионе.

      Вы  знаете  и  в законах опредилили требования к

 образованию,  просчитаны  эти  требования  и выложены

 представлены на ваше рассмотрения и будет зависеть от

 того  как  будет финансироваться образование, такой и

 будет результат по итогам года.

      Возможно  первично  и  трудно  разделить  вопрос

 дети.  Которые  в  любой семье юридически, фактически

 просто  по  людски находились и находятся под опекой,

 засчитой и остануться субкектом социальной засчиты.

      Возможны   различные  формы  поддержки,  засчиты я 
 я                           - 83 - я 

 наших  ребятишек,  но  они  должны  быть через семью,

 отрасль,   или   инные   формулы,   и   формы  уровня

 (..........).

      Мы   неоднократно  вносили  свои  предложения  в

 Министерство,  в  Верховный  Совет,  опыта на Украине

 достаточно, и его нужно просто узаконить.

      Разумеется, на сегодняшний день неоходимо защита

 семьи.  И,  уважаемые  депутаты,  семья,  родители не

 стали   ленивые.  Просто  процессы  пошли  совершенно

 другие.  Глубже.  И  об этом вы постоянно говорите на

 сессии.

      Нужны   законодательные  акты  и  на  переходном

 периоде  стандартные  приемы  не срабатывают. С нашей

 стороны   предложения   Верховному   Совету   Украины

 направлены.

      Уважаемые   депутаты!   Нельзя  одежку  годового

 годовалого  ребенка  натянуть на взрослого человека и

 прикрыть   все   его   телеса.   Вы   слишком  далеко

 продвинулись  в реформаторских программах и пытаетесь

 подтянуть   нас  на  старых  принципах  и  устаревших

 законах.

      Министерство внесло свои предложения. И, либо вы

 услышите  и  примите  условия  такого  контакта, либо

 будет  вновь продолжаться  имитация работы. я 
 я                           - 84 - я 

      Реально  образование  без поддержки государства,

 откровенно,  вы сами говорите -не выживет в масштабах

 государства.  И  расчет  один:  напряженная  работа и

 принятие  работоспособных  документов,  чтобы снять у

 вас головную боль и чтобы мы работали на перспективу.

      Нам   необходима  ваша  поддержка  по  отдельным

 направлениям хотя бы  сегодня.

      Первое.  Это по законопроекту "Об оплате труда",

 прошедшем первое чтение в Верховном Совете Украины и

 определяющий  приоритет образования или нашей отрасли

 в  структуре образования Украины. Нам необходима ваша

 поддержка,    понимание   по   вопросу   немедленного

 пересмотра  норм педагогического труда, ведь они были

 приняты   еще   в  довоенные  года.  Разумеется,  это

 дополнительные   затраты,   а,  следовательно,  поиск

 источников   финансирования.   Такие  нормы  и  такие

 предложения вносились Верховному Совету Украины. И мы

 бы хотели, чтобы вы их поддержали.

      Педагоги-крымчане    желают    вам,    уважаемые

 депутаты, удачи, успехов и образованного окружения.

      Спасибо.

 

      ГОЛОВА.   Дякую вам.

      Слово  має Олександр Антонович Захаренко, голова я 
 я                           - 85 - я 

 Творчої    спілки    вчителів    України,    Директор

 Осахнівської середньої школи Черкаської області.

 

      ЗАХАРЕНКО.  Шановні добродії. Всього шість слів.

 Перше  моє слово до вас, депутати. В гостях у високої

 Ради ваші виборці освітяни, ваші батьки і наставники.

 Що ж ви їх підводите?

      Зрозуміло,  сьогодні  в цьому залі буде спокійна

 розсудливість,  е  так, як на окремих сесіях, напевне

 тому, о на балконі зібрався люд, який вимагає порядку

 в  ваших  словах  і  ділах, жадає написання толкових,

 працюючих  законів,  а від Уряду твердого, впевненого

 керівництва  країною. Люди чекають від вас об'єднання

 зусиль, співпраці, а не безглуздої боротьби за владу.

 Отож,  якщо  ви  не зумієте перебороти себе, зберегти

 високу  орядність, якщо не зупините зубожіння мас, не

 знайдете  виходу  з  крихового  тупіка,  розпустіться

 самі, поки таке не зробив народ України. Сприйміть це

 не як ультиматум, а як добру пораду.

      Друге  слово. Закон "Про освіту" має забезпечити

 життєвість   цієї   системи   при  любих  катаклізмах

 суспільства:  війна, революція, землетрус, розбудова,

 забедова,  перебудова  чи  суперкриза. А діти повинні

 йти  до  школи. Вона, освітянська установа, житиме до я 
 я                           - 86 - я 

 тих  пір,  пока залишиться у людей надія на існування

 суспільства  розуму.  Законотворці, не чекате від нас

 підказки,  де  яку кому поставити. При доробці Закону

 "Про освіту" ми наказуємо: не втратьте надії на добрі

 зміни. Прогнозуйте їх, бо то ж майбутнє України.

      Для  нас  закон чим простіший, тим геніальніший,

 доступний,   зрозумілиц,   з   чіткими  освітянськими

 стандартами,  однозначний в трактуванні і обов'язково

 прямої  дії  -такими критеріями користуйтесь при його

 створенні. Це порада творчої Спілки вчителів України.

      Третє  слово.  Знову про село і її школу. Чи є у

 бога  люте  зло?  Там  саме  модно слово, як і у всій

 освіті  "немає".  Кадрів  немає,  у  вчителя квартири

 немає, а побудовані приватизовані і продані частково.

 Гостра проблема підручника. Звичайнісінького м'яча за

 місячну  вчитальську  зарплату  не купиш. В магазинах

 пусто.  Скажете  у холодильниках є? Можливо. Є школи,

 які  і тепер тримаються на світовому рівні і в місті,

 і  в  селі.  Але  якою ціною? І чи довго? Відсутність

 фінансів,  оскаженілі  ціни  паралізує  роботу школи,

 райвно,  обласного  управління. Складається враження,

 що  останні  постанови  перевершать  застійні  часи у

 справі  знищення  малих  сіл. Згорять без вогну через

 розвал освіти. я 
 я                           - 87 - я 

      Як  і постанови, ніякі закону не можуть добивати

 і  так  зруйноване  село,  бо  це  приведе до повного

 занедбання  годувальниці-землі.

      Четверте  слово  -про  дітей.  В  природі  існує

 закон,  який, нажаль, не вивчили попередні покоління.

 Не   знають   і   нинішні.

     Вдумайтесь:  в  єдності  різномаїття,  здоров'я -

 розвиток  і  прогрес. Так в природі, так має бути і в

 суспільстві.   Тож   ми   за   різномаїття   культур,

 підручників,  думок,  закладів.  Тільки,  повірте, що

 талановиті  діти  народжуються  в  селі. Образливо за

 педагогічну  совість,  коли з малечку дітей ділять на

 чорних  і  білих,  на еліту і приречених, коли тисячі

 п'ятнадцятирічних  блукають  по  вулицях  міст і сіл,

 можливо,  і  з  волі  депутатів. Коли історію України

 вивчають  по  канадських  підручниках чи, Бог зна, по

 чиїх.

      О п л е с к и.

      Виховують    на   американських   бойовиках   та

 сексуальних  фільмах. А своє? А своє гниє. Прикро, що

 поняття  дружби  народів  загнано  в  глухий  кут. Не

 інакше,  як зрадою, не назвеш, коли залишають друга у

 біді.  Мовчати  простіше! Ніби нічого і не трапилось,

 ніби  десятки  і  сотні колег і дітей не гинули щодня я 
 я                           - 88 - я 

 поруч в кавказькій м'ясорубці!

      П'яте   слово  -про  бюджет.  З  протоколу  ь  2

 Кабінету  Міністрів вражає фраза: "Істотне скорочення

 витрат  на  утримання  навчальних закладів, обмеження

 пенсій..."  Це означає припинення виплати комунальних

 послуг  вчителям  і пенсіонерам сільської місцевості.

 Що   це?  Латання  дирок  власної  бездіяльності?  Чи

 останню   шкуру   знімають?   Економити  на  дітях  і

 престарілих небезпечно і злочинно, пане Пензенику!

      Де  взяти  кошти?  Формула  мужицька  проста: не

 платіть  тому,  хто  нічого  не  робить,  і тому, хто

 виконує  нікому не потрібну роботу. Користуючись цією

 формулою  і  нагальною  необхідністю рятувати дітей і

 державу,  Леоніду  Даниловичу,  скоротіть свій апарат

 вдвічі, Олександре Олександровичу, залиште в Києві не

 більше    50-100   депутатів,   а   решту   відправте

 організовувати  виробництво  по  місцю проживання без

 помічників.

      О п л е с к и.

      Все це з позицій громадянина України. Уряд -мій,

 Верховна  Рада -моя, міліція -моя. Я наймаю її, плачу

 їй  гроші, плачу їй заробітну плату, щоб мені добре і

 спокійно  жилось.  Платня  має  залежати  від  якості

 роботи,  а  якщо  її  немає,  то  я змушенний найняти я 
 я                           - 89 - я 

 других.  Придивиться  до  роботи державних районних і

 обласних  структур  влади. Половина ж працює, а решта

 робить  вигляд.  Серед нашого брата не краща картина.

 По 8 -10 років вчать педагогічну премудрість, є школи

 навіть  в  Києві,  де на одну дитину кілька працюючих

 препадає,   в   селах   можна  було  скоротити  групу

 продовженого  дня.  Чітко  і  остаточно визначитися з

 харчуванням  дітей.  Є  посади,  без  яких школа може

 пережити    цей   божевільний   час.   Головне,   аби

 зекономлені кошти пішли на розвиток держави, на наших

 дітей,   а   не   в  карамани  Зв'ягільським  і  його

 поспішникам.

      Останнє  слово,  про  вчителя.  Це  завдяки його

 мудрості,  вірі і впевненості, не все погано у світі.

 Не  зупинити  його  працю, не очернити його працю, не

 припинити,   не  залякати  його  кризами  ні  модними

 реформаціями. Любов'ю до дітей він жив, живе і нині і

 довгі  роки  сяєтиме  ясною  зорею в сердцях тих, хто

 робить  перші кроки боротьби за життя в новому світі,

 не  просто  за життя, а за збереження самого цінного,

 що  передали  їм  попередні  покоління.  Не заважайте

 вчителю   навіть   тоді,  коли  ми  втратили  віру  в

 необхідність   державної   політики   у   світі,   не

 принижуючи   його   буттям.   Не  смійтесь  над  його я 
 я                           - 90 - я 

 терпінням і фанатизмом, він як світоч завжди. Вчитель

 і  сьогодні  вся  святість,  втілення смислу істини і

 доброти.

      Знімить  перед  ним  шапку  і  прислухайтесь. Як

 нерівно б'ється його сердце. Дякую.

 

      ГОЛОВА  Шановні  депутати,  і шановні гості. По-

 перше,  я сподіваюсь на те що ми матимемо нагоду таку

 що  ви налогодите більш тісний контакт я маю на увазі

 те  що  депутати  підійдуть  до своїх знайомих колег,

 земляків і заведуть їх у наш шикарний буфет і поп'ють

 каву,  так?... Це одне. А потім, під час спілкування,

 виявиться,  що ц нас майже сотня представників освіти

 тут,  і  болі ті, що звучать з трибуни, знайомі нашим

 депутатам. Але, безперечно, все те, що йде зараз, про

 що  йде розмова і про що йтиме розмова -воно потребує

 більшої  уваги  і, мабуть, конкретніших кроків з боку

 законодавчої  влади (так само, як і з боку виконавчої

 влади).

      Тому  я  оголошую  перерву  на  півгодини, а тим

 часом попрошу підготуватися далі до виступів тих, хто

 записаний.  Записався....

 я                           - 91 - я 

                     ПІСЛЯ  ПЕРЕРВИ

     

 

      ГОЛОВА.  Шановні  депутати,  я  прошу  сідати  і

 розвернутися лицем до Президії.

      Будь ласка.

      Прошу.  Слово  має  Олександра Яківна Савченко -

 головний  вчений  секретар Академії педагогічних наук

 України, за нею виступатиме Дарманський.

      Ще раз прошу уваги.

     

      САВЧЕНКО

     

      Шановні депутати, шановні учасники наших читань.

      Я  мушу  з  сумом  констатувати, що досі в цьому

 залі   не   прозвучало  питання  про  психологічну  і

 педагогічну  науку.  Не може бути повноцінної освіти,

 яка   не   звиртає   увагу   на   достатньо   надійну

 забезпеченність психологією педагогікою тих процесів,

 які  вній  відбуваються.

      І  є  таке  питання  з  розв'язанням яких ми вже

 запізнилися, ці два вірніше, я б сказала три основних

 питання,  перше питання, це питання визначення мети і

 змісту  виховання.  Це  найболючіша  проблема, де без я 
 я                           - 92 - я 

 хорошої   теорії  не  можна  зробити  нормативів  для

 практики. Це питання вироблення державних стандартів,

 яке  сьогодні взагалі ця проблема не була поставлена.

 А  це  ключове питання від якого залежить розв'язання

 багатьох  інших  пов'язаних  із удосконаленням змісту

 освіти.

      І   третє  питання,  це  питання  оцінки  якості

 освіти.  Предусім  я  хотіла  б  сказати,  що на жаль

 створювалися   програми   і   різні   концепції   без

 достатнього  розуміння,  якої  освіти  потребує  наше

 суспільство,    суспільство,    яке   розшаровується,

 суспільство,   яке   має  вже  інші  запити,  ніж  те

 суспільство, яке було до перебудови, це перша теза.

      І  друге,  на  що  я  хотіла  звернути увагу: що

 розв'язання   проблем   освіти   не  може  залишатися

 галузевим у   межах відомства чи Міністерства освіти,

 чи Академії  педагогічних наук.

      Ті  питанння, які стосуються смісту освіти, мети

 освіти  -це питання, з якими стикається кожна родина,

 кожна людина. І я гадаю, що правильно було поставлено

 питання  Комісією  Верховної Ради з питань освіти, що

 треба  розробляти  цю концепцію з виховання, виключно

 потрібна,  але  треба  продовжити в цих рекомендаціях

 записати,  хто має розробляти цю концепцію. Не тільки я 
 я                           - 93 - я 

 Академія   педагогічних   наук,  а  ті  філософи,  ті

 соціологи,   які   знають   людинознавчі  проблеми  і

 суспільні процеси. Це по-перше. І це треба уточнити.

      По-друге,  я  хотіла  б сказати, що відчувається

 недооцінка  на  державному рівні і на рівні науковців

 проблеми  про  сутність і зміст виховання. Якби зараз

 ми  в  цьому  залі зробили інтерв'ю, як ми, присутні,

 розуміємо  мету  виховання сучасної освіти. то були б

 дуже    різні    погляди.   Чи   всебічно   розвинена

 особистість,  чи  особистість,  яка  повинна  жити  в

 умовах   ринку   і   розшарування   суспільства,  чи,

 передусім,  особистість  національно  свідома -все це

 питання  залишається  за  рамками  серйозних наукових

 обгрунтувань.  І  я  вважаю, що ось та концепція, яка

 записана  там в рекомендаціях, вона повинна передусім

 будуватися  з  урахуванням  державного погляду на те:

 яка  система  виховання  потрібна  нам.  Яка  система

 виховання?

      І    я    повинна   сказати,   що   об'єднуючою,

 консолідуючою  ідеєю, яка повинна об'єднати концепції

 і національного виховання, і концепцію полікультурної

 освіти,  і концепції глобальної освіти, які зараз є в

 світі.  Має бути ідея національної консолідації, ідея

 толерантності  різних  освітніх культур, ідея діалогу я 
 я                           - 94 - я 

 культур і ідея реального гуманізму.

      Якби  нам  вже, як то кажуть, втрачена довіра до

 цих  слів  -реальний  гуманізм, оця консолідація, але

 нічого  кращого  людство ще не придумало -гуманізм як

 об'єднуюча  ідея  всіх  цих  концепцій.  Бо  не можна

 дивитись  на  проблему  виховання  тільки  з  позицій

 національного  виховання,  адже  ми  хочемо  увійти в

 світове  товариство.  А  для світового співтовариства

 проблема    полікультурного    виховання,    проблема

 виховання  людини,  яка відчуває залежність від інших

 людей, від природи, екології -це одна з найважливіших

 проблем.

      І тепер друге -з приводу державних стандартів. Я

 глибоко переконана, що досі люди, які будуть впливать

 на  якість  освіти  і  які  будуть впливать на якість

 освіти,   надостатньо  усвідомлюють,  що  вже  багато

 втрачено  часу  і неправильно зроблено в цій ключовій

 проблемі.  Хоча б отакі факти. Рівно рік тому в Росії

 Чорномирдін   підписав   Указ   Уряду  про  створення

 державної  комісії  розробки  державних  стандартів з

 загальноосвітньої  професійної  підготовки.  І  після

 того була ціла низка указів, і два роки преса Росії і

 Білорусії,  зокрема,  Естонії  і  прибалтів  весь час

 товчуться а цій проблемі. я 
 я                           - 95 - я 

      У  нас  же  взагалі  не  прозвучало в цьому залі

 це  питання про державні стандарти. А це саме ключ до

 еталону  якості,  які  можуть  давати різні навчальні

 заклади,  це  ключ  до  порівняння  тих  різних  форм

 надання освіти, які зараз розвиваються в державі. І я

 думаю,  що  ці  рекомендації,  які  є, треба записати

 спеціальним пунктом -"Створення державної комісії для

 розробки  державних  стандартів якості освіти". І так

 ключовий  момент  -це базисний навчальний план. Бо ви

 подивіться,   у  нас,  все-таки,  переважає  методика

 зовнішнього    новлення    освіти....................

 виріювання  навчальних  планів.  Все  це  є похідним,

 ановні  депутати,  похідним, тому що визначати все це

 треба,  спираючись  на  науково-обгрунтовану  позицію

 щодо   того,   яким   має   бути  мінімальний  рівень

 освіченості.   Що   вимагає   держава   від   кожного

 громадянина,  і  як вона гарантує умови для одержання

 оцього, я б сказала, оптімального мінімального рівня,

 який потрібен для кодної освідченої людини?

      І я повинна ще сказати. Ми багато зараз говоримо

 про  виховання  іліти,  але  є  такі  речі, коли саме

 кількість  повинна  перерости  в  якість.  Якщо  буде

 якісно  хоча  б  трошечки  підвищений  рівень масової

 школи,  масової  освіти, це неминуче позитивно вплине я 
 я                           - 96 - я 

 на всі інші системи, які пов'язані з освітою.

      І  нарешті  я  хочу  сказати. Сьогодні говорив і

 ректор  університету,  і  інші  виступаючі про те, що

 не можна без юридичної бази опрацьовувати освітянські

 проблеми.  Адамія  педагогічних наук працює в страшно

 складних  умовах.  У  нас  немає ні приміщення, немає

 достатнього  асигнування. І ще, що найбільш прикро, у

 нас  немає  юридично  ми  не  маємо прав на створення

 своєї     експериментальної    бази.    Якщо    немає

 експериментальної  бази,  значить  ми  знову будемо в

 тенетах  кабінетної  науки  або  просити  до  кожного

 закладу    на    поклон,    дайте    нам   можливість

 експериментувати.     Ми    повинні    мати    власну

 експериментальну  базу  по всій вертикалі неперервної

 освіти.  Лише  за  цих  умов  ми  можемо говорити про

 фундаментальний  розвиток  педагогічної психологічної

 науки.

      Дякую за увагу.

     

      ГОЛОВА. Дякую вам. Шановні депутати, гості наших

 слухань,  інші учасники слухань, я звертаюся зараз до

 депутатів  з такими словами: якщо хто із вас хоч один

 урок  провів  у  своєму житті, то він сказати, що для

 нього,   коли   хтось   піднімається  в  залі  або  в я 
 я                           - 97 - я 

 аудиторії,  переходить  з  місця  на  місце, -це дуже

 непросто.  І  уявіть,  що на моєму місці тут би хтось

 уже   зітлів   від   того,   як  хтось  піднімається,

 переходить.  Але разом з тим... Я чому так кажу? Я не

 роблю  вам  зауваження,  ви  правильно розумієте, -це

 наша  робоча обстановка. Але справа в тому, що сидять

 гості,   які  до  того  не  звичні,  і  просто  задля

 збереження їхнього здоров'я просив би сидіти...

      О п л е с к и

     

      ГОЛОВА. Я вас дуже прошу.

      (ШУМ У ЗАЛІ)

     

      ГОЛОВА. Я дуже прошу вас, прошу уваги.

      Слово  Дарманський Микола Миколайович -заступник

 голови  виконкому Хмельницької обласної Ради народних

 депутатів. За ним виступатиме - Аврамчук.

     

      ДАРМАНСЬКИЙ М.М.

      Одне  із  стрижневих  понять, яке тут присутнє в

 залі,  -це  є  кошти.  Я  з  нього  хочу і почати. Як

 заступник,  який  веде  питання  соціальної  сфери, я

 майже  кожен  день  із нашим начфіном займаюся зранку

 тим,  скільки грошей пішло і куди їх направити. І, на я 
 я                           - 98 - я 

 жаль,  ми  їх  направляємо, те, що дуже мало маємо, в

 першу чергу на охорону здоров'я. Тому що там потрібні

 ліки. Там лежать люди, а кошти дуже обмежені, або нам

 потрібні  кошти  і  на  освіту,  і охорону здоров'я і

 спорт інше.

      Де  є  резерв?  Я  його  бачу  в  слідуючому. По

 Хмельницькій   області   традиційно   за  довгі  роки

 склалася  така  ситуація, що об'єм асигнувань охорони

 здоров'я,  встановив  десь  70  відсотків  від об'єму

 асигнувань  освіти.  За  останні три роки асигнування

 охорони  здоров'я  по відношенню до асигнувань освіти

 виросли до 95 відсотків. По розрахунку на цей рік 95,

 асигнування  будуть  такі,  який  був  весь  обласний

 бюджет,  94 го року. Причина -охорона здоров'я працює

 по  принципу  бюджетному, постачання охорони здоров'я

 передано  на  принцип комерційний, всі фірми фармації

 на  Україні працюють по комерційному принципу. Беруть

 кошти у банку, а потім вони вимушені накручувати ціни

 на ліки, для того, щоб самим жити, і для того віддати

 оці  проценти  в  банк.  Взагалі хочу сказати, що вся

 соціальна   сфера   має  тенденцію  на  те,  що  вона

 фінансується  з бюджету, а постачання матеріальноооо-

 технічне  передається  на  комерційну основу, ні який

 бюджет країни не витримає цього, звичайно. я 
 я                           - 99 - я 

      Це питання складне, і я би просив би, мабуть, на

 рівні і уряду, і Верховної Ради це питання розглянути

 в  контексті якогось однопрофільності і фінансування,

 і однопрофільності атеріально-технічного постачання.

      Друге.  Матеріальна  база. В селі школи потрошки

 ще  будуються.  У  місті школи не будуються. В той же

 час  в  цьому  залі  звучали  слова про те, що дитячі

 садки   передаються   імншим   структурам.  Прохання.

 Вважаю,  потрібно ще один якийсь серйозний акт видати

 на  рівні Мінісмтерства чи Верховної Ради про те, щоб

 категорично  заборонити  передачу  дитячих дошкільних

 закладів   комусь   іншому,   якщо   від  них  будуть

 позбавлятися  промислові підприємства, а ця тенденція

 набирає.... Молодша школа краще себе буде відчувати в

 дитячому,  якщо  навіть і не буде там дитячого садка,

 ніж  вона  відчуває  себе  в  самій  загальноосвітній

 школі. Інакше ми в містах будем мати скоро (вони все-

 таки  у  нас  ростуть) другу зміну навчання, яка буде

 рости  досить  сильно. А ви розумієте, що це таке для

 дітей...

      Третє.  Тут  говорили  про  регіональну  систему

 освіти.  Я не маю на увазі регіональну систему освіти

 по  змісту  -я  маю  на  увазі,  що  в кожній області

 Міністерство  освіти спільно із працівниками обласних я 
 я                          - 100 - я 

 та   міських   районних  Рад  повинні  подумати,  які

 навчальні  заклади  є, які потрібні, які перспективно

 потрібні, скоординувати наші дії.

      Я   як   голова   Призивної   Комісії  смію  вам

 доповітси,  що  є  такі навчальні заклади і, на жаль,

 вони  пролучили  ліцензію...  Наприклад, один з таких

 навчальних  закладів має базу -це актовий зал будинку

 Офіцерів,  назвав  себе,  так  як тут ректор говорив,

 всесвітнім  універсітетом,  абсолютно  не  дає ніяких

 знань,  але  люди  плотять  гроши,  тому  що  він має

 ліцензію і має право не йти в ряди війська.

      Я   вважаю,   що   ліцензію  потрібно  давати  з

 рахуванням  думки  і  Міністерства  освіти і обласної

 Ради  і з точки зору чи потрібен чи не потрібен такий

 навчальний  заклад.  Це є дискредитація вищої освіти,

 яку ми  не повинні  допустити.

      І  педінститути,  я недавно вимушений був писати

 лист  з  проханням зберегти подвійні специальності. В

 зв'язку   з  дефіцитом  вчителів,  особливо  в  селі,

 специальність,   наприклад,  українська  і  іноземна,

 хімія-біологія,   тобто  споріднює  спеціальності.  В

 вузах  педагогічного профилю повині існувати тому, що

 це  для  села  особливо  потрібно для учителя, і воно

 відчувається  і  потреба  в місці. Коли їх буде мало, я 
 я                          - 101 - я 

 прийдеться  збільшувати рівень навантаження, дітей ми

 мусим вчити.

      І  останнє,  профтехосвіта.  Вважаю,  що в даний

 момент  найкращим  захистом соціальних оцих хлопців і

 дівчат, які можливо не можуть піти в науку, а вони не

 можуть   йти   на   виробництво  бо  там  безробіття.

 Профтехучилище   являється   самим   кращим  моментом

 їхнього соціального захисту. Разом з тим воно виконує

 те,  що  держава повина дати дитині і освіту, і першу

 специальність.

      Я  дуже  дякую  за  те, що тут такі читання є. І

 дякую вам за увагу.

     

      ГОЛОВА.  Дякую  вам.  Слово  має Петро Федорович

 Аврамчук,   завідуючий   відділом   освіти  виконкому

 Володарської  районої Ради, Київської області. Прошу.

 За ним виступатиме Сироватко.

     

      АВРАМЧУК     П.     Ф.    Шановний    Олександре

 Олександровичу,   шановні   участники  парламентських

 слухань,  маючи  нагоду  виступити в цьому залі, хочу

 продовжити думку попередніх виступаючих, щодо проблем

 освітянською галузі.

      Представляючи      Київщину      і     невеликий я 
 я                          - 102 - я 

 сільськогосподарський   район,  а  всім  відомо,  які

 доходи  має сільське господарство, і які відрахування

 від нього надходять до бюджету.

      Це призводить до неможливості виплатити зарплату

 вчителю,    робить    його    заложником   фінансових

 негараздів,  я  не говорю вже про інші проблеми нашої

 галузі.  Очевидно настав час перейти на інші принципи

 фінансування освіти, оскільки школа державна, то воно

 не   повинно  пов'язуватися  з  доходами  в  місцевий

 бюджет,  а  визначатися  відповідними  нормативами  в

 залежності   від  кількості  учні  в  і  педагогічних

 працівників.

      Мабуть всі знають, що сьогодні в багатьох школах

 холодно,  це  не  секрет,  учні  переведені  в  старі

 приміщення  з  пічним опаленням і там навчаються, про

 яку   ефективність   уроку   можна   говорити,   коли

 вчителька,  проводячи його одночасно підкидає дрова в

 грубку,  це  вже  біда,  це  крайність. І головне, що

 виходу  з  цього становища не видно, бо і до сьогодні

 ви  шановні  члени  парламенту  спільно  з  Урядом не

 спромоглися  прийняти хоч би врізаний бюджет, той про

 який говорив наш міністр.

      Шановні  депутати  очевидно  ви знаєте, що серед

 так   званого   фінансування   освіти  є  витрати  на я 
 я                          - 103 - я 

 харчування   дітей,   утримування   медичних  систем,

 відрахування до пенсійного фонду і все це відноситься

 до  тих  10  відсотків, що повинні виділятися лише на

 освіту,  отож  настав  час  віднести  ці витрати куди

 належить,   потрібно  терміново  змінити  підходи  до

 оподаткування. Справи доходять іноді до парадоксів.

      За  неперахування подоходного  податку  на ще не

 виплачену  зарплату вчителів податкова інспекція може

 арахувати  пеню.  Пеня  ця  солідна, має десь до двох

 мільярдів  карбованців.  Якщо  взяти наш район, то це

 можна  виплатити  зарплату  двохмісячну  педагогічним

 працівникам.

      У   нас,   на   Київщині   розроблено   програму

 стабілізації   соціально-економічного   становища,  у

 відповідності  з  якою  ми  повинні вирішити проблему

 часткового  самозабезпечення.

       Наш   колишній   міністр   освіти   дуже  часто

 повторював (я не пам'ятаю точно) чи 13 чи 18 є шляхів

 і методів  як школа може  заробити гроші.

      Звичайно,  дещо  можна  взяти  на  озброєння. Це

 дасть можливість здешевити харчування дітей, а також,

 хоть якось, зміцнити навчально-матеріальну базу шкіл.

 Але  це  ніколи  не вирішить всі проблеми. І якщо всі

 прибуткі,  які  надходять в школу, будуть обкладатися я 
 я                          - 104 - я 

 податками , то це марні засилля.

      Тому  пропоную  внести  зміни у названий закон і

 звільнити   від   будь-якого   оподаткування  заклади

 освіти.

      Сьогодні  нас  особливо турбує те, що знизується

 інтелектуальний   потенціал   потенціал  вчительства.

 Вчиель   не   має,   особливо   сільський,  часу  для

 підвищення   свого   фахового   рівня.  Заради  свого

 виживання змушений займатися підсобним господарством.

 Тут  говорила  вчителька, яка виступала. А професійну

 відпустку   він  часто  використовує  для  незначного

 поповнення  сімейного бюджету. Це веде до втрати його

 професійних    навичок   і   поступовоє   деградації.

 Подумайте,  яка перспектива нашої держави, якщо дітей

 буде   виховувати   матеріально  і  духовно  змучений

 вчитель!

      На  перше вересня в області в нас передбачається

 750 вакансій вчителів. І ця цифра може подвоїтись. Не

 краща картина і в нас в районі.

      Не   дивлячись   на  ці  труднощі,  нам  вдалось

 організувати  роботу  педагогічних  класів, домогтись

 вступу випускників шкіл з ацільовими направленнями до

 педагогічних  училищ  та ВУЗів. Здавалося б, проблема

 кадрів    буде   вирішена.   Але   падіння   престижу я 
 я                          - 105 - я 

 учительськоїпрофесії,  жебрацька  платня  ставить під

 сумнів  наші плани. Неувага з боку держави до вчителя

 очевидна.  Оголосили  вчителі  страйк -страйкуйте, не

 навчаються  діти  в  школі, бо вона не опалюється -не

 навчайтеся.  На  жаль,  сьогодні  це  турботи  тільки

 освітян.

      Наш   вчитель   дуже   терплячий  і  має  високу

 свідомість.  Але, мабуть, досить на це розраховувать,

 адже терпіння не може бути вічним.

      І останнє. Це питання стосується підпорядкування

 освіти  органам  державної  влади.  Працюю завідуючим

 районним відділом 8 років, вже змінилось три міністра

 освіти,  багато  їхніх  заступників,  вже  і  Кабінет

 міністрів   не   раз   поновлявався,  обирався  склад

 Верховної  Ради  тричі, двічі обирали Президента, але

 ніхто  не  задумувався  над тим, що поки йде тяганина

 між владними структурами за те, хто найголовніший в

 державі,  ми  страждаємо  від  того  тому,  що  і  до

 сьогодні     не    знаємо,    якій    структурі    ми

 підпорядковані   -чи  колишній  адміністрації,  а  чи

 новообраним Радам.

      Я перепрошую, 10 секунд.

      Я   і   мої   колеги   з   нетерпінням   чекаємо

 затвердження  положення про районний відділ освіти та я 
 я                          - 106 - я 

 положення  про обласне управління освіти. Проекти цих

 документів  давно  знаходяться  в Кабінеті міністрів.

 Хотілося  б  вірити,  що  вони  будуть розглянуті. Ми

 сподіваємось    на   підтримку    Верховної Ради   та

 Аадміністрації Президента.

      Дякую.

     

      ГОЛОВА.  Дикую  вам.  Слово надається Володимиру

 Івановичу Сироватко -затупнику генерального директора

 акціонерного    товариства    "Автокраз".    За   ним

 виступатиме Сачков.

     

      СИРОВАТКО В.І.

     

      Уважаемые     народные     депутаты!    Я    рад

 представившейся  возможности  сегодня выступить здесь

 перед  вами  и  изложить свои мысли по поводу системы

 образования на Украине.

      Уже  на  протяжении  двух  лет мы с коллегами из

 Министерства   образования  на  комиссиях  Верховного

 Совета обсуждаем этот вопрос и пытаемся доказать, что

 у  нас  сегодня  все  есть практически. Это и система

 дошкольного воспитания, это школьное образование, это

 специальное  образование, это высшее. И я поддерживаю я 
 я                          - 107 - я 

 ректора  Киевского  университета  о  том, что уровень

 подготовкми  специалистов  у  нас  соответствует всем

 требованиям, предкявляемым сегодня.

      Я   хочу  остановиться  на  одном  аспекте  -это

 подготовка, профессиональная  подготовка рабочых. Ну,

 это больше относится ко мне, как к производственнику,

 потому  что  зделасть  добротную технику могут только

 высокококвалифицированные  специалисты.  И  вот такие

 специалисты  у  нас  готовит система профессионально-

 тхнического   образования.  И  вот  такая  совместная

 работа  на  протяжении  уже нескольких лет приводит к

 мысли  к  одной: нам сегодня нельзя разрушить то, что

 есть. Я говорю: у нас есть. Сегодня нельзя допустить,

 чтобы эта система разрушилась.

      И  я  хочу  заострить  еще  на  одном, что нужно

 относиться  к  системе  образования  как  к  одной из

 отраслей  нашего  хозяйства.  Без  этого  сегодня  не

 возможна.   Не   собираюсь   никого  учить  и  что-то

 говорить.  Коллеги  уже  сказали очень много. Просьба

 вот такая от нас  производственныков.

      Мы сегодня много говорылы и вчера в Министерстве

 образовани,   встречались,  обсуждали  эти  проблемы,

 стройная  система есть и на производствах. Это прежде

 всего  вот  мы,  как  крупное предприятие, имеем свои я 
 я                          - 108 - я 

 базовые  училища.  У  нас  есть кафердра Харьковского

 политехнического     института,    где    мы    ведем

 переподготовку   уже   готовых  специалистов.  У  нас

 существует    система,    вот    такая   взаимосвязь:

 образование  -наука  -производство. Она не разрушена,

 она есть. Мы продолжаем (вот Михаил Захарович говорил

 в   своем   выступлении),   что  мы  даем  заявки  на

 подготовку  специалистов.  И более того, сегодня даже

 оплачиваем подготовку специалистов, которые нужны для

 производства.   И   за   отдельные  категории  платим

 довольно-таки  солидные  деньги, но производство идет

 на  это.  И  мы  реально  смотрим  в  будущее:  такие

 специалисты нужны и затраты будем на это дело нести.

      Я    еще   раз   говорю,   что   благодарен   за

 предоставленную  возможность  и  прошу  депутатов при

 рассмотрении Закона, и вот те, которые поправки будут

 внесены,  учесть  вот наши замечания и колег, которые

 пед вами до этого выступили.

      Спасибо.

     

      ГОЛОВА. Дякую вам за лаконічність, найперше.

      Слово  надається  Леоніду  Семеновичу  Сачкову -

 голові  ЦК  профспілки  працівників  освіти  і  науки

 України. А за ним виступатиме - Яковина. я 
 я                          - 109 - я 

     

      САЧКОВ Л. С.

      Шановний    Олександр   Олександрович,   шановні

 народні депутати, шановне зібрання!

      Дозвольте  мені  офіційно використати шпаргалку,

 так як регламент 5 хвилин, і я хочу його витримати.

      Наприкінці   минулого  року  представники  нашої

 галузі,   нашої   профспілки  мали  двічі  зустріч  з

 Олександром  Олександровичем  МОрозом,  де пінімались

 питання   про   стан  освіти,  долю  її  працівників,

 студентів,   учнів.   Там   ініціювали  і  проведення

 сьогоднішнього засідання.

      Я  хочу  від  імені  освітян висловити вдячність

 Президії   Верховної   Ради,   вам,  шановні  народні

 депутати,  за  надану можливість почути голоос освіти

 саме сьогодні в цьому залі.

      Про  стан освіти добре сказав Михайло Захарович,

 виступаючий. Я хотів би привернути вашу увагу саме до

 відношення  державних структур і суспільства в цілому

 до цієї інтелектуальної галузі.

      На  жаль,  записані  в  Законі  "Про  освіту"  і

 проголошені   в   виступах   наших  державних  діячів

 значимість,   приоритетність   освіти   лишається   в

 декларації.   Тому   так   легко   відміняється   або я 
 я                          - 110 - я 

 призупиняється  урядове  рішення,  самі норми закону,

 коригуються  бюджетні  витрати  на  галузь. І якщо ще

 працівники  галузей можуть з розумінням віднестись до

 замороження  будівництва  або ремонту своїх об'єктів,

 враховуючи  економічний  стан держави, то не увага до

 освіти,  розходження слів і діл у державній політиці,

 до   неї   принижують   їх.  Викликають  справедливий

 протест.  Цей  протест  виражається  як  в галузях на

 різних  рівнях,  і  інколи  доходить до крайньої міри

 страйку.

      Ви  чудово  розумієте, коли

 найбільш   інтелектуальна   законнопослушна,  частина

 нашого  суспільства  вдається до страйків, то потрібно

 глибоко   аналізувати   причини,   їх   виникнення  і

 терміново   приймати  адекватні  позитивні  рішення.

 Профспілкам   часто   дорікають,  що  вони  діють  не

 конструктивно,   але   як   член   національної  ради

 соціального  партнерства,  як  голова  профспілки  не

 відчуваю     бажання     урядової    сторони    вести

 конструктивний  діалог. Так в кінці 94-го року вимоги

 освітян розглядались на засіданні судового арбітражу.

 Це остання найвища інстанція розв'язання колективного

 трудового   спору,   де   представники,  як  урядової

 сторони,   так   і   галузей   профспілки   підписали я 
 я                          - 111 - я 

 відповідні  документи.  Хочу  вам  сказати, що був на

 цьому  засіданні ваш колега, народний депутат Михайло

 Сирота, але вже сьогодні немає офіційної відповіді по

 рішенню арбітражу.

      Ми  направили  відповідні  листи, мали зустріч з

 віце-прем'єром,  нагадували про необхідність показати

 дію  і  дати  відповідь  в  своєму  листі до Кабінету

 Міністрів   і   народний   депутат  голова  федерації

 Олександр Стоян.

      Шановні  народні депутати! Серед вас 89 народних

 обранців-освітян.   Це   велика  сила,  і  ми  вправі

 розраховувати  на  вас,  так  і на всебічну підтримку

 освітянських   питань   усього  нашого  депутатського

 корпусу.

      Найбільш   сьогодні  освітянський  загал  хвилює

 фінансування  галузі  і  стан  (або доля) 52-ї статті

 Закону  про  освіту.  Вона  регламентує  оплату праці

 вчителя,  викладача вузу. Для опонентів хочу сказати,

 що  така  норма  статті  не  є  оптимальною, але вона

 стабіль...  дає стабільність, дає відповідні гарантії

 і, саме основне, визначає перспективу в оплаті праці.

 Переконані,  що  сьогодні  її  потрібно нам зберегти.

 Якщо  і  далі  буде  йти зниження у виробничників, то

 освітяни  згодні  з  усім народом України перенести й я 
 я                          - 112 - я 

 цей  тягар.  Але не можуть погодитись з реформуванням

 оплати праці тільки через єдину тарифну сітку. У  нас

 єсть   горький  досвід,  коли  призипунили  дію  52-ї

 статті...  вірніше,  Указом  бувшого  Прем'єра...  це

 відкинуло  освітян  в 1993, 1994 роках в оплаті праці

 на    44-е   місце   із   48-ми   галузей   народного

 господарства.

      Система  фінансування галузі через механізми 56-

 Ї,  57-ї  статей  Закону  про  освіту  не повинна так

 жорстко  корегуватись  щорічно  в  нормах  Закону про

 державний   бюджет.   Ми  розумієм,  що  питома  вага

 державних  витрат  на  освіту  чи не найбільша. Але ж

 недопустимо,  щоб  латання  бюджету  йшло,  в значній

 мірі,   шляхлом   його  зниження  до  потреб  освіти.

 ПОдальше  корочення  фінансування призведе до розвалу

 галузі   і   викличе   соціальний   вибух.  На  жаль,

 в пропозиції Кабінету Міністрів до проекту Закону про

 державний  бюджет  на  1995  рік йдеться про зниження

 витрат,   зняття   частково   пільг  (в  тому  числі,

 сільських  вчителів). Ми вважаємо, що це недопустимо!

 Навпаки,  сьогодні  потрібно  крім  комунальних пільг

 надати  можливість сільському вчителеві мати право на

 паювання  земельного  наділу  на  рівні  з  фахівцями

 аграрного сектору. я 
 я                          - 113 - я 

      І  останнє,  шановні  народні  депутати,  до нас

 приходить  маса  пісем,  телеграм стосовно заробітної

 плати.  Але  я  хочу  сьогодні  сказати  про інше, що

 частина  адміністрації народних обласних Рад таких як

 Донецької,  Миколайовської, міста Києва, частина міст

 Запорізькиї,  Хмельницької  інших  областей  находять

 можливість,  покривають  свій  (..........) бюджету і

 захищають соціально наших освітин.

      Ми  за  це  їм  вдячні.  Перед  вами стоять дуже

 відповідальні  задачі про прийняття ряду законів, від

 них буде залежати і доля нашої освіти, якщо хочете  і

 доля держави.

      Ми   бажаєм  вам  успіхів  і  надіємся  на  вашу

 підтримку  у цих питаннях. Дякую за увагу.

     

      ГОЛОВА.   Дякую.  Слово  має  Микола Миколайович

 Яковина,  виконуючий  обов'язки Міністра культури. За

 ним виступатиме Остахова.

     

      ЯКОВИНА М. М. Шановний голово, шановні депутати,

 дозвольте  доповісти  вам  про  стан речей в одній із

 найбільш  залишкових  галузей  і  про  умови роботи в

 вищих  навчальних закладів мистецтва і культури. Якщо

 вся  освіта  буде забезпечена тільки на 50 відсотків, я 
 я                          - 114 - я 

 приблизно  від  потреби,  такий  прогноз, то по наший

 сфері,   навчальні   заклади   за  прогнозом  зможуть

 отримати   лише  тритину  від  потреби.  Така  сувора

 реальність.

      Хоча   разом   з  тим  ніхто  в  суспільстві  не

 заперечує,  що  освіта  в галузі культури і містецтва

 складає     основу    подальшогодуховного    прогресу

 українського  народу  і  що  до  сьогодні  ця система

 характерезувалася    як   стабільна   і   раціонально

 врегульована.

      В    Україні    було    забезпечено    і   зараз

 забезпечується підготовка кадрів культури і містецтва

 з   39  специальностей,  які  за  професійним  рівнем

 відповідають    суспільним    вимогам   та   світовим

 стандартам.

      Дипломи  про  вищу  мистецьку  освіту  здобуту в

 Україні  визнаються  в  більшості країн світу. Мережа

 вищих навчальних закладів нашої галузі, як частіше ми

 тепер  кажемо третього і четвертого рівня окридитації

 налічують  10 вузів в тому числі три консерваторії, і

 один  вищий  музичний інститут, а також три інститути

 культури,  Харьківський  інститут  мистецтв, інститут

 театрального   мистецтва   у   Києві,  та  Українську

 академію мистецтв. я 
 я                          - 115 - я 

       Поміж  інших  закладів  нашої  галузі  72 вищих

 навчальних    заклади   першого   і   другого   рівня

 акридитації,  в  тому  числі  33  музичних, 26 училищ

 культури,  7 художніх, 2 театральних, і хореографічне

 училище,  училище  естрадно-циркового  мистецтва, і 2

 кінотехнікуми,   крім   того   при   вузах   діють  5

 спеціальних  шкіл  інтернатів,  4 музичні, 1 державна

 середня художня школа імені Тараса Шевченка.

      В наших вузах навчається 17 тисяч 300 студентів,

 при чому 185 студентів аж із 46 країна світу.

      Загальний  контенгент  училищ становить 35 тисяч

 учнів,  підготовка  наукових  і  науково педагогічних

 кадрів  здійснується  в  аспірантурі  та (..........)

 стажування при консерваторіях інститутів театрального

 мистецтва,  в  Українській  академії  мистецтва,  і в

 інститутах культури.

      Науковцями вузів завершено фундаментальні праці,

 частину  з них можна назвати, це історія Українського

 мистецтва,    історія   культури   України,   історія

 Українського    дикоративно(..........)    мистецтва,

 історія   української  архітектури,  це  все  наробок

 українськаї  історії  мистецтва, або музика в системі

 вітчизняної    культури   17-18   століть,   строфіка

 української  народної пісні, становлення українського я 
 я                          - 116 - я 

 музичного театру 17 в першій половині 18 століття, це

 доробок Київської консерваторії.

      Українська    зарубіжна   музика,   це   Одеська

 консерваторія, і  багато інших.

      30  науковим  працям  надано  статус навчального

 посібника, це все доробок останніх років.

      Працюючи  над  вдосконаленням системи підготовки

 кадрів,  Міністерство  культури України взяло курс на

 забезпечення  галузей  випускниками українських вузів

 із   спеціальностей   режисура   художнього   фільму,

 науково-популярного    та    документального    кіно,

 кінодраматергія.       Започіткували       підготовку

 організаторів  виробництва фільмів, звукорежисерів. В

 музичних   ВУЗах   та  інститутах  культури  івдкрито

 підготовку    кадрів   із   спеціальностей:   музичне

 мистецтво      естради,     соціальна     педагогіка,

 музеєзнавство   та   охорона   пам'яток   історії  та

 культури.

      На  жаль,  мусимо  визнати,  що  в Україні ще не

 забезпечено  підготовки  фахівців і ще ряду галузей і

 список досить великий.

      Багато проблем накопичилося в мистецькій освіті.

 протечений    найважливішими,    найактуальнішими   і

 найгостріше,   очевидно,   серед   них   є   проблема я 
 я                          - 117 - я 

 соціальної   захищенності  викладачів  та  студентів.

 Найголовнішою перешкодою у розвитку учбових закладів,

 як  і всієї системи культури і мистецтва є залишковий

 принцип  фінансування  закладів культури і мистецтва,

 що склався  в усі попередні роки.

      Вітн   і  сьогодні  продовжує  нищівно  діяти  з

 особливою  силою. Мистецька освіта не стала, на жаль,

 державним пріоритетом.

      Це,  зокрема, свідчить становище,  що склалося у

 забезпеченні інструмантальним фондом вищих мистецьких

 навчальних закладів  України.

       Дозвольте   таких   красномовний   приклад.  За

 останні  роки Одеська консерваторія одержала 4 роялі,

 серед  яких лише один -концертний. Якщо врахувати, що

 в  ВУЗі  близько  50  -ти  клавішних інструментів, то

 простий  підрахунок  покаже,  що відновити цей фонд у

 повному обсязі можливо буде лише протягом 62 років.

      Не    зважаючи   на   вживані   заходи   учбово-

 матеріальної   бази   практично   у  всіх  навчальних

 закладах вона знаходиться у край занедбаному стані.

       У   пристосованих   чи   таких,  що  прийшли  в

 аварійний  стан,  приміщеннях  працюють 23 училища із

 72.  У  14 із них відсутні гуртожитки. У 16 -їдальні.

 Забезпеченність студентів у навчальних закладах сфери я 
 я                          - 118 - я 

 культури на рівні 50 відсотків від потреби.

      В  останні  роки  неможливим стало придбання нот

 клавірів,  партитур,  посібників. Крім того, що різко

 зросла  їх вартість, а навчальні заклади вже два року

 не  отримують  асигнувань, бо мають їх лише по першій

 та  другій статтях -зарплата і стипендія. Україниські

 видавництва майже припинили випуск нотної літератури,

 а  зарубіжні  не  представлені в торгівельній мережі.

 Імпорт  нотних  видань практично вже припинено кілька

 років.   Не   поповнюються   фонотеки,   грамплатівки

 класичної  сузики не надходять до прилавків магазинів

 і  в  цій  сфері той же стан, що і з нотами. Технічне

 оснацення  наших  навчальних закладів вкрай відстале.

 Відсутність   компьютерів   унеможливили   здійснення

 модемного зв'язку, немає факсимільних апаратів. Майже

 повністю  відсутня така потрібна і прийнятна в усьому

 свірі  оргтехніка.  Та що там оргтехніка, яка дорога,

 коли  в  художніх  закладах  брак паперу від найбільш

 вживаних  сортів від рисувального чи креслярського до

 спеціальних   гатунків  акварельного,  літографського

 офорту. І  це не виробляється взагалі в  Україні.

      Особлива   галузь   -звуко-та   відеовідтворююча

 техніка.  Навчальний  процес  музичного  професійного

 навчального     закладу    потребує    високоякісного я 
 я                          - 119 - я 

 звуковідтворення.  А  ця  апаратура  звукозапису, яку

 мають   навчальні   заклади,   морально   та  фізично

 застаріла.

      Ну, і аби не повторюватись, це все говорили тут,

 ми  маємо  все-таки  задумуватись,  що наша мистецька

 молодь   -це  холотий  фонд  нашої  духовності  і  це

 запорука  подальшого  суспільного розвитку. І в цьому

 нині,    як   ніколи   раніше,   визначились   гострі

 суперечності     між     необмеженими    можливостями

 естетичного  виховання у всебічному розвитку особи, у

 підвищенні  якості  її багатогранної діяльності і тим

 самим  у вирішенні таких важливих тепер соціальних та

 економічних   проблем  з  одного  боку,  а  з  іншого

 неприпустимо  слабким використанням цих можливостей в

 розбудові демократичного  суспільства.

      Дякую за увагу.

     

      ГОЛОВА.  Дякую  і  вам, Микола Миколайович. Ви у

 контакті  працюєте  з  Михайлом Васильовичем, він всі

 проблеми  повирішує.  Я маю на увазі голову комісії з

 питань культури,  так що тут все буде в порядку.

      Я  вас  прошу  до  слова  Валентина  Іларіонівна

 Астахова     -ректор    Харківського    гуманітарного

 інституту. Будь ласка. я 
 я                          - 120 - я 

     

     АСТАХОВА.

     

      Уважаемые депутаты! Уважаемые соратники на очень

 трудной   ниве   образования!   Реформа  образования,

 о  которой  здесь  вот  уже на протяжении трьох часов

 идет  разговор,  боль  и забота не только Украины. Не

 только  бывших  республик  Советского  Союза.  Забота

 сегодня  всех цивилизованых стран, практически, всего

 мира.  Переход  на  новый виток развития цивилизации,

 потребовало  человечество  но-новому  решать  вопросы

 обчения  подрастающего  поколения. Потребовавав новых

 форм  и  методов  обучения.  И  человечество  ищет их

 сегодня,  принимая  соответствующие  программы, новые

 программы образования подготовки человека к жизни и к

 труду.

      В  Украине  этот  поиск осложнен кризисом. Но он

 идет.  Идет достаточно успешно, достаточно настойчиво

 благодаря  подвижничеству  учителя.  Учителя с большо

 буквы  прежде всего. Реформа идет. ЕЕ главный смысл -

 смена  целеполагания  деятельности учебных заведений,

 смена  целей  образования, переход от  прогматических

 целей  (помните  эту стандарстную формулу -подготовка

 высококвалифицированных  специалистов  для  народного я 
 я                          - 121 - я 

 хозяйства  страны?),  смысл  всей  нашей деятельности

 заключался  в  том, чтобы подготовить специалиста для

 производства.

      Сегодня принципиально меняется кординальная цель

 обучения  -подготовка человека, подготовка личности к

 жизни,  к  труду  в  новых условиях, в которые входит

 человек,  получает  той или иной уровень образования.

      Эти  глобальные целы особенно созвучны сегодня с

 процесами  демократизации  Украины. Одним из наиболее

 ярких  проявлений реформы стало возникновение учебных

 заведений   нового  типа,  о  которых  здесь  сегодня

 говорили, говорили достаточно по-разному и достаточно

 эмоционально,  учебных заведений приватных. Их оценка

 была  сегодня  неоднозначной и она, действительно, не

 может  быть  однозначной.  Это новое сложное явление,

 возникшее  на  волне реформы общества, реформирования

 образования.  Но  этого  явления  нельзя не замечать,

 нельзя  становиться  на  позиции-держать и не пущать.

 Это являение, которое сегодня ни в коей мере не может

 определятся,  как негосударственные учебные заведения

 или    альтернативные    учебные    заведения.    Это

 противоречит  смыслу их деятельности. Мы считаем, что

 создавшиеся учебные заведения (а я представляю именно

 такой  -приватный  вуз,  один  из первых, созданных в я 
 я                          - 122 - я 

 Харькове)     -это     подсистема     государственной

 национальной  системы  образования,  которая несет на

 себе значительную долю тягот по выходу образования из

 кризиса. Это целый ряд крупнейших социальных функций,

 которые  сегодня  берут  на  себя  приватные  учебные

 заведения.

      Я  имею  ввиду, и прежде всего, решение вопросов

 финансирования, привлечения средств граждан в систему

 образования,  это  отвлечение  от улицы, это снижение

 молодежной  преступности. Ибо я уже из опыта, который

 накоплен,  отлично понимаю, что многие наши студенты,

 если   бы   не   пришли   в   наши  стены,  стали  бы

 потенциальными  клиентами  милиции, это мобильность и

 готовность к эксперименту.

      И   вот   сегодня   много   говорилось  здесь  о

 необходимости    эксперимента    в   образовании,   о

 невозможности  и  дальше  решать вопросы огульно, без

 предварительной  их  проработки  на экспериментальной

 базе.  Эти  учебные  заведения  могли  бы стать такой

 экспериментальной   площадкой  для  государства,  для

 Министерства образования прежде всего.

      Новые  учебные  заведения  -это  в  значительной

 степени (я не хочу сказать, что все), это энтузиасты,

 это   люди   творческие,   ищущие,  готовые  работать я 
 я                          - 123 - я 

 безгранично  много  воимя  своей  идеи.  Но это еще и

 целый ряд, целый букет огромных проблем. /

      Прежде   всего,  недостаточно  принципиальное  и

 ответственное  отношение  местных  органов  власти  и

 Министерства  образования  к  проблемам регистрации и

 лицензирования учебных заведений, возникающих сейчас,

      как  приватные.  И  на  местах, и в Министерстве

 образования  не  достаточно  принципиально подходят к

 решению этого стержневого вопроса. Проблемой является

 отсутствие   материальной  базы,  проблемой  является

 нерешенность    кадрового   обеспечения,   отсутствие

 правовой  основы,  четких правовых рамок деятельности

 этих  учебных заведений. Отсюда острейшая потребность

 государственной  поддержки,  тех,  кто  способен, кто

 соответствует       государственным       стандартам,

 государственным    требованиям    и    категорическое

 пресечение возможностей доступа к обучению, доступа к

 системе  образования,  тех,  кто  не достоин, тех кто

 сегодня  пытаеться  примазаться  к  этому  и тех, кто

 видит    в    этом   только   возможность   получения

 дополнительных  денег,  дополнительных,  так сказать,

 себе  источников  существования, а не решение проблем

 образования. Спасибо за внимание.

       я 
 я                          - 124 - я 

      ГОЛОВА  Дякую  вам, слово має Ярослав Григорович

 Каменецький,   голова   комітету   з   профтехосвіти,

 виконкому    Львівської    обласної   ради   народних

 депутатів, за ним виступатиме Сторіжко.

     

      КАМЕНЕЦЬКИЙ.  Шановний  Головло, шановні народні

 депутати.   У   нас  всіх  сьогодні  на  устах  слово

 економіка.  Але  нашій  державі  потрібна  не  просто

 економіка,   а  ефективна  економіка,  а  спеціалісти

 твердять,  що  ефективність  економіки  на одну третю

 залежить від інвестицій, а на дві треті від кадрового

 потенціалу,  від  фахівців,  тобто від кваліфікованих

 виробників   і   менеджерів,   професійна  освіта  це

 наймасовіша  галузь  підготовки фахівців, і я повинен

 сказати,  що багато західних спеціалістів, та і ми це

 добре   знаемо,  змінюють  нашу  систему  професійної

 освіти, як одну з кращих в світі, і воно дійсно так і

 є.  Але на превеликий жаль в структурах починаючи від

 міністерства  і  навіть  серед  депутатів і взагалі в

 народі  є  ще  великі  нерозуміння важливої ролі цієї

 складної  системи  підготовки  фахівців для народного

 господарства.  Наша  система  працює  за  законами  і

 педагогіки, і виробництва. У нас наймасовіший педагог

 в   професіфній   освіті   -це   майстер  виробничого я 
 я                          - 125 - я 

 навчання.   Це,   як  правило,  людина  з  вищою  або

 середньо-спеціальною освітою і обов'язково -з високою

 робітничою  кваліфікацією  і практичним стажем роботи

 на  виробництві.  І, на превеликий жаль, ця категорія

 починає   йти   з   навчальних  закладів  професійної

 освіти -вже понад 8 тисяч звільнилося.

      В  системі  навчаються,  в  основному,  підлітки

 віком  від 15 до 18 років. Контингент нелегкий, але я

 повинен  сказати6  що  не  все  так  погано.  Ось  на

 прикладі навіть Львівської області.

      Тут   багато  говорили,  що  росте  злочинність,

 багато  недоліків  і  так далі. В системі професійної

 освіти   львівщини  навчається  43  тисячі  юнаків  і

 дівчат,  і  вже  4  роки  ми знижуєм правопорушення і

 злочини.  У  нас  зростає  постійно,  з  року  в  рік

 кількість  тих  випускників, які поступають у вузи на

 навчання.  Ми  навіть при тих наших негараздах більш,

 як  на  20  мільярдів  продукції  в  своїх майстернях

 виготовили,   в  професійній  освіті.  Одним  словом,

 молодь   у  нас  знаходить  і  соціальний  захист,  і

 виховується у праці, і, звичайно, отримує відповідний

 фах.

      Наша  система готова також взяти на себе функції

 (іт  вже бере) перепідготовки безробітних. Ми готові, я 
 я                          - 126 - я 

 і  ми  вважаєм, що не треба нічого видумувати, шукати

 якісь  ще  заклади  для  перепідготовки  і підвищення

 кадрів,  які  працюють  на  виробництві. Я наведу вам

 один приклад.

      Начальник   Управління   Львівіської  залізниці,

 побувавши  в професійному училищі, закрив свою фахову

 школу    (відомчу   школу   машиністів)   і   передав

 перепідготовку   училищу.   Училищу  передав...  І  в

 зв'язку  з  цим,  що  він  це  зробив,  такий крок, і

 училище   безбідно   живе6  і  постачається  технікою

 сучасною,  технологіями  і  так  далі,  і так далі. Я

 думаю,  що  треба якось нам закно... скоріше приймати

 цей  Закон,  який  вже  2  роки, проект його гуляє по

 кабінетах... ПРямої дії, про який говорили -Закон про

 професійну  освіту.  Цей Закон нам потрібен для того,

 щоб  регулювати  наші взаємовідносини з виробництвом,

 із керівниками підприємств.

      Я повинен ще сказати таку справу, вот вивчення в

 нашій   області,   в   ряді   областей   ситуації  на

 виробництві,   вивчення   показало,   що  складність,

 технологічна  складність  робіт  уже  зараз на нашому

 навітьзапущеному   виробництві   випереджує  середній

 кваліфікаційний  рівень  робітника  на  один  півтора

 розряда. я  
 я                          - 127 - я 

      Це  свідчить  ще  раз  і  ще  раз,  що нам треба

 знаходити   за   всяку  ціну  кошти,  для  того,  щоб

 фінансувати таку важливу галузь. Для нас найважливіше

 питання, якке треба відрегулюватти з виробництвом -це

 постачання  верстатів,  машин, механізмів, сирповини,

 інструментів,   ремонттехніки.  І  це  питання  треба

 вирішити.

      Далі,  я  хотів  би  скзати, що ми всі в пошуках

 коштів і не завжди ті кошти ефективно використовуємо.

 І  мені  здається, що ми повині все зробити для того,

 щоб,   по-перше,   систему   професійної   освіти  на

 перехідний  період, поки не запрацює у нас, як кажуть

 ринкові  важелі,  треба зилишити в загально державній

 власності,   треба   фінансувати   загальну  державну

 бюджету.  Ці кошти можна знайти. Якщо вже так важко з

 того   бюджету,  який  ми  зараз  маємо,  то  давайте

 включемо  підготовку кадрів в собівартість продукції.

 І  знову  ж  такі  на перехідний період і таким чином

 будем  виходить  з ситуації. Або треба вводить прямий

 податок на освіту.

      Я  хотів  би  сказати, що в якості пропозиції, в

 сфері бюджетній як правило працює затратний механізм.

 Дійсно  тут  правильно  говорили  директору  школи чи

 училища  не  вигідно  економити кошти, тому що те, що я 
 я                          - 128 - я 

 він  зекономить у нього заберають. Тому треба скоріше

 вводити цей механізм фінансування.

      І  останнє,  що  я хотів сказати, тут звичайно і

 нашим  структурам  треба  подумати.  У  нас якось так

 виходить,  я до того часу ніяк не можу зрозуміти, хай

 мене  вибачать  наші військові, чому так стається, що

 тракториста,  коли  призиваютьв армію, обов'язково на

 радиста.  А  Радиста  на танкіста. Розумієте, він вже

 має   фах,   спеціальність,  він  обов'язково  чомусь

 потрапляє  в  іншу середу. Так приблизно виходить і у

 нас.  Як  би  відпрацювали,  кинули  всі наші творчі,

 методичні, наукові сили законодавством це закріпили і

 припасували  так одну ділянку освіти до другої, бо ми

 ж   в  одному  міністерстві,  щоб  скажімо  випускник

 професійно  чи  то  йшов  в технікум, чи як там модно

 називати  першого,  другог  рівня  акридетації  не на

 другий  курс,  а  скажімо на третій курс. А випускник

 технікуму  йшов  на  третій  курс  вузу,  а випускник

 училища  на  другий  курс інституту, ну звичайно той,

 який  здатний  і  хоче оволодіти вищою кваліфікацією,

 від  цього  виграла  б і освіта, і головне появився і

 інтерес  і зацікавленість самого вихованця в здобутті

 освіти.

      Дякую за увагу. я 
 я                          - 129 - я 

     

      ГОЛОВА.    Дякую   Ярослав   Григорович,   слово

 надається   Володимиру   Юхимовичу  Сторіжко  -голові

 постійної  комісії  з питань науки і освіти Верховної

 Ради.

     

      СТОРІЖКО В.Ю.

     

      Шановний    Олександр   Олександрович!   Шановні

 народні  депутати і учасники слухання, я впевнений що

 в   цьому   залі   немає   людей,   котрих  необхідно

 переконувати  в  тому  що  питання,  яке  ми сьогодні

 обговорюємо  стосується  кожної  сім'ї  в  Україні  і

 безпосередньо пов'язане з майбутнім нашої держави.

      Чи   буде   ця   держава   сировинним  придатком

 розвинутих  країн, чи вона займе достойне місце серед

 найбільш розвинутих країн світу.

      Я впевнений, що ми для цього маємо всі підстави,

 адже  багато  галузей освіти, науки і техніки України

 мають високий рейтинг в світі.

      Але  ми  всі  відчуваємо  як швидко втрачаємо ці

 позиції.    На    розгляд   сесії   будуть   винесені

 рекомендації    учасників   парламентських   слухань,

 опрацьовані  комісією  разом  з Міністерством освіти, я 
 я                          - 130 - я 

 Міністерством економіки.

      Мене  турбує  те,  що ці рекомендації залишаться

 декларацією,   тому  в  свому  виступі,  я  хотів  би

 роз'яснити принципову позицію комісії, від якої ми не

 будемо відходити.

       Майже   всі  комісії  Верховної  Ради  прийняли

 участь  в  підготовці  слухань,  і  я  сподіваюся, що

 депутати   і   фракції   приймуть  активну  участь  в

 обговоренні   нової  редакції  Закону  про  освіту  в

 березні місяці.

      У  відповідності  до Закону "Про освіту" держава

 забезпечує  бюджетні  асигнування на освіту в розмірі

 не меншгму 10 відсотків національного доходу.

      В  цьому  ж  законі  освіта  визнається  основою

 духовного,     соціально-економічного     культурного

 розвитку   суспільства   і   пріоритетною  сферою  її

 внутрішньої політики.

      Як Уряд виконуї  цей Закон?

      1992   рік  -6,  1  відсотки.  1993  рік  -6,  6

 відсотка.  В  1994  році,  після  відновлення  дії 52

 статті   Верховною   Радою  цього  скликання  вдалося

 підняти   цю  цифру  до  8  відсотків.  На  1995  рік

 закладається  проекті-бюджеті 7,3  відсотки.

      Якщо    врахувати,    що    планові    показники я 
 я                          - 131 - я 

 виконувались  в  попередні  роки  в  середньому на 70

 відсотків, це буде означати скорочення асигнувацій на

 освіту  вдвічі  від норм Закону. Я хочу запитати: хто

 несе  відповідальність за невиконання Закону і за той

 соціальний  стан  в  суспільстві,  про  який говорять

 учасники слухань.

      Наука, без якої немає освіти, фінансується таким

 же чином. Згідно прийнятою в минулому році постановою

 Верховної  Ради, асигнування на науку встановлювались

 в  розмірі  1,  7  відсотка  ВВП,  фактично ж видатки

 склали  в 1994 році  0,66 відсотка.

      Комісія  наполягає  на тому, що бюджет 1995 року

 був  складений не в абсолютних показниках, а згідно з

 питомою  вагою  витрат , визначених законом.

      На  мій  погляд,  тільки при цій умові почнеться

 реальна  структурна  перебудова  у  галузі  освіти  і

 науки.   Зараз   закладається  в  бюджет  освіти  230

 трильйонів. З  них  приблизно 150 піде на комунальні

 послуги, а 80 вистачить тільки на перш8ий квартал.

       Необхідно  додати  в  бюджеті  принаймні ще 100

 трільйонів  карбованців.

       З  іншого  боку,  ми  науковці-освітяни,  маємо

 вважати  себе частиною всього суспільства. Ми повинні

 усвідомлювати, що люди, які сплачують податки, хочуть я 
 я                          - 132 - я 

 знати,  куди  йдуть ті гроші. Якщо гроші витрачаються

 розумно,  то  люди  завжди  підтримують  це.  Комісію

 турбує  те, що структурні зміни в самій галузі освіти

 йдуть  дуже  повільно.  Мережа закладів не відповідає

 потребам   держави,   внаслідок  чого  значна  частка

 студентів   або   йде  в  комерційні  структури,  або

 поповнює  загін  безробітних. Ми вважаємо, що держава

 не  повинна  готувати фахівців для приватного сектора

 за   бюджетні   кошти.   Міністерство  має  розпочати

 безкомпромісну боротьбу з фактами хабарництва в ВУЗах

 на   вступних   іспитах,  марнотратства,  і  вимагати

 жорсткої економії державних коштів. Комісія має намір

 здійснити    постійний    контроль    за    напрямком

 використання  бюджетних  коштів згідно з вимог Закону

 про освіту.

      Стан  законодавчої  бази.  З  цих парламентських

 слухань,  яким  передували  кілька виїздних комісій з

 пиатнь   науки   і  народної  освіти,  розпочинається

 розгляд  нового  пакету  законів,  які міністерство і

 комісія  готуюють на розгляд в Верховній Раді.

      В  існуючому  законі дуже нечітко прописані цілі

 держави  в  галузі  освіти,  що допускає неоднозначне

 тлумачення його статей і створює складності, зокрема,

 при формуванні бюджету. я 
 я                          - 133 - я 

      Цілі освіти в законах інших країн прописані дуже

 чітко. Наприклад, в Сполучених Штатах Америки ці цілі

 складаються  з  восьми  конкретних позицій. Перше, всі

 діти  приходять  в школу готовими до навчання. Друге,

 середню  колу  закінчують  90 відсотків дітей. Третє,

 всі  дорослі повинні бути грамотними, четверте -школи

 мають  бути  вільними  від  насильства,  наркотиків і

 зброї,   школи   мають   сприяти   участі  батьків  в

 навчальному процесі та інше.

      Дуже   суттєвої   доробки   потребують  державні

 стандарти  і  учбові плани, що враховують особливості

 перехідного  періоду.  Терміново  необхідна  розробка

 законів  про благодійну діяльність різних фондів, які

 адають   суттєву   підтримку  освіті  і  науці  -Фонд

 відродження,   Міжнародний  науковий  фонд  та  інші.

 Необхідні   закони,  пов'язані  з  появою  навчальних

 закладів  і  наукових  установ  нового  типу. Під час

 виїздного засіддання комісії в Дарницькому районі ми

 бачили гарні зразки і таких закладів, але законодавчо

 вони   не   захищені.  Необхідні  закони,  що  будуть

 стимулювати іноваційну діяльність, впровадження нових

 технологій, захист інтелектуальної власності та інші.

      Для комісій дуже важливі пропозиції, які лунають

 під  час  парламентських  слухань. Інтеграція науки і я 
 я                          - 134 - я 

 освіти.  Наука  і освіта не можуть існувати окремо. І

 саме  життя,  саме  життя,  економічний  стан держави

 вимушують нас до інтеграції науки і освіти. Залишкове

 фінансування  науки  призвело  до  того, що практично

 впровадження  научних досліджень, продовження научних

 досліджень  стає    неможливим, оскільки виплачується

 тільки   заробітна   плана.  Унікальне  обладнання  і

 лабораторії  національних  і  галузевих Академій, яке

 зараз    простоює,    повинні   використовуватись   і

 навчальними  закладами  кваліфіковані  наукові  кадри

 академічних  інститутів  залучатись  до  викладання в

 вузах.

      Цінний досвід об'єднання зусиль комісія бачила в

 Київському,  Львівському, Харківському університетах,

 Київському  політехнічному  інституті,  Національному

 аграрному  університеті  та  інших.  Необхідно швидше

 рухатись в цьоіу напрямку.

      Ми  повинні  міняти  стратегію  подальших дій, а

 саме:  перейти  від  політики  зберігання до політики

 використання  могутнього наукового потенціалу, який є

 в  налузі  науки  і  освіти.  Без  цього говорити про

 структурну  перебудову  економіки  неможливо. Існююча

 система  управління   наукою  не здатна  виконати  це

 завдання і потребує реформування. я 
 я                          - 135 - я 

      Комісія разом з міністерством, національними   і

 галузевими    академіями,    Урядом,   адміністрацією

 Президента  напрацьовують пропозиції по вдосконаленню

 законодавчої бази, що врегулює ці питання.

      Регіональні  проблеми. Сильна Україна буде, якщо

 будуть  сильними  регіони.  Необхідно  при структурій

 перебудові  в самій освіті в повному обсязі врахувати

 особливості  регіонів.  Заслуговує  уваги  ініціатива

 Харківської та Сумської області, які вже мають аналіз

 і   пропозиції  по  вдосконаленню  мережі  навчальних

 закладів.  Ці  області  пропонують  частину  закладів

 освіти взяти на місцевий бюджет.

      Комісія  планує  разом  з  Міністерством  освіти

 розглянути   ці  пропозиції.  Проблеми  у  мовах  тут

 звучали.

      Комісія  слухала  Миколаївську  область  у плані

 контролю  у  плані  виконання  Закону  "Про мову". Ми

 вважаємо,  що  в  цій  області  знайдено цивілізовані

 форми  вирішення  цієї  складної  проблеми,  знайдені

 неординарні  підходи  вирішення  соціальних  питань в

 освіті.

      Я  вважаю, що цей досвід необхідно використати в

 інших  регіонах,  а також в ході підготовки наради по

 гуманітарній   політиці,   яку   готує  Адміністрація я 
 я                          - 136 - я 

 Президента.

      Закінчуючи виступ, я хотів би ще раз наголосити,

 що ми сподіваємось на підтримку Уряду, Верховної Ради

 і   Президента  в  збереженні  високого  наукового  і

 освітянського  потенціалу,  без якого не можна уявити

 Україну, як високорозвинуту країну.

      Ми  всі  зустріли  з надією слова, які наголосив

 Президент - Леонід Данилович - з цієї трибуни.

      Якщо   сьогодні   під  час  важкого  перехідного

 періоду   держава  не  надасть  людям  більш  суттєву

 підтримку,   то   під  загрозою  остаточного  нищення

 опиниться  наука,  охорона  здоров'я,  культура, саме

 життя нації.

      Дякую за увагу.

     

      ГОЛОВА. Дякую вам. Слово надається віце-прем'єр-

 міністру  України  -Івану  Федоровичу  Курасу.  Так я

 гадаю,  оскільки  багато було запитань у виступах, то

 тепер він на них відповість.

     

      КУРАС  І.  Ф.  Вельмишановні  народні  депутати,

 шановна Президія, шановні колеги-освітяни!

      Глибоко  симптоматичним  є те, що наш парламент,

 започатковуючи  нову  форму  своєї  роботи, зосередив я 
 я                          - 137 - я 

 увагу   саме  на  проблемах  освіти.  Хотів  би  лише

 зазначити принагідно, що сьогоднішні слухання йдуть в

 руслі  тієї  роботи,  яку  уже започаткував Президент

 України,  ініціювавши  підготовку  до наради з питань

 гуманітарної політики.

      Як  відомо  багатьом присутнім в цьому залі, уже

 відбулися    у   Президента   зустрічі   з   багатьма

 категоріями  цієї  складної  сфери,  в  тому  числі і

 освітянами. Я гадаю, що це дуже добре,

 саме  проблема освіти об'єднує сьогодні у намаганні

 їх   вирішити. У  представників  всіх  гілок  влади

 очевидним  є правірний цей висновок, що саме розвиток

 освіти,  це  один з небагатьох факторів і показників,

 які  ще  залишає  нас  серед  розвинутих країн світу6

 разом  з  тим  в  контексті  загальної  кризи системи

 освіти  має  виразні знаки і фізичного і структурного

 руйнування.  Тільки  на  64  відсотки  профінансовані

 потреби в минуломи році, більше ніж 22 тисяч учителів

 не  вистачає в середній школі сьоголні в край гострою

 проблема   входження   галузей   ринкових  відносини,

 занадто   велика   її  енергіційність  і  часто  вона

 виступає   як   самодостатня   система.  Погана  дуже

 спрацьовує   наступність   між   рівнями   освіти.  У я 
 я                          - 138 - я 

 суспільстві  катастрофично  падає мотивація одержання

 знань,   різко   знижуеться   престиж  освідченності,

 професійної  компетентності.  Без  сумніву, зазначені

 пробоеми   несуть   в   собі,  як  об'єктивні  так  і

 суб'єктинві  проблеми  причини,  про багато з них вже

 тут ішла мова дозвольте не торкаться цього питання. Я

 хочу  тільки наголосити на тому, що за цих умов, уряд

 прагнув   і  прагне  всіляко  підтримати  освітянську

 галузь, і безперебільшення зберегти її мені до певної

 міри   досяг   у  робочому  стані.  У  минулому  році

 наприклад  вдалося  внести  в  дію загально -освітних

 шкіл   на   60  тисяч  учнівських  міст,  та  дитячих

 дошкільних  закладів  на  10  тисяч місць. Ситуація з

 навчальною  літературою  поновленою дією як відомо 51

 статті  закону6 про освіту тричі переглядалася розмір

 стипендій, у сторону їх збільшення.

      Однак  ми  повинні  сьогодні очевидно визнать як

 аксіому   тот   факт,   що   держава  далі  не  зможе

 підтримати, освітянську галузь, у тих розмірах в яких

 вона  склалася  як  би мовити історично і забезпечити

 відповідні  масштаби  фінансування. Як відомо зараз в

 уряді  завершуеться  робота  на  проектом  державного

 бюджета  на  поточний  рік. Асигнування на освіту вже

 декілька  разів  переглядалася  в сторону збільшення, я 
 я                          - 139 - я 

 але  мабуть  більше  ніж  230-250 максимум трильйонів

 карбовапнців держава не зможе виділити, а це скаладає

 половину  від  потреби.  Тому,  на  наш  погляд, слід

 виходити  з  необхідності  раціонального використання

 того,  що  ми маємо. Адже це парадокс -при хронічному

 дефіциті   коштів  в  останні  роки  ні  Міністерство

 освіти,  ні  місцеві  органи влади фактично нічого не

 робили  для  зміни  структури  витрат. Хоч є очевидні

 можливості    раціональної   економії,   безсуттєвого

 нанесення   шкоди   навчальному  процесові.  Скажімо,

 сьогодні   середня  наповнюваність  класів  в  школах

 України становить 19 учнів. Ясна річ -чим менше учнів

 у  класі, тим краще їх навчання. Але такої розкоші не

 може собі дозволити жодна з розвинутих країн світу. У

 Сполучених  Штатах  Америки,  Японії,  Німеччині  цей

 показник   скаладає   23-25   учнів.  В  той  же  час

 збільшення  середньої  учнів у класі тільки на одного

 чоловіка дає економію 4, 5 трильйони карбованців.

      Не  є  секретом  і те, що наші навчальні заклади

 готують кадри спеціалістів і робітників за структурою

 і  в  обсягах,  які не відповідають сьогодні потребам

 виробництва. Тут також криються чималі резерви.

      Зважаючи  на  це,  Міністерство  освіти  разом з

 іншими  міністерствами  та облвиконкомами мають чітко я 
 я                          - 140 - я 

 визначити  пріоритети,  і  на  цій  основі  здійснити

 програму   раціональної  економії.  Ми  повинні  мати

 достатньо  мобільну  систему  освіти, яка б за кращих

 умов могла швидко відновити свій потенціал. При цьому

 треба   ясно  усвідомлювати,  що  всі  ці  економічні

 труднощі  не  повинні  торкнутися соціального захисту

 вчителів  та  учнів. Тут позиція уряду буде твердою і

 однозначною:   матеріальний   і   соціальний   статус

 педагога  -один з пріоритетів державної політики. Але

 й  в системі освіти повинні активніше впроваджуватися

 нові економічні механізми.

      Мова    йде    про   пошук   додаткових   джерел

 фінансування,   привернення   уваги  до  школи  всієї

 громадськості.  Адже  ми  дійшли до того, що сьогодні

 підприємства   вже  вимагають  плату  за  проходження

 практики  студентами,  наприклад.  Не  існує  вже так

 званих  базових  підприємств  і господарств, втрачені

 шефські  зв'язки.  До  речі, все це, втрачене, так би

 мовити,    на   законних   підставах.   Тобто,   наше

 законодавство, за винятком деяких спеціальних законів

 в  суміжних  сферах,  не  враховує потреб школи. Наше

 глибоке  переконання  це слід обов'язково врахувати в

 подальшому законотворчому процесі в цілому.

      Ще  про  одну  досить  делікатну  проблему, вона я 
 я                          - 141 - я 

 теж  сьогодні  порушувалась. Нам потрібно відмовитися

 від  страусової  позиції,  щодо  питання про плату за

 навчання. Всім добре відомо, що вона існує для факту.

 але  відсутність  системи  (..........) призводить до

 зловживань,  корупції  та інших негативних явищ. І це

 потребує також законодавчого  врегулювання.

      Адже  дуже  часто  на  жаль  перехід  до  ринку,

 приватизація  розуміється  як розбазарювання того, що

 створювалося  десятиріччями  для дітей, їх дозвілля і

 розвитку.  Досить  навести таку цифру. за останні два

 роки  у  нас  ліквідовано, а  простіше кажучи віддано

 комерційним    структурам   1673   навчально-викладні

 заходи.

      Тут   присутні   працівники  облвиконкомів  і  я

 повинен   сказати,  що  це  наслідок  нашого  з  вами

 спільного  споглядацького  ставлення  до  цього  дуже

 важливого  питання.  Саме  це  є  однією  з оснеовних

 причин  зростання  дитячих  правопорушень злочиності,

 адже  це  факт, що сьогодні кожен шостий злочин скоює

 неповнолітній. Тому потрібно нам всім спільно негайно

 розгорнути  роботу,  щодо реалізації Закону, який тут

 прийнятий  Верховною  Радою  від  24 січня цього року

 "Про органи у справах неповнолітніх".

      Багато  дуже  не  вирішених  проблем у створенні я 
 я                          - 142 - я 

 оновлених  навчальних  програм і підручників, засобів

 навчання,  поліпшення  якості  підготовки вчителів, в

 розробіці    нових    концепцій   виховання   молоді.

 Справедливими   є   нарікання   на   низький   рівень

 керівництва  з  боку  Міністерства  освіти,  особливо

 загально  освітню  школу  і  процесом  виховання.  ми

 сподіваємося,  що  керівництво  Міністерства  разом з

 Кабінетом  Міністров  і  особливо  оновлений,  так би

 мовити склад Міністерства залучит до роботи в апараті

 висококваліфікованих   спеціалістів,  буде  ефективно

 впливати на розвиток освітянської галузі.

      І сьогоднішнє обговорення без сумніву допоможе в

 цьому,  особливо враховуючи те, що зараз завершується

 робота  над новою редакцією Закону про освіту на який

 покладаються  дуже  і  дуже  великі  надії, і який ми

 найближчим  часом маємо передати на розгляд Верховної

 Ради. Дякую вам за увагу.

     

      ГОЛОВА.  Дякую  вам  Іване  Федоровичу, сідайте

 будь  ласка,  він,  ні  я  думаю, він відповів уже на

 запитання  своєю позицією власне кажучи,так що...

      Шановні  учасники слухання, безперечно я почуваю

 себе  ніяково,  тому що записалися на виступ набагато

 більше  людей  і тут що не прізвище, то світило, який я 
 я                          - 143 - я 

 розуміється  і  в  проблемах,  котра,  проблемі котра

 сьогодні   обговорюється  і  взагалі  багато  міг  би

 сказати мудрих речей.

      Але   час   невблаганний   ми  визначили  термін

 розгляду  цього питання і я хотів би вибачитися перед

 Тетяною   Іванівною   Костенко,   перед   Володимиром

 Михайловичем  Чумаком,  Юрієм Кириловичем Рудавським,

 Іваном Івановичем Тимошенко, Василем Яковичем Доцієм,

 Олександром      Андрійовичем     Удодом,     Дмитром

 Олексійовичем  Мельничуком,  а  тут  що  не  прізвище

 називєш,  то  це  або  академік,  або  професор,  або

 скромний доктор, тому мені не зручно про це говорити,

 але  все-таки,  якщо  у  вас  є  конкретні  ваші тези

 пропозиції,  будь-ласка  здайте їх в нашу комісію, ми

 обов'язково їх опрацюємо.

      Ви  маєте  на руках, я звертаюся до депутаті в і

 до  інших учасників наших слухань проект рекомендацій

 і  поза  всяким сумнівом багато з того, що прозвучало

 тут  в  залі виходить за межі вже тих рекомендацій, і

 безперечно  вони будуть уточнуюватися. Але перед тим,

 щоб  я якимось чином закінчити розгляд цього питання,

 я  хотів  би  надати слово секретарю Комісії з питань

 освіти  і  науки -Станіславу Миколайовичу Миколаєнко.

 Він  дуже  коротко  про  структуру  цього документу і я 
 я                          - 144 - я 

 напрямки роботи комісії надалі, скаже теж. Прошу.

     

      МИКОЛАЄНКО.

      Дякую.   Шановний   Олександре   Олександровичу!

 Народні   депутати!   Запрошені   громадяни  України!

 Товариші!

      Я,  звичайно,  міг би зовсім не доповідати, тому

 що  всі  читали. Але в двух словах, користуючись тим,

 що  слухають нас і за межами зала, ну, я  скажу.

      Оскільки   віра   без   добрих  діл  -мертва,  а

 сьогоднішні  питання,  без  сумніву,  посіяли насіння

 віри, надії в серця освітян України, то я, буквально,

 в  двух штрихах на аншому підсумковому документі, над

 яким  і по якому ми будемо працювати в дальнішому.

      Головна ідея розробки -це накреслення окреслення

 тих  кроків,  які  слід  здійснити  в  державі,  щодо

 збереження   та  розвитку  її  майбутнього  наукового

 педагогічного,   якщо  хочете,  людського  потенціалу

 виходу нашої країни на світовий рівень.

      В  першій  частині  рекомендацій  викладено коло

 проблем,   пов'язаних   з   діяльністю  місцевих  Рад

 народних   депутатів   щодо  прийняття  безвідкладних

 заходів  по  полібшенню  стану  справ  в освітянській

 галузі, реалізація регіональних та державної програми я 
 я                          - 145 - я 

 освіти,  залучення до їх виконання коштів підприємств

 і  організацій  всіх  форм власності. Другою частиною

 рекомендацій  є  набір  проблем,  які  ми  пропонуємо

 вирішити   Кабінету   Міністрів,  Верховній  Раді  по

 вдосконаленню  існуючої законодавчої бази, розробці і

 прийнятті  нової  редакції  Закону  "Про  освіту", як

 базового  та  підготовці цілого пакету законів прямої

 дії,  які також окреслені в тих рекомендаціях, які ви

 маєте на руках.

      Особливої  уваги заслуговують питання розробки і

 запровадження  дійового механізму соціального захисту

 вчителів,  викладачів,  майстрів, учнів, студентства.

 Це  найболючіше  питання,  ми  до нього підходили при

 розробці  цих рекомендацій десятки разів, виходили на

 якісь   рубежі,   але   весь   час  воно  діалектично

 розвивається,  тому  що,  якщо  немає коштів, то дуже

 важко.

      Пропонується    розробити    державну   програму

 підтримки  студенства, учнів, тих, хто навчається без

 відриву  від  виробництва. Підготувати законодавчі та

 нормативні  акти  щодо покращення соціального захисту

 працівників  освіту,  ну,  скажімо, перегляду розміру

 доплати і таке інше.

      Не  обійшли  ми  і  духовну сферу. Перебачається я 
 я                          - 146 - я 

 розробка  концепції  виховної роботи, яка б захистила

 молоде   покоління  від  жахів  так  званої  ринкової

 культури.

      Шановні  друзі,  закінчуючи свій виступ хотів би

 буквально   дуже  коротко  сказати  про  те,  що  нам

 заважає.  А  заважає  нам  ще  провінційний  комплекс

 неповноцінності  в  відношенні до освітянських систем

 інших  країн. Ми не намагаємось слідкувати культурним

 традиціям   цивілізації   як   рівноправна  складова,

 вносячи  при цьому свій позитивний вклад, поважаючи м

 визначаючи  позитивний  вклад  інших.  Ми  просто або

 хочемо  бути  подібні  на  інших, або на себе, які ми

 були колись. А треба бути  такими, як ми є.

      Іще одне. Хто при пошуку винуватих замість того,

 щоб  дивитись  в  дзеркало на себе, вказує на когось,

 тому  слід  зрозуміти нам всім, що в тій біді, в якій

 ми  зараз опинились, не винні ні другий час, ні другі

 люди, а іменно цей  час і ті люди, себто, ми з вами.

      Комісія наша мала майже триста пропозицій до тих

 рекомендацій,   не   рахуючи  сьогоднішніх.  Тому  ми

 пропонуємо  прийняти ці рекомендації. Ми, опрацювавши

 стеновграму,  десь  на  протязі  не  менше,  напевне,

 неділі, допрацювали і винесли  їх як рекомендації.

      Але вже, повірте нам, щоб затвердити, тому що ще я 
 я                          - 147 - я 

 раз збиратись немає часу.

      Дяку за увагу.

     

      ГОЛОВА.   Дякую  вам. Сідайте, будь ласка.

      Поскільки   нам   доведеться   визначитись  щодо

 підсумків  цієї  роботи,  я, так би мовити, з мотивів

 голосування скажу два слова, буквально.

      Шановні  депутати!  Шановні  учасники  слухання!

 Шановні  члени Кабінету Міністрів! Керівники освітніх

 установ і закладів! Ми сьогодні в залі почули і гіркі

 і  правдиві  слова.  Їх  почули  депутати, почула вся

 Україна. Багато цікавих прозвучало пропозицій, які не

 можуть залишити нас бацдужими. І, скажемо, Закон  про

 сільську  школу,  який,  напевно,  потрібно приймати,

 якщо  ми думаємо про майбутнє нашої держави. І багато

 критичних   зауважень,  і  те,  що  сказав  Олександр

 Антонович з такою з критикою на адресу Верховної Ради

 і  з  порадою,  навіть, на зразок розпустіться. Ми це

 теж  сприймаємо  з зрозумінням і, я думаю, що він теж

 розуміє,  що  не  все  так просто, він це відчуває по

 своїй роботі, так само, як ми відчуваємо по своїй.

      Ми тут у залі такі, як є, такі як ви нас обрали,

 і   серед  нас  так  само  багато  людей,  які  мають

 безпосередні  стосунки  із  освітою,  працювали там і я 
 я                          - 148 - я 

 досвід  мають,  і теж переживають за стан справ у цій

 галузі    суспільного    життя.    Ми,    бузперечно,

 постараємося   бути   кращими,   щоб   подобатися   і

 громадянам  України,  і  вчителям  найперше.  Але для

 цього  треба,  справді,  дуже  багато зробити і треба

 посилювати  роль держави при вирішенні проблем, котрі

 стоять сьогодні перед освітою.

      Я  розумію,  що треба все, що працює сьогодні на

 освіту, використовувати. Можна говорити і про доплати

 за  навчання,  і  все інше. Але я так подивлюся от на

 весь цей зал, і тут, і тут, і на нашу урядову ложу, і

 на прекрасних людей тих, котрі приїхали до нас, і ті,

 що висвітлюють роботу сьогоднішню.

      Т  що характерно? Всі вчилися за державний кошт,

 ніхто  не  доплачував,  і  тим  не  менше,  стали всі

 розумними людьми. Тому, очевидно, треба...

      О п л е с к и

     

      ГОЛОВА.  Треба  все-таки  знайти оте раціональне

 зерно,  щоб  все-таки  держава  турбувалася  про своє

 майбутнє, починаючи від дошкільного віку і закінчуючи

 працевлаштуванням і оплатою праці того, хто учить уже

 наступне покоління.

      Тому  я думаю, що разом із Кабінетом Міністрів і я 
 я                          - 149 - я 

 так само знаю, що глибоко переймається цими клопотами

 і  наш  Президент -Леонід Данилович, ми будемо шукати

 оті    оптимальні    співвідношення    різних    форм

 забезпечення   освіти,   щоб   це  справді  наближало

 досягнення  того високоякісного стану і в цій галузі,

 і   в   підготовці   в  цілому  кваліфікованих  наших

 спеціалістів.

      Є   у   нас  ще  певна  моральна  провина  перед

 працівниками  освіти,  і ми повинні відновити почуття

 святості,  яке  відчували  і  повинні  відчувати учні

 перед  учителем будь-де: чи це у вузі, чи в сільській

 школі,  чи в іншому закладі. І для цього нам потрібно

 підвести  під  цей ореол святості міцну матеріальну і

 правову  основу,  ми  почули  багато сьогодні цікавих

 людей  і  в  тому числі з деяких областей де в нас не

 вистачає недообраний депутат, ми пропонуемо вам ідіть

 на  вибори  і звідти сідайте сюди до залу. Я думаю що

 ефективніше буде працювати, і Верховна Рада і скоріше

 буде  відповідна  реакція  щодо тих ситуацій котрі ми

 сьогодні   тут   обговорювали.  Ми  справді  сьогодні

 започатковуемо  цікаву  традицію  у  роботі Верховної

 Ради  бо  до  сьогошнішнього  дня  проведена серьозна

 підготовча робота про неї Володимир Юхимович частково

 говорив   і  розгляд  питань  на  місцях  і  вивчення я 
 я                          - 150 - я 

 ситуації  і  аналіз всебічної інформації і підготовка

 попередньо    законодавчих    актів,   і   врахування

 рекомендацій  котрі йшли від міністерств, відомств, і

 Кабінету  Міністрів і безперечно сьогоднішне слухання

 доповнить цим матеріали і ми будемо мати змогу прийти

 до  прийняття законів які стосуються освіти в усіх її

 проявах з хорошою аргументацією.

      Я  хотів  би  від  імені  всіх депутаів сердечно

 подякувати    представників    кращих   представників

 інтелегінції   України,  котрі  приїхали  сюди  взяли

 участь  у  нашому слуханні, а тим часом запропонувати

 такий  де  що  спрощенний варіант документу котрий ми

 сьогодні  будемо  приймати, і щоб він звівся до таких

 коротких  пунктів.  По-перше,  Верховна  Рада України

 постановляє,   погодитися   в  основному  з  змістом,

 рекомендаціями  учасників  парламентських слухань про

 стан освіти в Україні, а длрученні що там передбачені

 в  проекті постанови, включити їх маючи на увазі що і

 наша комісія і уряд попрацюються таким чином, щоб під

 час  підготовки  законопроектів6  всі  ті  розумні  і

 переконливі міркування що тут прозвучали, враховані в

 цих  законодавчих  актах,  особливо  під час розгляду

 бюджету,  і  інших законів що що створюють основу для

 забезпечення   нормальних  умов  для  освітян.  Немає я 
 я                          - 151 - я 

 заперечень щодо цього?

      У вас пропозиція? І у Ігора Рафаїловича... Тоді,

 якщо   є   в   когось  пропозиції,  то,  будь  ласка,

 запишіться.

      (Шум в залі)

      Це  доповнення  мається  на  увазі.  Вірніше,  з

 мотивів голосування.

      (Шум в залі)

      Скільки   відведемо  часу?  5  хвилин.  Прошу  -

 запишіться,   будь   ласка.   Опублікуйте.  Але  дуже

 коротко - дуже прошу!

      (Шум в залі)

      Будь ласка, Марченко.

     

      МАРЧЕНКО В.Р.

     

      Уважаемый Александр Александрович!

      Статьи Конституции, 7, 8, 9 как раз подтверждают

 правильность   проведения   сегодняшних  слушаний.  А

 именно: привлечение трудовых коллективов, организаций

 различного рода для формирования политики государства

 в  разных сферах. Поэтому я поддерживал и поддерживаю

 как  и  мероприятие, которое сегодня проведено, так и

 то,  чтобы  в  целом  проголосовать то Постановление, я 
 я                          - 152 - я 

 которое .... Спасибо. За основу принять!

     

      ГОЛОВА. Дякую дуже. Вітренко.

     

      ВІТРЕНКО Н.М.

     

      Може,  спочатку  проголосуємо за основу, а потім

 тоді...

     

      ГОЛОВА.  Давайте! Але, може, які зміни будуть...

 Швидкий.

     

      ШВИДКИЙ П.Є.

     

      Я передаю своє слово пану Юхновському.

     

      ГОЛОВА.  А, ну, тоді я вам поверну...

     

      ЮХНОВСЬКИЙ  І. Р. Я хочу запропонуватиб таке. Що

 ми   не  можем  прийняти  ці  рекомендації,  які  тут

 написані,   не   прийнявши   до   уваги  тих  чудових

 пропозицій,   які  були  в  виступах  шановних  наших

 гостей.  Вони  набагато  мудріші,  як ті перли, які є

 тут,  в  наших  рекомендаціях. Зокрема, тут є питання я 
 я                          - 153 - я 

 про  забезпечення  й безумовне виконання регіональної

 програми  освіти,  а  в  другому  місці  сказано,  що

 вважати   неприпустимим  використання  у  навчальному

 процесі  підручників  та  посібників, не затверджених

 Міністерством освіти. Обидва формулювання протирічать

 одне одному.

      Далі   тут   є   такі  перли,  як  не  допускати

 поспішності   в   (..........)   історичних  явищ,  в

 розкладу   міжнаціональної  ворожнечі.  Це  абсолютно

 абсурдні  речення, які не існують в нашій освіті і не

 мають бути в нашій освіті.

      Тому  я  пропоную  рекомендації  не  приймати, а

 узальнити  їх  разом  з  тими матеріалами, які були у

 виступах делегатов які є на сьогднішній конференції і

 перед  прийняттям  Закону "Про освіту" розглянути вже

 нові рекомендації, нову редакцію рекомендацій.

     

      ГОЛОВА.  Я повертаю слово Вітренко, котра хотіла

 (..........)  (..........).  Я  думаю,  що може цього

 досить, будь ласка. Вітренко.

     

      ВІТРЕНКО.  Шановний  Олександр  Олександрович, я

 вважаю  за  необхідне, щоб ми зараз проголосували всі

 рекомендації,  як  прийняті за основу і щоб більше не я 
 я                          - 154 - я 

 брати  слово,  хочу  доповнити  їх, користуючись тими

 думками,  що  були  у ректора Київського універсітету

 Скопенка.

      Справа  в тому, що девольвація вищої освіти, яка

 проходить  в  Україні  сьогодні  навіть  не  потребує

 коштів  з бюджету. А то ми думаємо, що зараз проблема

 освіти   це  тільки  зайві  кошти.  Ні.  Зараз  треба

 зупинити це розкрадання інтелекту України.

      Тому   я  думаю,  що  треба  Кабінету  Міністрів

 доручити,   щоб  вищиі  навчальні  заклади,  коледжи,

 інститути,  універсітети,  консерваторії, академії не

 залежно  від  форми  власності  створювались  лише  в

 кабінеті Міністрів України.

      А інші навчальні заклади Міністерством освіти. І

 в  зв'зку з тим, що за остані роки в Україні відкрито

 так багато нових приватних навчальних закладів і вони

 не   відповідають   існуючим   вимогам,  а  також  не

 профільні  спеціальності  в  вузах, то треба доручити

 Кабінету   Міністрів   підготувати   пропозиції   про

 закриття  вузів  і спеціальностей, що не відповідають

 вимогам,  та передати контенгент студентів профільним

 вузам та факультетам.  Це те, що я хочу додати.

     

      ГОЛОВА. Терещук. я 
 я                          - 155 - я 

     

     

      ТЕРЕЩУК.

 

     

      Шановні  депутати,  шановні  гості. Я вважаю, що

 запропонований   проект  рекомендацій,  повинен  бути

 взятий за основу, а потрібно перед тим, як голосувати

 врахувати деяку непослідовність цого документу.

      По-перше  фіксуючи,  що стан в освіті викликаний

 тими   негативними   процесами,  які  відбуваються  в

 суспільстві, в постанові не вказується, які негативні

 процеси призвели до того, що наша освіта не зубожіла.

 Це не послідовно.

      І друга непослідовність, з одного боку вказуючи,

 що  вивести  освіту з цього стану можливо лише шляхом

 концентрації  державних  зусиль,  для  того,  щоб всі

 кошти   використати   на   цю  благородну  справу,  в

 постанові      пропонується      фінансування      не

 централізоване,  якесь комерційне фінансування освіти

 у виступах пропонувалося те, щоб розвивати комерційну

 освіту,  але це якраз та ситуація, коли самі освітяни

 створюють  умови  руйнації  системи освіти і виходить

 так,  що  підриваються  коріння  того  дуба,  з якого я 
 я                          - 156 - я 

 падають жолуді в сферу освіти.

      Тому я пропоную, якщо можна документ прийняти за

 основу, але оці протиріччя потрібно.

     

      ГОЛОВА.  Дякую  дуже,  час вичерпаний, тут ось в

 чому  справа  шановні  учасники, слухання. Пропозиції

 котрі  тут прозвучали, окрім першої стосуються власне

 рекомендації,  а  не  постанови,  тому  безперечно їх

 треба   врахувати  буквально  всі,  тому  що  говорив

 Терещук, і Юхновський, і Вітренко Наталія Михайлівна,

 але   вони   всі   охоплюються   висновками  відносно

 прийняття   постанови,   тому   я   ще  раз  повторюю

 пропозицію  погодитися  в  основному  з її змістом по

 рекомендації  учасників  парламентських  слухань  про

 стан  освіти  України,  і  далі  доручити  де  першим

 записано до речі, узагальнити все те, про що тут йшла

 мова.

      Ну,  я не може. Я вам вірю. Ви тоді запишіть їх.

 Добре?

      (Шум у залі)

      Вибачте, я ставлю на голосування.

      (Шум у залі)

      Прошу.

       я 
 я                          - 157 - я 

      "За"

     

      Рішення прийнято. Дякую.

      Було   б   правильно,   якби  ми  і  сам  проект

 Постанови, якщо не приймати вцілому, або, ну, давайте

 уточнення.  Петро Володимирович, прошу.  Шейко.

      Доповнення до Постанови.

     

      ШЕЙКО.

      Шановний   Олександре   Олександровичу!  Шановні

 колеги-депутати! Ну я тут з застереженням невеличким.

 Оскількиф  в  нас  немає  регламентної  норми, яка би

 дозволяла  нам  приймати різного роду рекомендації, я

 би  радив  цю  постанову  прийняти  з  одного пункту.

 Притому, текстом, який запропонований.

      Почати його  з останнього абзацу.

      Постійним  комісіям  Верховної  Ради,  вони  тут

 перераховуються  разом  з Урядом України, узагальнити

 зауваження-пропозиції,     висловленими    учасниками

 парламентських слухань і врахувати їх при опрацюванні

 проекту  нової  редакції Закону України "Про освіту".

 Це  була б коректна норма і вона повністю відповідала

 регламентові  нашої Верховної Ради. Дякую.

       я 
 я                          - 158 - я 

      ГОЛОВА.  Петре Володимировичу, як завжди, слушна

 пропозиція. Тут мова йде про що? Ми те, що ви сказали

 воно  ж  не  відкидається  тут,  а  крім того ми ще й

 висловлюємо  ще  і  довіру  всім  тим  депутатам і не

 тільки  депутатам, котрі працювали над цим документом

 раніше,   тобто,   зміст   вони  підготували  справді

 грунтовний   з   деякими  уточненнями,  про  які  тут

 зауважували  учасники  слухань.  Тому  є пропозиція в

 цілому.  Чи  в  вас  ще  є пропозиція? Одну хвилинку,

 наполягають... Ну, давайте від Київської області один

 хтось, порадьтесь, хто там?

      Ну,   хто   там  буде  виступати?  Кравчук?  Ну,

 давайте.  Це  взяв  тільки  тим,  що  він має наукову

 ступінь,   так він...

     

      КРАВЧУК. Дякую ,  Олександр Олександрович .

      Я  пропоную,  що все-таки в першому пункті нашої

 повтанови  прийняти  до  відому,  тому що дуже багато

 було пропозицій і затверджувати без обговорення ми не

 можемо.

      Тому перший пункт -прийняти до відома, а дальше

 по   тексту   і   доповненями,  які  сказав  Шейко  і

 голосувати  їх.  Це  досить  серьйозний документ, без

 обговорення  його приймати не можна. я 
 я                          - 159 - я 

 

 

      ГОЛОВА.    Ставлю    пропозицію    Кравчука   на

 голосування.

      "За"    "проти"    , рішення не пройшло.

      Петре Володимирович, не будете наполягати?

      Є   пропозиція  в  цілому  прийняти.  Ставлю  на

 голосування.

      "За" "проти", рішення прийнято. Дякую вам дуже.

      Я хотів би від імені всієї Верховної Ради ще раз

 сердечно  подякувати  всіх  освітян, котрі приїхали і

 прийшли  на це слухання, побажати вам успіхів у вашій

 складній  і  так потрібній для нашої держави і народу

 справі,  і  хай  вам  везе, хай щастить, і хай буде у

 всіх вас добре здоров'я.

      Спасибі вам.

     

      (ОПЛЕСКИ)

     

      Шановні   депутати!   Прошу   сідати.   Сідайте,

 сідайте.

      Шановні  депутати!  У вас на руках є документ, і

 він  записаний  у  порядку  дня про рішення обласної

 Одеської  Ради  народних  депутатів від 10 січня 1995 я 
 я                          - 160 - я 

 року  "Про  порядок  фінансування  видатків обласного

 бюджету  в  1995  році".  Є і доповідач сьогодні, є і

 присутні  одна  із  сторін  цього конфлікту, але... Я

 прошу  вашої  уваги, будьте уважні. Вчорашній розгляд

 питання по Черкасах підтвердив, що дуже тяжко з цього

 приводу  приймати  рішення.  І  було  багато  слушних

 міркувать, які вчора висловлювали група депутатів, що

 треба  було  б  щоб  це  місці  питання  вирішувалося

 ефективніше.

      Вчора  в  мене  розмова  із Едуардом Йосиповичем

 Гурвіцем як представником Одеської міської ради. І на

 його  пропозицію  я  підписав  листа, і він уже зараз

 знаходиться  в  Одесі, з рекомендацією обласній раді,

 зокрема  голові  обласної  ради  теж  нашому депутату

 Боделану  у  себе на сесії, котра буде через два дні,

 вирішити  це  питання  самостійно, привести рішення у

 відповідність з Конститутцією і законами України.

      Маючи  на увазі, що ми ближчим часом повернемося

 до Закону "Про бюджетну систему", і тим самим знімемо

 те  протиріччя,  котре  сталося  головним чином через

 недосконалість наших законів.

      Тому   якби   ви  не  наполягали  на  тому,  щоб

 розглядати  це  питання,  я  просив  би його зараз не

 ставити       до       розгляду.       Можна?       І я 
 я                          - 161 - я 

 (..........)(..........)  Йосипович  теж підтримує цю

 пропозицію.   Тому   я   не   буду   ставити,  ви  не

 ображайтесь, Олександру Володимировичу.

      Про  проект  Закону України "Про внесення змін і

 доповнень  до  деяких  законодавчих актів у зв'язку з

 прийняттям  патентних  законів". Це у другому читанні

 Закон.  Є  доповідач.  І  я  просив  би його вийти на

 трибуну.  А  ми  порадимося,  як  його розглядати, бо

 попередній   аналіз  гооврить  про  те,  що  документ

 опрацьований грунтовно.

      А де доповідач? Доповідача немає.

      Тоді  -про  державні  нагороди  України. Михайло

 Васильович Косів, прошу.

     

      КОСІВ М.В.

     

      Шановний    голове,   шановні   колеги   народні

 депутати,  я  хотів би нагадати, що проект постанови,

 прийнятий   в   першому  читанні  попереднім  складом

 Верховної  Ради  після цього було дуже багато над ним

 роботи,   і  дуже  багато  різноманітних  пропозицій,

 зокрема що стосуеться орденів медалей, то були навіть

 пропозиції  конкретної  їх  назви  аел  в остаточному

 варіанті  ми  вирішили,  щоб прийняти такий проміжний я 
 я                          - 162 - я 

 тобто затвердити, постанову проміжну визначитит6 що є

 найвищі державні нагороди, якими являеться ордени, що

 ми  засновуемо  для  різних  відзнак  ті ордени. Що в

 нашій    державі   засновуються   медалі   ітеж   для

 відповідних  нагород, а от конкретно статут кожної із

 таких нагород, конкретну форму як вона має виглядати,

 і  конкретно  положення в яких випадках, і за що вони

 нагороджуються,  що має бути представленний Верховній

 Раді,  додатково, і ми додатково маємо. Тоді очевидно

 не  постановою, а законом, приймати по кожному із цих

 пропозицій,  те  що  стосуеться встановлення почесних

 звань  України, ми могли б їх сьогодні затвердити, бо

 

      вони уже існують.