БЮЛЕТЕНЬ N 73

 

                     ЗАСІДАННЯ СІМДЕСЯТ ТРЕТЄ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

           У к р а ї н и.  4  л и п н я  2000  р о к у.

                         10 г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні народні депутати, журналісти, гості   Верховної  Ради!  Прохання  підготуватися  до  реєстрації. Увімкніть,  будь  ласка,   систему.   Прошу   народних   депутатів зареєструватися.

 

     У залі   зареєструвалися   354  народних  депутати.  Пленарне засідання оголошується відкритим.

 

     Відповідно до статті 2.5.2 Регламенту у вівторок ми маємо  45 хвилин  для  оголошення  запитів,  заяв,  повідомлень і пропозицій уповноважених представників депутатських  груп  і  фракцій.  Прошу надіслати записки, кого фракція уповноважує до виступу.

 

     Дозвольте мені  оголосити депутатські запити,  які надійшли в установленому порядку.

 

     Тетяни Андріївни Задорожної - до Президента України  стосовно захисту     вітчизняного    товаровиробника    -    Борщагівського хіміко-фармацевтичного заводу. Прошу проголосувати.

 

     "За" - 127.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Валентини Петрівни Семенюк - до Прем'єр-міністра України  про надання  інформації  стосовно результатів службового розслідування щодо   затвердження   проекту   будівництва    відгалуження    від магістрального   аміакопроводу  Тольятті  -  Одеса  до  відкритого акціонерного товариства "Дніпроазот" міста Дніпродзержинська.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 133.

 

     Рішення прийнято.

 

     Михайла Антоновича Павловського - до Прем'єр-міністра України про  дії  Мінекономіки  по скороченню держзамовлення на підготовку фахівців інженерних та технологічних спеціальностей, що суперечать посланню  Президента України до Верховної Ради України на 2000 рік та Програмі діяльності Кабінету Міністрів України.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 121.

 

     Рішення прийнято.

 

     Народних депутатів  -  Червонія,  Полюховича,  Черняка  -  до Прем'єрміністра  України  щодо  незадовільного  стану реформування аграрного сектора економіки в Рівненській області.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 91.

 

     Рішення прийнято.

 

     Володимира Михайловича Яценка - до  Прем'єр-міністра  України щодо  погашення  заборгованості з компенсаційних виплат звільненим військовослужбовцям.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 159.

 

     Рішення прийнято.

 

     Валентини Петрівни Семенюк - до Прем'єр-міністра України  про надання  інформації  стосовно подальшого функціонування Донецького обласного дитячого пульмонологічного санаторію.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 143.

 

     Рішення прийнято.

 

     Михайла Ярославовича Ратушного -  до  Генерального  прокурора України про нецільове використання бюджетних коштів Тернопільської області  для   оплати   житла   працівників   виконавчих   органів Тернопільської обласної ради.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 83.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Групи народних депутатів (Філенко, Стецьків, Осташ, Жир) - до Генерального прокурора України щодо правомірності дій  працівників прокуратури    Луганської    області   стосовно   посадових   осіб Луганськобленерго.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 82.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Михайла Васильовича  Гуцола  -  до   міністра   екології   та природних   ресурсів   України  про  незадоволення  відповіддю  на депутатське  звернення  щодо  необгрунтованої  відмови  в  наданні дозволу на виділення земельної ділянки,  що не становить природної цінності та розташована на місці  колишнього  кар'єру  на  користь колективу індивідуальних забудовників "Городник".

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 79.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Михайла Ярославовича  Ратушного  -  до  начальника  Головного контрольноревізійного управління України про  причини  невиконання дохідної  частини  місцевого бюджету Тернопільської області та про нецільове використання бюджетних коштів Тернопільської області для оплати   житла   працівників   виконавчих  органів  Тернопільської обласної ради.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 78.

 

     Рішення не прийнято.

 

     Депутатський запит щодо увільнення лікаря Франчука  з  посади за політичні переконання...

 

     Оформляйте запити в установленому порядку...

 

     Шановні народні   депутати!   Дозвольте  мені  оголосити,  що відповідно до рішення Центральної виборчої комісії визнали обраним та  зареєстрованим  народного  депутата  України  Сухого  Ярослава Михайловича у виборчому окрузі 78.  Я запрошую вас на трибуну  для складення присяги.

 

     Прошу уваги! Ярослав Михайлович Сухий - наш колега.

 

     СУХИЙ Я.М.,  народний  депутат  України  (виборчий  округ 78, Запорізька область).

 

     "Присягаю на  вірність  Україні.  Зобов'язуюсь  усіма  своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

 

     Присягаю додержуватися   Конституції   України   та   законів України,    виконувати    свої    обов'язки   в   інтересах   усіх співвітчизників" (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово  для  оголошення  заяви   надається   народному депутату Симоненку Петру Миколайовичу.  За ним виступатиме депутат Павловський.

 

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,  КПУ).  Шановні  колеги!  Фракція  комуністів  вважає,   що Верховна  Рада  не  може  не  відреагувати  на  нові образливі для парламенту і небезпечні для суспільства заяви  Президента  України Кучми.   Інакше   не   можна   розцінювати   його   слова:   "Якщо Конституційний Суд визнає  неконституційними  і  президентські,  і депутатські  законопроекти,  то  це  означатиме,  що  в  нас немає Конституційного Суду".  Назвати "бредом сивой кобылы" звернення до Конституційного  Суду більш як 150 народних депутатів,  серед яких академіки Ситник,  Толочко,  Павловський,  - це  означає  виявляти глибоку неповагу до законодавчого органу держави.

 

     На жаль,  але  й Конституційний Суд не вперше приймає рішення на замовлення влади і олігархів. Нагадаю хоча б визнання на вимогу Президента   неконституційним   рішення   Верховної   Ради,   яким заборонялося підвищувати тарифи на житлово-комунальні  послуги  до погашення  заборгованості  із  заробітної  плати,  пенсій та інших соціальних виплат.

 

     За рішенням  суду  народні   депутати   фактично   позбавлені можливості  здійснювати значну частину конституційних повноважень. Нагадаю справу щодо заборони Компартії,  розгляд якої неспростовно довів  очевидну  незаконність  і  безпідставність  указів Президії Верховної Ради,  але ось  уже  п'ять  місяців  суд  ніяк  не  може сформулювати і оголосити своє рішення.

 

     А як  розуміти те,  що понад три місяці судом не розглядалося подання народних депутатів стосовно рішень так  званої  більшості, яка вчинила антиконституційний переворот?  А після того як розгляд справи    показав    повну    незаконність    дій     "оксамитових революціонерів",  суд,  за повідомленням преси,  вирішив припинити провадження.  Відмова  суду   об'єднати   в   одне   конституційне провадження  і розглядати одночасно президентський та депутатський законопроекти (звертаю вашу увагу,  шановні  колеги)  -  це  пряме порушення   Конституційним   Судом  вимог  статті  58  Закону  про Конституційний Суд.

 

     Цинічний, зухвалий   характер    висловлювань    на    адресу Конституційного  Суду  стає  ще  очевиднішим,  якщо врахувати,  що гарант дотримання Конституції  не  реагує  на  те,  що  в  Україні брутально  порушуються  права  на  працю,  на  своєчасне отримання заробітної  плати,  на  безплатну  освіту,  а  віце-прем'єрміністр націоналіст  Жулинський  добалакався  до  того,  що  заявив,  що з Конституції   потрібно   вилучити   положення   про   гарантування громадянам України права на безплатне медичне обслуговування.

 

     Президент не  реагує  на  "русофобський шабаш",  який вчинила влада у Львові навколо російської  мови  і  культури,  на  зухвалі вилазки фашистських націонал-екстремістів.

 

     Наша фракція вважає за потрібне таке.

 

     Перше. Висловити  від імені Верховної Ради обурення з приводу так    званих    некоректних    висловлювань     і     небезпечних антиконституційних дій Президента Кучми.

 

     Друге. Прийняти постанову про одночасний, як того вимагає наш Регламент, розгляд президентського і депутатського законопроектів, оскільки обидва проекти мають спільний предмет праворегулювання.

 

     Третє. Створити спеціальну депутатську комісію для підготовки пропозицій щодо розгляду  Верховною  Радою  цього  питання.  Цього вимагає, до речі, і Конституційний Суд, який висловив застереження щодо  можливих  порушень   прав   громадян   у   разі   механічної імплементації рішень референдуму.

 

     Наш конституційний  обов'язок  -  зробити  все  можливе,  аби відвернути загрозу нового  перевороту  в  Україні  -  встановлення авторитарної диктатури.

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Михайлу Антоновичу Павловському. За ним виступатиме депутат Кульчинський.

 

     ПАВЛОВСЬКИЙ М.А.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України  з  питань  Регламенту,  депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України  (виборчий  округ  188,  Хмельницька область).   Дякую,  Іване  Степановичу.  Шановні  колеги!  Шановні журналісти!  Фракція  "Батьківщина"  доручила  мені  виступити  із заявою у зв'язку з тим,  що фракцію "Батьківщина" турбує проблема, яка виникла у галузі вищої освіти.

 

     Сьогодні Мінекономіки з метою  економії  коштів  запропонував скоротити державне замовлення до вищих учбових навчальних закладів усіх напрямів - технічних, технологічних, гуманітарних.

 

     Я хочу нагадати,  що на початку реформ кількість студентів на душу  населення  в  Україні  була  такою ж самою,  як у Сполучених Штатах Америки.  На сьогодні,  через  8  років  реформ,  кількість студентів  у  технічних  і  технологічних  вузах України скорочено порівняно з  США  удвічі.  Правда,  ми  дещо  наростили  кількість студентів у гуманітарній сфері, але тепер знову їх скорочуємо.

 

     Я хотів  привернути  увагу до того,  що для того щоб виконати завдання,  поставлені в посланні Президента,  - щоб Україна  могла ввійти  в  коло технологічно розвинутих держав,  вона повинна мати відповідне середовище. Вона повинна займатися інноваціями і здатна їх  творити.  А  це можна зробити,  тільки маючи відповідну базу - систему освіти.

 

     Я хотів би привернути увагу до  того,  що  ООН  навіть  ввела спеціальне  поняття:  ознака  слаборозвинутої держави.  Якщо на 10 тисяч населення менше 10  чоловік  здатні  розробляти  технічну  і технологічну   документацію,  то  це  вже  ознака  слаборозвинутої держави.  Сьогодні в Україні більш як половина регіонів уже  мають ознаку  слаборозвинутої  держави.  І  якщо  ми  сьогодні скоротимо державне замовлення у вузах,  то повністю станемо  слаборозвинутою державою.

 

     У той  же  час ми ставимо завдання - в наступному столітті на основі  знань,  інтелектуального  розвитку  суспільства  ввійти  і зайняти  чільне  місце  в  колі інформаційного постіндустріального суспільства. Але не неможливо без відповідної системи освіти. Тому ми економимо не на тому. Основою відродження, розвитку є саме вища освіта, з допомогою якої створюється інтелект нації.

 

     На підставі   цього   нинішні   дії   Мінекономіки    фракція "Батьківщина"  вважає  необгрунтованими  і такими,  які становлять загрозу економічній безпеці нашої держави.

 

     Тому ми звертаємося до Прем'єрміністра,  до  уряду  виправити ситуацію, врегулювати це питання, погодити з відповідними вузами і готувати основу для вирішення завдань,  які передбачені  програмою уряду.  Як досягти зростання ВВП на 6-8 відсотків на рік,  якщо не буде    відповідного    інженернотехнологічного,     гуманітарного забезпечення цієї програми?

 

     Тому я закликаю всіх підтримати фракцію "Батьківщина" в тому, щоб відстояти безоплатну освіту і вищі навчальні заклади.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  народному  депутату   Кульчинському Миколі Георгійовичу. За ним виступатиме депутат Ярослава Стецько.

 

     КУЛЬЧИНСЬКИЙ М.  Г.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань  паливно-енергетичного  комплексу,  ядерної   політики   та ядерної безпеки (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, НРУ).  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні   депутати! Фракція  Народного руху України висловлює тривогу з приводу рішень недавнього з'їзду Компартії України  та  проголошення  ним  курсу, спрямованого   на   повалення   конституційного  ладу  в  Україні, ліквідацію   Української   держави   та   відновлення   російської комуністичної імперії.

 

     Цей з'їзд   виявив,   нарешті,  приховані  наміри  комуністів Україниі,  котрі  так  і   не   спромоглися   стати   українськими комуністами.  Не вирішення соціальних проблем, а спекуляція на них з  метою  ліквідації  української  державності,  чергового  поділу України  та  її  віддання  на  поталу чужим державам - ось головне призначення КПУ.

 

     Комуністична опозиція за своєю сутністю не опозиція,  а темна руйнівна   сила,   яка,   крім   нової  біди,  нічого  не  принесе українському народові.

 

     Народний рух  України,  який  був  і  є  носієм   історичної, духовної,  культурної пам'яті українців, заявляє, що така опозиція не має ні морального,  ні політичного права на існування. Навіть у Верховній  Раді  України  - найвищому законодавчому органі держави члени КПУ зухвало і відверто  демонструють  зневагу  до  державних символів,  державної  мови,  національних  інтересів  українського народу.

 

     Така позиція і така діяльність ставлять Компартію  за  межами цивілізованого,  демократичного, політичного процесу. Народний рух України  постійно  наголошував  на  тій  загрозі,  яку   становить українському народові, Українській державі, українській демократії продовження  існування  Комуністичної  партії,  котра  ніколи   не відмежовувалася  і  не відмовлялася від кривавої спадщини бойового загону КПРС.

 

     Тому Рух вітає заяву Міністерства юстиції -  першу  від  1991 року  реакцію  державного  органу України на загрозливу діяльність комуністичної "п'ятої" колони.

 

     На Вільнюський  міжнародний   конгрес   з   оцінки   злочинів комуністичних  режимів,  що  тривав  з 12 по 14 червня цього року, зібралися представники 23  країн  світу.  Вони  визнали  ідеологію комунізму,  як  і  ідеологію  фашизму,  за таку,  що призводить до насильства і фізичного  винищення  мільйонів  людей,  оскільки  ці ідеології  грунтуються  на  антагоністичному  протиставленні одних суспільних груп іншим.

 

     У Вільнюському міжнародному трибуналі, який працював у рамках конгресу,  представники  різних народів звинувачували комуністичні режими в таких злочинах,  як злочини проти  людства  і  людяності, військові    злочини,   масові   депортації   мирного   населення, застосування примусової праці,  застосування  катувань,  порушення невід'ємних прав людини, геноцид та етноцид.

 

     Вільнюський конгрес   закликав   народи  пізнати  правду  про комунізм,  а комуністичні партії -  до  покаяння  та  усвідомлення своєї вини перед народами.

 

     Однак ні   в  українських  комуністів,  ні  в  їх  російських покровителів  немає  і  натяку  на   каяття   за   злочини   своїх попередників.  Навпаки,  вся  риторика V і одночасно XXXIII з'їзду КПУ   зухвало   підкреслює   їх   спадкоємність   щодо   КПРС   та колабораціоністської діяльності КП(б)У.

 

     Народний рух    України    знову    ставить   питання   перед уповноваженими  органами   держави   про   зняття   з   реєстрації Комуністичної   партії  як  такої,  що  своєю  діяльністю  порушує Конституцію України, ставить під загрозу незалежність, суверенітет і безпеку Української держави (Шум у залі).

 

     Рух вважає,  що настав час провести всеукраїнський трибунал з оцінки  злочинів  комуністичного  режиму  і   остаточно   засудити комуністичну ідеологію як злочинну.

 

     Дякую (Оплески, шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ярославі Йосипівні Стецько. За нею виступатиме депутат Журавський.

 

     СТЕЦЬКО Я.Й.,  член  Комітету  Верховної   Ради   України   у закордонних справах (виборчий округ 89, ІваноФранківська область). Шановний пане Голово!  Шановні народні депутати України! 30 червня минуло   59   років   з  того  дня,  коли  зорганізовані  проводом революційної Організації  українських  націоналістів  представники різних  політичних  сил  та  всіх  суспільних  верств українського народу,  зібравшися  у  Львові,  прийняли  Акт   про   відновлення незалежності  Української  держави.  Акт  30  червня був однією зі спроб   реалізувати   віковічне   прагнення   нашого   народу   до незалежності,   відновлення   самостійності   України.  І  обрання українського державного правління  30  червня  1941  року  посідає визначне  місце  в  нашій  історії поряд із княжою та гетьманською державами періоду визвольних змагань 1917-1921 років.

 

     Разом з тим  акт  30  червня  став  демонстрацією  готовності здорових   сил  українського  суспільства  до  тяжкої  і  нерівної боротьби   за   незалежну   Україну   з   обома   її   окупантами: німецьконацистськими та російськобольшевицькими (Шум у залі).

 

     І хоча  ініціатори  акта  30  червня майже одразу опинилися в німецьких тюрмах  та  концтаборах,  ця  боротьба  за  незалежність невдовзі розгорнулася по всій території України і тривала понад 15 років.  Звитяжна боротьба повстанців  ОУН-УПА  знаходила  наступні покоління,  надихала борців за волю України,  тобто стала одним із наріжних каменів створення новітньої Української  держави  в  1991 році (Шум у залі).

 

     Наш народ,  особливо в Західній Україні,  шанобливо ставиться до своєї історії,  відзначає пам'ятні дати історичних подій, серед них - і проголошення незалежності України 30 червня 1941 року.  На жаль,  на державному рівні це в нас поки що не  заведено,  а  тому впровадження  відповідної традиції відбувається дуже повільно (Шум у залі).

 

     Тому хотілося  би   привернути   увагу   депутатів,   широкої громадськості  до  необхідності  більш уважно ставитися до власної історії,  передусім до подій,  безпосередньо  причетних  до  нашої державності.

 

     Схиляю голову  на  знак пошани перед борцями за волю України, які  полягли  у  звитяжній  боротьбі  з  її  окупантами   впродовж 1939-1956  років.  Вічна пам'ять лицарям боротьби за незалежність! Слава Україні! Героям слава! (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Слово  надається   народному   депутату   Журавському Віталію Станіславовичу. За ним виступатиме Ратушний (Шум у залі).

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради  з  питань  культури  і  духовності   (виборчий   округ   68, Житомирська   область).  Шановні  колеги!  25  червня  цього  року відбулися  довибори  до  парламенту   України.   Вони   засвідчили надзвичайну   слабкість   політичних   партій.   Із  100  офіційно зареєстрованих Міністерством  юстиції  України  політичних  партій участь  у  довиборах  взяли  лише  24.  Ця участь,  скоріше,  мала формальний характер. Підтримка від тієї чи іншої політичної партії закінчувалася  на  рівні  висунення  кандидатів  за відсутності чи надзвичайно скромних фінансових можливостей їх підтримки.

 

     У цих довиборах партії найчастіше виставляли спостерігачів на виборчих   дільницях,   проте   через   брак   місцевих  осередків спостерігачі, як правило, частково накривали той чи інший виборчий округ. Якщо до цього додати те, що представники партій часто слабо обізнані з виборчим законодавством, і що політичним шахраям не має особливих  труднощів їх увести в оману під час проведення виборів, то з особливою гостротою  постає  питання  справжнього  визначення переможців виборчих змагань.

 

     Здебільшого кандидати  від  політичних  партій  цього разу не являли собою тих особистостей, яких знають у регіонах і які здатні змінити  ситуацію  на краще в країні.  Усе це не додавало рейтингу політичним партіям.

 

     Більшість кандидатів у депутати  по  довиборах  у  червні  не належала до політичних партій, і фаворити цих змагань, як правило,

- безпартійні.

 

     Для присутніх  у  цьому  залі   цілком   очевидно,   що   без політичного  структурування  в країні,  коли владу здобуває шляхом демократичних виборів цілком зрозуміла політична партія,  сила, за якою  стоять відомі політичні постаті,  без правового забезпечення інституту публічної влади економічні реформи навряд чи можливі.

 

     Нам з вами не так багато залишилося до 2002 року. І серед тих законів,  які слід прийняти, - закон про політичні партії, який би сприяв  укрупненню  політичних  партій  і  зростанню  їх  ролі   й авторитету в суспільстві.

 

     Якщо ми  говоримо  про повернення в Європу,  то це більше ніж політична демократія  та  ринкова  економіка.  Є  третій  вимір  у бажанні  народів Центральної і Східної Європи повернутися додому - це  те,  що  прийнято  називати  громадянським  суспільством.  Без побудови такого суспільства ні демократія, ні ринкова економіка не можуть бути тривалими і по-справжньому успішними.  Роль політичних партій у громадянському суспільстві величезна.

 

     Отже, всі  ми,  хоча  б  заради власних політичних інтересів, повинні прискорити прийняття нового закону про політичні партії.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається    народному    депутату    Михайлу Ярославовичу Ратушному. За ним виступатиме депутат Нечипорук.

 

     РАТУШНИЙ М.Я.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної Ради України  з  питань   законодавчого   забезпечення   правоохоронної діяльності  (виборчий округ 164,  Тернопільська область).  Шановні колеги! Фракція Українського народного руху висловлює своє глибоке занепокоєння  зволіканням  із проведенням всеукраїнського перепису населення.

 

     Розвинуті країни  світу  дійшли  висновку  про   необхідність проведення  таких  переписів  не  рідше одного разу на 5-10 років. Отже, навіть у такій країні, як Федеративна Республіка Німеччина з її  розвинутою  системою  поточного  обліку  відсутність  перепису населення з  1970  по  1983  роки  призвела  до  розбіжностей  між реальною  кількістю  населення та даними поточного обліку більш як на 1 мільйон  чоловік.  Що  вже  тоді  казати  про  Україну  з  її недосконалою статистикою?!

 

     Зокрема, проведений   Тернопільською   обласною  організацією Українського народного руху аналіз  демографічного  стану  лише  в одному Чортківському виборчому окрузі Тернопільщини показав значні розбіжності  між  реальною  кількістю  виборців  і  їх  кількістю, внесеною  до списків для голосування,  - до 5 тисяч осіб - це лише за два роки - в бік збільшення.

 

     Незважаючи на  це,  спостерігається  тривале  затягування   з проведенням першого в державі перепису населення, адже останній на терені України проводився у 1989 році ще за часів неіснуючої  нині держави.  Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 20 липня 1995 року та постановою від 28  червня  1997  року  було  прийнято,  що перепис  буде  проведено в січні 1999 року.  Але цього не сталося. Приймається нова постанова,  згідно  з  якою  передбачається  його провести  в  2001  році,  але знову чітко не визначаються терміни, механізм і час.

 

     Виправдовуючи таке  неприховане  зволікання   з   проведенням надзвичайно  важливого  заходу,  деякі  чиновники  посилаються  на Конституцію України,  а саме на її статтю 32, якою не допускається збирання   конфіденційної   інформації   про  особу.  Але  фракція Українського народного руху таке  пояснення  перенесення  термінів перепису   населення  вважає  безпідставним,  тому  що,  по-перше, відомості,  необхідні  для  перепису  населення,  навряд  чи  слід вважати  конфіденційними,  а по-друге,  згідно зі статтею 7 Закону України про державну статистику державні статистичні спостереження проводяться  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  органами державної статистики.

 

     Згідно зі статтею 10  даного  закону  серед  населення  мають проводити   статистичні   спостереження,   що  стосуються  їхнього соціального  демографічного   становища,   а   також   зобов'язані організовувати  забезпечення  проведення  перепису.  Таким  чином, посилання на  законодавчу  неврегульованість  проведення  перепису населення  в  Україні  не  має  ніяких  юридичних підстав і є лише приводом до свідомого затягування з його проведенням.

 

     Причиною цього затягування,  на  думку  нашої  фракції,  слід вважати  побоювання щодо важливості виявлення значних розбіжностей між кількістю населення,  а відповідно  і  виборців,  встановленою шляхом перепису населення,  з тією його кількістю,  що називається нині.  Тож можна  припустити,  що  чиновники  свідомо  намагаються приховати від народу різке зменшення населення України, спричинене погіршенням  ситуації  у  сферах   медичного   обслуговування   та соціального забезпечення.

 

     Фракція Українського  народного  руху звертається з проханням до  уряду  докласти  всіх  зусиль  для  якнайшвидшого   проведення всеукраїнського   перепису   населення   та  вважає  за  необхідне прискорити розгляд  Верховною  Радою  України  в  другому  читанні законопроекту України про всеукраїнський перепис населення.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Володимиру Павловичу Нечипоруку. За ним виступатиме депутат Світлана Друзюк.

 

     НЕЧИПОРУК В.П.,  перший заступник голови  Комітету  Верховної Ради  України  з  питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності  (виборчий  округ  194,  Хмельницька  область).   Група "Відродження регіонів".  Шановні народні депутати! Сьогодні я хочу звернутися до вас із запитами, які надійшли до мене вчора, до всіх вас,  народних депутатів, і до Верховної Ради від Агафонова Миколи Івановича, який заарештований, та від його сім'ї.

 

     Агафонов перебуває у слідчому ізоляторі,  і згідно з  Законом про  запобіжне затримання особи його повинні були оглянути лікарі. До сьогодні до нього  лікарів  не  допускають,  десятий  день  він голодує,  не  може їсти,  бо в нього рак шлунку і цукровий діабет. Значить, Агафонов на сьогодні в слідчому ізоляторі помирає.

 

     Кому це потрібно - я не знаю.  І коли йшла  мова  про  арешт, представники  трьох  фракцій звернулися до Голови Верховної Ради з тим,  що голосування було недійсним,  тому що 17 карток депутатів, яких  не  було  в  залі,  проголосували "за".  Я не знаю,  чому на сьогодні, Іване Степановичу, ви цю заяву залишили без розгляду.

 

     Тому я хочу зачитати звернення Агафонова.

 

     У провадженні  слідчого  управління  Генеральної  прокуратури знаходиться  кримінальна  справа  про  скоєння  злочинів.  Жодного запитання по цій кримінальній  справі  Агафонову  до  сьогодні  не поставлено...

 

     Його шантажують,  справу в суд не передають, хоча Генеральний прокурор запевняв,  що справа готова і він готовий передати її  до суду.

 

     Тому Агафонов   звертається   до   Верховної   Ради,  щоб  ми звернулися до Генеральної прокуратури про  передачу  негайно  його справи на розгляд суду.

 

     І я хочу попросити вас,  Іване Степановичу, щоб це звернення, я вам його передаю,  і звернення сім'ї були оформлені як звернення Верховної   Ради   до   Генеральної   прокуратури  і  передані  до Генеральної прокуратури, а також вам.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному    депутату    Світлані Олександрівні Друзюк. Більше записок немає.

 

     ДРУЗЮК С.   О.,   член  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах (виборчий округ 137, Одеська область). Шановна президіє!  Шановні депутати!  Аналіз соціальноекономічної ситуації показує,  що Одещина порівняно  з  іншими  регіонами  держави  має чимало  позитивних  позицій.  Разом із тим вона не стала і не може стати острівцем благополуччя на тлі розвалу економіки.

 

     Робота в окрузі свідчить:  дуже багато проблем  з  розподілом землі:  майже  всі  сільські  господарства сьогодні збиткові:  йде пошук  шляхів  забезпечення  енергоносіями,  технікою,  добривами. Учорашні КСП сьогодні стали кооперативами, а ще гірше - розбіглися на декілька аграрних  формувань.  Засновники  -  вчорашні  голова, спеціалісти. Вони що, стали іншими людьми?

 

     Там, де  керівник  і спеціалісти працювали зі знанням справи, дбали про свій і членів колективу добробут,  там зміна вивіски  не потрібна. Там же, де господарства розтягували, розтягнуть і те, що залишилось.  Тому потрібна не зміна вивіски,  а державна  політика підтримки  всіх  форм  власності,  державна матеріальна і моральна підтримка хліборобської праці,  тим паче що Конституція передбачає право вибору за самим селянином.

 

     Нам же  -  радам усіх рівнів,  адміністрації - слід предметно зайнятися  добором,  вихованням   кадрів   і   в   рамках   закону рекомендувати  аграрним  об'єднанням  компетентних лідерів.  Адже, незважаючи на будь-яку вивіску,  більшість господарств не перейшли від адміністративних методів господарювання до економічних.  Цього треба вчити.

 

     Не менш важливий і людський  фактор.  До  речі,  цивілізовані підприємці західних держав,  яких ми переважно нерозумно копіюємо, на підготовку кадрів коштів не шкодують і  людський  фактор  уміло використовують.

 

     Вважаю, що ми, депутати всіх рівнів, незалежно від політичних переконань,  покликані  допомогти  селянам  максимально   зберегти цілісність і земельних угідь, і майнового комплексу.

 

     Ми покликані  посприяти  укладенню  відповідно  до  закону  в господарствах  усіх   форм   власності   колективних   угод,   які забезпечили б економічний і соціальний захист усіх працюючих.

 

     Для підтвердження  переваг  приватного господарювання нерідко порівнюють динаміку виробництва в КСП і в приватному секторі.

 

     Так, у приватному секторі області,  я маю  на  увазі  Одеську область,  виробляється 76,9 відсотка м'яса,  62,2 відсотка молока, 65 відсотків яєць.  Але ж думаю,  що в двадцять першому столітті - столітті нових технологій,  загальної комп'ютеризації, глобального застосування  техніки  з  приватним  сектором,   який   застосовує дідівські технології, Україна не витримає конкуренції на світовому ринку продовольства.

 

     Згідно з даними Одеської облдержадміністрації в 1999 році  59 відсотків  сільгосппідприємств  були збитковими.  Але ж до початку реформ у 1989 році збиткових колгоспів і радгоспів уже не було.  В той  рік  колгоспи  отримали  прибутку  798 мільйонів карбованців, радгоспи - 320 мільйонів карбованців.

 

     Шановні депутати!  Сьогодні  ми  повинні  всі  свої   зусилля донести до кожного села, великого і малого підприємства, допомогти фермеру й підприємцю.  І на цій основі  ми  можемо  й  зобов'язані об'єднати зусилля всіх, незалежно від політичних переконань.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Слово для репліки надається народному депутату Симоненку.

 

     СИМОНЕНКО П.  М.  Уважаемые коллеги! я хотел бы вам напомнить историю:  30 июня 1941 года предатели украинского народа принимали присягу на верность Гитлеру.  Это первое.  И  эту  дату  в  высшем законодательном органе предлагают отметить те, кто входит в состав большинства.  А выступление господина Ратушного  подтвердило,  что они   достойные  преемники  и  продолжатели  исполнения  идеологии фашизма по отношению к украинскому народу,  потому что их политика привела  к  геноциду  против  украинского  народа  и его массовому вымиранию.

 

     Следующее. Я  хотел  бы  вас  проинформировать  о  том,   как Министерство  юстиции  сделало  заявление.  Я  лично был дважды на приеме у замминистров.  Три замминистра  -  Стычинский,  Хандурин, Ефименко  потратили целый день,  чтобы нацарапать этот пасквиль по доносу националистов и по указанию власти. Пасквиль на уровне 30-х годов.

 

     Я вас информирую:  ни один представитель Министерства юстиции на сезде Компартии не был. Ни один документ Министерство юстиции, нарушая закон, не рассматривало.

 

     Я делаю    вывод,   что   эта   подлая,   трусливая   позиция подтверждает:  Минюст  превращен  сегодня  в  инструмент  шантажа, запугивания, насилия и обслуживания власти и олигархических кланов для  уничтожения  демократии  и  утверждения  диктатуры  у  нас  в Украине.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Більше  бажаючих зробити заяви від фракцій немає.

 

     Я не буду коментувати переважну більшість виступів,  оскільки вони мали характер заяв і мій коментар буде недоречним,  по-перше, а,  по-друге,  це справа тих політичних сил,  які виголошували  ці заяви. Я не хочу провокувати подальше їх обговорення.

 

     Але було звернення, оголошене народним депутатом Нечипоруком, в якому Верховна Рада звинувачується в тому,  що рішення  стосовно народного   депутата   Миколи  Івановича  Агафонова  прийняття  не відповідно до процедури.

 

     Справді, на  адресу  Голови  і  головуючого  тоді  час   було звернення  від  трьох  фракцій,  яке  було  направлене  в Юридичне управління,  у Комітет з питань Регламенту, депутатської етики і в Лічильну  комісію.  Вони  розглянули це звернення і подали на ім'я Голови такий  документ.  Я  його  зараз  зачитаю,  щоб  усім  було зрозуміло. Прошу уваги.

 

     "Відповідно до статті 80 Конституції України народні депутати України не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

 

     Порядок надання  згоди регулюється Законом України про статус народного депутата України та Регламентом Верховної Ради  України, які діють у частині, що не суперечить Конституції України. Так, за статтею 28 закону для одержання згоди Верховної  Ради  України  на притягнення депутата до кримінальної відповідальності,  затримання чи арешт народного депутата України Генеральний  прокурор  України вносить  до  Верховної Ради подання,  про що негайно доводиться до відома депутатів.  Верховна Рада України приймає більшістю від  її конституційного складу (стаття 91 Конституції України) вмотивоване рішення і в триденний  строк  повідомляє  про  нього  Генерального прокурора України.

 

     Аналогічні положення  містяться  у главі 9.6 Регламенту,  яка стосується  розгляду  цих  питань  і   передбачає,   зокрема,   що головуючий  на  засіданні  ставить на голосування питання про дачу згоди на притягнення до  кримінальної  відповідальності  депутата. Згода  на  притягнення  до  відповідальності  депутата приймається поіменним  голосуванням  і  оформляється   у   вигляді   постанови (підкреслюю:  оформляється у вигляді постанови). Рішення Верховної Ради з цього питання не переглядаються".

 

     Інакше кажучи,  зважаючи  на   відсутність   у   Генерального прокурора  України  права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України головуючим  на  засіданні  за  Регламентом  має  ставитися питання про дачу парламентом відповідної згоди, а прийняте рішення має  бути  оформлене  як  постанова  Верховної  Ради  України.   Я керувався цими нормами і положеннями і довів до вашого відома.

 

     Шановні народні  депутати!  Ряд депутатів вносили пропозиції, які стосуються відповідних проектів законів, - і депутат Ратушний, і  депутат Журавський стосовно законопроекту про політичні партії, і інші.  Я звертаюся до вас  із  проханням:  дійте  відповідно  до Регламенту і процедури, готуйте ці законопроекти і в установленому порядку вносьте їх на розгляд Верховної Ради.

 

     -------------

 

     Переходимо до обговорення питань порядку денного.

 

     Оголошується до розгляду проект за номером 3213-д Закону  про державноправовий  експеримент  розвитку місцевого самоврядування в місті  Ірпені,  селищах  Буча,  Ворзель,  Гостомель,   Коцюбинське Київської  області  (повторне  перше читання).  Доповідач із цього питання - Роман Петрович Безсмертний.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань   державного   будівництва   та   місцевого  самоврядування (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НДП). Шановний Іване   Степановичу!   Шановні  народні  депутати!  Відповідно  до постанови Верховної Ради України за номером 1113  від  24  вересня 1999  року  на  ваш розгляд у повторному першому читанні вноситься проект  Закону  про  державно-   правовий   експеримент   розвитку місцевого  самоврядування в місті Ірпені,  селищах Буча,  Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області.

 

     Метою зазначеного  законопроекту  є  вдосконалення  місцевого самоврядування,    підвищення    ефективності   вирішення   питань соціально-економічного розвитку у відповідному  регіоні  Київської області.

 

     Фінансово-економічне обгрунтування  від  18  травня 2000 року було здійснене Міністерством фінансів  і  Міністерством  економіки України.  Згідно  з  експертними  висновками  міністерств закон не потребуватиме додаткових фінансових витрат.

 

     Слід сказати й про те, що цей авторський законопроект пройшов апробацію   в   Міністерстві   юстиції,  і  28  квітня  2000  року Міністерство  юстиції  України  надіслало   свій   висновок   щодо можливості  прийняття  цього  законопроекту  в  першому  читанні з урахуванням зауважень і пропозицій. Далі я на них зупинюся.

 

     Науково-експертне управління Верховної  Ради  теж  розглянуло зазначений законопроект,  пропонує прийняти його в першому читанні з урахуванням зауважень, на яких я теж коротко зупинюсь.

 

     Комітет Верховної   Ради   України   з   питань    державного будівництва та місцевого самоврядування кілька разів повертався до розгляду  зазначеного  законопроекту.  Інформую  вас  про  те,  що комітет провів виїзне засідання в місті Ірпені із запрошенням усіх зацікавлених сторін і теж пропонує прийняти за  основу  в  першому читанні зазначений законопроект.

 

     Окрім Міністерства     юстиції,     Міністерства    фінансів, Міністерства  економіки,  законопроект  було  погоджено  також   у Міністерстві праці та соціальної політики, Фонді державного майна, Фонді сприяння місцевому самоврядуванню.

 

     Дозвольте коротко зупинитися на зауваженнях,  які були подані до законопроекту, і на статтях зазначеного законопроекту.

 

     Перше, на   що  звертають  увагу  установи,  це  необхідність чіткіше розписати спільні інтереси та виключну компетенцію міської і   сільських  рад.  Це  зауваження  сприйнято  комітетом,  і  при підготовці проекту до другого читання такі доповнення можуть  бути внесені.  Відповідно  до  Закону  про  місцеве  самоврядування  та зазначеного   законопроекту   ці    повноваження    можуть    бути деталізовані.

 

     Подальшого уточнення  потребує  проблема  бюджету  регіону та бюджетів  територіальних  громад,   які   увійдуть   до   спільної територіальної  громади  й  оберуть  Ірпінську  міську  раду,  яка водночас  відіграватиме   роль   ради   Ірпінського   регіону   та виконавчого комітету.

 

     Потребує уточнення    також    податкова    база,   на   якій формуватимуться   доходи   відповідних   територіальних    громад. Міністерство  фінансів,  Міністерство економіки,  а також юридичне управління  звертають  увагу  на  необхідність  врахування  чинної законодавчої  бази.  Мова йде не про податок на нерухоме майно,  а про податок на доходи фізичних осіб.

 

     Треба сказати й про те,  що законопроект згідно з  висновками Міністерства  фінансів  потребує  уточнення  з  точки  зору сплати податку на додану вартість.  Ці зауваження розглядалися комітетом, і комітет вважає,  що вони можуть бути враховані,  як і зауваження щодо неможливості  утворення  комунальних  підприємств  у  вигляді різноманітних  товариств,  які  перераховані  у відповідній статті законопроекту.

 

     Тепер дещо  про   сам   законопроект.   Проект   Закону   про державно-правовий  експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті  Ірпені,  селищах  Буча,  Ворзель,  Гостомель,   Коцюбинське Київської області складається з 6 розділів та 27 статей.

 

     У першому  розділі  "Загальні  положення"  викладено  основні терміни й поняття,  які вперше застосовуються в  законопроекті,  а саме:   "державноправовий   експеримент",   "Ірпінський   регіон". Пропонується також тлумачення поняття  "об'єднання  територіальних громад    Ірпінського    регіону",    а   також   зазначено   мету державно-правового експерименту  та  говориться  про  те,  що  цей експеримент  обмежений  у часі і після його завершення до Кабінету Міністрів,  Верховної Ради,  Київської обласної ради  можуть  бути направлені відповідні звіти,  і тоді буде визначено,  продовжувати цей  експеримент  чи,  можливо,  застосовувати   його   надалі   в нормативній практиці.

 

     У розділі  "Загальні  положення"  вказано  також територію та строки,  як я вже  сказав,  проведення  експерименту.  Експеримент проводиться  на  території Ірпінського регіону,  до якого входять: місто  Ірпінь,  селища  Буча,  Ворзель,   Гостомель,   Коцюбинське Київської області.  Термін проведення експерименту - п'ять років з моменту набуття сили цим законом.

 

     Передбачаються також    окремі    особливості    застосування законодавства    України    стосовно   до   території   проведення експерименту (це зазначено в статті 4).

 

     У проекті визначено особливості матеріального  і  фінансового забезпечення       проведення      експерименту,      а      також матеріальнофінансової бази місцевого самоврядування в  Ірпінському регіоні  під час проведення цього експерименту (це розкривається в статті 5).

 

     У розділі ІІ деталізовано процедуру проведення експерименту і власне  його  організацію.  Дуже  важливим  є питання,  які органи беруть участь у проведенні експерименту.  Як уже  зазначалося,  це відповідні   ради   (відповідні   голови),   відповідні  виконавчі комітети,  а також держава в особі Кабінету  Міністрів,  Верховної Ради,   Київської   обласної   державної  адміністрації  та  інших центральних і регіональних органів державної  влади  та  місцевого самоврядування.

 

     У законопроекті   пропонується,   щоб   основну  наглядову  й координаційну   функцію   при   проведенні   цього    експерименту здійснювала    Координаційно-наглядова   рада   державно-правового експерименту,  до  складу  якої  мають  увійти  народні   депутати України,  представники уряду, Київської обласної ради та Київської обласної адміністрації,  а також науковці,  практичні працівники в галузі місцевого самоврядування.

 

     Щодо сприяння  проведенню  цього  експерименту,  то статтею 9 передбачено, що державні органи і органи місцевого самоврядування, які    задіяні   в   експерименті,   та   інші   можуть   надавати найрізноманітнішу допомогу у його проведенні.

 

     Розділ ІІІ законопроекту присвячений особливостям  формування та  діяльності  органів  місцевого  самоврядування,  які  діють на відповідній території.

 

     Особливості реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування   в   цьому   регіоні  визначаються  відповідно  до Конституції та Закону про місцеве самоврядування.  Передбачено, що територіальні    громади    здійснюють    місцеве   самоврядування безпосередньо,  а також через обрані ними міську,  селищні ради та їх виконавчі органи.

 

     На це   я  хочу  звернути  вашу  увагу:  не  ліквідуються  ні сільські, ні селищні ради, а лише передбачаються деякі особливості формування  міської  ради,  яка  одночасно  буде  відігравати роль представницького органу всього регіону,  як і міський голова міста Ірпеня та виконавчий комітет.

 

     Вибори здійснюються відповідно до Закону про вибори депутатів місцевих рад,  а повноваження  відповідних  органів,  за  винятком особливостей,  про які я скажу,  визначаються відповідно до Закону про місцеве самоврядування.

 

     Законопроектом визначено  порядок  перегляду  або  скасування рішень   нижчестоящих   рад,   які   діють   на   території  цього експерименту.

 

     Треба сказати,   що   особливостей   здійснення   повноважень головою,  радами  досить  багато,  тому  в  статті 14 та статті 15 передбачено реалізацію цих особливостей відповідно до  Закону  про місцеве   самоврядування,   а   також   тих  функцій,  які  будуть здійснювати і  голова,  і  рада,  і  інші  органи  на  відповідній території.

 

     У розділі   IV   окреслено  особливості  здійснення  органами місцевого  самоврядування  правомочностей   стосовно   комунальної власності,   тому   що   об'єднання  територіальних  громад  не  є автоматичним об'єднанням майна всіх  територіальних  громад.  Тому передбачається,   що   на   території  цього  експерименту  будуть виокремлюватися  спільні  інтереси,  а  також   інтереси   окремих територіальних громад, що беруть участь в експерименті.

 

     Статтями 20,   21,  22  врегульовано  особливості  формування місцевих бюджетів,  а також особливості збору місцевих податків на території  експертименту.  Окрему увагу привертає стаття 22,  якою визначено  особливості  порядку  справляння  податку   на   додану вартість.

 

     Щодо заключних  положень,  то  ними передбачається можливість звітування перед парламентом і Кабінетом Міністрів  по  завершенні проведення експерименту.

 

     Дякую за увагу. Готовий відповісти на ваші запитання.

 

     Засідання веде заступник Голови Верховної Ради України

 

     ГАВРИШ С.Б.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Романе Петровичу.

 

     Чи є в депутатів запитання? Прошу записатися. Прошу подати на табло прізвища народних депутатів, які записалися для запитань.

 

     Слово надається  народному  депутату  Пухкалу.  За  ним  буде задавати запитання народний депутат Абрамов.

 

     ПУХКАЛ О.Г.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах (виборчий округ

 209, Чернігівська   область).   Фракція   "Батьківщина".   Дякую. Шановний  Романе  Петровичу!  Немає  сумніву  в  доцільності  ідеї проведення  державноправового  експерименту  і відпрацювання нових механізмів взаємодії органів самоврядування, а також взаємодії цих органів з місцевими органами виконавчої влади.

 

     Але одночасно  в мене до вас два запитання.  Перше торкається частини другої статті  12.  Закон  про  місцеве  самоврядування  в Україні  не  передбачає  порядку  обрання депутатів місцевих рад і формування  органів  самоврядування.  В  якій  спосіб  ви   бачите можливість використання цього положення законопроекту?

 

     І друге запитання торкається статті 25, де йдеться про те,  що філії підприємств,  які розташовані  на території  Ірпінського  регіону,  мають  сплачувати всі податки до місцевого бюджету.  Як  це  практично  можна  здійснити,  якщо  ми затвердимо це положення законопроекту?

 

     Дякую.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановний  Олександре  Григоровичу!  Шановні колеги!  Відразу щодо  статті  25.  Як  тільки  законопроект  буде прийнято  в першому читанні,  згідно з Регламентом ми маємо внести до його другого читання проект змін до комплексу законів України - змін, які стосуються проведення експерименту, у тому числі порядку нарахування, порядку збирання податків у цьому регіоні.

 

     Такі законопроекти готуються,  і якщо цей  законопроект  буде схвалений  у  першому  читанні,  то вони будуть внесені на розгляд Верховної Ради.  Ви пам'ятаєте,  що,  приймаючи закони про  вільні економічні зони,  ми вносили в податкове й фінансове законодавство зміни, які запускали відповідний механізм.

 

     Я з вами погоджуюсь,  адже питання податків може регулюватися виключно податковим законодавством. Тому проекти таких змін будуть внесені.

 

     Стосовно статті 12 про вибори.  Справді,  у Законі про вибори депутатів  місцевих рад та сільських,  селищних,  міських голів не передбачено механізму обрання депутатів та голів  у  регіонах,  де від  різних  територіальних громад формується один представницький орган.

 

     Але справа в тому,  що закони  пишуться  по-одному,  а  життя диктує  зовсім  інше.  Сьогодні  в  Україні  на одну раду припадає чотири населених пункти,  тобто чотири територіальних громади. І в принципі такі процедури діють. Мова йде про те, щоб це узаконити й дати можливість на правовій базі відпрацювати технології.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Романе   Петровичу,   записалося   20    народних депутатів. Будь ласка, лаконічніше.

 

     Слово надається народному депутату Абрамову.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Коммунистическая партия. Роман Петрович! Скажите, какое количество денежных  средств  потребуется  для  претворения  этого проекта в жизнь?

 

     И второе.  Что  даст  конкретно предлагаемый вами эксперимент гражданам поселков и города?

 

     Спасибо.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Щодо   фінансів.   Згідно   з   експертизою Міністерства   фінансів   і   Міністерства   економіки   закон  не потребуватиме додаткових видатків. Я ще раз звертаю вашу увагу, що це   авторський  законопроект,  який  ми  навмисно  відправляли  в Міністерство  фінансів,  і  його  висновок  -  що  цей  закон   не потребуватиме додаткових фінансових видатків.

 

     Стосовно громадян. Справа в тому, що ми давно маємо проблему, пов'язану  з  діяльністю  органів  місцевого   самоврядування   на території,  коли є один представницький орган і декілька населених пунктів.  Тому  мова  йде  про  те,  щоб  забезпечити  відповідний правовий механізм.

 

     Я вам  наведу  приклад.  На сьогодні цей регіон має насправді один бюджет, який затверджується міською радою, і фактично жодна з п'яти  територіальних громад не затверджує свої бюджети.  Мова йде про  те,  щоб  врегулювати  в  правовому  відношенні  ці  питання, врівноважити  стосунки  між міською радою і селищними радами таким чином, щоб не ущемляти інтереси територіальних громад.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово для запитання надається народному  депутату Мусієнку.

 

     МУСІЄНКО І.М.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України у закордонних справах  (багатомандатний  загальнодержавний виборчий  округ,  виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Фракція "Лівий центр".  Шановний Романе Петровичу!  Усе-таки  хочу  знову  задати запитання,   яке,   мабуть,   виникало   й  під  час  попереднього обговорення.  У чому все-таки суть цього експерименту? У чому його сутність?! От я ще й ще раз читаю статтю 2: крім посилання на інші форми,  які будуть використовуватися в плані вивчення ефективності самоврядування,   все   решта,   що   перераховується,  стосується будь-якої форми самоврядування.  Ми що,  хочемо спробувати зробити Ірпінській район чи щось інше?

 

     І ще одне запитання, дуже коротке. У статті 7 передбачено, що Координаційно-наглядова рада працюватиме на громадських засадах, і в той же час вона координуватиме діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади,  органів місцевого самоврядування й  так далі.  По-перше,  як  це можна зробити?  Подруге,  про яку чистоту експерименту можна буде говорити за таких умов?

 

     Дякую.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Дякую.  Шановний Іване Михайловичу! Шановні колеги!  Статтею  140  Конституції  України  передбачено так звану громадівську побудову місцевого самоврядування в Україні. Простими словами це означає,  що кожен населений пункт, кожна територіальна громада має право  утворити  свій  представницькій  орган,  обрати раду.

 

     Сьогодні в Україні 35 тисяч населених пунктів і 12 тисяч рад. Це свідчить про те,  що до складу  однієї  ради  входить  декілька територіальних громад.  І якщо уявити, що ці територіальні громади стануть на виконання букви статті 140,  то в  нас  у  вісім  разів зросте  адміністративний  апарат  управління  в  органах місцевого самоврядування.

 

     Мова йде про те,  щоб на конкретному прикладі без  об'єднання населених пунктів і без їх ліквідації, не переступаючи через норму статті 140 Конституції України,  забезпечити  механізм  реалізації інтересів  усіх  шести  територіальних  громад,  але  не руйнувати спільну систему адміністративного управління цим регіоном.

 

     Даний законопроект,  Іване Михайловичу, є якраз альтернативою створення  району  в  даному  випадку.  Я ще раз наголошую,  що це альтернатива.  Ми маємо аналогічні випадки в  Севастополі,  де  21 населений пункт об'єднаний в одну Севастопольську міську раду.  Ми маємо аналогічні випадки і в інших регіонах  України.  Тому  треба опрацювати   цей  механізм,  щоб  потім  його  використовувати  чи заперечити і більше не повертатися до цього.

 

     Стосовно Координаційно-наглядової  ради.  Представництво  від Верховної Ради, Кабінету Міністрів, виконавчих органів влади в цій Координаційнонаглядовій раді дасть можливість,  по суті, лобіювати інтереси  експерименту  в  усіх цих органах і фактично інформувати всі ці органи про ситуацію,  яка відбувається  в  ході  проведення експерименту.  Тому, мені здається, це перевага експерименту - те, що наглядова рада  формується  з  представників  багатьох  органів влади.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,   Романе   Петровичу.   Час  для  доповіді вичерпано. Прошу сідати.

 

     Слово для співдоповіді надається заступнику голови Комітету з питань   законодавчого   забезпечення   правоохоронної  діяльності Мельнику Петру Володимировичу.

 

     МЕЛЬНИК П.В.,  заступник  голови  Комітету   Верховної   Ради України   з   питань   законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий   округ, НДП). Шановний головуючий! Шановні колеги! Сьогодні ми розглядаємо в  повторному  першому   читанні   проект   Закону   України   про державно-правовий  експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті  Ірпені,  селищах  Буча,  Ворзель,  Гостомель,   Коцюбинське Київської області.

 

     Проект доопрацьований  згідно  з рішенням Верховної Ради і її постановою від 24 вересня 1999 року і є узгодженим варіантом  двох законопроектів,   які   подавались  до  Верховної  Ради  Кабінетом Міністрів і мною разом  із  Романом  Петровичем  Безсмертним.  Над проектом   працював   колектив  академії,  працювали  представники Міністерства економіки,  Фонду сприяння місцевому  самоврядуванню, зацікавлені представники селищ і міста.

 

     Такий експеримент  справді  назрів,  і  аргумент  навів Роман Петрович,  який сказав,  що така ситуація характерна не тільки для Ірпеня.  Понад 90 міст мають такі адміністративні утворення,  і на прикладі Ірпеня треба відпрацювати цю  модель  і  знайти  варіанти збалансування  стосунків  між  самоврядуванням  і  адміністраціями селищ і відповідних регіонів.

 

     Хочу сказати,  що  законодавча  неврегульованість  діяльності органів  самоврядування в містах,  які подібні Ірпеню,  призводить перш за все до  неузгодженості  у  вирішенні  соціальноекономічних проблем,   проявів,   які  ще  нібито  поки  незначні,  місництва, амбіційності окремих посадових  осіб  і  намагання  вирішити  свої питання,  нехтуючи загальними інтересами.  І,  звичайно,  це не на користь ні місту,  ні окремим селищам і населенню, а врешті, не на користь державі в цілому.

 

     Законопроект, який  ми  сьогодні  розглядаємо,  це  результат досить копіткої роботи.  Сама ідея виникла ще в 1995-1996 роках. У проекті   враховано   не   тільки   реалії  багаторічної  практики самоврядування  в  нашій  державі,  але   й   досвід   організації самоврядування,   організації  роботи  громад  у  такій,  скажімо, державі,  як Швеція.  Це вже відповідний капітал, який вкладений у цей законопроект.

 

     Хочу сказати,   що   згідно   з  цим  законопроектом  місцеве самоврядування в регіоні здійснюється відповідно до Конституції  і Закону  України про місцеве самоврядування,  але передбачено деякі особливості  застосування  окремих  норм  цього  закону  в  умовах експерименту.

 

     Ви знаєте,  що Київщина має свою особливість: Київщина не має своєї столиці. Це - один момент.

 

     Другий. Перспектива      розвитку,      скажімо,      Москви, Санкт-Петербурга,   Лондона,   інших   міст   -   столиць  великих місцевостей передбачає розвиток за рахунок приміських територій. А Ірпінь  практично  межує  з  містом  Києвом.  І я думаю,  зараз це нереальність,  але з часом взаємні інтереси Києва і Ірпеня повинні гармонійно поєднатися.

 

     В Ірпені щоліта відпочивало понад 200 тисяч діток,  і я думаю,  що коли  створиться  середній  клас, будуть   робочі   місця,  будуть  працювати,  не  всі  обов'язково возитимуть дітей у Крим або ще кудись,  а й надалі відпочиватимуть в Ірпені.

 

     Ірпінь - це унікальна санаторнолікувальна оздоровча база.  За кількістю фітонцидів в одиниці об'єму Ірпінь  поступається  тільки Кисловодську (я маю на увазі Ірпінь, Ворзель - ці курортні місця). Це - курорт республіканського значення.

 

     Якщо говорити   про   розвиток   житлового    малоповерхового будівництва,  то це,  на мій погляд,  набагато краще, скажімо, ніж Харківський чи інші масиви, які освоює тепер Київ. Думаю, що шляхи сполучення,  які  можуть вести від Києва до Ірпеня,  скажімо,  від станції метро "Генерала Наумова",  а в перспективі -  від  станції метро "Новобіличі",  також можуть бути реальними, тому що в Ірпені

- житловий  масив  заводу  імені  Антонова...  Уже  все,  так?  Ви дивіться, не дали мені розвернутися. Ну, добре.

 

     Я вас прошу підтримати законопроект.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Ви в експерименті розвернетесь.

 

     Чи є запитання? Прошу записатися на запитання. Прошу показати на табло.

 

     Слово надається народному депутату Ніколаєнку.  За  ним  буде задавати запитання народний депутат Ємець.

 

     НІКОЛАЄНКО С.М.,  секретар  Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ

 185, Херсонська область).  Шановний Петре Володимировичу!  Цікава була  ваша  доповідь.  Скажіть,  будь   ласка,   який   попередньо прогнозований  економічний  ефект від запровадження цього проекту, які його результати ви передбачаєте,  скажімо,  на найближчі 5- 10 років?

 

     Дякую.

 

     МЕЛЬНИК П.В.  Спасибі за запитання.  Ви знаєте, що це - пошук оптимальної,  ефективної соціальноекономічної  моделі.  Можливості Ірпеня  як  оздоровчого  комплексу,  як санаторно-лікувальної бази унікальні.  Це - легені Києва. І, звичайно, треба знайти механізми для  створення  відповідних  економічних  умов  для розвитку цього регіону.

 

     Саме завдання знайти,  відпрацювати цю  економічну  модель  - самодостатню економічну модель - оцієї громади,  оцього об'єднання Ірпеня,  Ворзеля,  Бучі,  Біличів  чи,   як   тепер   називається, Коцюбинського, і є метою експерименту. І можливо, я це підкреслюю, що саме інтереси Києва,  гармонійне поєднання Києва і  Ірпеня  теж можуть бути одним із результатів цього експерименту.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  для запитання надається народному депутату Ємцю. За ним - народний депутат Ключковський.

 

     ЄМЕЦЬ О.І.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань будівництва,     транспорту     і     зв'язку     (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  НДП).  Чи  не  розглядали  ви можливість        утворити        в        майбутньому       єдину адміністративнотериторіальну  одиницю,  єдиний  населений   пункт, оскільки там майже немає кордонів між населеними пунктами?

 

     МЕЛЬНИК П.В.  Спасибі.  Я  думаю,  що  це  може бути,  але ви знаєте,  що для цього треба,  щоб відбувся референдум і було  таке бажання  всієї громади,  образно кажучи,  "великого Ірпеня",  який тепер повинен бути створений,  тому що традиційно вже склалось, що депутати Ірпінської міської ради обиралися і сьогодні обираються і від Бучі, і від Ворзеля, і від інших селищ.

 

     Звичайно, логіка в цьому є.  Думаю,  саме  це  й  була  б  та ефективна соціально-економічна модель,  якби з часом був створений цей район.  Але на даному етапі,  гадаю,  треба пройти  через  цей експеримент. І як результат це може бути одним із варіантів.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  запитання надається народному депутату Ключковському. За ним - народний депутат Кірімов.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б.,  заступник голови Комітету Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ, НРУ).   Народний   рух  України.  Дякую.  Шановний  доповідачу!  Я підтримую в цілому цей законопроект  і  буду  голосувати  за.  Але скажіть,  будь ласка,  чи не здається вам,  що мешканці населеного пункту Ірпінь  у  результаті  експерименту  будуть  дискриміновані порівняно  з  мешканцями  інших селищ,  що входять до складу міста Ірпінь,  адже  мешканці  селищ  будуть  обирати  двох   депутатів: селищної  ради  і  міської  і  регіону,  тоді як мешканці Ірпеня - депутатів лише однієї,  і населений пункт Ірпінь не матиме власної ради, а лише регіональну.

 

     МЕЛЬНИК П.В.  Ви знаєте, я був депутатом Ірпінської міської і селищної рад не одного скликання.  Уже склалася  традиція  певного паритету  між Ірпінською міською радою та селищними радами.  І те, що в Ірпені сьогодні немає своєї Ірпінської міської ради,  не  має якихось негативних наслідків. Ірпінська міська рада включає в себе депутатів з усього регіону. Це дійсно так.

 

     Але зараз це треба все-таки законодавчо визначити, тому що це вже склалося, а закон говорить по-іншому.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Слово  надається народному депутату Кірімову.  За ним буде задавати запитання народний депутат Лісогорський.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (виборчий округ 95,  Київська область).  Я дякую за надане  слово. Шановний  Петре  Володимировичу,  я  хотів  би вас запитати,  чи є висновки бюджетного комітету  щодо  цього  експерименту?  Це  одне запитання.

 

     І друге.  Мені  імпонує  те,  як  ви говорите,  і імпонує цей експеримент,  але ви ж,  як і я,  знаєте,  що Ірпінь - це четверта зона,  зона  посиленого  радіоекологічного  контролю.  А  як же ми можемо розвивати її як рекреаційну зону,  коли  зараз  там  досить висока радіація?

 

     Дякую.

 

     МЕЛЬНИК П.   В.   Спасибі.   По-перше,   Роман  Петрович  дав відповідь.  Висновки Міністерства фінансів і бюджетного  комітету? Ми  не потребуємо якихось додаткових видатків з бюджету для Ірпеня і  нашого  регіону,  Боже  борони.  Це  було  б  несправедливо  по відношенню до всієї України, і це правильно.

 

     По-друге, щодо чорнобильської зони. З таким же, як-то кажуть, успіхом ми можемо прийняти рішення, (адже межа Києва і межа Ірпеня збігаються) і оголосити Київ четвертою або ще якоюсь зоною.

 

     Я думаю, що ті пільги, які ми зараз маємо (ми прорахували)... Але не  буду  говорити  про  пільги.  З  точки  зору  перспективи. Чорнобильську  атомну  станцію  буде закрито.  А рівень радіації в Києві і в Ірпені однаковий, це - факт, це - реальність.

 

     Тому, я думаю,  це не  є  проблемою.  Киянам  не  обов'язково виїздити  десь  дуже  далеко  за  межі Києва в суботу чи в неділю. Передмістя - це і є для них місце відпочинку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Петре Володимировичу.  Народного депутата Лісогорського немає...  Отже,  ваш час для співдоповіді вичерпано. Дякую, прошу сідати.

 

     МЕЛЬНИК П.В. Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. На виступ  щодо  законопроекту,  який  доповідали народні  депутати  Безсмертний і Мельник,  записано п'ять народних депутатів.  Слово  для  виступу   надається   народному   депутату Косаківському. За ним буде виступати народний депутат Пухкал.

 

     КОСАКІВСЬКИЙ Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань бюджету (виборчий округ 223, м. Київ). Шановний головуючий! Шановні колеги!  Безумовно,  авторам доопрацьованого законопроекту деякою  мірою  вдалося  об'єднати  закладені  у  двох   попередніх законопроектах    основні   положення,   і   він   набув   більшої упорядкованості.

 

     Але в той  же  час  автори  не  повністю  виконали  доручення Верховної  Ради  і  не  погодили  зміни з авторами зауважень,  які висловлювалися під час попереднього розгляду.  Фактично  відкинута пропозиція  бюджетного  комітету,  який  офіційно  виступив  проти прийняття цього законопроекту в такій редакції.  Я її  висловлював офіційно  від  імені  комітету  з  цієї трибуни у вересні минулого року.

 

     Даний законопроект  узагалі  не  погоджується   з   бюджетним комітетом,  що  суперечить  статті  6.3.7  Регламенту  про те,  що висновок бюджетного комітету має бути обов'язково.

 

     По суті,  у законопроекті, що розглядається, допускається ряд принципових  невідповідностей  Конституції,  законам  України,  що викликає сумніви щодо можливості його прийняття і щодо справжнього призначення експерименту.

 

     Перше. У  законопроекті,  хоча і в трансформованому вигляді - через  утворення  об'єднання  територіальних  громад   Ірпінського району  та  надання  окремих повноважень Ірпінській міській раді у відносинах  з   селищними   радами   -   пропонується   продовжити закріплення   концепції   створення   свого   роду   "надгромади", "надради",  "надголови".  Це  при  тому,  що  в  кожному   селищі, безпосередньо  в  місті  Ірпені,  є  свої  громади.  Тобто йдеться фактично про відтворення так званої "матрьошки".

 

     Друге. У  запропонованому  визначенні   поняття   "Ірпінський регіон"  вбачається  адміністративна  територія у складі Київської області фактично з правами  автономії.  На  мою  думку,  оперувати такими     поняттями,     поки     не    підписано    Закон    про адміністративнотериторіальний  устрій,  узагалі   не   можна,   це порушення існуючих законодавчих норм і правил.

 

     Третє. Порушується   також  статус  безпосередньо  ірпінської міської  громади  і  відповідно  міської  ради.   Питаннями   щодо вирішення проблем міста Ірпеня мають займатися також депутати, які в раді представляють інші територіальні громади.

 

     Перейшло в  новий  законопроект  і  положення  про   те,   що Ірпінська міська рада має право припиняти дію рішень селищних рад, їх виконавчих комітетів і таке інше.

 

     Особливо хотів би наголосити на бюджетних питаннях.  Стосовно місцевих  бюджетів,  то  тут  не  звертається  увага на зміни,  що відбуваються  в  бюджетному  процесі.  На  порушення  закону   має утворюватись  резервний фонд регіону.  Відповідно до законодавства резервний фонд утворюється  як  фонд  конкретного  бюджету,  а  не якогось регіону.

 

     Одночасно передбачається  вилучати  з селищних бюджетів кошти не тільки на реалізацію спільних програм,  а й на утримання різних структур,  що  обслуговують здійснення окремих спільних інтересів. Самі по собі слабкі,  малоспроможні селищні бюджети стануть  свого роду донорами міських структур.

 

     Вирішення проблемних  бюджетних  питань вбачається авторами у вільному   підході   до    порядку    зарахування    коштів    від загальнодержавних   податків   та   зборів,   встановлення  ставки відрахувань від перевиконання доходів з податку на додану вартість і таке інше.

 

     До речі,   до   цього   законопроекту  є  суттєві  зауваження Міністерства фінансів,  і воно прямо пише,  що цей проект потребує грунтовного перегляду,  тобто воно виступає проти його прийняття в першому читанні.

 

     Тому мої пропозиції:  взагалі-то цей проект треба б  зняти  з розгляду, але якщо він уже стоїть у порядку денному, то його треба щонайменше направити на погодження в бюджетний комітет,  як  цього вимагає  Регламент,  і  тільки після цього повертатися до розгляду його в сесійному залі.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

 

     Слово надається  народному  депутату  Пухкалу.  За  ним  буде виступати народний депутат Ключковський.

 

     ПУХКАЛ О.Г.  Шановний  Степане  Богдановичу!  Шановні колеги! Сама  ідея  проведення  державно-правового  експерименту  розвитку місцевого   самоврядування   є   гостроактуальною  і,  безперечно, заслуговує на увагу.  І треба лише вітати ініціативу  наших  колег Безсмертного   і   Мельника,   що  подали  сьогодні  законопроект, узгоджений з проектом Кабінету Міністрів України.  Адже вперше  за новітніх часів на конституційному рівні проголошено,  що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування,  і цілий  розділ XI    нашої   Конституції   присвячений   конституційним   основам самоврядування.

 

     Але вироблення    конкретних    механізмів    самоврядування, принципів,  засад  взаємодії органів самоврядування різних рівнів, органів  самоврядування  і  місцевих  органів  виконавчої   влади, громадських  інституцій,  а  особливо  шляхів  формування місцевих бюджетів - усе це питання,  які  потребують  уважного  розгляду  і вирішення.

 

     Це важливо    і    в    контексті    розпочатої   в   Україні адміністративної реформи, яка передбачає укрупнення територіальних громад  у  перспективі,  зміцнення фінансово-економічної основи їх діяльності, розвиток комунальної власності.

 

     Прикро, що такий важливий законопроект  у  нас,  у  Верховній Раді,  розглядається  занадто  повільно.  Я нагадаю,  що вперше ми розглядали його  майже  рік  тому.  На  сьогодні  автори  частково врахували ті зауваження і пропозиції,  які були висловлені під час попереднього розгляду проекту.  В той же час,  на  наш  погляд,  є необхідність  іще  раз  погодити  питання  щодо  нових  механізмів самоврядування.  Особливо це стосується розділу III законопроекту, яким визначені особливості діяльності органів самоврядування.

 

     Ось таке   питання:  які  функції  селищних  рад  делегуються міській раді?  На це питання у законопроекті  відповіді  немає,  а воно,  мабуть,  чи  не ключове питання,  адже мова йде про спільні інтереси. Також немає визначення, що таке спільні інтереси, а саме для  реалізації  спільних  інтересів  і  потрібно делегувати певні повноваження селищних рад міській раді.

 

     Немає чіткого  врахування  особливостей   виборів   депутатів місцевих рад,  особливо селищних. Пропозиція базувати ці вибори на Законі про місцеве самоврядування не  витримує  критики,  оскільки той  закон не передбачає механізму обрання депутатів місцевих рад. Немає і чітко виписаного порядку формування місцевого  бюджету.  Я вже робив зауваження щодо статті 25 у своєму запитанні.

 

     Отже, загальний  висновок.  На наш погляд,  експеримент треба проводити і,  мабуть,  треба переглянути його тривалість:  замість п'яти  років  -  три роки,  тому що в регіонах на результати цього експерименту  чекають.  Але,  щоб   його   проводити,   треба   ще попрацювати  над  цим законопроектом і доопрацювати його за участю профільних комітетів, особливо Комітету з питань бюджету.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  Олександре Григоровичу.  Слово  надається народному    депутату   Ключковському.   Шановні   колеги,   прошу дотримуватися регламенту в три хвилини.

 

     КЛЮЧКОВСЬКИЙ Ю.Б. Високоповажний Степане Богдановичу! Шановні колеги!  Сьогодні  одна  із  основних проблем реалізації в повному обсязі Закону про місцеве самоврядування та один із  тих  каменів, на       яких       спіткнувся       проект       Закону       про адміністративно-територіальний устрій,  - це проблема  організації управління  та реалізації самоврядування у місті,  до складу якого входять інші населені пункти.

 

     Ірпінь є лише одним із таких міст і, мабуть, немає сьогодні в Україні великого міста, до складу якого не входили б інші населені пункти - міста,  селища чи села. Це рудимент радянської "матрешки" (я  радий,  що  цей  термін сьогодні вже широко вживається в нашій практиці), і з цією проблемою треба щось робити. Ситуація сьогодні суперечить українському законодавству.

 

     У законопроекті  якраз  і  запропоновано узаконення одного зу шляхів її розв'язання - проведення експерименту,  який такий  шлях саме  і  відпрацьовує.  Цей  шлях  полягає в тому,  що в населених пунктах, які входять до складу міста, ради зберігаються, при цьому створюється єдина міська рада,  яка діє на весь так званий регіон, хоча я впевнений, що термін "регіон" тут непридатний.

 

     Ясна річ,  що це один з  можливих  шляхів.  Можливі  й  інші, скажімо,  утворення  Ірпінського  району,  де  кожен  з  населених пунктів буде входити до складу району.  Але  при  цьому  зміниться характер   управління   регіоном,   і  замість  самоврядування  ми отримаємо районну державну адміністрацію.

 

     Можливий третій шлях,  коли окремі населені пункти  втрачають свій  статус  і  входять до складу єдиного населеного пункту.  Але відповідно до чинного законодавства це повинно вирішуватися  через референдум у цих населених пунктах.

 

     Отже, можливі різні шляхи і,  можливо, треба проводити й інші експерименти, відпрацьовуючи ті чи ті моделі. Але найважливіше, що вибір  остаточної  моделі,  яка має бути закріплена в українському законодавстві,  треба робити, спираючись не на умоглядні висновки, а на практику функціонування їх у реальних умовах.

 

     Тому цей     законопроект,     який,     дійсно,     вже    є багатостраждальним,  який  вже  неодноразово  перероблявся,   який обговорювався  на  виїзному засіданні Комітету з питань державного будівництва  та  місцевого  самоврядування  в  місті   Ірпені   із запрошенням  представників  усіх територіальних громад,  де всі ці проблеми детально обговорювались ( як і  з  громадськістю  міст  і селищ),-   цей   законопроект,  справді,  вартий  того,  щоб  бути прийнятим.

 

     У ньому є дрібні речі, які, можливо, треба уточняти. Скажімо, питання  бюджетних  стосунків  та  податкових  пільг  треба було б узгоджувати з проектами Бюджетного та Податкового кодексів.  Але в свою  чергу хочу зауважити,  що навіть проект Бюджетного кодексу в тому варіанті,  в якому він  сьогодні  розданий,  суттєво  ущемляє права  місцевого  самоврядування.  Тому  я закликаю підтримати цей законопроект у першому читанні і готувати його уважно  до  другого читання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Журавському.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С. Християнськодемократична партія України. Я не буду   зосереджувати   увагу   на  компліментах  на  адресу  цього законопроекту.  Вважаю,  що він виписаний непогано і  в  принципі, його  можна приймати в першому читанні.  Хотів би лише зауважити з приводу   тривалості   експерименту.   Законопроектом    визначені території  і  тривалість проведення експерименту - п'ять років від дня набрання чинності законом.  У той же час залежно від наслідків експерименту   автори   законопроекту   народні  депутати  України Безсмертний  і  Мельник   передбачають   можливість   дострокового припинення експерименту або навпаки - його продовження.

 

     Тепер щодо  зауважень,  які треба врахувати при доопрацюванні цього законопроекту.

 

     Перше. У статті 6 законопроекту зазначається,  що експеримент в  Ірпінському  регіоні здійснюється за сприяння та під контролем, зокрема,  комітетів Верховної Ради України.  Однак  у  Конституції України  за комітетами Верховної Ради України не передбачено таких контрольних функцій.

 

     Друге. У  пункті  2  статті  7   законопроекту   визначається загальний     перелік    осіб,    які    можуть    бути    членами Координаційно-наглядової  ради  державно-правового   експерименту. Однак   законопроектом   не   визначений   чисельний   склад  цієї Координаційнонаглядової ради і принципи її формування.

 

     Третє. Підпунктом  1  пункту   3   статті   7   законопроекту передбачено,  що Координаційно-наглядова рада координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, пов'язану з проведенням експерименту. Однак згідно з пунктом 9 статті 116 Конституції України спрямовує  і  координує роботу   міністерств,   інших  органів  виконавчої  влади  Кабінет Міністрів.  Крім  того,  викликає   сумнів   доцільність   надання Координаційнонаглядовій раді,  яка не є державним органом і працює на громадських засадах,  повноважень щодо  координації  діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

 

     У мене все. Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Шановні колеги! Регламентний час розгляду законопроекту  3233-Д  закінчено.  Ми  переходимо  до   наступного питання порядку денного.

 

     ------------

 

     Проект Закону про організації роботодавців ( 3133). Слово для доповіді надається  народному  депутату  України  Кінаху  Анатолію Кириловичу. Прошу, Анатолію Кириловичу.

 

     КІНАХ А.К.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ 128, Миколаївська область). Шановний головуючий!  Шановні народні депутати!  Шановні колеги!  До  вашої уваги  пропонується  в  першому  читанні проект Закону України про організації роботодавців.

 

     Необхідність прийняття такого  закону  зумовлена  потребою  в побудові  правової  бази  для подальшого вдосконалення та розвитку соціальнотрудових  відносин  і,   зокрема,   системи   соціального партнерства в Україні.

 

     Зазначений проект   є   частиною  пакета  нормативно-правових актів,  які повинні забезпечити законодавче  врегулювання  проблем соціального   партнерства  в  Україні,  і,  безумовно,  інтеграцію України в міжнародні системи, котрі вирішують ці питання.

 

     Міжнародна організація праці,  членом якої є Україна, включає і Міжнародну організацію роботодавців,  яка в даний час охоплює їх об'єднання практично більшості країн світу.

 

     Тобто на сьогодні в Україні є  потреба  прийняття  не  тільки Закону  України  про  організації  роботодавців,  а  й  необхідних правових основ.  Визначаючи назву проекту закону,  ми  виходили  з того,  що  вона  має  відповідати його меті,  якою є в першу чергу визначення  правових   основ   діяльності   громадян   України   - роботодавців, а також їх організацій та об'єднань.

 

     Шановні народні  депутати!  Дозвольте  звернути вашу увагу на головні положення  запропонованого  законопроекту.  Проект  закону містить  перелік основних завдань організацій роботодавців,  серед яких слід особливо підкреслити такі напрями діяльності,  як участь у колективно-договірному процесі,  забезпечення виконання політики зайнятості в державі,  співробітництво з органами державної  влади та   місцевого   самоврядування,   професійними  спілками,  іншими організаціями найманих працівників та об'єднань громадян.

 

     Особливістю законопроекту є те,  що згідно з ним  організації роботодавців   створюються   за   територіальною,   галузевою  або галузевотериторіальною   ознакою,   а    об'єднання    організацій роботодавців - за територіальною ознакою.  На нашу думку, це дасть можливість  чітко   розмежувати   функції   усередині   як   самих організацій,  так і їх об'єднань; забезпечити (що конче необхідно) максимальне дотримання та узгодження інтересів як галузей,  так  і регіонів;   координувати   діяльність   організацій   роботодавців усередині галузі  та  узгоджувати  її  інтереси  інтересами  інших галузей у межах певної території шляхом створення на ній об'єднань організацій роботодавців.

 

     Дуже важливим   є   розділ   законопроекту,   що   стосується повноважень   організацій   роботодавців   та   їх  об'єднань.  Ці повноваження  у  проекті,  котрий  вам   запропоновано,   повністю відповідають меті їх створення та їх основним завданням.

 

     Відповідно до  проекту  закону організації роботодавців та їх об'єднання захищають  права  та  законні  інтереси  своїх  членів; беруть  участь  у  веденні  колективних  переговорів  і  укладенні колективних угод,  беруть участь у соціальному партнерстві; беруть участь  у  розробці  та реалізації державної соціально-економічної політики.

 

     Разом з тим організація роботодавців та їх об'єднання  беруть на  себе  і  відповідні  зобов'язання.  У  першу чергу це сприяння ефективному   розвитку   вітчизняного   ринку   праці,   неухильне дотримання  вимог  чинного законодавства України та свого статуту, захист  прав  і  законних   інтересів   роботодавців,   участь   у колективнодоговірному  процесі і забезпечення реалізації взятих на себе зобов'язань за колективними договорами.

 

     Шановні колеги!  Важливо,  щоб  відносини  між  організаціями роботодавців    і    органами   державної   влади   та   місцевого самоврядування  будувалися,  у  першу  чергу,  на  конструктивній, взаємовигідній  основі.  Особливо  важливо  це  в  цей  час - дуже серйозний,   неоднозначний,    позначений    соціально-економічною напругою.  Адже  роботодавці  є  учасниками  реалізації  державної економічної політики,  і через роботодавців держава має можливість ефективного зворотного зв'язку як з національним інтелектом, так і з професіоналізмом тих,  хто  працює  в  реальній  економіці,  для вдосконалення державної соціально-економічної політики в цілому.

 

     Одним із   основних   засобів   побудови  взаємовідносин  між організаціями   роботодавців   і   працівниками   є,    безумовно, застосування  принципів соціального партнерства.  Тому закріплення такого порядку взаємовідносин між роботодавцями та профспілками  є найбільш доцільним та обгрунтованим.

 

     Шановні колеги!    Проект    закону    передбачає   безумовну відповідальність  за  порушення  законодавства   про   організації роботодавців  як по відношенню до держави,  так і по відношенню до об'єднань роботодавців і встановлює можливість притягнення  винних до    дисциплінарної,   адміністративної,   цивільно-правової   та кримінальної відповідальності.

 

     Необхідно зазначити,  що до участі в  розробці  законопроекту про     організації     роботодавців     залучалися    спеціалісти Конституційного  Суду  України,  Головного  державного   правового управління, Інституту законодавства Верховної Ради та інші.

 

     При доопрацюванні   законопроекту   враховані   пропозиції  і зауваження  таких  організацій:  Національної   ради   соціального партнерства,   Українського   союзу  промисловців  і  підприємців, Федерації профспілок  України,  Спілки  орендарів  та  підприємців України,   Міністерства  праці  та  соціальної  політики  України, науково-експертного   управління   Секретаріату   Верховної   Ради України.  Відбулася  дуже  конструктивна,  зацікавлена  розмова на відповідному засіданні базового комітету нашої Верховної Ради.

 

     Шановні колеги!  Шановні  народні  депутати!  З   огляду   на наведене   просимо   підтримати   законопроект   про   організації роботодавців у першому читанні.  Прийняття закону дасть можливість вирішувати дуже складні соціальні питання на засадах рівноправних, прозорих,  із взаємною відповідальністю відносин держави та  наших громадян.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую   вам,   Анатолію   Кириловичу.  Чи  будуть запитання?  Прошу  записатися.  Прошу  показати  на  табло  список народних депутатів, які записалися на запитання.

 

     Слово надається народному депутату Глухівському.  За ним буде виступати народний депутат Черняк.

 

     ГЛУХІВСЬКИЙ Л.Й.,  голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ).  Дякую.  Фракція Народного  руху.  Шановний Анатолію  Кириловичу!  Перш  ніж задати питання,  скажу,  що такий закон,  звичайно,  потрібен, і нам треба організувати цивілізовані стосуни між тими,  хто дає роботу,  і тими, хто цю роботу отримує. Законопроект,  дійсно,  відзначається  чіткістю  і   конкретністю. Важливо  те,  що  в ньому вперше визначається статус неприбуткової організації,  яка не є об'єднанням громадян.  За нього,  звичайно, треба  проголосувати в першому читанні,  але маю таке зауваження і запитання.

 

     Повноваження об'єднань роботодавців  у  нашому  законодавстві вже окреслені. Так, скажімо, повноваження щодо ведення колективних переговорів,  укладення  договорів,   формування   та   проведення державної  політики  зайнятості  тощо  вже окреслені в законах про зайнятість  населення,  про  колективні  договори,   про   порядок вирішення колективних спорів і так далі.

 

     Чи треба, на вашу думку, дублювати законодавчі норми в різних законах і чи не  треба  буде,  на  вашу  думку,  вносити  зміни  і доповнення  до  тих  законів,  які  я  щойно перерахував,  якщо ми приймемо ваш законопроект?

 

     Дякую.

 

     КІНАХ А.К. Дякую. Безумовно, дублювання норм не потрібне, тут я   вас   повністю  підтримую.  У  процесі  розгляду  і  прийняття конкретних формулювань статей запропонованого проекту закону  слід вийти на остаточні рішення,  з яких буде видно,  чи є необхідність внесення  доповнень  до  діючих   законів   та   розробки   пакета нормативних   актів   щодо  механізму  реалізації  запропонованого закону.

 

     А закон,  в разі його прийняття,  тільки розширить можливості вирішення  дуже  складних  соціальних  питань не тільки по вектору "держава - трудовий колектив",  а й по вектору роботодавців, котрі теж  повинні  нести  відповідальність за їх вирішення,  особливо в умовах,  коли  відбуваються  складні  структурні  зміни  в   нашій економіці та у відносинах між учасниками економічних процесів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  запитання надається народному депутату Черняку.

 

     ЧЕРНЯК В.К.,  перший заступник голови Комітету Верховної Ради України   з   питань  економічної  політики,  управління  народним господарством, власності та інвестицій (виборчий округ

 153, Рівненська область).  Дякую. Шановний Анатолію Кириловичу! Я поділяю думку,  що такий закон треба приймати. Дійсно, він назрів, він   уже  стукає  давно  у  двері,  і  прийняття  його  сприятиме цивілізованому врегулюванню стосунків між роботодавцями  і  людьми найманої праці.

 

     Але у  зв'язку  з цим у мене запитання (можливо,  ви якось не зовсім чітко про це сказали в доповіді, і тому воно виникло): а що Закон про організації роботодавців дасть особам найманої праці? Чи зацікавлені вони в тому,  щоб він був прийнятий?  І які будуть для них наслідки прийняття закону?

 

     Дякую.

 

     КІНАХ А.К.  Стосовно інтересів працівників найманої парці.  В умовах,  коли  змінюються  форми  власності,  коли   відбувається, скажемо  так,  у  деяких  випадках  не  зовсім  системна  передача корпоративних  прав  держави,  створюється   економіка,   яка   за структурою набагато складніша,  ніж була раніше.  Прийняття закону дасть можливість  урахувати  в  комплексному,  системному  вигляді інтереси держави, найманого працівника і профспілки.

 

     І особливо важливо, що закон забезпечить можливість працювати не тільки по вектору відповідальності держави з точки  зору  умов, механізму  соціального захисту,  а й дасть можливість вимагати від конкретного    роботодавця    виконання    Конституції    України, законодавства і, безумовно, міжнародних норм.

 

     Я думаю, це буде важливий крок. Тим більше, що це підкріплено і дуже широким досвідом на міжнародному рівні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово для запитання  надається  народному депутату Роєнку.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань аграрної політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ  199, Черкаська область). Фракція комуністів. Анатолію Кириловичу! Чи не здається  вам,  що  законопроект,   який   ви   пропонуєте,   буде підтримувати  тільки  Союз  промисловців  і  підприємців,  який ви очолюєте? У мене складається таке враження. Це перше.

 

     І друге.  Ви говорили про те,  що ви співпрацювали з  різними органами  й  організаціями.  А  ось  у  мене  є відповідь Кабінету Міністрів,  де говориться,  що до роботи  над  цим  законопроектом пропонується    залучити    представників    Мін'юсту,   Мінпраці, Мінекономіки,  Держкомпідприємництва,  тому що цей законопроект не узгоджується   з   проектами   законів   України   про   соціальне партнерство,  про  внесення  змін  і  доповнень  до   Закону   про колективні договори і угоди і так далі.  Тому,  будь ласка,  дайте відповідь на ці два запитання.

 

     Дякую.

 

     КІНАХ А.К.  Дякую. Безумовно, цей законопроект розроблявся не в   інтересах  якоїсь  особистості  чи  в  якихось  вузьковідомчих інтересах.  Ми розглядаємо цей законопроект  як  складову  частину тієї  роботи,  котру нам усім необхідно виконати в Україні (в тому числі у Верховній Раді) по створенню  громадянського  суспільства, головна  мета  якого  -  забезпечення  такого стану,  коли держава повинна  обслуговувати  платників  податків,  громадян,   найманих робітників.  А  громадяни,  у свою чергу,  повинні мати відповідні обов'язки перед державою.  Тому я впевнений (у цьому  переконує  і світовий  досвід),  що  в разі прийняття закону він буде працювати перш за все на наше суспільство і на нашу державу,  а не на  чиїсь вузькі інтереси. Це перше.

 

     І друге,  щодо  зауважень Кабінету Міністрів України.  Я хочу підкреслити,  що вже два роки в  Україні  підписується  Генеральна угода.  Вона підписується з одного боку - урядом, з другого боку - профспілками і з третього - роботодавцями.  На жаль,  на  практиці наша  влада  (це  об'єктивна ситуація) поки ще не повністю виконує свої  обов'язки,  визначені  законодавством,  Конституцією   перед громадянами  і  найманими  працівниками.  Як показує досвід,  така робота  в  напрямі  чіткого  закріплення  взаємних  обов'язків   і взаємної відповідальності дає можливість більш чітко вирішувати ті чи інші питання.  Є відповідний опір,  але ті установи,  котрі  ви перелічили,  брали участь у цій роботі,  і ми з ними працюємо. Тим більше що є процедура другого читання і можна буде  врахувати  всі конструктивні,  професійні  пропозиції,  незалежно  від того,  від якого відомства чи автора вони надійшли.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  шановний  Анатолію  Кириловичу.  Час  для вашої доповіді вичерпаний. Прошу сідати.

 

     Слово для  співдоповіді надається голові підкомітету Комітету з питань соціальної політики та праці  Харі  Василю  Георгійовичу. Нагадую,  що  регламентний  час  для  співдоповіді - п'ять хвилин. Прошу.

 

     ХАРА В.Г., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з   питань   соціальної   політики   та   праці   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Уважаемые  коллеги!  Уже второй  год данный законопроект находится в стенах Верховной Рады, и он вполне созрел для рассмотрения и принятия.  Базируется он  на положениях  Конституции  Украины и Закона об обединениях граждан. Проект   закона   определяет    порядок    создания    организаций работодателей,  их обединений,  формы и направления деятельности, принципы  взаимодействия  с   органами   государственной   власти, местного    самоуправления,    профессиональными    союзами,    их обединениями, другими обединениями граждан.

 

     Законопроект направлен   на   повышение   роли    организаций работодателей  и  их обединений в социально-трудовых отношениях в государстве.  Целью данного законопроекта является также  создание системы  организаций работодателей для правительства и защиты прав и интересов  работодателей.  Основная  же,  на  наш  взгляд,  идея данного  законопроекта  -  создать  правовое  поле для социального партнерства   между   государством,   наемными    работниками    и работодателями с целью поиска компромисса интересов.

 

     Фактически региональные,     отраслевые    и    межотраслевые организации  работодателей  и  их  обединения   уже   созданы   и функционируют.   Необходимо   лишь   правовое   урегулирование  их деятельности.

 

     Положительно оценили данный законопроект Федерация профсоюзов Украины,  научно-экспертное  управление  Верховной  Рады и Комитет Верховной Рады по вопросам социальной политики и  труда.  В  целом поддерживая  законопроект,  члены  нашего  комитета  высказали ряд замечаний и предложений.  Я  хотел  бы  остановиться  на  наиболее принципиальных,   на   мой  взгляд,  замечаниях,  с  которыми  при рассмотрении проекта на заседании нашего комитета согласился  один из авторов - Кинах Анатолий Кириллович, который представлял проект передо мной.

 

     Позвольте доложить о них конкретно, по статьям законопроекта. В  соответствии  с  законодательством  Украины предлагается абзацы третий и четвертый статьи 1 изложить в  новой  редакции,  записав, что  "організація  роботодавців  -  це  громадська  організація" и соответственно,  что  "об'єднання   роботодавців   -   це   спілка організацій роботодавців", что будет соответствовать и Конституции Украины, и Закону об обединениях граждан.

 

     Поскольку есть  целый  блок  проектов  законов   (практически принят  пока  лишь  Закон  о  профсоюзах),  на стадии рассмотрения проект  Закона  о  Кабинете  Министров  и   данный   законопроект, предлагается определение понятия "социальное партнерство" привести в соответствие с тем,  как записано в проекте Закона о  социальном партнерстве.   Там   оно   определено   более   точно:  "Соціальне партнерство  -  це  система  колективних  відносин  між  найманими працівниками,  роботодавцями  і виконавчою владою,  які виступають сторонами   соціального   партнерства   в   ході   реалізації   їх соціально-економічних прав та інтересів".

 

     Далее предлагается  в статье 3 "Законодавство об организациях работодателей" после слов  "Конституції  України"  добавить  слова "Закону про об'єднання громадян".

 

     Из статьи  4 предлагается исключить второй абзац:  "Цей закон не поширюється на відповідні відносини,  що виникають у зв'язку  з використанням  найманої  праці  у  Збройних Силах" и так далее.  Я думаю, что это предмет не данного проекта закона.

 

     Предлагается дополнить статью 4 таким абзацем:  "З питань, не врегульованих цим законом,  діяльність організацій роботодавців та їх об'єднань регулюється Законом про об'єднання громадян".

 

     Предлагается также в статье 6, в абзаце, где указаны принципы работы этой организации,  добавить: "відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань".

 

     В статье 8,  по  мнению  комитета,  следует  добавить  абзац: "Статус міжнародних мають організації, діяльність яких поширюється на територію України та хоча б однієї іншої держави"  -  так,  как это записано в Законе об обединениях граждан.

 

     У нас  вызывает  очень серьезные замечания абзац двенадцатый, где записано: "у випадку, коли інтереси певної галузі на території відповідної   адміністративно-територіальної  одиниці  представляє один роботодавець",  то он представляет организацию работодателей. Я думаю, что с этим нельзя согласиться.

 

     Согласились наши  коллеги и с предложением по редакции статьи 9.  "Засновниками організації" согласно законопроекту  могли  быть двое   работодателей.   Предлагается   записать,   что   создавать обединение или организацию могут не менее чем пять работодателей.

 

     В статье 11 предлагается добавить пункт 11,  очень важный, на наш  взгляд:  "порядок  набуття  ними  повноважень (имеются в виду организации и их  обединения)  від  роботодавця,  що  входить  до складу  організації,  стосовно  встановлення конкретних соціальних норм в угодах, які в подальшому будуть обов'язковими для виконання самими   роботодавцями"  (имеется  в  виду  минимальная  зарплата, межтарифные взаимоотношения, минимальные социальные гарантии и так далее).

 

     В статье13 предлагается оставить один единственный абзац, где записать,  что  "державна  реєстрація  організацій   роботодавців" осуществляется, как это записано в Законе об обединениях граждан: "Організації роботодавців та їх об'єднань підлягають  обов'язковій реєстрації в порядку,  встановленому цим законом".  Соответственно статью 14 следует исключить.

 

     И последнее.  Я прошу прощения,  это очень важно.  Кстати,  в вопросе  наших  коллег  это уже звучало.  Мы считаем,  что в части третьей статьи 19,  где  указано,  кто  имеет  право  представлять "сторону роботодавців у соціальному партнерстві", нельзя конкретно указывать ныне действующую  "Конфедерацію  роботодавців  України". Нужно   записать:   "всеукраїнські   об'єднання  організацій",  що об'єдналися в межах України в уповноважений  ними  орган".  Потому что   сегодня   есть   конфедерация,  а  завтра,  может  быть,  ее переименуют и так далее.

 

     Предлагаю поддержать решение Комитета по вопросам  социальной политики  и  труда  рекомендовать  принять  данный  законопроект в первом чтении.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Василю Георгійовичу. Чи є запитання? Прошу записатися.  Висвітіть  на табло прізвища народних депутатів,  які записалися на запитання.

 

     Слово надається народному депутату  Матвієнку.  За  ним  буде виступати народний депутат Драголюнцев.

 

     МАТВІЄНКО А.С., член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства  (виборчий  округ  17, Вінницька  область).  Українська  народна  партія  "Собор",  група "Соборність".  У мене до вас запитання-пропозиція.  На жаль,  я не зміг задати його пану Кінаху.

 

     Новим у  цьому  законопроекті  є те,  що формулювання статусу неприбуткової  організаціії  суперечить  Закону   про   об'єднання громадян. Тобто не лише фізичних, а й юридичних осіб.

 

     Чи не вважаєте ви,  що для того щоб прийняти цей законопроект у другому  читанні,  необхідно  розглянути  законопроект,  автором якого  є  я,  у якому говориться про те,  що нам потрібно прийняти рамковий закон про непідприємницькі організації.  Коли ми приймемо цей  рамковий  закон,  то  тоді діяльність громадських організацій буде регулюватися не лише Законом про об'єднання громадян, а й цим рамковим законом.  І в такий спосіб вийдемо з колізії, яку маємо в цьому законопроекті.

 

     Дякую.

 

     ХАРА В.Г.  Я считаю,  что при подготовке  ко  второму  чтению можно  рассматривать  всякие  предложения,  в  том  числе и те,  о которых вы говорите.  Но в данном случае  я  считаю,  что  базовым законом  должен быть Закон об обединениях граждан,  который делит все обединения граждан по сути на две части - политические партии и   обединения   граждан.   И   обединения  граждан,  являющиеся неприбыльными,  как раз и подпадают  в  данном  законопроекте  под определение статуса неприбыльных организаций.

 

     Должен вам  сказать,  что  очень  важное значение будут иметь разработанные уставы тех организаций, о которых идет речь в данном законопроекте.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.   Слово   надається   народному   депутату Драголюнцеву.  За ним буде  задавати  запитання  народний  депутат Семенюк.

 

     ДРАГОЛЮНЦЕВ А.Д.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань  будівництва,   транспорту   і   зв'язку   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ). Прошу передать слово моему коллеге Левченко.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон депутата Левченка.

 

     ЛЕВЧЕНКО А.І.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Фракция   коммунистов. Василий  Георгиевич!  Этот  законопроект  будет  работать только в связке с законом о социальном партнерстве. Так и докладчик сказал, и вы это подчеркнули.

 

     Как вы знаете, недавно проект закона о социальном партнерстве был отклонен Верховным Советом. Не кажется ли вам, что сперва надо было  принять  тот  законопроект,  а  потом  уже работать над этим проектом закона?

 

     ХАРА В.Г.  Дело в том, что тут нельзя однозначно сказать, что данный  проект  закона  только  и разрабатывается для того,  чтобы работать на уровне трипартизна,  как это принято в  цивилизованных странах.   Есть   и  другие  задачи,  которые  ставятся  в  данном законопроекте.

 

     Но дело  в  том,  что  не  может  быть  нормальным  закон   о социальном  партнерстве,  предусматривающий  в себе все,  о чем мы говорили на заседании комитета.

 

     Я думаю,  что параллельно отдельные нормы должны войти в этот законопроект,  даже  если  они запланированы уже в законопроекте о социальном партнерстве.  Одно другому не мешает. Можно согласовать все  эти  проекты  законов  - о социальном партнерстве и данный по принципиальным вопросам.

 

     Кстати говоря,  данный законопроект может  функционировать  и без наличия закона о социальном партнерстве.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  запитання надається народному депутату Семенюк.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  член Кометіту Верховної Ради України з  питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Фракція  "Лівий  центр".  Чи  розглядалося  на  засіданні комітету питання про те,  що відповідно до статті 19  закріплюється  статус монополії   конфедерації?   Мається  на  увазі,  що  їй  надається державний статус,  тобто  держава  повинна  виконувати  відповідні вказівки   роботодавців.   Це   навіть  вище  статусу  соціального партнерства.  Створюється наддержавна структура.  Чи  не  буде  це монополією на будь-яке рішення уряду в даному плані?

 

     Дякую.

 

     ХАРА В.Г.  Во-первых,  я уже сказал, что мы сделали замечание на заседании комитета,  с которым согласился главный  автор  этого законопроекта  -  Анатолий Кириллович,  относительно части третьей статьи 19.  Мы не можем согласиться,  чтобы  конфедерация  заранее определялась   в  качестве  главенствующего  обединения  граждан. Потому что,  вопервых,  этот закон не может иметь такую  норму,  и во-вторых,   сегодня   есть   конфедерация,  а  завтра  она  может преобразоваться в другую организацию.  Так что же,  вносить  ее  в закон?

 

     Во-вторых, я  думаю,  что никакая общественная организация не может ничего диктовать  государственным  органам.  А  это  и  есть общественная организация согласно предлагаемому законопроекту.

 

     Поэтому как  общественной  организации  ей  будет  дано право принимать участие в управлении  какими-то  видами  деятельности  в социально-экономической    политике    государства.    Но    стать надгосударственным  органом  в  нашем   государстве   общественная организация не может ни по Конституции, ни по закону.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.  Слово  для  запитання надається народному депутату Тропіну.

 

     ТРОПІН В.І.,  член  Комітету   Верховної   Ради   України   у закордонних справах (виборчий округ 157,  Сумська область).  Прошу передати слово депутату Стрижку.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Увімкніть мікрофон депутата Стрижка.

 

     СТРИЖКО Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  свободи слова та інформації (багаматомандатний загальнодержавний   виборчий   округ,   КПУ).   Спасибо.   Василий Георгиевич,  не  видите  ли  вы  некоего  противоречия в том,  что принимается закон,  который стимулирует и легализирует обединения "роботодавців",  в  то  время  как  до  сих  пор не принят закон о трудовых  коллективах,   подготовленный   членом   нашей   фракции Донченком?  Ведь  сегодня,  как  мне  кажется,  проблема возникает именно из-за того,  что обединенным работодателям не противостоят обединенные  рабочие,  трудовые  коллективы.  Правильно  было  бы ставить  вопрос  о  комплексном  законе,  который  подчеркивал  бы необходимость   обединения   и   тех,  кто  сегодня  находится  в колоссальной   зависимости   от   работодателей,   но   не   имеет законодательной базы для своего обединения.

 

     Спасибо.

 

     ХАРА В.  Г.  Я  согласен  с  тем,  что  должен быть и закон о трудовых  коллективах.  Он  ни  в  коей  мере  не  помешает   тому устройству,  которое  есть  сегодня  в  государстве.  Но  напрямую ставить принятие данного законопроекта в зависимость  от  принятия законопроекта  о  трудовых  коллективах,  я  считаю,  неуместно по разным причинам.  В  Кодексе  законов  о  труде  или  в  Законе  о профессиональных   союзах  записано,  что  представителями  класса наемных работников (нравится кому-то  или  не  нравится,  но  есть сегодня  такое  понятие)  являются в основном профсоюзы или другие организации,  как решит трудовой коллектив.  Поэтому по закону  не только   профсоюзы,  но  и  другие  обединения  трудящихся  могут принимать участие в данной работе.

 

     Но я хочу сказать и о другом.  Опять же,  вам может нравиться или   не  нравиться,  нынешнее  социальноэкономическое  устройство государства,   могут   нравиться   или   не   правиться    понятия "работодатель"  или  "наемный  работник",  может не нравиться,  но сегодня в нашем государстве так  сложилось.  Я  говорил,  что  уже существуют  региональные и всеукраинские обединения работодателей у металлургов,  в агропромышленном комплексе. Они функционируют, а наша  задача - создать такое правовое поле,  чтобы эти организации работали  с  максимальной  пользой  и  для  государства,   и   для предприятий, и для трудовых коллективов.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую,  шановний  Василю Георгійовичу.  Час вашої співдоповіді  вичерпано.  Відповідно  до  Регламенту  оголошується перерва на 30 хвилин.

 

      (П і с л я п е р е р в и)

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

 

     ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Продовжуємо  розгляд  проекту  Закону про організації роботодавців.  Залишилися виступи з трибуни.  У нас записані п'ять народних депутатів. Переходимо до обговорення.

 

     Слово надається народному депутату Павлу Бауліну.

 

     БАУЛІН П.Б.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  76,   Запорізька область). Фракция коммунистов. Уважаемые народные депутаты! Данный законопроект   касается   проблемы,   ранее   законодательно    не очертанной.  Однако в последнее время приняты законы,  в частности относительно ряда социальных фондов,  которые предполагают участие в  их  работе  и  организаций  работодателей  как  одной  из  трех составляющих наряду с государством и профсоюзами.  Эти фонды будут контролировать колоссальные средства,  которые будут поступать и в виде отчислений.  Очень важно,  чтобы в эти фонды были  направлены истинные представители работодателей,  чтобы через некоторое время не оказалось,  что денежки тютю,  а работодатели тут ни  при  чем, крайнего не найдешь.

 

     Конечно, проблема организаций работодателей многограннее.  Но решает ли ее предложенный законопроект?  С моей точки зрения, нет. Фактически   предложенный   документ   -  это  вариант  Закона  об обединениях граждан с небольшими специфическими  особенностями  и не более того.

 

     Статья 36  Конституции  Украины  выделяет  среди  обединений граждан политические  партии  и  общественные  организации.  Также Основной   Закон   предусматривает  право  граждан  на  участие  в профессиональных  союзах  с  целью   защиты   своих   трудовых   и социально-экономических прав. Специально организация работодателей в Конституции не выделяется.

 

     Конечно, данный вопрос есть кому  лоббировать.  Но  стоит  ли идти на поводу у лоббистов?  Я не являюсь сторонником специального закона  об  организациях   работодателей.   Этот   проект   только подтвердил  мое  мнение.  Кроме  заорганизованности  он  ничего не добавляет к действующему законодательству.  Регламентировать  надо не   создание   областных  и  местных  организаций  -  обединений работодателей, а механизмы представительства и выражение интересов работодателей, а этого как раз в законопроекте нет.

 

     Как живуча  у  нас  еще  заорганизованность,  стремление  все упростить  до  административнотерриториального  деления.   Оно   и понятно:  в этом случае чиновникам легче управлять.  Это,  кстати, беда профсоюзов,  где  до  сих  пор  не  ушли  от  территориальных структур,  а  отраслевой  принцип  не  стал доминантой.  Мы видим, насколько  управляемы  официальные  профсоюзы  Стояна  со  стороны власть   предержащих.   Подобный   принцип   закладывается   и   в организациях работодателей. На мой взгляд, это губительный путь. И профсоюзы,  и  организации работодателей должны идти от экономики, от жизни.  А  если  будет  несколько  конфедераций  и  обединений работодателей - ничего страшного, лишь бы дело выиграло.

 

     Так нет. Предлагается один центральный комитет на всю Украину

- одна Конфедерация работодателей Украины.  Партий теперь много, и слава  Богу,  что  никто не предлагает создать конфедерацию партий Украины.  Даже  у  официальной  Федерации  профсоюзов   уже   есть конкуренты.  Давайте  не  навязывать  форму  организации,  давайте регламентировать суть представительства работодателей.

 

     Мое предложение таково.  Данный  законопроект  не  принимать. Регистрацию организаций работодателей и их обединений производить на основе действующего Закона об обединениях  граждан.  А  в  тех законах,  где фигурируют организации работодателей,  надо заложить четкие  принципы:  какие  из  них  могут   быть   представлены   в создаваемых органах от имени работодателей;  каков механизм отбора их представителей.  То же самое касается проекта Закона Украины  о социальном партнерстве.

 

     Благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Донченку.  За ним буде виступати депутат Черняк.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ 113, Луганська   область).   Уважаемый   Иван   Степанович!   Уважаемые оставшиеся в зале народные депутаты!  Данный законопроект касается сферы социального партнерства.  В принципе  такие  документы,  как законы о профсоюзах,  о работодателях,  о трудовых коллективах,  о Кабинете  Министров  должны  войти  как  составляющие  в  закон  о социальном партнерстве.

 

     Является ли  данный  документ  доскональным  с  точки  зрения юридической техники и тех задач, которые необходимо было бы решить этим  законопроектом?  На  мой взгляд,  есть четыре концептуальные вещи, которые не решил данный документ.

 

     Первое. Не  выписаны   положения   о   существовании   самого работодателя    в   государстве,   о   защите   именно   интересов работодателя,  в  первую  очередь   от   госчиновника.   Ведь   мы неоднократно сталкивались с тем, что если какой-то предприниматель пытается  открыть  филиал  или  еще  чтото  на  стороне,   то   он сталкивается  с  массой  проблем,  которые  не может решить именно из-за госчиновника.  Данный документ не решает  эту  проблему,  то есть не защищает самого работодателя.

 

     Второе. Не  определены направления использования прав и самое главное - обязанности работодателя как в  государстве,  так  и  на предприятии.   Работодатель   -   это  человек,  который  обладает финансами на промышленном предприятии, это человек, который должен обеспечивать на предприятии своевременную выплату заработной платы в достаточном количестве,  решать вопросы,  связанные с социальной защитой, с отпусками, обеспечить загрузку предприятия и так далее. В этом документе не говорится об этих вещах.

 

     Третье. Не говорится в нем и об обязанностях работодателей на местных  и  региональных  уровнях.  В  законопроекте  очень  слабо выписано,  кто является  исполнительным  или  руководящим  органом работодателей.  Кто  же  это?  На всеукраинском уровне - УСПП?  На региональном уровне - отраслевые  организации  УСПП  или  какие-то другие  организации?  Кто  именно должен быть органами организации работодателей?

 

     Очень слабо выписан статус организации работодателей. То есть эти вопросы необходимо доработать в этом документе.

 

     Еще один  аспект.  Я  говорю о том,  как отреагировал Кабинет Министров на данный документ.  Он остался  в  стороне  от  решения этого  вопроса.  Важнейший  вопрос  социального  партнерства  -  а Кабинет Министров уходит,  по сей день  не  подал  законопроект  о работодателе,  промолчал о своем отношении, лишь сказав: "Мы будем принимать участие".

 

     Коллега Роенко задавал вопрос: "Какое участие  приняли  Минюст,  Минсоцполитики,  Минэкономики  в разработке этого документа?" Да  никакого!  Надо  сказать  спасибо нашим коллегам-депутатам, в частности Анатолию Кирилловичу Кинаху, которые представили  этот  документ.  А  он  действительно  крайне необходим.

 

     Я вношу предложение отправить этот проект закона на повторное первое чтение,  учесть концептуальные вещи, о которых я говорил, и доработать их к первому чтению капитально.

 

     И последнее.  У меня есть предложение от Комитета по вопросам аграрной  политики,  в   котором   тоже   рекомендуется   вернуть, доработать этот законопроект.  А если он все-таки пройдет в первом чтении,  то я сразу же вношу предложение:  записать в "Прикінцевих положеннях",  что  этот  документ  вступает  в  силу  только после подписания  Закона  о  трудовых  коллективах,  чтобы  два   органа социального  партнерства  вступили  в действие в нашем государстве одновременно.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово надається народному депутату Володимиру Черняку, за ним буде виступати депутат Семенюк.

 

     ЧЕРНЯК В.К.   Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні депутати!  Про законопроекти ми повинні судити не по тому,  чого в них немає, а перш за все по тому, що в них є.

 

     На мій погляд,  депутати Баулін і Донченко були суворими, але не зовсім справедливими. Ми повинні бути суворими і справедливими. Особливо  це  стосується  виступу депутата Бауліна.  Я погоджуся з тим,  що потрібно внести суттєві зміни в законопроект.  Але в мене немає  сумніву  стосовно  того,  що  його потрібно приймати.  Його потрібно   приймати   тому,   що   він   законодавчо   врегульовує взаємостосунки,   взаємообов'язки   і  взаємовідповідальність  між роботодавцями  і  найманими  працівниками.  У   нас   це   питання врегульовано недостатньою мірою.

 

     Це перш  за  все питання соціального партнерства.  Я згоден з депутатом Донченком,  що треба поставити цей законопроект у  більш широкий  контекст  як  законопроект,  що стосується врегулювання і вирішення проблем соціального партнерства.  Але цей законопроект - це певний крок у потрібному напрямі. Звичайно, він не вирішує всіх питань,  але в ньому вже є дещо,  що дає  нам  підставу  позитивно оцінити   законопроект  і  пропонувати  прийняти  його  в  першому читанні, а в процесі підготовки до другого читання внести зміни.

 

     Я не  виключаю,  можливо,  і  доцільно  відправити  його   на повторне перше читання,  для того щоб відпрацювати більш детально. Але я все-таки вважаю,  що цей законопроект нам потрібно рухати  і приймати.

 

     Тепер стосовно моїх побажань.  Потрібно більш чітко визначити статус організації роботодавців:  хто належить до неї,  що  це  за організація,  які інтереси виражає, і чітко виписати по вертикалі, хто в центрі і на місцях представляє організацію.  Це треба  більш чітко   виписати  в  законопроекті,  щоб  не  було  моментів,  які викликали б сумніви.

 

     Я поділяю  думку,  що,  можливо,  не   треба   записувати   в законопроекті про конфедерацію, тому що назви можуть бути різними, але питання є.

 

     Наступне. Також потрібно  зробити  уточнення  самого  поняття "соціальне  партнерство".  Думаю,  що  потрібно прийняти закон про соціальне партнерство.  І тоді це буде пакет законів,  які  будуть регулювати ці стосунки.

 

     В Австрії   я  вивчав  питання  соціального  партнерства.  Це країна,  яка має найбільший і найефективніший досвід  партнерства. Там  сиділи  поруч  керівник  організації  роботодавців і керівник організації осіб  найманої  праці,  і  вони  знаходили  між  собою спільну мову, вирішували всі питання. Я думаю, що ми також у цьому законі повинні це зробити.

 

     І останнє.  Потрібно узгодити цей законопроект із Законом про об'єднання громадян,  особливо норми,  що стосуються неприбуткових організацій.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Валентині Семенюк.

 

     СЕМЕНЮК В.П.  Фракція "Лівий центр".  Шановні колеги  народні депутати!  Шановний  головуючий!  Основна  ідея проекту Закону про організації роботодавців полягає в  закріпленні  на  рівні  закону "головної"  в  Україні  структури,  яка  буде  керувати діяльністю роботодавців  та  їх   об'єднаннями.   А   встановлення   проектом можливості  фінансовогосподарської  діяльності  роботодавців та їх об'єднань (у тому числі розміщення за  кордоном  фінансів,  майна) робить   конфедерацію  потужною  політичною  і  фінансовою  силою, здатною впливати на інтереси певних кіл при  прийнятті  рішень  на державному рівні.

 

     Аналіз проекту  закону свідчить про те,  що він має внутрішні суперечності.  Я в цьому плані  підтримую  колегу  Донченка,  який частково їх назвав, але хочу доповнити.

 

     Із визначення терміна "роботодавець",  наведеного у статті 1, випливає,  що представники держави можуть виступати, відповідати і діяти  від  імені  роботодавців,  саме  в  їхніх інтересах,  тобто досягати мети, визначеної у статті 5 законопроекту.

 

     Хоча у  статті   7   проекту   говориться,   що   організації роботодавців   незалежні   від   органів   державної  влади  і  не підконтрольні їм.

 

     Статтею 7 проекту державу  зобов'язано  визнати  Конфедерацію роботодавців України, яка згідно зі статтею 8 координує діяльність організацій   роботодавців   і    автоматично    отримує    статус всеукраїнського  об'єднання,  повноважним  представником інтересів роботодавців.  Хоча   згідно   зі   статтею   8   проекту   статус всеукраїнської   організації   має   бути  підтверджений  під  час реєстрації.

 

     Також є  некоректним  поняття  "більшість  областей".  Такого поняття  в юридичній термінології немає.  Тому в статті 8 потрібно це чітко визначити.

 

     У статті 19 закріплюється монопольний статус конфедерації під час участі в соціальному партнерстві.

 

     Хоча організації роботодавців не підзвітні і не підконтрольні органам виконавчої і законодавчої влади, згідно зі статтею 26 вони мають  право  брати  участь  у  формуванні  державної  економічної політики.

 

     Згідно зі статтею 1 організації роботодавців та їх об'єднання є  неприбутковими  організаціями.  У  той же час у статтях 28 і 30 дається достатньо можливості для  здійснення  діяльності  з  метою отримання прибутку.

 

     Згадані вище недоліки проекту дозволяють зробити висновок про його недосконалість і невідповідність чинному законодавству.

 

     Крім того,  я  хотіла  б  зробити  застереження.  За   певних економічних,  політичних та соціальних умов прийняття цього закону може загрожувати національній безпеці держави,  тому  що  це  вже, якщо   враховувати  вищенаведене,  є  безпосереднім  фінансовим  і політичним впливом відповідної організації.

 

     Виходячи з вищесказаного,  я  вважаю,  що  потрібно  приймати проект  Закону  про  соціальне  партнерство  і  проект  Закону про роботодавців у пакеті, разом обговорювати і узгоджувати відповідні статті.  А  зараз треба відправити його на повторне перше читання, про що вже говорив колега Донченко.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Анатолію  Кириловичу  Кінах!  Ви   робитимете заключне слово?  Відмовляється від заключного слова.  Ми завершили обговорення.  Було дві пропозиції:  одна пропозиція -  прийняти  в першому  читанні,  друга - відправити на доопрацювання і внести на повторне  перше  читання.  У  четвер  я  нагадаю,  і   ми   будемо визначатися.

 

     -------------

 

     Переходимо до  розгляду проекту Закону про державну підтримку малого підприємництва (повторне перше читання).

 

     Слово надається  голові   підкомітету   Комітету   з   питань промислової політики і підприємництва Анатолію Івановичу Литюку.

 

     ЛИТЮК А.І.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий округ  56,  Донецька  область).  Шановний Голово!  Шановні народні депутати! 21 березня 2000 року на засіданні Верховної Ради України розглянуто   проект   Закону   про   державну   підтримку   малого підприємництва,  який  був   внесений   Президентом   України   за реєстраційним  номером 1023,  проект Закону про державну підтримку малого  підприємництва  недержавної  форми   власності   у   сфері виробництва, науки і надання послуг, внесений народними депутатами Журавським та Кириченком (реєстраційний  номер  1158),  та  проект Закону   України  про  державну  підтримку  малого  та  середнього підприємництва,  внесений народним  депутатом  України  Костицьким (реєстраційний номер 1158-1).

 

     Розглянувши зазначені законопроекти, Верховна Рада постановою від 23 березня за  номером  1579-ІІІ  прийняла  рішення  розробити єдиний  проект  з  цього  питання,  взявши за основу проект Закону України про  державну  підтримку  малого  підприємництва,  поданий Президентом  України,  та внести його на розгляд Верховної Ради на повторне перше читання.

 

     На виконання зазначеної постанови народні  депутати  -  члени Комітету  з  питань  промислової політики і підприємництва разом з фахівцями  Державного  комітету  України  з  питань   регуляторної політики  та  підприємництва,  а  також  за  участю співробітників Інституту законодавства Верховної Ради  України  розробили  проект Закону  України  про  державну  підтримку малого підприємництва та вносять його на розгляд Верховної Ради.

 

     При доопрацюванні   законопроекту   були   враховані   окремі положення   вищезазначених   законопроектів,  пропозиції  народних депутатів  України,  які  були  висловлені  під  час   обговорення зазначеного  питання на засіданні Верховної Ради України,  а також ті,  що  надійшли  до  нашого  комітету  та  Комітету   з   питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. За необхідність прийняття зазначеного законопроекту висловилися  майже  всі  виступаючі  під час попереднього розгляду цього питання на засіданні Верховної Ради України.

 

     Проект Закону   України   про   державну   підтримку   малого підприємництва  розроблений  з метою реалізації державної політики підтримки   та   розвитку   малого   підприємництва,   ефективного використання   його   можливостей  у  реформуванні  та  подальшому розвитку економіки України.

 

     Чинне законодавство України не повною мірою дозволяє створити умови  для  вирішення  питань  фінансовокредитної підтримки малого підприємництва,  запровадження  спрощеної  системи  оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності.

 

     Запропонований проект  законодавчо  закріплює основні напрями та форми державної підтримки малого підприємництва, дає визначення поняття  "суб'єкт  малого  підприємництва",  яке  буде покладено в основу регуляторних актів.

 

     Далі щодо суті законопроекту.  При доопрацюванні  зазначеного законопроекту була додатково введена стаття щодо сфери дії закону. Її положеннями визначено,  що  дія  цього  закону  поширюється  на суб'єктів  малого  підприємництва незалежно від форми власності та виду діяльності,  крім  довірчих  товариств,  страхових  компаній, банків,  а  також  інших  суб'єктів підприємницької діяльності,  в статутному фонді яких частки вкладів, що належать юридичним особам

-  засновникам  та учасникам даних суб'єктів,  які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

 

     Особливу увагу при доопрацюванні законопроекту члени комітету звернули   на   питання   визначення   поняття   суб'єктів  малого підприємництва.  Я хочу нагадати,  як це пропонувалося визначити у цих   трьох   законопроектах.   У  законопроекті  Президента  і  у відповідному  указі   визначається,   що   до   суб'єктів   малого підприємництва  належать  підприємства,  в  яких  середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує  50  осіб,  а обсяг  їх  виручки  від реалізації продукції за рік не перевищує 1 мільйона гривень.

 

     У законопроекті народних депутатів Журавського  та  Кириченка запропоновано  диференційований  підхід  до  визначення  суб'єктів малого підприємництва, виходячи зі сфери їх виробничої діяльності. Так, запропоновано віднести до них: у промисловості та будівництві ті,  чисельність працюючих на яких становить  до  200  чоловік,  в інших  галузях  виробничої  сфери  -  до  50  чоловік,  у науці та науковому обслуговуванні - до 100 чоловік,  у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік.

 

     У законопроекті,  внесеному  народним  депутатом  Костицьким, пропонується   до   суб'єктів   малого   підприємництва   віднести підприємства,  в  яких  середня  облікова чисельність працюючих не перевищує 20 чоловік, а обсяг річного валового доходу не перевищує 50 тисяч євро.

 

     Крім того,   в   законопроекті  вводиться  поняття  суб'єктів середнього підприємництва,  в яких середня  чисельність  працюючих становить 50 чоловік, а обсяг валового доходу - до 500 тисяч євро.

 

     Члени комітету,   розглянувши  всі  ці  пропозиції,  а  також врахувавши міжнародний  досвід,  вирішили  підтримати  пропозицію, висловлену у законопроекті Костицького, але, не розділяючи на мале та  середнє   підприємництво,   віднести   до   суб'єктів   малого підприємництва   фізичних   осіб,   зареєстрованих   як   суб'єкти підприємницької діяльності,  а також юридичних  осіб  -  суб'єктів підприємницької  діяльності,  в  яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб та обсяг  річного валового  доходу  від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тисяч євро.

 

     Чому я так багато приділив уваги цьому питанню?  Я вважаю, що вам  це  зрозуміло.  Ми  повинні  чітко  визначити  коло суб'єктів підприємницької діяльності,  на яких буде поширена дія зазначеного закону в разі його прийняття.

 

     У статті  4 законопроекту визначені основні напрями державної підтримки   малого   підприємництва.   Це   передусім   формування інфраструктури   підтримки   і   розвитку  малого  підприємництва; встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва, що передбачаються  державною  та  регіональною  програмами  підтримки малого    підприємництва;    запровадження    спрощеної    системи оподаткування,     бухгалтерського     обліку     та    звітності; фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва.

 

     Крім того,   до   напрямів   державної    підтримки    малого підприємництва віднесено залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науковотехнічних і  соціально-  економічних  програм, здійснення   поставок  продукції  (робіт,  послуг)  для  державних потреб. Ці положення були запропоновані у законопроектах, внесених народними депутатами Костицьким, Журавським та Кириченком.

 

     З метою  визначення  участі суб'єктів малого підприємництва в державних програмах,  виробництві товарів для державних потреб  до законопроекту введена стаття 9,  в якій,  зокрема, передбачається, що  участь  у  державних  програмах,  залучення  їх  до  виконання державних замовлень здійснюється на конкурсних засадах.

 

     У статті  5  законопроекту  визначені  органи,  що здійснюють державну підтримку малого  підприємництва.  Це  Кабінет  Міністрів України,  центральний орган виконавчої влади з питань регуляторної політики та  підприємництва,  інші  центральні  органи  виконавчої влади,   місцеві  органи  виконавчої  влади  та  органи  місцевого самоврядування.

 

     У зазначеній  статті  з  урахуванням  положень  законопроекту народних  депутатів  Журавського та Кириченка більш чітко виписано роль   місцевих   органів   виконавчої    влади    та    місцевого самоврядування.  Законопроектом  передбачено,  що  місцеві  органи виконавчої влади та органи місцевого  самоврядування  мають  право розробляти  та  затверджувати спеціальні програми підтримки малого підприємництва в регіоні, і це дуже важливо.

 

     На підставі визначених пріоритетів місцеві органи  виконавчої влади  та  органи  місцевого  самоврядування  відповідно  до своєї компетенції готують  пропозиції  про  встановлення  для  суб'єктів малого підприємництва податкових та інших пільг, приймають рішення про виділення та використання коштів з бюджетів  та  позабюджетних фондів  для  підтримки малого підприємництва,  сприяють діяльності об'єднань суб'єктів  малого  підприємництва,  залученню  суб'єктів малого    підприємництва    до   виконання   науково-технічних   і соціальноекономічних  програм,   здійснення   поставок   продукції (робіт, послуг) для державних, регіональних та місцевих потреб.

 

     Стаття 6  законопроекту присвячена програмам підтримки малого підприємництва.  У статті визначені основні  положення  зазначених програм   і  джерела  фінансового  забезпечення  цих  програм.  Це державний та місцеві бюджети,  позабюджетні кошти,  в  тому  числі одержані  від  приватизації  державного  майна,  та  інші  джерела фінансування.

 

     У статтях  з  7-10  законопроекту  визначено,   яким   шляхом передбачається забезпечити підтримку малого підприємництва.

 

     У "Прикінцевих   положеннях"  законопроекту,  враховуючи,  що зазначений законопроект є базовим,  зазначено,  що реалізація його основних   положень   передбачає   прийняття   низки   законів  та підзаконних нормативноправових актів,  зокрема з питань здійснення мікрокредитування  малого  підприємництва,  впровадження спрощеної системи  оподаткування,  бухгалтерського  обліку   та   звітності, діяльності фондів підтримки підприємництва тощо,  дається завдання уряду підготувати відповідні законодавчі та нормативні акти.  Крім того,   з  метою  стабілізації  роботи  суб'єктів  підприємницької діяльності у пункті 4 "Прикінцевих  положень"  передбачається,  що протягом трьох років на них не поширюється дія законодавчих актів, що погіршують умови їх діяльності.

 

     І на завершення.  На ваш розгляд внесено єдиний  законопроект щодо  державної  підтримки суб'єктів малого підприємництва.  Члени нашого комітету підтримують його і пропонують прийняти за  основу. А при підготовці до другого читання з урахуванням висловлених вами сьогодні зауважень і пропозицій ми  зможемо  його  доопрацювати  і прийняти цей важливий закон.

 

     ГОЛОВА. Дякую.   Чи  є  запитання?  Запишіться,  будь  ласка. Висвітіть.  Слово надається народному депутату Олександру Пухкалу. За ним - депутат Гусак.

 

     ПУХКАЛ О.Г.    Дякую.    Фракція    "Батьківщина".   Шановний доповідачу!  У  статті  5  визначаються  органи,  які   здійснюють державну підтримку малого підприємництва.  Скажіть, будь ласка, чи немає тут,  на вашу думку,  певної суперечності між повноваженнями Кабінету  Міністрів  України,  які тут виписані,  і повноваженнями центрального   органу   виконавчої   влади,   тобто   відповідного державного    комітету,    щодо    управління   розвитком   малого підприємництва?

 

     Дякую.

 

     ЛИТЮК А.І.  Я  думаю,   що   Державний   комітет   з   питань регуляторної  політики  та  підприємництва  створений  для  того у системі   виконавчої   влади,   щоб   дійсно   підтримувати   мале підприємництво.  І указ Президента про дерегуляцію підприємницької діяльності  ставить  все  там  поки  що   на   свої   місця.   Хто відповідальний?  Виконавчу владу у нас уособлює Кабінет Міністрів. А державний комітет,  я  вважаю,  -  складова  частина  виконавчої влади, тобто придаток Кабінету Міністрів у цьому питанні.

 

     ГОЛОВА. Леонід Гусак. За ним - депутат Черняк.

 

     ГУСАК Л.Г.,  член  Комітету  Верховної  Ради України з питань промислової  політики  і  підприємництва  (виборчий   округ   144, Полтавська область).  Шановний Анатолію Івановичу!  Безумовно, те, що ви пропонуєте зараз з трибуни,  потрібно, оскільки регулюватиме державну підтримку малого підприємництва.

 

     Але в мене ось такі запитання.  Перше. Чисельність 50 чоловік і запропонований обсяг доходу чи не занадто це?

 

     І друге запитання.  Чи не доцільно було  б  значно  спростити процедуру   реєстрації  малих  підприємств,  оскільки  вона  надто складна?

 

     Дякую.

 

     ЛИТЮК А.І.  Шановний Леоніде Григоровичу! Дякую за запитання. Стосовно  50  осіб  та 500 тисяч євро.  Як я вже вам казав у своїй доповіді,  Верховна Рада прийняла за основу законопроект, внесений Президентом   України,   в   якому   пропонувалися  такі  норми  - чисельність 50 осіб і дохід - 1 мільйон гривень.  На той час, а це було  в  1998  році,  1 мільйон гривень за тим курсом - це якраз і було 500 тисяч євро. Тому ми тільки повторили.

 

     І це положення збігається з  пропозицією  народного  депутата Костицького,  який  теж  вніс  законопроект  про  підтримку малого підприємництва.

 

     Що стосується реєстрації,  то  ми  не  ставили  за  мету  цим законопроектом полегшити життя підприємців,  тому що, як я сказав, цей  закон  є  базовим.  Це,  якщо  хочете,  мініконституція   для суб'єктів підприємницької діяльності.  Це рамковий закон,  за яким потрібно прийняти низку законів і нормативноправових актів,  які б підкріпили  його.  І вже багато з цієї низки законів майже готові. Навіть Національна програма підтримки  малого  підприємництва  вже десь через 10 днів надійде до Верховної Ради на розгляд.

 

     ГОЛОВА. Володимир Черняк. За ним

- Олександр Тіщенко.

 

     ЧЕРНЯК В.К. Шановний Анатолію Івановичу! Я поділяю думку тих, хто вважає,  що цей законопроект треба приймати.  Дійсно, він буде потрібний   для   врегулювання    державної    підтримки    малого підприємництва.  Але є один сумнів: наскільки він буде ефективним? Чи не буде  цей  законопроект  декларативним?  Чи  чітко  в  ньому виписані механізми і чи будуть позитивні наслідки?  Чи не буде цей закон тільки на папері?

 

     Дякую.

 

     ЛИТЮК А.І. Шановний Володимире Кириловичу! Я дуже поважаю ваш підхід до цього,  я його поділяю. Але зрозумійте, цей закон не міг бути  іншим,  ніж  таким,  як  дехто  його  називає  сьогодні,   - декларативним.  Адже  в  державі  на  сьогодні  ще немає рамкового закону, який би роздрібнені документи - указ Президента, постанову Кабінету  Міністрів,  розпорядження  Кабінету  Міністрів  об'єднав воєдино.  В державі ще не було єдиної  політики  підтримки  малого підприємництва.

 

     Тут єдина  норма  прямої  дії,  про  що  ми домовляємося,  що суб'єкти  малого  підприємництва  -  це  ті,  в  яких  чисельність працюючих  - 50 осіб і обсяг доходу - 500 тисяч євро.  І я вважаю, що поганих законів не буває, бувають погані виконавці.

 

     От ми  нині  співпрацюємо  з  Державним  комітетом  з  питань регуляторної  політики та підприємництва,  вони вже підготували на базі цього законопроекту  низку  нормативних  актів.  Першою  буде Національна  програма  підтримки  малого підприємництва,  вона вже готова  і  буде  внесена  на  розгляд  Верховної  Ради.  Далі  йде законопроект  про мікрокредитування.  Це те,  з чого взагалі треба починати.

 

     Тому я вважаю, що так, законопроект - декларативний, але його значення  на  сьогодні більше політичне,  ніж економічне.  Держава повернулася обличчям до підприємця.

 

     ГОЛОВА. Анатолію Івановичу,  чим менше нормативних  актів  до закону, тим кращий закон.

 

     ЛИТЮК А.І.  Але ми зараз не можемо відповісти на всі питання. Ми збираємося розглядати новий Податковий кодекс,  тому тут ми  не можемо   вирішувати  проблеми  спрощення  механізму  оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

 

     ГОЛОВА. Олександр Тіщенко.

 

     ТІЩЕНКО О.В.,  член Комітету Верховної Ради України з  питань національної  безпеки  і  оборони (виборчий округ 174,  Харківська область).  Коммунистическая партия Украины.  Анатолий Иванович,  в своем докладе вы много внимания уделили особенностям этого проекта закона и тем льготам,  которые этот законопроект  предусматривает. Но  вы  ничего  не  сказали  о  том,  почему нужно создавать режим наибольшего  благоприятствования  малым  предприятиям?  Они   что, работают  от  этого  эффективнее?  Или они поднимут уровень нашего производства  и  науки,  как   можно   было   бы,   так   сказать, догадываться?

 

     Если мы создадим режим наибольшего благоприятствования малому предпринимательству,   то   тогда    же    не    будет    среднего предпринимательства,   не   будут  работать  крупные  предприятия. Обоснуйте это, пожалуйста.

 

     ЛИТЮК А.І.  Наверное,  вы понимаете, что большая часть малого бизнеса сегодня находится в тени. Это всем ясно и не оспаривается. Даже Черненко согласен с этим.

 

     Поэтому, создав им условия для нормальной работы,  мы выведем из  тени  значительные  обороты.  У нас население сегодня выживает практически   только   за   счет    занятия    предпринимательской деятельностью,   а   учет  поступлений  в  Государственный  бюджет показывает,  что мы и десятой доли не получаем того,  что могли бы получить.

 

     Льготы этот законопроект не устанавливает. Он предусматривает наличие национальной программы,  региональных  программ  поддержки малого   предпринимательства.   Мы   не   можем   в   этом  законе устанавливать льготы,  потому что льготы  устанавливаются  другими нормативными актами.  Если это налоговые льготы,  значит налоговым законодательством.  Закон дает  право  разрабатывать  национальную программу и региональные программы с учетом особенностей регионов. Вот там будет видно, как и кому помогать.

 

     ГОЛОВА. Дякую, Анатолію Івановичу, ваш час завершився.

 

     Слово надається народному депутату  Павлу  Тищенку.  У  нього альтернативна думка від комітету. Будь ласка.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Уважаемые товарищи!  Я хотел бы вернуть вас в историю, где-то в начало перестройки, когда было провозглашено,  что малые предприятия и кооперативы - это то, что  вытянет  нашу  экономику,  избавит  от  застойных  процессов, которые  появились в нашем государстве.  И тогда сделали ставку на кооперативы.

 

     С тех пор мы активно поддерживаем малые  предприятия.  Прошло 15  лет,  а  они так и не соизволили вырасти из коротких штанишек. Мало того,  им,  оказывается,  в очередной раз нужна  "соска"  для того, чтобы выживать.

 

     Я спрашиваю:  какой  смысл  нам сейчас поддерживать тех,  кто сегодня грубо нарушает законы и  Конституцию  Украины?  Здесь  уже было  сказано,  что это те предприятия,  которые находятся в тени. Вместо того чтобы их вытащить на солнышко, мы им еще и льготы даем в   налогообложении,   и   "спрощену  процедуру  оплати  податків" предлагаем и так далее.

 

     Кроме того,  это  тот  сектор,  где  грубо  нарушаются  права человека.  Вы вдумайтесь,  людям,  которые оформляются на работу к предпринимателю  в  малые   предприятия,   не   гарантируется   ни оформление  трудового договора,  им не делается отметка в трудовой книжке,  то есть не идет стаж,  они не имеют права на оплачиваемый отпуск,  на  больничный  и  так  далее.  То  есть  это сфера,  где допускаются грубейшие нарушения прав человека.

 

     Поэтому я считаю,  что нецелесообразно  нам  сегодня  ставить вопрос еще и о поддержке этого безобразия.

 

     Кроме того,  посмотрите, что здесь предлагается. В частности, создание каких-то непонятных бизнес-центров и  бизнес-инкубаторов, которые  будут  финансироваться  за  счет Государственного бюджета Украины.  Я спрашиваю: в Госбюджете на 2000 год это предусмотрено? Нет.

 

     Кроме того,  если  для  крупных государственных предприятий и сельского  хозяйства  не  предусмотрен  госзаказ,  то  для   малых предприятий предусматривается.  То есть нас толкают к хуторянскому методу ведения хозяйства,  уничтожению крупных предприятий.  За их счет пытаются давать какие-то льготы малому предпринимательству.

 

     Далее. Статья  10  предусматривает,  что  необходимо  создать фонды поддержки предпринимательства.  Опять же:  за счет чего?  За счет государственного и местных бюджетов.  Мало того, учреждать их имеют право местные органы власти и органы самоуправления. То есть председатель  организовывает,  а  члены его семьи или родственники пользуются.  Это мы уже проходили, когда через кооператив отмывали деньги, безнал переводили в наличные. Это тот же механизм, который уже привел  к  разграблению  Украины.  Естественно,  мы  выступаем решительно против этого положения.

 

     И еще  я  хотел  бы  обратить  ваше  внимание на то,  что это расходится с программой деятельности Кабинета  Министров.  Не  так давно  мы  проголосовали  здесь в этом зале за поддержку Бюджетной резолюции.  А  там  черным  по  белому  написано,  что  необходимо ликвидировать все льготы, которые имеют малые предприятия.

 

     То есть,  товарищи,  этот  законопроект  нужно  отклонить как несвоевременный,  как уже, так сказать, ушедший в историю, который не принесет добра нашему народному хозяйству. Предлагаю отклонить.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Павлу Бауліну.  За ним - Олександр Пухкал.

 

     БАУЛІН П.Б. Фракция коммунистов. Уважаемые народные депутаты! Сегодня   нам   предложен,   так  сказать,  синтетический  вариант законопроекта о поддержке малого предпринимательства.  Наверное, в результате скрещивания ежа и ужа мог бы получиться даже шедевр, но надо обективно признать,  что получился как всегда  метр  колючей проволоки.

 

     Выступая в  прошлый раз по этой проблематике,  я подчеркивал, что надо всегда зреть в корень,  то есть искать интерес  тех,  кто лоббирует  тот или иной вопрос.  И что же мы "маємо",  как говорил великий украинский предприниматель Леонид Кравчук.  В основном то, что и раньше.

 

     В независимой   Украине   всегда  очень  много  говорилось  о поддержке  и  развитии  предпринимательства.  Все  годы  нищеты  и убогости  и  правящий  режим,  и  национально озабоченные средства массовой информации оболванивали "пересічного" украинца,  что  его жизнь,  как  у  Бога  за пазухой,  начнется именно тогда,  когда в Украине чуть ли не все станут предпринимателями.  А там, в светлом капиталистическом  рае,  именно  предприниматели сами процветают и остальным от этого что-то перепадает.

 

     Красочных слов  в  предложенном  законопроекте   стало   чуть меньше,  пустых - более чем достаточно. Поэтому остановлюсь только на том, что имеет суть. Таких моментов лишь два, остальное или уже есть  в  действующем законодательстве,  или носит общий характер и конкретных действий в будущем не гарантирует.

 

     Первое. Применение  упрощенной  формы  ведения   документации бухгалтерского  учета и отчетности (статья 8),  Анатолий Иванович, все правильно.  Вопрос не новый, назревший, и его надо поддержать. Но  это только кость,  брошенная предпринимателям.  Не из-за этого городился   огород   законопроекта   о   поддержке   и    развитии предпринимательства.

 

     Второе, о чем я уже говорил, но повторюсь еще раз. Главное во всей этой затее с законопроектом уважаемой мною Александры  Кужель (а  именно  она  если  не  главный  идеолог,  то наверняка один из главных заказчиков законопроекта) - получить юридическую базу  для создания    так    называемого    украинского   фонда   "підтримки підприємництва" и подобных фондиков  на  региональном  уровне.  По этой   логике  следующим  законопроектом  мы  будем  благословлять еврейский фонд поддержки  и  развития  предпринимательства,  потом татарский,  польский  и  так далее.  Но это дело десятое.  Главное фонд,   статус   которого   и    механизм    использования,    как предполагается, бюджетных и иностранных средств четко не оговорен. Значит - бесконтрольность.

 

     Я высказываю свою личную точку зрения,  но мне  кажется,  что создается новая кормушка для определенных лиц.  Предпринимателю от нее врядли что-то достанется,  разве что стон об их трудной судьбе и все.

 

     Для власти   поддержка  предпринимательства  является  скорее ширмой,  чем реальным стремлением его оздоровить.  И  предложенный законопроект в этом не разубеждает.

 

     Вопрос же    о    применении   упрощенной   системы   ведения документации бухгалтерского учета  и  отчетности  можно  внести  в качестве поправки в действующий Закон о предпринимательстве.

 

     Благодарю за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Олександру Пухкалу. За ним буде виступати Ярослав Козак.

 

     ПУХКАЛ О.Г.  Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні   колеги! Внесений на обговорення законопроект, на наш погляд, має практичне значення.  Мудрий  український  народ  має  таке  прислів'я:  "Без підліску  не  буває  лісу".  І без малого підприємництва навряд чи можливе потужне велике  підприємництво,  конкурентоспроможне,  яке мало б потужний експортний потенціал.

 

     І з   цієї  точки  зору  Верховна  Рада  поступає  правильно, розглядаючи  цей  законопроект  і  прагнучи  всебічно,  комплексно врегулювати  питання  підтримки  розвитку  малого підприємництва в Україні.  Мета  створення   умов   і   сприяння   розвитку   цього підприємництва цілком заслуговує на увагу і підтримку.

 

     Разом з   тим   навіть   цей  узгоджений  варіант  чи  версія законопроекту, яка сьогодні розглядається, має суттєві законодавчі прогалини.  Тому,  на наш погляд,  законопроект потребує суттєвого доопрацювання.

 

     Нам потрібен  не   рамковий   закон   по   підтримці   малого підприємництва,  а  потрібен  закон  переважно  прямої  дії,  який справді підтримував би, захищав і розвивав мале підприємництво.

 

     Які, на  наш  погляд,  недоліки  має  поки   що   ця   версія законопроекту?

 

     Перш за  все  він  повинен  кореспондуватися  з  розпочатою в Україні  адміністративною  реформою.  В  рамках   адміністративної реформи   передбачається   спрощення,  скажімо,  реєстрації  малих підприємств,  спрощення  взаємовідносин  між  органами   влади   і підприємствами,  зокрема малими.  На жаль, цей законопроект жодним чином не передбачає спільну реалізацію тих завдань, які переслідує адміністративна реформа.

 

     Друге. В  законопроекті  нечітко  виписана система або модель державного управління.  Я не даремно порушив питання по статті  5. Кабінету Міністрів України приписуються такі управлінські функції, як "спрямовує",  "координує",  "контролює". В той же час державний комітет,   який   безпосередньо   повинен  займатися  регулюванням підприємницької діяльності в Україні,  лише "формує  і  забезпечує реалізацію   державної   політики",   йому   не   надаються  прямі управлінські повноваження.

 

     Далі. Тут абсолютно немає розмежування  повноважень  місцевих органів  виконавчої  влади і органів самоврядування щодо підтримки малого підприємництва.

 

     І останнє.  Чому  немає  чітко  визначених  функцій   органів самоврядування  і  їх  взаємодії  з  органами  виконавчої влади на місцях  щодо  підтримки  малого  підприємництва?  Це   все   треба врахувати при доопрацюванні цього законопроекту.

 

     Загальний висновок.   На   нашу   думку,   цей  законопроект, безперечно,  потрібно розглядати.  Нам такий закон  потрібен,  але закон  переважно  прямої дії.  Цей законопроект потребує суттєвого доопрацювання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Ярославу  Козаку. За ним буде виступати депутат Черняк.

 

     КОЗАК Я.  І.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань будівництва,  транспорту і зв'язку (виборчий округ 150, Полтавська область).    Група    "Відродження   регіонів".   Шановний   Іване Степановичу! Шановні народні депутати! Питання державної підтримки малого   підприємництва   в   Україні   залишається   на  сьогодні надзвичайно важливим ще й з огляду на те,  що ми вже  і  так  дуже запізнилися  з формуванням законодавчої бази,  яка регулювала б це питання.

 

     На даний  момент  малий  бізнес  в  Україні  є  реальністю  і подальше    зволікання   з   прийняттям   базового   закону   лише стимулюватиме надмірне втручання держави у цей  сектор,  а  це  не дозволить  використовувати  на  повну  потужність потенціал малого бізнесу в ході реформ.

 

     У цілому  доопрацьований   проект   закону   містить   доволі позитивні  положення,  базується  на  вкрай  важливих і необхідних концептуальних засадах.  Безперечно,  цей законопроект носить суто декларативний   характер,  але  інакше  не  може  й  бути.  Він  є своєрідною концепцією програми,  яка  повинна  стати  поштовхом  у подальшому  процесі  розвитку  нормативно-правової бази для малого підприємництва, котра включатиме і запровадження спрощеної системи державної  реєстрації,  оподаткування,  бухгалтерського  обліку та звітності, встановлення системи пільг, фінансовокредитну підтримку та інше.

 

     Але незважаючи   на   безперечну   доцільність   законодавчих пропозицій,  все-таки виникає чимало запитань,  на  підставі  яких хотілося  б  висловити деякі зауваження та внести певні пропозиції до законопроекту.

 

     По-перше, на мою думку,  необхідно відокремити поняття малого і середнього бізнесу, оскільки не виникає сумнівів, що різниця між ними має бути чітко вказана.

 

     Щодо малого бізнесу,  то,  керуючись  указом  Президента,  ми можемо  про  щось говорити на відміну від середнього,  оскільки не існує нормативних актів,  які б  безпосередньо  стосувалися  цього поняття.

 

     По-друге, фінансово-кредитна   підтримка   суб'єктів   малого підприємництва (стаття  10),  яка  має  здійснюватися  Українським фондом   підтримки   підприємництва,  може  спричинити  виникнення проблем зі  зловживанням  бюджетними  коштами.  У  зв'язку  з  цим необхідно  закласти  норми для того,  щоб діяльність вищевказаного розпорядника коштів була якомога прозорішою як для держави,  так і для громадськості.

 

     Таким чином,    керуючись    вищенаведеним    і    враховуючи необхідність  прийняття  такого  закону  для  вирішення  нагальних проблем  малого  бізнесу  в Україні,  група "Відродження регіонів" пропонує прийняти проект  Закону  про  державну  підтримку  малого підприємництва   в   першому   читанні   з  подальшим  урахуванням висловлених зауважень.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Володимиру Черняку.

 

     ЧЕРНЯК В.К.   Шановний  Іване  Степановичу!  Шановні  народні депутати!  Законопроект,   який   ми   обговорюємо,-   це   спроба законодавчо  врегулювати державну підтримку малого підприємництва. І така спроба,  на мій погляд,  заслуговує на підтримку загалом як сама ідея. Пропозиції, які там є, слушні.

 

     Більше того,  законопроект враховує світовий досвід підтримки малого підприємництва.  Я хотів  би  відповісти  депутату  Тищенку стосовно    того,    чому    саме   потрібно   підтримувати   мале підприємництво.  Тому  що  воно  є  основою  економіки,  будь-якої економіки,  навіть  найбільш розвиненої економіки США,  де домінує 500  великих  корпорацій,  усе-таки  основою  економіки   є   мале підприємництво.  Ну, якщо точніше, мале і середнє підприємництво у всьому світі - основа економіки.

 

     У США на  малих  підприємствах  створюються  8  із  10  нових робочих  місць,  тобто  переважна  більшість  нових  робочих місць створюється саме на малих і середніх підприємствах.  Ми ж із  вами хочемо  боротися з безробіттям,  значить,  треба підтримувати мале підприємництво для того,  щоб створювати нові  робочі  місця.  Там дуже   швидкий   оборот   капіталу.   Це   також  перевага  малого підприємництва.  І тому це абсолютно нормальна постановка  питання стосовно державної підтримки малого підприємництва.

 

     Я з  вами  в  чому  згоден,  Павле  Васильовичу?  У тому,  що проблема існує.  Інколи ми захоплюємось і говоримо тільки про мале підприємництво. Нам справді потрібно в Україні оптимально поєднати мале,  середнє і велике підприємництво.  У  нас,  до  речі,  немає концепції такого поєднання і перспективної політики, отут я з вами погоджуюсь.

 

     Справді, нам  треба  думати  про  те,  щоб   розвивати   мале підприємництво,  це можна зробити швидше, а також середнє і велике підприємництво.  І  тільки  тоді,  коли  буде  поєднання   малого, середнього і великого, ми створимо потужну економіку в Україні.

 

     Тепер я  хотів  би відповісти депутату Бауліну.  Я думаю,  що Павло Борисович дуже хворобливо сприймає слово "український". Коли ви  кажете  Український  фонд  підтримки підприємництва,  значить, треба ще там єврейські,  болгарські.  Український  має  не  тільки етнічний  аспект,  український  - це загальнодержавний.  От і все. Тому  ставити  питання  про  єврейський  абсолютно  недоцільно   і некоректно.

 

     Ідеться про  створення  загальнодержавного  фонду  підтримки, тобто  українського,  і  йдеться  про  регіональні  місцеві  фонди підтримки.  І  більше  нічого за цим не криється.  Тому,  я думаю, протестувати проти цього було б не зовсім доцільно.

 

     Я також поділяю зауваження,  які висловлював депутат  Пухкал, вони  суттєві.  У нас у цьому законі,  до речі,  тільки одна норма прямої дії - це масштаби  малого  підприємництва,  і  все,  більше прямих дій немає. Але це концептуальний закон.

 

     Усе-таки я  думаю,  що  такий  закон  потрібен  і  його треба приймати в першому читанні і доопрацювати до другого читання.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Заключне   слово   надається   автору   законопроекту Анатолію Івановичу Литюку.

 

     ЛИТЮК А.І.  Я  глибоко  вдячний  усім тим,  хто взяв участь в обговоренні,  особливо   Володимиру   Кириловичу   Черняку,   який підтримав цей законопроект.

 

     Перш за  все що б я відповів Павлу Васильовичу Тищенку,  який вважає, що будет продолжаться тот беспредел с наемными трудящимися в малом бизнесе.

 

     Да, будет продолжаться, если мы не выведем из тени на свет, и государство не сможет контролировать и регулировать этот процесс.

 

     Далее. Льготы  не  устанавливаются  этим   законом,   поймите правильно.   Этим   законом   окреслюється  програма  національної підтримки малого підприємництва.  Там можуть  бути  запрогнозовані пільги  або щось інше,  і вони будуть враховані чи то в бюджеті на наступний рік, чи в змінах до податкового законодавства.

 

     Стосовно бізнес-центрів і бізнесінкубаторів. Я розумію, що ці слова дещо незвичні для нашого вуха.  Ми звикли,  що в інкубаторах вирощують курчат.  Так якраз для  цього  і  повинні  засновуватися бізнес-інкубатори.  Вони повинні вирощувати малого підприємця, щоб він не ганяв сьогодні в Туреччину чи в Польщу або ще кудись,  куди він  зараз  їздить  човником.  Його  навчать,  як  займатися малим бізнесом,  як робити свою справу,  випустять на свої хліба,  і він тоді на зворотній основі відпрацює ці кошти , які держава на нього витратить.

 

     Останнє. Пан Пухкал вважає,  що цей закон  має  бути  законом прямої дії, бо не враховується захист від органів виконавчої влади і взаємовідносини з органами виконавчої влади.

 

     Я вам повинен нагадати,  що  ми  з  вами  в  першому  читанні прийняли   законопроект  Журавського  і  Кириченка  про  посилення гарантій   захисту   прав   і   законних    інтересів    суб'єктів підприємницької діяльності. Цей законопроект уже практично готовий до другого читання. Там вносяться зміни і доповнення до 15 законів та кодексів України,  які отой захист і враховують.  Це,  справді, концептуальний закон,  і в ньому цього не повинно  бути.  На  його основі  розроблятиметься  ота низка,  половина з якої вже в нас на розгляді.

 

     Я дякую ще раз усім за обговорення  і  прошу  підтримати  цей законопроект у першому читанні.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     --------------

 

     Оголошується до  розгляду  проект  Закону  про  автомобільний транспорт.  Повторне перше читання.  Доповідач - Микола Андрійович Кухарчук.

 

     КУХАРЧУК М.А.,   заступник  голови  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань    будівництва,    транспорту    і    зв'язку (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановні народні депутати та учасники засідання!  Відповідно  до  Постанови Верховної  Ради  України  від  16  березня  цього року про проекти Кодексу автомобільного транспорту України та  Закону  України  про введення  в  дію Кодексу автомобільного транспорту України Комітет Верховної Ради України з питань будівництва,  транспорту і зв'язку разом з Міністерством транспорту України,  фахівцями та науковцями з автомобільного транспорту доопрацював подані Кабінетом Міністрів України   названі   законопроекти   з   урахуванням   зауважень  і пропозицій,  висловлених народними депутатами України та  Головним науковоекспертним управлінням Апарату Верховної Ради України.

 

     У зв'язку з цим дозвольте від імені комітету висловити подяку за плідну співпрацю народним депутатам України Ромовській, Донець, Бабичу, Борзих, Шарову, Деркачу, Костинюку, Пашковському, Танасову та іншим.

 

     Завдяки зазначеному  рішенню  Верховної  Ради  України  стало можливим концептуально якісно покращити законопроект.  Наявність у структурі транспортного права Закону  України  про  дорожній  рух, яким регулюється діяльність усіх учасників дорожнього руху, а саме автотранспорту,  міського електротранспорту, сільськогосподарської техніки,  мотоциклів тощо, інших нормативноправових актів, а також підготовка  законопроекту  про  автомобільні   дороги,   яка   вже розпочалася,   зумовили  перевтілення  поданого  Кабміном  проекту кодексу у проект закону,  оскільки на даному етапі про кодифікацію говорити ще завчасно.

 

     Проект Закону України про автомобільний транспорт складається з преамбули, 72 статей у п'яти розділах, три з яких мають 15 глав, а  також  з  прикінцевих положень,  що визначають порядок введення його в дію.  В окремі розділи,  крім загальної частини і заключних положень,  виділені  статті,  що  врегульовують  окремо  внутрішні перевезення пасажирів, внутрішні перевезення вантажів і міжнародні перевезення пасажирів і вантажів.

 

     А тепер коротко про зміст названих розділів.

 

     Перший розділ   "Загальна   частина".   Статті  1-5  глави  1 визначають  загальні  засади  автомобільного  транспорту,  зокрема основні терміни,  завдання та склад автомобільного транспорту,  до якого входять  автомобільний  транспорт  загального  користування, відомчий  та  індивідуальний  автомобільний  транспорт,  сфери дії цього закону, землекористування тощо.

 

     Статті глави  2  визначають  засади  державного   регулювання діяльності  автомобільного  транспорту.  Зокрема  в проекті закону вказано,  що "головним завданням державного регулювання діяльності автомобільного  транспорту  є  формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної  політики.  У цій главі визначено чітку систему органів державного регулювання,  що відповідає  сучасній  системі  органів виконавчої  влади,  а  також  наведено  вичерпний  перелік функцій державного регулювання.

 

     Статті глави  3  визначають  завдання,  систему  та   порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.  Цими статтями посилюється вплив держави  на  діяльність  автомобільного транспорту,   який   відіграє   велику   соціальнозначущу  роль  у суспільстві.  На це під час розгляду  в  першому  читанні  проекту Кодексу  автомобільного  транспорту  України  була  звернута увага народними депутатами України Роєнком, Матвієнком та іншими.

 

     У главах 4,  5,  6  і  7  законопроекту  визначаються  засади розвитку автомобільного транспорту загального користування та його підтримка з боку держави і  органів  місцевого  самоврядування,  а також   статус   персоналу  автомобільного  транспорту  загального користування,  вимоги до нього, організацію його праці та контроль за  роботою  водіїв.  Зокрема статті 22-30 глави шостої визначають автомобільні транспортні засоби,  вимоги до них  та  їх  ремонт  і технічне обслуговування.

 

     І завершальна  глава 7 даного розділу визначає інфраструктуру автомобільних шляхів сполучення,  вимоги до неї,  її  будівництво, ремонт та утримання.

 

     Другий розділ  "Внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом".  У ньому визначено  загальні  положення  перевезення пасажирів   автомобільним   транспортом,   пільгові   перевезення, додаткові  зручності  для  інвалідів,  громадян   похилого   віку, вагітних жінок та пасажирів з дітьми.

 

     Так у  статтях  40-43 глави 9 визначено правові та економічні засади діяльності  пасажирського  перевізника,  його  відносини  з владними структурами, учасниками перевізного процесу.

 

     Статті 44-48   глави  10  визначають  організацію  перевезень пасажирів  на  автобусних  маршрутах  загального  користування,  в основі  якої  лежить проведення конкурсу на визначення перевізника на такому маршруті, маршрутах або рейсі.

 

     У статтях  глави  11  визначено  засади   організації   інших перевезень    пасажирів    автомобільним    транспортом,   зокрема туристичні, на замовлення і на таксі.

 

     І в заключній главі 12 розвивається і деталізується положення цивільного   законодавства   в   частині  укладання  договору  про перевезення пасажира автомобільним транспортом.

 

     Третій розділ "Внутрішні перевезення  вантажів  автомобільним транспортом" у принципі схожий на попередній.  У главах 13, 14, 15 визначаються загальні  положення  внутрішніх  перевезень  вантажів автомобільним транспортом, правила їх надання, документація, права та обов'язки сторін,  а також правові засади діяльності вантажного перевізника  та  вимоги  до  нього.  Зокрема,  глава 15 розвиває і деталізує положення Цивільного  кодексу  в  частині  договору  про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

 

     Четвертий розділ   охоплює   питання  міжнародних  перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

 

     У заключних    положеннях    встановлено     відповідальність перевізника,  що  випливає  з  договору  про  перевезення,  та  її розміри.  Встановлено   відповідальність   за   окреме   порушення законодавства  про  автомобільний транспорт та порядок притягнення до неї.

 

     Прикінцеві положення визначають порядок введення в дію закону та     доручення     Кабінету     Міністрів    України    привести нормативно-правові акти у відповідність із ним.

 

     Шановні народні депутати!  Підготовлений Комітетом  з  питань будівництва,    транспорту   і   зв'язку   разом   з   Мінтрансом, організаціями автомобільного транспорту, із залученням науковців і фахівців   проект   Закону  України  про  автомобільний  транспорт попередньо обговорювався на круглому столі,  в роботі якого  взяли участь  народні  депутати України,  представники органів місцевого самоврядування та авторитетні працівники транспортних організацій. Законопроект  було додатково доопрацьовано з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених учасниками круглого столу.

 

     Нещодавно - 30 червня цього року - проект Закону України  про автомобільний  транспорт  обговорювався  на  другій Всеукраїнській нараді  працівників  автомобільного  транспорту  і   знайшов   там позитивний  відгук.  У  зверненні до Верховної Ради України (текст цього звернення  вам  сьогодні  роздано)  учасники  Всеукраїнської наради  працівників  автотранспорту  просять  прийняти  за  основу запропонований вам проект,  оскільки вбачають у ньому  законодавчі важелі  для забезпечення становлення цивілізованого ринку послуг з перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

 

     У зверненні,  зокрема, вказано, що прийняття закону дозволить упорядкувати роботу перевізників,  сприятиме стабілізації в роботі підприємств  і  організацій  автомобільного  транспорту,  розвитку внутрішніх     та     міжнародних     автомобільних    перевезень, конкурентоспроможності українських перевізників, підвищенню якості транспортного  обслуговування,  безпеці  транспортного  процесу та екологічній безпеці.

 

     На підставі  викладеного  та  враховуючи  позитивний висновок Головного науково-експертного управління  апарату  Верховної  Ради України,  Комітет  з  питань  будівництва,  транспорту  і  зв'язку пропонує Верховній Раді України прийняти за основу  проект  Закону України  про  автомобільний  транспорт  і  доручити  цьому  самому комітету підготовку названого законопроекту для розгляду в другому читанні.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Чи  будуть  запитання?  Я  бачу  три руки:  Мусієнко, Абрамов і Стрижко. Увімкніть мікрофон депутата Мусієнка.

 

     МУСІЄНКО І.М.  Спасибі.  Шановний Миколо Андрійовичу! Фракція "Лівий  центр".  Ми  будемо  підтримувати  цей  законопроект,  він потрібний,  він актуальний і важливий.  Але чи не вважаєте ви,  що все-таки  його  варто  було  б  у  процесі підготовки принаймні до другого читання доопрацювати в тому плані,  щоб залишити в  законі регулювання  правових  відносин  у  цій  важливій  галузі,  але не виходити на рівень,  скажімо,  якоїсь інструкції,  регулювання тих відносин, які не є правовими?

 

     Я зацитую вам рядки тільки з однієї статті. Наприклад, стаття 39 "Основні права та обов'язки водія"...  Тут навіть  у  нас  такі речі:  "Водію  автобуса  забороняється  розпочинати рух до повного зачинення дверей, розмовляти з пасажирами" і так далі. Я не думаю, що ці речі повинні відображатися в законі все-таки.

 

     ГОЛОВА. Це скоріше норма якоїсь відомчої інструкції.

 

     КУХАРЧУК М.А.  Питання є.  Ви знаєте, є інструкція для водія, яка  включає  більш  широке  коло  питань,  і  розробники  проекту виходили  з  того,  що основні моменти,  які особливо впливають на безпеку руху і забезпечують якість  надання  транспортних  послуг, треба всетаки зазначити в законопроекті.

 

     Під час  другого  читання можна відшліфувати це питання,  про яке ви говорите.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон Федора Абрамова.  За ним - депутат Стрижко.

 

     АБРАМОВ Ф.М.   Компартия.  Уважаемый  Николай  Андреевич,  за последнее время местные органы нашей области, Донецкой, все больше увлекаются   законодательной   деятельностью  по  установлению  на пассажирский  транспорт  своих  цен.  Так   недавно   с   согласия городского  головы  общее  собрание  автотранспортного предприятия (даже  неудобно  говорить)  приняло  решение  о  том,  чтобы   все ветераны,  пенсионеры платили за проезд 25 копеек, что необходимо, по их мнению,  для приобретения горючего и запчастей. Скажите, как ваш проект рассматривает вопрос перевозки пассажиров?

 

     Спасибо.

 

     КУХАРЧУК М.А.  Ви  сказали  про  найбільш  болюче питання.  У проекті тарифна політика окреслена лише в загальному напрямі, тому що  сьогодні  це  питання  важливе  не  тільки  для автомобільного транспорту, а й для інших галузей, зокрема для комунальної.

 

     Ви пам'ятаєте,  як  ми  приймали  поправки  до  законів  щодо заборони   підвищення   цін  і  тарифів  на  послуги  громадського транспорту,  як Конституційний Суд вчинив, як ми прийняли зміни до Закону про ціни і ціноутворення, як вчинив Конституційний Суд.

 

     Тому сьогодні  треба  поряд  із  тим  законом більш грунтовно розглядати Закон про  ціни  і  ціноутворення.  Життя  показує,  що державне  регулювання тут обов'язково повинно бути,  щоб врахувати хоча б платоспроможність користувачів тих чи інших послуг.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Стрижку.

 

     СТРИЖКО Л.П. Дякую.

 

     Николай Андреевич,  сегодня происходит много недоразумений  и даже   злоупотреблений   на  внутренних  пассажирских  перевозках, связанных в частности с тем,  что до сих пор четко  не  определены понятия "такси" и "маршрутное такси".

 

     Вообще само  маршрутное  такси появилось как некая уловка для того, чтобы избежать перевозок льготных пассажиров.

 

     Как закон сегодня определяет такси, маршрутное такси и другие категории пассажирского транспорта? Это первый вопрос.

 

     Второй вопрос.   До   сегодняшнего   дня   пассажир   не  был равноправным участником тех правовых отношений,  которые возникали между ним и перевозчиком с момента приобретения билета.  Ему могли порвать одежду,  придавить и так  далее,  но  он  не  мог  даже  и надеяться   на   компенсацию  ущерба,  нанесенного  ему  во  время внутренних   автомобильных   перевозок.   Как-то   закон   сегодня гарантирует права пассажиров в этом отношении?

 

     Спасибо.

 

     КУХАРЧУК М.А. Дякую.

 

     Відразу щодо другого питання. Ви повністю недоглянули останні статті закону,  в яких ідеться про  відповідальність  перевізника, яку він бере на себе. І якраз прийняття закону зумовлює встановити відповідальність перевізників за якісне надання послуг.

 

     Те, що   вводиться   державне    регулювання    автомобільних перевезень,  особливо пасажирських перевезень, також засвідчує про те,  що ми повинні  виконати  положення  Конституції,  що  держава контролює і забезпечує якісне надання робіт і послуг. Ці питання в законі, наскільки можливо, відображені.

 

     Стосовно першого запитання.  Поки що в  нас  у  законопроекті немає  визначення  мікроавтобуса,  але  до  другого  читання можна визначити.  Що таке таксі, чітке визначення,- це в індивідуальному порядку.  І  маршрутний автобус,  і маршрут визначено.  Але спірні питання є: мікроавтобус, маршрутний автобус. Зрозуміло.

 

     ГОЛОВА. Човники, човники. Немає більше запитань. Дякую.

 

     КУХАРЧУК М.А. Дякую.

 

     ГОЛОВА. Чи є  запитання  до  представників  уряду?  Заступник міністра Василь Григорович Цибенко.

 

     Депутат Пустовойтов, будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.  С.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ 33, Дніпропетровська область). Місто Кривий Ріг. У мене запитання до представника державного комітету. Усі знаєте про те,  що  заробітна  плата  водіям,  особливо в автотранспорті,  не виплачується протягом кількох років.  Водії звертаються  до  суду, суд  присуджує  визначити  їм,  але,  на  жаль,  рішення  судів не виконуються.

 

     Скажіть, будь ласка,  розроблена всетаки  яка-небудь  система впливу  на  таких  адміністраторів?  Тому  що  мені  дуже часто на прийомах кажуть таке (я вже в  цій  залі  оприлюднював):  директор каже, що грошей немає, а в той же час з Дніпропетровська приїжджає машина,  забирає чемоданчик із  виручкою  і  зникає  в  невідомому напрямку.

 

     Дякую.

 

     ЦИБЕНКО В.Г.,  заступник міністра транспорту України.  Дякую. Якраз у цьому законопроекті і передбачається  порядок  розв'язання таких  ситуацій,  які,  на  превеликий  жаль,  виникають ще досить часто.

 

     На той  чи  інший  вид   перевезення   місцева   влада   буде здійснювати  замовлення з обов'язковим бюджетним фінансуванням.  І тоді  всі  перевезення,  які  будуть  здійснюватися   перевізником незалежно  від  форми власності,  будуть забезпечуватися бюджетним фінансуванням.

 

     На превеликий жаль,  сьогодні цього немає.  Лише за попередні два  роки,  1998  і 1999,  автоперевізники недоотримали з бюджетів різних рівнів понад 350 мільйонів гривень. От звідки ці проблеми.

 

     ГОЛОВА. Депутат Роєнко. Будь ласка.

 

     РОЄНКО В.Г.  Василю Григоровичу,  у мене таке питання. Я його все  намагаюся  з'ясувати  і до кінця не можу зрозуміти відповідей наших міністерств і відомств.  Це  питання  визначеності  стосовно іноземних   компаній,   які   здійснюють  перевезення  вантажів  і пасажирів в Україні. Воно все одно в законі не знаходить належного роз'яснення і оцінки.

 

     Що, на   вашу   думку,   треба   зробити,  щоб  усе-таки  нам відрегулювати це питання,  бо іноземні  компанії  підминають  наші парки,  наших людей,  які беруть участь у перевезенні? І це досить складне питання на сьогодні.

 

     Дякую.

 

     ЦИБЕНКО В.Г.  Дякую.  Відповідаючи на  ваше  запитання,  слід зазначити,   що   в   минулому  році  національні  автоперевізники здійснили 191 тисячу поїздок до країн Європи.

 

     Поки що баланс  складається  на  користь  наших  національних перевізників,  питома  вага  яких  у загальному обсязі міжнародних перевезень перевищує 65 відсотків.

 

     Що стосується   державного   регулювання,   то   воно    буде здійснюватися шляхом ліцензування.  І,  як ви помітили,  у проекті закону чітко розмежовуються повноваження  місцевих  і  центральних органів  влади.  Сьогодні  для  вирішення  тих  чи  інших  питань, пов'язаних з перевезенням пасажирів  і  вантажів,  перевізнику  не потрібно  буде  звертатися  до  Києва,  бо ці функції віднесені до повноважень  місцевих  органів  влади.   І   за   центром   -   за міністерством,    за   департаментом   автомобільного   транспорту залишається  функція   ліцензування   автоперевезень   міжнародних пасажирів, вантажів та міжобласних пасажирів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     -------------

 

     Переходимо до  розгляду  проекту  Закону про внесення змін до Закону України про столицю України - містогерой  Київ  за  номером 3182. Доповідач - народний депутат Бондаренко Володимир Дмитрович.

 

     Будь ласка.

 

     БОНДАРЕНКО В.Д.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прамислової політики і підприємництва (виборчий округ  212, м.Київ).  Фракція "Реформи-Конгрес".  Шановні колеги!  Я хотів би, щоб ви уважно прочитали той маленький законопроект, який вноситься мною  як  суб'єктом законодавчої ініціативи з приводу однієї зміни до Закону про столицю України - містогерой Київ.

 

     Річ у  тім,  що  свого  часу,   приймаючи   цей   закон,   ми припустилися  однієї,  на  мій погляд,  дуже суттєвої помилки.  Ми записали в статті фразу про те, що статут міста Києва регулює лише проблеми міста як столиці.  Тобто там сказано,  що в статуті міста Києва відображаються особливості міста Києва  як  столиці.  Але  ж особливості  міста Києва як столиці ми відобразили якраз у законі, а статут має право приймати громада,  і цей статут має відображати весь  спектр  діяльності самоврядування,  всі його напрями в місті Києві.

 

     Сьогодні в місті Києві на  підставі  цього  закону  не  можна прийняти статут. Мін'юст прямо каже, там записано київський статут має відображати лише проблеми Києва як столиці.

 

     Тому я вношу зміни.  Вони  вам  сьогодні  роздані.  Ці  зміни невеличкі,  вони  стосуються  лише зміни цієї фрази,  щоб у статті було сказано про те,  що місто  Київ  має  право  розробляти  свій статут,  приймати  його  і  реєструвати  в  установленому  законом порядку в Міністерстві юстиції України. На жаль, комітет Верховної Ради і науковоекспертне управління,  я би сказав прямо,  не зовсім розібралися в суті цієї пропозиції і вважають, що вона недостатньо серйозна. Разом з тим місто Київ сьогодні не має такої можливості.

 

     Ось є в мене кілька проектів статутів, які сьогодні існують в Україні,  які розробляються, які будуть найближчим часом приймати. Узагалі  статутне  право має дуже серйозну історію,  ще на початку другого тисячоліття в Англії воно  вже  діяло,  в  багатьох  інших країнах  діє.  У  нас,  на жаль,  воно ще не діє.  І коли сьогодні глибше подивитися на проблему статутного права,  то  виникає  дуже багато  питань.  Кожне місто має свої особливості,  статут повинен закріпити особливості міста Києва як самоврядної  громади.  Тут  є певна кількість районів,  є селища - все це повинно бути розписано в статуті.  Цього в законі відобразити не можна. Закон про місцеве самоврядування    дає    лише    загальні   рамки   функціонування самоврядування на території Києва,  а статут може розробити  певні інші  напрями.  І  це  стосується  не тільки Києва,  а й будьякого іншого міста.  Але оскільки  сьогодні  будь-яке  місто  в  Україні статут може прийняти,  то Київ його не може прийняти через те,  що неправильно  в  законі  зроблено  запис.  Тому  і  вноситься   цей законопроект.

 

     Я хотів би, щоб сьогодні в залі він був підтриманий у першому читанні,  потім його можна доопрацювати. Ми не наполягаємо, що він є абсолютно ідеальним. Його можна доопрацьовувати, але разом з тим відкидати,  як це зроблено,  не подумавши, не можна. Оце суть моєї пропозиції,  і  тому  я звертаюся до вас із проханням підтримати в першому читанні цей маленький законопроект.

 

     ГОЛОВА. Володимире Дмитровичу,  можна вважати, що це, на вашу думку, так вчинили і комітет, і науковоекспертне управління?

 

     БОНДАРЕНКО В.Д. Я так і сказав.

 

     ГОЛОВА. Так, на вашу думку. Чи є запитання? Є.

 

     Депутат Пухкал. Будь ласка.

 

     ПУХКАЛ О.Г. Дякую. Фракція "Батьківщина". Шановний Володимире Дмитровичу,  скажіть,  будь ласка,  чи не вважаєте ви за  доцільне розглядати цей законопроект,  вами ініційований, і прийняти його в першому читанні після прийняття Закону про органи  самоорганізації населення?

 

     Дякую.

 

     БОНДАРЕНКО В.Д.   Річ   у  тім,  що  цей  закон  уже  пройшов голосування у Верховній Раді,  і він відображає дещо інші  аспекти діяльності.  Безумовно,  статутне право буде розвивати і положення того  Закону  про  органи  самоорганізації  населення.  Але  право затверджувати статут громада повинна отримати і працювати над ним.

 

     Інша справа,  що  увійде  в  суть цього статуту - чи там буде розписано положення про самоврядні органи, чи положення про органи самоорганізації населення, чи інші положення. Це вже буде потім.

 

     А сьогодні  поки  що,  я  ще раз підкреслюю,  є одна маленька особливість Києва.  Київ за тим записом,  який ми зробили,  не має права прийняти статут з інших проблем,  окрім як столичних.  Тобто місто як місто в принципі не може розробити свій  статут,  а  може лише особливості як столиці, тому що ми так записали в законі.

 

     ГОЛОВА. Більше запитань немає. Дякую.

 

     Слово від комітету надається Роману Петровичу Безсмертному.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановний Іване Степановичу! Шановні колеги! У зв'язку з тим що зараз проходить зустріч  із  головами  обласних рад,  на  якій присутній голова комітету,  доручено мені доповісти позицію комітету з цього питання.

 

     Шановні народні депутати! 8 квітня 1999 року  до  Верховної  Ради надійшов проект Закону про внесення змін до Закону України про  столицю  -  містогерой  Київ.  Автором цього законопроекту є Бондаренко Володимир Дмитрович. Ви тільки що слухали його доповідь.

 

     Наш комітет розглянув цю пропозицію  і  дійшов  висновку,  що недоцільно сьогодні приймати цей документ.

 

     По-перше, цей   документ   суперечить   пункту  7  статті  92 Конституції України,  як це і стверджують  юридичне  управління  і науково-експертне   управління  Секретаріату  Верховної  Ради.  Це випливає  з  того,   що   в   пропозиції,   на   думку   комітету, передбачається, що порядок управління власністю буде визначатися в статуті.  А  в  Конституції  говориться,  що  такий  порядок   має визначатися  законом.  І  Закон  про столицю саме й визначає такий порядок.

 

     По-друге, на чому грунтує  своє  твердження  комітет,  це  на статті   24   Закону   про  місцеве  самоврядування,  яка  називає законодавство про місцеве самоврядування і сфери компетенції цього законодавства,  а  також  ті  акти,  якими  керуються в діяльності органи влади в місті  Києві.  На  жаль,  там  не  передбачено,  як пропонується  в  законопроекті,  щоб  порядок  та форми здійснення місцевого самоврядування -  не  особливості,  як  це  визначено  в Законі  про місцеве самоврядування,  а повністю порядок та форми - визначалися статутом.

 

     Комітет також звертає увагу  на  те,  що  Закон  про  місцеве самоврядування  визначає окремі моменти,  де представницькі органи можуть голосувати кваліфікованою більшістю, тобто двома третинами. Це,  скажімо,  дострокове  увільнення з посади міського голови.  В інших випадках приймається рішення представницьким органом простою більшістю.   Тут   пропонується,   щоб   і   статут   міста  Києва затверджувався простою більшістю.

 

     Що стосується необхідності врегулювання норми статті 5 Закону про столицю для того,  щоб столиця могла мати свій статут, як його мають інші міста,  і щоб Міністерство  юстиції  не  посилалося  на необхідність   статуту  лише  як  документа,  який  би  врегулював діяльність міста Києва як столиці, то комітет вважає, що для цього досить із статті 5 вилучити три слова: "як столиці України".

 

     Грунтуючись на тому,  що я сказав, комітет пропонує відхилити зазначений законопроект.  Комітет також звертає увагу на те, що на даний  час  подано кілька проектів про внесення змін до Закону про столицю,  зокрема це законопроект народного депутата Косаківського та інші. І тому комітет пропонує зібрати ці матеріали і підійти до цього питання комплексно.  Цю позицію обстоює і  науково-експертне управління:  комплексно  проаналізувати  діючий  закон,  внести до нього необхідні зміни.

 

     ГОЛОВА. Чи є запитання до  Романа  Петровича?  Немає.  Дякую, Романе Петровичу.

 

     Слово надається  народному депутату Борису Беспалому.  За ним виступатиме депутат Габер.

 

     БЕСПАЛИЙ Б.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової   політики  (багатомандатний  загальнодержавний  виборчий округ,   НДП).   "Реформи-Конгрес".   Шановні   колеги!    Давайте повернемося  на  півтора  року  назад,  коли  приймався  Закон про столицю.  Він приймався дуже вадко,  були складні компроміси, тому що  бажано було його узгодити якнайшвидше,  він відкривав дорогу в Києві виборам міського голови.  І недивно,  що тоді  закон  вийшов недосконалий.  Деякі позиції явно потребують змін. Одна з них - це та позиція, про яку ми зараз говоримо.

 

     Ось що  маємо  в  законі,  ви  тільки  послухайте:  "З  метою врахування  особливостей  функціонування міста Києва як столиці на підставі Закону  про  столицю  Київрада  затверджує  статут,  який підлягає  реєстрації  в Мін'юсті.  Отже,  як мінімум тут маємо дві недоречності.  По-перше,  і про  це  вже  говорилося,  статут  має регулювати  лише  особливості  міста як столиці.  Та ні!  Це закон згідно з Конституцією регулює  особливості  міста  як  столиці.  А статут має деталізувати і поглиблювати закон в усіх напрямах, отож це перший нонсенс.

 

     І другий. Чому статут повинен спиратися на Закон про столицю? А   базові   закони   про   місцеве   самоврядування,  про  органи самоорганізації,  про вибори депутатів місцевих рад і низка  інших законів - вони такод повинні враховуватися.

 

     Який же   з  цього  висновок?  Зміни  цієї  статті  закону  є абсолютно необхідними,  про що говорив і доповідач  від  комітету. Він  просто  казав,  що  інші  зміни.  І  мені здається,  що тут є абсолютно нормальний,  логічний і незаперечний такий шлях. Якщо ми кажемо,  що зміни необхідні,  яка є процедура?  Прийняти закон. Ми можемо прийняти,  чесно  кажучи,  в  першому  читанні  і  варіант, запропонований   Бондаренком,   і   той,  який  усно  запропонував Безсмертний, але він його запропонував усно.

 

     Тому я пропоную таку схему:  ми  зараз  приймаємо  в  першому читанні той законопроект, який запропоновував Бондаренко, оскільки зрозуміло,  що зміни потрібні,  а до другого  читання  кожен  може запропонувати  свій  варіант - і Роман Петрович з вилученням трьох слів,  і тут є багато інших фахівців з галузі самоврядування. Тому абсолютно  очевидно,  що  в першому читанні ми мали б законопроект прийняти.

 

     Ну, і тут доречно  торкнутися  ще  одного  непорозуміння,  до речі,  на жаль,  систематичного.  Згідно з нашим Регламентом після того,  як законопроект прийнято в першому читанні,  то якщо хоча б один  депутат  заперечує,  законопроект  на  голосування в другому читанні або в цілому не має права ставитись.

 

     І я розумію,  що багато  колег  бояться  приймати  в  першому читанні, бо бояться, що його за інерцією буде прийнято в цілому.

 

     Тому повторюю:  в першому читанні ми повинні його прийняти, а в другому - ні.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Борисе Яковичу,  тільки однапоправка:  Роман Петрович від комітету вносив пропозицію відхилити. Тому посилання...

 

     Слово надається народному депутату Габеру.  Будь ласка. Чи ви відмовляєтесь? Він знімає свій виступ, відмовляється.

 

     Ми завершили  обговорення  цього  законопроекту.   А   шляхом голосування депутати приймуть відповідне рішення.

 

     Оголошується перерва до 16 години.