БЮЛЕТЕНЬ N 38

 

                    ЗАСІДАННЯ ТРИДЦЯТЬ ВОСЬМЕ

 

        С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

          У к р а ї н и.  11 к в і т н я  2000 р о к у.

                         10  г о д и н а.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України ПЛЮЩ І.С.

 

     ГОЛОВА. Доброго ранку,  шановні  народні  депутати!  Прохання готуватися до реєстрації.

 

     Сьогодні нашому  колезі  народному  депутату України Анатолію Івановичу Левченку виповнюється 50 років. Я прошу привітати його і побажати всіляких успіхів (Оплески).

 

     Увімкніть систему. Прошу реєструватися.

 

     У залі   зареєструвалися  358  народних  депутатів.  Пленарне засідання оголошується відкритим.

 

     Ви знаєте,  що згідно з прийнятою нами постановою сьогодні ми проводимо  День  уряду.  Дозвольте  оголосити  депутатські запити, оскільки депутати наполягають і вимагають,  щоб вони не  лежали  в Секретаріаті, а були направлені за адресою.

 

     Депутатський запит  народного депутата Владислава Сергійовича Степури -  до  Президента  України  з  приводу  невиконання  указу Президента  про  соціальний  захист  малозабезпечених  громадян  в умовах  переходу  на  повну  оплату  вартості  житлово-комунальних послуг.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 164.

 

     Рішення приймається.

 

     Прошу проголосувати за направлення запиту Президенту України.

 

     "За" - 171.

 

     Рішення не приймається.

 

     Групи народних      депутатів      (Кузнєцова,     Охріменка, Панасовського, Краснякова) - до Прем'єр-міністра України у зв'язку з  повідомленням  преси  про  створення  могильника  радіоактивних відходів у відпрацьованих солевих шахтах міста Артемівська.

 

     Прошу проголосувати.

 

     "За" - 167.

 

     Рішення приймається.

 

     Павла Михайловича  Мовчана  -  до  Прем'єр-міністра   України стосовно   виплати   страхових  сум  колишнім  військовослужбовцям Рівненської області, які були комісовані з армії через хвороби або травми.

 

     Прошу голосувати.

 

     "За" - 115.

 

     Рішення приймається.

 

     Народного депутата Михайла Володимировича Степанова до голови Державної  комісії  з  цінних  паперів  та  фондового  ринку   про невдоволення  відповіддю  на  депутатське звернення щодо порушення прав     акціонерів     відкритого     акціонерного     товариства "Севастопольський рибоконсервний завод".

 

     "За" - 157.

 

     Рішення приймається.

 

     -------------

 

     Шановні народні  депутати!  Пропонується такий порядок денний на  сьогодні.  Інформація  Кабінету  Міністрів  України  про  стан виконання  законодавства  з  питань  охорони  праці.  Доповідає  і відповідає на запитання міністр праці та соціальної політики  Іван Якович  Сахань.  Також відповідають на запитання міністр палива та енергетики України Сергій  Борисович  Тулуб  та  міністр  аграрної політики Іван Григорович Кириленко.  Співдоповідає голова Комітету з  питань  соціальної  політики  та  праці   Валентина   Андріївна Гошовська.  Виступає  голова  Комітету  з  питань охорони здоров'я Черненко  Віталій  Григорович.  І  просить   слова   Уповноважений Верховної  Ради  України  з  прав  людини Ніна Карпачова.  А потім будемо радитися.

 

     Увімкніть мікрофон депутата Масенка. З процедури, будь ласка.

 

     МАСЕНКО О.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (виборчий округ 147,  Полтавська  область).  Дякую. Іване Степановичу, я хотів би звернути вашу увагу і всіх депутатів на таке.  Сьогодні,  коли проводиться День  уряду,  у  залі  немає телекамери.  Я просив,  щоб забрали тільки телекамеру,  яка була у мене за спиною. Це ж не означає, що із залу зовсім забрати.

 

     ГОЛОВА. Я адресую цей запит Секретаріату і прошу  підготувати інформацію   для  депутатів  з  цього  питання.  Я  утримаюсь  від коментаря.

 

     Переходимо до  розгляду  оголошеного   питання.   Слово   для доповіді  надається  міністру  праці  та соціальної політики Івану Яковичу Саханю. Будь ласка.

 

     САХАНЬ І.Я.,  міністр праці та соціальної  політики  України. Шановний  Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  На такому високому  рівні  таке  дуже  актуальне  економічне  та   соціальне питання,  як  стан виконання законодавства з питань охорони праці, розглядається  в  історії  країни  вперше.   Це   є   переконливим свідченням того, що Верховна Рада розглядає проблеми охорони життя та  здоров'я  населення   як   один   з   найважливіших   напрямів соціально-економічного розвитку України.

 

     Хотів би  особливо підкреслити,  що із здобуттям незалежності Україна першою серед республік колишнього Союзу  прийняла  у  1992 році  Закон  про  охорону  праці.  Він  визначив  шляхи реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя  і  здоров'я  в процесі трудової діяльності та основні засади державної політики з цього питання.

 

     З прийняттям закону в країні було створено систему управління охороною  праці,  яка  враховувала  досвід  багатьох  країн світу, утворено органи,  що забезпечують організаційно-методичну роботу з цього   питання.   А   саме:  при  Кабінеті  Міністрів  функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює перший віце-прем'єр-міністр України, в обласних та районних державних адміністраціях відповідні ради  діють  під  головуванням перших  заступників  голів  держадміністарцій,  у  центральних  та місцевих  органах  виконавчої  влади   створено   підрозділи,   що займаються проблемами охорони праці.

 

     Враховуючи, що    охорона    праці   є   складовою   частиною соціальноекономічного розвитку держави, основні принципи державної політики  в галузі охорони праці стали складовою частиною Основних напрямів соціальної політики, схвалених указом Президента України, щорічних програм економічного та соціального розвитку України.

 

     Статтею 17 закону визначено, що власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому  місці  умови  для праці  відповідно до вимог нормативних актів,  а також забезпечити додержання  прав  працівників,  гарантованих  законодавством   про охорону праці. З цією метою власник має забезпечити функціонування відповідних  служб,  призначити  посадових  осіб,   розробити   та реалізувати заходи для досягнення встановлених нормативів.

 

     На підприємствах  та в організаціях державної форми власності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України до контракту  з керівником  підприємства  обов'язково  включаються умови щодо його обов'язків та відповідальності за створення безпечних  умов  праці відповідно до чинного законодавства.

 

     За період   після   прийняття   Закону   про   охорону  праці переглянуто та розроблено понад 200 нормативних актів, опрацьовано та  подано  до  Верховної Ради України проекти законів України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку   на   виробництві   та   професійного  захворювання,  які спричинили   втрату   працездатності,   про   об'єкти   підвищеної небезпеки,  перший  із них прийнятий як закон і введений у дію,  а другий прийнято в першому читанні.  Підготовлено  проекти  законів про безпечність промислової продукції, про вибухові матеріали, про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці, нову редакцію Закону про охорону праці.

 

     Уряд за  останні  роки  тричі  розглядав  на своїх засіданнях питання щодо стану безпеки виробництва і вживав необхідних заходів для   посилення   цієї   роботи.  Зокрема,  з  метою  забезпечення надійності і безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж,  запобігання  аваріям  на них було організовано їх суцільне обстеження,  визначено стан, складено реєстр тих, що знаходяться в незадовільному   технічному   або   аварійному  стані,  розроблено невідкладні заходи  для  забезпечення  їх  надійної  експлуатації; переглянуто  посадові  інструкції,  в  яких передбачено обов'язки, права та відповідальність спеціалістів за виконання покладених  на них функцій з охорони праці; проведено атестацію всіх спеціалістів місцевих  органів  нагляду  за  охороною   праці;   на   більшості підприємств  організовано щотижневий розгляд стану справ з охорони праці за  участю  державних  інспекторів  та  профспілок;  введено обов'язкову  сертифікацію  спецодягу,  спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

 

     Ці та інші заходи уряду дали  можливість  забезпечити  стійку тенденцію  до  зниження виробничого травматизму.  Порівняно з 1993 роком  у  1999  році  кількість  смертельних   нещасних   випадків зменшилася в 1,7 раза.

 

     Однак уряд  об'єктивно оцінює стан справ з охороною праці,  і цей стан уряд не задовольняє.  Аналіз показує,  що, з одного боку, економічний  стан  більшості  підприємств не дає змоги забезпечити належний  рівень   цієї   роботи,   як   це   передбачено   чинним законодавством.  Зокрема,  негативно позначається на безпеці праці катастрофічне  старіння  основних  фондів  і  у  зв'язку   з   цим підвищений  рівень  їх аварійності;  зростаюча кількість фізично і морально  застарілого  обладнання,  машин,   механізмів,   що   не відповідають  вимогам  безпеки;  незабезпечення  частини працюючих засобами колективного  та  індивідуального  захисту;  незадовільні умови  праці,  значна кількість робочих місць,  що не відповідають вимогам санітарногігієнічних норм.

 

     З другого боку, спостерігається масове ослаблення трудової та технологічної  дисципліни,  елементарне  ігнорування вимог техніки безпеки як власниками підприємств, так і самими робітниками.

 

     На багатьох підприємствах відбувається скорочення  або  повна ліквідація  служб  охорони  праці.  Послабшав  вплив  на стан цієї роботи і більшості міністерств та інших органів виконавчої  влади, що  негативно  впливає на рівень відомчого контролю та організацію навчання з питань безпеки праці.  Через  це  в  Україні  практично через день виникають аварії з груповими нещасними випадками, кожні п'ять годин гине один працівник і кожні десять хвилин одна  людина отримує травму.

 

     Найбільш травмонебезпечними    залишаються    агропромисловий комплекс та вугільна галузь,  де починаючи з 1997  року  кількість аварій  почала  зростати.  Найбільш  резонансні та трагічні аварії останнім  часом  сталися  у  вугільній  галузі.  На  стан  безпеки виконання робіт у вугільній галузі негативно впливають перш за все вкрай   важкі    гірничо-геологічні    та    температурні    умови функціонування більшості шахт, яких немає в жодній країні світу.

 

     З 216  діючих  шахт  171  шахта  є  небезпечною щодо раптових викидів вугілля, породи та газу, відноситься до надкатегорійних та третьої категорії по газу метану. 30 відсотків шахт є небезпечними з самозаймання  вугілля.  Середня  глибина  розробки  вугілля  вже досягла  700  метрів.  Без реконструкції понад 20 років працює 160 шахт, більше 100 шахт працюють 45 років, а 50 шахт взагалі введено в  експлуатацію більше 100 років тому.  У той же час за останні 20 років реконструйовано лише 8 шахт.  Тому невипадково за останні 10 років у галузі сталося 20 великих аварій,  внаслідок яких загинуло 455 шахтарів.  Якщо в 1989 році кількість загиблих  на  1  мільйон тонн  видобутого  вугілля  становила  1,54,  то  в  1999  році цей показник  зріс  до  3,62.  Якщо  в  Україні  на  тисячу  працюючих травмується  щорічно  3-4  особи,  то  на  підприємствах вугільної галузі - 44,  а частота травмування зі смертельними наслідками  на шахтах  у  7  разів  більша,  ніж у всіх інших галузях економічної діяльності. Ця статистика, дійсно, є дуже тривожною.

 

     При цьому слід  зазначити,  що  основними  причинами  аварій, нещасних випадків на шахтах є масові грубі порушення технологічної дисципліни,    недбальство,    безвідповідальність     виконавців, спеціалістів  та  керівників  підприємств,  низька кваліфікація та некомпетентність персоналу, відсутність належного контролю за його роботою,  значне  послаблення  вимогливості  у  дотриманні  правил безпеки.

 

     Усе перелічене вище,  на жаль,  є цілком  характерним  і  для найбільшої  катастрофи  за  останні 100 років у вугільній галузі - аварії на шахті імені Баракова, що сталася 11 березня цього року.

 

     Особливо маю  виділити  ще  одну  причину,  що  призвела   до катастрофічного  стану  охорони  праці в цій дуже важливій галузі. Перехід міністерств і відомств,  у тому числі центрального  органу виконавчої  влади  вугільної  галузі,  до  функціональних  методів управління значно ослабив  галузеву  систему  управління  охороною праці.  У  той  же  час розширення прав,  підвищення самостійності державних холдингових компаній,  виробничих об'єднань позитивно не позначились  на  стані  справ з охорони праці.  Безпечному веденню робіт   на   шахтах,   що   є   невід'ємною   складовою   частиною технологічного   процесу,   приділяє  все  менше  уваги  більшість керівників  вугільних  підприємств.  Фінансування  охорони   праці здійснюється, на жаль, за залишковим принципом.

 

     Не приділяється  належної  уваги  контролю за провітрюванням, дотриманням вимог пилогазового режиму,  станом  гірничих  виробок, забезпеченням  очисних  і  підготовчих вибоїв необхідною кількістю повітря експлуатацією апаратури  автоматичного  газового  захисту, наявністю  пиловибухозахисту  у підземних виробках і забезпеченням шахт інертним пилом.

 

     Аналіз показників діяльності органів по нагляду  за  охороною праці   у  вугільній  галузі  наведено  в  аналітичноінформаційній довідці,  яка роздана народним депутатам.  За  три  роки  виявлено більш  як  1,3 мільйона випадків порушень.  У 120 тисячах випадків органи   охорони   праці   заборонили   проведення    робіт.    До адміністративної  відповідальності притягнуто майже 30 тисяч осіб. Як бачите, ці явища, на жаль, дійсно носять масовий характер.

 

     Мушу наголосити,  що ніякі,  навіть  найжорсткіші  контрольні органи  не  можуть забезпечити безпечне ведення робіт,  якщо це не буде головним повсякденним завданням та, чесно кажучи, і моральним обов'язком,  якщо  хочете,  особисто  керівників  усіх без винятку інженерно-технічних працівників,  кожного працюючого на  вугільних підприємствах.  Адже за кожним працюючим,  як відомо,  контроль не встановиш.

 

     Щодо стану охорони праці  в  аграрному  секторі.  Тут  теж  є тенденція до зменшення травматизму,  зокрема кількість загиблих на виробництві механізаторів у 1999 році скоротилася втричі порівняно з 1994 роком. Однак, вважаю, це не дає підстав для оптимізму. Як і в попередні роки, в сільськогосподарському виробництві в 1999 році найбільш травмонебезпечними залишалися такі групи працівників,  як механізатори - 26 відсотків нещасних  випадків,  охоронники  -  14 відсотків,  тваринники - 13 відсотків,  керівники та спеціалісти - майже 9 відсотків і водії автомобілів - більше як 7 відсотків.

 

     Особливу стурбованість викликає рівень  трудової  дисципліни, незадовільна організація праці,  масове порушення вимог безпеки як потерпілими,  так і керівниками підприємств, погане обслуговування техніки,   пияцтво,  викрадення  матеріальних  цінностей.  Усі  ці фактори травмування в минулому році призвели до  третини  нещасних випадків  в АПК.  У 1999 році отримали травми в стані сп'яніння 50 відсотків  загального  обсягу  постраждалих   в   агропромисловому комплексі.

 

     Критичних меж   досягає  зношення  машинно-тракторного  парку (близько 90 відсотків).  Нерідко на  сьогодні  з  декількох  машин збирається одна.  При цьому,  як правило, принцип один: аби їхало. Відновлення  пристроїв  безпеки  не  здійснюється,  це  вважається зовсім  не  обов'язковим,  але саме несправність техніки в АПК все частіше стає причиною травматизму.

 

     Хотів би також привернути увагу народних депутатів  до  стану охорони   праці  на  підприємствах  недержавної  форми  власності, зокрема на підприємствах малого та середнього бізнесу.

 

     Згідно зі  статистичними  даними,  у  минулому   році   таких підприємств  було  майже  173  тисячі.  На  них працює більш ніж 2 мільйони чоловік. За минулий рік органи державного нагляду провели обстеження  стану  безпечного  ведення робіт на 11,5 тисячах таких підприємств,  тобто було охоплено інспекторськими перевірками лише 7  відсотків  таких структур.  Разом з тим за останніх два роки на цих підприємствах загинуло майже 50 чоловік,  з них  5  осіб  -  у стані сп'яніння.

 

     Стан охорони  праці  на  приватних  підприємствах  - це вкрай болюче і  серйозне  питання.  З  одного  боку,  органи  державного нагляду  не  в  змозі  взяти  їх  під системний контроль внаслідок малочисельності служби.  З іншого боку,  саме такі підприємства не мають  ні підготовлених фахівців з охорони праці,  ні досвіду цієї роботи,  ні відповідних  структур.  Якщо  до  цього  додати  також аварійні приміщення,  де вони розташовані,  застаріле технологічне обладнання,  відсутність  фінансових  ресурсів,  то  постає  вкрай гостра   проблема,   вирішення   якої  потребує  невідкладного  та комплексного розв'язання. І уряд зараз працює над цим питанням.

 

     Застосування на   виробництві   застарілих   технологій    та матеріалів,   нестача   технічних   засобів  захисту  працюючих  і відповідних  коштів  у  підприємств  для  оптимізації  умов  праці спричиняють   надання  майже  третині  працівників  промисловості, будівництва,  транспорту, сільськогосподарського виробництва пільг та  компенсацій  за  роботу  в  шкідливих  і  важких умовах праці. Щорічні витрати на ці потреби становлять в  середньому  понад  700 мільйонів гривень.

 

     Україна першою  серед країн СНД реалізувала адресний підхід у цій сфері шляхом проведення атестації робочих місць  та  державної експертизи   умов  праці.  Майже  восьмирічний  досвід  підтвердив ефективність такого підходу.

 

     Впродовж 1995-1998 років питома вага працівників,  які  мають право  на зазначені пільги та компенсації,  зменшилася майже на 14 відсотків.  Проте для усунення цієї пільгової проблеми в економіці головна  увага  має бути зосереджена на створенні нешкідливих умов праці.

 

     Невипадково у посланні Президента України до  Верховної  Ради одним із основних завдань і напрямів соціальної політики визначено забезпечення належного контролю  за  створенням  на  підприємствах усіх   форм  власності  безпечних  і  здорових  умов  праці.  Адже подальший  розвиток  і  вдосконалення  системи  надання  пільг   і компенсацій за шкідливі умови - це шлях у безвихідь.

 

     Тому органами  виконавчої  влади  будуть  вжиті рішучі заходи щодо забезпечення одного з основних принципів державної політики в галузі  охорони  праці:  повної  відповідальності  роботодавця  за створення для працівників нешкідливих  та  безпечних  умов  праці, буде  вдосконалено  практику  проведення  атестації робочих місць. Підприємства будуть економічно стимулюватися до цього.

 

     Безпосереднім показником   впливу   небезпечних    виробничих факторів на працюючих є професійна захворюваність. Із 1989 по 1994 рік мало місце різке збільшення як кількості постраждалих,  так  і підвищення рівня професійної захворюваності майже в 6 разів.

 

     Професійна захворюваність протягом 90-х років була характерна головним чином для трьох великих промислових регіонів,  таких,  як Донецький,  Луганський  та Дніпропетровський.  Найбільша кількість профзахворювань   реєструється    у    вугільній    промисловості, металургії, машинобудуванні, сільському господарстві.

 

     У зв'язку  зі  складним  фінансовим становищем підприємств та лікувальнопрофілактичних  закладів  значно  погіршилась  робота  з медичних оглядів працюючих, тоді як попередні та періодичні огляди є головним у профілактиці захворювань серед працюючих у  шкідливих та небезпечних умовах праці.

 

     Незадовільно здійснюється    також   лікувально-профілактичне обслуговування працівників.  Через брак  коштів  на  підприємствах майже  повністю  зруйновано  цехову  медичну  службу.  Погіршилось оздоровлення працівників підприємств у санаторіяхпрофілакторіях  у зв'язку  зі  скороченням  ліжкового  фонду.  Не завжди вирішується питання  працевлаштування  робітників   відповідно   до   медичних висновків  про  стан  їх  здоров'я.  У  зв'язку з цим,  наприклад, робітники,  зайняті на підземних об'єктах,  продовжують виконувати роботу,  протипоказану  їм  за  станом  здоров'я,  через що значно почастішали останнім часом  випадки  раптової  смерті  на  робочих місцях.

 

     На жаль, деяку стабілізацію зниження рівня профзахворюваності в останні  роки  можна  пояснити  не  покращенням  умов  праці  та безпеки, а істотним зменшенням працюючих на підприємствах.

 

     Окремо хотів би зупинитися на такому питанні, як реформування органів нагляду за охороною праці.  Це,  безперечно,  дуже важливе питання.  Як відомо, відповідно до указу Президента України від 15 грудня минулого року ліквідовано Комітет по  нагляду  за  охороною праці,  його  функції  передані  Міністерству  праці та соціальної політики.

 

     Рішенням Урядової комісії з розслідування аварії та групового нещасного випадку на шахті імені Баракова,  що сталися 11 березня, міністерству   запропоновано   в   тижневий    термін    завершити реорганізацію  органів Держнаглядохоронпраці.  З метою опрацювання оптимальної структури управління  охороною  праці  в  міністерстві було  проведено  нараду,  в  якій  взяли  участь міністр палива та енергетики  Сергій  Борисович  Тулуб,  керівники  ряду   управлінь Кабінету    Міністрів   України.   Проаналізовано   структуру   та ефективність діяльності органів державного  нагляду  за  безпечним веденням  робіт  на виробництвах і об'єктах підвищеної небезпеки в країнах СНД,  в першу чергу в Росії,  а також в Англії, США, інших розвинутих  країнах  світу,  яка успішно функціонує і завдяки якій значно знизився рівень травматизму.

 

     Зважаючи на  вкрай   незадовільний   стан   основних   фондів підприємств,  особливо вугільної та гірничорудної галузей,  значне зростання аварійності та травматизму на виробництвах  та  об'єктах підвищеної   небезпеки,   ми   бачимо  необхідність  перш  за  все зосередити увагу на цих галузях.  Передбачалося навіть відновлення органів гірничого та промислового нагляду, які діяли до 1993 року.

 

     Проте враховуючи   існуючу   структуру   державного  нагляду, компактне   розміщення   територіальних   органів   в    регіонах, висококваліфікований склад державних інспекцій, пропозиції окремих обласних   державних   адміністрацій   та   народних    депутатів, міністерство подало до Кабінету Міністрів пропозицію про створення у своєму складі єдиного урядового  органу  -Держнаглядохоронпраці. Урядовий  комітет цю пропозицію вже підтримав,  а завтра вона буде розглянута на засіданні Кабінету  Міністрів  і,  сподіваюся,  буде прийнята.   При  цьому  передбачено  значне  посилення  державного нагляду за станом безпеки праці на об'єктах підвищеної  небезпеки, і  в  першу  чергу на шахтах вугільної галузі шляхом перерозподілу інспекторського складу з метою закріплення окремого інспектора  за кожною  шахтою,  а  також  удосконалення та оптимізації діяльності служб державного нагляду за охороною праці.

 

     Для реалізації основних принципів державної політики в  сфері захисту прав людини в галузі охорони праці урядом найближчим часом передбачається.

 

     Прискорити подання до Верховної Ради України проектів законів про  охорону  праці  (в  новій  редакції),  про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону  праці, про  безпечність  промислової  продукції,  про вибухові матеріали. Передбачається завершити  роботу  по  приведенню  законодавчих  та нормативних актів з питань охорони праці до стандартів нормативних актів Європейського Союзу.

 

     Здійснити заходи,  пов'язані  з  підготовкою  до  ратифікації конвенцій  Міжнародної  організації  праці,  що визначають основні положення  у  сфері  безпеки,   гігієни   праці   та   виробничого середовища.

 

     Розробити Національну   програму   поліпшення  стану  безпеки гігієни праці та виробничого середовища на 2001- 2005 роки.

 

     Прискорити розробку  системи  управління  охороною  праці  на державному, галузевому та регіональному рівнях в нових економічних умовах.

 

     Створити єдину  загальнодержавну  комплексну  систему  оцінки безпеки  промислових виробництв,  технологій і об'єктів підвищеної небезпеки,  що включатиме всі  методи  оцінки  шляхом  експертизи, атестації, сертифікації, акредитації тощо.

 

     Посилити роботу   і  роль  галузевих  та  регіональних  служб охорони праці.

 

     Передбачається також звернутися до Верховної Ради з проханням щодо прискорення прийняття законів, про які йшлося перед цим.

 

     Шановні народні  депутати!  Переконаний,  що  розгляд  такого злободенного питання,  як стан виконання чинного законодавства про охорону праці, сприятиме пошуку шляхів для кардинального вирішення зазначених питань.  Вважаємо,  що у міністерства склалися  ділові, робочі стосунки з усіма комітетами Верховної Ради.

 

     У більшості  випадків  ми  знаходимо  необхідну  підтримку та розуміння,  а дискусії тільки поліпшують  ті  пропозиції,  які  ми вносимо.

 

     На завершення  ще раз зазначу,  що уряд робить і робитиме все для якомога швидшого подолання кризових  явищ  у  системі  охорони праці.  Переконані,  що  обговорення  сьогодні  цього  питання  на засіданні  Верховної   Ради,   рішення,   які   будуть   прийняті, сприятимуть  консолідації зусиль законодавчої та виконавчої влади, всього суспільства на цьому напрямі.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Доповідь завершено.  Я вже не  робив  зауваження,  але  регламент  перебрали 5 хвилин.  Ми їх врахуємо в часі, відведеному на запитання.

 

     А зараз запишіться, будь ласка. Висвітіть, будь ласка.

 

     Слово надається народному депутату Валентині Семенюк.  За нею буде виступати депутат Моісеєнко.

 

     СЕМЕНЮК В.П.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  виборчий  блок СПУ та СелПУ). Прошу передати слово депутату Степанову.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Степанова, будь ласка.

 

     СТЕПАНОВ М.В.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  соціальної  політики та праці (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий блок  СПУ  та  СелПУ). Уважаемый Иван Яковлевич!  Вы в своем докладе упомянули о том, что Комитет по наблюдению за  охраной  труда  будет  каким-то  образом изменен. Скажите, что это будет за комитет: в составе министерства или это будет  госкомитет?  Насколько  я  знаю,  сейчас  есть  два департамента.

 

     САХАНЬ І.  Я.  Шановний Михайле Володимировичу! Ми розглядали декілька варіантів,  і в складі міністерства ми напрацювали  різні структури,  пов'язані з цим.  Я в своїй доповіді наголосив,  що ми виходили  з  необхідності  перш  за  все  посилити   контроль   за дотриманням   законодавства   про   охорону  праці,  забезпеченням безпечних умов праці на небезпечних і шкідливих  виробництвах,  до яких відноситься насамперед вугільна галузь.

 

     У зв'язку з цим ми опрацьовували різні варіанти.  Однак після тривалих консультацій,  які відбулися  з  представниками  обласних державних   адміністрацій,   Кабінету   Міністрів,   з   народними депутатами,  ми прийняли рішення і подали  до  Кабінету  Міністрів пропозицію  про  створення  єдиного  органу  - Держнагляду охорони праці  як  урядового  комітету  в  складі  Міністерства  праці  та соціальної  політики.  Передбачається,  що  він  функціонуватиме в єдиному режимі,  так,  як було до цього.  Чисельність регіональних територіальних  підрозділів передбачається зберегти.  Більше того, передбачається підвищити рівень оплати праці,  тому що на сьогодні це  одна  з  найболючіших складових проблеми підтримання належного рівня роботи цієї структури.

 

     ГОЛОВА. Іване Яковичу, у вас є письмові запитання?

 

     САХАНЬ І.Я. Є, багато.

 

     ГОЛОВА. Тоді,  шановні народні  депутати,  будемо  чергувати: одне - усне,  одне - письмове.  Слово надається народному депутату Володимиру Моісеєнку. Потім буде письмове запитання.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.,  голова підкомітету Комітету  Верховної  Ради України    з    питань   державного   будівництва   та   місцевого самоврядування (виборчий  округ  53,  Донецька  область).  Фракция Коммунистической  партии  Украины.  Уважаемый  Иван Яковлевич!  Мы недавно здесь,  в Верховной Раде, приняли Программу правительства, которая  направлена  на  дальнейшее  углубление  рыночных  реформ, развитие  частного  предпринимательства,  дальнейшую  приватизацию всех предприятий,  в том числе и предприятий базовых отраслей.  Ни для кого не секрет,  что хозяева не заинтересованы  в  развитии  и укреплении  охраны труда на производстве.  Именно рыночные реформы привели  к  тому,  что  сегодня  даже  на  угольных   предприятиях практически  отсутствуют  инженеры  по технике безопасности,  а на других предприятиях,  уже частной формы собственности,  их  просто нет.

 

     Я ставлю  вопрос:  что  предпринимается вашим министерством и правительством в целом для того, чтобы частные хозяева рассмотрели вопрос   о  том,  чтобы  в  обязательном  порядке  анализировалось состояние техники безопасности на этих предприятиях,  и  в  первую очередь  на  таких опасных предприятиях,  как предприятия угольной отрасли  и  в   сельском   хозяйстве,   где   большое   количество травмированных?

 

     Спасибо.

 

     САХАНЬ І.Я.   Володимире  Миколайовичу!  Шановний  Володимире Миколайовичу!  Питання,  яке ви ставите,  дійсно є принциповим.  У своїй  доповіді  я говорив,  що проблема підтримання рівня техніки безпеки на приватних і приватизованих підприємствах,  у  малому  і середньому  бізнесі  є  на  сьогодні  дуже  актуальною  і шляхи її розв'язання  треба  справді  шукати  якомога  швидше  і  уряду,  і місцевим органам влади, і, головне, також законодавцям.

 

     Ми вважаємо,  що проблема, якої ви зараз торкнулися, в цілому піддається регулюванню.  Вже сьогодні органи Держнаглядохоронпраці видають  дозволи  на  початок  роботи того чи іншого підприємства, тобто передбачається обов'язкове вивчення обставин,  у  яких  буде працювати мале чи середнє підприємство.

 

     У той  же  час  зрозуміло,  що  забезпечити такий постійний і системний нагляд,  як це ми передбачаємо у  вугільній  галузі  (ми хочемо  забезпечити,  щоб  за  кожною  шахтою  був  закріплений як мінімум один інспектор),  ми,  зрозуміло,  не зможемо, бо в нас не вистачить штатної чисельності. Ми вважаємо, що введення Закону про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку  на  виробництві,  у якому передбачається диференційований підхід до встановлення ставок відрахувань  у  фонд  охорони  праці залежно   від  стану  безпеки,  охорони  праці,  буде  економічним стимулом для розв'язання цього питання  і  одним  із  напрямів  та одним із кроків до вирішення проблеми, про яку йдеться.

 

     Проте я  абсолютно  погоджуюся  з тим,  що потрібні додаткові серйозні аналітичні і наукові  дослідження,  що  мали  б  на  меті вдосконалення  чинного  законодавства.  Потрібні нормативноправові акти,  які б дійсно примушували керівника будь-якого  підприємства незалежно  від форм власності обов'язково виконувати законодавство про охорону праці.  Це має бути обов'язковою  умовою  фінансування будь-якої адміністрації.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Як  уряд  оцінює  законодавчу  базу  та систему державного нагляду і контролю в сфері охорони  та  гігієни  праці? Які    шляхи   та   перспективи   її   вдосконалення   в   процесі адміністративної  реформи?  Комітет  з  питань  охорони  здоров'я, материнства та дитинства".

 

     Ми вважаємо, що законодавча база і система державного нагляду є  недосконалими.  Загальнодержавний  реєстр   нормативно-правових актів  з  охорони праці налічує сьогодні не багато й не мало - 2,7 тисячі документів, які потребують і переробки, і вдосконалення. За браком  фінансування  в  останні роки ми зуміли переглянути тільки 213 з них.

 

     Необхідно розробити нові  і  переглянути  шість  законодавчих актів.  Верховною  Радою  прийнято  лише один і ще один прийнято в першому читанні.

 

     Нинішня система  державного  нагляду  за  охороною  праці  не відповідає,  на  нашу  думку,  вимогам  сьогодення  і  зараз  нами опрацьовується концепція реформування державного нагляду в країні.

 

     З цією метою ми готуємо проект Закону про державний нагляд  і контроль  за додержанням законодавства про працю та охорону праці. Я сподіваюся,  що це буде  той  кардинальний  документ,  прийняття якого  дозволить  нам  розв'язати  більшість проблем,  що сьогодні накопичуються в цій галузі.

 

     У мене все.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Олександру Стояну.  Потім -  письмове запитання.

 

     СТОЯН О.М.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ  18, Вінницька область).  Голова Федерації профспілок України. Шановний Іване Яковичу!  Передусім зазначу,  що доповідь ви зробили справді об'єктивну,  самокритичну.  Вважаю,  що  однією з причин того,  що робиться в галузі техніки безпеки є те,  що уряд свого часу штучно усунув профспілки від участі в процесі контролю, а державні органи не виконують своїх функцій.

 

     Ви частково відповіли на запитання: як ви дивитеся на те,  щоб зберегти комітет по нагляду за охороною праці?  Ми  від  імені  профспілок  писали  листа  і   Ющенку,   і Президенту. Відповіді немає. Це перше.

 

     Друге. Дійсно,  нами  прийнято  важливий  Закон про соціальне страхування від нещасного  випадку  на  виробництві.  Цим  законом передбачено,  що  для  того,  щоб  він  почав  діяти  в 2001 році, потрібне фінансування в сумі 15,3 мільйона гривень.  У бюджеті  на цей  рік передбачено тільки 200 тисяч гривень.  Як уряд збирається вводити цей важливий закон у дію?

 

     І третє. За даними ЦК профспілки працівників освіти, сьогодні під  школами  в  Україні  розташовано  1700 котелень.  Ми мали вже трагічний випадок по місту Києву. Чи знає про це уряд і що робити, щоб ці котельні не вибухали? Чи є якийсь контроль?

 

     Дякую за відповідь.

 

     САХАНЬ І.Я.  Шановний  Олександре  Миколайовичу!  Звичайно ж, запитання, які ви сформулювали, дійсно є надзвичайно актуальними.

 

     Що стосується першого запитання,  то я на  нього  відповів  і хочу додати ще тільки,  що згідно з указом Президента ми створюємо в складі міністерства державний орган управління, урядовий орган - управління    Держнаглядохоронпраці,    яке    функціонуватиме   і виконуватиме ті ж самі функції,  які виконував  до  цього  комітет Держнаглядохоронпраці. Чисельність працюючих зберігається.

 

     Я вдячний сьогодні і народним депутатам,  і уряду в цілому за підтримку наших пропозицій щодо підвищення рівня оплати праці,  що дасть  нам  можливість  покращити  фінансування  техніки безпеки в цьому    році.    Я    сподіваюся,    що    в    такому    вигляді Держнаглядохоронпраці    зможе    забезпечити    більш   ефективне функціонування, ніж до цього.

 

     Що стосується  профспілкових  інспекторів,  то  наше  бачення проблеми  ви  знаєте.  Ми  вважаємо,  що  з  прийняттям Закону про профспілки вони не тільки не будуть усунені  від  цієї  справи,  а навпаки,  отримають  право  займатися  цими  питаннями.  Ми будемо вітати будь-які спроби  профспілкових  об'єднань  брати  участь  у межах закону в контролі стану цієї роботи як на рівні підприємств, так і на більш високому рівні,  в  тому  числі  й  на  рівні  Ради соціального партнерства.

 

     Більш того,  ми зараз вживаємо заходів до того, щоб збільшити кількість і потенціал,  як  кажуть,  "штиків"  охорони  праці.  Ми залучимо  багатьох  людей,  які  будуть  працювати  на громадських засадах,  тобто  громадських  інспекторів  праці.  Ми   спеціально розробляємо  програму  роботи  в цьому напрямі.  Ми будемо вдячні, якщо профспілкові об'єднання на всіх рівнях підуть на співпрацю  і допоможуть  саме  за  рахунок своїх активістів збільшити кількість людей, які будуть займатися цими питаннями.

 

     Що стосується початку функціонування Закону про  страхування, що  потребує  13  мільйонів гривень,  а виділено тільки 200 тисяч  Зрозуміло,  що фінансове забезпечення цього закону є  недостатнім. Але  для  початку роботи організаційної групи і початку діяльності виконавчої дирекції цих коштів достатньо.

 

     Ви знаєте,  що післязавтра відбудеться  перше,  організаційне засідання правління цього фонду,  що зараз воно вже укомплектоване представниками   трьох   сторін   -   держави,   роботодавців    і профспілкових   об'єднань.   Ми  визначимо  план  і  порядок  дій, визначимо  напрями  фінансування.  У  зв'язку  з  цим  ми   будемо вишукувати   й   інші   фінансові  можливості,  зокрема,  можливо, отримання пільгового кредиту,  який дозволить нам вирішити питання підготовки  фонду  до  початку функціонування з 1 січня наступного року з поверненням кредиту після того,  як будуть накопичені кошти у фонді.

 

     Що стосується котелень, то після того, як ця біда трапилася в одній із київських шкіл,  ми  безпосередньо  у  всіх  без  винятку регіонах  робимо  повну інвентаризацію котелень і перевіряємо стан їх безпеки разом з пожежниками,  представниками органів внутрішніх справ.  Ми  відтворимо  узагальнену картину по кожному без винятку регіону з тим,  щоб можна було ці  матеріали  опрацювати  і  вжити кардинальних  заходів  для забезпечення безпечної експлуатації цих котелень.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Який стан виконання  національних  і  галузевих програм  поліпшення  стану  безпеки  гігієни  праці та виробничого середовища в частині  вивільнення  жінок  з  робіт  з  важкими  та небезпечними   умовами  праці  та  програми  вивільнення  жінок  з виробництв,  пов'язаних з  важкою  працею  та  шкідливими  умовами праці?"

 

     На виконання  Національної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці  та  виробничого  середовища  урядом  було  прийнято програму  вивільнення  жінок  із  виробництв,  пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами,  а також обмеження  використання  їх праці в нічний час на 1996-1998 роки.

 

     В ході   реалізації  цієї  програми  з  нічних  змін  вдалося вивільнити майже 16 тисяч жінок,  а  з  виробництв,  пов'язаних  з важкою працею та шкідливими умовами,  - майже 6 тисяч, що в цілому перевищує цифри,  які передбачалися цією програмою.  Дію  програми зараз  продовжено  до  2000  року  -  тільки  з питань контролю за недопущенням   прийняття   на   роботу   жінок   за    професіями, передбаченими  переліком  важких  робіт.  Ми цю роботу,  цю справу будемо продовжувати і далі.

 

     До відома, скажу, що зараз усе ж таки близько 900 тисяч жінок продовжують  працювати в умовах,  у яких не хотілося б,  щоб жінки працювали. І в цьому питанні уряду є ще над чим працювати.

 

     ГОЛОВА. Слово надається  Ігорю  Тарасюку.  Потім  -  письмове запитання.

 

     ТАРАСЮК І.Г.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий округ,  НРУ).  Передайте,  будь ласка, слово Кулику.

 

     КУЛИК О.В.,  член Комітету Верховної Ради  України  з  питань свободи  слова  та  інформації  (виборчий  округ  145,  Полтавська область).  Український народний рух.  Шановний міністре! В Україні були   і   залишаються  проблемою  склади  мінеральних  добрив  та отрутохімікатів. Особливо ця проблема дається взнаки навесні, коли з  талими  водами  отрута  з  цих  незахищених складів потрапляє в річки,  на  поля.  На  сьогодні  ці   склади   не   захищені,   не охороняються, і люди розкрадають отруту. Потім ця отрута потрапляє на ринки, потрапляє на городи, нею гендлюють. Відомий факт, коли в селі Хомутець Полтавської області отруїлися діти.

 

     Яким чином  Міністерство  праці  та  соціальної політики може вплинути на вирішення  цієї  проблеми?  Чи  не  можна  застосувати жорсткіші   заходи   впливу   до  тих,  хто  допускає  розкрадання отрутохімікатів та подібну недбалість щодо цих  складових  охорони праці?

 

     Прошу.

 

     САХАНЬ І.Я.  Дякую за запитання. Я вважаю, що на це запитання зручніше було б  відповісти  Івану  Григоровичу  Кириленку,  який, наскільки  я  знаю,  сьогодні  теж  згідно  з  Регламентом  матиме можливість відповідати на запитання. Але в межах своєї компетенції я  відповім  таким  чином.  Забезпечувати  нагляд  за  дотриманням законодавства щодо зберігання цих речовин має Інспекція по захисту рослин,  тобто  служба,  яка  діє  в  складі Міністерства аграрної політики.

 

     Однак, я не виключаю,  що ця проблема, дійсно, може і повинна бути   предметом  серйозних  досліджень  для  органів  нагляду  за охороною праці,  оскільки це також має безпосереднє відношення  до охорони  праці.  Ми з цього питання,  очевидно,  опрацюємо систему певних заходів.  Враховуючи те,  що зараз по  всій  Україні  йдуть веснянопольові роботи,  ми зробимо масову перевірку,  для того щоб мати наявну картину.

 

     Але я вважаю,  що сьогодні гострота цього питання,  дійсно, є меншою,  ніж, скажімо, 10 чи 15 років тому, коли на полях і на цих складах  накопичувалася   величезна   кількість   отрутохімікатів, пестицидів,   які  своєчасно  не  вносилися.  Зараз,  наскільки  я розумію,  вони  є  досить  дорогими,   тому   сільськогосподарські підприємства  не  мають  можливості  купувати їх з надлишком.  Але проблема  залишається,  і  ми   обов'язково   розробимо   комплекс відповідних заходів. Сподіваюся, що Міністерство аграрної політики підтримає нас і допоможе реалізувати ці заходи більш комплексно  і цілісно.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  Світлані Синенко.  Потім - письмове запитання.

 

     СИНЕНКО С.І.,  секретар Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Дякую. "Трудова Україна". У  мене  до  вас  прохання  як  до  міністра  і як до члена уряду. Напевно,  вам відома багаторічна проблема міста Комсомольська,  що на Полтавщині, де через незадовільне функціонування очисних споруд на  гірничозбагачувальному  комбінаті  міста   Комсомольська   вже декілька років хворіють і передчасно вмирають саме молоді чоловіки і хлопчики.  Це якась до  цього  часу  не  вивчена  хвороба.  Цією справою  займалися  і  Міністерство  охорони здоров'я,  і головний санітарний лікар України, але самотужки вони не можуть вирішити цю проблему. Це проблема багатьох міністерств: і з питань екології, і з питань соціальної політики.

 

     Я б вас просила:  слід направити туди  урядову  комісію,  щоб вивчити   стан   фінансування   і  діяльність  очисних  споруд  на Комсомольському гірничозбагачувальному комбінаті,  який є основною причиною цього лиха в місті.

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ І.Я. Дякую. Я справді хотів би просити у зв'язку з цим допомоги  у  фахівців  з  Міністерства   охорони   здоров'я,   щоб відповісти   на   висновки,  які  було  зроблено  фахівцями  цього міністерства.  Але я вам  обіцяю,  що  після  цього  засідання  ми обов'язково  вивчимо  всі складові проблеми,  що стосуються нашого міністерства,  і уряд обов'язково відреагує на ваше побажання.  Ми вивчимо це питання і надамо вам вичерпну інформацію.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання, будь ласка.

 

     САХАНЬ І.Я. "Як уряд оцінює чинну в Україні систему регресних виплат?  Яке співвідношення в даний час  існує  між  витратами  на виплату  регресних відшкодувань у зв'язку з втратою працездатності та  витратами  на  охорону  праці?  Чи   проводилися   урядом   та відповідними  органами в останні роки перевірки законності надання регресів?  Які порушення при цьому були виявлені  і  яких  заходів вжито?"

 

     Питання надзвичайно серйозне. Ми вважаємо, що чинна в Україні система нарахування  регресних  виплат  відповідно  до  статті  11 Закону про охорону праці,  дійсно,  потребує серйозного вивчення і аналізу.  Ми повинні порівнювати норму цієї статті з нормами,  які діють в інших країнах.  Дійсно,  для цього є дуже багато серйозних підстав.

 

     Керівники вугільних підприємств,  де нараховуються  найбільші регресні  виплати,  порушують  систематично  це питання,  оскільки сьогодні  обсяг  регресних  виплат  на  деяких  шахтах   практично зрівнявся  з  фондом оплати праці.  Зрозуміло,  що такий тягар для більшості  вугільних  підприємств  є  непосильним.  І   тому,   ми вважаємо,  що  це  питання ми обов'язково маємо розглянути під час розгляду нової  редакції  Закону  про  охорону  праці  і  разом  з Верховною Радою визначитися щодо впорядкування цієї системи.

 

     Що стосується  співвідношення  між  обсягами  відшкодувань  у зв'язку з втратою працездатності та витрат на охорону праці,  то я міг би назвати цифри за 1998 рік, оскільки за 1999 в мене ще немає остаточних   даних.   Було   нараховано   372   мільйони   гривень відшкодувань  у  зв'язку із втратою здоров'я (різних відшкодувань, пов'язаних з регресними виплатами).  На охорону  праці  по  всьому народному  господарству  було  витрачено  згідно  зі статистичними даними 100 мільйонів гривень. Це становить приблизно 3,7 відсотка. Ось таке співвідношення.

 

     Ми вважаємо,  що  нам  обов'язково  треба  провести за перший квартал ще одну комплексну перевірку обгрунтованості  встановлення органами  медико-соціальної  експертизи ступеню втрати професійної працездатності і рівня захворюваності.  В  першому  кварталі  1999 року ця робота була виконана.  Власне,  в кожній області проведені дуже ретельні дослідження з цього питання.  Перевірки ці, на жаль, не встановили якихось порушень у діяльності МСЕКів.

 

     Проте я  хочу  додати,  що  із  введенням  у  дію  Закону про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного випадку  на  виробництві передбачається,  що експерти фонду будуть обов'язково брати участь у діяльності МСЕКів. Тобто тоді вже фонд, який   безпосередньо   здійснюватиме  виплати,  братиме  участь  у визначенні,  скажімо,  рівня захворюваності і  групи  інвалідності тієї чи іншої людини.  Мені здається,  що це буде серйозним кроком до підвищення об'єктивності розгляду цих  питань  під  час  роботи МСЕКів.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається Георгію Філіпчуку.  Потім - письмове запитання.

 

     ФІЛІПЧУК Г.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (виборчий округ 203,  Чернівецька область).  Дякую, Іване  Степановичу.   Є   одне   загальне   питання.   Як   окремі фінансово-промислові  групи  всередині  держави,  так  і іноземний капітал зацікавлені сьогодні в консервації  на  території  України відсталих виробничих технологій. І якщо ми хочемо зараз сформувати серйозну політику соціального захисту,  то маємо усвідомити це  як головну  небезпеку,  коли  вирішуватимемо,  як ми повинні захищати своїх людей, як забезпечити безпеку людини на виробництві. Я хотів би знати вашу точку зору з цього питання.

 

     І вже   конкретна   проблема.  Яка  все  ж  таки  зараз  ваша орієнтація щодо професійної реабілітації тих  інвалідів,  які  вже зазнали  травм у конкретних галузях.  Що передбачається в урядовій програмі, яка прийнята, і де було про це сказано?

 

     САХАНЬ І.Я. Дякую за запитання, воно, дійсно, є дуже слушним, оскільки  від  технічного  стану,  від  технологічного рівня наших виробництв  залежить  дуже  багато,  про  що  я  говорив  у  своїй доповіді. І сьогодні не може не викликати обгрунтованої, серйозної тривоги стан,  у якому знаходиться у нас технологічне  обладнання, устаткування,  приміщення  і  таке  інше.  І  в  тому,  що частина спільних підприємств  і  іноземних  інвесторів  не  зацікавлена  у вкладанні  коштів  в українські підприємства,  що вони намагаються викачати зараз якомога більше прибутку,  очевидно,  є  певна  доля істини.  Але ми просто не маємо об'єктивної картини, який сьогодні насправді стан справ.

 

     Але я хочу зазначити,  що зараз уряд опрацьовує (я вже про це сказав)  єдину  загальнодержавну комплексну систему оцінки безпеки промислових   виробництв,   технологій   і   об'єктів   підвищеної небезпеки.  Вона якраз повинна включати в себе всі методи оцінки - шляхом експертизи,  атестації,  сертифікації,  акредитації.  Тобто йдеться  про  комплексний  підхід до оцінки умов роботи будь-якого підприємства - як нового,  так і діючого. І така комплексна оцінка дасть  нам  можливість  побачити,  що  ж практично відбувається на підприємствах,  які  сьогодні  створюються  за  участю  іноземного капіталу, і тут, очевидно, буде якраз серйозна можливість впливати на стан техніки безпеки.

 

     Що стосується реабілітації людей,  які вже мають інвалідність і  сьогодні залишаються в дуже складних обставинах.  Я вже говорив про те,  що,  дійсно,  заборгованість із регресних виплат сьогодні суттєва. Інваліди не завжди своєчасно отримують санаторно-курортне лікування, медичний догляд і таке інше. У зв'язку з цим ми разом з Верховною Радою всетаки сподіваємося, що з 1 січня наступного року прийнятий вами закон почне діяти і це дасть можливість  комплексно вирішувати  ці  питання.  У  законі якраз передбачається,  що фонд повністю  бере   на   себе   вирішення   проблем,   пов'язаних   з реабілітацією, соціальним захистом, підтримкою інвалідів.

 

     Головне сьогодні, щоб ми провели необхідну підготовчу роботу, щоб ми забезпечили належний рівень обліку цих людей,  щоб ми  мали необхідну  фінансову  базу.  І  ці  питання якраз протягом другого півріччя ми маємо вирішити,  щоб з 1 січня закон у повному  обсязі почав  діяти і дозволив вирішити ті питання,  про які ви говорите, тобто виправити ситуацію, яка на сьогодні є незадовільною.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Яка  динаміка  професійної   захворюваності   у вугільній,   металургійній,   хімічній  промисловості,  сільському господарстві та фінансування заходів з охорони праці  галузей  має місце за останніх десять років?"

 

     Про динаміку  професійної  захворюваності  по  Україні  та  у вугільній галузі я вже говорив.  У цілому вона позитивна. Ми маємо зараз   зменшення   професійної   захворюваності  і  у  вугільній, металургійній  та   хімічній   промисловості,   і   в   сільському господарстві.    У   цілому   зменшується   кількість   смертельно травмованих.

 

     Проте (я говорив у доповіді і ще  раз  хочу  підкреслити)  ці цифри  нас  абсолютно  не  можуть  задовольнити,  оскільки  рівень травматизму все ж надзвичайно високий,  і нам треба сьогодні більш рішуче і швидше розв'язувати ці питання.

 

     Я хотів  би підкреслити,  що збільшення кількості регресників за останніх п'ять років пов'язане з  тим,  що  вимогою  статті  11 "Відшкодування  власником  шкоди  працівникам в разі ушкодження їх здоров'я" Закону України про охорону праці передбачено дуже значні пільги   для   потерпілих   на   виробництві,   встановлено   суми відшкодування,  які навіть перевищують розміри  заробітної  плати. Тому  і  збільшилася кількість людей,  які звертаються сьогодні до МСЕКів,  щоб на  підставі  відповідних  висновків  одержати  групу інвалідності.  При  цьому  хочу зазначити,  що більшість інвалідів після того,  коли отримують пенсію, повертаються на робочі місця і працюють.

 

     Ми сьогодні  вже  про  це говорили і пропонуємо розглянути ці питання в  комплексі  і  прийняти  виважені  рішення,  що  були  б об'єктивними по відношенню до людей, які втрачають працездатність, які отримують професійні захворювання внаслідок виробництва,  а  з іншого   боку,   щоб  підприємства,  які  сьогодні  справді  мають надзвичайно складну ситуацію з виплатою регресних,  були фінансово спроможними здійснити ці виплати.  Я ще раз наголошую на цьому, бо є такі вугільні підприємства,  де обсяг регресних виплат зрівнявся з  фондом  оплати  праці.  Зрозуміло,  що утримувати на вугільному підприємстві практично два склади працюючих неможливо.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  Станіславу   Сафронову.   Потім   - письмове запитання.

 

     САФРОНОВ С.О.,  член Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та  інвестицій  (виборчий  округ  30,  Дніпропетровська  область). Фракція "Батьківщина".  Шановний Іване Яковичу! Я думаю, що всі ми розуміємо:  скільки  б  законів  ми  не  приймали,  скільки  б  не турбувалися про охорону праці  нашого  народу,  але  90  відсотків основних фондів усіх підприємств (як в агропромисловому комплексі, так і в промисловості) замортизовані,  тобто всі технічні  ресурси вичерпані.  Що ви робите в цьому напрямі? Які ваші пропозиції? Це, я думаю, основна причина всіх проблем. Це перше питання.

 

     Друге питання.  Як  ви  ставитеся  до  того,  що  в  багатьох регіонах,   де  є  підприємства  по  переробці  уранових  руд,  де виникають екологічні проблеми, люди щоденно ходять на роботу і вже наперед, я думаю, знають, що вони йдуть втрачати своє здоров'я. Як ви ставитесь до цих проблем?  Чи є у вас якісь пропозиції в  цьому напрямі?

 

     САХАНЬ І.  Я.  Дякую за запитання.  Щодо відновлення основних фондів.  Я у своїй доповіді і  у  відповідях  уже  торкався  цього питання  і  підкреслював,  що,  дійсно,  одним  із  найболючіших і найскладніших питань у галузі безпеки виробництва сьогодні є  стан основних фондів, стан механізмів і машин, які в більшості випадків об'єктивно не можуть забезпечувати безпечне виробництво.

 

     Що робиться для  їх  відновлення?  Зрозуміло,  це  комплексне питання. Ви розумієте, що розв'язання цієї проблеми можливе тільки тоді,  коли українська економіка почне більш динамічно  нарощувати виробництво,   коли  почнеться  економічне  одужання.  І  тоді  ці питання,  зрозуміло,  будуть вирішуватися більш  енергійно  самими підприємцями.

 

     Що ж  стосується дій уряду,  то я хотів би підкреслити,  що в цьому році,  як ви знаєте, амортизаційні відрахування практично не вилучаються,   підприємства   мають   право   в   повному   обсязі спрямовувати їх на оновлення  виробництва.  В  цьому  році  урядом усетаки здійснено ряд практичних кроків для збільшення надходження реальних кредитних ресурсів в економіку.  Ці цифри Прем'єр-міністр під час виступу тут, коли презентував програму дій уряду, називав. Все це є складовими,  можливо,  і недостатніми, вирішення проблеми розв'язання оновлення основних фондів.

 

     І в цьому напрямі,  зрозуміло,  треба зробити ще дуже багато. Особливо критична ситуація склалася в сільському  господарстві.  Я сподіваюся,  що  мої колеги,  які будуть відповідати на запитання, дадуть на це питання більш детальну відповідь.

 

     Що стосується об'єктів,  де здійснюється  видобуток  уранових продуктів,  то ці підприємства знаходяться під особливим контролем Держнаглядохоронпраці.  Вони  також   тісно   співпрацюють   і   з Міністерством екології та природних ресурсів.

 

     Тобто це   комплексна  проблема,  яку  треба  вирішувати  нам спільно. Але те, що кожен такий об'єкт без винятку буде знову-таки нині   під  час  реорганізації  служби  Держнаглядохоронпраці  під постійним  контролем  його  працівників,  що  за  кожним  з  таких об'єктів    буде    персонально    закріплено   інспектора,   який відповідатиме за стан справ і знаходитиметься на  виробництві  для того, щоб забезпечувати належний рівень дотримання правил безпеки. Це, без сумніву, я вже доповідав, буде зроблено.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  Таке   письмове   запитання:   "Уважаемый   Иван Яковлевич,  что  сделано Министерством труда и социальной политики для усиления государственного надзора  на  угольных  шахтах  после аварии на шахте имени Баракова?"

 

     Трагедія в  Краснодоні  змусила  всіх  нас ще раз максимально об'єктивно розглянути стан цієї роботи і зробити певну  експертизу і  нашої  практичної  діяльності.  Я  не  буду зупинятися зараз на заходах, які вживаються Мінвуглепромом для цього. На це запитання, очевидно, зручніше відповісти моїм колегам з цього міністерства.

 

     Але хочу  зазначити,  що  Міністерством  праці  та соціальної політики безпосередньо на місці було  проаналізовано  роль  служби охорони  праці  на  цій шахті.  Представники Держнаглядохоронпраці були безпосередньо присутні і на цій шахті,  і в цьому об'єднанні. Після  об'єктивного  аналізу  із  залученням  фахівців  ми  дійшли висновку,  що далеко не все було зроблено,  виявилося, що фактично один  інспектор відповідав за три-чотири шахти і він об'єктивно не міг щоденно перебувати на цьому об'єкті.

 

     Водночас якщо майже тиждень під  землею  знаходився  кисневий балон,  якого  там  давно  не  повинно  було  бути,  якщо  шахтарі спускаються  з  керосиновим  різаком  для  виконання  робіт,   то, зрозуміло,   що  можна  було,  очевидно,  якось,  вплинути  на  цю ситуацію. Однак, я ще раз хочу підкреслити, основна причина аварії

-  це  все-таки  ігнорування,  просто  таке  зверхнє  ставлення до проблем техніки безпеки керівництва шахти, її інженерно-технічного персоналу.

 

     Після завершення   роботи   урядової  комісії  ми  зібрали  в Луганську   всіх   керівників   вугільних   інспекцій.   Відбулася спеціальна  розмова  з  розглядом  обставин,  які  склалися на цій шахті,  з  роллю  і  місцем  служби  Держнаглядохоронпраці  в  цій системі.   Відбулася  дуже  принципова,  гостра  розмова,  яка,  я переконаний,  дасть  поштовх  для  поліпшення  цієї   роботи.   Як наслідок,      ми      передбачаємо      реорганізацію     органів Держнаглядохоронпраці,  з тим щоб обов'язково посилити  нагляд  за дотриманням безпеки праці на небезпечних виробництвах,  зокрема на вугільних підприємствах.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Володимиру Нечипоруку. Далі - письмове запитання.

 

     НЕЧИПОРУК В.П.,  перший  заступник  голови Комітету Верховної Ради України з питань  законодавчого  забезпечення  правоохоронної діяльності (виборчий округ 194,  Хмельницька область). Депутатська група "Відродження регіонів".  Шановний Іване Яковичу,  коли  буде створено єдиний державний департамент з питань нагляду за охороною праці? Це перше запитання.

 

     І друге.  Хто з керівників сьогоднішніх двох департаментів по охороні  праці  і  коли  відповідатиме  за  такі страшні аварії на шахтах та за смерть більш як 100 шахтарів лише цього року?

 

     Дякую за відповідь.

 

     САХАНЬ І.Я.  Я,  власне, відповідав на це запитання. Урядовий комітет  уже  тиждень  тому  прийняв рішення про створення єдиного органу по нагляду за охороною праці  в  країні.  Це  питання  є  в порядку  денному  для  розгляду  на  засіданні Кабінету Міністрів. Сподіваюся, що завтра воно остаточно буде вирішено.

 

     Стосовно відповідальності за стан безпеки праці і за  аварії. Я   ще  раз  хочу  наголосити  на  цьому:  ми  не  можемо  знімати відповідальність з органів,  які займаються цим питанням. Проте ви знаєте,  що Держнаглядохоронпраці було ліквідовано, власне, тільки в березні і утворено дві структури в міністерстві.  Одна з них  за наказом  міністра  -  гірничо-технічний  нагляд  - була створена з метою посилення впливу органів державного нагляду на стан  безпеки праці на небезпечних виробництвах. А інший орган - інспекція праці

- мав би  в  комплексі  забезпечувати  функціонування  нагляду  за дотриманням  законодавства  про працю:  про оплату праці,  порядок прийняття та звільнення з роботи, про відпустки й охорону праці на всіх  інших підприємствах.  Ми вважали,  що така структура теж має право на життя,  оскільки сьогодні функціонує в ряді країн  світу. Проте на сьогодні уже рішення прийнято остаточно.

 

     Стосовно вжиття  заходів  до  працівників,  які безпосередньо відповідають за це,  наказом міністра з цього приводу  затверджено комплекс   заходів   щодо   приведення   у   відповідність  роботи Держнаглядохоронпраці до  тих  висновків,  які  зроблено  урядовою комісією,  що  розглядала  ці  питання.  Ми  подали пропозиції про невідкладні заходи щодо посилення державного нагляду  за  охороною праці   у   вугільній   галузі   на  розгляд  Кабінету  Міністрів. Сподіваюсь,  що ця постанова теж буде прийнята як документ, котрий надасть нам можливість вирішувати ці питання.

 

     А щодо  відповідальності  конкретних  посадових  осіб шахти і об'єднання  є   відповідний   наказ   і   винних   притягнуто   до відповідальності. За рішеннями урядової комісії, яку очолює Віктор Андрійович Ющенко,  більшість керівників,  у тому числі  з  питань охорони праці,  звільнені з посад. Сподіваюсь, що цього достатньо. А  вже  органи,  які  мають  вести  слідство,   визначатимуть   їх кримінальну відповідальність.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.   "Який  стан  охоплення  працівників  вугільної, металургійної,  хімічної промисловості та сільського  господарства періодичними   медичними   оглядами,   забезпечення   їх  засобами індивідуального захисту?" Відповідно до статті 19  Закону  України про   охорону   праці  працівники  цих  галузей  промисловості  та сільського господарства мають проходити обов'язкові медичні огляди згідно  з  Положенням  про  порядок  проведення  медичних  оглядів працівників певних категорій,  затвердженим  наказом  Міністерства охорони   здоров'я  України.  Наказом  Держнаглядохоронпраці  було запропоновано   обласним   державним   адміністраціям   встановити контроль  за  проходженням періодичних медоглядів певних категорій сільгосппрацівників,  і обов'язково під час  будь-яких  перевірок, які   здійснюються   системою  Держнаглядохоронпраці,  ці  питання входять до переліку  тих,  які  досліджуються  і  які  обов'язково стають предметом припису, якщо вони не виконуються.

 

     Сьогодні згідно  з  встановленими строками періодичні медичні огляди  проходять  близько  90  відсотків  працівників  вугільної, металургійної та хімічної промисловості.  Зрозуміло, цього мало, і ми вживаємо заходів для того,  щоб це було 100 відсотків.  Близько 70   відсотків  працівників  сільського  господарства,  за  нашими даними,  проходять медичний огляд.  Однією з  причин  непроведення медичних  оглядів  все-таки  є  нестача  коштів на підприємствах і недоліки в організації цієї роботи.

 

     Стосовно забезпеченості працівників засобами  індивідуального захисту. Я хотів би повідомити про те, що згідно з чинними нормами в середньому по Україні  бавовняними  костюмами  нині  забезпечені працюючі,  які  мають  право на них,  на 82 відсотки;  із захисним просоченням - на 40 відсотків;  костюмами для зварників  -  на  69 відсотків;  утепленим спецодягом - на 65 відсотків і так далі.  По кожній позиції в нас є такі цифри.  Я ще раз хочу  наголосити,  що вони  нас не задовольняють.  I тому сьогодні,  у тому числі з боку Держнаглядохоронпраці,  ми маємо зробити все можливе  і  неможливе для  того,  щоб підприємства,  їх власники зробили все належне для забезпечення   працівників   шкідливих   виробництв    спецодягом. Зрозуміло, що це потребує також посилення законодавчої бази.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  Iвану  Мусієнку.  Далі  -  письмове запитання.

 

     МУСIЄНКО I.М.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  у  закордонних справах (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  виборчий  блок  СПУ  та  СелПУ).  Спасибі,  Iване Степановичу.  Шановний Iване Яковичу!  Принаймні певного оптимізму додають у нашу  безрадісну  картину,  яку  ми  зараз  обговорюємо, заходи, що пропонуються наприкінці розданих довідкових матеріалів. Зокрема,  маю  на  увазі  реформування  системи   охорони   праці, запровадження   жорсткої  відповідальності  власників,  керівників підприємств за збереження життя,  здоров'я людей.  Але ж як з  цим в'яжеться  те (ось я відкриваю десяту сторінку),  що за три місяці поточного року тільки на  вугільних  шахтах  за  порушення  правил техніки  безпеки  та  інших  нормативно-правових актів оштрафовано 1166 осіб, у тому числі 67 перших керівників, у цілому на загальну суму  74  тисячі  гривень,  тобто  в  середньому  -  на 60 гривень кожного. Чи не здається всім нам, що такі штрафи не мають належних наслідків?

 

     I два коротких запитання до вас,  шановний Iване Степановичу. Запитання перше,  яке  вже  ставилося.  Щогодинно  дискредитується Верховна  Рада,  і  тоді,  коли є Закон про висвітлення діяльності органів  Верховної  Ради,  День  уряду  не  провадиться  в  прямій трансляції.  За  таких  обставин  немає  сенсу  в ньому,  адже він робиться не для депутатів,  а для виборців. Хто порушує закон? Хто приймає таке рішення?

 

     У зв'язку з цим друге запитання,  шановний Iване Степановичу. Вчора о 21 годині в  прямому  телеефірі  наш  шановний  Президент, висловлюючись  щодо  Верховної  Ради,  говорив  про  неї,  як  про зібрання злодіїв у законі,  людей,  котрі вішають лапшу на вуха  і які  нічого  не зробили для людей.  Ми будемо реагувати на подібні характеристики чи ні?!

 

     Я звертаюся до  вас,  як  до  головуючого,  і  до  колег:  ми погоджуємося  з  цією  характеристикою?  А  якщо  не погоджуємося, давайте реагувати. Ми до Європи йдемо чи що з нами відбувається?

 

     Дуже дякую.

 

     САХАНЬ I.Я.  На запитання,  яке зараз прозвучало,  я хотів би відповісти так. Готуючись до Дня уряду у Верховній Раді і вивчаючи матеріали,  що вам роздано,  я теж звернув увагу на цю цифру. Мені теж  прикро,  що  така  цифра  є.  Під час обговорення рівня нашої роботи в Луганську,  про що я доповідав безпосередньо після аварії за  участю  всіх  інспекторів  вугільних  підприємств  і вугільних інспекцій,  ми теж поставили питання про "безхребетність" багатьох керівників  і  інспекторів,  про  те,  що  вони  просто не в змозі сьогодні нарівні з керівником підприємства вести діалог,  що  вони шукають  собі  опонента - майстра,  робітника,  тобто людину,  яка перебуває на нижчому щаблі відповідальності,  і вживають  стосовно неї  заходів.  Тобто цифра є,  але сума штрафів є дійсно мізерною, сміхотворною.  I ми домовились,  що з таким підходом ми не  можемо миритись.

 

     Але я  хочу  підкреслити теж,  що тут є ще одна складова цієї проблеми - рівень оплати праці в  інспекторів,  які  виконують  ці функції,   нині   130-140  гривень.  Зрозуміло,  що  переважно  це пенсіонери,  які  мають   досвід,   але   які   вже   не   бажають конфліктувати,   воювати  з  "генералами"  підприємств,  головними інженерами.  Або ж  це  молоді  люди,  які  просто  ще  не  здатні вирішувати  питання на належному рівні.  Посилюючи вимогливість до керівників,  а ми їх діяльнісь  у  цьому  питанні  тепер  щомісяця аналізуватимемо,  ми не ставимо перед собою за мету притягувати до відповідальності максимальну кількість винуватців.

 

     Ми повинні створити умови для того, щоб там були фахівці, які здатні виконувати ці функції, які можуть за своїм потенціалом бути нарівні з керівником підприємства.  Колись  у  Гіртехнагляді  була така  система:  там  працювали  колишні головні інженери,  головні спеціалісти,  які  йшли  на  підприємства  і  яких  побоювалися  і поважали.  I  нам  треба обов'язково поновити цей рівень для того, щоб досягти кращих показників у цій роботі.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ I.Я.  "Чи охоплені державним контролем у сфері охорони та  гігієни  праці  селянські  (фермерські)  господарства,  і яких заходів вживається з метою  запобігання  професійним  отруєнням  і безпечного використання пестицидів?"

 

     До певної  міри  це запитання перекликається з тим,  про що я вже доповідав.

 

     Хочу додати до нього,  що селянські (фермерські) господарства охоплені державним контролем у сфері охорони праці,  як і всі інші підприємства, де використовується наймана робоча сила.

 

     Однак внаслідок наших об'єктивних обставин, відсутності такої кількості  працівників,  яка б дала можливість здійснювати нагляд, він  повинен  виконуватися  так,  як  і  на  інших  підприємствах: періодично  з  певними  висновками,  приписами  і  контролем за їх виконанням.

 

     Листом Держнаглядохоронпраці Мінагропрому, обласним державним адміністраціям  запропоновано  провести перевірку стану реалізації заходів  по  підвищенню  рівня   охорони   праці   у   фермерських підприємствах   щодо   інструктування   працівників,   нагляду  за технічним  станом  сільськогосподарської  техніки,   контролю   за дотриманням  безпеки  при  виконанні  робіт.  Сьогодні  це питання справді є надзвичайно серйозним,  особливо  за  умов  реформування сільськогосподарських       підприємств,      коли      колективні сільгосппідприємства,  власне,  втрачають безпосередній  вплив  на організації    виробництва   в   приватних   або   у   фермерських господарствах. Тому сьогодні це повинні робити галузеві підрозділи і органи нагляду за охороною праці.

 

     Контроль за    застосуванням    пестицидів    у   фермерських господарствах,  як і в інших підприємствах,  здійснюється згідно з законами   про   пестициди   та  ядохімікати,  про  захист  рослин державними службами захисту, про що я вже говорив.

 

     Для того щоб не поставало якихось особливих  питань,  щорічно проводяться навчання людей, які сьогодні займаються виконанням цих робіт.  Минулого року перепідготовку  пройшли  10  тисяч  чоловік, інструктажів, за нашими даними, було проведено майже 130 тисяч. Із метою  попередження  травматизму  та  профзахворювань  118   тисяч працівників,  яких  передбачали  залучити до роботи з пестицидами, пройшли медогляд,  і з них було допущено до цих  робіт  110  тисяч чоловік.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть   мікрофон   Олександра  Масенка.  Потім  - письмове запитання.

 

     МАСЕНКО О.М. Прошу передати слово депутату Пустовойтову.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Пустовойтова.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (виборчий округ 33, Дніпропетровська область). Фракція комуністів. Іване Яковичу, скажіть, будь ласка, чи є у вашому міністерстві або ще де-небудь,  якщо ви знаєте,  аналіз  стосовно  рішень  судів  з приводу  справ  за  позовами  робітників,  селян,  службовців щодо відшкодування шкоди здоров'ю, заподіяної на виробництві?

 

     Справа в  тому,  що  навіть  поверховий  аналіз   скарг   тих відвідувачів, які приходять до мене на прийом, свідчить про те, що навіть у моєму окрузі є дуже багато людей,  які роками  не  можуть добитися відшкодування.

 

     От наведу приклад.  Токар Левченко Ганна Климівна, управління механізації за 122,  з 1 лютого 1996 року судиться з  виробництвом за те,  щоб ви відшкодували їй шкоду за втрачене здоров'я.  Три чи чотири роки суди перекидають документи туди,  сюди.  Чому? Тому що все-таки суди стають на бік керівництва цих підприємств.

 

     Є де-небудь такий аналіз? Спілкувалися ви чи ні?

 

     САХАНЬ І.Я.  Дякую  за запитання.  Воно справді є надзвичайно актуальним не тільки з проблеми охорони праці, а взагалі з проблем праці і, зокрема, виплати заробітної плати.

 

     Ми займалися   вивченням   цього   питання   і  маємо  безліч прикладів,  коли,  справді,  документи,  які подаються  не  тільки позивачами,  а  й  інспекторами з охорони праці,  або своєчасно не розглядаються в судах, або повертаються з виправдальними вироками, або  накладаються  штрафи,  які,  власне,  абсолютно не стимулюють керівника підприємства до вжиття тих або тих заходів.

 

     Що стосується конкретних цифр, які треба було б зараз назвати

-  скільки розглянуто справ,  скільки відшкодовано,  - на жаль,  у мене зараз цієї статистики немає.  Я зробив  собі  помітку,  і  ми разом  з  Міністерством  юстиції  проаналізуємо і обов'язково дамо вичерпну відповідь з цього питання в розрізі регіонів.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання, будь ласка.

 

     САХАНЬ І.Я.  Чи  має  уряд  концепцію  реформування  існуючої системи  охорони  праці  з урахуванням нових соціально-економічних умов,  які  передбачають  основні  напрями  реформування   системи охорони праці?

 

     Ми маємо  сьогодні  не  тільки  концепцію,  а й зробили певні кроки по вдосконаленню  і  приведенню  структури  органів  охорони праці  у  відповідність  із  новими вимогами і новими економічними обставинами.

 

     Я хотів   би   наголосити,    що    прийнятий    Закон    про загальнообов'язкове  державне  соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві  є,  власне,  підтвердженням  цього.  І  за умови, що ми зможемо його в повному обсязі професійно запровадити, він дасть можливість нам уже на новий якісний  рівень  підняти  цю роботу.   І  тоді  органи  фонду  будуть  забезпечувати  весь  той контроль, який ми сьогодні намагаємося здійснити. Більше того, він тоді поставить, як кажуть, з голови на ноги наші проблеми.

 

     Ми сьогодні, наприклад, змушені контролювати, чи правильно на підприємстві встановлюється шкідливість  виробництва.  І  керівник підприємства  намагається  завжди  обійти  урядові структури,  які проводять атестацію робочих місць і визначають рівень  шкідливості того або того робочого місця.

 

     А за   умови,   коли   функціонуватиме   в   повному   обсязі страхування,  керівник навпаки буде зацікавлений  у  тому,  щоб  у нього   було   якомога  менше  шкідливого  виробництва.  Він  буде безпосередньо  зорієнтований  на  зменшення  кількості   шкідливих робочих   місць,   бо  тоді  у  нього  буде  менше  видатків,  він витрачатиме менше коштів на фінансування і на  сплату  внесків  до фонду соціального страхування.  І навпаки, чим більше буде в нього такого шкідливого виробництва,  тим більші  будуть  його  видатки. Більше  того,  і пенсійне страхування - новий варіант - спрямовано на це.  Тобто ми комплексом  заходів  передбачаємо  розв'язати  ці питання і вважаємо, що в цьому напрямі ми рухаємося.

 

     Крім того,  я  вже  казав,  зараз готується проект Закону про державний нагляд за безпечним веденням робіт.  Цей  документ  буде теж комплексним,  він враховуватиме всі нові економічні умови, які сьогодні реально склалися на виробництві.

 

     ГОЛОВА. Я не  бачу  Миколи  Ковача.  Слово  надається  Тетяні Задорожній. Будь ласка.

 

     ЗАДОРОЖНА Т.А., член Комітету Верховної Ради України з питань прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних   відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  ПСПУ).  Дякую. "Трудова Україна".  Шановний Іване Яковичу!  Інформаційна довідка, яка   нам   надана   від   Кабінету  Міністрів,  показує  динаміку виробничого травматизму в Україні.  Із неї видно,  що  ситуація  з травматизмом   з   1993  року  значно  поліпшилась  і  вирішується позитивно. Але насправді це не так. I тут пояснюється, що зниження рівня   профзахворюваності   в  останні  роки  можна  пояснити  не поліпшенням умов праці та безпеки,  а різким зменшенням  кількості працюючих на підприємствах.  То,  може, треба робити обрахування у співвідношенні:  кількість  травмованих  і  хворих  до   загальної кількості,  щоб  ми  бачили  реальну  картину в державі?  Це перше запитання.

 

     I друге.  Тут  зазначено,   що   на   об'єктах,   підвідомчих Міністерству  охорони  здоров'я,  кожне  друге  виявлене порушення залишається  неусуненим,  погіршилася  або  припинилася  робота  з медичних  оглядів  працюючих  і  також  повністю зруйнована цехова медична служба.

 

     Шановний Iване  Яковичу,  просто  не   можна   так   спокійно констатувати  такі страшні речі,  бо мова йде про здоров'я і життя наших громадян.  I я вважаю,  що вам треба звертатися до Верховної Ради,  до  Президента  і оголошувати в державі надзвичайний стан і всіма можливими і неможливими засобами рятувати життя наших людей.

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ I.Я.  Дякую за запитання.  Я хотів би показати,  що  в мене  є  такий  аналіз,  про  який  ви говорите.  Він дає вичерпну відповідь.

 

     Я хочу наголосити, що було б не зовсім об'єктивно вважати, що зменшення  травматизму  сталося  тільки  у  зв'язку  із зменшенням виробництва і кількості працюючих,  оскільки  все-таки  вживаються певні  заходи,  які теж впливають на це.  Але безпосередній вплив, зрозуміло, має й та динаміка, про яку ви говорите.

 

     У мене є  показники  розрахунків  на  тисячу  працюючих  і  є коефіцієнт   тяжкості   у   розрізі   кожної   галузі.   Вони  теж підтверджують,  що  в  цілому   в   більшості   галузей   все-таки зберігається  хоч  і  незначна,  але  позитивна динаміка щодо цієї справи.  Але я ще раз хочу наголосити,  що уряд це  ніяк  не  може задовольняти,   оскільки  рівень  травматизму,  рівень  безпечного ведення робіт є абсолютно незадовільним.  I  це  треба  об'єктивно оцінювати.

 

     Що стосується   цехової   служби,  яка  сьогодні  в  багатьох структурах,  на багатьох підприємствах  практично  припинила  своє існування.  Справді,  сьогодні  це надзвичайно гостра проблема.  I коли я у своїй  доповіді  і  в  інформаційному  матеріалі  про  це говорив,  то  й  не  наголошував,  що ми байдуже ставимося до цієї проблеми.  Це  надзвичайно   важлива,   серйозна   проблема.   Але розв'язувати її треба все-таки,  очевидно, не якимись директивними заходами,  а  все-таки   посиленням   економічної   зацікавленості керівників  підприємств  у  тому,  щоб  у  них на виробництві було якомога менше хворих людей,  щоб рівень  травматизму  був  якомога нижчий,  щоб підприємство,  власник якого матиме високі показники, просто само по собі було не в змозі конкурентоспроможно  діяти  за цих обставин.  I на це якраз спрямовані наші законодавчі акти, які запропоновані.  Проте  я  не  відкидаю,  абсолютно   не   відкидаю необхідності  й адміністративного втручання в ці справи,  особливо на державних і  комунальних  підприємствах,  де  є  значна  частка державного майна і де є уповноважена від імені держави особа,  яка управляє  цим.  Ми  разом   з   Міністерством   охорони   здоров'я обов'язково після цього засідання ще раз дуже уважно проаналізуємо цю ситуацію і будемо шукати відповідь на це,  щоб змінити ситуацію на краще.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання, будь ласка.

 

     САХАНЬ I.Я.  Чи  забезпечуються  соціальні виплати потерпілим від нещасних випадків на  виробництві,  зокрема  на  приватних  та приватизованих   підприємствах?   Питання   надзвичайно  серйозне, актуальне.  Я хотів би наголосити, що законодавство передбачає, що всі  витрати,  пов'язані  з  нещасними  випадками  на виробництві, здійснює власник,  тобто те підприємство,  де сталася ця  трагічна подія.

 

     Справді, на  багатьох  підприємствах (про це ми вже говорили) склалася надзвичайно складна фінансова  ситуація,  внаслідок  якої маємо  безліч  прикладів,  коли  вони  несвоєчасно  і не в повному обсязі виплачують людям те, що належить. Зрозуміло, що ми сьогодні всім  своїм складом займаємося цими питаннями:  і інспекція праці, яка є досить малочисленною,  і інспекторський склад, який сьогодні здійснює нагляд за охороною праці, безпосередньо на місцях вирішує ці питання і намагається  вплинути  на  керівника  підприємства  з метою вирішення цих питань.

 

     Що стосується   1   січня  наступного  року,  то  ми  справді сподіваємося,  що із  запровадженням  у  дію  системи  соціального страхування ці виплати будуть здійснювати більш послідовно,  більш комплексно,  що все-таки закон дасть можливість  забезпечити  100- відсоткову виплату цих ресурсів.

 

     Що стосується  цифр,  то за станом на 10 січня поточного року сума заборгованості потерпілим на виробництві становить майже  600 мільйонів  гривень.  У  тому  числі в промисловості вона становить близько 544 мільйонів гривень,  а з них 503 мільйони - у вугільній галузі.   Зрозуміло,   що   для   вугільників  це  є  найгостріша, найактуальніша проблема,  яку треба розв'язувати.  I я доповів про те, яким чином ми будемо її розв'язувати.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Євгену Кирильчуку. Немає його, я бачу. Депутат Полюхович, будь ласка. Вийшов. Депутат Діяк. Увімкніть мікрофон Володимира Зайця, будь ласка.

 

     ЗАЄЦЬ В.В.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту,  депутатської  етики  та  організації роботи  Верховної  Ради України (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  СДПУ(о)).  Iване Яковичу,  у  мене  до  вас  таке запитання.   У   березні  минулого  року  за  дорученням  Кабінету Міністрів ви підготували проект указу про присвоєння  Комітету  по нагляду  за охороною праці статусу державного.  Проект цього указу було  завізовано  Мінюстом   (Станік),   Мінекономіки   (Роговий), підписав  його  і  Мітюков,  а  також  ви  і  Ткачук.  У 1999 році відбулася  метаморфоза:  комітет  було   ліквідовано.   Потім   ви намагалися  створити  два  департаменти  - Держнаглядохоронпраці і Держгіртехнагляд.  Потім три місяці війни - і ви нарешті згодилися на єдиний департамент.  Ви мені поясніть, будь ласка, яка еволюція ваших поглядів? Я не можу зрозуміти причин.

 

     Дякую.

 

     САХАНЬ I.Я.  Володимире   Володимировичу,   ніякої   еволюції поглядів не відбувається.  Я вважав, вважаю і буду вважати за всіх обставин,  що в державі необхідно посилювати державний контроль за дотриманням   безпеки  праці,  особливо  в  цих  умовах  -  умовах реформування економіки і в умовах,  коли, справді, кризові явища є характерними   для   більшості  виробництв.  I  все  це  негативно позначається на стані справ.

 

     Я підтримав пропозицію про створення  державного  комітету  з метою  підвищення  його  статусу,  в  цьому немає абсолютно ніякої суперечності з тим, що я пропонував, коли ми з вами зустрічалися і дискутували з цього приводу.

 

     Я вас поінформував,  і,  здається, досить переконливо, чому я вносив пропозиції. І сьогодні вже я про це говорив, про нашу єдину мету.     Враховуючи,     що    кількісний    склад    працівників Держнаглядохоронпраці не дозволяє охопити всю економіку України  в повному обсязі,  я намагався зробити так, щоб галузі з небезпечним виробництвом - вугільна й хімічна промисловість, металургія - були під  особливим контролем.  Там,  де є небезпечне виробництво,  там насамперед повинен бути повсякденний державний нагляд.

 

     А що стосується дотримання  контролю  за  охороною  праці  на інших підприємствах,  яких сотні тисяч сьогодні функціонує, то там повинна працювати  інспекція  праці,  яка  має  контролювати  весь комплекс  проблем.  Можливо,  інспекція  раз на два роки прийде на мале  підприємство,  але  в  комплексі  повинна   розглянути   всі проблеми.

 

     І мої   пропозиції  випливали  тільки  з  тих  обставин,  які склалися.  Ліквідовано комітет.  Я мав узяти ті функції на себе  і внести пропозиції щодо виконання їх міністерством.  Я це зробив. І сподіваюся,  Володимире Володимировичу,  що ми не  маємо  сьогодні підстав для закиду,  що я не зустрівся з вами чи не прислухався до ваших пропозицій.  Так, я мав свою позицію. І сьогодні я вніс такі пропозиції,  які дають можливість функціонувати тій системі, яка й тепер зберігається.  Але увагу до проблем,  особливо  небезпечного виробництва,  доведеться  забезпечувати  і  в цих умовах.  І ми це зробимо. Будемо шукати підходи до розв'язання цієї проблеми.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Причини  збільшення  кількості  регресників  за останні   5   років.   Динаміка   травматизму   та   основні  його характеристики по галузях промисловості".

 

     Причини збільшення кількості регресників зрозумілі. Ми про це говорили.  Введенням  нового  Закону  про  охорону  праці створено суттєві пільги для  потерпілих  на  виробництві.  Внаслідок  цього абсолютна  більшість  працівників намагається сьогодні максимально використати цю можливість.

 

     Зрозуміло, що тут я ніяк не можу і не маю права говорити,  що немає  якихось  необгрунтованих  випадків.  Але є те,  що сьогодні значна  кількість  інвалідів  продовжує   працювати,   що   значна кількість  регресників  абсолютно успішно виконує ті функції,  які виконувала  й  до   встановлення   50,   60   або   70   відсотків непрацездатності. Ось такі випадки є.

 

     На жаль,  у  мене  немає  механізму,  який  би дав можливість вдосконалити  здійснення  перевірок  тих  чи  інших  речей.  І  ми вважаємо,  що  з  прийняттям  закону,  про  який  ми говорили,  із уведенням його в дію ми матимемо можливість потім брати  участь  у цій  роботі (маю на увазі фонд соціального страхування),  для того щоб ці дані були якомога об'єктивніші.

 

     За оперативними  даними,  найбільшої  кількості   смертельних травм  зазнають  сьогодні шахтарі,  гірники,  зайняті на підземних роботах, електротехнічний персонал, слюсарі різних спеціальностей, водії, сторожі, керівники різних рівнів на виробництві (бригадири, майстри, начальники цехів, головні інженери).

 

     Основними причинами    нещасних    випадків    є    порушення технологічного процесу, трудової і виробничої дисципліни. І все це творить ту загальну картину,  про яку я говорив і в доповіді,  і у відповідях на запитання.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Вадиму Гурову.

 

     ГУРОВ В.М.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий округ  32,  Дніпропетровська  область).  Шановний  Іване  Яковичу, Держнаглядохоронпраці  створив   експертні   центри.   Навіщо   це додаткове   навантаження   на   підприємства?   Хіба  в  нас  мало інститутів,  організацій,  які могли б виконувати цю роботу?  Будь ласка, дайте відповідь.

 

     САХАНЬ І.Я.  Запитання, як кажуть, має підстави. І я сам теж, коли очолив  міністерство,  у  відрядженнях  неодноразово  вимагав якраз  дати  мені  вичерпну  відповідь  на  це запитання.  Під час відряджень  я  обов'язково  зустрічався  з  керівниками   місцевих структур  Держнаглядохоронпраці,  з працівниками підрозділів,  про які ви говорите.  Я дійшов висновку, що вони мають право на життя. Це  27  центрів,  які  проводять  технічні експертизи,  здійснюють державну реєстрацію  обладнання  та  іншу  роботу,  яку  внаслідок скорочення  кількості  працівників  у  системі нагляду за охороною праці ми просто не в змозі виконати. А виконувати її треба.

 

     Ми дійшли  висновку,  й  аналіз   економічний   показує,   що підприємствам  набагато простіше звернутися саме до таких центрів, які  якісно  виконують  роботу   з   контролю   за   безпекою   та встановленням обладнання,  ніж витрачати потім кошти на ліквідацію наслідків аварій і розв'язання  соціальних  проблем  у  зв'язку  з травмованістю робітників.

 

     Ми вважаємо,  що  сьогодні  такі  центри  виконують позитивну роль.  Вони не є особливим  винаходом  України,  вони  діють  і  в країнах СНД,  і в країнах Європи. Вони функціонують і співпрацюють там, де це потрібно, з інститутами, з іншими науковими установами, які  мають  безпосередній  вплив  на  організацію  виконання таких функцій.

 

     Дякую за запитання.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Обсяги  виділених  коштів  на  2000   рік   для забезпечення   безпеки  праці  в  гірничодобувній,  металургійній, хімічній та інших галузях у динаміці до 1998-1999 років".

 

     Запитання надзвичайно  серйозне.  Я  повинен  наголосити,  що проблема  фінансування  охорони  праці до кінця не розв'язана.  Ви знаєте про  те,  що  фінансування  зараз  здійснюється  тільки  за рахунок  державного  фонду  охорони  праці  та коштів підприємств, установ і організацій, які виділяються на охорону праці.

 

     Про фінансові можливості підприємств, установ, організацій ми говорили.  А  що  стосується  державного  фонду охорони праці,  то внаслідок змін,  які два  роки  тому  внесла  Верховна  Рада,  він фактично   позбавлений  надходжень  та  існує  тільки  за  рахунок штрафних санкцій.  І цього року, з прийняттям Закону про Державний бюджет  на  2000  рік  кошти  будуть  спрямовуватися до Державного бюджету.  Отже,  державний  фонд  охорони  праці  не  має   джерел фінансування.

 

     Проте, за  даними,  які  ми  на  сьогодні  маємо,  витрати  в гірничодобувній галузі у 1994-1999 роках складали  1  мільйон  619 тисяч  з державного фонду охорони праці,  в металургійній галузі - 59 тисяч, у хімічній - 2 мільйони 302 тисячі.

 

     Що стосується 2000 року,  то гірничодобувна галузь передбачає з  цього фонду використати 19 тисяч гривень,  металурги взагалі не планують використання коштів із  фонду  охорони  праці,  а  хіміки запланували близько 100 тисяч коштів.

 

     Зрозуміло, що такі суми аж ніяк не можуть задовольнити нас. І всі надії тільки на те,  що підприємства цих  галузей,  які  мають великий   фінансовий   оборот   та   великі   обсяги  виробництва, забезпечать фінансування підрозділів охорони праці  та  заходів  з охорони  праці  за  рахунок власних ресурсів,  які вони матимуть у цьому поточному році.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Павлу Тищенку.  Будь ласка, увімкніть мікрофон.

 

     ТИЩЕНКО П.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань промислової    політики    і    підприємництва    (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Спасибо.  Удивительная благосклонность. У меня вопрос вот какого порядка. В вашем докладе приведены  страшные  факты.  Тут нужно говорить не о кризисе,  а о катастрофе.  Кто же будет отвечать за то,  что происходит у нас  с охраной труда?

 

     И второй  вопрос.  Миллионы людей сегодня работают на частных предприятиях,  на  частника.  По  отношению  к  ним  охрана  труда практически не действует, потому что, как правило, их не оформляют на работу, в трудовой книжке нет отметки о том, что они приняты на работу.  Они не имеют права на отдых,  на оплачиваемый отпуск,  на больничный.  Это,  конечно,  нарушение  прав  человека,  то   есть работники заведомо становятся заложниками. Человека, который болел один или два раза,  быстренько увольняют с  работы.  Поэтому  люди вынуждены не брать больничные.  Это просто беспредел. Что намерено ваше министерство в этом плане делать?  И не только  министерство, а, может быть, правительство и Уполномоченный по правам человека?

 

     САХАНЬ І.Я. Дякую за запитання. Проблеми, яких ви торкнулись, справді  надзвичайно  важливі.  Охорона  праці  чи  оплата  праці, надання  відпусток,  медичне  страхування  людей,  які  працюють у фізичної особи - підприємця, - все це дуже актуальні проблеми, які стосуються  багатьох мільйонів українців.  Зрозуміло,  що способів розв'язання таких проблем нам треба шукати.

 

     Я розумію,  що  моя  відповідь  не   зможе,   очевидно,   вас задовольнити   в   повному  обсязі.  Та  вона  й  мене  самого  не задовольнить. Пропонуючи проекти законів, про які я вже говорив, - про пенсійне страхування,  про страхування на випадок хвороби, про страхування від нещасного випадку на виробництві,  про страхування від  безробіття,  -  ми  передбачаємо,  що  ця категорія населення поступово виходитиме із тіні.  Роботодавці повинні  зрозуміти,  що треба   обов'язково   забезпечувати   легалізацію   стосунків   із працівниками.  Без розв'язання цієї проблеми  практично  неможливо встановити будьякий контроль за дотриманням законодавства стосовно таких працівників.  Ми зараз розробили порядок,  за яким на службу зайнятості  покладено  обов'язки ведення трудових книжок для таких людей,  оскільки в багатьох підприємців немає,  скажімо,  печаток, хоча  відносини  між підприємцями та найманими працівниками будуть на  договірних  засадах.  Тобто  ми  намагаємося   розв'язати   цю проблему.

 

     Однак сьогодні  кардинально розв'язати її можна тільки шляхом запровадження повноцінної системи страхування та  активної  роботи серед людей,  які працюють в тіньовому секторі, аби вони працювали в легальному режимі.  Тут треба вжити цілий комплекс заходів  щодо пільгового оподаткування, щодо встановлення єдиного податку. Тобто підприємець - фізична особа  -  не  повинен  боятися  працювати  в легальному секторі економіки. І для цього держава повинна створити умови,  які б йому в цьому сприяли. Цілий комплекс заходів з цього приводу  урядом  вживається.  І такі заходи,  я думаю,  найближчим часом будуть реалізовані.

 

     ГОЛОВА. Письмове запитання.

 

     САХАНЬ І.Я.  "Чи ведеться аналіз дотримання безпеки працюючих неповнолітніх на підприємствах державної, комунальної та приватної власності?  Який  стан  справ  із  травматизмом  серед   працюючих підлітків  за  1999  рік?" Органами державного нагляду за охороною праці під час будь-якої перевірки обов'язково  проводиться  аналіз дотримання   безпеки   працюючих   неповнолітніх.   Це  стосується підприємств і державної, і недержавної форм власності.

 

     Останніми роками  спостерігається  тенденція   до   зменшення кількості  і  потерпілих,  і загиблих підлітків унаслідок порушень правил поведінки і на виробництві,  і в побуті.  Якщо 1996 року на виробництві було травмовано 248 підлітків, із них 8 смертельно, то в 1999  році,  за  оперативними  даними,  бо  не  було  ще  в  нас статистичної   звітності,   травмовано   93  підлітки,  із  них  6 смертельно.  Динаміка травматизму теж є,  це можна і по галузях... (Шум   у  залі).  Можливо...  Травмування  та  загибель  підлітків відбуваються  здебільшого  під  час  їхньої  виробничої  практики. Найбільше   підлітків   травмується  під  час  виконання  робіт  у сільськогосподарському  виробництві.  І  тут,  зрозуміло,  теж   є проблеми  з  організацією  контролю,  з організацією виробництва і станом техніки безпеки.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Василю Круценку.

 

     КРУЦЕНКО В.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань аграрної   політики   та   земельних   відносин   (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ).  Шановний Іване  Яковичу! Зрозуміло,  що  питання  техніки  безпеки працюючих на виробництві турбують усіх.  Але разом з  тим  громадськість  турбують  й  інші проблеми.  Чому в нас гинуть люди під напругою,  крадучи кольорові метали?  Чому в  засобах  масової  інформації  з'являється  дедалі більше  повідомлень про звірячі вбивства дітьми батьків і батьками дітей?  Чому   дедалі   частіше   з'являються   повідомлення   про самогубство  наших громадян?  Чи така нація має право на те,  щоби зупинити вимирання і хто до цього довів?

 

     Я думаю,  що не Верховна  Рада,  яка  звинувачується  у  всіх злодіяннях нинішнім референдумом,  який збираються провести. Прошу вас відповісти.

 

     САХАНЬ І.Я.   Дякую   за   запитання.   Проблема   побутового травматизму,  не пов'язаного з виробництвом, справді є надзвичайно гострою.  І скажу відверто:  цією проблемою на рівні держави  і  в регіонах ми,  на жаль,  займаємося недостатньо,  не так,  як треба було б робити.  Не вистачає в нас ні людей, ні фінансових ресурсів для   того,  щоб  забезпечувати  належний  рівень  і  інформування населення, і профілактичної роботи, і таке інше.

 

     Минулого року через причини побутового  травматизму  загинуло близько 70 тисяч осіб. І ця цифра справді страшна, вона не може не викликати у нас, як кажуть, почуття того, що нам треба робити щось реальне, щоб цього не було.

 

     Що стосується   випадків,  про  які  ви  говорите,  то  це  є комплексні питання, на які сьогодні не можна відповісти тільки під кутом  зору  охорони праці.  Справа в тому,  що більшість випадків травматизму - і в дорожньотранспортних пригодах,  і на виробництві (я  про  це  говорив),  і  безпосередньо в побуті - відбуваються в стані   сп'яніння.   Це   проблема,   яку   треба   вирішувати   в загальнонаціональному   масштабі.  Зрозуміло,  що  потрібен  цілий комплекс заходів, який би це зупинив.

 

     Що стосується  загибелі  людей  під   напругою,   коли   вони добувають кольоровий метал,  на гірничих підприємствах, на шахтах. Зрозуміло,  що в більшості випадків це люди,  які є безробітними і не   мають  інших  джерел  існування.  Вони  шукають  собі  якийсь заробіток і внаслідок цього,  нехтуючи будь-якими нормами безпеки, стають заручниками ситуації. Тобто ми вважаємо, що наша українська нація повинна і зобов'язана зробити висновки  і  шукати  вихід  із такого   становища,  щоб  забезпечити  своє  повноцінне  нормальне функціонування і  не  тільки  зберегтися,  а  і  примножитися  для майбутнього.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Іван  Якович  відстояв і відговорив майже 1 годину 45 хвилин.  Я думаю,  ми  вже  вичерпали тему  повністю.  У  нас  є ще два доповідачі.  Це Сергій Борисович Тулуб - міністр палива та енергетики і міністр  аграрної  політики Іван Григорович Кириленко. Може, ми надамо можливість одному з них виступити до перерви?  А вже після перерви... Є запитання, так? На запитання  відповідатиме Сергій Борисович.  Будь ласка.  Але треба записатися  по-новому.  Давайте  запишемося,   поки   йде   Сергій Борисович,  бо  було ще 20 бажаючих поставити запитання до першого доповідача. Висвітіть, будь ласка.

 

     Слово надається Володимиру Зайцю.  За ним - депутат Степанов. Будь ласка.

 

     ЗАЄЦЬ В.В.  Шановний пане міністр!  Я все-таки хочу повторити запитання,  яке ставив попередньому доповідачу.  Як ви дивитеся на намагання  міністерства  створити  два  департаменти,  один з яких займався би,  власне,  наглядом у гірничотехнічній галузі з огляду на те,  що минулого року там було 295 загиблих,  а в АПК - 479?  А інспекторів,  які здійснюють  нагляд  за  охороною  праці  в  АПК, скажімо,  в  Закарпатській  області  два,  а  в  Сумах  - три?  Чи правильний такий підхід?  Я  хочу  знову  ж  таки  повернутися  до еволюції поглядів.

 

     Дякую.

 

     ТУЛУБ С.Б.,  міністр палива та енергетики України.  Дякую вам за  запитання.  Шановний  Іване   Степановичу!   Шановні   народні депутати!  Я  хотів  би перед тим,  як відповісти на це запитання, сказати,  що ваша  увага  до  питань  безпеки  та  охорони  праці, особливо на шахтах, викликає в шахтарів повагу і велику вдячність. Я хотів би відверто відповісти  на  це  запитання.  Щоб  підвищити статус   державних  наглядових  органів,  рівень  відповідальності Держнаглядохоронпраці України і з огляду на стан справ у вугільній галузі,   сьогодні,  на  мій  погляд,  доцільно  створити  комітет держгірнтехнагляду і вивести його зі складу Міністерства праці  та соціальної політики.  Але це моє персональне ставлення.  А те,  що казав Іван Якович,  сьогодні є  слушним,  і  буде  розглядатися  в Кабінеті Міністрів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Михайлу Степанову. За ним - депутат Супрун.

 

     СТЕПАНОВ М.В.  Уважаемый Сергей  Борисович!  Сейчас  средства массовой   информации   услужливо  тиражируют  тезис,  что  упадок Донбасса  начался  еще  в  советские  времена,   как   будто   это оправдывает сложившуюся ситуацию.

 

     Но вы же знаете, что в 80-е годы, например, на 1 миллион тонн добытого угля количество погибших снижалось.  А сейчас  растет.  И уже вот дошло до 4,72 в 1998 году.

 

     Как вы,  как министр,  это оцениваете?  Это что,  последствия тяжелого советского  прошлого  или  это  уже,  как  говорится,  за времена рыночной экономики? Это первый вопрос.

 

     И второй.   Не   знаю,   знает   ли   кто-то   или   нет,  но непосредственно у вас был создан институт отраслевых  инспекторов. Инспекторы есть на каждой шахте. И ходят слухи, что зарплата у них чуть ли не 2-3 тысячи. Вот о депутатах говорят, что получают по 10 тысяч,  но ваши инспектора получают якобы вот такие деньги,  тогда как обычный горный инспектор где-то 150-200 гривень.

 

     Как вы оцениваете эффективность работы  ваших  инспекторов  в свете последних событий на шахте имени Баракова?

 

     ТУЛУБ С.Б.  Спасибо за вопрос. Если можно, я начну со второго вопроса.  Как  бы  мы  ни  оценивали  меры,  которые   принимаются министерством,   руководителями   шахт,  обединений,  холдинговых компаний,  но  тот  случай,  который  произошел  на  шахте   имени Баракова,  перечеркивает  все,  что делалось.  Когда ты смотришь в глаза детям-сиротам,  матерям,  женам,  то вся эта работа... Вы же понимаете, когда есть такие негативные результаты...

 

     Что касается  отраслевых  инспекторов.  В конце прошлого года (где-то в сентябре-октябре)  был  создан  институт  уполномоченных министра,  которые заключают контракт непосредственно с министром. В контракте  обозначены  все  их  обязанности  и  ответственность. Уровень   их   заработной  платы  -  на  уровне  зарплаты  первого заместителя  руководителя  предприятия:  шахты   или   холдинговой компании.  Но сегодня об итогах работы, может быть, говорить рано. Но,  я еще раз повторяю:  случаи, которые происходят, говорят, что сегодня институт инспекторов не совсем эффективно работает.  Чтобы улучшить работу,  есть ряд мер, которые мы предусматриваем принять в  этом  году.  Чтобы  дать возможность им действительно управлять этим процессом,  быть независимыми  и  заниматься  только  охраной труда на производстве.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, завершуйте, бо, ви бачите, залишилося вже 5 хвилин.

 

     ТУЛУБ С.Б.  Что касается первого вопроса. Я могу сказать, что уменьшение инвестирования, уменьшение обемов капитальных вложений в угольную отрасль Украины началось с начала  60-х  годов.  И  это подтверждается документами, которые имеются в архивах.

 

     И это  все (также интенсификация выемки угля в период до 1975 года) привело к тому,  что  угольные  пласты  с  наиболее  лучшими запасами отрабатывались интенсивнее,  чем готовились новые пласты. И надо сказать,  шахта  -  это  такое  специфическое  предприятие, которое характеризируется прежде всего углублением ведения обемов работ и, соответственно, ухудшением условий труда и безопасности.

 

     Что касается травматизма.  Конечно, гибель каждого человека - это потеря и нельзя спокойно об этом говорить.  Но если обратиться к "голой" статистике,  к цифрам, то можно сказать, что если в 1958 году на шахтах Украины произошло 1 тысяча 106 смертельных случаев, то есть коэффициент - 6,7, то в 1990 году - 306 (коэффициент 1,9); в 1999 - 289 случаев.

 

     Что касается общего травматизма. "Голая" статистика говорит о том,  что в 1990 году было 47,5 тысячи случаев и 24,5 тысячи  -  в прошлом году.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається  Людмилі  Супрун.  За  нею  -депутат Кочерга.

 

     СУПРУН Л.П.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань  бюджету  (виборчий  округ 100,  Кіровоградська область). У мене таке запитання. Шановний Сергію Володимировичу! 7 квітня   на   засіданні   Верховної   Ради   обговорювався   новий законопроект  щодо  зміни  системи   соціального   страхування   і створення  спеціального  фонду  страхування  з  приводу тимчасової непрацездатності.

 

     Причому пропонувалося,  щоб підприємства, де є шкідливі умови праці,  де люди часто хворіють,  або мають більший травматизм, ніж на інших,  сплачували більші внески до  такого  фонду.  Тобто  вся відповідальність фактично перекладається на плечі підприємств.

 

     Застосування такого  методу нарахування податків на заробітну плату і сплата внесків до такого фонду значно погіршить  ситуацію, в першу чергу на підприємствах вугільної промисловості,  і там, де є шкідливі умови праці.

 

     Чи погоджуєтеся ви з таким законопроектом?  І якщо ні,  прошу вас   подати  свої  висновки  до  комітету  Верховної  Ради,  який займається цим питанням,  з метою блокування такого неправомірного і несправедливого рішення.

 

     ТУЛУБ С.Б.  Дякую вам за запитання. Ми підготуємо ці висновки і подамо в комітет.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Віктору Кочерзі.  За  ним  -  депутат Гмиря.

 

     КОЧЕРГА В.Г.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією  (виборчий  округ 49,  Донецька  область).  Уважаемый  Сергей  Борисович!  В проекте нашего сегодняшнего постановления  написано:  "розглянути  питання централізованого  постачання  вугільним шахтам засобів захисту від виробничого пилу органів дихання шахтарів".

 

     Если мы этот вопрос несколько расширим:  каким образом  можно было  бы  решить  проблему  централизованного обеспечения шахтеров вообще  -  спецодеждой,  спецобувью,   средствами   индивидуальной защиты?

 

     Дело в   том,  что  сейчас  этот  вопрос  не  контролируется. Поставляют посредники,  спецодежда  не  соответствует  стандартам, обувь  разваливается  и так далее,  и так далее.  А обем закупок, например,     только     по     производственному      обединению "Добропольеуголь" составил 1,4 миллиона,  то есть поле для наживы, для спекуляции есть.

 

     И еще  я  хочу,  чтобы  вы  взяли  на  заметку  следующее.  В обединении   участились   случаи  заболевания  острыми  кишечными заболеваниями.  Это связано с тем,  что у шахтеров  нет  фляг  для питьевой воды,  не работают сатураторные, поэтому наливают простую воду - и потом все эти неприятности.

 

     Спасибо.

 

     ТУЛУБ С.Б.  Спасибо, Виктор Герасимович. Что касается первого вопроса.   В   прошлом  году  на  приобретение  средств  охраны  и безопасности труда  отраслью  было  израсходовано  100,1  миллиона гривень,  в позапрошлом году - 93 миллиона гривень.  Кроме того, в прошлом году благодаря эффективной работе,  как вы помните, Совета по  решению кризисных ситуаций в угольной отрасли,  правительством было выделено  из  резервного  фонда  10,1  миллиона  гривень  для приобретения   средств   индивидуальной   защиты.  То  есть  факты приобретения некачественных спецодежды и обуви имели место.  Чтобы решить  эти  вопросы,  с  этого  года мы решили все приобретать на конкурсной  основе  на  тендерах  с  определенным,  так   сказать, положением, для того чтобы можно было создать конкурентную среду и выбирать,  где дешевле и качественнее.  Есть специальный тендерный комитет по этим вопросам.

 

     Реагируя на  то,  что  произошло на шахте имени Баракова,  мы решили,  что  в  этом  году  3  процента  от  реализации  угольной продукции  (это 180 миллионов) централизованно будет сосредоточено на  спецсчетах  шахт,  чтобы  их  можно  было   использовать   для безопасности. Но по расчетам нам надо где-то 192 миллиона. Поэтому мы просим еще, и правильно, что вы нас поддерживаете.

 

     ГОЛОВА. Останнє запитання. Слово надається Сергію Гмирі.

 

     ГМИРЯ С.П.,  голова  підкомітету  Комітету   Верховної   Ради України  з питань свободи слова та інформації (виборчий округ 105, Луганська  область).  Будьте  любезны,  передайте  слово  депутату Федоренко.

 

     ГОЛОВА. Включіть мікрофон депутата Федоренка.

 

     ФЕДОРЕНКО Л.П., член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного  комплексу,  ядерної  політики  та   ядерної безпеки  (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  КПУ). Фракция коммунистов.  Уважаемый Сергей Борисович!  По  результатам расследования  аварии,  которая  случилась в прошлом году на шахте имени Засядько, вы предложили правительственной комиссии ввести на шахтах должности ваших уполномоченных по охране труда, об этом уже говорили.  Вы убедили всех,  что это будут ваши глаза и уши и  это значительно  улучшит  ситуацию с состоянием техники безопасности в отрасли.

 

     Но по  результатам  расследования  аварии  на   шахте   имени Баракова  как  раз  за  невыполнение  своих прямых обязанностей на ваших уполномоченных заведены уголовные дела.

 

     Скажите, пожалуйста,  не  считаете  ли  вы,  что   эта   мера недостаточная   и   все-таки   необходимо   вернуться  к  усилению государственного контроля за охраной труда на  предприятиях?  Ваше видение.

 

     Спасибо за ответ.

 

     ТУЛУБ С.Б.  Спасибо. Действительно, государственная комиссия, в  работе  которой  я  участвовал,  рассматривала  все  причины  и условия,  при которых произошла авария на шахте имени Баракова,  и пришла к выводу,  что  работа  этих  уполномоченных,  в  частности конкретного  уполномоченного...  Я  не  могу  сказать  так о всех, потому что это люди добросовестные,  имеют опыт,  многие  работают очень  хорошо.  А  конкретный  уполномоченный,  мы считаем,  имеет косвенное к этому отношение и виновен.

 

     Но я хотел бы сказать,  что до сегодняшнего дня у них не было возможности решать эти вопросы.  Да,  уполномоченные были выведены из-под влияния директоров,  то есть они могли не  идти  на  всякие согласительные действия.  Теперь же им надо дать финансовый рычаг, тогда они будут не просто критиковать или останавливать работу,  а смогут помочь приобрести что-то. Понимаете? Это первый вопрос.

 

     Второй. Система  безопасности  труда  и  охраны  труда должна иметь многоуровневый государственный контроль -усиленный, мощный и независимый.

 

     ГОЛОВА. Дякую,  Сергію Борисовичу. Оголошується перерва на 30 хвилин.

 

      (Після перерви)

 

     ГОЛОВА. Олександре  Миколайовичу,  я   відповідаю   на   ваше запитання. Було десять камер наверху - дві малі і одна велика. Так що запис ведеться.  А по радіо пряма трансляція є, по "Радіо РОКС" (Шум у залі).

 

     Будь ласка.  Іван  Григорович  Кириленко.  Прошу  записатися. Висвітіть, будь ласка.

 

     Слово надається  Віталію  Журавському.  За  ним   -   депутат Ткаленко.

 

     ЖУРАВСЬКИЙ В.С.,  перший  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності  (виборчий  округ  68, Житомирська  область).  Християнськодемократична  партія  України. Дайте,  будь  ласка,  аналіз  динаміки  за  5-10  років  того,  що відбувається в сільському господарстві. Це перше.

 

     І друге.  Як  ув'язується реформа на селі з питаннями охорони праці?

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.,  міністр аграрної політики України.  Спасибі, пане Віталію,  за запитання.  Іван Якович Сахань,  відповідаючи на запитання щодо статистики травматизму загалом в економіці держави, в   тому   числі   відповідав   і   про  травматизм  у  сільському господарстві, але я зупинюся більш детально.

 

     За п'ять   років   випадки   смертельного    травматизму    в сільськогосподарській  галузі  скоротилися вдвічі:  в 1995 році їх було 717 тисяч,  у 1999 році - 370 тисяч. Травматизм: 17 тисяч 453

- в 1995 році,  6 тисяч 262 - в 1999 році (приблизно втричі).  Але хоча ця статистика і показує позитивну динаміку,  але ніякою мірою ми не можемо задовольнятися цим, бо лише за останніх п'ять років в агропромисловому комплексі загинули близько 2,5 тисячі  робітників і  спеціалістів,  травмовано  55  тисяч чоловік,  інвалідами стали майже 18,5 тисячі осіб.  За цей  час  виробництво  втратило  понад тисячу  механізаторів,  460 працівників тваринництва,  близько 200 чоловік  спеціалістів.   За   п'ять   років   підприємства   через непрацездатність втратили близько 1,8 мільйона людиноднів, або 200 мільйонів гривень.

 

     Згідно з аналізом випадків виробничого травматизму  переважна більшість  нещасних  випадків  сталася  через порушення трудової і виробничої дисципліни  (26  відсотків),  незадовільну  організацію робочих  місць  (23  відсотки),  низький  рівень навчання з питань охорони праці (17 відсотків), експлуатацію несправних транспортних засобів (16) та порушення правил дорожнього руху (9).

 

     Кожен другий  нещасний  випадок  стався внаслідок травмування працюючих технічними засобами і перебування в  нетверезому  стані. Близько  60  відсотків  нещасних випадків сталося в колективних та державних сільгосппідприємствах.

 

     Щодо реформування. За станом на 1 квітня   із   10   тисяч  541  господарства,  що  реформувалося, утворилося понад 13 тисяч  нових  суб'єктів  господарювання.  Якщо депутатам цікаво, я можу сказати, які суб'єкти утворилися.

 

     Буквально декілька цифр. 10 тисяч 541 господарство реформувалося,  утворилося  12  тисяч  153  нових формувань.   Із  них  зареєстровано:  817  селянських  фермерських господарств   (7   відсотків),   2   тисячі   603   приватних    і приватно-орендних   підприємства   (21   відсоток),  5  тисяч  542 господарських   товариства   (46   відсотків),   2   тисячі    967 сільськогосподарських  кооперативів  (24  відсотки)  та  224 інших формувань.

 

     Сьогодні у  реформованих  господарствах  працює  близько  8,5 тисячі  спеціалістів  з охорони праці,  техніки безпеки і пожежної безпеки.  У  результаті  реформування  ні  в  міністерстві,  ні  в обласних   державних   адміністраціях,  ні  в  районних  державних адміністраціях - у всіх закладах,  де є підрозділи держнагляду  за охороною  праці Міністерства аграрної політики,  - ми не скоротили жодного працівника і  не  передбачаємо  їхнього  скорочення.  І  в обов'язковому   порядку   в   реформованих  господарствах,  яка  б кількість  їх  не  була,  як  би  новоутворення   не   називалося, обов'язково повинен бути відповідальний працівник.  Ми обов'язково будемо наполягати на виконанні Закону про охорону праці.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Ткаленку. За ним - депутат Пустовойтов.

 

     ТКАЛЕНКО І.І.,  перший  заступник  голови  Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (виборчий округ 90, Київська область). Дякую, Іване Степановичу!

 

     Іване Григоровичу,  в мене таке запитання.  У моєму виборчому окрузі є таке місто Узин.  Там до  1992  року  базувалася  дивізія стратегічних бомбардувальників.  Раніше про це замовчувалося,  але коли дивізія звідти вийшла, зробили аналіз грунтів і виявилося, що в грунт потрапило більш як 100 тисяч літрів нафтопродуктів. Поки з кожної криниці можна було  за  добу  добувати  по  250-300  літрів палива,  цим займалися бізнесмени. А на сьогодні 60 тисяч гектарів землі покинуто.  Люди  залишилися,  але  ніхто  не  вживає  ніяких заходів,  щоб очистити цю землю від нафтопродуктів.  Ви розумієте, це стосується і сільського господарства,  і охорони  навколишнього середовища, і охорони праці.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Шановний  Іване  Степановичу,  я  просив  би вважати це депутатським запитом, щоб потім ви дали нам протокольне доручення,   бо   справді   десятки  тисяч  гектарів  землі  після дислокації полку...

 

     ГОЛОВА. Іване  Григоровичу,  сприймається  така   пропозиція. Іване Івановичу, ви погоджуєтеся? Депутат погоджується.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Ми  обов'язково  розглянемо  і  вирішемо  це питання.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату  Пустовойтову.  За ним - депутат Абдулін.

 

     ПУСТОВОЙТОВ В.С.  Прошу  передати  слово  моєму  товаришу  по партії Роєнку.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Роєнка.

 

     РОЄНКО В.Г.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань аграрної  політики  та  земельних  відносин  (виборчий  округ 199, Черкаська область).  Фракція Комуністичної партії  України.  Іване Григоровичу,  мене  дуже турбує питання охорони праці на селі.  Ви знаєте,  із введенням  панства  вже  дійшло  до  того,  що  навіть наручники надівають сьогодні селянам новоявлені пани,  принісши це на Черкащину з Київщини. У зв'язку з цим у мене таке запитання. 16 квітня цього року минає 225 років з дня введення в Україні царицею Катериною кріпацтва.  Як ви дивитеся на те,  щоб ми  на  виконання Указу   Президента  України  Кучми  про  невідкладні  заходи  щодо прискорення  реформування  аграрного  сектора  економіки  прийняли закон  про  відновлення  16  квітня 2000 року кріпацтва в Україні? Тоді всі питання із охороною праці будуть зняті.

 

     Дякую.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я відповім,  шановні депутати,  таким  чином: сьогодні  ми розглядали в одному з урядових комітетів питання щодо нової редакції Земельного кодексу.

 

     По суті,  це новий документ.  Днями законопроект  надійде  на розгляд Верховної Ради.  Коли ви його уважно розглянете, побачите, що  він  розроблений  таким  чином,  щоб  у  селянина,  який  став власником,   були   захищені  права  щодо  майнової  та  земельної власності.  Ви  знаєте,  які  землі  підлягають  розпаюванню,  хто отримує  земельні  паї,  хто  має право на земельну власність.  Це виключно селяни, виключно члени колишніх КСП.

 

     Розпайованих земель  25,4  мільйона  гектарів.  На   сьогодні укладено  договори  оренди  з  5  мільйонами  чоловік - власниками земельних паїв.

 

     Я розумію ваш виступ як репліку і як ваше  несприйняття.  Але повторюю:  новий  Земельний  кодекс,  якщо  він  буде  прийнятий у Верховній Раді,  зафіксує право приватної  власності  селянина  на його земельний наділ,  право розпоряджатися,  користуватися тощо - все те, що передбачено правом власності.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Федору Абрамову.  За  ним  -  депутат Чернічко (Шум у залі).

 

     Я Абдулліна не бачу в залі.

 

     АБРАМОВ Ф.М.,  член Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів,  ветеранів та інвалідів (виборчий округ 59,  Донецька область).  Коммунистическая  партия.  Иван Григорьевич!  Вы хорошо знаете  положение  дел  в  сельском  хозяйстве  с  охраной  труда. Коллективные  хозяйства  развалены,  фермерские  еще  не  созданы, профсоюзная организация отсутствует - и все это,  в конце  концов, ведет к частым и тяжелым нарушениям охраны труда.

 

     Скажите, можно  ли  в  нынешних условиях в сельском хозяйстве соблюдать основные требования законодательства по охране труда?

 

     Спасибо.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.  Я вже провів декілька нарад у міністерстві, у тому числі селекторних нарад,  з питання охорони праці. На початку веснянопольових   робіт   у   стадії   розгорнутого   реформування сільського  господарства  ми повинні будь-що зберегти тенденцію до зменшення  травматизму  і  смертельних   випадків   у   сільському господарстві.  Тенденція  позитивна:  за  останні  5  років вдвічі зменшилася кількість смертельних  випадків  і  втричі  -  випадків травматизму.

 

     Ми зберегли   всі   кадри,   займаються  охороною  праці  від міністерства до низової ланки, до району, і обов'язково налагодимо роботу     в    реформованих    господарствах.    У    колективних сільськогосподарських підприємствах (10 тисяч)  за  охорону  праці відповідали   8   тисяч  800  чоловік,  тобто  було  80  відсотків забезпечення.  На  сьогодні  створено   майже   13   тисяч   нових господарських  утворень  і близько 8 тисяч 800 чоловік залишились. Ми обов'язково приведемо це у відповідність і ще залучимо 5  тисяч чоловік, які персонально займатимуться охороною праці.

 

     Це найголовніше  для виконання закону,  щоб була людина,  яка персонально займається.  Законом передбачено,  що відповідає перша особа,  але  треба,  щоб  ще  був і працівник,  який безпосередньо займається цим питанням.

 

     Іван Якович чітко відповів на основні питання,  розповів  про заходи,  які  здійснюються  урядом.  Я просто доповнюю його виступ тим, що він не сказав.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається Олександру Чернічку.  За ним  -Віктор Кочерга.  Немає Кочерги?  Чернічка також немає.  Депутат Сінченко. Будь ласка.

 

     СІНЧЕНКО С.Г.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань національної безпеки і оборони (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  КПУ).  Прошу  передать  слово Донченко.

 

     ГОЛОВА. Увімкніть мікрофон депутата Юрія Донченка.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.,  член Комітету Верховної Ради України з питань соціальної  політики  та  праці  (виборчий  округ  113,  Луганська область). Фракция коммунистов. Иван Григорьевич! Вы сейчас красиво сказали о том, что будете сохранять на селе все кадры, связанные с охраной труда.  Мне бы хотелось верить, но я вам наведу конкретный факт:  Луганская область,  Старобельский район - межрайонное звено охраны труда сегодня сокращается в прямом смысле этого слова.

 

     Более того, человек, который (я буду об этом говорить в своем выступлении) руководит одной из  структур  охраны  труда,  сегодня возглавляет  районную  комиссию  по  проведению  референдума.  Так скажите, ему что, делать нечего? Он полностью занят референдумом в то время,  когда начинаются весеннеполевые работы, а там непочатый край работы, связанной с безопасностью именно сельских жителей.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г.   Іване   Степановичу,   будемо   вважати   це пропозицією  розглянути  це  питання,  бо  у нас справді відразу і ядохімікати застосовуються. Іван Якович уже говорив, що в минулому році  обстежили  118  тисяч  чоловік  і  лише  110  допустили.  Це актуальне питання, тому будемо вважати це як депутатський запит. Я розгляну це питання.

 

     ГОЛОВА. Іване Григоровичу, дякую. Ваш час завершився.

 

     КИРИЛЕНКО І.Г. Спасибі.

 

     ГОЛОВА. Шановні  народні  депутати!  Слово  для  співдоповіді надається голові Комітету з питань соціальної  політики  та  праці Валентині Андріївні Гошовській.

 

     ГОШОВСЬКА В.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України з питань  соціальної  політики  та  праці   (виборчий   округ   178, Харківська область).  Шановний Іване Степановичу!  Шановні народні депутати!  Шановні члени уряду!  Питання про  те,  як  виконуються нормативно-правові акти з охорони праці,  стан збереження здоров'я і  працездатності  людини  в  процесі  праці,  зрештою  стаття  43 Конституції  України  про  те,  що  кожен  має  право  на належні, безпечні  і   здорові   умови   праці,   без   сумніву,   потребує парламентської оцінки.

 

     Це підтверджують  і  останні  події,  а  саме  трагедія,  яка сталася на шахті імені Баракова,  що, власне, і стало поштовхом до сьогоднішньої тематики.

 

     Аналіз сучасного   стану  умов  і  безпеки  праці  в  Україні викликає занепокоєння.  Перш за все  тому,  що  не  забезпечується основний  принцип  у  галузі  охорони  праці  -  пріоритет життя і здоров'я  працівника  щодо   результатів   виробничої   діяльності підприємства.

 

     Тільки за   останні   п'ять   років  в  Україні  загинуло  на виробництві майже 9 тисяч чоловік, переважна більшість яких молоді люди. І щорічно, за даними науковців, у виробничій сфері та побуті зазнають  травм  понад  1  мільйон  чоловік,  тоді   як   офіційно розслідується і реєструється майже в 20 разів менше. І я хочу саме на це звернути вашу увагу.

 

     Майже на всіх  перевірених  підприємствах  встановлено  факти приховування  від  розслідування  та  обліку  нещасних випадків на виробництві.  Характерним підтвердженням того,  що розслідуються в основному нещасні випадки з тяжкими наслідками, є такі статистичні дані.

 

     Із загальної чисельності потерпілих на виробництві в минулому році   в   цілому  по  Україні  нещасні  випадки  із  смертельними наслідками  становлять  близько  3   відсотків,   а   по   окремих підприємствах - близько 20.  Значно різниться цей показник залежно від  форм  власності  підприємств  та  організацій:  на  державних підприємствах  він  становить  2  відсотки від загальної кількості нещасних випадків, колективних - 5 відсотків, а на приватних - 14.

 

     Це наочно ілюструє існуючу тенденцію, що в умовах початкового накопичення   капіталу  підприємці  приватного  сектора  економіки витрати на виробництво забезпечують не шляхом  впровадження  нової техніки і новітньої технології,  а переважно за рахунок погіршення умов праці та грубого порушення правил техніки безпеки.

 

     У недержавному  секторі   економіки   загалом   усі   питання регулювання  умов  праці,  соціально-економічних відносин повністю поки що залежать від бажання чи небажання власника. А це становить понад  500  тисяч  суб'єктів  підприємницької  діяльності,  з яких половина  не  мають  на  сьогодні  профспілок   і   не   укладають колективних договорів,  тому й виходить,  що захист працюючих - це справа рук безпосередньо працюючих.

 

     У січні цього року сталося 92 нещасних випадки зі смертельним травматизмом,  у  лютому  -  87,  а  в  березні  -  170.  Особливо незадовільне становище  склалося  у  вугільній  промисловості  (ви сьогодні  мали  змогу  у  цьому  пересвідчитися) - при видобутку 1 мільйона  тонн  вугілля  гине  четверо  шахтарів.  Зазначимо,   що видобуток  вугілля  зменшився  більш  як  у  2 рази,  а коефіцієнт частоти   нещасних   випадків   збільшився   майже    вдвічі.    У металургійному  комплексі  на  1  мільйон тонн виробленого прокату гине п'ять металургів.

 

     Хочу привернути  вашу  увагу  до   проблем   агропромислового комплексу.   Міністр   сьогодні  доповідав  про  це,  але  я  хочу зазначити,  що в агропромисловому комплексі  частота  смертельного травматизму трактористів,  машиністів така сама,  як і працівників вугільної промисловості. Тільки в минулому році в агропромисловому комплексі загинув 461 чоловік, а це становить 33 відсотки від усіх загиблих в Україні.  Ознакою соціальної безвідповідальності є  те, що  в минулому році частка травмованих у стані сп'яніння становила 50 відсотків від загального обсягу постраждалих в АПК.

 

     За останні роки продовжує зростати тяжкість травмування  -  з 30  людиноднів  на  одного працюючого в 1995 році до 37 уже в 1999 році,  що обумовлено скороченням кількості лікувальних закладів на селі,  відсутністю  коштів  на придбання ліків та тими проблемами, про які йшлося у виступах міністрів.

 

     Як відомо,   в   агропромисловому   комплексі    відбуваються кардинальні  зміни,  про  що сьогодні неодноразово звучало.  Майже закінчилося паювання земельних ділянок,  селяни стають власниками, залишившись у колишніх сільгосппідприємствах. Разом з тим викликає занепокоєння інше:  питання щодо подальшого  функціонування  служб охорони  праці,  які  були  створені  свого  часу.  З  ліквідацією господарств є реальне побоювання,  і про це свідчить практика,  чи будуть надалі функціонувати саме служби з охорони праці.  Тому тут необхідна упереджуюча реакція як  законодавців,  так  і  галузевих міністерств.

 

     Отож, комітет  вбачає,  що  головні  причини  високого  рівня травматизму й незадовільного стану умов та безпеки праці викликані такими факторами.

 

     По-перше, це   катастрофічне   старіння  основних  фондів.  У вугільній промисловості 100 шахт з 215 працюють  більше  50  років без  реконструкції.  Багато проблем щодо оновлення основних фондів накопичилось і в галузі транспортного забезпечення. У даний час на залізничному транспорті експлуатується майже 4,5 тисячі кілометрів головних  колій,  які  вимагають  негайного  ремонту,   майже   19 відсотків дефектних стрілкових переводів,  32 відсотки непридатних дерев'яних шпал.

 

     Ступінь зносу локомотивного парку електро-  й  дизель-поїздів становить  66  і  79 відсотків,  1 тисяча 140 пасажирських вагонів повністю виробили свій ресурс,  і їх подальша експлуатація вже  не відповідає  вимогам  безпеки.  Навіть  важко  собі  уявити можливі наслідки їхнього використання при перевезенні вантажів і  особливо пасажирів.

 

     По-друге, це  збільшення  кількості  будівель  і  споруд,  що знаходяться в незадовільному стані.  Якщо в 1994 році їх  було  23 тисячі,  то  нині  ця  цифра  наблизилась  до 30 тисяч,  і близько дев'яти тисяч знаходяться в аварійному стані.  Тут мова  може  йти конкретно  про  те,  що  в найбільш загрозливому стані знаходяться радіотелевізійні вежі в Запоріжжі,  радіощогли в Дніпропетровську, в Рівному,  в Тячеві.  Всі ці споруди розташовані в густонаселених районах міст і стають небезпечними для населення.

 

     Крім того,  понад  десять  тисяч  приміщень   знаходяться   в аварійному  стані,  а  в  аварійних  будівлях  і  спорудах щоденно перебуває понад 57 тисяч працівників.  І кількість таких  будівель щорічно зростає.

 

     По-третє, значна  кількість  обладнання машин,  механізмів не відповідають нормативно-правовим актам охорони праці.  А  таких  в експлуатації на сьогодні понад 800 тисяч.

 

     По-четверте, незадовільним           є           забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці засобами індивідуального захисту, про    що    вже    йшлося.   В   умовах,   що   не   відповідають санітарногігієнічним нормам,  працює близько 3,5 мільйона чоловік, що  теж  призводить  до  високої  профзахворюваності.  Як  показує аналіз, близько 70-80 відсотків від загальної кількості професійно хворих припадає на вугільну промисловість, а решта 20-30 відсотків розподіляються   між   металургією,   машинобудуванням,   хімічною промисловістю і сільським господарством.

 

     І чи  не  найголовніше  -  недостатня  технологічно-виробнича дисципліна.  Так при перевірці підприємств органами охорони  праці виявляються непоодинокі випадки відвертих порушень правил безпеки, як  з  боку  керівників,  так  і  працівників   та   незадовільною організацією виконання робіт.

 

     Передача функцій  з охорони праці безпосередньо підприємствам або місцевим органам влади  призвели  до  послаблення  керованості роботою  по  створенню  безпечних  умов  праці.  Керівник сьогодні здебільшого не шукає шляхів вирішення проблеми охорони  праці,  бо не  бачить  в цьому економічної вигоди,  а працівники погоджуються працювати в таких умовах, щоб тільки зберегти робоче місце.

 

     Незадовільний стан охорони  праці  важким  тягарем  лягає  на економіку  держави.  Щорічно майже 17 тисяч чоловік перетворюються на  інвалідів.  Чисельність  пенсіонерів  з   трудового   каліцтва перевищила  150  тисяч  чоловік.  Щорічна  загальна сума виплат на фінансування пільгових пенсій  та  пенсій  з  трудового  каліцтва, відшкодування  заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, перевищує один мільярд гривень.

 

     І ще  одна  проблема.  Статтею  21 Закону України про охорону праці  передбачено  виділення  коштів  на  охорону  праці   як   у державному,  так і в місцевих бюджетах.  Але,  на жаль, за дев'ять років у державних  бюджетах  так  і  не  було  передбачено  жодної копійки на фінансування робіт стосовно охорони праці. Слід додати, що зазначені видатки не передбачені й на 2000 рік.

 

     Я думаю,  що Закон України про  загальнообов'язкове  державне соціальне  страхування  від  нещасного  випадку  на виробництві та професійного захворювання,  які спричинили втрату  працездатності, котрий  ми  з  вами  прийняли  у  вересні  минулого року,  повинен принаймні  сприяти  забезпеченню  фінансування  тих  заходів,  які будуть передбачені Національною програмою щодо охорони праці.

 

     Шановні народні  депутати!  Нещасні випадки сталися внаслідок факторів,  де  не  завжди  потрібні  були  додаткові   матеріальні затрати.  Головна  причина  -  незадовільна  організація виконання робіт і порушення технологічної та виконавчої дисципліни, зниження рівня  контролю  з  боку  контролюючих  органів  держави.  Комітет погоджується з висновками нашого науковоекспертного  управління  і вважає,  що  необхідне удосконалення насамперед законодавчої бази. Це по-перше.

 

     По-друге, розробка і  введення  диференційованих  тарифів  та страхових внесків (залежно від стану охорони праці).

 

     По-третє, запобігання виникнення надзвичайних ситуацій шляхом реалізації державних,  регіональних,  місцевих  та  інших  програм зниження  рівня  небезпеки екологічних регіонів.  І,  по-четверте, забезпечення функціонування державної  системи  охорони  праці  на підприємствах.  Ми  вважаємо,  що  необхідне  відновлення  функцій Державного комітету в цьому плані.

 

     Нагадаю, шановні  колеги,  що  законотворчий  процес   -   це особлива  процедура  юридичного оформлення волі народу та політика держави в конкретних історичних умовах.  І тут відображаються  всі грані    колориту   сучасного   суспільства   з   його   складними суперечливими процесами.  Тому  бажано,  щоб  законотворча  робота Верховної   Ради  та  уряду  відбувалася  в  контексті  солідарної відповідальності,  а не тільки так - уряд вніс  проект  закону,  а Верховна  Рада  відповідає  за  його прийняття.  Необхідна спільна робота ще до внесення законопроекту до парламенту.

 

     Я сподіваюся,  що  запропонований  нашим   комітетом   проект постанови  буде підтриманий.  Шановний Іване Степановичу!  Я щойно ознайомилася  із  законопроектом,  який  подав  народний   депутат Моісеєнко,  і,  на мій погляд, він тільки підсилить постанову, яку запропонував комітет.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  голові  Комітету  з  питань охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства  Віталію  Черненку. Регламентом на це відводиться до п'яти хвилин.  До п'яти!  За  ним буде виступати Ніна Іванівна Карпачова.

 

     ЧЕРНЕНКО В.Г.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань охорони здоров'я,  материнства та дитинства (виборчий округ 48,   Донецька  область).  Валентина  Андріївна  десь  помилилася, говорячи, що постанова запропонована від двох комітетів.

 

     Шановні народні депутати!  Як видно з представленої Кабінетом Міністрів  інформації,  стан  справ з організацією охорони праці в Україні  є  незадовільним.  Головні  причини  такого  стану  справ полягають   не   у   відсутності   відповідного  законодавства,  а передусім,  безперечно,  у  важкому  фінансово-економічному  стані підприємств,  з однієї сторони,  і вкрай недостатньому контролю за дотриманням вимог законодавства контролюючими органами,  з  іншої. Наслідком, в тому числі незадовільних умов праці, є високий рівень захворюваності з  тимчасовою  втратою  працездатності  й  особливо професійної   захворюваності,   яка   є  безпосереднім  показником негативного впливу небезпечних виробничих факторів на здоров'я.

 

     Кількість професійних  захворювань   у   критичному   з   цим показником  1994  році порівняно з 1989 роком зросла майже в шість разів і становить 15 тисяч 428 випадків. Зараз, тобто в 1999 році, ця кількість упала до 2573 випадків і знаходиться на рівні,  трохи нижчому від показника 1989 року.

 

     Один приклад.  Проблема здоров'я шахтарів є однією з головних серед  сили  інших невирішених соціальних питань Донбасу.  Не всім відомо,  що є природні умови праці,  які на  шахтарів  дуже  важко впливають:  робота  на  глибині 1200 метрів,  висока температура - 30-35 градусів - та вологість.

 

     Але є ще й запиленість вугільним пилом та пилом інших  порід, що  досягає  303  тисяч міліграмів на кубічний метр повітря.  Таку пилову атаку на органи дихання шахтаря  повинні  зупинити  надійні заходи  індивідуального  захисту органів дихання,  адже робота без респіратора гарантує йому через п'ять  років  професійну  легеневу патологію та інвалідність з виплатою великих сум регресних виплат.

 

     Уже 29  тисяч  працівників,  зайнятих на підземних роботах із 140 тисяч,  стаж роботи  яких  становить  понад  10  років,  стали інвалідами у зв'язку з професійним захворюванням пневмоканіозом.

 

     Нинішній стан     справ     щодо     забезпечення    шахтарів індивідуальними  засобами  захисту   дає   підстави   прогнозувати подальше  різке  зростання  кількості  професійних  захворювань та інвалідів,  що  спричинить  значний  ріст  витрат  на   одноразові допомоги та регресні виплати.

 

     Лише в  минулому році було встановлено інвалідність у зв'язку з професійним захворюванням органів дихання у 786 осіб. На виплату одноразових   компенсацій   та  регресних  позовів  цим  особам  в поточному році необхідно близько 20 мільйонів гривень. За ці кошти можна  забезпечити  респіраторами  та розмінними фільтрами 9 тисяч шахтарів протягом 15 років.  Воістину можна  сказати,  що  копійка гривню зберігає.

 

     Для всієї    вугільної    галузі    на    придбання   засобів індивідуального  захисту  необхідно  десь  близько  15   мільйонів гривень на рік.

 

     Не останнє місце серед причин занедбаного стану справ у сфері організації      державного      нагляду      за       дотриманням санітарно-гігієнічних правил і норм з гігієни праці є незадовільне фінансування    заходів    щодо    підтримання    та    поліпшення матеріально-технічної         бази        установ        державної санітарно-епідеміологічної служби.

 

     Практично не  закуповується  необхідне  сучасне   обладнання, необхідні    реактиви    для    проведення   санітарно-гігієнічних інструментальних та лабораторних досліджень на робочих місцях.

 

     Значне занепокоєння  викликає  кадрове  забезпечення  установ державної санітарно-епідеміологічної служби.

 

     Це все   особливо   непокоїть   на   фоні   повної   заборони використання  інших,  окрім  бюджетних,  джерел  фінансування  для установ Державної санепідслужби,  яку було віднесено до них влітку 1999 року після прийняття Закону про джерела фінансування  органів державної  влади.  Через  недостатнє  фінансування  санепідстанцій продовжується  втрачання  кваліфікованих   фахівців.   У   окремих областях   укомплектованість  санітарними  лікарями  становить  60 відсотків,  інженерно-технічного персоналу майже не залишилося,  а 30 відсотків працюючих становлять пенсіонери.

 

     Не сприяє  забезпеченню  ефективного  контролю  за виконанням законодавства про охорону  праці  і  певне  дублювання  функцій  в робочих контролюючих органах.  Нині ці функції виконують і МОЗ,  і Мінпраці.

 

     І, нарешті,  ще одне.  Останнім часом йде багато  розмов  про недосконалість,   навіть  про  декларативність  законодавства  про охорону здоров'я,  в тому  числі  вони  стосуються  і  Закону  про забезпечення  санітарного  та епідемічного благополуччя населення, яким,  серед  інших,  передбачені  норми,  що  стосуються  охорони здоров'я працюючих.

 

     Безперечно, цей  закон,  прийнятий  ще в 1994 році,  потребує певного удосконалення, однак конкретні пропозиції уряду щодо цього питання поки що відсутні.  Усе закінчується на рівні розмов. То ми просили б уряд прискорити їх внесення на розгляд  Верховної  Ради. При   їх   підготовці,   на   думку  комітету,  треба  виходити  з необхідності    гармонізації    законодавства    з     директивами Європейського  Союзу,  конвенціями  та  рекомендаціями Міжнародної організації праці і Всесвітньої організації охорони здоров'я.

 

     Особливу увагу в процесі удосконалення законодавства у  сфері захисту  здоров'я  працюючих  і  охорони  праці  слід  звернути на необхідність перегляду самої вітчизняної концепції охорони  праці, однією  з  основних  вад  якої  є  спрямування надзвичайно великих коштів,  в першу чергу на виплату пільг та компенсацію за роботу в шкідливих  та  небезпечних  умовах,  а  не на фінансування заходів докорінного поліпшення цих умов.

 

     Комітет з питань охорони здоров'я,  материнства та  дитинства вважає,  що  роботу  уряду  стосовно  виконання  законодавства про охорону  праці  слід  визнати  недостатньою  і  просити  врахувати висловлені зауваження народних депутатів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  Ніні  Іванівні  Карпачовій, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.  Виступ до  5 хвилин.

 

     КАРПАЧОВА Н.І.,  Уповноважений  Верховної Ради України з прав людини.  Шановний Іване  Степановичу!  Шановні  народні  депутати! Шановні  члени уряду!  Надзвичайно важливо,  що сьогодні парламент спільно з урядом розглядає одне з найболючіших для  нашої  держави питань  про забезпечення належних умов праці та техніки безпеки на виробництві.

 

     Це воістину  знакова  подія.  Адже  це  питання  пов'язане  з найціннішим - з людським життям.

 

     14 березня  проходив  День  уряду,  в якому я планувала взяти участь.  Проте трагічні події на шахті імені Баракова змінили  всі плани. І не тільки мої, але й багатьох присутніх у цій залі.

 

     Саме в той день разом з Прем'єрміністром, міністрами Саханем, Тулубом,  Дурдинцем та  іншими  ми  проводжали  в  останню  дорогу шахтарів,  які  загинули  в  найтрагічнішій  в  історії незалежної України аварії.  Родині кожного загиблого  шахтаря  ми  не  тільки засвідчили людське співчуття,  але й вибачилися за те, що сталося. Впевнена,  що кожен у цій залі був готовий в ті дні разом  з  нами розділити безмежне горе нічим не виправданих втрат.

 

     Уповноважений спільно  з урядовою комісією працював тиждень в епіцентрі  трагічних  подій.  Тому  маю  всі   підстави   сьогодні стверджувати,  що  довготривале,  брутальне  масове порушення прав шахтарів на належні безпечні умови праці  і,  зокрема,  нехтування правилами безпеки є головною причиною трагедії, яка сталася.

 

     Я зупинюся так детально на краснодонській трагедії тому, що в ній віддзеркалилися майже всі біди  сьогодення.  І  саме  вугільна промисловість як жодна з інших галузей сфокусувала найбільш типові порушення прав людини. На жаль, людина, її життя та здоров'я так і не  стали  пріоритетом  для галузі.  Головним залишається видобуте на-гора вугілля.

 

     Як зазначив  доповідач,  шановний  Іван  Якович  Сахань,   ще десятиліття  тому  за  статистикою 1 мільйон тонн вугілля коштував одне шахтарське життя,  у минулому році - вже чотири.  Додам:  а з початку  2000  року з урахуванням трагедії на шахті імені Баракова за кожен мільйон тонн віддали своє життя семеро  шахтарів.  Такого страшного  показника смертельного травматизму не знає жодна країна світу.

 

     У мене в руках,  шановні народні  депутати,  особисті  справи загиблих шахтарів шахти імені Баракова.  Ці документи є свідченням трагічної долі  наших  співвітчизників.  Кожен  із  загиблих,  чиї особисті  справи  я тримаю в руках,  мав по троє-четверо дітей,  а загалом 11 березня о 12  годині  55  хвилин  осиротіли  138  дітей шахтарів. Це є ціною брутального порушення техніки безпеки.

 

     Тому не  випадково  протягом  1999  року Уповноважений з прав людини та його представники шість разів виїжджали безпосередньо до Луганської області,  побували на найскладніших шахтах:  "Золотое", "Победа",  "Суходольська  -  Східна"  та  імені   Баракова.   Саме Луганський  регіон  є лідером за кількістю скарг,  що надходять на адресу Уповноваженого з  прав  людини.  Якщо  в  1998  році  таких звернень  було  361,  то  в  1999  -  майже  півтори  тисячі,  а з Краснодону, із самої шахти імені Баракова - понад 200 скарг.

 

     Починаючи з квітня 1999 року  ми  працювали  в  найскладніших шахтарських містах:  Брянці,  Стаханові, Первомайську, Краснодоні. Ці міста перетворилися в зони  соціального  й  економічного  лиха. Найближчим  часом  така  ж  доля  може  спіткати і донбаські міста Селидове,  Сніжне,  Торез.  Жителям цих міст нікуди  подітися,  їм просто ніде реалізувати своє право на працю.

 

     Згадані питання  порушувалися  мною  у  виступі  на  виїзному засіданні Кабінету Міністрів  у  Луганську  в  червні  1999  року. Згодом я їх порушила в поданні на ім'я колишнього Прем'єр-міністра України.  На жаль, належного реагування на подання Уповноважений з прав  людини  так  і не дочекався.  Як і раніше,  владні структури розраховували на те,  що якось  воно  буде.  Більше  того,  з  уст окремих керівників області на сторінках підпорядкованих Луганській облдержадміністрації засобів  масової  інформації  навіть  звучали докори  на адресу Уповноваженого з прав людини,  мовляв,  приїхали збурювати людей, надмірно драматизують ситуацію.

 

     На превеликий жаль, час підтвердив, що тривоги Уповноваженого з  прав  людини  були  не  безпідставні.  Трагедія  на шахті імені Баракова  стала  сумним  тому   підтвердженням.   Ще   у   поданні Уповноважений  з  прав  людини  вимагав (цитую):  "Зламати ганебну тенденцію  зростання   кількості   загиблих   людей   на   шахтах, забезпечити  дотримання  вимог  статті 43 Конституції України щодо права кожного на належні,  безпечні і здорові  умови  праці".  Але залишилися не вирішеними багато з тих питань, на які звертав увагу Уповноважений з прав  людини  у  поданні:  відсутність  достатньої кількості засобів індивідуального та колективного захисту,  про що сьогодні вже йшлося,  недостатня кількість головних світильників з індивідуальними сигналізаторами метану та інше.

 

     Під час  відвідання  в  реанімаційному  відділенні Луганської обласної клінічної лікарні семи бараковців,  які вижили, прохідник шахти  Юрій Марченко відверто сказав мені,  що він залишився живим тільки завдяки тому,  що в нього спрацював особистий саморятівник. А  шахтарям  відомо,  що  фактично  спрацьовує тільки кожен другий саморятівник.  І  це  не  дивно,   адже   на   придбання   засобів індивідуального захисту на шахті імені Баракова виділялося лише 10 відсотків необхідних коштів.

 

     Особливу стурбованість  у  мене,  як  Уповноваженого  з  прав людини,  викликає  реформування  Державного комітету по нагляду за охороною  праці.  Як  уже  зазначив  доповідач,  утворюються   два департаменти,   які,   боюся,   за  всієї  поваги  до  керівництва міністерства,  розчиняться  в  структурі  Міністерства  праці   та соціальної   політики.  І  раніше,  як  відомо,  голос  технічного інспектора був ледве чутним.  Зараз він може стати зовсім німим  і безпорадним,  бо осягти такий фронт робіт йому просто фізично буде не  під  силу.  Наприклад,  інспектор  шахти  імені  Баракова  мав одночасно  здійснювати  контроль  на  трьох шахтах (а це понад 120 кілометрів підземних виробок) та двох збагачувальних фабриках,  до того ж отримуючи вкрай мізерну платню - 130 гривень.

 

     Сьогодні вже  зверталась  увага  на  те,  що  на  шахтах були створені  нові   посади   -   уповноважених   міністра   вугільної промисловості.  До  речі,  за посадою цей уповноважений міністра є заступником директора шахти. Суттєва деталь, яку ми встановили, що його  заробітна  платня  в дев'ять разів більша,  ніж в інспектора гірничого нагляду (на неї звертав увагу і народний депутат Михайло Володимирович Степанов), а це 1150 гривень.

 

     Шановні народні   депутати!   Шановні  члени  уряду!  Як  уже зазначалося,   послаблення   контролю   за   веденням   робіт   на підприємствах   вугільної  промисловості  -  одна  з  причин,  які призводять до тяжких наслідків.  Давайте замислимося: а чи там, де треба,  ми  економимо?  Коли  сьогодні  середня  тривалість  життя шахтарів уже і без того сягла катастрофічної позначки  -55  років. Далі  - прірва.  Не вирішивши цих питань,  ми приречені боротися з наслідками, а не з причинами.

 

     Я пропоную,  уважно вислухавши  пропозиції  членів  уряду  та комітету,  який  є  головним  з  підготовки цього питання,  проект постанови Верховної Ради України доповнити пунктом  про  створення (звертаю   вашу   увагу   на  це)  незалежного  державного  органу технічного нагляду за умовами праці та підпорядкування його, як це зроблено  в  деяких  країнах,  безпосередньо Президентові держави, вказавши при цьому терміни щодо фінансового забезпечення названого органу.

 

     Шановні учасники  зібрання!  Наш  форум має об'єднати зусилля парламенту,  уряду,  органів влади всіх рівнів, аби в черговий раз не  обманути  людину,  яка  чекає  від нас реального захисту своїх прав, головне з яких - право на життя.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати!  Слово в обговоренні  цього питання  надається  депутату  Краснякову.  За  ним  буде виступати депутат Петренко.

 

     КРАСНЯКОВ Є.В., член Комітету Верховної Ради України з питань науки  і освіти (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ, КПУ).  Уважаемые  коллеги!  Я  хотел  бы  заострить  внимание   на проблемах  охраны  труда  в  системе образования Украины,  так как настоящий вопрос и в докладе,  и в содокладах  не  был  достаточно освещен,  а  вы  понимаете  какая  ситуация.  В учебных заведениях сегодня ситуация ничем не лучше,  чем,  скажем, в агропромышленном комплексе или, может быть, чуть-чуть лучше, чем на наших шахтах.

 

     Анализируя ситуацию    в    учебновоспитательных   заведениях Украины,  приходится  с  сожалением  констатировать,  что   органы исполнительной власти,  местного самоуправления,  государственного надзора и охраны труда,  их структурные подразделения  на  местах, администрация  учебных заведений пустили на самотек вопросы охраны труда.  Ситуация  особенно  обострилась  в  последние   годы.   Не решаются,  а  еще  больше  усугубляются  вопросы вывода котельных, которые находятся в подвальных помещениях учреждений  образования. На сегодня таких учреждений, где котельные находятся буквально под учебными классами,  более 1 тысячи 700.  Это создает потенциальную угрозу  жизни,  здоровью  работающих  и  учащихся.  Лидерами здесь Донецкая область (290 обектов)  и  Черкасская  (145).  В  отрасли эксплуатируется  1  тысяча  600  помещений учреждений образования, которые   находятся   в   неудовлетворительном,   даже   аварийном состоянии, требуют необходимых ремонтов, приведения в соответствие с требованиями санитарных норм.

 

     Я хотел задать вопрос уважаемому министру Кириленко. Все-таки 70  процентов  таких  учебных  заведений  в сельской местности.  И сегодня,  разрушив коллективное хозяйство,  мы  по  сути  оставили школу:  ни один арендатор, ни одно ныне созданное ООО не вложит ни копейки  в  переустройство  или  в  приведение  в  порядок  такого учебного заведения.

 

     Не решается   вопрос   обеспечения   работающих   в   отрасли спецодеждой,  спецобувью  и  другими   средствами   индивидуальной защиты.   В   каждом   втором  учебном  заведении  не  соблюдаются санитарные  нормы  по  освещению,  воздушному   и   температурному режимам. В учреждениях образования уже несколько лет не проводится аттестация  рабочих  мест  по  условиям  труда  в  соответствии  с постановлением  Кабинета  Министров  442.  Количество работающих в условиях, которые не отвечают санитарным нормам, не уменьшается, а увеличивается.  На сегодня почти 40 тысяч просвещенцев работают во вредных условиях.

 

     Давайте вспомним постановление

 1033 (1996 год). При увеличении наполняемости классов, больше чем на 30 процентов в городских школах и около 11 процентов в сельских школах    от    общей    численности,    условия    не    отвечают санитарно-гигиеническим  нормам.  Сегодня  в  школах  Киева   есть классы,   где  занимаются  от  40  до  45  учащихся:  ни  в  какие санитарногигиенические нормы это просто не укладывается.

 

     С 1996 года не  могут  получить  одноразовой  помощи,  как  и шахтеры,  за  12  детей  и  15 работающих,  погибших в учреждениях образования - каких-то 10 тысяч 920 гривень на всех.  В 1999  году таких работающих - 15,  а учащихся, уточняю, Иван Яковлевич, не 6, а 12,  которые погибли в школах  во  время  учебно-воспитательного процесса.

 

     Как предложение    вношу   проект   постановления:   Кабинету Министров Украины принять действенные меры по проведению работ  по выводу отопительных котельных, находящихся в подвальных помещениях учреждений образования;  принять меры  по  проведению  необходимых ремонтов,     приведению    в    соответствие    с    требованиями санитарно-гигиенических  норм  помещений  учреждений  образования, которые   находятся   на   балансе   как   коммунальной,   так   и государственной собственности, в первую очередь, - детские учебные заведения.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово  надається народному депутату Петренку.  За ним буде виступати депутат Гуров.

 

     ПЕТРЕНКО Д.Д.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та  ядерної  безпеки  (виборчий  округ  107,  Луганська  область). Уважаемые  коллеги!  Законом  Украины  об  охране труда,  принятым Верховным Советом Украины в октябре 1992 года  и  отвечающим  всем международным стандартам, определены основные положения реализации конституционного права каждого человека  на  охрану  его  жизни  и здоровья.

 

     После того  пошли  изменения,  реструктуризация  органов,  и, наконец,  25 июля  1997  года  указом  Президента  Государственный комитет  по  надзору  за охраной труда преобразовывается в комитет Министерства труда и социальной политики.

 

     Именно после этого на ряде шахт произошли крупнейшие  аварии, которых еще не знала Украина.  Расследование таких и других аварий показало, что именно состояние государственного надзора за охраной труда,  особенно  в  угольной  промышленности,  находится  на явно недостаточном уровне из-за ряда  обективных  причин.  Значительно сократилась численность органов гостехнадзора,  что не позволяет в полной мере осуществлять контроль за техникой  безопасности  и  за правильностью   ведения   горных   работ.   Значительно  снизились плотность и качество государственного надзора за охраной  труда  в опасных    производствах.    Заработная   плата   государственного технического инспектора в несколько раз меньше,  чем ответственных инженернотехнических      работников      предприятий.     Поэтому высококвалифицированные специалисты управлений перешли с надзорных органов на предприятия.  Здесь уже приводился пример с шахты имени Баракова:  как  может   государственный   инспектор   осуществлять соответствующий контроль одновременно на пяти предприятиях?

 

     В акте   комиссии  по  расследованию  группового  несчастного случая на шахте ХІХ партсезда в 1992 году  под  председательством министра  труда  Саханя,  где погибли 24 шахтера,  одной из мер по устранению  причин  было  предусмотрено  поручить  Минэкономики  и Минфину  с  целью  привлечения  квалифицированных  специалистов  к комплектованию инспекторского состава на угольных шахтах,  довести заработную  плату до соответствующего оклада инженерно-технических работников шахт. Но это не выполнено.

 

     В акте   правительственной    комиссии    по    расследованию обстоятельств аварии на шахте имени Баракова под председательством Премьер-министра Ющенко то же самое предложение,  и отмечено,  что оно   не   выполняется.  Одна  из  основных  причин  -  отсутствие достаточного финансирования.

 

     Указанной комиссией  также  предложено  закрепить  за  каждой шахтой  отдельного  горно-технического  инспектора для постоянного оперативного контроля за безопасным  ведением  горных  работ.  Для выполнения  данного решения согласно расчетам необходимо увеличить их количество (а  не  сокращать)  по  Украине  более  чем  на  100 человек.

 

     Не выступаю  против ведомственного и профсоюзного контроля за состоянием техники безопасности, но государственный контроль - это прежде всего безопасность.

 

     Из сказанного можно сделать следующие выводы: такое состояние с техникой безопасности в угольной промышленности, - прежде всего, изза  недостаточного  бюджетного  финансирования угольной отрасли, когда руководитель вынужден отвлекать  средства  в  ущерб  технике безопасности. Это первое.

 

     И второе.  Ослабление государственного контроля,  без чего не сможем решить вопрос, за техникой безопасности. Экономя на технике безопасности,   мы   значительно  больше  затрачиваем  средств  на ликвидацию последствий аварий.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному  депутату  Гурову.  За  ним буде виступати депутат Нечипорук.

 

     ГУРОВ В.М.   Депутатская   группа   "Возрождение   регионов". Уважаемый Иван Степанович! Уважаемые коллеги! Я по-другому построю выступление:  немножко  расскажу  о  себе.  Думаю,  для  вас будет интереснее, чем статистические данные, которые есть в справке (Шум у залі). Да, автобиографию.

 

     Я работал  на нашем крупнейшем предприятии - "Криворожсталь", на котором сейчас 46 тысяч работающих.  И  когда  травмы  пошли  с такой  силой,  что ни один приказ,  ни одно постановление не могли ничего сделать,  вызвал  меня  генеральный  директор  (а  я  тогда возглавлял  ведущий цех,  ну,  и был не худшим начальником цеха) и говорит: "Надо идти на технику безопасности". Вы представляете мое положение:  я - мартеновец,  сталевар, и вдруг надо приниматься за технику безопасности.

 

     И вот через столько времени понимаю,  насколько он был  прав, сняв  меня с начальника главнейшего цеха и поставив во главе этого подразделения.  Почему? Да потому что формирование кадров в охране труда  идет по остаточному принципу:  "На тобі,  Боже,  що мені не гоже".  Я знаю по нашему комбинату,  что это было именно так.  Как что-нибудь,  итээровец,  давай  технику  безопастности - и все.  В результате,  что получается?  Приходит проверяющий инспектор, а на него  начальник  цеха или директор смотрят свысока,  вообще его не видят.  А когда приходит знающий бывший начальник цеха с  правами, они за километр по стойке смирно стоят. Вот к чему я веду.

 

     Сейчас на  шахтах  ввели  должность  представителя  министра. Говорят,  у них большая зарплата.  Суть  не  в  том.  Хорошо,  что большая   зарплата.   Но   кого   туда  поставили?  Достаточно  ли авторитета,  чтобы получать такую зарплату? Вот если туда поставят профессионала,  знающего дело, в биографии которого были не только перо и бумага,  а были кирка,  обушок - все, что положено шахтеру, тогда он с полным правом поставит вопросы, и директор будет обязан их выполнять.

 

     Я глубоко уверен:  если первое лицо предприятия не занимается охраной труда,  все остальное - бесполезно.  Замы,  помы - это все отговорки.  Только если директор не просто занимается,  а и  несет полную отвественность, тогда будет порядок.

 

     Почему произошла трагедия из-за одного баллона?  Потому что в технике  безопасности  не  бывает  чудес,  не  бывает  мелочей.  И поставьте  хоть десять инспекторов,  они все проходки не осмотрят. Должна  работать  система.  Если  директор  не  занимается  данной проблемой, не работает система, - все наши потуги пойдут в пыль.

 

     Это главная часть работы, а второе

- законодательное поле. Вот приняли в 1992 году закон,  и,  пожалуйста,  профзаболевание ушло где-то с 2 800 на 15 тысяч.  Вот что такое  принятие  только  одного  закона. Недавно  мы  приняли  Закон  об  общеобязательном  государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве.  Как профессионал  могу  предсказать,  что  где-то  в 10 раз увеличится травматизм, может даже не тот, о котором шла речь.

 

     И надо  посмотреть  по  профзаболеваниям  итээровский  состав высшего командования. Если от бухгалтера до генерального директора у всех профзаболевания,  о чем мы говорим?  Что же тогда о рабочем скажем? Следовательно, вопросы есть.

 

     В заключение  добавлю  одно.  Всетаки  центральный  орган  по охране труда и технике  безопасности  надо  сохранить  в  нынешнем состоянии, а не в составе министерства, потому что ничего у нас не получится. Должна быть персональная ответственность.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Нечипоруку. За ним буде  виступати  депутат  Круценко.  Нечипорука немає?  Тоді слово надається  депутату  Круценку.  За  ним  буде  виступати   депутат Григорович.

 

     КРУЦЕНКО В.Я.  Фракція  комуністів  України.  Шановні колеги, члени уряду!  У тому,  що не виконується законодавство про охорону праці,  немає  нічого  дивного,  адже  досі  - це нормальний стиль роботи не  лише  Кабінету  Міністрів,  а  й  підпорядкованих  йому органів.  Та  й  керівництво  Верховної  Ради цьому сприяє.  Іване Степановичу,  пункт 14 Постанови про День уряду вимагає,  щоб  він проводився  гласно  з прямою радіо- та телетрансляцією.  Тож можна ігнорувати цю вимогу,  як і вимогу статті 21  Закону  про  охорону праці щодо фінансування охоронних заходів.

 

     Справді, був   такий,   встановлений   Кабінетом   Міністрів, порядок,  були державний і галузеві фонди  три  роки.  Та  той  же Кабінет  Міністрів  своєю  постановою від 24 вересня 1996 року все скасував,  кошти охорони праці підпорядкував фінансовим органам як позабюджетні, і плакали охоронні заходи.

 

     А далі  -  більше.  Хоч  і з'явилася національна програма,  з травня 1997 року джерелом надходжень стали лише штрафні санкції за нещасні  випадки зі смертельним наслідком,  за які часто і платити немає кому, а точніше немає з чого.

 

     Сьогодні на селі  з  реалізацією  указу  Президента  не  лише збільшилася кількість травмованих через техніку, під час розподілу землі  і  пожежах,  а  ще   й   активно   скорочуються   районними адміністраціями   служби   охорони  праці  в  сільгоспуправліннях. Сільські пожежні команди КСП закрилися,  а з райцентру  за  браком бензину  сотні  кілометрів  не  варто і їхати.  Тож горіть собі на милість чи на здоров'я!

 

     Днями ви  чули  інформацію  з  Кіровоградської   області:   в Маловисківському  районі  в будинку згоріли двоє дітей і батьки... Ферми,  правда,  вже не  горять,  їх  розвалили.  Може,  на  це  й розраховують реформатори:  розваляться,  вигорять, вимруть - краще буде. А багатий сам себе захистить без державної служби.

 

     Та не думаю,  щоб Верховна  Рада,  Кабінет  Міністрів  з  цим мирилися, тому й прошу в постанові передбачити:

 

     По-перше. Кабінету  Міністрів доповнити законодавчі акти щодо заборони приватизації  пожежних  депо,  техніки  та  обладнання  і передачі  їх  у  комунальну  власність  з  утриманням  за  рахунок бюджету.

 

     По-друге. Кабінету Міністрів заборонити обласним  і  районним адміністраціям скорочувати служби охорони праці,  в тому числі і в АПК.  Не думаю,  що техдогляд слід підпорядковувати Президенту,  - досить буде Кабінету Міністрів.

 

     По-третє. Із  резервного  фонду Кабінету Міністрів виділити в цьому році 2 мільйони гривень Міністерству аграрної  політики  для фінансування видання нормативно-технічної документації. Шановні, у нас  немає  навіть  по  чому  провести  інструктаж,  зовсім  немає літератури.

 

     І останнє   -   засобам  масової  інформації,  правоохоронним органам,  урядовим   структурам.   Людей   хвилюють   не   питання референдуму,   якими  ви,  порушуючи  закони,  активно  примушуєте займатися. Їх хвилює, чому гинуть люди, добуваючи кольорові метали навіть  під  напругою,  чому звичним явищем стали звірячі вбивства дітьми батьків,  а батьками дітей (по  Сумській  області,  недавно читали,  - двадцять випадків), чому щоденно йдуть повідомлення про самогубства,  чому ми стаємо нацією без  майбутнього.  Куди  ж  ми йдемо,  шановні?  Я  вважаю,  у  цьому  винувата не Верховна Рада. Давайте шукати причину в іншому.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Лілії  Григорович. За нею буде виступати депутат Гуцол.

 

     ГРИГОРОВИЧ Л.С.,  заступник  голови  Комітету  Верховної Ради України  з  питань  охорони  здоров'я,  материнства  та  дитинства (багатомандатний загальнодержавний виборчий округ,  НРУ). Народний рух України.  Вельмишановний  Іване  Степановичу!  Шановні  колеги народні   депутати!   Шановний   уряде!  Як  сказано  в  народному прислів'ї,  доки  грім  не  вдарить,  чоловік  не  перехреститься. Приблизно  так  у нас виглядає розгляд даного питання.  Гадаю,  не помилюся,  коли  скажу,  що  охороні  праці  в  державі   сьогодні приділяється,  на жаль,  мінімальна увага.  Зрештою, яка може бути охорона праці,  коли промисловість тільки  починає  підніматися  і дуже багато галузей господарства практично занедбані.

 

     Значна частка  виробництва  сьогодні  знаходиться  і  в тіні. Звичайно,  у тіньовому секторі,  у дрібнотоварному виробництві  не може  бути  й  мови про забезпечення охорони праці,  а люди згодні зараз на будь-яку роботу і в будь-яких умовах.

 

     Профспілки, державні   структури,   які   мають   опікуватись безпекою  праці,  проявляють  бездіяльність.  Навіть шахтарі,  які кожного  робочого  дня,  ризикуючи  своїм  життям   і   здоров'ям, спускаються  в  шахту,  досить  поверхово звертають увагу на умови праці,  тобто вимагають їх поліпшення,  але, на жаль, реагування є мінімальним.

 

     Держава повинна   бути   значно   далекогляднішою  від  своїх громадян.  Вона має передбачливо поставитися  до  того,  чим  люди через обтяжливі умови зараз значною мірою нехтують.

 

     На погляд   фракції   Народного   руху   України,   має  бути випрацьована  нова  стратегія  системи  охорони   праці   -   саме стратегія,  яка  враховувала  б  принаймні  три глобальні позиції: по-перше,  суспільно-економічну   структуру   держави;   по-друге, науково-технічні прогнози на двадцять перше століття і,  по-третє, екологічні та природні обставини, екологічну специфіку України.

 

     Виходячи з цього ця нова стратегічна  система  охорони  праці повинна  починати  діяти разом із системою економіки,  яка починає функціонувати  в  державі.  Вона  не  має  права  відставати   від економічної  реформи  або  йти позаду неї.  У нас на законодавчому рівні не врегульовані цілі блоки  питань,  що  стосуються  охорони праці в дрібнотоварному виробництві, у фермерстві, в інших сферах. Стара радянська  система  охорони  праці  з  усіма  профспілковими інспекторами  остаточно  пішла  в  небуття.  Нова  система  ще  не створена, у зв'язку з тим, власне, можна сказати одне: настав час.

 

     Я хотіла б також сказати, що особливої уваги потребує охорона праці  жінок.  Я  дякую  міністрові  за  те,  що він згадав про цю специфіку,  але   хочу   сказати,   що   Україна   має   від'ємний демографічний  приріст  і  охорона  праці  жіноцтва  - це безпечне материнство, що є надзвичайно важливим для нашої держави.

 

     З огляду  на  це  фракція  Народного  руху  України  пропонує прискорити прийняття законів про об'єкти підвищеної небезпеки, про зону надзвичайної екологічної ситуації,  що пройшли перше читання, передбачити  в державному бюджеті кошти на охорону та забезпечення безпеки життєдіяльності людини,  опрацювати нову  редакцію  Закону про охорону праці, прийняти інші нормативні акти.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Михайлу Гуцолу. За ним буде виступати депутат Фесенко.

 

     ГУЦОЛ М.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (багатомандатний загальнодержавний виборчий  округ,  ПЗУ).  Дякую, Іване  Степановичу.  Шановні колеги!  Я сьогодні хотів би порушити проблему шахтарів. На жаль, ми підходимо до проблем шахтарів тоді, коли в нас горе, коли сталося нещастя. І це факт.

 

     Аксіома тут  дуже  проста:  у  нас повинна бути програма,  як зробити так,  щоб робота шахтарів у забоях  і  на  проходках  була безпечною.  Візьмімо  кріплення,  котрі  ставляться  в шахтах.  Їх ставлять на проходках дерев'яні для того,  щоб шахтар міг чути, чи не  буде загрози завалу.  На жаль,  таких кріплень недостатньо або взагалі  мало.  А  карпатські  ліси,   як   і   досі,   бандитськи вирубуються,  вивозяться,  хоча  ми  прийняли мораторій на вирубку карпатських лісів.

 

     Я звертаю увагу і уряду, і нашого шановного Президента на те, що треба все-таки повернутися до проблем шахтарів.  Шахтар повинен працювати в безпечних умовах.

 

     Я хотів би наголосити на аграрній нашій  політиці.  У  нас  в Україні  аграрна  реформа,  як кажуть,  пішла тим шляхом,  яким ми хотіли.  Але є одне "але". Я боюся одного - щоб не сталося так, як із  приватизацією  малою та великою.  Має бути контроль і механізм здійснення цієї реформи, тому що дані, котрими я володію, свідчать про  інше.  Людей,  котрі  хочуть  взяти  свої  паї  і  працювати, залякують або не дають їм землі.  У людей, котрі вже взяли землю і мають  бажання  працювати,  немає  можливості  для того,  бо немає солярки, немає механізмів.

 

     Міністерство аграрної  політики,  звичайно,  працює  в   тому напрямі,  і  ми  повинні  їм  допомагати  вирішувати  ті  нагальні проблеми,  котрі є у нас в країні.  Їх  уже  потрібно  вирішити  і потрібно  зробити,  щоб  на місцях обласні адміністрації працювали так,  щоб люди знали,  як взяти пай, що за тим стоїть і кому, якщо можна, його віддати.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Слово   надається   народному   депутату   Костянтину Фесенку. За ним буде виступати депутат Степанов.

 

     ФЕСЕНКО К.Г.,  народний  депутат   України   (багатомандатний загальнодержавний  виборчий  округ,  СДПУ  (о)).  Шановні  колеги! Біографію свою тут розповідати вам не буду.  А  стосовно  питання, яке ми сьогодні розглядаємо, хочу дещо сказати. Маючи на увазі, що мене почують, може, і в Донбасі, то говоритиму тією мовою, яку там більше зрозуміють.

 

     Относительно охраны  труда.  Мы  недавно  принимали программу правительства.  Все вы  помните,  что  там  записано  по  угольной отрасли. Буквально несколько слов: "Удосконалити систему державної підтримки вугільної галузі". Все!

 

     Когда ведешь   беседу   в   регионах   с   людьми,    которые непосредственно    работают    в   шахтах,   занимаются   техникой безопасности,  слышишь всегда одно и  то  же:  никакой  работы  по охране труда в угольной отрасли сейчас нет.  Никакой.  Любую шахту можно закрывать в ее технологическом цикле  прямо  с  поверхности, даже не опускаясь в забой.  Я думаю,  руководители отрасли об этом знают, только предпочитают не говорить.

 

     После тех случаев,  которые происходили (последний - на шахте имени  Баракова),  все  говорят,  и мы слышим это и в выступлениях Президента,  что у нас такого больше не  должно  происходить.  Это естественно.   Только   что   делается  для  того,  чтобы  это  не происходило? Никакой реальной деятельности в этом направлении нет.

 

     Две причины называются людьми,  которые  занимаются  техникой безопасности: финансы и дисциплина.

 

     Что имеется в виду под финансами? Никаких денег не выделяется для  того,  чтобы  в   угольной   отрасли   проводились   реальные мероприятия по охране труда.  Какие примеры?  Мы уже знаем,  что в шахте обычно не  хватает  самоспасателей,  и,  когда  пожар,  люди гибнут.   В   среднем   на  каждой  шахте  имеется  лишь  половина необходимого  количества  самоспасателей.  Более  того,  сроки  их действия  на  исходе.  Есть  анализ,  есть  конкретные  документы. Скажем, самоспасатели рассчитаны на работу в течение одной смены в сутки, а ими обмениваются прямо возле ствола: шахтер, опускающийся в шахту, получает самоспасатель от того, кто выехал, и теперь этот самоспасатель  работает в шахте практически круглые сутки,  вообще без перерыва.  Вот эта  несчастная  консервная  банка,  в  которой порошок,  генерирующий  кислород.  В  условиях  шахты  и при таком режиме  эксплуатации  герметичность  нарушается,  то   есть   срок годности тем более не может быть таким, как предполагался вначале, потому что изменились условия эксплуатации.

 

     Финансы. Зарплату  не  получают,  человек   идет   на   явное преступление.  Вот недавно опубликовали:  в Торезе вырубили кабель возле ствола,  когда не  было  электроэнергии.  Когда  включили  - короткое замыкание,  дым.  Теперь представьте, что в этой шахте не хватает самоспасателей.  Смена - в шахте.  Что, отравили людей без всякого пожара,  по сути дела? Хорошо, вовремя успели погасить. Но по какому краю все время ходим?  Где же те заявления,  что  больше этих аварий не должно происходить, чтобы мы людей не хоронили?

 

     На одном  из  обединений...  Извините,  приведу просто такую статистику...

 

     ГОЛОВА. Треба було з цього починати.  Ви ж розумієте,  багато депутатів хочуть виступити.

 

     Слово надається народному депутату Михайлу Степанову.  За ним буде виступати депутат Матвієнков.

 

     СТЕПАНОВ М.В.  Уважаемый  Председатель!  Уважаемые   коллеги! Уважаемые   члены  правительства!  Главный  вывод,  который  можно сделать из правительственного доклада,  - это  то,  что  власть  в Украине,   и  прежде  всего  ее  исполнительная  ветвь,  не  может обеспечить  требование  Конституции,  в  сооответствии  с  которым человек,  его  жизнь,  здоровье  и безопасность являются наивысшей социальной ценностью.

 

     Когда за год от несчастных случаев на  производстве  страдает по  50-70 тысяч человек,  гибнет по полторы-две тысячи (эти потери можно вполне сравнить с последствиями военных конфликтов), можно с уверенностью утверждать, что в Украине отсутствует государственная политика в области охраны труда,  государство оказалось  способным только на имитацию такой политики.

 

     Найдите в   розданных   вам   материалах   раздел  "Выводы  и профилактические  меры"  и  посмотрите,  что   собирается   делать правительство  для реализации принципов государственной политики в вопросах охраны труда:  и улучшение законодательства,  и выведение из  эксплуатации  сооружений,  машин  и механизмов,  не отвечающих условиям охраны труда.  Само по себе это важно,  но не приблизит к решению проблемы.

 

     При изучении    правительственных    предложений    создается впечатление,  что наши великие реформаторы и  либералы  проморгали кардинальные  перемены  в  производстве,  которые  произошли после передела собственности и  возникновения  хронической  безработицы. Собственники, они же работодатели, не собираются, во всяком случае добровольно,  вкладывать средства в охрану труда.  А работники под угрозой  потери  заработка и самой работы вынуждены соглашаться на опасные для здоровья и жизни условия труда.

 

     Уважаемые коллеги!  Я  хочу  обратиться   непосредственно   к Николаю  Григорьевичу и сказать,  что приближаются и уже наступили времена,  описанные Коцюбинским в "Fata morgana".  По существу,  у нас  на  производстве  сейчас работают эти Андрии Волыки,  которые теряют и руки, и ноги, и головы. И единственный выход из положения

-  только  ужесточение  государственного  контроля  за соблюдением трудового  законодательства  и   ужесточение   ответственности   и экономической, и уголовной собственников и работодателей.

 

     В этом  контексте,  конечно,  странным  выглядела  ликвидация комитета по надзору.  Говорят, что у нас он будет, но хотелось бы, чтобы  это  был  не  просто  комитет  в  составе  министерства,  а государственный комитет,  который  подчинялся  бы  непосредственно Премьер-министру.   Наверное,   это   было  бы  лучше,  чем  такое многослойное,  как  Сергей  Борисович  говорил,  наблюдение.   Все министерские соглядатаи никогда не заменят одного государственного инспектора. Иного пути у нас просто нет.

 

     И вызывает тревогу попытки ревизии Закона  об  охране  труда. Его концептуальная сущность в том,  что тот, кто довел трудящегося до травмы,  до инвалидности,  должен платить  и  платить  солидно. Сейчас   вся   новизна   новых   предложений   -  уменшить  размер единовременных пособий,  регрессов и так далее.  Это не тот  путь, который приблизит нас к решению вопроса улучшения охраны труда.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово  надається  народному  депутату  Сергію Матвієнкову. За ним буде виступати депутат Заєць.

 

    МАТВІЄНКОВ С.А.,  голова  підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики і  підприємництва  (виборчий округ  55,  Донецька область).  "Возрождение регионов".  Уважаемые коллеги!  Существующее законодательное поле в области охраны труда абсолютно не приспособлено к требованиям,  которые диктует сегодня рыночная экономика.  И проблемы,  поднятые сегодня в выступлениях, наверное, яркое тому свидетельство.

 

     Зачастую, руководствуясь  наилучшими намерениями,  такими как защита прав наиболее малоимущих,  инвалидов,  лиц,  пострадавших в результате  трудовой деятельности,  принимаются законы,  концепция которых оказывается неприемлемой в  наше  время.  На  наш  взгляд, существующий  перечень  и  порядок  социальных  выплат предприятий должны быть существенно оптимизированы.  Только после этого  можно будет  говорить  о  стабильном  экономическом  росте  и  повышении конкурентоспособности нашего товаропроизводителя.

 

     Учитывая ограниченность времени, я не буду останавливаться на всех  примерах,  которые  сегодня  здесь  приводились,  но  я хочу немножко прокомментировать последнее выступление,  где говорилось, что если ты травмировал человека, то должен платить.

 

     Давайте проанализируем  наши с вами действия в этом плане.  Я полноcтью согласен с этим тезисом,  но вот  смотрите.  Мы  приняли "Закон  про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного  випадку".  Вместо  того  чтобы   в   случае   получения работником     производственной     травмы     возложить    полную ответственность за случившееся на предприятие,  где это произошло, мы перекладываем эти заботы на работающие предприятия,  увеличивая дополнительно налог на содержание этих инвалидов,  которых сегодня кто-то,  так  сказать,  плодит  вследствие своей нерадивости и так далее.  Мало того, мы еще обязаны выделять дополнительные средства на содержание чиновников.

 

     Или возьмем    следующий    вопрос    -   о   выделении   для трудоустройства инвалидов 4 процентов рабочих мест от общего числа работающих  на  предприятии.  Мы неоднократно пытались вернуться к этому вопросу и рассмотреть его,  тем не менее его все время,  так сказать,  отбивают и говорят:  это приведет к ухудшению состояния, которое сложилось сегодня на  предприятии.  Но  давайте,  в  конце концов,   будем   честными:   либо   мы   вводим  для  предприятий дополнительный налог на содержание этой  категории  граждан,  либо давайте  не  будем  издеваться  над  таким  названием.  Я с трудом представляю себе мартеновскую или доменную печь, где стоит инвалид второй  группы.  Мы  должны  отдать 4 процента мест для инвалидов. Давайте  назовем  это  дополнительным  налогом  и   будем   честно говорить, что это дополнительный налог.

 

     Отдельно хочу  остановиться  (к  сожалению,  времени мало) на системе регрессов, которая сложилась на сегодняшний день. Конечно, есть  статья  22 Конституции,  все это понятно.  Но давайте же,  в конце концов,  разберемся в том, что происходит, и расставим точки над "і".  Я не хочу комментировать,  не хочу никого обижать, но вы же  понимаете  ситуацию,  когда  на  предприятии   каждый   второй регрессник и механизм получения этих бумажек и определения степени тяжести непрозрачный.  Об этом сегодня  многие  говорят.  Конечно, самое   дорогое   для  человека  жизнь  и  здоровье.  Руководители предприятий,  правильно здесь говорили,  должны в  первую  очередь нести  ответственность,  но должны быть прозрачные законы,  должен быть определенный прозрачный механизм.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Володимиру  Зайцю. За ним буде виступати депутат Донченко.

 

     ЗАЄЦЬ В.В.  Фракція  СДПУ(о),  Житомирщина.  Шановні  народні депутати!  Шановна президіє!  Відверто кажучи,  я не  поділяю  тої благодушності  і  того  оптимізму,  з  яким виступали тут сьогодні представники нашого уряду.  Фракція не раз привертала увагу  нашої влади  на  неприпустимо  низький  рівень  безпеки  життєдіяльності населення в нашій державі.  24 березня з цієї трибуни я оприлюднив заяву відповідного змісту.  На другий день відправили звернення до Президента за підписами 20 народних  депутатів.  4  квітня  вручив тексти цих документів особисто Прем'єр-міністру Ющенку.

 

     Що стало причиною нашого глибокого занепокоєння?  Власне, два аспекти цієї проблеми:  так  зване  псевдореформування  Державного комітету  по  нагляду  за  охороною  праці і катастрофічний рівень травматизму із смертельними наслідками.  Розумієте, можна говорити про     ті    1388    смертних    випадків,    якими    займається Держнаглядохоронпраці.

 

     Я опускаю  важливість  цієї  теми  за   браком   часу.   Хочу привернути  увагу  до  іншої  проблеми,  яку  Іван  Якович  Сахань намагався обійти.  Це ті 70 тисяч смертей, які щорічно трапляються в Україні і йдуть за класифікацією побутового травматизму,  за які Іван Якович не хоче брати відповідальності на себе і покладати  її на уряд.

 

     У жодній  цивілізованій  державі  немає такої класифікаційної категорії,  як побутовий травматизм. Хочу сказати для прикладу, що 15   тисяч   смертей  із  цих  70  тисяч  проходять  за  державною статистикою за графами "Загибель із невідомих причин"  і  "В  тому числі".  Це  означає,  що  жодного  розслідування  по цих смертних випадках не проводилося і скільки туди смертей списується,  і куди йдуть люди.

 

     Так от якщо взяти цих десять років (а саме така ситуація:  70 тисяч смертей щорічно впродовж десяти останніх  років),  помножити на 70 тисяч,  додати Чорнобиль, охорону здоров'я і добробут, то чи варто питати:  "Чому в нас 48 мільйонів,  а не  50?"  Може,  це  є часткова відповідь на це запитання?

 

     Що в  цій  ситуації  мало  б  робити  Міністерство  праці  та соціальної політики,  якби воно несло відповідальність чи хотіло б нести?  Воно  било  б  на сполох,  зверталося б до Президента,  до Кабінету Міністрів, прислухалось би до фахівців, а не звільняло їх з  роботи  (це Ткачук,  Сорокін і інші),  і,  можливо,  брало б на озброєння,  я згоден тут із Лілією Григорович,  стратегію чи  нову концепцію  забезпечення  життєдіяльності  наших  громадян  під час виробничого процесу.

 

     Потреба в нових підходах  очевидна  і  очевидна  необхідність дотримання елементарних правил техніки безпеки. У нас гинуть сотні дітей на електричних підстанціях лишень через те, що ці підстанції не закриті, - вибачте, не вистачає коштів для замків.

 

     За браком часу,  я випускаю, так би мовити, еволюцію поглядів Івана Яковича,  лишень хочу сказати,  що з грудня цього року в нас повністю  паралізована  робота  наглядових  органів охорони праці. Засідання  колегій  не   проводилися,   територіальні   управління ліквідовані,  масово  звільняються кваліфіковані керівники.  І ви, Іване Яковичу, так якось легко розстаєтеся з цими фахівцями, якими можуть  стати  лишень  за  десять  років.  То  я  вам кажу:  я маю фізико-математичну освіту і відчуваю свою ущербність у  порівнянні з інспекторами.

 

     І на  завершення три пропозиції (я апелюю і до вас,  шановний Іване Степановичу).  Наші  пропозиції  такі:  зберегти  в  статусі державного   комітет,   який  займався  цими  питаннями;  доручити Верховній Раді разом з урядом  напрацювати  відповідну  концепцію, про яку ми сьогодні говорили.  І третя - остання:  ми вважаємо, що роботу уряду з цього питання слід вважати незадовільною.

 

     А особисто від себе я маю всі підстави говорити про те, що ми маємо  висловити  недовіру  міністру  праці та соціальної політики Івану Саханю.  Прошу Верховну Раду всі ці пропозиції  врахувати  і проголосувати.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Донченку.  За ним буде виступати депутат Кармазін.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.  Иван Степанович!  Я выступают от фракции, пять минут, пожалуйста.

 

     ГОЛОВА. Ні,  ні.  Ми  не  надаємо слово від фракції.  Читайте Положення про День уряду.

 

     ДОНЧЕНКО Ю.Г.  Уважаемые  депутаты!  Сегодня  мы   вместе   с правительством  должны честно сказать гражданам Украины,  работают ли Конституция, законы и способны ли органы государственной власти предотвратить   нависшую   над   трудящимися   различных  отраслей экономики  угрозу,  поскольку  условия   труда   на   производстве представляют серьезную опасность для их здоровья и жизни. Есть все основания утверждать,  что в нашем государстве,  ставшем  на  путь радикальных  рыночных  реформ,  не  обеспечены необходимые условия безопасного труда.  Более  того,  четко  отслеживается  устойчивая тенденция к их ухудшению.

 

     В стране  не  отвечают  нормативным актам по охране труда 811 тысяч единиц оборудования,  машин и механизмов. И как следствие, в минувшем году на производстве травмировано 40 тысяч работников, из них смертельно -  1400.  За  сухими  цифрами  скрываются  огромные уходящие    вглубь   проблемы,   которые   указывают   на   развал производства.  Если  в  1998  году   в   стране   четко   работала трехступенчатая  система  охраны труда,  то сегодня она фактически отсутствует,  хотя  по  Закону  об  охране  труда  должна  так  же работать.  Если раньше огромная роль в системе контроля отводилась инспекторам отраслевых ЦК профсоюзов,  то сегодня  они  фактически ликвидированы.   Обучение   на   предприятиях   правилам   техники безопасности   пущено   на   самотек.   Особенно   это    касается агропромышленного комплекса.

 

     В указе  Президента  по  реформированию  аграрного сектора ни слова нет об этой проблеме.  Да и со стороны Кабинета Министров  в этом плане нет никаких документов.  Более того,  уже сегодня стало реальностью сокращение такого звена,  как межрайонные инспекции по охране труда в системе АПК.  Кто же будет осуществлять контроль за охраной труда на селе?  Руководитель?  Но он не  заинтересован  во вкладывании средств в охрану труда, а деньги в первую очередь идут на выживание коллектива,  предотвращение банкротства  предприятия. Тут не до борьбы с травматизмом.

 

     К сожалению,  вектор  государственной  политики  направлен  в противоположную  сторону.  Так,  в  рамках  указа  Президента   об административной  реформе  Государственный комитет по охране труда упразднен.  Он вошел  как  составляющая  в  Министерство  труда  и социальной  политики.  Но  способно  ли одно министерство охватить такой огромный обем работы?  Безусловно,  нет.  Это  должно  быть первоочередной  заботой  всего  правительства.  Однако как Кабинет Министров озабочен данной проблемой, видно из бюджета на этот год, где  ни  копейки  не запланировано на погашение огромного долга по регрессным искам.

 

     На финансирование Закона  "Про  загальнообов'язкове  державне страхування  від  нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" из необходимых 15  миллионов  гривень  запланировано всего 200 тысяч,  то есть 1,4 процента.  На финансирование органов охраны  труда  запланировано  только  6,1  миллиона  гривень.  Для сравнения: в 1997 году - 11 миллионов.

 

     В программе правительства, за которую в четверг проголосовала "більшість",  фактически и слова не было посвящено охране труда, и только  после  вмешательства  членов  фракции  КПУ удалось немного расширить эту часть программы.

 

     Приведенные факты  свидетельствуют,  что  ни  Президент,   ни правительство до настоящего времени серьезно не занимались охраной труда.  Не занимались прежде  всего  потому,  что  в  меморандуме, подписанном с Международным валютным фондом, об этом умалчивается, а все действия наших первых лиц подчинены  выполнению  именно  его требований.

 

     Крайне неудовлетворительное состояние охраны труда на Украине является,  я подчеркиваю,  следствием рыночных реформ  Кравчука  - Кучмы,  которые  проводились и проводятся не для трудящихся,  а за счет обнищания трудящихся,  невыносимых условий труда. Под угрозой потери рабочего места, в условиях возрастающей безработицы, рискуя своим здоровьем и жизнью ради получения плачевного заработка, люди идут  на  все.  В  результате  -  страшные аварии,  уносящие жизни десятков людей.  Однако из уст  наших  высших  должностных  лиц  в последнее  время  все  чаще  слышны  обвинения  в  адрес отдельных депутатов   и   в   первую    очередь    депутатовкоммунистов    в антигосударственной  позиции,  особенно  после  последнего решения Совета Европы. Президент договорился до того, что красные не имеют Родины.

 

     Я хотел  бы  ответить  на такие заявления главы государства в рамках  рассматриваемого  вопроса  следующее.  Издавать  указы   о траурных  митингах  по  случаю  гибели  шахтеров,  Премьерминистру произносить  траурные   речи   на   похоронах   -   это   еще   не государственная позиция.  А вот не допускать таких крупных аварий, обеспечить необходимое финансирование не похоронных  процессий,  а системы охраны труда, безопасности - это государственный подход.

 

     Поэтому я  предлагаю  признать работу правительства в системе охраны труда крайне неудовлетворительной.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Слово надається народному депутату Юрію Кармазіну.

 

     Володимире Михайловичу,  я для выголошення проекту  постанови надам слово.

 

     Будь ласка, Юрію Анатолійовичу.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією  (виборчий округ  134,  Одеська область).  Партія захисників вітчизни,  місто Одеса.   Шановні   народні   депутати!   Питання,   яке   сьогодні розглядається,  надзвичайно важливе. Тут уже наводили ті страшенні цифри, до яких дожилась Україна: менш як за п'ять років загинуло 9 тисяч чоловік - як в Афганістані з усього Радянського Союзу.

 

     Щорічно науковці  реєструють,  що травмується понад 1 мільйон чоловік. Офіційно реєструється в 15-20 разів менше.

 

     Рівень травматизму   сьогодні    залежить    передусім    від вимогливості  наглядових органів.  Зниження рівня технологічної та трудової  дисципліни,   зношеність   основних   фондів,   кризовий фінансовий   стан  підприємств  призводять  до  різкого  зростання аварійності та травматизму працюючих.

 

     За таких умов як ніколи необхідно посилювати державний нагляд за охороною праці, забезпечити його автономність і мобільність.

 

     Урядовими комісіями  з  розслідування  аварій на шахтах імені Скочинського,      імені      Засядька,      які       очолювались віцепрем'єр-міністрами України,  Прем'єрміністром - на шахті імені Баракова ("Краснодонвугілля"),  не  раз  відзначалась  як  одна  з причин - послаблення державного нагляду.  Я був на цій шахті,  і я бачив, до чого це призведе. Так воно, на жаль, і сталося.

 

     Якщо говорити про вуглевидобувну промисловість,  то практично протягом  усіх  дотеперішніх  реорганізацій Комітету по нагляду за охороною праці питома вага інспекторів з нагляду у вуглевидобувній та гірничорудній промисловостях не змінювалася. Там, навпаки, мало місце таке  явище,  з  яким  ми  завжди  боремося,  -  "вростання" інспектора  в  підприємство або організацію чи керівництво.  Тобто фактична підміна власника у налагодженні безпечних умов праці.

 

     Про що йдеться?  Як відомо,  власник зобов'язаний подбати про таку  службу  охорони  праці,  яка  відповідала  б  ризику зазнати травмування чи професійного захворювання.  А  сьогодні  інспектор, який  закріплений за шахтою,  фактично стає чи не членом колективу підприємства (але з функцією суворого нагляду),  ставиться там  на забезпечення  і так далі.  То що ж тоді таке корупція?  І тут може мати   місце   вихолощування   взаємної   вимогливості   керівного персоналу,  зокрема начальника шахти, котрому служба охорони праці підпорядкована як першій особі згідно із засадними положеннями,  і далі   -  головного  інженера  шахти,  начальника  зміни,  майстра дільниці.

 

     Сьогодні, як  ніколи,  безпека  праці  на  цих  підприємствах впирається  у  проблему  фінансування,  адже  половина  фонду,  як сьогодні вже говорилося, не реконструювалася вже близько 50 років. Я  вважаю,  що  посилати туди людей - це зумисне вбивство.  І мене дивує такий легковажний підхід до цього на Дні уряду.

 

     Я повністю погоджуюся з  тими  оцінками,  які  дані,  і  буду голосувати за те, щоб визначити незадовільною роботу уряду з цього питання.

 

     У мене також є запитання:  хто  з  керівників  Мінвуглепрому, директорів   вугільних   об'єднань,   шахт,  керівників  комітету, інспекцій  Держнаглядохоронпраці  поплатився   посадою   або   був засуджений  у  судовому  порядку за порушення вимог Закону України про охорону праці?  Це запитання  до  уряду,  до  прокуратури,  до Президента.

 

     Під час  адміністративної  реформи  було ліквідовано комітет, але не територіальні управління,  не органи на місцях! Ліквідовані командуючі, а не солдати!

 

     Що ж  ви зробили,  шановний пане міністре Сахань?  Ви пишете: ліквідувати  територіальні  управління  Держнаглядохоронпраці.   А потім  будете  створювати  нібито  інший підрозділ,  чого так і не сталося, - Держгіртехнагляд. Не можна так робити!

 

     Наприкінці хотів би  сказати  кілька  слів  щодо  ситуації  в системі АПК.

 

     Те, що   із   1388   чоловік  479  загинули  саме  в  системі агропромислового комплексу, говорить про (я звертаюся до вас, пане міністре  аграрної  політики)  недосконалість  охорони праці і про відсутність у цій сфері позавідомчого нагляду.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Я  вам  дякую.  Слово  з  приводу  проекту  постанови надається  Володимиру  Миколайовичу  Моісеєнку.  Він  зробив  мені зауваження, що я його називаю не повністю. Він хоче, щоб я називав ім'я і по батькові. Я називаю.

 

     МОІСЕЄНКО В.М.   Фракция   Коммунистической  партии  Украины. Уважаемые коллеги!  На ваше  рассмотрение  вносятся  дополнения  к предложенному  проекту постановления,  который,  на мой взгляд,  в целом отражает  основу  сегодняшнего  разговора,  так  как  в  нем предусмотрено    принятие   специальной   Национальной   программы "поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2004 роки".

 

     Я хотел  бы обратить ваше внимание,  что,  готовя свой проект постановления,  я  руководствовался  прежде  всего  частью  первой статьи  3  Конституции  Украины,  в  которой говорится о том,  что "людина,  її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека  визнаються  в  Україні  найвищою соціальною цінністю".  А также частями первой,  второй и  третьей  статьи  27  Конституции, частью  четвертой  статьи 43 Конституции и частями первой и второй статьи 46 Конституции.

 

     К чему  в  основном   сводятся   предложения   о   дополнении названного   проекта   постановления,  внесенного  комитетом?  Они сводятся к тому,  чтобы прежде всего в проект  программы,  которая была мною названа,  были включены те мысли и предложения,  которые высказывались в ходе обсуждения сегодня на Дне правительства.

 

     Вы обратили   внимание,    что    все    выступающие    очень заинтересованы  в  сокращении  травматизма  и  укреплении  техники безопасности на производстве.

 

     Вторая идея,  заложенная  в   моем   проекте   постановления, заключается   в  том,  чтобы  проверки  и  контроль  норм  техники безопасности   осуществлялись   не   только   на   государственных предприятиях,  но и на предприятиях других форм собственности, где также тяжелейшая ситуация в этом плане.

 

     И третья идея о том,  чтобы на  выплату  регрессных  исков  и единовременных  пособий были предусмотрены те средства (вы знаете, у нас есть статья бюджета,  она названа в проекте  постановления), которые  дополнительно  поступают  в  государственный  бюджет.  Вы знаете,  что Виктор Андреевич Ющенко,  выступая по  телевидению  и вообще  во  многих  своих  интервью,  говорит о том,  что сегодня, вместо  планируемых  80-85  миллионов  ежедневных  поступлений,  в бюджет,  ежедневно поступает порядка 120-130 миллионов.  И это, на мой взгляд,  вполне могло бы  компенсировать  те  недостающие  200 миллионов,  которые  мы  не  сумели  предусмотреть  в  бюджете для выплаты  регрессных  исков   единовременных   пособий   работникам угольной и горнорудной промышленностей.

 

     Учитывая то,   что   проект   постановления   был   поддержан выступлениями,  в том числе и от профильного  комитета,  предлагаю его поддержать.

 

     Спасибо.

 

     ГОЛОВА. Заключне  слово  для  підведення  підсумків надається Івану Яковичу Саханю. Валентино Андріївно, я зараз за вас скажу.

 

     САХАНЬ І.Я. Дякую, шановний Іване Степановичу, дякую, шановні народні депутати! Готуючись до сьогоднішньої розмови на Дні уряду, я очікував гострої розмови,  готувався до  неї,  і,  власне,  вона сьогодні відбулася.

 

     Перш за   все  я  хотів  би  щиро  подякувати  всім  народним депутатам за критичний аналіз  стану  справ,  за  спробу  все-таки конструктивно  підходити  до  тієї  ситуації,  що склалася зараз з таким найгострішим,  найактуальнішим питанням,  як охорона праці в галузях  економіки країни.  Запевняю вас,  що ми зараз зробимо все для того,  щоб ці зауваження і пропозиції були узагальнені, щоб ми розробили   конкретні   і,   очевидно,  абсолютно  чіткі  варіанти розв'язання тих чи інших питань, про які сьогодні йшлось.

 

     Що стосується тих конструктивних і  гострих  пропозицій,  які були  висловлені  в  останніх  виступах,  я  маю  на увазі виступи народного депутата Зайця і народного депутата Кармазіна,  то хотів би  повідомити  (я  вже  сьогодні  давав  відповідь  на це під час доповіді), що позиція міністра була спрямована тільки на посилення нашого  впливу  на  небезпечне  виробництво.  Тільки  такі  спроби вишукувалися для цього.  І хочу підкреслити, що робилося це за тих обставин,  які конкретно склалися.  Коли був комітет, я вважав, що він повинен  бути  посилений.  Але  коли  його  функції  були  вже передані   безпосередньо   міністерству,  я  вважав  за  необхідне здійснити кроки,  які посилювали наш вплив там, де проблема стоїть найбільш гостро.

 

     Проте сьогодні ця проблема фактично вирішена.  Завтра Кабінет Міністрів прийме цю постанову,  буде створено єдину структуру, яка повинна  займатися  організацією  всієї  цієї  роботи.  Якщо  буде прийняте   рішення   про   створення   державного   комітету,   як самостійного   комітету,   який   буде   виконувати   ці  функції, знаходячись в безпосередньому підпорядкуванні і  уряду,  то  я  не бачу  трагедії.  І  Міністерство праці та соціальної політики буде виступати  за  створення  такої  більш  потужної,  більш   сильної структури,  але для цього треба дуже багато зробити.  Повірте,  що без серйозного фінансування,  без інших додаткових заходів  ми  це питання, на жаль, не вирішимо.

 

     Що стосується кадрів.  Володимире Володимировичу, повірте, що я з усіма кадрами розстаюся дуже боляче.  І я хочу,  щоб  у  нашій системі залишилося зараз якомога більше професіоналів.

 

     Що стосується  названих  вами  осіб.  Зрозуміло,  одна людина пенсійного віку подала заяву про вихід на  пенсію.  Учора  в  мене відбулася розмова з іншою людиною,  яку ви назвали. Я бачу для неї абсолютно реальне місце якраз на цьому напрямі.  Дай Боже, щоб він дав згоду на цю роботу. І у нас, я думаю, є всі підстави для того, щоб працювати над  розв'язанням  тих  проблем,  про  які  сьогодні йшлося.

 

     Щиро дякую  за  конструктивний  і критичний аналіз зробленого нами  і  сподіваюся   на   спільну   роботу   над   удосконаленням законодавчої бази, про що ми говорили сьогодні досить багато.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Шановні народні депутати! Відповідно до Положення про День уряду виступи від фракцій не передбачено.  Це я до  того,  що деякі  виступаючі  депутати  вимагали  регламент  -  п'ять хвилин, мотивуючи це  тим,  що  вони  -  від  фракцій.  Додаткові  виступи передбачені тільки від профільних комітетів, і то до п'яти хвилин. Для опозиції на балконі також виступи поки не передбачено.

 

     Шановні народні депутати!  Багато хто  з  виступаючих  вносив конкретні   пропозиції   до   проекту  постанови.  Ви  знаєте,  що відповідно до внесених змін  ми  голосуємо  по  четвергах.  І  так сталося,  що ви до наступного четверга зможете всі ці зауваження і пропозиції  письмово  викласти.  Або  Валентина  Андріївна  візьме стенограму,  і  вони  будуть  враховані при підготовці остаточного проекту  постанови,  який  буде  запропонований  на   розгляд   на пленарному засіданні у наступний четвер.

 

     Питання надзвичайно  важливе,  про  це говорили всі.  Я хотів тільки  зробити   одне   зауваження,   підбиваючи   підсумок,   що передбачено положенням. Зміна форми організації праці, зміна форми підприємства  не   означає   зниження   державного   контролю   за дотриманням охорони праці.

 

     Мені, як і багатьом із вас,  доводилося бувати за кордоном на підприємствах,  умови праці на яких не мають нічого  спільного  із тими умовами праці, у яких ми раніше працювали. Але всі бачили, на якому рівні там техніка безпеки,  який там спецодяг, умови праці і таке інше.

 

     Тому, мені  здається,  посилатися на те,  що через те,  що ми реформуємо, реорганізовуємо або реструктуризовуємо нашу економіку, у  нас  такі  численні  жертви,  буде  не зовсім вірно.  А от щодо посилення контролю з боку держави  за  дотриманням  вимог  техніки безпеки   на   підприємствах  усіх  форм  власності  і  всіх  форм організації праці - це є прописним правилом.  І я прошу, щоб так у проекті  постанови,  який  ми  внесемо  на  ваш  розгляд,  і  було зазначено.

 

     Я всім дякую  за  змістовне  обговорення.  Наступне  пленарне засідання розпочнеться 18 квітня о 10 годині.