- Чому ви вирішили увійти до складу ТСК з питань захисту прав інвесторів?
Інвестор - це особа, яка повірила в нашу країну і в наших людей та ризикнула своїм капіталом тут. Саме тому вважаю, що найменше, чим ми можемо їм віддячити - це піклуватися про них хоча би в рамках такої комісії. Власне, з таких міркувань, я до неї і долучився.
Але хотів би застерегти від розуміння слова «інвестор», як виключно іноземної особи. Для мене інвестор – перш за все, внутрішній. І безпека внутрішнього, українського інвестора є першорядною.
- Які цілі ви ставите перед собою під час роботи в Спецкомісії?
Ціль доволі проста - перетворити Парламент на союзника інвесторів.
У нас не так багато інструментів їх захисту, як, скажімо, в Уряду. Але ми точно в силах ефективно реагувати на свавілля та беззаконня по відношенню до підприємців, промисловців і тих, хто вкладає гроші в нашу економіку. Тому, моя особиста мета полягає в тому, щоб за результатами цього скликання Верховної Ради, економічно активні особи сприймали Парламент як надійного союзника і захисника. Щоб інвестори були впевнені в тому, що якщо до нас звернутися – ми завжди допоможемо.
- З якими проблемами, на вашу думку, бізнес найчастіше стикається в Україні?
Найчастіше – це: проблеми податкових спорів, проблеми перевірок різними органами та проблеми неконкурентних умов доступу до зовнішніх ринків - відсутність державної підтримки експорту й наявність обмежувальних квот і мит закордоном на певні групи товарів.
- Чи можна вирішити ці проблеми шляхом внесення змін до законодавства? Що саме необхідно змінити?
Певною мірою можна. Наші колеги з Комітету з питань правоохоронної діяльності активно працюють над реформою правоохоронної системи. Ми також: у березні прийняли, так званий, «другий антиковідівський пакет», яким заборонили цілу низку перевірок і фінансових санкцій за певним и зобов’язаннями.
Але це є й питання культури - бізнес має об’єднуватися та бути більш активним у відстоюванні власних інтересів.
В Україні є славнозвісне «громадянське суспільство», до думки якого дослухаються. А мені б хотілось бачити тут, передусім, «економічне суспільство» - бізнес-ентузіастів, інвесторів і підприємців, які були б не менш впливовими, ніж громадські активісти, і чиє слово важило би не менше.
- Які законопроекти, на вашу думку, необхідні для поліпшення інвестиційної репутації України?
Два законопроекти ми вже подали від Комітету з питань економічного розвитку - це законопроекти №3724 і №3725 про індустріальні парки.
У випадку прийняття вони дадуть інвесторам-резидентам таких парків надзвичайно привабливі умови для заснування на території України своїх промислових потужностей, орієнтованих на експорт: там передбачені і податкові знижки, і спрощення підключення до інфраструктурних мереж, і компенсація кредитів при певному відсотку експорту.
Законопроект №3739 про локалізацію в державних закупівлях теж, певною мірою, сприяє інвестиціям, як би «неприродньо» для когось це не звучало.
Річ у тім, що станом на зараз у публічних закупівлях основним критерієм є ціновий - тобто, виграє завжди той, у кого дешевше.
У даній моделі, тим самим європейським виробникам, доволі складно конкурувати з китайськими чи білоруськими виробниками, які субсидують свою продукцію.
Якщо ж основний критерій змінити на «достатню частку місцевого компонента», тобто - «ступінь локалізації», то ми говоритимемо, що конкурувати можна буде якістю. Так, доведеться вкласти певні кошти в Україну для того, щоб відповідати цьому критерію або знайти тут партнерів, але конкурувати з дешевими аналогами зі сходу, тим самим європейським виробникам, стане легше.
- Яку роль, на вашу думку, може відігравати парламент для залучення інвестицій в країну?
Як кажуть в Одесі – «не першу, але і не другу».
У наших силах змінювати умови ведення бізнесу в країні, регулювати діяльність тих чи інших перевіряючих органів та створювати преференційні режими для різних видів діяльності.
Крім цього, в силах кожного депутата стати персональною «нянею» підприємств його округу чи області та дбати про те, щоб вони працювали ефективно й прозоро, будучи привабливими для додаткових інвестицій у нарощення потужностей виробництва.
Тому, Верховна Рада має і мусить відігравати якомога активнішу роль у створенні найбільш сприятливих умов для залучення й розвитку інвестора, передусім - внутрішнього.