Відкриваючи захід, заступник голови Комітету Ольга Бєлькова, зокрема, наголосила, що Україна сьогодні опинилася у ситуації, в якій питання забезпечення власними енергоресурсами набуває все більшого значення і необхідно зробити все можливе для розвитку внутрішнього виробництва газу для заміщення імпортованого.

"Це завдання є дуже складним, але можливим за умови ефективного і правильного залучення інвестицій у нафтогазову галузь. Інвестиції на рівні навіть простих проектів сьогодні вимірюються десятками мільйонів доларів. А проекти, які передбачають нетрадиційні для України технології та підходи до видобутку із ускладненими геологічними умовами (нетрадиційний сланцевий газ, глибоководне буріння), потребують сотень мільйонів капітальних вкладень",- зауважила О.Бєлькова.

За її словами, зважаючи на відсутність внутрішнього капіталу саме для величезних проектів необхідно дослідити можливість та перспективи залучення іноземних інвесторів від спеціалізованих світових компаній. Одним із класичних для всього світу методів залучення таких компаній є якраз укладання угод про розподіл продукції (УПР). Перші угоди були укладені Індонезією, яка також є країною, що розвивається, ще у 1966 році. З тих пір такі угоди було укладено не менше ніж 70 країнами світу. Середня тривалість дії угод сягає 20 і більше років. А тому, ми зібралися сьогодні зрозуміти наскільки цей механізм є доречним та перспективним для України нині.

"Я особисто вважаю, що УПР - це один із найбільш перспективних механізмів залучення коштів для великих проектів державних компаній, які сьогодні в силу різних причин знаходяться у скрутному економічному становищі. Саме УРП із середніми за розміром компаніями за участі Укргазвидобування могли би внести позитивні зміни у технологічне оновлення цієї компанії та почати роботу за тими ліцензіями, які сьогодні лише очікують капіталовкладень. Мова йде про так звані green fields, або роботу з новими технологіями у надскладних умовах, наприклад, щодо сланцевого газу",- наголосила народний депутат.

   Вона також звернула увагу присутніх на те, що угоди про розподіл продукції - це лише один із способів залучення інвестицій, який є традиційним для країн, що розвиваються, які прагнуть залучити саме іноземні нафтогазові компанії. За її словами, особливостями таких угод є те, що:

однією стороною у яких є Держава (уряд або національні нафтогазові компанії);

вуглеводні, які є предметом домовленостей, залишаються у власності приймаючої держави;

держава фактично створює особливі податкові стимули для залучення інвестора та перекладає на інвестора основні ризики щодо розвідки та видобування;

основний фіскальний перерозподіл результатів ведеться через механізм розподілу саме продукції (газу або нафти), а не через податки, які типові для інших механізмів (спеціальних дозволів та угод про спільну діяльність);

іноземні компанії отримують відшкодування вкладених інвестицій у вигляді так званих “cost gas”, відповідно до умов угоди, а решта видобутих вуглеводнів розподіляється між державою та іноземною компанією за угодою.

О.Бєлькова також наголосила, що від початку обговорення угоди до моменту отримання першого кубу газу може минути не менше ніж кілька років, тому сьогоднішнє обговорення - це базис для збільшення видобутку не раніше ніж у 2018 році. "Але чим раніше почнемо, тим швидше дійдемо до успішного результату",- підкреслила вона.

Народний депутат також перерахувала "переваги УРП по-українські", серед яких:

строк дії цих угод становив до 50 років у порівняні із 5 роками по ліцензіям та 20-30 років для угод про СД;

є можливість об‘єднання кількох родовищ;

спірні питання розглядаються у міжнародному арбітражі;

тендер передбачає мінімальні вимоги до інвестицій (у випадку Шелл та Шеврон це було 200 млн доларів).

О.Бєлькова також поінформувала присутніх про те, що цього літа вона ініціювала дослідження ситуації в Україні. Було проведено 20 інтерв’ю, які відшукували проблеми компаній та державних органів, що мали досвід із УПР чи планували цю активність. Вона також залучила до співпраці Держдепартамент США для роботи над звітом щодо ризиків, які є основними для компаній при обговоренні можливостей укладання УРП.

О.Бєлькова також висловила щиру подяку "колегам по комітету, експертам, які брали участь у підготовці дослідження, Посольству США та Державному департаменту США за співпрацю щодо підготовки попередніх рекомендацій, та всім працівникам секретаріату парламентського Комітету з питань ПЕК".

Заступник Міністра енергетики та вугільної промисловості України Ігор Діденко наголосив, зокрема, на тому, що угоди про розподіл продукції є перспективою розвитку українського бізнесу не тільки в галузі вуглеводнів, але й інших корисних копалин. Він також закликав залучати міжнародні інвестиції та підкреслив, що уряд це робить із 2007 року, коли була укладена перша угода про розподіл продукції в рамках проекту Vanco International.

"Сьогодні Міністерство має чітке партнерське розуміння, куди ми прямуємо, і якщо є добра воля когось із інвесторів, то законодавче, інструкційне, регуляторне і наказове поле Національного банку України, Міненерго, Мінфіну, ДФС готове до того, що нормально співпрацювати із інвесторами",- зазначив він.

Заступник міністра також підкреслив, що уряд "виходить із того що всі форми власності є рівними, держава намагається виражати свою коректність до приватних інвесторів, але необхідно щоб і приватні інвестори поважали закони внутрішні".

І. Діденко зазначив, що держава зацікавлена у будь-яких проектах, в тому числі шляхом залучення УРП, що передбачають створення робочих місць та заміщення імпортованих енергоресурсів на вітчизняні.

За його словами, сьогодні переговори щодо майбутніх інвестицій у цю галузь шляхом застосування угод про розподіл продукції не ведуться через перепони у спеціальному законодавстві і регуляторній базі, а також у законодавстві щодо відведення земельних ділянок, охорони національної культурної спадщини тощо.

Голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету Наталія Кацер-Бучковська сказала, зокрема, що процедуру укладення угод про розподіл продукції необхідно спрощувати, і зазначила, що угоди такого плану "дають можливість передбачити суспільний інтерес, а також забезпечувати безперебійні поставки продукції".

Учасники слухань неодноразово наголошували на тому, що угоди про розподіл продукції є одним із дієвих механізмів, який реально використати зараз для залучення інвестицій у нафтогазову галузь. Первинна законодавча база вже готова.

Було також обговорено законопроекти про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо користування нафтогазоносними надрами (№3042), про внесення зміни до Податкового кодексу України щодо встановлення ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в умовах дії угоди про розподіл продукції (№3027) та інші документи, які отримали підтримку учасників зустрічі із деякими застереженнями та пропозиціями

Представники державних компаній, що ведуть видобування вуглеводнів (ПАТ «Украгазвидобування», «Надра України», АТ «Укрнафта») засвідчили готовність компаній до роботи за угодами про розподіл продукції. Серед пріоритетних напрямків було визначено залучення інвесторів для роботи на абсолютно нових родовищах, в ускладнених умовах (надглибоке буріння), на зношених та законсервованих родовищах.

Виступаючі також наголошували на тому, що саме непевність та непередбачуваність фіскального режиму є однією із найголовніших вад нинішньої ситуації щодо залучення інвесторів. Такий режим, за словами учасників слухань, має бути прозорим, із рівними умовами для всіх претендентів, та унеможливлювати непрозорі переваги для певних компаній.