Комітет з питань охорони здоров’я провів засідання «круглого столу» на тему: «Законодавче забезпечення реформування судово-медичної експертизи в Україні»

Інформаційне управління
06 квітня 2016, 17:42

У  заході  взяли участь народні депутати України, представники Адміністрації Президента України, секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства юстиції України, інших зацікавлених  міністерств і відомств, обласних бюро судово-медичної експертизи, вищих навчальних медичних закладів та закладів післядипломної освіти, Національної академії медичних наук України, Представництва Бюро ВООЗ в Україні, засобів масової інформації та громадськості.

Відповідно до чинного законодавства судово-медична експертиза є одним із доказів у судовому процесі, цивільному або кримінальному провадженні. Але особливу вагу вона набуває при розслідуванні справ, пов’язаних зі злочинами проти життя та здоров’я громадян, коли тільки судово-медичний експерт або експертна комісія може дати відповіді про причину смерті людини, ступінь тяжкості спричинених тілесних ушкоджень, наявність лікарських помилок та їх зв'язок з несприятливим наслідком лікування тощо.


Судово-медична експертна діяльність повинна базуватися на законності призначення експертизи, науковому обґрунтуванні її результатів, незалежності та неупередженості експерта і повноти дослідження.

Всупереч статті 7 Закону України «Про судову експертизу», де йдеться про те, що судово-медична експертиза поводиться виключно державними спеціалізованими установами, Постановою Кабінету Міністрів України «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» від 5 листопада 1991 р. № 311 обласні та міські бюро судово-медичної експертизи віднесено до об’єктів комунальної власності.


Таким чином, відмовившись від радянської моделі судово-медичної служби України, не було створено нової. Відцентрові тенденції призвели до руйнування судово-медичної служби як цілісної системи, негативно позначилися на розвитку матеріально-технічної бази більшості бюро та якості проведення досліджень. Положення Закону України «Про судову експертизу» щодо матеріального та соціального забезпечення експерта як складової його незалежності є декларативними.

Кожна країна історично, відповідно до національних юридичних особливостей, сформувала свою організаційно-правову модель судово-медичної експертної служби. Так, в Австралії діє Інститут судової медицини, в Іспанії - Національний судово-медичний корпус і Національний інститут токсикології та судових експертиз, в Швеції - Національне управління судової медицини, в Казахстані - Центр судової медицини, в Грузії - Національне бюро судової медицини. В жодній з цих країн судово-медична експертиза не підпорядковується Міністерству охорони здоров‘я. Проведене у майже всіх  країнах пострадянського простору реформування цієї сфери забезпечило незалежність судово-медичної експертизи та поліпшило матеріально-технічне забезпечення служби.

Тож реформування законодавства, що регламентує судово-медичну експертну діяльність, є вкрай нагальним питанням.

На часі створення цілісної незалежної державної експертної служби, що здійснюватиме судово-медичну діяльність на прозорих механізмах організації роботи та забезпечуватиме потребу суспільства у чесному, неупередженому проведенні судово-медичних експертиз причин смерті, тяжкості тілесних ушкоджень тощо.


Комітетом Верховної Ради України з питань охорони  здоров’я у співпраці з провідними фахівцями у сфері судово-медичної експертизи, Асоціацією судово-медичних експертів України напрацьовано проект закону про судово-медичну експертну діяльність.

Учасники засідання «круглого столу», обговоривши сучасний стан судово-медичної експертизи в Україні, дійшли висновку про нагальність внесення законодавчих змін, спрямованих на створення системи державних спеціалізованих установ судово-медичної експертизи та об’єднання їх в Національне бюро судово-медичної експертизи.

За результатами засідання «круглого столу» ухвалено резолюцію, якою запропоновано народним депутатам України – членам Комітету з питань охорони здоров‘я забезпечити внесення на розгляд Верховної Ради України відповідного законопроекту та вжити усіх залежних від них заходів для його ухвалення.