У першу чергу дозвольте привітати братню Грузію із Днем Незалежності. І Грузія, і Україна знають їй ціну - нам довелося відстоювати її зі зброєю в руках, і заплатити за неї найвищу ціну. Символічно, що Парламентська асамблея НАТО сьогодні відбувається в Грузії, яка на собі, як і Україна, відчула наслідки російської агресії.
Я хотів би розпочати свій виступ із нагадування однієї дати - 14 січня 1994 року. У цей день Україна відмовилася від ядерної зброї - від третього у світі ядерного потенціалу після Росії і США. Це на сьогодні єдиний прецедент в історії світу. Український народ добровільно віддав майже дві тисячі ядерних боєголовок стратегічних озброєнь заради миру на всій планеті та під гарантії безпеки власної держави.
Це була нова віха в історії людства. Розпад найкривавішої і найстрашнішої імперії Зла в історії людства - СРСР. Імперії, яка не тільки поневолювала народи і країни, а й знищувала поневолених людей. Голодомор 33 року в Україні, депортація і знищення кримських татар та сотні інших злочинів. Ціна цих злочинів - десятки мільйонів знищених людей.
У ті романтичні часи 90-х років здавалося, що світ стає світлішим і вільнішим. Здавалося, що кошмари глобальної війни та тоталітарних імперій назавжди відійдуть у минуле.
Але у 2008 році найбільша ядерна держава у світі - Російська Федерація - колонами із сотень танків здійснила вторгнення у Грузію. Романтика закінчилася. Літаки із червоними зірками скидали бомби на мирні грузинські міста і села.
У 2008 році я був у грузинському місті Горі. Я бачив біль і страждання грузинських жінок біля їхніх розбомблених домівок.
У ті дні за свою свободу і гідність билися й гинули грузинські воїни, а від російських бомб помирали мирні люди.
Завдяки тиску всього цивілізованого світу агресора вдалося зупинити. Але, не зважаючи на те, що була захоплена грузинська земля, світ, на жаль, зробив вигляд, що нічого серйозного не сталося. На жаль, давню істину про те, що вбивця не зупиниться, допоки його не ізолювати, чомусь тоді забули і світ не дав належної реакції на дії агресора.
І вбивця продовжив вбивати! У 2014 році Росія на чолі з диктатором Путіним розпочала війну у центрі Європи. У 2014 році кремлівське військо вторглося в Україну. В Україну, яка на майданах билася за свою свободу під час Революції Гідності.
Росія захопила Крим й почала вторгнення на Схід.
Ціною тисяч життів кращих синів України нам вдалося зупинити найбільшу континентальну армію.
Ми платимо сьогодні страшну ціну за нашу свободу. Вже більше 10 тисяч загиблих. Майже два мільйона біженців - людей які рятувалися від окупації, які змушені були покинути свої домівки. Це майже скільки, як і переселенців у Європу за останній період. Україні доводиться справлятися з цим самостійно, і при цьому вести воєнні дії. І помиляється той, хто думає, що це лише конфлікт України і Росії.
Путінська Росія на сьогоднішній день - загроза номер один для глобальної безпеки.
Агресія проти України та Грузії, російський слід у спробі державного перевороту у Чорногорії. Втручання у вибори в США, Франції та Німеччині, кібератаки на державні органи та політичні партії, поширення через пропагандистські канали дезінформації щодо євроатлантичної інтеграції нових незалежних держав. І це є тільки частиною неоімперської стратегії з руйнування єдиного простору вільних націй. Все це спрямовано на руйнування єдності всередині НАТО, на розкол і конфлікт між США та Європою.
Путінська Росія становить загрозу для глобальної системи безпеки. Я завжди нагадую слова Путіна, що, на його думку, розпад Радянського Союзу був найбільшою геополітичною трагедією двадцятого століття. У цьому висловлюванні він дав відповіді на всі питання: для нього важливо відновити той вплив, який мав Кремль в часи холодної війни, в часи Радянського Союзу.
Як можна зупинити Путіна? За час агресії Росії, Україна зробила для себе лише один висновок: путінську Росію можна зупинити лише спільними, скоординованими діями, «Росія зупиниться там, де її зупинять».
І на сьогодні у світі немає жодної міжнародної організації, крім НАТО, яка здатна це зробити. Лише сильний розширений Євроатлантичний союз, і альтернативи цьому немає.
Бо кожного дня Кремль створює нові глобальні виклики безпеці як у Європі, так і в інших куточках світу, наприклад у Сирії.
Нині Росія проводить посилену мілітаризацію незаконно окупованого Кримського півострова, розміщуючи там новітні зразки озброєнь та військової техніки. У тому числі планує розмістити (а за деякими даними вже розмістила) ядерні наступальні озброєння. Російський окупаційний режим посилює репресії проти кримськотатарської та української громад Криму. Сьогодні Росія нарощує на кордоні з ЄС військовий контингент.
Ми бачимо в Україні, як в останній період російські війська і найманці активізовують свої дії на лінії розмежування. Майже щодня гинуть або отримують поранення наші воїни і мирні жителі.
У той час, коли тривав цей саміт - 28 травня, російські снаряди спалили школу в Красногорівці на Донбасі.
Раніше у квітні цього року на контрольованій російськими гібридними військами території Донбасу загинув один та були поранені декілька спостерігачів Спеціальної Моніторингової Місії ОБСЄ. Це лише деякі трагічні свідчення небажання Москви перейти до мирного врегулювання конфлікту.
Відмова Росії виконувати режим тиші підриває зусилля України та міжнародного співтовариства, спрямовані на деескалацію і стабілізацію в регіоні. Саме тому політичний тиск і санкції повинні зберігатися, допоки Росія не припинить свої деструктивні дії. Подальша ескалація вимагатиме посилення санкцій.
Сьогодні Україна – передовий форпост вільного світу, котрий стримує агресора. Ми - на передовій лінії гібридної війни, де інформаційні операції і фальшиві масові заходи спрямовують на повалення та зміну влади у країні-об'єкті атаки. Як для Росії Україна є полігоном для випробування технологій, які потім повторюються в інших державах, так ми можемо бути і простором, де ми всі спільно дамо відповідь на виклики, створені агресією Росії, таким чином знешкоджуючи її і в Європі, і по всьому світу.
І сьогодні українці як ніколи усвідомлюють - що єдина реальна гарантія миру і безпеки - це членство України в НАТО.
Найближчими днями Чорногорія стане повноцінним членом НАТО. Їй довелося пройти свій довгий і тернистий шлях від колишньої югославської республіки, котра була втягнута у війну на Балканах, до незалежної держави, частини вільного світу. І, не зважаючи на шалений тиск Російської Федерації та спроби перервати цей шлях, народ Чорногорії приєднається до країн вільного світу, об'єднаних в НАТО.
Переконаний, що цей шлях гідно пройде і Україна. Бо інтеграція в НАТО - це наш шлях до Свободи, за який ми заплатили, і до цього часу платимо надвисоку ціну - життям наших воїнів.
Асамблея сьогодні - важливий стратегічний інструмент для обговорення та творення майбутнього Альянсу. Саме тут ми, країни, що мають бажання приєднатися до НАТО, маємо змогу долучатися до євроатлантичних стандартів, надалі підтримуючи це питання на високому рівні у наших національних парламентах.
Хочу від імені мільйонів Українців подякувати Парламентській Асамблеї НАТО за підтримку у незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. у її міжнародно-визнаних кордонах.
Я звернувся з листом до Президента Парламентської Асамблеї НАТО Паоло Аллі з пропозицією провести Саміт Парламентської Асамблеї НАТО на початку 2019 року у Києві.
Знаю, що це питання дискутуватиметься в залі делегаціями. Але я сподіваюся на те, що Парламентська асамблея зможе прийняти рішення, щоб як сьогодні в Тбілісі, так само була проведена Парламентська асамблея НАТО в Києві. Це матиме важливий символічний характер. Нагадаю, у 2002 році, коли відбувалася Парламентська асамблея НАТО у Софії, в Болгарії, це був їх початок шляху до НАТО. Сьогодні Болгарія вже член НАТО.
Ми робитимемо все для того, щоб наблизити той день, коли і Грузія, і Україна стануть повноцінними членами в Парламентській асамблеї Північно-Атлантичного Альянсу. Всі разом ми повинні наблизити той день, і це буде важливим не тільки для нашої країни, а й для НАТО і усього вільного світу. Слава Україні! Слава НАТО!