Вельмишановний пане Президент України!

Шановна пані Уповноважена Верховної Ради України з прав людини!

Дорогі колеги і учасники форуму!

Я хочу згадати цитату: “...беручи до уваги,  що зневажання і нехтування  правами  людини  призвели до варварських актів,  які обурюють совість людства, і що створення такого світу,  в якому люди будуть мати свободу слова  і переконань  і  будуть  вільні  від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей”. Це цитата з Преамбули Загальної декларації прав людини,  ухваленої Генеральною Асамблею ООН 10 грудня 1948 року.

Ці слова, це розуміння постали внаслідок воєнних злочинів і порушень прав людини під час Другої світової війни.

Це був перший після жахіть Другої світової війни документ, в якому голосно було заявлено про те, що сьогодні сприймається нами як належне – кожній людині властива гідність і рівні права.

Пан Президент вже згадував про те, що радянська делегація відмовилась тоді голосувати за цей документ. Дуже характерно, що традиція «імперії зла» і тоді, у 1948 році, протиставила себе цьому документу; і сьогодні Кремль проводить ту ж саму політику, що і тоді, в той період.

Дуже характерно, що однією з найбільш відомих фраз Путіна була фраза про те, що найбільшою геополітичною трагедією двадцятого сторіччя був розпад Радянського Союзу. Це дає відповідь на всі питання – його велика туга за Радянським Союзом і за тим геополітичним простором, який контролювався Радянським Союзом, ширячись і на правду, і порушуючи всі базові права людей.

Сьогодні для Путіна є маніакальною ідеєю відновлення впливу і традицій Радянського Союзу, тієї «імперії зла», яка тоді перед усім світом чітко продемонструвала, що не бажає і не буде дотримуватись прав людини. Тому сьогоднішній путінський режим - це ідейні спадкоємці Радянського Союзу, і Путін, який розв’язав війну спочатку в Грузії, а сьогодні – в Україні,  продовжує традиції Радянського Союзу і агресивної політики, яка весь час була характерна для Російської Імперії, яку б вона назву не носила – чи царська Росія, чи СРСР, чи Російська Федерація.

Протистояння України з Росією – не тільки збройне, не тільки мілітарне протистояння, не тільки захист нашої незалежності проти російської агресії. Це протистояння двох цивілізацій. Це протистояння двох світів, які глибинно, світоглядно відмінні між собою.

Я хочу нагадати, що для України навіть в час найвищих випробувань права людини, свободи і гідність людей були найвищою цінністю. Я хочу нагадати, що п’ять років тому, коли розпочалася агресія проти України, українська влада дала чітко зрозуміти, що, одночасно обороняючи наші кордони, ми не порушимо жодних прав і свобод громадян. Тому в час найвищої агресії українська Держава провела вибори Президента, вибори до Верховної Ради України, які були визнані всім світом як демократичні і чесні вибори. Цим ми продемонстрували, що ворог не зможе своєю агресією ані зламати нашого духу, ані порушити прав наших громадян.

Коли відбулася агресія проти українських кораблів, коли Верховною Радою України був підтриманий Указ Президента України про воєнний стан, - щоб ні в кого не виникало сумнівів щодо того, чи може це перешкодити проведенню виборів, - я вніс Постанову про призначення президентських виборів, і вона була підтримана усією Верховною Радою України, для того, щоб показати і суспільству, і всьому світові, що навіть у часи найбільших викликів ми чітко будемо стояти на розвитку демократичних процесів і захисту прав і свобод людей. Це і є та базова відмінність, яка відрізняє країни вільного світу, яка відрізняє Україну від «імперії зла» - від Російської Федерації.

Перед нами стоять сьогодні нові виклики. Окрім тих політв’язнів, які знаходяться в російських тюрмах, зараз там – 24 українські моряки. Військовополонені українські вояки, які, виконуючи наказ і свій обов’язок, були запроторені в російські тюрми, і над якими сьогодні відбувається судилище всупереч будь-якій логіці, всупереч міжнародному праву.

Сьогодні ми об’єднані навколо того, щоб визволити наших моряків, щоб продемонструвати, що права і гідність українських військових для нас є найвищою цінністю. І за нами в цьому прагненні і у цій  вимозі – весь вільний світ.

Переконаний, що у світі не може бути миру і спокою, поки у будь-якому куточку світу хтось може собі дозволити зневажати гідність та права іншої людини. Але епіцентр сьогодні – тут, в Україні, і в нашій боротьбі за незалежність, яка також є боротьбою за людську гідність і людські права.

 
Бажаю вам плідної роботи і плідної дискусії! Дякую!

* Довідково: Форум організований Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за підтримки Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй в Україні та відбувається сьогодні, 3 грудня, у Києві, у готелі «InterContinental Kyiv».

Участь у роботі Форуму взяли  Президент України Петро Порошенко, Координатор з гуманітарних питань, Координатор системи ООН в Україні, Постійна представниця Програми Розвитку ООН в Україні Оснат Лубрані, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова, Голова Офісу Ради Європи в Україні Мортен Енберг, представник Уповноваженого з дотримання прав жителів Донецької та Луганської областей Павло Лисянський, Голова Моніторингової місії ООН з прав людини Фіона Фрейзер, заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Георгій Тука; представники Уряду та органів місцевого самоврядування, громадських організацій, правозахисники та провідні експерти з прав людини.

Теми для обговорення:

· порушення права на життя, свободу та особисту недоторканність громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей;

· складнощі в’їзду та виїзду осіб на тимчасово окуповані території;

· дотримання соціально-економічних та трудових прав жителів, які проживають на тимчасово окупованій території Донецької та Луганської областей;

· залучення дітей незаконними збройними формуваннями до участі у збройному конфлікті;

· актуальні питання прав внутрішньо переміщених осіб на соціальні виплати: захист прав під час фізичної ідентифікації, у випадку припинення виплати пенсії та відсутність окремого порядку Кабінету Міністрів України щодо отримання соціальних виплат, які не виплачені за минулий період;

· захист прав національних менших в умовах тимчасової окупації окремих територій України;

·  безпека правозахисників і адвокатів, які здійснюють свою професійну діяльність на тимчасово окупованій території України.

· стан соціального забезпечення громадян в умовах децентралізації (за результатами моніторингу);

· забезпечення права людини на достатній життєвий рівень;

· реалізація стандартів гідної праці на місцевому рівні, збереження та розвиток людського капіталу;

·  можливості забезпечення реалізації соціальних та економічних прав людини органами місцевого самоврядування;

· місцеві програми соціального захисту;

· дотримання виборчих права при формуванні об’єднаних територіальних громад.